Повідомлення в номер / На весілля дочки доглядальниці синьйора "перепила" 5 тисяч євро

21.01.2016

На весілля дочки доглядальниці синьйора "перепила" 5 тисяч євро

Лучанка Галина в Італії стала Аліною. Бо Наlіпа в італійців означає "курка". Але це зовсім не засмучує жінку, і вона не ображається. Галя Гемба (Обач) за мізерну зарплату доглядає не тільки хазяйку, а й її сестру, бо дала обіцянку доглядіти її до смерті.

Ця вродлива 55-річна з чарівною посмішкою жінка, бабуся двох онуків, схожа швидше на кіноактрису, аніж хатню робітницю чи доглядальницю старенької синьйори. Але так склалося життя, що Галина Володимирівна Гемба (Обач), як і багато українських жінок, змушена була покинути сім'ю, Україну і поїхати в далеку Італію, щоб заробити якусь копійчину на прожиття.

Родом Галя – з Ковельського району (с. Поповичі). Після закінчення школи доля закинула її в Луцьк, де вона вийшла заміж і народила доньку та сина. Згодом отримали квартиру, працювала нянею в дитсадку. Діти росли, грошей не вистачало, тож з чоловіком Мар'яном їздили 7 років "на буряки". Удвох обробляли по 10 гектарів буряків. Але гроші на ощадкнижці пропали, як у всіх обдурених українців.

Тож, коли донька Інна поступила вчитися у Луцький біотехнічний інститут, постало питання: де взяти грошей на навчання? Галина, підмовивши подругу, вирішила їхати на заробітки в Італію. Там у неї на той час уже була двоюрідна сестра Юля, яка кликала Галю до себе. І вона разом з подружкою наважилась поїхати. До того цілий рік, поки готувались документи, Галина Володимирівна самотужки вивчала італійську мову, аби їй хоч щось знати. Дуже переживала за дітей, яких залишала на чоловіка. Дочці на той час було 19 років,а сину – 17 .

– Коли їхала через Австрію, то мені стало зле: схопило серце, – розповідає жінка. – Австрійські лікарі з карети "швидкої" надали необхідну медичну допомогу.

Галя, добре знаючи зі школи німецьку мову, спілкувалася з австрійцем, за що той на знак вдячності за приємне спілкування зайшов у автобус, в якому їхала Галина, і на підносі приніс кока-колу та різні солодощі. Пасажири були приємно вражені і дуже здивовані таким поворотом подій.

В Італії Галю зустріла сестра і забрала до себе.

– Роботи зразу не було, тож я змушена була цілий місяць нікуди не потикатися, щоб не виявила поліція, бо не мала документів, плакала і переживала, – згадує Галина Володимирівна.

Потім удвох з подругою поїхали на південь Італії, в м. Барі. Там знайшлася робота: доглядати стареньку синьйору, яка ні в чому не довіряла українці, все перевіряла і була дуже прискіплива до всього. Працювати було нестерпно, але мусила, бо іншої роботи не було. Так вона працювала 4 місяці. По словнику вчила італійську мову, слухала радіо, телебачення. Хотіла швидше досконало знати мову.

...Стара синьйора зібралася їхати десь відпочивати. Тож залишати у себе вдома "бадантку" ("доглядальницю") або забирати з собою бабця не мала наміру. На час своєї відсутності підшукала Галі роботу в інших людей. Нова хазяйка жила недалеко від першої.

– Я дуже переживала: як сприйме мене нова хазяйка? – зізнається Галина. – Чи буде така прискіплива, як попередня?

Але, хоч старенька була з "характером", та зуміла в українці побачити доброту і порядність. Приїхавши з відпочинку, попередня синьйора кликала Галю до себе знову працювати. Але Антонелля сказала: "Таку "бадантку" я не віддам нікому.

– Дуже вже шкодувала вона, що так необачно втратила мене, – розповідає співрозмовниця. – Я навіть на похорони їздила, коли вона померла.

