Споконвіку українці ставилися до хліба з великою шаною,  поважали тих, хто  засівав ниву, вирощував щедрий урожай збіжжя,  молов у млинах його на борошно,  з якого згодом випікали й випікають духмяні, схожі на Сонце, паляниці.   І хоч дощі майже щодня вносять корективи у цьогорічну жнивну кампанію, хліба дозріли й "покликали" хліборобів на збирання врожаю. 

…Ми – на полях ТзОВ "В. Прометей",  просторі  лани якого розкинулись у Великому Порську. У повітрі витає запах золотої ниви, спекотного сонця, хоч цього дня й випав короткочасний дощ. В останні роки з приємністю спостерігаємо за стрімким розвитком господарства, молодою, енергійною його "командою", новою й сучасною сільгосптехнікою, потужність якої не може не вражати. 

Нині ТзОВ "В. Прометей" входить у групу компанії "Волинь Зерно Продукт" торгової марки "Вілія". Про перспективи підприємства, про те, які завдання сьогодні стоять перед хліборобським колективом, розповідає його директор Віктор САВЕНЮК:

– Наше сільськогосподарське підприємство орієнтоване на вирощування зернових і бобових культур, виробництво насіння олійних культур. У період жнив  усі сили й техніку спрямовуємо на поля. Кожен день, кожна хвилинка - на вагу "золота".  Свої корективи,звичайно, вносять погодні умови, однак кожен день використовуємо з максимальною віддачею, адже достиглий колос треба зібрати в оптимальні строки.

– Вікторе Володимировичу, скільки хліба плануєте зібрати?

– Днями завершили  обмолот  озимих ріпаків на площі 2900 гектарів. Приступили до обмолоту озимої пшениці, площа якої складає 2600 гектарів. Цьогоріч врожайність культур трохи нижча, ніж торік. На це вплинуло чимало факторів. Хоча з осені усе виглядало досить оптимістично. На сьогоднішній день обмолочено 800 гектарів пшениці. ЇЇ врожайність складає в середньому 50-55 центнерів з гектара.  Є господарства, які мають ще вищі показники врожайності. Так, в Горохівському районі Волинської області та Млинівському районі Рівненської, де знаходяться   посіви пшениці, середня врожайність культури складає 80-85 центнерів з гектара. 

– Куди реалізовуєте вироблену продукцію?

– Наше господарство, як уже згадувалось, входить в групу компанії "Волинь Зерно  Продукт" торгової марки "Вілія". Маємо власних зернотрейдерів – висококваліфікованих спеціалістів, які займаються продажем продукції на зовнішніх ринках. Пшеницю спрямовуємо на виробництво борошна і круп. Частину зерна реалізовуємо на експорт, інша – "осідає" в Україні. Продукцію торгової марки “Вілія” можна побачити на полицях магазинів не тільки в нашій області, а й далеко за її межами.

– Вікторе Володимировичу, скільки працівників трудиться в товаристві?

–   ТзОВ "В. Прометей" обробляє майже 7000 гектарів землі. Для виконання технологічних процесів маємо в штаті 54 працівники. Пишаємося тим, що у хліборобському колективі трудиться багато молодих людей. Хлопці досить досвідчені, на них можна в усьому покластися, довірити відповідальні ділянки роботи.  Великий обсяг робіт щодня виконують механізатори  Руслан Гребенюк, Юрій Павлович, Валентин Пасичник, комбайнери Олег Дмитрук, Сергій Корецький, Степан Баранкевич, Віктор Калитка, Олег Кравчук, Олександр Голобюк, Валентин Майко, Олександр Макарук, Сергій Демчук. Відповідально, із знанням справи, ставиться до роботи мій колега, мудрий і досвідчений порадник у трудових буднях, головний агроном господарства Сергій Балачук.

Щиро відданий хліборобській професії завгосп Петро Біліч, який багато років присвятив непростій, але такій потрібній роботі. 

– Бачимо в господарстві нову техніку…

– Так, маємо в наявності сучасну техніку європейських та українських виробників.  Обробіток землі повністю забезпечує потужний машинно-тракторний парк. Часом працюємо в цілодобовому режимі. 

Маємо сучасні причепи, які на період жнив забезпечують швидкий рух техніки.  Маємо в наявності новий ковчег, виготовлений на заводі "Кобзаренка", і причепи, що забезпечують перевантаження зерна від комбайнів. Враховуючи наші об'єми,  на період жнив необхідно від 12 до 15 комбайнів. Тому при потребі винаймаємо додаткову техніку.

– Бачимо багато змін у господарстві.

– Так. Ще чотири роки тому працювали  в інших умовах. Нині маємо фактично потужний машинно-тракторний парк, який щорічно оновлюється, техніка закуповується у провідних європейських виробників. Протягом останніх декількох років  "Волинь Зерно Продукт" збільшила чисельність зерновозів, які забезпечують наші потреби на період жнив. Цьогоріч вдається обходитися власним транспортом.

Тривалість робочого дня наших механізаторів повинна складати не більше 8 годин, тому при цілодобовій роботі на одному тракторі працює три людини.  Великий "плюс", що в господарстві трудяться не тільки  жителі Великого Порська, а й з ближніх сіл –Жмудчого, Борщівки, Мельниці, Попович. Працівники забезпечені не тільки роботою, а й пристойною заробітною платою. У нас дбають про кожного з них, кращих механізаторів преміюємо,  безкоштовно харчуємо. Ми з оптимізмом дивимось у майбутнє, бо бачимо реальний результат діяльності господарства, котре, як-то кажуть, набирає обертів і працює на перспективу.

l

…Вечірнє повітря наповнюється гуркотом потужних двигунів комбайнів, що повертаються до центральної садиби. Завтра вони знову вийдуть у поле, щоб швидко і без втрат зібрати хліб, вирощений нелегкою працею багатьох трударів. Хай щастить Вам, невтомні працелюби! Сонячної Вам погоди та щедрих ужинків!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: директор ТзОВ "В. Прометей" Віктор САВЕНЮК з головним агрономом господарства Сергієм БАЛАЧУКОМ; добре справляється із зернозбиральним процесом механізатор Руслан ГРЕБЕНЮК; механізатори працюють у дружному трудовому ритмі; нова сучасна техніка забезпечує успіх справи.

