Повідомлення в номер

12/07/2018 0

Сумлінно виконують свої професійні обов’язки працівники бухгалтерської служби підприємства теплових мереж «Ковельтепло».
НА ЗНІМКУ: Тетяна Купрійчук – бухгалтер, Любов  Бернадська – головний бухгалтер, Аліна Рижко – заступник головного бухгалтера, Олена Купрійчук – бухгалтер. 
Адміністрація підприємства, особисто   Володимир Бойко щиро здоровлять їх з професійним святом, бажають миру, добра, щастя, благополуччя!
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Сумлінно виконують свої професійні обов’язки працівники бухгалтерської служби підприємства теплових мереж «Ковельтепло».
НА ЗНІМКУ: Тетяна Купрійчук – бухгалтер, Любов  Бернадська – головний бухгалтер, Аліна Рижко – заступник головного бухгалтера, Олена Купрійчук – бухгалтер. 
Адміністрація підприємства, особисто   Володимир Бойко щиро здоровлять їх з професійним святом, бажають миру, добра, щастя, благополуччя!
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.


Повідомлення в номер

Погода у Ковелі 12 - 19 липня

Погода у Ковелі 12 - 19 липня

12/07/2018 0

Погода у Ковелі  
12 - 19 липня

Погода у Ковелі   12 - 19 липня

Четвер. Хмарно, дощ, гроза. Температура: 22оС. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на п'ятницю. Ясно.  Температура:160С. Вітер західний помірний.
П'ятниця. Мінлива хмарність.   Температура: 24оС. Вітер  західний помірний.
В ніч на суботу. Хмарно,  можливі дощ, гроза. Температура: 16оС. Вітер південно-західний помірний.
Субота. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура:  22оС. Вітер західний помірний.


