14.04.2016

Р 7

Ковельському медичному коледжу-70

РОКИ СТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА ВИЗНАННЯ

У навчального закладу, як і в кожної людини, є свій день народження, своя біографія, певні етапи, що відіграють особливу роль у його житті.
Ювілей – перехрестя минулого, теперішнього і майбутнього. Сьогоднішній вік коледжу – це 70 років з часу заснування, помножених на долю кожного, кому медична школа стала Alma mater.
Оскільки засіяна нива має заколоситися, а посаджене дерево дати плід, так і розпочата з Божого благословення сімдесят років тому попередниками справа підготовки медичних спеціалістів продовжується, бо має благородну мету і несе в собі найважливіше – турботу про Людину, збереження найціннішого, що вона має, – життя.
Природа не терпить застою, тому кожен, хто самовіддано виконав свою працю, сьогодні є частиною славетної історії медичної школи. І ми, нинішнє покоління, продовжуємо її.
Коледжу виповнюється 70. Багато це чи мало? З погляду історії – то лише мить, для навчального закладу – це пора розквіту, а з погляду людини – довгий відтинок часу, упродовж якого кілька поколінь викладачів самовіддано торували нелегкий шлях підготовки медичних працівників: це тисячі і тисячі лекцій, семінарів, екзаменів, це більше 10 тисяч випускників, які разом з дипломами отримали путівку в життя.
Протягом усіх цих років, і, особливо останнього десятиліття, утверджувався незаперечний авторитет закладу. 
Нелегкими були часи становлення. Далекий 1946-ий. В країні розруха, голод. Проте мирне життя поступово налагоджується. І ось в місті — важлива подія: згідно з наказом Волинського облздороввідділу від 17 квітня 1946 року відкрито школу медичних сестер. Багато зусиль і здібностей  довелось докласти першому директору К. П. Дідковському, щоб організувати навчальний процес.
У 1948 році відбувся перший випуск учнів школи. Дипломи про здобуття фаху отримали 35 випускниць. В 1952 році Ковельську школу медсестер було перейменовано у фельдшерську. З 1954-го – вона реорганізована в медичне училище.
У період із 1949 по 1963 роки навчальний заклад очолювали І. М. Андрєєва, А. С. Іванова, В. С. Гуменний, І. М. Ковінєв. Кожен із них доклав чимало зусиль та розуму для становлення і розвитку навчального закладу й медичної освіти на Ковельщині. Серед тих, хто 20 і більше років щедро примножував здобутки училища, були Г. О. Самарина, Г. С. Редькіна, Н. Г. Решетко, Г. Ф. Бондаренко,  Г. Г. Вацак, О. К. Клінгер.
 Впродовж 18-ти років працював директором училища Г.С. Макарчук, який свою роботу керівника закладу розпочав із поліпшення матеріально-технічної бази, удосконалення навчально-виховного процесу, добору та розстановки кадрів. Протягом всіх цих років він був мудрим наставником для своїх вихованців і незамінним порадником для колег.
Продовжувачем справи Григорія Сельвестровича стала Н. Ф. Петрук, яка постійно дбала про добрий морально-психологічний клімат в колективі, його стабільний розвиток.
З 1987 по 2009 рік очолювала заклад Н. А.  Шнирьова.  Наталія Анатоліївна  вбачала залежність створення колективу майстрів педагогічної справи від особистого прикладу керівника, який повинен бути зразком педагогічної майстерності для своїх колег у навчанні й вихованні студентів.
l
Я очолюю  заклад з березня 2010 року. Сьогодні в коледжі навчається 613 студентів. Підготовка здійснюється на базі 9 класів за спеціальностями: "Сестринська справа", "Лікувальна справа", "Фармація" та на базі 11 класів – "Акушерська справа". Функціонують на базі закладу і курси підвищення кваліфікації та спеціалізації медичних спеціалістів.
Гордість навчального закладу – педагогічний колектив. Показником високої працездатності його є той факт, що із 58 викладачів 21  – має вищу кваліфікаційну категорію, 11 – присвоєно педагогічне звання "викладач-методист", 5 – "старший викладач", 2 викладачі – кандидати медичних наук, 3 – здобувачі ступеня кандидата медичних наук.
Всіх їх об'єднують любов до своїх вихованців, високе почуття обов'язку, відданість справі, якій служать. Сьогодні коледж – це 6 навчальних корпусів, на базі яких функціонує 32 кабінети, 16 лабораторій, оснащених сучасним обладнанням, фантомами, предметами догляду за пацієнтами, мультимедіапроекторами, що використовуються студентами для відпрацювання практичних навичок.
Зусилля  колективу спрямовані саме на підготовку не просто фахівця, який володіє вузькопрофесійними знаннями і навичками праці, а спеціаліста – діяча, соціально  мобільну особистість, яка уміє працювати з людьми, може бути здібним організатором, не байдужим до громадського життя, здатна захистити власні інтереси, інтереси свого колективу.
Завдяки професійним  діям викладачів клінічних дисциплін на заняттях не просто вивчають окремі предмети, а створюють різноманітні, наближені до життя виховні моменти, які спонукають студентів більш вмотивовано вивчати фахові дисципліни, а також дають можливість кожну тему, кожну хворобу вивчити біля ліжка хворого, щоб в майбутньому бути конкурентоспроможними на національному ринку праці.
Особливої уваги набуває метод використання презентації, яка, на думку викладачів, сприяє активізації аудіовізуального сприйняття, дозволяючи збільшити показник засвоєння матеріалу із 4-5% до 50%.
l
Плідно працюють, передаючи свій багатий життєвий досвід і знання студентам, ветерани праці. Вони вчили і вчать студентів жити за принципом: дорогу долає той, хто йде вперед. 
Центром методичної роботи є методичний кабінет, вся робота якого спрямована на поліпшення та повноту методичного забезпечення навчального процесу, поглиблення професійної ерудиції викладацького складу, пошук нових прийомів і засобів навчання та використання на практиці новітніх технологій.    
У коледжі створено телекомунікаційну мережу з виходом в Internet. Сьогодні в закладі функціонує комп'ютерний клас, укомплектований сучасними комп'ютерами. Всього їх – 49. Тільки протягом останніх років придбано 9 мультимедійних проекторів, 12 ноутбуків, 2 DVD, дві інтерактивні дошки. Створено і лігафонний клас на 15 робочих місць.
Складовою інформаційного забезпечення є і бібліотека із сучасною читальною залою. Створено Internet-клуб, в якому розміщено 5 комп'ютерів. Щороку передплачується 47 найменувань періодичних  видань та 20 примірників з педагогіки. 
Налагоджена співпраця з Львівським медуніверситетом ім. Д. Галицького. Підписано  договір про створення навчально-науково-виробничого комплексу Буковинського державного медуніверситету "Ковельський медичний коледж". Організована співпраця між коледжем та Харківським  фармацевтичним університетом, Варшавським медколеджем. 
Студенти на заняттях гуртків (їх у коледжі 18) мають можливість поглиблено вивчати дисципліни, займатися творчою роботою, самостійно працювати над певною проблемою та брати участь у студентських конференціях.
Зокрема, наші вихованці були учасниками у наукових конференціях "Молодь України як стратегічний потенціал розбудови економіки". Там щоразу отримували дипломи І-ІІ ступеня. Також брали участь у Національному турі Міжнародного конкурсу проектів з енергоефективності "Енергія і середовище",  в обласному заочному конкурсі учасників історико-географічної експедиції учнівської та студентської молоді "Історія міст і сіл Волині", де теж виборювали призові місця. Активно відгукнулись і  на участь в конкурсі на тему: " Я пишаюсь тим, що я –українець".  
Славою і гордістю закладу є студенти – переможці обласного та загальнонаціонального етапів Міжнародного конкурсу знавців ім. П. Яцика, призерами та дипломантами якого ставали вже 8 разів поспіль. Неодноразово отримували перемогу в мовно-літературному конкурсі ім. Т.  Шевченка, обласних олімпіадах з математики та на Всеукраїнській – з інформатики і комп'ютерної техніки. Вже котрий рік поспіль студенти стають фіналістами обласного конкурсу "Кращий студент Волині".
l
Про рівень фахової підготовки свідчать щорічні результати ліцензійного незалежного тестування, де студенти підтверджують високий рівень знань; конкурс "Кращий за фахом" – студенти вже двічі ставали переможцями у Всеукраїнському конкурсі "Ескулап".
Головною стратегічною метою виховної роботи є виховання національно- свідомого громадянина України, висококваліфікованого, конкурентоспроможного спеціаліста – медика.
Свідченням того, що медичний коледж утримує лідируючі позиції серед інших медичних закладів не лише в області, а й в Україні, є численні нагороди і відзнаки: дипломи, подяки, грамоти і кубки, що стимулюють колектив до нових вершин. 
Ми пишаємось, що саме у нас виросли прекрасні фахівці: Заслужені працівники охорони здоров'я, Відмінники охорони здоров'я СРСР, кандидати, професори медичних наук, головні лікарі і просто лікарі, завідуючі ФАПами,   медичні сестри, акушери-люди, які чесно та самовіддано виконують свій професійний обов'язок, несучи відповідальність за зміцнення та охорону здоров'я людини. Тільки на рідній Ковельщині – більше тисячі випускників закладу. 
Особливо приємно, що колишні випускники, закінчивши навчальні заклади, поверталися і повертаються протягом всієї історії існування училища працювати у свою альма–матер, щоб примножувати славу закладу.
Адже медицина – це не тільки наука, а й мистецтво. І наразі студенти коледжу опановують його. У них, майбутніх медиків, попереду немало відкриттів, та лише одне незмінне – любов до пацієнта. Наша мрія, щоб кожен випускник медичного коледжу з гордістю міг сказати: "Я – медик, я – українець, я – носій духовного інтелекту гордої, великої нації".
Свято 70-річчя – це свято, коли студент, випускник, викладач, працівник нашого колективу, кожна людина, яка серцем і душею, долею і своїми справами долучився до цього чудового навчального закладу, почуває себе членом однієї великої родини, ім'я якої – Ковельський медичний коледж.
Колектив коледжу має ще чимало цікавих задумів, далекосяжних планів, спрямованих на вдосконалення підготовки медичних кадрів. Є бажання працювати, є енергія дерзання і творення. А це, звичайно, головні  складові успіху.
І сьогодні, вітаючи всіх зі святом, бажаю всім студентам добре вчитися, жити у мирі та злагоді зі світом та собою.
Адже ми щасливі, доки вчимося і передаємо наші знання та досвід!
Я вірю в людину, у красу її душі, думок і вчинків.
Вірю в наш навчальний заклад, захоплююся талановитими особистостями: студентами, викладачами, випускниками, які примножують славу коледжу. Адже історію творять люди,  закохані в свою працю, свій край, державу.
Шлях, який пройшов наш коледж за 70 років, заслуговує на повагу. Це – живий літопис наполегливої, натхненної праці викладачів та студентів на шляху до визнання своєї ролі у суспільстві.
А секрет успіху такої життєдайної енергії, великого творчого потенціалу, наснаги та вміння педколективу –  це й історичне минуле, і бурхливе сьогодення, і віра в майбутнє освіти України, що допомагають осмислити сенс життя.
Ігор ХОЛЕЙКО,
директор Ковельського
медичного коледжу.
НА ЗНІМКАХ: Ігор ХОЛЕЙКО; приміщення Ковельського медичного коледжу.
Фото з архіву коледжу.
(Докладніше читайте у номері газети за 14 квітня ц. р.).
У навчального закладу, як і в кожної людини, є свій день народження, своя біографія, певні етапи, що відіграють особливу роль у його житті.
Ювілей – перехрестя минулого, теперішнього і майбутнього. Сьогоднішній вік коледжу – це 70 років з часу заснування, помножених на долю кожного, кому медична школа стала Alma mater.
Ігор ХОЛЕЙКО,
директор Ковельського медичного коледжу.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1130
Читати далі
14.04.2016