Фото 

Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Споконвіку українці ставилися до хліба з великою шаною,  поважали тих, хто  засівав ниву, вирощував щедрий урожай збіжжя,  молов у млинах його на борошно,  з якого згодом випікали й випікають духмяні, схожі на Сонце, паляниці.   І хоч дощі майже щодня вносять корективи у цьогорічну жнивну кампанію, хліба дозріли й "покликали" хліборобів на збирання врожаю. 

…Ми – на полях ТзОВ "В. Прометей",  просторі  лани якого розкинулись у Великому Порську. У повітрі витає запах золотої ниви, спекотного сонця, хоч цього дня й випав короткочасний дощ. В останні роки з приємністю спостерігаємо за стрімким розвитком господарства, молодою, енергійною його "командою", новою й сучасною сільгосптехнікою, потужність якої не може не вражати. 

Нині ТзОВ "В. Прометей" входить у групу компанії "Волинь Зерно Продукт" торгової марки "Вілія". Про перспективи підприємства, про те, які завдання сьогодні стоять перед хліборобським колективом, розповідає його директор Віктор САВЕНЮК:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 949

20 липня – Міжнародний день торта, присвячений дружбі і миру між людьми, країнами, народами, відзначають порівняно недавно. Він проходить під девізом "I Cake you", що в перекладі з англійської означає "Я прийду до тебе з тортом". 

Щоб дізнатися про особливості "солодкої"  професії, власні смакові вподобання та актуальні тенденції у кондитерському світі,  ми поспілкувались із ковельчанкою Світланою Оксенюк (дівоче  –Тудрій). Молода, симпатична, водночас скромна й привітна. Її кондитерськими шедеврами можна захоплюватись, робити численні фотосесії, а головне – усе смачно і продумано до дрібниць.

– Якщо відверто, то мої здібності до випікання тортів і приготування десертів та й, власне, вміння куховарити "прокинулись" після того, як пішла у декретну відпустку, – зізнається пані Світлана. – Мені тоді було лише 18. Але, як і кожна жінка, мріяла дивувати своїх рідних і друзів смачними та оригінальними стравами. А ще  дуже хотілося, щоб приготоване мною, приносило користь, створювало настрій і приносило задоволення.

– Пані Світлано, звідки черпаєте творчі ідеї? 

– Я сама по собі людина творча, закінчила Ковельську художню школу ім. Андроника Лазарчука. Мене не може не зачаровувати краса нашої квітучої Землі: луки, поля, зелені ліси, ріки й озера, мальовничі села, гамірливе життя міст! А яка  красива й особлива кожна пора року! Все це відтворюю за допомогою пензля і фарб на аркуші. Звідси, мабуть, і поклик до усього прекрасного. Адже часто, виношуючи в думках нові ідеї, я йду і малюю чи не кожен кондитерський задум.

 Мені пощастило проходити майстер-класи у найкращих кондитерів України. Неоціненний досвід отримала у Маріни Іванченко, засновника кондитерської школи "Sweet World" ("Солодкий світ"), співзасновника Всеукраїнської асоціації кондитерів України. Повірте, ці майстер-класи –суттєвий крок вперед. 

– Що найголовніше у Вашій професії? 

– Найголовніше – вкладати частинку своєї душі, адже професіоналізм приходить не за один день. Створити торт чи будь-які десерти – досить клопітка і об'ємна робота, але вона цього варта. Я керуюсь принципом виготовляти кондитерську продукцію винятково з якісних інгредієнтів. Замовляю бельгійський або італійський шоколад, ніколи не додаю маргарин, а тільки масло.  Кондитерські вироби повинні бути окрасою і прекрасним доповненням до свята. Але не тільки цікаво і майстерно виконаними, а й  корисними  та смачними.

– Який кондитерський "витвір" вважаєте своєю гордістю?

– Радію, коли до смаку любителям солоденького  торт "Світлана". Це – мій авторський рецепт. Великою популярністю користується  торт "Молочна дівчинка", коржі якого виготовляють на основі згущеного молока і перемазуються вершковим кремом. До вподоби багатьом класичний німецький торт "Шварцвальд". Справжньою знахідкою є торт "Апельсиновий", рецепт випікання коржів якого запозичила у кондитера Деніса Олівера, а крем створила за власними ідеями. Найвибагливішим кондитерським гурманам  пропоную торт "Снікерс" від кондитера Маріни Іванченко. Хто його куштував, то відзначає, що  він дуже смачний.

– Світлано, про що мрієте, які ідеї найбільше хотілося б втілити у життя?

– Мрію відкрити власну кав'ярню. Почала навіть задумуватись над тим, щоб створити  кулінарну школу для жінок, які мають бажання навчитися готувати. Власне, мабуть, треба починати з дівчаток, які в майбутньому стануть дружинами і мамами. Скільки в Ковелі різних гуртків, а кулінарне мистецтво  фактично не викладає ніхто. Як приємно, коли у вас вдома тепло, затишно, а повсюди – аромат кави і смачної випічки!

Хотілося б, щоб кожна господиня вміла спекти торт, приємно дивуючи своїх рідних і друзів.

– Світлано, щиро вдячні вам за розмову! Творчих Вам успіхів  і втілення креативних ідей!

Розмову вела 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: Світлана ОКСЕНЮК  (ТУДРІЙ) з відомим українським кондитером  Маріною ІВАНЧЕНКО; разом з мамою Вірою Юріївною.

Фото з домашнього архіву.

20 липня – Міжнародний день торта, присвячений дружбі і миру між людьми, країнами, народами, відзначають порівняно недавно. Він проходить під девізом "I Cake you", що в перекладі з англійської означає "Я прийду до тебе з тортом". 

