Рідними для нас, несухоїжців, є села Тойкут, Воля, Заріччя, Лапні та Любче, що входять до складу Тойкутської сільської ради. Вони знаходяться в мальовничому куточку Ковельщини, де все навкруги радує око: поля, ліси, річка, озеро. А найбільша гордість Несухоїж — люди, що тут проживають. Чимало в селі довгожителів, які пам'ятають роки війни, організацію колгоспів, період перебудови і становлення незалежної України. Серед них — Ганна Антонівна Байчук та Олександра Гнатівна Тихончук, які в березні цього року відзначають 90-річні ювілеї.

Напередодні цієї дати Ганна Байчук поділилася спогадами про своє нелегке життя.

Народилася 29 березня 1928 року в селі Воля. В сім'ї було четверо дітей. Коли Ганнусі минуло 10 років, померла мама. Батько одружився вдруге, народилося ще четверо дітей. Ганна разом із своїми сестрами допомагала доглядати менших дітей, вести домашнє господарство. До речі, ще жива старша на п'ять років сестра Ганни Антонівни — Олександра Ілюшик, яка також є жителькою наших сіл.

В 1952 році Ганна поєднала свою долю з Петром Байчуком, учасником війни, який брав участь у штурмі Берліна. За це був нагороджений орденом Червоної Зірки. Подружжя народило і виховало трьох дітей.

Батько нашої співрозмовниці "за Польщі" був солтисом в селі Воля, а "за совєтів" працював комірником. Після батькової смерті цю посаду зайняла Ганна Антонівна (спочатку у Волі, а потім прийняла комору ще й у Тойкуті).

Важко доводилось справлятись і з роботою, і з домашнім господарством. Чоловік працював в Ковелі на залізниці, тому часто доводилось виконувати і чоловічу роботу. Перед виходом на заслужений відпочинок Ганна Антонівна працювала ланковою. 

Однак багато горя довелося пережити Ганні Антонівні: один за одним залишили цей світ найрідніші люди: чоловік, син, дочка та два зяті. Здається, життя втратило сенс… Але Бог дав сили пережити біду і дожити до такого поважного віку. А жити є для кого: тішать бабусю донька, онуки та правнуки. Вони, як і бабуся, стали хорошими людьми.

Односельчани поважають Ганну Антонівну за її "золоті", натруджені руки, за любов до людей, уміння співчувати і при потребі допомогти, дати мудру пораду.

l

Нелегка доля випала і Олександрі Гнатівні Тихончук, яка народилася 23 березня 1928 року в селі Тойкуті. Важка праця в колгоспі з раннього віку, хвороба чоловіка, який був прикутий до ліжка 12 років, смерть дочки Валентини — сумні сторінки її біографії.

Та тяжке життя не зламало жінку. Вона залишилась хорошою господинею, люблячою мамою, доброю бабусею, лагідною прабабусею, щирою і доброзичливою сусідкою.

Наші ювілярки живуть у своїх домівках самі. Але вони не почувають себе одинокими. Про них дбають діти, онуки, завжди підтримують сусіди. А ще їх постійно навідують працівники соціальної служби, допомагають добрим словом та ділом. 

Низький уклін Вам, дорогі наші ювілярки, за чесну і сумлінну працю, чуйне серце, доброту, щирість, що даруєте людям.

Бажаємо Вам міцного здоров'я, душевного спокою. Нехай тепло рідних надійно захищає Вас від життєвих негараздів, хай Господь благословляє Вас і Ваші родини!

Любов МАРЧУК.

НА ЗНІМКАХ: Ганна БАЙЧУК у різні періоди свого життя.

Фото з домашнього архіву.

Рідними для нас, несухоїжців, є села Тойкут, Воля, Заріччя, Лапні та Любче, що входять до складу Тойкутської сільської ради. Вони знаходяться в мальовничому куточку Ковельщини, де все навкруги радує око: поля, ліси, річка, озеро. А найбільша гордість Несухоїж — люди, що тут проживають. Чимало в селі довгожителів, які пам'ятають роки війни, організацію колгоспів, період перебудови і становлення незалежної України. Серед них — Ганна Антонівна Байчук та Олександра Гнатівна Тихончук, які в березні цього року відзначають 90-річні ювілеї.

Напередодні цієї дати Ганна Байчук поділилася спогадами про своє нелегке життя.

