Гарного весняного настрою, благополуччя, миру і добра з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 Березня бажають читачам газети "Вісті Ковельщини" Олена ІВАНІЩУК і Оксана ВАВРИНЮК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Гарного весняного настрою, благополуччя, миру і добра з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 Березня бажають читачам газети "Вісті Ковельщини" Олена ІВАНІЩУК і Оксана ВАВРИНЮК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 518

Погода в Ковелі  

7 – 13 березня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 828

Шановний 

мій   співрозмовнику!

Відкрию потаємне – не  суди суворо! У мою сиву голову дедалі частіше приходить нав’язлива  думка: "Хоч би померти в незалежній Україні!".

Скільки днів Бог послав кожному з нас,  – ніхто не знає.  А ось  Україну наближають до нової фатальної миті, її, нещасну, ганьблять, принижують, "кусають"…

Хитається стовп державності. Він і так не дуже стійкий,  а його хочуть взагалі повалити на землю, поставити українців на коліна перед двоголовим орлом. Часом бачу видіння: Україна – наче широка водойма, у якій прижилися і хижі крокодили, і товстошкірі бегемоти, і зубасті піраньї. Як у цих водах вижити моїм землякам?

Невже буремні 90-ті, які руйнували тоталітарну систему, виявились марними? Хіба вже за щоденними побутовими клопотами не відчуває душа пекельних ран Майдану? В українських споконвічних легендах – сльози матерів, дружин та наречених, які падали на землю при звістці про загибель героя, завжди проростали квітучою калиною, яка є вічним символом невмирущості народу.

Хочу вірити в очищення та відродження. А навколо – циклон осуду, звинувачень і брехливої критики. Лунає від тих, хто в українську будову і цвяха не забив. Іноді дивуюсь, як це чинний Президент витримує той тиск від  опонентів, претендентів у президенти і їх підбріхувачів?

Якби ж то стосувалось це тільки глави держави! На кону – бути чи не бути Україні! 

Кремль і його агенти не сплять, а наші "рідні" псевдопатріоти  ох як стараються прислужитись і переконати світ, що українці не спроможні державою управляти, що тільки з Москвою мусимо йти.

Ось біля кіоска з хлібом українка-ковельчанка заявляє: "Ходила в "руську" (!) церкву й буду ходити. Там більше благодаті…".

Прости їй, Господи! Наверни до рідної Христової Церкви. Не відає, що говорить. А хіба вона одна така?

"За п’ять останніх років жити стало гірше", – переконує колег молодик. 

Разом із тим за ці роки він квартиру придбав, автівку купив і статок власний матеріальний збільшив.

"В Україні хаос. Люди не задоволені політикою чинної влади", – переконують мене телеведучі, політологи та аналітики.

Не погоджуюсь і мимоволі задумуюсь: а в чому неправильні дії Верховної Ради, Уряду, Гаранта Конституції?

За відносно короткий період ми закріпили курс на Європу, завдяки "безвізу" у Польщу чи Німеччину їдемо, як додому. 

Вперше за сотні літ невизначеності  здобули канонічне право на українську (рідну!) Православну Церкву, створили боєздатну армію, утверджуємо рідну мову та пісню. Зрештою, відчуваємо реальну демократію і маємо свободу слова.

Це все те, про що мріяли Тарас Шевченко, Олена Пчілка та інші патріоти українства.

Дух боротьби за незалежність… Чи можна його порівняти із духом 90-их років ХХ століття? На жаль, нове покоління тієї боротьби не відчуло. А дехто забув, за що боролись. 

Є ще й  ті, хто хотів би повернути колесо історії назад.

Саме звідти лунає (і не від найбідніших): "Тарифи на комуналку непомірні, ціна на газ драконівська, зарплата  не європейська, пенсія мізерна, інфляція зашкалює, корупція не зникає"  і т. д., і т. п. Що відповісти? Це теж правда!

Сьогодні модні рейтинги. І я собі, мій читачу, беру завдання скласти діаграму рейтингів, в якій  в кольорах у простому крузі  будуть виділені патріотичні чинники (вищесказані), "філософія живота", точніше – животіння, та духовність й віра в Бога. Впевнений, що сірий колір матеріального накопичення зайняв би 70 відсотків круга. 

А ці тенденції при наявності "окопної" війни на Сході ведуть не просто до прірви, а до втрати державності і колонізації Путіним всієї країни.

В Кремлі не сплять. Ми ж прогавили час, понадіялись на справедливість міжнародних інституцій, втратили сонцедайний Крим.  Лише неймовірними зусиллями відвернули створення "Новоросії". А Донбас день і ніч пече пекельним вогнем на тілі України і в душах наших. 

"Незалежність в небезпеці!" – все частіше лунає з вуст розумних людей. 

Зате кремлівську пропаганду чути на весь світ, у кужному куточку держави.  Вона переконує, що в Україні – терор і репресії, розгул "бандерівщини" і "нацизму".  "Старшому" брату потрібен у нашій країні хаос, нестабільність, зубожіння та незадоволення суспільства. І в багатьох випадках це вдається. 

Повторимось: наші доморощені манкурти, фарисеї, запроданці в унісон волають, що у нас  все "не так", що  довкола  "руїна", "безвихідь" і що промосковський претендент на вищу владу виведе народ на путь праведний.

Жахаюсь (і це не моє відкриття) від ознак соціально-психологічного синдрому незадоволення, при якому середньо забезпечена частина населення вимагає непомірних дивідендів від держави, не вклавши в цю державу ні праці, ні таланту. 

