Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 8 травня 2025 року №20 (12976)

Четвер, 25 жовтня 2018 року №43 (12631) / Повідомлення в номер /

25.10.2018
В народі кажуть: "Курчат восени рахують". Справді-бо, нині – та пора, коли на селі, в основному, завершено збір вирощеного урожаю, а кожен господар підсумовує результати своєї праці впродовж нинішнього, не завжди сприятливого за погодними умовами, року.
Підбиває підсумки зробленого і сім'я Віктора й Таїси Іщуків із села Городища. Працьовите подружжя доклало чимало зусиль, щоб вродили картопля, овочі, фрукти. І вони вдалися на славу. Особливо втішає урожай капусти, яка цьогоріч є далеко не скрізь і не в усіх.
 Лишки сільськогосподарської продукції сім'я реалізує на ринку, де її залюбки купують люди. Ось і минулої суботи Іщуки вивезли на ярмарок у Ковелі, який  традиційно проводиться у центрі міста, вирощене їх працьовитими руками. Від покупців, як-то кажуть, відбою не було.
НА ЗНІМКУ: подружжя Віктора й Таїси ІЩУКІВ разом із сином Володимиром – майбутнім продовжувачем хазяйського роду.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
(Фоторепортаж із ярмарку сільськогосподарської продукції у Ковелі читайте і дивіться на 5-й сторінці сьогоднішнього номера газети).
DSC00890 В народі кажуть: "Курчат восени рахують". Справді-бо, нині – та пора, коли на селі, в основному, завершено збір вирощеного урожаю, а кожен господар підсумовує результати своєї праці впродовж нинішнього, не завжди сприятливого за погодними умовами, року.
Підбиває підсумки зробленого і сім'я Віктора й Таїси Іщуків із села Городища. Працьовите подружжя доклало чимало зусиль, щоб вродили картопля, овочі, фрукти. І вони вдалися на славу. Особливо втішає урожай капусти, яка цьогоріч є далеко не скрізь і не в усіх.
 Лишки сільськогосподарської продукції сім'я реалізує на ринку, де її залюбки купують люди. Ось і минулої суботи Іщуки вивезли на ярмарок у Ковелі, який  традиційно проводиться у центрі міста, вирощене їх працьовитими руками. Від покупців, як-то кажуть, відбою не було.
НА ЗНІМКУ: подружжя Віктора й Таїси ІЩУКІВ разом із сином Володимиром – майбутнім продовжувачем хазяйського роду.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
(Фоторепортаж із ярмарку сільськогосподарської продукції у Ковелі читайте і дивіться на 5-й сторінці сьогоднішнього номера газети).
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 489

Четвер, 25 жовтня 2018 року №43 (12631) / Повідомлення в номер / Погода в Ковелі у найближчі дні

25.10.2018

дощ Погода в Ковелі у найближчі дні

Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 5оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п'ятницю. Хмарно, можливий дощ. Температура: 6оС. Вітер західний помірно сильний.
П'ятниця. Хмарно.   Температура: 10оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на суботу. Хмарно. Температура: 9оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
Субота. Хмарно.  Температура: 12оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на неділю. Хмарно, дощ. Температура: 6оС. Вітер північно-східний слабкий.
Неділя.  Хмарно, можливий дощ. Температура: 7оС. Вітер східний  помірно сильний.
У наступні дні збережеться прохолодна, з невеликими дощами погода. З понеділка синоптики обіцяють  суттєве потепління – навіть до 17оС.
Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 5оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п'ятницю. Хмарно, можливий дощ. Температура: 6оС. Вітер західний помірно сильний.
П'ятниця. Хмарно.   Температура: 10оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на суботу. Хмарно. Температура: 9оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
Субота. Хмарно.  Температура: 12оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на неділю. Хмарно, дощ. Температура: 6оС. Вітер північно-східний слабкий.
Неділя.  Хмарно, можливий дощ. Температура: 7оС. Вітер східний  помірно сильний.
У наступні дні збережеться прохолодна, з невеликими дощами погода. З понеділка синоптики обіцяють  суттєве потепління – навіть до 17оС.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 420

Четвер, 25 жовтня 2018 року №43 (12631) / Повідомлення в номер / Відвертий діалог з Віктором Козаком

25.10.2018
Відвертий діалог 
з Віктором Козаком

P81011-113800Відвертий діалог  з Віктором Козаком

Днями у редакції газети "Вісті Ковельщини" впродовж години під час традиційної телефонної "гарячої  лінії” з мешканцями району спілкувався голова Ковельської райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак.
Люди зверталися до очільника районної виконавчої влади з приводу діяльності об'єднаних територіальних громад, організації навчально-виховного процесу у сільських школах, недоліків у сфері пасажирських перевезень тощо. 
Пропонуємо увазі читачів діалог Віктора Козака та жителів Ковельщини.
ххх
– Доброго дня, Вікторе  Теодосійовичу. Наше село Городище увійшло в об'єднану територіальну громаду, а тепер маємо проблеми: школу закрили, хочуть і ФАП закрити. А люди у нас старші живуть, потребують медичної допомоги.
Ніна ФЕДОРУК.
с. Городище.
– Ніно Василівно, школу закрили, бо не було відповідної кількості дітей. А ФАП закривати не будуть. Днями в Ковельському МТМО відбулася нарада, у якій взяли участь представники Дубівської сільської ради. За результатами обговорення було ухвалено позитивне рішення щодо подальшого функціонування фельдшерсько-акушерського пункту у Вашому селі.  
ххх
Більше десяти дзвінків прозвучало того дня від жителів села Вербки, які віднедавна не мають транспортного сполучення з містом. Мешканці села просили допомоги у Віктора Теодосійовича, адже питання відсутності автобуса їх неабияк тривожить, людям дуже важко, незручно добиратися до міста:
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 653
Читати далі

