21.03.2025
Четвер. Ясно. Температура: 11оС. Вітер південно-західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю: Ясно. Температура: 0оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 13оС. Вітер західний помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 1оС. Вітер західний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність.  Температура: 14оС. Вітер північно-східний помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 3оС. Вітер південно-східний помірний.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 110С. Вітер південно-східний помірно сильний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 4оС. Вітер  південно-східний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 13оС. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 6оС. Вітер південно-західний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ.  Температура: 13оС. Вітер західний помірно сильний.   
В ніч на середу. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 5оС. Вітер західний сильний.
Середа. Хмарно, можливий дощ. Температура: 10оС. Вітер західний сильний.

вербові Четвер. Ясно. Температура: 11оС. Вітер південно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю: Ясно. Температура: 0оС. Вітер західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 61
Читати далі
21.03.2025
Підбито підсумки акцій, які оголошувала редакція газети "Вісті Ковельщини" серед передплатників "міськрайонки". В результаті розіграшу переможцями стали: 
Суперакція 
"Встигни передплатити!"
200 гривень кожен отримають:
1. Ковальчук О. А., м. Ковель, вул. Батуринська, 15. 
2. Федорук М. А., м. Ковель, вул. Шевченка, 131а.
3. Місюра М. А., м. Ковель, вул. Геологів, 2/5.
4. Дятел Л. О., м. Ковель, вул. О. Вересая, 4/39.
5. Гладишук, с. Воля Ковельська, вул. Центральна, 24.
Акція "Передплатіть і виграйте"
Подарункові набори 
за передплату на рік:
1. Воробей А. А., с. Солотвин. 
2. Скрипчук Г. О., м. Ковель, пров. Шевченка, 1/63.
3. Волощинський С. В., м. Ковель, вул. Польова, 23/20.
4. Бойчук Є. Ф., м. Ковель, вул. Симона Петлюри, 6.
5. Германюк Н., м. Ковель, вул. Грушевського, 11/69.
6. Кондратович Д. В., м. Ковель, вул. Шептицького, 20.
7. Горох М. О., м. Ковель.
8. Худицький І. П., с. Мильці, вул. Лісова.
9. Рудик С. В., с. Любитів, вул. Ковельська.
10. Сидорук С. Д., м. Ковель, вул. Театральна, 2 кв. 71.
Подарункові набори 
за передплату на пів року:
1. Стригун Г. В., с. Грив'ятки.
2. Чабанчук А. М., с. Новий Мосир.
3. Томчук З. І., с. Новий Мосир.
4. Ляшук А. І., с. Колодяжне.
5. Лавренко Я. Я., м. Ковель, вул. Театральна, 28 кв. 36.
6. Рябушко Г. Ю., м. Ковель, вул. Марка Луцкевича, 3.
7. Мокейчук М. В., м. Ковель, вул. Грушевського, 27А кв. 3.
8. Зенкевіч Л. П., м. Ковель, вул. Івана Ющука, 1, кв. 27.
9. Скрипець О. М., м. Ковель, вул. Вітовського, 12 кв. 1.
10. Столярчук О. У., м. Ковель.
Мешканці Ковеля зможуть отримати призи безпосередньо в редакції (м. Ковель, вул. Міцкевича, 3), починаючи з 10-ої год. вівторка, 25 березня ц. р.
Сільським передплатникам набори доставлять за місцем проживання працівники "Укрпошти".
Спеціальними призами дирекції ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини" відзначені за активну участь в розповсюдженні й організації передплати видання Валентина Січкар та Іван Сидорук.
Редакція.  

20240430_130637 Підбито підсумки акцій, які оголошувала редакція газети "Вісті Ковельщини" серед передплатників "міськрайонки". В результаті розіграшу переможцями стали: 

