Впродовж багатьох років редакцію кожного друкованого видання тісно пов’язує з читачами пошта – колись традиційна, з листоношею і відділом доставки, тепер – електронна, з використанням найсучасніших засобів комунікації. Але в будь-якому випадку повідомлення, які надходять на нашу адресу, сприймаємо з увагою й інтересом. Завжди цікаво, а що ж хвилює людей, чим вони хочуть поділитися із земляками?

Незадовго до Дня міста, який відзначали цьогоріч 7 липня, досить обширного листа надіслала Н. І. Сидорук з міста Ковеля, котра, судячи з усього, часто буває в Німеччині. Ось що вона пише:

«І ось знову ми в місті – місті нашого дитинства та юності – рідному Ковелі!

Яке  воно  гарне: затишне, зелене, зручне, бо ж близьке до кордону.  До нього  потрапляємо через шляхетний красень-вокзал. Як завжди, він зустрів нас ввічливим персоналом, чистотою приміщень, впорядкованою територією перонів. Молодці, залізничники! Так тримати марку!

Біля річки нас зустрічає рідний Тарас. Місце для пошановувачів – не знайти кращого! Сама матінка-природа ніби запрошує сісти  та прочитати його літературні шедеври. Навкруги – спокій, чисте повітря і блакитноокий обрій.

Наш приїзд на Батьківщину  співпав з проведенням у Ковелі свята велосипеду та міжнародного марафону. Приємно, що молодь обирає для себе цінності, опановані людством: здоровий спосіб життя, готовність жити за європейськими традиціями.

Помітно, що у місті навели лад із безпритульними тваринами. Нам пояснили, що проблему намагаються вирішити в силу своїх можливостей небайдужі до бід безхатьків-тварин молоді  люди. Вони відловлюють обездолених собак, стерилізують їх і відпускають з чіпами, якщо когось із них не вдається віддати хазяям.

У нас в Німеччині цим займаються спеціальні служби при муніципалітетах  – їм виділяють з бюджетів кошти.  Звичайно, є і добровільні пожертви від населення: люди розуміють,  що жити цивілізовано  можна тоді, коли навкруги всім добре.

В порівнянні з попереднім нашим приїздом у місті побільшало автотранспорту, від чого повітря, особливо у центрі міста, стало  набагато забрудненішим.  Ковельчани повинні подбати про «легені міста». Стан вашого здоров’я, а особливо діток від цього залежить безпосередньо.

Ми не знаємо, чи є у Ковелі муніципальна поліція, до функцій якої входить обов’язок контролю за підтриманням порядку в місцях спільного відпочинку. На жаль, під час прогулянки ввечері на прекрасній набережній в око впадало те, що багато молодих людей, сидячи на лавочках, смітили насінням прямо під ноги, хоча  поруч стоять урни для сміття. У нас, за кордоном, за це дають великі штрафи, не кажучи вже про заборону розпиття алкоголю поза кафе, ресторанами, тобто на вулицях.

Вибачте, що вдалися до критичних зауважень, але так хочеться, щоб до нашого наступного приїзду Ковель став ще більш європейським, ще більш затишним містом.

Знаємо, що 7 липня Ковель відзначив свій «день народження». Бажаємо усім землякам миру, здоров’я, процвітання місту!

До зустрічі, рідний краю!».

l

Ковельчанин Володимир Петрук виявив бажання розповісти про депутата міської ради, лікаря і просто чудову людину, як він наголосив, Наталію Андріївну Сеник:

«Коли зустрічаєшся  з нею, одразу відчуваєш  доброту і щирість, яка, здається, променить від цієї привітної жінки. Не від одного хворого чув, що Наталія Андріївна – прекрасний фахівець. Вона точно визначає діагноз, призначає ефективне лікування, в чому переконався і я особисто.

З публікацій у «Вістях Ковельщини» знаю, що Наталія Сеник часто  порушує важливі питання на сесіях міської ради, подає депутатські запити, активно відстоює інтереси виборців, входячи до фракції УКРОПу, яку очолює Ігор Пініс.

Вона –  громадський дописувач газети, регулярно висвітлює проблеми охорони здоров’я, дає корисні поради щодо профілактики і лікування тих чи інших хвороб, особливо шкіряних. В цьому вона може служити гарним прикладом для своїх колег, адже статті на медичні теми завжди з інтересом читають люди.

Хочу побажати Наталії Андріївні і від себе, і від десятків інших вдячних пацієнтів подальших успіхів у її нелегкій, але дуже потрібній людям праці, громадській роботі, великого особистого щастя й подальшого благополуччя! Добра і Божого благословення Вам, лікарю, на многії і благії літа!».

l

Звичайно, є в редакційній пошті і листи, в яких читачі порушують теми негараздів у нашому житті-бутті, висловлюють зауваження на адресу влади, дають оцінку подіям, що відбуваються в країні. Так, відомий ковельчанин громадський дописувач газети Іван Ярошик надіслав поетичний відгук на фейлетон Охріма Свитки, надрукований у номері від 4 липня ц. р. під заголовком «Перекинчики»:

«З корита смакують

  доладно,

Прудкі  перекинчики

 зелено-владні.

«Під вибори» кипіли торги –

Хто більше запхає в мішки-

 штани.

Нюхом животіють олігархи-

 товстуни,

В подобі лизунів нардепи-

 брехуни.

Допоки правлять

  кнопкодавці,

У барі-зРаді кайфують

 «новобранці».

Хтось гріє кості на Канарах,

Не до смаку кавопій на нарах.

Знов дерти будуть пихи

   кулуарні

Малярі-злочинці з нутром

 політиканів».

