ПРОДАМ гараж по вул. Івана Омелянюка (раніше – вул. Грибоєдова).

Розмір – 3.80х8.40 м.

Тел.: 050-870 11 60.

  •  

ПРОДАМ земельну ділянку.

Площа – 2 га, біля кордону “Ягодин”.

Тел.:  096-181 19 20, 050-839 59 80.

_________________________

Ремонт та чистка котлів, колонок, бойлерів.
Промивка батарей, радіаторів і труб опалення.
Телефони: 068-733-80-62, 050-556-37-33.

Повідомлення в номер

08/10/2026 0

Відповідно до Закону України «Про культуру», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету
Ковельської міської ради 08 жовтня 2026 року оголошує конкурс на заміщення вакантної посади:
- директора комунального закладу «Ковельський народний дім «Просвіта».
Вимоги до кандидатів:
- освіта вища;
- стаж роботи у сфері культури не менше трьох років;
- вільне володіння державною мовою та здатність за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки.
Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, упродовж 30 днів з дня оголошення конкурсу подають такі документи:
- заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних
даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;
- автобіографію, що містить прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць, рік і місце народження, інформацію про громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), контактний номер телефону та адресу електронної пошти чи іншого засобу зв’язку, відомості про наявність чи відсутність судимості;
- копію документа, що посвідчує особу;
- копії документів про вищу освіту;
- два рекомендаційні листи довільної форми;
- мотиваційний лист довільної форми;
-проєкт програми розвитку комунального закладу «Ковельський народний дім «Просвіта» на п’ять років.
Зазначені документи надсилаються на поштову та електронну адреси управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради (м.Ковель,  вул.Незалежності, 89; e-maill: kovelkultura@gmail.com).
Довідки за телефоном: (03352) 71027, 71028.
Документи приймаються  з 08 жовтня 2026 року  (упродовж 30 днів після оголошення конкурсу).
Можуть надаватися інші документи, які підтверджують професійні чи моральні якості кандидата.
Особа, яка подає документи, відповідає за достовірність поданої інформації.
Конкурсний добір проводиться публічно.
Дата початку формування конкурсної комісії: 07 жовтня 2026 року.
Умови та строки проведення конкурсу: за рішенням конкурсної комісії до участі у конкурсі не допускаються особи, які не відповідають вимогам, зазначеним у Законі України «Про культуру». Конкурсна комісія проводить перше засідання через 10 днів після закінчення строку приймання документів.
Андрій МИГУЛЯ, 
начальник управління. 
Відповідно до Закону України «Про культуру», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету
Ковельської міської ради 08 жовтня 2026 року оголошує конкурс на заміщення вакантної посади:
- директора комунального закладу «Ковельський народний дім «Просвіта».
Вимоги до кандидатів:
- освіта вища;
- стаж роботи у сфері культури не менше трьох років;
- вільне володіння державною мовою та здатність за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки.
 

Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 8–14 жовтня

Погода в Ковелі 8–14 жовтня

08/10/2026 0

Четвер. Ясно. Температура: 23оС. Вітер південний сильний. 
В ніч на п’ятницю. Хмарно, часом дощ. Температура: 16оС. Вітер  південно-західний сильний.
П’ятниця. Переважно хмарно, дощ. Температура: 10оС. Вітер  західний сильний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 5оС. Вітер  західний сильний.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південно-західний  сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 9оС. Вітер південно-західний помірно сильний.  
Неділя. Хмарно, дощ. Температура: 13оС. Вітер переважно південний помірно сильний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 6оС. Вітер південно-західний помірний.
Понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 14оС. Вітер  південно-західний помірно сильний.
В ніч на вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 9оС. Вітер західний слабкий.
Вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 14оС. Вітер  східний  помірний.
В ніч на середу.  Хмарно, можливий дощ.  Температура: 8оС. Вітер північно-східний помірний.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер північно-східний помірно сильний.
Четвер. Ясно. Температура: 23оС. Вітер південний сильний. 
В ніч на п’ятницю. Хмарно, часом дощ. Температура: 16оС. Вітер  південно-західний сильний.
П’ятниця. Переважно хмарно, дощ. Температура: 10оС. Вітер  західний сильний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 5оС. Вітер  західний сильний.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південно-західний  сильний.
 

