Повідомлення в номер / Благословенним хай буде місто!

30.06.2016

Благословенним хай буде місто!

23 червня ц. р. чергова сесія Ковельської міської ради, підтримавши пропозицію ініціативної групи громадськості на чолі з ветераном педагогічної праці, активістом громадсько-політичного життя Волині Дмитром Корнелюком, присвоїла звання "Почесний громадянин м. Ковеля" Семенюку Анатолію Володимировичу – очільнику міської громади у 1991-1998 р. р., поету, письменнику, публіцисту, краєзнавцю (на знімку).

Вітаючи його з високою відзнакою, пропонуємо увазі читачів новий творчий доробок пана Анатолія.

Молитва-сповідь ковельчанина

Ковельчани… Я один із них – православний християнин. Поставив образок на стіл. Стара рамка. Прикраса з алюмінієвої фольги виблискує Сонцем. А посередині – невелика, посивіла від часу, картина-образ. Це – Ісус Христос дивиться на мене. Не критикує, не засуджує і не хвалить. Може, він нагадує про Свою святість і гріхи мої? А, може, про місце, де я живу, топчу ногами землю і не дякую Творцю за послані блага?

Якими словами описати славу і шану тобі, Господи?

Боже наш Всевишній! Вседержителю і Всеуправителю Неба та Землі! Ти сотворив це дивне, квітуче, найгарніше на світі місто. "Квітка Волині в моїй Україні", – із любов'ю промовляють ковельчани.

Кожна пелюстка цієї квітки, а їх сім, є хранительницею історії, долі і слави міста.

Ось "старе місто", в якому століттям вирує, торгує і молиться люд ковельський. Саме тут – коріння роду славного ковальського.

Загалом, кожна пелюстка – мікрорайон: чи то центр, чи то "Ковельсільмаш", чи то "другий" Ковель – позначена просвітництвом, духовністю, культурним надбанням, спортивними вікторіями, самовідданою, звитяжною працею ковельчан.

Купаються зорі у тихому плесі Турії. Вітер шепоче казку про земне буття зеленим листочкам дерев і кущів. Сонечко посилає свої привіти із найяснішого неба.

Вдихаю найприємніші, найпахучіші запахи садів і квітів. Вслухаюся в голосисті щебетання солов'їв. Любуюся неперевершеною красою дівочою і жіночою.

І ще… І ще… І ще безліч див довкола бачу.

Прозріваю!.. Та я ж живу на шматочку Землі обітованої, яка по праву називається раєм.

Боже Праведний. Ти дарував мені це!.. А чи виправдав я твою довіру?

Чи достатньо боровся я за твоє українство?

Чи не смітив на вулицях райського міста?

Чи зупиняв невігласів, які знущалися над квітниками і деревами?

Чи оберігав цілюще плесо Турії від забруднення?

Чи відстоював чистоту повітря від задимлення?

Чи зупиняв хуліганів від злослів'я і ганебних вчинків?

А чи достатньо навертав своїх ближніх і знайомих до Твоєї, Христе, філософії добра, милосердя і любові?

О, скільки гріхів ношу я на своїх плечах! Господи, прости, спаси й помилуй!..

Молюся:

Боже, Великий, Єдиний! Пресвятая Богородице,

захиснице наша!

Почуйте наш голос

в небесах.

Великим сяйвом освятіть

надію

Живущих тут. І чудеса –

В ім'я Добра, Любові й

Віри.

Пошліть і грішним, й тим,

хто вірить.

Усіх заблудлих, що зло

творять,

Пораньте мечем Великої

Любові,

Нехай засліплені

прозрять,

Глухі й німі відчують знову

Господню дивну благодать

Й молитви зцілююче

слово.

Всесущий Господи

єдиний,

Пречиста Богородице

Маріє,

Святий наш покровитель

Анатолій,

І Дух святий

Животворящий,

Благословіть наш рідний

Ковель

На мир. На подвиг і на

щастя!

Сіяє золотом підкова

І чує синє, мирне небо:

Ковель...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 533

Повідомлення в номер / Олег Кочубей –частинка історії Ковеля

30.06.2016

Олег Кочубей –частинка історії Ковеля

1 липня 2016 року виповнюється рік, як ковельська земля прийняла на вічний спочинок Олега Петровича Кочубея.

В історію Ковеля назавжди входять люди, які своєю працею заслужили право називатися знаковими особистостями. Однією з таких особистостей і був Олег Петрович Кочубей, який 52 роки трудився викладачем, керівником фізичного виховання Ковельського медичного училища (тепер – медичного коледжу).

