Від четверга  

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 293

Під покровом Всевишнього і Пресвятої Богородиці Україна вкотре виборює свою Незалежність. Майже вісім місяців поспіль після повномасштабного вторгнення рашистів триває кровопролитна і жорстока війна. 

Та правда і воля – за нами, бо ми – нащадки славного козацького роду! Збройні Сили та народ України демонструють всьому світу свої силу, хоробрість та незламний дух. 

У щоденній боротьбі не втомлюються наші захисники, не втомлюються і захисниці на різних фронтах. Серед них – "Жіночий батальйон швидкого реагування Благовіщенського собору м. Ковеля". Так себе називають жінки, які з перших днів війни на Сході України в 2014 р. та повномасштабного вторгнення 2022 р., плетуть маскувальні сітки й ведуть активну волонтерську діяльність. 

Їх ви бачите на світлині. Це – Алла Жигаревич, Світлана Мандзюк, Марія Заболоцька, Валентина Наумчик, Юлія Попель, Марія Кравчик, Світлана Кіндер, Анна Вацек, Євгенія Буднік, Світлана Бондаренко. Головними натхненниками для жінок є настоятель Свято-Благовіщенського собору протоієрей Василь Мичко та о. Михайло Левочко, які наснажуть на добрі справи своїм прикладом й патріотичною позицією, підтримують українську армію і матеріально, і духовно.

Під покровом Всевишнього і Пресвятої Богородиці Україна вкотре виборює свою Незалежність. Майже вісім місяців поспіль після повномасштабного вторгнення рашистів триває кровопролитна і жорстока війна. 

Та правда і воля – за нами, бо ми – нащадки славного козацького роду! Збройні Сили та народ України демонструють всьому світу свої силу, хоробрість та незламний дух. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 417

Від четверга  

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 271

Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 260

Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 252

Від четверга 

до четверга

Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 286

"А ти сій квіти... 

Навіть якщо завтра –

 кінець світу... 

Служи землі... Вона

 віддячить дітям..." 

Л. Муріна.

Таким словами починається сторінка Тамари Ігнатюк у мережі Фейсбук. Стрічка її новин – це естетичне задоволення для очей. Уявіть лише, яка краса біля дому та на городі "вживу" – тут усе просякнуте любов'ю до рідної землі. Хата потопає в квітах, город і сад – у чисто виполених грядках,   соковитих плодах, а підвіконники в квартирі – вічно квітуча оранжерея.

"Що б не робив, до всього треба прикласти руки, аби з того щось було, – каже Тамара Євгенівна. – Щоденна праця з любов'ю до справи, турбота про рідних та господарство – гарантована запорука гарного настрою, ліки від усіх хвороб та депресії. Перевірено особисто". 

Пам'ятаю, як ми зустрілись напередодні війни в квартирі у Ковелі. Я була вражена підготовкою до сезону – скрізь розсада. Коли ж країну сколихнули страшні події, скажу відверто, мала сумнів, що висадка відбудеться. Пані Тамара ж ні на мить не сумнівалась, і, дякувати Богу, вже й урожай збирає. А він у господині – вражаючий! За що не спитай – все вродило, як ніколи.

– Перці ідеальні! Таких ще не мали  за всі роки. На кущі – по 20 перчин, а було 8-12. Капусти цвітної "море", а огірків! Заморозили багато полуниці. Зі смородини вже заготовили вино. Смакуємо кавунами. Рясно цвіла шпарагівка, яка  була окрасою городу, вдалась м'яка й без прожилок. Цього року вперше зібрали свій мед. Мали старий вулик, куди запустили бджіл, і вже зібрали 3 кілограми, – захоплено  розповідає Тамара Євгенівна. 

– А як Ваш помідорний рай? До речі, щиро дякуємо, що поділились секретами вирощування та висадки розсади. Порадами скористалось багато господинь. Кожен почерпнув щось нове, бо особистий досвід  важливий, і йому довіряють.

– Урожай пречудовий! Ви знаєте, люди й досі пишуть слова вдячності, просять скинути статтю, бо не бачили або загубили.