У гімназії стартував буккросинг
Кажуть, що книга — це джерело освіти, духовного та культурного збагачення, наставник людини. Навіть в епоху бурхливого поширення електронної техніки вона не втрачає цінності.
Аби спонукати учнів повернутися обличчям до книги, вчитель української мови і літератури Ковельської міської гімназії Людмила Барановська започаткувала у школі новий проект з буккросингу. Тож у вестибюлі гімназії з'явилася шафа, яку ще назвали "книжковим домом", вона стала осередком своєрідного флешмобу. Біля неї на кожній перерві веселими зграйками гуртувалися учні 1-2 класів. Нещодавно викладач вирішила поділитися враженнями з батьками гімназистів, педагогами та членами учнівського співуправління, запросити їх до участі в акції.
За словами шкільного бібліотекаря Євгенії Мочарської, буккросинг — це обіг книжок, під час якого всі бажаючі обмінюються прочитаними книгами і залишають від них враження. Євгенія Олександрівна презентувала книгу Мирослава Дочинця "Криничар", яка поповнить бібліотеку проекту.
Людмила Леонідівна розповіла  присутнім історію буккросингу, який, як виявилося, виник ще 15 років тому в Італії. "Після Італії ідею мандрів книг з рук у руки, з країни в країну підхопили Нідерланди, і сьогодні чимало країн охоплені буккросингом", —  розказала ініціатор. Взагалі, у деяких краях проект настільки прижився, що реалізовується практично скрізь: у потязі, кав'ярні та інших людних місцях. 
Людмила Барановська поділилася книжкою поета-шістдесятника Івана Драча "В королівстві Рекса", власноруч підписаною автором. Серед книг є багато дитячих: "Пригоди барона Мюнхгаузена" Рудольфа Распе, "Собака Баскервілів" та "Пригоди Шерлока Холмса" Артура Конан-Дойля, "Солодка Даруся" Марії Матіос і багато інших. Молоді краєзнавці мають змогу погортати працю "Ковель: шлях через віки" волинського письменника Анатолія Семенюка.
За підсумками акції, у березні лідирують молодші гімназисти. Поспілкуватися з батьками прийшли Юлія Тарасова (1-А клас) та Віталій Михалевич (2-Б клас) — одні з найактивніших читачів. 
Щоб ще більше зацікавити школярів, організатор вирішила наприкінці навчального року нагородити 100-гривневими купюрами з портретом Тараса Шевченка двох учасників — того, хто прочитає найбільше книжок та чия книга стане напопулярнішою, тобто отримає якнайбільше відгуків. 
Шкода, що шкільна статистика учасників буккросингу виявилася не дуже втішною. За результатами опитування, найбільша чисельність активних читачів зосередилася саме в наймолодших класах, а от серед шестикласників бажання долучитися до акції не виявив ніхто. Щоправда, Юлія Музичук (6-Б) зауважила, що її однокласники беруть участь у проекті, проте у межах свого класу. 
Додати учням наснаги і впевненості вирішили вчитель української мови та літератури Оксана Комашко та заступник директора з НВР Любов Комашко, заступник президента гімназії Юлія Музичук, чимало батьків, серед яких Ростислав Дідух, Руслана Цюп'яшук, Валентина Ваврищук, Оксана Рижко, Дарина Тарасова й інші. Дорослі, зацікавившись заняттям дітей, і собі вирішили взяти участь у проекті.
Врешті-решт, одностайно було вирішено, що буккросинг продовжить існування у стінах гімназії, адже він не тільки згуртовує молодь, але й адаптує дітей до самостійного життя. Як запевняють самі школярі, "буккросинг — це шлях до Європи".
Сергій ГАВРИЛЮК,
учень Ковельської міської гімназії.
Кажуть, що книга — це джерело освіти, духовного та культурного збагачення, наставник людини. Навіть в епоху бурхливого поширення електронної техніки вона не втрачає цінності.
Кажуть, що книга — це джерело освіти, духовного та культурного збагачення, наставник людини. Навіть в епоху бурхливого поширення електронної техніки вона не втрачає цінності.
Аби спонукати учнів повернутися обличчям до книги, вчитель української мови і літератури Ковельської міської гімназії Людмила Барановська започаткувала у школі новий проект з буккросингу. Тож у вестибюлі гімназії з'явилася шафа, яку ще назвали "книжковим домом", вона стала осередком своєрідного флешмобу. Біля неї на кожній перерві веселими зграйками гуртувалися учні 1-2 класів. Нещодавно викладач вирішила поділитися враженнями з батьками гімназистів, педагогами та членами учнівського співуправління, запросити їх до участі в акції.
За словами шкільного бібліотекаря Євгенії Мочарської, буккросинг — це обіг книжок, під час якого всі бажаючі обмінюються прочитаними книгами і залишають від них враження. Євгенія Олександрівна презентувала книгу Мирослава Дочинця "Криничар", яка поповнить бібліотеку проекту.
Людмила Леонідівна розповіла  присутнім історію буккросингу, який, як виявилося, виник ще 15 років тому в Італії. "Після Італії ідею мандрів книг з рук у руки, з країни в країну підхопили Нідерланди, і сьогодні чимало країн охоплені буккросингом", —  розказала ініціатор. Взагалі, у деяких краях проект настільки прижився, що реалізовується практично скрізь: у потязі, кав'ярні та інших людних місцях. 
Людмила Барановська поділилася книжкою поета-шістдесятника Івана Драча "В королівстві Рекса", власноруч підписаною автором. Серед книг є багато дитячих: "Пригоди барона Мюнхгаузена" Рудольфа Распе, "Собака Баскервілів" та "Пригоди Шерлока Холмса" Артура Конан-Дойля, "Солодка Даруся" Марії Матіос і багато інших. Молоді краєзнавці мають змогу погортати працю "Ковель: шлях через віки" волинського письменника Анатолія Семенюка.
За підсумками акції, у березні лідирують молодші гімназисти. Поспілкуватися з батьками прийшли Юлія Тарасова (1-А клас) та Віталій Михалевич (2-Б клас) — одні з найактивніших читачів. 
Щоб ще більше зацікавити школярів, організатор вирішила наприкінці навчального року нагородити 100-гривневими купюрами з портретом Тараса Шевченка двох учасників — того, хто прочитає найбільше книжок та чия книга стане напопулярнішою, тобто отримає якнайбільше відгуків. 
Шкода, що шкільна статистика учасників буккросингу виявилася не дуже втішною. За результатами опитування, найбільша чисельність активних читачів зосередилася саме в наймолодших класах, а от серед шестикласників бажання долучитися до акції не виявив ніхто. Щоправда, Юлія Музичук (6-Б) зауважила, що її однокласники беруть участь у проекті, проте у межах свого класу. 
Додати учням наснаги і впевненості вирішили вчитель української мови та літератури Оксана Комашко та заступник директора з НВР Любов Комашко, заступник президента гімназії Юлія Музичук, чимало батьків, серед яких Ростислав Дідух, Руслана Цюп'яшук, Валентина Ваврищук, Оксана Рижко, Дарина Тарасова й інші. Дорослі, зацікавившись заняттям дітей, і собі вирішили взяти участь у проекті.
Врешті-решт, одностайно було вирішено, що буккросинг продовжить існування у стінах гімназії, адже він не тільки згуртовує молодь, але й адаптує дітей до самостійного життя. Як запевняють самі школярі, "буккросинг — це шлях до Європи".
Сергій ГАВРИЛЮК,
учень Ковельської міської гімназії.

