Любиш землю – матимеш результат
Секрети Тамари Ігнатюк: на фініші сезону
"А ти сій квіти...
Навіть якщо завтра –
кінець світу...
Служи землі... Вона
віддячить дітям..."
Л. Муріна.
Таким словами починається сторінка Тамари Ігнатюк у мережі Фейсбук. Стрічка її новин – це естетичне задоволення для очей. Уявіть лише, яка краса біля дому та на городі "вживу" – тут усе просякнуте любов'ю до рідної землі. Хата потопає в квітах, город і сад – у чисто виполених грядках, соковитих плодах, а підвіконники в квартирі – вічно квітуча оранжерея.
"Що б не робив, до всього треба прикласти руки, аби з того щось було, – каже Тамара Євгенівна. – Щоденна праця з любов'ю до справи, турбота про рідних та господарство – гарантована запорука гарного настрою, ліки від усіх хвороб та депресії. Перевірено особисто".
Пам'ятаю, як ми зустрілись напередодні війни в квартирі у Ковелі. Я була вражена підготовкою до сезону – скрізь розсада. Коли ж країну сколихнули страшні події, скажу відверто, мала сумнів, що висадка відбудеться. Пані Тамара ж ні на мить не сумнівалась, і, дякувати Богу, вже й урожай збирає. А він у господині – вражаючий! За що не спитай – все вродило, як ніколи.
– Перці ідеальні! Таких ще не мали за всі роки. На кущі – по 20 перчин, а було 8-12. Капусти цвітної "море", а огірків! Заморозили багато полуниці. Зі смородини вже заготовили вино. Смакуємо кавунами. Рясно цвіла шпарагівка, яка була окрасою городу, вдалась м'яка й без прожилок. Цього року вперше зібрали свій мед. Мали старий вулик, куди запустили бджіл, і вже зібрали 3 кілограми, – захоплено розповідає Тамара Євгенівна.
– А як Ваш помідорний рай? До речі, щиро дякуємо, що поділились секретами вирощування та висадки розсади. Порадами скористалось багато господинь. Кожен почерпнув щось нове, бо особистий досвід важливий, і йому довіряють.
– Урожай пречудовий! Ви знаєте, люди й досі пишуть слова вдячності, просять скинути статтю, бо не бачили або загубили.
І це правда: під світлинами у Фейсбуці дуже багато коментарів типу: "Все записала і на другий сезон буду озброєна вашими порадами": "Випадково побачила ваш допис за томати і була в шоці, що такі ростуть у нас на Волині. Я з Володимира, ніби й близенько, але такого дива ще не бачила. У мене теж є кущів 100, але на них мало помідорів. Буду дуже вдячна, як поділитесь досвідом".
Важливо вберегти помідори від хвороб. Їх слід обробляти виключно біопрепаратами "Фітоцид", "Фітоспорин" – саме вони помічні від фітофтори. Це стосується перців, огірків. От зараз дуже багато томатів, але бачу вже чорні сліди, що мене насторожує. І це при тому, що я їх щотижня кроплю водним розчином марганцівки, борної кислоти, йоду й молока. Взагалі, я помітила, що коли систематично обробляти помідори, то й буде врожай. Так, важко, так, не завжди хочеться, але це необхідність!
– Якось Вам написали: "Ну й хто повірить, що все це робить одна людина? Це – потужне виробництво, міні-завод". Хто ж Ваші помічники?
– Звісно, допомагають і чоловік, і син та найбільше – невістка Тетяна. Онуки Ілля і Соломія завжди напоготові: водички холодної принесуть, словами підтримають і втішать. Вони найкращі "антидепресанти". Дітки – наш стимул трудитися.
Правда, багато чого роблю сама, бо довірити це комусь, за своїм характером, не можу. Думаю, а раптом щось пропустять (сміється – ред.). От я особисто щотижня по 16 літрів на плечі взяла – і вперед (це при тому, що мені можна піднімати лише 5). А як інакше, коли ти цілу зиму "спав" на помідорах, весну прожив з ними, кожен корчик підв'язав, кожній гілочці "вклонився"? Це цьогоріч лише 260 стебел висадили, але на мій вік 260 разів присісти і то непросто.