Василь Юхимук висловив свою думку про благоустрій міста. Відзначивши, що останнім часом в цьому напрямку зроблено дуже багато, попросив відповідальних осіб звернути увагу на вулицю  Княгині Ольги.

«Відчувається, що тут живуть гарні господарі. Подвір’я впорядковані, чистенькі, – зазначає автор. – А от проїжджа частина вся у вибоїнах. Ремонту тут давно не робили, от і доводиться водіям, велосипедистам, мотоциклістам, їдучи у справах, згадувати злим і не тихим словом комунальників. Цікаво, чим провинилася Княгиня Ольга, що вулиця її імені така занедбана?».

Марія Потішук цікавиться, коли буде впорядкована вулиця Павлова? Тут рік чи два тому змінювали, як кажуть місцеві мешканці, труби водогону. Після закінчення сяк-так грунт позагортали, а до пуття дорогу  довести не можуть. Цікаво: чи про вулицю забули, чи випробовують нерви ковельчан на міцність і витривалість?

Добірку поетичних мініатюр надіслав до редакції Аркадій Чабанчук з Нового Мосира. В подальшому ми їх  постараємося використати на шпальтах газети, а сьогодні пропонуємо тільки одну мініатюру, яка дуже актуальна нині, коли часті дощі перешкоджають хліборобам нормально жнивувати. Ось тому пан Аркадій і пише:

«Я молюся за Природу,

Щоб завжди була погода,

Щоб негода зупинилась,

А дощі вже припинились.

Я молюся за погоду

Для всього мого народу,

Бо народ наш хоче жити,

Із Природою дружити,

А не так, як дехто робить

І довкілля вперто гробить.

На словах про ліс він «дбає» –

Дуб, сосну підряд рубає».

Що ж, дай, Боже, щоб Господь почув молитви Аркадія Чабанчука, подарував нам гарну погоду!

Огляд підготував 

Михайло КУЗЬМУК.

Впродовж багатьох років редакцію кожного друкованого видання тісно пов’язує з читачами пошта – колись традиційна, з листоношею і відділом доставки, тепер – електронна, з використанням найсучасніших засобів комунікації. Але в будь-якому випадку повідомлення, які надходять на нашу адресу, сприймаємо з увагою й інтересом. Завжди цікаво, а що ж хвилює людей, чим вони хочуть поділитися із земляками?

Незадовго до Дня міста, який відзначали цьогоріч 7 липня, досить обширного листа надіслала Н. І. Сидорук з міста Ковеля, котра, судячи з усього, часто буває в Німеччині. Ось що вона пише:

«І ось знову ми в місті – місті нашого дитинства та юності – рідному Ковелі!

Яке  воно  гарне: затишне, зелене, зручне, бо ж близьке до кордону.  До нього  потрапляємо через шляхетний красень-вокзал. Як завжди, він зустрів нас ввічливим персоналом, чистотою приміщень, впорядкованою територією перонів. Молодці, залізничники! Так тримати марку!

Біля річки нас зустрічає рідний Тарас. Місце для пошановувачів – не знайти кращого! Сама матінка-природа ніби запрошує сісти  та прочитати його літературні шедеври. Навкруги – спокій, чисте повітря і блакитноокий обрій.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 437

У червні громади ще чотирьох областей отримали сертифікати на користування ділянками за межами населених пунктів. Загалом з початку року 108 об’єднаних територіальних громад (ОТГ) оформили таке право. Як відбувається процес, які перешкоди доводиться долати громадам і які вигоди вони отримують, розібралися наші експерти.

Інвентаризація, а потім децентралізація 

Передача сільськогосподарських угідь у власність ОТГ почалася торік, відповідно до розпорядження Кабміну. Процес передбачає кілька етапів, найперший з яких  – клопотання громади до обласного управління Держгеокадастру. “Після того проводиться інвентаризація земель у межах ОТГ, які офіційно не були передані у користування. За словами фахівців, це один із найважливіших та найбільш трудомістких етапів. Саме від нього залежить, скільки землі і як швидко буде передано громаді. 

У процесі інвентаризації з’ясовують, кому належить земля, хто нею користується, чи є на неї необхідні документи. Щоб прискорити цей процес, громадам допомагають, зокрема, фахівці «Програми U-LEAD з Європою».

По завершенню інвентаризації Держгеокадастр реєструє ділянки, і начальник обласного управління підписує наказ про передачу земель у комунальну власність територіальним громадам. У свою чергу, керівники ОТГ ухвалюють рішення про прийняття цих земель. Громада і Держгеокадастр підписують акт приймання-передачі земельних ділянок, й ОТГ реєструє право власності на землю.

За даними Мінрегіонбуду, у 2018 році 646 громад завершили цей процес. Їм було передано 1,5 млн га землі, якою раніше розпоряджалася держава. Найактивнішою була Дніпропетровська область, у якій землю отримали аж 55 територіальних громад.

Процесуальні “підніжки”

Втім, процес, який розпочався у лютому 2018 року, приховує чимало перешкод. Основна проблема полягає у відсутності закону, який би регулював передачу земель за населеними пунктами об’єднаним територіальним громадам. Жоден із законопроектів, які вносились на розгляд парламенту, так і не був ухвалений. 

Відсутність Закону, зауважують експерти, зумовлює велику кількість прогалин та маніпуляцій у процесі. Найперше – через відсутність коштів не всім громадам вдається швидко провести інвентаризацію. У деяких випадках дані Держгеокадастру відрізняються від реальних даних. 

