Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 295

25 лютого своє 90-річчя зустрічатиме неймовірна жінка, знана і шанована у нашому місті лікар-педіатр Вітрик Лідія Володимирівна. 

Доля розфарбувала її життя різними кольорами, подарувала багато подій – як хороших, так і хвилюючих, як веселих, так і сумних. Днями ми зустрілись, і жінка охоче розповіла свою цікаву історію життя.

l

На порозі мене зустріла жінка мудрих років, та все ж я перепитала, чи це правда, що їй стільки літ? Лідія  Вітрик у свої 90 чудово виглядає. Вражають її проникливий погляд крізь окуляри, гарна дикція, відмінна пам'ять. З початку розмови жінка зачаровує своїм шармом, розумом і відмінним почуттям гумору. Віджартовується: "А як інакше в такі страшні часи?".

Оптимістом себе не вважає, хоча при зустрічі мені здалась саме такою: енергійна, з широкою посмішкою на вустах, із блиском в очах. Охоче розповідала і про улюблену роботу, і про особисте. 

Вихована у сім'ї педагогів, вона обожнює читати. І нині це – одне з улюблених занять (правда, тепер з допомогою лупи). Вона була постійним відвідувачем бібліотек, де із великим інтересом читала газети, журнали, цікавилась як медичною, так і класичною літературою. Вдома теж має чималу особисту бібліотеку. 

Тато Володимир Макарович – корінний ковельчанин. Та з початком Першої світової війни розпочалась  евакуація, і у 1915 році його з сім'єю змусили переїхати у Стародуб, що в росії.

Тато Лідії закінчив ковельську гімназію (нині тут ЗОШ №8), був дуже розумною та освіченою людиною, тож в Стародубі заробляв репетиторством, згодом його призначили писарем. А вже за радянських часів направили в Тверську кавалерійську школу, і він став кадровим військовослужбовцем.

Володимир Макарович служив на Далекому Сході, де й познайомився з мамою Галиною Кузьмівною, яка в свій час закінчила Ульянівській педагогічний технікум.

"В 1935 році, коли розпочалися репресії, ми з сім'єю переїхали на Поволжя. Мені тоді було 2,5 роки. От там і жили, поки не помер сталін. А в Ковелі мешкав брат тата з родиною, але в ті часи зв'язку з ними не мали, адже місто було "під Польщею". 

Тільки 1954 року батькові вдалось зв'язатись з близькими, і наша сім'я повернулася на Батьківщину тата. Я ж залишилась в росії одна і продовжила навчання в університеті", – розповідає Лідія Володимирівна.

l

Закінчила Лідія Казанський державний інститут (медичний факультет) і отримала направлення у Воткінськ, де потрібно було відпрацювати 2 роки. Дівчина не хотіла там залишатись, адже її душа вже була з сім'єю. За рекомендацією бухгалтера ("Не бери "підйомних" і їдь до батьків") жінка приїхала у Ковель.

Тут проблем з працевлаштуванням не було, адже лікарів не вистачало. Лідія Володимирівна пригадує: "На той час відділом охорони здоров'я був Ястремський Володимир Олексійович, який приймав мене на роботу лише з умовою,  що буду викладати в медучилищі. Я дуже хвилювалась. Зі сльозами на очах пішла до директора (на той час посаду обіймав Гуменний Володимир Савелійович), який з радістю мене прийняв.

Знаходилось тоді медичне училище на території теперішньої поліклініки, що по вул. Незалежності. Там було дуже затишно і красиво. Перші рази я заходила в аудиторію з великим страхом, адже студенти були мені майже ровесники". Серед учнів Лідії Володимирівни – покійні Володимир Ісюк, Євгеній Рудь, Андрій Сарапін, добре знані ковельчанами і шановані ними.

От так і розпочалася медична кар'єра Лідії Вітрик в педіатрії на Ковельщині. Як прийшла 1 серпня 1956 року, так і працювала 46 літ на одному й тому ж місці (навіть уточнює, посміхаючись: "46 років 7 місяців і 6 днів"). 

Перші роки – це непрості повоєнні часи, хоча дуже цікаві. "Для мене особливо цінні, адже теорію я викладала і відразу практикувала. За це щиро вдячна Володимиру Ястремському. І коли мені присвоїли першу кваліфікаційну категорію, я вже нічого не боялась, бо свою професійну школу пройшла і в теорії, і на практиці. 

