Четвер, 28 лютого 2019 ркоу №9 (12649) / Повідомлення в номер /

28.02.2019
Камерному оркестру "Квінта", що був створений на базі Ковельської школи мистецтв (на знімку) сьогодні виповнюється 15 років. Ще ніби вчора навколо ідеї його створення гуртувалися найкращі й найталановитіші учні і викладачі школи та небайдужі до камерного музикування люди. Засновником  і керівником колективу є завідуюча струнно-смичковим відділом Тетяна Корнєва.
Сьогодні неможливо уявити жоден захід, що супроводжується музикою, яку глядачам дарують професіонали своєї справи, котрі завжди готові до творчих  експериментів. Тож, сьогодні, 28 лютого 2019 року о 17.00 год. в актовій залі Ковельської школи мистецтв поціновувачі прекрасного зможуть насолодитися "перлинами" класичної музики у виконанні музикантів-віртуозів.
Кожен рік оркестр гастролює з благодійними концертами в установах міста, області та за кордоном. В 2015 році колектив виборов ІІ місце і отримав диплом лауреата у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі оркестрів, інструментальних ансамблів "Яскрава симфонія Прикарпаття-2015" у Трускавці. Своїми виступами оркестр радував глядачів міст Ленчни, Бжега-Дольного, Легіонова (Республіка Польща).
За активну роботу з естетичного виховання молоді, популяризацію класичної сучасної музики камерний оркестр "Квінта" нагороджений відзнаками міського, всеукраїнського та міжнародного рівнів.
Протягом останніх років значним доробком творчості школи став камерний оркестр "Квінта", який в 2018 році став переможцем міжнародного конкурсу-фестивалю "Україна єднає світ".
Колектив камерного оркестру "Квінта" запрошено взяти участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції "Акмеологічні підходи в методиці викладання основного музичного інструменту".
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
_DSC1906Камерному оркестру "Квінта", що був створений на базі Ковельської школи мистецтв (на знімку) сьогодні виповнюється 15 років. Ще ніби вчора навколо ідеї його створення гуртувалися найкращі й найталановитіші учні і викладачі школи та небайдужі до камерного музикування люди. Засновником  і керівником колективу є завідуюча струнно-смичковим відділом Тетяна Корнєва.
Сьогодні неможливо уявити жоден захід, що супроводжується музикою, яку глядачам дарують професіонали своєї справи, котрі завжди готові до творчих  експериментів. Тож, сьогодні, 28 лютого 2019 року о 17.00 год. в актовій залі Ковельської школи мистецтв поціновувачі прекрасного зможуть насолодитися "перлинами" класичної музики у виконанні музикантів-віртуозів.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 537
Читати далі
28.02.2019
Погода в Ковелі  
28 лютого – 
6 березня

весна1Погода в Ковелі   28 лютого –  6 березня

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер північно-західний дуже сильний.
В ніч на п'ятницю. Ясно.  Температура: 0оС. Вітер північно-західний сильний.
П'ятниця. Хмарно.   Температура:  0оС. Вітер   північно-західний сильний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура:  -6оС. Вітер північно-західний помірний.
Субота. Ясно.  Температура: 0оС. Вітер північно-західний помірний.
В ніч на неділю. Ясно.  Температура:  -6оС. Вітер південно-західний помірний.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 367
Читати далі
28.02.2019 Мороз Оксана Леонідівна

_DSC0758В  їхніх  серцях  жила  Україна

"Тату, весна! Природа
 оживає.
Без тебе знову ця зима…
Та все одно ми з мамою
 чекаєм, 
Не вірим, татку, що тебе
 нема…".
20 лютого – одна із найкривавіших дат в історії України. Саме цього дня, п'ять років тому, силовики  нещадно розстрілювали українців на вулиці Інститутській, що в Києві.  
Тих, хто душу й тіло положив за свободу, нарекли Героями Небесної Сотні. Саме стільки безневинних людських життів забрала  жорстока куля снайпера.
Наймолодшому з них було лише 17 – пора квітучої юності і розквіту сил.  Назар Войтович приїхав на Майдан і в той же день загинув. Він був єдиною дитиною в батьків. 
Втрати,  скалічені людські життя і долі. Невимовний біль й туга. Тільки час здатен загоїти рани, але інколи це йому не під силу.
20 лютого ц. р. в приміщенні Ковельської центральної районної бібліотеки  відбувся тематичний захід, приурочений до Дня Героїв Небесної Сотні.
Того дня жителі Ковельщини вшанували пам'ять усіх, хто пожертвував заради рідної Батьківщини найдорожчим –  віддав життя за свободу і Незалежність України.  Тисячі вірних синів і дочок  своєї матінки-землі  і нині знаходяться на передовій, захищаючи її кордони від ворога-сусіда, який нахабно вдерся на наші землі. 
Серед присутніх – представники міської та районної влади,  учасники Революції Гідності, АТО, представники політичних партій та громадських організацій,  духовенство та  молодь.
Розпочався захід Державним Гімном України.  Тужливо й жалібно зазвучала пісня "Плине кача по Тисині…". 
До присутніх в залі звернувся голова Ковельської райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак. 
"Вже п'ята річниця минула з часу тих подій, які  назавжди змінили хід нашої історії.  Щира вдячність – усім тим, хто був тоді на Майдані, світла пам'ять – Героям, які загинули в ім’я розквіту та щасливого майбуття своєї держави. 
Перед Небесною Сотнею ми – в неоплатному боргу", – наголосив під час виступу Віктор Теодосійович.
"Події 2013-2014 років  змінили українців, змінили кожного з нас. Саме тоді народ показав, що він не скориться, не буде жити так, як раніше.  Тому ми й надалі повинні бути свідомими громадянинами своєї держави, аби життя, покладені на вівтар заради майбутнього, не були даремними", – зауважив голова Ковельської районної ради  Андрій Броїло.
Слово мав міський голова Олег Кіндер. 
"Доленосні події  п'ятирічної давності згуртували всіх нас, всіх тих, хто прагнув жити краще – в мирі і свободі. Ті події сколихнули не тільки нас, а й увесь світ.
Особлива гордість за те, що ковельчани теж були серед учасників Революції Гідності, активно демонструючи свій патріотизм і волевиявлення.
Тож щире "спасибі" всім, хто відразу згуртувався в помислах і вчинках. Шкода, що таку велику ціну український народ заплатив за свободу. Імена Небесної Сотні в наших душах і серцях житимуть вічно", – зазначив Олег Олексійович.
Під час заходу присутні змогли поринути в події тих часів, окремі епізоди з яких демонструвались на відеослайдах. Тематику зібрання доповнювала книжкова виставка. Відповідної атмосфери в залі додавали аматори художньої самодіяльності, презентуючи музичні композиції.   Серед виконавців – Дарина Середа, Роман Морозов, Анна Глей, Ірина Михалевич, Петро Журавель, Анастасія Люклянчук та ін. 
Скорботно й жалібно палахкотіли лампадки, як душі тих, хто в небі навічно став сотнею нових зірок…
По завершенню урочистого заходу представники міської та районної влади, жителі міста й району  поклали квіти до Стели  пам'яті загиблим землякам – учасникам АТО. 
Після цього учасники зібрання рушили ходою до пам'ятника Борцям за волю України (бульвар Лесі Українки), де відбулася поминальна панахида за Героями Небесної Сотні та полеглими за незалежність  і суверенітет нашої держави.  
Разом з духовенством відслужив її декан міського деканату ПЦУ протоієрей Василь Мичко. До підніжжя гранітного монумента на знак вдячності й шани за подароване майбутнє  лягли квіти.
"Ми пам'ятаємо їхні вчинки – вчинки справжніх Героїв. І перед ними ми в неоплатному боргу", – додав священик, звертаючись до учасників зібрання.
Сіра небесна блакить пасмурно дивилась згори, а раз за разом сумну пісню наспівував вітер, навіюючи тужливі спогади…                                                                                                                                                                                    
…Я вернуся, матусю,
 додому, 
Щоб загоїти рани твої.
Лиш у снах повертатимусь
 знову…
Не картай себе, рідна,
 живи!
Слава Україні!
Героям Слава!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: під час вшанування  Дня  Героїв Небесної Сотні.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
"Тату, весна! Природа оживає.
Без тебе знову ця зима…
Та все одно ми з мамою чекаєм, 
Не вірим, татку, що тебе нема…".
20 лютого – одна із найкривавіших дат в історії України. Саме цього дня, п'ять років тому, силовики  нещадно розстрілювали українців на вулиці Інститутській, що в Києві.  
Тих, хто душу й тіло положив за свободу, нарекли Героями Небесної Сотні. Саме стільки безневинних людських життів забрала  жорстока куля снайпера.
Наймолодшому з них було лише 17 – пора квітучої юності і розквіту сил.  Назар Войтович приїхав на Майдан і в той же день загинув. Він був єдиною дитиною в батьків. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 627
Читати далі
28.02.2019 Семенюк Анатолій Володимирович

