Промивка систем опалення. Ремонт, чистка, промивка котлів, колонок, бойлерів. 
050-55-63-733.
Тел.: 068-733-80-62,

Продам квартиру малосімейного типу (біля оптового ринку). 2 поверх із п'яти. Ремонт.  Залишаються деякі меблі.  
Тел.: 066-4311151, 097-8П
Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 25 квітня – 1 травня

Погода в Ковелі 25 квітня – 1 травня

25/04/2024 0

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер західний помірно  сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура:  4оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер північний  помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 4оС. Вітер  південно-західний   слабкий.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 6оС. Вітер південно-східний  слабкий.
Неділя. Ясно, по обіді – невеликий дощ.   Температура: 19оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 80С. Вітер південно-східний слабкий.
Понеділок. Ясно. Температура: 19оС. Вітер  південно-східний  помірний.
В ніч на вівторок. Ясно. Температура: 8оС. Вітер східний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 20оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура:  9оС. Вітер східний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 21оС. Вітер західний  помірний.
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер західний помірно  сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура:  4оС. Вітер південний слабкий.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 12оС. Вітер північний  помірний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 4оС. Вітер  південно-західний   слабкий.
 

Повідомлення в номер

Світло надії

Світло надії

Автор Семенюк Анатолій Володимирович
25/04/2024 0

Гей  ти,  Місяцю  холодний!
Коли Сонечко зійде?
Вже і піст прийшов Господній,
Свят-Великдень, знай, гряде.
Гей  ти,  Місяцю   плакучий!
Коли скінчиться війна?
Ти ж буваєш і співучий,
Тепер  пісня —  як вина.
«Весна… весна…»,  — співає пташка.
В неї, бач, життя своє.
Повір, пташко, як то важко,
Коли мати сльози ллє.
Сік березовий не п’ється.
Де ти, Зоре-Перемого?
Чорна хустка обів’ється,
Вийшла ненька на дорогу, 
А рідненький не приходить,
Його з Прапором везуть.
Та війна  лиш смерті годить.
Чуєш? Дзвони знов гудуть.
Кличуть в новий бій за волю,
Суне орків хижа зграя.
Б’ються вої – в серці болі
Лиш надія світом сяє…
Анатолій СЕМЕНЮК.
Гей  ти,  Місяцю  холодний!
Коли Сонечко зійде?
Вже і піст прийшов Господній,
Свят-Великдень, знай, гряде.
Гей  ти,  Місяцю   плакучий!
Коли скінчиться війна?
Ти ж буваєш і співучий,
Тепер  пісня —  як вина.
«Весна… весна…»,  — співає пташка.
В неї, бач, життя своє.
Повір, пташко, як то важко,
Коли мати сльози ллє.
Сік березовий не п’ється.
Де ти, Зоре-Перемого?
Чорна хустка обів’ється,
Вийшла ненька на дорогу, 
А рідненький не приходить,
Його з Прапором везуть.
Та війна  лиш смерті годить.
Чуєш? Дзвони знов гудуть.
Кличуть в новий бій за волю,
Суне орків хижа зграя.
Б’ються вої – в серці болі
Лиш надія світом сяє…
Анатолій СЕМЕНЮК.