Також часто трапляється, що угіддям за містом чи селом уже хтось користується. Щоб передати ділянку у власність ОТГ, спочатку потрібно отримати згоду орендаря. Наприклад, така ситуація виникала у Великосорочинській ОТГ на Полтавщині. Тож додаткових коштів від децентралізації землі там не очікують. 

Крім того, існують складнощі з організацією аукціонів на оренду ділянок. Експерти реформи кажуть, що сільські голови часто не мають відповідного досвіду, а подекуди і коштів на організацію торгів. Більше того, не завжди найкращу ціну пропонують місцеві фермери, а це означає, що гроші за користування угіддями не йтимуть до казни ОТГ. 

Доходи від оренди  

Попри процесуальні недосконалості, експерти прогнозують, що володіння землями поза населеними пунктами збільшить місцеві бюджети. За даними Мінрегіону, у 2018 році понад 13% доходів ОТГ становила плата за землю. До червня цього року земельний податок та орендна плата за користування сільськогосподарськими угіддями вже принесли громадам 12,9 млрд грн. Це на 24% більше, ніж за аналогічний період торік. 

За словами першого заступника голови Вінницької ОДА Андрія Гижка, раніше земля поза населеними пунктами «здавалася в оренду за найменшою орендною платою – 1-3%, тобто за цінами, нижчими за ринкові, а об’єднані територіальні громади були повністю усунені від розпорядження такими земельними ділянками державної власності».

«Завдяки ініціативам керівництва держави, відтепер не чиновники, а самі громади прийматимуть рішення, які сприятимуть розвитку сільськогосподарського виробництва, залученню інвестицій, суттєво збільшать надходження до місцевих бюджетів», – переконаний Гижко.

Як розповіли в Мінрегіоні, отримавши ділянку у власність, ОТГ може провести аукціон, щоб залучити орендаря із найвигіднішими умовами співпраці. Перемагає той, хто запропонує найвищу ціну за користування угіддями. Для прикладу, у травні Високівська ОТГ на Житомирщині виставила на аукціон 10 земельних ділянок. У результаті було продано 8 лотів на суму 1,5 млн грн. 

Експерти переконані, що всі правові колізії можна владнати, якщо депутати ухвалять відповідний Закон. Адже саме явище децентралізації землі дуже важливе як для громад, так і для держави. ОТГ отримують додатковий інструмент для власного розвитку, а держава   наближається до електронного обліку земель. 

Оксана КОВАЛЬ.

У червні громади ще чотирьох областей отримали сертифікати на користування ділянками за межами населених пунктів. Загалом з початку року 108 об’єднаних територіальних громад (ОТГ) оформили таке право. Як відбувається процес, які перешкоди доводиться долати громадам і які вигоди вони отримують, розібралися наші експерти.

Інвентаризація, а потім децентралізація 

Передача сільськогосподарських угідь у власність ОТГ почалася торік, відповідно до розпорядження Кабміну. Процес передбачає кілька етапів, найперший з яких  – клопотання громади до обласного управління Держгеокадастру. “Після того проводиться інвентаризація земель у межах ОТГ, які офіційно не були передані у користування. За словами фахівців, це один із найважливіших та найбільш трудомістких етапів. Саме від нього залежить, скільки землі і як швидко буде передано громаді. 

У процесі інвентаризації з’ясовують, кому належить земля, хто нею користується, чи є на неї необхідні документи. Щоб прискорити цей процес, громадам допомагають, зокрема, фахівці «Програми U-LEAD з Європою».

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 488

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 404

Чи знайдеться така людина, яка відмовиться від смачних молочних ласощів? Особливо люблять молочні коктейлі (мілкшейки) діти, навіть ті, хто не п’є звичайне молоко. Але ж вони не просто смачні — в них міститься корисний кальцій для кісток, різні вітаміни, мінерали та інші мікроелементи.

Досить популярні молочні коктейлі із фруктами та ягодами. Фруктові коктейлі допомагають боротися зі спрагою, втамовують голод і освіжають у спеку. Головна умова – напій потрібно вжити відразу після того, як ви його збили, адже через кислоту, що міститься у фруктах, молоко може згорнутися. 

БАНАНОВИЙ КОКТЕЙЛЬ

Щоб його приготувати, потрібно лише два банани, 1 пломбір і склянка прохолодного молока. Розітріть банан в кашку за допомогою блендера. Додайте до молока банан і морозиво, збийте. За смаком можна додати цукор.

ПОЛУНИЧНО-БАНАНОВИЙ МІЛКШЕЙК

На склянку молока візьміть півсклянки ягід, вимитих і очищених від хвостиків, і 1 банан. Змішайте в блендері банан і полуницю, додайте молоко, збийте. Якщо ви любите солодке, не забудьте покласти цукор.

ЧОРНИЧНО-ОЖИНОВИЙ КОКТЕЙЛЬ

Візьміть по жменьці чорниці та ожини, збийте блендером. Пропустіть через сито, щоб з ягідної суміші видалити кісточки. Половину ягідної кашки розлийте у склянки, решту додайте в молоко, збийте. Налийте — вийшов коктейль поверх ягідного пюре. Прикрасьте свіжими ягодами.

ВЕРШКОВО-СУНИЧНИЙ КОКТЕЙЛЬ

Для його приготування візьміть 100 грам свіжої суниці і стільки ж пломбіру,  1 склянку молока, ваніль. Ягоди подрібніть блендером. Додайте ваніль до розтертих ягід. Вершкове морозиво змішайте з ягідним пюре і молоком. Добре збийте все разом в блендері.

