12.01.2023
Погода в Ковелі  
12–18 січня

снігПогода в Ковелі   12–18 січня

Четвер. Хмарно, мокрий сніг. Температура: 5оС. Вітер південний помірний.
В ніч на п'ятницю. Хмарно, часом мокрий сніг. Температура:  2оС. Вітер південно-західний помірний.
П'ятниця. Хмарно. Температура: 5оС. Вітер південний помірний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 197
Читати далі
12.01.2023

мирВелике починається з малого

У Новорічно-Різдвяні свята найчастіше звучить побажання: "Перемоги й миру!". Саме цими словами ми вітаємо рідних, знайомих, близьких. І хоч розуміємо, що досягти мети, "сфокусованої" у цих двох коротких словах, і непросто, і нелегко, але віримо, що наша спільна мрія неодмінно збудеться.
Інакше бути не може. Як велика річка починається з малого потічка, так і наша  майбутня  велика Перемога залежить від конкретного внеску кожного з нас. В першу чергу, звичайно, – від воїнів ЗСУ, які щодня демонструють чудеса мужності й героїзму у боротьбі із зухвалим російським агресором. Багато залежить від військового командування, взаємодії з органами центральної і місцевої влади, волонтерів, духовенства, громадськості.
Наша газета постійно інформує про роботу, спрямовану на зміцнення обороноздатності держави, підвищення боєздатності армії, організацію територіальної оборони. Не залишають журналісти поза увагою діяльність педагогічних колективів, релігійних громад, добровільних об'єднань, головним девізом яких є гасло: "Все – для фронту,  все – для Перемоги!". Спільно  ми впевнено йдемо до звитяги.
Війна не тільки зробила нас згуртованішими, мужнішими, сильнішими. Вона майже в кожному, образно кажучи, відкрила "друге дихання": ми стали уважнішими один до одного, навчилися розділяти біль і горе з іншими, іноді навіть незнайомими раніше людьми, допомагати тим, кому важче, аніж нам. При цьому приклад батьків наслідують діти: до сліз  вражає їх готовність організувати акції на підтримку Збройних Сил, збирати кошти на рахунок благодійних організацій, які опікуються пораненими, хворими воїнами, допомагати сім'ям загиблих Героїв, увіковічнювати пам'ять про них в музейних куточках, школах і навчальних закладах, де вони навчаються.
Путінським вбивцям нас не зрозуміти. Вони – це всуціль мародери, головорізи, бандити, гвалтівники. Їх об'єднує ненависть до вільнолюбивого і мужнього українського народу, жалоба до грошей і матеріальних цінностей.
Українців об'єднує віра в Бога, любов один до одного, спільність великої мети. В цьому – різниця між нами,  що робить українців людьми Світла, а орків – слугами диявола. 
У Новорічно-Різдвяні свята найчастіше звучить побажання: "Перемоги й миру!". Саме цими словами ми вітаємо рідних, знайомих, близьких. І хоч розуміємо, що досягти мети, "сфокусованої" у цих двох коротких словах, і непросто, і нелегко, але віримо, що наша спільна мрія неодмінно збудеться.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 181
Читати далі
12.01.2023
Прогнози діда Саші
про близьке майбутнє наше

пооодаПрогнози діда Саші про близьке майбутнє наше

Дід Саша вже довгі роки передбачає погоду на рік для односельців, знайомих та всіх, хто до нього звернеться. Звертаються до діда в селі і за порадою, як вчинити в тій чи іншій ситуації, що чекає в майбутньому тощо. 
Сьогодні я завітав до діда Саші за прогнозом погоди на 2023 рік.
ххх
– Діду Сашо! Що нас чекає в плані погоди на 2023 рік та як Ви її передбачаєте?
 
