Повідомлення в номер / Життя заради людей

27.08.2015

КлимПам'ять

Життя  заради  людей

Коли на Волині відзначали 60-річний ювілей від дня народження  Бориса Петровича Клімчука, на урочистість був запрошений і я. Зібравши журналістський колектив, запитав у колег: "А що подаруємо нашому земляку? Адже він ніколи не залишався осторонь редакційних проблем, завжди намагався допомогти у їх розв'язанні. Наш обов'язок – його вшанувати, але не стандартно і трафаретно, а чисто по-журналістськи".

В ході коротенької дискусії народилася ідея: підготувати за допомогою ковельських поліграфістів фотоальбом, в якому розмістити світлини, розповіді, поетичні рядки про ювіляра – в першу чергу ті, які стосуються спілкування і співпраці губернатора з мешканцями Ковельщини, краю, де він народився і виріс.
Фотоальбом вийшов гарно поліграфічно оформленим і змістовним, адже добрих справ Бориса Петровича важко було й перелічити. Назвали ми наше унікальне видання "Земне тяжіння". Як нам уявлялося тоді і як ми переконані сьогодні, в цій назві – вся суть єства Бориса Клімчука. Бо де б він не був, які б посади не обіймав, завжди відчував тяжіння землі волинської, яка дала йому життя, крила для злету і людям якої він вірою та правдою служив не один десяток літ.
У вітанні ювіляру ми написали: "Тут відтворено лише незначну частину Вашої біографії, бо для того, аби охопити всі етапи Вашого життєвого шляху, потрібен не один том. Сподіваємося, що в майбутньому з'явиться  книга про Бориса Клімчука, бо Ваші організаторський талант, вміння знаходити спільну мову з людьми, дипломатичний хист, величезний досвід педагогічної, державної, господарської роботи варті того, щоб бути проаналізованими, вивченими і рекомендованими для наслідування".
Ми тоді ніби у воду дивилися: книга про Бориса Петровича таки написана. Шкода лишень, що вже після його смерті. Передчасної, для багатьох несподіваної. Йому б  іще жити й жити, творити й творити, але сталося те, що сталося. З його відходом у Вічність навіть закляті "друзі" зрозуміли, якої  величини Людину  ми втратили. Та що вдієш, коли ми такі є: що маємо, не цінуємо, а втративши – плачемо?..
Розповідати про Бориса Петровича я міг би багато і довго. Адже знав його не один рік і навіть не одне десятиріччя. Бачив його сильним і розгубленим, впертим і жорстким, лірично налаштованим і готовим до чергового етапу боротьби. Він був мінливим, як наше життя, неспокійним, як неспокійна ртуть, твердим, як тверда криця, добрим, як добрий глава великої родини.
При всьому тому він ніколи не був підлим, підступним і лицемірним. Особливо у ставленні до журналістів, яких він шанував й усіляко підтримував. Ще й сьогодні деякі мої колеги згадують: "А от при Борисові Петровичу нам було таки добре!" або: "Більше таких губернаторів не буде".
Ні, він не загравав з "акулами пера". Переживав, коли його критикували (часто-густо несправедливо). Але при всьому тому не цурався живого спілкування з медійниками, систематично проводив для них прес-конференції (наприклад, у Ковелі він з нами зустрічався кожних півроку), відверто відповідав на "найколючіші" питання. Його було цікаво слухати під час виступів на телебаченні, перед сотнями й тисячами волинян на мітингах, вічах, зборах. Клімчук був неперевершеним  оратором, полемістом, правдорубом. Рівних за риторикою йому я не бачив і не бачу досі навіть на Печерських пагорбах у Києві.
Він не тільки переконливо говорив, але й не менш переконливо робив. Про це свідчать справи, які після нього залишилися на Волині. Почавши своє життя господарника "виконробом" на будівництві школи № 11 у м. Ковелі, колектив якої пізніше очолив, наш земляк виріс до "виконроба" всієї Волині, про що можуть багато розповісти його соратники, однодумці і ділові партнери. Разом із ними він будував, займався газифікацією, хоч ніколи не форсував її, бо пророчо казав: "Завжди так не буде, тому не розвалюйте грубки, хлопці", займався ремонтом шляхів і благоустроєм сіл, освітленням автомобільних трас – зрештою, хіба про все розповіси?
Хочу ще сказати про одну визначальну рису Бориса Клімчука: він ніколи не зраджував друзів, з батьківським теплом, але водночас вимогливо ставився до членів своєї команди, оцінював їх не за принципом особистої відданості, а лишень за діловими якостями. І коли їм було важко, він завжди приходив на допомогу. Шкода тільки, що коли важко було йому (а важко було дуже часто), далеко не всі з тих, кому він довіряв, приходили на допомогу йому – хоча б добрим словом…
…Мене він іноді чи то жартома, чи то всерйоз називав "хрещеним батьком". У цих словах частка правди є, бо я був в числі тих, хто "благословив" його на роботу в органах місцевого самоврядування. Будучи головою Ковельської міської ради на громадських засадах, ми з колегами-депутатами у 1990 році рішуче настояли на тому, щоб Бориса Петровича обрали заступником голови міськвиконкому. Він вагався, переживав, але в кінцевому підсумку погодився і прийняв на себе цю нелегку ношу в час, коли не виплачували вчасно пенсії і зарплати, коли у магазинах відчувався дефіцит найнеобхідніших товарів, коли Україна розпочала утверджуватися як незалежна держава.
Час підтвердив, що вибір тоді було зроблено правильно – і самим Борисом Клімчуком, і його соратниками. Сьогодні навіть важко уявити, що наша область, як, зрештою, вся Україна, могли б опинитися без такого рідкісного таланту організатора, філософа,  політика, як Борис Петрович Клімчук.
Честь його пам'яті!
Микола ВЕЛЬМА.

