Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер південний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура:  2оС. Вітер південний слабкий.

П’ятниця. Ясно. Температура: 12оС. Вітер південний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 3оС. Вітер південний слабкий.

Субота. Ясно. Температура: 14оС. Вітер південний помірний.

В ніч на неділю. Хмарно, дощ. Температура: 8оС. Вітер західний  помірний.

Неділя. Хмарно, дощ.  Температура: 12оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на понеділок. Хмарно, часом дощ. Температура: 5оС. Вітер північний слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 9оС. Вітер північно-західний помірний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 6оС. Вітер північно-східний слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 13оС. Вітер північно-східний помірний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 4оС. Вітер західний  помірний.

Середа. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 9оС. Вітер північний помірно сильний.

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 10^оС. Вітер південний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура:  2^оС. Вітер південний слабкий.

П’ятниця. Ясно. Температура: 12^оС. Вітер південний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 94

Вже третій рік у нас тяжка війна,

Сплюндровані міста й квітучі села…

На захист краю сина мати провела,

В чеканні звісточки дружина невесела.

О, Господи, Ти бачиш все, як є,

Тож врозуми, спини ворожу руку!

Чому ж – без жалю кат пораненого б'є

І полоненому без зброї чинить муку?

І падають розстріляні сини,

Як скошені у полі колосочки…

О, Боже, Боже, вражу руку зупини,

Нехай живими повертаються синочки!

Прости нас, Боже, в чому є вина,

Спини цей жах, несила вже терпіти…

Нехай кривава вже закінчиться війна!

Нехай не гинуть вже найкращі наші діти!

Весні радіють і дорослі, і малі,

Ласкаве Сонце землю зігріває…

Нехай на крилах принесуть нам журавлі,

Чого найбільше вже душа наша бажає.

Подай нам миру, Господи Святий,

Лише до Тебе я несу молитву!

Дай силу, вміння всім синам, 

що йдуть у бій!

Хай виграють вони уже останню битву!

Нехай весняний вітер принесе

Таку жадану людям Перемогу!

І усі будемо ми дякувать за все

Тобі, наш Отче, і молитись будем Богу.

 Мати

Постаріла мати за війну –

Двох синів з "гарячих"  місць чекає,

Бог не залишив її одну –

Пташечкою доня прилітає,

Є підтримка – добрий чоловік,

Все в житті удвох долати легше,

Бо трудитись зАвжди кожен звик,

Хоч і сил на це стає все менше.

Є у них онуки "золоті",

Це велика радість, в добре віра,

Всі такі хороші, молоді,

Двох уже недавно одружила…

І нічого, що у нас війна,

Бо любов й добро перемагає,

В правнуках продовжиться життя,

Першенька правнУчка підростає…

Ворогам усім наперекір

Підростають нові українці!

І життєвий їх підхопить вир  –

Все продовжується в добрій жінці!

І закінчиться колись війна,

І повернуться сини додому,

І не буде мати вже сумна,

Радість вернеться до всіх із дому!

А вона щоденно в церкву йде,

На колінах щиро просить Бога:

"Хай моя молитва всіх веде,

І настане славна Перемога!”.

Добре серце ділиться на всіх…

Доброта усе здолать зуміє!

Вимолить у Бога мир для всіх

І тоді сама помолодіє!

Людмила Клімчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 149

З нагоди ювілейного року блаженного Миколая Чарнецького в Історичному Музеї міста Ковеля діє  виставка. 

Блаженний Миколай Чарнецький – монах-місіонер (Редемпторист),  а згодом єпископ і Апостольський візитатор для українців Волині, Холмщини і Підляшшя з постійним осідком у Ковелі в міжвоєнний період минулого століття. 

Він вів ревну душпастирську працю в Ковелі і на Волині як для переселенців з Галичини, так і для українців Волині. Цього року ми відзначаємо 140 років з дня народження і 65 років з дня смерті блаженного Миколая Чарнецького.

В Історичному Музеї міста Ковеля виставка діятиме  до 14 березня, а до 1 квітня вона розміщуватиметься в храмі блаженного Миколая Чарнецького Української Греко-Католицької Церкви м. Ковеля. Деталі можна дізнатися за телефоном 0976306404, отець Роман.

З нагоди ювілейного року блаженного Миколая Чарнецького в Історичному Музеї міста Ковеля діє  виставка. 

Блаженний Миколай Чарнецький – монах-місіонер (Редемпторист),  а згодом єпископ і Апостольський візитатор для українців Волині, Холмщини і Підляшшя з постійним осідком у Ковелі в міжвоєнний період минулого століття. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 97

Події, описані Лесею Українкою в драматичній поемі «Кассандра»,  стосуються ХІІ сторіччя до нашої ери, коли грецькі міста-держави (особливо Мікени) прагнули контролювати Егейське море. Але на шляху стояла Троя. Військовий конфлікт назрівав. 