Повідомлення в номер

Гончий Брід: подія тисячоліття

Гончий Брід: подія тисячоліття

Слова, винесені в заголовок цього репортажу, я "запозичив" із розмови мешканців Гончого Броду.
– Це ж тільки подумати – сам Президент приїжджає: такого тисячу літ не було. Добре, що пам'ять нагадує про ті трагічні часи, коли почалася братовбивча війна і кров безневинних поляків та українців полилася. Не дай, Боже, більше таке переживати, – мовив літній чоловік.
75 років проминуло з тих пір. Не гоїться, ятрить, пече вогнем рана. Жили українці і поляки в мирі та злагоді, і раптом вогонь ненависті запалав між споконвічно дружніми народами.
Вдумайтеся у такі цифри: в тих далеких 1943-1944 роках тільки в межах теперішнього Ковельського району від рук поляків загинуло 389 українців, а поляків від рук українців – 265.
У польських дослідників Семашків ці цифри в рази більші і, звичайно, завищені в бік польських втрат.
Мешканці Гончого Броду і довколишніх сіл теж потрапили під жорстокий меч "армії крайової", яка   палила хати, вбивала тих, хто траплявся під руку. Загинуло 48 селян, а ще 15 осіб з інших сіл, серед яких мешканець села Волошок – дід Бориса Клімчука, колишнього голови Волинської облдержадміністрації. Саме його стараннями поблизу Свято-Троїцького місцевого храму споруджено своєрідний    меморіал, де викарбувані імена загиблих українців.
Сюди, в це затишне, віддалене від міської суєти місце, завітав 8 липня ц. р. Президент України Петро Порошенко, повертаючись із Польщі, де вшанував пам'ять загиблих українців у   Сагрині.
До цього священного місця прибули сотні людей із усіх куточків Волині. Розцвів майдан біля церкви  синьо-жовтими прапорами, квітчастими вишиванками та доброзичливими усмішками. Всі з нетерпінням       чекали на головну подію – прибуття Глави Держави України.
Згодом на небі з'являються три гвинтокрили, які швидко наближаються до місця посадки. Від одного із них до людей  прямує  Президент України Петро Порошенко.
Поруч із ним  – голова Волинської обласної державної адміністрації Олександр Савченко та очільник Ковельської РДА Віктор Козак. Високого гостя супроводжують народні депутати України, міністри та інші високоповажні особи.
Президент щиро вітається з усіма, окремим тисне руки, цілує найменшеньких і стає в тісну гущу людей для фотографування.
Петро Порошенко підходить до пам'ятного знака у вигляді  Хреста та двох плит, на яких - прізвища й імена вбитих мешканців сіл Гончого Броду, Дрозднів, Рокитниці,  Пересіки, Волошок, селища Голоб та міста Ковеля, і покладає квіти. Воїни роти почесної варти встановлюють кошик квітів з написом "Від Українського народу". Президент пропонує людям разом виконати Державний Гімн України, на що присутні відгукнулися стоголосим співом.
 "Я сьогодні хочу, щоб вся Україна почула, весь світ почув, що трагедія Гончого Броду, так само як і "Волинська трагедія" загалом, є болісним та повчальним історичним уроком для двох народів – для українського народу і для польського народу. Бо сюди сьогодні у Гончий Брід я приїхав одразу ж після відвідин і відкриття  пам'ятника українським жертвам у Сагрині на Холмщині. І цього візиту  українського Президента Холмщина чекала багато років. Це дуже символічно і знаково, що ми шануємо і пам'ятаємо кожного, без вини вбитого",  – звернувся до присутніх Президент.
"Два народи – український і польський – об'єднані спільним минулим. В теперішньому часі,   коли Україна впевнено крокує у Європу, ми маємо міцні стосунки, які ми зараз збудували. Ми маємо спільне європейське сьогодення і майбутнє",  – наголосив Петро Порошенко.  
"А трагічні сторінки нашої історії, зокрема і кривавий конфлікт 1943-1944 років, мають бути пересторогою. Ми, сучасні покоління українців і поляків, не маємо права ставити сьогодення і майбутнє у залежність від минулого", – підкреслив він.
За словами Президента, як в усі часи, від суперечки між українцями і поляками виграє третій – не українець і не поляк, а той, "хто чинить агресію проти нашої держави зі Сходу зараз, хто захоплює українські землі, хто здійснив незаконну анексію Криму, хто всередині країни намагається вести гібридну боротьбу. Для чого? Для того, щоб розколоти наш народ і розколоти український і польський народи. Хіба можемо ми дати їм хоч один шанс для того, щоб була його перемога? Це ворог, це зайда, це окупант. І ми ніколи не дамо йому жодного шансу", – наголосив Петро Порошенко.
Президент нагадав про трагічні події, які відбулися у селі Гончий Брід, де жертвами стали десятки людей, серед яких були мешканці не лише цього села. "А на Водохреще 1944 року тим, хто приїхали відвідати рідних, нікому не дали жодного шансу врятуватись. І дуже важливо, щоб ми про це знали, знала вся країна, і постійно пам'ятали сторінки своєї історії. Жахлива подія відбулася. І таких українських сіл було багато – і по цей, і по той бік сучасного українсько-польського кордону", – сказав він.
"Моя позиція, позиція українського народу – будь-який злочин проти мирного населення не має виправдання. І ми всі схиляємо голови перед пам'яттю українських і польських жертв  "Волинської трагедії". Рішуче засуджуємо скоєні проти українців і поляків злочини і засуджуємо тих, хто їх скоїв. Сильна  позиція держави і сильна позиція народу полягає в тому, щоб знайти в собі сили визнавати помилки минулого, усвідомлювати їх справжні причини… 
Для чого? Дуже просто: для того, щоб не допустити їх в майбутньому. На моє глибоке переконання,  Україна і Польща засвоїли цей урок", – додав Президент.
Петро Порошенко зазначив, що сьогодні на заходах із вшанування пам'яті жертв трагедії присутній  Володимир Федорович Янко: "Володимир Федорович на власні очі бачив все, що тоді відбулося у цьому селі. Дозвольте, дорогий Володимире Федоровичу, у Вашій особі висловити глибоку шану волинянам старшого покоління, які, дякуючи Богові, пережили той жах", – промовив Президент.
Володимир Федорович Янко, 90-річний житель села Майдана  поділився спогадами про  ті трагічні події.
За його словами, до війни за 7 кілометрів  від Гончого Броду було село Діброва, де жили поляки. Незважаючи на національність, поляки та українці жили в дружбі й мирі. Коли ж західноукраїнські землі окупували гітлерівські війська, то зробили все, аби посварити два народи. Тож в січні 1944 року поляки з Гончого Броду напали на село Майдан. Як результат, однією із жертв став батько Володимира  Федоровича.
– Пройшло 75 років від того часу. І треба все зробити, для того, щоб повернути злагоду і дружбу між польським і українським народами. Бо нема більшого щастя на світі, як жити  в дружбі з сусіднім народом. Закликаю українську і польську владу зробити все, аби настали мир і злагода на всі часи”, – зазначив Володимир Янко.
Хвилиною мовчання присутні  вшанували пам'ять усіх жертв українсько-польського конфлікту  1943-1944 років. "Вічна пам'ять кожному українцеві.  Вічна пам'ять кожному поляку",  – сказав Президент.
Біля Пам'ятного знака також відбулась панахида за загиблими, яку відслужив настоятель Свято-Троїцького храму  Микола Хотинський. Помолившись спільно з усіма, Петро Порошенко зайшов до церковного храму і запалив свічку. Опісля   спілкувався  і фотографувався з громадою, адже кожен хотів мати фото з Президентом. Проводжали волиняни Петра Порошенка   піснею, яка є гімном  Волинського краю, –  "Волинь моя".  
Анатолій СЕМЕНЮК.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Слова, винесені в заголовок цього репортажу, я "запозичив" із розмови мешканців Гончого Броду.

