Продам 3-кімнатну квар­­­тиру у Ковелі по вул. 1 Грудня, 2 (біля міської ради) в цег­ляному будинку на 4 поверсі (п’яти­поверховий будинок). Загальна площа 50 м2.

Затишний двір з парко­міс­цем для авто. Розділь­ний сан­вузол. Є газова колонка, плитка, додається підвальне приміщення, балкон, кла­довка. Наявність усіх лічильників. Квартира частково вмеб­льована. Ціна – 45000 (можливий торг).

Телефон: 097-942-74-04 (Олег).

__________________________

Ремонт та чистка котлів, колонок, бойлерів.
Промивка батарей, радіаторів і труб опалення.
Телефони: 068-733-80-62, 050-556-37-33.

Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 11–17 червня

Погода в Ковелі 11–17 червня

11/06/2026 0

Четвер. Мінлива хмарність, дощ, гроза.  Температура: 22оС. Вітер північно-західний  помірно сильний. 
В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
П’ятниця. Хмарно, дощ. Температура: 16оС. Вітер північний помірний.
В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 13оС. Вітер північний помірний.
Субота. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 12оС. Вітер північний сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер північний помірний.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 19оС. Вітер північний  сильний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 13оС. Вітер північний помірний.
Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 19оС. Вітер північний помірно  сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 13оС. Вітер західний  помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза. Температура: 21оС. Вітер західний  помірно  сильний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: 13оС. Вітер південний помірний.
Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 22оС. Вітер  західний  помірний.
Четвер. Мінлива хмарність, дощ, гроза.  Температура: 22оС. Вітер північно-західний  помірно сильний. 
В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 15оС. Вітер північний слабкий.
П’ятниця. Хмарно, дощ. Температура: 16оС. Вітер північний помірний.
В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 13оС. Вітер північний помірний.
 

Повідомлення в номер

“Вісті Ковельщини” – газета для Вас і про Вас!

“Вісті Ковельщини” – газета для Вас і про Вас!

11/06/2026 0

Сьогодні навіть важко собі уявити, що років 10—15 тому штат  газети «Вісті Ковельщини» налічував майже двадцять чоловік. Тираж сягав 20 тисяч примірників, а щотижня виходило чотири номера «міськрайонки».
Той час не повернути, та й,  мабуть, не потрібно. Життя триває, і хід подій – поганих чи хороших – не змінити, як не змінити течію води у річці. Головне,  що газета на Ковельщині є, вона продовжує літопис подій рідного краю, інформує про все важливе, що відбувається в місті і районі, на Волині та в Україні.
А творять її, не знаючи ані втоми, ані  розкішного відпочинку, оці чарівні красуні, яких ви бачите на світлині. У кожного з них є свої професійні обов’язки, які намагаються виконати добре і вчасно.  
Перша праворуч  – головна редакторка газети  Світлана Ляшук, котра свою журналістську кар’єру розпочала операторкою комп’ютерного набору. Нині вона – вміла організаторка виробничого процесу в редакції, талановита журналістка, вимоглива і водночас  турботлива очільниця колективу «Вістей Ковельщини».
Поруч –  головна  бухгалтерка Товариства Ірина ШостацькА, від якої великою мірою залежить фінансово-економічний   стан підприємства, своєчасна сплата податків і, звичайно, виплата заробленого колегами. Хотілося б, звичайно,  більшого,  але вище себе, як кажуть, не стрибнеш.
Аліна Романюк – порівняно молода журналістка, хоча репортерського хисту, оперативності в роботі й знанню  проблем, про які пише, можуть позаздрити і  маститі «акули пера». 
Перша ліворуч – дизайнер  видання Наталія Романовська, від якої великою мірою залежить  художньо-поліграфічне оформлення  «міськрайонки», образно кажучи, її обличчя.
З нагоди Дня журналіста  наших милих і чарівних дівчат привітали рідні, друзі, читачі газети.  Побажаємо їм бути й надалі молодими й креативними, енергійними й завзятими, а головне – дочекатися того дня, коли «Вісті Ковельщини» першими сповістять про омріяну всіма нами Перемогу над ворогом.
Фото Олега СЛЮСАРЯ.
 
Сьогодні навіть важко собі уявити, що років 10—15 тому штат  газети «Вісті Ковельщини» налічував майже двадцять чоловік. Тираж сягав 20 тисяч примірників, а щотижня виходило чотири номера «міськрайонки».
Той час не повернути, та й,  мабуть, не потрібно. Життя триває, і хід подій – поганих чи хороших – не змінити, як не змінити течію води у річці. Головне,  що газета на Ковельщині є, вона продовжує літопис подій рідного краю, інформує про все важливе, що відбувається в місті і районі, на Волині та в Україні.
 