КОКТЕЙЛЬ З КІВІ

Цей напій додасть бадьорості і освіжить в спеку. Щоб його приготувати візьміть склянку холодного молока, пломбір з вершковим смаком, 1 ківі, цукор за смаком. Ківі очистіть і подрібніть в блендері, додайте молоко і морозиво. Покладіть цукор за смаком.

АПЕЛЬСИНОВИЙ КОКТЕЙЛЬ

Вам знадобиться два апельсини, 1 банан, 2/3 склянки молока і, за бажанням, кілька ложок цукру. Подрібніть банан в блендері, відіжміть сік з апельсинів і натріть цедру. Додайте сік і цедру, цукор і молоко до банана, збивайте, поки не з’явиться пінка.

ДИННИЙ КОКТЕЙЛЬ

Візьміть невелику диню гарної стиглості, 1 порцію морозива пломбір, 1 склянку прохолодного молока, ваніль і цукор на ваш розсуд. Почистіть диню, видаливши середину з насінням і шкірку. Наріжте на невеликі шматочки, додайте до неї цукор, ваніль і збивайте до консистенції пюре. Перекладіть до неї пломбір, влийте молоко і збивайте ще 3-4 хвилини.

МІЛКШЕЙК З ЧОРНОСЛИВОМ

Такий напій допоможе поліпшити роботу системи травлення. Візьміть 50 г чорносливу, 1 пломбір і склянку молока. Сухофрукти ретельно промийте і залийте окропом. Через деякий час злийте воду, а чорнослив помістіть в холодильник схолонути. Потім розмеліть його в кашку. Додайте чорнослив і пломбір в ємність до молока. Збивайте на високій швидкості кілька хвилин.

МІЛКШЕЙК З ФІНІКАМИ

На 1 склянку молока вам знадобиться півсклянки цих сухофруктів. Промийте їх, видаліть кісточки. У невелику каструлю з молоком покладіть фініки. Дочекайтеся, поки воно закипить, потім зменшіть вогонь. Потоміть фініки ще хвилин 5. При бажанні додайте цукор. Молоко з сухофруктами остудіть і збийте блендером.

КОКТЕЙЛЬ З ВОЛОСЬКИМИ ГОРІХАМИ І ЯБЛУКОМ

Вам знадобляться: 1 склянка молока, 1 некисле яблуко, 1/3 склянки горіхів, очищених від шкаралупи, мед і ваніль. Горіхи порубайте в блендері до стану порошку. Яблуко помийте, почистіть, виріжте насіння і блендером перетворіть його в пюре. Додайте до нього молоко, горіхи, ваніль, кілька чайних ложок меду і збийте.

КАВОВИЙ КОКТЕЙЛЬ

Любителям кави напевно сподобається такий молочний коктейль. Візьміть 1 склянку молока, півсклянки заварної або розчинної кави, 50 г вершкового морозива, додайте за смаком мед або цукор. Збивайте в блендері 2-3 хвилини.

СИРНО-АБРИКОСОВИЙ МІЛКШЕЙК

Візьміть 1 стакан молока, 4-5 стиглих абрикоса, 2 столових ложки сиру, 2 чайних ложки меду. Абрикоси вимийте, приберіть з них кісточки. У блендері розітріть абрикоси з сиром, додавши мед (або цукор), залийте склянкою молока, збийте.

Валентина ВАРЕНЧУК.

Чи знайдеться така людина, яка відмовиться від смачних молочних ласощів? Особливо люблять молочні коктейлі (мілкшейки) діти, навіть ті, хто не п’є звичайне молоко. Але ж вони не просто смачні — в них міститься корисний кальцій для кісток, різні вітаміни, мінерали та інші мікроелементи.

Досить популярні молочні коктейлі із фруктами та ягодами. Фруктові коктейлі допомагають боротися зі спрагою, втамовують голод і освіжають у спеку. Головна умова – напій потрібно вжити відразу після того, як ви його збили, адже через кислоту, що міститься у фруктах, молоко може згорнутися. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 906

Гороскоп

з 29 липня по 4 серпня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 490

Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 20 о С. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Ясно.  Температура: 13оС. Вітер західний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність.   Температура: 23оС. Вітер  західний  помірно сильний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність, можлива гроза.  Температура: 25оС. Вітер  південно-західний слабкий.

В ніч на неділю. Ясно.   Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.

Неділя.  Ясно.  Температура: 27оС. Вітер  південний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза. Температура: 19оС. Вітер південно-західний помірний.

Понеділок. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза. Температура:  24оС. Вітер північно-західний помірний.

В ніч на вівторок. Ясно.  Температура: 18оС. Вітер  північно-західний помірний.

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на середу.  Ясно.  Температура: 18оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 25оС. Вітер північний   помірно сильний. 

Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 20 ^о С. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Ясно.  Температура: 13^оС. Вітер західний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність.   Температура: 23^оС. Вітер  західний  помірно сильний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура: 15^оС. Вітер південний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність, можлива гроза.  Температура: 25^оС. Вітер  південно-західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 445

Поліція просить відгукнутися свідків злочину

Поліція проводить досудове розслідування за фактом розбійного нападу на жительку міста Ковеля.

Злочин було скоєно 16 липня о 05 - ЗО ранку в тунелі залізничного вокзалу міста Ковеля.

Просимо відгукнутися свідків злочину, в тому числі чоловіка старшого віку, який у цей час проходив у тунелі.

Якщо у цей час ви перебували неподалік від місця злочину або маєте інформацію, яка допоможе в розкритті вказаного злочину, повідомте про це на лінію 102 або за телефонами: 0952426775, 61-6-45

Конфіденційність гарантовано.

Ковельський відділ поліції Волинської області

•.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 389

Де ще знайти таку красу,

Як в казці намальовану?