Четвер, 25 жовтня 2018 року №43 (12631) / Повідомлення в номер / Картини дітей-художників з Луганщини про Волинь представили у Верховній Раді України

25.10.2018

Виставка у ВРКартини дітей-художників з Луганщини про Волинь представили  у Верховній Раді України

За сприяння народного депутата Степана Івахіва  у Верховній Раді України   розгорнули виставку картин "Україна очима дітей АТО". Її автори – юні художники з Луганщини: влітку цього року під патронатом нардепа вони відпочивали на Волині в рамках 12-го арт-каравану дружби "Схід і Захід разом".
Учасниками благодійного проекту "Дитинство без сліз" були учні художніх шкіл та відділень образотворчого мистецтва з прифронтових міст Луганської області:  Рубіжного, Лисичанська, Кремінної та Сватового. Юні художники мали можливість відпочити та пройти арт-реабілітацію на Шацьких озерах, відвідали Колодяжненський музей-садибу Лесі Українки та місто Ковель. 
– Поїздка була незабутньою, для мене це – пам'ять на все життя! Ми відпочивали, спілкувалися зі своїми однолітками. Для нас проводили різноманітні майстер-класи і пленери, де ми почерпнули багато нового в творчому плані. Нові знайомства, друзі – було дуже цікаво...", – ділиться враженнями учасниця проекту, учениця Кремінської дитячої художньої школи Валерія Горбачова.
Доки ми спілкуємось в кулуарах Верховної Ради, працівники благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" завершують монтаж художньої виставки "Україна очима дітей АТО". На дитячих картинах – мальовничі краєвиди Світязя та Шацького краю, виконані у різноманітних художніх техніках. Дев'ятикласниця Настя Ткаченко з Кремінної  на вернісажі без вагань знаходить свій малюнок:
– Я з першого погляду закохалася в Світязь. Спочатку хотіла намалювати його фарбами, але, тільки-но взялася за олівець, вирішила відтворити сюжет у графіці. Це місце, де на хвилях одиноко гойдається дерев'яний човен. Неймовірно красиво!  Як тоді, коли Сонце в зеніті, так  і у вечірню пору...".
Серед зацікавлених глядачів експозиції в кулуарах Верховної Ради  і меценат проекту "Дитинство без сліз", народний депутат України Степан Івахів:
– Коли ми вперше побачили роботи юних художників з Луганщини, одразу зрозуміли, що це – талановиті діти, – поділився враженнями Степан Петрович. – Тому ідея такого проекту видалася мені близькою. Діти  побували на Шацьких озерах, побачили Світязь, про який раніше тільки чули. Але, головне, що  вони мали можливість спілкуватися зі своїми ровесниками з Волині, познайомитися з побутом та традиціями волинян. І побачити, що всі люди в Україні – однакові: всі ми хочемо миру та любові, дружити і робити свою країну успішною.
На відкритті виставки наставник юних художників, директор Кремінської районної дитячої художньої школи Світлана Гарькавець подякувала Степану Івахіву та всім волинянам, дотичним до проекту, за гостинність та теплий прийом делегації:
– Ми привезли з собою подарунки, які діти виготовили своїми руками. Це картина однієї з учениць нашої художньої школи, де ми зобразили лише невеличку частинку України – нашу світанкову Луганщину. І синьо-жовте серце – символ нашої теплоти і щирої вдячності Степану Петровичу за можливість   пізнати Волинь та відпочити на мальовничих Шацьких озерах. 
Подяку за плідну співпрацю і турботу в оздоровленні та реабілітації дітей-художників з Луганщини в рамках 12-го арт-каравану дружби "Схід і Захід разом"  благодійному фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" та Ковельській міській раді  також висловили Кремінська районна державна адміністрація та Кремінська районна рада.
Олексій ТІЩЕНКО.
Фото автора.
За сприяння народного депутата Степана Івахіва  у Верховній Раді України   розгорнули виставку картин "Україна очима дітей АТО". Її автори – юні художники з Луганщини: влітку цього року під патронатом нардепа вони відпочивали на Волині в рамках 12-го арт-каравану дружби "Схід і Захід разом".
Учасниками благодійного проекту "Дитинство без сліз" були учні художніх шкіл та відділень образотворчого мистецтва з прифронтових міст Луганської області:  Рубіжного, Лисичанська, Кремінної та Сватового. Юні художники мали можливість відпочити та пройти арт-реабілітацію на Шацьких озерах, відвідали Колодяжненський музей-садибу Лесі Українки та місто Ковель. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 841
Читати далі