Кажуть, що книга — це джерело освіти, духовного та культурного збагачення, наставник людини. Навіть в епоху бурхливого поширення електронної техніки вона не втрачає цінності.

Аби спонукати учнів повернутися обличчям до книги, вчитель української мови і літератури Ковельської міської гімназії Людмила Барановська започаткувала у школі новий проект з буккросингу. Тож у вестибюлі гімназії з'явилася шафа, яку ще назвали "книжковим домом", вона стала осередком своєрідного флешмобу. Біля неї на кожній перерві веселими зграйками гуртувалися учні 1-2 класів. Нещодавно викладач вирішила поділитися враженнями з батьками гімназистів, педагогами та членами учнівського співуправління, запросити їх до участі в акції.

За словами шкільного бібліотекаря Євгенії Мочарської, буккросинг — це обіг книжок, під час якого всі бажаючі обмінюються прочитаними книгами і залишають від них враження. Євгенія Олександрівна презентувала книгу Мирослава Дочинця "Криничар", яка поповнить бібліотеку проекту.

Людмила Леонідівна розповіла  присутнім історію буккросингу, який, як виявилося, виник ще 15 років тому в Італії. "Після Італії ідею мандрів книг з рук у руки, з країни в країну підхопили Нідерланди, і сьогодні чимало країн охоплені буккросингом", —  розказала ініціатор. Взагалі, у деяких краях проект настільки прижився, що реалізовується практично скрізь: у потязі, кав'ярні та інших людних місцях. 

Людмила Барановська поділилася книжкою поета-шістдесятника Івана Драча "В королівстві Рекса", власноруч підписаною автором. Серед книг є багато дитячих: "Пригоди барона Мюнхгаузена" Рудольфа Распе, "Собака Баскервілів" та "Пригоди Шерлока Холмса" Артура Конан-Дойля, "Солодка Даруся" Марії Матіос і багато інших. Молоді краєзнавці мають змогу погортати працю "Ковель: шлях через віки" волинського письменника Анатолія Семенюка.

За підсумками акції, у березні лідирують молодші гімназисти. Поспілкуватися з батьками прийшли Юлія Тарасова (1-А клас) та Віталій Михалевич (2-Б клас) — одні з найактивніших читачів. 

Щоб ще більше зацікавити школярів, організатор вирішила наприкінці навчального року нагородити 100-гривневими купюрами з портретом Тараса Шевченка двох учасників — того, хто прочитає найбільше книжок та чия книга стане напопулярнішою, тобто отримає якнайбільше відгуків. 

Шкода, що шкільна статистика учасників буккросингу виявилася не дуже втішною. За результатами опитування, найбільша чисельність активних читачів зосередилася саме в наймолодших класах, а от серед шестикласників бажання долучитися до акції не виявив ніхто. Щоправда, Юлія Музичук (6-Б) зауважила, що її однокласники беруть участь у проекті, проте у межах свого класу. 

Додати учням наснаги і впевненості вирішили вчитель української мови та літератури Оксана Комашко та заступник директора з НВР Любов Комашко, заступник президента гімназії Юлія Музичук, чимало батьків, серед яких Ростислав Дідух, Руслана Цюп'яшук, Валентина Ваврищук, Оксана Рижко, Дарина Тарасова й інші. Дорослі, зацікавившись заняттям дітей, і собі вирішили взяти участь у проекті.

Врешті-решт, одностайно було вирішено, що буккросинг продовжить існування у стінах гімназії, адже він не тільки згуртовує молодь, але й адаптує дітей до самостійного життя. Як запевняють самі школярі, "буккросинг — це шлях до Європи".

Сергій ГАВРИЛЮК,

учень Ковельської міської гімназії.