До того ж, ще навчаючись в інституті, ми з подругами вже працювали в лікарні: після ІІ курсу – санітарками, після ІІІ – медсестрами".

l

У 1977 році Лідія Володимирівна стала завідувачкою дитячої поліклініки. На цій посаді працювала близько 10 років. До того керівником була Галина Абрамівна Брайловська. "Вона раділа, коли я вступила на цей пост, а я – плакала. Це дуже велика відповідальність, адже коли я була дільничним лікарем, то відповідала лише за себе і за людей на своїй дільниці. Тепер ця відповідальність лише помножилась. Коли прийшла, на цілий Ковель було всього дві дільниці, а коли я залишала посаду, то їх стало аж 15.

У роботі мені все подобалось. І сприяла цьому дружна атмосфера в колективі. Єдиним "каменем спотикання" завжди були лікарняні. Це питання постійно тримали на жорсткому контролі. Тож тут я була вимоглива, адже мусила за це відповідати перед вищим керівництвом". 

Молода, відповідальна, розумна Лідія Володимирівна заслужила авторитет серед колег. Її думка завжди була важлива, тож неодноразово і вночі викликали на консультації.

l

Що ж до особистого життя, то історія кохання пані Лідії, на жаль, сумна. Чоловік Микола трагічно загинув. Разом вони прожили всього 2 роки. 

Познайомилась пара на пляжі біля річки. Чоловік працював у вагонному депо і заочно навчався в Дніпропетровському інституті залізничного транспорту. В той момент аварії віз мотоциклом на пошту роботи для заліку. У долі – свої плани…

Так і залишились Лідія Володимирівна одна з маленьким сином. З теплом і вдячністю пригадує батьків чоловіка, адже це були дуже добрі й працьовиті люди.

Вдруге заміж так і не вийшла, адже любила свого Миколу й відчувала відповідальність перед сином та хворою мамою. Ось такою безмежною любов'ю до своїх близьких і живе наша героїня. 

Нині ж сину Дмитру – 60 років. Його дружини не стало 6 років тому. Тож тепер вони – один одному  підтримка, опора і розрада в цьому світі.

l

А події сьогодення – страшні та тривожні. Лідія Володимирівна уважно слідкує за новинами по телевізору та переймається ситуацією в країні. Вважає недоцільною трансляцію американських бойовиків: "У нас свої жахіття! Третину України розрушено, молоді захисники – цвіт нації – гинуть!", – обурюється жінка і каже, що не думала знов побачити війну. 

"Я пережила війну з нацистами. Мені було 8 років. Ми тоді жили в селі на Поволжі, а за 10 кілометрів – Ульянівськ. Там розташовані танкове училище і танковий ремонтний завод. От через наше село й везли розбиту техніку. Над нами постійно літали бомбардувальники. Було дуже страшно, бо не знали, чи це наші, чи німецькі. Вся місцевість в окопах. Тож ми жили в постійній тривозі.

При цьому, не маючи сучасних комунікацій, мешкаючи в сільській хаті,  без  електрики ми старанно вчилися і вели домашнє господарство. Нас ніхто не примушував, а ми з радістю ходили до школи та читали вечорами. Ми з рідною сестрою Людмилою (вона, до речі, було викладачем англійської мови у ковельських школах № 5 та № 7), як і всі члени нашої сім'ї, дуже любили книги", – розповідає пані Лідія. 

l

Переглядаємо світлини із сімейного архіву. Разом з чорно-білими фото "оживають" і різні спогади: "Ось тут я – студентка-випускниця університету (на світлині вгорі праворуч); а ось тато зі своїми учнями (у Ковелі він був директором вечірньої школи) (внизу праворуч); а тут з колегами – у Львові на курсах (от поруч стоїть Ігор Угринчук, колишній завідувач "швидкої допомоги"; а то в Казані на березі Волги; а це – з медучилища спільне фото (поряд Лідія Галицька, дружина колишнього директора Володимира Савелійовича, теж викладала колись дуже цікаво й пізнавально); а от і проклята москва… (ніколи не думала, що так скажу, але росіяни такого натворили, що нічого і чути про них не хочеться), куди нас часто возили потяги "дружби" на екскурсії; а це в білорусі, де раніше часто переплітались наші стежинки, а тепер – вороги (з жахом роздумує героїня); а тут я з онуками моєї рідної сестри і нашою дуже відданою собакою Гердою (в центрі ліворуч); а тут ми – з колегою по дільниці у дворику колишньої лікарні (теперішнього медучилища), такий затишний, зелений, доглянутий – він назавжди закарбувався у моїй пам'яті. Здається, й зараз чую п'янкий аромат квітучих яблунь та вишень".