IMG-358cf951f7b2d1cbbe735fcd688f0883-VТвої таланти, Україно!

Радуйся, Україно, — молодь таланти тобі свої дарує. Розквітають пишними трояндами та весняними пролісками, витьохкують соловейками юнаки і юнки на сцені.
Це — не просто пафосна риторика. Всі, хто прийшов на звітний мистецький концерт Державного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти" підтвердить це. Зал Палацу учнівської молоді імені Івана Франка був переповнений — як кажуть, ніде яблуку впасти. Тут дорослі і юні, а найбільше тих, хто здобуває професійно-технічну освіту із різних виробничих спеціальностей. 
В усьому світі, на рівні золота цінують висококласних швачок, слюсарів, столярів  чи оздоблювача приміщень. Із досвіду прожитих років знаю: щоб бути тим "золотом", потрібно накопичувати знання, відшліфовувати майстерність, постійно вчитись і переймати досвід інших. Наші співвітчизники давно довели, що ми можемо творити якісний продукт на рівні європейських фахівців, а часом — і краще.
Разом із тим, не хлібом єдиним живе людина, а ще й піснею, музикою, мистецтвом. В цьому переконалися всі, хто у той день прийшов на звітний концерт.
Дві години пролетіли, наче одна мить. Ні на хвилину не дали розслабитися юні самодіяльні аматори сцени.
…Переливається струмком весняним українська пісня, заворожує дивним тембром голосу.  А то раптом злітає до високих октав і, мов би для заспокоєння, проникає у куточок твоєї душі. А затим  крилато, потужно вривається в зал вихор духовної музики: "Червону руту не шукай вечорами…".
Справді, не шукай  магічного дива — воно поруч з тобою у витонченому виконанні юних артистів із народу. Різнобарв'я дійства підсилюється іншими сценічними  жанрами. Тут гуморески, поезія, хореографічні картинки про рідну мову (дуже доречно, адже 21 лютого — свято рідної мови). Але й це ще не все. Розійдись — козаки на сцені "Гопак" викренделюють. І знову професійно, майстерно, сильно.
На рівні із юними артистами на сцені — керівники-наставники солістів, дуетів і гуртів. Славно, бо це виглядає, як єдина сім'я.
Не озвучую прізвищ — їх багато. І всі заслуговують на найвищу оцінку, на загальноміську пошану та подяку. Словом, 12 балів з плюсом. 
Разом з тим, до того "плюса" додам ще одну думку. Буває (і не рідко), коли керівник вважає найголовнішим для себе вузькопрофільну професійну діяльність, а ось мистецтво, спорт, естетичне виховання чимось другорядним.
Приємно бачити і знати, що директор Центру професійно-технічної освіти Сергій Антонюк усвідомлює і робить все для того, щоб учні мали не тільки диплом про освіту, але й ставали високоінтелектуальною, культурно розвиненою, духовно вихованою особистістю.
Сьогодні модно говорити про реформи. Погодься, шановний читачу, що у вищесказаному — головна суть реформи, адже ми хочемо бачити в майбутній Україні нову Людину з великої букви. Словом,  молодці, так тримати!
Приємно було бачити на святі гостей із обласного Центру естетичного виховання молоді.
Оксана Дідик, директорка закладу, не приховувала свого захоплення:
— Ми ніби в Національному палаці "Україна". Все продумано, виважено, змістовно. Хоч сьогодні відправляй наших артистів на обласний конкурс. Одяг, взуття, зачіски, усмішки, рух — скільки то праці вкладено!
А ведучі красиві — замилуєшся. Вражає різноманітність жанрів. Не забули поезію Лесі Українки. Без усякого перебільшення, декламаторка — претендентка на перемогу в обласному конкурсі.
Словом, ви — творча еліта і вам — велика вдячність. Хай звершуються всі ваші мрії і плани. Творіть, співайте, танцюйте і будьте закоханими у свій рідний  край, — виплеснула захоплення із своєї душі Оксана Олександрівна.
І я особисто долучаюся до таких емоційних слів, адже із сцени лунали твори й автора цих рядків ("Пісня про Ковель" та "Королева Бона").
Тож хай благодать Божа освячує вашу працю і талант, дорогі юні митці.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Радуйся, Україно, — молодь таланти тобі свої дарує. Розквітають пишними трояндами та весняними пролісками, витьохкують соловейками юнаки і юнки на сцені.
Це — не просто пафосна риторика. Всі, хто прийшов на звітний мистецький концерт Державного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти" підтвердить це. Зал Палацу учнівської молоді імені Івана Франка був переповнений — як кажуть, ніде яблуку впасти. Тут дорослі і юні, а найбільше тих, хто здобуває професійно-технічну освіту із різних виробничих спеціальностей. 
В усьому світі, на рівні золота цінують висококласних швачок, слюсарів, столярів  чи оздоблювача приміщень. Із досвіду прожитих років знаю: щоб бути тим "золотом", потрібно накопичувати знання, відшліфовувати майстерність, постійно вчитись і переймати досвід інших. Наші співвітчизники давно довели, що ми можемо творити якісний продукт на рівні європейських фахівців, а часом — і краще.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 486
Читати далі
28.02.2019