Він народився 1932 року в сім'ї головного механіка радгоспу на Полтавщині. Після закінчення середньої (чоловічої) школи в м. Херсоні їде в Москву.

Два покликання було в 19-річного юнака: медицина і спорт. Чому віддати перевагу? Життя допомогло зробити вибір: у медичному, куди послав документи, не було місця в гуртожитку. І ось чемпіон міста з легкої атлетики стає студентом Московського державного центрального інституту фізичної культури.

Ті роки назавжди залишилися в пам'яті юнака. Життя тоді вирувало: участь у Фестивалі молоді і студентів, постійні заняття в гуртках художньої самодіяльності. Студент Кочубей володів почуттям гумору і деякими артистичними здібностями. Близька по духу йому була сатира В. Маяковського. Не випадково довелося зіграти одну із ролей в "Бані".

Пізніше – зйомки в кінострічці "На арені цирку" кіностудії "Мосфільм". Якщо доведеться коли-небудь дивитися цей старий фільм, зверніть увагу на появу на арені спортсменів в білому. Серед них крайній ліворуч –студент Олег Кочубей.

Хлопець непогано володів німецькою розмовною мовою. Спочатку читав підручник сестри. А коли в 1944 році рідна земля була звільнена від окупантів, недалеко від дому розмістили німецьких військовополонених. Спілкування з ними допомагало краще олодіти іноземною. Врешті-решт, 5 років, прожитих в одній кімнаті зі студентом з НДР Йозефом, закріпили знання мови.

Одержавши диплом викладача фізичного виховання (1955 р.), випускник вузу був направлений в місто Коканд, що у Ферганській долині Узбекистану. Два роки присвятив викладацькій роботі в автодорожньому технікумі.

А далі, "відпрацювавши" диплом і приїхавши в гості до сестри, яка працювала вчителем хімії в Голобах, був зачарований красою Волинського краю. З цього часу і почалась історія життя та праці молодого викладача в Ковельському медичному училищі.

Олег Петрович – взірець чесного і сумлінного ставлення до праці, бездоганного виконання свого обов'язку вихователя, педагога і наставника.

Працівники медучилища знали його як кваліфікованого педагога, талановитого організатора, чуйного, уважного товариша, високо- інтелігентну людину, чоловіка багатої внутрішньої культури, ввічливого, витриманого, розсудливого і порядного педагога. Своїм ставленням до людей, справедливістю він заслужив великий авторитет, глибоку повагу і довіру серед викладачів та студентів училища.

В Книзі Подяки від колективу Ковельського медичного коледжу записано: "За покликанням серця Ви обрали фах педагога, який і визначив Вашу життєву дорогу. Добра доля так розпорядилася, що ми з Вами, Олеже Петровичу, упродовж багатьох років ділили радощі і невдачі, наполегливо навчали не одне покоління студентів розумному, доброму, вічному, твердо вірячи в силу совісті та обов'язку. За все це ми цінуємо, поважаємо і любимо Вас, шановний Олеже Петровичу".

За сумлінну і старанну працю у вихованні і підготовці середніх медичних спеціалістів та за досягнуті успіхи і вагомий внесок в розвиток фізичної культури і спорту в Ковелі неодноразово отримував Подяки, нагороджувався Почесними грамотами, дипломами не тільки дирекцією училища, але й облздороввідділом, міською радою та ФСТ "Спартак".

Медсестри, акушерки, фельдшери – не одне покоління вихованців Олега Петровича, які працюють в медичних закладах міста, багатьох районах і містах Волинської та інших областей, до цих пір згадують його як талановитого і мудрого наставника, людину вродженої інтелігентності, непересічного інтелекту.

Не рахуючись з часом, протягом багатьох років він працював зі своїми вихованцями позаурочно в різних секціях і гуртках, зміцнюючи їх фізично та інтелектуально, навчаючи аеробіці, майстерності гри в баскетбол, волейбол, шахи, шашки,

Олег Петрович був зразковим сім'янином. Він і дружина Любов Остапівна прожили разом 50 років, виховали дочку Ірину (працює лікарем Ковельського пологового будинку), допомогли виростити двох онуків Оксану та Андрія (сьогодні – студенти київських вишів).

І тепер, коли Олега Петровича не стало, багато ковельчан пам'ятають його як знакову особистість.

Він завжди залишався чесним і справедливим, завжди умів сам і допомагав тим, хто поруч, знаходити правильні рішення. Його кредо звучало так: "Завжди поважай людей, твори добро".