Микола ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 834
Читати далі

Повідомлення в номер / Життєва ріка Івана Федорка

27.08.2015

ФедоркоЖиттєва ріка Івана Федорка

14 серпня ц. р. колишньому прокурору Ковельщини Івану Дмитровичу Федорку виповнилося б сто років. Друзі, колеги та рідні хочуть згадати і відтворити в пам'яті  життя доброзичливої і чесної людини.
Народився Іван Дмитрович в селі Ляховці, що на Станіславщині (тепер – Івано-Франківщина). Дитинство, охрещене війною, спробувало на смак і поневіряння, і бідність, і нелегку працю. У 15 років лишився круглим сиротою. Виховувала малого Іванка рідна бабуся. Вихователем і школою була праця, але й грамоти навчався. Його найголовніший девіз для себе, для дітей та онуків незмінно пройшов через все життя: "Вчитись, вчитись, вчитись".
Саме це йому дозволило у 1940 році стати народним слідчим прокуратури, а згодом поступити на курси Київської юридичної школи.
Навчання перервала війна. У складі 2-го Українського фронту із запеклими боями пройшов Сталінград, Кавказ, Україну, Будапешт, Прагу. Нагороджений багатьма бойовими медалями та орденами.
Іван Дмитрович був фаталістом і часто стверджував: "Від долі не втечеш. Один на весь зріст під кулі стає і йому нічого, а іншого смерть в бліндажі знаходить".
Після війни, у 1946 році, Івана Федорка направляють на Волинь в обласну прокуратуру. В тому ж році він стає прокурором Оваднівського району.
То був драматичний час. Як розповідала дружина Івана Дмитровича, доводилося спати з гвинтівкою під боком із закритими матрацами  вікнами, а дітей ховати під ліжка. Повстанці засуджували на смерть партійних та комсомольських фанатів-активістів, але поміркованих і добрих не чіпали. Страх був, бо ж ішов на роботу і не знав, чи повернеться живим.
У 1953 році Івана Федорка призначили прокурором Ковельського району, а згодом – міста. У 1986 році пішов на заслужений відпочинок.
l
Кожен портрет має світло і тіні. І найкраще людину знають її близькі та рідні. Вслухайся, шановний читачу, у розповідь чарівної і люблячої онуки Олени:
"Наш дідусь – сонячна Людина. Він вмів веселитись і веселити інших, гарно співав і танцював, цікаво говорив. Мої подружки (а нам було по шістнадцять літ) часто просили: "Клич діда!".
Взагалі, до жінок у дідуся ставлення було особливе, джентльменське. Дружина для нього – це святе. Вона – і кохана, і друг, і порадниця, і берегиня роду. Домашня робота завжди ділилася порівну. Він міг куховарити, прати білизну, не говорячи, що був "домашнім" столяром, електриком чи сантехніком. Вмів ремонтувати взуття.
Дідусь завжди радився з бабусею. І хай вона не у всьому розумілась, але підтримувала: "Іване, зваж все і зроби, як вважаєш за потрібне". Так, рішення приймав він, але при цьому була повага до своєї супутниці життя. А нас любив безмежно. Бувало, прийде на обід і бавиться з нами. Взимку в парку на санках каталися, а влітку – на "чортовому" колесі або на річці.
Повірте: його зять, росіянин, який виховувався у дитячому будинку, вважав і називав діда батьком.
Своїми вчинками, всім життям вчив нас – і старших, і менших розуму. Щодня – зарядка, обливання водою. На роботу і з роботи завжди пішки.