Народилася 29 березня 1928 року в селі Воля. В сім'ї було четверо дітей. Коли Ганнусі минуло 10 років, померла мама. Батько одружився вдруге, народилося ще четверо дітей. Ганна разом із своїми сестрами допомагала доглядати менших дітей, вести домашнє господарство. До речі, ще жива старша на п'ять років сестра Ганни Антонівни — Олександра Ілюшик, яка також є жителькою наших сіл.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 465

Українців не радують їхні зарплати, адже за даними соцопитувань майже дев’яносто відсотків опитуваних заявили, що оплата праці їх не задовольняє. Зароблених коштів вистачає лише кожному десятому. А що вже казати про пенсіонерів з їхніми жалюгідними пенсіями?

Але, тим не менше, гаманці українців незабаром поважчають. Ні, мінімальну зарплату не підвищують: Національний Банк України планує замінити паперові гроші на металеві, що стало однією з головних тем минулих тижнів. В історію підуть купюри номіналом в 1, 2, 5 і 10 гривень. При чому зображення видатних історичних постатей на грошах не зміняться — вони просто «перейдуть» з паперу на метал. Водночас, ми зможемо розраховуватись одночасно монетами і банкнотами відповідних номіналів необмежений період часу. 

Вводитися ж в обіг нові монети будуть поетапно: перший етап – 27 квітня 2018 року будуть введені в обіг монети номінальною вартістю 1 і 2 гривні; другий етап – монети номінальною вартістю 5 і 10 гривень вводитимуться в обіг у 2019 – 2020 роках.

В НБУ передбачають, що така заміна дасть можливість заощадити державі близько мільярда гривень з урахуванням строку служби монет, тривалість «життя»  яких є значно вищою, аніж у банкнот. Можливо, й так. Але хіба карбування монет дешевше за друк паперових грошей? 

Зате кажуть, що з копійками замість банкнот ми будемо ближчими до Європи, де існують монети в один і два євро. Що ж, хоч у чомусь європейців перевершимо, бо в нас ще й будуть п’ять і десять металевих гривень. А якщо серйозно, то рівнятися у цьому нам, м’яко кажучи, недоречно. Адже європейська валюта – серед найстабільніших у світі. Монети в 1 і 2 євро і купюри від 5 євро з’явилися в обігу ще з 2002 року і відтоді ця грошова система змін не зазнавала. 

Про те, що заміна банкнот на монети може свідчити про знецінення гривні, теж ніхто на «верхах» не говорить. Металеві гроші замість паперових, як пояснюють в Нацбанку, з’являться тому, що від часу появи першої гривні 1996 року українці зажили краще. Мовляв, за цей час змінилася купівельна спроможність населення, зросла заробітна плата і т. д., і т. п.

Але на цьому новини від Нацбанку не закінчились. Втратила «повагу»… українська копійка. З 1 липня набуде чинності ще одне рішення НБУ – поступова оптимізація монет дрібних номіналів, внаслідок чого з обігу зникнуть 1, 2, 5 та 25 копійок. Водночас, всі ці номінали розмінних монет й надалі будуть залишатися в обігу. 

І знову ж таки, за словами Нацбанку, це аж ніяк не треба вважати знеціненням нацвалюти, а просто такою оптимізацією обігу монет. А за нею криється ще одна несподіванка: з того ж таки 1 липня 2018 року в Україні застосовуватиметься правило заокруглення загальних сум готівкових розрахунків – регулятор пропонує заокруглювати загальну суму покупки до 10 копійок.  

Отож, якщо ваш чек у магазині становитиме приміром 20 гривень 47 копійок, а продавець не матиме трьох копійок решти, сума автоматично зросте до 20 гривень 50 копійок. На безготівкові рахунки ця новація не поширюватиметься.

Утім при таких «розкладах» мимоволі напрошується запитання: а що, коли в касі є решта, а кажуть, ніби немає? Та нічого. Лиш сподіватися на порядність працівників торгівлі.

Щодо «сюрпризів» від Нацбанку власну думку мають й ковельчани.

ГАЛИНА, продавець:

– Не знаю щодо металевих гривень, але від дріб’язку потрібно відмовитись. Можливо, для когось це не суттєво, а для нас, хто стоїть за прилавком, то справжня проблема. Без різних там наказів та постанов «зверху» ми вже давно вдаємось до так званого заокруглення, видаючи решту покупцеві під час розрахунку (звісно, за взаємозгодою). Більшість не звертає на це увагу, а дехто реагує бурхливо: мовляв, копійка до копійки – і вже гривня. Тому, думаю, таке рішення Нацбанку, є правильним.