Повідомлення в номер

Думки вголос поетичним словом

Думки вголос поетичним словом

11/06/2026 0

У дітях ми себе лишаєм

В душі – то пісня солов’їна,
То заспано  сичі кричать.
Щоб не руйнувалася родина,
Потрібно вміти і прощать.
Нехай людські любов і шана
Освятять всі шляхи круті.
У дітях ми себе лишаєм,
Й себе продовжуєм в житті.
 
Я думкою побігла у село...
Я думкою побігла у село,
Де у дитинстві я колись гуляла.
Спориш, полин в дворі росли,
І соковита вишня, і черешня
  розцвітали.
Зозуля й соловей пісні свої
  співали,
Моє і серце, й душу звеселяли.
Побіля хати, де колись жила,
На тому місці вже росте бурян-
 трава,
Лишилась ще акація стара…
Так сумно стало на душі – 
Пройшли давно дитинство і роки
  мої, 
Хоч і підтримують в житті.
Не повернути те назад – 
Живи, працюй, поки є час.
Мамин голос
Виростеш, дитино,
Підеш поміж люди,
Мами рідний голос
Хай з тобою буде.
Батькові турботи
Сад і ліс, і поле – 
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.
Не забудь стежину
В рідний край до хати.
В будь-яку годину
Мама буде ждати.
Несе 
теща воду…
Несе теща воду,   коромисло
         гнется —
А зять на порозі стоїть та
  сміється.
– Неси, тещо, воду, бо нема чим
  вмиться,
Не плутай ногами, бо гидко
  дивиться.
Та візьми пів літру, бо вижену з
  хати,
Будеш, як зозуля, в садочку
  кувати.
Тещо моя, тещо, йди шукати
  щастя,
Поший собі торбу, вона тобі
  здасться.
Поший собі торбу, виламай
         ломаку:  
Як будеш просити – не порвуть
  собаки.
– Як пошию торбу і піду повз хату,
То що ж будуть люди про вас всі
  казати?
– Як будеш втікати, не іди повз
  хату, 
Щоб люди не знали, що ти наша
  мати.
– Зятю ти мій, зятю, затю мій
  хороший,
Чом ти не вигОнив, як давала
  гроші?
Тепер не потрібна ані на хвилину,
Бо за мої гроші купив ти машину.
Діти мої, діти, хочу вас просити:
Дайте мені спокій, щоб віку
  дожити.
Дайте хоч куточок, хоч лягти,
  присісти
Я ж у вас не прошу ні пити, ні
  їсти.
Я ж у вас не прошу ні їсти, ні
  пити,
Бо я вже старенька, не можу
 робити,
l
Зяті дорогії і дочки рідненькі!
Вас мати не гнала, як були
  маленькі.
Як були маленькі, не могли
  робити,
Торб я не давала, щоб ішли
  просити.
Якщо у вас, мами, гроші ще
 зостались,
Не давайте дітям, бережіть на
  старість,
Не будьте щедренькі, дорогії
  неньки:
Як у вас є гроші – не будьте
  дурненькі.
Не хочу я, діти, вашої зарплати,
Тільки, щоб ви знали, що я – ваша
  мати.
Ольга Ліщук.
с. Мощена.
В душі – то пісня солов’їна,
То заспано  сичі кричать.
Щоб не руйнувалася родина,
Потрібно вміти і прощать.
Нехай людські любов і шана
Освятять всі шляхи круті.
У дітях ми себе лишаєм,
Й себе продовжуєм в житті.
 
 