«Пісня про Волинь».

Якось, шукаючи одне, натрапила на більш важливе для душі. Це були спогади чоловіка про перші кроки вчителювання у селі Ветлах Любешівського району. Чоловіка вже давно немає в живих, але там не забули про юного вчителя учні та старожили. А це було 65 років тому.

Констянтин Кирилюк готує книжку про село, а в школі є музейний куточок. Тож все, що вдається, збирають для історії.

Колишній директор Ветлівської  школи І-ІІІ ступенів і учень мого чоловіка приїжджав у Голоби із запрошенням відвідати село кого-небудь із рідних Віталія Марковича Остапчука. Звичайно, і спогади, і запрошення викликали інтерес,  і ми (дві доньки, я  і зять) вирушили в дорогу. Із Ковеля їхали легковиком через Доротище, Тойкут, Сошичне, Камінь-Каширський, Велику Глушу, Видерту, Невір і ось, нарешті, дісталися до Ветлів. Дорога важка, з вибоїнами, яких через переповнені дощами калюжі не було видно. 

Але як там не було – дві години їзди. А тоді, у 50-х роках минулого століття, троє вчителів добирались 2 дні з ночівлею у добрих людей, які траплялися в  дорозі. У Любешівському райвно одержали направлення. 

Рейсового транспорту туди не було (зараз є пряме сполучення Луцьк-Ветли щодня автобусом). Їм підказали вантажну колгоспну машину, яка в районному центрі була у справах.

У кузові вмостились на соломі.   Всі троє були із Жмудчого Голобського району (нині Ковельського). Кожен думав: як же далеко від рідного дому закинула доля! Але були до цього підготовлені, бо в кишенях лежав наказ про призначення на роботу вчителя. Давня мрія збулась.

У селі підказали де школа. Немов сирота, вона стояла край села, обсаджена акацією і верболозом, щоб не видував вітер піскової землі. Директор був ще у відпустці, тож техробітниці допомогли влаштуватись на квартирі. Так і пройшли тут 3 роки до армії. Часто потім згадував чоловік хороших людей, вчительський дружний колектив  учнів, яких було тоді в школі 500, тепер 378. Це спогади… 

l

Зупинилися ми в Гаця Петра Олександровича, вчителя географії і колишнього директора школи. Він та його дружина Василина Єфремівна – дуже гостинні люди. А Петро Олександрович виявився ще й чудовим співрозмовником і екскурсоводом,  з гордістю показував нам окремі об’єкти. Він – справжній патріот. 

 Все оглянули, кожен куточок. Школа стоїть як пам’ятник старовини вже без вікон і дверей, але ще в ній міцні дерев’яні  стіни, бо побудована майстрами колись на совість. Петро Олександрович бідкається, що занехаяли  таке приміщення, а можна було б дитсадок облаштувати.  

Не порівняти, звичайно, з нею сучасну нову двоповерхову красуню-школу. У ній є все необхідне для сьогоднішнього учня. А поруч – новозбудована церква, ще не повністю завершені всі роботи, але вона,  каже наш гід,  найкраща на Волині. «Школа, — зауважив Петро Олександрович, — теж одна з найкращих в Україні». Звичайно, похвально.

Село досить велике. Його протяжність не менше 5 кілометрів.  Дітей до школи підвозять автобусом. Все сконцентроване в центрі. Тож здавалось, що це не село, а містечко  з  чудовими новобудовами. Відвідали і кладовище, яке доглянуте, впорядковане, а на ньому  капличка стоїть. Є в селі і дім молитви для  вірян. Все тут в зразковому порядку: сільрада, будинок культури, дороги. А яка чудова лікарня! Один її вигляд зовні і всередині може сприяти одужанню. І згадалась стаття у газеті «Волинь-нова» про подружжя лікарів Андрія й Іванну Костюків під заголовком «Колись однокурсники співчували, а  тепер заздрять». 

Бо умови праці і життя були непростими. Спочатку вони жили в хатині старенькій, де стіни й одна кімната з піччю у кутку (і це в 2000 році). Ми з чоловіком теж так починали, але це було в 1959 р. Тепер же Костюки живуть, після 8-річних поневірянь, в добротному будинку і працюють в сучасній лікарні з усім необхідним.

l

Відвідали й будинок, в якому квартирувався чоловік, – без сліз не обійтись. Правда, тут вже інші живуть господарі, молоді. Тому зовні хатина має колишній вигляд, а всередині по-сучасному: меблі, килими. Ще живе син господарів у Харкові. Це Зуйсько Кіндрат Володимирович. 

Після служби чоловікові випала нагода працювати в Голобському районі, а Кіндрат ще попомандрував   по світу. В армії був радистом. Тож після неї вступив в Ульянівське  військове училище зв’язку. Працював після навчання (закінчив з «відзнакою») в Підмосков’ї в головному управлінні зв’язку. Ще були Ташкент, Німеччина, Харків, заочне навчання у вузах, викладання військової справи. 53 роки віддав армії, пішов у відставку полковником запасу. В рідне село приїжджає на могилу батька. А мама в Харкові і похована.

Передбачав учитель Віталій Остапчук і велике майбутнє свого учня і найкращого математика в класі. Юхимук Адам Корнилович став доктором фізико-математичних наук, професором, завідувачем відділу фізики космічної плазми  ГАО НАН України.

Отож, під враженням побаченого зробили висновок: Ветли – райський куточок Полісся. Бо не кожне село може похвалитися тим, що ми тут побачили. І газ, і дороги, і будівлі – все це справа рук колишнього  нардепа,  Почесного  громадянина Ветлів Адама Мартинюка, уродженця цього села. Він серцем і душею завжди біля батьківської землі. 