Редакція.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57
Читати далі
21.03.2025
Сьогодні, 20 березня – весняне рівнодення, тобто день, коли починається астрономічна весна. У Північній півкулі планети Земля природа пробуджується від зимового сну, а день і ніч стають майже рівними за тривалістю.
Для нас, українців, рівнодення має не тільки, так би мовити, астрономічне значення, а й культурне, релігійне і навіть світоглядне. Справа в тому, що для наших далеких предків весняне рівнодення було однією з найважливіших дат у тогочасному календарі. Вони сприймали його як символ пробудження природи та оновлення життєвої енергії, початок нового року.
Про це доводиться нагадувати сьогодні, оскільки багато хто з нас забув традиції рідного народу, водночас відзначаючи дати й події, які ніякого стосунку не мають до України – наприклад, так званий китайський новий рік, символом якого є Змія. За древньослов'янською традицією, нині розпочинається 7534 рік, який носить назву  Оси (Шершня).
Надзвичайно цікавими були тодішні обряди, пов'язані головним чином з настанням весни, початком польових робіт. Їх важко було уявити без традиційних пісень – веснянок та гаївок, забав для дітей, які чи не найбільше раділи приходу тепла. Також не варто забувати, що дата Воскресіння Христового у православ'ї тісно пов'язана з цією подією – Пасху відзначають у першу неділю після першого повного Місяця після весняного рівнодення. Нинішнього року – це 20 квітня.
Нагадаємо, що у свято рівнодення варто старанно прибрати у будинку чи квартирі, викинути все зайве, непотрібне.  Кілька гілок верби,  якщо ви їх зріжете і принесете до хати, захистять оселю та її мешканців від злих сил, прикрощів і смутку.  Добре буде, якщо ви знайдете спільну мову та помиритеся з тими, з ким раніше не мирилися, аби розпочати новий період життя без негативу. Закоханим обов'язково цілий день бути разом, якщо є така можливість.
Але найголовніше, звичайно, у тому, щоб новий рік Оси (Шершня) приніс благословенний мир на українську землю. Дай,  Боже, щоб так сталося!

день Сьогодні, 20 березня – весняне рівнодення, тобто день, коли починається астрономічна весна. У Північній півкулі планети Земля природа пробуджується від зимового сну, а день і ніч стають майже рівними за тривалістю.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 46
Читати далі
21.03.2025
5 березня ц. р. Президент України Володимир Зеленський своїм Указом затвердив список лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка 2025 року, яких обрав національний Комітет з присудження цієї премії. 
Переможців визначили у семи номінаціях: "Література", "Публіцистика і журналістика", "Музичне мистецтво", "Візуальне мистецтво", "Театральне мистецтво", "Кіномистецтво" та вперше "Декоративно-прикладне мистецтво". 
Серед нагороджених – генеральний директор – художній керівник Львівської національної опери Василь Вовкун.
Ось як про це сказано в Указі глави держави: 
“Національну премію України імені Тараса Шевченка 2025 року присудити:
– ВОВКУНУ Василю Володимировичу, режисерові-постановнику, авторові лібрето – за оперу "Лис Микита", балет "Тіні забутих предків", модерн-балет Пізнай себе", театралізовану кантату "Псальми війни" Львівської Національної опери”.
Під час церемонії нагородження, яка відбулася 9 березня в Національній філармонії України, Василь Вовкун заявив, що грошову винагороду в сумі 484480 гривень передасть на закупівлю дронів для 24-ої окремої механізованої бригади ЗСУ.
Хто ж він такий, новий лауреат Шевченківської премії і чому ми про нього пишемо? Василь Володимирович Вовкун народився 10 червня 1957 року на Львівщині. Після здобуття середньої освіти навчався на акторському факультеті студії театрального мистецтва при Львівському академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької. Пізніше закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.