Повідомлення в номер

Зранене крило Жар-птиці кохання

Зранене крило Жар-птиці кохання

Автор Семенюк Анатолій Володимирович
08/10/2026 0

Шановний мій читачу! Я переконаний, що ти, як і я, взявши до рук якусь книгу і прочитавши перший абзац, згодом  захоплюєшся сюжетом, барвистими ліричними відступами та змістовними образами. І  читаєш… читаєш… читаєш…

Саме так захопила мене  книга Михайла Юхти під назвою «Долю обрав сам». В ній йдеться про життя і долю дисидента-шістдесятника Дмитра Іващенка. Тут історія боротьби за українство, мову, незалежність.  Разом з тим автор не оминає такої чутливої  теми, як кохання.  Адже кохання – це тонка духовна субстанція, яка змінює наше буття, окрилює  творчий дух, долає сил і натхнення. 
Воно сизокрилою Жар-птицею прилітає несподівано, негадано, сяйне щастям, заворожить красою. Буває, що й зникне  в навколишньому загадковому просторі.
Дмитро Іващенко словом торкнувся крила цієї загадкової птахи. Саме закоханість змінила вектори його життя, а разом із тим — погляди на нашу споконвічну боротьбу  за Волю і Долю.  
Розпочиналася історія його  першого кохання в останній день жорстокої, кривавої  війни   у німецькому місті Штетін, що на Одері. З нагоди  так званої  перемоги Іващенко отримав  три  вільних дні відпустки  і вирішив ознайомитися з містом.  Роздобув велосипеда й  поїхав по незнайомих вулицях. У-х-х! Нарешті тиша! Не чути пострілів  гармат, і вибухів бомб  і снарядів.
І він  на радощах  чимдуж накручував педалі. Не зчувся,  як зачепив велосипедистку, що їхала поруч,  і вони обоє попадали на землю. 
– Що ви наробили? Це ж не мій ровер! – почув він, немов через сон, рідну українську мову. 
З несподівання розгубився і не знав, що сказати. Отямившись, став заспокоювати, ремонтувати пошкоджене колесо і знайомитись. Саме у ці хвилини між ними сяйнула іскра кохання.
Вслухаймося в цю мелодію тонких почуттів у викладі Михайла Юхти:
«У неповних двадцять чотири спрагле серце Дмитра не могло не чути мелодії Весни. Перше кохання… Бентежне благоговіння перед  юною дівчиною. Радість, захоплення, ніжність, якою він був наповнений вщерть. Відчуття окриленості. Щемне бажання бути поруч. Дивитися і любуватися нею, не помічаючи руїн навкруг. Дмитро в ці хвилини відчував, як ніжна блакить її очей хлюпала на нього і огортала чарівною хвилею».
Марія (так звали дівчину) розповідала про себе, про рідне село Мильці, що на Волині, і тихим глибоким голосом наспівувала Дмитрові мелодії народних пісень. Автор пише: «Іващенка вразила обізнаність і любов до рідного краю цієї диво-дівчини. Її розповіді і пісні давали привід думати, що Волинь насправді казкова». 
Але сталося те, що сталося. Війна безжальна, і щастя в ній довготривалим не буває. Військову частину Іващенка передислокували в інше місце. Та іскра кохання не погасла, вона залишилася в його серці.
l
Демобілізація для Дмитра Іващенка усміхнулась в жовтні 1945 року.
На крилах радості летів до рідних Шишаків, де на нього з нетерпінням чекали батьки та родина. Приймали як найдорожчого, найулюбленішого гостя.
Та щасливі миті гостин промайнули стрілою.  Життя підказувало – треба братися до роботи. Освіту в Одеському педінституті Іващенко вирішив  продовжувати на заочно. Декан філологічного факультету вмовляв вчитись далі на стаціонарі, але Дмитро настояв на своєму. Іскра кохання  розгорялася і кликала на Волинь.
В Полтавському облвно  на його прохання видали скерування на вчительську роботу до Луцька. Він прямував  туди, де сяяла його зоря кохання на ім’я Марійка Мочичук.  Дмитро не знав, яка трагічна і разом з тим героїчна доля чекала на Марійку, а через роки — і на нього, де  табори, тортури та знущання.
Михайло Юхта поетичними словом передає почуття свого героя:
Тобі зозуля накувала
  щастя,
Мені ж вороння крякало
         сумне… сумне…
Та, попри все, душа закоханого Дмитра рвалася до квітучих Мильців, що притулились до тихоплинної річки Турії.
Автор, немов заглядає в комірку анатомії кохання двох сердець:
«А ця дівчина з Волині чимось заполонила його серце. Мабуть тим, що приваблювала, маючи поетичну духовно  багату натуру… Крім того, чарівна волинянка була безкомпромісна в любові до України. Між ними спалахнула іскра щирих романтичних стосунків».
І ось по дорозі з Луцька до Мильців Дмитро згодом дізнається, що його Марійки немає. Сум і відчай огорнули юнака.
