27.07.2023
Перемоги та миру  нам!
Шановні працівники й ветерани торгівлі та громадського харчування! 
Вітаю Вас із професійним святом. Ви зайняті в одному з найдинамічніших секторів економіки міста. Але й для Вас сьогодні – доволі непрості часи.
Велике спасибі, що з перших днів війни багато допомагаєте Збройним Силам, підтримуєте наших воїнів, займаєтесь волонтерством.
Дякую, що робите наше місто більш комфортним, працюєте з усмішкою і даруєте хороший настрій своїм клієнтам.
Зичу усім Вам здоров'я, успіхів у справах, задумах, стабільності і впевненості. А головне – Перемоги та миру усім нам!
Ігор ЧАЙКА, 
міський  голова.

03 Перемоги та миру  нам!

Шановні працівники й ветерани торгівлі та громадського харчування! 

Вітаю Вас із професійним святом. Ви зайняті в одному з найдинамічніших секторів економіки міста. Але й для Вас сьогодні – доволі непрості часи.

Популярністю у ковельчан та гостей міста користується магазин-склад “Макс-Мікс”, господарем якого є ініціативна й креативна Наталія ФАЛЬКО. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 217
Читати далі
27.07.2023
Погода в Ковелі 
27  липня – 3 серпня 

липень Погода в Ковелі 27  липня – 3 серпня 

Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 17оС.  Вітер північний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 12оС.  Вітер  західний слабкий.

П’ятниця...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 234
Читати далі
27.07.2023

труби Готуємося до опалювального сезону

Подбайте про ефективність роботи системи опалення

У нинішній надскладний час кожен господар замислюється, як підготуватися до наступного опалювального сезону, аби пережити його в умовах суворої економії. Кожен шукає можливості і житло обігріти, й кошти заощадити. Фахівці стверджують, що одним із варіантів, як це можна зробити – здійснення професійного очищення системи опалення та проведення своєчасного технічного обслуговування котлів, завдяки чому можна поліпшити обігрівання приміщення без використання додаткових потужностей.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 226
Читати далі
27.07.2023

Р2 Залишився навічно в серцях земляків

Йому  б виховувати своїх синів, турбуватись про дружину, маму, облаштовувати родинне обійстя. Але 21 липня Ковельська громада провела в останню земну дорогу Олександра Леонідовича Ризванюка.
Він у перші дні повномасштабного вторгнення полишив роботу за кордоном і добровільно став до лав Збройних Сил України. Наш земляк воював у сьомому прикордонному загоні. Він захищав свою сім’ю, країну, нас із вами. А 18 липня на Донеччині його життя обірвала війна. Тепер йому назавжди 40.
Олександр жив у Ковелі. Виховувався у родині залізничників, де довгий час працював його тато, нині – брат. Коли створив власну сім’ю, то згодом почав зводити будинок у сусідньому селі Вербка. Для того, щоб мати кошти, поїхав працювати у Бельгію. Після 24 лютого повернувся, хоча мав повне право як батько трьох дітей не йти на фронт.
У юності Саша здобув спеціальність електрика у місцевому професійно-технічному училищі. Втім, був майстром на всі руки. А ще Олександр любив природу, рідну землю, засівати поля.
“Сьогодні ще одна нива залишиться без господаря, без господаря залишився його дім, який він не встиг добудувати. Мама не обніме сина, дружина — чоловіка, а діти не відчують батьківської теплоти. Схиляємо низько голови перед Героєм. Дякуємо за все, що він зробив для країни та кожного з нас”, – сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.
Співчуття рідним, друзям, усім, хто знав Олександра, від імені побратимів висловив Володимир Прокопчук: “Важко говорити. Спасибі батькам за такого сина. Шкода, дуже шкода, що його уже нема. Він був дуже хорошим другом, людиною. Його усім не вистачатиме Спочивай з миром, друже, брате”.
Поховали Олександра Ризванюка на кладовищі села Вербка, поруч із батьком.
Вічна пам’ять і незгасима слава Герою!
Слава Україні!

Йому  б виховувати своїх синів, турбуватись про дружину, маму, облаштовувати родинне обійстя. Але 21 липня Ковельська громада провела в останню земну дорогу Олександра Леонідовича Ризванюка...