В одній застільній бесіді я почула слова: "От працював ваш дід 40 літ прокурором, а що заробив? Ні будинку, ні машини, ні грошей". Що скажеш тому самовпевненому чоловіку? Він не розуміє, що людина, особистість вимірюється не багатством, а гідністю і чесністю, добропорядністю і скромністю.
Бувало, вдома хтось необережно висловлювався: "Ще б до цього столу ікорки чорної та й на закусочку!".
Дідусь сердито перечив: "Маєте хліб і до хліба, то й дякуйте Богові".
Про скромність і невибагливість – особливе слово.
Колись на юридичних курсах над ним насміхалися через просту, поношену, "блаженну" одежу.
Він на це не звертав уваги. Сідав на першу лаву і записував лекції професури. Таку ж пораду мені дідусь давав, і не раз. Бабуся згадувала: "Як приїхали до Ковеля, то в прокуратурі довгий час жили. Я спала на дивані, а Іван на столі накривався шинелею й нікому не скаржився".
Ви думаєте, що він не бачив недоліків тієї системи? Реально бачив і нерідко обурювався, а часом підсміювався над торішніми чинушами. Казав: "Так, і те  погано, і це не так, але жити потрібно" або: "Знаєш, Таїсо, партбюро вимагає у мене, прокурора, відповіді, чому кури погано несуться в районі! Сміх та біда".
Зрештою, яка б не була система, але в роботі ти маєш бути чесним, порядним та відповідальним. Згадую, як на похоронах дідуся одна жіночка цілувала руки бабусі і казала: "Спасибі посмертне вашому чоловікові, він врятував мого сина".
Дідусь – це вітер непосидющий. Пішов на відпочинок – відпочивай! Е, ні – не та натура.  Працював на підміні у Волинській прокуратурі. Виступав з лекціями від товариства "Знання" з питань запобігання злочинності. Його хотіли бачити, запрошували і слухали.
Дім, дача, сад – це його хобі. Завжди старався бути із своєю Таїсою – і в гостях, і на дачі, і на ринку. Так на ходу і пішов до Царства Небесного.
Прийшов з ринку і впав на ліжко. Й полетіла душа в Небеса. На похоронах було багато людей, а це – свідчення того, що його шанували, сумували за ним”. 
l
Розпитую про Івана Федорка у колег, які з ним працювали або були добре знайомі, й теж чую  добрі слова. Щоб довершити портрет, загляньмо за світлі маяки  і послухаймо його сповідь:
"Волинь стала для мене другою батьківщиною. Тут народилися і виросли мої діти. Радію тим змінам, які відбулися після війни на Волині. Пригадую, як я приїхав в лютому 1946 року в Ковель. Місто було у руїнах, люди жили в землянках. Скрізь – бездоріжжя, не було електрики, працювали при каганцях з артилерійських гільз. Школи, клуби зруйновані, але народ активно взявся за відбудову.
Зараз Волинь, Ковельщина – невпізнані. Всюди дороги, суцільна електрифікація. Хто мріяв, що в місті Ковелі будуть 9-поверхові будинки, заводи? Немає чого гріха таїти, траплялися випадки,  і непоодинокі, коли окремі відповідальні працівники втручалися у розслідування і судовий розгляд справ.
Працівники прокуратури мають бути взірцем беззастережного додержання правопорядку, надійно захищати інтереси громадян і разом з тим рішуче класти край будь-яким правопорушенням, вести непримиренну боротьбу зі злочинністю".
l
Я не фаталіст. Вважаю, що людина сама спрямовує долю у те чи інше русло життєвої ріки. Життєва ріка Івана Федорка, хай із порогами, вирами, бурхливою течією, але з чистою і прозорою водою. Дай, Боже, кожному теперішньому працівнику прокуратури будь-якого рівня мати подібну "ріку" і добру пам'ять про себе.
Анатолій ВОЛОДИМИРЕЦЬ.

