Продавець магазину квітів "Азалія", .

23.03.2017

Продавець магазину квітів "Азалія", який розташований на вулиці Степана Бандери, 5-а (навпроти РАЦСу) Тетяна Борисюк із задоволенням завжди читає громадсько-політичну газету "Вісті Ковельщини".

– У ній є все, що потрібно небайдужому читачу: оперативна інформація, проблемні матеріали, поради на різноманітні теми, – каже пані Тетяна. – Підтримку журналістів відчуваємо і ми, підприємці. За їх допомогою вдається краще рекламувати свої послуги, збільшувати кількість клієнтів.

НА ЗНІМКУ: Тетяна БОРИСЮК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Нагадуємо читачам, котрі передплатили "Вісті Ковельщини" лише на перший квартал ц. р., що сьогодні й завтра ще можна продовжити передплату, щоб не залишитися з 1 квітня без улюбленого видання. Поспішайте, не баріться!

Редакція.

Продавець магазину квітів "Азалія", який розташований на вулиці Степана Бандери, 5-а (навпроти РАЦСу) Тетяна БОРИСЮК із задоволенням завжди читає громадсько-політичну газету "Вісті Ковельщини".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 606

Четвер, 23 березня 2017 року № 19-20 (12542-12543) / Погода / Погода в Ковелі 23 – 29 березня

23.03.2017

Погода в Ковелі

23 – 29 березня

Погода в Ковелі

23 – 29 березня

Четвер. Хмарно, можливий дощ. Температура: 8^оС. Вітер східний помірний.

В ніч на п'ятницю. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 5^оС. Вітер східний слабкий.

П'ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 7^оС. Вітер північний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 0^оС. Вітер північно-західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 593

Четвер, 23 березня 2017 року № 19-20 (12542-12543) / Репортаж / Екологічна "бомба" під Ковелем

23.03.2017

Екологічна "бомба" під Ковелем

Про конфліктну ситуацію, яка склалася довкола проблеми діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод", широко інформують як волинські, так і загальноукраїнські засоби масової інформації. Кореспонденція під заголовком "Екологічна "бомба" під Ковелем" розміщена цими днями й на інтернет-сайті громадсько-політичної газети "Вісті Ковельщини".

Суть проблеми – у нагромадженні великої кількості туш загиблих тварин, які на підприємство згідно з укладеними угодами завозили з трьох областей України – Львівської, Рівненської і Волинської. Вони мали бути утилізованими, але в результаті того, що завод не встигає їх переробляти, вся ця так звана "сировина" (в кількості 1500-1700 тонн) нагромаджена на території філії і за її межами. Все це спричинило справжню екологічну катастрофу, яка загрожує довколишньому середовищу і здоров'ю людей.

В зв'язку з цим мешканці довколишніх будинків перегородили під'їзну дорогу та заблокували рух вантажного транспорту сюди. Акція громадської непокори уже триває декілька діб, бо ковельчани на цьому своєрідному "майдані" чергують і вночі. Вони надіслали відповідне звернення в екологічні служби області й міста, Держспоживслужбу, місцеву прокуратуру та інші установи, з вимогою негайно зупинити роботу філії ДП "Укрветсанзавод", заборонити завезення нових партій сировини під особисту відповідальність директора заводу, в жодному разі не закопувати в землю туші тварин.

Мешканці міста просять найближчим часом вирішити питання утилізації сировини, яка знаходиться на території підприємства і за її межами. Копію звернення, яке підписали понад тисячу чоловік, вручено й редакції нашої газети.

Про позицію міської влади в даній ситуації інформує Ковельський міський голова Олег Кіндер.

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 1475

Четвер, 23 березня 2017 року № 19-20 (12542-12543) / Повідомлення в номер / Краще погано їхати, аніж добре йти