І це правда: під світлинами у Фейсбуці дуже багато коментарів типу: "Все записала і на другий сезон буду озброєна вашими порадами": "Випадково побачила ваш допис за томати і була в шоці, що такі ростуть у нас на Волині. Я з Володимира, ніби й близенько, але такого дива ще не бачила. У мене теж є кущів 100, але на них мало помідорів. Буду дуже вдячна, як поділитесь досвідом".

Важливо вберегти помідори від хвороб. Їх слід  обробляти  виключно біопрепаратами "Фітоцид", "Фітоспорин" – саме вони помічні від фітофтори. Це стосується перців, огірків. От зараз дуже  багато томатів, але бачу вже чорні сліди, що мене  насторожує. І це  при тому, що я їх щотижня кроплю водним розчином марганцівки, борної кислоти, йоду й молока. Взагалі, я помітила, що коли систематично обробляти помідори, то й буде врожай. Так, важко, так, не завжди хочеться, але це необхідність! 

– Якось Вам написали: "Ну й хто повірить, що все це робить одна людина? Це – потужне виробництво, міні-завод". Хто ж Ваші помічники? 

– Звісно, допомагають і чоловік, і син та найбільше – невістка Тетяна. Онуки Ілля і Соломія завжди напоготові: водички холодної принесуть, словами підтримають і втішать. Вони найкращі "антидепресанти". Дітки – наш стимул трудитися.

Правда, багато чого роблю сама, бо довірити це комусь, за своїм характером, не можу. Думаю, а раптом щось пропустять (сміється – ред.). От я особисто щотижня по 16 літрів на плечі взяла – і вперед (це при тому, що мені можна  піднімати лише 5). А як інакше, коли ти цілу зиму "спав" на помідорах, весну прожив з ними,  кожен корчик підв'язав, кожній гілочці  "вклонився"?  Це цьогоріч  лише 260 стебел висадили, але на мій вік  260 разів присісти і то непросто.

– Як справи з капустою? Багато хто відмовився її вирощувати через велику кількість шкідників.

– І правда, з капустою теж зараз непросто. Все обліплено гусінню.  Багато тлі на городині, квітах, вічнозелених кущах, де раніше її ніколи не було. От такий важкий рік, що все кропити треба. Капусту, зокрема, я обробляю "ІЛ 200 (Антиколорад)", а якщо головки зав'язані – "Актоцид" щотижня. Це єдине, що допомагає, але обробляти уважно, під кожен слід листочок заглянути. 

– Цей рік не здається Вам швидким на дозрівання?

– Дуже! Все достигає в один час, на тижнів два раніше. Дуже це помітно за садовиною та квітами. От айстри на перше вересня зажди чекаємо, а зараз вони вже перецвітають. Також в цьому році ми милувались красою гібіскусів, які висаджені й у Ковелі на бульварі Лесі Українки. Зазвичай їх цвітіння не бачимо, бо вони завжди мерзнуть. 

– Вже зібрали урожай цибулі й часнику. Чи задоволені? Як будете зберігати?

– Так цибуля вродила, вибрали 35 відер! Цього нам вистачить аж до наступної осені. До цього часу ми споживаємо минулорічний урожай. Якщо правильно зберігати, то вона не  проростає  і не псується. 

На горищі  розкладаємо в один шар, а коли почались приморозки, не накриваємо. А як температура буде -80С, даємо пройти холодом (але щоб не промерзала!), після – накриваємо 2 ковдрами  і так зберігаємо до вересня наступного року. Якщо її відкрити, то вона одразу проросте. Тож не робимо цього навіть, щоб перебрати, бо вийде холод, що тримається під ковдрами. Так зберігаю і часник, правда за цей час він може трішки всохнути.

– Багато хто закинув городництво. Мовляв, невигідно, бо дорого обходиться, потребує багато догляду – краще купити. Що думаєте про це?