епіфанійАвтокефалія Православної Церкви України

15 грудня 2018 року у Києві відбувся об'єднавчий Собор, а 6 січня 2019  року наша Церква отримала свій Томос про автокефалію. Віднині в Україні по факту існує дві канонічні православні Церкви: Православна Церква України і Українська Православна Церква в єдності із Московським Патріархатом.
Для багатьох вірян ця реальність є непроста для усвідомлення і часто супроводжується численними міфами. Більш того, в полеміці лунають  спотворені факти. Отож, мета нашої сьогоднішньої розмови – аргументовано відповісти на 10 найпоширеніших питань, що хвилюють православну спільноту України.
l
–   Кажуть, не варто приєднуватись до Православної Церкви України, бо це буде зрада нашій православній вірі. 
– Неправда, ніякої зради в цьому немає, тому що Православна Церква України у всьому дотримується православного віровчення, дотримується православного символу віри, постанов вселенських і помісних соборів та святих отців, а також  всеправославного, святого і великого Собору на Криті, який відбувся у 2016 році. І, до речі, якраз останнє, на відміну від російської православної Церкви, яка проігнорувала  православний Собор.
–   Кажуть, що УПЦ Московського  Патріархату вже має Томос, має всі необхідні права і визнається у всьому православному світі.
– Не є правдою. Документ, про який йдеться, є грамотою московського патріарха Олексія ІІ  від 1990 року, в якій УПЦ надаються права широкої автономії та самоврядності. Такого канонічного статусу, як Церква з правами широкої автономії, в православному канонічному полі взагалі не існує. Свого часу було вигадано таку перехідну форму для того, щоби заспокоїти людей, які прагнули автокефалії. Це утворення не є ані автокефальною Церквою, ані автономною. І з точки зору помісних автокефальних церков, УПЦ Московського Патріархату є сукупністю єпархій РПЦ на території України. 
Слід зазначити, що цей статус, який був наданий патріархом московським , також не влаштовував православну спільноту України. Підтвердженням цього є Собор, який відбувся  1-3 листопада 1991 року; помісний Собор, на якому було прийнято звернення до патріарха  московського, до синоду Російської Православної Церкви та до всіх архієреїв з проханням надати канонічний статус незалежної Церкви України. Я процитую другий документ, який був направлений на ім'я патріарха Московського:
"Прошло около трех месяцев после Собора Украинской Православной Церкви (1-3 ноября 1991 г.), обратившегося к Вам с просьбой о даровании полной канонической самостоятельности нашей Церкви, но до сих пор мы не получили никакого ответа. У нас создается впечатление, что положительное решение вопроса умышленно затягивается.
А в это время религиозная обстановка, начавшаяся смягчаться после Собора УПЦ, обостряется снова. Определенные силы, в том числе и из Москвы, сеют смуту среди монашествующих, духовенства и мирян в отдельных областях  и тем самым фактически работают против православия на Украине. 
Мы снова обращаемся к Вашему Святейшеству и к нашим собратьям – русским архиереям с просьбой как можно скорее положительно решить вопрос с полной канонической  самостоятельности Украинской православной Церкви".
Як ми бачимо із цього листа, зазначене прагнення православних віруючих України на чолі з усім єпископатом Української Православної Церкви, зокрема підпис, на якому є тодішнього єпископа Чернівецького і Буковинського Онуфрія. Але лише зараз через відновлення своїх законних прав Вселенського патріарха Варфоломія на київську митрополію нам надано статус автокефальної Української Православної Церкви.
–  Кажуть, що положення Томосу ПЦУ говорять не про незалежність, а, навпаки, про залежність від Константинопольського Патріархату.
– Церковну автокефалію часто порівнюють із державною незалежністю, хоча принцип існування Церкви і політики абсолютно різні й часто навіть несумісні. Коли мова йде про надання автокефалії, не йдеться про незалежність Церкви в повному цьому обсязі, про її суверенність. 
Мова йде про те, щоб компактно звершувати управління Церквою на конкретній території: в даному випадку – на території України. Слід також розуміти, що Константинополь, а саме у 1453 році, коли його завоювали турки-усмани, втратив весь свій політичний вплив, але не втратив свого авторитету як перший патріарх між іншими патріархами, рівний серед рівних, але якому довірено звершувати управління адміністративними міжцерковними відносинами. І моделі проголошення  автокефалії у першому і другому тисячоліттях дещо різняться.  
Мова йде про вселенський Собор – це єдиний, істинно колективний орган, колегіальний орган Церкви, який здатен підтвердити в повному обсязі те чи інше рішення. Отже, для грецької свідомості, що цілком є канонічно і історично виправдано, древні патріархати, такі як Александріївський, Антиохійський, Кіпрський – вони є справді незалежними в повному обсязі. Хоча мироваріння – момент, який дуже часто бентежить людей… 
Приміром, в Єрусалимі древній патріархат першого тисячоліття все одно отримує миро від Константинополя. І цим підтверджується навіть братська єдність, взаємодопомога між Церквами. 
Із 787 року вселенських соборів більше не було, а тому більшість Церков православних, таких, як Болгарська, Сербська, Румунська і Українська зокрема, в той чи інший період часу були засновані певною мірою Константинополем, і він ніс за них свою адміністративну і духовну відповідальність. Коли настав час, кожна з цих Церков отримала свою автокефалію, але єдність зберігається, і патріарх звершує кординаційну місію в братніх православних відносинах між Церквами. Тому Українська Церква є рівною серед рівних в момент, коли була відновлена церковна митрополія Константинопольського патріархату, і було прийняте рішення дарувати своїй канонічній частині, своїй митрополії, Українській митрополії, Київській митрополії Томос про автокефалію.
– Кажуть, що Константинопольський Патріарх не мав права в односторонньому порядку без згоди всіх інших автокефальних Церков вирішувати "українське питання". Такий крок є грубим порушенням канонів.
– Неправда. Тільки Константинопольський патріархат і має таке право. Взагалі, в Православній Церкві до сьогоднішнього дня не існує канону щодо надання автокефалії Православній Церкві. Дійсно, це питання обговорювалось на всеправославному Соборі на Криті у 2016 році, але так і не було внесено до порядку денного Собору. Отже, Патріарх Варфоломій діяв (згідно) до своїх повноважень, які має вселенський патріарх, зафіксованих у 9 і 17 правилах четвертого вселенського Собору. До речі, таке його апеляційне право завжди притримувалась і Російська Православна Церква в своїй історії і в той період, коли вона була розкольницькою, що зафіксовано в постановах стоглавого Собору, і аж до 20 століття, коли, наприклад, вона апелювала до Константинопольського Собору стосовно самопроголошення своєї автокефалії Грузинською Церквою. 
–     Кажуть, що Патріарх Варфоломій не мав права втручатись у внутрішні справи РПЦ, оскільки Україна є її канонічною територією.
– Напівправда, а, отже, неправда. Так, до певного моменту Константинополь не мав права втручатись в церковні справи на території України. Незважаючи на те, що акт про правопоставлення Київського митрополита Московським патріархатом від 1686 року було грубо попрано, Константинополь не оспорював його, хоча в Томосі про дарування автокефалії Польській Православній Церкві в 1924 році на це вже було чітко вказано. Але до 11 жовтня 2018 року Константинополь не втручався на територію України, хоча був і залишається Церквою-матір'ю. 