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 480
Читати далі
12.01.2023

Датієнко"Золоті" руки Володимира Датієнка

За останні місяці, відколи почалася російсько-українська війна, ми вже звикли до слів: "Перемога залежить від кожного з нас". Щоправда,   не завжди замислюємося над глибинною сутністю цієї фрази, намагаючись просто чесно й сумлінно займатися тією справою, яку нам доручили.
Однак є такі, котрі, навіть перебуваючи, як ми кажемо, на заслуженому відпочинку, намагаються бути максимально корисними суспільству, допомагати фронту в міру своїх сил, можливостей, здібностей і таланту. До таких з повним правом можна зарахувати ковельчанина Володимира Датієнка, котрий мешкає на вулиці Брестській і котрого добре знають у місті, у якому  він народився, вчився і тривалий час працював на "Ковельсільмаші".
За професією Володимир Іванович – зварник. Причому, фахівець високого класу, який виконує найскладніші види електрозварювання. Знаю його давно, адже разом навчалися в школі. Та й нині не раз зустрічаємося при нагоді, розмовляємо про життя-буття, обмінюємося новинами.
Декілька днів тому мені зателефонував один із знайомих колег-журналістів і запропонував: "Напишіть у газеті про нашого земляка, який з власної ініціативи виготовляє пічки-"буржуйки" для українських військових. Робить це добровільно   власним коштом".
Інформація зацікавила. "А хто це такий і де мешкає?" – запитав. Коли почув відповідь і дізнався, що то – мій давній знайомий, одразу запалився бажанням зустрітися з ним. І ось нещодавно, сонячного січневого дня завітав у гості до Володимира Датієнка. Був він на дворі, допомагав сусіду у ремонті якоїсь хитромудрої деталі-запчастини. Побачивши мене, здивувався: "Яким вітром  сюди занесло?".
Пояснив. Господар усміхнувся і показав на готові вироби, що стояли біля майстерні. "Та чи варто про це писати? Нічого героїчного не роблю", – сказав, дещо зніяковівши.
"Треба! – твердо мовив я. – Нехай люди знають про добрі справи. Можливо, хтось допоможе – металом чи грошима". – "Найбільше потребую електродів для зварювання, – пояснив Володимир Іванович. – Дуже швидко витрачаються. А коштують дорого". – "А метал де берете?", – "Де вдасться. В основному – у пунктах заготівлі брухту. Метал теж, до речі, останнім часом подорожчав".
В розмові з'ясовується, що син майстра служить в Збройних Силах України, тому з побратимами охоче користується "буржуйками", виготовленими батьком. Багато пічок забирають самі військові, щиро дякуючи Володимиру Датієнку. Деякі з виробів я побачив на власні очі. Показав мені господар і своє обійстя. Має сад, де родять смачні яблука, груші, смородина, порічки та інші "вітаміни". Особисто перекопує ділянку восени і навесні, вирощує городину, картоплю, яких на зиму вистачає. Адже живуть удвох з дружиною, діти і онуки окремо. "Але коли зберемося всією сім'єю, то місця багатенько треба, – мовить він. – Адже більше 20 чоловік за стіл сідає".
Поговорив я і з дружиною Валентиною Олександрівною. Її теж знають ковельчани та й мені добре знайома. Багато років працювала в управлінні торгівлі, потім очолювала колектив "Дитячого світу" в центрі міста. У розмові добрим словом згадує колишню очільницю управління Ганну Калитюк, колег по роботі Володимира Микулича, Надію Суріну, покійного Володимира Мамітова та інших гарних людей. 
Погоджуюсь з пані Валентиною, адже колектив управління торгівлі (раніше – мішторгу) завжди був правофланговим серед підприємств ковельської торгівлі. Начальник Ганна Максимівна Калитюк виховала і згуртувала чудову команду однодумців, особисто дуже багато зробила для зміцнення матеріальної бази галузі. Це – нові магазини, складські приміщення, триповерховий будинок самого управління.
Ось така зворушлива і "тепла" зустріч відбулася у мене в новорічно-різдвяні дні. Приємно, що у нашому краї є люди, які не просто виголошують красиві і правильні гасла, а й роблять красиві і правильні справи.
Тож миру, добра Вам, дорогі земляки, у Новому 2023-му році! Разом – до Перемоги!
Микола ВЕЛЬМА.
НА ЗНІМКАХ: Володимир ДАТІЄНКО за роботою.
Фото автора.
P.S. До речі, герой моєї розповіді сам – учасник бойових дій, тому добре знає ціну миру на Землі.
М. В. 
За останні місяці, відколи почалася російсько-українська війна, ми вже звикли до слів: "Перемога залежить від кожного з нас". Щоправда,   не завжди замислюємося над глибинною сутністю цієї фрази, намагаючись просто чесно й сумлінно займатися тією справою, яку нам доручили.
Однак є такі, котрі, навіть перебуваючи, як ми кажемо, на заслуженому відпочинку, намагаються бути максимально корисними суспільству, допомагати фронту в міру своїх сил, можливостей, здібностей і таланту.  
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 521
Читати далі
12.01.2023

