До уваги громадян!

Монетизація частини зекономлених субсидій.

Виплата «живих» грошей у рамках урядового проекту з монетизації частини зекономлених субсидій здійснюється Урядом вперше за роки української незалежності. Це перший крок переходу до повної монетизації пільг і субсидій.

Монетизації за результатами попереднього опалювального сезону підлягає економія електроенергії в еквіваленті вартості 150 кВт та природного газу – 100 кубометрів за умови що ці ресурси використовуються для опалення.

Максимальна сума коштів, яку нараховано на домогосподарство – 135 гривень за зекономлену електроенергію та близько 700 гривень за зекономлений обсяг газу.

Під монетизацію підпадають близько 2600 домогосподарств міста. 

Громадянам, які зекономили ресурси і до 1 вересня поточного року звернулися до управління соціального захисту виконкому міської ради із відповідною заявою повністю проведено виплату на банківські рахунки або зараховано кошти на поштові відділення, всього виплачено 1527,7 тис. грн..

Виплата коштів громадянам, які звернулись на монетизацію після 1 вересня буде відбуватися після отримання додаткових коштів.

Начальник управління                                                            С. Сагаль

Виплата «живих» грошей у рамках урядового проекту з монетизації частини зекономлених субсидій здійснюється Урядом вперше за роки української незалежності. Це перший крок переходу до повної монетизації пільг і субсидій.

Монетизації за результатами попереднього опалювального сезону підлягає економія електроенергії в еквіваленті вартості 150 кВт та природного газу – 100 кубометрів за умови що ці ресурси використовуються для опалення.

Максимальна сума коштів, яку нараховано на домогосподарство – 135 гривень за зекономлену електроенергію та близько 700 гривень за зекономлений обсяг газу.

Під монетизацію підпадають близько 2600 домогосподарств міста. 

Громадянам, які зекономили ресурси і до 1 вересня поточного року звернулися до управління соціального захисту виконкому міської ради із відповідною заявою повністю проведено виплату на банківські рахунки або зараховано кошти на поштові відділення, всього виплачено 1527,7 тис. грн..

Виплата коштів громадянам, які звернулись на монетизацію після 1 вересня буде відбуватися після отримання додаткових коштів.

Софія Сагаль, начальник управління.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 457

Військовослужбовці однієї з військових частин, дислокованих на території Волинської області, старші солдати Галина ДОЛГУН, Анна ВОЛОЩЕНКО, Галина МУСИТ, сержант Юрій КИЛИБА, старшина  Михайло ЯРОШ, старші солдати Анатолій ТКАЧУК, Дмитро МИШКО, капітан Андрій КУЗЬМИЧ.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Військовослужбовці однієї з військових частин, дислокованих на території Волинської області, старші солдати Галина ДОЛГУН, Анна ВОЛОЩЕНКО, Галина МУСИТ, сержант Юрій КИЛИБА, старшина  Михайло ЯРОШ, старші солдати Анатолій ТКАЧУК, Дмитро МИШКО, капітан Андрій КУЗЬМИЧ.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 657

Погода в Ковелі  

30 листопада – 7 грудня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 469

У третю суботу листопада, яка цьогоріч припала на 25 листопада, в Україні вшановують пам'ять померлих у роки Голодоморів. Як відомо, їх в історії нашого народу було декілька, і всі спричинені  людоненависницькою  політикою більшовицької влади.

На Ковельщині, як і у всій країні, з цієї нагоди відбулися траурно-урочисті заходи. Так, у центральній районній бібліотеці представники влади, громадськості, духовенства, молоді взяли участь у "Годині скорботної пам'яті". Відповідного мінорного настрою додавало обрамлення зали, де переважали чорні кольори і пломеніли свічки.

Юнаки і дівчата з трепетом у голосі читали сторінки своєрідної Книги буття українського народу, пронизані смутком і болем.

Хвилююче прозвучав виступ голови Ковельської районної державної адміністрації, депутата Волинської обласної ради Віктора Козака, який наголосив на важливості берегти пам'ять про багатомільйонні жертви Голодоморів, зробити все можливе, щоб не допустити повторення подібних трагедій, захистити незалежність і соборність Української держави у боротьбі з російським агресором та його найманцями.

Після завершення заходу його учасники попрямували до Меморіальної стели "Хрест пам'яті жертв більшовицького терору", де зібралися очільники міської і районної влади Олег Кіндер, Віра Федосюк, Віктор Козак, Олександр Пасенковський та інші, представники політичних партій, громадських організацій, духовенства, шкіл і навчальних закладів.

Тут не звучали  голосні промови, а панували скорботна тиша і тужлива музика, яку порушували своїми голосами ведучі Наталія Гончар, Анастасія Данилюк, Альона Малюга-Мельникова, котрі поетичними рядками ніби перегорнули болючі для України сторінки історії.

Декан міського деканату УПЦ КП, настоятель Свято-Димитрівського храму о. Анатолій Александрук з духовенством відслужили панахиду за жертвами Голодоморів.

Присутні приєдналися до загальнонаціональної Хвилини мовчання й запалили свічки скорботи, поклали квіти і хлібні колоски до підніжжя стели.

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: під час заходів з нагоди вшанування пам'яті жертв Голодоморів.

Фото з архіву райдержадміністрації.

У третю суботу листопада, яка цьогоріч припала на 25 листопада, в Україні вшановують пам'ять померлих у роки Голодоморів. Як відомо, їх в історії нашого народу було декілька, і всі спричинені  людоненависницькою  політикою більшовицької влади.

На Ковельщині, як і у всій країні, з цієї нагоди відбулися траурно-урочисті заходи. Так, у центральній районній бібліотеці представники влади, громадськості, духовенства, молоді взяли участь у "Годині скорботної пам'яті". Відповідного мінорного настрою додавало обрамлення зали, де переважали чорні кольори і пломеніли свічки.

Юнаки і дівчата з трепетом у голосі читали сторінки своєрідної Книги буття українського народу, пронизані смутком і болем.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 652

З часу проведення виборів депутатів місцевих рад, які відбулися 25 жовтня 2015 року, коли громада Ковельщини довірила свої голоси та  обрала мене депутатом Волинської  обласної ради, минуло вже трохи більше двох років. Відтак, у  відповідності  до статті 16 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та  за посередництвом громадсько - політичної газети "Вісті Ковельщини" маю честь  звітувати перед виборцями про свою роботу. 

Скажу відверто, що за цей невеликий період часу у ролі політика та представника  жителів свого краю вдалось зробити чимало, але багато планів та задумів  маю попереду. 

Вкотре повторюсь: я – людина слова, виходець із підприємницького середовища  і не люблю популізму.  Моє життєве кредо: єдність слова і діла, робота  на позитивний кінцевий результат. Саме тому  інтереси  своїх виборців  і, зрештою, усього    району є пріоритетним напрямком моєї депутатської діяльності.

Зі структурою  роботи  в органах місцевого самоврядування я знайомий, оскільки обирався  депутатом одного із  попередніх  скликань облради та мав депутатський мандат у Ковельській районній раді. Відтак, беру активну  участь в роботі сесійних засідань ради, адже ряд питань, що ухвалюють депутати,  мають безпосередній вплив на  життєдіяльність  моїх виборців. 

Зовсім не випадковим є той факт, що  працюю в  постійній комісії   з питань промисловості, транспорту, зв'язку, паливно-енергетичного комплексу, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства, адже професійна діяльність за попереднім місцем роботи мені  допомагає  досконало володіти питаннями цієї сфери. 

Нещодавно в прямому ефірі телеканалу "Нова Волинь" я разом з колегами-депутатами – представниками комісії звітував про проведену роботу постійної комісії за рік. Оскільки комісія спрацювала плідно, то впродовж 30 хвилин нам було про що розповідати волинянам. 

