Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 15–21 січня

Погода в Ковелі 15–21 січня

15/01/2026 0

Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 2оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Хмарно. Температура: -3оС. Вітер західний помірний.
П’ятниця. Хмарно. Температура: -2оС. Вітер східний помірний.
В ніч на суботу. Хмарно. Температура: -6оС. Вітер східний помірний. 
Субота. Хмарно. Температура: -7оС. Вітер східний сильний.
В ніч на неділю. Хмарно. Температура: -12оС. Вітер східний помірний.
Неділя. Хмарно. Температура: -80С. Вітер південно-східний сильний.  
В ніч на понеділок. Хмарно, сніг.  Температура: -7оС. Вітер південний сильний.
Понеділок. Хмарно. Температура: -5оС. Вітер південно-східний сильний.  
В ніч на вівторок. Хмарно.  Температура: -6оС. Вітер південно-східний сильний.
Вівторок. Хмарно. Температура: -5оС. Вітер південно-східний сильний. 
В ніч на середу. Хмарно. Температура: -7оС. Вітер південний  сильний.
Середа. Хмарно. Температура: -4оС. Вітер південний сильний.

Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 2оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно. Температура: -3оС. Вітер західний помірний.

Повідомлення в номер

Об’єднані молитвою та бажанням Перемоги

Об’єднані молитвою та бажанням Перемоги

15/01/2026 0

Різдвяно-Новорічні свята – це про світло, віру і єдність. Тож нещодавно спільною молитвою та гучною колядою об'єднались парафіяни собору Благовіщення Пресвятої Богородиці в Ковелі. За підтримки настоятеля протоієрея о. Василя Мичка та протоієрея о. Михайла Левочка у храмі відбувся благодійний захід "Єдність у світлі Різдва". 
На початку всіма учасниками заходу був виконаний стародавній релігійний гімн, що означає незламну віру в присутність Спасителя серед людей, – особливо в час випробувань. А далі стіни храму наповнились  задушевним співом церковного хору і творчих колективів. У кожному виступі – любов до української культури і прагнення підтримати тих, хто сьогодні стоїть на захисті нашої держави. Тож за вибір композицій присутні дуже дякували учасникам.
На заході у вступному слові о. Василь згадав представників місії "На щиті" у Ковелі, які одними з перших в Україні стали гідно супроводжувати в останню земну дорогу полеглих Героїв громади. За важливу місію команду "На щиті" було відзначено церковною нагородою, зокрема її керівника Ігоря Олексюка.
Дякували, звісно, і нашим Захисникам та Захисницям за мужність, силу, щоденний подвиг,  молилися за Україну.
Також за активність, щедрі здобутки та перемоги варто відзначити церковні колективи. Зокрема, ансамбль "Янголята" хору Свято-Благовіщенського собору під керівництвом регента Тетяни Шуляк. Цьогоріч, чарівний спів учасників ансамблю звучав не на одному престижному конкурсі. Ось і нещодавно "Янголята" брали участь у Міжнародному фестивалі-конкурсі "GOLDEN LEGACY ARTS", який відбувся у м. Києві й стали володарями Гран-Прі.
До цього колектив брав участь у Всеукраїнському конкурсі "Мелодія нації", який також проходив у м. Києві, де здобув почесне звання лауреата І Премії.
"Недарма ансамбль має назву "Янголята", бо ж прекрасні звуки, які линуть з глибини душі кожного учасника, звучать з особливим трепетом та ніжністю. Важливою підтримкою у гармонійному звучанні ансамблю є голоси священників Свято-Благовіщенського храму Василя Мичка та Михайла Левочка, які також є і духовною підтримкою колективу", – написала у дописі на сторінці Свято-Благовіщенського собору Валентина Вижовець. 
Із вагомим здобутком повернувся також церковний хор "Diodia" (регент Вікторія Назарук), що став лауреатом IІІ ступеня на Першому відкритому Волинському хоровому конкурсі, присвяченому 150-річчю від дня народження Олександра Кошиця.
Тож успіху колективам і надалі, хай Господь благословляє ваш спів, що несе світло у людські серця!
l
Попри такі позитивні й радісні моменти, громада Благовіщенського собору, як всі українці, живе в умовах російсько-української війни. Із сумом та скорботою відспівують полеглих воїнів у храмі та на громадських панахидах. З перших днів війни тут активно волонтерять, плетуть маскувальні сітки, організовують збори на різну техніку, амуніцію та іншу допомогу, необхідну військовим, купують авто, возять на фронт гуманітарні вантажі. 
Тож о. Василь Мичко та о. Михайло Левочко з прихожанами є справжнім прикладом єдності, турботи та підтримки. У розмові о. Василь зазначає: 
– Нас об'єднує одне – бажання перемогти ворога та залишитися державою. Відкладаємо всі справи, аби бути корисними, в першу чергу, на фронті. Спільними зусиллями прихожан, закладів освіти і дошкільних закладів, школи мистецтв, аматорських колективів,  окремих сімей вдалось придбати 31 автомобіль. Зокрема, напередодні свята Миколая, нашим захисникам доставлено подарунок – автомобіль вартістю 260 000 грн. Тож дякуємо за підтримку усім, хто долучається до збору коштів!
l
А ще при храмі щоденно плетуть маскувальні сітки учасниці " Жіночого батальйону швидкого реагування Благовіщенського собору м. Ковеля", яких ви бачите на світлині внизу. Детальніше про їх діяльність та важливу місію  читайте в наступному номері газети.
Аліна РОМАНЮК.