Щоб дізнатися про особливості "солодкої"  професії, власні смакові вподобання та актуальні тенденції у кондитерському світі,  ми поспілкувались із ковельчанкою Світланою Оксенюк (дівоче  –Тудрій). Молода, симпатична, водночас скромна й привітна. Її кондитерськими шедеврами можна захоплюватись, робити численні фотосесії, а головне – усе смачно і продумано до дрібниць.

– Якщо відверто, то мої здібності до випікання тортів і приготування десертів та й, власне, вміння куховарити "прокинулись" після того, як пішла у декретну відпустку, – зізнається пані Світлана. – Мені тоді було лише 18. Але, як і кожна жінка, мріяла дивувати своїх рідних і друзів смачними та оригінальними стравами. А ще  дуже хотілося, щоб приготоване мною, приносило користь, створювало настрій і приносило задоволення.

– Пані Світлано, звідки черпаєте творчі ідеї? 

– Я сама по собі людина творча, закінчила Ковельську художню школу ім. Андроника Лазарчука. Мене не може не зачаровувати краса нашої квітучої Землі: луки, поля, зелені ліси, ріки й озера, мальовничі села, гамірливе життя міст! А яка  красива й особлива кожна пора року! Все це відтворюю за допомогою пензля і фарб на аркуші. Звідси, мабуть, і поклик до усього прекрасного. Адже часто, виношуючи в думках нові ідеї, я йду і малюю чи не кожен кондитерський задум.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 584

Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Ми, дорослі, у вирі щоденного життя і клопотів не помічаємо багато важливих речей.  Завітавши 1 червня ц. р. на свято до вихованців  КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей",  мали нагоду ще раз пересвідчитись:"Немає більшого щастя у світі, ніж посмішка дитини". Це був незабутній, хвилюючий і водночас щасливий день.

Скільки любові, душевності, теплоти, щоденної праці вкладено у кожен виступ, який дарували під час концертної програми глядачам талановиті зірочки сцени! 

Кожен учасник святкового дійства гарно підготувався, на обличчях – посмішки, які випромінювали життєдайне світло, віру і сподівання на краще.

Вдало підібрані костюми артистів, зворушливі пісні на українську тематику, хореографічні постановки свідчили про високу сценічну культуру, талант викладатися сповна, та так, щоб не залишити байдужим жодне серденько. Непрохані сльози на обличчях дорослих і, звісно ж, найвища нагорода – шквал емоцій і аплодисментів. 

Рівень підготовки дітей був високим, з професійним підходом й відзначався виконавською майстерністю. Вихованці Центру можуть сміливо виступати не тільки в області, столиці, а й підкорювати міжнародні сцени.

Спасибі за професіоналізм й недоспані ночі музичному керівнику Центру Світлані Романчук. Дякуємо щиро за відданість справі, підготовку до свята, любов до дітей працівникам колективу Центру, який очолює Олена Гануліч.

Багато гостей завітали цього дня  на свято дитинства. З особливим трепетом сприймались слова-привітання від настоятеля храмового комплексу на честь Почаївської ікони Божої Матері, старшого благочинного Ковельської округи УПЦ протоієрея Володимира Ровінського. Діти недільної школи, що діє при храмовому комплексі (керівник  Віра Артемук), доповнили захід задушевним виконанням пісень, жартівливими нотками веселих сценок і гуморесок.

Чудовим подарунком від прихожан православної святині для щоденних потреб Центру стала швейна машинка з усією необхідною фурнітурою.

Треба віддати належне усім, хто вже не вперше долучається до благодійних справ та збору необхідної допомоги для дітей. 

Завдяки нашій землячці Оксані Кушнір з Києва та її колегам, нашим друзям Олександру та Оксані Долінчукам придбано столові набори. До того ж, за кошти, зібрані О. Кушнір, вдалося закупити засоби гігієни. Різними смаколиками (солодощами) малечу порадували подружжя Олександра та Ірини Гордунів (супермаркет "Наш край"), В'ячеслава та Іванни Ярмолюків. Цікавиться долею і справами дітей ковельчанка Юлія Стружук та її донька, котрі теж завітали на свято.

Неможливо не згадати господаря магазину "Хім-маркет" Віктора Оліферовича, що знаходиться по вул. Заводській, який завжди з готовністю відгукується на будь-які прохання волонтерів, надає посильну допомогу вихованцям Центру. Завжди готові підтримати і допомогти подружжя ковельчан Олега та Наталії Рижків.

Щиро вдячні нашому колезі, професіоналу своєї справи, відеографу Олегу Слюсару, який відзняв свято дитинства в реабілітаційному Центрі. 

Засвідчуємо слова вдячності колективу Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (керівник – Юрій Цьома, головний інженер – Вадим Шавлай, голова профкому – Юрій Мартинюк). Наші друзі-газовики вже не перший рік підтримують благодійні акції, спрямовані на підтримку дітей, котрі опинились у складних життєвих обставинах. 

Гарна співпраця закладу склалась з іншими благодійниками, які допомогли відчути дітям свято. Щиросердечне "спасибі" – адміністрації торгово-розважального комплексу "Bristol", керівництву "Ковельського хлібокомбінату", приватної фірми "Юкон-Продтрейд", спортивного клубу "Апперкот" та ін.

Колектив та вихованці Центру також щиро вдячні за турботу і добро релігійній громаді церкви п'ятидесятників "Спасіння" на чолі з пастирем Олександром Колотюком.

l

З нагоди Міжнародного Дня захисту дітей вихованців КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей відвідали голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло,  працівники служби у справах дітей міськвиконкому. Представники влади привезли дітлахам солодощі, поцікавились їхніми повсякденними справами, побажали безтурботного дитинства, гарно провести літо у колі друзів, бути щасливими і здоровими.

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час святкового заходу в реабілітаційному центрі.

Фото  з архіву храмового комплексу Почаївської 

ікони Божої Матері.

Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Ми, дорослі, у вирі щоденного життя і клопотів не помічаємо багато важливих речей.  Завітавши 1 червня ц. р. на свято до вихованців  КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей",  мали нагоду ще раз пересвідчитись:"Немає більшого щастя у світі, ніж посмішка дитини". Це був незабутній, хвилюючий і водночас щасливий день.

Скільки любові, душевності, теплоти, щоденної праці вкладено у кожен виступ, який дарували під час концертної програми глядачам талановиті зірочки сцени! 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 527

В центральній районній бібліотеці відбулася двадцята сесія Ковельської  районної ради сьомого скликання. Головував на засіданні очільник районної ради Андрій Броїло. В роботі пленарного засідання, окрім 22 депутатів районної ради, взяли участь голова райдержадміністрації Віктор Козак, керівники структурних підрозділів райдержадміністрації, працівники виконавчого апарату районної ради, представники громадськості, сільські та селищні голови, представники ЗМІ.

На початку пленарного засідання голова районної ради Андрій Броїло від імені усіх присутніх привітав депутатів, які у міжсесійний період відзначили дні народження, а також повідомив про кадрові зміни, котрі  відбулися в місцевих органах влади.

У час, відведений для оголошення депутатських запитів, таким правом скористався депутат Дмитро Матвіюк, котрий оголосив запит, що стосувався відсутності балонного газу для населення Ковельського району.  

У ході роботи сесії розглянуто ряд питань,що стосувалися життєдіяльності району, які були детально опрацьовані під час засідань постійних депутатських комісій районної ради. Всього на розгляд сесії винесено 16 питань, до яких включено 5 додаткових.

За пропозицією голови районної ради одним з перших депутати підтримали Звернення Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія щодо надання Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні.

Військовий комісар Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату Сергій Гладун звернувся до депутатів з проханням підтримати зміни до Програми організації та проведення на території району заходів приписки, призову юнаків на військову службу, мобілізаційної підготовки, мобілізації і матеріально-технічного забезпечення військової частини А-1547, загонів територіальної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства, військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, добровольців в Ковельському районі, затвердженої рішенням районної ради від 25.12.2015 року, №2/29.

Як зазначив військовий комісар, зміни вносяться в зв'язку з тим, що  Програмою не було передбачено кошти на перевезення військовослужбовців, що йдуть на строкову службу, а також коштів на зміцнення матеріально-технічної бази  в/ч А-1547.

Майже одноголосно народні обранці підтримали внесені зміни до Програми розвитку культури, мистецтва, охорони культурної спадщини та туризму в районі на 2016-2020 роки.

Під час сесійного засідання депутати після нетривалого обговорення підтримали внесення змін і доповнень до Комплексної програми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у Ковельському районі на 2016-2020 роки. 

На цьому пленарному засіданні депутатами внесено зміни до районного бюджету на 2018 рік.

Як зауважила доповідач з цього питання, начальник управління фінансів райдержадміністрації Світлана Карпюк, під час підготовки Проекту рішення були враховані пропозиції усіх головних розпорядників коштів районного бюджету та депутатів районної ради.

Зазначені пропозиції заздалегідь були розглянуті на засіданнях усіх постійних комісій районної ради.

Однак бюджетна комісія райради незадовго до сесійного засідання внесла свої зміни до Проекту рішення з цього питання, які також були прийняті більшістю депутатів.

Окрім цього, народні обранці підтримали пропозицію депутатів районної ради Миколи Чуля та Володимира Андросюка щодо виділення коштів на облаштування санвузла в ЗОШ І ст. с. Ворони.

Ряд питань порядку денного було зосереджено на діяльності закладів охорони здоров'я Ковельщини. Зокрема, головний лікар Ковельського МТМО Олег Самчук вніс кандидатуру Олега Кубая на посаду головного лікаря Центру ПМСД Ковельського МТМО, що знайшло одностайну підтримку депутатського корпусу. 

Наступне питання стосувалося реорганізації Ковельського МТМО. Заслухавши всі "за" і "проти" щодо реформи медицини та у зв'язку із змінами у чинному законодавстві, депутати погодились із думкою про необхідність виходу Ковельської районної ради зі складу засновників МТМО, ухваливши в результаті необхідне рішення.

З багатьох питань порядку денного сесійного засідання інформував консультант голови районної ради з питань юридичного забезпечення Володимир Клімчук. Зокрема, про надання дозволу до списання майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ  району; про передачу майна спільної комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ району у комунальну власність сільських, селищних рад; про внесення змін до рішення районної ради від 22.02.2018 року, № 19/36 "Про передачу в оперативне управління та визначення балансоутримувачів  майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ району"; про призначення директора комунального підприємства Ковельської районної ради "Ковельрайкомунсервіс"; про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок; про внесення змін до списку присяжних Ковельського міськрайонного суду, затвердженого рішенням районної ради від 23 лютого 2017 року, № 11/12 та ін.

На жаль, вкотре депутати не підтримали кандидатуру Анатолія Корнійчука для його роботи в бюджетній комісії.

Депутати заслухали  звіт начальника міськрайонного управління у Ковельському районі та м. Ковелі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Андрія Олексюка, що стосувався виконання Програми розвитку земельних відносин, використання та охорони земель у Ковельському районі на 2013-2017 роки, затвердженої рішенням районної ради від 09.07.2013 року, № 25/4. Однак цей звіт депутати не схвалили, відправивши його на доопрацювання та розгляд на наступному сесійному засіданні.

Активну участь в роботі сесії взяли Анатолій Корнійчук, Володимир Андросюк, Володимир Хомік, Микола Чуль, Аркадій Степанюк та інші народні обранці.

В результаті обговорення з усіх питань були ухвалені відповідні рішення. Згідно з чинним законодавством усі результати поіменного голосування депутатів розміщені на офіційному веб-сайті районної ради.

Світлана ТРОЦЮК.

