23.12.2015

f9JpwhElpIIДмитрика підтримали небайдужі ковельчани

"Молодь — за мир!" — під таким гаслом днями у Ковелі в Народному домі "Просвіта" відбувся благодійний концерт за підтримки міської ради. Ініціаторами цього концерту були представники молодого покоління Адвентистів сьомого дня м. Ковель. 

Якщо  ви  маєте бажання та можливість допомогти Дмитрику, кошти можна перерахувати на особовий рахунок мами хлопчика.

Номер картки ПриватБанку: 5168757296909940. Матердей Людмила Костянтинівна.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 732
Читати далі

Повідомлення в номер / В полі високої напруги

23.12.2015

Семенюк1В  полі  високої  напруги

Боже провидіння у вінок моєї колючої долі вплело місію – бути одним із першопрохідців електрифікації Ковельщини та Волині.
Восени 1962 року я з колгоспного воза пересів на високі траверси лінії електропередач напругою 110 тисяч вольт. Це була на той час перша найпотужніша ЛЕП, що будувалася від Володимира-Волинського до Ковеля. Вона мала передавати енергію з Добротворської теплоелектростанції на Ковельщину.
У 18 літ це було далеко не романтичне хрещення. Я пізнав не тільки електромонтаж, але й біль обморожених ніг і обійми пекучого вітру на висоті. Загартовані електромонтажники продовжили свій шлях до Рівного, Костополя, Умані, а я повернувся до Ковеля, щоб бути ближче до моєї осиротілої шестидесятилітньої мами.
«Промандрувавши» деякий час у пошуках роботи, я, нарешті, влився в бригаду міських електромереж. Кістяк бригади складався з досвідчених електромонтерів-професіоналів.
«Майстер» – тоді це слово звучало гордо! Мені хотілося досягти майстерності колег, разом з тим і в чомусь перевершити їх.
Монтувати опори та дроти на електролініях я навчився швидко, та у спуску з опори таки своїх вчителів перевершив. На висоті 8–10 метрів я відпускав кігті і летів донизу, а біля самої землі їх знову затискав. Неперевершені відчуття! Адреналін! 
За ці цирково-акробатичні та небезпечні «номери» мене сварили, але разом з тим і шанували.
Я був щасливий: мав роботу і живі гроші на радість матері. Це ж вам не колгоспне «рабство». Через якийсь час бригаду розформували, і я опинився у новоствореному районі сільських електромереж.
Швидкі темпи електрифікації вимагали відповідної фаховості в експлуатації електроліній та підстанцій. На новому місці я вже не був новачком, а вправним електромонтером. До того ж, навчався заочно у Львівській політехніці. Тому не випадково через рік був призначений на посаду майстра дільниці.
Молода, юна кров вигравала свої романтичні мелодії, хоч іноді штовхала на ризиковані вчинки.
Якось я отримав завдання вимкнути ЛЕП–10 кВт  для ремонтних робіт. Під навантаженням такі електролінії вимикають спеціальним масляним вимикачем з центральної електропідстанції.
Та я злегковажив, і взявся за ручку повітряного роз’єднувача, який стояв неподалік. Різким зусиллям руки потягнув ручку на себе…
О, це потрібно було бачити! Наді мною спалахнуло сяйво потужної електродуги. Все  гуло, тріщало, і плавилось. Осколки ізоляторів та вогненні іскри сипалися з висоти опори на мене. Я ледве встиг відскочити вбік. «Картина маслом!» – сказав би герой популярного фільму. Результат «операції» був невтішним: спалений роз’єднувач, обезживлені споживачі і, як наслідок, переведення мене в електромонтери. Єдине, що тішило, – я лишився живим і неушкодженим. Ангел-охоронець був поруч!
l