Щодо останнього, то недарма у пам'яті Лідії Володимирівни виринають детальні спогади "зеленого" Ковеля, адже саме таким вона його дуже полюбила і вважає, що слід зайнятись озелененням міста, щоб воно почало "дихати на повні груди". Ветеран впевнена: "Краще Ковеля нема міста на світі".

Тож, Лідіє Володимирівно, прийміть найщиріші слова вітань та вдячності за ваші мудрість і невтомну працю. Дякуємо, що поділилися неймовірною життєвою історією. Бажаємо здоров'я, мирних та радісних днів! І, звичайно, обов'язково дочекатися Перемоги!

Аліна Романюк.

Фото з архіву 

Лідії Вітрик.

25 лютого своє 90-річчя зустрічатиме неймовірна жінка, знана і шанована у нашому місті лікар-педіатр Вітрик Лідія Володимирівна. 

Доля розфарбувала її життя різними кольорами, подарувала багато подій – як хороших, так і хвилюючих, як веселих, так і сумних. Днями ми зустрілись, і жінка охоче розповіла свою цікаву історію життя.

ххх

На порозі мене зустріла жінка мудрих років, та все ж я перепитала, чи це правда, що їй стільки літ? Лідія  Вітрик у свої 90 чудово виглядає. Вражають її проникливий погляд крізь окуляри, гарна дикція, відмінна пам'ять. З початку розмови жінка зачаровує своїм шармом, розумом і відмінним почуттям гумору. Віджартовується: "А як інакше в такі страшні часи?".

Оптимістом себе не вважає, хоча при зустрічі мені здалась саме такою: енергійна, з широкою посмішкою на вустах, із блиском в очах. Охоче розповідала і про улюблену роботу, і про особисте. 

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 2704

Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 276

У когось була дитина, тепер немає…

У когось був чоловік, а тепер медалі…

І в цьому лякає те, що життя триває…

Померлій душі у тілі – жити далі…

Б. КАЗАНЖИ.

 Ось і завершився період Різдвяних свят. Цьогоріч він особливо був сповнений тривог та печалі. Хтось зустрів його у сімейному колі, а хтось не знаходив собі місця в рідному домі, раніше затишних стінах. У когось ці дні були наповнені щасливими митями і радістю від зустрічей з найріднішими, а в когось – оповиті сумом і тривогою від розпачу та самотності, адже з війни так і не дочекались найрідніших. Спорожнів дім, спустошена душа… Велика війна з російським агресором забрала найцінніше – життя. Тисячі життів мирних українців.  

Громада Ковельщини в ці дні знову в жалобі зустрічала захисників на площі Героїв Майдану та з почестями провела їх в останню путь. А хтось, на жаль, і досі не може гідно попрощатися із своїм Героєм.

Це історія про шлях військового – юного, проте надзвичайно сильного та мужнього 20-річного "азовця" з Ковеля Михайла Волошука, який загинув під час оборони Маріуполя у 2022 році.

Ми називаємо Героями наших захисників, та повірте: ті, хто чекає їх вдома, хто вірить та підтримує, – теж герої. Це рідні наших військових: мами, бабусі, дружини, діти, друзі. Їх місію під час війни не треба недооцінювати. Їх віра та молитва – рушійна сила для воїнів. А горе втрати неможливо описати словами. Як неможливо підібрати слів, щоб підтримати та розрадити.

l

Ми зустрілись з мамою Світланою Волошук на виставці світлин полеглих "азовців", де на нас з посмішками дивились очі Героїв. І серце розривалось на шматки, хоч тут було тихо і спокійно. Час від часу ми поглядаємо на стенд зі знімком Михайла і відчуваємо, що він ніби тут, з нами.

