Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 652

Погода в Ковелі  

15–22 лютого

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 614

Афганістан на крилах журавлиних

Зринає болем України.

У Сонця лавах незборимих

Безсмертні соколи-Герої миру.

В поклоні молитовнім волі –

Квіт серця вогняної долі.

Сни височіють материнські

У зорях-янголах             Всевишніх.

Печаль… піски свинцеві,

Джелалабад і Кандагар…

Журливі обеліски в небі,

У душах – зоряний

 бархан.

Зчорнілим вороном біди край  пронизав

 "тюльпан".

Сирітка матусиної сивини  –

Кровинка сина-журавля.

l

Зими Афганської вітрила,

О, Боже, незлічених сліз

 жалі!

Віття воскресло пальми

 миру,

"Безвусих" ветеранів

            сивина війни.

Гнав юнаків наказ

 зловісний,

Солдат-пташат – "тюльпана" чорний крок.

Пустелею здригався жах

 чужинський,

Кляла бідою команда "вісімсот".

Знедолена життя свята земля,

В зажурі скронь – кохані, мами,

 вдови.

Кровинка журавлиного тепла 

На крилах снів у зорях Божих.

l

Пустелі зірниці палали,

Пекельні кулі сни рвали.

Афганістан, до крові збитий,

Злобою нелюдською вкритий.

Стогоном гір прошитий,

Свинцевим розірваний "криком".

Афганістан – у душі-сивині,

У небесах журавлиних

 зір.

У Вічності факел

 горить,

У  свічах блакиті – гранітний світ.

Не стихає хвилина мовчання й на мить,

Яворина самотня у стрічці-хресті.

Не вгасає журба

 журавлина,

Невигойний біль

 чужинний.

Московіт імперський

 наслав,

Б'є дзвоном сердець: "Афганістан!".

Схилилась солов'їна  калина,

В молитві-борні

 Україна.

Набат братовбивчої

      біди –

Відлуння Афганської

 війни.

Іван ЯРОШИК. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 911

За вікном  затишного кафе "Маестро" зі стріхи крапав дощ. Дрібні крапельки вітром зносило в бік вікна, вони гучно вдарялись в скло та підвіконня.  Безладне тарахкотіння створювало якусь особливу симфонію дощу та відчуття прихистку теплої оселі. Духмяна гаряча кава приємно зігрівала, лоскотала ніздрі ароматом спекотної Бразилії. Тут хоч-не-хоч, а  будеш говорити про погоду. Дивно було: ще вчора – мінус тринадцять, а тепер вже плюс, хоч невеличкий, але плюс.

– Мінлива погода, як наше життя, – тихо мовила  пані Олена.

–  А яка ж то погода була в той день?  – запитав Володя чи то в мене, чи то сам в себе. 

В який день, перепитувати не стали, й так зрозуміли.  Намагались пригадати. Та, певно, що було зимно.  Напередодні поливали водою з брандспойтів. Вода швидко перетворювалась на лід – було дуже зимно. А в той день?

l

  … Після тривожної ночі  під  ранок прийшли на відпочинок. Полягали і одразу заснули. Довго спати не дав телефон. Дзвінок  крізь сон ніяк не міг пробитись до свідомості. Рука відмовлялась підіймати слухавку, але ж – мусово.  Через ледве відкриті повіки на екрані прочитав – "Міша Гетьман". Потрібно відповісти.

– Слухаю, – прохрипів в мікрофон. 

Вкрай збуджений,  Михайло  кричав:"Ігоре, підіймай людей і чимдуж на Майдан, бо почалось".

  Що почалось, питати не потрібно, потрібно бігти. Скочив на ноги, глянув на хлопців. Прийняв рішення: молодь будити не буду. Хлопці дві доби на ногах, в безперервних сутичках,  неймовірно потомлені, буджу "стариків".   Розтормошуємось, підіймаємось, одягаємо закіптюжений одяг і – чимдуж до своїх. Нас – семеро. Крім мене, Вова Мовчан, Володимир Кіндрат, Сергій Котик,  з перемотаною  на перев'язі рукою Сергій Козуля (18 лютого дісталось Сергію в Маріїнському парку від "тітушок"), Григорій Заболоцький та Олег Клімук.

Пам'ятаю, як бігли на Майдан, а яка була погода, –  пригадати не можу.

l

…Крізь спогади чую, як пані Олена запитує у Володимира, чи багато  що змінилось після Майдану, чи ж не надаремно жертви? 

– Звісно,  багато чого, – відповідає Володимир. – Навіть, не дивлячись на те, що у нас війна, як нація ми стали сильнішими. Недаремно ж так біснуються  наші сусіди щодо нашої внутрішньої політики, спрямованої на зміцнення державності та обороноздатності. Розуміють, що Україна  може стати потужною країною.  Лише потрібно трішки часу. Так, нам потрібно трішки спокійного часу без потрясінь. Свідомість людей, хоч і повільно, але змінюється. Он і в нас люди,  як за своє,  стали в ситуації з ветсанзаводом. Не дають собі "наплювати в борщ". І в інших критичних випадках самоорганізовуються  і відстоюють своє право на гідне життя. 

Звичайно, є багато запитань до  влади на всіх рівнях. Існує мудрість,  що зло ховається у пітьмі, воно не любить світла. Можу сказати напевно: наша влада не бажає ввімкнути світло, їй комфортніше в темряві. Вона не хоче оприлюднювати інформацію про свою діяльність, навіть якщо цього вимагає Закон. 