Дивними бувають повороти долі. До мене, покараного, невдовзі з’явився начальник обласної служби пан Аністратенко і запропонував посаду інженера електролабораторії. Це було схоже на пропозицію для студента  скласти іспити з китайської мови, коли той тільки й встигає запитати: «А в якій аудиторії?».
Не маючи теоретичних і практичних знань з електротехніки, необхідних для цієї посади,  я… погодився. Розуміючи свою недосконалість, зробив крок, який можна порівняти із стрибком в ополонку, без вміння плавати. Щоб не зганьбитися, читав, навчався, пізнавав і переймав досвід професіоналів. Так самотужки осяг ази нової професії.
Колеса моєї електролабораторії 4 роки без перепочинку накручували кілометри доріг до сіл поліських районів, де будувалися електролінії та підстанції. Що не кажіть, а це таки класно, коли після тьмяного гасового каганця вмикається сяюче світло в хаті поліщука.
l
Так ведеться, що до неспокійної душі, немов рідні, туляться всілякі переміни. Із 1970 по 1977 рік я спробував на «смак» різні енергетичні посади: начальника дільниці, енергетика заводу силікатної цегли, інженера енергонагляду, інженера виробничо-технічної групи, диспетчера, майстра та заступника начальника РЕМ.
Географія моїх службових переміщень охоплювала Ковель, Камінь-Каширський, Любешів. За цей відрізок часу траплялося багато різноманітних життєвих пригод, про які можна писати захоплюючу книгу. А Боже провидіння знову брало мене за руку і вело до нових випробувань.
У 1977 році директор обласного підприємства Володимир Потурай запропонував очолити відстаючий на той час Нововолинський район електромереж. Вкотре я опинився перед складним завданням – осягти теоретично і практично потужні підстанції та електролінії напругою 35–220 кВт  та  згуртувати невідомий мені колектив.
Ось так, з «брички» сільської енергетики я пересідав на потужний високоелектротехнічний «лайнер», хоч прав і навичок для польоту ніяких не мав. У новому колективі незадоволено перемовлялися поміж собою. Мовляв, як це з малорозвиненого енергетично Каменя-Каширського призначають невідомо кого керувати найпотужнішими в області регіональними підстанціями та високовольтними лініями?
Вкотре я брався за посібники з електротехніки, управління персоналом і клято осягав складні науки.
l
Навчання і праця не були марними – ввірений мені район електромереж з відстаючих відносно швидко вийшов на передові позиції в області. Крім того, вдалося збудувати нову виробничо-технічну базу і поліпшити побутові умови для персоналу. Я й сьогодні з пошаною згадую цей чудовий колектив і дякую за підтримку.
Здавалося, звив «гніздечко», утвердився, налаштував роботу і взаємостосунки та й живи собі, пригод не шукаючи.
Але ж ні: труба в похід кличе до нових пригод. На цей раз маршрут мого буття 1985-го року повернув до Ковеля, де я мав провести реформу енергетичного господарства. Тобто міські й сільські електромережі потрібно було об’єднати в одне господарство. Ті електромережі очолювали два різних психологічно, але однаково досвідчених керівники: Михайло Черняк та Всеволод Корчук. Завдання виявилося непростим. Як колись навчав древній мудрець Конфуцій, найскладніше жити в епоху перемін. Енергії мій генератор і справді накручував багато. Та вона не була марною. Колектив сформувався. Ролі були розподілені, і я взявся до роботи. Знову пересвідчився, що немає відстаючих колективів і всі люди чудові. Просто має бути довіра до керівника і розуміння