Аж тут, як свідчить міфологія, молодий царевич Трої Паріс закохався в Олену Прекрасну (у Лесі Українки – Гелену) – дружину царя Спарти Менелая Атріда і викрав її. Це стало    поштовхом до війни. Десять років тривало кроволиття, дев’ять років Троя була в облозі та оборонялася (на світлині – кадр з фільму “Троя”).

На жаль, страшна історія з захопленням територій, прагненням контролювати вихід до моря, масовими людськими жертвами повторилася в сучасній Україні   2022 року.

«Кассандра» була закінчена Лесею Українкою 1907 року, згодом надрукована у журналі «Літературно-науковий вістник», і вже тоді критика та вдумливі читачі бачили у ній не тільки твір про давно минуле, а й сучасне.

Перша згадка про драму зустрічається в листі письменниці до Ольги Кобилянської від 14.03.1903 р. із Сан-Ремо. В ньому Леся Українка пояснювала, що обрала Кассандру героїнею нового твору тому, що:

«ся трагічна пророчиця, з своєю ніким не признаною правдою, з своїм даремним пророчим талантом, власне такий неспокійний і пристрасний тип: вона тямить лихо і пророкує його, і ніхто їй не вірить, бо хоч вона каже правду, але не так, як треба людям; вона знає, що так їй ніхто не повірить, але інакше казати не вміє; вона знає, що слів її ніхто не прийме, але не може мовчати, бо душа її і слово не дається під ярмо; вона сама боїться свого пророцтва і, що найтрагічніше, сама в ньому часто сумнівається, бо не знає, чи завжди слова її залежать від подій, чи навпаки, події залежать від її слів, і тому часто мовчить там, де треба говорити...”.

Кассандра, дочка Троянського царя Пріама, – героїня драматичної поеми про війну. Війну з її трагізмом, людськими долями.  Читаючи драму, насамперед усвідомлюємо, що це художній твір зі своїми правилами  його побудови. Спробуємо зі сцен пророцтв, діалогів між дійовими особами, психологічних відступів, доленосних військових рішень тощо чомусь повчитися, щось не сприйняти, щось зрозуміти.

Кассандра рішуче засуджує вчинок брата Паріса з викрадення дружини спартанського царя Менелая. Причина – він повністю підкорився дружині:

… і весь він твій, і вже нема для

  нього

ні матері, ні батька, ні родини,

ні краю рідного…

Державні справи його не цікавлять:

Мовчить Паріс на раді,

і зброю надягає, мов кайдани,

боги з ним на розмові не

  бувають.

   Мова йде про кохання. Але ж воно веде до загибелі Батьківщини! Ми, теперішні, солідарні з Кассандрою: зрада Батьківщини за будь-які блага неприпустима.

l

У драматичній поемі знаходимо співзвучні з нашим часом питання фемінізму.  Брат Кассандри Деїфоб, побачивши її за кужілкою, схвалює  таку її жіночу працю, а не втручання у державні справи своїм пророцтвом. Але життєве кредо Кассандри – боротьба. Недаремно вона розповідає історію про Прометея і Епіметея, де її симпатії явно на стороні першого:

Був Прометей і був Епіметей,

одного батька-матері синове.

Життя й вогонь дав людям

  Прометей

і знав, що муки ждуть його за

  теє,

провидець мук не відвернув від

               себе, –

з усіх синів праматері Землі

його найгірше покарала Мойра.

Епіметей не знав нічого. Завжди

у нього думка доганяла вчинок.

Він взяв собі за жінку ту

  Пандору,

що смерть і горе людям

  дарувала,

і був щасливий з нею, і довіку

ніхто його нещасним не назвав.

Ми бачимо, як у наш час жінки стоять поруч своїх чоловіків у праці і боротьбі з рашистською напастю, відправляють своїх Прометеїв на фронт, мужньо чекають, підтримують і допомагають. 

Кассандра, маючи дар пророцтва, знає, що її коханий Долон загине, та не відмовляє його іти в розвідку в табір ворога. Долон, справжній патріот, розуміючи, що може не повернутися, говорить Кассандрі:

Ні, скажу по правді,

не міг би я послухати тебе,

хоча би смерть видиму віщувала,

бо нечестю було б зректися потай

того, що сам же я вхвалив

  прилюдно,

на що пристав незмушений, по

  волі.