Також, коли  ідеш по вулиці у Ковелі, то дуже у вічі впадають кіоски, – таке враження, що їх розміщують,  де захочуть: на проїжджій частині дороги, на стоянці, де власник бажає – там він і виросте. Та й багато іншого.

На знак згоди з Володимиром мовчки киваю головою і згадую знов...

l

… Забігли на Майдан,  і очам не повірили. Навколо – чорне згарище. Майданівці гонять "Беркут" вгору по Інститутській.

– Що робимо? – запитав у Володимира Мовчана. 

– Ніколи за спинами не ховався, – відповів Володя. –  Йдемо вперед з усіма.

На попелищі підібрали дюралеві щити і пішли. Здавалось, цей легкий тонкий метал зможе захистити від важкої кулі.  Еге, аби ж то! Ще тільки підіймались до Жовтневого палацу, а вже безперервно несли вбитих і поранених. На диво, це ніяк не лякало. Стихія і чуття  перемоги  захопило й  понесло у вир боротьби поза особистою волею, без страху і боязні. 

В тому хаосі ми розгубилися. Кожен по-різному пережив цей бій і кожен по-різному виходив з бою. Не вийшов один – Володимир Мовчан. Куля снайпера наскрізь прошила щелепу і важко поранила. Лікарі і Господня воля врятували побратима. 

l

…Крізь спогади пробиваються слова пані Олени про необхідність створення нових робочих місць, про розвиток реальної економіки та про налагодження співпраці між двома громадськими організаціями – "Союзом Українок" та "Майданом Гідності". Все правильно:  Олена Місюра очолює "союзянок", Володимиру побратими довірили "Майдан Гідності". Непроста це ноша в Україні – очолювати проукраїнські організації, трудно "перти вперто важкого українського плуга".  Перти до самої перемоги. Як тоді.

l

… Я йшов спустошений і виснажений з непокритою головою. В одній руці тримав важкий металевий шолом,  в іншій – дюралевий щит. І те, і інше було примарною ілюзією захисту. Підійшов до головної сцени Майдану та жбурнув цей  тепер вже непотріб геть убік. 

Лунала молитва і тужлива  мелодія "Плине кача". Сів на парапет, а в мізках стукотіли молоточки і наскрізь просвердлювало  лишень одне запитання: " ХТО? Хто у цій великій трагедії, великого народу винен?".  Від думок було гаряче, піт із мокрої голови скапував на чорний сніг. А  яка була погода в той день, я не можу пригадати.

l

– Вово, якби прокрутити плівку життя назад, чи хотів би щось змінити в той день?

Володимир не поспішає з відповіддю, дивиться у вікно на дощ, неспішно надпиває запашного напою, потирає втомлено чоло і відповідає:

– Часто задають це запитання. Не хочу нічого змінювати, повторив би все заново. Що сталось, те сталося, не потрібно дивитися назад і жалкувати – потрібно йти вперед. Ніколи не думав,чому так сталося, хто винний – на все воля Божа.

Володя також не пам'ятає якою була погода в той день, – пам'ятає, що сніг був змішаний із гарячою кров'ю.

Ігор ВЕРЧУК.

Післямова. 18 лютого з побратимами підемо на міську площу "Майдан Гідності". От лишень квіти буде покласти ніде, – на жаль,  ані банера, ані стели немає. А ще ми чекаємо відповіді на запитання:  хто віддавав наказ про побиття студентів, хто віддавав наказ про розстріл?  Допоки не отримаємо ці відповіді, довіри ані до колишньої, ані до теперішньої влади не буде.

Пам'ятаймо тих, хто загинув, та те, що нам усім потрібно  будувати нашу країну, а це – довгий і нелегкий шлях, який ми повинні  пройти. Мусимо просто йти вперед. 

Слава Україні!

І. В.

За вікном  затишного кафе "Маестро" зі стріхи крапав дощ. Дрібні крапельки вітром зносило в бік вікна, вони гучно вдарялись в скло та підвіконня.  Безладне тарахкотіння створювало якусь особливу симфонію дощу та відчуття прихистку теплої оселі. Духмяна гаряча кава приємно зігрівала, лоскотала ніздрі ароматом спекотної Бразилії. Тут хоч-не-хоч, а  будеш говорити про погоду. Дивно було: ще вчора – мінус тринадцять, а тепер вже плюс, хоч невеличкий, але плюс.

– Мінлива погода, як наше життя, – тихо мовила  пані Олена.

–  А яка ж то погода була в той день?  – запитав Володя чи то в мене, чи то сам в себе. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 698

Нещодавно до редакції газети "Вісті Ковельщини" звернулися члени громадської організації, яка об'єднує ветеранів АТО. Вони попросили сприяння у вирішенні проблеми, яка непокоїть мешканців вулиці Фестивальної, що у Ковелі.

– Протягом останнього часу по нашій вулиці стали інтенсивно курсувати великовагові вантажні автомобілі, – розповіли вони. – В результаті почали руйнуватися будинки, розташовані тут, дорожнє покриття.

Із наболілим питанням ми зверталися до міської влади і просили заборонити рух по вулиці Фестивальній великовагового вантажного автотранспорту, адже раніше цей рух здійснювався  по вулиці Тимошенка.

– Що ж вам відповіли? – поцікавилися ми.