В центральній районній бібліотеці відбулася двадцята сесія Ковельської  районної ради сьомого скликання. Головував на засіданні очільник районної ради Андрій Броїло. В роботі пленарного засідання, окрім 22 депутатів районної ради, взяли участь голова райдержадміністрації Віктор Козак, керівники структурних підрозділів райдержадміністрації, працівники виконавчого апарату районної ради, представники громадськості, сільські та селищні голови, представники ЗМІ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 799

Ми, маючи великий Божий дар чути, не завжди помічаємо більшість звуків довкола. Чуємо, але зазвичай не надаємо цьому особливого значення. У вирі буденних клопотів і щоденних справ, не завжди  вслухаємось у мелодію вітру –  то легку, то часом тужливу, у те, якими акордами виграють краплинки дощу. Ніколи не замислюємось, як дихає людина, скільки звуків чуємо протягом дня.

Нехай пробачить читач за дещо затяжний вступ, але не можу не згадати про те, як одного разу опинилась в середовищі   людей, які не чують.  Не знаючи навіть елементарних азів жестової мови, таки наважилась підійти. Яким же був мій подив, коли ми зрозуміли один одного! Даремно я хвилювалась. Але найбільше вразило, як  красива українка, котра має вади слуху  і  понад 20 років мешкає в США, заспівала… Вона виконала композицію мовою жестів.

 В той момент відчула, як у пісні  з’явилось нове звучання, можливо, навіть проникливіше за звичне.  Як з’ясувала пізніше, елементи жесту виконуються і сприймаються одночасно, в той час як звуки слів послідовно досягають нашого вуха. Виявляється, в жесті одночасно можна кодувати більше інформації у порівнянні з усним мовленням.

Лінгвісти з усього світу визнають жестову мову глухих повноцінною лінгвістичною системою, що має й власні правила, і свою складну граматику. Навіть більше. Існують національні жестові мови: УЖМ – українська жестова мова, ASL – американська жестова мова, international sign language – міжнародна жестова мова.

Людям із порушеннями слуху справді не доводиться чути звуки, але вони відчувають їх глибину. Вони, як усі, отримують освіту, працюють, водять авто, платять податки, створюють сім’ї, користуються соціальними мережами, дружать і закохуються, плачуть і сміються…

 Нашим провідником у  світ тиші стала голова Ковельської територіальної організації українського товариства глухих Лідія ПАРВАСЮК:

– В УТОГ прийшла працювати сурдоперекладачем, мені ще й 18 не було, — розпочала Лідія Аврамівна. – 16 березня ц. р. виповниться рівно 50, як працюю у товаристві. Маю всього один запис у трудовій книзі. Тато мріяв, щоб стала бухгалтером, та мені не дуже подобалась ця професія. Коли дізналась, що в УТОГ потрібен перекладач жестової мови, вирішила спробувати. Було дуже непросто, бо раніше навіть не бачила людей, які не чують, не те, щоб ще їм допомагати налагоджувати зв’язок із навколишнім світом. Минуло трохи часу, і глухі стали вчити мене, вловлювала кожен жест, кожне слово. Усе вийшло. Тридцять років присвятила цій роботі, а ось уже останніх двадцять — на посаді голови товариства.

– Лідіє Аврамівно, розкажіть про життя і проблеми людей із вадами слуху.

– У цій будівлі, по вул. Незалежності, 15  «а» товариство розпочало діяльність у 1962 році. Приступила до роботи у 1968, але, повірте, тоді були зовсім інші проблеми. На той час громадяни з вадами слуху працювали на державних підприємствах: швейній фабриці, «Ковельсільмаші»,  взуттєвій фабриці та ін. Якщо  в бригаді було 10 і більше глухонімих, то обов’язково мав бути сурдоперекладач. В Ковелі справлялась одна. Наші люди мали інвалідність, отримували пенсію і  були усі працевлаштовані. Проводилась культурно-просвітницька робота, функціонували гуртки,  організовували різні заходи. Із слабочуючими працювали тренери, вчителі вечірньої школи. 

Наразі працюємо лише вдвох з Ганною Футалою (технічний працівник), яка є моєю надійною і вірною помічницею. Дякувати Богу, знання жестової мови й досі допомагають вирішувати  наболілі питання. На сьогоднішній день обслуговуємо 4 райони – Ковельський, Старовижівський, Ратнівський і Камінь-Каширський, в т. ч. і м. Ковель. Всього в організації налічується 417 членів, з них – 275 дорослих і 142 дитини.

– Часи змінилися. Які можливості мають сьогодні  члени УТОГ для адаптації та ефективного співіснування в соціумі?

– Нашим завданням було працевлаштовувати глухих, направляти їх на навчання. Сьогодні ми теж працюємо у цьому напрямку. Люди з обмеженими можливостями працюють зубними техніками, бухгалтерами, вчителями, вихователями в школах-інтернатах для глухих. Проводяться різні напрямки навчання, створені спеціальні групи для нечуючих при університетах.  

В Україні функціонують учбово-виробничі підприємства. На жаль, на Волині таких немає. Все менше  з’являється робочих місць  для осіб з вадами слуху. Важче  стало знайти роботу в Україні, дехто навіть змушений працевлаштовуватись за кордоном. Хто тепер глухого візьме на роботу?  

Але є й позитив. Проводяться культурно-мистецькі заходи (в основному у Луцьку). Люди з обмеженими можливостями беруть участь в обласних конкурсах «Ерудит», «Міс красуня», до Дня молоді, Міжнародного дня інвалідів.

– Лідіє Аврамівно, чи здійснюєте соціально-побутове обслуговування громадян з вадами слуху?

— Відверто кажучи, це дійсно завдання не з простих. Тут, на місці, ми  живемо і працюємо, аби вирішити соціально-побутові проблеми. Які тільки інстанції не доводиться обходити! Це і медичні заклади, і банківські установи, і допомога сурдоперекладача  під час оформлення субсидій, приватизації квартир, розподілі майна, навіть в судових процесах. То виходять з ладу слухові апарати, то потрібно оплатити комунальні послуги, то записати в чергу до лікаря.  