ввпДещо втратили, але вистояли

2022 рік для України став найтяжчим за всі роки незалежності. Повномасштабна війна, розпочата росією, спричинила безпрецедентний вплив на життя кожного українця, бізнес, та загалом економіку країни. Падіння ВВП на кінець року в Україні очікується на рівні 35%, споживча інфляція також перетне поділку в 30%. Детальніше про те, яким став 2022 рік для економіки України, розбирався Центр громадського моніторингу та контролю. 
ВВП: різке падіння, в тому числі через атаки на енергетику
Руйнування підприємств та інфраструктури через російські обстріли, ускладнений експорт через блокаду портів, перебої з електропостачанням – все це негативно вплинуло на показник внутрішнього валового продукту України за 2022 рік.  
Ще в жовтні Національний Банк України прогнозував зниження ВВП держави на 32%, однак російський ракетний терор проти нашої енергетичної системи ускладнює ситуацію. Тепер, за прогнозами Міністра економіки України Юлії Свириденко, через постійні вимкнення електрики, падіння ВВП до кінця року має сягнути 35%. 
Інфляція: 
значна, але не критична
Споживчі ціни за підсумками року, у порівнянні з минулим, зросли на 30%, повідомив голова Нацбанку Андрій Пишний. Попри відчутне подорожчання товарів, цей показник, на думку голови НБУ, в контексті руйнівних для української економіки подій, можна вважати відносно успішним та порівнюваним із показниками країн центральної Європи, де інфляція, навіть за відсутності бойових дій, також відчутна. 
Зокрема, за рік у Молдові ціни зросли на 34,5%, в Польщі – на 17,5%. 
Курс валют: зафіксували та втримали 
Протягом року курс національної валюти проти долара девальвував майже на 50%. Негативних чинників, які до цього призвели, було вдосталь: зокрема, і зростання емісії грошей для фінансування дефіциту бюджету, і зменшення золотовалютних резервів, і прискорення інфляції. Станом на кінець грудня, вартість долара становить трохи більше 40 гривень. Водночас, безготівковий курс нацвалюти до долара складає близько 37,5 грн. 
Від лютого 2022 року Нацбанк кілька разів фіксував курс гривні, аби врівноважити попит на ринку та вгамувати паніку українців. Наразі в Нацбанку вважають, що утримання курсу гривні допомогло взяти під контроль валютний ринок. А голова НБУ Андрій Пишний заявляв, що фіксований курс утримуватимуть ще деякий час. 
Банківська система: 
стабільна попри війну 
Банківська система України, із початком повномасштабної війни, продемонструвала неабияку стійкість, особливо у порівнянні із кризою 2014-2015 років. Тоді, через анексію Криму, війну на Донбасі та триразову девальвацію гривні збанкрутували сотні банків. Цього року, попри масштабні бойові дії та економічні потрясіння – з ринку вийшли лише поодинокі фінустанови. 
Водночас, навіть під час війни, зростає довіра вкладників. Зокрема, від початку бойових дій обсяги гривневих вкладів населення зросли на 37%, бізнесу - на 11%, повідомив член Ради НБУ Василь Фурман. 
Попри те, що банківська система вже оговталась від потрясіння війни, перед банками постав новий виклик – можливі блекаути через російські обстріли енергетичної інфраструктури, тобто забезпечення безперервної роботи банків у періоди тривалої відсутності електрики.  
Очікуємо 
на відновлення економіки
За словами Міністра фінансів України Сергія Марченка, робота бізнесу, порівняно із першими місяцями війни, суттєво відновилась, а підприємств, готових платити податки – дедалі більшає. 
Це свідчить про те, що бізнес адаптується до умов війни та перебоїв з електроенергією. У відповідь на відключення світла – купує генератори та оптимізує роботу, щоб і надалі отримувати прибутки.  
Тож, показник ВВП наступного року може почати незначне відновлення. Зокрема, Світовий банк покращив прогноз зростання внутрішнього валового продукту до 3,3%, а от МВФ  – прогнозує лише 1% зростання   
Позитивні прогнози, утім, дійсні лише за умови припинення ракетних атак на енергетику, певен Прем'єр-Міністр України Денис Шмигаль.
Оксана КОВАЛЬ.
2022 рік для України став найтяжчим за всі роки незалежності. Повномасштабна війна, розпочата росією, спричинила безпрецедентний вплив на життя кожного українця, бізнес, та загалом економіку країни. Падіння ВВП на кінець року в Україні очікується на рівні 35%, споживча інфляція також перетне поділку в 30%. Детальніше про те, яким став 2022 рік для економіки України, розбирався Центр громадського моніторингу та контролю. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 193
Читати далі
12.01.2023