Причина проста: невідповідність статків і можливостей пересічного українця  і тих, хто прийшов до влади, в кого мільйонні, навіть  мільярдні статки.

Це не тільки дратує, але й готує основу до нових кривавих революцій. 

…Вирує передвиборна кампанія. Кандидатів – 43, а обраний буде один! Часу є вдосталь, щоб, знявши полуду з очей, побачити, хто є хто.

У моєму селі жив дев’яностолітній Тадейчик. Він мудро казав: "Як подивлюся на нашого вождє в простій шапці, то відчуваю, що й життє таке буде" (йдеться про світлину Ульянова-Леніна, де він виступає в простій шапці).

Не треба бути великим пророком, щоб передбачити, яке "життє" чекає на нас при тому чи іншому очільнику влади.  Хіба важко було передбачити, куди приведе народ двічі судимий Янукович? Не буде незалежної України – не буде європейського достатку, благ і свободи. Не маємо права втратити надію і віру. В кінці тунелю – яскраве світло! Єдиним маршем маємо йти до тих життєдайних променів і перемагати, незважаючи  на негаразди і перепони!

Анатолій СЕМЕНЮК. 

Шановний  мій   співрозмовнику!

Відкрию потаємне – не  суди суворо! У мою сиву голову дедалі частіше приходить нав’язлива  думка: "Хоч би померти в незалежній Україні!".

Скільки днів Бог послав кожному з нас,  – ніхто не знає.  А ось  Україну наближають до нової фатальної миті, її, нещасну, ганьблять, принижують, "кусають"…

Хитається стовп державності. Він і так не дуже стійкий,  а його хочуть взагалі повалити на землю, поставити українців на коліна перед двоголовим орлом. Часом бачу видіння: Україна – наче широка водойма, у якій прижилися і хижі крокодили, і товстошкірі бегемоти, і зубасті піраньї. Як у цих водах вижити моїм землякам?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 580

Сорок восьма сесія Ковельської міської ради, що відбулася 28 лютого ц. р., розпочалась із представлення нового депутата. Нагадаємо, що заяву депутата від фракції Радикальної Партії Олега Ляшка Наталії Долінко про дострокове припинення повноважень депутата міської ради народні обранці підтримали на січневій сесії міської ради. Натомість, на її місце заступила наступна за списком Радикальної Партії Олега Ляшка Світлана Крат.

Як повідомила під час засідання голова Ковельської міської територіальної виборчої комісії Світлана Карпук, відповідно до частини першої статті 90 Закону України "Про місцеві вибори" у разі, якщо депутат, який обирався в багатомандатному виборчому окрузі, достроково припинив повноваження, за рішенням територіальної виборчої комісії обраним депутатом визначається наступний за черговістю кандидат у депутати від місцевої партійної організації. 

Постановою Ковельської міської виборчої комісії визнано депутатом Ковельської міської ради Світлану Крат.

Світлана Вікторівна народилася в 1986 році, має вищу освіту, працює бухгалтером ТзОВ "Сучасні дистрибуційні системи", включена до виборчого списку Ковельської міської організації Радикальної Партії Олега Ляшка.

Депутата Світлану Крат привітали міський голова Олег Кіндер та секретар міської ради Віра Федосюк, які вручили їй депутатське посвідчення та нагрудний значок.

l

Перед початком розгляду порядку денного депутати озвучили свої запити і звернення. Чимало їх стосувалося питань благоустрою міста, зокрема, ремонту доріг. Так, Андрій Мілінчук клопотав щодо проведення грейдерування дороги по вул. Театральній, 2; Ірина Роїк просила посприяти в проведенні ремонту дороги по вул. Волошковій. Водночас, обранці громади підтримали депутатський запит Юрія Оксенюка, в якому він пропонував звернутися до обласної ради з питанням щодо співфінансування ремонту вул. Фестивальної.

Ігор Пініс звернувся до міського голови з проханням доручити відповідним структурним підрозділам виконавчого комітету міської ради внести зміни у Програму поводження з безпритульними  тваринами, передбачивши кошти на придбання спецавтомобіля для транспортування тварин, засобів їх відлову та навчання персоналу.

Своєю чергою, заступник міського голови Андрій Товстига нагадав про те, що це питання ще у минулому році порушував депутат Геннадій Кіндер. Уже підготовлені зміни до даної програми, які й передбачають реалізацію вказаних заходів.

Наталія Сеник просила від імені жителів вул. Заводської, 27 вирішити проблему, що виникла у їхньому будинку. Справа в тім, що, як зазначила депутат, зачитуючи звернення ковельчан, ініційоване депутатською групою "Рідний "Сільмаш", за час експлуатації цієї багатоповерхівки на фасадній частині між стиками панелей повідривались елементи штукатурки та подекуди фрагменти герметизації стиків. Внаслідок цього склалася катастрофічна ситуація: у їхніх квартирах все покрито цвіллю. Тож, виходячи з вищевказаного, попросила наголосити начальнику РЖКП № 2 на безумовне виконання зобов'язань перед мешканцями будинку № 27, що по вулиці Заводській, прописаними в договорах про надання послуг та утримання будинку. 

З метою припинення різного роду політичних спекуляцій довкола теми ненадання допомоги та відмови у наданні земельної ділянки матері загиблого в АТО військовослужбовця Надії Тарасюк з боку депутатів фракції ПП "УКРОП" голова фракції ВО "Батьківщина" Василь Дудка звернувся з проханням до міського голови та депутатів допомогти родині вирішити врешті питання надання достойної земельної ділянки, придатної для будівництва житлового будинку та яка не потребує додаткових затрат як з боку міського бюджету, так і з бюджету родини загиблого. 