23.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Краще погано їхати, аніж добре йти?
Надія (с. Гішин):
– Я працюю у Ковелі. Щодня їжджу на роботу. Проїзд у "маршрутках" й перед здорожчанням не був дешевим: було сім гривень, а зараз – вісім. Тож більше трьохсот гривень у місяць потрібно відкладати лише на дорогу.
Нині люди отримують малі пенсії та зарплати. Скрізь високі ціни на продукти харчування та ліки. Ніхто нічого не регулює. Щодня ціни змінюються. А тут ще й підвищення тарифів на проїзд не вистачало. Тільки чомусь на якості перевезення це ніяк не відобразилося. Взимку їхати ще куди не йшло, а от улітку в "бусі", як в танку – дихнути нічим. Автобуси їздять вже років …надцять: і "горять", і гальма відмовляють, і ламаються прямо посеред дороги… Вже можна було б хоч один поміняти на трохи новіший. Тому якби з 1 березня почав курсувати новий автобус і, водночас, піднявся тариф, може, і люди пробували б зрозуміти.
Оксана (с. Зелене):
– Я не дуже часто користуюся громадським автотранспортом. Але на якість перевезень не нарікаю. Автобуси їздять за графіком, зручні, всім пасажирам місця вистачає. Вартість проїзду теж ніби не змінилася: з мого села до міста – 4 гривні.
Людмила (с. Дубове):
– Вартість проїзду з Дубового до Ковеля автобусом у нас зростає періодично. Але чи "справедливою" є така вартість проїзду, дуже сумніваюся. Ми, дубівчани, й раніше зверталися до районної влади з цим питанням, бо вважали, що й попередня ціна на проїзд (4.30 грн.) була завищена. А вже як зараз перевізники "заспівали" 5 гривень, то й поготів. Можливо, я не все у цьому розумію, але якщо я їду з центру міста, то все одно плачу таку ж ціну, як той, хто з кінцевої зупинки на вокзалі. Кілометраж різний, а ціна - та ж сама. От, наприклад, покупець у магазині має право купити півхлібини, і з нього ніхто не вимагає плати за цілий буханець, так само й пасажир повинен платити ціну за кожен кілометр.
Та вже хоча б звернули увагу на стан транспортних засобів, які у переважній більшості своє вже давно від'їздили і ледве пристосовані до пасажирських перевезень.
Валентина
(смт Люблинець):
– Проживаю в Люблинці кілька років. Перед цим довгий час мешкала в Ковелі у мікрорайоні "Сільмаш", тому досвід користування громадським транспортом у мене великий. Відстань і напрямок до центру міста, куди щодня автобусом доїжджаю на роботу, майже не змінився, однак змінилось дещо інше. Передусім, ставлення водіїв до пенсіонерів, які на той час і в приміських "маршрутках" мали право на пільговий проїзд. Однак, відверто кажучи, пенсіонери-люблинчани не завжди спокійно і без зайвих нервів могли скористатися цим "привілеєм". Що ж, проблема "відпала" сама після того, як цю пільгу для них зовсім відмінили.
Тепер вкотре проїзд подорожчав. Але незалежно від того, зростає ціна чи ні, обслуговування не поліпшується. Часом у "маршрутці" пасажирів, як у консерві – шпротів. Перевізники нерідко набирають людей понад міру. І на зашарпаний салон увагу звертають далеко не всі… звикли. Але це, швидше, вина "клієнтів", які псують оббивку на сидіннях, смітять, часом поводяться некультурно. А водій при цьому має зберігати спокій і стежити за ситуацією на дорозі, аби не допустити якоїсь надзвичайної транспортної пригоди.
І ще один неприємний нюанс. Буває, водії збиваються з графіка руху, пропускають рейси. Не відомо, з яких причин так стається, але особливо це відчутно було взимку, коли після роботи люди, щоб доїхати додому, по півгодини, а то й більше, чекали на морозі автобуса. Зрештою, “під зав’язку” набита ще на вокзалі чи в центрі "маршрутка", пропускаючи наступні зупинки (де теж, можливо, її з нетерпінням чекали), прямувала до кінцевого пункту призначення.
Василь (с. Вербка):
– В нас проїзд підвищився не набагато – лише на 50 копійок (4 грн.). Я не часто користуюся автобусом, тому і ціна, і якість проїзду мене цілком влаштовує. Я й перевізників розумію, бо і пальне зросло у ціні, і запчастини не дешевшають, а заробити кожному хочеться.
l
Цьогорічна весна на Ковельщині розпочалася з підвищення перевізниками цін на проїзд у приміському громадському транспорті. Люди обурені, адже вартість проїзду до деяких сіл хоч і "підскочила", а якість автобусного перевезення, самих автобусів залишається тою ж самою, а то й погіршилася. Перевізники захищаються, мовляв, підвищення цін – вимушений крок у зв'язку із підвищенням мінімальної зарплати та ростом вартості пального.
Отож, перше березня неприємно здивувало всіх, хто вирішив скористатися громадським автотранспортом, аби дістатися з населених пунктів Ковельського району до м. Ковеля – ціни підвищилися, а людей поставили перед фактом – без обговорення і попереджень.
Чесно кажучи, сівши того дня в автобус, й сама отетеріла, коли за проїзд з Люблинця (де проживаю) у Ковель "заправили" замість 4.30 грн. п'ять гривень. Водій "маршрутки" на моє "як так?" відповів, що про це пасажирів попередньо інформували. Звісно, я чула новини про те, що в інших містах і районах підвищують вартість проїзду в автомобільному транспорті загального користування або ж намагаються це зробити, але про наміри місцевих перевізників з приводу цього навіть і не здогадувалась. І хоч користуюся громадським транспортом як мінімум двічі щодня, ці нові "розцінки" для мене – як сніг на голову, причому влітку.
Згідна, підвищення тарифів на проїзд у нашому приміському транспорті ніби незначне й не надто вже відчутно "вдарить" по кишенях, та все ж люди повинні були знати про це заздалегідь. Аби розставити в цьому питанні якщо не крапки, то хоча б коми, звернулася за роз'ясненням у Ковельську РДА, де мене, не надто обізнану у "тонкощах" цієї справи, врешті й "просвітили": держава дала право перевізникам самим приймати рішення про підвищення вартості проїзду, і райдержадміністрація не погоджує затвердження тарифів на пасажирські перевезення.
Відповідно не контролюють цей процес і обласні адміністрації, адже Постановою Кабміну ще у 2015 році було скасовано державне регулювання тарифів на пасажирські перевезення. Як наслідок, перевізникам дозволили самовільно встановлювати ціну на проїзд. Тож Всеукраїнською асоціацією автомобільних перевізників за запропонованою Антимонопольним комітетом України методикою розроблено розрахунок вартості пасажирських перевезень. Відтак орієнтовна вартість 1 пасажиро-кілометра складає 65 коп.
Зокрема, в основу нового розрахунку "лягла" підвищена вдвічі з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата. На цьому перевізники акцентують, аргументуючи збільшення вартості проїзду на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування. А також кажуть, що підвищення ціни – вимушений крок ще й у зв'язку із збільшенням витрат на утримання транспорту, бо всі, хто продає запчастини, "прив'язує" їх вартість до курсу валюти. Плюс ріст цін на пальне.
l
Так, аргументи перевізників переконливі та виправдані. Вони цілком зрозумілі й прийнятні. Але ж при цьому якість обслуговування і перевезення в маршрутному "таксі" сьогодні, м'яко кажучи, "шкутильгає". Бо коли говоримо про водія "маршрутки", то уявляємо собі чоловіка, який однією рукою шукає здачу, іншою – тримає мобільний телефон біля вуха, а коліном – притримує кермо. І самі водії цього не заперечують, адже протягом довгого робочого дня їм доводиться виконувати функцію і шофера, і кондуктора. Тож на їхню роздратованість, а часом й безтактність інколи можна заплющити очі.
Однак, піднімаючи ціну за проїзд, перевізникам таки не зайве було б потурбуватися про комфорт для своїх пасажирів. А в нашому випадку, на жаль, ціна не знає якості. Бо, попри її зменшення чи збільшення, технічний стан більшості пасажирських автобусів (з яких немало переобладнані з вантажних "бусів") бажає кращого.
Та, попри це, хочеться завершити, як кажуть, на мажорній ноті. Бо підхід і ставлення окремих водіїв до своєї роботи мені таки подобається. Ввічливі, комунікабельні, ще й з почуттям гумору. От і конкретний випадок: після здорожчання вартості проїзду водій однієї "маршрутки" навіть квитки роздавав. "У мене цього "добра" багато без діла лежить, а пасажирам все ж приємно отримати квиточок за проїзд", – сказав він, вирушаючи у путь. Що ж, оригінальне трактування. Не знаю, як кому, а мені приємніше було б проїхатися безкоштовно… Але якщо серйозно, то квиток за проїзд в громадському транспорті – це не просто клаптик паперу, отримати який чомусь має бути "приємно". Пасажир повинен мати квиток, бо в такому разі він буде застрахований від нещасного випадку на автотранспорті.
Утім, є й інші позитивні моменти: в наших "маршрутках" водії хоча б не палять за кермом і не вмикають гучно музику…
Вікторія ЗІНЧУК.
Надія (с. Гішин):

Краще погано їхати, аніж добре йти?