Підготувала

Валентина МАКАРЧУК.

На знімках: Олег Петрович КОЧУБЕЙ у різні періоди свого життя.

Фото

з домашнього архіву.

1 липня 2016 року виповнюється рік, як ковельська земля прийняла на вічний спочинок Олега Петровича Кочубея. В історію Ковеля назавжди входять люди, які своєю працею заслужили право називатися знаковими особистостями. Однією з таких особистостей і був Олег Петрович Кочубей, який 52 роки трудився викладачем, керівником фізичного виховання Ковельського медичного училища (тепер – медичного коледжу).

Підготувала Валентина МАКАРЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1434

Повідомлення в номер / Як боротися з шкідниками капусти

30.06.2016

Як боротися з шкідниками капусти

Висадка розсади капусти у відкритий ґрунт пройшла успішно, тепер головне завдання – вберегти культуру від шкідників, яких у капусти досить багато. Це капустяна попелиця, хрестоцвіті блішки, капустяний довгоносик, капустяна муха, совка, капустяна білявка, ріпаковий пильщик. Захистити рослину можна, правильно підібравши їй "сусідів".

Так, посадивши поруч з капустою часник, можна вберегти її від капустяної мухи, а базилік, кріп і томати позбавлять культуру від попелиці. Чабер і шавлія повиганяють капустяну совку, а браго (огірочник лікарський) – злякає слимаків. Якщо недалеко від капустяної грядки будуть рости полин гіркий, м'ята перцева і пижмо, то вони врятують рослину від капустяної мухи і гусениць капустяної білявки.

Крім того, рекомендується висаджувати поруч з грядками капусти чорнобривці, календулу або настурції, які відлякують від рослин тлю, капустяну муху, міль та совку. Допоможуть у цьому випадку і морква, петрушка, пастернак, кмин, селера, що привертають до себе корисних комах, які поїдають шкідників капусти.

Великої шкоди капусті приносить совка капустяна, а точніше її гусениці, які не тільки виїдають в листі наскрізні отвори округлої форми, але ще і поступово вгризаються в качани, роблять ходи до серцевини, залишаючи в них свої екскременти.

Відвадити від ласих грядок капустяну совку і навіть знищити шкідника допоможуть настої і відвари чистотілу, кореневищ або листя кульбаби, листя лопуха, трави гіркого полину.

Одним з ефективних засобів вважається настій гіркого перцю. 100 г свіжих або 50 г сухих перчин кип'ятять протягом години в літрі води, настоюють два дні, проціджують і зберігають у щільно закритій ємності. Для приготування робочого розчину 0,5 л розчину розбавляють в 10 л води і додають 40 г господарського мила. Капусту і ґрунт навколо рослин доведеться обприскувати приготованим препаратом кілька разів. Це позбавить капусту не тільки від капустяної совки, але й інших шкідників.

У червні на листках капусти можуть з'явитися гусениці капустяної білявки, які з'їдають всю м'якоть листа, залишаючи тільки жилки.

Поява на городі метеликів – сигнал до початку боротьби з шкідником. Щотижня потрібно оглядати листя з нижньої сторони і знищувати відкладені метеликом яйця, а пізніше – і молодих гусениць. Звичайно, все зібрати не вдасться, але масового поширення шкідника не відбудеться, і можна буде обійтися без застосування препаратів.

Якщо ж такі заходи боротьби виявилися безрезультатними, тоді краще вдатися до обробки рослин. Від капустяної білявки допомагає обприскування розчином деревної золи (на 10 л води, дві склянки золи і столова ложка рідкого мила).

Хороший ефект дає полив рослин складом, приготованим з 10 л води, двох столових ложок гірчиці, такої ж кількості солі і чайної ложки меленого чорного або червоного перцю.

Кажуть, що шкаралупа яєць, розвішана на паличках серед капустяних грядок, відвадить метеликів капусниці. Можливо, це звучить дещо непереконливо, але, думаємо, спробувати можна.

Найбільш неприємним шкідником капусти, на думку деяких овочівників, є попелиця. Листя рослин, уражене шкідником, починає скручуватися, покривається світло-жовтими плямами, на яких можна побачити зеленуваті колонії попелиці. Допоможе позбутися напасті мильно-тютюновий настій, який готується з відра води, 400 г тютюнового пилу (настояти два дні) і додавання 100 г мила.