Вечір пам’яті

Саша Філон. 17 липня, йому було б 26. У день народження Сашка відбувся вечір пам'яті. У "Правильний простір – "Ватра", який він створив, прийшли рідні, друзі, знайомі, наставники, вихованці, аби згадати, розповісти про Героя, вшанувати.
Саша Філон – справжній воїн, чоловік, націоналіст, командир взводу підрозділу "Вовча зграя" третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Клята війна відібрала у нього життя. Тепер він назавжди у наших серцях.
Секретар міської ради Оксана Багнова пригадала останню зустріч з Олександром у міській раді, яка відбулась на початку травня, коли він і його побратими були у відпустці.
"Досі не можу повірити, що його більше немає з нами. Завжди пам'ятатиму ті милі ямочки на щоках. Щиру усмішку і ясні очі. Назавжди вірний Україні і Ковелю Саша Філон. Нам усім, хто любив і пам'ятає Сашу, треба кріпитися, рости, молитися і робити все можливе, щоб його жертва і жертви усіх воїнів були недаремними".
Він умів запалювати, організовувати, об'єднувати, надихати, мотивувати. У свої 23 уже здійснив свою мрію – відкрив у Ковелі зал для занять рукопашем гопак, навчав діток цьому бойовому мистецтву. Був головою Молодіжної ради нашого міста. Він міг зробити й змінити дуже багато. У нього вірили, йому довіряли. Він був лідером.
Його наставник Дмитро Ткачук каже, що уже в одинадцять років, коли Саша вперше був на таборуванні у "Волинській Січі", помітили, що він дуже цілеспрямований, спортивний, наполегливий. Хлопець не просто любив Україну, він змінював її. Як тільки почалась війна, залишив мирні справи і став на захист своєї країни.
Саша встиг створити сім'ю. Його дружина Аня принесла особисті речі Сашка, попросила, аби всі його запам'ятали усміхненим, таким, яким він йшов життям.
– Він говорив, що буде найдобрішим командиром. Він був таким – найкращим, добрим, особливим. Його називали  "Вірний", бо був вірним до загину – державі, сім'ї, друзям.
Саша на своїй сторінці у Фейсбук підписував фото дуже оптимістично: "Живіть життя", "Посміхайтесь".
Усі, хто прийшов на вечір пам'яті, довго не розходились. Говорили про Сашка, згадували різні історії. У кожного залишився якийсь свій штрих до його портрета.

Саша Філон. 17 липня, йому було б 26. У день народження Сашка відбувся вечір пам'яті. У "Правильний простір – "Ватра", який він створив, прийшли рідні, друзі, знайомі, наставники, вихованці, аби згадати, розповісти про Героя, вшанувати...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 152
Читати далі
27.07.2023 Троцюк Світлана Дмитрівна