IMG_0969У гімназії стартував буккросинг  

Кажуть, що книга — це джерело освіти, духовного та культурного збагачення, наставник людини. Навіть в епоху бурхливого поширення електронної техніки вона не втрачає цінності.
Сергій ГАВРИЛЮК,
учень Ковельської міської гімназії.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 794
Читати далі
25.02.2016

IMG_4287Роки,  роки – моє  багатство...

"80 – не привід для печалі, 80 – це зрілість золота, нехай до ста, а, може,  й далі мчать,  не озираючись, літа", – саме такими словами розпочала нещодавно  ведуча Дубівського будинку культури Валентина Балецька вечір-портрет ювілярки Ганни Яківни Кузик. 
На захід, який відбувся в бібліотеці, завітали друзі, з якими довгий час працювала, керівники установ, працівники сільської ради, школи, амбулаторії, дитячого садочка, Дубівський сільський голова   Павло Безека, голова Ковельської райдержадміністрації  Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, голова районної  ради ветеранів  Валентина Січкар.
Прожила  Ганна Яківна тяжкі дитинство та юність.   В семирічному віці разом із сім'єю  була відправлена до Німеччини,  де продавали людей бауерам. Там  вона і розлучилася із дідусем та бабусею.  Дітей  також  продавали, але мама зуміла уберегти свою доньку. 
Війна підходила до кінця,  настав час повертатися додому. Після приїзду на  Батьківщину  спочатку жили і працювали в Ковелі, бо рідне село було спалене фашистами. Пізніше рідні дівчинки почали будуватися в Дубовому.
Ганнуся пішла до школи, по закінченню –  вступила  до   культосвітнього училища. Працювала бібліотекарем в сільському клубі.  Згодом продовжила навчання  у Львівському університеті на факультеті філології.  Вчителювала у Стрийському районі на Львівщині.  Там  і зустріла своє перше кохання. 
Через певні обставини через деякий час жінка приїхала на Волинь. Працювала в Облапській школі, потім  перевели  її на посаду завуча Ковельської вечірньої школи.  З часом повернулася в рідну школу викладачем української мови та літератури. 
Ганна Яківна  завжди користувалася авторитетом серед  громадськості села,  обиралася депутатом місцевих рад. Працювала сільським головою. 
Недаремно прожила Ганна Яківна своє життя. Має гарного сина з невісткою та онука.  Нині  намагається допомогти кожному, кому – словом, кому – ділом, співає в церковному хорі. 
Ось і працівники будинку культури та бібліотекар приєдналися до привітань. Усі найкращі пісні звучали у цей день для ювілярки від Оксани Бондарук та автора цих рядків, яким акомпонував Юрій Буднік. 
Олена КАЛІНЧИК, директор Дубівського   будинку культури.
НА ЗНІМКУ: учасники вечора-портрета Ганни КУЗИК.
Фото з архіву автора.
"80 – не привід для печалі, 80 – це зрілість золота, нехай до ста, а, може,  й далі мчать,  не озираючись, літа", – саме такими словами розпочала нещодавно  ведуча Дубівського будинку культури Валентина Балецька вечір-портрет ювілярки Ганни Яківни Кузик. 
Олена КАЛІНЧИК,
директор Дубівського   будинку культури.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 890
Читати далі
25.02.2016

Безимени-1Подарували хороший настрій

В селі Великому Порську є театральний гурток, що діє при будинку культури. Керує ним Олексій Вишневський.
Діти місцевої школи, які відвідують цей гурток, справжні артисти. Їм так подобається читати вірші і гуморески, співати і грати вистави. Вони з великою радістю біжать на репетиції, щоб ще і ще раз порадувати своїх односельчан.
14 лютого "артисти" подарували односельчанам гумористично-розважальну програму, присвячену дню Святого Валентина. В народі цей день називають святом всіх закоханих.
Ведучі Марія Назар та Діана Матвійчук привітали всіх присутніх зі святом, побажали благополуччя, оптимізму, здійснення найзаповітніших мрій і найголовнішого – миру. Вони попросили також не забувати про традицію дарувати в цей день листівки, які називають "валентинками".
– Кохайте і будьте коханими, – звучало зі сцени.
Свято продовжувалося. Ангеліна Омелянюк, Богдана Мартинюк читали вірші, а Тетяна Пальчук, Ангеліна Власюк та Станіслав Власюк підготували сценку "Старовинне дзеркало".
Розвеселила глядачів сценка "Параска і Палажка", яку зіграли Ольга Вишневська та Катерина Василюк. Невеличку мініатюру під назвою "Шоколадка" показали Ангеліна та Станіслав Власюки.
А як сміялись глядачі, коли дід з бабою собі невістку вибирали! Цю сценку зіграли Марійка, Назар та Микола Омелянюки. Тепло зустріли глядачі виступи найменших учасників, справжніх артисток – Ангеліни Антонюк та Каріни Власюк.
Щоб ще більше розвеселити глядачів, учасники дійства організували конкурс на тему: "Ти мені подобаєшся". Ведуча Катерина Василюк запропонувала бажаючим вийти на сцену, щоб взяти участь у цьому конкурсі. А глядачі  сміялись і аплодували.
Та найбільше вразила глядачів невеличка вистава під назвою "На перші гулі".
…В імпровізованій українській хаті – мати, батько та їхня дочка Оленка. Оленка так хоче побігти на вечорниці, де її чекає парубок, та ніяк не може вирватись, бо мати з батьком не пускають.
Вміло зіграли свої ролі Давид Воробей, Сергій Власюк, Ольга Вишневська, Ірина Василюк. Та найбільше сміялися та аплодували глядачі, коли дід Северин, якого в цій виставі зіграв Олексій Вишневський, сказав: "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями".
Свято вдалося. Хороший настрій подарували глядачам наші артисти. Щиросердечно  дякуємо всім, хто організував цей захід!
Лариса ЯРЕЦЬКА.
НА ЗНІМКУ: юні артисти з Великого Порська.
Фото з архіву автора.
В селі Великому Порську є театральний гурток, що діє при будинку культури. Керує ним Олексій Вишневський.
Діти місцевої школи, які відвідують цей гурток, справжні артисти. Їм так подобається читати вірші і гуморески, співати і грати вистави. Вони з великою радістю біжать на репетиції, щоб ще і ще раз порадувати своїх односельчан.
14 лютого "артисти" подарували односельчанам гумористично-розважальну програму, присвячену дню Святого Валентина. в цей захід!
Лариса ЯРЕЦЬКА.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 987
Читати далі
25.02.2016

DSC_7981Хто вони, шкільні лідери?