– Це ж тільки подумати – сам Президент приїжджає: такого тисячу літ не було. Добре, що пам'ять нагадує про ті трагічні часи, коли почалася братовбивча війна і кров безневинних поляків та українців полилася. Не дай, Боже, більше таке переживати, – мовив літній чоловік.

75 років проминуло з тих пір. Не гоїться, ятрить, пече вогнем рана. Жили українці і поляки в мирі та злагоді, і раптом вогонь ненависті запалав між споконвічно дружніми народами.

Вдумайтеся у такі цифри: в тих далеких 1943-1944 роках тільки в межах теперішнього Ковельського району від рук поляків загинуло 389 українців, а поляків від рук українців – 265.

У польських дослідників Семашків ці цифри в рази більші і, звичайно, завищені в бік польських втрат.

 


Повідомлення в номер

Історія вчить і застерігає

Історія вчить і застерігає

12/07/2018 0

Історія вчить і застерігає

Ще ніколи у повоєнний період українсько-польські стосунки не були такими напруженими, як нині. Причин на те багато – як суб'єктивних, так і об'єктивних. Яскравим підтвердженням цього стали події минулої неділі, 8 липня. У той день на Волині побували два президенти – український Петро Порошенко і польський Анджей Дуда.
Причина вагома: вшанування пам'яті загиблих у так званій "Волинській трагедії" в 1943-1944 роках. В минулі, не такі вже й далекі часи, подібні вшанування, як правило, відбувалися спільно. Ми пам'ятаємо, як колишні очільники України і Республіки Польща Леонід Кучма й Олександр Кваснєвський навіть підписали декларацію, суть якої зводиться до двох слів: "Вибачаємо і просимо вибачення".
Виявляється, однак, що на 75-му році після тих страхітливих подій спільної мови так і не знайдено. У сусідів до влади прийшли праві сили в особі "Права і справедливості", котрі взялися переглядати сторінки історії і переписувати їх на свій кшталт. Не на висоті виявилися й окремі українські політики, науковці, дипломати, котрі не зуміли налагодити порозуміння  з колегами із-за Бугу.
Тому сталося так, як сталося. Анджей Дуда 8 липня працював за своєю програмою у Луцьку і Олиці, а Петро Порошенко – за своєю в польському селі  Сагрині, де взяв участь у відкритті пам'ятника загиблим українцям, а пізніше – жалобному мітингу у селі Гончому Броді Ковельського району, фоторепортаж про який опубліковано нижче.
Розуміючи, наскільки  делікатною і "вибухонебезпечною" є сьогодні тема українсько-польських стосунків, обидва глави держави намагалися утримуватися від різких оцінок і категоричних суджень. Обидва наголошували, що подіям минулого потрібно давати об'єктивну оцінку, але в той же час пам'ятати, що Україна і Польща – сусіди, а тому найголовніше – спільно будувати своє європейське майбутнє.
Щоправда, пан Дуда не втримався і назвав "Волинську трагедію" "етнічною чисткою" і "геноцидом польського населення", хоч наголосив, що то аж ніяк не була війна між обома народами і він  приїхав в Україну не зводити порахунки, а молитися за спокій душ загиблих і поляків, і українців.
Будемо сподіватися, що це не тільки словесні декларації,  а реальна оцінка ситуації, в якій опинилися обидві країни на початку ХХІ століття. Якщо це справді так, то підстави для оптимізму є.
Михайло КУЗЬМУК.
Ще ніколи у повоєнний період українсько-польські стосунки не були такими напруженими, як нині. Причин на те багато – як суб'єктивних, так і об'єктивних. Яскравим підтвердженням цього стали події минулої неділі, 8 липня. У той день на Волині побували два президенти – український Петро Порошенко і польський Анджей Дуда.
Причина вагома: вшанування пам'яті загиблих у так званій "Волинській трагедії" в 1943-1944 роках. В минулі, не такі вже й далекі часи, подібні вшанування, як правило, відбувалися спільно. Ми пам'ятаємо, як колишні очільники України і Республіки Польща Леонід Кучма й Олександр Кваснєвський навіть підписали декларацію, суть якої зводиться до двох слів: "Вибачаємо і просимо вибачення".