рада Підприємці громади рук не опускають

В останню липневу неділю в Україні вшановують всіх, хто в тій або іншій мірі пов'язаний з торгівлею.  Торговельна справа – одна з найдавніших  в історії людства, рушійна сила, що  допомагає здійснювати не тільки купівлю-продаж, а й працює  задля відродження  економіки в умовах війни,  усіма силами підтримує Збройні Сили України  і  навіть, відкриває нові можливості для тих, хто шукає своє місце в житті. 
Напередодні свята ми поспілкувалися з Лілією Барною, заступником начальника управління економічного розвитку та торгівлі  міськвиконкому-начальником відділу розвитку підприємництва, торгівлі, сільських територій та транспорту.
l
– Ми опікуємося  галуззю торгівлі, і громадського харчування  на теренах  Ковельської громади,  маємо повноваження щодо  захисту  інтересів прав споживачів, підтримуємо нові починання бізнес-структур, ФОПів. Тішуся, коли вдається досягти  показників, що сприяють зміцненню економіки, хоча в умовах війни нашим підприємцям та керівникам доводиться докладати задля цього колосальних  зусиль, –  зазначила на початку розмови пані Лілія. 
– А яка  загальна ситуація в галузі торгівлі? Що корисного для людей  тут з'явилося останнім часом? Які питання ще потребують вирішення?
– Ситуація непроста. Спочатку вона ускладнювалася пандемією коронавірусу, а нині ми живемо і працюємо в умовах війни. На сьогоднішній день в  нашому місті функціонує більше 400 закладів торгівлі. Це – промислова і продуктова  групи. Також працює понад 70 закладів ресторанного бізнесу. На жаль, не усі підприємці змогли зберегти ресторанний бізнес, що зазнав найбільших збитків від початку повномасштабного вторгнення. 
Деякі ресторани і кафе змушені були припинити свою діяльність. На жаль,  люди залишились без роботи. Однак, не зважаючи на усі ці сумні реалії, у нас з'явилося багато закладів швидкого харчування. 
Наприклад – невеличкі кав'ярні, де можна придбати свіжу випічку або випити філіжанку кави. Це добре, адже наш місцевий бізнес йде в  ногу  з часом, намагається вистояти, створюючи нові робочі місця, сплачуючи податки, що підтримують економіку. 
Так, станом на 1 липня  ц. р.,  за даними ДП  ГУДПС  в Волинській області, в Ковельській територіальній громаді зареєстровано 1254 юридичних, 4002  фізичних осіб (підприємців в різних галузях), які здійснюють тут діяльність.
Для того, щоб допомогти підприємцям, діє державна Програма для підтримки малого та середнього бізнесу. Популярним стало написання грантів, фінансовими ресурсами яких скористалося 15 підприємців нашої громади, котрі надають послуги мобільного харчування, займаються роздрібнюю торгівлею м'ясом і м'ясними  продуктами.
Гідну нішу на торговельному ринку займають спеціалізовані магазини –  такі як, наприклад,  "Meat", "М'ясоїжка". Не втрачає позицій   торгівля запчастинами  для автотранспортних засобів.  В сфері побуту все більш поширеною стає  діяльність фітнес-центрів. Цей напрямок активно розвивається. У нас відкриваються спортивні зали, бажаючі мають можливість  займатися йогою.  Користуються попитом стоматологія та заклади з надання інших побутових послуг.
Незважаючи на виклики воєнного стану, місто розвивається, заклади торгівлі і побуту працюють, "стають на ноги" потужні торговельні центри.
Після російського вторгнення більшість  місцевих бізнесменів і підприємців почали активно допомагати ЗСУ та вимушено переселеним особам.  Кожен з них використовує не тільки фінансові, а й внутрішні та зовнішні ресурси, що є у власному розпорядженні. 
Наші підприємці неймовірні, ніхто не залишається байдужим, усі без винятку готові підтримувати ЗСУ і наближати омріяну Перемогу.
З нагоди професійного свята зичу колегам, усім, хто причетний до торговельної та побутової сфери, громадського харчування, здоров'я, наснаги, нових успіхів у справі служіння державі та українському народу!
– Яку роль у розвитку бізнесу відіграє Ваше управління?
– В управлінні економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому підприємець або споживач  послуг може отримати консультацію, що стосується сфери  торгівлі, отримати інформацію щодо дотримання правил торгівлі, започаткування підприємницької діяльності.
Ми відкриті до діалогу. За додатковою інформацією можна звертатись у 306 кабінет Будинку рад за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 73. Конт. тел. (03352) 6-17-06.  
Повноважень і відповідальності у спеціалістів управління економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому  є чимало. У дружному і згуртованому колективі, який очолює вмілий, знаючий, ерудований, компетентний керівник Юрій Кондратович, кожен працівник відзначається професіоналізмом, порядністю, працелюбністю, а головне – людяністю, вмінням почути кожного.
– Що ж, дякую за розмову! Від себе особисто, колективу редакції "Вістей Ковельщини" щиросердно вітаю і Вас, і колег, і всіх працівників торгівлі і харчування Ковельщини з професійним святом! Нехай Ваша сумлінна праця й надалі зміцнює економіку громади, поліпшує добробут людей, наближає Перемогу над ворогом!
Розмову вела
Світлана ТРОЦЮК.

В останню липневу неділю в Україні вшановують всіх, хто в тій або іншій мірі пов'язаний з торгівлею.  Торговельна справа – одна з найдавніших  в історії людства, рушійна сила, що  допомагає здійснювати не тільки купівлю-продаж, а й працює  задля відродження  економіки в умовах війни,  усіма силами підтримує Збройні Сили України  і  навіть, відкриває нові можливості для тих, хто шукає своє місце в житті. 

Розмову вела Світлана ТРОЦЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 239
Читати далі
27.07.2023
Які вони нам брати, 
якщо у них руки по лікоть у крові українців?

Блінова Які вони нам брати, якщо у них руки по лікоть у крові українців?

– Я не боюся вмерти, тому що маму слухаюсь і допомагаю їй частіше, ніж балуюся... Тому я попаду в рай...

– А що таке рай?

– Я думаю, що рай – це як Україна, в якій немає війни. І де немає росії, – так міркує 8-річний хлопчик у той час, як його рідне місто обстрілюють росіяни. 