Четвер, 25 жовтня 2018 року №43 (12631) / Повідомлення в номер / І знову в місті – ярмарок

25.10.2018

DSC00896І знову в місті – ярмарок

Історія проведення у Ковелі ярмарків сягає в епоху Середньовіччя. З тих пір багато води витекло з Турії, змінилося не одне покоління городян, але традиція ярмаркування, хоч в іншому вигляді і форматі, збереглася.
Ось і минулої суботи, 20 жовтня, центр міста заполонили десятки продавців, покупців, які приїхали на торги сільськогосподарською продукцією. Одні, щоб її вигідно продати, другі, щоб вигідно придбати.
Всього, як повідомила заступник начальника управління регіонального розвитку – начальник агропромислового відділу Ковельської райдержадміністрації Тетяна Шавлай, у ярмарку взяли участь 17 особистих селянських та фермерських господарств, окремі переробні підприємства. Що ж вони пропонували людям?
Традиційно великим попитом користувалися овочі і фрукти – дари осіннього поля і саду. В широкому асортименті були представлені картопля, морква, столовий буряк, капуста помідори, огірки, цибуля. Найвибагливіші смаки могли задовольнити яблука, груші, сливи. Дехто із торговельників пропонував фрукти по "демпінгових" цінах. Кілограм яблук хорошої якості, наприклад, можна було придбати за ціною від 3 до 5 гривень.
Як завжди, тішив око асортимент  медової продукції, яку привезли на продаж добре знані ковельчанам пасічники. Не минали увагою покупці ковбасні вироби, копченості різних видів, молочні продукти, кондитерські смаколики тощо. Садоводи-любителі охоче розкуповували саджанці плодових дерев і кущів, адже осінь –  сприятлива пора для їх садіння.
Щоправда, за нашими спостереженнями, не дуже багато на ярмарку було м'яса. Торгували тільки ті, кого ми звикли бачити тут завжди, зокрема сім'я фермера з Городища Валерія Миронюка. Привезена ним свіжина розійшлася дуже швидко, бо  люди знають: м'ясо тут відмінної якості. Ще в одному місці торгували бараниною.
Від ковельчан почули ще й таке зауваження: в декого зависокою була ціна.
– Дещо з того, що я бачу на ярмарку, на стаціонарному ринку можна придбати дешевше, – сказала знайома пенсіонерка.
Але загалом організаторам ярмарку в особі міської і районної влади, відділів міськвиконкому та райдержадміністрації можна лишень подякувати за турботу про людей. Бо сьогодні тим, хто займається виробництвом і переробкою сільгосппродукції,  доводиться непросто, адже взнаки даються високі ціни на пальне, транспортні послуги. Не завжди легко привезти товар у Ковель, та ще й одержати такий-сякий прибуток, щоб окупити дорогу і виробничі затрати.
Тож побажаємо сільгоспвиробникам різних форм власності дочекатися сприятливіших умов для господарювання, а, отже, більшої  вигоди від реалізації вирощеного. Ну, а ковельчанам – вдалих покупок і достатніх запасів продовольства на зиму!
Наш кор.
НА ЗНІМКАХ: Ковель ярмаркує.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Історія проведення у Ковелі ярмарків сягає в епоху Середньовіччя. З тих пір багато води витекло з Турії, змінилося не одне покоління городян, але традиція ярмаркування, хоч в іншому вигляді і форматі, збереглася.
Ось і минулої суботи, 20 жовтня, центр міста заполонили десятки продавців, покупців, які приїхали на торги сільськогосподарською продукцією. Одні, щоб її вигідно продати, другі, щоб вигідно придбати.
Всього, як повідомила заступник начальника управління регіонального розвитку – начальник агропромислового відділу Ковельської райдержадміністрації Тетяна Шавлай, у ярмарку взяли участь 17 особистих селянських та фермерських господарств, окремі переробні підприємства. Що ж вони пропонували людям?
Традиційно великим попитом користувалися овочі і фрукти – дари осіннього поля і саду. В широкому асортименті були представлені картопля, морква, столовий буряк, капуста помідори, огірки, цибуля. Найвибагливіші смаки могли задовольнити яблука, груші, сливи. Дехто із торговельників пропонував фрукти по "демпінгових" цінах. Кілограм яблук хорошої якості, наприклад, можна було придбати за ціною від 3 до 5 гривень.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 722
Читати далі

Четвер, 25 жовтня 2018 року №43 (12631) / Повідомлення в номер / Біоритми в нашому житті