14 серпня ц. р. колишньому прокурору Ковельщини Івану Дмитровичу Федорку виповнилося б сто років. Друзі, колеги та рідні хочуть згадати і відтворити в пам'яті  життя доброзичливої і чесної людини.

Анатолій ВОЛОДИМИРЕЦЬ.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 837
Читати далі

Повідомлення в номер / Теща і зять

27.08.2015

images (2)Теща  і  зять

Микола з Поліною були з багатодітних сімей. Коли побрались, на спадщину не надіялись, все починали з нуля. Винаймали одну кімнату і працювали обоє, стараючись на свою домівку. Це було їхньою найбільшою мрією – переступити поріг власного будинку. Він у шахту спускався щодня, вона в приміському колгоспі на землі – вирощувала буряки. 
Як згадає, сльози на очі навертаються. Все ж вручну робилося. Після війни техніки ніякої. Літом в спеку гнули спину, а восени мокли  на дощі і мерзли згодом на  морозі, доки копали й вивозили буряки на цукрові заводи. То й не диво, що ті пальці на руках і ногах повикручував  поліартрит.
Потроху почали будуватися і звели дім, надвірні будівлі. Коли перебрались у свою хату, вважали себе найщасливішою сім’єю. Народились діти – спочатку син, через 10 років дочка. Тож прийшлось синові, коли одружився, помагати будуватись, бо згодом і донька заведе сім’ю, то вже буде коло них жити. Подбали разом із сватами, і син теж став жити в своєму домі. Доньчин чоловік був з іншої області, дав згоду жити з батьками дружини. То й добре.
Прийшов на все готове. Ні за що не треба думати. Тільки шануйся і живи. Батьки, хоч і на пенсії вже були, ще здужали утримувати велике господарство. Поки не було онуків, зять у всьому допомагав: і сіно косив для корови, і в городі разом з усіма працював, в ремонті будівель брав участь. Одним словом, завойовував авторитет. А як народились діти, чоловіка ніби хто підмінив: ні за холодну воду не брався, бо більше став заробляти, одержавши вищу посаду. То й запанів.
Микола вже не здужав господарювати, бо захворів. Продали корову. А після смерті його і Поліна подалась, скосив її поліартрит. Добре, що хоч за онуками бабця Поля пильнувала, і тепер не їй донька помагала, а вона доньці і тоді, як дозволяло здоров’я. Зятеві байдуже було, що хтось там хворів, що комусь треба допомогти по господарству. Як начальник, дозволяв собі «затримуватись» на роботі, іноді «під градусом» приходити. Поводився грубо з дружиною, тещею.
Жінки терпіли – мати, щоб не нашкодити дочці, а дочка, щоб ще гірше не було. Зарплату приносив, не пропивав. Захворіли діти, і він же таки добився, аби їх відправити в санаторій. На південь повезла дочка.
А другого дня, коли зять уже вдягався на роботу, до хати зайшли його старенька мати і сестра.
– О, а це яким вітром? – здивувався.
– А таким, що хай мати ще трохи в тебе поживе, братику, бо я вже втомилась.
– А чому?
– От поживе в тебе, то побачиш, чому.
– Як мати вже стара і її треба доглядати, то ти мені привезла, а як заповіт на спадщину, то вона на тебе оформила?
– Але ж це тимчасово, братику. А де твоє більше сімейство?
– Повезла дружина дітей на море.
– От-от, і я на море поїду. Я теж хочу відпочити.
– Ну й відпочивай собі на морі, і від мами, – обізвалась теща. – А як відпочинеш, привези зимовий мамин одяг, бо я вже сваху не відпущу. Житиме зі мною в моїй кімнаті. Місця вистачить. Будемо разом з нею старість коротати. Веселіше буде і їй, і мені. А то всі порозходяться по роботах, по науках, а ти сиди, як пень, цілий день, хоч вовком вий. А ввечері поприбігають: хто уроки вчить, хто біля телевізора сидить, ні до кого й обізватися. А тепер ми хоч наговоримось. Правда,свахо?
Занімів зять, уважно слухав тещину тираду і дивувався, скільки в цієї жінки доброти і милосердя – сама ж нездорова, а підтримує немічну сваху. А мати, по всьому видно, дала згоду залишитися.
Сестра не забарилась поспішити назад в дорогу, пообіцявши, що привезе все необхідне. Навіть снідати не згодилась, щоб, може, не передумала невістчина мати. Брат провів сестру.
Зять приїхав на обід згодом і привіз усякої смакоти. А свахи за цей час і борщу наварили, і улюблені вареники його.
Мати якось ніби ожила, повеселішала, а по приїзді була дуже скромна. Увечері зустрів дружину на вокзалі і похвалився новиною, що в них тепер дві мами. Вона не здивувалась, відчувала, що так вчинить його сестра, бо колись натякала на те, щоб і невістка погляділа свекруху.
– А як же тепер будемо до них звертатись? Коли я кликатиму – моя озиватиметься, а як ти – твоя? – звернувся чоловік.
– Мамо Полю і мамо Ганю будемо кликати, тоді точно не переплутаємо, – відповіла і подумала, як один випадок в житті може змінити людину. Слава Богу, що в кращий бік.
Валентина ОСТАПЧУК.

