06.11.2014 Мороз Оксана Леонідівна

index Повідомлення в номер

Основа світу – доброта

Минулої неділі в Україні відзначили День працівника соціальної сфери. Напередодні  в читальному залі центральної районної бібліотеки відбулося урочисте зібрання...

Обговорили  схему  планування території  району

Нещодавно в читальному залі Ковельської центральної районної бібліотеки відбулось обговорення схеми планування території Ковельського району Волинської області...

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 598
Читати далі
09.10.2014 Мороз Оксана Леонідівна

images Церква була, є і буде з народом

Наша розмова – з архімандритом Варлаамом (Хомичем), священнослужителем Свято-Воскресенського кафедрального собору УПЦ міста Ковеля.

– Зовсім неприхованим для багатьох вірян є той факт, що саме зараз спостерігається багато негативних відгуків стосовно Української Православної Церкви. Отче, як Ви вважаєте, чи повинна Церква лишатися осторонь подій, не займати одну зі сторін зараз, під час війни в країні? Яка позиція Церкви нині щодо російської агресії у ставленні до України?

Розмову вела Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 793
Читати далі
23.09.2014 Мороз Оксана Леонідівна

DSC_8612 Моя маленька батьківщино, до тебе завжди серцем лину!

Якось непомітно пролетіло літо, вже й осінь вступила у свої права і  відразу —  до роботи. Пішла золотоволоса господиня полями, збираючи щедрі врожаї, позакладала комори зібраними плодами — дарами природи.
Кошики наповнились достиглими, обніженими й облюбованими ще літнім  Сонцем   пахучими яблуками, грушами, сливами та овочами із грядок дбайливих газдинь.
Опустили вниз свої важкі голови соняхи, які раніше гордо вдивлялися в небо, про щось мріяли. Шурхотять пожовклим листям кукурудзяні плантації.

Оксана МОРОЗ.
 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1344
Читати далі
04.09.2014 Мороз Оксана Леонідівна
У добрий час, шкільна 
родино!

каУ добрий час, шкільна родино!

24 першокласники завела цьогоріч  вчителька Вікторія Денисюк у стіни  місцевого храму науки – Зеленської ЗОШ І-ІІІ ступенів. 

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 783
Читати далі
04.09.2014 Мороз Оксана Леонідівна

3Радяться педагоги

Минулого четверга в Народному домі "Просвіта" відбулася традиційна серпнева щорічна конференція педагогічних працівників Ковельського району. Участь в ній взяли голова райдержадміністрації Юрій Поліщук, голова районної ради Ігор Верчук.
На початку робочої зустрічі присутні хвилиною мовчання вшанували ковельчан, загиблих на Сході  нашої держави.
На порядок денний було внесено два питання: "Про підсумки розвитку дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти у 2013-2014 навчальному році та завдання на 2014-2015 навчальний рік" і  "Різне".
В першому із них  виступила провідний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації, в. о. начальника відділу освіти Тетяна Демчук. Тетяна Михайлівна, зокрема, зупинилася на напрямках профілізації, порівняльному аналізі результатів ЗНО в минулому році та ін.
Варто зазначити, що доповідач озвучила рейтинг навчальних закладів по успішності навчання, назвавши переможців Всеукраїнських учнівських олімпіад за підсумками окремих етапів.
В ході інформації наголос робився на освіті та якісному складі педагогічних працівників Ковельського району. 
Тривожним є той факт, як говорилось на конференції, що з року в рік збільшується кількість освітян пенсійного віку, тож треба знаходити шляхи для залучення на нові робочі місця молодих спеціалістів.
Ще одним важливим аспектом є те, що необхідно посилити контроль за відвідуванням школярами уроків, а також за їх поведінкою.
Своїм педагогічним досвідом поділилися із присутніми колегами вихователь ДНЗ смт Люблинця, лауреат обласного конкурсу "Вихователь року" Наталія Мороз, молодий спеціаліст ЗОШ І-ІІІ ст. с. Старих Кошар Тетяна Мартинюк, керівник гуртка "Художня обробка деривини" Центру позашкільної освіти при ЗОШ І-ІІІ ст. с. Любитова Михайло Шевчук, вчитель початкових класів ЗОШ І-ІІІ ст. смт  Люблинця Вероніка Кульцман.
Слово мали голова райдержадміністрації Юрій Поліщук, голова районної ради Ігор Верчук, які подякували педагогам за плідну вчительську роботу та побажали нових успіхів на освітянській ниві.
Ігор Васильович, зокрема, звернувся до присутніх із пропозицією створення в навчальних закладах району "Куточка Героя".
За високі професійні досягнення, сумлінну працю та активну громадянську позицію окремих педагогів району відзначили Подяками.
Оксана МОРОЗ.