Був актором декількох українських театрів, займав ряд відповідальних посад в культурно-мистецьких та урядових установах. В 2007-2010 р. р. – Міністр культури України. 22 лютого 2017 р. призначений художнім керівником Львівського національного театру опери та балету. Член Національної Спілки театральних діячів України. Має ряд державних і церковних нагород.
Дружина Лідія Вовкун (дівоче прізвище Жук, родом із Білина Ковельської громади) – Народна артистка України, працює у  Київському академічному Молодому театрі. Мають сина, двох онуків. До речі, як розповідав в одному з інтерв'ю пан Василь, весілля сина вони відзначали з дотриманням національних традицій: "Режисура була така, що легше зробити три державні акції, аніж весілля сина. Бо ти тут розумієш, що не маєш права помилитися – все має бути органічно і не пафосно. Це було поєднання європейського та автентичного весілля…".
l
Інформація про присудження звання лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка Володимиру Вовкуну викликала величезний інтерес у громадськості Ковельщини, особливо у мешканців села Білина, яке тепер належить до Ковельської територіальної громади.
Я зателефонував до Заслуженої працівниці культури України, колишньої директорки Білинського будинку культури Валентини Мефодіївни Повх, яку давно знаю і яку ціную за величезний внесок у розвиток і становлення самобутнього культурно-просвітницького простору рідного краю, й попросив кілька слів сказати про родину Вовкунів, особливо про землячку Лідію Сергіївну Жук.
– Обоє надзвичайно талановиті і обдаровані Богом люди, – зазначила пані Валентина. – Ліда, навчаючись у школі, була учасницею драмгуртка, який діяв при сільському Будинку культури. Згодом вона вступила на режисерське відділення Луцького культурно-освітнього училища. У 1978-1982 р. р. навчалася у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, де здобула фах акторки театру і кіно.
Тривалий час була акторкою Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Нині, наскільки знаю, живе і працює у Києві. Має ще двох сестер. 
Лідія Сергіївна – Заслужена артистка України і Народна артистка України, має інші високі відзнаки.
– А що можете сказати про чоловіка Василя Володимировича Вовкуна?
– Тільки хороше. Разом із дружиною не раз бували в Білині, де 28 серпня 1958 року народилася Лідія Сергіївна. Її батьки були порядні,чесні люди, мати сумлінно працювала у місцевому колгоспі. Василь Володимирович, коли приїжджав у село, обов'язково відвідував Божий храм і навіть підспівував церковному хору. Голос у нього дуже потужний.
Бував він і в Скулині, цікавився старовинними реліквіями, бо залюблений в нашу національну культури, минувшину рідного народу. У свій час експонував у Колодяжненському музеї Лесі Українки виставку старожитностей, зібраних ним особисто. 
Можна сказати, що це – Патріот з великої літери, а тому присвоєння йому Шевченківської премії – мудре і виважене рішення.
l
Довідково. Лідія Вовкун на сцені Чернівецького театру зіграла чимало ролей, які відзначаються щирістю переживань, глибокою проникливістю, художньою переконливістю: Тетянка і Настка («У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської), Пріська («Українські вечорниці»), Оля («Кабанчик» П. Розова), Марина («Сад без землі» Л. Розумовської), Дочка («Мати Ісуса» О. Володіна), Джулія («Ох, водевіль, водевіль»), Бланш («Трамвай бажань» Т. Вільямса). Створила моноспектакль за інтимною лірикою Ліни Костенко «Моя любове, я перед тобою».
Великим внеском акторки у популяризацію українського мистецтва й культури є її робота на телебаченні, де вона створила літературні та поетичні передачі за творчістю Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Юрія Федьковича, Михайла Івасюка, багатьох сучасних буковинських поетів. Відома як ведуча багатьох вечорів, концертів і зустрічей із творчими особистостями.
l
Що ж, Ковельська громада, як, зрештою, вся Волинь можуть пишатися людьми, які примножують культурно мистецьку славу Лесиного краю, гідно продовжують славні традиції своїх великих попередників. Завдяки їм навіть в умовах жорстокої російсько-української війни міцніє дух і сила української нації.
Микола ВЕЛЬМА.