Скориставшись законодавчо закріпленими нормами, у періоді, за який звітую, подав до обласної ради  два депутатські запити, зокрема,  щодо співфінансування з обласного бюджету окремих об'єктів з Державного фонду регіонального розвитку;  про сприяння у вирішенні земельного питання.  На шістнадцятій сесії облради депутати підтримали мою пропозицію, а відтак внесли до порядку денного сесії та, зрештою, ухвалили Звернення до Кабінету Міністрів України щодо здійснення належного забезпечення ліками ветеранів війни та вдосконалення законодавства, яке стосується питання отримання статусу учасника бойових дій добровольцями. 

Проект звернення був підготовлений на прохання громадських організацій  області, що опікуються долею учасників та ветеранів АТО, суть якого зводиться до того, що на законодавчому рівні необхідно  розробити та прийняти Порядок, яким передбачити чіткий, зрозумілий та прозорий механізм отримання учасниками бойових дій медичних препаратів за рецептами ліків  та механізм встановлення статусу учасника бойових дій особам, які брали участь в АТО у складі військових формувань, в подальшому не увійшли до військових та правоохоронних  формувань, утворених відповідно до чинного законодавства.

Щодо роботи у виборчому окрузі, то зазначу, що для мене однаково важлива кожна людина району,  Ковельщину не поділяю на територію округу і не округу. Ковельський район – це мій рідний край, доля якого ніколи не була байдужою. Відтак, завдяки тісній та ефективній співпраці місцевої  виконавчої і представницької влади, допомозі і розумінню як керівництва Волинської облдержадміністрації, так і  обласної ради  вдалось  вирішити  низку життєво важливих питань.  

До прикладу, на соціально-економічний розвиток краю усі разом ми спромоглись залучити чималі кошти як Фонду регіонального розвитку, так і Державного, обласного і місцевих бюджетів.  2017 рік став роком позитивних  змін у інфраструктурі  нашого району.  

Посудіть самі: цього року  в селі Колодяжному та селі Уховецьку були офіційно відкриті заклади дошкільної освіти;  в селищі Голоби запрацював центр надання адміністративних послуг, де надають  ряд послуг різноманітного характеру, необхідних місцевому населенню, та  відкрито  універсальний ігровий спортивний майданчик з синтетичним покриттям на стадіоні "Дружба"; у школах сіл Скулина та Тойкута проведений капітальний ремонт спортивних залів; відремонтовано ряд доріг району, зокрема у Поворській, Голобській та Велицькій ОТГ.

На завершальному етапі – будівництво навчальних приміщень  школи села Вербки. Триває реконструкція  частини приміщення школи с. Радошина під заклад дошкільної освіти, утеплення закладу загальної і середньої освіти в Голобах,  реконструкція частини адмінприміщення під ДНЗ у селі Скулині та ряд інших об'єктів. 

Отже, як показує час, спільними зусиллями обіцянки, плани та задуми  перетворюються  у реальні справи, адже головна мета, яка  поєднує нас усіх, – змінити життя наших громадян на краще, аби воно було заможним і стабільним.

Бажаю усім жителям славетної Ковельщини віри в щасливе і мирне майбутнє нашого краю і неньки-України.

Слава Україні!

Віктор КОЗАК,

депутат Волинської обласної ради, голова Ковельської районної державної адміністрації.

З часу проведення виборів депутатів місцевих рад, які відбулися 25 жовтня 2015 року, коли громада Ковельщини довірила свої голоси та  обрала мене депутатом Волинської  обласної ради, минуло вже трохи більше двох років. Відтак, у  відповідності  до статті 16 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та  за посередництвом громадсько - політичної газети "Вісті Ковельщини" маю честь  звітувати перед виборцями про свою роботу. 

Скажу відверто, що за цей невеликий період часу у ролі політика та представника  жителів свого краю вдалось зробити чимало, але багато планів та задумів  маю попереду. 

Вкотре повторюсь: я – людина слова, виходець із підприємницького середовища  і не люблю популізму.  Моє життєве кредо: єдність слова і діла, робота  на позитивний кінцевий результат. Саме тому  інтереси  своїх виборців  і, зрештою, усього    району є пріоритетним напрямком моєї депутатської діяльності.

Зі структурою  роботи  в органах місцевого самоврядування я знайомий, оскільки обирався  депутатом одного із  попередніх  скликань облради та мав депутатський мандат у Ковельській районній раді. Відтак, беру активну  участь в роботі сесійних засідань ради, адже ряд питань, що ухвалюють депутати,  мають безпосередній вплив на  життєдіяльність  моїх виборців. 

Зовсім не випадковим є той факт, що  працюю в  постійній комісії   з питань промисловості, транспорту, зв'язку, паливно-енергетичного комплексу, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства, адже професійна діяльність за попереднім місцем роботи мені  допомагає  досконало володіти питаннями цієї сфери. 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 569

Іноді мені стає страшно. У що я перетворююся? Коли теленовини сповіщають про загиблих та поранених на Сході, я намагаюся перемкнути один канал  на інший. Що це? Самозахист від реалій війни? Чи  позиція страуса – голову в пісок? Чи я не хочу вірити новинам?

Та не все так просто. Тим повідомленням мене ніби переселяють в інший, агресивний і ворожий світ, в якому я бачу страшну безжалісну дійсність – як вибухом снаряда юному воїну відриває руку або ногу, як падає посічений осколками сивочолий солдат. А відкриті очі воїна, враженого смертельною кулею, блакитні, мов мирне, безхмарне небо, проводжають його душу у Царство Небесне.

А в рідному Ковелі я бачу, як ще зовсім юна вдова накладає чорну хустку на голову. І сльози!.. Гіркі росинки очищення скочуються по щоці і падають на землю. За що? Чому ми її зрошуємо слізьми? Кому і чим завинили? Чому Каїн, а не Авель?

Хіба це не наше право – жити, господарювати на своїй землі та захищати її?

Страшно. Невже безвихідь, безпросвітня темрява?

І тут, немов промінь світла ангельський, біля змученої, розтривоженої, зраненої душі  з’являється Він – Капелан! Посланець від Бога впевнено промовляє: «Я – цілитель душевних ран. Я прийшов не просто заспокоїти, а донести справедливого Бога до воїна і повернути, наблизити воїна до Господа.

Бо той, хто захищає рід свій, має бути із Всесильним Всевишнім і Ним благословенний.

Це – виклик Сатані і його поплічникам, ворогам нашим-каїнам. Перший воїн, архистратиг  Михаїл переміг змія в ім’я добра і любові та віри. Переможемо і ми, бо з нами Бог. І земля наша дарована  Творцем».

l

Зал районної центральної бібліотеки, де відбувається засідання «круглого столу» «Церква. Україна. Перемога!», переповнений. За головним столом – священики УПЦ КП у військовому камуфляжі з орденами і медалями на грудях. Вони – істинні ковалі духовного, патріотичного і морального духу солдата на фронті, де кулі ворожі смерть несуть, і тут, в тилу, де війна невидима, але не менше жорстока.

Зустріч капеланів  Ковельського осередку ГО «Військові капелани Волині» не випадкова. Потрібно серед хаосу подій, фактів і морального занепаду та навіть смертей поглянути на пройдений шлях, оцінити зроблене, поділитись досвідом і визначитись на майбутнє.

Скажу відверто: всі присутні у залі бібліотеки ловили кожне слово капеланів та волонтерів. Тут лунала оголена, пекуча правда про війну і нашу дійсність. Ще й ще раз було наголошено, що війна точиться не тільки на Сході країни, вона присутня у наших душах тут, на Ковельщині і Волині. І після перемоги (а вона буде!) ми приречені відчувати її вплив на наше життя десятки років і на кожному кроці.