З попелицею можна боротися за допомогою відвару цибулиння і настою томатного бадилля, а також традиційного зольно-мильного розчину.

Ефективний і дво-тригодинний настій, приготований з 1,2 кг зеленої маси картоплі та 10 л води, яким рекомендується обробити уражені рослини (у вечірній час).

При масовому нашесті хрестоцвітної блішки, яке трапляється в спекотну і суху погоду, допоможе припудрювання (після поливу) вологих рослин золою. Ефект буде більшим, якщо змішати її з тютюновим пилом (1:2).

За матеріалами інтернет-сайтів підготувала

Аліна Романюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2148

Повідомлення в номер / «Рідна мова — шлях до Бога»

30.06.2016

«Рідна мова — шлях до Бога»

Радісним піднесенням сповнює нас одне з головних християнських свят, улюблене й шановане нашим народом, — Зелена неділя, День Святої Трійці, П'ятидесятниця, День Зіслання Святого Духа. Саме зі сходження Святого Духа на апостолів починається історія створення святої вселенської апостольської Церкви. Українська церква має свою, драматичну, історію, своїх святих і великомучеників, подвижників, які несли нашому народові світло Христової віри.

Один із них — митрополит Василь Липківський (1864—1937) — творець відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви, останній настоятель та доглядач Софії Київської (1919—1927 р.р.), педагог, письменник і перекладач, «апостол українського релігійно-національного відродження» (за визначенням академіка Агатангела Кримського).

З початком Української революції 1917 року з новою силою прокинувся церковний рух, спрямований на унезалежнення Православної Церкви в Україні як Церкви національної, і отець Василь став одним із його лідерів. 22 травня 1919 року, у супроводі хору під керуванням Миколи Леонтовича, отець Василь відслужив першу літургію українською мовою у Київському Микільському соборі, збудованому гетьманом Іваном Мазепою.

Згадуючи згодом цю подію, священнослужитель писав: «На всеношній і службі Божій зібралася така сила народу, що не тільки в Соборі, а й навкруги його було тісно; весь нарід плакав, чуючи Апостол, Євангелію, Псалми рідною мовою; всі відчували, що це вперше після віків неволі „моляться на волі невольничі діти", як провіщав Шевченко».

Отець Василь став настоятелем Софійського собору і розгорнув активну діяльність по створенню українських парафій, активно займався перекладом богословських та літургійних текстів на рідну мову, оскільки вважав богослужіння українською мовою однією із засад нової української церкви. Та радянська влада, з “благословення” першого секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича, розпочала репресії проти керівництва церкви, конфіскацію храмів та церковного майна.

Митрополит Василь розкрив причину гонінь на Церкву: «Влада скоро спостерегла, що Українська Автокефальна Православна Церква виростає в міцну і для влади небезпечну гору, вона проголосила себе незалежною від московського церковного руху, а незалежність церковна криє в собі думку і про незалежність державну; вона є національна, виховує народ в національній свідомості, а радянська влада проти всякої національної свідомості, особливо української».

Процес нищення української церкви було завершено у 1930 році: десятки священиків і тисячі вірних загинули у в'язницях НКВС і концтаборах, серед них — отець Василь (розстріляний 1937 року). Справі українського національного відродження було завдано непоправного удару.

Із проповіді на Зелені свята митрополита Василя Липківського: «Святий Дух дав апостолам дар мов, щоб вони проповідували Євангеліє Христове усім народам їхніми рідними мовами. Проповідь українською мовою, як і богослужіння, має Божественне підґрунтя.

Кожний народ має право молитися і проповідувати рідною мовою. Хто це заперечує, той іде проти Духа Святого. Христос сказав апостолам: «Коли одержите Духа Святого і Його дар говорити на мовах всіх народів, тоді тільки йдіть до всіх народів, щоб їх привести до Мене». Отже, єдиний шлях і нам, українцям, наблизитись до Христа — це наша рідна мова. Вона тільки дасть нам розуміння слова Божого, Його святого голосу. Як довго ми блукали в горах! Господь кликав нас, подавав нам свій голос, але ми його не розуміли, бо голос Божий нас примушували слухати не на нашій рідній, а на слов'янській незрозумілій нам мові. Нашій мові дозволяли вести нас тільки на торг, називали базарною мовою, а вести до Бога нашій мові забороняли. Отже, коли наша мова буде вести нас і до Бога, тоді тільки ми знайдемо певний шлях до Нього».

Ольга Бичковська,

бібліотекар Ковельської ЦРБ.