На сесії також було озвучене звернення працівників РЖКП № 1 та РЖКП № 2 до представників Національного корпусу Ковеля та керівника міського осередку політичної партії "УКРОП".

У цьому зверненні вони висловлюють свою стурбованість з приводу ситуації, що склалася під час проведення засідання виконавчого комітету 14 лютого ц. р. у зв'язку з присутністю на ньому представників Національного корпусу Ковеля, які "фактично заблокували прийняття важливого рішення, від якого залежить заробітна плата та благополуччя сімей простих комунальників". Йдеться про рішення щодо коригування розміру плати на послуги РЖКП, яке зрештою було прийняте в ході виїзного засідання міськвиконкому 20 лютого ц. р. 

Комунальники звернулися до активістів із закликом не створювати соціальну напругу в колективах, не підбурювати мешканців міста до протестів, а розібратися у ситуації.

l

Серед питань порядку денного міська рада затвердила звіт про виконання міського бюджету за 2018 рік та внесла зміни до головного міського кошторису на поточний рік. 

З метою усунення порушень громадського порядку в нічний час доби та зменшення кількості злочинів, скоєних у стані алкогольного сп'яніння, формування в суспільстві здорового способу життя, враховуючи численні скарги мешканців міста Ковеля, міська рада вирішила обмежити роздрібну торгівлю алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (окрім безалкогольного) у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та у закладах торгівлі, розміщених в окремих будівлях, крім закладів ресторанного господарства, на території міста Ковеля з 22.00 до 07.00 години.

Депутати внесли зміни до Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2019-2021 роки, які стосуються включення до її фінансових ресурсів додаткових коштів депутатського фонду на вирішення питань матеріальної підтримки виборців; затвердили детальний план території житлової забудови в районі вул. Зерова (ІІ черга), розміщення багатоквартирних житлових будинків в районі вулиць Відродження та Тараса Боровця, а також дали дозвіл на розроблення детального плану території реконструкції парку ім. Лесі Українки, площі зі сторони парку та вулиці Незалежності.

Народні обранці взяли до відома інформації про виконання Програми економічного та соціального розвитку міста Ковеля за 2018 рік, про роботу відділу охорони здоров'я, про стан боротьби зі злочинністю, забезпечення громадського порядку у місті та виконання Комплексної програми профілактики правопорушень і злочинів на 2018 - 2020 роки у 2018 році.

Було прийнято звернення до Прем'єр-міністра України В. Б. Гройсмана, Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг О. О. Кривенко щодо внесення змін до Закону України "Про ринок природного газу".

В ході сесії депутати розглянули та вирішили понад півсотні питань, що стосуються регулювання земельних відносин у місті, ухвалили низку інших робочих рішень.

Вікторія ЗІНЧУК.

Сорок восьма сесія Ковельської міської ради, що відбулася 28 лютого ц. р., розпочалась із представлення нового депутата. Нагадаємо, що заяву депутата від фракції Радикальної Партії Олега Ляшка Наталії Долінко про дострокове припинення повноважень депутата міської ради народні обранці підтримали на січневій сесії міської ради. Натомість, на її місце заступила наступна за списком Радикальної Партії Олега Ляшка Світлана Крат.

Як повідомила під час засідання голова Ковельської міської територіальної виборчої комісії Світлана Карпук, відповідно до частини першої статті 90 Закону України "Про місцеві вибори" у разі, якщо депутат, який обирався в багатомандатному виборчому окрузі, достроково припинив повноваження, за рішенням територіальної виборчої комісії обраним депутатом визначається наступний за черговістю кандидат у депутати від місцевої партійної організації. 

Постановою Ковельської міської виборчої комісії визнано депутатом Ковельської міської ради Світлану Крат.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 592

За кожним воїном-"афганцем" – свій життєвий подвиг, своя доля. Хтось повернувся цілим і неушкодженим, а хтось – скаліченим. Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче Сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і … завжди хочеться пити. 

Виконували свій інтернаціональний обов' язок і наші земляки. Багато з них мають бойові   нагороди. Високою відзнакою – медаллю  Президента України "За участь в антитерористичній операції" під час міськрайонного тематичного заходу "Журавлями пам'ять повертає", що відбувся нещодавно в Народному домі "Просвіта", нагородили  і нашого земляка –  Василя Козулю з с. Тойкута.

Сьогодні він – герой нашої публікації. Тридцять  років тому Василь Миколайович разом з іншими військовими побратимами боровся за мир  на чужій землі, на чужій війні. Під час небагатослівної розмови з колишнім воїном-"афганцем" ми  пересвідчилися – наскільки він – шляхетна і відважна людина. Чоловікові властиві співчуття, відповідальність, здатність відчувати чужу біду й віддати своє життя заради інших. 

Познайомив нас Сергій Гладун, військовий комісар Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату. 

– Відверто кажучи, не дуже хочеться згадувати про події, які довелося пережити в афганських ущелинах, –  зізнається наш земляк. –– Вважаю, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім’ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, чоловіка. 

– Василю Миколайовичу, коли і де розпочалася Ваша військова служба?

– В  березні 1982 року був призваний до лав Радянської Армії. Три місяці військової підготовки проходив у Термезі – місті Узбекистану, що розташоване  на правому березі Аму-дар'ї, по якій проходить кордон з Афганістаном. Після навчання нас відправили в Афганістан в м. Пулі-Хумрі. Демобілізувався в 1984 році. Всього служба тривала 25 місяців.  