то й не боюся…

Війна – це страшно в усі часи! Дуже пронизливо звучить це з уст  Андромахи, дружини Кассандриного брата Гектора:

Не можу я, Клімено, я боюся

іржання коней, брязкоту мечів,

і куряви, і крику, а найгірше

того смертельного співання стріл!

Як я те чую й бачу, то здається

мені, що то повстав з безодні

  Хаос,

що ні людей нема вже, ні богів,

а тільки смерть панує

  самовладно.

А як шкода загиблих на війні! Усіх, а особливо молодих, незреалізованих, недолюблених. Скільки прекрасного від життя чекало їх попереду! Кассандра так висловлює свій жаль:

Пізно… хутко зійде Місяць,

освітить поле… Мій Долон на полі

такий самотній, наче кипарис

на роздоріжжі… він такий

  хисткий,

він молоденький, ніжний – не до

  зброї,

до ліри, до кітари він удався,

до весняних пісень… Ох, що ж ті

  руки 

порадять проти сих мечів

  важких,

 що здійнялись над ним…

Кассандра у творі відмовляє у шлюбі цареві Ономаю, який готовий за руку царської дочки повести у бій лідійське військо проти грецького. Кассандра розуміє, що будуть великі втрати.

l

На жаль, тепер війна не мечів, а в рази смертоноснішої зброї.  Чому ж нелюди, які розв’язують війни, не думають про людей, своїх і чужих, яких вкладають у могили, їх осиротілих рідних? Як можуть гітлери, сталіни, путіни так масово переконувати людей іти на смерть і спричиняти смерть?

Мабуть, так, як це робив брат Кассандри Гелен, віщун і жрець:

Бо меч і спис мала для мене

  зброя,

бо людські душі – от моє

  знаряддя,

крилате слово – от моя стріла,

люд проти люду – от мій

  поєдинок!

Усім тим правлю я, фрігійський

  розум.

Ся діадема, сяя патериця –

то знаки влади над всіма

  царями.

Я рівного собі не маю тут

з-поміж усіх владарів і героїв.

Слово, ідеологія мають велику владу над людьми. За допомогою добре розвиненої мови, якихось підставних діадем, патериць, голубів Гелен зомбує свідомість людей. Троянці повірили йому, що елліни зняли облогу і на знак примирення залишили дерев’яного коня, незважаючи на пересторогу Кассандри, що ворог дурно не дає дарунків. А ворог дуже підступний. 

Він воює не тільки зброєю. Про це свідчить навіть мова еллінського шпигуна Сінона, який зумів зобразити невинність, зіграти на почуттях Кассандри:

Давно, пророчице, тоді ще

Пелід наш був живий. Та

  пам’ятливий

у гніві Діомед, – його вразило,

що я насмів обороняти бранця,

його рукою взятого на смерть.

Але ж мені так жаль було

  троянця.

Такий був молоденький і

  вродливий,

так жалісно благав про

  милосердя…

Ой горе! Так і я тепер благаю,

та нікому за мене заступитись

хоч би єдиним словом… Всі

  мовчать…

Смерть неминуча… Нащо ж

  протягати

остатні сі хвилини під мечем?!

Той бранець – Долон, колишній загиблий – коханий Кассандри. Далекоглядно  російський ворог у ХХ сторіччі населив сінонами Україну в освіті, культурі, політиці, економіці тощо. Вишколені, по- своєму вмотивовані росіяни і приховано, і відкрито гарцюють по Україні, сіючи смерть, розруху.

Ще одна біда, яку несе війна, – полон. Кассандра описує полон становищем жінок з царської родини:

Так, проклін на мене,

бо я тепер побачила найгірше.

Троянки у неволі і – живі!

Обходять кросна, розділяють

  ложе,

дітей годують еллінам на втіху…

Прокляті очі, що такеє бачать!

l

Дослідниця життя та творчості Лесі Українки М. О. Зубрицька у статті «Новочасна версія міфу про Кассандру: трагедія, що народжує надію» вважала, що «…драму розполовиненості думок на рівні царської родини в момент облоги Трої можна легко проєктувати на різні межові ситуації української історії, коли не було єдиної консолідованої позиції щодо майбутнього України, оскільки завжди з’являлася більшість тих, що обирали конформізм і лояльність до колонізаторів».

Не пророки, але високоосвічені люди у всіх галузях знань, які здатні прагматично оцінити ситуацію в теперішній Україні, таки є. Варто до них прислухатися. Відділити зерно від полови – і прислухатися. У свій час не дослухалися до Кассандри. Вона бачила привід до війни, бачила шляхи уникнення смерті рідних – не послухали її одинокого голосу, вважали хворою. 

