Рідній п’ятій школі – 70!
2 грудня 2015 року загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 відзначатиме свій 70-літній ювілей. За цей поважний вік змінилося все навколо – наше рідне місто, повиростали діти та стали зрілими людьми, і тільки школа, як і колись, залишилася молодою і юною.
За 70 років свого існування для багатьох ковельчан загальноосвітня школа № 5 стала джерелом спогадів шкільного життя, символом дитинства і юності. Зорепадом проносяться роки, летять, аби ніколи не повернутися. Та в пам'яті учнів 70-річної ювілярки завжди живуть, не тьмяніють сторінки її історії.
З початком визволення Ковеля від німецьких окупантів розпочалася відбудова мережі закладів освіти і, як наслідок, у вересні 1945 року однією з перших відкрила свої двері дітям післявоєнного міста школа № 5. Вона функціонувала у двох вцілілих приміщеннях, пристосованих для навчання.
Учні початкових класів навчалися в одноповерховому будинку, що стояв на перехресті вулиць Міцкевича та Червоноармійської (нині Грушевського), біля нинішнього Народного дому "Просвіта". Серед перших її вихованців були П. Худопаров, В. Маркусик, В. Черняк, А. Гром, М. Герман, Г. Слабушевська, Н. Слабушевська, О. Малашевська, Л. Майданська та багато інших.
Учні середніх і старших класів здобували знання у напівзруйнованому двоповерховому приміщенні на вул. Леніна, 68 (зараз Незалежності, що було розміщене у дворі магазину "Вопак"). Семирічна школа була переповнена, учні навчалися в дві зміни, заняття розпочиналися о 9 годині і закінчувалися о 19-ої.
Учителі під вмілим керівництвом Івана Олександровича Шабріна докладали максимум зусиль, аби діти здобували якісні знання, стали єдиною шкільною родиною в тяжкі часи становлення закладу і навчалися у затишному приміщенні. Разом із своїми вихованцями вони ремонтували класні кімнати, встановлювали меблі. У позаурочний час учні відвідували фізичний, хімічний, музичний, драматичний та рукодільний гуртки, які функціонували у школі.
Щоранку школа гостинно зустрічала дітей, і до пізнього вечора її коридори повнилися дзвінкими голосами. Хоча було нелегко, проте вчителі Г. Ф. Банько, М. І. Полухтович, М. М. Тарасюк, М. Ф. Шелегеда, Ц. І. Дворкіна, Л. С. Гушинець, Л. П. Шарунович (Вельма), З. А. Масюк зуміли поселити в юних душах надію і віру в свої сили.
l
З кожним навчальним роком збільшувалось число учнів, педагогічний колектив поповнювали нові педагоги: А. В. Данилюк, Н. Й. Мартинчук, В. І. Зябкін, Г. Т. Кожем'якіна, О. Г. Новосад, Т. Д. Зеленіна, Є. Ф. Чепіга, Н. П. Порохова, Г. М. Гайдаєва, О. Д. Гаврилюк.
Протягом 1948-1949 р.р. навчальний заклад очолював Іван Олександрович Карпов, якого на початку 50-х змінив Леонтій Андрійович Мартинчук. У цей час заступником директора з навчально-виховної роботи у школі працювала Тамара Карпівна Водолазька, свою педагогічну діяльність розпочали А. Д. Щербина, О. Я. Ножак, К. А. Мамчур, О. Л. Сьомченко (Павелко).
Протягом шістнадцяти років (1951-1967 н. р.) директором семирічної школи № 5 була мудра та толерантна жінка – З. М. Трошанова, до якої з любов'ю та шаною ставилися вчителі, учні й батьки. Вона вміла дібрати ключик до людських сердець, як ніхто інший, підтримати, зрозуміти, окрилити і надихнути. Вона була мудрим наставником для своїх вихованців і незмінним порадником для колег-педагогів.