– Ми не вправі вирішувати за когось. Бідкатись, що все дороге – легко, а посадити й виростити – важко. Мені здається,  що домашнє,  яке не є, але воно в тисячу разів краще за привозне. Не сади 260 кущів помідорів – посади чотири, доглянь за ними, як слід, і ти свою сім'ю хоча б на літо забезпечиш. Тоді не будеш купувати дорожнечу і говорити, що пенсія чи зарплати малі, бо підеш на грядку і безкоштовно збереш не одне відерце власно вирощених овочів чи фруктів.

– У зв'язку з подіями в Україні багато хто живе в постійній тривозі, впали у відчай. Що Ви, як затятий оптиміст та приклад незламності духу, порадите нам? 

– Відчай –  це вже останнє, що може бути. Не слід  допускати цього! Я не розумію: яке ж життя без надії? Треба всупереч ворогу вірити, надіятись, любити і творити, бо без цього нема життя. Працювати совісно, не чекаючи допомоги (чи поки держава виділить, чи хтось принесе).  Я завжди кажу: надійся на себе, і все буде добре. 

Вистоїмо (на жаль, великою ціною людського життя), але Перемога буде  за нами! Дай, Боже, нам всім миру і здоров'я, щоб ще трішечки потрудитись на своїй землі.

– Дякую за оптимізм! Ви – гарний приклад того, що де працюють з любов'ю, там земля дарує щедрий урожай. 

l

Ось такі люди, а їх у нас чимало, – гордість  славного трудолюбивого народу України. Завдяки таким невтомним господиням – перезимуємо, бо вони вже зробили консервацію і для себе, і для сусіда, і для захисників України.  

Розмову вела

 Аліна РОМАНЮК.

Л. Муріна.

Таким словами починається сторінка Тамари Ігнатюк у мережі Фейсбук. Стрічка її новин – це естетичне задоволення для очей. Уявіть лише, яка краса біля дому та на городі "вживу" – тут усе просякнуте любов'ю до рідної землі. Хата потопає в квітах, город і сад – у чисто виполених грядках,   соковитих плодах, а підвіконники в квартирі – вічно квітуча оранжерея.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 500

16 вересня, п'ятниця

Схід Сонця - 06.58; захід - 19.33.

Місяць - у Близнюках.

Міжнародний день охорони озонового шару.

Мчч. Дорофея, Петра.

Іменини: Петра, Андрія, Олексія, Юхима, Івана, Романа.

17 вересня, субота

Схід Сонця - 06.59; захід - 19.31.

Місяць - у Близнюках.

День працівників цивільного захисту України (День рятівника).

День винахідника і раціоналізатора. 

День фармацевта. 

Мчч. Феодора, Юлiана.

Іменини: Юліана, Олександра, Миколи, Федора, Івана.

18 вересня, неділя

Схід Сонця - 07.01; захід - 19.29.

Місяць - у Раці.

День працівників лісу.

Всенародний День батька.

Неділя 14 після П'ятд. Прор. Захарiї та прав. Єлизавети. Прмч. Афанасiя Берестейського.

Іменини: Захара, Єлизавети, Опанаса, Гліба, Раїси.

19 вересня, понеділок

Схід Сонця - 07.02; захід - 19.26.

Місяць - у Раці.

Спомин чуда Архістратига Михаїла в Хонах.

Іменини: Михайла, Андрія, Архипа, Діонісія, Дмитра, Макара.

20 вересня, вівторок

Схід Сонця - 07.04; захід - 19.24.

Місяць - у Леві.

Передсвято Різдва Пресвятої Богородиці. Прмч. Макарiя Канiвського.

Іменини: Макара, Олександра, Василя, Григорія, Євгена, Степана.

21 вересня, середа

Схід Сонця - 07.05; захід - 19.22.

Місяць - у Леві.

Міжнародний день миру.

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ.

Ікон Софії, Премудрості Божої, Почаївської,  Холмської Богоматері.

Іменини: Івана, Георгія.

22 вересня, четвер

Схід Сонця - 07.07; захід - 19.20. 

Місяць - у Леві.

День партизанської слави.

Всесвітній день без автомобіля.

Післясвято Різдва Богородиці. Праведних Богоотців Йоакима i Анни. Свт. Феодосiя Чернiгiвського. 

Іменини: Якима, Анни, Олександра, Олексія, Захара.