Валентина БЛІНОВА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0
Читати далі
27.07.2023

Шевко З когорти нескорених

16 липня, за місяць до 92-го дня народження, завершився земний шлях людини-легенди, людини-епохи, учасника Другої світової війни та українського національно-визвольного руху Івана Шевка. 
Він був одним із когорти відважних нескорених, завдяки яким воскресла Україна, розіп'ята тоталітарними режимами ХХ століття. Сімнадцятилітнім він, зв'язковий УПА, був засуджений на 10 років, 6 із яких відбув у сибірських концтаборах, на лісоповалі, на залізниці, де пройшов сувору школу виживання та "політичні університети". 
По поверненні додому будував льонозавод, працював на сирзаводі й бетонному заводі, закінчив вечірню школу та інститут, одружився і виховав двох дітей. І, хоч майже чотири десятиліття відчував на собі недремне око КДБ, плекав свою мрію про вільну Україну. 
Був членом Товариства української мови імені Тараса Шевченка та Республіканської партії, учасником всіх загальноміських заходів, спрямованих на утвердження українства. І боротьбою, й невтомною працею закладав підмурівок нашої незалежної держави. До останніх днів переймався долею країни та з властивим йому оптимізмом був упевнений у перемозі над ворогом. До поважних літ зберіг риси молодості – любов до життя, дотепність і позитив, бадьорий дух, ясний і гострий розум. 
Був активним читачем та учасником бібліотечних заходів, цікавим співрозмовником. "Читаю, думаю, аналізую", "розум, знання, сумління – з цього будується свідомість", – цитати з його інтерв'ю, записаного в бібліотеці та виданого окремою брошурою, яке буде цікаве всім, хто вивчає історію нашого краю.
Світла, вдячна і вічна пам'ять!
Ольга Бичковська, 
бібліотекар Ковельської 
Публічної бібліотеки.

16 липня, за місяць до 92-го дня народження, завершився земний шлях людини-легенди, людини-епохи, учасника Другої світової війни та українського національно-визвольного руху Івана Шевка. 

Ольга Бичковська.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 150
Читати далі
27.07.2023

ліки Врятував оберіг

До Ганжіїв приїхали діти — невістка Лариса з онучатами Ксенею і Данилком. Семен і Галина не бачили малих давненько, вони відпустку зазвичай на морі проводили, хлопчику вже дев’ять, а малій невдовзі буде п’ять. Хтозна, скільки б іще не побачились, та Дмитро, відправляючись на війну, посадив сім’ю на поїзд, зателефонувавши батькам, щоб зустрічали...

А ті раді-радесенькі, хоч і лиха година надворі, та онуки – така радість для бабусі й дідуся. Семен почав ладнати вудочки, щоб порибалити з Данилком, дружина вдосвіта пекла млинці, щоб діти поласували з ягодами на сніданок. Малі розкошували у садку й на лужку поблизу оселі, де паслась сусідська кізка Мілка. Ксеня дресирувала котячу родину, всі троє муркотиків пручалися, їм така увага була не до вподоби, тому зеленка не встигала змиватися з рученят приборкувачки.
Все б нічого, але Ларисині очі виливали на світ таку тугу, від якої, здається, тьмянів навіть літній сонячний день. Раніше, коли синова родина приїздила на гостину, невістка випромінювала стільки позитиву, радості, вона щебетала з дітьми, влаштовувала веселі посиденьки зі смаколиками та піснями, на які запрошували й сусідів. Ті потім без упину хвалили Галинину невістку, навіть заздрили, що така вдатна і до роботи, й іскриста вдачею.
– То було колись, а зараз війна, – казала Галина чоловікові, коли вдвох складали сіно в копицю на лужку. – Не до жартів і веселощів, коли чоловік під ворожими кулями.
Але якось випадково мати стала свідком розмови, яка змусила стиснутися її серце, та так, немов холодне лезо уп’ялося і розітнуло його навпіл. Лариса того дня зранку взялася рвати малину. У Ганжіїв вона була дорідна, господарі зналися на хороших сортах, плекали ягоди, і малинник займав у саду чимало території. 
Збирати малину — саме задоволення, жінка пірнула в зарості, коли Сонце ледь зійшло, а згодом воно почало припікати дужче, й Галина понесла невістці узвару й хустину, щоб не напекло голови. Та зупинив Ларисин голос – розпачливий, на межі зриву. Молода жінка комусь у слухавці невтішно бідкалася, що не може більше жити подвійним життям, дивитися у вічі батькам чоловіка, не стає сили навіть із дітьми бавитися.
«Так он воно що», – розгублено, мало не вголос подумала мати, повертаючи додому. У невістки – коханець? А синок на фронті! І як далі, що буде з гніздом, де зростають двійко кровинок… Не було на те ради у Галини, бо, бач, як стається яка біда з чужими людьми, то й поради знаходяться, й досвід навідує, а коли крається, розлітається на друзки своє, бракує житейської мудрості.
Не сказала й Семену жодного слова, знаючи чоловікову вдачу: візьме близько до серця, а воно у нього хворе, опероване, лікарі застерегли від хвилювань. А тим часом своє не витримало, надломилося, лікарі «швидкої», не зволікаючи, відправили Галину до районної лікарні. Сказали, встигли за крок до інфаркту. 
Довелося відлежатися, за процедурами, розмовами у лікарняній палаті якось відступило оте пекуче, наче зашерхла ранка. Раділа відвідинам – Лариса привозила онуків, вони щебетали, дарували малюнки, Данилко хвалився уловом карасів, які частіше ловилися на його, аніж дідову вудочку.
Коли дозволили гуляти, Галина довго бродила старим лікарняним парком. Якось Лариса приїхала сама і, віддавши передачу, швидко намірилася їхати. Мати зупинила її: «Доню, щось маю сказати. Бач, усе таке скороминуще, треба жити кожної миті, бо завтра може й не настати. Там у шафі, де рушники й скатертини, ти знайдеш маленький вишитий оберіг Матері Божої. Візьми його собі. То мені в дуже складний час для нашої родини передала мати мого Семена. Розлучитися ми з ним збирались, а свекруха не дала осиротити твого Дмитра».
...От і вдома! Галину зустрів лад в оселі, де з чоловіком і Ларисою порались малі помічники. Вийшла подихати в сад, а з малиннику голос: «Не переймайся, коханий, мама вдома, ми всі тут, і все у нас добре. Чекаємо тебе!».
Ганна БОЙЧУК.