Ольга Бичковська.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 599

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

30.06.2016 Романюк Аліна Петрівна

Від четверга

до четверга

Від четверга до четверга

1-7 липня

У прикмети вір, але й перевір

Худоба збивається докупи – на негоду.

Підготувала Аліна Бондар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 729

Повідомлення в номер / У Любитові засновано український храм

30.06.2016

У Любитові засновано український храм

Ще 3 березня цього року церковна громада Київського Патріархату с. Любитова отримала державну реєстрацію, а 3 червня сесія Любитівської сільської ради прийняла рішення виділити земельну ділянку під будівництво нового Свято-Покровського храму Київського Патріархату.

А 25 червня вперше за всю історію с. Любитова Свято-Покровську парафію Ковельського районного деканату УПЦ КП відвідав митрополит Луцький і Волинський Михаїл та здійснив чин заснування церкви і поставлення хреста на місці побудови нового храму у співслужінні священиків Ковельського районного деканату на чолі з деканом Ковельського районного деканату УПЦ КП протоієреєм Іоаном Бонисом та деканом Ковельського міського деканату УПЦ КП о. Анатолієм Александруком (на знімках).

В богослужінні взяли участь голова Ковельської РДА Віктор Козак, голова Ковельської районної ради Андрій Броїло, Любитівський сільський голова Віктор Павлов, а також жителі та гості села. Долучились і активні громадські організації Ковельщини, зокрема, “Майдан Гідності” (Ігор Верчук), ковельська філія ВГО “Союз Українок” (Олена Місюра).

Хлібом-сіллю зустрічали Владику учні місцевої школи з директором Вітою Чуль та учні Парафіяльної недільної школи при Свято-Юріївському храмі УПЦ КП с. Дубового. Після звершення чину заснування церкви і поставлення хреста на місці побудови нового храму Владика благословив вірян на звершення розпочатої богоугодної справи.

Архієрей нагадав, що місце, на якому сьогодні поставлено хрест, мало інше призначення. Та нині тут "возсіяла невидима, а в скорому часі — й видима благодать Божа".

Керуючий єпархією подякував жителям села за ревність до православ'я та України. Згадавши Тараса Шевченка ("В своїй хаті — своя правда..."), Владика Михаїл зазначив, що зараз народ стоїть на своїй українській та християнській правді.

До присутніх також звернувся декан Ковельського районного деканату УПЦ КП о. Іван Бонис, який зазначив, що "справжні українці цього села протягом кількох років виношували ідею української церкви. У селі є старенька церква, але нову люди вирішили будувати українську. І сьогодні їхній величний і далекоглядний задум збувається”.

Мілана Тхоржевська,

студентка факультету журналістики

СНУ імені Лесі Українки.

Фото з архіву автора.

Мілана Тхоржевська.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 601

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП (з 4 по 10 липня)

30.06.2016

ГОРОСКОП

(з 4 по 10 липня)

ГОРОСКОП (з 4 по 10 липня)

Овен. Поговоріть з коханою людиною, обговоріть з нею всі нюанси і, врешті-решт, розподіліть обов’язки порівну. У вихідні утримайтеся від поїздок на дачу або дружніх тусовок, краще залишіться вдома і побудьте із рідними.

Телець. Щоб позбутися смутку, на цьому тижні вам просто необхідно присвятити собі якомога більше часу. Запишіться в салон краси, купіть собі нову пару взуття або влаштуйте зустріч з друзями...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 556

Повідомлення в номер / День працівників легкої і текстильної промисловості

29.06.2016

Нещодавно в Україні відзначили День працівників легкої і текстильної промисловості. Повноправними представниками важливої галузі господарського комплексу країни є члени колективу виробничо-комерційної фірми "Ковель" – колишньої швейної фабрики. Традиції старших поколінь гідно продовжує молодь.

На ЗНІМКУ: працівники фірми швея Лариса КОРНЕЛЮК, прасувальниця Ольга МАРТИНЮК, швеї Анна САЮК і Юлія АБРАМЧУК, технолог Тетяна ГАЙДУЧИК, контролер готової продукції Ольга КРИЧУК.

Фото

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 718

Повідомлення в номер / Юрій Кондратович – лауреат щорічного Всеукраїнського конкурсу

29.06.2016

Юрій Кондратович – лауреат щорічного Всеукраїнського конкурсу

Щорічний Всеукраїнський конкурс "Кращий державний службовець" започаткований у 2008 році з метою зростання професіоналізму, відкритості, інституційної спроможності державної служби, підвищення її авторитету шляхом узагальнення досвіду роботи кращих державних службовців.