Боже провидіння у вінок моєї колючої долі вплело місію – бути одним із першопрохідців електрифікації Ковельщини та Волині. Восени 1962 року я з колгоспного воза пересів на високі траверси лінії електропередач напругою 110 тисяч вольт. Це була на той час перша найпотужніша ЛЕП, що будувалася від Володимира-Волинського до Ковеля. Вона мала передавати енергію з Добротворської теплоелектростанції на Ковельщину.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 874
Читати далі

Повідомлення в номер / «Прочитайте тую славу

23.12.2015

Roman_Koval«Прочитайте  тую  славу…»

Боротьба за наше право бути українцями на своїй землі триває, донедавна – в усіх сферах нашого життя, сьогодні – ще й збройна і кривава. Чому історія, зробивши коло, знову повторюється? 
Адже майже століття тому Україна на короткий час здобула державність, та, втративши її, була поглинута радянською Росією. «Імперія зла» не тільки знищила мільйони українців, а й вчинила над нашим народом страхітливий експеримент – забрала в нас пам’ять: убивала її разом з людьми – письменниками, священиками, бандуристами, науковцями, січовими стрільцями, вояками УПА, – з кожним, хто намагався нагадати нам, хто ми, «чиї сини? Яких батьків? Ким, за що закуті?».
В результаті за кілька десятиліть виросло покоління радянських людей, які забули страшні злочини московської орди і повірили у «старшого брата». І ось збулося Тарасове пророцтво про те, «як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять». 
Людина, яка втратила пам’ять, перестає бути повноцінною, стає безпорадною і залежить від сторонньої допомоги, живе з чужої ласки і часто стає жертвою підлих шахраїв. Усе, вище сказане, повною мірою стосується і суспільства. 
На щастя, є такі покликані Богом люди, які повертають нам нашу національну пам’ять. Серед них – письменник і громадський діяч Роман Коваль – дослідник визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття, автор понад 60 книг, які відкривають нам правду про події столітньої давнини. 
Виявляється, все було зовсім не так, як переконували нас радянські «історики»: народ не прийняв більшовицьку владу, і сотнями повстанських загонів самовіддано і жертовно боровся з окупантами, а «громадянська війна»,  як її по-фарисейськи називали радянські ідеологи, насправді була російсько-українською війною1917-1920-х років. Епіцентром руху опору став Холодний Яр, що зберіг гайдамацький дух і віщі Шевченкові слова: «І повіє огонь новий з Холодного Яру».
Сьогодні цей живий, незгасний вогонь приніс до нашого міста, до наших сердець Роман Коваль – історик і краєзнавець, один із першовідкривачів героїчного повстанського руху в Наддніпрянщині, президент Історичного клубу “Холодний Яр”, який не просто досліджує історію, а доносить її до кожного з нас – у книгах, часописі«Незборима нація», на численних багатолюдних зустрічах. Про таких, як він, кажуть: «і один у полі воїн». 
Обсяг складної науково-дослідницької й популяризаторської роботи, яку він виконує самотужки, без підтримки держави, під силу хіба що цілому підрозділу науково-дослідного інституту. Він виносить засекречені архіви нашої національної пам’яті з відкритих нині спецсхронів, «здмухуючи з них пил заборон і забуття». 
Зустріч з Романом Ковалем, що відбулась у Ковельській центральній районній бібліотеці, стане незабутньою для старшокласників міської гімназії, шкіл №1, 2, 13, Дубівської ЗОШ, студентів медичного коледжу та старших жителів міста. Приїзд письменника до Ковеля організував благодійний фонд Івана Омелянюка «Майбутня Волинь-Україна», який подарував нашій бібліотеці добірку з 13 його книг та передплату на часопис «Незборима нація» на 2016 рік для бібліотек міста і Ковельського району. 
Запрошуємо ковельчан прочитати книги Романа Коваля про історію боротьби за нашу державу та її національних героїв: «Отаман Зелений» (Київ, 2014), «Таємниця отамана Зеленого» (Київ, 2008), «Отаман Орлик» (Київ, 2015), «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею» (Київ, 2011), «Тиха війна Рената Польового» (Київ, 2011), «Іван Ремболович» (Київ, 2013), «Сто облич Самостійної України» (Київ, 2013), «Крізь павутиння змосковщення» (Київ, 2013), «Шевченкіана Михайла Гаврилка» (Київ, 2014),«Сто історій Визвольної війни» (Київ, 2015), «Свято, що кличе до бою. Вшанування героїв Холодного Яру» (Кам’янець-Подільський, 2013), «Подєбрадський полк» Армії УНР» (Київ, 2015) та книги Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр» та «Ми ще повернемось!», перевидані Романом Ковалем.
«Бажаю відваги жити чесно» – ці слова поета і незламного політв’язня Зеновія Красівського, винесені письменником в епіграф однієї з його книг, були життєвим девізом усіх героїв його книжок – наших національних героїв, які жили, творили і загинули з ім’ям України в серці. «Вони не дожили до української Незалежності, але високо підняли її прапори і освітили їх таким сяйвом своїх душ, що навіть камінні серця повинні заплакати і переповнитись гордістю».
«Щоразу, коли вам здається, що “ВСЬО ПРОПАЛО”, переводьте захисникам України по 100 гривень», – ця оптимістична думка зі сторінки Романа Коваля в Інтернеті додає бадьорого настрою в час, коли суспільством починають опановувати зневіра й розчарування. Опустити руки і змиритися – означає вкотре зазнати поразки і повернутись до хижих обіймів «імперії зла». 
Працювати для України і поривати за собою інших – такий девіз письменника-громадянина Романа Коваля. Сповнений оптимізму і віри в майбутнє України, він будить в нас почуття національної гідності, віру в свої сили, зміцнює наш дух. 
Щоб не обплутало нас липке павутиння безнадії та відчаю, читаймо книги Романа Коваля – співтворімо разом із ним українську Україну, оспівану Тарасом Шевченком, омріяну і вистраждану поколіннями борців за її волю. Хай знайомство з людьми, які виборювали нашу Незалежність, будить національну свідомість і сповнює гордістю наші серця.   
Слава Україні! Героям слава!
Ольга Бичковська,
бібліотекар Ковельської центральної районної бібліотеки.

