А у нас – родинне свято
Кожне село у нашій Україні – це велика родина. Тут знають одне одного: рідні, двоюрідні, троюрідні брати і сестри, куми, свати, друзі, колеги, сусіди, без яких не можна обійтись в радості і в горі. Тож цей День села в Облапах був особливий.
Ще до урочистостей частина залу була прикрашена розмаїттям вишитих рушників, картин, домотканих килимів й інших видів мистецтва рукодільниць. А в центрі – портрет Тараса Шевченка, над яким "постарались" учні місцевої школи. Окремий столик був заповнений письмовими і друкованими матеріалами про рідне село. Тут відображена його історія.
Після позивних "Волинь моя" і щебету соловейка, який, ніби пташат, скликав усіх в Облапський будинок культури, розпочалося велике дійство. Сільський голова Любов Демчук привітала земляків зі святом і оголосила про його початок.
Ведучі Оксана Олексюк і Людмила Клинова запросили на сцену після вступних слів Романа Ліщука, який виконав пісню "Родина", що вже стала традиційною на таких урочистостях, бо нагадує всім про символічні образи глибокого коріння і високого гілля від батька й до сина. Адже кожен має свою малу батьківщину і поспішає до неї із близьких й далеких доріг, щоб провідати батьків, вклонитися святим могилам.
Зал був переповнений. Куди не глянь – скрізь вишиванки, в них ніби дух народу воскресає. Веселі, радісні, щасливі обличчя у всіх гостей, а в артистів – особливо, бо вони ще й хвилювались, готуючись дарувати людям святковий настрій.
Треба сказати, що аматори сцени постаралися на славу: аплодисменти в залі не вщухали ні на мить. Особливо полонили всіх Роман Міщанчук з донькою Анастасією. Він – вроджений музикант, який супроводжував концерт, а вона - вже "зіронька" і світить на весь район, бо перемагала на конкурсах і фестивалях. Коли заспівали пісню "Балада про мальви", то плакала не тільки мати загиблого в АТО Романа Данилевича Людмила Леонтіївна, а й усі матері. Незабутні враження справили пісні у їх виконанні: "Алича", "Мама і тато", "Моя сорочка-вишиванка" та ін.
Як приємно, що в селах теж народжуються і розквітають таланти. Ось випускниця місцевої школи Оксана Колядко написала вірш "Моє село", а Ольга Килиба його зворушливо прочитала. Прозвучала і пісня про Облапи в її виконанні і Олі Карпук. Цей дует сподобався всім до глибини душі, їх приємно було ще й ще раз чути. Мабуть, Оля у бабусі Галі навчилась співати, яка є учасником вокальної групи.
Між номерами концерту ведучі не забували і про гостей. В першу чергу пошанували хлібом-сіллю на вишитих рушниках директора СТзОВ "Облапське" Леоніда Самчука, представника благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" Павла Самолюка. Був на святі і можливий голова майбутньої територіальної громади, а нині Дубівський сільський голова Павло Безека. Ведучі згадали про велику допомогу у нещодавно проведеному капітальному ремонті будинку культури, якого тепер не впізнати в порівнянні з тим, що був раніше.
А Павло Самолюк і цього разу прибув не з порожніми руками. Зачитав вітання від С. Івахіва і вручив подарунки з Любов'ю Демчук іменинникам, найстарішому і наймолодшому жителям Облап. Леонід Самчук поздоровив усіх із святом і подарував молоді на дискотеку світомузику.
Продовжили свято хористи церкви Симеона Стовпника на чолі із священиком отцем Любомиром і регентом Людмилою Борисюк. До речі, храми в Облапах – це 2 красуні-будівлі, які нагадують, що ми християни і що Божий Закон для нас один, бо через храм ідемо до Бога і очищаємо свої серця.
А ведучі Оксана та Людмила тим часом нагадували про сумну історію села в минулому, коли ворожий чобіт топтав його красу. Тож вогняними дорогами війни пішли односельчани захищати рідний край. Багатьох не дочекалися рідні додому. Ще й сьогодні, на жаль, боротьба продовжується і гинуть люди. Серед них – і односельчани Роман Данилевич та Ігор Киреєв. Сумно і тяжко тривала хвилина мовчання. До Братської могили і пам'ятного знака "Борцям за волю України" учні поклали квіти.
На святі вшанували сім'ї загиблих "афганців", ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, воїнів, які і зараз із зброєю в руках захищають кордони України, аби ми мали можливість святкувати, і тих, хто нині в Збройних Силах України несе службу. І знову – подарунки всім учасникам АТО, сім'ям тих, хто зараз там, на посту, мамі Романа Данилевича. Нікого не забули згадати в цей день. На їх адресу звучала пісня про рідне село. Скільки ж їх прозвучало в цей день! Вокальна група будинку культури, яка неодноразово одержувала на районних фестивалях призові місця під керівництвом незмінного керівника Ніни Божук, старалася на совість.