Микола з Поліною були з багатодітних сімей. Коли побрались, на спадщину не надіялись, все починали з нуля. Винаймали одну кімнату і працювали обоє, стараючись на свою домівку. Це було їхньою найбільшою мрією – переступити поріг власного будинку. Він у шахту спускався щодня, вона в приміському колгоспі на землі – вирощувала буряки. 

Валентина ОСТАПЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 801
Читати далі

Повідомлення в номер / Статистика

27.08.2015
Експорт та імпорт послуг  підприємствами міста 
Господарюючі суб’єкти міста за  січень-червень 2015 року  експортували послуг на 594,4 тис. дол. США, що на 38,9% менше до обсягів січня-червня 2014 року. Імпорт послуг зменшився на 39,3% і склав 234,6 тис. дол. США. Перевищення обсягів експорту над імпортом дало позитивний результат зовнішньої торгівлі послугами в сумі 359,8 тис. дол. США.
Питома вага міста в загальнообласних показниках експорту та імпорту послуг за січень-червень 2015 року  складає, відповідно, 2,2 % та 3,5% .
Управління статистики
 у Ковельському районі.

скачанные файлы (2) 
Експорт та імпорт послуг  підприємствами міста 


Заробітна плата в січні–червні 2015 року


Зовнішня торгівля послугами в районі







    
                

                
               

                    Коментарів до новини: 0

                    Переглядів новини: 565
               
Читати далі

                

        









        

                
Повідомлення в номер / Субсидії — через “Укрпошту”
    

        

        

                27.08.2015 
        

        

                
    
скачанные файлы (1)Субсидії — через “Укрпошту”


Якщо Вам необхідно оформити житлову субсидію, і Ви не маєте бажання і часу стояти в чергах, то “Укрпошта” стане для Вас надійним партнером у вирішенні даного питання. 


Звернувшись до будь-якого відділення “Укрпошти”, Ви маєте можливість отримати кваліфіковану консультацію та необхідну інформацію про дану послугу, а також реєстрованим поштовим відправленням направити документи на отримання необхідної послуги на адресу суб’єкта її надання.


Удосконалений механізм надання населенню житлових субсидій, що пов’язаний із реформуванням системи адресного надання соціальної допомоги створює новий підхід до оформлення пільг та субсидій.