Михайло Юхта передає цей стан душі Дмитра: «Дорога в селі низько стелилася. В уяві Іващенко бачив струнку постать Марійки. Як в тумані, ніби вибігла подивитися – чи не йде Дмитро?
І тієї миті йому здалося, що перед ним бігла Марійка  й лунала пісня…
Благословенне почуття першого кохання! Яке близьке і щире»… 
l
Від мешканця села історика Івана Іващенка дізнався, що Марія Мочичук була зв’язковою УПА. І коли група вояків упівців потрапила в оточення, вона отримала завдання пробратися до оточених і передати наказ іти на Захід в ліси. 
Михайло Юхта пише: «Дівчина була смілива і відповідальна. Отримавши доручення, вона вночі, оминаючи пости енкаведистів, пробралася до вказаного місця  і передала наказ негайно вийти із розташування».
Знайомими  стежками, під покровом ночі зв’язкова Марія впевнено повела групу упівців   заданим  маршрутом. Їх переслідували енкаведисти. Під час перестрілки один із вояків був поранений. Марійка, не гаючи часу, надала першу медичну допомогу, і тим самим врятувала  його життя.
Дорога була непростою – густі зарості, кущі, болотиста місцевість і темрява ускладнювали рух бійців. Але вона, незважаючи на труднощі, вивела групу вояків до місця призначення, звідки вони мали іти самі.
Марійка ж залишилася, щоб відволікти енкаведистів від основної групи. Звивистою стежкою побігла до криївки. Та було вже пізно:  переслідувачі були поруч. Вона чула їхні голоси, гарчання вівчарки.
Про останні хвилини зв’язкової Михайло Юхта пише:
— Ну, все! Яка страшна “смерть? – подумала дівчина. – Краще… ніж здатися… Далі вона схилилася, піднесла пістолет до скроні і натиснула курок. Так і застигла… Усе навколо в лісі зашуміло. Над криївкою пішов дощ, холодний, краплистий, рясний, як злива. Марійка  лежала нерухома… Природа дихала ранковою свіжістю.  А в  Мильцях ще  ніхто не знав, що це був останній Марійчин ранок»…
Розповідь обірвалася, як життя Марійки.
Автор  продовжує цю сповідь, трагічну, патріотичну і жертовну: «Дмитрові в ту мить здалося, що його знайомство, зустрічі з нею, були ніби в сні… Не вірилося йому… Ой, як не вірилося…  Він у сльозах стояв біля пагорбка землі, під яким лежало його перше кохання. Тужливо вдивлявся в літери на хресті. Довго стояв над могилою у задумі. Скорбота, біль, линули з душі Дмитра. А серед гілля самотньої берізки йому почулося: «Не забудь! Не забудь! Не забудь!».
l
Що ж, мій шановний читачу, і  ми схилімо голови в пошані перед цим світлим, чистим і душевним  коханням. 
Пізнання істини
Дмитру Іващенку присвячую
Він вдихав небо
Її голубих очей.
Купався в її ніжності,
Насолоджувався 
Мелодією її голосу.
Був щасливим 
Від доторку її рук.
Навколишній світ 
Ставав прекрасним,
Коли цвітом усміху
Вона обсипала його.
х  х  х
Він задихався 
Від зажури в її очах.
Замерзав 
Від її холодних слів.
Прагнув  
Визволити із полону
 смутку.
Був нещасним, 
Коли на пагорбок землі, 
Під яким спочила кохана
Падали його сльози.
Світ видавався 
Нікчемним та жорстоким.
Кохання!..
Він пізнав його…
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА СВІТЛИНАХ: ось цю чарівну волинянку Марійку Мочичук зустрів Дмитро Іващенко на Одері. Її фото з дарчим написом зберігав усе своє життя.
Фото з книги Михайла Юхти «Долю обрав сам».
l
ВІД РЕДАКЦІЇ: 3 жовтня наш колега, ветеран української журналістики Михайло Юхта відзначив свій 80-й день народження. З цієї нагоди щиросердно вітаємо Заслуженого журналіста України, члена НСЖУ, лауреата звання «Відмінник радіо і телебачення України», Золотої медалі української журналістики, призу Популярності, Почесного знака Національної спілки журналістів України, бажаємо нових творчих успіхів, активного довголіття, Божого благословення на кожен прийдешній день!
З роси і води, шановний ювіляре! 
Саме так захопила мене  книга Михайла Юхти під назвою «Долю обрав сам». В ній йдеться про життя і долю дисидента-шістдесятника Дмитра Іващенка. Тут історія боротьби за українство, мову, незалежність.  Разом з тим автор не оминає такої чутливої  теми, як кохання.  Адже кохання – це тонка духовна субстанція, яка змінює наше буття, окрилює  творчий дух, долає сил і натхнення. 
Воно сизокрилою Жар-птицею прилітає несподівано, негадано, сяйне щастям, заворожить красою. Буває, що й зникне  в навколишньому загадковому просторі.
 