І ось уже майже 13 років Галина Володимирівна доглядає синьйору Албанезе Антонелля. Вона – професор-викладач італійської мови. Живе сама (чоловік помер), займає другий поверх. А на 3-му поверсі живе її сестра. Обидві живуть у батьківському будинку, інтелігентні люди. Сестри повиходили пізно заміж – майже у 50 років, тож своїх дітей, звісно, не мають. А чоловіки їхні були одружені, і від першого шлюбу мають дітей. Але зв'язків з ними не підтримують. Галя швидко опанувала італійську мову. За 3 роки вільно і досконало оволоділа нею.

– Я навіть була за перекладача, – сміється співрозмовниця. – В Італію на відпочинок приїжджали білоруські сім'ї, які постраждали від Чорнобиля. То я всі розмови їм перекладала на російську мову. Білоруси були дуже вдячні мені за це. А я ніби з ріднею поспілкувалася. Дуже сумую за Україною, за ріднею.

Та сумувати нема коли. Бо Галя глядить не тільки Албанезе Антонелля, а й її сестру з хворим чоловіком, що живуть поверхом вище від них. А платили лише як за одну людину – 500 євро. Хоча жіночка варила на всіх трьох, прасувала, прибирала, робила закупи.

– Дуже важко було: не так фізично, як морально, – зізнається Галина. – Додому поїхати не могла, бо не було документів. Дуже сумувала, переживала.

Синьйора Антонелля взяла з Галі обіцянку: щоб та догляділа її до самої смерті. І Галина Володимирівна сказала, що не покине її. Хоч бабця з "характером", але Галю має, як за дочку. А та, в свою чергу, доглядає синьйору, як матір: водить до лікаря, стриже, робить манікюр.

В 2006 р. померла у Галі мама. На похорон, звісно, вона не поїхала. Приїхала через рік, на роковини. А в Україну приїхала лише через 5 років. Зійшовши з трапа літака, Галина не могла повірити, що вона на рідній землі. У Львові її зустрічали син Сергій та брат Юрій. Сльози радості були у всіх на очах.

Сім'я відмовляла, щоб мама не їхала знову, але Галя знала, що треба забезпечити дітей – і поїхала знову. З чоловіком життя не склалося: оковита розлучила їх. Тож про дітей мусила дбати сама.

У 2008 році донька Галі Інна за викликом приїхала до мами в Італію, щоб знайти роботу. Синьйора Албанезе Антонелля прийняла дівчину, як рідну внучку. Інна разом з мамою жила в хазяйки 4 роки, де її любили та поважали. Влітку 2015 року Інна вийшла заміж за італійця Коррадо, який має свою страхову фірму. Інна працює у нього секретаркою. На весілля дочки Галини синьйора Антонелля "перепила" 5 тисяч євро. Вона вважає її своєю внучкою.

Влітку 2013 року син Галини Володимирівни Сергій з сім’єю приїжджав на відпочинок у Італію. Синьйора найняла їм житло, за яке сама заплатила.

А рік тому помер чоловік сестри синьйори Албанезе, якого теж доглядала Галя. Після його смерті був зачитаний заповіт, в якому було сказано: "Моїй улюбленій доглядальниці вручити 5 тисяч євро".

Галина Володимирівна дуже любить квіти. В Італії її балкон весь у квітах. Там квітують гортензії, герані, пеларгонії. Вона їх доглядає, поливає.

На вихідні всі заробітчани збираються разом, щоб поспілкуватися, пообідати та відпочити. Серед них – і білоруси, і українці, і молдавани. Думками всі линуть додому до рідних. Але життя змушує бути далеко від рідного порогу.

Галина Володимирівна має добре серце. Все необхідне купує колишньому чоловікові, платить за квартиру. Жаль, що він цього не хоче усвідомити, бо "зелений змій" став його найкращим другом.

Але син і дочка спокійні за маму, у якої є хороший і надійний друг і товариш Андреа. Він в усьому допомагає Галі: дав виклик в Італію Інні, любить і шанує її. Адже своєї сім'ї він ніколи не мав. Хоче узаконити стосунки з Галиною, але та відклала на "потім", бо на це є певні причини. Найголовніше, що Андреа – добрий і надійний, завжди допоможе в усьому.