Боротьба за наше право бути українцями на своїй землі триває, донедавна – в усіх сферах нашого життя, сьогодні – ще й збройна і кривава. Чому історія, зробивши коло, знову повторюється? 

Ольга Бичковська.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 925
Читати далі
17.12.2015

DSC03655А Ви передплатили  “Вісті Ковельщини” на 2016 рік?

Премії – 
для листонош
Шановні працівники 
поштового зв'язку Ковельщини!
Наближається до завершення передплатна кампанія на 2016 рік. З метою її активізації редакція "Вістей Ковельщини" оголошує Новорічно-Різдвяний конкурс серед працівників сільських і міських відділень зв'язку під гаслом: "Місцеву газету – нашим землякам!".
Переможцями  конкурсу, підсумки якого редакція  має намір підбити в січні 2016 року, стануть листоноші та начальники  поштових відділень, які досягнуть найкращих результатів у  передплаті "Вістей Ковельщини", тобто збільшать або принаймні не  зменшать кількості розповсюджених примірників газети  порівняно з відповідним періодом минулого року (станом на 1 січня 2015 р.).
Кращим із кращих будуть вручені грошові премії та Подяки редакції, а їх фото опубліковані у нашому виданні.
Дорогі зв'язківці!
Запрошуємо Вас до участі в конкурсі "Місцеву газету – нашим землякам". Давайте всі разом попрацюємо протягом найближчих двох тижнів так, щоб "Вісті Ковельщини" наступного року читали якомога більше наших земляків!

Премії – для листонош

Шановні працівники поштового зв'язку Ковельщини!

У Люблинці – День передплатника

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 919
Читати далі
17.12.2015

1Програма зимових свят у місті Ковелі


10.00 – привітання від міської влади та вручення солодких подарунків дітям в дитячій лікарні з нагоди Дня святого Миколая.
10.00 – кубок міста з баскетболу серед чоловічих команд установ, підприємств та спортивних клубів (КЗ “КДЮСШ імені Є. Кондратовича”).
12.00 – новорічні змагання за програмою "Веселі старти" (КЗ “КДЮСШ імені  Є. Кондратовича”).
14.00 – благодійне свято для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з сімей демобілізованих та загиблих в АТО, дітей з багатодітних родин "До Миколая в гості" (ПУМ).
19 грудня
10.00 – кубок міста з баскетболу серед чоловічих команд установ, підприємств та спортивних клубів (КЗ “КДЮСШ імені Є. Кондратовича”).
17.00 – відкриття міської Новорічної ялинки (площа Героїв Майдану).
23 грудня 
16.00 – благодійний майстер-клас із виготовлення новорічної іграшки від ГО Арт "Світок" (культурно-просвітницький центр).
Оргкомітет.

Хай святий Миколай принесе добро і мир у кожен дім

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 952
Читати далі

Повідомлення в номер / Коротко про важливе

17.12.2015
Коротко 
про  важливе

images (1)Коротко про  важливе

У результаті спецоперації Національної поліції, Державної фіскальної служби за підтримки Генеральної прокуратури виявлено найбільший архів сім'ї колишнього президента Віктора Януковича і його особисто, серед яких – документи на фінансово-господарську діяльність.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 736
Читати далі
17.12.2015
Ми всі перед “чорнобильцями” 
в боргу...

dsc_0558Ми всі перед “чорнобильцями” в боргу...