– Заступник міського голови Андрій Товстига у листі, який готував начальник житлово-комунального відділу Андрій Стернічук,  написав, що встановлення дорожнього знака, який би заборонив рух вантажного транспорту по Фестивальній,  недоцільне, оскільки ця вулиця з'єднує вулиці мікрорайону Ковеля-2, від якої транспорт рухається в інших напрямках, у  тому числі – до прилеглих пунктів району і області. Зрештою,  приїдьте самі і порозмовляйте з місцевими жителями.

Ми відгукнулися на запрошення ветеранів АТО і побували на згаданій вулиці Фестивальній, порозмовляли з людьми. Ситуація, справді, складна, що засвідчують фотознімки, які ви бачите. Вона, на наш погляд, потребує серйозного вивчення фахівцями комунальних служб і прийняття конкретного рішення. Можливо, почати слід із встановлення знака, який би обмежував тоннажність вантажного автотранспорту?

Що стосується вулиці Тимошенка, то нічого дивного у тому, що водії її об'їжджають, нема: вона "розбита" дощенту і рухатися нею дуже складно. У свій час, десь у 80-их р., напередодні Олімпійських ігор у Москві, планували побудувати об'їзну дорогу довкола Ковеля. Але, як тоді нерідко бувало, хотіли як краще, а вийшло, як завжди: об'їзну збудувати не встигли і пустили потік автомобілів вулицею Тимошенка, яка  мала статус державної.

Нині вул. Тимошенка  віднесено до доріг міжнародного значення, але в силу змін в законодавстві  її необхідно доглядати і ремонтувати за рахунок місцевого бюджету. А бюджет цей, як відомо, не гумовий, на всі вулиці, які потребують ремонту, його при  найбільшому бажанні влади не вистачить.

В будь-якому випадку проблема, порушена ветеранами АТО, вимагає розв'язання. Очевидно, що без допомоги київської і луцької влади тут не обійтися, адже вулиця Тимошенка має загальнодержавне значення і нею повинні курсувати багатотонні вантажівки, які нині руйнують дорожнє полотно і будинки на вулиці Фестивальній. Без втручання депутатів міської і  обласної рад, облдержадміністрації і уряду тут, очевидно, не обійтись. До речі, торік обласна влада обіцяла допомогти у  співфінансуванні ремонтно-будівельних робіт, але далі обіцянок справа не пішла.

Михайло КУЗЬМУК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Нещодавно до редакції газети "Вісті Ковельщини" звернулися члени громадської організації, яка об'єднує ветеранів АТО. Вони попросили сприяння у вирішенні проблеми, яка непокоїть мешканців вулиці Фестивальної, що у Ковелі.

– Протягом останнього часу по нашій вулиці стали інтенсивно курсувати великовагові вантажні автомобілі, – розповіли вони. – В результаті почали руйнуватися будинки, розташовані тут, дорожнє покриття.

Із наболілим питанням ми зверталися до міської влади і просили заборонити рух по вулиці Фестивальній великовагового вантажного автотранспорту, адже раніше цей рух здійснювався  по вулиці Тимошенка.

– Що ж вам відповіли? – поцікавилися ми.

– Заступник міського голови Андрій Товстига у листі, який готував начальник житлово-комунального відділу Андрій Стернічук,  написав, що встановлення дорожнього знака, який би заборонив рух вантажного транспорту по Фестивальній,  недоцільне, оскільки ця вулиця з'єднує вулиці мікрорайону Ковеля-2, від якої транспорт рухається в інших напрямках, у  тому числі – до прилеглих пунктів району і області. Зрештою,  приїдьте самі і порозмовляйте з місцевими жителями.

Ми відгукнулися на запрошення ветеранів АТО і побували на згаданій вулиці Фестивальній, порозмовляли з людьми. Ситуація, справді, складна, що засвідчують фотознімки, які ви бачите. Вона, на наш погляд, потребує серйозного вивчення фахівцями комунальних служб і прийняття конкретного рішення. Можливо, почати слід із встановлення знака, який би обмежував тоннажність вантажного автотранспорту?

Що стосується вулиці Тимошенка, то нічого дивного у тому, що водії її об'їжджають, нема: вона "розбита" дощенту і рухатися нею дуже складно. У свій час, десь у 80-их р., напередодні Олімпійських ігор у Москві, планували побудувати об'їзну дорогу довкола Ковеля. Але, як тоді нерідко бувало, хотіли як краще, а вийшло, як завжди: об'їзну збудувати не встигли і пустили потік автомобілів вулицею Тимошенка, яка  мала статус державної.

Нині вул. Тимошенка  віднесено до доріг міжнародного значення, але в силу змін в законодавстві  її необхідно доглядати і ремонтувати за рахунок місцевого бюджету. А бюджет цей, як відомо, не гумовий, на всі вулиці, які потребують ремонту, його при  найбільшому бажанні влади не вистачить.

В будь-якому випадку проблема, порушена ветеранами АТО, вимагає розв'язання. Очевидно, що без допомоги київської і луцької влади тут не обійтися, адже вулиця Тимошенка має загальнодержавне значення і нею повинні курсувати багатотонні вантажівки, які нині руйнують дорожнє полотно і будинки на вулиці Фестивальній. Без втручання депутатів міської і  обласної рад, облдержадміністрації і уряду тут, очевидно, не обійтись. До речі, торік обласна влада обіцяла допомогти у  співфінансуванні ремонтно-будівельних робіт, але далі обіцянок справа не пішла.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 552

Питання стихійної торгівлі у Ковелі, на жаль,  не можна вирішити роками. Особливо проблематичним воно є на привокзальній площі.