Різдвяно-Новорічні свята – це про світло, віру і єдність. Тож нещодавно спільною молитвою та гучною колядою об'єднались парафіяни собору Благовіщення Пресвятої Богородиці в Ковелі. За підтримки настоятеля протоієрея о. Василя Мичка та протоієрея о. Михайла Левочка у храмі відбувся благодійний захід "Єдність у світлі Різдва". 

Повідомлення в номер

Пісня і Слово завше до бою готові

Пісня і Слово завше до бою готові

15/01/2026 0

Важко переоцінити сьогодні, коли триває кровопролитна російсько-українська війна, роль і значення українських Пісні і Слова, які теж є дієвою зброєю в боротьбі проти рашистських загарбників.
Одним із воїнів на цьому культурно-мистецькому фронті є наш земляк, поет і бард Микола Більшевич, котрий, до того ж, захищає рідну землю зі зброєю в руках як військовослужбовець ЗСУ.
Пан Микола – відома людина на Ковельщині та Волині, як, зрештою, в усій Україні. Нещодавно в Центрі культури і дозвілля  Дубівської громади відбувся авторський ювілейний концерт лауреата конкурсу "Червона рута", дипломанта конкурсу "Коронація Слова" за участю Народної артистки України Світлани Мирводи та співака Анатолія Бабича.
Про тему концерту Микола Більшевич сказав так: "Продовжуємо підтримувати  воїнів ЗСУ. На цей раз в рідному для нас селі Дубовому разом зі Світланою Мирводою та Анатолієм Бабичем провели творчу зустріч із земляками на підтримку підрозділу наземних роботизованих комплексів 100-ої  Окремої механізованої бригади.
Дякуємо за гарно проведений час! Зберігаймо та плекаймо рідну українську мову та культуру для майбутніх поколінь разом".
Пані Світлана Мирвода зазначила:  "Авторський ювілейний вечір мого друга, воїна, барда Миколи Більшевича успішно пройшов у моєму рідному селі Дубовому. Без світла, з генератором, але із світлом у душі. 
Дякую, друже Барде! До нових зустрічей!”.
Не забарилися в соціальних мережах відгуки вдячних глядачів.
Олена Місюра: "Наші невтомні! Дякуємо Вам, що даруєте світло в нелегкий для України час!".
Віталій Яцина: "Щиро дякую за гарну душевну зустріч!".
Володимир Петрук: "Шановні митці! Ви ще раз переконали земляків у тому, що Пісня і Слово завше до бою готові! Нових творчих успіхів Вам!".
Наш кор.
НА СВІТЛИНАХ: під час авторського ювілейного концерту Миколи БІЛЬШЕВИЧА.
Фото із соціальних мереж.