25.10.2018

біоритмБіоритми в нашому житті

Протягом  багатьох років науковці ряду країн  світу вивчали граничні стани здоров'я людини, так звані "преморбідні стани". Одним з провідних напрямків досліджень у цій галузі є хронобіологія – наука про вплив біологічних ритмів на стан людини.  
У ході історичного розвитку людина і всі інші живі істоти, які населяють нашу планету, засвоїли певний ритм життя, зумовлений  ритмічними змінами геофізичних параметрів середовища, динамікою обмінних процесів. А оскільки темпи науково-технічного прогресу зараз набувають  стрімкого характеру і висувають серйозні  вимоги до людини,  проблема біоритмів є сьогодні важливою.  Бездумне ставлення людини до самої себе, як і до навколишньої природи, часто є наслідком незнання біологічних законів, еволюційних передумов, адаптивних можливостей людини. 
Щоб зберегти здоров'я людини, всебічно і гармонійно розвивати його фізичні та духовні якості, необхідна не тільки наполеглива і плідна науково-дослідна робота, але й велика просвітницька робота.  Ставлення людини до себе, до свого здоров'я – одна з важливих проблем не лише особистої гігієни, психогігієни, а взагалі екологічна проблема.
Наш організм – це не простий набір великої кількості різних клітин, але на диво струнка система складних органів, об'єднаних між собою сотнями функціональних зв'язків. Для того, щоб цей унікальний механізм завжди працював чітко, необхідна чітка програма дій і точний розпорядок роботи.
Згадайте, наприклад, свій стан після довгої поїздки або після  переведення годинника на зимовий чи літній час. Згадайте, якими важкими наслідками для самопочуття може супроводжуватися робота "на виснаження". А нерегулярне, неправильне харчування або переїдання, тривале застілля в низці свят або хронічне недосипання? Чому це трапляється? Адже при цьому в організмі не відбувається ніяких видимих змін.
Роль цієї універсальної програми життєдіяльності в організмі людини виконують біологічні ритми, які є вищим проявом самоорганізації будь-якої біологічної системи. Біологічні ритми забезпечують максимально ефективне функціонування всіх його органів і найбільш економне витрачання ресурсів. Біоритми можуть бути добовими, місячними і сезонними, проте всі вони характеризуються чергуванням періодів функціональної активності і відпочинку органів і систем, що забезпечують повноцінне відновлення фізіологічних резервів організму.
Мене зацікавила тема біоритмів (цікаво було дослідити власні ), тому разом з вчителем біології Лесею Володимирівною ми провели дослідження серед старшокласників. Бо вивчення особливостей біоритмів учнів (особливо старшокласників)  дозволить забезпечити умови їх гармонійного розвитку, максимальну ефективність навчання та педагогічного процесу.
Для визначення типу біоритмів організму нами було проведено тестування. Ми підраховували бали, і за їх сумою визначали "жайворонків", "голубів" та "сов". Опрацьовано 34 анкети. Дана методика запропонована хронобіологами В. А. Доскінім та Н. А. Лаврентьєвим, які обстежили велику групу людей різного віку у 1986 році. Для визначення стану розумової працездатності  підлітка ми користувались буквенним тестом за таблицею Анфімова, що застосовується для оцінки стану нервової системи людини та вказує основні показники, що свідчать про стан розумової працездатності та критерії її зниження. 
Також  опрацювали теппінг-тест (за методикою Є. П.  Ільїна), що застосовується для вивчення властивостей нервової системи людини та вказує основні критерії оцінки сили нервової системи. Також був проведений аналіз навчальної успішності досліджуваного контингенту, який виявив, що серед жайворонків 4 учні мають високий рівень навчальних досягнень; 7 – достатній і високий; 3 – середній і достатній. Серед голубів: 3 – високий; 7 – достатній і високий; 6 – середній і достатній. Сови – всі четверо – середній і достатній (це може бути пов'язано з навчанням у першу зміну, а сови все-таки активніші у другій половині дня. З жайворонками – навпаки (тому і успішність краща). 
Все це дозволяє вважати ритм працездатності не результатом звички до певного режиму праці, а внутрішньо властивим людині якістю. І з цією якістю не можна не рахуватися. Особливо це важливо для дитини. Дорослий може себе змусити працювати тоді, коли потрібно, а дитині важко ламати свою систему ритмів, дану йому з народження природою. 
Отже, найважливішим фактором адаптації зростаючого організму до основ навчальної діяльності та успішного засвоєння знань є фізіолого-гігієнічна раціоналізація навчального навантаження. Дуже  бажано для нормування навчального навантаження  враховувати синхронізацію навчальної діяльності й особливостей біоритму,  базувати її на сполученні величини навчального навантаження та працездатності. У роботі з учнями необхідно враховувати, що існує пряма залежність між фактором часу доби і біологічним ритмом учнів, яка позитивно або негативно впливає на  працездатність.
 Важливо також враховувати і той факт, що учні з ранковим біологічним типом більш  активні і більш працездатні в ранкові години, тому займатися розумовою і фізичною діяльністю їм краще в першій половині дня, а дітям з вечірнім типом – у другій. Виходячи зі сказаного, роботу необхідно планувати з таким розрахунком, щоб найбільш важкі завдання потрапляли на пік працездатності.    
Однак при цьому не слід плутати біоритми з процесом наростання фізичної втоми, яка, природно, мінімальна в ранкові години і після достатньо тривалої перерви. Знання всього цього дозволяє найбільше раціонально розподіляти важкі і легкі, прості і складні, відповідальні і не дуже, напружені і ненапружені справи протягом робочого дня і чергувати їх необхідним чином у відповідності з коливаннями працездатності.
Олександра ЗАХАРІЯ, учениця 11-Б   кл.
 КЗ  "НВК "ЗОШ І-ІІІ ст.№13-колегіум" м. Ковеля".
Протягом  багатьох років науковці ряду країн  світу вивчали граничні стани здоров'я людини, так звані "преморбідні стани". Одним з провідних напрямків досліджень у цій галузі є хронобіологія – наука про вплив біологічних ритмів на стан людини.  
У ході історичного розвитку людина і всі інші живі істоти, які населяють нашу планету, засвоїли певний ритм життя, зумовлений  ритмічними змінами геофізичних параметрів середовища, динамікою обмінних процесів. А оскільки темпи науково-технічного прогресу зараз набувають  стрімкого характеру і висувають серйозні  вимоги до людини,  проблема біоритмів є сьогодні важливою.  Бездумне ставлення людини до самої себе, як і до навколишньої природи, часто є наслідком незнання біологічних законів, еволюційних передумов, адаптивних можливостей людини. 
Щоб зберегти здоров'я людини, всебічно і гармонійно розвивати його фізичні та духовні якості, необхідна не тільки наполеглива і плідна науково-дослідна робота, але й велика просвітницька робота.  Ставлення людини до себе, до свого здоров'я – одна з важливих проблем не лише особистої гігієни, психогігієни, а взагалі екологічна проблема.
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 5590
Читати далі