Якби хоч підтримав брат Гелен, який усе ж таки мав дар провидіння, то удвох вони були б силою! Був би початок консолідації. А так «просто вмів звиватися вужем», казати «те, що корисно або почесно», використовувати слово для неправди. У нас це називається демагогією. Часто дуже шкідливою.

Криваві сторінки історії повторюються.  Світ має прийти до того, щоб «Кассандри» писалися лише про давно минуле, яке не   повинно  бути повторюваним.

 Катерина ВОЛОХ, 

молодший науковий співробітник  Колодяжненського 

літературно-меморіального 

музею Лесі Українки.

Події, описані Лесею Українкою в драматичній поемі «Кассандра»,  стосуються ХІІ сторіччя до нашої ери, коли грецькі міста-держави (особливо Мікени) прагнули контролювати Егейське море. Але на шляху стояла Троя. Військовий конфлікт назрівав. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 117

Попри затяжні роки боротьби за українську свободу та незалежність, нашу державу й надалі підтримують провідні країни світу. Зокрема, й Сполучені Штати Америки. Так, нещодавно у Вашингтоні відбувся третій щорічний «Ukrainian Week 2024». 

«Український тиждень» – це важлива платформа для налагодження нових контактів з іноземними партнерами. Основна мета членів української делегації, яка там побувала, – заручитися підтримкою у боротьбі проти російського агресора, розширити можливості допомоги Україні в гуманітарній, економічній і у військовій сферах.

Приємно, що у складі української делегації представляти нашу країну та рідну Ковельщину мали можливість голова Ковельської районної ради В’ячеслав Шворак та депутат Ковельської районної ради Андрій Дерев’яненко. Важливо сказати, що фінансові витрати на поїздку відбулися  за особистий рахунок делегатів. 

l

Своїми враженнями з нами поділився В’ячеслав ШВОРАК:

– Америку я побачив вперше, тож ця поїздка для мене є «подарунком» долі. Відверто кажучи, я не планував і навіть не думав, що в такий час вдасться там побувати. Від України нас було понад 100 осіб: службовців, посадовців, військових, підприємців, лідерів релігійних організацій. Серед волинських представників –  ректор Луцького національного технічного університету Ірина Вахович, депутат Луцької міської ради Ігор Курілін, лікар-хірург Олександр Христюк.

Я вдячний за можливість презентувати  світу  Ковельщину. Свою доповідь я, звісно, робив на основі демонстрації можливостей і перспектив розвитку рідного Ковельського району. Розповів про особливості нашої прикордонної  території, про те, чим займається районна рада, що ми робили, робимо та як живемо від початку війни, як допомагаємо ЗСУ, внутрішньо переміщеним особам.

Говорили й про гуманітарний коридор, і про те, який шлях потрібно подолати людям з тимчасово окупованих територій, аби повернутися на вільну від окупантів  Україну, через росію та білорусь.

– Розкажіть  як проходив тиждень, які заходи Вам вдалось відвідати?

– Нас об’єднували різні заходи (як офіційні так і неофіційні). Одночасно наше представництво мало декілька зустрічей з політичними лідерами США – конгресменами, сенаторами від Республіканської та Демократичної партій. 

Цікавою, емоційною та зворушливою стала зустріч з сенатором Кевіном Крамером (республіканець, член Палати представників США від штату Північна Дакота). Він чітко розставив точки над «і» не тільки над питаннями допомоги Україні, а й Ізраїлю.

Розмова тривала більше години,   була дуже плідною і пізнавальною. Вона не лише допомогла зрозуміти, у чому проблеми надання допомоги, а й дала бачення розвитку подій у світі.

Відомий політик також запевнив, що, незважаючи на певні політичні нюанси, американський народ буде підтримувати Україну до настання Перемоги. В найближчому часі планується виділення коштів (йшлося про законопроєкт, який передбачає понад 60 млрд. доларів допомоги). Також сенатор повідомив, що вони вже працюють над посиленням протиповітряної оборони нашої країни, адже розуміють, що від подій в Україні, залежить доля всієї Європи. 

Продуктивною стала й зустріч з представниками оборонного альянсу, які пропонують Україні дуже прогресивні та потужні механізми. Це купольні, антидронові й розпізнавальні системи, які допоможуть зберегти сотні життів. У цьому напрямку організації оборони відбулись перемовини, і вірю, що найближчим часом заплановане вдасться реалізувати.

В’ячеслав Шворак розповів й про інші заходи, які вражали своїми масштабами. Це – «Гуманітарний форум українсько-американського партнерства», «Форум капеланства», «Українсько-американський інвестиційний форум». 