Перед початком повномасштабної війни, в грудні 2021 року, у нас була спроба з ним поспілкуватись. Михайло був у місячній відпустці, яка переносилась декілька разів. Ми хотіли з перших уст почути про славнозвісний "Азов" і як приклад для інших юнаків розповісти про самостійний відважний вибір 18-річного ковельчанина – стати на захист рідної України. Та через свою скромність юнак відмовився від інтерв'ю.

Я з хвилюванням згадую цей момент і тішуся, що мені вдалось побачити його тоді особисто. Шкода лиш, що вдома, окрім нього не було нікого, хто б, можливо, вплинув на його рішення. Я залишила свій номер телефону, але так і не отримала від нього дзвінка... 

l

Хоч мамине серце завжди в переживаннях за свої дітей, та все ж до такого нас ніхто не готував. Світлана Олександрівна запевняє, що її серце за Михайла завжди було спокійне: "Це син, який прийшов у цей світ просто янголом. Він не завдавав мені ніякого клопоту. Я  ніколи за нього не хвилювалася. Він не мав ніяких шкідливих звичок, ніколи ніде не затримувався". 

Попри біль втрати, мама Світлана не опускає руки, вона ніби випромінює, як і її ім'я, світло, добро та милосердя. Мудрість та витримка викликають не лише повагу, а й захоплення. У її погляді, деталях одягу та особистих речах прослідковуються позитивні настрої. "Я й сама не люблю чорних речей. Не любив їх і Михайло. Тому навіть тоді, коли загинув, я намагалась нести щось світле у життя. Так, це горе. Горе родини і насамперед – моя особиста трагедія, але ми зобов'язані нести в світ лише світлу пам'ять про нього. І я розповідаю його історію, а не свою, не про те, як мені погано і як я буду жити без нього", – каже пані Світлана.

Коли  важко на душі, то жінка завжди спішить до Божого храму, а коли вже нестерпно боляче, читає Молитву українського націоналіста "Україно, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого…". Каже, що коли в розмові з Богом не має розради, то в цьому патріотичному тексті-молитві (слова були написані на стіні в'язниці кров'ю одного з лідерів ОУН Осипа Мащака) знаходить відповіді на всі болючі питання. Саме ця Молитва і гартує дух "азовців", незважаючи на те, що всі вони різних віросповідань. 

l

У сім’ї Волошуків – двоє дітей: 24-річна Яна та назавжди 20-річний Михайло. І хоч Світлана їх завжди виховувала і любила однаково, із сином у них був особливий зв'язок. Мешкали вони разом з турботливими батьками чоловіка, тож з дитинства у сина був чудовий друг – дідусь Петро.

"Він був дуже хорошою людиною. Слава Богу,  що не дожив до цього моменту, адже це було б дуже важко для нього. Мої діти завжди згадували дідуся з радістю та світлом. Він мав чудове почуття гумору, з легкістю йшов по життю – це й передав моїм дітям. 

Дуже важко нині нашій бабусі, адже дім спорожнів. Вона з великою любов'ю піклувалася про нас. Відколи встановили пам'ятний банер, Олена Євгеніївна зажди приносить туди свіжі квіти, а от перед святами сплела різдвяний віночок", – зі сльозами на очах розповідає жінка. 

 Ось і завершився період Різдвяних свят. Цьогоріч він особливо був сповнений тривог та печалі. Хтось зустрів його у сімейному колі, а хтось не знаходив собі місця в рідному домі, раніше затишних стінах. У когось ці дні були наповнені щасливими митями і радістю від зустрічей з найріднішими, а в когось – оповиті сумом і тривогою від розпачу та самотності, адже з війни так і не дочекались найрідніших. Спорожнів дім, спустошена душа…  

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 1156

Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 281

3 лютого, п'ятниця

Схід Сонця - 07.56; захід - 17.15.

Місяць - у Раці.

Прп. Максима Спов. День інтронізації Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.

Іменини: Максима, Євгена, Івана, Анни.

4 лютого, субота

Схід Сонця - 07.55; захід - 17.17.

Місяць - у Леві.

Всесвітній день боротьби проти раку.

Ап. Тимофія. Прмч. Анастасія.

Іменини: Тимофія, Петра, Івана, Леонтія.