001Ні хвилини спокою

Сьогодні, мабудь, важко перелічити, які фірми, фірмочки і приватні особи орендують приміщення у так званому "старому" готелі по вулиці Театральній.
Але є тут кімната, де багатолюдно завжди. Розміщена вона на другому поверсі під номером 23. Господарює у ній Інна Михайлова, або, як вона, себе називає в мережі, "Інга Швачка". 
Жінка відома тим, що очолює  громадську  організацію "Берегині Волині", активно допомагає із соратниками і соратницями Збройним Силам України, виготовляючи для захисників рідної землі найнеобхідніші   речі – ноші, розгрузки і т. д. Велику допомогу відчуває від духовенства і вірян  Свято-Володимирського собору ПЦУ, що розташований в мікрорайоні "Ковельсільмашу" і Свято-Андріївської церкви ПЦУ.
"Переселилася" сюди пані Інна перед Новим роком. І, як вона каже, не треба тепер довго її шукати  або  видзвонювати, а просто щоденно заходити з 9-ої до 17-ої години.  Майстрині, окрім того, що допомагають армії, можуть виконати й ваше замовлення.
– Ми виконуємо  будь-які види ремонту одягу – від легких літніх вечірніх суконь до теплих синтепонових речей, – розповідає Інна Михайлова. – Ремонтуємо джинси, брюки, спідниці, плаття, сорочки. Можемо вставити або полагодити замки (металеві або так звані "тракторці" у теплих куртках). Залюбки допоможемо підготувати улюблені речі до  особливого дня чи вечора. За бажаням клієнтів пришиваємо тасьму до тюлі.
– А як розрахуватися за виконану роботу?
– Можна готівкою у майстерні  або переказом на картку. Частина цих коштів надходить ЗСУ.
– Чи є окремий рахунок для волонтерської допомоги?
– Так, є. Картка ПриватБанку 5168752006037652. "Берегині Волині" INGA M. – Інна Михайлова.
Пані Інна постійно в русі. Ось як про це написала у Фейсбуці днями: "Коли Новий рік майже починаєш у лікарні – це не означає, що погано тобі. Це означає, що тобі не байдуже. Ранок – кров для опікового відділення і нашого бійця. Перед тим  – розгрузку на передову. Здати кров можна і в Ковелі. 
Далі – редакція бо ж час квапить. А часу шкода – тепер, як ніколи. Торт для іменинниці (доньки – авт.). – Подарунок уже в  неї.
По дорозі – вивіска в майстерню: "Берегині Волині". Далі  під години роботи (форма ЗСУ для студентки)…  Далі – гості майже з передової за розгрузками, бо лікування, і назад до хлопців.
Вечір  діткам – най тішаться.
Дякую ЗСУ, що досі живу, і мої теж Вам усім вдячні!".
Пані Інна не обділена ще одним талантом – письменництва. Дружбу з газетою започаткувала давно – як кажуть, "ще до війни". Нині не завжди має час на поезію. Але один  з її нових віршів пропонуємо вашій увазі  (стара пісня на новий лад, так би мовити):
l
У лісі українському,
Де ходять ЗСУ,
Росте собі
 ялинонька,
І я разом росту.
Ой снігу, снігу білого
Насипала зима.
Ми заховали 
байрактарчик –
І москалів нема.
Світи, світи нам
 зіронько,
Ялинко різдвяна.
Рости, рости,
 дитинонько.
Щаслива, "золота"!
Ой снігу, снігу білого
Насипала зима.
Росте собі ялинонька,
Бо  москалів нема.
Рости, рости, ялинонько,
На радість дітворі.
Співай, співай,
 дитинонько,
Про мир на всій Землі!
Інна МИХАЙЛОВА.
Сьогодні, мабудь, важко перелічити, які фірми, фірмочки і приватні особи орендують приміщення у так званому "старому" готелі по вулиці Театральній.
Але є тут кімната, де багатолюдно завжди. Розміщена вона на другому поверсі під номером 23. Господарює у ній Інна Михайлова, або, як вона, себе називає в мережі, "Інга Швачка". 
Жінка відома тим, що очолює  громадську  організацію "Берегині Волині", активно допомагає із соратниками і соратницями Збройним Силам України, виготовляючи для захисників рідної землі найнеобхідніші   речі – ноші, розгрузки і т. д. Велику допомогу відчуває від духовенства і вірян  Свято-Володимирського собору ПЦУ, що розташований в мікрорайоні "Ковельсільмашу" і Свято-Андріївської церкви ПЦУ.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 151
Читати далі
12.01.2023