До речі, економічний захід цьогоріч об’єднав  близько 300 учасників – членів української діаспори майже з усіх штатів Америки, представників органів місцевого самоврядування з України,  американських та міжнародних інвестиційних компаній, підприємців, урядовців та власників бізнесу з України та США. Тут були представлені перспективні українські проєкти для реалізації міжнародними інвесторами. Ключовими темами були українська воєнна економіка, приватні та публічні інвестиції в Україну.

Однією з ключових подій тижня, яку відвідали представники Ковельської районної ради, став 18-й «Молитовний сніданок» в Музеї Біблії, який зібрав впливових осіб з різних сфер життя, щоб разом помолитися за мир і процвітання України. В рамках цього заходу представники української делегації мали можливість провести багато індивідуальних зустрічей з конгресменами, представниками різних релігійних спільнот.

Приємно, що до заходу в онлайн-режимі долучився президент США Джо Байден. Він наголосив на важливості міжнародної підтримки України в протистоянні російській агресії.

– В’ячеславе Петровичу, відомо, що серед учасників «Українського тижня» були присутні наші військові, діти, які були незаконно вивезені до рф. Яка їх місія?

– Взагалі наша місія полягала у тому, щоб донести до світової спільноти правду про Україну, наші потреби та виклики, з якими ми зустрічаємось. А про це краще ніхто не розкаже, ніж той, хто на пекельному полі бою  пережив окупацію чи примусово був вивезений з рідного дому. Їх історії розчулили присутніх та показали страшну реальність, не залишивши сумніву в жорстокості дій ворога. 

А це і є стимулом не зупиняти підтримку, а лише продовжувати її з новими силами, новими ідеями.

– Що Вас найбільше вразило?

– Я багато чого пізнав за цю поїздку. Звісно, вражають масштаби події, приємні така увага та повага до нашої країни. Це – можливість не лише отримання підтримки, а й слушних зауважень у сфері державної політики та бачення світових лідерів подальших перспектив співпраці з Україною.

Вражає підтримка української діаспори. Вони і посилено моляться за нас, і фінансово допомагають, надсилаючи великі кошти для того, щоб нас підтримати у визвольній боротьбі.

Цікаво, що у Вашингтоні ми випадково зустрілись із представниками різних фондів, з якими неодноразово бачились в Україні. Це – підтвердження того, що  з перших днів війни й до сьогодні вони разом з нами невтомно працюють на благо українського народу, розробляючи нові проєкти. 

До прикладу, американці відкрили реабілітаційний центр у Німеччині, де в співпраці з американськими та львівськими лікарями займаються протезуванням. І що важливо, завдяки таким фондам співфінансують процес. Зараз вони зосереджені на психологічній роботі з військовими та їх рідними.

За можливість проведення таких заходів у США треба віддати належне Павлу Унгуряну. Це – координатор «Українського тижня» у Вашингтоні.  Павло Якимович, екс-депутат Верховної Ради України, член однієї з протестантських течій. Організація, в якій він знаходиться, виступила ініціатором заходу, що є важливим для встановлення стратегічного партнерства наших країн.

– Попри нестабільну ситуацію, чи можна говорити про оптимістичні прогнози для України? 

– Ви знаєте,  я – оптиміст! Тому вірю, що все можливо, головне не здаватися. Кожен з нас, не зважаючи на біль, страх і втому, має надалі працювати, підтримувати один одного. І коли ми дійсно об’єднаємось, відкинувши політичні амбіції, ворог зазнає поразки. Адже наші згуртованість і єдність, як ми переконалися не раз, – теж чудова зброя у боротьбі з ворогом!

Аліна РОМАНЮК.

НА СВІТЛИНАХ: під час візиту у США.

Попри затяжні роки боротьби за українську свободу та незалежність, нашу державу й надалі підтримують провідні країни світу. Зокрема, й Сполучені Штати Америки. Так, нещодавно у Вашингтоні відбувся третій щорічний «Ukrainian Week 2024». 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 118

Запахло весною

Запахло весною у рідному краї —

І радісну пісню вже пташка співає.

Хоч ворог жорсткий, підступний,

 зрадливий,

Та пташка співає усім нам на диво!

Співає веснянку про землю

 рідненьку:

Не може забути вона свою неньку,

Бо тут наймиліші й пахучі всі квіти.

Тож як цій пташині весні не радіти!

Співає про сонце, що світить і гріє

Та завжди вселяє у душу надію.

Про небо співає ще блакитнооке:

Для пташки – це воля, в якій 

живе спокій.

Пташкам невтямки ще про дрони 

й ракети,

Не знають вони і про бронежилети.

Хоч ворог і підло нас знищити хоче,

Та птащина пісня про мир 

є пророча.

Співає пташина нам про Перемогу.

Для цього здолала далеку дорогу.