Повідомлення в номер

Вони були першими

Вони були першими

25/04/2024 0

Нещодавно до редакції завітала група ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Зустріч ініціював заступник голови ГО «Союз Чорнобиль України» Петро Якимчук  напередодні чергової річниці аварії на Чорнобильській АЕС.
Серед прибулих –  Григорій Гоц, Іван Ілюшик, Петро Корпач, а також Петро Якимчук і Василь Борона (про останнього ми не так давно писали у «Вістях Ковельщини)». Нашим  землякам довелося перебувати  в зоні ураження радіацією з перших днів тих трагічних подій. Всі вони – Григорій Іванович, Іван Тимофійович, Петро Семенович і Петро Лаврентійович – у 1986 році працювали  в автопідприємстві №10761, або, як його називали, «ГАП». Очолював колектив Петро Бабій, людина сувора і вимоглива, якому довелося за вказівкою партійних органів «мобілізовувати» людей на приборкання ядерного монстра.
Звичайно, згоди на відрядження у зону особливо ніхто не питав, відмовок не сприймав. Тільки попереджали: «Або ідеш зараз на 2-3 місяці, або будеш призваний військкоматом на рік».
Мої співрозмовники, згадуючи ті весняні дні 1986 року, розповідають, як довелося непросто кожному з них. Автомобілістам, як і пожежникам, були доручені найважчі і найвідповідальніші позиції в боротьбі з наслідками вибуху на ЧАЕС.
— Два рази був  в зоні, — каже Григорій Гоц. – Всього з підприємства командирували 40 чоловік. Ось із цими хлопцями ми й воювали з «мирним атомом». Працювали тяжко – із 6-ої ранку до пізньої  ночі.
— А на яких ділянках перебували?
— Скрізь, де було потрібно. Частіше — на  перевезенні будівельних матеріалів, вивезенні верхнього  шару грунту. Військові його «зрізали», а ми транспортували до місця укриття.
— На здоров’я   вплинуло?
— Ми тоді над цим не замислювалися – радіація пізніше дала про себе знати. Довелося і в лікарні лежати. Згодом пропонували групу по інвалідності оформити, але я відмовився. Так 30 літ «ГАПу» віддав, доки на пенсію не вийшов.
До розмови приєднується  Іван Ілюшик:
— Я перебував у зоні ЧАЕС в 1986-1987 роках. Про моїх друзів можу сказати лише добре слово. Коли б  не вони і не тисячі інших  ліквідаторів, хто знає, як би склалася подальша доля наших  родин, всього українського народу. Та й  світ, зрештою, має  бути вдячний за мужність і героїзм тим, хто був в лавах перших.
— Мені виповнилося тоді 25 років, — згадує Петро Корпач. – Багато чого не розумів, але усвідомлював: мусимо спільно подолати біду. Сьогодні навіть важко уявити, як ми вистояли  і перемогли. Тому прикро, коли дехто про це забуває, виявляє зневагу до  тих, хто врятував, по суті, людство від загибелі.
— Що маєте на увазі?
— Недостатній соціальний захист учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ми розуміємо, що війна, що грошей у бюджеті недостатньо, але ображає, коли безпідставно ліквідовують пільги, яких ми заслужили каторжною працею в самому, образно кажучи, атомному пеклі. Іноді доводиться свої права відстоювати навіть у судах.
Завершивши розмову і подякувавши  «чорнобильцям» за зустріч, ми запропонували їм сфотографуватися, на що хлопці дали згоду. До них приєднався ще й Анатолій Яровий. Редакційне доручення успішно виконала  журналістка Аліна Романюк, а світлину ви  маєте змогу бачити на цій сторінці сьогоднішнього номера газети.
Наш кор.
НА СВІТЛИНІ (зліва направо): Григорій Іванович ГОЦ, Петро Семенович КОРПАЧ, Іван Тимофійович ІЛЮШИК, Петро Лаврентійович ЯКИМЧУК, Анатолій Федорович ЯРОВИЙ, Василь Володимирович БОРОНА.
Фото Аліни РОМАНЮК. 
Нещодавно до редакції завітала група ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Зустріч ініціював заступник голови ГО «Союз Чорнобиль України» Петро Якимчук  напередодні чергової річниці аварії на Чорнобильській АЕС.
Серед прибулих –  Григорій Гоц, Іван Ілюшик, Петро Корпач, а також Петро Якимчук і Василь Борона (про останнього ми не так давно писали у «Вістях Ковельщини)». Нашим  землякам довелося перебувати  в зоні ураження радіацією з перших днів тих трагічних подій. Всі вони – Григорій Іванович, Іван Тимофійович, Петро Семенович і Петро Лаврентійович – у 1986 році працювали  в автопідприємстві №10761, або, як його називали, «ГАП». 