Вовкун 5 березня ц. р. Президент України Володимир Зеленський своїм Указом затвердив список лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка 2025 року, яких обрав національний Комітет з присудження цієї премії. 

Микола ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 58
Читати далі
21.03.2025
Нещодавно побувала у селищі Ратне. Поїхала на зустріч з ветеранами, а конкретно  з прекрасним колективом – хором "Журавлі".
Дорога далека, був час роздивитись чудові поліські краєвиди, довколишні села. За думками не зчулась, як опинились біля ошатного будинку місцевої бібліотеки. Скажу відверто: такого приміщення книгозбірні не бачила ніде. Але не встигла помилуватись будинком, як погляд впав на портрети воїнів, які "вишикувались" в ряди. Це – біль, пам'ять не тільки ратнівчан. Марія Миколаївна Костарєва розповіла мені історію створення алеї Слави Героїв.
А далі нас зустріли ветерани. Вони зібрались на черговий захід, присвячений українській вишивці. Тема: "Український рушник – святиня народу". Приємно, що робота працівників бібліотеки і ветеранів спільна, отож і захід підготували разом. Хористи співали, а зустріч вела бібліотекар. До речі, приміщення для роботи ветеранської організації Ратнівщини надала місцева влада.
Марію Миколаївну Костарєву знаю давно, бо вона на посаді голови ради ветеранів років 10. Але коли говорити про теперішню роботу, не можна не згадати Лідію Пилипівну Сахарук, яка колись об'єднала ветеранів Ратнівщини у ветеранську сім'ю, створила хор "Журавлі". І хоча нині мешкає в Луцьку, але кожен захід, виступ хору відбувається під її "контролем". Вона – Почесний громадянин Ратнівщини.
В ході заходу познайомились з ветеранами, членами хору. Кажуть, що пісня – світ почуттів, мова серця. Вдивляючись в обличчя уже не молодих "журавок", втомлених життєвими дорогами, розумію, що їм і фізичних, і духовних сил додає пісня, яка підтримує, додає бажання долати труднощі.
Майже 40 років вони виступають перед глядачами Ратнівщини, неодноразово співали на  обласній сцені Луцька. Їх знають, люблять, цінують далеко за межами рідного Полісся. 25 років тому присвоїли звання Народного аматорського хору, і кожного разу співучі "Журавлі" підтверджують це почесне звання.
В хоровому колективі – люди різних професій. Вийшовши на заслужений відпочинок, вони зуміли об'єднатись у дружний гурт цікавих доль та захоплень. Їх єднає пісня. Це люди – взірець того, як треба любити життя, українську пісню і тих колег, котрі поділяють ці почуття.
Голова ветеранів Ратнівщини дуже тепло розповідає про своїх колег, бо їхні "Журавлі" – це колектив однодумців, добрих друзів, це велика ветеранська родина, яка ділить разом радість і журбу. Так лише йти по життю. Ось прізвища невтомних солістів: Ф. Петручик, Л. Мазурик, М. Пінкевич, М. Вознюк. 
У той день Марія Миколаївна брала участь у конкурсі читців, присвяченого Лесі Українці, котрий відбувався в Ратне. Жінка зайняла перше місце, тож колеги привітали. Ось що вона розповіла: 
– Ветеранами хору є М. Романюк, Н. Неделюк, О. Савчук, Г. Ромовська, Н. Горобець. 
Як і в кожному колективі, з плином часу змінюється його склад: одні відходять (таке життя), інші вливаються у співочу родину і продовжують добру справу, вносять свої пропозиції, побажання. Це – Н. Романюк, К. Коротинська, В. Ковальчук. Хочеться окремо подякувати Єві Панько, Ніні Волошиній, Аллі Бігун, Вірі Ганжі, – котрі з першого дня в колективі. Їм вже не сила бути на сцені, а ось на заходи, зустрічі обов'язково приходять.
Ветерани – активні, як і колись. Ми всі – повоєнні "діти" знаємо з досвіду, що таке війна. Нелегко доводилося по цеглині відбудовувати Україну, аби міцним став фундамент нашої Незалежності. Учасники хору – люди різних професій: тут і вчителі, і медичні працівники, і бухгалтер, і працівники влади, міліції і хлібороби. 
Не залишаємось байдужими до новин зі Сходу країни. Тому з перших днів війни ми – активні волонтери, долучаємось до всіх благодійних акцій, котрі проводяться на Ратнівщині.
Хочу окремо розповісти, про наших керівників. Давно керує хором знаюча, талановита, закохана в українську пісню Людмила Павлівна Корсак. Без неї не мали б ми такого успіху. Музичний акомпаніатор Владислав Миколайович Харкевич багато років сприяє творчим злетам колективу.
А тим часом захід, на який ми завітали, розпочався. Хвилюючі слова ведучої про цінність рушників як оберегів, символи духовного багатства нашого народу, переплітались із виступами самих учасниць, котрі принесли домашні вишивки – роботи їхніх мам, бабусь. 
Про мамині рушники хвилююче розповідала Катерина Ярошик (хоч сама давно бабуся), а вироби неньки зберігає, як родинні обереги.
Марія Костарєва – родом із Буковини. Усі вишиті рушники і вишиванки вражають. Там своєрідна робота – багата, красива. А десь між тим лунали пісні у виконанні "Журавлів". До болю близькі "Пісня про рушник" ("Рідна мати моя"), "Вже осінь чарівна", "Наше рідне село".
Дуже схвилював виступ соліста Федора Петручика з піснею "Мамина коса". А поема "Балада про роки" у виконанні М. Костарєвої припала до душі кожному особливо.
Ще раз переконалась: "Журавлі" – це яскравий приклад того, як людина, незалежно від віку, може організувати свій власний час, просто любити життя у всьому його розмаїтті.
Самодіяльці не просто співають – вони творять пісенний літопис Ратнівщини, плекають, бережуть звичаї і традиції своєї малої батьківщини і передають новим покоління, аби не замулилась криниця народної творчості.
Звичайно, присутні отримали велику насолоду від спілкування, чашки запашного чаю, затишку, тепла, турботи, що панували в залі бібліотеки. А ще ветерани "Журавлів" почули щирі, теплі вітання від перших осіб району. За добру організаторську роботу з ветеранами, активну громадянську позицію голова ратнівських ветеранів Марія Миколаївна Костарєва нагороджена Почесною грамотою обласної організації ветеранів.
Шановні "Журавлі" і всі ветерани Ратнівщини! Спасибі, що вмієте жити і виживати, що творите красу. Нехай джерело творчості ніколи не вичерпується, серця наповнюються світлом, а здоров'я і сил додає Всевишній. Спокою і миру кожній родині!
Живіть для щастя 
і добра,
Співайте разом пісню
 нашу солов'їну,
Щоб доля в нас щасливою
 була,
І бережімо рідну, мирну
 нашу Україну!
Валентина Січкар,
голова Ковельської районної ветеранської організації.
НА СВІТЛИНАХ: вгорі праворуч – голова ратнівської ветеранської  організації Марія Костарєва; вгорі ліворуч – одна з найповажніших “журавок” Віра Ганжа; учасники заходу “Український рушник – святиня народу”.
Фото авторки.