Валентина ОСТАПЧУК. 

«Пісня про Волинь».

Якось, шукаючи одне, натрапила на більш важливе для душі. Це були спогади чоловіка про перші кроки вчителювання у селі Ветлах Любешівського району. Чоловіка вже давно немає в живих, але там не забули про юного вчителя учні та старожили. А це було 65 років тому.

Констянтин Кирилюк готує книжку про село, а в школі є музейний куточок. Тож все, що вдається, збирають для історії.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 522

…Післяфестивальна ніч була безсонною. Роїлися думки, прилітали птахами переживання. І все ж на небокраї світилася надія. Так театралізоване дійство під назвою «Червона калина» у виконанні вихованців ковельської колонії проникало в серце.

В уяві поставала фатальна картина: юнак-красень, повен сил, тоне в трясовині. Мама подає руку, а він чи то не дістає, чи то не хоче брати й продовжує занурюватися в багнюку, ніби за покликом лихого.

За що? Чому? Хто прийде на поміч?

Мама з трибуни актового залу промовляє:  «Шануйте вихователів-наставників…»! А сама? Коли не догляділа, не зупинила шлях у болото?

Пригадалася  повчальна притча. В переддень свята міста до Ковеля завітав  Ісус Христос і зайшов до магазину, що неподалік виховної колонії. Почула  мама і чимдуж побігла до Спасителя. «Ісусе, Господи, продай мені щастя  і радості, добра і благополуччя, а ще своєї благодаті, щоб вона допомогла моєму синочку на путь праведний стати».

Ісус вислухав і подав маленьку скарбничку.

– Господи, а чому так мало? Хіба я така грішна?

– Я дав тобі зернини, а далі ти мусиш сіяти, ростити, підживлювати, бур’ян колючий полоти.

Притча на те й притча, щоб у собі приховувати ключ до розгадки. Господь мудрий. До спасіння сина, який опинився в біді, Він рятівників долучив. Вони щохвилини, щоднини цілий Божий рік простягають руку, витягують із багнюки і її, й інших батьків дітей.

У тих рятівників є багато всілякого виховного та педагогічного знаряддя й знань. І цей фестиваль – це не просто концерт, де розважальні пісні та танці буйним вітром на сцені в’ються, а, насамперед,  –    культурологічний, духовний захід не тільки для засуджених, але й для мам і тат, і… для мене, сивочолого.

Більше того, фестивально-концертне дійство позначене синьо-жовтою стрічкою українства і вишите нашим рідним, народним мереживом.

l

«Традиції об’єднують окремих людей в єдиний народ», – нагадує крилате гасло над сценою. Написане закликає до роздумів. Та не надовго, бо організатори, режисери, сценаристи та аматори-артисти беруть вас у свої «обійми», ні на мить не відпускають. Гарно розпочали зі свята Івана Купала. Хороводили, співали і квітку щастя поночі шукали, через вогнище стрибали, вінки на воду кидали, які єднали долі    закоханих. Скажу, що вихованці грали свої ролі, мов у студіях театральних навчались.

А козацькі звичаї! Подумалося: збирай кандидатів у народні депутати України в палац «Україна», хай кожен пройде тест на козацтво.

Повчальні речі: «Руки покажи – мозолі? Душу відкрий – в Бога віруєш? Україну  йдеш спасати – а мову українську знаєш?». Мудрі та практичні традиції і корисні. Це вам не просто нові обличчя, а люстрація душі і серця.

А сцена вже хороводить – аматори виконують композицію «На білих крилах рушників». Всіх запрошують на давні, але такі сучасні вечорниці.

Пісні, дотепні, крилаті забави, рукоділля – знову все рідне та дороге серцю. Молодці!

l

А режисери не дають розслабитись. За веселощами і піснями присутніх змушують  думати разом із акторами на філософські повчальні та життєво мудрі теми. Вслухайся і шукай відповідь у своєму єстві: у чому сенс буття у цьому жорстокому шаленому світі? Посади деревце і залиш слід після себе! Бо якщо той слід з дитинства пустопорожній, то хто ти у цьому світі? А життя – то мрія. Життя – це любов. Не загуби його,  бережи його!

А сцена заставляє глядача слухати і дивитися дійство. Його учасники ніби запитують: яка мова найкраща – англійська, німецька, італійська? Про що ви – тільки українська! І вам на «десерт» – оповідання про «Перший поцілунок». У ньому всі слова, без винятку, на одну літеру.

Спробував і собі:

Калино… Калино…

Королівська корона.

Козацьке  коріння.

Колонія. Ковель…

Смуток навіявся… «Це твоє життя», – ще  раз нагадують вихованці.

А за тим – мов весняна повінь «Мелодія весни». Потому вихованці-козаки лист турецькому султану писали, вірші змістовні читали і «Традицій древо життєдайне» здобутками прикрашали.

І, нарешті, вінець – флешмоб  «Нас єднає традицій сила». Це було щось магічне. Передати показане на сцені словами неможливо – треба бачити та чути! Лунало  громоголосе  «Браво!»,  злітали бурхливі оплески до неба.

l

Коли з’являється зоря ясна на небі – це не випадково: вона  показує шлях іншим. Бо світити всім і всюди – це стан душі, потреба.

Не помилюсь, коли скажу, що найяскравішою зіркою фестивалю була чарівна Оксана Мизовець. Вона організовувала. Вона співала, концертну програму вела  – тому подяки та квіти заслужені. Вони – за талант і працю в ім’я навернення засуджених хлопців до нового життя.