Перший заступник міського голови Михайло Гетьман з цього приводу зібрав нараду. На зустріч були запрошені начальник Ковельського відділу поліції Іван Тусь, начальник відділу  патрульної  поліції у Ковелі  Тарас Михалко, директор ринку Петро Сорока, представник Ковельського міськрайонного управління держпродспоживслужби Ліна Мацан, депутат міської ради Ігор Пініс, працівники відділу економічного розвитку та торгівлі.

Михайло Олександрович запросив усіх до тісної співпраці та напрацювання спільного алгоритму дій. За словами директора ринку, торгових місць у них – достатньо, вони облаштовані відповідно до санітарно-ветеринарних вимог і вартість одного  метра складає 10 гривень.

Присутні запропонували Петру Сороці запровадити "перехідні канікули" і не брати плати за торгове місце з людей, які реалізують сільськогосподарську продукцію, впродовж певного періоду, аби їм було простіше призвичаїтись до нових умов.

Впродовж вихідних представники поліції, патрульної поліції, виконавчого комітету, держпродспоживслужби проводили роз'яснювальну роботу. 

Люди, які роками там  звикли торгувати,  категорично не згодні переходити  у павільйони, яких достатньо  на ринку.  У понеділок вони прийшли  до міської влади, аби та дала добро і далі їм працювати по-старому.

Заступник начальника відділу економічного розвитку та торгівлі  Лілія Барна вкотре пояснила, що ведення підприємницької діяльності має відбуватися виключно у законодавчому полі. Торгівля у невстановлених місцях – це незначне порушення, за яке органи суду здебільшого не карають порушників, закриваючи справи за малозначимістю (ст. 160 Кодексу України про адмінправопорушення). А от незаконне здійснення підприємницької діяльності – ст. 164 КупАП "Порушення порядку провадження господарської діяльності", передбачає штраф на суму від 17 тисяч гривень.

Тому вона закликала продавців промисловими товарами перейти з площі у павільйони на ринку, де є достатньо обладнаних для торгівлі місць. А також оформити усі необхідні документи для ведення підприємницької діяльності, аби уникнути адмінвідповідальності.

Контролюючі органи попереджають, що далі порушників будуть карати відповідно до законодавства.  Патрульна поліція буде вилучати продукцію  та складати протоколи для адмінстягнень.

Михайло Гетьман переконаний, що сконцентрувавши зусилля усіх сторін, можна буде досягти результату. Адже влада посприяла в облаштуванні оптового сільськогосподарського ринку на вулиці Ярослава Мудрого, де теж створені умови для торговців. На привокзальному ринку теж без проблем можна продати свій товар. А привокзальна площа має врешті стати окрасою міста.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв’язків з громадськістю міськвиконкому. 

Питання стихійної торгівлі у Ковелі, на жаль,  не можна вирішити роками. Особливо проблематичним воно є на привокзальній площі.

Перший заступник міського голови Михайло Гетьман з цього приводу зібрав нараду. На зустріч були запрошені начальник Ковельського відділу поліції Іван Тусь, начальник відділу  патрульної  поліції у Ковелі  Тарас Михалко, директор ринку Петро Сорока, представник Ковельського міськрайонного управління держпродспоживслужби Ліна Мацан, депутат міської ради Ігор Пініс, працівники відділу економічного розвитку та торгівлі.

Михайло Олександрович запросив усіх до тісної співпраці та напрацювання спільного алгоритму дій. За словами директора ринку, торгових місць у них – достатньо, вони облаштовані відповідно до санітарно-ветеринарних вимог і вартість одного  метра складає 10 гривень.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 752

8 лютого ц. р. відбулося чергове засідання виконавчого комітету міської ради, на якому було розглянуто понад сорок питань.

Насамперед, члени виконкому взяли до відома інформацію начальника фінансового управління міськвиконкому Валентини Романчук "Про підсумки виконання міського бюджету за 2017 рік".

Окрім іншого, членів виконавчого комітету було поінформовано щодо захворюваності жителів міста на гострі респіраторні вірусні інфекції та грип. Аналізуючи захворюваність ГРВІ з початку 2018 року, по місту офіційно звернулось за медичною допомогою 925 осіб, що становить 1,2 % всього населення. Питома вага захворівших дітей до 17 років склала 64,1% (593 особи).

З 26 січня по 1лютого ц. р. з приводу ГРВІ звернулося 410 осіб (374,7 інтенсивний показник). Захворіла 231 дитина до 17 років. Хворих на грип не зареєстровано.

У свою чергу, начальник управління освіти міськвиконкому Віктор Бичковський поінформував присутніх про те, що в трьох міських школах №№ 1, 2, 10 з 9  до 13 лютого призупинено навчальний процес, позаяк саме в цих ЗОШ захворіло понад 20 відсотків дітей.

Як згодом повідомили на офіційному сайті Ковельської міської ради, у зв'язку зі зростанням захворюваності на ГРВІ та грип у всіх ковельських школах з 13 по 16 лютого призупинене навчання.

Відповідно до наказу начальника управління освіти відпрацювання навчальних занять буде проводитись дистанційно та посилено впродовж лютого-березня.