СЕРГІЙ, фінансист: 

– За двадцять років існування гривня знецінилася. Раніше 10 гривень були великою купюрою, яка часто не використовувалась. А тепер вона переходять до розряду розмінної монети. Швидко «зношуються», друкувати такі купюри стало занадто дорого. Тому замінити їх на металеві гроші, вважаю, все ж таки аргументовано.

ВІТАЛІЙ, працівник підприємства:

– Я гадаю, що варто відмінити карбування монет, адже собівартість їх виробництва дорожча вартості самих монет. Для нас усіх копійки – дрібні, не дрібні – вже не мають значення. Варто лише подивитися на цінники на торговельних прилавках. Так, свого часу, десь наприкінці дев’яностих, наприклад, за п’ять копійок можна було купити коробку сірників, 50 копійок коштував хліб. А тепер одна, дві, п’ять… Вже й п’ятдесят копійок нічого не варті.

ЛЮДМИЛА, соцпрацівник:

– Часто бачу, як наші пенсіонери, розраховуючись у магазині чи на ринку, перебирають у долонях дріб’язок. А хтось, аби не «плутались» у гаманці «білі» копійки, їх просто викидає. Це ніби дві паралелі однієї реальності. Тому, вважаю, що потрібно частково відмінити дрібні монети й залишити в обігу п’ять і двадцять п’ять копійок.

АНДРІЙ, робітник:

– Заміна паперових грошей на металеві – це, як на мене, повернення у середньовіччя. А відмова від дрібних монет, гадаю, навпаки, правильне рішення.

МИКОЛА, пенсіонер:

–  Ми посилаємось на практику Європи там, де треба і не треба. Мені незрозуміло, як заміна паперових банкнот на металеві аналоги нас наблизить до Євросоюзу. Просто тому, що там «ходять» монети в 1 і 2 євро, а тепер і ми матимемо одну і дві «дзвінкі» гривні? То навіщо аж так здалеку підходити? Давайте вже, нарешті, перейдемо на долари чи євро.

ЮЛІЯ, студентка:

– НБУ хоче, щоб гаманці українців стали важчими, але не від збільшення сум, а від ваги монет. А якщо серйозно, для мене це сигнал про різку зміну в економіці. Якщо зараз мінімальна монета, якою більш-менш користуються – 10 копійок, то буде 1 гривня. А значить, усе досить сумно.    

Вікторія ЗІНЧУК.  

Українців не радують їхні зарплати, адже за даними соцопитувань майже дев’яносто відсотків опитуваних заявили, що оплата праці їх не задовольняє. Зароблених коштів вистачає лише кожному десятому. А що вже казати про пенсіонерів з їхніми жалюгідними пенсіями?

Але, тим не менше, гаманці українців незабаром поважчають. Ні, мінімальну зарплату не підвищують: Національний Банк України планує замінити паперові гроші на металеві, що стало однією з головних тем минулих тижнів. В історію підуть купюри номіналом в 1, 2, 5 і 10 гривень. При чому зображення видатних історичних постатей на грошах не зміняться — вони просто «перейдуть» з паперу на метал. Водночас, ми зможемо розраховуватись одночасно монетами і банкнотами відповідних номіналів необмежений період часу. 

Вводитися ж в обіг нові монети будуть поетапно: перший етап – 27 квітня 2018 року будуть введені в обіг монети номінальною вартістю 1 і 2 гривні; другий етап – монети номінальною вартістю 5 і 10 гривень вводитимуться в обіг у 2019 – 2020 роках.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 649

Золотий дубль ковельчан

ФЦ «Ковель-Волинь» – абсолютний чемпіон сезону 

2017/2018 р.р. у волинському футзалі 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 449

В офіційному календарі 1 квітня називають Днем сміху.

Як на мене, це не зовсім правильно. Бо насправді 1 квітня – це День брехуна. Розумію, що звучить дещо грубувато, але, як кажуть, із  пісні слів не викинеш. Адже недаремно в народі кажуть: «Перше квітня – брехня всесвітня». Так було у давні часи, так є нині, так буде і в майбутньому.

Щоб у цьому вас переконати, любі читачі, наведу кілька прикладів, які підтверджують істину: брехня має воістину планетарний  характер, а, отже, 1 квітня можна з повним правом називати Всесвітнім днем брехуна.

l

Почну, напевно, з Росії, яку сьогодні дехто небезпідставно вважає «імперією брехні». Бо стільки обману, наклепів, фальсифікацій, скільки чуємо від росіянців, важко почути від представників інших народів.