І пісня лунає повсюди у світі,

Бо має народ наш щасливо 

тут жити!

Пісня кохання

Співає пташка про весну –

Співає про кохання.

Через цю пісню не засну:

Я теж пташина рання.

Давно співають журавлі

У небі голубому,

Лелеки й жайвори малі

Вертаються додому.

Весна шумить, весна бринить

Та лине аж до серця.

І не стихає ні на мить:

Луною скрізь озветься.

Весна іде – красу несе,

А їй душа радіє:

Співаю я, співає все

Про заповітну мрію.

Кохання пісня лине знов.

Це мед, а чи отрута?

Весняна пісня про любов

Віками не забута.

Нехай із весною прийде Перемога!

Настала весна й усміхнулася щиро.

Чекав я її, як завжди, і повірив

У небо безхмарне та сонце

 привітне,

В те, що наша доля невдовзі

 розквітне.

Природа співає й водночас сумує.

Свою Україну люблю і таку я.

Тут люди гостинні, усі працьовиті.

Такої не знайдеш ти більше у світі!

Лиш нелюди-зайди тут топчуть 

ті квіти,

Які нам дарує весна, щоб радіти.

Весняна краса неповторна навіки!

Слізьми й кров'ю ворог наповнює

 ріки.

Бо їхня орда, безіменна і дика,

Вночі наробила і ґвалту, і крику.

Такої жорстокості ми ще не знали,

Яку принесли ниці орки-вандали.

Хоч іго загарбників чинить 

нам шкоду –

Не знищити волю й свободу народу.

Природа воскресне! На все – 

воля Бога!

Нехай із весною прийде Перемога!

Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 109

Хоч пройшли вже роки,

І ми стали батьки.

Але наша любов не зів'яла.

Із пісні.

Олена і Павло ще під час вступних екзаменів до вузу запримітили один одного і в думках бажали, щоб обом “пройти” на навчання. А коли це сталося, то всі роки їх бачили разом скрізь. 

Дівчина була киянка, він з глибинки, далекого села на Тернопільщині. Тож і вирішила Олена помогти Павлові акліматизуватися в столиці, аби  й він почувався міським. Знайомила його  з пам'ятками культури історії Києва, відвідувала з ним театри, музеї, бібліотеки. На останньому курсі познайомила з батьками. Хлопець їм  сподобався.

– Знаєш, Павлуню, я зрозуміла, що перед нами наше майбутнє, то ж давай про нього подбаємо.

– А я тільки за, бо бачу, до чого йдеться. Ти вийдеш за мене заміж, поїдеш зі мною у моє село на роботу?

– О, тільки не в  село. Ти ж відмінник, навчання, то вибір за тобою про місце призначення. Я думала, що вибереш Київ, і будемо разом. Бо в село я не поїду. Різниця між містом і селом велика.

– Та ні, я ж колгоспний стипендіат, і треба відпрацювати ті роки, які я вчився за рахунок колгоспу.

– Так твої батьки за тебе відпрацювали за цей час.

– А що люди скажуть? Що я  зрадив їх? Ні, їдемо зі мною. 

– Не обіцяю, але трохи почекаю. Побачу, що з того вийде…

Вдома батько сказав: "Якщо любить і це твоя доля, то будете разом". Не міг Павло заспокоїтись, бо кохав по-справжньому, а вона, виходить, розміняла любов на розкіш. Два місяці ледь витримав, бо повністю віддався як навчанню, так і роботі. Зателефонував якось. Взяла слухавку мати Олени і сказала, що вони в театрі.

– Я потім зателефоную.

– Та, мабуть, не дзвони, бо вона скоро заміж виходить, в неї налагоджується сімейне життя. Хлопець надійний. За Оленкою в вогонь і воду.

– Хай щастить, – сказав на прощання. А сам  не міг повірити, ніби сон закінчився.

Батьки  бачили, як  він страждає вирішили чимось підтримати.

– Це зрада, сину, ти  не переживай.  Пригадуєш бувальщину?

...Дівчина подарувала свою фотографію однокласникові, той пішов у армію служити. Через пів року вона написала: "Я зустріла  іншого, поверни фото". Хлопець зібрав у всіх друзів фотографії їхніх дівчат і відіслав  колишній зі словами: “Не пам'ятаю, де ти, вибери свою, решту фото  вишли назад”. 

Легше не стало, звичайно. Але й час не лікував. Тільки  робота й рятувала. Пройшло 2 роки, а  він ще й не думав про одруження. Батьки старіли, вже були пенсіонери. А по сусідству дівчина із нього очей  не спускала і  пропонувала йому то в кіно, то на концерт піти, то з молоддю на відпочинок.

