COVID-19: шанс від Господа Бога навернутися до духовного життя
SARS-CoV-2, немов мечем, посікає життя та здоров’я роду людського на Землі, незважаючи на раси, мови, народності, національності та релігійні переконання і соціальні розмежування, а також непростий на сьогодні час в суспільному, економічному та соціальному житті кожного.
Підступний коронавірус вніс свої корективи і в духовне життя роду людського та у звичний уклад церковного життя.
Сам Папа Римський на східцях порожньої площі перед собором Святого Петра у Ватикані виголосив щорічне Великоднє послання до «Града та Світу» («Urbi et Orbi»), де порівняв теперішній коронавірусний вплив на суспільне та економічне життя світу «…з настанням вечора, коли згущується темрява».
Сходження Благодатного вогню в Єрусалимському храмі Гробу Господнього/Воскресіння у Велику суботу відбулося без сотень тисяч вірних Христової Церкви і з обмеженою кількістю учасників.
Мусульмани у всьому світі відзначають на карантині Рамадан – місяць обов’язкового для мусульман посту, що є одним з п’яти стовпів ісламу, при безпрецедентній забороні на сімейні зібрання і масові молитви. Вперше в історії через пандемію коронавірусу нового типу Covid-19 закриті головні святині для мусульман – Мечеть Аль-Харам в Мецці та Мечеть Масджид ан-Набаві в Медині.
Великодні Богослужіння і взагалі Богослужіння священики Христової Церкви провели та проводять без присутності парафіян у порожніх церквах, храмах, костелах, монастирях, лаврах, скитах, а без народу і вірних Служба Божа втрачає сенс.
Навіть у Томину неділю — традиційний післявеликодній поминальний день, були закриті для населення цвинтарі міст і сіл країни, що не дозволило живим традиційно помолитися за рідні душі усопших.
l
Одначе карантинні заходи, встановлені світською владою в умовах пандемії коронавірусу, є загальнодержавними та не спрямовані конкретно на Христову Церкву, а на все суспільне життя людини в Україні і містять абсолютно гуманні передумови — збереження головного — людського Життя та Здоров’я.
Проте ніхто з державної влади, приймаючи та контролюючи рішення про карантин, не замислилися над тим, що саме побожність віруючої людини та її духовне здоров’я – це той індикатор та рівень імунітету людського організму, якого потребує фізичне здоров’я Людини в протистоянні з будь-якою хворобою, в т. ч. і зі смертельним Соvid-19.
Сьогодні, не дочекавшись завершення пандемії та не дивлячись на людські втрати, спричинені коронавірусом, при повній відсутності специфічного лікування та вакцини від коронавірусу нового типу Сovid-19, деякі країни окремі штати США, Європи, Азії, в т. ч. Україна, послаблюють умови накладеного карантину і поступово повертають населення до звичайного світського життя в умовах так званого, «адаптивного карантину». Такі дії світської влади країн в усьому світі скеровані лише на фізичне та матеріальне життя людей і аж ніяк не на духовну зрілість суспільства.
Звідси виходить, що карантинні заходи владних структур країн світу у боротьбі зі смертельним SARS-CoV-2, де фізичне та матеріальне домінує над духовним, є глобальними по всьому світу.
І у цій ситуації владним елітам країн світу, без змови, вдалося панічно через засоби масової інформації викликати у Людини / суспільства значно більший страх від коронавірусу Сovid-19 з його смертельним наслідком при повній відсутності вакцин та ліків, аніж страх перед Господом Богом за невиконання Закону заповідей Божих у повсякденному світському житті.
l
Аналізуючи таку ситуацію, коли в умовах тотальної пандемії нової коронавірусної інфекції фізичне домінує над духовним, я наштовхнувся на думку: а, може, недопущення вірних різних віросповідань та конфесій до живого спілкування з Богом є не стільки діями світської влади, скільки «промисел і допуст Божий»? Може, Господь через смертельний SARS-CoV-2 і перевіряє кожного з нас на Землі на вірність, міцність духа та достатню віру в Бога?
І у цьому слушним є, по-перше, послатися на морального лідера суспільної думки в Україні світлої пам’яті Блаженнішого Любомира Гузара: «Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами і будемо Йому довіряти, то можемо мати оправдану надію на Його поміч».
А по-друге, святкуючи Вербну Неділю, вхід Господній до Єрусалиму, згадуємо опис в Біблії історії про «Вигнання торговців з храму». У великі свята, особливо напередодні свята Пасхи, двір Єрусалимського храму перетворювався на базар, де продавали тварин і голубів для жертвоприношень, міняли гроші для пожертви на храм. Це не було нормальним явищем, однак воно було вигідне для служителів храму, з цього вони мали чималий дохід.