Ця дата 11 жовтня 2018 року є переломною, тому що з цього моменту на засіданні священного синоду Константинопольський патріархат, скориставшись своїм правом приймати апеляції, відновив древню Київську митрополію для того, щоб на її базі утворити автокефальну Православну Церкву України. Константинополь завжди був церквою-матір'ю для Церкви в Україні, однак дотримувався канонічних правил і власних синодальних рішень, сподіваючись на те, що церковна Москва зможе сама вилікувати українське церковне розділення. 
Але коли впродовж десятиліть цього не сталося, Константинополь, враховуючи стан  Церкви в Україні, запити українського суспільства і отримавши підтвердження чіткої позиції державної влади, наважився на такий сміливий і рішучий крок, як створення ПЦУ, на яке він, як Церква-матір, мав повне право.
–  Кажуть, що ПЦУ жодна з автокефальних Церков, окрім Константинопольської, не визнають  і ніколи не визнають.
– Ні, це напівправда, а, отже, неправда. Справа в тім, що  на сьогоднішній день пройшло трішки більше місяця від надання ПЦУ Томосу про її автокефалію, і на сьогоднішній день нашу Церкву визнає тільки матір-Церква – це Константинопольський патріархат. Однак у соціальних мережах, у мас-медіа, в розмовах, дискусіях можна не раз почути про те, що нашу Церкву ніхто не визнає, крім Константинопольського патріархату. Справа в тім, що багато хто спирається на думку окремих ієрархів тих чи інших помісних церков, які не виражають соборної думки помісної Церкви того чи іншого народу. На сьогоднішній день фактом залишається і те, що категорично проти канонічної автокефалії ПЦУ виступив тільки Московський патріархат. Жодна із помісних Церков православного світу не виступила із якоюсь заявою чи судженням соборним про невизнання автокефалії ПЦУ. 
Кожна із Церков обов'язково визначиться  із цим питанням на засіданнях Соборів своїх чи синодів, і ми віримо, і для цього є всі підстави, що протягом року або трішки більшого часу більшість Православних Церков визнає автокефалію Православної Церкви в Україні. 
Саме цей факт не дозволив більшості предстоятелів помісних Православних Церков бути присутніми на інтронізації блаженнішого митрополита Епіфанія. Мене особисто зворушив, як християнина, той факт, що відомі духоносні старці святої гори Афон:  старець Олексій, ігумен монастиря Ксенофонт, інші монахи-святогорці були присутні і співслужили на літургії, під час якої була здійснена інтронізація нашого предстоятеля. Це нам говорить про те, що свята гора Афон – разом із нашою Церквою, за що ми їй сердечно вдячні.
–  Кажуть, що державна влада не мала права втручатись у церковні справи, а тому ПЦУ – це чисто політичний проект, це "Церква Порошенка".
– Не відповідає дійсності, тому що більшість новітніх автокефалій саме проголошувались за підтримки держави. Навіть існує такий факт, що держава проголошувала автокефалію. Про це нам відомо з того, що Греція, яка отримала автокефалію, була проголошена у 1933 році і лише через 17 років отримала визнання. Взагалі, всі автокефалії не проголошувалися, а виборювалися Церквою за сприяння держави, і завжди вони не мали спочатку визнання, і тільки згодом були визнані Константинопольською церквою і всією спільнотою церков світу. 
Винятком є автокефалія української Церкви, яка отримала безпосередньо свій статус автокефальної від Константинопольської Церкви. Це рішення було прийнято як відповідь на прохання парламенту, який представляє народ, Президента України і єпископів УПЦ КП, УАПЦ і десяти єпископів Української Православної Церкви. В односторонньому порядку українська влада не могла би вирішити це питання. Українська Церква з'явилася лише завдяки тому, що було бажання більшості православного населення України отримати автокефальну Церкву.
–     Кажуть, що ПЦУ – це легалізований розкол.
– ПЦУ створена на базі Київської митрополії, яку було відновлено у 2018 році, тобто через 332 роки після того, як у 1686 році патріарх Діонісій IV передав Київську митрополію в розпорядження Московського патріархату. Це не можна назвати власне переданням, це було більше моментом, коли митрополит Київський міг за певних умов бути рукопокладеним Московським патріархом. Цей акт 1686 року був порушений в усіх пунктах, але Вселенська патріархія старалася не загострювати це питання до 2018 року, до моменту, коли Президент і парламент України як представники верховної законодавчої  і виконавчої влади звернулися до Константинопольського патріарха. 
На синоді 9-11 жовтня 2018 року було прийнято скасувати акт 1686 року, і таким чином Київська митрополія була відновленою на території України. Усі єпископи колишніх Української автокефальної православної Церкви та Української Православної  Церкви Київського патріархату були прийняті через ікономію, тобто через поблажливість і милість, в єдність, а всі анафеми, які були накладені Московським патріархатом, були визнані політичними і які не мають реального сенсу до виміру християнського життя. 
Таким чином через милість, я повторюю, був зцілений розкол в православному середовищі України, і Православна церква України отримала Томос на базі Київської митрополії, яку вселенський патріархат відновив через 332 роки після того, як її було передано Московському патріархату.
–    Кажуть, що таїнства в ПЦУ є недійсними.
– Неправда. ПЦУ знаходиться у сопричасті із Константинопольським патріархатом, з яким, у свою чергу, у сопричасті знаходяться всі помісні автокефальні церкви світу, окрім Російської православної церкви. Не дивлячись на всі свої заяви і синодальні рішення, Російська церква визнає дієвість таїнств, що здійснюються у Константинопольському патріархаті. І яскравим доказом цьому є те, що священноначалля цієї церкви благословило своїм вірним причащатися у Свято-Пантелиймонівському монастирі руському на Афоні, який знаходиться в юрисдикції Константинопольського патріархату.
Духовенство Свято-Преображенського храму Православної Церкви України, м. Київ.
15 грудня 2018 року у Києві відбувся об'єднавчий Собор, а 6 січня 2019  року наша Церква отримала свій Томос про автокефалію. Віднині в Україні по факту існує дві канонічні православні Церкви: Православна Церква України і Українська Православна Церква в єдності із Московським Патріархатом.
Для багатьох вірян ця реальність є непроста для усвідомлення і часто супроводжується численними міфами. Більш того, в полеміці лунають  спотворені факти. Отож, мета нашої сьогоднішньої розмови – аргументовано відповісти на 10 найпоширеніших питань, що хвилюють православну спільноту України.
ххх
–   Кажуть, не варто приєднуватись до Православної Церкви України, бо це буде зрада нашій православній вірі. 
– Неправда, ніякої зради в цьому немає, тому що Православна Церква України у всьому дотримується православного віровчення, дотримується православного символу віри, постанов вселенських і помісних соборів та святих отців, а також  всеправославного, святого і великого Собору на Криті, який відбувся у 2016 році. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 538
Читати далі
28.02.2019
Лікар 
і Людина