Повідомлення в номер

Є в Озерному гімназія

Є в Озерному гімназія

Є в Озерному гімназія

Наша школа – це колиска 
знань,
Наша школа – це життя
 початок,
Наша школа – вогник
 сподівань, 
Що запалює полум'я
 завзято.
Що таке школа? Сховище нашого безтурботного  дитинства,  "острівець"  серед  безмежного океану щасливих спогадів, прихисток  першого життєвого досвіду… 
Школа – це маленький і водночас такий великий Всесвіт, який запалює зірки дитячих душ, аби потім вони яскраво сяяли на небосхилі історії  свого народу. Кожна школа, як і людина, має своє обличчя, характер, свої погляди на  те  чи інше явище. 
Школа – це храм науки,   велика згуртована родина, де всі учні добре знають один одного, постійно спілкуються, разом готують і проводять  різноманітні культурно-масові заходи. А ще  –   допомагають своїм друзям  вирішувати складні і не дуже складні справи. 
Саме тут добре знають про те, що таке взаємодопомога, підтримка і просто міцне плече товариша, на яке можна "спертися" в будь-який час.
В школі, яка є другою домівкою,   старші передають знання, уміння  й традиції молодшим. Без цих знань та навичок  неможливо обійтися у дорослому повсякденному житті.
Озерненська  загальноосвітня школа І-ІІ ступенів 17 листопада 2017 року  перейменована на Озерненську гімназію – філію ОЗСО "Поворський ліцей". Це для шкільної родини, так би мовити, великий крок вперед. 
Тож, будучи в цьому мальовничому селі у відрядженні, ми не могли оминути  місцевий навчальний заклад, котрий не раз "запрошував" до себе в гості.
На порозі храму знань нас зустріла вчитель української мови та літератури, громадський дописувач нашої газети   Тетяна Романюк.
Увагу до себе відразу привернув прапор із підписами, який красувався на видному місці у вестибюлі. Його  подарували волонтери в 2016 році.  Тепер стяг – неабияка гордість учнівського та вчительського колективів.
Хоч сама школа і невеличка (на 1 вересня   буде 40 учнів), а нині навчається 33 дитини  із сусідніх Гулівки та Ситович, тут панує щира й дружна атмосфера. При школі діють  аматорський колектив "Берегиня" та однойменний народознавчий музей, які вносять часточку прекрасного в дитячі душі і серця.  
Вміло "кермує" кораблем науки, який впевнено тримає курс на шляху до Країни  Знань,  досвідчений педагог Валентина Кондратюк,  котра  трепетно і по-материнськи тепло відгукується про кожного із учнів.
"Всі діти в нас хороші. Можливо, тому, що їх у нас – небагато", – привітно усміхається Валентина Григорівна. 
"П'ять "відмінників"  маємо  в цьому  році, наші вихованці постійно беруть участь в різних конкурсах та олімпіадах, де здобувають призові місця. Як правило,  випускники нашого навчального закладу  знайшли собі достойне місце в житті,  обравши гідні професії", – продовжує  далі.
В школи – багато планів на майбутнє, які незабаром стануть реальністю. Так, до 1 вересня  тут мають  встановити євровікна. 
Серед недалеких мрій шкільної родини – спорудження ігрового майданчика та інші, не менш важливі справи, які можливі  лише завдяки спільним зусиллям.
Добре, що  своєю благодійною діяльністю  підтримують тутешні ініціативи та починання  благодійний фонд  Степана Івахіва "Патріоти Волині",   заступник голови Асоціації фермерів Волині  Віктор Лук'янчук та інші.   
Тож щиро бажаємо: нехай все, що Ви задумали, обов'язково здійсниться! Нових здобутнів Вам, шановні, на освітянській ниві!
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: в затишних стінах Озерненської гімназії-філії ОЗСО  "Поворський ліцей"; директор Валентина КОНДРАТЮК.
Фото 
Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Наша школа – це колиска  знань,
Наша школа – це життя  початок,
Наша школа – вогник сподівань, 
Що запалює полум'я завзято.
Що таке школа? Сховище нашого безтурботного  дитинства,  "острівець"  серед  безмежного океану щасливих спогадів, прихисток  першого життєвого досвіду… 
Школа – це маленький і водночас такий великий Всесвіт, який запалює зірки дитячих душ, аби потім вони яскраво сяяли на небосхилі історії  свого народу. Кожна школа, як і людина, має своє обличчя, характер, свої погляди на  те  чи інше явище. 
Школа – це храм науки,   велика згуртована родина, де всі учні добре знають один одного, постійно спілкуються, разом готують і проводять  різноманітні культурно-масові заходи. А ще  –   допомагають своїм друзям  вирішувати складні і не дуже складні справи. 


