28 липня 2013 року набув чинності Закон України від 4 липня 2013 року, № 410-VII "Про внесення змін до статті 3 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", яким підвищено розмір надбавки на догляд за дитиною-інвалідом підгрупи А з 50% до 100% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, що виплачується до державної соціальної допомоги...
Олена ДАВИДОВИЧ, начальник відділу соціальної допомоги управління соціального захисту населення райдержадміністрації.
У чарівному куточку Полісся, серед замріяних беріз, предковічних дубів та сосен розташоване лісове урочище Нечимне, яке надихнуло Лесю Українку написати драму-феєрію "Лісова пісня". Все життя, із самого дитинства, виношувала письменниця розповіді волинян про "всяку" міфічну "силу" і дивною казкою вилила їх на папері. Працюючи над "Лісовою піснею", Леся Українка використала величезний фольклорний матеріал, але разом з тим велику роль у створенні драми відіграли жителі села Скулина – дядько Лев та Ярмило Кубах, які стали прототипами дійових осіб з "Лісової пісні"...
Ольга БОЙКО, науковий співробітник музею "Лісової пісні" в Нечимному.
"Я завжди любила, коли збиралася докупи наша велика родина, і ми всі разом розглядали старі фотографії, а мама розповідала про роки своєї юності, молоді літа. Одного разу мене зацікавив пожовклий папірець з короткою звісткою: "Іван Михайлович Стащук, захищаючи свою Батьківщину, проявивши мужність і геройство, пропав безвісти 13 липня 1944 року". Це був мій тато, мій та моїх двох сестер і брата…".
Ось таку історію я почула від моєї недавньої співрозмовниці ковельчанки Зінаїди Федорук...
Вікторія ЗІНЧУК.
Людина народжується для щастя, та іноді життя посилає їй такі випробування, що не побачиш й уві сні.
Мріяла про щастя і героїня моєї розповіді Любов Арсеніївна Троцюк. 2 квітня ц. р. їй виповнилося 90 літ. За цей час пройдено так багато життєвих доріг! І були на них круті повороти, радість та печаль. А що печалі було, то було…
Лідія ГАРЛІНСЬКА.
смт Голоби.
Розвиток інфраструктури, поліпшення умов життя та праці дуже важливі для сучасного українського села. Однак відроджувати сільські території при обмеженому бюджеті місцевої казни непросто. Тож все більше сільських громад нашої країни для вирішення соціально-економічних питань залучають кошти різних українських та міжнародних проектів...
Тетяна КРОПИВА, секретар громадської організації "Дружба" села Велицька.
Наталію Славікову, яка впродовж 16-ти років очолює громадську організацію "Реабілітаційний центр", добре знають у Ковелі та за його межами. Людина доброї душі, щира і привітна, вона завжди підтримає того, хто потребує особливої уваги. Досить часто родини, у яких є неповносправна дитина, залишені сам на сам зі своїми проблемами. Наталія Славікова – одна з тих, хто на особистому досвіді знає, що таке виховання дитини з особливими потребами...
Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв'язків з громадськістю виконавчого комітету міської ради.
НА ЗНІМКУ: Наталія СЛАВІКОВА.
Зразкова студія естрадного співу "Нові таланти" Палацу учнівської молоді є колискою співочих талантів нашого міста. Саме вони є "піонерами" у розвитку дитячої естрадної української пісні в Ковелі. Нагадаю, що студія створена 1997 року...
Світлана ШИМАНСЬКА, керівник-методист Палацу учнівської молоді.
З благословення єпископа Володимир-Волинського і Ковельського Володимира прихожани Свято-Георгіївсього храму селища Голоб здійснили паломницьку поїздку святинями Закарпаття.
Перед дорогою отець Ніфонт – настоятель храму – звершив молебень, після якого окропив вірян святою водою...
Валентина ГАРБАРУК, учасниця поїздки.
Шумлять літа, як на вітру тополі, а в тих літах – і Сонце, і дощі… Ось і нашуміли вже ці стрункі дерева нашому ювіляру – Анатолію Миколайовичу Джигуну – 70 літ.
Народився він 9 серпня 1943 року в с. Гнатівці, що на Хмельниччині. Те далеке і "глухе" село запам'яталося йому буйними квітучими садами, зеленими пагорбами і долинами, а ще – осіннім запахом в'ялених слив, які коптилися у земляних ямах...
Антоніна КОМІСАРУК.
Ситовичі – маленький чарівний "острівець" на Ковельщині. Скільки позитивних емоцій випромінює цей клаптик землі!
Тут живуть працьовиті люди, котрі не шукали легких шляхів. Вони з діда-прадіда сіють, орють, виховують дітей. Чимало з них у грізні роки війни залишили домівки і пішли важкими фронтовими дорогами, аби захистити цей дорогий клаптик землі від ворога. Дехто назавжди залишився на полі бою стояти в граніті. Їх подвиг увіковічнений в пам'ятниках і обелісках Слави...
Валентина СІЧКАР.