кардіологиЛікар  і Людина

Усі ми, незалежно від статків, професій, віку, характеру, в одну мить можемо захворіти. Все, що було до цього часу пріоритетом, відходить на задній план. Постає одне-єдине бажання – потрапити на прийом справжнього лікаря.
Життя – дар Божий, який дається людині один раз. Тому в час, коли над життям згущуються хмари, хочеться зустріти Лікаря від Бога, котрий зцілить тіло й не поранить душу, а підкріпить її вірою в одужання.
Тож після кількох викликів "швидкої" задумалась над тим, що вже пора й собі шукати доброго рятівника, якому можна довірити своє здоров'я. Зустрівся мені вдвічі молодший чоловік, який уже 5 років живе під наглядом одного кардіолога і працює фізично в міру можливості. Жінка 70-річного віку теж вдячна тому лікарю, бо він не став її обнадіювати, а зразу сказав, щоб йшла на операцію. І ось після хірургічного втручання в обласній лікарні вона вже десяток літ живе.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1669
Читати далі
28.02.2019 Зінчук Вікторія Петрівна

решетілова1Заболіло в грудях…

Чоловік середнього віку йшов вулицею. Несподівано впав. Доки приїхала "швидка", помер. Інфаркт… Жінка лягла ввечері спати. Вранці не прокинулася. Серцевий напад… Таких випадків, на жаль, немало.
Показники смертності внаслідок серцево-судинних захворювань в Україні – одні з найвищих у світі: наша країна щороку втрачає 400 тисяч громадян, що дорівнює кількості населення обласного центру. Хоча керівництво МОЗу й визначило кардіонапрямок своїм пріоритетом, та поки зменшити цю статистику не надто вдається.
…Ігор нещодавно повернувся з Польщі, де був на заробітках майже рік. Працював там водієм, тепер шоферує вдома. "Загалом за кермом вже майже двадцять років. Так як постійно доводиться сидіти, болить спина, затікають руки й ноги. Обідаю тим, як кажуть, що Бог пошле: часто обходжуся                  п'ятихвилинними перекусами. Кава й цигарка – мої постійні "супутники", – розповідає чоловік. І в такому ритмі щодня. Плюс стреси, які часом трапляються в дорозі.
За кордоном здорове харчування, регулярні заняття в спортзалі, профілактичні медичні огляди – невід’ємна частина повсякденного життя. А ми після виснажливого трудодня (адже багатьом із нас, аби звести кінці з кінцями, доводиться працювати на кількох роботах), напівголодні, "надолужуємо" пізно ввечері і з повним шлунком вкладаємося спати. Про спортзали і басейни годі й говорити.   
Постійні стреси, неправильне харчування, сидяча робота –реальність мільйонів українців, що вже автоматично зараховує їх до групи ризику розвитку серцевих хвороб. "Скинути" нервову перенапругу комусь допомагає чарочка, а хтось не випускає з рук цигарку.
Результат вражає: кожен другий дорослий українець страждає на серцево-судинні захворювання, які вже називають неінфекційною епідемією ХХІ століття. Щороку в кардіологів збільшується кількість пацієнтів, а проблеми із серцем мають навіть молоді люди. 
l
Правилами та порадами щодо попередження, профілактики та лікування серцево-судинних захворювань у нашій розмові поділилася лікар-кардіолог Ольга РЕШЕТІЛОВА. 
– За офіційною статистикою понад 70 відсотків українців помирають від інфарктів, інсультів та серцевої недостатності. За цим показником наша держава є лідером у Європі. Ольго Миколаївно, яка ситуація склалася на Ковельщині із серцево-судинними захворюваннями?
– Можу сказати, що кількість наших пацієнтів не росте. Але рано радіти: показник захворюваності доволі високий. Найбільший відсоток смертності  на Ковельщині минулого року зафіксовано від кардіоміопатій та інсультів.
– Чим зумовлена велика кількість сердечних захворювань? Що є причиною недугів?
– Лікарі майже завжди лікують вже хворобу, а здоров'я потрібно берегти самому. Тому найпершою причиною недугів серця і судин є несерйозне ставлення до свого здоров'я, що, зрештою, призводить до зниження "резервів" організму, особливо в результаті малорухливого способу життя, впливу інфекцій, екології, умов клімату, бідності, хронічних стресів та гострих психо-емоційних потрясінь.   
Додайте до цього ще такі негативні фактори, як паління, високий артеріальний тиск, високий рівень холестерину, зайва вага, зловживання алкоголем і неправильне харчування. 
Однак ці фактори вважаються контрольованими. Тобто зниження їх рівня, зміна способу життя може призупинити розвиток захворювань серцево-судинної системи. Інша справа – спадкові вроджені дефекти розвитку судин і серця, де без постійної медикаментозної підтримки (а часто й оперативного втручання) не обійтися. 
– Які симптоми свідчать про вірогідність серцево-судинних захворювань? Як їх розпізнати? Адже інколи першим симптомом серцевої хвороби може бути зупинка серця і смерть. Людина може ходити з хворобою, навіть не підозрюючи про неї.
– Приводом для хвилювання є загрудинний біль. Прислухайтесь до своїх відчуттів: біль може віддавати в ліву руку, шию чи щелепу. Одним з проявів серцевої недостатності є задишка при фізичних навантаженнях. 
Серед симптомів – порушення ритму серця (аритмія). Нерівномірне серцебиття – рідке чи часте, з паузами (із завмиранням) – привід негайно звернутися за лікарською допомогою.
Отож, якщо є такі симптоми, як нестача повітря, різноманітної локалізації біль, підвищення температури тіла, запаморочення, головокружіння, втрата свідомості, слабкість в кінцівках, збільшена пітливість, загальна слабкість, порушення в ритмічності і частоті роботи серця, коливання рівня артеріального тиску, то слід звернутися до свого сімейного лікаря, який розпізнає вашу хворобу і допоможе її подолати.
– На жаль, іноді люди ставлять діагнози собі самі і не звертаються до лікаря або ж ігнорують ліки, які їм призначили. Чим це загрожує?
– Більшість людей дивляться на своє здоров'я крізь пальці, особливо в молодості. А між тим, чим раніше виявлять серцево-судинне захворювання, тим простіше та ефективніше буде лікування. Тому кожна людина в обов'язковому порядку повинна регулярно проходити медогляди. 
Практика показує, що люди при появі гострого болю частіше шукають інформацію в Інтернеті, ставлять самі собі діагноз і призначають лікування. Це згубний шлях, особливо, якщо мова йде про серце. 
Проблема формування та подальшого збереження прихильності до лікування залишається однією з найбільш значущих в медичному співтоваристві. Неприхильність до лікування, навіть часткове припинення прийому ліків призводить до зростання смертності, особливо від інсультів. Тому обов'язково виконуйте вказівки лікаря, але, водночас, не вимагайте в нього і не "приписуйте" собі самі зайвих ліків. 
– Гіпертонія – глобальна проблема охорони здоров'я, яка не тільки значно погіршує якість життя, але є причиною серцевих нападів та інсультів. Чи можна людям зі зниженим тиском сподіватися на те, що вони знаходяться поза зоною ризику?
– Гіпертонію називають німою "вбивцею" серця і особливо судин. Стінки судин і серця потовщуються, стають твердішими, жорсткими й швидко втрачають еластичність. Нормальна величина артеріального тиску людини становить 120/80 мм рт. ст., однак з віком вона дещо змінюється, отже, підхід до лікування має бути індивідуальним в кожному окремому випадку.