Повідомлення в номер

День відкритих дверей у ДНЗ «Ковельський ЦПТО»

День відкритих дверей у ДНЗ «Ковельський ЦПТО»

25/04/2024 0

Вже стало доброю традицією щовесни проводити День відкритих дверей у Ковельському центрі професійно-технічної освіти. 
18 квітня відбулося профорієнтаційне свято за  участю начальника управління освіти Віктора Бичковського, голови наглядової ради ТОВ «Волинь-Кальвіс» Анатолія  Понікарчука, керівника компанії МПП «Інвестбуд» Василя Волинчука, учнів та батьків шкіл міста і Ковельського району. 
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв, які загинули за незалежність і   територіальну цілісність  України у російсько-українській війні. 
Відкриваючи захід, директор Сергій Антонюк зазначив, що сьогодні суттєво зростає престиж робітничих професій та перспективи подальшого працевлаштування за робітничою професією.  Після закінчення війни потрібно буде відбудовувати країну, тому робітничі професії будуть актуальними. 
Випускники шкіл мали можливість відчути атмосферу сучасного навчального закладу, завітати до просторих і затишних навчальних кабінетів,  виробничих майстерень, отримати необхідну інформацію про навчання в центрі, професії, за якими здійснюється підготовка кваліфікованих робітників, правила  прийому, організацію виробничого навчання, умови  проживання у гуртожитку, харчування, організацію дозвілля. Для присутніх були організовані майстер-класи, де гості змогли спробувати себе у тій чи іншій професії.
l
Дорогі  абітурієнти! 
Якщо ви  ще не визначилися з вибором майбутньої професії або маєте  сумнів щодо того, з якою саме сферою діяльності пов’язати своє життя, запрошуємо вас на навчання до Ковельського центру професійно-технічної освіти. 
Пропонуємо вам такі напрямки підготовки:
на базі базової загальної середньої освіти (9 класів, термін навчання 3 роки)
n Штукатур, лицювальник-плиточник.
n Токар; слюсар з ремонту колісних транспортних засобів.
n Кравець; вишивальник.
n Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів; електрозварник ручного зварювання.
n Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування.
n Перукар (перукар-модельєр); манікюрник.
n Різьбяр по дереву та бересту.
На базі повної загальної середньої освіти  (11 класів, термін навчання 10 місяців):
n Електрогазозварник.
Дякуємо всім, хто завітав до нас на свято!  Ми сподіваємося, що цей день був корисним та пізнавальним для кожного.
Людмила Рихлюк,
бібліотекар ДНЗ «Ковельський центр професійно-технічної освіти». 
Вже стало доброю традицією щовесни проводити День відкритих дверей у Ковельському центрі професійно-технічної освіти. 
18 квітня відбулося профорієнтаційне свято за  участю начальника управління освіти Віктора Бичковського, голови наглядової ради ТОВ «Волинь-Кальвіс» Анатолія  Понікарчука, керівника компанії МПП «Інвестбуд» Василя Волинчука, учнів та батьків шкіл міста і Ковельського району. 
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв, які загинули за незалежність і   територіальну цілісність  України у російсько-українській війні. 
 