А роки не чекають, летять... І батьки  натякали  не раз, що пора  вже одружуватись – он, мовляв,  Ніна не дочекається від нього пропозицій.

– Так я  ж її не люблю.

– Зате вона тебе он як любить. З часом і ти полюбиш.  Кого чекаєш? Вже одну чекав, а ми хочемо онуків, бо вже старі.

Ну, що ж, крапля й камінь точить. Одружились  молодята. Зажили щасливо. Ніна була, як бальзам на рану.  Народились два синочки один за одним. Бабуся й дідусь не могли натішитись онуками. Через 10 років народилась онучка, але батьки вже  відійшли у Вічність.

l

Хлопці вивчились, стали жити і працювати у Києві.  А донька підростала. Ніна всю любов дарувала чоловікові, дітям, роботі. Ніколи з нею навіть не  посварився, бо не було за що. Та щастя  не довго панувало в  родині, бо невиліковна хвороба  осиротила дітей і чоловіка.

Залишились вдвох з донькою. Вона в селі працювала терапевтом, і була для батька домашнім лікарем, тримала під контролем, бо і його здоров'я почало здавати. Заміж не виходила, все чогось чекала, женихам відмовляла.

– Доню, я дочекаюсь онуків чи ні? Чи ти так і будеш ходити  біля мене? Кого чекаєш?

– Принца на білому лімузині з Києва.

– Ну й  ну! Я не дочекався принцеси, а тобі, може, повезе.

– Ловлю на слові, таточку, ану розказуй, що то за принцеса? Дуже хочу знати, хто це такому суперовому татові та й  колись відмовила.

Діватись  не було куди, розказав і адресу не забув. І задумала донька влаштувати їм зустріч. Спочатку  домовились з братом, щоб розвідав про неї. Вона вже теж була вдова. 

– Тату, щось мої брати давно гостювали в нас, а давай поїдемо до них. Ото буде сюрприз!

– Може, хай вони до нас їдуть?

– Е, то не буде сюрприз.

Сказано-зроблено. Набрали  гостинців: фруктів (якраз в саду гілля  гнулось від плодів), меду, бо ж пасіку мали, пирогів за маминим рецептом напекли – і поїхали.

l

День в одного сина-брата гостювали, другий день – в іншого: ще один день мали в запасі. Вирішили завітати на запрошення до пані Олени (із нею раніше брат домовився).

– Для чого, доню, сиплеш сіль на рану?  Що було – загуло.

– А, може, навпаки, прийде заспокоєння, що все так вийшло.

На порозі зустріла їх жінка на вигляд ще не зовсім стара, а поруч стояв син, як дві краплі води схожий на маму.

– Заходьте, гості дорогі, довгождані, бажані, незабутні. Павлушо (це я до сина звертаюсь, бач, щоб не забути тебе, назвала його твоїм іменем), ти з Оленкою (знаю, що й ти мене не забув і назвав доньку моїм іменем) накрийте стіл, а ми, двоє старих сивих голубів, згадаємо юність.

Молоді зразу пішли на кухню і знайшли спільну мову, а після обіду подалися гуляти по Києву (точно як колись їх батьки). Павло з Оленою не могли наговоритися.

– Ну що ж, Олено, продовжимо розмову в селі, запрошую в гості. Оленко, ти теж Павлика запрошуєш?

– Аякже, я з радістю. Ми з ним ніби 100 років знайомі.

У селі Олена була здивована і картала себе, що колись не схотіла їхати сюди. А тут якраз сад вродив на диво, на грядках боки вигрівали огірки і помідори, на клумбах  цвіли різнобарвні квіти, в глибині саду над вуликами літали бджілки-трудівниці, достигав виноград - райський куточок навкруги. І все своє.

Після вечері ніхто й не думав  про сон. Молоді взялись за руки і пішли прогулятись, а Павло й Олена розглядали альбоми. Спати, вірніше відпочити  трохи на дорогу, бо вже  світанок заглядав у вікно, розмістились у чотирьох кімнатах по одному.

А  другого дня пані Олена  заявила, що вона звідти вже нікуди  не поїде, залишиться тут назавжди.

Павло, в свою чергу, заявив, що без Олени до Києва не поїде.

– Що я чую, синку, так швидко?

– А я чекати не буду майже 30 літ, як ви обоє з Олениним татом.

– Я дуже рада. Не забудьте на весілля запросити.

– І мене, – обізвався Павло, усміхнувшись: – Таки дочекалась, доню, принца?

Ось такий кінець цієї веселої і сумної історії.

Валентина ОСТАПЧУК.

Із пісні.