Звичайно, головну роль в концерті виконувала саме Ніна Петрівна, яка через рік нажне копу літ. Все своє свідоме життя вона дарує талант односельчанам. Спочатку сама виспівувала на сцені, а згодом відшукала стільки талантів, що стали, як і вона, гордістю Облап. Співає і в церковному хорі. Про таких кажуть, що з піснею народились і йдуть з нею по життю. Це ж саме можна сказати про учасницю цього хору Ніну Олексюк, якій уже 76 років. Вона без пісні жити не може, хоч і потерпала за неї в свій час.
На свято завітали також місцеві "кумасі" Алла Супрунюк і Наталія Собко. Взагалі, драмгуртківці постаралися на славу. Дійсно, люди відчули, що у них свято. І "дві бабці" на День села прийшли, і "кум з кумою" зустрілись несподівано за плетеною огорожею серед соняшників, що "цвіли" на сцені. Розсмішили і розвеселили всіх, а найповажніших гостей навіть спонукали до танцю, в чому вони й не відмовили.
Згадали на святі старожилів: Євдокію Шум (93 р.), Юстинію Дмитрук (92 р.), Євдокію Миронюк (91 р.), Ганну Калівошко і Федора Поліщука (по 90 літ). Їм адресували ліричні рядочки, щоб не боліли натруджені руки і шанували діти й онуки, побажали до 100 літ прожити. За станом здоров'я не були присутні, але їх привітали оплесками. Бо праця ветеранів – джерело мудрості, що передалося нащадкам.
Пошанували і тих, хто в парі прожив 50 років. Це – Марія та Юхим Тарасюки, Євдокія і Павло Миронюки, Олександра й Анатолій Шуми, Панас та Ганна Борисюки, Лариса й Федір Галійчуки, Олена та Юхим Хвищуки та Олександр і Ніна Герасимчуки. Для них прозвучала пісня "Мама і тато", а для молодят Наталії і Романа Дорошуків – "Перепілочка".
Пораділи всією родиною за новонароджену Анічку Герасимчук. Слова вдячності висловили на святі і багатодітним матерям (по 4 діток в їх сім'ях). Це – Тетяна Горова, Аліна Миронюк, Світлана Ляхович, Ірина Балецька, Ганна Микитюк та Оксана Килиба. Ще раз пошанували іменинників цього дня, але вже піснею – Лідію Клинову, Людмилу Олексюк і Сергія Півня.
І про дітей не забули. Вони ж – продовження батьків. Переймають трудову естафету, дбають про те, щоб розквітало село. А його й справді не впізнати.
Я вдячна облапцям за запрошення на свято. До берега дитинства і дітям моїм захотілось прибути. То ми проїхали через усе село і не впізнавали майже нічиєї домівки. А моя ж сім'я 20 років була “облапською” (правда, в минулому столітті), і я знала всіх людей з хати в хату, а тепер добудувались, перебудувались, стіни обновили, на місці старих будинків цілі котеджі звели. Це буквально за років 6, бо на попередньому Дні села ще не було таких обнов.
Відвідали і школу, сподобались різнобарвні квітники, постояли в жалобі біля Дошки меморіальної, що на фронтоні на честь Романа Данилевича. Школа була зачинена, бо ж неділя. Але за нею відчули "крик" старого саду, якому більше 50 років і який потребує заміни на новий. Раді за чудовий спортзал, де гартують юні здоров'я.
Доля розкидала по світах багатьох односельчан. Найдалі, мабуть, живе Ганя Бабарика – аж у Магадані. А Іра Поліщук хоч і не була присутня на святі, бо живе в Шепетівці Хмельницької області, проте чула окремі номери концерту, які їй "транслювала" мобілкою подруга ще з першого класу Алла Остапчук.
Тож хай з року в рік багатшають і красивішають Облапи, а жителям доля дарує міцне здоров'я, щастя і любов!
А ось на сцені – всі учасники святкового концерту. Софійка Клинова завершує його піснею "То моя земля".
Любов Демчук подякувала їм, спонсорам за допомогу в організації свята, і запросила всіх посмакувати рибною юшкою, яку приготували завзяті рибалки, і кулішем.
Після перерви ще довго розважались молоді облапці на дискотеці.
Свято залишиться незабутнім життєвим промінчиком у серцях тих, хто на ньому був присутнім.
Валентина ОСТАПЧУК.
НА ЗНІМКАХ: під час святкування Дня села в Облапах.
Фото з архіву
будинку культури.
Кожне село у нашій Україні – це велика родина. Тут знають одне одного: рідні, двоюрідні, троюрідні брати і сестри, куми, свати, друзі, колеги, сусіди, без яких не можна обійтись в радості і в горі. Тож цей День села в Облапах був особливий.
Валентина ОСТАПЧУК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1108
А у нас – родинне свято
Святкували всім селом
Важкий «хрест» долі
Будинок музики на вулиці Театральній
“Лісова пісня” приймала гостей
Збирання ранніх зернових на Ковельщині – на “фінішній прямій”
Коротко про важливе
На захисті прав громадян та інтересів держави
І відпочивали, і навчались