Надія (с. Гішин):

– Я працюю у Ковелі. Щодня їжджу на роботу. Проїзд у "маршрутках" й перед здорожчанням не був дешевим: було сім гривень, а зараз – вісім. Тож більше трьохсот гривень у місяць потрібно відкладати лише на дорогу.

Нині люди отримують малі пенсії та зарплати. Скрізь високі ціни на продукти харчування та ліки. Ніхто нічого не регулює. Щодня ціни змінюються. А тут ще й підвищення тарифів на проїзд не вистачало. Тільки чомусь на якості перевезення це ніяк не відобразилося. Взимку їхати ще куди не йшло, а от улітку в "бусі", як в танку – дихнути нічим. Автобуси їздять вже років …надцять: і "горять", і гальма відмовляють, і ламаються прямо посеред дороги…

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 787

Четвер, 23 березня 2017 року № 19-20 (12542-12543) / Місцева влада / Позачергова сесія районної ради

23.03.2017

Позачергова сесія районної ради

15 березня 2017 року відбулася 12 позачергова сесія Ковельської районної ради 7 скликання. На сесії зареєструвалися та були присутніми 21 депутат.

Голова районної ради А. Броїло розпочав засідання сесії, повідомивши, що за ініціативи 17 представників депутатського корпусу та зважаючи на політичну ситуацію, яка склалася в країні, була скликана позачергова сесія. За пропозицією депутатів до порядку денного було внесено лише одне питання "Про Звернення Ковельської районної ради щодо дій стосовно учасників економічної блокади тимчасово окупованих територій окремих районів Донецької та Луганської областей України".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 505

Четвер, 23 березня 2017 року № 19-20 (12542-12543) / Місцева влада / Питань до вирішення багато

23.03.2017

Питань до вирішення багато

Звіт депутата Ковельської міської ради

Оксенюка

Юрія Вікторовича

Під час місцевих виборів, які відбулися 25 жовтня 2015 року у м. Ковелі, громадяни вже не вперше висловили мені свою довіру. Я був обраний депутатом Ковельської міської ради від політичної сили ВО "Батьківщина" у виборчому окрузі №9 (виборча дільниця – Народний дім "Просвіта"). Головне завдання – це працювати на громаду, яка мене обрала, аби кожному ковельчанину було затишно, комфортно та безпечно у рідному місті. Разом з однодумцями ми утворили фракцію "ВО "Батьківщина" у Ковельській міській раді.

У своїй депутатській роботі керуюсь чинним законодавством України, зокрема Конституцією, Законами "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад" та інших нормативних документів, на даний час є членом постійної комісії з питань планування бюджету і фінансів Ковельської міської ради.

Вважаю, що депутат справляється зі своїми обов'язками тоді, коли усі звернення, скарги, прохання, пропозиції громадян задоволені в тій чи іншій мірі. Проблему потрібно почути особисто, вивчити та внести пропозиції щодо її вирішення до відповідних органів влади. Саме з метою тісного контакту з виборцями та розуміння проблематики територіального округу мною кожного 3-го четверга місяця з 10.00 год. до 12.00 год. проводиться особистий прийом громадян в Громадській приймальні Ковельської міської партійної організації "ВО "Батьківщина", що знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. С. Бандери, 9 (II поверх).

В ході моєї депутатської діяльності на усі заяви та прохання жителів було відреаговано. Мною було сформовано 13 запитів та звернень, які в основному були спрямовані на матеріальну допомогу для важкохворих громадян міста. Було ініційовано питання закладення в бюджет 2017 року коштів на благоустрій прибудинкової території, а саме – впорядкування тротуарів і під'їзних доріг до будинку №5, що знаходиться по вул. Грушевського відповідно до колективної заяви жителів будинку.

Депутатською фракцією "ВО "Батьківщина" було ініційовано ряд важливих питань для міста. Це – благоустрій доріг, освітлення, водопостачання та водовідведення, функціонування шкіл, садочків та лікарень, виділення матеріальної допомоги соціально незахищеним людям, щодо високих тарифів на газопостачання. На сесії Ковельської міської ради було прийнято рішення "Про затвердження змін до детального плану території розміщення індивідуальної житлової забудови по вул. Модеста Левицького" (для подальшого надання вільних ділянок учасникам АТО), автором якого виступили депутати фракції "Батьківщина".

Моя робота, як депутата на цьому не обмежувалась. За можливістю, намагався брати участь в культурно-просвітницьких та благодійних заходах міста, був меценатом багатьох дитячих конкурсів, також мною були виділені кошти на проведення етапу Чемпіонату України з мотокросу, який відбувався до Дня міста. З великою шаною та повагою ставлюся до старшого покоління, ціную та низько вклоняюсь усім, хто не сидить і чекає, а допомагає, чим може нашим солдатам.

Напередодні дня захисту дітей мною була організована акція зі збору одягу, взуття, іграшок та інших необхідних засобів для життєдіяльності діток, які перебувають у Ковельському реабілітаційному центрі.

Проблеми жителів мого округу постійно знаходяться на контролі. Неодноразово командою "ВО "Батьківщина" було ініційовано опитування громадян в різних мікрорайонах міста, виставлялись агітаційні намети та проводились виїзні прийоми громадян депутатами, щоб орієнтуватися у найбільш глобальних проблемах міста. На цьому мої ініціативи та конкретні справи не завершуються.

Щиро дякую усім за довіру та підтримку!

Юрій ОКСЕНЮК,

депутат Ковельської

міської ради.

НА ЗНІМКАХ: Юрій ОКСЕНЮК активно займається громадською та благодійною діяльністю в місті.

Звіт депутата Ковельської міської ради Оксенюка Юрія Вікторовича

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 826

Четвер, 23 березня 2017 року № 19-20 (12542-12543) / Редакційна пошта / До голосу громади села Облап прислухалися

23.03.2017

До голосу громади села Облап прислухалися

У нашій газеті було надруковано ряд статей, в яких йшлося про конфліктну ситуацію, що склалася між громадою села Облап і новообраним керівництвом Дубівської об'єднаної територіальної громади з приводу майбутньої долі Облапської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.

Цими днями редакція отримала лист і копію рішення зборів громадян з Облап, які засвідчують, що до голосу громади села Облап місцева влада прислухалася, і питання, яке хвилювало людей, має вирішитися позитивно.

Пропонуємо увазі читачів згадані вище матеріали.

Минулої п'ятниці будинок культури села Облап був переповнений. Навіть в найбільші свята він ще не бачив стільки людей. А причиною цього стало непорозуміння між сільською громадою села Облап та Дубівською сільською радою щодо долі ЗОШ І-ІІІ ст. с. Облап.