Повідомлення в номер

Всім труднощам наперекір

Всім труднощам наперекір

Автор Романюк Аліна Петрівна
25/04/2024 0

Днями у редакцію завітали сім’ї, теж об’єднані горем Чорнобиля. Це – Віктор Белінський з дружиною Лілією Михайлівною та Наталія Сітарова (на світлині) . Долі цих та інших людей з організації “Благодійний фонд «Інваліди Чорнобиля» пов’язані не лише болем, а й багатолітньою дружбою. Адже найкраще тебе зрозуміє і підтримає  той, хто й сам пережив подібне. 
У 1986 році ліквідовувати наслідки аварії на ЧАЕС відправили сотні тисяч осіб, які не мали уявлення про ризик радіоактивного опромінення. В результаті наслідки катастрофи   відгукуються й до сьогодні. Тож історії “ліквідаторів”, які ми часто чуємо, закарбувались не лише в їх пам’яті, а й шрамами на тілі наступних поколінь. 
l
Віктору БЕЛІНСЬКОМУ було 23 роки, як його відправили у чорнобильську  зону. Правда, про небезпеку змовчали.
– Ми знаходились в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС. Жили в наметовому містечку, з якого було видно реактор. Поруч з нами – “Рудий ліс”, дерева якого взяли на себе потужний удар радіації. Це ж був травень, червень – вся природа оживає, набуває соковито-зеленого кольору, а тут вмить, як кажуть, «на очах»  все жовтіє та сохне. 
Згодом ця природа нас і надалі вражала. Ягоди  суниць – як величезні полуниці,  чорниці теж дуже великі й блискучі, мов намальовані. А скільки грибів було – хоч косою коси. Я завзятий грибник, але в житті стільки їх не бачив.
Стояла страшенна спека, а як з’являлася хмаринка, то її розганяли ракетою, аби не було опадів. 
– Як довго Ви перебували у зоні лиха? Що доводилось робити? 
– Нас відрядили  в квітні, а лише в листопаді я повернувся додому. Ми  точно не знали, з чим маємо справу. Та, думаю, тоді  ніхто не розумів наслідків катастрофи. Я працював у будівельній фірмі, тож відправили мене від організації,  ще й платили чималі відрядні  (по 109 карбованців).
У Києві ми завантажили  26 вагонів труб, які потім прокладали від річки Уж до КПП, де змивали заражені машини. В той час там працювали естонці, а ми чергували на підстанціях для перекачки, паралельно виконуючи й інші завдання.
Спочатку нам усім давали дозиметри, але фіксацію рівня радіації не проводили, хоча офіцери мали спеціальні ручки з дозиметром і щодня записували покази.
Цікаво, як одного разу навіть японці прилітали. Вертоліт сів, але з нього ніхто так і не вийшов (відкрилося лише віконечко, з якого виднівся дозиметр). 
Неподалік  жив  генерал, правда, у свинцевому вагончику, з якого за пів року так і не вийшов. З ним мешкали  четверо  солдатів, але всі у різних кімнатах. Тоді ми цьому дивувалися і  навіть  сміялися, але згодом зрозуміли: боялися заразитися один від одного.
– Які ще спогади закарбувались у Вашій пам’яті?
– Пам’ятаю, як обкопували будинки під час змивання, аби вода не розтікалась по всій території, а йшла в землю. Довкола населені пункти були безлюдні, тиша страшенна: навіть ворон не чути.
Ми не були поінформовані, радіо нам слухати забороняли. А от згодом, коли дозволили виїжджати в Коростень, то  й дізнавалися всі новини. У багатьох розташованих тут селах життя продовжувалось. Магазини працювали, на прилавках всього було вдосталь.
– Хто із земляків був з Вами в цей час?
– Нас, ковельчан, було близько десяти чоловіків. Серед них – Віктор Кудацький, фельдшер, та Олександр Мєзенцев,  великий патріот, чоловік дуже розумний, сміливий, добросовісний, жертовний, беручкий до роботи. Він і організував  у нашому місті рух за права ліквідаторів ЧАЕС.  Удвох з дружиною вони вболівали за кожного члена  організації, відстоювали їх права, підказували куди треба звернутися, щоб отримати певну допомогу. За це їм – велика вдячність!
l
Після перебування у зоні відчуження  Віктор Белінський з  підтримкою дружини Лілії взялись відновлювати здоров’я чоловіка, адже згодом почали «вилазити» різні захворювання. Луцьк, Львів, Вінниця, санаторні лікування, 2 роки постійних комісій, аби затвердити статус  для надання пільг. 
Днями у редакцію завітали сім’ї, теж об’єднані горем Чорнобиля. Це – Віктор Белінський з дружиною Лілією Михайлівною та Наталія Сітарова (на світлині) . Долі цих та інших людей з організації “Благодійний фонд «Інваліди Чорнобиля» пов’язані не лише болем, а й багатолітньою дружбою. Адже найкраще тебе зрозуміє і підтримає  той, хто й сам пережив подібне. 

З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").