У Ковелі відбувся загальноміський учнівський конкурс 
"Лідер року - 2016".
l
…Зал Палацу учнівської молоді імені Івана Франка переповнений учнями, вихователями-педагогами і батьками. Передній ряд заповнений лідерами шкіл. Кожна з них у безкомпромісній, демократичній і чесній боротьбі визначала найкращих.
Скажу, що ковельське шкільне самоврядування не є чимось закостенілим із жорсткою схемою управління. Це — живий, дієвий організм. Учні самі обирали форму устрою. Тому лідери — це президенти шкіл, старости, голови учкомів та рад козацького братства тощо.
Конкурс мав на меті визначити не тільки найкращого, але й продемонструвати ефективність обраної учнями форми шкільного самоуправління.
І ось — перший тур конкурсу. Кожен лідер старається показати внутрішній світ життя школи, свою причетність до вирішення загальноміських проблем та заходів. Присутні дізнаються, що всі учнівські колективи брали участь у патріотичному волонтерському русі та допомагали морально й матеріально воїнам АТО.
Помітно, що учні вміють адаптуватися до сучасних умов життя і орієнтуватися у лабіринтах теперішнього  соціуму. 
Другий тур конкурсу виявився ще більш цікавим. В режимі "бліц" лідери мали відповісти на запитання, яке вони витягали з конверта.
Не просто було відповісти без підготовки, наприклад, на запитання: "У чому сенс життя?" або "Що таке портрет лідера?" чи "Що таке успішна особистість"  та інше.
Справились! Кожен дав вичерпну відповідь. Відчувалася глибока ерудиція і знання та високий інтелект кожного.
Третій тур конкурсу був чи не найскладнішим. Кожна школа підготувала свою газету (до речі, в кольорі) і спрямувала на оцінювання до редакції газети "Вісті Ковельщини". Редактор Микола Вельма з професійними журналістами оцінювали доробок своїх молодших колег.
В результаті диплом І ступеня виборола школа № 8 (Інна Стречен); дипломами ІІ ступеня нагороджені: міська гімназія (Юлія Музичук) та ЗОШ №7 (Софія Гирикович і Юлія Балецька); диплом ІІІ ступеня — присуджено НВК № 13 (Антон Білашук) та ЗОШ № 10 (редколегія).
Серед кращих відзначено СШ № 3 та ЗОШ № 6.
Заохочувальними призами редакції "Вістей Ковельщини" нагороджено кращих юних журналістів. Це — Владислав Хлуд ( ЗОШ № 10), Сергій Гаврилюк (гімназія), Юлія Зінчук (ЗОШ № 6), Вероніка Юхимук (ЗОШ № 6), Анна Северин (ЗОШ № 8), Оксана Жигаревич (ЗОШ № 10).
За підсумками всіх трьох номінацій конкурсу високоповажне журі одноголосно визначило переможця: "Лідером року - 2016" стала Інна Стречен (ЗОШ № 8).
Їй вручено головний приз конкурсу: символ мудрості — сову. До редакції надійшли її побажання: "Зичу натхнення, незламного духу для втілення в життя проектів, які зможуть вирішити сучасні негаразди. Нехай для кожного з нас стане взірцем відомий вислів: "Citius! Altius! Fortius!" — "Прагни! Розвивайся! Досягай!"
За участь і вагомі результати в окремих номінаціях конкурсу Почесними грамотами управління освіти нагороджено: Валерію Вавринюк (ЗОШ № 1), Тараса  Бояновського (ЗОШ № 2), Крістіну Самчинську (СШ № 3), Юлію Музичук (гімназія), Владислава Куряту (ЗОШ №5), Максима Ризванюка (ЗОШ №7), Олександру Кравчик (ЗОШ №9), Владислава Хлуда (ЗОШ № 10), Юлію Кудлай (НВК № 11), Анастасію Федорук  (ЗОШ № 12), Антона Білашука (НВК № 13).
З вітальним і похвальним словом до учасників конкурсу   і присутніх в залі звернулися — Віра Федосюк, секретар Ковельської міської ради; Віктор Бичковський, начальник управління освіти; Владислав Мороз, переможець ІІ міського конкурсу, нині студент київського ВУЗу, та автор цих рядків.
За підтримку і допомогу в організації конкурсу щиросердечна подяка висловлена Вірі Федосюк; Віктору Бичковському; Олені Комісарук-Марчак, директору центру зайнятості; Ірині Борейко, директору міської друкарні; Юрію Оксенюку та Святославу Степанюку, депутатам міськради; Миколі Вельмі, редактору газети "Вісті Ковельщини"; Іванні Вязовцевій, фотографу фітнес-клубу; Юрію Цюп'яшуку, директору кінозалу "Прем'єра" та іншим.
Багато сил і вміння до організації конкурсу доклала методист ПУМу Людмила Посполітак, за  що їй  щире "спасибі".
Гарно справились із завданнями ведучі Альона Сарапіна і Тарас Ілюшик (гімназія).
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: учасники конкурсу "Лідер року - 2016” і члени журі; методист Палацу учнівської молоді імені Івана Франка Людмила ПОСПОЛІТАК, переможець конкурсу Інна СТРЕЧЕН і секретар міської ради Віра ФЕДОСЮК.
Фото з архіву ПУМу.

У Ковелі відбувся загальноміський учнівський конкурс "Лідер року - 2016".

ххх
…Зал Палацу учнівської молоді імені Івана Франка переповнений учнями, вихователями-педагогами і батьками. Передній ряд заповнений лідерами шкіл. Кожна з них у безкомпромісній, демократичній і чесній боротьбі визначала найкращих.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1316
Читати далі
25.02.2016

DSC_1496Нова аптека відкрила двері в Ковелі

З початку нинішнього року міська аптечна мережа поповнилась ще одним сучасним  стилізованим фармацевтичним закладом. Називається він “Аптека "Здорова сім'я", який відкрився 11 січня ц. р. в будинку №8 по вулиці Театральній.
Власники, які започаткували його, поставили за мету зробити свою приватну аптеку однією з кращих у Ковелі, свого роду зразком для наслідування.
Уже з перших днів її функціонування, заінтриговані обіцянкою господарів забезпечувати своїх клієнтів високоякісними медпрепаратами за доступними цінами, мешканці будинків, що на вулиці Театральній та прилеглих до неї міських магістралей, активно стали відвідувати новий заклад.
Тут їм запропонували до п'яти тисяч лікувальних препаратів основних груп. А для того, щоб залучити якнайбільше покупців, запровадили свого роду "родзинку": при одноразовому придбанні того або іншого медпрепарату відвідувачеві надають 3-відсоткову знижку його вартості. При покупці ж ліків на 50 гривень клієнту видають спеціальну картку, якою передбачена вже 5-відсоткова знижка на подальше придбання ліків. А кожної неділі їх відпускають із знижкою сім відсотків.
Ковельчани позитивно відгукуються на такі пропозиції фармацевтів, адже хворіти сьогодні — велика розкіш, що вимагає чималих затрат.
Привертає клієнтів  у новостворену аптеку й можливість замовити, а вже наступного дня отримати потрібні ліки, що їх не було на той час у закладі. Дбаючи про підвищення його іміджу, завідуюча аптекою Ірина Шишолик і фармацевти кожного тижня, з понеділка по п'ятницю від 13-ої до 16-ої години безкоштовно вимірюють відвідувачам аптеки вміст цукру  в крові.
Оглядаючи оригінальний дизайн торговельного залу, довелося  стати свідком діалогу  фармацевта з відвідувачкою похилого віку. Приємно  вразило привітне спілкування з літньою людиною, що зайшла з вулиці, терпляче роз'яснення їй інструкції до препарату, що його хотіла придбати пацієнтка.
Про своє задоволення перевагами в придбанні ліків, що їх отримав завдяки виданій йому спеціальній картці, сказав нам і працівник Волинського управління магістральних газопроводів Віктор Чапко, котрий теж у той час навідався в аптеку.
Подбали  фармацевти й про те, щоб у сезон епідемії грипу в місті не бракувало  препаратів для лікування цієї підступної хвороби.
Сумлінно виконують покладені на них обов'язки, вдосконалюють свій професійний рівень керівники аптеки Ірина Шишолик і фармацевти. Їхні жіночність, щирість та чуйність створюють ту особливу атмосферу, яка спонукала багатьох ковельчан купувати ліки саме в їхньому закладі. 
Аптека "Здорова сім'я" працює щоденно з 8-ої ранку до 20-ої вечора. Телефон для довідок 098-9680776.
Гнат ОЛЬХОВИЧ.
НА ЗНІМКАХ: загальний вигляд аптеки "Здорова сім'я"; до клієнтів — з увагою і розумінням; аналіз вмісту цукру в крові.
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА.
З початку нинішнього року міська аптечна мережа поповнилась ще одним сучасним  стилізованим фармацевтичним закладом. Називається він “Аптека "Здорова сім'я", який відкрився 11 січня ц. р. в будинку №8 по вулиці Театральній.
Гнат ОЛЬХОВИЧ.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1140
Читати далі
23.02.2016