Один у полі не воїн, тому біля неї креативне, талановите і так само працьовите сузір’я. Яскраво світить на небосхилі Ковеля Альона  Малюга-Мельникова, режисер-постановник аматорського театру-студії «10 ряд   10 місце», а з нею актори Ірина Зінчук, Ольга Ковальчук, Ірина Миколишина та інші керівниці, ті, що вміють зворушувати людські душі.

Гарним цвітом калиновим виглядали аматори студії естрадного співу «Зорепад» (керівники Руслана та Дарія Шацькі).

А як без танцю? Зворушили своїм рухом і духом танцюристи Зразкового аматорського ансамблю народного танцю «Дзвіночок» (керівник Інна  Темрук). Лилася, переливалася мелодія пісні із вуст Ольги Середи. В загальний колорит гарно вписалося інструментальне тріо «ELITE MUSIC» (керівник Олександр Середа).

Кожен виконавець заслуговує на похвалу й пошану. І я не помилюсь, коли від імені залу,  всіх глядачів поставлю 12 балів.

Маємо сказати подячне слово тим, хто біля керма виховного процесу. Найбільше відповідальності та переживань – на мужніх плечах начальника виховного закладу Івана Абрамчука. Він виголошує напутні слова вихованцям. Як вінець свята, – 3 вихованці отримали паспорти, а ще 2 – довідки про звільнення. Від імені колективу колонії  нагородили  подяками всіх, хто енергію, дух і душу вклав в організацію та проведення фестивалю «Червона калина».

Журі відзначило кращих аматорів сцени у різних номінаціях. Нагороди переможцям вручила начальник відділу культури РДА Тетяна  Матяшук. Серед кращих –  переможець в номінації образотворчого мистецтва. Журі визначило, що і там – майстерність вищого класу.

Щиросердечно і з хвилюванням вітала вихованців та учасників фестивалю заступник начальника  Західного міжрегіонального управління  з питань  виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту, Тетяна Кушнір:

– Все на найвищому рівні. Цей час залишається не тільки в спогадах. Адже головна мета фестивалю – повернути вихованців на волю добрими, скромними та доброчесними.

Привітали учасників фестивалю працівники згаданого управління  Іван Слопак і Андрій Скіць, які подарували вихованцям колонії тренажер та велотренажер.  Було повідомлено, що  Юрію Філаретову присвоєно чергове звання підполковника пенітенціарної   служби; Оксані Мизовець вручено Подяку.

Серед гостей були Віра Федосюк – секретар міськради та Жанна Вельма – начальник служби у справах дітей міськвиконкому. «Найвищий бал» – так оцінила Віра Іванівна фестиваль і разом з тим привітала всіх із 75-ою річницею визволення Ковеля від нацистів.

Від міської ради – теж подарунки: сучасні мікрофони, які справно і якісно працювали на святі. Вітальне слово мала Наталія Наконечна (ГО «Найщасливіша»). Настановчі слова вихованцям лунали від колишнього засудженого, а тепер успішного працівника промисловості.

Спонсорами свята виступили Сергій Дружинович – голова Волинського обласного центру військово-патріотичного виховання «Волинська Січ», Георгій Корнієвський – депутат районної ради, голова благодійного фонду «Реабілітація», Ігор Пініс – депутат міської ради, підприємець, за що їм – щира подяка від адміністрації і колективу колонії.

l

Фестиваль, урочистості, свята проходять. За ними – будні сірі, грізні з хмарами та випробуваннями. Ти залишаєшся наодинці із жорстокою реальністю. Тривога не меншає і не зникає, адже в цих хлопців – тонкі і вразливі душі.

Тому я промовляю: «Не будьмо байдужими до цієї часточки нашого реального буття! Хлопці наші, дорогі! Чекаємо вас на волі. Знайте: сонячні дні ще попереду!».

Анатолій СЕМЕНЮК.

…Післяфестивальна ніч була безсонною. Роїлися думки, прилітали птахами переживання. І все ж на небокраї світилася надія. Так театралізоване дійство під назвою «Червона калина» у виконанні вихованців ковельської колонії проникало в серце.

В уяві поставала фатальна картина: юнак-красень, повен сил, тоне в трясовині. Мама подає руку, а він чи то не дістає, чи то не хоче брати й продовжує занурюватися в багнюку, ніби за покликом лихого.

За що? Чому? Хто прийде на поміч?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 650

7 липня 2019 року, під час святкування Дня міста в Ковелі було проведено вже вдруге ФЕСТ КОВЕЛЬ-2019 осіб з необмеженими можливостями, в програмі якого відбувся фізкультурно-оздоровчий фестиваль «Перемагай себе» серед  осіб з інвалідністю і виставка-продаж робіт Hand Made. 

Ініціатором і організатором   виступила відома в місті і за межами України громадська організація “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії” спільно з відділом фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради.

На відкритті учасників привітали заступник міського голови  Ігор Прокопів  та голова громадської організації “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії”, він же  головний суддя заходу  Володимир Кравчук.

Участь у фестивалі взяли понад 70 учасників з Ковельського, Старовижівського, Рожищенського та Турійського районів, м. Рівного, м. Володимира-Волинського і, звичайно, з  Ковеля.

В програмі заходу — 3 види спортивних ігор: боча, дартс, кеглі. Учасники були поділені на 3 класи: перший – з ураженням чотирьох кінцівок (ДЦП і т. п.); другий – з ураженням чотирьох кінцівок («шийники», міопатія і т.п.); третій - зі здоровими руками (візочники-опенкласу, «ходячі» і т. п.). Змагання з  боча проходили на 3-х своєрідних кортах, в дартсі і кеглях віддалі для кидків були різні в залежності від класу.