– Що Вам найбільше запам’яталося з військової служби на чужій землі?

– Відверто кажучи, не хотілося б згадувати про тогочасні події в Афганістані, адже це невимовним болем ятрить душу. Одне лише можу сказати, що кожен радянський солдат не йшов туди за нагородами, чи медалями, не пасував перед труднощами. Не пам'ятаю, щоб хтось втікав, чи відмовлявся йти у бій. Мабуть, це тому, що кожен  виховувався у дусі патріотизму. Час тоді такий був, служили практично всі. Це справді було обов'язком, нормою. Як не піти до армії, коли служать практично всі твої друзі, знайомі? Та й слово "Батьківщина" здається важило набагато більше. Офіційно ці криваві події не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але ця війна тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.

– Василю Миколайовичу, чи існує чоловіча дружба?

– Безумовно. Досі  підтримую зв'язок із військовими побратимами. Ми допомагали і підтримували один одного в боях, розуміли з напівслова.  Між нами не було ні мовних бар'єрів, ні непорозумінь. Спілкуюся досі із хлопцями з Одеської і Воронезької областей, Ставропольського краю. Проте, як розпочалися військові дії на Сході нашої країни в 2014 році,  припинили телефонувати один одному, адже я перебував в зоні АТО. 

– Ми пишаємося Вами, Василю Миколайовичу, адже Ви пішли добровольцем до Збройних Сил України. Ось і нагороду отримали від Президента України.

– Зізнаюсь, що для мене це несподіванка. Я не міг спокійно дивитись на те, як нашу країну розривають на шматки. Не чекав якогось визнання, хотілося, щоб мій військовий досвід допоміг іншим не втратити віру, не втратити можливість відстояти  українські кордони. Рік перебував в районі Волновахи Донецької області. Непросто було під час служби, але наші військові виявляли і виявляють неабияку мужність.

 Багато колишніх воїнів-"афганців" продовжують захищати рідну землю від російського агресора. Про військові будні і бої можна розповідати  багато, але чи варто? Війна є війна. Антиукраїнська пропаганда по радіо і по телебаченню зробила свою справу. Якщо людину щодня переконувати в одному й тому ж, то вона справді стає зомбованою. Так трапилось із українцями, котрих переконали, що ворог не зовні, а всередині. Не хотів би багато говорити на цю тему, адже кожен свідомий українець давно розуміє, що все вирішується на політичному рівні.

 В кожного своя правда. Знаю лиш одне – ми повинні відстояти Україну. Так, надто велика ціна миру і благополуччя, але хто ж, як не ми, захистить українські кордони? 

Один з моїх синів Станіслав Козуля теж проходив військову службу на Сході України під час першої хвилі мобілізації. Коли прийшла повістка, він не шукав виходу, де сховатись. Лиш запитав моєї поради. Я сказав йому: "Синку, ти повинен вирішити сам, якщо відчуваєш в душі, що це потрібно, то вперед!". Станіслав проходив службу в 51-ій окремій механізованій бригаді. Це було під час першої хвилі мобілізації. Разом з іншими хлопцями  брав участь у бойових діях за утримання контролю над курганом Савур-Могила, розташованим в Шахтарському районі Донецької області. 

Завершуючи розмову з Василем Козулею, на мить задумалась: "Скільки мужності, скільки сили, скільки твердості характеру в його очах!". Дякуючи таким героям, як Василь Козуля, ми живемо, працюємо, виховуємо дітей, маємо надію на краще.  

Давайте будемо пам'ятати героїв, які ціною власного життя і здоров'я відстоюють наші мир і свободу, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках. Вони на це заслуговують!

Розмову вела 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Василь КОЗУЛЯ.

Фото автора.

За кожним воїном-"афганцем" – свій життєвий подвиг, своя доля. Хтось повернувся цілим і неушкодженим, а хтось – скаліченим. Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче Сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і … завжди хочеться пити. 

Виконували свій інтернаціональний обов' язок і наші земляки. Багато з них мають бойові   нагороди. Високою відзнакою – медаллю  Президента України "За участь в антитерористичній операції" під час міськрайонного тематичного заходу "Журавлями пам'ять повертає", що відбувся нещодавно в Народному домі "Просвіта", нагородили  і нашого земляка –  Василя Козулю з с. Тойкута.

Сьогодні він – герой нашої публікації. Тридцять  років тому Василь Миколайович разом з іншими військовими побратимами боровся за мир  на чужій землі, на чужій війні. Під час небагатослівної розмови з колишнім воїном-"афганцем" ми  пересвідчилися – наскільки він – шляхетна і відважна людина. Чоловікові властиві співчуття, відповідальність, здатність відчувати чужу біду й віддати своє життя заради інших. 

Познайомив нас Сергій Гладун, військовий комісар Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 535

Шановна редакціє!

Сьогодні засоби масової інформації багато уваги приділяють процесу становлення автокефальної Православної Церкви України. А чи не могли б Ви розповісти хоча б коротко про історію проголошення автокефалії інших помісних Церков світу?

Наперед вдячні за  інформацію.

Петро КАЛИНЮК.

м. Ковель.

l

Історичну довідку з питання, яке цікавить нашого читача, підготував настоятель Свято-Пантелеймонівського храму Православної Церкви України з Люблинця протоієрей Матвій Олійник. Він, до речі, – один з учасників творення Історико-канонічної декларації Архієрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату 19 квітня 2007 року в м. Києві.

Пропонуємо увазі читачів газети підготовлену о. Матвієм (на знімку) публікацію.

Шановна редакціє!