Народні прикмети

n Пізній падолист — на суху осінь.

n Бабине літо непогідне — осінь суха.

n Яка погода на другу Пречисту — такою буде і вся осінь. 

Місячні фази у вересні

Спадаючий  Місяць — до 25 вересня.

Третя чверть Місяця — 18 вересня.

Молодий Місяць —  26 вересня. 

Зростаючий Місяць — 27-30 вересня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця - 06.58; захід - 19.33.

Місяць - у Близнюках.

Міжнародний день охорони озонового шару.

Мчч. Дорофея, Петра.

Іменини: Петра, Андрія, Олексія, Юхима, Івана, Романа.

Схід Сонця - 06.59; захід - 19.31.

Місяць - у Близнюках.

День працівників цивільного захисту України (День рятівника).

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 277

Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 285

Нещодавно ковельчанин Андрій Вдовиченко, відомий як співак та музикант DOVI, на своїй сторінці в Instagram поширив фрагмент нової пісні. Зокрема, на відео звучить відомий уривок "Катерини" Тараса Шевченка: "Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами…".

Андрій здивував слухачів цікавою подачею слів написаних майже два століття тому, але таких актуальних і сьогодні, вразив ліричним соло на гітарі, у чому він – справжній профі. Символічно, що на відео – музикант у вишиванці, яка теж має цінну історію та духовний зв'язок з минулим: "Перед зйомкою бабуся Тетяна дала мені дуже особливу річ. Це сорочка її батька, мого прадіда  Михайла. Їй більше 70 років", – розповів музикант. 

Нині під відео майже 40 тис. переглядів та сотні позитивних відгуків. Ковельчани впізнали місце зйомки, і це їх особливо зворушило. "Як гарно, чуттєво! Особливо приємно, коли лунає з рідної землі", – пишуть у коментарях.  

Своїм містом Андрій пишається і з теплом пригадує юні роки у Вербській школі. Знає і нашу газету, бо "Вісті Ковельщини" неодноразово згадувала його у своїх статтях, адже він часто виступав на різних масових заходах, займався громадською діяльністю. 

"Ковель. Моє рідне місто. Коли мені було 13, я співав на відкритті цього пам'ятника. І саме він є найвищим у світі монументом Кобзарю", – зазначив музикант у дописі на особистій сторінці.

Щодо композиції, де Андрій Вдовиченко є автором музики  та аранжування, то вона вже готова, й незабаром очікується її офіційний реліз. 

А розпочався музичний шлях співака завдяки татові Олександру, який ще в дитинстві прищепив сину любов до музики. Далі хлопець завзято опановував гру на гітарі у Ковельській школі мистецтв. Там доля звела його з мудрим і талановитим наставником Петром Оврудським. Тож Андрій адресує щирі слова вдячності своєму вчителю за здобуті знання, мистецький запал і творчий підхід у справі.

Вищу освіту хлопець здобув у Київській муніципальній академії музики імені Р. М. Глієра. Батьки вибір сина підтримали. Мама Ірина, звісно, хотіла, щоб Андрій вибрав заклад ближче дому, але тато наполіг обрати столицю, адже там більше можливостей для творчого розвитку. 

Сподівання юнака справдились, і перед ним відчинилися двері музичної індустрії. За цей час Андрій співпрацював з різними відомими артистами (здебільшого, в якості концертного і студійного гітариста), серед яких: Джамала, Jerry Heil, alyona alyona, Оля Полякова, Мішель Андраде, Гайтана, Ірина Білик, гурт Калуш та інші. 

– Як це працювати та спілкуватися з  людьми, яких ми бачимо лише з екранів? – питаю в музиканта. 

– Звісно, це дуже приємно! Спочатку й самому незвично було, а нині це – моя щоденна робота. Співпрацювати з такими людьми дуже приємно та легко. Безумовно у місці, де завжди панує творча атмосфера, виникають якісь непорозуміння, бо усі ми люди, у кожного особливе бачення та характер. 

– Андрію, чи думали раніше, що так може скластись доля? Ви мріяли про це? 

– Мріяв, але не думав, що хобі стане моєю професією, – відповів музикант. 