Важко переоцінити сьогодні, коли триває кровопролитна російсько-українська війна, роль і значення українських Пісні і Слова, які теж є дієвою зброєю в боротьбі проти рашистських загарбників.

Повідомлення в номер

Волинь – край волелюбний

Волинь – край волелюбний

15/01/2026 0

(Закінчення. Початок 
в номері за 8 січня ц. р.)
Назви сусідніх сіл і урочищ  свідчать про саме такі ймовірні мандри валунця: село Битень, село По(у)гині (так називалося наше село здавна!), а за триста-чотириста метрів від сільської вулиці, яка не знати чому і дотепер називається Стінкою, упритул до автотраси прилягає теж донедавна нерозоране урочище О(у)сов(п)ці. 
Ніхто там зроду не висіював овсів – від раннього потепління і до пізньої косовиці заболочена сіножать не вщухала від концертів перелітного птаства. 
Ще й до сьогодні звучить у пам'яті милозвучна музика небес мого дитинства:  надвечірній пересвист куликів-веселиків, протяжне мекання вібруючого хвоста довгодзьобого бекаса при його стрімкому піке із зоряного піднебесся, басовиті гуки невидимих очеретяних бугаїв, переливчасті голоси чубатих чайок у  піруетах над своїми гніздами, золотисті трелі завислих у голубому безхмар'ї невидимих жайворонків та безугавні нічні концерти жаб'ячих оркестрів.
А, на топонімічний додаток, перше село за Битнем – Радошин з урочищем “Застав'є” і колонією умиротворених чужинців та досі належно недослідженим курганом Х-ХІІІ століття, який ще донедавна височів при битому шляху між сусідніми селами, а впритул до Радошина – Радошинська Воля (тепер Байківці). 
А от ще одна сусідня з нашим селом Воля у напрямку Ковеля. Тільки вже Воля-Любитівська! А на південний захід від Погиньок – родинне село Дроздні із ближнім до нашого села кутком з промовистою назвою – теж Застав'є. Ніколи не було там жодного ставка (як і у Радошині) – поблизу не те що річки, а й навіть якоїсь протічної канави немає. Принаймні не було до меліорації Волині.
Зате від 1710 р. і дотепер величається на Застав'ї незмінно діюча велична Церква св. Михаїла. Храм Архістратига Михаїла – небесного охоронця України! Отже, Застав'є – напевне що військова застава, яка змусила завойовників повернути повз Дроздні на південь – у напрямі на оточене дрімучими лісами та непрохідними болотами сусіднє село. 
З високої дзвіниці Погиньської церкви видніється споконвіків споріднений з Погиньками Гончий Брід, куди, вочевидь, гнали непрошених гостей наші предки і куди, можливо, не добіг і залишився на вічний спочинок в Усопцях один з тих п(р)охідних істориків, котрі покликані були складати милозвучні саги про звитяги своїх воєначальників. 
Так що документованої легенди про битву під Битнем скласти було тоді нікому – писемність у наших краях, на жаль, ще не зародилася… 
Отже, “Мархівка”-“Марсівка” – усіяне погиблими (Погині і Усопці!) поле битви під Битнем з достеменною перемогою наших предків. Через що і Радошин, і дві сусідні Волі, і Стінка, і Застав'я, і Гончий Брід… І, насамкінець, по прямій дорозі відступу з півночі на південь, відразу за Гончим Бродом – село Пересіка, де, ймовірно, були січені-пересічені рештки пришельців, яким не вдалося поневолити непокірний край. 
І через ті невдачі пришельців (чисельні поразки, очевидно, були не тільки поруч з названими селами), найпевніше за все, за їхньою ж оцінкою військових баталій, і зародилася назва нашого непокірного краю – ВОЛИНЬ. 
Географічну назву могутньої колись Волині, яка в урізаному вигляді простирається тепер від Устилуга, Любомля і Ратного (!) аж до Житомира і далі на схід та південь, зовсім не логічно виводити від назви (теж, до речі, милозвучної) історично зниклого містечка Велинь лише через брак інших документованих свідчень про давні події значно масштабнішого виміру… У цьому беззаперечно переконує нас топоніміка: одних лише сіл на теперішній карті Волині з назвою ВОЛЯ – півтора десятка! Не рахуючи інших коренево-споріднених найменувань, у т.ч. на території прилеглих областей.
“А чому ж тоді горде слово ВОЛЯ – попри всю лінгвістичну очевидність – не лягло в наукові пояснення історичної назви земель і народу  Волині?” – питання риторичне… Бо відповідь до банальності проста: тим, хто протягом багатьох століть усе ж таки панував на наших землях і, отже, писав своїм скрипучим пером нашу історію, якось незручно було вклинювати такий незалежний корінь у назву підлеглого краю і підневільного народу… 
Через те й було притягнуто за вуха дрібно локалізовану пограничну "Велинь" і навіть геть принизливо-зневажливу "воль", що, на "думку" деяких західних (?!) дослідників, означало "волова країна". І ще багато чого не менш абсурдного і зовсім далекого від первісного волелюбного кореня притягнуто іменитими істориками за вуха для якнайдальшого відступу від тлумачення істинного – від ВОЛІ!
Володимир Гануліч.