Ганна БОЙЧУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 196
Читати далі
27.07.2023 Семенюк Анатолій Володимирович

юність Притчі   про   кохання

Зустріч з юністю

– На дівчат задивляєтесь? – зверхньо поглядаючи на моє сиве волосся, запитує давній знайомий.
– А як же інакше? Краса дівоча і краса жіноча, створені Богом, як джерело життя, як благодать душі, як животворчий дух. Хіба не знаєш, що краса рятує світ? – відповідаю я.
І раптом перед нами пропливає красуня-фея, і спогади птахами налетіли й сіле на моє плече.
Вона пройшла... Ні,
 пролетіла!..
Спідничка вітром
 загорнулася досхочу.
Відкрилося дівоче звабне
 тіло...
Гей, вітре, колись ти
 напророчив
Таку ж красуню, милу 
і тендітну,
Її усмішку сонячну
 грайливу.
Ми обіймалися 
і цілувалися, як діти –
Той вітер нам приніс
 кохання крила.
І ми ступили несміло 
на поріг.
Життя, не знаючи, що нас
 чекає далі.
Ти вірно берегла
 сімейний оберіг,
На стежці сіялися радості
 й печалі.
Отак краса дівоча мені
 навіяла
Далекий спомин із
 незабутніх літ.
Вона у душу сонячно
 промінила
Кохання мить, яку нікому 
не спинить!

– На дівчат задивляєтесь? – зверхньо поглядаючи на моє сиве волосся, запитує давній знайомий...

Нарцис і Фіалка

Колись дівоча краса влетіла птахом у мою душу в образі кохання і народила щасливу сім'ю. Проте сутність краси, яка рятує світ, багатогранна...