Четвер, 25 жовтня 2018 року №43 (12631) / Повідомлення в номер / “Чому бідний? Бо дурний. Чому дурний? Бо бідний –”

25.10.2018 Зінчук Вікторія Петрівна
 “Чому бідний? Бо дурний. 
Чому дурний? Бо бідний –”

кошик “Чому бідний? Бо дурний.  Чому дурний? Бо бідний –”

часом доводиться чути цей народний вислів. Виявляється, це навіть науково доведено. Адже рівень зарплати відображається не тільки на курортах, які може дозволити собі людина, або вартості автомобіля –  він також впливає і на інтелект. Як з'ясували вчені, фінансові турботи й пов'язані з цим негаразди здатні зменшити рівень IQ до 13 балів (середній рівень інтелекту визначається в межах 90 – 110 IQ).
Воно й помітно, хоча би на прикладі нас, українців, адже за стільки років своєї незалежності примудрилися дожитись до того, що сьогодні кожному п'ятому нашому громадянину не вистачає грошей навіть на їжу. Незрозуміло, чому щоразу ступаємо на одні й ті ж граблі і дозволяємо знущатися із себе своїм же, тим, що "нагорі", які не дають нам стати успішними й заможними господарями у власній хаті – власній державі. Натомість принижено говоримо "аби не гірше" і юрбами виїжджаємо на чорні роботи за кордон…
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0
Читати далі