Згадали виступаючі про жахливі картини війни в зоні бойових дій. Так само тривожиться серце, коли чуєш і розумієш, що чоловік до війни і воїн після – це зовсім інші люди. Ми обурюємось терактами в країні, але це наслідки війни. Потяг демобілізованого воїна до алкоголю, суїциду, руйнація сімейних стосунків – це теж війна. А скільки ми чуємо про цинізм і бездушність влади? Запитаймо себе: чому ми не  вітаємось (як в Америці): «Дякуємо що нас захистили». Чому суспільство   не створює культ національного героя-ветерана АТО?

Наголошувалось, що потрібна відповідна підготовка капеланів, адже на фронті воюють солдати різних конфесій та релігійних течій. А ще – школа. Має проходити і релігійно-патріотичне виховання, і разом з тим – військова підготовка.

Мали місце застереження, що капелан, як духівник, не повинен у себе впускати всі рани і жахіття війни – інакше й найміцніша гілка може  зламатися. Тому потрібно дивитися реально на речі і вміти самозахищатися. Разом з тим, капелан має бути обізнаним із азами першої медичної допомоги в умовах бойових дій (зробити укол, перев’язати, накласти шини тощо).

Виступи капеланів та волонтерів перепліталися із душевно-патріотичними піснями. Акордом фіналу став кінофільм про перебування капеланів та волонтерів в зоні АТО.

l

Маємо озвучити тих, хто взяв участь у духовно-патріотичному дійстві. Це – протоієрей Матвій Олійник (смт Люблинець), головний організатор і натхненник зустрічі і, як висловився волонтер Іван Буряк: «Йому – народна подяка, бо він стержень духовного життя громади, який зближує і об’єднує всіх»; прот. Роман Скірак (смт Шацьк); прот. Станіслав Безпалов (м. Ковель); прот. Олександр Добровольський (с. Кричевичі); Михайло Бучак (с. Княгининок), головний капелан Волині та інші.

На «круглому столі» слово мали декан Ковельського міського деканату УПЦ КП о. Анатолій Александрук та декан районного деканату  УПЦ КП о. Іоан Бонис. Приємно було бачити і чути представників районної влади – Андрія Броїла, голову районної ради та Романа Кульцмана, першого заступника голови райдержадміністрації. Своє бачення проблем  капеланства і волонтерства висловили о. Іван Оринчак, о. Сергій Лівончук, Ігор Верчук, голова волонтерської організації «Вбережу», Людмила Савіна (волонтер, ГО «Велика ідея»); Іван Буряк та Ігор Воробей (волонтери, Люблинець) та інші.

Слід добре слово сказати про працівників центральної районної бібліотеки, її директора Галину Божик, які надавали та організовували практичну допомогу фронту і разом з тим активно проводять патріотично-просвітницькі заходи. За цю корисну та плідну діяльність від громадської організації «Військові капелани Волині» – Почесна грамота. Заслужено!

Відбулося 40 ротацій капеланів Волині в зоні АТО. 25 грудня – новий вояж на Схід і капеланів, і волонтерів. Це ще один крок до Перемоги. До уваги читачів подаємо телефони організаторів поїздки:

о. Матвій – 0977684008;

о. Роман – 0673556043;

о. Станіслав – 0969975919.

Вони  просять усіх небайдужих долучитися щирою молитвою і добром до нової поїздки на Схід.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: учасники засідання «круглого столу» «Церква. Україна. Перемога!».

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Іноді мені стає страшно. У що я перетворююся? Коли теленовини сповіщають про загиблих та поранених на Сході, я намагаюся перемкнути один канал  на інший. Що це? Самозахист від реалій війни? Чи  позиція страуса – голову в пісок? Чи я не хочу вірити новинам?

Та не все так просто. Тим повідомленням мене ніби переселяють в інший, агресивний і ворожий світ, в якому я бачу страшну безжалісну дійсність – як вибухом снаряда юному воїну відриває руку або ногу, як падає посічений осколками сивочолий солдат. А відкриті очі воїна, враженого смертельною кулею, блакитні, мов мирне, безхмарне небо, проводжають його душу у Царство Небесне.

А в рідному Ковелі я бачу, як ще зовсім юна вдова накладає чорну хустку на голову. І сльози!.. Гіркі росинки очищення скочуються по щоці і падають на землю. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 842

23 листопада ц. р. відбулася тридцять перша сесія Ковельської міської ради.

Обранці міської громади у своїх депутатських запитах і зверненнях в основному порушували питання житлово-комунального спрямування.

Галина Стасюк озвучила запити, за посередництвом яких просила включити вул. Шевченка, 9 в перелік прибудинкових територій, що підлягають благоустрою за кошти міського бюджету в 2018 році, а також, зважаючи на звернення матерів Героїв АТО, які загинули на Сході України й поховані на ковельському кладовищі, провести благоустрій даної території. 

Звернення Юрія Міцури стосувалось проведення у наступному році капітального ремонту футбольного майданчика зі штучним трав'яним покриттям, який знаходиться на території НВК № 13. 

Вадим Клімук озвучив звернення мешканців вул. Косачів, котрі просять вирішити питання неналежного стану пішохідної доріжки на цій вулиці поблизу будинку № 3 (ділянка заїзду до внутрішнього двору КДЮСШ ім. Є. Кондратовича).

Андрій Мілінчук просив вжити відповідних заходів, аби додатково освітлити пішохідні переходи; Геннадій Кіндер - надати інформацію про кількість вільних земельних ділянок для гаражного будівництва в гаражному масиві "Автомобіліст".

Сергій Вишневський від імені жителів вул. Ніла Хасевича, Зеленої, Жуковського, Червоного Хреста, Федьковича, Лугової, Довбуша, Рилєєва звернувся з проханням посприяти в розробленні проектної кошторисної документації і включити в бюджет на 2018 рік кошти на проведення робіт з водовідведення та облаштування централізованих каналізацій на вище названих вулицях.

Окрім інших, депутати підтримали депутатські запити Ігоря Пініса: щодо здійснення благоустрою прибудинкової території по вул. Володимирській, 85 та стосовно створення робочої групи з питання збереження, реставрації та подальшого ефективного використання приміщення другого поверху будинку № 18 по вул. Степана Бандери (колишнє приміщення РАГСу).

Міський голова Олег Кіндер озвучив звернення до депутата Ігоря Пініса, в якого попросив в письмовій формі надати інформацію про, за визначенням останнього, неефективне використання коштів міської ради при будівництві набережної.

У депутатському запиті Валерій Кубай просив передбачити в міському бюджеті на 2018 рік кошти на ремонт підвального приміщення ЗОШ № 7 з метою проведення в ньому гурткової роботи та уроків хореографії.

Богдан Солодуха у своєму зверненні просив відкоригувати графік вмикання й вимикання вуличного освітлення в місті.

Андрій Неридько поцікавився підставами, на яких стадіон по вул. Грушевського, 8-а під час проведення на ньому заходів називають "Верес", тому своє звернення спрямував відділу по управлінню майном комунальної власності міськвиконкому, який, в свою чергу, має звернутися до орендаря з вимогою встановити на стадіоні вивіску з назвою "Сільмаш".

Користуючись нагодою, Ігор Пініс вручив відзнаки громадської організації "Комітет громадського спротиву" за активну громадську позицію та волонтерську діяльність депутатам міської ради Володимиру Бичику та Андрію Неридьку.    

Перейшовши до розгляду питань порядку денного сесії, депутати спершу внесли зміни до показників міського бюджету на 2017 рік. Далі – до Програми соціального захисту окремих категорій мешканців м. Ковеля на 2017 рік, згідно з якими, окрім інших, надано одноразову цільову допомогу на придбання житла багаторазовій чемпіонці та володарці кубка України Тетяні Коб у розмірі 357, 5 тис. грн.