Окрім того, члени виконкому взяли до відома інформації про виконання програми економічного і соціального розвитку міста Ковеля за 2017 рік; про роботу центру надання адміністративних послуг по забезпеченню правових засад і реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг за 2017 рік; про роботу служби у справах дітей з реалізації державної політики з питань соціального захисту дітей і запобігання дитячій бездоглядності та вчинення правопорушень дітьми у 2017 році; про функціонування комунального господарства міста в зимовий період; про проведення осіннього призову громадян України на строкову військову службу у 2017 році та ін.

Про фінансово-господарську діяльність комунального підприємства "Ковельський міський парк культури та відпочинку ім. Лесі Українки" за 2015 - 2017 роки на засіданні звітував його директор Олександр Старчук. Він поінформував присутніх про фінансовий стан підприємства протягом вказаного періоду часу, зазначивши, що основні прибутки воно отримує від послуг атракціонів. Тому для подальшої стабілізації фінансового стану парку необхідно створити умови для збільшення цих прибутків. Однак більшість з атракціонів вичерпали свій ресурс, є технічно застарілими (з дев'яти атракціонів, які функціонують в парку, два – 1987 року випуску), постійно виходять з ладу і потребують значних витрат для ремонту. 

І хоч протягом останніх років "містечко розваг" дещо поповнилось (за кошти міського бюджету було придбано 4 нових атракціони), на переконання директора, необхідно постійно оновлювати матеріально-технічну базу міського парку, що потребує значних капіталовкладень. 

Погоджуючись з тим, що сьогодні назріла потреба у реконструкції парку, міський голова Олег Кіндер повідомив про те, що відповідно до його розпорядження створено комісію з проведення інвентаризації активів і зобов'язань комунального підприємства цього комунального закладу. Він доручив Олександру Старчуку розробити концепцію розвитку парку, в якій, окрім іншого, аргументувати придбання атракціонів чи інших видів розваг. Також зобов'язав начальника відділу містобудування та архітектури міськвиконкому Людмилу Мурай працювати над створенням нового вигляду міського парку, передбачивши такі аспекти, як озеленення та благоустрій, зокрема, продумати архітектурне рішення щодо центрального входу. 

Олег Олексійович вважає, що потрібно мати стратегію розвитку цієї зони відпочинку, аби в подальшому передбачити на це фінансові ресурси. Він зазначив, що відповідні роботи мають розпочатись у наступному році.

Виконком розглянув й інші питання, з яких прийняв відповідні рішення.

Наш кор.

8 лютого ц. р. відбулося чергове засідання виконавчого комітету міської ради, на якому було розглянуто понад сорок питань.

Насамперед, члени виконкому взяли до відома інформацію начальника фінансового управління міськвиконкому Валентини Романчук "Про підсумки виконання міського бюджету за 2017 рік".

Окрім іншого, членів виконавчого комітету було поінформовано щодо захворюваності жителів міста на гострі респіраторні вірусні інфекції та грип. Аналізуючи захворюваність ГРВІ з початку 2018 року, по місту офіційно звернулось за медичною допомогою 925 осіб, що становить 1,2 % всього населення. Питома вага захворівших дітей до 17 років склала 64,1% (593 особи).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 431

Нещодавно у КЗ «КДЮСШ ім. Є. Кондратовича» відбувся Всеукраїнський турнір з вільної боротьби серед юнаків та дівчат пам’яті заслуженого тренера України Петра Федоровича Стуса. У змаганнях взяли участь 260 спортсменів з 16 команд шести областей України та з міст Мінська, Бреста та Пінська (Республіка Білорусь).

На урочистому відкритті глядачів, тренерів та учасників турніру привітали заступник міського голови Ігор Прокопів, начальник відділу молоді, фізичної культури та спорту міськвиконкому  Ігор Семенюк, майстер спорту України, вихованець Заслуженого тренера України Петра Стуса Віктор Сагаль, представник фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Олексій Сорокун, директор ДЮСШ управління освіти Володимир Олексюк та директор КЗ «КДЮСШ ім. Євгена Кондратовича» Олена Клімашевська.

Учасники заходу вшанували хвилиною мовчання пам’ять П. Ф. Стуса.

Змагання стали справжнім святом як для спортсменів, так і для глядачів. Упродовж двох днів юнаки та дівчата демонстрували свою майстерність.

Хороші результати показали ковельчани, які, незважаючи на важкі протистояння, зуміли стати призерами та переможцями турніру.

Дівчата: Ганна Поляк – вагова категорія 20 кг, 2 місце; Діана Рисьова – вагова категорія 26 кг, 1 місце; Каріна Лисиця – вагова категорія 30 кг, 3 місце; Ольга Падошик – вагова категорія 37 кг, 2 місце; Марія Стичук - вагова категорія 44 кг, 1 місце; Іванка Буяджи – вагова категорія 44 кг, 3 місце; Анастасія Лєбєдєва – вагова категорія 46 кг, 2 місце; Анастасія Падошик – вагова категорія 52 кг, 2 місце; Ангеліна Сомська – вагова категорія 52 кг, 3 місце.

Юнаки:  Іван Шарахай – вагова категорія 22 кг, 1 місце;  Тимофій Габрук – вагова категорія 22 кг, 3 місце; Захар Чернишов – вагова категорія 24 кг, 2 місце; Денис Карпук – вагова категорія 24 кг, 3 місце; Олександр Стус – вагова категорія 26 кг, 1 місце; Олександр Гелюта – вагова категорія 26 кг, 3 місце; Владислав Кармазін – вагова категорія 28 кг, 3 місце; Марат Новосад - вагова категорія 35 кг, 3 місце; Даніїл Сухий – вагова категорія 38 кг, 1 місце; Дмитро Бірук - вагова категорія 50 кг, 1 місце; Тимофій Гавайко – вагова категорія 50 кг, 2 місце.