Тепер Галина буде їздити в гості не тільки в Україну до сина, а й літати за тисячу кілометрів на острів Сицилія до дочки. Розслаблятися нема коли.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

НА ЗНІМКАХ: наша землячка Галина ГЕМБА (ОБАЧ).

Фото з архіву автора.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1119

Повідомлення в номер / Пам'яті сотенного "Кубика" присвятили

21.01.2016

Пам'яті сотенного "Кубика" присвятили

Україна завжди гордилася своїми славними синами, які захищали її волю та незалежність. Впродовж трьох століть неоголошеної війни з усілякими завойовниками (та й оголошеної теж) з'являлися все нові та нові герої.

Так, на початку ХХ століття у моєму рідному містечку Несухоїже, а точніше – в селі Заріччя Ковельського повіту, народився хлопчик Тихін, який у 1942 році очолив сотню УПА, котра нараховувала більше трьохсот бійців та діяла на теренах нашої місцевості, захищаючи місцеве населення від німців та "совєтів".

Як ми знаємо з історії, Українська Повстанська Армія мала у своєму складі 10 тисяч бійців. Одним із легендарних командирів-сотників був наш земляк Тихін Миколайович Зінчук. Це – справжній воїн: чесний, сміливий і спритний, справжній стратег, який вмів прораховувати всі ситуації наперед.

Під його керівництвом сотня напала на обоз німців, які підготували для відправки у Німеччину награбоване майно та живність у нашого населення. Відбувся великий важкий бій, в результаті якого повстанці здобули перемогу.

Цей бій розгортався у містечку Камені-Каширському, а потім усе зерно, худоба та майно були роздані та розвезені по селах Камінь-Каширського, Ковельського та Маневицького повітів.

Верхи на коні, з вирізаними із бляхи генеральськими зірками, приїхав Тихін у з'єднання радянських військ, яке розташовувалося за с. Любче, все там розвідав, прийняв почесті від командирів і, спокійно попрощавшись, покинув їх. Ніхто й не здогадався що це був "Кубик" (саме такий позивний був у нього). Завдяки тому, що у нашому містечку був "Кубик", майже нікого із молоді не було вивезено на каторжні роботи в Німеччину, хоч список був довгий.

Також за його командою на прохання коменданта Петра Шворакового радянських військовополонених, яких німці уже відправили на розстріл, було заховано в урочищі "Березинка", а ввечері наші люди позабирали їх по хатах. Деякі з них пристали у прийми, і у них народилися діти, інші ж дочекалися слушного часу, щоб згодом пробитися до своїх.

“Енкавесисти” усіма силами намагалися зловити та убити "Кубика", але їм це не вдавалося. Робили облави, засідки, кожного убитого привозили в містечко на опізнання, і люди "опізнавали" майже в кожному, що це – він, хоч там нічого схожого й не було. Просто сподівалися, що "Кубика" перестануть переслідувати. Багато хто вірив, що йому вдалося врятуватися і виїхати за кордон.

На початку 1970-х років його нібито бачили в Ковелі, а на початку 1980-х до мене особисто як до начальника поштового відділення Заріччя звертався працівник КДБ, який просив слідкувати та доповідати йому про листування родичів Тихона Зінчука та його дружини Феодосії.

Я, звичайно, відразу зрозуміла, кого вони шукають, і відмовилася це робити, пославшись на Закон про збереження таємниці листування, тому що при влаштуванні на роботу я підписувала зобов'язання про нерозголошення таємниці спілкування наших адресатів.

Для того, щоб увіковічнити пам'ять про цю героїчну особистість, вже декілька років поспіль Волинська обласна та Ковельська районна організації Української Народної Партії під керівництвом Ігоря Верчука та Андрія Броїла, а також Ковельська станиця Братства вояків УПА ім. Клима Савура, яку очолює Сергій Козуля, проводять змагання із стрільби із пневматичної зброї та з волейболу між командами районів області.