В ході дискусії, яка почасти була досить гострою, громада та керівництво сільської ради Дубівської ОТГ, здається, знайшли спільний вихід, а саме: залишити ЗОШ І-ІІІ ст. с. Облап в тому ж статусі, що й раніше. А питання створення опорної школи вирішувати, не понижуючи в статусі Облапську школу.

В цей день на підтримку своїх земляків до Облап прибули депутат обласної ради Юрій Поліщук, голова районної ради Андрій Броїло, заступник голови райради Олександр Пасенковський, голова депутатської фракції "Укроп" в районній раді Георгій Корнієвський, цілий ряд депутатів Дубівської сільської ради з інших населених пунктів.

Мешканці села з великою зацікавленістю слухали виступ Юрія Поліщука, який був одним з організаторів першої опорної школи на Волині у селищі Голобах, і розповів про те, як можна створити таку ж школу, не понижуючи статусу Облапської. Досить виваженими і мудрими були слова Андрія Броїла про те, як у районі з меншим бюджетом, ніж в Дубівській ОТГ, утримують в чотири рази більше шкіл. Андрій Петрович висловив сподівання, що громада і влада знайдуть правильний вихід із ситуації, не зачіпаючи школи І-ІІІ ст. с. Облап.

На закінчення загальних зборів селян практично одноголосно було прийнято рішення про заборону реорганізації ЗОШ І-ІІІ ст. с. Облап.

Аркадій ЦИКУН,

с. Облапи.

Дубівська об'єднана територіальна громада

Загальні збори громадян села Облап Ковельського району

Волинської області

РІШЕННЯ

від 17 березня 2017 року,

№1 с. Облапи

Про заборону реорганізації ЗОШ І-ІІІ

ст. с. Облапи Ковельського району

Відповідно до статей 5, 34, 38, 39, 40, 53, 64, 68 Конституції України, статей 1, 3, 5, 8 п. 1,2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 3, 4, 5 Положення про загальні збори громадян за місцем проживання, враховуючи відкритий лист батьків учнів ЗОШ І-ІІІ ступенів села Облап та обговорення даного питання на загальних зборах громадян с. Облап 17.03.2017 року, загальні збори громадян с. Облап Ковельського району Волинської області вирішили:

1. Залишити ЗОШ І-ІІІ ст. с. Облап Ковельського району Волинської області в статусі ЗОШ І-ІІІ ступенів.

2. Вимагати від сільської ради Дубівської об'єднаної територіальної громади не приймати будь-яке рішення щодо реорганізації даної школи (згідно із статтею 5 Положення про загальні збори громадян за місцем проживання).

3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на сільського голову Дубівської ОТГ Романа Троцюка та депутатів Ковельської районної ради Наталію Лисковець та Віктора Сидорчука.

Р. ТРОЦЮК,

голова зборів – голова

сільської ради Дубівської ОТГ.

О. ГУНЧИК,

секретар зборів.

Пропонуємо увазі читачів згадані вище матеріали.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1359

Четвер, 23 березня 2017 року № 19-20 (12542-12543) / Місцева влада / Олег Кіндер: "Напругу щодо так званої спекуляції навколо землі для атовців нагнітають задля піару та створення прецеденту в сесійній залі"

23.03.2017

Олег Кіндер: "Напругу щодо так званої спекуляції навколо землі для атовців нагнітають задля піару та створення прецеденту в сесійній залі"

(Продовження інтерв'ю)

– Не можу обійти увагою заяву депутата міської ради Сергія Кошарука, де він наводить 5 фактів, чому стосунки Олега Кіндера та атовців можна назвати, м'яко кажучи, "напруженими". На початку нашої розмови Ви, власне, відповіли на четверте питання Кошарука. А як прокоментуєте інші наведені факти?

– Як чергову спекуляцію та маніпулювання фактами. Зверніть увагу, що на підтвердження їх він посилається лише на себе та на видання, до яких сам має відношення. Щодо першого пункту. У 2014-му році я вже зауважував, що є речі, святі для кожної людини і на яких не можна спекулювати ні за яких обставин, – сім'я, діти, покійні родичі. Неприпустимо здобувати політичні рейтинги чи зводити рахунки з опонентами, використовуючи пам'ять про загиблих. Так, для підсилення ефекту чергового опусу проти Кіндера в місцевій газеті "Ковель Сьогодні", до якої має певне відношення Сергій Кошарук, використали світлину Героя Небесної сотні Сергія Нігояна. Тепер вже Сергій Дмитрович особисто опускається до таких цинічних методів, використовуючи ім'я іншого героя – нашого земляка Олександра Артемука, який загинув під Волновахою у травні 2014-го. Цей "факт" оприлюднено під номером 1. Звісно, на фоні співчуття родині загиблого фраза "Кіндер зволікав із наданням земельної ділянки" звучатиме значно ефектніше. Але чи насправді зволікав міський голова із цією справою, якщо дозвіл на відведення земельної ділянки по вул. Полковника Литвинюка родині Олександра Артемука надано ще в липні 2014 року, тобто буквально через два місяці після трагічної події?

– Ви сказали про дозвіл на відведення. А коли родина повністю оформила документи на земельну ділянку?

– Проект землеустрою на відведення земельної ділянки затверджено у грудні 2014-го. Враховуючи, що ідея виділення площі в районі вул. Полковника Литвинюка виникла практично на голому місці, 5 місяців для розробки містобудівної документації, її оприлюднення та затвердження, складання проекту землеустрою, його погодження, внесення до кадастрів тощо – досить пристойний результат. Проектні організації спрацювали достатньо оперативно.

– Другим пунктом у списку звинувачень Кошарука йде Ваше твердження "... що надавати землю учасникам АТО – це ініціатива Держземагентства і місцева влада до цього стосунку не має".

– Це й справді спільна ініціатива Держземагентства та Міністерства оборони, яку озвучив голова Держземагентства С. Рудик на брифінгу після розширеної міжвідомчої наради у липні 2014-го. Місцева влада дійсно не має відношення до того, що територіальні органи Держземагентства максимально сприятимуть оформленню земельних ділянок для військовослужбовців. Бійцям необхідно звертатись до головного управління Держземагенства в області. Далі йшли чіткі інструкції для територіальних органів Держземагентства.

Щоправда, там зазначалось, що ця робота передбачає тісну співпрацю з місцевими облдержадміністраціями та органами місцевого самоврядування. Та, як показала практика, співпраця обмежилась лише необхідністю подавати до Держземагентства та облдержадміністрації статистичні звіти про те, скільки надійшло звернень від військовослужбовців, розглянуто заяв, виділено ділянок. От і все.