З неопублікованого

«Все життя - один політ»

22/12/2016 / / 0

«Все життя  - один політ»

З нагоди 55-ти річчя від дня народження волинського поета зібралися шанувальники творчості Василя Слапчука на годину поезії в актовій залі гуртожитку Ковельського професійного  ліцею. Слапчук Василь Дмитрович – сучасний вітчизняний поет, драматург, літературний критик.

Надія Дятел.

Семінар для педагогів у Люблинці

16/12/2016 / / 0

Семінар для педагогів у Люблинці

Нещодавно на базі ДНЗ смт Люблинець відбувся семінар для педагогів дошкільних навчальних закладів «Національно-патріотичне виховання в дошкільному закладі на традиціях українського народу». Його метою було ознайомлення та практичний показ слухачам форм та методів  організації патріотичного виховання у дошкільному закладі.

 

 

Знайшов зброю – повідом поліцію

16/12/2016 / / 0

Знайшов зброю – повідом поліцію

Звичайно, більшість зброї є зареєстрованою та перебуває у законному користуванні, але багато є й таких, хто якимось чином заволодів вогнепальною зброєю і забув або просто не забажав повідомити про неї відповідні органи.

 

Скажи моїй мамі, що я хочу жити

04/11/2016 / / 0

«Скажи моїй мамі, що я хочу жити!» 

1 листопада ц.р. в кімнаті відпочинку в гуртожитку Ковельського професійного ліцею відбулася бесіда «Скажи моїй мамі, що я хочу жити!». В цей день учні, що проживають в гуртожитку під керівництвом вихователів В. П. Рощук та В. П. Остапука намагались розкрити перед молоддю суть духовного життя людини, розширити їх знання про цінність життя і особливо про життя ще ненародженої дитини...

 Катерина  Яцина.

У ліцеї – майстер-клас для перукарів

04/11/2016 / / 0

У ліцеї – майстер-клас для перукарів

Нещодавно  на базі Ковельського професійного ліцею у майстерні перукарів відбувся майстер-клас з основних форм базових жіночих стрижок.

Ірина Кузьмик.