Ось і нині, напередодні Нового року, у спортзалі Тойкутської ЗОШ відбулися змагання з волейболу, в яких виборювали перехідний Кубок сотенного "Кубика" команди Ковельського та Старовижівського районів. Заявки подали команди з Старої Вижівки, сіл Комарового Старовижівського, Пісочного і Тойкута Ковельського районів.

Так, як того дня Ігор Верчук та Сергій Козуля разом з побратимами виїхали з передноворічною волонтерською й гуманітарною допомогою у східні області нашої країни, організатором цих змагань довелося бути мені як члену УНП та Братства вояків ОУН-УПА.

Я коротко розповіла про сотенного "Кубика" – нашого земляка, привітала учасників змагань із наступаючими святами. Завдяки працівникам будинку культури с. Тойкута Володимиру Галаші та Валентині Ілюшик, які забезпечили наші змагання озвучувальною технікою, прозвучав Державний гімн України, що надало заходу більшої урочистості.

Першими зіграли команди Старої Вижівки та Пісочного, другими Комарового і Тойкута.

Хочу наголосити, що це – дійсно професійні команди.

Дух захоплювали їхні подачі м'яча та взяття його майже у неможливих ситуаціях. Потім гра продовжилася "по кругу".

В результаті перше місце здобула команда Старої Вижівки, якій було вручено перехідний Кубок "Кубика" та грамоти всім членам команди. Друге місце зайняла команда Комарового, третє – села Пісочного із врученням їм відповідних грамот.

Тойкутська команда виявилася великодушною та поступилася всім гостям з надією, що їм ще захочеться приїхати та взяти участь у подібних змаганнях, а тому отримала лише гарно оформлену кольорову афішу цих змагань. А взагалі, перемогла дружба.

Коли змагання вже були в розпалі, прибув на них і голова Ковельської районної ради Андрій Броїло, який при закритті розіграшу Кубка привітав команди від імені депутатського корпусу ради та побажав усім здоров'я і миру в державі та в душах.

Прибули на змагання також наші земляки: голова філії "Союзу Українок" Олена Місюра та наш соловейко, гордість Несухоїж Василь Марчук, які є волонтерами та меценатами. Приїхали вони, звичайно, не з порожніми руками, тож переможець отримав ще й хороший солодкий подарунок. А у виконанні Василя Марчука прозвучала його патріотична пісня.

Дякуємо всім, хто долучився до цієї справи, – гравцям, вболівальникам, господарям Тойкутської загальноосвітньої школи, які надали приміщення для змагань, а особливо – вчителю фізичного виховання Миколі Гриню. Він був і гравцем, і суддею, і організатором та допомагав мені у незвичній для мене ролі.

Нехай пам'ять про захисників України буде прославлена у віках і на всіх рівнях.

Слава Україні! Героям Слава!

Лідія КОЗУЛЯ,

ведуча і організатор змагань.

Лідія КОЗУЛЯ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 901

Повідомлення в номер / Нові окуляри для Даринки

21.01.2016 Троцюк Світлана Дмитрівна

Нові окуляри для Даринки

У соціальних мережах "Однокласники" (група "Дитячі серця Ковельщини"), “Фейсбук” ковельські волонтери звертались до усіх, хто зміг би придбати окуляри для дитини з особливими потребами. Як ми повідомляли, Даринка Лавринюк має вроджену ваду зору.

В лютому на дівчинку чекає операція в одній із київських клінік. Сім'я Лавринюків збирає кошти, щоб допомогти дитині, адже з кожним днем у дівчинки погіршується зір. Родина опинилась у складному становищі.

Раді повідомити, що окуляри відповідно до потреб дитини були виготовлені в оптиці "Новий погляд", що знаходиться в м. Ковелі по вул. Лесі Українки.