Минулого четверга в Народному домі "Просвіта" відбулася традиційна серпнева щорічна конференція педагогічних працівників Ковельського району. Участь в ній взяли голова райдержадміністрації Юрій Поліщук, голова районної ради Ігор Верчук.

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 691
Читати далі
04.09.2014 Мороз Оксана Леонідівна

unnamed (1)Зустріч в районній раді

Нещодавно  голова Ковельської районної ради Ігор Верчук, його заступник Галина Коляда зустрілися із двома військовослужбовцями з Білина. Хлопці – Роман Хороших  та Роман Шевчук,   проходячи службу в зоні АТО, прибули  в довгоочікувану  відпустку на 10 діб. Солдати поділилися пережитим й побаченим, розповіли про свої потреби. 
"Там, на війні, людське життя нічого не вартує. Там ти добре розумієш: або ти, або – тебе. Іншого варіанту просто немає", – говорять ті, що вже пройшли бойовий гарт на Сході України.
Гарно відгукуються  хлопці про свого командира, котрий вболіває про підлеглих  як за своїх дітей. 
"На блокпосту, що біля Савур-Могили, знаходимося вже місяць. Підкріплення зброєю і технікою практично не маємо. А сепаратисти як сиділи в бункерах під землею, так і сидять, постійно обстрілюючи наших", – розказали вояки.
Як повідомив Роман Шевчук, разом із ними служить штатний офіцер із Донецької області. Він з честю виконує свій військовий обов'язок. Проте сина зовсім не підтримують батьки, мотивуючи це тим, що він воює із "бандерами".
По закінченню зустрічі військовослужбовцям для їх потреб виділили кошти із тієї суми, що була зібрана під час благодійного концерту на підтримку 51-ї окремої механізованої бригади, який нещодавно відбувся в нашому місті. Вояки ж, у свою чергу, подякували за підтримку та розуміння. 
Щире "спасибі" солдати від себе особисто та інших  бойових побратимів адресують всім небайдужим людям: меценатам, підприємцям, волонтерам, які всіляко намагаються підтримувати нашу армію. 
"Не передати словами, як радіють серце й душа, а на очі – навертаються сльози, коли отримуєш хоч якусь посилку від рідних, листівку від друзів чи знайомих. Тоді, здається, і відчай та розчарування розвіюються, а з'являється лиш одне – бажання йти вперед, на захист своєї  Вітчизни", – наголошують хлопці, справжні Герої, котрі боронять рідну землю від ворога.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: під час зустрічі в районній раді. 
Фото з архіву районної ради.

Нещодавно  голова Ковельської районної ради Ігор Верчук, його заступник Галина Коляда зустрілися із двома військовослужбовцями з Білина. Хлопці – Роман Хороших  та Роман Шевчук,   проходячи службу в зоні АТО, прибули  в довгоочікувану  відпустку на 10 діб. 

Оксана МОРОЗ.

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 865
Читати далі
28.08.2014 Мороз Оксана Леонідівна

images (4)"Ми віримо у вас, наші рідні!"