Сьогодні засоби масової інформації багато уваги приділяють процесу становлення автокефальної Православної Церкви України. А чи не могли б Ви розповісти хоча б коротко про історію проголошення автокефалії інших помісних Церков світу?

Наперед вдячні за  інформацію.

Петро КАЛИНЮК. м. Ковель.

ххх

Історичну довідку з питання, яке цікавить нашого читача, підготував настоятель Свято-Пантелеймонівського храму Православної Церкви України з Люблинця протоієрей Матвій Олійник. Він, до речі, – один з учасників творення Історико-канонічної декларації Архієрейського Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату 19 квітня 2007 року в м. Києві.

Пропонуємо увазі читачів газети підготовлену о. Матвієм (на знімку) публікацію.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 553

Любов до пісні об'єднала

 нас,

Хай вона лунає всюди й

 повсякчас!

Почуття одвічні й помисли

          одні –

Дай нам, Боже, миру в

    рідній стороні!

Із першими весняними промінчиками, березневим первоцвітом до хорового ветеранського колективу Голоб прийшло своєрідне свято – 35-річчя від дня створення гурту.

Саме стільки літ цей творчий, співучий колектив ветеранів засіває в душах слухачів пісенні зерна радості, натхнення, любові до рідної України. Бо добре розуміє: пісня – це голос душі народної, в ній надзвичайно дивовижно, яскраво і багатогранно відбилась його доля, його історія, прагнення до свободи. А щоб не пересихало це життєдайне джерело народної творчості, особливо української пісні, хористи "доносять" його до молодого покоління.

Сама історія хору почалась у березні 1984 року. Тоді відзначали 40-ліття визволення селища від фашистських загарбників. На той час у кожному трудовому колективі Голоб добре була налагоджена художня самодіяльність: працювали хори, вокальні групи, які свої таланти, напрацювання демонстрували на сцені будинку культури, беручи участь у різних заходах. Ось тоді й народилася ідея на базі ветеранського клубу "Червона гвоздика", який працював при селищній бібліотеці, створити хор ветеранів війни і праці. Зібрались, обговорили всі питання, а головне – повірили в свої сили.

Згодом почалися виступи. Ніколи не забуду той дебют. На фоні солдатського  бліндажа  вийшли ветерани і заспівали всім відому "Землянку". Це був тріумф. Переповнений зал, стоячи, аплодував ветеранам, у багатьох з'явилися сльози на очах. Тоді їх було всього дев'ять, але всі вони – ветерани війни, які відстояли мир, визволили рідну землю від окупантів. Ось так, як у пісні "з маленького потічка розпочалася річка".

Тільки через декілька років потому почали створюватися ветеранські організації. Оцінюючи роботу осередку селища, тодішній обласний голова ветеранів В. Кирилкін наголосив: "Певно, в Києві почули голобський хор, побачили роботу ветеранів, а тому створили ветеранські осередки по всій Україні".

Перегортаючи сторінки літопису цього чудового, невтомного колективу, згадую всіх, хто був першим – Катерину Єрмолаєву, Олександру Подобрій, Олену Ярову, Ганну Пасюк, Марію Шевчук, Таїсу Кочубей – жінок, учасниць війни, Любов Форсюк, Поліну Щесюк – "дітей  війни". Окремо хочу сказати про Марію Янко, яка впродовж 35 років – незмінний активний учасник хору, а  ось уже майже 20 літ очолює місцеву ветеранську організацію і є умілим, талановитим організатором хору.

Але такий невблаганний світ: в кожному колективі, з плином часу, змінюються люди. Одні відходять у Вічність, інші  вливаються в співучу родину і продовжують добру справу своїх попередників.

Я не просто пишу про цей чудовий колектив, а "йду" його творчим шляхом. Завжди раділа їх здобуткам, успіхам, славі і десь в глибині серця бриніли нотки жалю, коли було щось "не так".

"Звичайно, наш народ виплекав таке диво, як наше пісенне багатство. Ми не можемо його втратити, а повинні зберегти і передати молодим поколінням, – говорить  нині Марія Янко. – Через наш хоровий колектив пройшло багато людей. Декого немає в живих, дехто за станом здоров'я уже припинив свої виступи. Але ми пам'ятаємо їх завжди. Сьогодні  хор оновився, сюди прийшли нові талановиті учасники, ветерани праці, художньої самодіяльності. Колись співали на роботі. А нині – у ветеранському хорі. Жоден з них не мислить свого життя без пісні. Повсякчас відчуваємо підтримку з боку місцевої влади, нам допомагають працівники культури. Маємо своїх меценатів, своє приміщення, де працює "Клуб ветеранів "Червона калина", тут проходять репетиції, відзначення ювілеїв, свят".

Так, хор "Червона калина" за 35 років свого існування утвердився як яскравий самобутній колектив. Нині в ньому – 30 співучих, артистичних, творчих, талановитих людей. Про кожного учасника можна розповідати окремо. Їх єднає велика любов до землі, людей, селища, краю. І кожен з них – це талант.

В хорі Г. І. Халепа пише вірші, кладе їх на музику і сама співає. Є. Й. Герасимчук – талановита вишивальниця, її роботи в свій час радували відвідувачів на багатьох виставках. Всі вони свято бережуть пам'ять про минуле селище. Їх експонати – в шкільному музеї та й самі  хористи є бажаними завжди в школі.