Із благословіння старшого благочинного УПЦ, настоятеля храмового комплексу Почаївської ікони Божої матері о. Володимира Ровінського, за кошти прихожан православної святині вдалось втілити дитячу потребу в реальність.

Волонтери побували в гостях у сім'ї Лавринюків. Дівчинка не могла натішитись новими окулярами. Щиро раділи із донькою батьки, які висловили усім слова вдячності за підтримку і розуміння.

Дякуємо кожному небайдужому серденьку! Нехай береже Вас Господь!

Світлана ТРОЦЮК,

волонтер.

НА ЗНІМКУ: Даринка Лавринюк у нових окулярах.

Світлана ТРОЦЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 813

Повідомлення в номер / Святкові віншування — своїм благодійникам

21.01.2016

Святкові віншування — своїм благодійникам

Різдвяні колядки, щедрівки та українську пісню подарували фахівцям ДФС Волині вихованці Люблинецької школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки.

Традиційну зустріч з вихованцями підшефного закладу ініціювала профспілкова організація працівників органів ДФС у Волинській області.

Отож, театралізовані гумористичні розповіді й вірші, Різдвяні колядки та твори сучасної української естрадної пісні у виконанні учнів Люблинецького інтернату створили виняткову атмосферу свята для вдячних глядачів концерту — працівників ГУ ДФС у Волинській області та Луцької ОДПІ.

"Ми спілкуємося і намагаємося надати посильну допомогу вихованцям і колективу цього особливого навчального закладу не один рік. Тим не менше, кожна така творча зустріч викликає великих інтерес, щире захоплення та гучні оплески", — розповіла керівник профспілки працівників органів ДФС Волині Світлана Ротченкова.

Тим часом, директор Люблинецької школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки Михайло Бортнюк побажав колективу працівникам органів ДФС мирного неба, зростання і процвітання усій Україні.

"Багатовіковий уклад життя українців завжди вимагав особливої уваги до дітей та турботи про юне покоління. Тому, як цього вимагають українські традиції, працівники Головного управління ДФС в області та Луцької ОДПІ не залишили вихованців Люблинецького ліцею без подарунка. За хвилини радості і свята ми віддячили солодощами та зібрали кошти, які й передали для потреб навчального закладу", — зазначила заступник начальника Головного управління ДФС у Волинській області Тетяна Харченко.

Прес-служба ГУ ДФС

у Волинській області.

НА ЗНІМКУ: під час концерту.

Фото з архіву прес-служби.

Прес-служба ГУ ДФС у Волинській області.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 903

Повідомлення в номер / Ой мороз, морозець

21.01.2016

Ой мороз, морозець!

З настанням різких похолодань значно підвищується кількість потерпілих з переохолодженням та різними ступенями обмороження, про що свідчить статистика звернень за медичною допомогою лікувальних закладів міста і, в першу чергу, на станцію швидкої медичної допомоги.

Майя СТЕЦЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 869

Повідомлення в номер / Калейдоскоп новин: Що? Де? Коли

21.01.2016

Калейдоскоп новин: Що? Де? Коли?

Позавчора у день Святого Богоявлення, або "Водохреща", як його називають в народі, на ковельському водосховищі відбувся загальноміський водосвятний молебень.

У дружньому колі

Гостинно й радісно зустрічав ієромонах Ніфонт з Голоб гостей на святвечір ("багату вечерю") у себе вдома. А гості незвичайні – ветерани селища, котрі проживають самотньо.

Священик допомагав своїм немічним гостям роздягнутись, запрошував до багато накритого столу, де горіли свічки у спеціальному посуді. На чільному місці – кутя.

Коли гості зайняли свої місця, до присутніх звернувся сам о. Ніфонт. Він не тільки привітав гостей з Новорічно-Різдвяними святами, але й розповів про народження Сина Божого, про таїну Святої вечері.

Згодом святкова молитва лягла спокоєм, милосердям на зранені душі ветеранів.