5 лютого, неділя 

Схід Сонця - 07.53; захід - 17.18.

Місяць - у Леві.

Неділя про митаря і фарисея. Сщмч. Климента, єп. Анкирського.

Іменини:  Геннадія, Федора, Катерини.

6 лютого, понеділок

Схід Сонця - 07.51; захід - 17.20.

Місяць - у Діві.

Міжнародний день бармена.

Прп. Ксенії. 

Іменини: Дениса, Ксенії, Івана.

7 лютого, вівторок

Схід Сонця - 07.50; захід - 17.22.

Місяць - у Діві.

День безпеки в Інтернеті.

Свт. Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського.

Іменини: Бориса, Дмитра, Олександра, Володимира.

8 лютого, середа

Схід Сонця - 07.48; захід - 17.24.

Місяць - у Діві.

Прпп. Ксенофонта, дружини його Марії та синів їхніх Аркадія та Іоана.

Іменини: Петра, Аркадія, Марії.

9 лютого, четвер

Схід Сонця - 07.46; захід - 17.26. 

Місяць - у Терезах.

Міжнародний день стоматолога. 

Перенесення мощей свт. Йоана Золоустого. 

Іменини: Дмитра, Івана, Петра.

Народні прикмети

n Початок лютого погідливий — весну чекай ранню, ясну, погожу.

n Подальшав обрій — на поліпшення погоди.

n  Яка Оксана (6 лютого) — така й весна: якщо день ясний і тихий, то весна буде гожою; якщо в обід Сонце — рання весна, а коли хурделиця, то затягнеться надовго.

Місячні фази у лютому

Зростаючий Місяць - до 4 лютого.

Повний Місяць - 5 лютого.

Спадаючий  Місяць - 6-19 лютого.

Третя чверть Місяця - 13 лютого.

Молодий Місяць -  20 лютого.

Зростаючий Місяць - 21-28 лютого.

Перша чверть Місяця - 27 лютого.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця - 07.56; захід - 17.15.

Місяць - у Раці.

Прп. Максима Спов. День інтронізації Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.

Іменини: Максима, Євгена, Івана, Анни.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 194

27 січня, п'ятниця

Схід Сонця - 08.06; захід - 17.02.

Місяць - в Овні.

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.

Віддання свята Богоявлення. Рівноап. Ніни, просвітительки Грузії.

Іменини: Ніни, Сергія, Адама, Веніаміна, Сави.

28 січня, субота

Схід Сонця - 08.05; захід - 17.04.

Місяць - у Тельці.

Міжнародний день захисту персональних даних.

Прпп. Павла Фівейського та Іоанна Кущника.

Іменини: Гавриїла, Павла, Івана, Олени.

29 січня, неділя 

Схід Сонця - 08.03; захід - 17.06.

Місяць - у Тельці.

День пам'яті Героїв Крут.

День мобілізації зусиль проти загрози ядерної війни.

Неділя 33 після П'ятд. Поклоніння оковам ап. Петра.

Іменини:  Максима, Петра, Івана.

30 січня, понеділок

Схід Сонця - 08.02; захід - 17.07.

Місяць - у Близнюках.

Всесвітній день допомоги хворим на проказу.

День спеціаліста військово-соціального управління ЗСУ (Збройних Сил України).

Прп. Антонія Великого.

Іменини: Антона, Георгія, Віктора, Єгора, Антоніна.

31 січня, вівторок

Схід Сонця - 08.01; захід - 17.09.

Місяць - у Близнюках.

Всесвітній день ювеліра.

Свтт. Афанасія та Кирила, архієп. Олександрійських.

Іменини: Кирила, Оксани, Марка, Дмитра, Євгена, Сергія, Марії.

1 лютого, середа

Схід Сонця - 07.59; захід - 17.11.

Місяць - у Раці.

Прп. Макарія Великого, Єгипетського.

Іменини:  Макара, Марка, Антона, Федора.

2 лютого, четвер

Схід Сонця - 07.58; захід - 17.13. 

Місяць - у Раці.

Всесвітній день водно-болотних угідь.

День бабака.

Прп. Євфимія Великого.

Іменини: Інни, Павла, Семена.

Народні прикмети

u Зимова діброва почорніла — настане відлига з вітром. 

u У січні — березень, то бійся в березні січня.