Успіхи учасників з Ковельщини такі:

 БОЧА ВС-1/ВС-2 Сахарук Максим, Сколінчук Едуард (м. Ковель) – 3 місце;

БОЧА ВС-4/ВС-5 Набруско Євген, Яренчук Ольга (м. Ковель) – 2 місце; Панечко Григорій, Ющук Михайло (м. Ковель)  — 3 місце;

БОЧА опен-клас  Паталій Борис (Ковельський район) – 1 місце; Дружиніна Оксана, Дудка Олександр (м.Ковель), Абрамчук Олександр (Ковельський район) – 2 місце; Шворак Максим (Ковельський р-н), Савенюк Олександр, Клюнда Віктор (м. Ковель) – 3 місце;

 ДАРТС I категорія  (жінки) Білінець Тетяна (Ковельський р-н) – 1 місце. 

ДАРТС II категорія (жінки) Панчук Анастасія (м.Ковель) – 2 місце; Баюк Тетяна (м. Ковель) – 3 місце;

ДАРТС I категорія (чоловіки) Савенюк Олександр (м.Ковель) – 1 місце; Кравчук Володимир (м.Ковель) – 2 місце; Паталій Борис (Ковельський р-н) – 3 місце;

ДАРТС II категорія (чоловіки)  Набруско Євген (м. Ковель) – 2 місце; Вакульський Олександр (м. Ковель) – 3 місце.

КЕГЛІ I категорія (жінки)  Білінець Тетяна (Ковельський район) – 2 місце; Дружиніна Оксана (Ковель) – 3 місце;

КЕГЛІ II категорія (жінки)  Яренчук Ольга (м.Ковель) – 1 місце; Ринковська Катерина (м. Ковель) – 3 місце.

КЕГЛІ I категорія  (чоловіки) Шворак Максим (Ковельський район), Савенюк Олександр (м. Ковель) – 1 місце; Паталій Борис (Ковельський район) – 2 місце; 

КЕГЛІ II категорія (чоловіки) Вакульський Олександр, Сахарук Максим (м. Ковель) – 3 місце.

Суддівство провели: БОЧА – Аскеров Едуард, Паталій Богдана, Дружинін Андрій, Миронюк Юрій. ДАРТС, КЕГЛІ — Борусевич Валентина, Барщевський Олександр, Вакульська Наталія.

Незважаючи на примхи погоди, люди із задоволенням брали участь у змаганнях. Ось які записи лишили вони в книзі відгуків: «Щира подяка “Добродії в дії” за можливість взяти участь команді Турійського району у змаганнях, за чудову організацію змагань, гарну атмосферу. А особлива подяка — Кравчуку Володимиру Аврамовичу  за неймовірний позитив. Ви найкращі!!! Ми вас любимо! (Тетяна Яцюра  і команда Турійського району).

“Добродія в дії” – ДЯКУЄМО!!! Що ВИ Є!!!

Дякуємо, за тепло, за щирість, за турботу!!! Бажаємо вам усім  — доброго здоров’я, підтримки, розуміння, розвитку (щоб не заважали!).

Ми вас любимо!!!

Зустрінемось ще не один раз!

З любов’ю  — з Рівного».

Також учасники представили виставку ручних робіт, яка не залишилась без уваги  ковельчан і їх гостей. Свої роботи представили: Яренчук Ольга (Ковель), Набруско Євгеній (Ковель), Білінець Тетяна (Білин).

Усі учасники були нагороджені дипломами, подарунками і також посмакували смачним обідом.

А ще цього дня відбулась церемонія нагородження переможців конкурсу “Кращий”. Під час святкування Дня міста Ковеля на центральній сцені міський голова Олег Кіндер вручив пам’ятні відзнаки кращим представникам громади. Такою відзнакою був нагороджений голова громадської організації “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії” Володимир Кравчук у номінації “Громадський діяч року”.

Дуже вдячні за допомогу у проведенні свята усім небайдужим благодійникам, які долучились до гарної справи!

Ольга ЯРЕНЧУК, 

прес-секретар громадської організації «Асоціація осіб  з інвалідністю  

«Добродія в дії». 

7 липня 2019 року, під час святкування Дня міста в Ковелі було проведено вже вдруге ФЕСТ КОВЕЛЬ-2019 осіб з необмеженими можливостями, в програмі якого відбувся фізкультурно-оздоровчий фестиваль «Перемагай себе» серед  осіб з інвалідністю і виставка-продаж робіт Hand Made. 

Ініціатором і організатором   виступила відома в місті і за межами України громадська організація “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії” спільно з відділом фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради.

На відкритті учасників привітали заступник міського голови  Ігор Прокопів  та голова громадської організації “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії”, він же  головний суддя заходу  Володимир Кравчук.

Участь у фестивалі взяли понад 70 учасників з Ковельського, Старовижівського, Рожищенського та Турійського районів, м. Рівного, м. Володимира-Волинського і, звичайно, з  Ковеля.

В програмі заходу — 3 види спортивних ігор: боча, дартс, кеглі. Учасники були поділені на 3 класи: перший – з ураженням чотирьох кінцівок (ДЦП і т. п.); другий – з ураженням чотирьох кінцівок («шийники», міопатія і т.п.); третій - зі здоровими руками (візочники-опенкласу, «ходячі» і т. п.). Змагання з  боча проходили на 3-х своєрідних кортах, в дартсі і кеглях віддалі для кидків були різні в залежності від класу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 706