Чудово впоралися зі своїми обов’язками судді: Олег Стус, Ігор Прилуцький (суддя міжнародної категорії, м. Харків), Іван Парчук (Рівненська область), Тимур Романюк, Тарас Консевич, а також секретарі Анатолій та Сергій Мілехіни.

Щиро вдячні за допомогу у проведенні спортивного форуму відділу молоді, фізичної культури та спорту міськвиконкому, фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», Віктору Сагалю, підприємцям Юрію Рахлінському, Миколі Печенюку, Володимиру Микулічу, Олександру Чабану, Петру Сороці, В’ячеславу та Юрію Гурикам, Володимиру Дмитруку, директорам готелю «Тайм» Петру М’якоті, фітнес - клубу «Апперкот» Сергію Бруку та КЗ «КДЮСШ ім. Є. Кондратовича» Олені Клімашевській.

Володимир ОлексЮк, директор ДЮСШ 

управління освіти.

НА ЗНІМКУ: один з переможців турніру – онук Петра Стуса Олександр.

Фото з архіву ДЮСШ.

Нещодавно у КЗ «КДЮСШ ім. Є. Кондратовича» відбувся Всеукраїнський турнір з вільної боротьби серед юнаків та дівчат пам’яті заслуженого тренера України Петра Федоровича Стуса. У змаганнях взяли участь 260 спортсменів з 16 команд шести областей України та з міст Мінська, Бреста та Пінська (Республіка Білорусь).

На урочистому відкритті глядачів, тренерів та учасників турніру привітали заступник міського голови Ігор Прокопів, начальник відділу молоді, фізичної культури та спорту міськвиконкому  Ігор Семенюк, майстер спорту України, вихованець Заслуженого тренера України Петра Стуса Віктор Сагаль, представник фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Олексій Сорокун, директор ДЮСШ управління освіти Володимир Олексюк та директор КЗ «КДЮСШ ім. Євгена Кондратовича» Олена Клімашевська.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 557

Під час інтерв'ю в прямому ефірі на одному з телеканалів Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман, зокрема, сказав: "Ми починаємо реформу охорони здоров'я. Можливо, хтось когось хоче лякати цим, але мета реформи єдина – зробити якісні лікувальні послуги, дати належну лікарю, з точки його зору, зарплату і передбачити для українців гарантії медичного обслуговування". 

Цілі благородні, однак навряд, чи реальні, принаймні, щодо останнього, бо як щось тут можна гарантувати, якщо ці послуги стануть недоступними (у багатьох випадках вони такими вже є для більшості з нас).

Відсутність належної комунікації з громадськістю – невтішний "діагноз" Мінохорони здоров'я, яке взялося реанімувати українську медицину. Там досі не можуть чітко пояснити норми медреформи. Результат - хвиля незадоволення як пацієнтів, так і медиків. 

От навіть нові правила роботи "швидкої допомоги". Фельдшерів планують замінити парамедиками. Однак їздити вони будуть далеко не на всі виклики. Висока температура або "стрибки" тиску - це відтепер  не привід дзвонити на "103", хоча такі симптоми можуть попереджати про небезпечні захворювання. У МОЗі ж пояснили, що таким чином прагнуть привчити пацієнтів звертатись до сімейних лікарів. 

За новими правилами роботи "швидка" має приїжджати лише при серйозних травмах і хворобах. В екіпажі повинні бути два парамедики й водій. Вони не можуть ставити діагноз і призначати лікування. Їхнє завдання - живим довезти пацієнта до лікарні. Це – спеціалісти з середньою медичною освітою. На курсах парамедиків навчатимуть, як проводити реанімацію хворого, зупиняти кровотечу, допомагати при опіках та переломах. 

Та якось, м'яко кажучи, це дивно виглядає, зважаючи на те, що лише для супроводу перші особи нашої держави для себе вимагають, аби автомобіль швидкої допомоги був забезпечений реанімаційною бригадою у складі лікарів вищої категорії. А от для нас, простих смертних, – це парамедики, які мають доставити пацієнта у стаціонар практично без надання йому медичної допомоги.

Деякі експерти вважають, що нові стандарти роботи швидкої допомоги "на руку" приватним медичним закладам. Адже якщо за рахунок держави на виклики будуть приїжджати лише парамедики, то приватні "швидкі" зможуть прислати лікаря чи фельдшера, але, звісно, що заправлять за це чималенькі гроші. А від цього сумніваюся, що виграють звичайні громадяни з нашими зарплатами, пенсіями, безробіттям.

l

Про медичне обладнання, забезпечення ліками та потреби місцевої служби екстреної медичної допомоги й про те, чи готові до прийдешніх змін її працівники, ми поспілкувалися із завідувачем Ковельського відділення екстреної медичної допомоги Волинського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Сергієм ПАЛАЙДОЮ.