Мить потому – і завітали до хати колядники з щирими віншуваннями, щедрівками. Це – діти недільної школи. Їх змінив зразковий колектив "Дударик", а там – діти учнівського колективу "Гомін". Зачарував калейдоскоп костюмів, пісень. Ці колективи знайомі і в селищі, і в районі.

Спогадами про відзначення Новорічно-Різдвяних свят в часи далекого дитинства поділилися Марія Янко, Надія Павлішина, Ліза Чабан, Ольга Ткачук.

Цікавими спогади були Онисії Ількевич, а Григорій Кащенюк проспівав колядку, побажав усім бути добрими, чесними, жити в злагоді і мирі. Бо життя його було нелегким: народився в Америці, а коли виповнилося 8 років, повернулись батьки в Україну. А тут – ні землі, ні хати. Але свято Різдва любили. Колядували, щедрували, за що давали яблука, горіхи, а коли пирога – то була велика радість.

Радість багатої вечері розділили з ветеранами голова селищної громади Сергій Гарбарук, директор територіального центру по обслуговуванню одиноких громадян Аркадій Степанюк. Це ж вони допомогли зібрати людей, бо ж не всі могли самі прибути.

Сергій Гарбарук подякував священику за уже традиційно благодійний захід, за піклування про одиноких.

За народним звичаєм, господині завжди готували 12 страв. Стіл у священика у той вечір був справді багатим, про що подбали не тільки Марія Мартинюк та Ірина Козел, котрі розставляли тарілки і з добротою, любов'ю та уважністю припрошували пригощатись, але й прихожани, волонтери, які знаючи про Святвечір, ділились домашніми стравами.

Я дивилась на щасливі обличчя присутніх, як світились радісно їхні очі, а іноді наповнювались слізьми – чи то від згадки про минуле, чи то від уваги до них.

– Це щастя, – сказала Галина Шкабура, – бути на Святвечорі. А коли живеш самотньо, то при свічці тільки й помолишся та поплачеш, а тут всі ми разом – ніби велика сім'я.

Валентина СІЧКАР.

НА ЗНІМКУ: під час Святвечора в Голобах.

Фото автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 10

Повідомлення в номер / Училищний конкурс ялинки

21.01.2016

Училищний конкурс ялинки

Відповідно до плану виховної роботи в училищі № 5 було проведено конкурс "Новорічна ялинка у новому вигляді". Учням груп було запропоновано взяти участь у конкурсі на виготовлення найкреативнішої ялинки власними руками.

Авторам такої ідеї хотілося, щоб учні виявили фантазію і отримали позитивні емоції, а також привернули увагу до важливості збереження вічно зелених красунь та показали, що можна з матеріалів, які ми використовуємо щодня, створити не менш оригінальну ялинку, ніж жива.

У свою чергу, учні та педагоги підтримали ідею та активно долучилися до участі в оголошеному конкурсі.

Учні груп № 1 (кл. керівник Кара Л. В., майстер в/н Подляшаник В. В.), № 2 (кл. керівник Омелянюк І. М., майстер в/н Беркалюк І. В.), № 3 (кл. керівник Шафета Т. Є., майстри в/н Мовчан Т. О., Рибачук В. В.), № 4 (кл. керівник Бондарук Г. С., майстри в/н Бідненко Г. І., Богдан С. Б.), № 9 (кл. керівник Мельник Л. В., майстер в/н Кондратюк В. М.), № 10 (кл. керівник Ільюх М. М., майстер в/н Луцик О. М.), № 17 (кл. керівник Мороз Г. А., майстер в/н Мороз М. М.) виготовили оригінальні ялинки та прикраси до них.

Матеріалом для такого дива слугували підручні засоби та власна фантазія. Все робилося своїми руками. Тут не було ялинок, які дорого коштують. Хочеться наголосити, що усі новорічні ялинки, представлені на виставці, – неперевершене мистецтво.

Своїми творчими роботами діти, педагоги висловили протест проти вирубування ялинок, підтримуючи ідею встановлення на Новорічні та Різдвяні свята ялинок, виготовлених власноруч зі штучних матеріалів.