«Перевагами нового порядку надання субсидій є спрощений механізм подачі документів до управління соціального захисту населення. Для того, щоб подати документи для призначення субсидії (заява про призначення житлової субсидії та декларація про доходи і витрати), людині потрібно звернутися до будь-якого відділення поштового зв’язку “Укрпошти”, — зазначив в. о. генерального директора УДППЗ «Укрпошта» Ігор Ткачук.


Укрпошта забезпечить швидку та гарантовану доставку документів. Таким чином, завітавши один раз до поштового відділення, Ви не тільки можете відправити документи на оформлення субсидії, а й скористатися іншими послугами “Укрпошти”.


Світлана МОКІЙЧУК,


заступник начальника Центру поштового зв’язку №4 Волинської дирекції УДППЗ «Укрпошта».


Якщо Вам необхідно оформити житлову субсидію, і Ви не маєте бажання і часу стояти в чергах, то “Укрпошта” стане для Вас надійним партнером у вирішенні даного питання. 


Світлана МОКІЙЧУК.

    
                

                
               

                    Коментарів до новини: 0

                    Переглядів новини: 749
               
Читати далі

                

        









        

                
Повідомлення в номер / Військова служба —  за контрактом
    

        

        

                27.08.2015 
        

        

                
    
Військова служба — 


за контрактом


5Військова служба — за контрактом


Ковельський об’єднаний міський військовий комісаріат запрошує на військову службу за контрактом офіцерів запасу, солдат та сержантів запасу, а також інших військовозобов’язаних міста Ковеля та Ковельського району віком від 18 до 40 років, які не мають судимості та придатні за станом здоров’я.


Сергій ГЛАДУН.

    
                

                
               

                    Коментарів до новини: 0

                    Переглядів новини: 1036
               
Читати далі

                

        









        
        

                27.08.2015 
        

        

                
    
Як заощадити на тарифах 


і допомогти енергетикам?


лампочкаЯк заощадити на тарифах і допомогти енергетикам?


Добовий графік навантаження об'єднаної енергетичної системи України має значну нерівномірність. Він характеризується піком навантаження в години вечірнього максимуму, провалом навантаження в години нічної зони доби і майже рівномірним споживанням електричної потужності протягом годин ранкового та денного часу доби.


Микола Євдокимов.

    
                

                
               

                    Коментарів до новини: 0

                    Переглядів новини: 877
               
Читати далі

                

        









        
        

                27.08.2015 
        

        

                
    
Зустрічаємо книгу Валерія Макеєва


“100 днів полону або позивний «911»


Незабаром читачі ковельських бібліотек матимуть змогу познайомитись із книгою-сповіддю Валерія Макеєва — волонтера, громадського діяча, який влітку 2014 р. пройшов воєнний Схід України й опинився за гратами у підвалі, де не діють жодні закони і правила, а все будується винятково на людських стосунках. 


Це документальна розповідь про паралельний вимір, який існує в нашому світі за кілька сотень кілометрів: жорстокі ополченці, російські десантники, психологічні допити, приниження, катування… 


Людина надзвичайно міцного духу, Валерій Макеєв повернувся з полону і написав книгу. «100 днів полону або позивний «911»»  — це не просто нотатки в’язня «ЛНР», це посібник на тему, як вижити у нелюдських умовах і залишитись людиною. Свого листа на адресу нашої бібліотеки автор завершив словами: «Книга – це зброя. Надзвичайно потужна. Дуже необхідна зброя на нашому шляху до перемоги, до миру».


Ольга Бичковська, 


бібліотекар Ковельської центральної районної бібліотеки.


100 днів полонуЗустрічаємо книгу Валерія Макеєва


“100 днів полону або позивний «911»


Незабаром читачі ковельських бібліотек матимуть змогу познайомитись із книгою-сповіддю Валерія Макеєва — волонтера, громадського діяча, який влітку 2014 р. пройшов воєнний Схід України й опинився за гратами у підвалі, де не діють жодні закони і правила, а все будується винятково на людських стосунках. 


Ольга Бичковська.

    
                

                
               

                    Коментарів до новини: 0

                    Переглядів новини: 606
               
Читати далі

                

        









        

                
Повідомлення в номер / З вогнем жартувати не можна!
    

        

        

                27.08.2015 
        

        

                
    
З вогнем жартувати не можна!


Шановні волиняни!