DSC_0149Дебютна виставка  майстринь вишивки

"Етнічними стежками" — під такою назвою у культурно-просвітницькому центрі відкрилась виставка  вишитих  картин, рушників, серветок, скатертин, одягу. 
Свої вироби вперше широкому загалу презентують чотири майстрині: Ольга Руднік, Тетяна Ведмедюк,  Таїсія Кравчик та її дочка Тетяна Балецька. 
Одній з  них — Таїсії Кравчик уже 81 рік, але вона продовжує творити. Уродженка Калузької області вишивати почала відтоді, як приїхала в Україну. Волинська вишивка зачарувала її і спонукала до творчості. Сьогодні свої роботи вона дарує дітям, онукам, друзям. З нетерпінням береться за голку, бо поспішає жити і не любить марнувати час. 
 Пані Таїсія не лише сама вишиває, а й навчила цьому мистецву дочку Тетяну, яка прагне нічим не поступатись своїй матері. І її роботи вирізняються  яскравістю кольорів, чудовою технікою виконання.
А створені  серветки, рушники, скатертини, картини Ольгою Руднік вражають спокоєм, від них віє добром.  Як  зізнається авторка, вишивка її заспокоює, вчить терпінню та надає друге дихання. Саме це заняття допомогло жінці пережити тяжку втрату — смерть єдиного сина Олександра. Цю виставку, майстриня присвячує його пам'яті.
Сучасний одяг з елементами вишивки  став новою трендовою лінією всесвітньої моди. Без сумніву, вишиті сукні різних фасонів, сорочки з різних тканин  у виконанні Тетяни Ведмедюк не залишать байдужими відвідувачів виставки.  Представники Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки Тетяна Нерода і Тетяна Воробей  подарували жінці книгу Олени Пчілки "Український народний орнамент", в якій зібрані відомою поетесою візерунки. Вони дізнались, що вишивальниця прагне зберегти давнє мистецтво на одязі, який творить власноруч.
Майстринь з дебютом привітала  секретар міської ради Віра Федосюк та вручила Подяки міського голови (на знімку).  У них зазначено: "За творчі здобутки, художню майстерність, популяризацію народного мистецтва, вагомий особистий внесок у культурно-духовну скарбницю міста та з нагоди  відкриття у Ковелі виставки сучасного вишитого одягу "Етнічними стежками". 
Своїми виступами під час відкриття експозиції порадували присутніх юні скрипалі Віка Міндер, Антоніна Шворак та гурт "Родинонька" Народного дому "Просвіта" .
Виставка діятиме впродовж місяця. 
Василина Столярчук, 
науковий співробітник історичного музею.
Фото автора.
"Етнічними стежками" — під такою назвою у культурно-просвітницькому центрі відкрилась виставка  вишитих  картин, рушників, серветок, скатертин, одягу. 
Василина СТОЛЯРЧУК, 
науковий співробітник історичного музею.
  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1053
Читати далі
18.02.2016

IMG_1883Володимир Мовчан: "Україна відбудеться!"

"Володимир Мовчан повернувся!" – розлетілася радісна звістка по Ковелю.
Багато наших земляків цікавляться, як пройшла післяопераційна реабілітація нашого земляка – учасника Євромайдану, чи на всі "сто"  відновився, які проблеми залишилися?
Зацікавленість  долею ближнього свого та співчуття до чужої біди тішить. Адже в цьому – суть українського єства.
Нагадаю читачам:  після краківської лікувальної "епопеї" я мав розмову з Володею, про що газета писала. Ще й до сьогодні не втомлююсь повторювати щирі і зовсім не пафосні його слова: "Проснусь, а України немає – то як я з цим жити буду?".
Це відповідь на теперішню риторику, чи потрібен був Майдан і чи маємо право говорити негативно про чергову мобілізацію або ухилятися від неї.
Скільки-то води витекло  із нашої Турії у Чорне море за цих 2 роки!
Скільки пережили похоронок і нервових стресів рідні воїнів АТО!
Скільки сліз вилили жіночі очі, виглядаючи своїх синів та чоловіків з фронту!
Скільки ночей недоспала дружина Оксана, чекаючи Володю!
Скільки запитань дитячих вищебетали Катя і  Юлечка: "Коли татко повернеться?"!
І ось він уже кілька днів вдома. Знову зустрічається зі мною, вже – як давній знайомий.
"Володимир Мовчан повернувся!" – розлетілася радісна звістка по Ковелю.
Багато наших земляків цікавляться, як пройшла післяопераційна реабілітація нашого земляка – учасника Євромайдану, чи на всі "сто"  відновився, які проблеми залишилися?
Зацікавленість  долею ближнього свого та співчуття до чужої біди тішить. Адже в цьому – суть українського єства.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1018
Читати далі
18.02.2016