Маємо велику потребу у перекладачі жестової мови. Куди б глухий не йшов, скрізь потрібна його допомога.  

На базі УТОГ діють ветеранська і молодіжна ради. Проводимо подвірні обходи.

– А як же надавати допомогу людям з інших районів?

– Це справді проблематично. В зв’язку з відсутністю коштів ми не можемо повноцінно це зробити. Люди їдуть до нас самі. Уявіть лишень: щоб доїхати з Каменя-Каширського району у Ковель, потрібно витратити щонайменше сто гривень. Люди з вадами слуху не мають пільгового проїзду.

 Благо,  що із глухими маємо можливість спілкуватись за допомогою смс-повідомлень. На державному рівні вирішується питання щодо надання коштів на придбання смартфонів. Отримуємо гуманітарну допомогу. Однак цього не завжди достатньо, бо серед членів організації є малозабезпечені, в яких уся пенсія витрачається на ліки. 

– Пані Лідіє, чи відчуваєте підтримку і розуміння з боку місцевої влади, благодійників?

– Так, звичайно. Нас підтримує міська влада, міський голова Олег Кіндер. Щоправда,  будівля перебуває на балансі центрального правління у Києві, тому не завжди можливо (навіть при великому бажанні) допомогти. 

Треба віддати належне ковельській благодійниці Олені Місюрі, яка вже не перший рік організовує для наших людей свято до Міжнародного дня інвалідів, гостинно запрошує у кафе «Маестро». Ви не уявляєте, як вони радіють спілкуванню у дружньому колі, фотографуються і ще довго потім діляться враженнями! Завжди поспішає на допомогу начальник управління праці і соціального захисту населення м. Ковеля Софія Сагаль. Ми вдячні усім, хто підтримує і допомагає. Нехай добро повертається сторицею усім чуйним і милосердним людям!

– Які проблеми хвилюють Вас ще? 

— Сьогодні одним з наболілих питань є опалення нашого приміщення. Будівля стара, потребує капітального ремонту. Обігріваємо електроприладами, батарей, як бачите, немає. Цього року у травні виповнюється 85 років від дня заснування нашого товариства. З  нагоди ювілею будуть проводитись урочистості   як в Ковелі, так і в області. Були б вдячні, якби  нам допомогли  привезти людей з інших районів, які ми обслуговуємо. Не так часто вони мають можливість зустрітись, поспілкуватись, відчути атмосферу святкового дійства. Багато заходів проводиться у Луцьку. Варто лишень хоч разу побачити, як «звучить» Гімн, написаний для глухих, то байдужим не лишиться ніхто, а особливо, коли його виконують діти. 

– Лідіє Аврамівно, чи є в організації особистості, які досягли успіху в  різних сферах життя?

– Безумовно. Чи не кожен, не зважаючи ні на жодні  труднощі, намагається долати перепони на життєвому шляху, має колосальну силу волі і бажання адаптуватися у сучасному світі. Ковельчанин Олег Тарнавський –  відомий не лише в Україні модельєр одягу (особливий кутюрьє створив не одну колекцію одягу, здобував перемогу у міжнародних дизайнерських конкурсах, а його моделі побували на подіумах різних країн світу  – авт.).

Лариса Назарук –  художниця. У картини, які вона малює, вкладені душа і великий талант! Гордістю нашого товариства є член Національної спілки письменників України Іван Котович (нині мешкає в Любомлі). Його дружина Наталія Котович – справжній майстер сміху. Вона пише гуморески.

Доброго  слова і поваги заслуговує молода сім’я Оксенюків, яка виховує  троє синочків Антона, Дениса і Стаса, котрі навчаються у Володимир-Волинському інтернаті для глухих, на вихідні батьки забирають їх додому. Красива пара.  Ярослав і Надія у шлюбі 12 років, але жодного разу не чула, щоб вони нарікали на життя. Якби ви знали, які вони працелюби! Чистотою і затишком зустрічає їхня оселя. Молода дружина – неперевершений кулінар-кондитер, а її випічці може позаздрити будь-яка господиня. А Ярослав, хоч і  сам рано став сиротою, людина-душа, добрий сім’янин і майстер «на усі руки».

Не уявляю своєї роботи без Ганни Футали. Вона – справжня господиня чистоти, відповідальний працівник, щира людина, тридцять один рік працювала в ательє мод. Чоловік Ганни Антонівни Георгій – хороший столяр. Подружжя    дало гідну путівку в життя доньці і сину, якими пишаються.

 Повірте: глухота – це не вирок. Ми стараємось  підтримати кожного і допомогти в міру можливостей. Ми — одна велика родина, яка є повноцінною складовою суспільства.

– Щиро вдячні, Лідіє Аврамівно, за відкриту і душевну розмову. Відчуваємо, скільки теплоти і душі Ви вкладаєте у справу свого життя! Здоров’я Вам, наснаги і ще багато років у трудовому строю! 

l

16 березня ц. р. виповнюється  50 років, як Лідія Парвасюк працює з людьми із непростими долями. Без перебільшення, скажу, що це – подвиг, адже, якщо лишень задуматись, скільки справ доводиться вирішувати щоденно, скільки сил, терпіння і мудрості у цій жінці! Вразило те, в якому стані сьогодні приміщення УТОГ, скільки наболілих проблем у людей з вадами слуху. Не будьмо байдужими, давайте почуємо тих, хто цього насправді потребує!

Ковельська територіальна первинна організація українського товариства глухих знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності,15 «а», конт. тел. 5-03-52 (голова Лідія Парвасюк).

Розмову вела Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: голова Ковельської територіальної організації українського товариства глухих Лідія ПАРВАСЮК; разом із своєю помічницею Ганною ФУТАЛОЮ.

Фото автора та Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Ми, маючи великий Божий дар чути, не завжди помічаємо більшість звуків довкола. Чуємо, але зазвичай не надаємо цьому особливого значення. У вирі буденних клопотів і щоденних справ, не завжди  вслухаємось у мелодію вітру –  то легку, то часом тужливу, у те, якими акордами виграють краплинки дощу. Ніколи не замислюємось, як дихає людина, скільки звуків чуємо протягом дня.