Ставлення до цього Спасителя показав євангеліст Йоанн Богослов, описуючи початок Його земного служіння, коли Він, «… знайшов…, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники14. І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, — вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи15. І сказав продавцям голубів: „Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!16 (Йо. 2,14-16). І вчив їх, кажучи: «Чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? А ви зробили його вертепом розбійників» (Іс. 56,7; Єр. 7, 11).
Перенісшись думками до коронавірусного сьогодення, важливо кожному не лаятися, критикувати і засуджувати владу, не шукати винних, не боротися за право ходити до церкви, храму, костелу, монастиря, лаври, скита, мечеті, синагоги, будинку молитви, схиляючи в такий спосіб своїх пастирів до порушення карантинних заходів, а подумати, за що наш Господь вигнав нас з Його храмів, тим більше, в одне з найвеличніших для кожного християнина свят – Світле Воскресіння Христове?
l
Я такий же перед Господом Богом, як і ми усі, проте дозволю акцентувати увагу у цьому на наступному.
Уже 29 років ми спокійно і впевнено ходимо до храмів, не озираючись на «стукачів», не хвилюємося за побожність рідних, не ламаємо через це своє життя. За цей час відкрили чи збагатили себе зовсім іншим світом – світом, де людина не самотня, але проходить свій життєвий шлях з Богом.
Як християни, ми вчилися весь цей час жити вільним церковним життям, де храм і служба Божа займають центральне місце, місце зустрічі Людини і Живого Бога. За ці роки ми призвичаїлися до недільних та святкових служб, до постів і свят, особливо до Великодня та Різдва Христового.
Звиклись до спільних паломницьких подорожей до святих місць, з надією отримати духовне очищення та спокутувати гріхи, отримати душевний спокій, милосердну підтримку від Господа, позбувалися недуг, особливо, коли такий церковний захід спонсорує благодійник.
Стало звичним складали добровільні грошові пожертви на храми Божі та їх шати, інколи робили грошові або речові пожертви нужденним через Церкву або інші релігійні організації та подавали милостиню убогому, сподіваючись у такий спосіб відкупитися за гріхи у Господа Бога.
Проте ці 29 років наші церковні та побожні дії були, напевне, не угодні Господу; не потрібні Йому такі молитви; не хоче Він бачити нас в позолочених і чудових храмах під професійні пісні першокласних співаків, раз за помахом коронавірусу Соvid-19 Господь Бог закрив свої храми для усіх нас. І тут ось таке, від своїх, від Господа Бога – сидіти по домівках!
І саме в такій коронавірусній ситуації сьогодні нам усім необхідно тверезо оцінити власне духовне життя та дати відповідь на просте запитання: а чи було воно у нас?
А, можливо, храм так і не став для кожного православного християнина другою домівкою, де перебуває наш Небесний Отець, Господь наш Ісус Христос?
Чи маємо ми страх Божий, коли заходимо до церкви і знаходимося перед хрестом Ісуса або престолом Божим, де поміж нас Христос? А чи віднайшли ми в нашому храмі Христа Спасителя? Наскільки вміємо наживо спілкування в церкві з Богом? Наскільки сприймає усім своїм єством уривки Апостольських послань та святого Євангелія і прагнемо глибоко зрозуміти їх текст під час роздумів, які виголошує в церкві священик?
А, може, приходимо до храму як до себе додому — розбещеними, розслабленими, що не дозволяє зосередитися в молитві? А чи не базікаємо, оглядаємося, розглядаємо оточуючих, стоячи перед Богом на службі Божій? Може, не ображаємося на священика, коли під час проповіді чи по службі Божій він звернув нашу увагу на неприпустимі наші дії в світському житті? Чи не трактуємо ми на свій лад прописане Господом Богом у Церковному Уставі духовне життя парохії та владик зокрема?
l
Можливо, з причини власної гордості та пихи в світському житті, а, може, вседозволеності у церковному житті, в душі кожного з нас стався занепад віри та відбувається масовий відхід християнського народу від справжньої Віри і спілкування з Богом відповідно до Його Законів – суворих правил, даних Богом людям, яких вони повинні триматися в Житті, щоб жити боговгодно, відповідно своєму від Бога призначенню.