Наша землячка прославляє країну на змаганнях найвищого рівня. Зокрема, вона посіла п'яте місце з боксу  на Олімпійських іграх в Ріо-де- Жанейро в 2016 році. У цьому ж році в дівчини – "срібло" континенту. В 2008 році Тетяна виборола "золото" на чемпіонаті Європи. Здобула "бронзу" на чемпіонаті світу 2010 року. 

І знову депутати не змогли визначитись, за який з проектів рішень голосувати: щодо проведення благоустрою території Ковельської школи мистецтв та частини вул. Леонтовича чи стосовно будівництва пішохідної доріжки до цього закладу естетичного виховання з вул. Театральної.

Відстоюючи думку викладачів, батьків та вихованців школи мистецтв, Галина Стасюк закликала колег-депутатів підтримати другий варіант, в котрий раз аргументуючи на тому, що, на жаль, сьогодні в міському бюджеті немає можливості віднайти кошти на реалізацію обох проектів. Отож, на її переконання, потрібно, в першу чергу, зважати на бажання і потреби юних ковельчан.

Іншої позиції щодо цього дотримується секретар міської ради Віра Федосюк, котра пояснила, що якби провели благоустрій на вулиці Леонтовича, то потреба в будівництві доріжки по вулиці Театральній відпала б сама собою. Тоді, з її слів, були б належні під'їзні шляхи, освітлення. Тим паче, що автобусні зупинки знаходяться: одна - біля ЗОШ № 3, а інша – поблизу ЗОШ № 5 та №8.У протилежному разі потрібно буде думати про те, де будуть зупинятися "маршрутки" і як туди доїжджатимуть діти. 

І хоч депутати почули аргументи обох сторін, однак не підтримали ні того, ні іншого проекту рішення.

На сесії міськради затверджено детальні плани територій по вул. Міцкевича, 10, 64, а також дано дозвіл на розроблення детальних планів територій по вул. Батуринській, 6, Модеста Левицького, 75-а, Незалежності, 15, Володимирській, 154-а, Грушевського, 31, 75-а.

Окрім того, народні обранці взяли до відома інформацію про роботу відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету міської ради за десять місяців 2017 року, розглянули ряд питань, що регулюють земельні відносини в місті та ін.

Вікторія ЗІНЧУК.

23 листопада ц. р. відбулася тридцять перша сесія Ковельської міської ради.

Обранці міської громади у своїх депутатських запитах і зверненнях в основному порушували питання житлово-комунального спрямування.

Галина Стасюк озвучила запити, за посередництвом яких просила включити вул. Шевченка, 9 в перелік прибудинкових територій, що підлягають благоустрою за кошти міського бюджету в 2018 році, а також, зважаючи на звернення матерів Героїв АТО, які загинули на Сході України й поховані на ковельському кладовищі, провести благоустрій даної території. 

Звернення Юрія Міцури стосувалось проведення у наступному році капітального ремонту футбольного майданчика зі штучним трав'яним покриттям, який знаходиться на території НВК № 13. 

Вадим Клімук озвучив звернення мешканців вул. Косачів, котрі просять вирішити питання неналежного стану пішохідної доріжки на цій вулиці поблизу будинку № 3 (ділянка заїзду до внутрішнього двору КДЮСШ ім. Є. Кондратовича).

Андрій Мілінчук просив вжити відповідних заходів, аби додатково освітлити пішохідні переходи; Геннадій Кіндер - надати інформацію про кількість вільних земельних ділянок для гаражного будівництва в гаражному масиві "Автомобіліст".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 761

Як свідчить статистика, за останні 100 років за рівнем захворюваності та смертності в світі онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи. 

За даними ВООЗ, щороку  хворіють 10 мільйонів  чоловік. Смертність від раку до 2030 року зросте на 45%, в порівнянні з рівнем 2007 року.

Варто також додати, що  кількість смертельних випадків, викликаних раком, буде в Європі поступово збільшуватися. При цьому  можна було б запобігти до 40% випадків захворювання раком, якби люди вели здоровий спосіб життя і поліпшили механізми виявлення раку.

Вся правда 

про страшну недугу

Україна – на другому місці в Європі за темпами поширення цієї хвороби. Щорічно  більше 160 тисяч  чоловік дізнаються, що вони –  онкохворі.  За дванадцять   місяців  помирають близько 90 тисяч  осіб, з них  – 35% люди працездатного віку.

Щодня в Україні захворюють раком 450 людей, з них гинуть 250. Щогодини реєструється понад 20 нових випадків захворювання, а 10 жителів України помирають від раку.

За розрахунками фахівців, до 2020 року кількість вперше захворілих на рак в Україні перевищить 200 тисяч.  Онкологічна захворюваність стабільно зростає на 2,6-3% на рік,  а це страшне  захворювання  продовжує "молодіти". 

Здавалося б, за цими показниками ми не сильно відрізняємося від розвинених країн, проте слід враховувати, що середня тривалість життя українців на 10-20 років нижча, а захворюваність на рак істотно зростає після 50 років. І далеко не кожен українець доживає до "свого раку", вмираючи з інших причин.

Серед найпоширеніших  видів захворювань – злоякісні новоутворення сечостатевої системи у чоловіків, у жінок – "жіночі" хвороби,   новоутворення легенів і шлунка,  молочної залози,  рак  шкіри та ін.

За останні п'ять років питома вага основних  форм злоякісних новоутворень у структурі смертності практично не змінилася. Побічно це свідчить про відсутність ефективних профілактичних заходів.

На жаль, повністю виліковується менше половини (41,4%) з тих, у кого виявляють злоякісну пухлину.

Експерти визнають, що багато видів раку сьогодні виліковні, проте успішність лікування залежить від того, скільки коштів виділяється на лікування місцевими органами охорони здоров'я і на якій стадії пацієнту ставиться діагноз. Шанси на повне лікування збільшуються, якщо хворобу вдається виявити на ранніх стадіях. 

Онкологічна патологія у дітей має суттєві відмінності від такої у дорослих і значно легше піддається лікуванню. Злоякісні новоутворення дитячого віку посідають 7 місце у структурі дитячої інвалідності.

За словами онкологів,  7 з 10 дітей, що страждають онкологічними захворюваннями, теоретично можна вилікувати. Разом з тим в нашій країні одужують всього 47% онкохворих дітей. У результаті щорічно гинуть сотні маленьких пацієнтів, які при адекватному наданні медичної допомоги могли бути успішно вилікувані. 

Якщо ж говорити конкретно про Волинь, то щороку в області реєструють приблизно 300 випадків онкологічних патологій на 100 тисяч населення. З них 54-55% – 1-2 стадія (хворі, яким можна надати допомогу, менш травматичні оперативні втручання та які мають  кращі  прогнози щодо самого перебігу хвороби).

Хворі, 

але не духом

Після цієї страшної хвороби, яка стала для жінки громом серед ясного неба,   повністю переосмислила своє життя, стала жити, так би мовити, "по-новому" ковельчанка Людмила (з етичних міркувань афішувати прізвища героїні нашої  розповіді, а також інших,  не будемо).  

"Для мене кожен новий день тепер став на вагу золота.  Бо після того, що довелось пережити,  все довкола стала сприймати по-іншому, дорожити тим, що маю нині", – відверто поділилась та, яка була практично за крок від смерті. 

Тепер "пекельні" місяці  тривалістю в дванадцять років залишились для неї позаду.  Так сталось, що через деякий час після першого оперативного втручання   довелось робити другу операцію.  За словами співрозмовниці, вона вже й не надіялась на те, що вибереться з "чорного дна",  яке затягувало все більше.

"Добре, що поруч зі мною завжди були рідні, підтримували  і допомагали.  Мабуть,  саме завдяки цьому я  отримали "другий шанс" від Бога на продовження  життя, яке могла згаснути в розквіті сил", – додала вона. 