Нелегке завдання  випало на долю нашим військовослужбовцям, які несуть службу в зоні антитерористичної операції. З невимовним хвилюванням чекають звісток від синів  та чоловіків їх матері й дружини. Щодень і щоночі усі їхні думки – про найдорожчих. Рятують лише молитва, тверда та непохитна віра в Бога і короткий телефонний дзвінок...
Нещодавно мала нагоду поспілкуватися з мамою бійців АТО Ларисою Калитюк з Уховецька.
Так склалося, що в АТО – її два сини (хлопці мешкають в населених пунктах нашого району, мають свої родини). Один із них приходив нещодавно у відпустку додому на декілька днів. 
"Створивши ініціативну групу матерів військовослужбовців  в місті та районі, ми приєдналися до ГО "ВГО  "Комітет громадського спротиву", –  розповідає Лариса Миколаївна.
Згодом  руку допомоги і підтримки простягнули інші благодійні  та громадські організації.
Після цього на кошти благодійників і просто небайдужих людей, за словами Лариси Калитюк, вони  закупили бронежилети,  продукти, одяг, предмети особистої гігієни та інше найнеобхідніше. Так  почали відправляти перші  належним чином упаковані  індивідуальні адресні посилки для солдатів, де зазначають особисті дані про того, кому їх надсилають.
"Раз на тиждень до наших хлопців (їх жінка  часто називає дітьми) відправляють машину із тим, що ми тут зібрали", – продовжує далі мати.
Підприємці,  волонтери в основному допомагають  коштами і пальним. Варто зазначити, що вдячності заслуговують відомі у Ковелі меценати-бізнесмени Наталія та Дмитро Фальки, які одними із перших внесли свою частку доброчинності, надавши для потреб військовослужбовців продуктові набори.
У розмові Лариса Калитюк зауважила, що немало людей приносили гроші чи щось інше, навіть не називаючи свого імені: мовляв, це не важливо. Виділяли невеликі  кошти із своєї мізерної пенсії  і пенсіонери.  
Із душевним трепетом і переживаннями розповідає вона про те, як відвідувала хлопців далеко від дому, де звичним для них стало життя під пострілами снарядів, де всюди в повітрі стоїть їдкий запах пороху.
Відомим  є той факт, що наші вояки – в недалекому часі ще зовсім юні і недосвідчені, а тепер – змужнілі та серйозні чоловіки-Герої (так їх по праву можна назвати)  давно вже адаптувались до важких умов, навчились бути пристосованими до того, що коїться навкруги, навчились ВИЖИВАТИ. Бо це – ВІЙНА, і слабких духом вона не шанує.
"По телебаченню показують далеко  не всі "деталі" війни.  Щоб їх рідні не хвилювались хочуть і самі солдати. Вони – вже загартовані  силою волі і витримки. Та передати словами все те, що там, в самому "горнилі" війни коїться насправді, – просто неможливо", – згадує побачене, знову переживаючи,  пані Лариса.
"Найбільш дорогоцінні та важливі для них наші підтримка й увага, які хлопцям так необхідні", – наголошує мати, і по її обличчю котяться сльозинки. 
l
Велике щиросердне "спасибі" за розуміння, допомогу і співчуття  слід висловити і сільським, селищним головам (з котрими ми  неодноразово спілкувалися, буваючи у відрядженнях), які теж не залишаються осторонь проблем військовослужбовців, всіляко допомагають їх родинам.
l
Усі, хто прагне взяти участь в благодійній добрій справі, звертайтесь за адресою: вул. Грушевського, 14, пункт прийому  добровільної допомоги для воїнів, які проходять військову службу на Сході України. Контактний телефон – 067-1033939.
Пам'ятаймо: нашої допомоги потребують  відважні земляки, які вірно захищають нашу землю. Давайте підемо їм назустріч, активно  долучившись разом  до хорошого почину!
Оксана  МОРОЗ.

Нелегке завдання  випало на долю нашим військовослужбовцям, які несуть службу в зоні антитерористичної операції. З невимовним хвилюванням чекають звісток від синів  та чоловіків їх матері й дружини. Щодень і щоночі усі їхні думки – про найдорожчих. Рятують лише молитва, тверда та непохитна віра в Бога і короткий телефонний дзвінок...

Оксана  МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 776
Читати далі
22.08.2014 Мороз Оксана Леонідівна

DSC_0579Щасливого сімейного  життя!

Минулих вихідних на весільний рушничок стала ще одна пара молодят – Євгеній та Єлизавета Купрійчуки, яких ви бачите на знімку.  Наречений служить у зоні АТО і прибув у короткотермінову відпустку. 
Небо цього дня полило їх рясним теплим дощем, а опісля й Сонце подарувало  свою ще літню ніжну  благодать. 
Щасливих закоханих  із пам'ятною подією в  житті прийшли привітати гості, серед яких –  депутат обласної ради Віктор Козак, головний спеціаліст з питань взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Ковельської РДА Сергій Мацюк, представники Ковельського міського об'єднаного військового комісаріату, які побажали щастя і благополуччя подружжю, а також вручили новоствореній сімейній парі квіти та подарунки. 
Фото Ольги Стеблевець.
(Розповідь про новостворену сім’ю читайте на 2-й сторінці).