IMG_5586 Нещодавно побувала у селищі Ратне. Поїхала на зустріч з ветеранами, а конкретно  з прекрасним колективом – хором "Журавлі".

Дорога далека, був час роздивитись чудові поліські краєвиди, довколишні села. За думками не зчулась, як опинились біля ошатного будинку місцевої бібліотеки. Скажу відверто: такого приміщення книгозбірні не бачила ніде. Але не встигла помилуватись будинком, як погляд впав на портрети воїнів, які "вишикувались" в ряди. Це – біль, пам'ять не тільки ратнівчан. Марія Миколаївна Костарєва розповіла мені історію створення алеї Слави Героїв.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 59
Читати далі
21.03.2025
Складні події суспільно-політичного життя – і насамперед війна – відволікають людей від інших сторін нашого буття. В інтернеті та соцмережах все частіше зустрічаються страхітливі повідомлення про наближення кінця світу, що, насамперед, пов'язують з руйнуванням нашого довкілля.
Нещодавно писали про пересихання біблейського Єврату, “солоного” озера (Мертвого моря), Каспію, загибелі Аралу та цілого ряду інших  відомих людству географічних об'єктів.
"Але це далеко", – скаже читач.
Що ж, давайтено глянемо на Волинь і, насамперед, Ковельський район, який на мапі України займає крайній північно-західний кут. В народній пам'яті Волинь – це край голубих озер і чудових лісів. Поляки колись казали: "лясок, п'ясок, багенко". Не так давно ми всі ще виспівували: "Волинь моя, краса моя".
А сьогодні? Подивіться лиш на фото Світязя. Волинські "вожді" в багатьох місцях встигли забудувати прибережні смуги. В незадовільному стані – приозерні ліси. Декого з цих зажерливих "вождів" сьогодні вже немає. То можна було б природоохоронцям і їхні будівлі ліквідовувати, не боячись помсти.
Пересихають заповідні озера, пов'язані з життям і творчістю великих людей. Пересохло озеро Нечимне. Про це йшлося в центральних ЗМІ. Дядько Лев і Лукаш його б не впізнали сьогодні. Обміління і пересихання охопило майже всі озера області, особливо – заплавні. 
Тут не можна посилатися лише на Божу волю. Творець і досі посилає нам 500-600 мм опадів на рік. Було б лишень бажання затримати їх в області й раціонально розпорядитися. Це не так вже складно й дорого.
Зникають волинські річки. Їх просто без потреби каналізували, а широкі волинські заплави, що кишіли різними формами життя, зникли. Навіть назви річок стерлися з пам'яті людей.
Як я вище згадував, Волинь – це край лісів. А що зараз? Знайдіть велике дерево, щоб сфотографуватися. В Ковель деколи злітається багато граків, бо нема де селитися, – “вичистили” всі приміські ліси. А навесні починають зрізати гнізда птахів з насидженими яйцями і пташенятами, населення протестує.
А самі ліси які? В період 1992-2012 р.р. за моїми дещо перебільшеними даними у віці стиглості з 1 га соснового лісу отримували 209 м3 ліквідної деревини, 70 років тому – близько 300 м3/га. Саме це підтверджують таблиці ходу росту, що затверджені центральним лісовим відомством.
Природа вимагає обмеження рубок лісу. В народі кажуть: "Слід огородити ліси, і у виняткових випадках допускати туди лісоводів".
Однак лише словами справі не зарадиш. Потрібні конкретні діла. А їх, на жаль, нема.
Василь Козак, 
кандидат біологічних наук.                  