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 165
Читати далі
27.07.2023

277178577_5101475326541094_4916459098729156284_n Нова пандемія загрожує світу

Людство протягом своєї історії зазнало багато пандемій, які охоплювали значну частину земної кулі, забираючи життя мільйонів людей. Нагадаю лише деякі з них:
«Чорна смерть» (1346 – 1353 р. р.). Загинуло до 200 мільйонів людей.
«Пандемія холери»  (1852 – 1860 р. р.). Загинув понад один мільйон чоловік.
Пандемія «російського грипу»  (1889 – 1890 р. р.). Загинуло близько мільйона осіб.
«Іспанка» (1918 – 1920 р. р.). Загинуло до 50 мільйонів людей.
«Азійський грип» (1956 – 1958 р. р.). Загинуло понад 2 мільйони.
ВІЛ/СНІД (2005-2012 р. р.). Загинуло більше 36 мільйонів чоловік.
Були ще епідемії чуми, «пташиного грипу»; сифілісу, віспи та інших смертельних захворювань. Остання пандемія – коронавірус, або  Covid-19, який забрав життя, майже п’яти мільйонів мешканців Землі (про інші види масових захворювань бажаючі можуть довідатися  з інтернету).
Виявляється,однак, що в наші дні все більшого  поширення  набирає ще один різновид пандемії, про який ми всі  здогадуємося, але про який ЗМІ сором’язливо мовчать, а політики роблять вигляд, що нічого особливого не відбувається! 
 Смію  голосно сказати: “Відбувається! І цей різновид в  десятки, сотні разів, небезпечніший, аніж  названі вище». 
Ви запитаєте: «А як він називається  і які його симптоми?».
Назва цього різновиду не дуже проста і легке для вимови: БЕЛЛУМОФОБІЯ – страх війни, військових дій і всього, пов’язаного з війною.
Хвороба  може ускладнитися супутньою недугою, яка носить назву міфоманія (схильність до постійної брехні).
Так от, беллумофобія в поєднанні з міфоманією  вразили переважну більшість сильних світу цього, від яких залежить майбутня доля людства. При чому пандемія поширилася із самого центру імперії зла, котра, як відомо, знаходиться в московії, а носієм її є кремлівський карлик путін. Міфоманія у нього набрала  страхітливих розмірів  і зробила людство (принаймні частину  його) абсолютно піддатливою заразі.
Путін та його бандитська зграя брешуть, де тільки можуть і як тільки можуть: у себе в мордорі, з екранів  телебачення і трибун різних засідань та нарад, під час прес-конференцій  і т. д., і т.п. Хворобу підхопила переважна частина московитського населення. Вони сліпо вірять, що:   
– НАТО і Україна напала на нещасну ерефію та хочуть  поневолити “волелюбний” московитський народ;
– бандерівці і націоналісти захопили владу в Києві, знущаються над російськомовними, ґвалтують кацапок і розпинають на хрестах «руськоговорящіх мальчіков в трусіках»;
– Байден і колективний Захід розпалили вогнище братовбивчої війни і тішаться з того, що слов’яни вбивають слов’ян, маючи на увазі «слов’ян» з далекої Бурятії і неблизької Якутії;
– російські  вояки віддають своє життя за «любімую родіну»; захищають «отєчєство», продовжують справу «дєдов» і  «отцов», які розгромили фашистську Німеччину та її «посібників» в особі Бандери, Шухевича, Мельника та Боровця.
Продовжити  перелік дурниць з боку міфоманів   можна до безкінечності, але справа не тільки в цьому. Найгірше, що кремлівським брехунам  та їх підспівувачам – пропагандонам вірить частина так званого міжнародного істеблішменту, котра підкуплена москвою і старанно відпрацьовує іудині срібняки  (Угорщина, Болгарія, Греція, Сербія, деякі проросійськї групи в країнах західного світу). Зрештою, навіть ООН нічим не краща.
Якби тільки лютувала в світі міфоманія, було б погано, але не смертельно. Найгірше те, що одночасно набирає сили  беллумофобія, яка змушує боятися біснуватого путіна навіть деяких лідерів вільного світу. Вони, звичайно, допомагають Україні і фінансами, і  зброєю, і військовою технікою, але водночас слізно просять українців: «Тільки не зліть путіна! Не стріляйте по російських містах! Не застосовуйте далекобійну зброю!».
І це в той час, коли орки методично, день у  день, розстрілюють наші мирні міста і села, вбивають старих і   малих, руйнують інфраструктуру, погрожують ядерною зброєю.
Як відомо, людство, хоч із запізненням, навчилося рятуватися від пандемій. Для цього були необхідні рішучі,  неймовірно сміливі дії. Під їх впливом  багато смертельних хвороб відступили.
Є   ліки і   проти беллумофобії і міфоманії. Для цього необхідно раз і назавжди знищити осередок зарази у мордорі. Як сказав Верховний Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, треба нещадно вбивати тих, хто несе смерть, насилля, розбій.
Імена їх відомі, прізвища й посади теж. Не зробимо цього – загинемо всі. Отож, доки не пізно, вставаймо на бій з рашистською чорною  силою.
Час і можливості для цього сьогодні є. Завтра їх може не бути.
Охрім СВИТКА.

Людство протягом своєї історії зазнало багато пандемій, які охоплювали значну частину земної кулі, забираючи життя мільйонів людей. Нагадаю лише деякі з них:...

Охрім СВИТКА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 231
Читати далі
12