Столиця подарувала Андрію Вдовиченку не лише можливість розвиватись професійно. Тут, ще навчаючись в музичному інституті, він познайомився з майбутньою дружиною – харківчанкою Олександрою. Разом вони вже 10 років, з них 6 – одружені. Дві споріднені душі з різних куточків України, об'єднані музикою, сміливо називають Київ своїм домом.

Та війна розділила їх, як й тисячі інших українських сімей. Дружина та її рідні з Харкова прийняли непросте рішення виїхати до сусідньої Польщі, а Андрій залишився в Україні і поки що гостює у батьків. Пара не бачилась з початку війни, і дружина зробила неймовірний сюрприз, приїхавши на день народження до чоловіка, яке він зустрів у колі рідних в Ковелі. 

"30 років буває раз у житті!" – казала я бабусі, яка боялась відпускати мене саму в Україну. Більше 800 км шляху, майже 20 годин за кермом. Все заради того, щоб зробити свято для коханої людини", – розповіла Олександра.

Зрозуміло, що такі моменти дуже надихають, подружжя вірить та сподівається на швидку перемогу України, щоб кожна сім'я повернулася в свій дім, дочекалася кожного захисника живим та здоровим.

Андрій закликає усіх, в  міру можливості, донатити на потреби української армії: "Така підтримка від нас дуже цінна та необхідна, адже там – справжні Герої, які щодня ведуть боротьбу за нашу державу, наші життя, ризикуючи своїм! Це великий подвиг!".

Не менш важливим у боротьбі з ворогом є, звісно, мовне питання. Як розповів Андрій, живучи в Києві довгий час, мимоволі теж почав вживати у повсякденному житті мову окупанта. "Я чув її дуже часто, адже десь 70% населення нею спілкувалися. До того ж, поруч завжди дружина з Харкова,  з російськомовної сім'ї, яка вчилася у російськомовній школі. Нині у цьому питанні я став максимально принциповий, – спілкуюсь тільки українською. Олександра з рідними теж старається розмовляти солов'їною. Ми  вважаємо, що нині це дуже важливо". 

Під час війни Андрій Вдовиченко (DOVI) представив загалу ліричну й тривожну композицію "Це не сон". Автором музики є сам виконавець, а над текстом працювали спільно з Володимиром Самолюком, відомим, як Skofka. 

Слова пісні – слова душі кожного українця: "А ми молимося за те, щоб ніколи Сонце не перемогла гроза". Виконавець розповідає, що в перші дні адреналін зашкалював, мабуть тому все пам'ятається дуже розмито, наче уві сні, але впевнений, що цей страшний сон скоро cкінчиться. "Війна – це фронт і тил: ми молимось, щоб вони повертались, а вони борються за нас з вами, за тих, до кого хочеться повертатись. І немає нічого ціннішого, ніж обійми рідних, коли ці молитви справджуються. Віримо, молимося, чекаємо!".

Так, війна принесла багато втрат  і горя, але водночас навчила цінувати те, що маємо, своє рідне українське – землю, коріння, мову, звичаї. І саме в буремні часи ми чуємо талановиті голоси творчих людей, наших волинських земляків, зокрема, які підносять українську музику на новий рівень: створюють нове, відроджують забуте. На рівні державотворення нині твориться й нова сторінка української творчості. 

Аліна Романюк.

Нещодавно ковельчанин Андрій Вдовиченко, відомий як співак та музикант DOVI, на своїй сторінці в Instagram поширив фрагмент нової пісні. Зокрема, на відео звучить відомий уривок "Катерини" Тараса Шевченка: "Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами…".

Андрій здивував слухачів цікавою подачею слів написаних майже два століття тому, але таких актуальних і сьогодні, вразив ліричним соло на гітарі, у чому він – справжній профі. Символічно, що на відео – музикант у вишиванці, яка теж має цінну історію та духовний зв'язок з минулим: "Перед зйомкою бабуся Тетяна дала мені дуже особливу річ. Це сорочка її батька, мого прадіда  Михайла. Їй більше 70 років", – розповів музикант. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 347