А чи не переходимо ми сьогодні до форми, традицій, святково-обрядової культури, сімейних звичаїв, ритуалів, церемоній, забобонів, містицизму, аморальності і проступків розумом/свідомістю в нашому Житті, оправдовуючи себе поза Законами Божими і встановлюючи в такий спосіб для себе власні – правила земного Життя?
А звідси виходить, що коли усього цього та іншого у наших душах немає, таке церковно-духовне життя не вартує і «ламаного гроша» і, як неплодоносне дерево, вартує спалювання.
Якщо нас вигнали з храму так жорстоко – значить, ми це заслужили, значить, це той необхідний нам стрес від Бога, який тільки й може нас примусити здригнутися і прокинутися від благодушного сну псевдодуховності і самозаспокоєння.
І ми повинні прокинутися та стати на молитовну розмову з Господом Богом. Зобов’язані це спокійно зробити в себе вдома — встати перед Живим і Люблячим, чуючим і чекаючим нашого серця Богом, поставши перед Ним з оголеною і покаянною душею, смиренно просячи милості та зцілення.
У наших домівках сьогодні ми повинні почути заклик Божий «Ідіть за Мною» – заклик, який пролунав біля Галилейського моря (Мр.1:16-20), та маємо почути в наших домівках і те, що Господь кличе нас, вірних, до духовної досконалості та вічного блаженства: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мт. 11:28).
l
Господь звертається до нас через особливу Свою милість у час хвороби Соvid-19: «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Од. 3:20) і застановляє нас усіх зрозуміти справжню мету власного життя, коли Людина мусить жити заради Бога більше, ніж заради себе і постійно чути голос Спасителя: «Я – дорога, і nравда, і життя» (Йо. 14:6), адже сам Господь і Його Святе Євангеліє – це правдива дорога, по якій ми повинні йти.
Відповіддю на створену Богом для всіх вірян на Землі духовну проблему має служити вчинок преподобної Марії Єгипетської (344-421) (пам’ять про яку Христова Церква звершує 14 квітня), коли незнана сила не дозволила їй за нестримну розпусту переступити поріг церкви. Настрашена цим, Марія Єгипетьська переусвідомила своє життя та стала вірна Господу Богу.
А чи дослухаємося ми до вчинку преподобної Марії Єгипетської та чи зуміємо переусвідомити власне світське життя в угоду Богу?
І ще. Святий Петро перед синедріоном сказав первосвященикам: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Ді. 5:29), адже для Людини «всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни» (Як.1:17).
Чи стане це нам повчальним? Чи переосвідомимо ми власне життя під час самоізоляції та соціальної дистанції? А, може, чекатимо від нашого Господа нового, ще більш грізнішого випробування, аніж коронавірус Соvid-19, щоб всім на Землі, нарешті, почати жити за Законами Божими?
Василь РУДЕНЬ, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького,
уродженець с. Уховецька.
SARS-CoV-2, немов мечем, посікає життя та здоров’я роду людського на Землі, незважаючи на раси, мови, народності, національності та релігійні переконання і соціальні розмежування, а також непростий на сьогодні час в суспільному, економічному та соціальному житті кожного.
Підступний коронавірус вніс свої корективи і в духовне життя роду людського та у звичний уклад церковного життя.
Сам Папа Римський на східцях порожньої площі перед собором Святого Петра у Ватикані виголосив щорічне Великоднє послання до «Града та Світу» («Urbi et Orbi»), де порівняв теперішній коронавірусний вплив на суспільне та економічне життя світу «…з настанням вечора, коли згущується темрява».
Сходження Благодатного вогню в Єрусалимському храмі Гробу Господнього/Воскресіння у Велику суботу відбулося без сотень тисяч вірних Христової Церкви і з обмеженою кількістю учасників.
Мусульмани у всьому світі відзначають на карантині Рамадан – місяць обов’язкового для мусульман посту, що є одним з п’яти стовпів ісламу, при безпрецедентній забороні на сімейні зібрання і масові молитви. Вперше в історії через пандемію коронавірусу нового типу Covid-19 закриті головні святині для мусульман – Мечеть Аль-Харам в Мецці та Мечеть Масджид ан-Набаві в Медині.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 313
Летять, ніби чайки, і дні, і роки...
Моя улюблена газета
Покликання, благословенне Богом
COVID-19: шанс від Господа Бога навернутися до духовного життя
Через санації та пацифікації — до Незалежності
Потурбуйтесь про майбутню пенсію
Про що свідчать підсумки конкурсу?
Коли не стало мами
Побраталися
Листи, в яких оживає кохання