320722331_519318786824739_1265480187182104739_nПогашення марки

Погашення нової поштівки "Переможного Нового року!" нещодавно відбулося у Луцьку. Новорічну марку, конверт до неї та художню картку "З Різдвом!" “Укрпошта” випустила накладом у 720 тисяч примирників. 
За підсумками всенародного голосування, з-поміж п'яти варіантів українці обрали ілюстрацію "Роз'єднані війною" за яку свої голоси віддали понад 15,5 тис. респондентів. Автором ідеї є 11-класниця з прифронтового Миколаєва Валерія Михайлова. Його вона готувала за кордоном, куди змушена була виїхати через постійні обстріли міста військами рф.
Цей випуск не тільки про свято, він традиційно і про війну, – зазначив керівник Волинського відділення Іван Люсак: "Тут зображено дівчину і українського військового, яких розлучила велика війна: вона – на самоті зустрічає Новорічно-Різдвяні свята, він – на лінії зіткнення з ворогом. 
Продовження історії в сюжеті конверта "Перший день". Вони вже разом, разом дивляться на святкові салюти і планують своє майбутнє у вільній, мирній і незалежній Україні. 
Ця марка – про свято, яке, з одного боку, можливе тільки завдяки нашим захисникам і захисницям, з іншого – про свято, яке у нас жорстоко забрала війна. Бо найважливіше для кожного з нас – бути поряд і бути вдома".
"Марки “Укрпошти” стали доброю традицією і передвісниками значущих подій. Так, марка з руським воєнним кораблем стала пророчою – після її погашення російський крейсер затонув. Тому, вірю, що й після цього випуску наша перемога буде швидшою", – зазначив голова обласної ради Григорій Недопад. 
"Дуже радий долучитись до такої справи. Усі поштові марки військового часу від Укрпошти закарбовують важливі історичні події. Впевнений, і ця марка – не виняток. Вітаю усіх зі святом. Нехай Святий Миколай принесе нам Перемогу. Дякую “Укрпошті” за чудову ініціативу, а військовим – за можливість зустріти свята", – сказав начальник Волинської обласної військової адміністрації Юрій Погуляйко під час урочистої частини погашення марки.
Вл. інф.
Погашення нової поштівки "Переможного Нового року!" нещодавно відбулося у Луцьку. Новорічну марку, конверт до неї та художню картку "З Різдвом!" “Укрпошта” випустила накладом у 720 тисяч примирників. 
За підсумками всенародного голосування, з-поміж п'яти варіантів українці обрали ілюстрацію "Роз'єднані війною" за яку свої голоси віддали понад 15,5 тис. респондентів. Автором ідеї є 11-класниця з прифронтового Миколаєва Валерія Михайлова.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 204
Читати далі
12.01.2023