Приємно було спостерігати, що в багатьох організаціях, родинах напередодні Нового року були встановлені ялинки, виготовлені власними руками. Це означає, що людям не байдужа доля зелених красунь.

Людмила КОЗЕЛ,

заступник директора

з навчально-виховної роботи.

Фото з архіву

навчального закладу.

Людмила КОЗЕЛ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1286

Повідомлення в номер / Виявили

21.01.2016

4,5 літри "домашнього" алкоголю вилучено

Виявили підпільну АЗС

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 692

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

21.01.2016 Романюк Аліна Петрівна

Від четверга до четверга

(Астрономічні відомості наведено

за місцевим часом).

22 січня, п’ятниця

Схід Сонця - 8.11; захід - 16.53; тривалість дня - 8.42.

Місяць у Раці.

День Соборності України.

Святителя Петра, єпископа Севастії Вірменської.

Іменини: Пилипа, Петра, Антоніни.

23 січня, субота

Схід Сонця - 8.10; захід - 16.55; тривалість дня - 8.45.

Місяць у Раці / Леві.

Святителя Григорія, єпископа Нисського. Преподобних Маркіана, пресвітера, Павла Комельського.

Іменини: Григорія, Павла, Марка, Макара.

24 січня, неділя

Схід Сонця - 8.09; захід - 16.56; тривалість дня - 8.47.

Фаза Місяця – повний Місяць.

Місяць у Леві.

Преподобного Феодосія Великого, спільних житій начальника. Преподобного Михаїла Клопського.

Іменини: Федота, Михайла, Степана.

25 січня, понеділок

Схід Сонця - 8.08; захід - 16.58; тривалість дня - 8.50.

Місяць у Леві.

День студентів (Тетянин день).

Мучениці Татіани. Святителя Сави, архієпископа Сербського. Мученика Петра Авесаломіта.

Іменини: Федота, Михайла, Степана.

26 січня, вівторок

Схід Сонця - 8.06; захід - 17.00; тривалість дня - 8.54.

Місяць у Леві / Діві.

Міжнародний день митника.

День працівника контрольно-ревізійної служби України.

Мученика Петра Анійського. Преподобного Якова, єпископа Низибійського.

Іменини: Максима, Петра, Юхима, Якова.

27 січня, середа

Схід Сонця - 8.05; захід - 16.02; тривалість дня - 8.57.

Місяць у Діві.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Преподобних Павла, Марка, Адама, Сергія, Іллі, Стефана. Рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії.

Іменини: Ніни, Сергія, Яреми, Остапа.

28 січня, четвер

Схід Сонця - 8.04; захід - 17.03; тривалість дня - 8.59.

Місяць у Діві / Терезах.

Преподобних Павла Фівейського та Іоана Кущника. Преподобних Прохора і Гавриїла.

Іменини: Прохора, Павла, Івана, Олени.

У прикмети вір, але й перевір

n Яскраві присмерки – до холоднечі.

n Якщо дерева в січні часто покриваються інеєм – на щедрий врожай.

n Вечір зоряний – ніч морозяна.

n Якщо 25 січня (на Тетяни) вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то літо дощове.

n Якщо в січні березень, то в березні – січень.

n Сонце сходить червоне і в червоній зорі – чекати хуртовини.

Підготувала Аліна Бондар.

22 - 28 січня

У прикмети вір, але й перевір

Якщо дерева в січні часто покриваються інеєм – на щедрий врожай.
Підготувала Аліна Бондар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1035

Повідомлення в номер / У щирій любові до ближнього

21.01.2016 Троцюк Світлана Дмитрівна

У щирій любові до ближнього

Символічно, що сімейне приходське свято "Різдвяний двір-2016", яке відбулось нещодавно на території храмового комплексу, спорудженого на честь Почаївської ікони Божої Матері, відбувається на зимові свята. Адже у цю благодатну пору ми єднаємо наші родини, прославляємо народження Сина Божого, налаштовуємо себе на добрі помисли і вчинки.

Світлана ТРОЦЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 895