На території області триває пожежонебезпечний період, існує надзвичайно високий ризик виникнення пожеж на зернових полях, торф’яниках, в лісах. 


За статистикою, за останній час в області виникло 9 пожеж на зернових полях, під час яких вогонь знищив посіви на площі понад 30 га. Також трапилось майже півсотні пожеж на торф’яниках загальною площею понад 133 га, більше 70 пожеж в лісових масивах на площі 125 га, стільки ж загорань сухої трави. Під час спалювання стерні двоє господарів зазнали термічних опіків, вогонь знищив понад 10 житлових і господарських споруд.


Як засвідчили факти, 99% пожеж в екосистемах виникли з вини громадян, які зумисно спалювали на полях післяжнивні залишки або розпалювали багаття на торф’яниках і в лісах. Швидкому розповсюдженню вогню на зернові поля та величезні площі торф’яників сприяли пориви вітру, суха і спекотна погода.


Найбільше цих пожеж зареєстровано в Камінь-Каширському, Любешівському, Ратнівському, Маневицькому, Горохівському, Шацькому, Любомльському, Луцькому районах області. 


Слід сказати, що якби загорання на торф’яниках були вчасно виявлені на початковій стадії та на їх локалізацію органами місцевої виконавчої влади були залучені необхідні технічні засоби, підрозділи місцевої пожежної охорони і населення, то для гасіння вищезгаданих пожеж в екосистемах не довелося б витрачати величезні матеріальні ресурси та пальне для забезпечення роботи десятків одиниць пожежної техніки, особовий склад в складі зведених загонів з інших районних підрозділів Державної служби з надзвичайних ситуацій області. 


Тому з метою запобігання нових випадків масштабних пожеж на торф’яниках і в лісах кожен громадянин повинен суворо дотримуватись правил пожежної безпеки в екосистемах та в побуті. Пам’ятайте, що спалювання сухої рослинності, післяжнивних залишків та розведення багать на торф’яниках – це не тільки порушення правил пожежної безпеки, а й злочин проти природи.


З метою контролю за станом дотримання вимог пожежної безпеки в населених пунктах області щодня проводитимуться рейдові перевірки за участю працівників наглядово-профілактичних органів управління ДСНС області, екологічної інспекції, лісового господарства, правоохоронних органів, органів місцевої влади та ЗМІ. Громадяни, які допустили порушення вимог пожежної безпеки на своїх присадибних ділянках чи земельних паях, будуть притягнуті до адміністративної відповідальності. Контролюючими органами уже накладено 60 штрафів, а по двох фактах порушено кримінальні справи. 


У разі пожеж, що спричинили знищення чи пошкодження зернових культур, лісових масивів та значних площ торф’яників, до винних у їх виникненні будуть застосовані більш суворі заходи впливу аж до відшкодування завданих державі збитків. 


Управління ДСНС області.


скачанные файлыЗ вогнем жартувати не можна!


Шановні волиняни!


На території області триває пожежонебезпечний період, існує надзвичайно високий ризик виникнення пожеж на зернових полях, торф’яниках, в лісах. За статистикою, за останній час в області виникло 9 пожеж на зернових полях, під час яких вогонь знищив посіви на площі понад 30 га.


Управління ДСНС області.




    
                

                
               

                    Коментарів до новини: 0

                    Переглядів новини: 610
               
Читати далі

                

        









        

                
Повідомлення в номер / Гороскоп (з 31 серпня по 6 вересня)
    

        

        

                27.08.2015 
        

        

                
    
Гороскоп


(з 31 серпня по 6 вересня)


imagesГороскоп (з 31 серпня по 6 вересня)


ОВЕН. Успішний тиждень. Але у справах бажано дотримуватися певної послідовності, інакше не уникнути метушні та дрібних помилок. У вихідні не відмовляйтеся від запрошення на вечірку: приємно проведете час, нові знайомства можуть виявитися корисними.


ТЕЛЕЦЬ. Гарний час для обмірковування нових ідей і планів. Ви будете приваблювати оточуючих щирим бажанням прийти на допомогу у важку хвилину...

    
                

                
               

                    Коментарів до новини: 0

                    Переглядів новини: 894
               
Читати далі