Артеріальна гіпертензія – негативний фактор, який провокує більш ранній розвиток ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності. Але це не означає, що люди з нормальним чи зниженим артеріальним тиском застраховані від цих недуг. На жаль, гіпотонікам не вдасться уникнути хвороб серця і судин, але вони, звісно, мають більш привабливе становище на відміну від людей з підвищеним артеріальним тиском.
– Дехто вважає, що захворювання серцево-судинної системи виникають в основному в людей пенсійного віку. Чи можна так вважати, спираючись на Ваші досвід і практику?
– Це помилкова думка. В моїй практиці серед пацієнтів кардіологічного кабінету спостерігається збільшення кількості хвороб кровообігу, які діагностуються в дітей, підлітків та молодих людей. І це не лише є наслідком нашого непростого сьогодення. Сучасна медицина має кращі можливості для якісного діагностування і більше виявляє порушення функції органів кровообігу і серця, ніж півстоліття тому. 
Збільшується кількість хвороб серця та судин особливо й у верств населення, що не проходять щорічні профілактичні огляди (неофіційно працевлаштовані, заробітчани), а також серед асоціальних осіб (алкоголіків, наркоманів).
– Чи є симптоми – "тривожні дзвіночки" стану, близького до інфаркту? Яку допомогу необхідно надати людині, у якої стався інфаркт? 
– Основне правило в такій ситуації – не втрачати час. Головна ознака інфаркту міокарда – біль в ділянці серця будь-якої інтенсивності, що виникає, як правило, після фізичного навантаження і не припиняється понад 20 хвилин. Це може супроводжуватися нестачею повітря, біллю в лівій руці, між лопатками, шиї, горлі, щелепі, і не залежить від зміни положення тіла. 
Сучасна тактика лікування інфаркту міокарда передбачає швидку доставку пацієнта в спеціалізовану лікувальну установу, де йому операційно можуть відновити кровообіг по судинах серця: виконати черезшкірне коронарне втручання – поставити стенти (так звані "розширювачі" судин). Отже, найкраща допомога в такому випадку – дзвінок до служби "103" для екстреного виклику карети швидкої медичної допомоги. 
До приїзду лікаря хворого потрібно одразу заспокоїти, покласти і максимально уникати будь-якого емоційного і фізичного навантаження. Такій людині слід швидко дати таблетку нітрогліцерину під язик, а також аспірин. 
– Яке харчування шкідливе для серця, а які продукти, навпаки, корисні для нього?
– Харчування впливає на розвиток хвороб серця і судин за рахунок підвищення рівня шкідливих холестеринів і рівнів артеріального тиску (жирна, солона їжа), маси тіла і розвитку цукрового діабету та ін. 
Для пацієнтів, що перебувають на диспансерному обліку в кабінеті кардіолога, рекомендую модифікацію способу життя (режим праці і відпочинку, нормальний сон) і харчування, доповнюючи його вітаміном Д3 у "темну" пору року.
Важливою є йодопрофілактика, збагачення раціону сирими, дозрілими овочами, фруктами і ягодами. Корисні для серця льон, насіння гарбуза, морська риба (або риб'ячий жир). Має значення також приготування (на рослинних оліях) і методи обробки їжі (відварювання, тушкування, приготування на пару, в духовці).
При цьому слід обмежити вживання тваринних жирів (зменшити споживання висококалорійних продуктів). Перед приготуванням м'яса необхідно, принаймні, зрізати видимий жир, однак все ж таки, якщо є можливість, варто віддати перевагу рибним стравам особливо морського походження.
– Чи успадковуються захворювання серця, а чи вони в основному залежать від способу життя? Ви вже назвали головних "ворогів" серця, серед яких тютюн і алкоголь, зайва вага і стреси. Тож слід дотримуватись основних правил профілактики: не варто переїдати, а, натомість, відмовитись від шкідливих звичок і бути фізично активним. Але ж, напевно, не всяке серце "любить" спорт і фізичні навантаження?
– Зі спортом серце "дружить", адже фізичні вправи допомагають попередити спазми судин і органів, так би мовити "загартовують" серце. Але в усьому треба знати міру, аби спортивні навантаження, навпаки, не були стресовими для серця.
Щодо спадковості, то практично завжди при опитуванні пацієнтів з'ясовується, що від серцевих недуг потерпають їхні родичі. 
Не можу оминути теми шкідливого впливу куріння. Часто хвороби кровообігу виникають у курців. Запам'ятайте: будь-який вид куріння (активне чи пасивне) є потужним фактором ризику для розвитку серцево-судинної патології. Тому всім курцям рекомендую негайно припинити палити. Кому важко самотужки позбавитись від цієї згубної звички, застосовують нікотинзамісну терапію (лікування залежності у найважчі перші тижні відмови від куріння).
Алкоголь – це токсична речовина. Отож, вживаючи його, ми добровільно отруюємо свій організм. Якщо не контролювати кількість випитого (а саме: не зашкодить організму 20 грамів спиртного в день для чоловіків і 10 грамів – для жінок), то у вас можуть розвинутись не тільки серцево-судинні захворювання, а й хвороби печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту.
– Які ще прості практичні поради Ви можете дати нашим читачам, що дозволять попередити серцево-судинні захворювання?
– Насамперед, слід усвідомити, що не лікарі роблять вас здоровими. Вони можуть врятувати життя, вилікувати хворобу, а далі – все в ваших руках. Адже здоров'я людини на 50 відсотків залежить від способу життя, який вона сама обирає. Натомість, медицина лише на 10 відсотків впливає на ці процеси. 
Мій "рецепт" досить простий: виконуйте вказівки лікаря (пийте ліки за лікарським призначенням, а не ті, що увійшли в моду чи порадили знайомі), забудьте про шкідливі звички, не уникайте помірної фізичної активності, перегляньте свій раціон харчування, та, в першу чергу, навчіться отримувати від життя лише позитивні емоції.    
Розмову вела 
Вікторія ЗІНЧУК.
Чоловік середнього віку йшов вулицею. Несподівано впав. Доки приїхала "швидка", помер. Інфаркт… Жінка лягла ввечері спати. Вранці не прокинулася. Серцевий напад… Таких випадків, на жаль, немало.
Показники смертності внаслідок серцево-судинних захворювань в Україні – одні з найвищих у світі: наша країна щороку втрачає 400 тисяч громадян, що дорівнює кількості населення обласного центру. Хоча керівництво МОЗу й визначило кардіонапрямок своїм пріоритетом, та поки зменшити цю статистику не надто вдається.
…Ігор нещодавно повернувся з Польщі, де був на заробітках майже рік. Працював там водієм, тепер шоферує вдома. "Загалом за кермом вже майже двадцять років. Так як постійно доводиться сидіти, болить спина, затікають руки й ноги. Обідаю тим, як кажуть, що Бог пошле: часто обходжуся                  п'ятихвилинними перекусами. Кава й цигарка – мої постійні "супутники", – розповідає чоловік. І в такому ритмі щодня. Плюс стреси, які часом трапляються в дорозі.
За кордоном здорове харчування, регулярні заняття в спортзалі, профілактичні медичні огляди – невід’ємна частина повсякденного життя. А ми після виснажливого трудодня (адже багатьом із нас, аби звести кінці з кінцями, доводиться працювати на кількох роботах), напівголодні, "надолужуємо" пізно ввечері і з повним шлунком вкладаємося спати. Про спортзали і басейни годі й говорити.   
Постійні стреси, неправильне харчування, сидяча робота –реальність мільйонів українців, що вже автоматично зараховує їх до групи ризику розвитку серцевих хвороб. "Скинути" нервову перенапругу комусь допомагає чарочка, а хтось не випускає з рук цигарку.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 679
Читати далі
28.02.2019 Мороз Оксана Леонідівна