У культурно-просвітницькому центрі м. Ковеля 14 грудня ц. р. зібрались ліквідатори, вдови, представники громадських організацій, міської влади, учнівська молодь, аби вшанувати учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, віддати данину шани й поваги живим героям, вклонитися вдовам. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 887
Читати далі

Повідомлення в номер / "Ковельсільмаш": зміни на краще є

17.12.2015

Заікін"Ковельсільмаш":  зміни  на  краще  є

Наша газета намагається постійно інформувати читачів про стан справ у ТОВ "Виробниче об'єднання "Ковельсільмаш". Хоча за останні роки тут зменшилися і кількість працівників, і обсяги виробництва, підприємство й надалі залишається одним з найпотужніших не тільки на Ковельщині, але й на Волині.
А яка ситуація у Товаристві сьогодні, на фініші 2015-го року? Із цим запитанням ми звернулися до Президента ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" Миколи Заікіна.
– Рік, що завершується, був надзвичайно складним для нашого колективу, – зазначив Микола Михайлович. – Без усякого перебільшення можна сказати, що він став періодом наполегливих пошуків шляхів подолання кризових явищ, спричинених багатьма причинами як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру, відновлення виробничих потужностей, нарощування обсягів виробництва і відповідно – зростання обсягів реалізованої продукції.
– В чому це конкретно проявляється?
– Наведу декілька цифр. План виробництва  вересня 2015 року ми виконали на 107 відсотків, випустивши промислової продукції на 12,2 мільйона гривень. У жовтні ці  показники відповідно склали 109 відсотків і 12,3 мільйона гривень. Виробничий план листопада Товариство здійснило теж у повному обсязі – 12,5 мільйона гривень. Непогані перспективи й на грудень ц. р.
– В складних умовах ринкової економіки непросто знаходити  споживачів вироблюваної продукції. Як із цим у Вас?
– До 70 відсотків продукції реалізуємо на експорт. Вигода і нам, і державі, казна якої отримує валютні надходження. Розширено кооперацію з країнами Європейського Союзу з питань поставки металопрокату і готової продукції.
Користується стабільним попитом оновлена номенклатура виробів підприємства. В першу чергу, це –  пилеживильники та запасні частини до них, які використовуються на вітчизняних теплоелектростанціях та теплоелектроцентралях. Отож, і ковельські машинобудівники роблять свій посильний внесок у забезпечення енергонезалежності держави.
Укладено також угоди про постачання запасних частин та напівфабрикатів концерну "Укроборотпром". Відповідно до заявок клієнтів постійно виготовляємо нові поковки та ланцюги.
– Деякий час тому у Товариства були серйозні проблеми із поверненням ПДВ, про що писала й наша газета. Через це мала місце велика заборгованість із виплати заробітної плати і, як результат, робітники оголошували попереджувальні страйки. Щось змінилося з тих пір?
– Держава повернула підприємству податок на додану вартість у сумі понад 2,5 мільйона гривень в останні дні вересня ц. р. Отож, збільшилися оборотні кошти, що дало змогу своєчасно закупити необхідну кількість металопрокату для виконання виробничих завдань, повністю розрахуватися за борги та поточне споживання енергоносіїв.
Найголовніше – ми майже стовідсотково погасили заборгованість з виплати заробітної плати та своєчасно виплатили поточну зарплату працівникам підприємства. До речі, середня заробітна плата у Товаристві зросла з початку року на 37,2 відсотка і становить 2714 гривень.
– У "Вістях Ковельщини" постійно публікуються об'яви про те, що ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" потрібні на роботу працівники різних професій. В яких спеціальностях відчуваєте особливу потребу?
– Нам потрібні токарі, фрезерувальники, зварники, ланцюгов'язальники, ланцюгозварники, ковалі, працівники, майстри, конструктори, технологи.
– Як на мене, то коли підприємство оголошує про потребу в кадрах, а не про їх скорочення, то це позитивний сигнал і для інвесторів, і для бажаючих працювати. Чи не так?
– Так. Колектив ТОВ "ВО "Ковельсільмаш", його керівництво з оптимізмом дивляться у майбутнє. У даний час  на підприємстві триває копітка робота над розробкою бізнес-плану на 2016 рік, в якому основним завданням є збільшення обсягів товарної продукції на 10-15 відсотків порівняно з цьогорічним рівнем, освоєння нових видів продукції, запровадження сучасних енергозберігаючих технологій, освоєння нових ринків збуту.
З основними контрагентами ведемо переговори щодо укладення угод про постачання та реалізацію продукції на 2016 рік. В цих угодах теж мова йде про зростання обсягів виробництва.
Намічаємо ми й деякі заходи щодо вирішення соціально-побутових питань, надання благодійницької і волонтерської допомоги як бюджетним і релігійним організаціям, так і мобілізованим воїнам у зону АТО, їх сім'ям тощо.
Словом, планів багато. Будемо сподіватися, що ситуація в державі поступово стабілізуватиметься, і нам вдасться усе заплановане втілити в життя.
– Що ж, Миколо Михайловичу, дякуємо за розмову. Вона відбувається напередодні великого православного свята – дня Святого Миколая, яке відзначатимемо післязавтра. Тож нехай Вашому колективу щастить у подальшому в усіх добрих справах. А Вам особисто Ангел-охоронець в особі Святого Миколая принесе мир, добро, благополуччя, родинний затишок і сповнення найзаповітніших мрій!
Розмову вів 
Володимир ПЕТРУК.