Нехай пробачить читач за дещо затяжний вступ, але не можу не згадати про те, як одного разу опинилась в середовищі   людей, які не чують.  Не знаючи навіть елементарних азів жестової мови, таки наважилась підійти. Яким же був мій подив, коли ми зрозуміли один одного! Даремно я хвилювалась. Але найбільше вразило, як  красива українка, котра має вади слуху  і  понад 20 років мешкає в США, заспівала… Вона виконала композицію мовою жестів.

 В той момент відчула, як у пісні  з’явилось нове звучання, можливо, навіть проникливіше за звичне.  Як з’ясувала пізніше, елементи жесту виконуються і сприймаються одночасно, в той час як звуки слів послідовно досягають нашого вуха. Виявляється, в жесті одночасно можна кодувати більше інформації у порівнянні з усним мовленням.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1076

Дев'ятикласника  Ковельської ЗОШ № 9 Максима Павловича можна з повним правом назвати героєм нашого часу. Минулого четверга, 15 лютого ц. р., о 14 год. 50 хвилин відважний юнак врятував життя восьмирічному ковельчанину Максиму, який провалився під кригу на міському водосховищі.

Юний рятівник прийшов цього дня порибалити на Турію. Аж раптом  почув, що неподалік хтось гукає на допомогу. Не вагаючись ні секунди, п'ятнадцятирічний  школяр взявся визволяти з крижаного "полону"  хлопчика, який ледве тримався руками за кригу.

Старший Максим розповів нам, що маленький ковельчанин пройшов метрів п'ять від берега зі сторони мосту, що прямує до міста. На цій глибині ногами дна дитині уже було не дістати, та й рибалки знаходились далекувато від місця пригоди.

Дякувати Богу, хлопець миттєвого зорієнтувався, став діяти, як справжній рятівник. Він витяг потопаючого з води, скинув швиденько куртку, щоб хлопчик не замерз,  і привів додому.

Під час розмови  із заступником директора з освітнього процесу  ЗОШ № 9  Сергієм Бідненком ми довідались, що Максим Павлович — хороший хлопчик, трудолюбивий, ініціативний і добросердечний, брав участь в олімпіаді з трудового навчання, де зайняв III місце. Його вчинок шкільний наставник називає  гідним справжнього чоловіка.

Молодший Максим – теж щира, цікава і співчутлива дитина. Восьмирічний школяр готовий прийти на допомогу у будь-яку хвилину: дістати з даху кішку, не дати образити слабшого, захищати  і оберігати сестричку. Він активно відвідує спортивні секції.

Бабуся хлопчика пані Лідія, не стримуючи сліз, називає Максима Павловича добрим янголом-хранителем свого онука, адже саме завдяки його відвазі і хоробрості вдалося врятувати онука.

Цікаво й те, що обидва Максими — тезки, які вже встигли потоваришувати, а в майбутньому мріють стати програмістами і нині охоче вивчають “таємниці” комп'ютерної справи.

Нехай же щастить хлопцям у подальшому житті, а небезпека ніколи не трапляється на їх шляху! 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Максим ПАВЛОВИЧ показує небезпечне місце на водосховищі; герої нашої розповіді у гостях в редакції “Вістей Ковельщини”.

Від редакції: випадок, про який ми розповіли, ще раз нагадує: у ці передвесняні дні слід бути надзвичайно обережними на водоймищах, де крига тане буквально на очах. На жаль, надмірну  легковажність виявляють не тільки діти, але й дорослі, котрі масово виходять на лід в погожі дні, щоб порибалити. Не знаємо, чи щедрий у них улов, але те, що ризикують власним життям, — це точно. Тому радимо: будьте обережні і обачні!

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА 

та з архіву школи.

Дев'ятикласника  Ковельської ЗОШ № 9 Максима Павловича можна з повним правом назвати героєм нашого часу. Минулого четверга, 15 лютого ц. р., о 14 год. 50 хвилин відважний юнак врятував життя восьмирічному ковельчанину Максиму, який провалився під кригу на міському водосховищі.

Юний рятівник прийшов цього дня порибалити на Турію. Аж раптом  почув, що неподалік хтось гукає на допомогу. Не вагаючись ні секунди, п'ятнадцятирічний  школяр взявся визволяти з крижаного "полону"  хлопчика, який ледве тримався руками за кригу.

Старший Максим розповів нам, що маленький ковельчанин пройшов метрів п'ять від берега зі сторони мосту, що прямує до міста. На цій глибині ногами дна дитині уже було не дістати, та й рибалки знаходились далекувато від місця пригоди.

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 1019

Історія кохання Романа та Наталії Кравчиків з Ковеля особлива. Їхні почуття витримали сильний вітер, зимові снігопади, проливні дощі, палюче Сонце,  а найголовніше – вони бережуть любов, як справжній діамант у витонченій оправі. 

Подружжя виховує прекрасних донечок-двійняток Кіру та Еріку, без яких не уявляють свого життя. Дівчатка, немов ангели, яких послали небеса, аби охороняти щиру сім'ю. 

– Говорять, сенс життя є завжди. Але ніколи не відчуваєш його настільки сильно, як після народження дитини, – діляться з нами думками молоді батьки.

В їхньому домі постійно панує весна, завжди затишно і звучить дзвінкий дитячий сміх. Пані Наталія – прекрасна мама, любляча і  турботлива дружина, справжня берегиня сімейного гніздечка. А як їй личить білий халат! Вона – справжня рятівниця для маленьких пацієнтів  та їхніх матусь у Ковельській дитячій лікарні, де працює старшою медсестрою педіатричного відділення.

Чоловік Роман душі не чує у своїй другій половинці, у своїх маленьких красунечках-принцесах.  

Навесні, у вільніший від роботи час, займається вирощуванням ранніх овочів.  