От і нині там аж захлинаються від вихвалянь на адресу переобраного на новий шестирічний строк президента Владіміра Путіна. При цьому на всі заставки трублять, якими «прозорими» і «чесними»  були вибори 18 березня ц. р.

Але звернемося до фактів.  На недавньому засіданні держдуми лідер компартії Росії  Геннадій Зюганов, висуванець якої Павло Грудінін зайняв друге місце, заявив буквально таке:

«Фальсифікації носили масовий характер. Офіційно заявляю, що ми не визнаємо підсумків виборів у Кемеровській області, Мордовії, Кабардино-Балкарії, в ряді районів Московської області… Схоже на те, що в адміністрації президента з’явилися гарячі голови, які вирішили переформатувати політичну систему: одних притиснути, других усунути, третіх заборонити, а замість них випустити клоунів».

Не знаю, кого під «клоунами» мав на увазі головний комуніст Московії (не думаю ж, що Путіна), але його слова підтверджують  мою думку про «імперію брехні».

Другий факт. Московські урядовці, та й деякі їх підбріхувачі навіть в Україні,  твердять про величезну «користь»  від економічних санкцій  Заходу. Мовляв, відбулося стовідсоткове імпортозаміщення, росіянці навчилися виробляти  смачні і поживні  продукти харчування, виготовляти якісні промислові товари і т. д., і т. п.  Словом, жити стало краще, жити стало веселіше на зло клятим буржуям.

Але ось про що свідчить статистика. У 2017 році в Росію ввезено 21, 5 млн. тонн продовольства на суму 28,8 млн. американських доларів. Це на 6 і 15 відсотків відповідно більше, ніж позаторік.  Зросли закупівлі практично всіх великих товарних категорій: фруктів і горіхів – на 14 відсотків, овочів і коренеплодів – на 36, алкогольних і безалкогольних напоїв – на 22, жирів і рослинної олії – майже на 4 відсотки.

Хто ж вони, «благодійники» росіянців? 42 відсотки всього імпорту в натуральному виразі  і 26 – у грошовому торік забезпечили Білорусь (молокопродукти, цукор, сири, м’ясо і м’ясопродукти), Бразилія (соєві боби, охолоджена і заморожена свинина, м’ясо ВРХ і птиці), Еквадор  (банани), Китай (яблука, груші, цитрусові, цибуля,  часник, томати).  

Не стоїть осторонь і Туреччина, на яку декілька років тому   московські правителі  через збитий військовий літак наклали «анафему».  Але оскільки світом правлять не ідеї, а інтереси, то старі образи Путін і Ердоган забули, і нині імпорт продуктів харчування із Туреччини збільшився проти 2016 року на 81 відсоток (!).

А що ж Росія із її хваленим імпортозаміщенням? Плаче і бідкається: на підтримку аграрного сектора грошей у бюджеті нема, зате є на ракети, танки, літаки і бомби. Вартість палива останнім часом підскочила на третину.  Кредити – тільки під «драконівські» відсотки, як їх називають селяни.  Вирощеного врожаю зернових, який торік був рекордним,  нема куди подіти.

Отож і бачимо: слова красиві, а діла паршиві. Інакше в «імперії брехні», мабуть, і бути не може.

l

Заглянемо в іншу частину світу, де розміщена найбільша військова й економічна потуга планети – Сполучені Штати Америки. Можливо, хоч там не святкуватимуть День брехуна?

Як би не так! Після того, як президентом став Дональд Трамп (подейкують, що не без допомоги Москви),  брехня зведена в ранг державної політики.  І тон тут, за прикладом друга Владіміра Путіна, задає сам рудоволосий володар Білого дому.  Він діє за правилом: говорити одне, думати  друге, а робити третє.

До його брехні, зрештою, у США звикли і особливого значення їй не надають (крім, звичайно, представників опозиції).  Адже економіка країни успішно розвивається, безробіття знижується, зарплати і пенсії зростають.

Але ось нещодавно і Трамп втрапив у халепу: декілька американських жінок звинуватили його у сексуальних домаганнях.  Виявляється, що темпераментний Дональд мав мінімум вісім бурхливих еротичних пригод.  Одній із своїх симпатій через адвоката заплатив 130 тисяч доларів за те, щоб мовчала і не розголошувала інтимних подробиць.