Минулих вихідних на весільний рушничок стала ще одна пара молодят – Євгеній та Єлизавета Купрійчуки, яких ви бачите на знімку.  Наречений служить у зоні АТО і прибув у короткотермінову відпустку. 

Оксана МОРОЗ.

 


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 745
Читати далі
22.08.2014 Мороз Оксана Леонідівна

велицькУ  Велицьку  –  добрі  господарі

Щаслива родина – заможна країна
Зустрівшись з родиною Вороб'їв із Велицька, відразу пригадала рядки із відомої пісні Назарія Яремчука: "Родина, родина – від батька й до сина…". Тільки у випадку велицької родини виходить все навпаки – від батька й до дочок, яких Бог подарував Володимиру Вороб'ю  немало-небагато – аж чотири.
…Батько чоловіка, Климентій, народився в 1909 році. Пройшов грізними дорогами війни (відзначений орденом Червоної Зірки). Із дружиною Феодосією все життя невтомно трудилися в місцевому колгоспі, який після війни був імені  Кірова.
Щиру вдачу і працелюбність перейняв у батька й матері син Володимир: одразу після закінчення восьмирічної школи теж пішов працювати в колгосп.
Незабаром доля звела юнака з дівчиною Надією, з якою й побралися. Через рік подружжя тішилось народженням старшої доньки Оксани. За нею лелека приніс до обійстя господарів одне за одним ще трійко дівчаток: Ларису, Людмилу і Тетяну.
Не зогледілись Володимир із Надією, як їх доньки виросли, повиходили заміж. Та, створивши свої сім'ї, не покинули рідного села. Тож тепер дідусь із бабусею тішаться десятьма онуками, які для них є і радістю, і поміччю.  
У Велицьку усі доньки Володимира та Надії знайшли для себе роботу в місцевому СТзОВ "Зоря". Найстарша Оксана працює зоотехніком-селекціонером, Лариса – доглядачем худоби, Людмила й Тетяна – різноробочими. Трудяться в цьому товаристві й зяті.
Загалом у Володимира Вороб'я  – 46 років трудового стажу в колгоспі. Тепер вони з дружиною  на заслуженому відпочинку. Мешкають разом із донькою Ларисою, онуками Анастасією та Іллюшею, який Першого вересня готується стати першокласником. Є й такі онуки, що  вже школу закінчили, здобувають освіту далі. 
– Тримаємо в хазяйстві те, що й всі. Бо як без цього? Маємо 30 соток картоплі, яку виорюємо коником, – розповідає Володимир Климентійович. 
Хоч в селі жити нелегко, та господар каже, що ніколи не проміняв би свій Велицьк на місто.
– Тут жили мої батьки, тут  я виріс, тут народились  діти та онуки. У Велицьку – мила душі і серцю, найкраща в світі сторона, – щиро зауважує Володимир Воробей  і продовжує:
 – І коли той час пролетів? З дружиною вже пліч-о-пліч майже чотири десятки років прожили, а невдовзі 50-ліття після закінчення школи святкуватимемо із колишніми однокласниками. Так що буде нагода поговорити один із одним, згадати минуле.
А ще чоловік запевнив нас: якби довелося прожити своє життя ще раз, нічого б у ньому не змінив.
– А чого мені ще хотіти? Тільки здоров'я аби Господь посилав, а так – у мене все є. Он скільки "багатства" нажив! – каже він, з любов'ю та гордістю  поглядаючи на свою родину.
"Зоря" працює успішно
Гарно відгукується про своїх  односельчан та колег директор  СТзОВ "Зоря", Заслужений працівник сільського господарства України Володимир Потапчук: ця велика сімейна династія відмінно зарекомендувала себе у товаристві. За його словами, в "Зорі" плідно працюють ще кілька родинних династій, серед яких – Хом'яки, Денисюки, Щерби, Онуфрійчуки та інші.
Нинішню ситуацію в господарстві Володимир Юхимович  проаналізував так:
На минулому тижні ми завершили обмолот зернових. Цього року зібрали дві тисячі тонн зернових, що на 250 тонн більше, ніж в минулому році. Середня врожайність – 27 центнерів з гектара.
Найбільше золотавого збіжжя (850 тонн) намолотив комбайнер Павло Чирук. Сумлінно трудяться комбайнери Микола Хом'як, Микола Фіщук, механізатор Олександр Онуфрійчук.
Нині на полях господарства розпочали посів озимого ріпаку, підготували площі під озимі зернові – жито й пшеницю.
У Велицьку трудиться й чимало одноосібників, які обробляють не менше гектара землі, мають відповідну сільськогосподарську техніку, допомагають іншим. 
l
Ось такі щирі та дружні люди живуть у Велицьку. Своєю щоденною невтомною працею вони примножують багатство і благополуччя рідного краю, всієї України.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: подружжя  Володимира та Надії ВОРОБ'ЇВ із Велицька разом із дітьми та онуками; директор СТзОВ "Зоря" Володимир Потапчук. 
Фото Світлани ЛЯШУК.