Повідомлення в номер

Сила кохання: 40 років разом

Сила кохання: 40 років разом

11/06/2026 0

Не можна відірвати погляду від закоханої пари, коли танцюють отець Іван Теремко та його дружина. Він з великою любов’ю дивиться на свою Галину, а вона з ніжністю відповідає своїми усміхненими очима. Коли вони одружилися, ніхто й подумати не міг, які страшні випробування чекають молодят. Але своє велике кохання, яке народилося ще у школі, вони пронесли через усе життя.
Іван Теремко родом із села Кунисівці, що на Івано-Франківщині. На свято Нового року хлопець прийшов у школу в сусідні Черневиці, де жила Галя. Гарну дівчину запримітив одразу й запросив до танцю. Це була любов з першої зустрічі, з першого погляду – і на все життя. Галя вчилася у восьмому класі, Іван – у десятому. З того часу не розлучалися. І коли Галя після восьмирічки навчалася у Чернівецькому училищі трикотажних виробів, а згодом цілий рік була на практиці у Харкові, Іван писав дівчині листи щодня, чекав, аби швидше приїхала додому. Їй було всього 17, а йому 19.
– Я боявся втратити дівчину, а тому пішов на хитрість, – згадує отець Іван. – Збрехав Галі, що мене не візьмуть в армію, і запропонував одружитися. У п’ятницю, коли прийшов додому з вечорниць, сказав мамі: «Завтра несу заяву...».  А мама спросоння почула, що я хочу «Яву» (колись мотоцикл був з такою назвою), та й крикнула «Я тобі дам “Яву”!» – сміється отець Іван, згадуючи той час.
Пояснив мамі, що з Галею несе заяву на одруження. Батьки відмовляли сина щоб не спішив, бо ж сам ще молодий. Казали: «Відслужиш в армії – тоді й оженишся! Нікуди твоя Галя не дінеться». Та Іван і слухати не хотів, стояв на своєму: «Поки я прийду додому, то її заберуть». Мусили батьки дати згоду. І в суботу вранці Іван з Галиною подали заяву в сільраду на шлюб. А вже в неділю з батьками йшов свататися до дівчини і всю дорогу просив їх, шоб не проговорилися, що його заберуть в армію.
Так і сталося. В неділю відгуляли весілля, а в понеділок вручили повістку. Ця новина на  Галю «звалилася»,  як сніг на голову. Зате Іван був спокійний, що Галя вже «його». Начальство військкомату пішло назустріч молодятам і відтермінувало повістку. Іван зі спокійною душею пішов в армію. Писав листи щодня, бо дуже любив Галину. Кожен рядочок, кожне словечко було просочене любов’ю. Листи пахли ніжними цілунками і чеканням. Вірна дружина їздила до чоловіка, і разом обоє рахували дні до «дембеля».
Відслуживши в армії, Іван повернувся у рідне село, працював у церкві дяком, а потім вчився у духовній семінарії у Києві. Майже сім років сім’я Теремків жила і працювала на Київщині А в 1999-му подружжя переїхало на Івано-Франківщину – поближче додому, в село Глушків Городенківської громади.
l
Здавалося б, усе добре у Теремків, та доля приготувала страшні випробування. 2 січня 2002 року разом із сімдесятилітнім паламарем Іван Теремко потрапив у сильну хуртовину. Поки отець Іван порався біля саней, то набрав повні черевики води. Тож паламар сам пішов у село по допомогу. На світанку священник відчув, що ноги «не служать».
– Я почав лізти на колінах і на руках до газових труб, – згадує священник. – Думав, що вже все. Помолився: «Господи Боже, прийми мою душу». Заплющив очі  й раптом чую, як трактор гуде. Я припіднявся та почав сильно махати руками. То їхала швидка, яка везла хворого.
Уже в лікарні священник зустрівся зі своїм паламарем, коли обох готували на ампутацію ніг. Стояло питання і про ампутацію рук в отця Івана, які на 85 відсотків були обморожені. Та у день, на який призначили операцію, руки почали оживати! Самі медики казали, що це чудо, і, можливо, пов’язано з тим, що під час богослужіння отець тримає чашу.
– Коли я побачив, що відрізали не одну ногу, а обидві, сльози горохом котилися, –   зізнається отець Іван. – Своїй дружині  у відчаї повторював: “Лишай мене, ти молода, годуй малих дітей, влаштовуй своє життя. А я буду доживати в інтернаті”. Мені було 35 років.
Але дружина була поряд усі вісім місяців лікування! Заспокоювала, що все буде добре. Хоча мало хто вірив, що отець Іван взагалі житиме. Дуже допомагали рідні, знайомі, єпархія, односельчани. Як тільки став на протези,  приступив до служби в церкві. У перші роки було важко, особливо,  коли в один день — відправа, похорон, вінчання, хрестини. Але на біль не зважав: тріснула шкіра – з протеза вилив кров, зціпив зуби і знову пішов. 
Тепер отець Іван керує церковним хором, їздить за кермом автомобіля, хазяйнує у саду, на городі, навіть хату сам штукатурить! Видав заміж двох доньок, дочекався онуків. І безмежно дякує своїй турботливій дружині, яка у хвилини відчаю і біди стала його надією.
l
Іван Теремко добре відчуває стан душі воїнів, які повернулися додому з важкими пораненнями. Тому своїм прикладом надихає на життя поранених бійців, які теж втратили ноги. Отець особливо увагу вділяє тим ветеранам, хто живе самотньо.  
– Психологи розумні, вони шукають підхід до військових, які мають психологічну травму. Але наука  є наука, а іноді  потрібний наочний приклад, –  розмірковує отець Іван. – Знаю  одного хлопця, молодий зовсім, втратив ноги на фронті. Жінка з дитиною покинула. Бачу: геть у депресії. Я поговорив жорсткіше. Кажу: «Ще місяць-два, кому будеш потрібний? Мені 60 років, їжджу на Схід, тут постійно бігаю і щось роблю, в хаті не сиджу – хоч  теж не маю ніг». 
У хлопця очі засвітилися. Бувають такі, що й самі дають собі раду. Наприклад, є воїн, який втратив око, але робить ремонти, жвавий життєрадісний. Треба частіше до хлопців навідуватися, підбадьорювати  – і  вони відчуватимуть, що варто жити далі!
Втішного слова й особливо молитви потребують також військові на передовій. Тож отець Іван разом з городенківськими волонтерами “Безстрашні” їздить на фронт, часто сам за кермом авто. Вже збився з ліку, яка була поїздка – десята чи тринадцята. Везуть продукти, медикаменти, все необхідне – на сотні тисяч гривень. Уже перегнали на фронт понад 70 машин. До речі, чимало автомобілів отець Іван особисто везе з Польщі.
– У нас в бусі на панелі спереду стоїть Євангеліє. Вирушаємо в дорогу завжди з молитвою, благословенням, – розповідає Іван Теремко. – В одній з поїздок у Донецькій області до мене підійшли американські журналісти. Помітили, що я накульгую. «Що дивитеся?», – питаю. І показав їм свої протези. Вони були у захваті, що я їжджу на війну. Наші військові виснажені. Радіють, коли ми приїжджаємо, – ділиться отець Іван. –  Приходять на сповідь. В одному місці почав їм грати на баяні. Чую: недалеко бабахкає, а я так співаю! Хлопці дивляться, знімають. Розумієте: я побачив на їхніх устах усмішки. Побачив у їхніх очах іскру якоїсь радості, впевненості у собі. І це, знаєте, досить важливо.
Іван Теремко 25 років служить Богу й людям. І завжди поруч біля нього любляча та кохана дружина Галина, яка в радості й у горі йде по життю 40 років – стільки, як подружжя Теремків разом. Їхня любов і повага є прикладом для двох доньок і трьох онуків, бо це кохання на все життя.
Галина ОЛІФЕРЧУК,
Олена ПАВЛЮК.
Не можна відірвати погляду від закоханої пари, коли танцюють отець Іван Теремко та його дружина. Він з великою любов’ю дивиться на свою Галину, а вона з ніжністю відповідає своїми усміхненими очима. Коли вони одружилися, ніхто й подумати не міг, які страшні випробування чекають молодят. Але своє велике кохання, яке народилося ще у школі, вони пронесли через усе життя.
Іван Теремко родом із села Кунисівці, що на Івано-Франківщині. На свято Нового року хлопець прийшов у школу в сусідні Черневиці, де жила Галя. Гарну дівчину запримітив одразу й запросив до танцю. Це була любов з першої зустрічі, з першого погляду – і на все життя. Галя вчилася у восьмому класі, Іван – у десятому. З того часу не розлучалися. І коли Галя після восьмирічки навчалася у Чернівецькому училищі трикотажних виробів, а згодом цілий рік була на практиці у Харкові, Іван писав дівчині листи щодня, чекав, аби швидше приїхала додому. Їй було всього 17, а йому 19.
 