– Ви якось скептично кажете про цю ініціативу…

– Маю на те підстави, бо це загальнодержавне питання. Його слід врегульовувати загальнодержавним нормативно-правовим актом (законом чи хоча б рішенням Кабміну), визначити, що це є пріоритетом та державною потребою. Натомість відбулася лише прес-конференція і дано окремі доручення по лінії Держземагентства.

– Але ж розпорядником земель в містах є органи місцевого самоврядування.

– Саме так. Тому ініціатива Держземагентства – надати земельні ділянки за межами населених пунктів, а в Ковелі – наша, місцева ініціатива, започаткована зазначеним вище рішенням міської ради від 24.07.2014, № 58/2.

Сьогодні всім добре відомо, що учасник АТО має першочергове право на отримання земельної ділянки. Відразу уточню: закон надає таке право не учаснику АТО, а учаснику бойових дій. А тепер пригадаймо, коли держава учасника АТО прирівняла за статусом до учасника бойових дій? У квітні 2015-го року. На законодавчому рівні держава надала атовцям відповідного статусу учасника бойових дій, а разом із ним і право на першочергове отримання земельної ділянки лише в квітні 2015-го року – майже через рік після оголошення ініціативи! А за цей період станом на квітень 2015-го в Ковелі атовці отримали більш як сотню дозволів на відведення земельних ділянок.

Натомість, коли місцевій владі насправді потрібна була підтримка держави щодо надання згоди на дострокові зміни до генплану, сприяння якнайшвидше розглянути зміни до генплану державними установами, міськрада отримувала відповідь: дійте у визначеному законодавством порядку. Звертались ми до уряду, профільних міністерств, пояснювали: це ж для учасників АТО. У відповідь чули: це не державна потреба. Тобто, це ваші проблеми. Ось така у нас "співпраця".

– Поясніть, будь ласка, ще й третій пункт звинувачень Сергія Кошарука – Кіндер "виступав за те, аби надавати атовцям земельні ділянки без розробленого ПДП".

– Тут Сергій Дмитрович знов щось наплутав. Це слова його колеги – колишнього першого заступника голови ВОДА Сергія Кудрявцева. В листі за його підписом зазначено буквально наступне: відсутність містобудівної документації не є підставою для відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відверто кажучи, я не відразу повірив своїм очам. Оскільки лист готувався Головним управлінням Держземагентства у Волинській області, я запросив представника цієї структури на чергову сесію міської ради. Заступник начальника головного управління підтвердив зазначене у листі. Потім його ще перепитали "в лоб", чи можна надавати дозвіл на відведення без наявної містобудівної документації, затвердженого детального плану території? Він ще раз підтвердив: так, можна. Тільки потім треба в установленому порядку розробити детальний план території, а затверджувати проект відведення і надавати громадянину земельну ділянку слід винятково після затвердження містобудівної документації.

– У цьому пункті є посилання на статтю, де описується, як депутати Ковельради заявили про махінації з документами на землю і корупцію з боку посадовців мерії.

– Так, заявили. Понад те – створили тимчасову контрольну комісію щодо перевірки заявлених фактів. Комісія працювала 8 (вісім!!!) місяців і, по суті, визнала безпідставність звинувачень посадовців мерії, хоч і на вибачення перед працівниками міськвиконкому ніхто не спромігся. Торік у грудні міська рада одноголосно затвердила звіт тимчасової контрольної комісії, де, крім цього, зазначається – щоб уникнути надалі подібних ситуацій, все-таки необхідно розробити Положення про надання земельних ділянок, про яке ми щойно говорили. Сергій Дмитрович був присутній на грудневій сесії і голосував "за" звіт комісії, але мене абсолютно не дивує така його "забудькуватість".

– Гаразд. Щодо четвертого пункту з'ясували докладно. А тепер про п'ятий. Чому не вважаєте за потрібне передати в безоплатне користування майновий комплекс Ковельського міського об'єднаного військового комісаріату по вулиці Грушевського, 12 для потреб військових?

– Про ситуацію навколо Ковельського військкомату багато говорили на початку минулого року. Доведеться повторити. Майновий комплекс по вул. Грушевського,12-14 у місті Ковелі впродовж багатьох років використовували для потреб Ковельського військового комісаріату. Нагадаю, що якраз обласний військовий комісаріат 11 березня 2014-го року письмово повідомив про припинення договору оренди приміщення та гаражів по вул. Грушевського,12, бо відпала потреба в їх використанні. Зважаючи на події, що в той час розгортались в Криму та на Сході України, таке рішення виглядало дивним. Навіть після того, як через кілька днів вийшов Указ Президента "Про часткову мобілізацію", це рішення військовий комісаріат не переглянув і не відкликав. Отже, майно повернулось до територіальної громади міста.

Лише згодом, у листопаді 2014-го, обласний військовий комісаріат попросив надати окремі приміщення площею 254 кв. м. по вул. Грушевського,12, а через рік – у листопаді 2015-го – ще частину будівлі площею 109 кв. м. Всі ці клопотання були відразу задоволені, а необхідні приміщення – надані. Однак щодо гаражів, майданчиків, парканів, а тим більш землі по Грушевського, 12, обласний комісаріат до міської ради ніколи не звертався. Тому це не що інше, як чергові спекуляції.

– Однак лист від обласного комісара Романа Кулика таки був. У ньому чітко йдеться про необхідність земельної ділянки, що по вул. Грушевського, 12 у м. Ковелі, для потреб Міністерства оборони України.

– Якщо йдеться про лист від 11 березня 2016 року, який на одній із сесій зачитував Ігор Пініс, то це звернення адресовано депутатам Ковельської міської ради Сергію Кошаруку, Ігореві Пінісу, Олександру Місяцю з проханням винести на розгляд сесії міськради пропозицію повернути майновий комплекс по вул. Грушевського,12. Як думаєте, чи запропонували вони на розгляд сесії проект рішення з цього питання? Ні, лише виголосили запит. А депутати, між іншим, мають право вносити на розгляд ради проекти рішень у межах її компетенції. Чому згадані депутати ж цього не зробили, якщо проблема справді важлива? Відтак, складається враження, що це звернення готували не для того, щоб розв'язати питання, а щоб поговорити про нього. Обласний комісаріат добре знає, як вирішуються майнові питання. Для цього встановлено певний порядок, що видно на прикладах 2014 - 2015 років. Це по-перше.