Щаслива родина – заможна країна

Зустрівшись з родиною Вороб'їв із Велицька, відразу пригадала рядки із відомої пісні Назарія Яремчука: "Родина, родина – від батька й до сина…". Тільки у випадку велицької родини виходить все навпаки – від батька й до дочок, яких Бог подарував Володимиру Вороб'ю  немало-небагато – аж чотири.

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2234
Читати далі
14.08.2014 Мороз Оксана Леонідівна

DSC_0183Душа  радіє  в  ріднім  краї

…Прокидається рано-вранці Сонце, земля вмивається цілющою  росою, сонне поле знову розцвітає, даруючи бездонній блакиті мереживо квітів і трав. Легкий серпневий вітер шле сільським видноколам трішки прохолоди, а потім стрімголов мчить-летить до озера, аби "напитись" чистої  води.
Цією неповторною красою своєї малої батьківщини із самого дитинства милується й насолоджується сповна  Петро Телючик із Поворська. 
На ошатному обійсті, де колись стояла дідівська хата, чоловік тепер господарює разом із дружиною Ольгою,  донькою Вікторією та  зятем Юрієм Федіком (діти вже побудували власний будинок). Розрадою і втіхою для дідуся є онуки Михайло та Ілля. Старший навчається в Києві, а молодший  батькам допомагає, переймає дідову науку.
Робочий день у сільських господарів починається вдосвіта. Справ в хазяйстві, особливо влітку — хоч відбавляй. Щоб краще працювалось, усе роблять гуртом. Зять у гарячу пору навіть відпустку взяв, щоб дати лад господарству. Працелюбна родина обробляє 10 гектарів землі.
"Маємо комбайн, два трактори, знаряддя, необхідні для обробітку земельних площ. До слова, наш комбайн через рік своє 50-річчя "святкуватиме". Але машина не підводить: дещо лагодимо, замінюємо деталі – і далі до роботи", – розповідає Петро Телючик. Техніку використовують не лише на власних угіддях, а й іншим допомагають при потребі.
Радіє Петро Никанорович і успіхам свого зятя, який у нього майстер на всі руки. Вдома чоловіки мають токарного станка, за яким Юрій проводить немало часу (чоловік працює фрезерувальником в локомотивному депо).
У господарці поворчан – чотири корови (від держави отримали доїльний апарат), є свині, домашня птиця. Клопотів у досвідченого господаря, який свого часу працював в колгоспі, вистачає щодня. Проте Петро Никанорович про свою сільську працю говорить із захопленням:
– По-справжньому душа радіє, коли бачиш, як розлоге поле, яке ти засіяв, починає зеленіти, як крізь землю проростають перші зернята...
l
Такими господарями, як родина Петра Телючика, багата Україна. Від діда-прадіда своїм нащадкам вони передають працьовитість, щирість, чесність, любов до рідної землі. 
Оксана БІРУК-МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: Петро ТЕЛЮЧИК з донькою Вікторією та онуком Іллею; Юрій ФЕДІК;  епізоди  сільського життя у Поворську.
Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

…Прокидається рано-вранці Сонце, земля вмивається цілющою  росою, сонне поле знову розцвітає, даруючи бездонній блакиті мереживо квітів і трав. Легкий серпневий вітер шле сільським видноколам трішки прохолоди, а потім стрімголов мчить-летить до озера, аби "напитись" чистої  води...

Оксана БІРУК-МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 656
Читати далі