Конкурс покликаний сприяти розвитку кадрового потенціалу державної служби, розбудові безперервної системи підвищення кваліфікації посадовців шляхом самоосвіти.

16 червня посадовці місцевих державних адміністрацій Волині взяли участь у ІІ турі щорічного Всеукраїнського конкурсу "Кращий державний службовець" у номінаціях "Кращий керівник" та "Кращий спеціаліст".

Лауреатом ІІ туру щорічного Всеукраїнського конкурсу "Кращий державний службовець" в номінації "Кращий керівник" став начальник відділу державної реєстрації Ковельської райдержадміністрації Юрій Кондратович (на знімку).

Наш. кор.

Юрій Кондратович – лауреат щорічного Всеукраїнського конкурсу

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 853

Повідомлення в номер / Ленчна та Ковель продовжили Угоду

29.06.2016

Ленчна та Ковель продовжили Угоду

Сьогодні відбулося підписання Угоди про партнерство між містами Ленчна (Республіка Польща) та Ковель (Україна). Договір підписали Ковельський міський голова Олег Кіндер та заступник бурмістра міста Ленчни Лєшек Влодарскі.

У 2006 та 2011 роках подібні документи укладались на п’ятирічні терміни. По завершенню дії останнього сторони вирішили продовжити започатковану співпрацю у різних сферах, зокрема освіти, культури, спорту, економіки.

Під час урочистої зустрічі міський голова Олег Кіндер привітав усіх з ювілеєм партнерства та подякував за результативну роботу. Адже вдалося чимало зробити, набуто хороший досвід з підготовки та реалізації спільних проектів. Ковель готовий до продовження дружніх стосунків, адже є чимало планів, задумів, які вдасться здійснити лише спільно із польськими колегами.

У свою чергу Лєшек Влодарскі передав вітання від бурмістра Теодора Косярскі і зазначив, що для поляків теж є важливою співпраця з Ковелем. Він пообіцяв і надалі ділитися напрацюваннями з впровадження проектів, адже програма транскордонного співробітництва діятиме до 2020 року. І потрібно добре попрацювати, аби міста отримали фінансову підтримку від Євросоюзу.

Гості з Польщі підготували презентацію про десять років партнерства. За цей час ковельські митці неодноразово були учасниками фестивалю вуличних музик, що проходив в Ленчні, місцеві художники брали участь у пленерах, школярі під час канікул відпочивали у наших партнерів.

Міста реалізували спільний проект «Ленчна і Ковель – прикордонні міста двох традицій і культур». Фінансування отримано у рамках третього набору програми Транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна 2007-2013». Євросоюз надав понад 40 тисяч євро та три тисячі євро - власні кошти.

Серед яскравих подій - Ленченський ярмарок, в якому взяли участь наші колективи, та фестиваль двох культур у Ковелі.

Загалом було задіяно понад чотириста творчих людей у мистецьких заходах, що відбулись у Ковелі та Ленчні у ході реалізації проекту.

Сьогодні під час зустрічі сторони проаналізували успіхи і прорахунки, поділились враженнями від спільної роботи та вирішили напрацювати пропозиції щодо тематики нових проектів.

Нагадаємо, що Ковель є містом-партнером низки польських міст – Хелма, Бжега Дольного, Легіоново, білоруського Пінська, німецьких Вальсроде, Барзінгхаузена, литовського Утени та українських Сміли і Бучі.

Довідково. Назва міста Ленчна походить від слова Taka (луг, лука) – луг над річкою.

Перші згадки про Ленчну датуються 1350 роком. Перелом в житті містечка наступив в 1462 році, коли Збігнєв з Ленчної продав село родині Тенчиньських. І вже за п’ять років у 1467 над річкою Вєти біля гирла Шьвінкі було збудовано місто, яке запозичило назву від села Ленчна, що споконвіку існувало на цих теренах.

Разом з Магдебурзьким правом місто отримало від короля дозвіл на організацію двох ярмарків.

В 60-х роках на околицях міста було відкрито великі поклади кам’яного вугілля. В 1975 році недалеко від міста розпочато будівництво першої копальні в Люблінському кам’яно – вугільному басейні. Ленчна стала столицею видобутку вугілля у цьому регіоні. Розпочався новий етап розвитку міста. Сьогодні в Ленчні мешкає 20 тисяч чоловік.

Ленчна та Ковель продовжили Угоду

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 804