– Ковельське відділення екстреної медичної допомоги з пунктами в с. Поворську та смт Голобах було створене у квітні 2013 року, – розповідає Сергій Ярославович. – Згідно із Законом України "Про екстрену медичну допомогу" й відповідними постановами Кабміну визначено нормативи доїзду до пацієнтів. В межах міста час доїзду становить 10 хвилин, а у сільській місцевості – до 20 хвилин. Тому, аби наблизити наші бригади до пацієнтів і працювати оперативніше, у 2015 році було створено пункт по вул. Відродження, 1 (на базі колишньої ППЧ № 34), район обслуговування якого – мікрорайон "Сільмаш", частково вул. Володимирська та смт Люблинець, траса Ковель-Варшава.

У минулому році відкрито ще один пункт на базі колишньої вузлової лікарні, де також дислокується одна бригада, яка обслуговує мікрорайон Ковель-2, вулиці В. Кияна, Луцьку, села Дубове та Облапи, частину міжнародної траси Ковель-Брест.

– Сергію Ярославовичу, чи завжди вдається дотримуватись встановлених норм?

– Усі виїзди моніторяться по GPS. Час надходження виклику та виїзду, прибуття на місце виклику бригади фіксується комп'ютером та  у медичній документації. Всі розмови з диспетчером записуються та архівуються. Основні показники роботи щодоби передаються в центральну оперативну диспетчерську і аналізуються на щоденній оперативній нараді по відеоселектору.

Щодо доїзду від населення особливих нарікань немає. Звісно, в цьому плані проблем не уникнути, адже, на жаль, не все залежить від нас. Якщо ж говорити мовою цифр, то маємо такі показники: 99,7 відсотка викликів по місту у 2017 році здійснено у встановлених законодавством межах, а от у районі без запізнень вдавалось доїжджати на 97,7 відсотка від їх загальної кількості. Як правило, причиною цих незначних запізнень є відсутність вільних бригад, незадовільний стан доріг, застарілі автомобілі та інші фактори.

Особлива увага під час моніторингу приділяється повідомленням про ДТП, гострий коронарний синдром (інфаркт міокарда), гострі порушення мозкового кругообігу, а також випадкам, які пов'язані з дітьми, надзвичайними ситуаціями, складними травмами, смерті в присутності бригад  та ін. З місця події керівник бригади доповідає про випадок старшому лікарю, з яким консультується щодо подальших дій у тій чи іншій ситуації.

Моніториться і якість надання допомоги. Ми працюємо згідно з нормами, затвердженими МОЗ, відповідно до яких дозволено застосовувати міжнародні стандарти. До прикладу, пацієнти з гострим коронарним синдромом, для порятунку яких важливо не зволікати з часом. Тактика, розроблена в світі, практикується і в нас: якнайшвидше відкрити коронарну артерію. 

Існує два таких методи. На догоспітальному етапі, за згодою пацієнта, вводиться спеціальний тромболітичний препарат, який частково чи повністю розчиняє тромб, відкриваючи артерію. Таким чином зменшується зона інфаркту або ж він зовсім не розвивається.

Далі таких пацієнтів відвозимо у кардіохірургічний центр, що знаходиться у Луцьку.

Також, враховуючи час і стан пацієнта, доставляємо його на  хірургічне втручання – стентування судин серця.

Так, у 2017 році проведено 18 тромболізисів, 5063 електрокардіограми передано в консультативний центр. Крім того, проводимо моніторинг стандартів надання допомоги при смерті у присутності медичної бригади: торік зафіксовано 90 таких випадків.

У минулому році зафіксовано помітний ріст дорожньо-транспортних пригод  у Ковельському районі. Про це свідчить статистика, адже у ДТП постраждало 213 осіб (136 у 2016 році), здійснено 187 виїздів на такі виклики (проти 104 у 2016 р.), загинуло на місці ДТП 16 осіб (17 осіб у 2016 р.), до лікарні доставлено 168 пацієнтів (у 2016 році – 97 пацієнтів).

– Яка ситуація із забезпеченням лікарськими препаратами?

– На сьогодні ми стовідсотково забезпечені лікарськими засобами. Немає такого препарату, який необхідний в умовах швидкої допомоги для надання екстреної медичної допомоги, щоб у нас його не було. А от автопарк варто було б обновити. Маємо сім бригад, які перебувають в постійній готовності, плюс 25 відсотків резервного транспорту. У нас в наявності – 11 автомобілів "швидкої", однак не всі вони сучасні й знаходяться у належному стані.

– Наскільки часто з'ясовується, що не було потреби викликати медиків? Як відомо, законодавство передбачає відповідальність за "липові" виклики. Чи у Ковелі знаходяться особи, що телефонують на "103" заради розваги?

– Так, у Кримінальному кодексі виписано покарання за такі речі. Згідно з відповідним наказом у разі такого виклику керівник бригади зобов'язаний повідомити про це працівників поліції, які повинні скласти протокол за завідомо неправдивий виклик.

Ще є виклики, які ми називаємо безрезультатними, але які не пов'язані з жартами, а з об'єктивними причинами, коли люди не можуть відповідно оцінити ситуацію. Наприклад, викликають до пацієнта, який перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Доки бригада доїжджає, той прийшов до тями, встав і пішов геть. Або наприклад: викликають "швидку" до родича. Бригада прибула, а той каже: "Мені стало легше, нічого не потрібно". Ми це розуміємо – людина стурбована станом свого здоров'я чи іншої особи і може прийняти неправильне рішення. 

У минулому році зареєстровано 305 безпідставних викликів. Це досить серйозна цифра, адже такі випадки трапляються майже щодня.