Серце переповнюється гордістю за цю прекрасну молоду сім'ю. Виявляється, щастя можна тримати в  руках, цілувати і вкривати ковдрою!

З Днем закоханих Вас, Романе і  Наталіє! Бережіть своє кохання, радійте життю.

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: подружжя Кравчиків із своїми  дітками.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Історія кохання Романа та Наталії Кравчиків з Ковеля особлива. Їхні почуття витримали сильний вітер, зимові снігопади, проливні дощі, палюче Сонце,  а найголовніше – вони бережуть любов, як справжній діамант у витонченій оправі. 

Подружжя виховує прекрасних донечок-двійняток Кіру та Еріку, без яких не уявляють свого життя. Дівчатка, немов ангели, яких послали небеса, аби охороняти щиру сім'ю. 

– Говорять, сенс життя є завжди. Але ніколи не відчуваєш його настільки сильно, як після народження дитини, – діляться з нами думками молоді батьки.

В їхньому домі постійно панує весна, завжди затишно і звучить дзвінкий дитячий сміх. Пані Наталія – прекрасна мама, любляча і  турботлива дружина, справжня берегиня сімейного гніздечка. А як їй личить білий халат! Вона – справжня рятівниця для маленьких пацієнтів  та їхніх матусь у Ковельській дитячій лікарні, де працює старшою медсестрою педіатричного відділення.

Чоловік Роман душі не чує у своїй другій половинці, у своїх маленьких красунечках-принцесах.  

Навесні, у вільніший від роботи час, займається вирощуванням ранніх овочів.  

Серце переповнюється гордістю за цю прекрасну молоду сім'ю. Виявляється, щастя можна тримати в  руках, цілувати і вкривати ковдрою!

З Днем закоханих Вас, Романе і  Наталіє! Бережіть своє кохання, радійте життю.

НА ЗНІМКУ: подружжя Кравчиків із своїми  дітками.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 517

Хоробре  серце  земляка, 

або Про війну, любов і самопожертву… 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 788

Захисникам України – 

глибока шана й доземний уклін

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 770

Минулої п'ятниці, 26 лютого, близько півтори сотні представників міських професійно-технічних закладів  (професійно-технічного училища № 5 та Ковельського  професійного  ліцею) перекрили автодорогу сполученням "Київ-Ковель-Ягодин". 

Попереджувальна акція протесту, як "охрестили" подію  самі освітяни, тривала протягом однієї години і була цілком обгрунтованою. Протягом двох місяців їм не виплачували заробітної плати, студентам – стипендії. Крім того, виникли суттєві проблеми із харчуванням учнів усіх соціально незахищених  категорій, зростає заборгованість навчальних  закладів за використані енергоносії тощо. 

Незважаючи на те, що Верховною Радою було прийнято зміни до Закону про Державний бюджет, фінансування професійно-технічної освіти "зависло" у повітрі. Президент так і не підписав прийнятий 4 лютого ц. р. Закон "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування професійно-технічної освіти". У зв'язку з цим 22 лютого ц. р. Ковельська міська рада прийняла відповідне Звернення на адресу Президента України Петра Порошенка, в якому попросила пришвидшити підписання цього Закону.

Викладачі  вийшли із закликом припинити фактичне знищення професійно-технічної освіти. У руках вони тримали  плакати: "Кожен може опинитись на нашому місці", "Живемо по-новому без зарплати?", "Владі байдуже на дітей-сиріт та малозабезпечених".

– Наші працівники доведені до відчаю, тому  змушені були йти на такі кроки, – розповів під час розмови із журналістами директор Ковельського професійно-технічного училища № 5 Євген Кобченко. – Ситуація у системі професійно-технічної освіти надзвичайно загострилася. Протягом двох місяців викладачі не отримують заробітної плати, діти залишились без засобів для існування, неодноразово ми  отримували попередження про відключення електроенергії. Складається враження, що у високих державних інстанціях зовсім про нас забули.

З приводу порушеної проблеми ми поспілкувались з іншими учасниками акції, які скаржились на те, що їхні права порушуються, київська влада махнула на них рукою, а, як відомо, саме професійно-технічні заклади займаються підготовкою кадрів робітничих професій. 

Прокоментували непросту ситуацію, що склалась, голова ініціативної групи Василь Севастьянов та майстер виробничого навчання Олексій Цимбал.

Василь Севастьянов:

– Влада  була повідомлена про проведення попереджувальної акції. Це все ми обговорювали під час зустрічі із заступником міського голови.

Повідомлення про акцію було розміщено у багатьох ЗМІ. На жаль, сьогодні нікого  ані з облдержадміністрації, ані з обласної ради, від яких найбільше залежить вирішення наших питань, ми не бачимо.

Олексій Цимбал:

– Додам, що заборгованість із заробітної плати становить 523 тис. грн., із стипендій – 260 тис. грн., відповідно борг по харчуванню дітей-сиріт та малозабезпечених складає 72 тис. грн.

Таке враження, що ми нікому не потрібні. Нас кинули напризволяще. Виходить, що наші можновладці абсолютно забули про професійно-технічну освіту? Як же тоді жити далі?

Ми лише відстоюємо свої права і гідність. Поки що це – попереджувальна акція. Якщо до нас не прислухаються, будемо продовжувати боротися доти, доки нас не почують.

Протягом години викладачі вищеназваних закладів перекрили трасу міжнародного значення у сподіванні щось змінити у цій непростій ситуації. Великі затори утворились у цей час, багато транспортних засобів не змогли пересуватись далі. 

За порядком і безпекою слідкували правоохоронці. Однак це не зупинило деяких водіїв, які  обурювалися, шукали можливі шляхи об'їзду, а були й такі, що рухались у напрямку протестувальників.

Дякувати Богу, все пройшло без серйозних ексцесів. Тепер надія – на реакцію владних "верхів".  

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: викладачі міських  профтехучилищ вийшли з плакатами із закликами повернути зарплати і стипендії.

Фото автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1663