Четвер, 25 жовтня 2018 року №43 (12631) / Повідомлення в номер / Заповіт батька

25.10.2018 Семенюк Анатолій Володимирович

МИчко 2Заповіт   батька

Шановний читачу! Вслухайся у музику цього заповіту:
"Мої дітки і онуки,
 шануймося!
Любіться, щоб між вами
     були злагода і мир,
Тоді вас будуть поважати
 люди.
Пам'ятайте, що ви з  роду
 "козацького",
І моліть Бога за наших
 пращурів
І за нас, щоб рід наш не
 перевівся.
Будьте патріотами нашої
  неньки-України,
За яку наші предки життя
 віддавали.
Будьте добрими
 християнами,
Не забувайте нашого
 коріння.
Будьте гідними
  продовжувачами роду.
Мої діточки й онуки,
 продовжіть мій літопис
У нашій вільній, незалежній
 Україні!".
Ці заповітні слова Андрія Мичка із книги "Ой, роде наш красний…", підготовленої і виданої коштом його і дітей, торкаються струн серця кожного щирого українця, кожного з нас. Вони проголошені не президентом, не великим письменником чи маститим політиком, а душею простої Людини, що пишеться з великої літери.
Напружмо свою уяву і перемістімося в простір цього "Заповіту". Не знаючи пана Андрія особисто, ми можемо легко "вималювати" його портрет.
В натруджених руках побачимо невтомного працелюба. В класичній тілесній (козацькій) статурі – довірливу доброту,  із мудрих очей променить магія християнської любові. А з глибини загартованого серця іскриться козацький нескорений дух, готовність до боротьби за рід свій, за багатостраждальну матір-Україну.
Ви запитаєте, звідки се? Можливо, надумане? Ні!  В словах не пустослів'я, а цвіт плодоносний, який живиться славним життям предків.
l
Гуляла козацька воля по степах і байраках, в заплавах Дніпра сивочолого і на хвилях моря Чорного. В ті буремні, романтичні часи з'явилися Мички. Це ті, що особливим "мичанням" попереджали козаків-побратимів про небезпеку.
Там, де воля і свобода, – завжди лихий чатує. Зла Катерина – мачуха Січ зруйнувала. Розлетілися соколи-орли: хто на Дон, хто за Дунай, а дехто – до гір карпатських.
Козак Мичко поселився в квітучому селі із мелодійною назвою Волосянка, що на Сколівщині. Заснував Ковальський верх (вільне місце край села), і зайнявся ковальською справою. Вправний коваль був. Селяни поважали за добрий характер і безвідмовність. Слава птахом розлетілася по всій окрузі – майстерність багато важить! Так і вкоренився: сім'ю створив та нащадків "насіяв" на власному сімейному полі.
Насмілюся сказати: "Яка родина – така й людина".
А рід Мичків розростався гарним деревом. І гілки дерева – приємні та широколисті. Одні (їх більшість) були дбайливими, на землях радгоспу, господарями. Серед них ви знайдете музиканта-скрипаля, вправну на все село кухарку, писаря сільської думи, січових стрільців, борців проти польського та московського поневолення. Хтось загинув у боях на знаменитій горі Маківці, а хтось – в сибірських концтаборах. Були мученики, які терпіли тортури  Берези-Картузької, інші – страхіття комуно-атеїстичного режиму.
Батько за те, що був господарем і мав поле та дім, збудований власними руками, опинився на сибірських просторах.
А дід? Про це – докладніше. Прийняв якось до себе в сім'ю жебрака. Одягнув, обігрів, роботу дав і довірився. Розказував про москалів та Україну, про мрію жити у вільній країні.
Прийшли "совєти", а жебрак виявився капітаном НКВС. Дід опинився в концтаборах, звідки не повернувся.
Ось так, шановний мій співрозмовнику, відчуваєш: весь рід Мичків, представників якого ти бачиш на фотосвітлинах,  з покоління в покоління українством переповнений, добродійністю багатий. Людяністю і любов'ю душевною заквітчаний.
l
Погляньмо ближче на біографію і життя Андрія Мичка.
Народився в жовтні 1938 року. Ще маленьким хлопчиком із старшою сестрою та молодшим братиком залишився у мами на руках. Батька, як ми згадували вище, радянська влада запроторила до в'язниці. Розпочалася радянсько-німецька війна. Жили під постійним страхом. Чим міг, тим допомагав мамі. Вона навчала: "Не відчиняйте двері чужим людям, а коли на подвір'ї, то ховайтеся в хлів (там було сіно)". Боялася, переживала за дітей.
Дитячий розум запам'ятав німців, які вели себе толерантно стосовно селян, платили за продукти (хліб, сало, молоко),  частували дітей солодким шоколадом.
У дитячу свідомість ввійшло й інше – повернення солдатів червоної армії, які були напіводягнені і напіввзуті, голодні і  які силою забирали в господарів все, що бачили, навіть останнє.
У 1945 році пішов до школи. Після закінчення навчався в школі бухгалтерів. Два роки працював обліковцем у колгоспі.
Село повоєнне – це каторга.  Кожен старався вирватись з безоплатної важкої (без вихідних) праці.
Юнак з іншими хлопцями, по "оргнабору", вирушив шукати щастя на шляхах Донбасу. Вісімнадцятирічним спробував, що таке вугільна лава на глибині 800 метрів. То був важкий труд рабів з мізерною платнею.
Потому три з половиною роки –  в радянській армії. Після звільнення в запас закінчив школу чергових на залізничній станції у Львові.
Професія прийшлася до душі. На станції  Славсько керував рухом поїздів.
Там і кохання затьохкало солов'їну пісню. До душі припала красуня Оля із роду Мельників, що повернулася із заслання з Хабаровського краю. Жили душа в душу, та й нажили із своєю Оленькою діточок, яким люди заздрять. 
Виросли, вивчили, і  діти стали прекрасними господарями  та доброчинними  християнами. Серед того квітучого життєдайного  багатства  – Василь Мичко  (1976 р. н.). Навчався в школі. У Теофіпольському ПТУ-34 вивчився на кухаря-кондитера.
Господь завжди обирає для себе вірних. Відгукнувся на цей поклик Василь Мичко, і пішов навчатися в Київську духовну семінарію та академію.
У 1998 році рукоположений в сан священика митрополитом Даниїлом (ректором КДА). Направлений на Волинь у село Мощену. Парафіяни із самих початків служіння полюбили свого настоятеля. Та Боже провидіння стелило інший шлях. Отця Василія Мичка призначили настоятелем Свято-Благовіщенського собору у Ковелі. Своїм добрим серцем, доступністю, високою   духовністю,  готовністю допомогти прийшовся до душі ковельчанам. Парафія розрослася і храм розбудувався.
Сьогодні протоієрей, депутат Ковельської районної ради, о. Василь Мичко піднесений митрополитом Луцьким і Волинським Михаїлом до декана Ковельського міського деканату (благочиння).
Гордися, батьку, своїми дітьми! Недаремно життя прожите. Сьогодні душу поважного, доброго дідуся радують 19 онуків (вісім дівчат і одинадцять хлопців).
l
 У книзі "Ой, роде наш, красний…" Андрій Миколайович Мичко своїх нащадків любовно називає "дроздики".
Поправимо Вас, Батьку: не "дроздики", а орлята під надійним козацьким крилом Орла. Це – щастя!
Ви його і рід весь Ваш заслужили від Господа нашого Ісуса Христа, молитвами Божої все доброчинної  Божої Матінки.
З ювілеєм!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Шановний читачу! Вслухайся у музику цього заповіту:
"Мої дітки і онуки, шануймося!
Любіться, щоб між вами були злагода і мир,
Тоді вас будуть поважати  люди.
Пам'ятайте, що ви з  роду  "козацького",
І моліть Бога за наших  пращурів
І за нас, щоб рід наш не  перевівся.
Будьте патріотами нашої  неньки-України,
За яку наші предки життя віддавали
Будьте добрими християнами,
Не забувайте нашого коріння.
Будьте гідними продовжувачами роду.
Мої діточки й онуки,  продовжіть мій літопис
У нашій вільній, незалежній Україні!".
Коментарів до новини: 4
Переглядів новини: 946
Читати далі