По-друге. В нас достатньо тривала історія спілкування з Міністерством оборони України. В жодному з десятка листів, які отримала останніми роками міська рада від Міноборони, немає згадки про нагальну потребу оборонного відомства розширити військкомат у Ковелі. Риторика міністерства зводилася до того, що держава "забула" надати пільгу щодо сплати земельного податку за використання земель військових частин, обмежила видатки на утримання приміщень тощо. Тому вони здебільшого звертаються за звільненням від сплати земельного податку, насамперед для колишнього шпиталю по вул. Шевченка, 32. А яким чином сюди "вписати" розширення Ковельського військкомату та ще й з оформленням землі і додатковими витратами на його утримання, не зрозуміло.

– Ви згадали про колишній військовий шпиталь…

– Так, це майно Міністерства оборони, а земля – державна власність. Ковельська міська рада не має права втручатись у справи державних установ. Але шпиталь знаходиться в межах міста, тому міська рада з десяток разів інформувала Міністерство про жалюгідний стан об'єкта, руйнування приміщення та можливості його подальшого використання. Але в останні роки, коли вже тривала неоголошена війна, з'явились нові, більш актуальні пропозиції від міської влади – відновити шпиталь або розмістити там реабілітаційний центр для учасників АТО. Прилеглу територію можна використати для облаштування навчальної бази для військовослужбовців або для будівництва багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців.

– Але чи доцільно споруджувати житло на території колишнього шпиталю?

– А чому б і ні? Таке звернення Ковельська міська рада направила міністру оборони В. В. Гелетею у вересні 2014 року. Поміркуйте, хто призивався до лав Збройних сил? Переважно молодь. Є спроможні молоді сім'ї, які вже назбирали на будівництво приватного будинку і їм потрібна земельна ділянка під забудову. Таких зовсім небагато. Більшість потребує хоча б простого, але окремого житла – власного сімейного куточка. Між іншим, Міністерство оборони, зокрема квартирно-експлуатаційний відділ, що в місті Володимирі-Волинському, торік весною оновив землевпорядну документацію на цю територію, зацікавився наявністю містобудівної документації. Чому б частину площі не використати для потреб ковельчан-учасників АТО для будівництва квартир за кошти діючої державної Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців? Місто могло б допомогти інженерними мережами, інфраструктурою… Натомість нам пропонують ухвалювати місцеві аналогічні програми, тобто і фінансувати їх самотужки, наперед знаючи, що без належної підтримки державними коштами всі місцеві програми житлового будівництва для атовців можуть залишитись лише на папері.

Розмовляла

Наталія Юрчук.

(Продовження інтерв'ю)

– Як чергову спекуляцію та маніпулювання фактами. Зверніть увагу, що на підтвердження їх він посилається лише на себе та на видання, до яких сам має відношення...

Розмовляла Наталія ЮРЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 588

Четвер, 23 березня 2017 року № 19-20 (12542-12543) / Редакційна пошта / З приводу однієї телепередачі

23.03.2017

З приводу однієї телепередачі

Ковель став одним із перших міст в Україні, де ще на початку 2014 року розпочали виділення земельних ділянок сім'ям загиблих та учасників АТО. Для цього було зроблено чимало: підготовлено ряд документів, прийнято відповідні рішення ради, внесено зміни до Генерального плану. У багатьох населених пунктах нашої держави навіть і десятої частини того не зроблено. Або й взагалі жодного земельного наділу на надано. Не те, щоб влада міста розраховувала на чиюсь вдячність, проте, віддати їй належне, враховуючи ситуацію, все ж треба. Та, як з'ясувалося, звинувачувати міську владу є за що. Адже задоволеними лишилися не всі.

7 березня на телеканалі ICTV вийшов сюжет про скандал довкола земельних ділянок учасникам АТО, які начебто надаються у непридатних для будівництва місцях, в болоті. За роки, впродовж яких практично на кожній сесії міської ради приймаються рішення про надання дозволів на розробку проектної документації на земельні ділянки учасникам АТО чи її затвердження, подібних непорозумінь, а тим більше скандалів, не було. То що ж сталося?

Прокоментувати ситуацію ми попросили начальника відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Ковельської міської ради Вадима Логвінова. До речі, у згаданому сюжеті він також надав пояснення, у чому суть справи. Проте його слова увійшли до сюжету лише частково. А найголовніше залишилося за кадром.

З етичних міркувань, з поваги до матері загиблого учасника АТО, яка, власне, й звинуватила міську владу у тому, що їй було надано не придатну для забудови земельну ділянку, мабуть, не варто спекулювати цією темою. Але розібратися, чому виникла така ситуація, і чи не простіше було б вирішити її, не виносячи питання на загальнодержавний рівень, все ж варто.

Як пояснив Вадим Логвінов, родинам усіх загиблих бійців були надані у Ковелі земельні ділянки. Тобто задоволено усі звернення, які надійшли від родин загиблих. До речі, дружина загиблого учасника АТО звернулася про надання їй земельної ділянки ще 21.11.2014 р. Її прохання було задоволено. Заява від матері цього ж учасника АТО надійшла на ім'я міського голови майже через рік після загибелі її сина: 01.07.2015. У ній йшлося про те, що мати бажає отримати земельну ділянку під забудову саме на тій вулиці, яку було названо на честь її загиблого сина.

За словами Вадима Логвінова, жінці повідомили, що на момент її звернення усі ділянки на цій вулиці були уже надані іншим учасникам АТО. Залишилася тільки одна, яка не потрапила під розподіл через свій стан: вона знаходиться у низині, у заболоченій місцевості.

Тому, аби розпочинати там будівництво, треба провести відповідні земельні роботи. В майбутньому їх планують зробити за кошти міського бюджету, але ще не затверджений Генеральний план міста, згідно з яким їх можна виконувати.

Заявниця погодилася на такі умови, мотивуючи це тим, що для неї головне, аби в майбутньому проживати на вулиці імені свого сина. Міська рада надала їй дозвіл на складання проекту землеустрою 24.09.2015 р., а згодом – 24.12.2015 р., затвердила документ. До цього часу жодних скарг від неї не надходило. Лише тепер, у 2017 році, "з'ясувалося", що будуватися на цій земельній ділянці наразі неможливо, бо тут "болото".

Міська влада свої зобов'язання виконує. На даний час головним архітектором міста Ковеля уже подано проект рішення щодо затвердження Генерального плану на березневу сесію міської ради. Тож відповідні роботи на земельних ділянках щодо приведення їх у відповідність до норм буде продовжено.