Світязь Складні події суспільно-політичного життя – і насамперед війна – відволікають людей від інших сторін нашого буття. В інтернеті та соцмережах все частіше зустрічаються страхітливі повідомлення про наближення кінця світу, що, насамперед, пов'язують з руйнуванням нашого довкілля.

Василь Козак, 

кандидат біологічних наук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 53
Читати далі
21.03.2025
Як відомо, містика – це окультні явища як зв'язок із потойбічним світом та надприродними силами. А в літературі – це один із найцікавіших і найбільш інтригуючих сучасних жанрів. Її складові – дивні події чи історії та неймовірні феномени, знаки іншого (паралельного) світу та істоти, що жахають, виникаючи з нізвідки. І страх – страх невідомого, надприродного, того, що не піддається логічному поясненню.
Історії, які я хочу запропонувати читачу, реальні, вони трапилися у різні часи або зі мною, або з моїми рідними, або зі знайомими, яким я довіряю, або зі знайомими моїх рідних. Водночас в них, вочевидь, не обійшлося без містики. А ще вони всі так чи інакше пов'язані з Волинню, краєм таємничим та незбагненним.
Негостинний дід
Цю історію я чув від батька, а він її чув, коли служив в армії. Розповідав це їхній замполіт (тобто заступник командира з політичної частини), а йому, за словами батька, можна було довіряти. 
Коли це було точно, я, звісно, не знаю. Може, ще до Другої світової війни чи під час війни, але це було на нашому Волинському Поліссі, де густі ліси та багато відьом і відьмаків. Загін радянських солдатів попросився на нічліг до одного старезного діда. 
Вже невідомо, що там сталося, чим його солдати образили, може, пожартували невдало, та ще й чужою для діда московською мовою, чи поводилися нахабно та зверхньо, але вони дуже не сподобалися волиняку. 
Коли повлягалися спати, на горищі залунали музика, тупіт, пісні, веселі крики, регіт. Схопивши зброю, солдати кинулися туди. А там нікого… Дід лише знизував плечима, мовляв, звідки я що знаю, сам дивуюсь. І так повторювалося багато разів. Тільки засинали, а нагорі знову гамір та веселощі. Солдати знову туди зі зброєю, а там уже тиша та спокій. 
Ледь дочекалися ранку та з погрозами на адресу діда покинули його негостинну хату. Що тут скажеш? Були ті солдати для діда нахабними чужинцями, а таких у наших краях не люблять.   
"Добрий" янгол
Ця історія сталася з моєю мамою, коли мене ще й на світі не було. Я чув, як вона розповідала її, але це було дуже давно. Тому, можливо, я буду неточним у якихось деталях, а уточнити, на жаль, немає вже в кого.
Коли мої батьки одружилися в післявоєнні роки, то купили невеличку хатинку під солом'яною стріхою, схожу на шевченківську, щоб жити окремо. Та хата, на жаль, не збереглася, бо згоріла від пожежі. Добре, що співчутливі сусіди дали притулок сім'ї з двома маленькими дітьми. А тут ще й батька забрали в армію, і всі турботи, зокрема з будівництва нової хати, звалилися на мамині плечі. Хати тоді в нашому селі будувалися дерев'яні, добре, що край лісовий. 
Не знаю точно чому, але матеріал для будівництва легше було купити напряму у лісників, ніж виписати законним шляхом. Як у тому анекдоті про Сахару, що там, коли почали будувати соціалізм, почалися перебої з піском. А, може, так дешевше було, бо ж кожна копійка була на рахунку. То й мама домовилася з лісником, що він продасть деревину. 
Алгоритм дій був такий: лісник готує матеріал, через когось повідомляє маму, вона йде до свекра, мого діда, і вони вночі їдуть конем у ліс до лісника й забирають деревину. Не знаю, скільки вони тої деревини могли привезти возом. Можливо, планувалося декілька ходок.
І ось ввечері приходить якийсь чоловік і каже, що матеріал готовий, але його треба терміново забрати. І мама біжить до свекра. А жив він на невеличкому хуторі з двох хат. Щоб до нього дістатися, треба було пройти через територію бригади, вийти за село і ще пройти якийсь кілометр. 
Було вже темно, мама зайшла на територію бригади і проблукала там до самого ранку. Вона постійно натикалася на якісь загорожі, декілька разів падала в якісь ями. Їй вчувались якісь голоси, вона чула кроки позаду себе, інколи хтось хихикав. А ще попереду інколи з'являлися вогники і зразу ж гасли. Коли в селі почали співати треті півні й уже почало світати, мама нарешті побачила, куди йти, але вже було пізно. Операція провалилася. Як не дивно, мама розповідала, що тої ночі не відчувала великого страху. Точніше  кажучи, боялася не якихось потойбічних сил, вона про це навіть не думала, а лише того, що не встигне забрати деревину.
Наступного дня мама дізналася, що цікаві події відбувалися тої ночі і в лісі, що їй ще й пощастило, що проблукала цілу ніч і не дісталася до лісника. Бо, як виявилося, міліція знала про його часті "ліві" продажі, слідкувала за ним і якраз у ту ніч вирішила спіймати його на гарячому, бо мама була не єдиною його клієнткою, ще хтось мав приїхати за деревом, і, мабуть, знайшлися "доброзичливці" та "настукали". 
Часи були суворі, лісника засудили. Не думаю, що й покупці обійшлися без покарання. А маму щось урятувало, не пустивши туди. Хоча говорити в цьому випадку про якогось “доброго” янгола, зважаючи на те, що вона пережила тієї ночі, мабуть, недоречно. 
(Закінчення буде).