Завжди  у  вирі  життя
Колектив Ковельської публічної бібліотеки щиро вітає з 90-м днем народження нашу постійну читачку, чудову людину – Любов Карасовську! За невтомний труд, вірність покликанню, любов до людей і багаторічне служіння їм доля посилає їй поважний вік, зберігши красу і жіночність, енергійність, прагнення працювати на користь громади. 
Пів століття лікарського стажу та професійні здобутки увінчалися високими званнями – кандидата медичних наук, відмінника охорони здоров'я, лікаря вищої категорії. Глибоким знанням справи і чуйним ставленням до хворих і персоналу Любов Федорівна здобула повагу колег і пацієнтів. Декілька поколінь ковельчан пам'ятають її як лікаря від Бога, талановитого, людяного, готового повсякчас прийти на допомогу. Впродовж трьох десятиліть свою любов до професії, набуті знання і досвід передавала Любов Федорівна майбутнім медпрацівникам – у Ковельському медичному училищі викладала терапію, фізіотерапію, загальний догляд, інфекційні хвороби. 
Як людина небайдужа, вона переймається нашими спільними проблемами, вболіває за нашу духовність, культуру, мову. Свою мудру думку і громадянську позицію не раз висловлювала на сторінках газети "Вісті Ковельщини". 
Усе життя Любов Федорівна по крихтах збирала знання. З великою пошаною ставиться до книги як до скарбниці знань і досвіду, як до матеріального втілення людського інтелекту і пам'яті роду. Вона – автор ряду цікавих і різнопланових книг, які презентувала у Ковельській центральній районній бібліотеці. 
Любов Федорівна стала справжнім біографом рідного села, видавши  краєзнавче дослідження "Вілька Радошинська – наша колиска, Байківці – наша надія", над яким працювала дев'ять років, розшукуючи інформацію в архівах Луцька і Києва, збираючи фотографії та родинні історії серед односельців. 
Книга її спогадів "З клятвою у серці" розповідає про незабутнє – лікарські будні, напружену працю й постійну самоосвіту, про те, як доводилось дивитися в очі смерті та відчувати справжнє щастя, коли вдавалося вийти переможцем з тяжкого двобою! Справжнім подарунком для земляків стали видання "Домашня медична енциклопедія" та "Лікуймося дарами природи", які дають корисні поради на щодень. 
Щиро захоплююся оптимізмом та позитивним настроєм Любові Федорівни. Вона – щаслива людина: реалізувала свої таланти, відбулася як професіонал, пізнала радість материнства і виростила славне родинне дерево. Радіючи кожному дню, живе серед нас прекрасна літня жінка. Вирощує троянди, вишиває рушники й ікони для церкви, сорочки для сина, внука і правнуків, пише книги і просить у Бога здоров'я й наснаги на добрі справи. 
Тож зичимо Любові Федорівні доброго самопочуття і гарного настрою! Нехай кожна мить життя радує своєю неповторністю! 
Ольга Бичковська, провідний бібліотекар Публічної бібліотеки Ковеля.
l
Важко  повірити, що Любові Каросовській виповнилося стільки років. Особисто для мене вона була і є молодою, енергійною, красивою жінкою, яку знаю з часів початку своєї журналістської  кар’єри. Саме тоді Любов Карасовська готувала до захисту кандидатську дисертацію, і мене з нею познайомила  завідуюча редакційним відділом Алла Черній (нині, на жаль, покійна).
З тих пір наші життєві шляхи  не раз «перетиналися». Пані Любов готувала цікаві статті на медичні теми для газети, наполегливо працювала над книгами, які згодом побачили світ  і про які вище згадала Ольга Бичковська. До літературного редагування деяких  з них долучався і я.
Любов Карасовська була автором гостро публіцистичних і полемічних статтей  на шпальтах «Вістей Ковельщини». Їй, людині, яка багато пережила на своєму  віку, багато бачила і багато знає,  було про що   писати і чим ділитися з читачами. Жінка активно пропагувала українську національну ідею, сміливо відстоювала право українців мати свою незалежну Церкву.
Пригадую, який величезний резонанс викликала її стаття про окремі аспекти релігійного життя на Ковельщині, пропозиції щодо зміцнення позицій УПЦ Київського патріархату. Точку зору автора розділило чимало ковельчан, але знайшлися й такі (особливо серед духовенства УПЦ МП), котрі звинувачували Любов та редакцію трохи не в екстремізмі, намаганні посіяти зерна ворожнечі і розбрату в міжконфесійних стосунках. А один із священнослужителів навіть став повчати у грубій формі ветерана охорони здоров’я, кандидата медичних наук, активіста громадсько-політичного життя, рекомендувати не втручатися у справи, в яких вони нібито «не компетентна».
Та Любов Федорівну було неможливо залякати, і вона й надалі залишилася вірною своєму покликанню  – лікувати не тільки фізично людей, а  й морально та духовно. І один із таких шляхів до зцілення – віра в Бога, рідна українська Церква, яку нині маємо в державі.
Хочу від себе особисто, колег-журналістів побажати ювілярці міцного здоров’я, активного довголіття, родинного благополуччя, подякувати за активну життєву позицію, співпрацю з газетою «Вісті Ковельщини». Бажаю Вам Божого благословення на кожен прийдешній день, незламної віри у нашу Перемогу над ворогом, довгих і щасливих років життя!
На закінчення, шановна Любове Федорівно, процитую слова геніальної Ліни Костенко, яка  написала:
Хай буде все небачене
 побачено,
Хай буде все пробачене
 пробачено.
Єдине, що від нас іще
 залежить, —
Принаймні вік прожити 
як належить.
Переконаний, що свій вік Ви проживаєте як належить. Тож ще многих і благих Вам літ!
Микола ВЕЛЬМА. 