Наша газета намагається постійно інформувати читачів про стан справ у ТОВ "Виробниче об'єднання "Ковельсільмаш". Хоча за останні роки тут зменшилися і кількість працівників, і обсяги виробництва, підприємство й надалі залишається одним з найпотужніших не тільки на Ковельщині, але й на Волині.

А яка ситуація у Товаристві сьогодні, на фініші 2015-го року? Із цим запитанням ми звернулися до Президента ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" Миколи Заікіна.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1553
Читати далі
17.12.2015

Акція Голуб Миру для солдатаБатьківщина починається з любові…

Ми – українці з діда-прадіда. "Не за нас Україна настала, не про нас перестане", – кажуть у народі про рідну землю, бажаючи їй довгих і щасливих років, століть і тисячоліть. Найкращі люди прославляють Україну своєю працею, талантом, боронять своїм життям. Нам є ким пишатись. І ми любимо Україну всім серцем і всією душею. 
А сьогодні, як ніколи, дуже важливо, щоб навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві. Тому в ЗОШ І-ІІІ ст. с. Уховецька одним з найголовніших напрямів виховної роботи є національно-патріотичне виховання.
Виховувати у душах дітей любов до рідного краю, відомих і простих жителів свого села нам допомагає  Зразковий історичний музей нашої школи, у якому проходять виховні заходи, загальношкільні лінійки, зустрічі з ветеранами війни та воїнами АТО, уроки Мужності. Учні-екскурсоводи з великим захопленням проводять цікаві пізнавальні екскурсії, даючи змогу доторкнутися до вічної історії свого народу вихованцям навколишніх шкіл та жителям села. 
Протягом 2015 року ми дуже відповідально поставилися до волонтерської роботи. В школі було організовано загін волонтерів "Добрі серця", завдання та мета якого – моральна та матеріальна підтримка наших хлопців-захисників, а також щоденне плекання в собі благородства, гідності та честі, відважності та мудрості.  І почалась справа за справою: до Новорічних свят проводили збір солодких подарунків воїнам АТО, під час якого діти самі упаковували подарунки, створювали малюнки та писали листи солдатам; до Пасхальних свят відправили на Схід крашанки та писанки, зроблені дитячими руками; створили в Музеї історії школи розділ про воїнів АТО – випускників нашої школи "Ми щиро вірим в нашу Україну і будем захищать її єдину!".
У школі було вшановано Дні пам'яті загиблих під Крутами, з цією метою провели загальношкільний тематичний виховний захід "Чи важко бути патріотом?". Зачепило кожну душу почуте і побачене, бо – це наша  історія,  яка, ніби незагоєна,  болюча рана, кров з якої ятрить і сьогодні. "Скільки ще потрібно пролити крові твоїх вірних синів, Україно, щоб мати вільне і незалежне життя? Що я  особисто можу зробити вже сьогодні для захисту і розбудови нашої держави?" – з такими  думками кожен присутній пішов після заходу додому.
Усі виховні  заходи школи (на фотознімках ви бачите епізоди окремих із них) мають патріотичне спрямування:  і концерти до Дня Перемоги та Дня поезії, і лінійки, присвячені останньому дзвонику чи 1 Вересню, і щорічні зустрічі випускників. 