З 1951 року школа переходить на викладання програм російською мовою. Шкільний колектив поповнюється новими педагогічними кадрами: Н. Ф. Приступою, А. Г. Степаненком, Н. М. Балецькою, Г. С. Вишневською. Згодом на десятки років зі школою пов'язали своє життя Ф. І. Бабич, Н. П. Іванчук, Л. В. Вітрик, З. І. Коростильова, К. Г. Сікорська, Н. Г. Царик, В.О. Попова, В. Я. Лукашук, Н. І. Козачук, О. П. Здихальська, Г. Войцуцька та багато інших молодих педагогів. Незабутніми залишилися у пам'яті випускників походи, розмови біля вогнища, вечори відпочинку, які організовували Тамара Буранова та Клара Кириєнко.
Сьогодні вже немає серед нас багатьох з них, тих, хто все життя "сіяв розумне, добре, вічне", хто віддавав себе дітям, хто брав чужі клопоти й турботи на свої плечі. Життя цих людей було нелегким, та ж їм судилася щаслива доля – вічно жити в пам'яті своїх вихованців, у нашій пам`яті.
l
У 1967 році школа стала восьмирічною і справила своє новосілля у приміщенні на вул. Театральній, 17. З тих пір з її стін завжди лунає дитячий гомін, а дзвоник кличе на уроки нові покоління учнів.
З 1967 по 1990 р.р. (майже 23 роки) директором школи був Володимир Степанович Дибкалюк (на знімку вгорі він разом з педколективом). Він був вмілим організатором і вимогливим керівником, майстерним педагогом. Саме таким Володимир Степанович залишився у пам'яті тих, хто знав його, працював поруч із ним і кого він виховував.
Під його керівництвом працювали Л. М. Багнюк, О. І. Денисова, Г. М. Сіра, Т. К. Доброхлоп, Г. С. Мельник а пізніше – Т. В. Кривцун, Р. І. Самчинський, В. А. Шевчук, О. М. Харчук, В. О. Мірошнік, Н. С. Рудницька, Т. Д. Матюхіна, М. М. Солоїд, В. Т. Мовчан, Є. Є. Дідицька, О. В. Нечипорук, А. О. Музичук та багато інших вчителів. Вони примножували славні здобутки своїх колег-попередників.
З 1990 року педколектив школи очолив Віталій Олександрович Кубай. Саме завдяки його наполегливій праці та відданості школі збулася мрія багатьох поколінь наших учнів – рішенням міськвиконкому від 10.02.1992 року навчальний заклад став середнім з українською та російською мовами навчання.
У період утвердження державної Незалежності України, її духовного відродження пріоритетами виховної роботи у школі стало формування у дітей рис патріотів незалежної України. У школі розгорнута велика пошукова робота, було зібрано багато цікавих матеріалів, написано чимало наукових та дослідницьких робіт, які були високо оцінені.
З 1994 по 1999 р.р. на посаді директора школи працював Василь Григорович Шворак, який доклав багато зусиль для розвитку навчального закладу. За його керівництва розпочалося вивчення іноземної мови та інформатики з першого класу, відкрилися спортивні класи з плавання.
Багато років ділився своїм досвідом і практичними навичками зі своїми вихованцями В. М. Мартинюк. Нашу шкільну родину не можна уявити без людини, з якою пов'язано багато років творчого злету закладу, – Т. В. Кучерявої, а також без чудових педагогів, через турботливі руки яких пройшли сотні дитячих сердець, хто віддав школі багато років свого життя: Г. П. Гнєушевої, Н. М. Сиротюк, В. Г. Хлап, М. С. Грищенко, В. Т. Сергієнко.
l
Школа – це величезний світ, у якому складним процесом навчання, як диригенти, понад 25 років незмінно керують О. В. Романюк та О. І. Пащук. Їх імена цьогоріч поповнили Почесну книгу історії нашої школи. Для них учитель – це не просто професія, це стало їх покликанням.
Славні традиції та починання своїх педагогів-колег підхопили і нині продовжують Т. О. Янко, С. І. Дмитрук, Т. В. Лисиця, Н. М. Семенюк, бібліотекар школи О. В. Андрійченко.
З 1999 навчального року школу № 5 очолює Ярослав Васильович Стасюк (на знімку внизу він під час наради з учителями школи). Незмінними помічниками у вирішенні кардинальних питань навчально-виховного процесу закладу є його заступники – Світлана Антонівна Меченко та Катерина Юхимівна Дрипа. У школі працює два вчителі-методисти: С. А. Меченко, О. І. Пащук та два старших вчителі: Я. В. Стасюк, Н. М. Семенюк.