ЛЗавжди у вирі життя

Колектив Ковельської публічної бібліотеки щиро вітає з 90-м днем народження нашу постійну читачку, чудову людину – Любов Карасовську! За невтомний труд, вірність покликанню, любов до людей і багаторічне служіння їм доля посилає їй поважний вік, зберігши красу і жіночність, енергійність, прагнення працювати на користь громади. 
Пів століття лікарського стажу та професійні здобутки увінчалися високими званнями – кандидата медичних наук, відмінника охорони здоров'я, лікаря вищої категорії. Глибоким знанням справи і чуйним ставленням до хворих і персоналу Любов Федорівна здобула повагу колег і пацієнтів.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 138
Читати далі
12.01.2023

screenshot113ДЕШЕВО, але “СЕРДИТО”

“Диво”-кекс без яєць

Економні, максимально поживні та максимально швидкі в приготуванні — ось такі страви зараз найактуальніші для українців. Адже потрібно економити час та енергію, мати змогу максимально швидко спускатися в укриття під час тривоги і водночас нагодувати усю родину.
На приготування цього кексу ви витратите не більше 30-35 хвилин. Ба, більше, поки кекс буде випікатися, ви спокійно можете займатися своїми справами. 
ІНГРЕДІЄНТИ: цукор - 120 г; ванільний цукор - 8 г; сіль - дрібка; вода - 200 мл; мед- 80 г; рослинна олія - 90 мл; розпушувач - 10 г; борошно - 200 г; какао - 20 г.
Вбийте в кремоподібну масу цукор, ванільний цукор, сіль, воду, мед, олію, розпушувач і борошно. Розділіть отримане тісто на дві частини, в одну з яких просійте крізь сито какао й добре вимішайте, щоб не було грудочок. 
В змащену олією форму для випічки викладіть ложкою тісто, чергуючи коричневу масу і білу,  а тоді за допомогою зубочиски зробіть довільні візерунки.
Випікайте при температурі 180о С 30-35 хвилин.
Економні, максимально поживні та максимально швидкі в приготуванні — ось такі страви зараз найактуальніші для українців. Адже потрібно економити час та енергію, мати змогу максимально швидко спускатися в укриття під час тривоги і водночас нагодувати усю родину.
На приготування цього кексу ви витратите не більше 30-35 хвилин. Ба, більше, поки кекс буде випікатися, ви спокійно можете займатися своїми справами. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 224
Читати далі
12.01.2023