історії Як відомо, містика – це окультні явища як зв'язок із потойбічним світом та надприродними силами. А в літературі – це один із найцікавіших і найбільш інтригуючих сучасних жанрів. Її складові – дивні події чи історії та неймовірні феномени, знаки іншого (паралельного) світу та істоти, що жахають, виникаючи з нізвідки. І страх – страх невідомого, надприродного, того, що не піддається логічному поясненню.

Історії, які я хочу запропонувати читачу, реальні, вони трапилися у різні часи або зі мною, або з моїми рідними, або зі знайомими, яким я довіряю, або зі знайомими моїх рідних. Водночас в них, вочевидь, не обійшлося без містики. А ще вони всі так чи інакше пов'язані з Волинню, краєм таємничим та незбагненним.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 97
Читати далі
21.03.2025
Дорогі наші друзі 
та шанувальники!
Сердечно запрошуємо вас на нову велику прем'єру цієї весни!
Беріть рідних та друзів, кличте знайомих та обов'язково завітайте до театру, аби відвідати красиву, добру та дуже яскраву й щиру виставу – шоу-мюзикл під назвою "РУСАЛОНЬКА. Два світи – одне кохання", за мотивами однойменної казки Ганса Крістіана Андерсена та анімаційного фільму Уолта Діснея.
Ця прекрасна й чарівна історія, наповнена надзвичайними піснями та музикою і феєрією кольорів, не залишить байдужим нікого та буде цікава і діткам, і дорослим. Не пропустіть, адже на вас чекає його величність Театр! 
Щира гра наших акторів, музично-драматичне та хореографічне наповнення, грандіозні декорації, неймовірні авторські костюми та візуальні спецефекти – все це і не тільки ви матимете змогу побачити у нашій новій постановці. 
Пориньте у казкову атмосферу зворушливої прекрасної історії, наповненої яскравими кольорами та барвами, мелодійними, знайомими з дитинства, піснями та захоплюючим дійством у виконанні маленьких, юних та дорослих акторів Народного аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце".
КОЛИ? – 4 квітня о 18.00 год. – велика прем'єра.
9 квітня, 11 квітня та 15 квітня о 12.00 год. – наступні покази – запрошуємо завітати вихователів із старшими групами з садочків та вчителів з школярами – така мистецька екскурсія до театру з переглядом вистави стане чудовим розвиваючим позакласним заходом та принесе діткам багато позитивних емоцій і гарних вражень.
ДЕ? – місто Ковель, Народний Дім "Просвіта" – вулиця Міцкевича, 10. Телефон для довідок та бронювання квитків – 066-793-75-64.
 УВАГА! При оголошенні повітряної тривоги вистава припиняється – ви маєте пройти до укриття (найближче – у приміщенні міської ради), і продовжується після відбою.
У випадку оголошення дня жалоби – підтримуйте зв'язок з касою та стежте за анонсами.
Квитки – це донати, благодійні внески – від 150 грн. Усі кошти – у повному обсязі, зібрані на виставах, будуть передані на потреби військових.
До зустрічі у Театрі! 
Альона 
МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА.

maska-4 Дорогі наші друзі та шанувальники!