Місячні фази у січні-лютому

Перша чверть — 28 січня. 

Зростаючий Місяць — до 4 лютого.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця - 08.06; захід - 17.02.

Місяць - в Овні.

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.

Віддання свята Богоявлення. Рівноап. Ніни, просвітительки Грузії.

Іменини: Ніни, Сергія, Адама, Веніаміна, Сави.

Схід Сонця - 08.05; захід - 17.04.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 243

13 січня, п'ятниця

Схід Сонця - 08.20; захід - 16.39.

Місяць - у Терезах.

Віддання свята Різдва Христового.

Прп. Мелани Римлянки.

Іменини: Петра, Михайла, Меланії.

14 січня, субота

Схід Сонця - 08.20; захід - 16.41.

Місяць - у Терезах.

Новий рік за старим стилем.

Обрізання Господнє. Свт. Василія Великого, архієп. Кесарії Каппадокійської Свт. Петра Могили, митрополита Київського і Галицького та всієї Руси.

Іменини: Василя, Григорія, Петра, Емілії, Богдана.

15 січня, неділя 

Схід Сонця - 08.19; захід - 16.42.

Місяць - у Скорпіоні.

Неділя 31 після П'ятд. Передсвято Богоявлення. Прп. Серафима Саровського, чудотворця.

Іменини:  Василя, Кузьми, Серафима, Сергія, Уляни.

16 січня, понеділок

Схід Сонця - 08.18; захід - 16.44.

Місяць - у Скорпіоні.

Прор. Малахії.

Іменини: Гордія, Ірини, Аріни.

17 січня, вівторок

Схід Сонця - 08.17; захід - 16.45.

Місяць - у Стрільці.

День дітей-винахідників.

Собор 70-ти апп. Прп. Ахили, дияк. Києво-Печерського, в дальніх печерах.

Іменини: Артема, Дениса, Якова, Марка, Остапа, Станіслава.

18 січня, середа

Схід Сонця - 08.16; захід - 16.47.

Місяць - у Стрільці.

Надвечір'я Богоявлення, Хрещенський Святвечір (в народі — "голодний Святвечір", "голодна кутя"). Прор. Михея.

Іменини: Григорія, Романа, Матвія, Тетяни.

19 січня, четвер

Схід Сонця - 08.15; захід - 16.48. 

Місяць - у Козерозі.

Святе Богоявлення. Хрещення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа (в народі — "Водохреще", "Йордань").

Іменини: Івана, Яна.

Народні прикмети

n Якщо на Щедрий вечір (13 січня) падає м'який сніг — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим. 

n Як на Василя (14 січня) багато пухнастого інею на деревах, то рік буде багатий на мед.

n На Водохреща похмуро і йде сніг — до урожаю, ясний день — до неврожаю.

Місячні фази у січні

Третя чверть — 15 січня.

Спадаючий  Місяць — до 20 січня.

Молодий Місяць —  21 січня.

Зростаючий Місяць — 22-31 січня.

Перша чверть — 28 січня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця - 08.20; захід - 16.39.

Місяць - у Терезах.

Віддання свята Різдва Христового.

Прп. Мелани Римлянки.

Іменини: Петра, Михайла, Меланії.

Схід Сонця - 08.20; захід - 16.41.

Місяць - у Терезах.

Новий рік за старим стилем.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 223

6 січня, п’ятниця

Схід Сонця – 08.24; захід – 16.29.

Місяць – у Раці.

Надвечір’я Різдва Христового (Різдвяний Святвечір). 

Прмц. Євгенії і з нею мчч. Прота, Якинфа та Клавдії.

Іменини:  Євгенії, Клавдії, Миколи, Інокентія.

7 січня, субота

Схід Сонця – 08.24; захід – 16.31.

Місяць – у Раці.

Різдво Господа Бога і спасителя нашого Ісуса Христа.

Іменини: Марії, Леоніда.

8 січня, неділя 

Схід Сонця – 08.23; захід – 16.32.

Місяць – у Леві.

Неділя 30 після П’ятд. після Різдва Христового. Собор Пресвятої Богородиці. Прав. Йосифа Обручника, Давида, царя, і Якова, брата Господнього.

Іменини: Юхима, Костянтина, Дмитра, Леоніда, Олександра, Анфіси, Марії.