сімяСім'я – це надійний причал

Прийшов чоловік з роботи, а в хаті – чистота, порядок,  пахне пирогами і смачним   борщем. Тарасик учить уроки, Марійка грається, кинулась до татка. Він підкинув її кілька раз до стелі, з сином привітався за руку, як з дорослим. Переодягнувся в спортивний костюм, повечеряв смачно – і на диван, телевізор увімкнув.
Марина все впорала: дітей нагодувала, в Тараса уроки перевірила, повкладала спати  і підсіла на диван до чоловіка.
– Ох, як я втомилася!
– Що ж ти робила? Цілий день вдома, на роботу ж не біжиш?
– Добре, любий, завтра побачиш, що я роблю.
Другого дня встала ні світ, ні зоря, взяла дійничку, пішла корову доїти, хазяйство порати. В хату не спішила: хай там сам – не дитина мала.
Роман помився, поголився. На кріслі, як завжди, не побачив свіжу сорочку і шкарпетки. Обійшовся вчорашнім. Кинувся снідати: на столі не парує, як завжди,  улюблена страва. Обійшовся бутербродами (сам зробив) і чаєм нашвидку. Вискочив з хати, на порозі зустрілась Марина, нічого не сказала, бо ж поспішав, щоб не запізнитися на роботу.
– Що, Маринко, трохи заспала?
– Може, але худоба не винна, то пішла її порати,  а ти вже вибачай. (Хоч могла навпаки зробити). 
Нагодувала дітей, Тарасика в школу спорядила, а з Марійкою пішла грядки досаджувати, бо ж весна. А вчора за хатньою роботою не мала як. Поміняла постіль, прала, варила, пекла, прибирала, мила, прасувала. В магазин обидві пішли по продукти, щоб заповнити холодильник. І так цілий день.
То ж спішила, щоб до вечора і грядки впорати. Марійка гралася в манежику з піску, із мамою годувала курей і поросятко. 
Ввечері прийшов Роман з роботи. А в хаті – те висить, те валяється, те теліпається, іграшки розкидані, ліжка не застелені. Марійка не розчесана, бантиків,  як завжди, немає на голівці. Кофтинка на ній забруднена, личко не вмите. Кинулась до татка, але він не взяв її на руки таку замазурку. З Тарасом привітався. 
Вечерею не пахло. Переодягнувся –  і  до Марини:
– Марино, що ж ти робила сьогодні, що в хаті такий безлад?
Марина руки в боки і стала перед ним.
– А от сьогодні я нічого не робила.
Засміявся Роман, все зрозумів. Підійшов, поцілував. 
– Що тобі допомогти? З чого починати?
– Умий спочатку Марійку, поміняй кофтину, розчеши її, бантиків  не треба на ніч.  Візьми на руки і з нею перевір в Тарасика уроки. Марійці скажи, що ви виконуєте важливу справу, то має сидіти тихенько. Вона ще в такому віці, що любить на руках сидіти, пригорнутися. Пригадуєш, як сусідка розказувала, коли народила друге дитя через 2 роки, брала на руки годувати, то старшенька  просила: "Мамо, викинь лялю за вікно, візьми мене на руки"? Але за тою роботою я тільки й можу Марійку взяти на руки, як в Тарасика уроки перевіряю. Це в неї тихий час.
А потім розпитай у сина, як у нього пройшов день у школі. Чи ні з ким не побився, чи вчителька сьогодні його любила, бо вчора не питала нічого, хоч  він і піднімав руку, то подумав, що вона його не любить.  А де ж 30 гавриків усіх перепитаєш? Було б хоч 20 діток у класі, то зовсім не те. А Марійка розкаже, чим займалася, крім ляльок, і що мама робила цілий день. А  я буду вечерю варити. 
Всі були зайняті. Тарасик потім дивився мультики, а Марійка й далі щебетала. Як повечеряли, Марина каже до Романа:
– А тепер я посуд перемию, поперу дещо,  а ти  дітей поклади спати. Тарасик сам впорається, а Марійку треба в піжамку переодягти і казку розказати.
– А я ж усі позабував, може, прочитаю з книжки якусь. 
– Ні, вона засинає в темряві, то як ти почитаєш? Хоч про курочку рябу  згадай.  
– Добре, – засміявся і повів дітей у дитячу кімнату. 
Марійці скоро 3 рочки, і вона мамина розумниця. Цілими днями трудиться разом з нею. Пожаліла тата і каже: "Я вже знаю цю казку, дуже хочу спати, бо натомилась за день. Ти мене, татку, поцілуй, назви сонечком і йди відпочивай, бо завтра тобі на роботу".
Роман аж розчулився від такої турботи доньки ро нього. Залишив дитячу кімнату, підійшов до Марини.
– Спасибі, люба, за сьогоднішній вечір. Мав таку насолоду поспілкуватись з дітьми! Це краще, як в телевізор дивитись.
Валентина ОСТАПЧУК.
Прийшов чоловік з роботи, а в хаті – чистота, порядок,  пахне пирогами і смачним   борщем. Тарасик учить уроки, Марійка грається, кинулась до татка. Він підкинув її кілька раз до стелі, з сином привітався за руку, як з дорослим. Переодягнувся в спортивний костюм, повечеряв смачно – і на диван, телевізор увімкнув.
Марина все впорала: дітей нагодувала, в Тараса уроки перевірила, повкладала спати  і підсіла на диван до чоловіка.
– Ох, як я втомилася!
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 240
Читати далі
12