няня1Няня: модно, зручно чи необхідно?

Рано чи пізно настає момент, коли мамі треба надовго виходити з дому - на роботу, навчання чи у справах. Та багато жінок налякані історіями про неприємні речі, які дозволяють собі деякі няні.  
Як правильно підібрати няню для дитини та у скільки обійдуться послуги виховательки? Багатьох батьків бентежить це питання.  Тож з цим ми спробуємо  розібратись.  
Вибір няні – справа відповідальна, тому починати шукати доглядальницю для дитини треба задовго до того, як її послуги  знадобляться. Тоді буде час вибрати ту, яка справді влаштує, а не наймати відразу першу-ліпшу. 
До цього питання слід підходити дуже серйозно, адже доведеться довірити дитину сторонній людині.  Вимоги та обов'язки залежать від віку дитини. До різних нянь пред'являють індивідуальні вимоги. Вони залежать, насамперед,  від віку дитини. 
Для дітей до року доглядальниця має орієнтуватись в медицині, вміти доглядати за грудними дітьми, дотримуватися режиму дня і керуватися рекомендаціями педіатра. Для дітей віком більше року няня повинна мати педагогічну освіту і досвід роботи в дитячому садку. 
Для дитини дошкільного віку краще найняти доглядальницю зі знанням іноземної мови та освітніх методик. У нянь є стандартний перелік обов'язків. Зазвичай, до нього входить прибирання в дитячій кімнаті і догляд за дитячим одягом. 
Усім цим няня займається, коли малеча спить. Доглядальницю можна найняти як на цілий день, так і на кілька годин. Якщо няня сидить з дитиною весь день, то в її обов'язки може входити також приготування їжі. 
Найняти няню  можуть, переважно,  по оголошеннях, якими в наш час рясніють рекламні шпальта газети та інтернет-сайти, де жінки від 18 і до 60 років пропонують посидіти з дитиною. 
Слід відразу зауважити, що менше беруть ті, що не мають досвіду роботи та вперше хочуть спробувати себе у цій ролі. Ціни завищують жінки, які вже неодноразово працювали у сім'ях та навіть у дитячому садочку.  
Як показує практика, деякі з потенційних нянь відразу цікавляться оплатою за свої послуги,  інші –  хизуються методиками, які використовують для розвитку дитини. Частина нянь готова лише бавитись з малечею, а от готувати, наприклад, не буде. Інша частина доглядальниць відразу каже, що виконувати хатні справи входить до їх обов'язків.  
Бажано було б взагалі не обирати няню, бо контакт з мамою або татом є набагато кращим. Якщо він втрачається, то в підлітковому віці можуть бути проблеми з дитиною. Але якщо няня таки потрібна, то добре було би, якби вона мала педагогічну або психологічну освіту. 
Потрібно дивитися на  "плюси"  няні, як вона спілкується з дитиною, наскільки викликає довіру, орієнтуватися на свої відчуття. 
З нею потрібно провести довготривалу співбесіду, поспілкуватися про її сім'ю, чи є в неї власний досвід виховання дітей. Якщо в неї є свої діти, то є  вже досвід поводження з ними. Треба також дивитись на емоційність няні, чи зможе вона передати дитині світ емоцій, навчити називати  їх. Вона також має вміти сприймати дитину такою, як вона є, з плачем, зі сльозами, з криками і знати, як відволікти її. Також бажано не відразу залишати дитину  на няню, а  подивитись, як між ними налагоджується контакт. Ні в якому разі няня не повинна підвищувати голос  на дитину. Це –  табу.  
l
"Я – мати трьох дітей. Старший ходить до школи. А доньки ще дошкільнята – двох і одного року.  Маючи свою невелику справу, яка приносить  не тільки задоволення, а й покращує матеріальне становище, змушена підлаштовуватись під своїх клієнтів.
Тому декрет – не для мене. 
Незадовго після народження і першої, і другої дівчаток періодично стала виходити на роботу. Спочатку відлучалась на годинку-дві. Виручали, як завжди, бабусі. А коли роботи в мене значно побільшало, особливо – на вихідні,  зрозуміла: треба негайно шукати няню", – ділиться в розмові з нами багатодітна молода мама Олеся.
"Через деякий час, за рекомендаціями знайомих, таки знайшла доглядальницю. Але, як виявилось пізніше, не зовсім таку, як хотілось. Насторожило те, що найменша Віталіна ніяк не могла звикнути до неї, постійно плакала і не хотіла залишатись із новою нянею.
Тож вдруге почала придивлятись до кандидатур більш прискіпливо", – розповідає про пошуки доглядальниці для дітей місцева жителька.
Теперішню пані Тетяну, яка час від часу сидить з малечею, дівчатка називають бабусею. Бо, мабуть, відчувають, що їх люблять.  Як розповідає мама Олеся, це – старша жінка, яка має своїх дітей. Незабаром чекає на первістка-онука. 
До того ж, вона  належно виконує свої обов'язки, тож претензій  до  доглядальниці батьки не мають.  Вона - чесна, старанна, сумлінна та охайна.
"Приводів для переживань немає жодних. Адже знаю, що мої діти – в надійних руках.  Завжди доглянуті й нагодовані. Серед "плюсів" й те, що наша няня  має медичну освіту. Тому, в разі необхідності, знатиме як діяти в тій чи іншій ситуації", – зауважує задоволена мама.
Тетяна  Вікторівна за свої послуги отримує 30 гривень за годину. Загалом в день їй виходить від 200   до 300 гривень. 
Варто зазначити, що послуги няні в нашому місті оцінюють від 25 до 35 гривень за годину. 
Інша моя знайома – теж в декретній відпустці. Але планує   виходити на роботу. Матиме, як обіцяє роботодавець,  гнучкий графік.  Як зізналась мені вона нещодавно, 2-річного Назарчика хоче віддати в приватний дитячий садок, де практикують неповний день зокрема.  
Та й відгуки серед знайомих непогані.  Для діток тут  в закладі проводять безліч розвиваючих занять, особливу увагу приділяють ранньому розвитку малят.
Послугами няні Юля не бажає користуватись тому, що нещодавно довідалась про один, не вельми приємний (але достовірний)  інцидент, що стався в нашому місті. 
А мова про те, що забезпечені батьки найняли для свого чада доглядальницю – професійну няню із вищою освітою, гарними рекомендаціями тощо. Платили їй близько 10 тисяч гривень на місяць. Все, спочатку, йшло ідеально. Але коли мати з батьком запідозрили щось не те, негайно вирішили встановити відеоспостереження.
Те, що показала камера, просто шокувало батьків. Горе-няня, яка була на перший погляд цілком пристойною жінкою, дозволяла собі піднімати руку на дитину. 
Тож добре, що ті спохватились вчасно!
Підготувала 
Оксана МОРОЗ. 
Рано чи пізно настає момент, коли мамі треба надовго виходити з дому - на роботу, навчання чи у справах. Та багато жінок налякані історіями про неприємні речі, які дозволяють собі деякі няні.  
Як правильно підібрати няню для дитини та у скільки обійдуться послуги виховательки? Багатьох батьків бентежить це питання.  Тож з цим ми спробуємо  розібратись.  
Вибір няні – справа відповідальна, тому починати шукати доглядальницю для дитини треба задовго до того, як її послуги  знадобляться. Тоді буде час вибрати ту, яка справді влаштує, а не наймати відразу першу-ліпшу. 
До цього питання слід підходити дуже серйозно, адже доведеться довірити дитину сторонній людині.  Вимоги та обов'язки залежать від віку дитини. До різних нянь пред'являють індивідуальні вимоги. Вони залежать, насамперед,  від віку дитини. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 904
Читати далі
28.02.2019