Олена і Павло ще під час вступних екзаменів до вузу запримітили один одного і в думках бажали, щоб обом “пройти” на навчання. А коли це сталося, то всі роки їх бачили разом скрізь. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 116

15 березня, п’ятниця

Схід Сонця – 06.34; захід – 18.26. 

Місяць – у Близнюках. 

Всесвітнiй день захисту прав споживачів. 

Мчч. Олександра, Діонисія.

16 березня, субота

Схід Сонця – 06.32; захід – 18.28.

Місяць – у Близнюках.

Сщмч. Олександра Римського.

17 березня, неділя

Схід Сонця – 06.30; захід – 18.30.

Місяць – у Раці. 

День мобілізаційного працівника. 

День працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення. 

Прощена неділя. 

Неділя сиропусна, прощена. Згадування Адамового вигнання. Прп. Олексія, чоловіка Божого. Заговини (запусти) на Вел. піст.

18 березня, понеділок

Схід Сонця – 06.27; захід – 18.31.

Місяць – у Раці. 

Початок Великого посту.

Свт. Кирила Єрусалимського. 

19 березня, вівторок

Схід Сонця – 06.25; захід – 18.33.

Місяць – у Леві.

Міжнародний день клієнта. 

Мц. Дарії. 

 

20 березня, середа

Схід Сонця – 06.23; захід – 18. 35.

Місяць – у Леві. 

Всесвітній день Землі. 

Міжнародний день щастя.

Прпп. Йоана, Сергія. Мчч. Світлани, Віктора, Олександри. 

Весняне рівнодення. Українське новоліття – 7533 рік від створення світу. Благословіння на посівну.

21 березня, четвер

Схід Сонця – 06.21; захід – 18.36.

Місяць – у Леві. 

Всесвітній день поезії. 

Всесвітній день домашнього господарства. 

Міжнародний день лісів. 

Міжнародний день лялькаря.

Прп. Якова. Свт. Кирила Катанського.

Місячні фази у березні

Зростаючий Місяць – до 24 березня.

Повний Місяць – 25 березня.

Спадаючий  Місяць – 26-31 березня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 06.34; захід – 18.26. 

Місяць – у Близнюках. 

Всесвітнiй день захисту прав споживачів. 

Мчч. Олександра, Діонисія.

Схід Сонця – 06.32; захід – 18.28.

Місяць – у Близнюках.

Сщмч. Олександра Римського.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 110

ОВЕН. Далеко не всi питання зможете вирiшити швидко, що дратуватиме. Проте варто набратися терпiння i заручитися пiдтримкою однодумцiв. 

ТЕЛЕЦЬ. Вас чекає успiх в професiйнiй сферi, але потрiбно мобiлiзувати сили для колективної дiяльностi. 

БЛИЗНЮКИ. Тиждень може порадувати знайомствами, теплими зустрiчами iз друзями, романтичними побаченнями. 

РАК. Сприятливий перiод для кар’єрного зростання i творчої самореалiзацiї. Корисно зайнятися чимось новим, сходити на майстер-клас, записатися на курси. 

ЛЕВ. Схоже, вам доведеться повторювати пройдене i виправляти помилки. Рухатися вперед поки не виходить.

ДIВА. Ще не встигнете насолодитися досягнутим, як треба буде пiдкорювати нові вершини. Навряд чи вдасться вiдпочити, швидше доведеться виявляти бiльшу активнiсть в усiх аспектах. 

ТЕРЕЗИ. Тиждень допоможе прояснити старi i сформулювати новi завдання, якi необхiдно виконати. 

СКОРПIОН. Досягнете бажаної мети, можете розраховувати на солiдний прибуток. У другiй половинi тижня вiдкриються новi горизонти в особистому житті.

СТРIЛЕЦЬ. Якщо не пiдганятимете подiй і не проявлятимете нервознiсть й нетерпiння, то тиждень обiцяє бути спокiйним i розмiреним. Близькi пiдтримають i допоможуть. 

КОЗЕРIГ. Ситуацiя потребуватиме ухвалення рiшення. Не сумнiвайтеся дуже довго, робiть вибiр. 

ВОДОЛIЙ. У колективi авторитет буде незаперечним, не тiльки спiвробiтники, але i керiвництво постарається створити сприятливi умови для роботи.

РИБИ. У вас багато цiкавих iдей i планiв, але необхiдно зосередитися на найперспективнiших. 

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Далеко не всi питання зможете вирiшити швидко, що дратуватиме. Проте варто набратися терпiння i заручитися пiдтримкою однодумцiв. 

ТЕЛЕЦЬ. Вас чекає успiх в професiйнiй сферi, але потрiбно мобiлiзувати сили для колективної дiяльностi. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 199