Але оскільки в капіталістичному світі вирішальну роль грають не лише гроші, а й мораль, то «прикуплена» порнозірка Стефані Кліффорд  (або Стормі Деніелс)  вирішила не мовчати, а надати розголосу  цій «лав-сторі» («історії кохання»).  Враховуючи, що у Трампа молода і надзвичайно вродлива та ревнива дружина Меланія, що над  ним постійно кружляють грозові політичні хмари, гримить грім і все більш відчутна загроза імпічменту, ситуації американського президента не позаздриш.

Бо, як кажуть люди, брехнею світ обійдеш, то назад не повернешся.

l

Найспокійнішим  Першоквітневе свято, мабуть, буде в Україні.  Як неодноразово заявляли і заявляють наші можновладці, вони завжди кажуть правду і тільки правду, вдень і вночі думають про благо народу й просто не вміють брехати.

Ну, а те, що не завжди маємо те, що хочемо,  – не їх вина. Боронь,   Боже! Винні кляті москалі, несприятливі погодні умови і прихована  «п’ята колона».

Але це зовсім не заважає нашому рухові вперед.  Як писав поет, «ростемо ж ми,  гей!». От і цими днями прем’єр урочисто пообіцяв, що всі сили, знання і досвід уряд спрямує на ремонт і будівництво доріг, виділивши для цього майже 300 мільярдів гривень. Щоправда, не одразу, а поетапно. І не просто поетапно, а впродовж п’яти років.

Отже, шановні читачі, нам залишається одне:  повірити пану прем’єру і просити Бога, щоб він і його команда ще мінімум п’ять років кермували в Україні.  Тоді шляхи і дороги, в тому числі від Ковеля до Луцька, стануть справді європейськими.  Щоправда, невідомо, чи буде кому ними їздити, враховуючи високу смертність українців, масову еміграцію  за кордон, високий рівень корупції, через яку  далеко  не всі 300 мільярдів  можуть бути  використані на ремонтно-будівельні роботи, де, за твердженням окремих  несвідомих і не патріотично налаштованих громадян, 40 відсотків забирають так звані «відкати».

Але це – дрібниці! Головне, що  сказано, як зав’язано. 

З Першим  квітня!

Охрім СВИТКА.

В офіційному календарі 1 квітня називають Днем сміху.

Як на мене, це не зовсім правильно. Бо насправді 1 квітня – це День брехуна. Розумію, що звучить дещо грубувато, але, як кажуть, із  пісні слів не викинеш. Адже недаремно в народі кажуть: «Перше квітня – брехня всесвітня». Так було у давні часи, так є нині, так буде і в майбутньому.

Щоб у цьому вас переконати, любі читачі, наведу кілька прикладів, які підтверджують істину: брехня має воістину планетарний  характер, а, отже, 1 квітня можна з повним правом називати Всесвітнім днем брехуна.

ххх

Почну, напевно, з Росії, яку сьогодні дехто небезпідставно вважає «імперією брехні». Бо стільки обману, наклепів, фальсифікацій, скільки чуємо від росіянців, важко почути від представників інших народів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1024

Квітень – найкращий час для висіву насіння, якщо, звичайно, дозволяє погода. Що ще необхідно зробити в цей період в городі?

В умовах середньої смуги можна приступати до посіву холодостійких культур: бобів, гороху, цибулі, редиски, петрушки, кропу, пастернака та ін. 

Ранній посів особливо актуальний  на ділянках з легким грунтом, що дозволяє ефективно використовувати грунтову вологу. 

У надмірно вологий грунт насіння згаданих вище  культур можна висівати пізніше.

В кінці першої – початку другої декади місяця  можна висівати насіння томатів на розсаду для відкритого грунту. 

Сіянці, вирощені в кімнатних умовах, після появи двох  справжніх листків пікірують в невеликий парник.

Необхідно заглибити його в грунт і зробити подвійне укриття з відстанню між шарами 10-15 см. Розсада, вирощена в такому парнику, більш стійка до несприятливих умов, ніж кімнатна.  

Від заморозків «мешканців» парника можна врятувати, додатково укривши ганчір’ям на ніч, а підвищити температуру в парнику допоможуть  також  пластикові пляшки  з гарячою водою.

Квітень – найкращий час для вегетативного розмноження літників: лаванди вузьколистої, шавлії лікарської, полину естрагонового, полину лікувального, оману високого, чаберу гірського, спаржі лікарської, бадану товстолистого, ехінацеї пурпурової.