Повідомлення в номер

«Мене роками переслідувала війна»:

«Мене роками переслідувала війна»:

08/10/2026 0

Як ветеран Афганістану віднайшов внутрішній спокій

У світі, сповненому випробувань і невизначеності, зберегти внутрішню рівновагу часом буває не менш складно, ніж подолати зовнішні виклики. Для 68-річного Геннадія Биструхіна таким джерелом стала практика Фалунь Дафа, якою він займається понад десять років. За його словами, медитація допомогла йому заспокоїти розум, а робота над собою — по-новому дивитися на конфлікти та ставитися до людей.
Геннадій Биструхін півтора року служив в Афганістані у складі спецпідрозділу. Після повернення додому війна ще довго залишалася частиною його життя — ночами йому снилися бойові дії. Минав час, але пережите не зникало безслідно.
У 2013 році чоловік почав займатися Фалунь Дафа — практикою самовдосконалення, яка поєднує виконання вправ цігун із роботою над характером. Поступово, за його словами, зміни торкнулися не лише фізичного самопочуття, а й внутрішнього стану.
Від фізичного напруження – до внутрішньої рівноваги
До того – як Геннадій став практикувати Фалунь Дафа, він мав проблеми з меніском, тому під час медитації спочатку не міг сидіти в позі повного лотоса. Приблизно через півтора місяця занять він почав відчувати зміни в ділянках тіла, де раніше зазнав травм, — у спині, шиї, ліктях і плечах.
Ветеран також розповів, що мав камені в нирках і переніс гепатит під час служби в Афганістані. Через пів року практики УЗД не виявило каменів у нирках. Він зазначив, що проблеми з меніском зникли, а загальний стан здоров’я значно покращився.
«Лікарі були здивовані, коли побачили, що всі мої хвороби зникли», — пригадує він.
«Я вчуся не відповідати 
на агресію»
Згодом Геннадій помітив зміни й у своєму характері. Він почав уважніше стежити за власними думками та реакціями, особливо в складних ситуаціях.
– Якщо хтось підіймає на мене голос, я мовчу  і спокійно реагую, — розповідає він. Для людини, з воєнним досвідом, така стриманість стала результатом тривалої внутрішньої роботи. —  Я викорінюю егоїзм, який сформувався ще в дитинстві, коли я жив в інтернаті, де головним правилом було: „Думай про себе, а не про інших“».
За роки практики чоловік повністю відмовився від алкоголю та поганих звичок.
Шлях, який триває
Сьогодні Геннадій регулярно виконує вправи разом з іншими практикувальниками на Хрещатику в Києві. Він також розповідає людям про Фалунь  Дафа та переслідування його послідовників у Китаї, пропонуючи підписати петицію із закликом покласти цим репресіям край.
Відомо, що 20 липня 1999  року  комуністична партія Китаю розпочала масштабне переслідування послідовників Фалунь Дафа (Фалуньгун) — системи самовдосконалення, яка наставляє людей керуватися принципами “Істина –  Доброта – Терпіння” та виконувати п’ять комплексів простих вправ, яких легко навчитися. 
Практика допомагає розвивати свідомість, гармонізувати тіло, підвищувати моральний рівень і знаходити своє справжнє «Я». За роки переслідувань тисячі людей опинилися в тюрмах і трудових таборах або стали жертвами насильницького вирізання органів.
Розповідаючи про свій життєвий досвід, Геннадій найчастіше говорить не про пережите, а про те, що людина може змінити в собі вже сьогодні. Практика допомогла йому віднайти внутрішню рівновагу та навчитися спокійніше реагувати на життєві ситуації. 
Афганська війна завершилася майже пів століття тому, але його шлях до внутрішнього спокою триває й досі.
«Істина, Доброта, Терпіння — це основні принципи Фалунь Дафа, яких я намагаюся дотримуватися й до яких прагну наближатися щодня», — підсумовує Геннадій Биструхін.
Матеріали для вивчення практики доступні безплатно на сайті https://learnfalundafa.org/uk/ 
Контактний номер тел.: 067-38 42 527.
У світі, сповненому випробувань і невизначеності, зберегти внутрішню рівновагу часом буває не менш складно, ніж подолати зовнішні виклики. Для 68-річного Геннадія Биструхіна таким джерелом стала практика Фалунь Дафа, якою він займається понад десять років. За його словами, медитація допомогла йому заспокоїти розум, а робота над собою — по-новому дивитися на конфлікти та ставитися до людей.
Геннадій Биструхін півтора року служив в Афганістані у складі спецпідрозділу. Після повернення додому війна ще довго залишалася частиною його життя — ночами йому снилися бойові дії. Минав час, але пережите не зникало безслідно.