Сердечно запрошуємо вас на нову велику прем'єру цієї весни!

Беріть рідних та друзів, кличте знайомих та обов'язково завітайте до театру, аби відвідати красиву, добру та дуже яскраву й щиру виставу – шоу-мюзикл під назвою "РУСАЛОНЬКА. Два світи – одне кохання", за мотивами однойменної казки Ганса Крістіана Андерсена та анімаційного фільму Уолта Діснея.

Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 50
Читати далі
21.03.2025
ОВЕН. Не варто перевтомлюватися на роботi. Багато проблем пов’язано з неорганiзованiстю, а конфлiкти з партнерами трапляються через дрiбницi. Зате можете розраховувати на друзiв. 
ТЕЛЕЦЬ. На початку тижня перед вами постануть новi завдання. Можуть  надійти пропозицiї про нову роботу.  Оптимiстичне сприйняття життя дозволить легко справитися не тiльки з труднощами, але й з проблемами близьких людей.
БЛИЗНЮКИ. Постарайтеся не замикатися в собi. Ваша iдея, втiлена в реальнiсть, почне приносити плоди. Можете вiдкрити для себе новi творчi перспективи.
РАК. Постарайтеся бути уважнiші i коректніші стосовно друзiв, партнерiв i колег. У понедiлок не варто починати нову справу. Не берiть вiдповiдальнiсть на себе. Якщо щось пiде не так, в провалi всієї справи обвинуватять вас. 
ЛЕВ. Подумайте про майбутнє. Можна прислухатися до порад друзiв i колег, яким довiряєте. А ось грошi в спільний бiзнес зараз вкладати небажано. Графiк роботи може стати бiльш напруженим, постарайтеся не дуже втомлюватися. 
ДIВА. Потрiбно швидко ухвалювати рiшення, тому необхiднi внутрiшнiй спокiй i витривалiсть. У п’ятницю не тисніть на довколишніх, оскiльки вони цього дня не будуть  схильнi виконувати вашi вимоги. 
ТЕРЕЗИ. Зараз краще промовчати, нiж влаштовувати розбірки. У вiвторок можете зiткнутися бюрократичними проблемами, але вдасться все вирішити. Близькi люди пiдтримуватимуть вашi починання.
СКОРПIОН. Настає тиждень успiху i прибутку. Постарайтеся приділяти бiльше уваги собi i створенню обстановки, що вiдповiдає вашим смакам. Настає перiод змiни свiтовiдчування, вiрогiдна переоцiнка духовних цiнностей. 
СТРIЛЕЦЬ. Перша половина тижня буде не дуже насичена подiями, тому вдала для вiдпочинку. Пора чимось себе побалувати. У вiвторок краще не висловлювати вголос мiркувань про те, хто старший за вас або вищий за статусом. 
КОЗЕРIГ. Спрямуйте сили на пiдвищення професiйного рівня. Втiм, поки не час штурмувати кар’єрнi сходи  – вони можуть пiд вами проламатися. Майбутнi дiловi зустрiчi на цьому тижнi будуть важливi i значущi для вас. 
ВОДОЛIЙ. Буде немало клопотів i проблем, але багато що прояснити допоможе iнформацiя, що вчасно надійде. П’ятниця виявиться одним з найчудовiших днiв тижня. 
РИБИ. Належить багато працювати, але вiзьмiться за одну справу i виконайте її якiсно. Успiх можуть принести новi iдеї i контакти. Постарайтеся уникати непотрiбних  зустрiчей i розмов. 
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. Не варто перевтомлюватися на роботi. Багато проблем пов’язано з неорганiзованiстю, а конфлiкти з партнерами трапляються через дрiбницi. Зате можете розраховувати на друзiв. 

ТЕЛЕЦЬ. На початку тижня перед вами постануть новi завдання. Можуть  надійти пропозицiї про нову роботу.  Оптимiстичне сприйняття життя дозволить легко справитися не тiльки з труднощами, але й з проблемами близьких людей.

Степан ЗОРЕПАД.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 148
Читати далі