Треба відзначити, що учасники хору є не тільки активними на сцені, талановитими виконавцями, а й учасниками громадського життя селища, виявляють свою небайдужість до подій в нашій країні, відгукуються, коли треба прийти на допомогу, підтримати когось, або просто створити гарний настрій. Долучалися до благодійної та матеріальної підтримки наших солдатів, які захищають українську землю на Сході країни. Коли було потрібно, не рахувалися з часом, плели захисні сітки для армії, в'язали теплі шкарпетки, рукавиці. Галина Халепа присвятила свої вірші бійцям АТО. Все відсилали нашим захисникам і отримували взамін слова вдячності.

За 35 років творчої роботи неодноразово змінювався (точніше – поповнювався) його склад, оновлювались сценічні костюми, розширювався і урізноманітнювався репертуар, який налічує добру сотню пісень різних жанрів і тематики, але завжди незмінно вплетена в їх репертуар українська народна пісня. Саме тому "калинівці" здобули заслужену шану не тільки в селищі, районі, області. Цей чудовий колектив відомий в Білорусі, неодноразово йому аплодували в Польщі. Хор має багату творчу біографію. Упродовж  років з успіхом презентує свій мистецький талант, бо жодне свято не обходиться без їхньої участі.

Особливо пам'ятна поїздка до Тернополя на зустріч ветеранських хорів. Коли від'їжджали, міський голова Тернополя відзначив, щоб вчилися досвіду роботи у волинських ветеранів, хоча Волинь представляли голобчани.

А як не згадати поїздку до Ратного на передачу естафети "Пам'ять поколінь"? Тут виступали ветеранські колективи Білорусі, Ратного, а Ковельський район представляли теж голобчани. І таких творчих зустрічей було багато. Про це свідчать подяки, грамоти. Найвищою нагороою було присвоєння хору звання "Народного аматорського колективу", яке вони підтвердили уже вчетверте.

Але найбільше пам'ятними, дорогими є виступи хору в військовому госпіталі Луцька. Коли нещодавно виступав хор там, то це було хвилююче, не могли  стримати свої емоції ветерани. Звичайно,  все це – дякуючи художньому керівнику хору Наталія Щур та акордеоністу Миколі Щесюку.

Хор ветеранів – яскравий приклад того, як людина, незалежно від віку, може організувати свій вільний час, як потрібно любити життя, служити зразком для інших, особливо – для молоді. Де б не виступали, чують гарні відгуки. І це радує. Їх шанують, люблять в районі, області. Запрошують на масові заходи.

"Хор ветеранів "Червона калина" є "візитною карткою" селища, його гордістю, – говорить Голобський селищний голова Сергій Гарбарук. –Хористи користуються заслуженим авторитетом не тільки серед жителів селища, району, але й серед колег- аматорів мистецтва.

Люди різних професій, вийшовши на заслужений відпочинок, зуміли спрямувати свою невичерпну енергію на добру, корисну справу: об'єдналися в колектив з любов'ю до рідної української пісні. Це нелегко й непросто, але потрібно людям,  бо приносить радість та задоволення і виконавцям, і їх шанувальникам. По своїй квітучій творчій ниві ветерани несуть у широкій світ пісню – душу нашого народу. З року в рік зростає виконавська майстерність хору, урізноманітнюється репертуар".

Шановні хористи! Дякуємо за любов до пісні, а також за збереження народних традицій. Ви зустріли свій 35-річний ювілей в розквіті творчих сил, збагачені життєвим досвідом, сумлінною працею, великою любов'ю до народної пісні. Нехай Ваша неперевершена яскрава творчість і надалі не  знає кордонів, лине від серця до серця тішить вдячних шанувальників. Нехай ще довгі роки Вам судиться радувати прихильників чудовим співом, а ми з радістю будемо чекати ваших виступів і сподіватись на співпрацю!

Всім – міцного здоров'я, щастя, успіхів, добробуту, життєвих гараздів, миру, достатку в родинах!

З повагою –

Валентина СІЧКАР,

голова районної ветеранської організації.

НА ЗНІМКАХ:  виступає "Червона калина".

Фото виступів різних періодів з архіву автора.

Із першими весняними промінчиками, березневим первоцвітом до хорового ветеранського колективу Голоб прийшло своєрідне свято – 35-річчя від дня створення гурту.

Саме стільки літ цей творчий, співучий колектив ветеранів засіває в душах слухачів пісенні зерна радості, натхнення, любові до рідної України. Бо добре розуміє: пісня – це голос душі народної, в ній надзвичайно дивовижно, яскраво і багатогранно відбилась його доля, його історія, прагнення до свободи. А щоб не пересихало це життєдайне джерело народної творчості, особливо української пісні, хористи "доносять" його до молодого покоління.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 697

31 березня 2019 року з 08.00 до 20.00 год. проводитимуться чергові вибори Президента України. Щоб проголосувати на виборах, виборець повинен бути у списках виборців та мати з собою паспорт або тимчасове посвідчення громадянина України. Без пред'явлення цих документів виборець не  проголосує.

Щоб реалізувати своє право голосу, потрібно завчасно перевірити, чи включений виборець до Державного Реєстру виборців, чи відповідають його персональні дані дійсності. Для цього, якщо виборець житель Ковельського району, потрібно звернутись до відділу  ведення Державного реєстру виборців апарату Ковельської районної державної адміністрації за адресою: м. Ковель. вул. Незалежності, 73, кб. 404 (4-ий поверх).

Якщо ж виборець — житель м. Ковеля, то звернутись потрібно до відділу  ведення Державного реєстру виборців м. Ковеля за адресою:  м. Ковель, вул. Незалежності, 73, каб. 112 (1-ий поверх).