(Закінчення. Початок в номері за 8 січня ц. р.)

Назви сусідніх сіл і урочищ  свідчать про саме такі ймовірні мандри валунця: село Битень, село По(у)гині (так називалося наше село здавна!), а за триста-чотириста метрів від сільської вулиці, яка не знати чому і дотепер називається Стінкою, упритул до автотраси прилягає теж донедавна нерозоране урочище О(у)сов(п)ці. 

Повідомлення в номер

Чесність, яка заслуговує на повагу

Чесність, яка заслуговує на повагу

15/01/2026 0

У повсякденному житті ми не завжди помічаємо вчинки, які мають важливе суспільне значення. 
Водночас саме вони формують довіру, відповідальність і повагу до закону. Нещодавно приклад такої свідомої поведінки продемонстрували дві дівчини — Домініка та Тетяна, які знайшли загублений гаманець із грошима та передали його до поліції.
Знайшовши чужу річ, дівчата не залишили її собі, а усвідомили, що за кожною втратою стоїть людина, для якої загублене майно може мати значну цінність. Керуючись почуттям відповідальності та справедливості, вони звернулися до правоохоронців.
Працівники поліції оперативно встановили власницю гаманця та повернули їй загублене майно. Жінка щиро подякувала як поліцейським, так і дівчатам за чесність і небайдужість.
Цей випадок засвідчує, що правова свідомість не залежить від віку. Домініка та Тетяна — звичайні студентки, однак їхній вчинок є прикладом зрілого громадянського мислення та поваги до норм закону.
Правова культура формується з дитинства — через родину, освітні заклади та суспільне середовище. Уміння діяти за законом і за совістю є основою відповідального громадянського суспільства.
Поліція наголошує: розвиток правової культури серед молоді — важлива складова безпеки громади. Чесність, повага до чужої власності та довіра до правоохоронних органів є тими цінностями, на яких ґрунтується правова держава.
Вчинок дівчат заслуговує на повагу та є позитивним прикладом для молоді й усієї громади.
Ірина ЛОБКО,
сектор дотримання прав людини Ковельського районного управління поліції.

У повсякденному житті ми не завжди помічаємо вчинки, які мають важливе суспільне значення. 

Водночас саме вони формують довіру, відповідальність і повагу до закону. Нещодавно приклад такої свідомої поведінки продемонстрували дві дівчини — Домініка та Тетяна, які знайшли загублений гаманець із грошима та передали його до поліції.

З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").