Шум Віктор ІвановичЖиття не зміряти літами

За десятки років своєї журналістської роботи я був знайомий із багатьма працівниками так званих "силових структур". В тому числі – і з тими, хто займав посади прокурорів. І хоч дехто їх до силового блоку не відносить, я вважаю, що розумний, юридично підготовлений, інтелектуально сильний прокурорський працівник  спроможний забезпечити неухильне дотримання всіма членами суспільства вимог законодавства або, кажучи іншими словами, утвердити силу Закону.
Таким принциповим і водночас справедливим прокурором  я, без усякого перебільшення, вважаю Віктора Івановича ШУМА, який тривалий час стояв на варті законності у Ковелі і районі та який 4 березня відзначатиме поважний ювілей – 60-річчя від дня народження. Народжений на Любомльщині, у мальовничому селі Головне в роботящій хліборобській сім'ї, він з малих літ зрозумів: без важкої, чесної праці неможливо досягти омріяної мети в житті.
Ще навчаючись у місцевій школі, продемонстрував непересічні здібності в оволодінні знаннями, а відтак по закінченню навчання був відзначений золотою медаллю. Висока оцінка стала  своєрідним стимулом для подальшого світоглядного і професійного зростання, здобуття вищої освіти.
Я не збираюся переказувати біографію ювіляра  у всіх її деталях. Можу зауважити одне: життя не було встелене одними трояндами – траплялися і шипи, і несподівані повороти. Та це не лякало Віктора Шума, який,  долаючи труднощі, йшов вперед. Люди старшого покоління добре пам'ятають цього врівноваженого, вимогливого, високоерудованого слугу Закону, якому  довелось у свій час працювати і з Анатолієм Кіпенем, і Федором Білоусом, і Ніною Багновою, і багатьма іншими колегами, котрі залишили добрий слід на ковельській землі.
Останнє відповідальне місце роботи Віктора Івановича – начальник Ковельського міськрайонного відділу юстиції, де він теж багато зробив для утвердження законності, активно вів роз'яснювальну роботу серед населення, зокрема, часто   виступаючи на шпальтах "Вістей Ковельщини". Мені завжди імпонувало, що писав коротко, цікаво, зрозуміло для читача. Ніколи не відмовлявся підготувати юридичну консультацію на ту чи іншу "гарячу" тему, висловити свою позицію.
Нині Віктор Шум перебуває на заслуженому відпочинку. Але слово "відпочинок" – це не про нього. Разом із дружиною Ніною Омелянівною, з якою десятки років крокують разом по життю, вони постійно в клопотах. Спадкоємці батьківських традицій, вони не уявляють свого життя без праці на землі. Її мають в Головному, та й удома, в Бахові, де вирощують на присадибній ділянці і овочі, і фрукти. Тут мають гарний сад, де щедро родять  яблука, груші, сливи, виноград. Утримують чимале підсобне господарство.
Любитель "тихого полювання", Віктор Шум частину обійстя відвів під лісові насадження – березу, сосну, висіявши тут  міцелію (насіння) грибів. Поки що не вродили, але господар надії не втрачає. Хоч, правду кажучи, не сидить, склавши руки: щороку у довколишніх лісових посадках, яких довкола Бахова чимало, "заготовляє" на зиму і білі, і маслюки, і червоноголовці, і опеньки. Ніна Омелянівна, як вправна господиня, їх сушить, маринує, засолює, а тоді пригощає гостей, яких у цієї дружньої сім'ї завжди буває чималенько.
Але найбажаніші гості – це, звичайно, діти й онуки. Шуми народили й виховали трьох красунь-доньок – Наталію, Ірину, Марійку.  Всі вони повиходили заміж, вилетіли з домашнього  "гнізда".  Тепер їх дітки – Софійка, Сашко, Улянка, Дарія, Віктор, Ніночка тішать і батьків, і дідуся з бабусею. Треба бачити, якими щасливими почуваються члени родини, коли збираються гуртом!
Моя розповідь про Віктора Шума була б неповною, якби я не згадав про його захоплення. Він – завзятий шахіст,  і не кожен зважиться на поєдинок із ним (принаймні, я цього уникаю, бо знаю, що програю). Із своєю дружиною, яка у свій час була солісткою Волинського народного хору, чудово співають.  А ще коли господар візьме до рук гітару та заграє, то, як кажуть, душа мліє і серце плаче.
Ювіляр – цікавий співбесідник, досконало орієнтується у сучасних політичних подіях. І хоч не завжди наші погляди і оцінки збігаються, я не роблю з того трагедії, бо люблю людей, котрі мають свою думку  і не бояться її висловлювати. З інтересом сприймаю його зауваження щодо матеріалів, які друкує наша газета, і неодмінно враховую їх в подальшій роботі. Погоджуюсь, що потрібно більше гумору і сатири, критики і самокритики…
l
Як відомо, березень починає весну. Це місяць, коли тебе переповнюють мрії і сподівання, надія на те, що завтра буде краще, аніж сьогодні, що на зміну холоду неодмінно прийде тепло. Знаю це по собі, оскільки теж народжений у березні.
Тож, шановний Вікторе Івановичу, хай 60-й березень у Вашому житті стане щасливим, добрим, багатим на радість і благополуччя, по-весняному теплим і романтичним! І нехай таких березнів у Вашому житті буде ще багато, нехай Господь дарує Вам і Вашій родині Своє благословення на многії і благії літа!
А закінчити хочу поетичними рядками, автора яких, на жаль, не знаю, але які, сподіваюсь, припадуть до душі ювіляру:
Ще небо хмарами не
 вкрите,
Ще так прозоро
 сяють роси.
А вже по ліву руку –
 літо, 
А вже по праву руку
 – осінь.
Ще очі блиску не
 позбулись, 
Ще серце жити не
 стомилось.
А вже по ліву руку –
 юність, 
А вже по праву руку
 – зрілість.
А час летить
 нестримно далі, 
Й душа немов би молодіє.
По ліву руку – всі печалі, 
По праву руку – всі надії.
Життя не зміряти літами, 
А щастя – то важка наука.
Хай буде воно завжди 
з Вами
По ліву й по праву руку!
Микола ВЕЛЬМА. 
 НА ЗНІМКАХ: Віктор ШУМ; в колі сім’ї.
Фото з домашнього архіву.
За десятки років своєї журналістської роботи я був знайомий із багатьма працівниками так званих "силових структур". В тому числі – і з тими, хто займав посади прокурорів. І хоч дехто їх до силового блоку не відносить, я вважаю, що розумний, юридично підготовлений, інтелектуально сильний прокурорський працівник  спроможний забезпечити неухильне дотримання всіма членами суспільства вимог законодавства або, кажучи іншими словами, утвердити силу Закону.
Таким принциповим і водночас справедливим прокурором  я, без усякого перебільшення, вважаю Віктора Івановича ШУМА, який тривалий час стояв на варті законності у Ковелі і районі та який 4 березня відзначатиме поважний ювілей – 60-річчя від дня народження. Народжений на Любомльщині, у мальовничому селі Головне в роботящій хліборобській сім'ї, він з малих літ зрозумів: без важкої, чесної праці неможливо досягти омріяної мети в житті.
Ще навчаючись у місцевій школі, продемонстрував непересічні здібності в оволодінні знаннями, а відтак по закінченню навчання був відзначений золотою медаллю. Висока оцінка стала  своєрідним стимулом для подальшого світоглядного і професійного зростання, здобуття вищої освіти.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 944
Читати далі
28.02.2019

субсидіяЯк працюватиме монетизація субсидій
Громадянам, які звернулися за призначенням субсидії на оплату житлово-комунальних послуг до 31.12.2018 р, житлова субсидія, починаючи з лютого, буде виплачуватися в грошовій формі. Пенсіонери отримають субсидію від держави для оплати комунальних платежів за лютий 2019 року у березні разом з пенсією. Всі решта субсидіантів зможе отримати субсидію з 12 березня у найближчому відділенні Ощадбанку після пред'явлення паспорта та ідентифікаційного коду.
Увага! Таке поняття, як обов'язковий платіж, скасовується. Домогосподарство отримає субсидію готівкою та має самостійно розрахуватися за спожитий газ, тепло, воду, електроенергію, а кошти, які залишаться після оплати комуналки, може використати на свій розсуд.
Громадяни, яким житлова субсидія надається у грошовій формі,  зобов'язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням суми житлової субсидії. Оплата комунальних платежів у поточному місяці не впливатиме на субсидію наступного місяця, але, якщо станом на 01 травня 2019 року, у домогосподарстві буде прострочена понад місяць заборгованість за послуги більше 340 гривень, субсидію на новий період 2019-2020 р.р. не призначатимуть.  
Нагадаємо: усім отримувачам субсидій потрібно обов'язково подати у травні 2019 року в центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Заяву (в якій обов'язково зазначається номер мобільного телефону заявника) і Декларацію про доходи. Автоматичне перепризначення субсидій стосуватиметься лише тих, хто звернувся вперше у 2019 році.
За отриманням інформації з будь-яких питань, пов'язаних з призначенням житлової субсидії, одержувачі субсидії звертаються до управління соціального захисту населення.
За отриманням інформації щодо спожитих послуг, нарахованих сум за послуги, розміру заборгованості (переплати) одержувачі житлової субсидії звертаються до управителів, об'єднань, виконавців комунальних послуг.
За отриманням інформації щодо операцій, здійснених за обліковим записом одержувача житлової субсидії щодо перерахування коштів управителям, об'єднанням, виконавцям комунальних послуг, одержувачі субсидії звертаються до АТ "Ощадбанк". Інформація надається в порядку, визначеному АТ "Ощадбанк".
Софія Сагаль, 
начальник управління                                                               
соціального захисту населення міськвиконкому.

Громадянам, які звернулися за призначенням субсидії на оплату житлово-комунальних послуг до 31.12.2018 р, житлова субсидія, починаючи з лютого, буде виплачуватися в грошовій формі. Пенсіонери отримають субсидію від держави для оплати комунальних платежів за лютий 2019 року у березні разом з пенсією. Всі решта субсидіантів зможе отримати субсидію з 12 березня у найближчому відділенні Ощадбанку після пред'явлення паспорта та ідентифікаційного коду.
Увага! Таке поняття, як обов'язковий платіж, скасовується. Домогосподарство отримає субсидію готівкою та має самостійно розрахуватися за спожитий газ, тепло, воду, електроенергію, а кошти, які залишаться після оплати комуналки, може використати на свій розсуд.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 622
Читати далі
12