Нещодавно жінка отримала імплантант на груди, зараз її стан – стабільний. 

Ірина дізналася про свій діагноз в досить молодому віці,  до того ж – від  злоякісної пухлини   померла її мати. Вольова за натурою, вона твердо знала, що мусить і повинна здолати тяжку недугу.  Тож, трохи оговтавшись від пережитих подій, на курси хіміотерапії поїхала до сусідньої Білорусі  (там проживали її далекі родичі).

Нещодавно лікарі особливо потішили жінку: вона повністю одужала.  Правда, час від часу має проходити ті чи інші обстеження, дотримуватись суворої дієти та інших рекомендацій. 

"Це для мене дрібниці. Головне, що я – здорова. А ще зовсім недавно, здається, не могла повірити в те, що побачу перші кроки своєї онучки, яка була для мене стимулом в нелегкій боротьбі з хворобою",  – не приховуючи емоцій,  зауважує вона.

Валентина – родом з Ковеля. В 2000 році переїхала до Польщі (після одруження).  Післявесільні приємні клопоти затьмарив тодішній вирок медиків із невтішними прогнозами: "Вам залишилось жити недовго…".

Чоловік не міг втратити коханої, знайшов найкращу лікарню, підтримував, як говорять, і словом, і ділом. До речі, варто наголосити, там (мається на увазі Польща – авт.) таких хворих лікують безкоштовно).  

І, нарешті,  спільні зусилля дали практично неочікуваний для всіх  результат –  реабілітація пройшла успішно, хвороба "притихла", а  рецидиву протягом п'яти років не спостерігалось.

Повністю жінка зцілилась,  в прямому значення цього слова,  після… вагітності, щодо  якої лікарі не давали ніяких прогнозів.  "Ось мої найкращі ліки", – дивлячись на п'ятирічну Настю,  говорить  найщасливіша  в світі мама і дружина, пригортаючи донечку до себе.

Справжні жахіття, пов'язані із цією хворобою, довелось відчути на собі і ще одній жительці нашого міста, для якої лікарняна палата  онкодиспансеру  стала другим домом, де такі, як вона, щодня проходять нові випробування, аби жити. Жити без болю не тільки фізичного, а й душевного,  який безпощадно ятрить душу, забирає надію…

Галина мужньо витримувала все, що їй рекомендували.  Дозволяла собі поплакати лишень тоді, коли цього ніхто не бачив. І хоч інколи було нестерпно, коли викручувало кожен палець, вона, зціпивши зуби, терпіла і вірила, що все буде добре. 

Та хвороба  ніяк  не покидала тіло, не відступала, а навпаки  –   прогресувала.   Коли сили (та й  кошти, без яких тут просто неможливо) скінчились,   змучена  жінка здалась…

Віра в одужання зцілює тіло

Завершити написане і розказане хочеться, на мою думку, повчальною історією. Так сталось,   що в закладі (маю на увазі обласний онкодиспансер – авт.), де підтверджують чи навпаки не підтверджують цей страшний діагноз –  рак, довелось побувати і мені. 

Скажу відразу: того, що побачила там, не побажав би кожен із нас навіть найзапеклішому ворогу.

Тамтешня атмосфера, похмурі обличчя без посмішок і …тиша, яка панує скрізь, бо тут особливі хворі, які живуть своїм особливим життям (не таким, як в інших). І  повністю зрозуміти  їх може лише той, хто сам пережив це.

Після побаченого я зробила висновок:  побувати саме  там (в тій лікарні) з метою так званої "профілактики" варто було б багатьом, аби побачити, як цінують кожну прожиту годину, день ті, які опинилися на грані життя і, як страшно це не звучить, смерті.  

Вони сильніші, бо не нарікають ні на що, моляться, аби не було гірше, а невирішені  для декого  з нас проблеми   для них стають дрібницями, які не варті марних переживань.

Не забуваймо, що здоров'я  –  найбільший і найдорожчий скарб в  кожного з нас, який не замінять навіть матеріальні блага чи щось інше.  Шкода, що не всі із нас це розуміють. Адже коли втрачаєш його, тоді по-справжньому усвідомлюєш цю істину. На жаль, інколи буває вже пізно…

Пам'ятаймо, що всі хвороби можна попередити!  А ще:  не варто забувати про одну із головних протидій хворобі –  позитивне налаштування на майбутнє, віру в одужання. 

Як радять психологи, головне правило для хворих пацієнтів – не падати духом, не ділити життя на "до" і "після". Звичайно, що в цій складній життєвій ситуації частих депресій та відчаю просто  не уникнути.

В таких випадках треба розуміти одне: пролікувались – і рухаємось далі!

 Інна МЕЛЬНИЧУК.

(При підготовці статті використані матеріали деяких інтернет-сайтів). 

Як свідчить статистика, за останні 100 років за рівнем захворюваності та смертності в світі онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи. 

За даними ВООЗ, щороку  хворіють 10 мільйонів  чоловік. Смертність від раку до 2030 року зросте на 45%, в порівнянні з рівнем 2007 року.

Варто також додати, що  кількість смертельних випадків, викликаних раком, буде в Європі поступово збільшуватися. При цьому  можна було б запобігти до 40% випадків захворювання раком, якби люди вели здоровий спосіб життя і поліпшили механізми виявлення раку.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 514

і наслідки

Королева Бона  Сфорца д'Арагона добре розуміла, що основою зміцнення влади є економіка. Регулюючи  розміри податків та зборів, стабілізуючи основу економічних стосунків, вона дала змогу розвиватися ремісництву, торгівлі, що позитивно вплинуло на економіку королівства.

Зацікавленість доходами від господарки була не випадковою, адже доходи йшли не тільки до королівської казни, але й збагачували її саму. До того ж, Бона Сфорца успішно займалася торгівлею. Відомо, що у 1541 році (та й в інші роки), вона експортувала до Гданська (через Устилуг) збіжжя.

Особливо вагомий внесок Бони в проведенні земельної реформи. Королева запровадила новий порядок – вести строгий письмовий (!) облік засіяного і зібраного врожаю. Як зазначає дослідниця історії М. Богуцька: "Вона любила про все знати, все мати, заключене в реєстрах, рахунках – від зібраних врожаїв аж про кількість риби в належних їй ставках".

Всередині ХVІ ст. проведено "волочну реформу", якою регулювався розмір землі у селян і бояр, а разом з тим – плата за неї.  Повітові поборці перевіряли правдивість реєстрів, а довірені шляхтичі збирали податки з підданих за списками.

Королева Бона за час свого "царювання" виростила цілий штаб підприємливих діячів (менеджерів), що регулювали аграрне виробництво і вели жорсткий контроль за цим.

Реформа торкнулася не тільки аграрного сектора. Так, в середині XVI століття на Ковельщині виникає унікальна структура господарювання. Ремісники сіл об'єднувалися у війтівства. Таких об'єднань було 5 – Мощенське, Миляновицьке, Заріцьке, Вижовське та Поліське. До Мощенського входили ремісники сіл Мощеної, Дубового, Вербки, Гойшина, Облап, Довгоносів.

Проте "волочна реформа" реформа мала і свої недоліки. Наприклад, у селі Мощеній на час реформи було зареєстровано 50 волок землі, з яких збирали  чиншу 13 флоринів, 10 грошей за рік. На час люстрації 1663 року їх лишилося всього 8. Причина відома: непомірна плата за землю змушувала власників відмовлятися від неї.

У 1543 році королева Бона шляхом обміну із Василем Сангушком отримує маєток Ковельський. Вона призначає старостою міста Богдана Семашка, який мав дбати про порядок і про доходи. Регулюючи податки й збори, вона дає поштовх для активного розвитку економічних стосунків. Наприклад, королева відмінила мито на ввезення товару (мостове), тим самим заохочуючи розвиток торгівлі.