На даний час мати учасника АТО звернулася до міської влади з проханням про обмін земельної ділянки на іншу, придатну для забудови, на будь-якій іншій вулиці міста. Або ж згідна отримати кімнату в гуртожитку.

Як наголошує начальник відділу земельних ресурсів Вадим Логвінов, за попередні роки щодо обміну земельних ділянок звернулося лише два учасника АТО, заяви яких були задоволені. Якби на момент свого звернення заявниця не наголосила на тому, що земельна ділянка обов'язково має бути на вулиці імені її сина, їй було б запропоновану іншу.

Варто наголосити, що усі родини загиблих бійців, які потребували поліпшення житлових умов, отримали квартири, придбані за кошти обласного та міського бюджетів, а також грошову компенсацію від держави.

Завершуючи тему, варто зауважити, що станом на сьогодні у Ковелі уже затверджено 97 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам АТО. Документи оформлені належним чином, і власники цих земельних ділянок уже можуть розпочинати будівництво. 308-ми бійцям надано дозволи на розробку відповідної документації, тобто документи перебувають в процесі оформлення. Ще обліковано 363 заяви ковельчан, які брали участь у бойових діях на Сході України. І процес щодо виділення землі для забудови триває.

Звісно, Ковель має свої географічні межі, тобто земельні площі, придатні для будівництва житла, є досить обмеженими. Є й свої природні особливості цих земель. Не всі вони на даний час придатні до забудови без попередньої підготовки. А для того, щоб привести їх у відповідність, потрібен час і чималі кошти. Тому міська влада продовжує роботу в цьому напрямку.

Відділ земельних

ресурсів виконавчого

комітету міської ради.

Відділ земельних ресурсів виконавчого комітету міської ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 586

Четвер, 23 березня 2017 року № 19-20 (12542-12543) / Спорт, природа і здоров’я / Туберкульоз: показник захворюваності знизився, але

23.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Туберкульоз: показник захворюваності знизився, але…

Хвороба важких часів та бідних людей – саме так у нас в народі "охрестили" туберкульоз. А й, справді, влучно! Адже рівень захворюваності цією недугою віддзеркалює соціально-економічний стан країни та благополуччя її населення. Тож в Україні в цьому плані, на жаль, усе сходиться…

Але не будемо відходити від теми. Ще кілька століть тому туберкульоз "викошував" населення, забираючи сотні тисяч життів, а зараз піддається лікуванню при вчасному зверненні до лікаря. Його іменували "чахоткою" та "сухотами", оскільки від виснаження людина марніла і згасала на очах.

– В 1995 році ВООЗ оголосила в Україні епідемію туберкульозу, яка триває й досі, – розповідає районний лікар-фтизіатр Ковельського МТМО Оксана БІЛОУС. – Туберкульоз є небезпечною і надзвичайно підступною інфекційною хворобою, яка, на жаль, сьогодні залишається не переможеною.

– Оксано Василівно, чи правда, що збудником туберкульозу – паличкою Коха інфікована практично кожна людина в Україні? – запитую.

– Так, мікробактерією туберкульозу інфіковано 100 % дорослого населення України. Справа в тім, що у нас 70 відсотків малюків до семи років вже носить у своєму організмі паличку Коха. Тридцять відсотків неінфікованих дітей залишаються на ревакцинацію БЦЖ для повторного створення імунітету проти туберкульозу. Але до 14 років більша частина цих дітей знову ж таки інфікується. У результаті й маємо такий невтішний показник.

– Хто входить до цієї групи ризику?

– Існує дві групи ризику. До першої, соціальної, входять люди з неблагополучного середовища. Особливо обережними слід бути особам без певного місця проживання, безробітним, мігрантам, наркоманам, людям, які перебувають або вийшли з місць позбавлення волі. На жаль, під "прицілом" опинилися й інваліди, пенсіонери та інші малозахищені наші співгромадяни.

Другу, медичну, групу складають, передусім, люди, які страждають захворюваннями легень, цукровим діабетом, виразковою хворобою шлунку, дванадцятипалої кишки або приймають цитостатичні та гормональні препарати, ВІЛ-інфіковані, а також особи з психічними захворюваннями.

Дехто помилково вважає, що туберкульоз передається спадково. Генетично може успадковуватися лише схильність організму до цього захворювання.

– А чи не помиляються також ті, хто впевнений, що люди з високим рівнем імунітету не хворіють на туберкульоз?

– Це – хибна думка. Поясню, чому. Наш імунітет складається з двох тісно пов'язаних між собою ланок. За переважну більшість інфекційних та вірусних захворювань відповідає так звана В-ланка імунітету, а за туберкульоз та деякі інші хвороби - Т-ланка. Отже, якщо стимулюється одна ланка, то автоматично ослаблюється інша. Тому "ефект" від різних цілющих настоянок і бальзамів, що вживають для зміцнення імунітету, може бути цілком протилежним очікуваному.

Однак люди, що мають знижений імунітет через недостатнє харчування та погані умови життя, шкідливі звички, від туберкульозу не застраховані.

– Які ще фактори сприяють розвитку туберкульозу?

– Україна, а, власне, й Волинська область, знаходяться в помірній кліматичній зоні. Тож характерні для нашого регіону прохолодний клімат та висока вологість сприяють розвитку цього захворювання. Велике скупчення населення також "приваблює" туберкульоз (у містах хворіють частіше, ніж у сільській місцевості).

Призвести до цієї недуги можуть постійні стреси, супутні захворювання, які послаблюють організм.

Як уже зазначалося вище, поряд з інфекційною природою хвороба має соціально-економічні передумови для поширення. Бо там, де нижчий рівень життя і немає соціального захисту населення, туберкульоз –частий гість.

– Які перші симптоми цього захворювання?

– Найчастіше туберкульоз виявляється при профілактичних оглядах за допомогою рентгенографії. Адже перші його прояви майже непомітні, й проходять безслідно для організму. Коли виникає безпричинна слабкість, людина втрачає апетит, худне, у неї з'являється кашель, підвищується потовиділення, температура тіла, то це означає, що в туберкульозному процесі уже задіяно більше двох сегментів, а, простіше кажучи, цією хворобою уражено більшу частину легеневої тканини.

Ці симптоми проявляються по-різному, залежно від загального стану організму. Людина може довго їх не помічати, пов'язуючи певний дискомфорт з перевтомою тощо. До того ж, у 90 відсотків випадків туберкульоз вражає легені, а легенева тканина не має нервових закінчень – хвора людина не відчуває болю.

– Як і де можна "підхопити" туберкульозну паличку?