На сьогодні ефективно працює Особистий кабінет виборця, розміщений на офіційному сайті Державного реєстру виборців (www.drv.gov.ua). Завдяки цьому інтернет-ресурсу кожен може зареєструватися й надіслати електронний запит для перевірки включення до цього Реєстру. 

На виборах Президента України 31 березня 2019 року Законом передбачено тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси. Тимчасова зміна місця голосування передбачає зміну виборчої дільниці на іншу виборчу дільницю без зміни виборчої адреси. Для тимчасової зміни місця голосування виборцю необхідно надати паспорт та підтверджуючі документи в Державний реєстр виборців: довідка про фактичне місце проживання, студентський квиток, відрядження, посвідчення члена комісії тощо. Тимчасова зміна місця голосування забезпечує включення виборця до списку виборців на відповідній виборчій дільниці одноразово — на день голосування (31 березня 2019 року). Тобто у разі призначення повторного голосування з виборів Президента України виборцям необхідно повторно звернутися до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців щодо тимчасової зміни місця голосування вже на дату проведення повторного голосування. 

З 23.03.2019 кожен виборець має право ознайомитися в приміщенні дільничної виборчої комісії (далі — ДВК) з попереднім списком виборців та перевірити правильність внесених до нього відомостей. 

До 25.03.2019 включно ДВК надсилає або доставляє в інший спосіб кожному виборцю іменне запрошення, яким повідомляє про включення його до попереднього списку виборців відповідної дільниці, назву виборів, адресу ДВК, її номер телефону і розпорядок роботи, а також про час і місце голосування. Виборцям, стосовно яких у списку виборців є відмітка про постійну нездатність самостійно  пересуватися (НСП), одночасно повідомляється, що їм буде надана можливість проголосувати за місцем перебування. Якщо виборець у вказані строки не отримав запрошення на вибори, або якщо після ознайомлення з цим запрошенням чи попереднім списком виборців він помітив якісь неточності щодо себе, або не виявив себе у списку виборців, виборець має право звернутися до органу ведення Державного реєстру виборців або ДВК не пізніше, як за п'ять днів до дня виборів (до 25.03.2019). Заява, подана після зазначеного строку, не розглядається.

Кожен виборець має право звернутися до суду з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб, у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Суд при розгляді даного адміністративного позову звертається із запитом щодо уточнення відомостей про виборця до відповідного органу ведення Реєстру, який зобов'язаний невідкладно надати відповідь на запит суду. Рішення суду про внесення змін до списку виборців не пізніш як за п'ять днів до дня виборів (до 25.03.2019) подається виборцем до органу ведення Реєстру, а пізніше цього строку — терміново до ДВК.

Якщо виборець несподівано захворів, що призвело до тимчасової нездатності самостійно пересуватися, то він може звернутися до 20:00 години 29.03.2019 до відповідної ДВК із власноручно написаною заявою про надання можливості проголосувати за місцем перебування. До такої заяви додається довідка про стан здоров'я, видана медичною установою (лікарнею, амбулаторією, ФАПом, поліклінікою тощо). ДВК зобов'язана до дня виборів перевірити відомості заяви та довідки і за результатами такої перевірки включити (або ні) виборця до витягу із списку виборців для голосування "на дому". Якщо у виборця є відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, але він бажає проголосувати на своїй виборчій дільниці, то йому слід письмово або особисто повідомити про своє бажання відповідну ДВК до 12.00 години 30.03.2019 року.

Орган ведення Реєстру виготовляє уточнені списки виборців за результатами розгляду заяв виборців про уточнення попереднього списку виборців, заяв виборців про тимчасову зміну місця голосування, поданих відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців", у тому числі членів окружних та дільничних виборчих комісій (члени окружних виборчих комісій включаються до списку виборців на виборчій дільниці, найбільш наближеній до місця знаходження відповідної окружної виборчої комісії, а члени дільничних виборчих комісій до списку виборців на виборчій дільниці, де вони включені до складу виборчої комісії), а також на підставі:

- відомостей, поданих згідно зі статтею 22 Закону України "Про Державний реєстр виборців";

- рішень окружних виборчих комісій щодо утворення дільничних виборчих комісій спеціальних виборчих дільниць (у частині включення членів дільничних виборчих комісій до списків виборців на спеціальній виборчій дільниці);

- повідомлень дільничних виборчих комісій спеціальних виборчих дільниць про включення виборців до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці, отриманих не пізніше, як за п'ять днів до дня виборів;

- рішень судів щодо внесення змін до списку виборців, отриманих не пізніше, як за п'ять днів до дня виборів.

При включенні виборця до уточненого списку виборців відомості про нього вносяться у кінці списку виборців (до продовження списку виборців). При цьому в графі "Примітки" зазначаються дата і номер рішення суду. 

Зміни до уточненого списку виборців вносяться головою або заступником голови та секретарем дільничної виборчої комісії.  Підставою для внесення змін до уточненого списку виборців є:

- рішення суду щодо внесення змін до списку виборців;

- повідомлення органу ведення Реєстру щодо усунення кратного включення виборця у списку виборців на цій виборчій дільниці.

Уточнений список виборців після внесення до нього змін закривається у день, що передує дню виборів, шляхом закреслення незаповнених граф для внесення прізвищ виборців таким чином, щоб унеможливити внесення до списку додаткових виборців, підписується головою (головуючим на засіданні) та секретарем дільничної виборчої комісії (секретарем засідання) та скріплюється печаткою комісії.

У день виборів зміни до уточненого списку виборців не вносяться! ДВК має право лише виправляти неточності та технічні описки в уточненому списку виборців — неправильне написання прізвища, імені, дати народження, номера будинку чи квартири.