Разом з тим видала грамоту, яка захищала простих людей: "Коли тамошні  ремісники будуть робити, що-небудь на твої потреби і слуг потреби твоїх, щоб бись платив їм по справедливому…(!); коли різники ковельські будуть купувати худобу, вівці, кози на заріз, накажи, щоб десятники, війти ніякого мита не брали".

Старостам приписувалося "не чинити кривди і гніту міщанам" і не породжувати такими діями скарг до короля.

І ще цікаві нововведення королеви Бони. Бургомістр і єврейський равин звільнялися від податків. Стимулюючи ремісництво, євреї та міщани мали обов'язково відпрацьовувати на роботах з благоустрою міста – таких, як облаштування огорож, осушення, благоустрій вулиць і т. д., і т. п. Проте староста не мав права використовувати робочу силу для задоволення власних потреб безоплатно.

Як бачимо, королева Бона була успішним економістом та управлінцем-реформатором. Королева збагачувалась – місто розвивалось, а заодно покращувалося життя ковельчан.

Духовність – 

це теж політика

Ставлення королеви до духовності та віри в Бога має свою особливість. Польські історики наголошують, що Бона де Сфорца була прибічницею католицизму. Немає сенсу сперечатися, бо й насправді, будучи королевою Польщі, по-інакшому не могло й бути. Але відомо, що до неї приїжджали з Італії з різними місіями і лютерани, і протестанти. Важливо, що вона лояльно та із розумінням ставилася до православ'я і підтримувала його.

У 1551 році ковельському костелу надано привілей у вигляді матеріальної (грошової) допомоги. Ксьондзу призначили річну пенсію в розмірі 10 кіп литовських грошей. Костел отримав 2 поля і дозвіл на вільний помол борошна у міському млині.

У наказі королеви Бони від 1549 року знаходимо згадку про те, що на вільне місце священика Свято-Благовіщенської церкви призначається ієрей Михайло. Маємо відомості і про Свято-Воскресенський собор. Грамотою королеви Бони на основі клопотання старости ковельського Богдана Семашка настоятелем храму у тому ж 1549 році  призначається Олексій Трішниця.

Для запобігання національним та релігійним протистоянням євреї мали селитися окремо: "Заборонено жидам будуватися поміж християнами, а приписується жити на окремій вулиці" (М. Іванішев). Відомо, що така вулиця існувала в "старому" місті – район теперішньої сьомої школи. Іншим наказом королеви євреям дозволялося мати свій суд, але коли виникали спори, справи розглядалися у замковому суді, де в присутності представника єврейської громади приймали остаточне рішення.

Читачу, мабуть, цікаво знати, як виконувалися накази королеви? Показовим є приклад, який стався із кременецьким війтом. Той, ігноруючи накази, використовував казенні гроші не на потреби міста, а на власні.

Цей інцидент розглядала комісія уповноважених, призначена самою королевою. "Корупціонер" був жорстоко покараний і вигнаний із міста. Повчальна історія і для нас, теперішніх.

З таких мікрокрупинок історичних подій та фактів складалася наша минувшина, у якій Ковель ставав європейським демократичним містом.

Все можуть королеви?

Велика політика може увінчатися перемогою лише за умови, коли ті чи інші партії розігруються впливовими особистостями, і їхні вектори руху спрямовані в одному напрямку.

З народженням сина Августа амбітна королева розробляє план домогтися для нього польської корони (як відомо, другий син Ольбрахт помер дитиною). У тому нестабільному політичному просторі втілити в життя згаданий план було проблематично. На підставі тодішніх діючих законів король обирався сеймом, а коронація відбувалася на великокнязівському з'їзді.

Королева розуміла, що зміцнення династії та реалізація її проекту можливі за умов ослаблення державного і церковного союзу. Тому вона зміцнює своє ставлення до церковної політики – під одним дахом існувати католики і православні не можуть. Вона заохочує шляхту своїми економічними  наказами, приваблюючи її на свій бік. Вміло прихиляє до себе троцького воєводу Ольбрахта Гіштольда і добивається рішення, за яким у випадку смерті батька Август Жігмонт стає великим князем. 

Їй сприяє доля – помирає великий князь Мазовії Януш. Королева Бона, не задумуючись, стає на бік мазовецької шляхти, яка вимагала відокремлення провінції під управління Августа. І хоч сейм примусив приєднати Мазовію до Польщі, Августа Жигмонта проголошують у 1526 році великим князем Литовським.

Розділяй і владарюй – переможна політика королеви. У 1529 році Августа Жигмонта без перешкод обирають королем Польщі. Проте поспішність призвела до ігнорування закону, який передбачав коронацію на великокнязівському з'їзді, а не в сеймі. Шляхта запротестувала. Мали місце побоювання, що порушення одного Закону потягне за собою інші порушення, що стосується шляхти. Тому король і королева пішли на поступки, і повторна коронація відбулася згідно із встановленими правилами.

За цими політичними та великодержавними іграми Бона  Сфорца д'Арагона не забувала і про зміцнення та захист своїх володінь. Окремі історики стверджують, що вона бувала у Кременецькому маєтку (навколо цих візитів з'явилося багато "чорних" легенд, переповідати які немає сенсу). А реальність інша: вона вимагала укріплення замку. Для оборони від нашестя ворога надала 29 (!) гармат і навіть запровадила там нову осучаснену стратегію оборони. Знаємо, що королева цікавилася у старости Б. Семашка надійністю оборони ковельського замку.

l

Всьому є початок і всьому є кінець. "Золотий вік" королеви Бони майнув, залишивши яскравий слід зірки і разом з тим сірі плями на політичному широкому шляху.

За однією із версій, виїжджаючи у 1556 році до Італії, Бона прихопила із собою скарбницю у сумі 490 тисяч дукатів. Ці величезні кошти, в кінцевому результаті, після смерті Бони перейшли до неаполітанського короля Філіпа ІІ. Марно польський двір намагався їх повернути.

Відійшла у засвіти королева Бона Сфорца д'Арагона  19 листопада 1557 року. Існує версія що її отруїли, на тему чого відомий художник Ян Матейко написав картину. Похована (дуже скромно) у базиліці Св. Миколая в Барі.

Навколо особи королеви Бони навіть після її смерті з'явилося багато легенд, переказів, чуток. Нічого дивного у цьому немає, бо чим відоміша людина, тим більше про неї говорять і пишуть. Для нас важливий її внесок у розвиток місцевого самоврядування у Ковелі та інших містах нашого краю, зближення з культурою, традиціями європейського Заходу – все те, до чого ми прагнемо сьогодні.

Анатолій СЕМЕНЮК,

голова міськрайорганізації Національної спілки краєзнавців України.

Королева Бона  Сфорца д'Арагона добре розуміла, що основою зміцнення влади є економіка. Регулюючи  розміри податків та зборів, стабілізуючи основу економічних стосунків, вона дала змогу розвиватися ремісництву, торгівлі, що позитивно вплинуло на економіку королівства.

Зацікавленість доходами від господарки була не випадковою, адже доходи йшли не тільки до королівської казни, але й збагачували її саму. До того ж, Бона Сфорца успішно займалася торгівлею. Відомо, що у 1541 році (та й в інші роки), вона експортувала до Гданська (через Устилуг) збіжжя.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1656

Реформа освіти – ще одна, яка, як вважають в Міносвіти, сьогодні теж на часі. “Зелене світло” їй дали українські депутати, котрі на початку вересня проголосували за Закон про освіту. Тож як реформа змінить життя вчителя, школи та учня, а, головне, скільки коштів ці зміни будуть коштувати державі і чи достатній для цього ресурс? – питання, які цікавлять кожного з учасників навчального процесу.