У цьому ж напрямку впевненими кроками школа розпочала свою роботу і в цей навчальний рік. До 1 вересня 2015 року учні готувались дуже ретельно, тому що перший урок мав стати незабутнім: було вирішено провести загальношкільний Урок Миру "Воскресни, Україно, для миру вічного і волі!". Діти написали листи та намалювали патріотичні малюнки солдатам, підготували паперові голуби, в кінці уроку на яких залишили слова  з побажаннями миру. 
На урок завітали демобілізовані учасники АТО Климчуки Богдан та Віктор, Грицик Андрій. Пригадали на уроці і козаків, і славетних українців, і теперішніх Героїв Майдану та АТО. Учні зрозуміли, що Україна завжди була дуже миролюбною державою. Вона ніколи не розпочинала воєн, а лише захищала свої інтереси. Українці завжди жадали жити під мирним небом і працювати на рідній землі. 
Майдан та Революція Гідності сколихнули не тільки Україну, а й увесь світ, бо наш народ продемонстрував, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Тому 23 листопада у нашій школі вже вдруге проводилась загальношкільна лінійка до Дня Гідності та Свободи, яку підготували учні 9 класу. А у минулому навчальному році проводили захід до Дня Гідності та Свободи учні 11 класу, на який завітав воїн АТО  Климчук Віктор та його мама  Тетяна Вікторівна. 
Цікавим та змістовним було святкування Дня Збройних Сил України, яке відбулося 7 грудня. Розпочалося відзначення загальношкільною лінійкою, після якої діти вийшли на сходинки школи з власноручно створеними голубами, на яких  заздалегідь написали надзвичайно щирі та чуттєві побажання для наших воїнів: "Хай Бог оберігає від куль ворога"; "Якщо вам там добре без снігу, то хай снігу не буде"; "…щоб не хворіли й ангели охороняли всю вашу команду"; " Ми молимося за вас!"; "Твоя матір сама вдома,/Не спить ночами, плаче за тобою,/ І дівчина десь далеко вмивається журбою./ Ти шлеш листи /І пишеш мамі:/ "Не плачте, мамо,/Я з перемогою вернусь додому!". Ці голуби з малюнками дітей після акції відправили на Схід. 
Після уроків було проведено загальношкільне свято "Я люблю Україну", де змагалися команди "Синіх" і "Жовтих", демонструючи знання  з рідної мови, географії та історії України, української культури, звичаїв та пісень. До складу журі запросили воїна АТО Климчука Богдана. Завершили захід спільним виконанням Гімну школи, адже Батьківщина починається з любові до свого рідного села, школи, родини.
Тільки людина з добрим і чуйним серцем, працьовита і вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, по-справжньому здатна  любити і захищати, відстоювати  інтереси і приносити велику користь рідній землі. Чим більше буде зроблено для цього сьогодні, тим краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. А нам, уховчанам, по-іншому і не можна жити, тому що легендарна історія нашого села не дає забувати минуле, щоб впевнено крокувати у майбутнє.
Тетяна Бабич,
педагог-організатора 
ЗОШ І-ІІІ ст. с. Уховецька.

Ми – українці з діда-прадіда. "Не за нас Україна настала, не про нас перестане", – кажуть у народі про рідну землю, бажаючи їй довгих і щасливих років, століть і тисячоліть. Найкращі люди прославляють Україну своєю працею, талантом, боронять своїм життям. Нам є ким пишатись. І ми любимо Україну всім серцем і всією душею. 

Тетяна Бабич.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2142
Читати далі