images (4)Український романтик з Німеччини

Ростислав народився в Україні. Виховували його мати і… вулиця. Не витримала мама соціальної несправедливоті, коли,  за словами Ростислава, "більшість проживає за кілька гривень від проданої петрушки, а пихата меншість їздить на крутих "Мерседесах", жирує на крадені гроші", то й виїхала до Німеччини. Вийшла заміж і оселилася в Кельні.
Підріс Ростик, закінчив  Кельнську театральну академію і піддався на поклик серця – повернувся в Україну, щоб її змінити.
"Утопія", – скаже дехто.
Не погоджусь, бо вірю словам Ростислава: "Мрії збуваються!..".
Про негативні 
і позитивні  полюси життя
"Вулиця" – це два  полюси соціально-психологічного магніту. Юне чадо батьків, яке хоче свободи, так чи інакше потрапляє в зону впливу цього магнітного поля. Не завжди позитивний ("плюсовий") полюс може притягнути до себе несформовану молоду людину. На те багато причин – байдужість до ближнього, недооцінка особистості, врешті – просто сірість буття.
Зате негативний полюс притягує тебе "по максимуму": "Іди до нас! Тут знайдеш свободу, тут немає нудних норм та правил. Кайфуй, пробуй наркоту і пий вино. Немає бабла? Поділимося із ближнім – ти ж супермен, і тебе бояться".
Ростислав пізнав це середовище. В нього легко увійти – важко вийти. На щастя, на якомусь  етапі пригодницького життя він таки прозрів, вийшов із простору негативних впливів і… "зав'язав".
Сьогодні його активний, юний дух спрямований на порятунок ближнього, тобто визволення отих "овечок", що заблукали, із зони ризику, навернення їх до "позитивного" життя.
Для реалізації цієї мрії він покинув благополучну Німеччину і приїхав сюди.
Волонтер-наставник зустрічається з учнями шкіл на Сході України, відвідує інтернати та виховні колонії. Після прилуцької колонії він завітав до ковельського виховного закладу. Тригодинна зустріч пройшла, як мить.
Відео дозволяє бачити, як він працює. Ростислав емоційно читає свої вірші, співає реп, який так люблять ці хлопці. Вони активно включаються у його гру і повторюють пісенно-поетичні рядки. Головне – йому довіряють, адже Ростик – майже такий, як вони.
Похмурі обличчя наповнюються радісними світлими відтінками. Кілька вихованців заявили, що вони хочуть наслідувати приклад Ростислава і навіть працювати з ним.
Час не витрачено марно – це його маленька перемога.
– Веди зошит. В кінці запиши свою мрію. А чисті листки заповнюй тим, що ти зробив для реалізації цієї мрії, – повчає він.
– Ти переконаєшся, що диво існує, і мрії збуваються, – ніби печаткою затверджує вищесказане.
Ми розмовляли з Ростиславом до опівночі. Люблю романтиків – вони вселяють надію у мою заскорузлу душу.
У нас все вийде
Звивається рікою течія розмови, раптово розгалужуючись на декілька "рукавів". Але в ній є головне: вода романтичного спілкування чиста і цілюща.
Зважаючи, що Ростислав любить  реп, переводжу розмову на бліц-інтерв'ю:
– Твоя постмайданівська мрія?
– Змінити Україну, об'єднати українців.
– Сьогодні щось змінилося?
– На моїй майці написано "Мир" – це відповідь.
– Ти знаєш, як це зробити?
– Шукай шлях, і ти його знайдеш.
– На дорозі чекають перепони?
– Починай рух, і Бог пришле янголів, які тобі допоможуть їх подолати.
– Мир – це легко?
– Діти Сходу відповіли: "Не хвилюватися, думати і домовлятися".
– Майдан був потрібен?
– Просто  необхідний. Революції змінюють свідомість.
– Гімн України і твій Гімн Майдану зіграли якусь роль?
– Пісня дає силу і віру, підіймає.
– Сповідь свого життя перед вихованцями колонії – це психологічний прийом, щоб завоювати їх довіру?
– Ні. Це ключ до прозріння. Він підказує, що  є вихід із найзаплутанішого лабіринту.
– Ти був в команді Віталія Кличка. Розчарувався?
– Я захоплений ним. Але політика – штука підступна. Я просто відійшов "вбік".
– Що ти написав на "Дошці бажань" у Львові?
– "У нас все вийде. Народу слава!".
– Із Ковеля куди твій шлях поведе?
– До Дубна, Кременчука, Мелітополя, на Харківщину та в інші місця України.
– Хай янголи на своїх крилах привносять у твою місіонерську діяльність удачу. Помолимось разом!
Гімн Євромайдану
Вирував Майдан. Не затихала ні на мить головна сцена країни. Співала Руслана, виступали патріотично налаштовані гурти,  риторили відомі політики. 
Саме тут, із дозволу ведучого Євгена Нищука, презентував Гімн Євромайдану, написаний у стилі РЕП, із мелодійним приспівом. Тисячі українців на Майдані і мільйони по телевізору чули і бачили цей виступ. І не раз.
Зважаючи на обмежений формат газети, згадаю тільки мелодійний приспів:
Ще не  вмерла Україна,
Хай живе… і  геть руїна!
Так, як мати любить сина,
Україна любить нас.
Як Шевченко заповів,
Ми кайдани порвемо.
Правду й волю в своїй хаті
Разом всі відстоїмо!
Ростислав  Бьоме на Майдані був із самого його зародження, тобто із листопада 2013 року. Він весь час знаходився у вирі подій. Його зарахували у 18-ту сотню. Жив на квартирі, куди навідувались підозрілі молодики. Керівники Майдану віднайшли інше, потаємне житло.
У переддень кривавої трагедії у лютому 2014 року він виступав і вів зйомку на вул. Грушевського. Бог оберіг від смертоносних куль. Не раз виходив із розповідями про Євромайдан у Києві в німецький та австрійський телеефір.
Згодом у Німеччині із друзями ним було створено благодійну організацію. Тільки-но з'явились благодійні кошти, як Ростислав прилетів до України. Він спішить, щоб хоч щось корисне зробити.
У розмові вилетіло гірке слово з його вуст: "Україна може не дожити віку".
Задумайся, читачу: ці слова не безпідставні. Сьогодні серед українців багато розчарувань Майданом, війною і владою. Немало байдужості, легковажності та зневіри.
Сказане перегукується з емоційним вигуком Володі Мовчана, нашого ковельського Героя: "Проснусь, а України нема – то як я з цим жити буду?”.
Лишається один вихід – діяти.
Ростислав Бьоме в кінці чистого зошита радить записати: "Щаслива, квітуча і соціально справедлива Україна". А чисті сторінки заповнюймо корисними справами. Пройде деякий час. Можливо, рік, два, десять…
Але впевнений, народ рано чи пізно вигукне: "Мрії збуваються!"
Анатолій СЕМЕНЮК.
Ростислав народився в Україні. Виховували його мати і… вулиця. Не витримала мама соціальної несправедливоті, коли,  за словами Ростислава, "більшість проживає за кілька гривень від проданої петрушки, а пихата меншість їздить на крутих "Мерседесах", жирує на крадені гроші", то й виїхала до Німеччини. Вийшла заміж і оселилася в Кельні.
Підріс Ростик, закінчив  Кельнську театральну академію і піддався на поклик серця – повернувся в Україну, щоб її змінити. "Утопія", – скаже дехто.
Не погоджусь, бо вірю словам Ростислава: "Мрії збуваються!..".

Анатолій СЕМЕНЮК.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 731
Читати далі
18.02.2016