Четвер, 25 жовтня 2018 року №43 (12631) / Повідомлення в номер / Нотатки про «їхні» і «наші» безпорядки

25.10.2018

лист1Нотатки про «їхні» і «наші» безпорядки

Кожен день «обдаровує» нас новинами. На жаль, втішних серед них малувато. І світ, і Україна живуть тривожними подіями. Деякі із них вирішив прокоментувати.
А стимулом до написання цих нотаток  стали віршовані послання до мене давнього друга газети, принципового і безкомпромісного ковельчанина Івана Ярошика. Він не може змиритися із тим безладдям, що панує довкола, висловлюючи свої почуття й  емоції поетичним словом.
Окремі з його думок я й узяв своєрідними епіграфами до написаного нижче.
Сміється той, хто сміється останнім
Хмарам осені сліз не позичати,
Посіпаки розгулюють всерйоз.
Лиходійство не минає ані двору, ані хати –
Руїною війни кружляє московський
 ворон-бос.
Іван ЯРОШИК.
Загальновідомо, що чорний ворон – символ біди, про що  дуже образно написав Сергій Єсенін в однойменній поемі. Сьогодні в ролі ворона виступає московський правитель Володимир Путін. Всюди, де його підлеглі  втілюють в життя політику «примусу до миру», вперше випробувану на практиці в Грузії, ллються людські сльози, рікою тече кров, сиротами залишаються діти, вдовами – матері і дружини.
Достатньо згадати Чечню, Донбас, Сирію, вбитих і засуджених Нємцова, Навального, Сенцова, отруєних і закатованих «зрадників» кадебістської імперії, які вирішили розкаятися і зажити нормальним життям. Не вдалося, бо Путін не дозволив.
А буквально цими днями, відчуваючи безкарність і вседозволеність, цар всія Росії на економічному форумі «Валдай» бовкнув таке, про що нормальна людина, а тим більше політик, і думати боїться. Він заявив, що Росія сильна, як ніколи, й фактично готова до термоядерної війни (!). Вона спроможна в одну мить знищити тих, хто на неї захоче напасти. Звичайно, загинуть і одні, і другі. Але при тому росіяни потраплять в рай (!), а вороги, не встигнувши розкаятися, просто-напросто «здохнуть» (!).
Важко коментувати черговий словесний «шедевр» біснуватого московського фюрера. Говорити подібне, та ще й з високої трибуни міжнародного форуму, може тільки божевільний, яким, судячи з усього, і є Путін. Неймовірно, але факт: присутні в залі зустріли недолугі «жарти» володаря Кремля… дружнім сміхом.
Але, як відомо, сміється той, хто сміється останнім. Не думаю, що для слухачів путінської маячні буде до сміху, коли почнуть летіти ракети з термоядерними зарядами в різні кінці земної кулі. Зрештою, вже сьогодні багатьом путінським прихвостням не до жартів: санкції проти них з боку США і країн ЄС стають все суворішими, імпортозаміщення країну не рятує. Зате дедалі відчутнішою стає конфронтація із Заходом.
Ось і нещодавно американський президент США Дональд Трамп, обрання якого  деякі  придурки в Москві вітали розпиттям шампанського (наприклад, сумнозвісний «дотепник» Жириновський), заявив, що США виходить із договору з Росією про заборону виробництва ракет малої і середньої діяльності. А ще додав, що в умовах зростання загрози з боку Росії і Китаю американці розпочнуть реалізацію програми подальшого ракетно-ядерного зміцнення держави.
Тож хочеться запитати «жартівника» Путіна: «Що догрався, пане? Забув, що СРСР розпався саме тому, що не витримав гонки озброєнь із США?».
Але не варто апелювати до хворої на голову людини. Він свою долю і долю мільйонів росіян визначив – в рай і лише в рай! Щоправда, забув  одну «маленьку» деталь: тільки Всевишній визначає, де кому бути. Чомусь мені здається, що Путіна і його бандитів-посіпак чекає пекло. При чому – з великим нетерпінням.
Казав пан: 
“Кожух дам...”
Шарлатанської свити нутро,
Урядовця–нахаби корито.
Реформаторсько-царське багно
Можновладних «китів» апетити.
У заморських офшорах казни –
Піт землі, біль, печаль України.
З-за плеча хазяйнує шкідник,
В злиднях – люд бідовий країни.
Іван ЯРОШИК.
Нерідко ми чуємо примовку: «Кому – війна, кому – мати рідна вона». На жаль, в цих словах – гірка правда. У той  час, коли на Сході країни триває  війна з російським агресором, а простий люд ледве зводить кінці з кінцями, українські олігархи жирують в повному розумінні цього слова, примножують свої статки. Мало того, купаючись у розкошах, вони закликають народ до терпіння, бо, бачте, реформи вимагають жертв.
Ось і днями сповістили «приємну» новину: з 1 листопада ціна тисячі кубометрів газу зросте майже на чверть. Це означає, що настільки збідніє і без того бідний українець.