Знання не заради знань, а вмінь використовувати їх у професії, поліпшення матеріального становища вчителів. Саме це передбачає Закон про освіту. 

Замість 11 років школярі сидітимуть за партами дванадцять років. При цьому школа буде трирівнева: початкова – чотири роки, що вводиться з 2018 року, базова середня освіта – 5 років у гімназії (з 2022 року), профільна середня освіта – три роки (ліцеї та заклади професійної середньої освіти), яка започаткується в 2027 році.

Профільна освіта готуватиме учня до майбутньої професії. Дитина зможе вибирати те, що цікаве саме їй та зосередити свою увагу на цих предметах замість того, щоб вчити всього по трішки, як це відбувається зараз. Якщо учневі видасться, що помилився у виборі, протягом першого року в ліцеї він зможе змінити спеціалізацію. По суті, профільна освіта повинна стати першим курсом ВНЗ. 

Протягом навчання від учня не чекатимуть зазубрення та бездумного відтворення інформації.

Кількість обов'язкових предметів скоротять: з 22 до дев'яти. Дисципліни об'єднають, чим зменшать навантаження на учнів. Але цей момент вже сприймається неоднозначно: чи не вплине це на якість освіти і освіченості дітей?

Дванадцятирічна середня освіта – загальноприйнята світова практика. Сьогодні в закордонні вузи випускникам наших шкіл шлях замовлений. Тож очевидний "плюс" – реформа повинна забезпечити визнання українських атестатів за кордоном.

Які ж пріоритети отримають вчителі? Обіцяють: зарплатня вчителя в Україні стартуватиме з 9 тисяч гривень залежно від категорії. Щоправда, оскільки на реформу потрібно понад 120 млрд. грн., її проведення планують розтягнути на десять років, тож коли саме українським вчителям чекати на такий рівень зарплатні, поки невідомо. Закон зараховує до заробітної плати також виховну, методичну, організаційну та іншу трудову діяльність вчителя.

А, окрім того, контролювати їхню роботу більше не будуть місцеві управління. Зникне і монополія інститутів післядипломної освіти. А де і як підвищувати кваліфікацію, вирішуватиме сам учитель. До того ж, стимул для сертифікації – 20-відсоткова надбавка до зарплати. 

В цілому, втілюючи реформу у життя, спочатку обіцяють надрукувати оновлені підручники, потім – провести перенавчання вчителів, а згодом, відступаючи від загальноосвітнього принципу, створити мережу профільних шкіл. Але й тут є нюанси: чи вистачить часу і коштів для таких масштабних змін? А найголовніше, чи буде бажання самих педагогів кардинально перебудовувати звичну систему?

Саме такі запитання ми поставили вчителям та учням ЗОШ № 10, а також батькам школярів, і ось які отримали відповіді.

Світлана ШВОРАК,     

директор ЗОШ І-ІІІ ст. № 10 м. Ковеля:

– Концепція Нової української школи, яка законодавчо закріплена Законом України "Про освіту", змінила орієнтири і підходи до освітнього процесу в цілому. Перед керівниками закладів освіти постали нові виклики щодо успішного втілення стратегічних завдань удосконалення усіх ланок шкільної освіти. 

Реалізація норм нового Закону про освіту вимагає особливої уваги уже до підготовки, налаштування на особливі умови учителів 1-х класів, які будуть започатковувати власне Нову українську школу; надання максимальної автономії закладам освіти. Це сьогодні дуже важливо і водночас непросто. 

Наша освіта має змінюватися, і це може змінити напрямок усієї нації, тому директори шкіл та вчителі в авангарді цього напряму. На плечах учителя сьогодні, як і в минулому, лежить особлива відповідальність за навчання і виховання покоління, яке має впливати і на своє життя, і на життя суспільства. Тому ми шукаємо, апробуємо такі засоби, які на нашу думку, в майбутньому забезпечать сьогоднішнім учням кращі можливості й благополучне оточення, яке формуватиме їх розвиток. Цього ми досягаємо, відшукуючи баланс між різними методами навчання, інтегруючи різні педагогічні підходи, що сприяють розвитку "емоційного інтелекту", вміння розуміти і зважати на інших людей. 

Наше бачення освітнього процесу, досягнення його мети – підвищення успішності, тому, передусім, – це виховання в емоційно позитивному середовищі й благополуччі. Мегатренди сучасної освіти – використання інформаційних технологій, соціальних медіа та інтерактивна присутність – все більше й більше змінюватимуть структуру навчання, ефективніше, ніж будь-яка освітня реформа. Забезпеченість освітніх закладів міста комп'ютерною технікою на сьогодні є незадовільною (зокрема, у нашому закладі 49 учнів на один комп'ютер).

Відповідно до нового Закону про освіту держава гарантує безоплатну освіту й підручники, державні та комунальні заклади освіти мають бути відокремлені від релігії.

Видовження тривалості навчання у старшій школі – це створення повноцінної старшої профільної школи, навчання у якій триватиме 3 роки (10-11 класи).

Попереду – переоформлення установчих документів закладів освіти. 

Стаття 26 Закону передбачає призначення на основі конкурсного відбору директора школи строком на 6 років (строком на 2 роки – для особи, яка призначається на посаду вперше). Відповідно призначення працівників закладів загальної середньої освіти здійснює директор школи.

Впровадження нового Закону має спрямувати усіх на наполегливу працю: і державу через законодавчі та виконавчі органи, і директорів шкіл та їхні колективи, і батьківські ради, і, безумовно, учнів – це суттєві складові успішної освітньої реформи. 

Школи не повинні конкурувати між собою, важливі результати, яких досягли самі освітні заклади та їх директори, і найважливіша перевага – це можливість ділитись своїм передовим досвідом з іншими школами й фахівцями в галузі освіти. Наразі директори є учителями з управлінськими функціями, а від претендента на посаду керівника школи, згідно з новим Законом, не вимагається педагогічна освіта. Можливо, це змінить підходи до оплати праці директора. 

Дуже часто у фаховій літературі й виступах робота директора школи порівнюється з роботою виконавчого директора фірми. І хоча між ними є дійсно багато спільного, та мало хто з виконавчих директорів настільки близький до основного робочого процесу в своїй повсякденній роботі, як директори шкіл. Уявіть собі директора школи, який втішає учня, що постраждав від жорстокої реальності життя, – таке досить важко уявити частиною робочого дня виконавчого директора.

Школу вважаю тим місцем, в якому цікаво працювати.

Ірина Товкач,

вчитель початкових класів, вища кваліфікаційна категорія, "Старший вчитель", голова шкільної методичної комісії:

– Вчителі початкових класів на засіданні методичної комісії ознайомились і обговорили Концепцію "Нова українська школа", реалізацію якої заплановано здійснити протягом 2017–2029 років трьома етапами, з котрих, зокрема, для учасників освітнього процесу початкової освіти найбільш динамічними є перших два.

Кожному вчителю методичної комісії на першому етапі доведеться планувати та будувати свою діяльність, адаптуючись до нових Закону України "Про освіту" та Державного стандарту початкової освіти з урахуванням компетентностей, необхідних для успішної самореалізації особистості.

Перед нами також постане завдання підвищити свою кваліфікацію,  доопрацювати навчальні плани і програми з метою розвантаження та запровадження компетентнісного підходу в початковій школі. Нашим головним завданням буде: "Не вчити, а навчити вчитися". І ми цього прагнемо – потрібно вчитися працювати по-новому!

У сучасному складному світі дитині не достатньо дати лише знання. Неабияк важливо навчити користуватися ними. Знання та вміння формують в учня життєві компетентності, потрібні для успішної самореалізації у навчанні та житті.