Повідомлення в номер

День газети

День газети

01/10/2026 0

4 жовтня мине 87 років від дня виходу у Ковелі першого номера «міськрайонки». Звичайно, називалася вона тоді інакше, але її працівники намагалися робити все можливе, щоб нащадки могли в майбутньому глибше пізнати історію того часу.
А історія ця і трагічна, і героїчна, як і все подальше життя наших земляків. Були і репресії, і примусова колективізація, і компартійна диктатура, але й була чесна праця наших батьків, дідів і прадідів, їх вболівання за долю рідної України, своїх дітей, онуків, правнуків. Хотілося доброго, мирного, щасливого майбуття.
Разом із усіма цього прагнули і ковельські журналісти. Нині в живих немає нікого з тих газетярів, які закладали підвалини народження вільної, демократичної преси, якою вона стала у 90-их роках минулого століття. Паростки гласності, свободи слова зростали й мужніли в міру того, як зростала й міцніла незалежна Українська держава.
На жаль, цей поступ вперед перервала широкомасштабна агресія путінської росії, яка розпочалася у лютому 2022 року. Перервала, але не зупинила, бо на боротьбу з ворогом піднявся український народ, його Збройні Сили. Завдяки їх стійкості і мужності наша держава вистояла, не скорилася окупантам.
Вистояла й українська преса, в тому числі газета «Вісті Ковельщини», яка, попри всі труднощі й негаразди, продовжує виходити й конкретними справами підтверджувати велику силу українського Слова. 
З нагоди 87-річчя ковельської «міськрайонки» висловлюємо щиру подяку усім, хто не мислить своє життя без місцевої газети. Разом ми – сила, яку не перемогти і не здолати жодним ворогам!
4 жовтня мине 87 років від дня виходу у Ковелі першого номера «міськрайонки». Звичайно, називалася вона тоді інакше, але її працівники намагалися робити все можливе, щоб нащадки могли в майбутньому глибше пізнати історію того часу.
А історія ця і трагічна, і героїчна, як і все подальше життя наших земляків. Були і репресії, і примусова колективізація, і компартійна диктатура, але й була чесна праця наших батьків, дідів і прадідів, їх вболівання за долю рідної України, своїх дітей, онуків, правнуків. Хотілося доброго, мирного, щасливого майбуття.
 

З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").