Якщо ваша щавлева грядка вже “постаріла” (а нову так і не засіяли), можна закласти нову ділянку, розділивши старі екземпляри на частини. 

Те ж саме можна зробити з багаторічними видами цибулі. Не забудьте про озимий часник.

Коли листки досягнуть висоти 10 сантиметрів, рослини необхідно підживити азотними добривами (20-30 г аміачної селітри на квадратний метр). А, при необхідності,  таку підгодівлю поєднують ще й  з поливом.

Підготувала Орися ФІЛІПЧУК.

Квітень – найкращий час для висіву насіння, якщо, звичайно, дозволяє погода. Що ще необхідно зробити в цей період в городі?

В умовах середньої смуги можна приступати до посіву холодостійких культур: бобів, гороху, цибулі, редиски, петрушки, кропу, пастернака та ін. 

Ранній посів особливо актуальний  на ділянках з легким грунтом, що дозволяє ефективно використовувати грунтову вологу. 

У надмірно вологий грунт насіння згаданих вище  культур можна висівати пізніше.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 402

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 385

У п'ятницю, 23 березня, в Палаці учнівської молоді імені Івана Франка відбувся міський етап ХХІV Всеукраїнського фестивалю дружин юних пожежних.

Участь у змаганнях взяли команди семи навчальних закладів міста: ЗОШ І-ІІІ ступенів №№ 1, 2, 5, 6, 7, СШ № 3 імені Лесі Українки та КЗ "Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки".

Усі без винятку команди вражали кмітливістю, дотепними та влучними жартами, були надзвичайно артистичними, а також закликали бути завжди пильними, бо лише так можна допомогти дорослим і зберегти не одне життя. Учасники виголошували основні постулати безпеки, застосовуючи різноманітні засоби — від дотепного гумору до театральних мініатюр.

Основною темою усіх без винятку виступів, представлених на конкурсі, було дотримання правил безпеки та важливість праці служби ДСНС у суспільстві. Адже юні рятувальники зі сцени впевнено стверджували: "Рятівник — мужня професія, гордість країни, веде боротьбу за безпеку людини!". Гостро й хвилююче звучала антивоєнна тематика.

Учасники фестивалю вразили глядачів та журі конкурсу не тільки яскравими виступами, а й проявили неабиякі художні таланти у конкурсі соціального плакату.

За результатами конкурсних змагань журі визначило кращих з кращих. Отож, почесне третє місце розділили між собою команди юних пожежних СШ № 3 імені Лесі Українки та ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5. Друге місце посіла команда КЗ "Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки". Ну, а першість здобули юні "запальнички" із ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7, які були надзвичайно артистичними та полонили усіх своєю запальною енергетикою і харизмою.

Переможці змагань відзначені грамотами та вибороли право позмагатися за першість у зональному етапі Всеукраїнського фестивалю дружин юних пожежних, який відбудеться 29 березня у смт Старій Вижівці.

Окрім того, уже наступного дня дівчата мали чудову нагоду побувати на цікавій екскурсію у пожежній частині.

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: команда-переможець із ЗОШ  І-ІІІ ступенів № 7; під час екскурсії.

Фото 

з домашнього архіву. 

У п'ятницю, 23 березня, в Палаці учнівської молоді імені Івана Франка відбувся міський етап ХХІV Всеукраїнського фестивалю дружин юних пожежних.

Участь у змаганнях взяли команди семи навчальних закладів міста: ЗОШ І-ІІІ ступенів №№ 1, 2, 5, 6, 7, СШ № 3 імені Лесі Українки та КЗ "Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки".

Усі без винятку команди вражали кмітливістю, дотепними та влучними жартами, були надзвичайно артистичними, а також закликали бути завжди пильними, бо лише так можна допомогти дорослим і зберегти не одне життя. Учасники виголошували основні постулати безпеки, застосовуючи різноманітні засоби — від дотепного гумору до театральних мініатюр.

Основною темою усіх без винятку виступів, представлених на конкурсі, було дотримання правил безпеки та важливість праці служби ДСНС у суспільстві. Адже юні рятувальники зі сцени впевнено стверджували: "Рятівник — мужня професія, гордість країни, веде боротьбу за безпеку людини!". Гостро й хвилююче звучала антивоєнна тематика.

Учасники фестивалю вразили глядачів та журі конкурсу не тільки яскравими виступами, а й проявили неабиякі художні таланти у конкурсі соціального плакату.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 538

Гороскоп 

2 — 8 квітня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 443