– Як справи з капустою? Багато хто відмовився її вирощувати через велику кількість шкідників.
– І правда, з капустою теж зараз непросто. Все обліплено гусінню. Багато тлі на городині, квітах, вічнозелених кущах, де раніше її ніколи не було. От такий важкий рік, що все кропити треба. Капусту, зокрема, я обробляю "ІЛ 200 (Антиколорад)", а якщо головки зав'язані – "Актоцид" щотижня. Це єдине, що допомагає, але обробляти уважно, під кожен слід листочок заглянути.
– Цей рік не здається Вам швидким на дозрівання?
– Дуже! Все достигає в один час, на тижнів два раніше. Дуже це помітно за садовиною та квітами. От айстри на перше вересня зажди чекаємо, а зараз вони вже перецвітають. Також в цьому році ми милувались красою гібіскусів, які висаджені й у Ковелі на бульварі Лесі Українки. Зазвичай їх цвітіння не бачимо, бо вони завжди мерзнуть.
– Вже зібрали урожай цибулі й часнику. Чи задоволені? Як будете зберігати?
– Так цибуля вродила, вибрали 35 відер! Цього нам вистачить аж до наступної осені. До цього часу ми споживаємо минулорічний урожай. Якщо правильно зберігати, то вона не проростає і не псується.
На горищі розкладаємо в один шар, а коли почались приморозки, не накриваємо. А як температура буде -80С, даємо пройти холодом (але щоб не промерзала!), після – накриваємо 2 ковдрами і так зберігаємо до вересня наступного року. Якщо її відкрити, то вона одразу проросте. Тож не робимо цього навіть, щоб перебрати, бо вийде холод, що тримається під ковдрами. Так зберігаю і часник, правда за цей час він може трішки всохнути.
– Багато хто закинув городництво. Мовляв, невигідно, бо дорого обходиться, потребує багато догляду – краще купити. Що думаєте про це?
– Ми не вправі вирішувати за когось. Бідкатись, що все дороге – легко, а посадити й виростити – важко. Мені здається, що домашнє, яке не є, але воно в тисячу разів краще за привозне. Не сади 260 кущів помідорів – посади чотири, доглянь за ними, як слід, і ти свою сім'ю хоча б на літо забезпечиш. Тоді не будеш купувати дорожнечу і говорити, що пенсія чи зарплати малі, бо підеш на грядку і безкоштовно збереш не одне відерце власно вирощених овочів чи фруктів.
– У зв'язку з подіями в Україні багато хто живе в постійній тривозі, впали у відчай. Що Ви, як затятий оптиміст та приклад незламності духу, порадите нам?
– Відчай – це вже останнє, що може бути. Не слід допускати цього! Я не розумію: яке ж життя без надії? Треба всупереч ворогу вірити, надіятись, любити і творити, бо без цього нема життя. Працювати совісно, не чекаючи допомоги (чи поки держава виділить, чи хтось принесе). Я завжди кажу: надійся на себе, і все буде добре.
Вистоїмо (на жаль, великою ціною людського життя), але Перемога буде за нами! Дай, Боже, нам всім миру і здоров'я, щоб ще трішечки потрудитись на своїй землі.
– Дякую за оптимізм! Ви – гарний приклад того, що де працюють з любов'ю, там земля дарує щедрий урожай.
l
Ось такі люди, а їх у нас чимало, – гордість славного трудолюбивого народу України. Завдяки таким невтомним господиням – перезимуємо, бо вони вже зробили консервацію і для себе, і для сусіда, і для захисників України.
Розмову вела
Аліна РОМАНЮК.
"А ти сій квіти...
Навіть якщо завтра – кінець світу...
Служи землі... Вона віддячить дітям..."
Л. Муріна.
Таким словами починається сторінка Тамари Ігнатюк у мережі Фейсбук. Стрічка її новин – це естетичне задоволення для очей. Уявіть лише, яка краса біля дому та на городі "вживу" – тут усе просякнуте любов'ю до рідної землі. Хата потопає в квітах, город і сад – у чисто виполених грядках, соковитих плодах, а підвіконники в квартирі – вічно квітуча оранжерея.
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 441