9 січня, понеділок

Схід Сонця – 08.23; захід – 16.33.

Місяць – у Леві.

Ап. першомч. архідияк. Стефана. 

Іменини: Луки, Степана, Тихона, Федора, Антоніни.

10 січня, вівторок

Схід Сонця – 08.22; захід – 16.35.

Місяць – у Діві.

Ап. від 70-х Никанора.

Іменини: Никанора, Петра, Юхима, Аркадія, Агати.

11 січня, середа

Схід Сонця – 08.22; захід – 16.36.

Місяць – у Діві.

Всесвітній день «спасибі».

Прп. Іова Манявського. Прп. Лаврентія Чернігівського.

Іменини:  Марка, Івана, Лаврентія, Георгія, Наталії, Євдокії.

12 січня, четвер

Схід Сонця – 08.21; захід – 16.38. 

Місяць – у Діві.

Мч. Анисії. Ап. від 70-х Тимона.

Іменини: Анісії, Макара, Ірини, Антона, Марії.

Народні прикмети

u Яскраві присмерки – до холоднечі.

u На Святвечір (6 січня) зоряне небо – кури добре нестимуться і вродить горох.

u На Різдво гарна погода, сніг – до урожайного року.

u З кубельця витягували сінину: якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка – на недорід.

Місячні фази у січні

Зростаючий Місяць – до 6 січня. 

Повний Місяць – 7 січня.

Спадаючий  Місяць – 8-20 січня.

Молодий Місяць –  21 січня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 08.24; захід – 16.29.

Місяць – у Раці.

Надвечір’я Різдва Христового (Різдвяний Святвечір). 

Прмц. Євгенії і з нею мчч. Прота, Якинфа та Клавдії.

Іменини:  Євгенії, Клавдії, Миколи, Інокентія.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 223

30 грудня, п’ятниця

Схід Сонця – 08.25; захід – 16.22.

Місяць – в Овні.

Прор. Даниїла.

Іменини:  Данила, Дениса, Микити, Івана, Сергія.

31 грудня, субота

Схід Сонця – 08.25; захід – 16.23.

Місяць – у Тельці.

Триває Різдвяний піст.

Мц. Зої. Прп. Михаїла.

Іменини: Віри, Віктора, Зої, Марка, Іллі.

1 січня, неділя

Схід Сонця – 08.25; захід – 16.24.

Місяць – у Тельці.

Новорічне свято-2023.

Всесвітній день миру.

Неділя 29 після П’ятд., перед Різдвом Христовим, святих отців. 

Мч. Воніфатія. Прп. Іллі Муромця, Києво-Печерського, прп. Амфілохія Почаївського.

Іменини:  Аглаї, Іллі, Тимофія, Григорія.

2 січня, понеділок

Схід Сонця – 08.25; захід – 16.25.

Місяць – у Тельці.

Прп. Ігнатія, архім. Києво-Печерського.

Іменини: Антона, Яна, Гната, Івана, Данила.

3 січня, вівторок

Схід Сонця – 08.25; захід – 16.26.

Місяць – у Близнюках.

Свт. Петра, мирт. Київського і всієї Руси, чудотв.

Іменини: Петра, Микити, Уляни, Юліани, Леонтія.

4 січня, середа

Схід Сонця – 08.25; захід – 16.27.

Місяць – у Близнюках.

Вмц. Анастасії Узорішительниці.

Іменини: Анастасії, Дмитра, Федора.

5 січня, четвер

Схід Сонця – 08.24; захід – 16.28. 

Місяць – у Раці.

Прп. Нифонта, єп. Кіпрського.

Іменини: Павла, Давила, Івана, Василя.

Народні прикмети

u Якщо 30 грудня (на Данила) з’явиться іній – Різдво буде теплим.

u Якщо вдень свійська птиця відсиджується в курнику – збільшиться мороз.

u Вечір зоряний – ніч морозяна. 

Місячні фази у грудні-січні

Перша чверть Місяця – 30 грудня. 

Зростаючий Місяць – 31 грудня - 6 січня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 08.25; захід – 16.22.

Місяць – в Овні.

Прор. Даниїла.

Іменини:  Данила, Дениса, Микити, Івана, Сергія.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 212