Перевірте себе у списках виборців, щоб реалізувати своє право голосу! 

Прийдіть 31 березня 2019 року на свою виборчу дільницю і проголосуйте!

Відділ ведення Державного реєстру виборців апарату Ковельської районної 

державної адміністрації

Адреса: м. Ковель, вулиця Незалежності, 73, каб. 404, тел. (03352) 5-31-23.

Відділ ведення Державного реєстру виборців  виконавчого комітету Ковельської міської ради

Адреса: м. Ковель, вулиця Незалежності, 73, каб. 112, тел. (03352)  6-17-11.2

Графік  роботи: понеділок — 08:00-17:15; вівторок — 08:00-17:15; середа — 08:00-17:15; четвер — 08:00-17:15; п'ятниця — 08:00-16:00; субота — 08:00-12:00; неділя — 08:00-12:00 год.

31 березня 2019 року з 08.00 до 20.00 год. проводитимуться чергові вибори Президента України. Щоб проголосувати на виборах, виборець повинен бути у списках виборців та мати з собою паспорт або тимчасове посвідчення громадянина України. Без пред'явлення цих документів виборець не  проголосує.

Щоб реалізувати своє право голосу, потрібно завчасно перевірити, чи включений виборець до Державного Реєстру виборців, чи відповідають його персональні дані дійсності. Для цього, якщо виборець житель Ковельського району, потрібно звернутись до відділу  ведення Державного реєстру виборців апарату Ковельської районної державної адміністрації за адресою: м. Ковель. вул. Незалежності, 73, кб. 404 (4-ий поверх).

Якщо ж виборець — житель м. Ковеля, то звернутись потрібно до відділу  ведення Державного реєстру виборців м. Ковеля за адресою:  м. Ковель, вул. Незалежності, 73, каб. 112 (1-ий поверх).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 690

Гадаю, ворожу –  що 

було і буде, розкажу…

Коментарів до новини: 35
Переглядів новини: 9461

Оселя жительки селища Люблинець Любові Григорівни Василюк схожа на музей. Чого тільки не побачиш в її хаті! Тут – безліч картин, оформлені фужери, сувенірні пляшки, панно, самовари – всього не перелічити. Цю красу жінка виготовляє із звичайнісінького… тіста. Воно м'яке, пластичне і слухняне в руках.

– Буває, що сиджу до четвертої ранку, так захопить робота, – розповідає жінка. – Ввечері, коли всі полягають спати і ніхто не заважає, моя фантазія  набирає "обертів". Дуже люблю ліпити квіти, через що на усіх моїх картинах і оздобленнях лише вони.

Жінка дбайливо виліплює кожну пелюстку, кожен листочок. Коли виріб висихає, вона розфарбовує його у потрібний колір. На картинах, наче живі, красуються гладіолуси, настурція, бузок… Коли одружувався син Любові Василюк, мама зробила весільну арку, теж оздобивши квітами з тіста. А які красиві весільні фужери для молодих! Ну, просто казкові.

Цим видом мистецтва жінка займається уже  6 років. А все почалося з того, що до її рук потрапила книжечка з порадами про те, як виготовляти вироби з тіста. Любові Григорівні сподобалося, вона почала працювати. Часом буває, що перероблює деякі елементи, але в кінцевому підсумку є на що подивитися.

– А скільки часу йде на виготовлення однієї картини? – запитую в господині.

– Ліплю десь близько 4 години, 2-3 години розфарбовую, виготовляю рамку і  за добу все готово, – говорить Любов Григорівна і додає жартома: – Навіть нема коли чоловікові вареника зліпити. 

Хист до творчості в Л. Василюк "прорізався" ще в шкільні роки: вона гарно змальовувала картини відомих художників – таких, як Леонардо да Вінчі, Рафаель.

Після 8-го класу пробувала вступити до Львівського художнього училища ім. Труша. Але оскільки не вчилася в художній школі, то їй сказали, що шансів не має. І дівчина зі своїми малюнками поїхала додому.

Але самобутній митець живе у ній  і донині. Вона дуже гарно в'яже (вже внучці багато речей виготовила),  "обв'язує" своїх подружок. Кругом хати садить багато квітів, випалює картини, пише їх маслом, вибиває дивандеки і багато чого іншого вміє Любов Василюк.

“Головне – потрібно любити свою працю і вкладати  в неї душу, – ото й увесь секрет моєї роботи”, – каже жінка.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

НА ЗНІМКАХ: роботи талановитої майстрині з Люблинця.

Фото 

з домашнього архіву.

Оселя жительки селища Люблинець Любові Григорівни Василюк схожа на музей. Чого тільки не побачиш в її хаті! Тут – безліч картин, оформлені фужери, сувенірні пляшки, панно, самовари – всього не перелічити. Цю красу жінка виготовляє із звичайнісінького… тіста. Воно м'яке, пластичне і слухняне в руках.

– Буває, що сиджу до четвертої ранку, так захопить робота, – розповідає жінка. – Ввечері, коли всі полягають спати і ніхто не заважає, моя фантазія  набирає "обертів". Дуже люблю ліпити квіти, через що на усіх моїх картинах і оздобленнях лише вони.

Жінка дбайливо виліплює кожну пелюстку, кожен листочок. Коли виріб висихає, вона розфарбовує його у потрібний колір. На картинах, наче живі, красуються гладіолуси, настурція, бузок… Коли одружувався син Любові Василюк, мама зробила весільну арку, теж оздобивши квітами з тіста. А які красиві весільні фужери для молодих! Ну, просто казкові.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 570