Повідомлення в номер / У Ковелі має бути чисто

17.12.2015

dsc_0383У Ковелі має бути чисто

У Ковелі побували представники польської фірми Zeolitek Sp. z o.o. Ярослав Борковіч та Пшемислав Романьскі, які мають намір встановити у нашому місті лінії сортування та регенерації побутових відходів. Міський голова Олег Кіндер, його заступник Андрій Товстига та радник міського голови Анатолій Трофимук зустрілися з потенційними інвесторами та обговорили шляхи майбутньої співпраці.  
Директор фірми Ярослав Борковіч наголосив на тому, що Польща впродовж багатьох років успішно впроваджує норми ЄС щодо збору та переробки побутових відходів. У кожному польському місті у цьому бізнесі працюють по кілька підприємств. Досвід, отриманий поляками в результаті роботи у себе на батьківщині, свідчить, що 40% відходів – це вторинна сировина, а 60% – органіка. Підприємство Zeolitek Sp. z o.o. може запропонувати свої послуги для вирішення проблеми утилізації сміття. Проект розрахований на два етапи. 
Перший – встановлення лінії для сортування, здрібнювання й пресування відходів. Другий етап полягає у будівництві лінії регенерації відходів. Відібрані склотара, папір, картон, пластикові пляшки, метал складатимуться в окремі контейнери та пресуватимуться. Отриману вторсировину підприємство вивозитиме в Польщу для подальшої переробки. Окрім бізнесової вигоди, польські партнери зацікавлені й у поліпшенні екології. Як зауважив Ярослав Борковіч: "Повітря і вода не мають кордонів. Якщо буде екологічна проблема у прикордонних містах України, вона може стати проблемою і для Польщі". 
Інвестори наголосили на тому, що вони не пропонують будівництва сміттєпереробного заводу, а займаються лише сортуванням та регенерацією відходів. Але у разі, якщо Ковель буде зацікавлений у цьому, допоможуть у написанні проектів, що фінансуються Євросоюзом, та посприяють у пошуку інвесторів, які займаються переробкою сміття в Європі.
Варто зауважити, що польські гості зацікавлені не лише у бізнесі, що приноситиме їм прибуток. Вони планують розгорнути в Ковелі ще й інформаційну кампанію щодо впровадження системи роздільного збирання сміття. Вона передбачає встановлення різнокольорових контейнерів (наприклад, до синього – папір, до зеленого – скло, до жовтого – пластик), проведення відповідних акцій у школах та дитячих садках. Школярам та дошкільнятам запропонують збирати макулатуру або ж пластикові кришечки від пляшок, а у якості винагороди мінятимуть їх на іграшки та книжки. Учням старшого віку організують екскурсію до Польщі або подарують комп'ютер. 
Таким чином змалечку діти звикатимуть не викидати у сміття те, що підлягає переробці. Для початку виберуть два заклади – загальноосвітній та дошкільний для впровадження пілотного проекту. 
Міський голова Олег Кіндер зазначив, що у Ковелі уже давно нагальною є проблема утилізації сміття. Полігон твердих побутових відходів переповнений. Зараз триває будівництво третьої черги сміттєзвалища. Проте це вирішить питання лише на декілька років. А сміття, кількість якого невпинно зростає, завдає чималої шкоди довкіллю, забруднює ґрунтові води. Тому, якщо вдасться реалізувати цей проект, позитивним буде уже сам факт зменшення кількості відходів на 30-40%. Варто наголосити, що Ковель продовжує шукати інвесторів для будівництва сміттєпереробного заводу, аби проблема переробки сміття в перспективі була вирішеною.
У ході розмови інвестори цікавились рівнем технічного забезпечення комунальних підприємств щодо збору та вивозу сміття, кількістю побутових відходів, наявністю вільної території та інфраструктури поблизу полігону ТПВ. 
Заступник міського голови Андрій Товстига поцікавився, що у перспективі може отримати місто від впровадження цього проекту, окрім зменшення кількості сміття? Польські гості запевнили, що у разі реалізації намірів можна буде обговорити питання щодо зменшення тарифів на вивіз сміття для населення чи інші вигоди для міста.
Наразі обидві сторони домовились підготувати договір про наміри. А його підписанню передуватиме візит представників міської влади та комунальних служб до Польщі. Потенційні інвестори запросили ковельчан ознайомитися з роботою  їхніх підприємств у Європі. 
Відділ внутрішньої політики,  організаційної роботи та зв'язків 
з громадськістю виконавчого комітету міської ради.

У Ковелі побували представники польської фірми Zeolitek Sp. z o.o. Ярослав Борковіч та Пшемислав Романьскі, які мають намір встановити у нашому місті лінії сортування та регенерації побутових відходів. Міський голова Олег Кіндер, його заступник Андрій Товстига та радник міського голови Анатолій Трофимук зустрілися з потенційними інвесторами та обговорили шляхи майбутньої співпраці.  

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1043
Читати далі