– В наших умовах будь-де. Як за курцем сигаретний дим, так і у хворого з відкритою формою туберкульозу "шлейфом" тягнеться інфекція. Зазвичай мікробактерії туберкульозу потрапляють в організм людини повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом. Відтак, більша ймовірність підхопити паличку Коха – у тих людей, які перебувають у закритих мало провітрюваних приміщеннях. Краплинки мокротиння, які вміщують мікробактерії туберкульозу, виділяючись при розмові, кашлі, чханні, залишаються в повітрі до 1,5 години і можуть розповсюджуватися на відстань 4 метри.

Важливим фактором, який підвищує ймовірність розвитку захворювання, є тривалість контакту з хворим на туберкульоз, масивність виділення бактерій з його організму.

"Підхопити" паличку Коха можна й через харчові продукти, вживаючи молочні та м'ясні продукти хворих тварин.

– А чи варто боятися людини, яка нещодавно одужала?

– Людина, яка пройшла повний курс лікування (а це – мінімум шість місяців), одужує і, відповідно, ніякої загрози для суспільства не складає.

Зрештою, паличка Коха може виділятися у зовнішнє середовище лише при відкритій формі туберкульозу. Всі інші форми не є небезпечними з точки зору передачі збудника захворювання.

– Чого не можна людині, яка хвора або перехворіла туберкульозом?

– У такому разі не можна засмагати, відвідувати сауни та лазні, займатися важкою фізичною працею, зловживати алкоголем, палити.

– Чи можна вилікувати туберкульоз народними методами?

– Жодний відомий народний засіб не може вилікувати туберкульоз. Народні засоби можна використовувати як доповнення до основного лікування після консультації з лікарем. Але втрачати час на спроби вилікуватися народними методами при туберкульозі не можна ні в якому разі. Це може призвести до виникнення ускладнень, небезпечних для життя.

Повне одужання можливе при умові раннього початку та суворого дотримання режиму лікування і рекомендацій лікаря.

– Що говорить статистика про туберкульоз? Чи прогресує це захворювання на Ковельщині?

– Загалом, показники захворюваності на туберкульоз у нас протягом останніх років дещо зменшились. Але, попри це, її рівень залишається найвищим в області і є значно вищим середньоєвропейського, як, скажімо, у сусідній Польщі. Так, у минулому році захворіло на туберкульоз 79 мешканців Ковельщини. Однак ця позитивна динаміка змінюється у протилежний бік, якщо врахувати осіб, які захворіли повторно. Таким чином у 2016 році в нас на обліку перебувало 100 хворих з активними формами туберкульозу.

Маємо й іншу сумну статистику: щороку на Ковельщині туберкульоз забирає близько двох десятків життів. Торік у нас від цієї недуги померло 17 осіб (з них 11 - хворі, які знаходились на обліку та лікувалися, а також шестеро осіб працездатного віку, котрі не стояли на обліку і не звертались до лікаря).

На жаль, у нинішніх умовах платної медицини далеко не всі мають матеріальну можливість пройти медичне обстеження, й через те до останнього відкладають візит до лікарні. Саме тому у м. Ковелі та Ковельському районі діють місцеві Програми протидії захворюванню на туберкульоз, у рамках яких пацієнти з підозрою та хворі на туберкульоз безкоштовно обстежуються і отримують протитуберкульозні препарати.

Отож, при появі одного або декількох зазначених вище симптомів не зволікайте й негайно звертайтесь до медичної установи для з'ясування їх причини.

А от батькам не слід ігнорувати чи боятися проведення туберкулінодіагностики дітей, що жодним чином не може зашкодити і є цілком безпечною для здоров'я дитини. Це – алергічне дослідження, яке здійснюється з метою виявлення алергії на туберкульоз у дітей для їх відбору на рентгенологічне обстеження, а також з метою діагностики, диференціальної діагностики і визначення активності цього захворювання.

Для своєчасного виявлення туберкульозу необхідно пройти флюорографічне обстеження легенів, а також звернутись за консультацією до лікаря-фтизіатра в протитуберкульозний кабінет Ковельського МТМО, що знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 52.

ВІД АВТОРА: 24 березня – Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз. Для мене березень виявився "знаковим" у цьому плані теж: рік тому саме цієї пори знаходилась на лікуванні в обласному туберкульозному диспансері.

Я щиро вдячна ковельським та луцьким лікарям-фтизіатрам, медсестрам за їхню людяність, чуйність, професіоналізм. Вони лікують не лише тіло, але й душу. Бо, захворівши і дізнавшись про свій діагноз, потерпала не так фізично, як морально. Тоді, шкодуючи себе, лишень і думала: "Ну, чого я?". Нікого не хотіла бачити, всіх сторонилася-соромилась. Ні рідні, ні друзі, як не намагалися, не могли розрадити.

Саме лікарі зуміли знайти до мене підхід, підняти мій дух. І вкотре переконалась у тому, що все не дуже хороше, що з нами відбувається в житті, робить нас тільки сильнішими. Пам'ятаю, як Оксана Василівна (нинішня моя співрозмовниця), поставивши невтішний діагноз, намагалась мене заспокоїти: "Та не хвилюйтеся ви так. Вас вилікують, і ви про це скоро забудете". І її слова збулися.

Одна близька мені людина, дізнавшись, що маю намір написати про те, що сама перехворіла на туберкульоз, намагалася мене відмовити від цього. Мовляв, навіщо "афішуватися"? Тому що хочу! Бо не хочу, аби тих, хто пройшов через це, вважали "затаврованими" і "брудними", а ті, хто хворіє чи хворів соромилися себе.

Нехай буде соромно тим, хто допустив до того, що хвороба, про яку забули у країнах, до яких так рівняються, за темпами поширення зробила Україну одним із лідерів у світовому "рейтингу" і другою в Європі; через кого люди від недоїдання та виснаження втрачають останнє здоров'я, зацьковані й доведені до краю знаходяться у постійному стресі, а, захворівши, вилікуватися не мають за що. На їхній совісті – лікарні, де на хворих туберкульозом, які лежать там місяцями, економлять гарячу воду, тепло в батареях, де "допотопні" ліжка, вкриті дірявими матрацами й один на всіх туалет…

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКУ: лікар-фтизіатр Оксана БІЛОУС та дільнична медсестра Інна БІГУН проводять прийом пацієнтів в протитуберкульозному кабінеті Ковельського МТМО.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

– В 1995 році ВООЗ оголосила в Україні епідемію туберкульозу, яка триває й досі, – розповідає районний лікар-фтизіатр Ковельського МТМО Оксана БІЛОУС.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1480