Повідомлення в номер

Передплата триває

Передплата триває

05/06/2026 0

Шановні читачі!
Нагадуємо: менше місяця залишилося до кінця передплатної кампанії на ІІ півріччя 2026 року.
Сподіваємося, що Ви не забудете продовжити передплату на “Вісті Ковельщини” – газету для Вас і про Вас!
Вартість передплати (разом із послугами зв’язку) становить:
1 місяць – 91 грн.
3 місяці – 233 грн.
6 місяців – 446 грн.
“Вісті Ковельщини” можна передплатити і в редакції. Буде дешевше.   
Крім цього, для зручностей читачів можна оформити електронну передплату. В такому разі газета надходитиме на вказану Вами електронну скриньку у форматі PDF. Вартість передплати – 40 грн. в місяць.    
Редакція.
Шановні читачі!
Нагадуємо: менше місяця залишилося до кінця передплатної кампанії на ІІ півріччя 2026 року.
Сподіваємося, що Ви не забудете продовжити передплату на “Вісті Ковельщини” – газету для Вас і про Вас!
Вартість передплати (разом із послугами зв’язку) становить:
1 місяць – 91 грн.
3 місяці – 233 грн.
6 місяців – 446 грн.
“Вісті Ковельщини” можна передплатити і в редакції. Буде дешевше.   
Крім цього, для зручностей читачів можна оформити електронну передплату. В такому разі газета надходитиме на вказану Вами електронну скриньку у форматі PDF. Вартість передплати – 40 грн. в місяць.    
Редакція.

З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").