Водночас, я вважаю, що роль батьків у вихованні дитини є первинною. Домашня атмосфера формує дитину з раннього віку. То ж реформування загальної освіти передбачає перехід до педагогіки партнерства між учнем, вчителем і батьками. Ми, вчителі, будемо надавати педагогічні консультації батькам. А батьки повинні усвідомити свою постійну відповідальність за дітей та взаємозв'язок зі школою.

Я у 2018 - 2019 навчальному році вкотре буду працювати з першокласниками. За новим стандартом початкова освіта залишилася чотирирічною, яка здобувається, як правило, з шести років. Наповнюваність класів не змінилася – 30 учнів, а працювати з такою кількістю не просто, як учителям, так і самим дітям при тривалості уроку 35 хв. 

Очікуємо нових навчальних програм та підручників. І, сподіваюсь, що спільними зусиллями органів влади, педагогів, батьків та учнів вдасться впродовж наступного десятиріччя реалізувати заплановане. Результатом цього буде здорова, всебічно розвинена особистість, здатна критично мислити, приймати відповідальні рішення, патріот з активною позицією та морально-етичними принципами.

Оксана Подпалова,

мама учня:

– Теперішнє покоління дітей інше, в них інше бачення, інше сприймання, їх мало чим зараз можна здивувати, тому і потрібні зміни в освіті, інші підходи, інші методи. Це покоління, яке народилося з відчуттям власної гідності. Доброю новиною є принцип педагогіки партнерства, який, по суті, є ключовим для Нової української школи. Як на мене, то широкий вибір освіти: формальна, неформальна і інформальна – це дуже актуально.

Мене, як маму, завжди хвилювало питання, чому учні старших класів вивчають неймовірно великий обсяг матеріалу, який не завжди під силу, не кажучи вже про цікавість та потрібність. А профільна освіта готуватиме учня до майбутньої професії. Дитина зможе вибрати те, що цікаво саме їй та зосередити свою увагу на цих предметах. Важливим є також і те, якщо учень помилився у виборі, протягом першого року навчання в ліцеї він зможе змінити спеціалізацію.

Дуже приємною новиною для мене, як мами, є також і те, що в новій українській школі від учня не чекатимуть зазубрення та бездумного відтворення інформації.

В Законі описані "Нові методи навчання", серед яких – повага до учня, справедливість, об'єктивність та таємність оцінювання, свобода творчої, спортивної, оздоровчої діяльності та інші. Я з цим не погоджуюсь (а що – до цього вчителі ними не керувались?). Склалось враження, що все що робилось до прийняття Закону про освіту, було не актуальним, не важливим.

Впровадження нового Закону України "Про освіту", як на мене, справді, вимагатиме від педагогів додаткових зусиль, ініціативи, свіжих підходів, але вчитель буде вільним у виборі форм і методів навчання.

Ознайомлюючись із Законом, була приємно здивована тим, що навчальні заклади отримали право надавати платні освітні послуги. Як на мене, це чудова нагода запрошувати різних фахівців для розвитку творчих здібностей наших дітей.

Хочеться вірити, що в перспективі, від упровадження нового Закону підвищиться соціальний статус вчителя і важливість педагогічної професії.

Батьківська рада і піклувальна рада – громадські органи самоврядування. Проте їх повноваження чітко не прописані в Законі і мають визначатись спеціальним Законом та статутом школи. У законопроекті також виписані права батьків та склад і діяльність піклувальної ради.

Учні 11-А класу

Ольга КУЗЬМІНЕЦЬ:

– Було почуто думку багатьох  людей стосовно цієї реформи: як позитивних, так і негативних. Щодо мене, то зміни покращать життя у майбутньому. Виходячи з фактів, у багатьох країнах Європи система освіти подібна  до нововведеної у нас. Рівень життя, освіти цих країн досить високий, тому з легкістю можна сказати, що реформа піде нам на користь. А головне, що багатьом учням вона подобається. Невже це не головне в даній ситуації? Так, адже вона залежить від думки й сприйняття її дітьми. 

Максим КИСЛЯК:

– На мою думку, новий Закон про освіту позитивно вплине на  діяльність учнів, так  як у зв'язку з 12-річною системою навчання  буде менше навчальних предметів і учні зможуть більше сконцентруватися на предметах, які потрібні їм для складання ЗНО. В усіх навчальних закладах викладатимуть виключно українською мовою, а для навчання іноземними мовами співпрацюватимуть  окремі класи. 

Юрій ТКАЧУК:

– Вважаю, що Закон про освіту дасть змогу учням обирати напрям свого розвитку, предмети, щоб на далі працювати за спеціальністю. Дванадцятирічна система  дасть змогу більше підготуватися до вступу у доросле життя, швидше адаптуватись до студентського. Ця система позитивно вплине на учнів, адже менше буде уроків і менше навантаження. На рахунок вчителів скажу, що більша зарплатня та сертифікація дасть мотивацію для нового підходу для викладання. Уроки мають стати цікавішими не тільки для учнів, а й для самих вчителів.

Андрій ВЛАСЮК:

– На мою думку, ця реформа  добре вплине на освіту, бо зменшиться кількість  "води", яку зараз вчать діти у старшій школі. До прикладу, багатьом не потрібна хімія, біологія – це важливі предмети для майбутніх фармацевтів, лікарів. Ця реформа для старшокласників дає не одні плюси, бо це розгрузить сьогодні надто завантажених дітей. Учні зможуть вступати після закінчення 9-ти класів в ліцеї, коледжі. І це спростить вибір майбутньої професії. Новий Закон про освіту – це доволі сміливий крок до покращення освіти. Шкода, що я не буду вчитися за цією програмою. 

Дмитро ГРИЦИШИН, Ілля ЗІНЧУК:

– Новий Закон про освіту має суттєво підвищити  рівень освіченості молоді. Добре, що ми повернулися  до 12-річної освіти і відмовилися від менш ефективної 11-річної, яка створює значне навантаження на учнів. Варто відзначити й те,  що тепер ЗНО буде проводитись у 4, 9 та 12 класах. Це підвищить контроль якості освіти. Загалом ця реформа має кардинально змінити систему освіти в нашій державі  в кращий бік, але не факт, що все буде так прозоро і просто, як ми очікуємо. 

Лариса ЛЕСИК,

класний керівник 11-А класу, вчитель фізики, вища кваліфікаційна категорія, “учитель-методист”:

– Реформа освіти є однією з ключових  на шляху України до змін. Мабуть, ніхто не буде заперечувати,  що саме освіта і наука  є запорукою розвитку країни. Хочеться вірити в те, що новий Закон України "Про освіту"  сприятиме тому, що освіта в Україні досягне високого рівня якості. 

На мою думку, зміни  в профільній освіті,  забезпечать свідомий вибір учнями майбутніх професій. А реформа в  ВНЗ сприятиме тому, що наші спеціалісти стануть конкурентоспроможними на світовому ринку праці. Позитивним напрямком змін, який стосується працівників освіти, вважаю підвищення соціального статусу педагогів (в  тому числі підвищення заробітної плати), забезпечення  їхнього права на академічну свободу. А добровільна сертифікація вчителів дасть можливість молодим педагогам отримувати пристойну заробітну плату. І професія вчителя знову стане престижною в нашій країні.

Підготувала 

Вікторія ЗІНЧУК.

Реформа освіти – ще одна, яка, як вважають в Міносвіти, сьогодні теж на часі. “Зелене світло” їй дали українські депутати, котрі на початку вересня проголосували за Закон про освіту. Тож як реформа змінить життя вчителя, школи та учня, а, головне, скільки коштів ці зміни будуть коштувати державі і чи достатній для цього ресурс? – питання, які цікавлять кожного з учасників навчального процесу.

Знання не заради знань, а вмінь використовувати їх у професії, поліпшення матеріального становища вчителів. Саме це передбачає Закон про освіту. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 715