«Крок вимушений, – не втомлюються повторювати щодня з екранів телевізорів вгодовані урядовці на чолі з паном Гройсманом. – В протилежному випадку нас чекає дефолт, фінансова й економічна кризи».
Прем’єр та його міністри роблять вигляд, що це не вони ще зовсім недавно обіцяли: ніякого підвищення тарифів не буде. Але обіцянка-цяцянка, від якої тільки дурневі радість. Схоже на те, що такі можновладці – справжні «господарі» свого слова: захотіли – дали, захотіли – забрали.
При цьому солодкоголосо обіцяють, що малозабезпечені категорії громадян ніякого підвищення не відчують, бо субсидії і надалі отримуватимуть ті, хто цього потребує. Але якщо це справді так, то чому загальний обсяг субсидій зменшується цьогоріч до 50 мільйонів гривень при потребі 70 мільйонів? І чому в країні дедалі більшає людей, які не спроможні розраховуватися за комунальні платежі?
Урядовці пояснюють причину зростання вартості газу тим, що так вимагає Міжнародний валютний фонд, який надає Україні  кредити, без яких ми не проживемо. Знову постають запитання: «А як без кредитів живуть Білорусь, деякі інші країни? Куди пішли гроші, позичені раніше? Чому економіка не розвивається, занепадають бюджетоутворюючі галузі господарського комплексу?”.
Звичайно, відповідей на ці запитання ніхто не дасть і правди не скаже. Бо в державі, де корупція  розквітла  пишним цвітом, де олігархи нахабно роблять свої чорні справи, а влада їх фактично «кришує», важко розраховувати на справедливість і чесність, прозорість в політиці. Їх просто не може бути в суспільстві, де обман зведено в ранг закону.
В такій ситуації найкращим виходом була б відставка урядової челяді. Це коли б пан Гройсман та іже з ним одного дня виступили із заявою приблизно такого змісту: «Вибачте, дорогі українці, нас за те, що  не вміємо керувати, що  довели країну трохи не до банкрутства. Нам не залишається нічого іншого, як подати у відставку. Нехай на наше місце прийдуть інші – прогресивніші, грамотніші, відповідальніші».
Та біда в тому, що гройсманівці на такий мужній крок не здатні. Зрештою, як вони його зроблять, коли на підході – черговий транш МВФ? Від золотовалютного «корита» їх не відірвати навіть силою. Та й хто відірве?..
Завершую свої нотатки знову ж таки словами Івана Ярошика:
Вітер дме, дощ краєм йде,
«Слуга» народу казну дере й дере.
Наснаги, Свитко, не втрачай –
Толоку єдності скликай!..
Що ж, пане Іване, дякую Вам за небайдужість, віру в силу друкованого слова. Тільки одного його мало, щоб перемогти корупцію й казнокрадство. Потрібно, щоб своє рішуче слово сказав весь народ – тоді, можливо, буде результат.
                   Охрім СВИТКА.
Кожен день «обдаровує» нас новинами. На жаль, втішних серед них малувато. І світ, і Україна живуть тривожними подіями. Деякі із них вирішив прокоментувати.
А стимулом до написання цих нотаток  стали віршовані послання до мене давнього друга газети, принципового і безкомпромісного ковельчанина Івана Ярошика. Він не може змиритися із тим безладдям, що панує довкола, висловлюючи свої почуття й  емоції поетичним словом.
Окремі з його думок я й узяв своєрідними епіграфами до написаного нижче.
Сміється той, хто сміється останнім
Хмарам осені сліз не позичати,
Посіпаки розгулюють всерйоз.
Лиходійство не минає ані двору, ані хати –
Руїною війни кружляє московський ворон-бос.
Іван ЯРОШИК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 498
Читати далі

Четвер, 25 жовтня 2018 року №43 (12631) / Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

25.10.2018
Від  четверга 
до  четверга

осінь1Від  четверга  до  четверга

26   жовтня, п’ятниця
Схід Сонця – 08.08; захід – 18.01.
Місяць  –  у  Близнюках. 
Прп.  Веніамина, затв. Пр. Микити. 
Іменини:  Микити, Миколи, Трохима, Тадея, Інокентія, Веніаміна. 
27  жовтня, субота
Схід Сонця – 08.09; захід  - 18.00. 
Місяць  – у Близнюках.
Всесвітній день аудіовізуальної спадщини. 
Мч. Назарія. Пр. Миколи Святоші, кн. Луцького.
Іменини:  Михайла, Назара, Миколи,  Петра, Параски, Ігнатія, Кузьми.
28  жовтня, неділя
Схід Сонця   -  07.11 ; захід – 16.58.
Місяць  –  у Близнюках.
День  автомобіліста і дорожника. 
День визволення України від фашистських загарбників.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 537
Читати далі

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025