Свої знання передають підростаючому поколінню Л. В. Луцюк, Г. В. Щур, С. А. Музичук, М. В. Матвіюк, О. В. Лагода, В. В. Майданець, Р. В. Данилюк.
Учні школи охоплені профільним навчанням, беруть активну участь у шкільному та позашкільному житті. Робота юних наукових дослідників школи в галузі історії неодноразово знаходила обласне та державне визнання, адже вихованці школи є активними слухачами секції історії ковельської філії Волинської обласної Малої академії наук України.
За багато років змінювався колектив учителів школи, який нині поповнили молоді педагоги О. Р. Кульцман, І. А. Паримончук, Н. В. Курач, М. С. Ладан, І. В. Підгірська, І. В. Мельничук. Маючи прекрасні традиції, значний науковий і творчий потенціал, колектив постійно прагне до вдосконалення навчально-виховного процесу, змісту і форм педагогічних методів і технологій.
Загальноосвітня школа № 5 – це не просто навчальний заклад, а друга домівка для учнів і для вчителів. Усі ми – шкільна родина, у якій поважають один одного, піклуються про молодших, допомагають старшим, діляться досвідом.
У свій час загальноосвітню школу № 5 закінчили О. Я. Кравчик та Л. О. Сметюх. Нині вони виховують в стінах рідної школи юне покоління ковельчан. Наш колектив пишається учительською династією Сиротюків. Школа навчила і виховала не одне покоління учнів. Багато колишніх вихованців привели в стіни рідної школи своїх дітей та онуків. Здавалося б, лише вчора вони були учнями, а сьогодні – батьки: Д. В. Рогатіна (Коренга), О. М. Савенко, А. Ю. Оришкевич, О. Ю. Кузьмік, А. Ю. Антошкіна, І. Ю. Смолякова, Є. С. Дзюба, Г. В. Дзюба, В. В. Тарасюк, А. В. Чечель, П. І. Чечель та багато інших.
l
За свій поважний вік істотно змінилась наша школа. Змінилися методики і підручники, на зміну рахівниці прийшов комп'ютер. Так з кожним роком росла наша школа, утверджувалася, розквітала. Десятиліттями сіяла паростки мудрості, досвіду, знань у дитячі серця. І вони проросли. Щороку зі стін маленької, але по-домашньому затишної і привітної школи йшли випускники. А їх за сім десятків років було більш як 3000!
Розлетілися у широкий світ змужнілі і дорослі діти школи. І стало цвіту п'ятої школи по всьому світу. Їх, випускників ЗОШ № 5, можна зустріти у різних куточках нашої землі: в Росії, Словаччині, Чехії, Угорщині, Швеції, Італії і навіть в далекій Америці. Є серед них військові, бізнесмени, вчителі, лікарі, журналісти, робітники. Є артисти, менеджери, бухгалтери, економісти...
З-поміж наших випускників є й такі, яких школа ніколи не зможе забути. Це хлопці, які ціною власного життя виконали свій обов'язок перед державою, – Анатолій Шевченко та Олексій Тарасюк. На них рівнялося і буде рівнятися не одне покоління школярів.
Як і 70 літ тому, вирує у школі життя. Сьогоднішні педагоги, як і їх попередники, сповідують загальновідомі істини: Віру – в силу знань і праці, Надію – на добро, красу, людяність та Любов – до людини, Батьківщини, життя. Школа – це Вічність.
Це мудра, втомлена, але завжди усміхнена Вічність, що дивиться на нас очима вчителів та учнів, очима незгасної любові, доброти.
Олена Пащук,
учитель історії та правознавства.
Фото з архіву ЗОШ № 5.
2 грудня 2015 року загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 відзначатиме свій 70-літній ювілей. За цей поважний вік змінилося все навколо – наше рідне місто, повиростали діти та стали зрілими людьми, і тільки школа, як і колись, залишилася молодою і юною.
Олена Пащук.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1082
Чи "зануда" ви?
Від четверга до четверга
З професійним святом!
Підписано меморандум про співробітництво з міжнародним благодійним фондом
Рідній п’ятій школі – 70!
Рідній п’ятій школі – 70!
Коледж приймає гостей
Писати потрібно правду
Що мене хвилює?