– Скільки викликів надійшло у Ковельське відділення екстреної медичної допомоги торік і яку їх кількість отримуєте за добу? Які виклики переважають?

– Нормами Закону України "Про екстрену медичну допомогу"  та положеннями Кабміну регламентовано норми  про невідкладний стан, домедичну, екстрену медичну допомогу і т. д.

Але варто зупинитись на основному: випадках, за яких слід викликати екстрену медичну допомогу. На законодавчому рівні визначено виклики екстрені та неекстрені, затверджено правила виклику бригад екстреної медичної допомоги.

Екстрені – це виклики, які несуть за собою загрозу життю та здоров'ю пацієнта. В таких випадках диспетчер, прийнявши виклик, повинен негайно направити бригаду на місце події. Екстреними виклики вважаються тоді, коли повідомляють про втрату свідомості, судоми, раптові розлади дихання та болі в ділянці серця, гострий біль в черевній порожнині, гострі мозкові порушення, коми, гіпертермічний синдром у дітей (висока температура, що не збивається), виражені зовнішні кровотечі, отруєння, порушення перебігу вагітності, анфілактичні (алергічні) реакції.

Окрім того, екстрену медичну допомогу викликають для транспортування пацієнтів до інших ЛПЗ з дому до лікувальних закладів, але винятково за викликом лікаря і лише при потребі медичного супроводу. 

Наші бригади виїжджають і на неекстрені виклики, хоча вони мають передаватися у відповідні відділення первинної медико-санітарної допомоги. Свого часу такий відділ ПМСД діяв при Ковельській поліклініці, однак у 2016 році за об'єктивних причин керівництвом прийнято рішення про його ліквідацію. Відтоді, крім екстрених викликів, всі інші "лягли" на відділення екстреної медичної допомоги: їх наші працівники обслуговують, але після цього зобов'язані передати пацієнта для подальшого нагляду в поліклініку.

До категорії неекстрених належать випадки, які супроводжуються раптовим підвищенням температури, болями при радикуліті, остеохондрозі, артриті, артрозі, підвищенням артеріального тиску, больовими синдромами в онкологічних хворих, при алкогольних, наркотичних, токсичних синдромах, а також при всіх видах висипань (крім гострих проявів алергії) та інших станах, які не загрожують життю людини.  Ми реагуємо на такі виклики.

Ці виклики наш диспетчер повинен передавати у відповідні відділення ПМСД, а якщо такої можливості немає, як це є у нас зараз, зареєструвати їх. У межах години медики екстреної допомоги мають прибути на місце.

За 2017 рік було здійснено 21715 викликів, зареєстровано 21086 осіб, яким надано медичну допомогу. З них 45,3 відсотка належить до неекстрених викликів. А це – величезне непрофільне навантаження на бригади. Буває, на таких викликах зайняті всі бригади, а в цей час до хворого, життя якого дійсно треба рятувати, медики можуть не встигнути.

Зі свого боку, аби змінити ситуацію на краще, ми ініціюємо звернення до вищих інстанцій щодо створення у Ковелі відділення ПМСД.

Загалом у Ковельському відділенні в середньому реєструється 60 виїздів за добу. У сільській місцевості в цьому плані завантаженість зазвичай менша,  ніж у місті.  

– Наскільки вплинула чи може вплинути нинішня медична реформа на роботу "швидкої"?

– Щодо медичної реформи 2017 року, то нещодавно у Києві відбувся з'їзд працівників екстреної медицини, у якому взяли участь й представники Волинської області. Обговорювалась постанова Кабінету Міністрів, якою до 2023 року всі лікарські та фельдшерські бригади мають припинити своє існування, натомість, на виклики виїжджатимуть парамедики, з приводу чого виникає чимало критики як з боку медиків, так і пацієнтів. 

Від нашої делегації прозвучала пропозиція щодо спільної роботи існуючих лікарсько-фельдшерських бригад, які пройдуть додаткову підготовку, та парамедиків (при чому останні виконували б допоміжну функцію). Хотілося б, щоб до нас прислухалися "зверху", адже цю думку підтримали учасники зібрання переважної більшості інших областей України. 

Сьогодні важливими є й інші моменти. Підвищувати свій фаховий рівень потрібно постійно. Зокрема, тільки в минулому році у нашому відділенні пройшли навчання 6 інструкторів у закордонних колег за міжнародною системою надання екстреної медичної допомоги. Постійно проводяться навчання з литовськими та польськими колегами.  А у 2016 році на першому Волинському чемпінаті бригад екстреної медичної допомоги  наша команда зайняла перше місце.

Вікторія ЗІНЧУК.

Під час інтерв'ю в прямому ефірі на одному з телеканалів Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман, зокрема, сказав: "Ми починаємо реформу охорони здоров'я. Можливо, хтось когось хоче лякати цим, але мета реформи єдина – зробити якісні лікувальні послуги, дати належну лікарю, з точки його зору, зарплату і передбачити для українців гарантії медичного обслуговування". 

Цілі благородні, однак навряд, чи реальні, принаймні, щодо останнього, бо як щось тут можна гарантувати, якщо ці послуги стануть недоступними (у багатьох випадках вони такими вже є для більшості з нас).

Відсутність належної комунікації з громадськістю – невтішний "діагноз" Мінохорони здоров'я, яке взялося реанімувати українську медицину. Там досі не можуть чітко пояснити норми медреформи. Результат - хвиля незадоволення як пацієнтів, так і медиків. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 909

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 497