Духовна окраса нації
Михайло Вербицький – композитор, диригент, священик. В усьому, що він робив, потужно відчутний духовний вимір світу й людини, за яким він жив. Не випадково музичним творам його винятково притаманне відчуття картини світу у плині часу ніби згори, всеосяжно, як на долоні.
В складних і суперечливих умовах свого часу М. Вербицький належав до тих рідкісних особистостей, які вірили у найвище, божественне покликання людини і відродження рідної України. Звідси, напевне, й безмежна віра в музику як сотворяючу сакральну силу буття. Недарма наш сучасник Кирило Стеценко підтвердив цю думку, сказавши: "Узагалі музика для українців – це щось набагато більше, ніж просто "музика". Це прояв "загадкової української душі" та її особливий потяг, те, що нас вирізняє з-поміж інших народів".
Певно, тому нині ми відчуваємо невимовно високу міру присутності цієї Людини: тут, серед нас, в українському світочасі, попри всі суперскладні реалії, переможної в своїй непохитності. І це є щось незнищенне і вічне, як сама музика взагалі і, зокрема, його музика до Гімну України.
Отак, якось природно й безпосередньо, він став учасником багатьох ключових духовних, культурних, патріотичних і героїчних подій, в яких українське суспільство піднялося до вищого осягнення свого призначення. Яскравим прикладом є випадок, коли в Криму нашим воїнам запропонували перейти на сторону Росії, а вони у відповідь гордо заспівали Державний гімн, і його мелодія понесла світлу й джерельну енергетику у небесну вись.
А скільки разів в останній час звучав наш Гімн і в трагічних, і в героїчних обставинах! І кожного разу в його музиці відчувалось гармонійне переплетення часу, вічності буття, глибини душі, героїки, віри, оптимізму. Автор музики Гімну умів любити Бога і Україну з усією самовідданістю серця. І нині озивається до нас з українського неба зоря його любові і віри як найдорожча цінність.
Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 р. в селі Явірник Руський поблизу м. Перемишля (тепер м. Пшемисль у Польщі) в родині священика Греко-католицької Церкви. Коли йому було 10 літ, помер батько, і ним заопікувався перемиський владика І. Снігурський, відомий український і церковний громадський діяч Галичини. Михайло навчався у гімназії, співав у церковному хорі, отримавши ґрунтовну музичну освіту. На формування музичних уподобань мали вплив твори Гайдна, Моцарта і українських композиторів М. Березовського і Д. Бортнянського та ін.
В 1850 р. закінчив Львівську духовну академію і висвятився на священика. Був одружений, але дружина рано померла, залишивши двох малолітніх дітей. Був священиком різних парафій, аж доки через 6 років не одержав постійне місце у селі Млини у Покровській церкві – пам'ятці ХVІІІ ст., де прожив до кінця своїх днів. Займався громадською, педагогічною діяльністю, писав статті і музичні твори, керував хорами. Є автором понад 100 музичних творів (близько 40 з них – церковні). Серед них – і музика Державного гімну.
В 1863 р. в журналі "Мета" у Львові був опублікований вірш П. Чубинського "Ще не вмерла Україна", і М. Вербицький поклав його на музику. Рукопис першого варіанту зберігся, і нині знаходиться у Львівській Науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України. Вперше нову патріотичну пісню, якій випало стати Гімном України, сам композитор виконав перед студентами-"громадівцями", а 10 березня 1865 р. на Шевченківському вечорі в Перемишлі її хорове виконання прозвучало на завершення концерту. Відтоді твір набув величезної популярності серед національно свідомих галичан.
7 грудня 1870 р. Вербицький помер, і похований поряд із дружиною на сільському цвинтарі неподалік Покровської церкви. Спочатку на могилі стояв дубовий хрест, а в 1934 р. односельці та члени студентського товариства "Боян" зі Львова встановили кам'яний пам'ятник у формі ліри з написом: "Піонірові української пісні – Громадянство" та прізвищем і датами життя композитора.
Після падіння прокомуністичного режиму Польщі українська спільнота Перемишля почала знову відкрито вшановувати пам'ять М. Вербицького. Ініціативу підхопили львів'яни, які виготовили металеву огорожу із зображенням тризуба і ліри, яку 1990 року встановили на могилі.
До с. Млини прибуло близько 500 представників львівської громади на чолі з В'ячеславом Чорноволом. Вперше після довгих років забуття відбувся велелюдний мітинг, де звучали щирі слова визнання і вдячності авторові музики до Державного гімну України.
Надалі могилою композитора опікується українська громада Перемишля, Яворівська райрада і Товариство "Надсяння". Висадили тую, алею виклали плиткою, відреставрували нагробок. Згодом збудували каплицю-пантеон. Архітектор зі Львова – І. Коваленко.
12 квітня 2005 р. було урочисте відкриття. Над входом розміщена мідна ліра і малий Герб України – Тризуб. Освятив споруду митрополит перемисько-варшавський Української греко-католицької Церкви І. Мартиняк. Територія цвинтаря біля Покровської церкви впорядкована. В дні, коли православні і греко-католики відзначають свої свята, там, як і колись, лунає українська мова.
Михайло Вербицький, за словами С. Людкевича, "був не тільки музикантом, а й символом нашого національного відродження".
Навесні цього року мені зателефонувала однокласниця із Збаража, яка повернулася з Польщі, де в складі делегації перебувала на ювілейних заходах на могилі М. Вербицького. Дійство було багатолюдне з числа громадян України, Польщі. Звучали хори, духові оркестри, виступи. Зачитували послання від президентів України і Польщі. На пантеоні розмістили Державні прапори України, Польщі і Євросоюзу. Море квітів. Все доглянуто, впорядковано, організовано. На моє прохання землячка вклонилась і поклала квіти й від імені Ковельської філії "Союзу Українок" авторові музики до Гімну України.
Антоніна ГЛАДУН,
член Ковельської філії
"Союзу Українок".
Михайло Вербицький – композитор, диригент, священик. В усьому, що він робив, потужно відчутний духовний вимір світу й людини, за яким він жив. Не випадково музичним творам його винятково притаманне відчуття картини світу у плині часу ніби згори, всеосяжно, як на долоні.
Антоніна ГЛАДУН.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1025
Пахне серпень хлібом
Духовна окраса нації
Благодать Божа над тобою, Катрусю!
Благодать Божа над тобою, Катрусю!
Творчий світ
Від четверга до четверга
І жартома, і всерйоз
Де лелека родиться, там щастя водиться
Затримали серійного квартирного злодія