Хурсенко_7Ковельщина – батьківщина  Сокола

У цьому 2016 році 1 червня виповниться 50 літ від дня народження В'ячеслава Хурсенка.
Український композитор, поет, виконавець власних пісенних творів соколом відлетів у Вічність на небеса. А щоб пам'ять наша не спала і не дрімала, залишив нам, як Псалми до Бога, свої  пісні. Шанувальники творчості В'ячеслава Хурсенка нарахували 100 пісень композитора, із них 99 – це визнані хіти, тобто пісні, що звучатимуть завжди актуально.
Пісня-реквієм батьківської любові до дітей "Соколята" увійшла до переліку "100 кращих пісень України".
Народився В'ячеслав Хурсенко у м. Дніпропетровську. Згодом з мамою Галиною Карпівною переїхав до с. Вербки Ковельського району на Волині. Тут він пішов до 1-го класу місцевої школи. Першою вчителькою В'ячеслава була Галина Семенівна Гордіюк. 
Музичні здібності онука оцінили дід Карпо та бабуся Олена Шадури. Коли онукові виповнилося 4 роки, на день народження хлопчик у подарунок отримав справжній акордеон. З того часу Вербка мала власного музиканта Славу Хурсенка.
Зі спогадів молодшої сестри матері композитора Людмили Карпівни, яка була старша за Славу на 5 років, а тому виконувала роль старшої сестри хлопчика, довідуємось, що коли на весіллі у Вербці дорослі музики втомлювались від роботи та частування, весільних гостей зачаровував мелодіями Слава Хурсенко. 
Згодом В'ячеслав навчатиметься у Луцькій СШ № 17. Наполегливо відвідуватиме уроки гри на віолончелі у Луцькій дитячій музичній школі № 1. Його вчителями були Тетяна Сиволовська (Здоровцова) та Ірина Бурим. Саме тут висока естетика мелодій наповнила відкриту дитячу душу майбутнім генієм його творчості. Як виконавець гри на інструменті, він веде сольні партії у звітних концертах школи. Як соліст шкільного хору, розвиває свої вокальні здібності.
Після закінчення 8-го класу, В'ячеслав знову повертається з Луцька у Вербку. За порадою бабусі Олени Павлівни В'ячеслав Хурсенко вступає до Ковельського медучилища. Хотіла мудра жінка мати сімейного лікаря. Мусимо зрозуміти її добрі наміри.
В молоді роки Олена Павлівна відбула сталінські табори за Україну на Воркуті. Бачила людське горе і несправедливість від дій ворога та окупанта. І тому мудро вірила, що онук-музикант стане добрим фельдшером.
З 1981 до 1985 р. В'ячеслав Хурсенко був ковельчанином. Я позначив роки його навчання для того, щоб тодішні його однокурсники відгукнулись і збагатили шанувальників композитора – читачів газети "Вісті Ковельщини" своїми спогадами про ті роки. 
Із спогадів тих, з ким я спілкувався, повідомляю, що В'ячеслав ставився, у студентські роки, до свого життя відповідально. На усіх заходах дозвілля був головним співаком, а також співав дуетом з друзями. На уроках, заліках, екзаменах знаннями чесно усіх переконував, що від його медичної практики люди страждати не будуть.
Після закінчення навчального медичного закладу В'ячеслава Хурсенка мобілізували до лав Радянської Армії. Службу проходив у "будбаті" на півночі Росії. З його музичним потенціалом можна було знайти "тепле" місце, але волелюбний характер не дозволив до кожного хилити козацьку голову.
Незадовго після війська В'ячеслав одружився з лучанкою Олею. 1990 року у подружжя народилася донечка Марія.
У так звані "лихі 90-ті", коли співаючий ректор Михайло Поплавський возив лантухами теплі чоловічі кальсони з начосом у Польщу, щоб заробити перший мільйон (сам у цьому зізнався), В'ячеслав Хурсенко робив свої перші записи на студіях Луцька. 
Юрій Вегера із Волинського радіо та Олексій Онишко із приватної студії "Олекса" стали хрещеними батьками талановитого автора та виконавця власних пісень і благословили його творчість у вимогливий та безмежний світ шанувальників пісні.
Маючи початкову музичну освіту, В'ячеслав Хурсенко набирався досвіду серед професіоналів. У 1988-1992 роках талановитий музикант працює вокалістом групи "Край" та групи "Рандеву" Волинської обласної філармонії. Саме тому так високо і по-батьківськи оцінює свого молодого колегу народний артист України, лауреат державної премії ім. Тараса Шевченка, Герой України Василь Зінкевич. 
У Волинській області запроваджена премія ім. В'ячеслава Хурсенка за пісенні здобутки.
Досвід, набутий молодим і амбітним співаком на Волині, повів його у високі світи сучасного пісенного мистецтва.
В 1992 році В'ячеслав Хурсенко здобуває  друге місце на Всеукраїнському пісенному фестивалі "Червона рута". У 1996 р. наш земляк посідає третє місце на фестивалі "Золотий  шлягер". В 1998 р. – Гран-прі на "Пісенному вернісажі".У 1999 р. – перемога пісні "Не виню" на фестивалі "Шлягер року".
2000 рік є роком всенародного визнання творчості композитора та виконавця власних пісень В'ячеслава Хурсенка в Україні. Його пісня-поема батьківської любові "Соколята" отримала Диплом "Шлягер ХХ ст.". Кожен рядок, – як сповідь дорослого чоловіка. Особливе подивування до змісту за те, що у В'ячеслава своїх синів немає. Але він по життю став прикладом для усіх синів у ставленні до батька.
Відомо, що зростав В'ячеслав з мамою. За батька  часто був йому дід Карпо Амплієвич Шадура з Вербки. Проте, вже навчаючись у Ковельському медучилищі, В'ячеслав Хурсенко відновив стосунки зі своїм рідним батьком Володимиром Хурсенком, що проживав у м. Дніпропетровську. 
Очевидці розповідають, як студент Слава Хурсенко з гітарою у вагоні-ресторані за домовленістю із бригадиром потягу "Ковель-Сімферополь" доїжджав до міста свого народження на зустріч із батьком. За це талановитий хлопець вдало і переконливо виспівував дуже модні на той час пісні Юрія Антонова. У нього навіть був свій "прикол" про радянського кумира багатьох: "Антонов живе на даху свого дому". 
Згодом В'ячеслав Хурсенко, маючи власну сім'ю, забрав батька з Дніпропетровська до Луцька і доглядів його до самої смерті.
Завдяки наполегливій і творчій праці В'ячеслава Хурсенка на студіях шанувальники його пісенної творчості отримали живий голос співака на дисках "Я повернусь", "Крик білих журавлів", "Соколята". Високу драматургію пісні та образу співака споглядаємо у кліпах "Соколята", "Крик білих журавлів", "Не виню", "Вона".
Особливою шаною і повагою до життя і творчості В'ячеслава Хурсенка пройнялися його друзі з дитячих років із с. Вербки. Найбільше ті, хто відвідав концерт-реквієм на роковини його смерті. 
Відомо, що В'ячеслав Хурсенко помер від нападу хвороби цукрового діабету під час рибалки (найулюбленішого хобі свого життя) на озері Шепель Луцького району.
До гурту друзів та шанувальників В'ячеслава Хурсенка долучилися Федір Савлук, поет, художник, Микола Потеруха, музикант, Віктор Здробілко, рибалка, Людмила Хацюр, мамина сестра, Ольга Воронцова, депутат Дубівської сільської ради, і ще чимало розумних людей, щоб влада с. Вербки, м. Ковеля, Ковельського району належно відзначили 1 червня 2016 року 50-ту річницю від дня народження Сокола.
Для цього пропоную:
– вул. Партизанську у с. Вербці, де у дитячі та юнацькі роки проживав В'ячеслав Хурсенко, перейменувати на вул. Композитора В'ячеслава Хурсенка;
– навпроти хати діда Карпа та баби Олени на прізвище Шадура закласти сквер пам'яті В'ячеслава Хурсенка (встановити лавку і посадити калину);
– при в'їзді у с. Вербку, з боку колишнього крохмального заводу, на існуючих опорах розмістити біг-борд з портретом В'ячеслава Хурсенка і словами із пісні "Соколята": "Візьміть мої вітрила";
– у червні провести у с. Вербці на берегах річки Турії зустріч виконавців власних пісень та рибалок Ковельщини. Запросити на свято самобутніх виконавців-патріотів України із Дніпропетровська – міста народження справжнього Сокола України В'ячеслава Хурсенка.
Наші пропозиції були підтримані Волинською облдержадміністрацією та обласною радою. Перший заступник голови Волинської обласної ради О. В. Пирожик, начальник обласного управління культури В. Ю. Дмитрук особисто долучилися до підтримки заходів. Є запевнення про максимальну участь керівництва Ковельського району та Дубівської сільської ради, куди входить і адміністративна одиниця – с. Вербка.
Тому щиро сподіваємось на успіх запланованого і підтримку усіх, не байдужих до пам'яті композитора В'ячеслава Хурсенка, котрий закликав: "Сини мої, візьміть мої вітрила".
Іван Сидорук,
культуролог, Заслужений працівник культури України.
НА ЗНІМКАХ: бабуся Олена, Слава Хурсенко, дідусь Карпо, с. Вербка,    1970 р.; Луцька музична школа № 1. В’ячеслав Хурсен-ко виконує власні музичні твори.
Фото з архіву автора.
Соколята
Крутилось пір'я на вітру,
І я згадав негоду ту, 
В яку мене моя любов
 покинула.
Виймали жала із грудей 
Очата двох моїх дітей, 
І вся моя любов на них 
Рікою хлинула.
Приспів:
Зростають у гніздечку
 соколята, 
О, Боже, ти за все мене
 прости! 
О, як я їх не хочу відпускати, 
У простори юнацької мети. 
В роках моїх така велика сила, 
Та долю не затримати нічим, 
– Сини мої, візьміть мої
 вітрила, 
Та й батька не забудьте поміж
 тим.
Я спав роками у вогні, 
Біда сивіла на мені, 
І тільки мати у селі, 
В сльозах журилася. 
А я синочків обіймав, 
І сам у себе запитав, 
О, де ж ти, наша доле,
 забарилася!
Приспів. 
У цьому 2016 році 1 червня виповниться 50 літ від дня народження В'ячеслава Хурсенка.
Український композитор, поет, виконавець власних пісенних творів соколом відлетів у Вічність на небеса. А щоб пам'ять наша не спала і не дрімала, залишив нам, як Псалми до Бога, свої  пісні. Шанувальники творчості В'ячеслава Хурсенка нарахували 100 пісень композитора, із них 99 – це визнані хіти, тобто пісні, що звучатимуть завжди актуально.
Пісня-реквієм батьківської любові до дітей "Соколята" увійшла до переліку "100 кращих пісень України".
Іван СИДОРУК,
культуролог, Заслужений працівник культури України.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1213
Читати далі