Відрадно, що серед мешканців нашого краю є чимало людей, котрим небайдужа доля рідної країни, а страхіття під назвою "неоголошена війна", що триває на Сході України, щораз пекучим болем відгукується у їхніх серцях.
Ці люди готові боротися до останнього, аби ідеали Майдану були втілені в життя, аби кров їхніх товаришів та сподвижників, таких же щирих, як і вони, патріотів рідного краю не була пролита даремно. Саме заради цього вони об'єдналися в єдину силу — громадську організацію "ВГО Комітет громадського спротиву" (голова — Микола Печенюк, заступник — Ігор Пініс), помічниками якої є активісти "Правого сектору", ДУКу, "Автомайдану", ГО "Майдану Гідності" та ін.
На їх обличчях світилася радість. Вони наввипередки один перед одним розказували про останню волонтерську акцію, про переживання, про відчуте і побачене.
А ще наш волонтерський загін був удостоєний високої козацької нагороди — орденів "За службу Державі". Символічно, що у знаменитому місті Щастя ордени вручав Верховний отаман Віктор Ткаченко.
Вони справді щасливі! Емоції — через вінця. Колядки, пісні і розповіді про побачене голосно звучали в приміщенні районної ради.
Розмову вів Анатолій СЕМЕНЮК.
У ПТУ № 5 м. Ковеля постійно відбуваються уроки мужності, які виховують в учнів почуття патріотизму, національної гордості, формують глибоку повагу до нинішніх захисників Батьківщини, любові до рідної України.
Нещодавно в училищі був проведений урок мужності " Слава тобі, Україно моя". У заході взяли участь учні групи №4 Ольга Мазилкіна, Анастасія Мельничук, Іван Карпук, Олександр Галаша, Василь Яцук, Артем Шаманін, Андрій Наконечний, класний керівник групи №4 Ольга Зубрикова, бібліотекар Людмила Рихлюк, керівники гуртків Оксана Мизовець, Іван Масловський, а також учасники гуртка " Колорит"...
Серед глобальних проблем нового тисячоліття питання взаємодії релігії і права, держави і церкви є дуже складними для вирішення й одночасно насущними для процесу подальшого розвитку людської спільноти.
Суспільство виникає і визначається соціальною природою людини, прагненням індивідуума до встановлення суспільних зв'язків і відносин. Спільність людей носить не тільки емоційний або раціональний, але, перш за все, духовний характер.
Протоієрей Володимир МАЦУР,
кандидат богослов'я, голова юридичного відділу Володимир-Волинської єпархії.
"В дітей перелити і душу, і думку"
Олена Пчілка.
– Гімназія повинна мати своє ім'я. І воно має відповідати суті навчального та виховного процесу закладу. Це ім'я – як вершина, на яку підніматимуться і педагоги, і учні. І ця символічна вершина – то велика українка Олена Пчілка, – зазначила Олена Вальчук, директор міської гімназії, при відкритті науково-практичної конференції під назвою "Велика українка – Олена Пчілка".
Про те, що колектив Ковельської гімназії завжди перебуває у творчому пошуку, знають усі зацікавлені – від Києва до Ковеля. І ось ще одна відповідальна ініціатива. Вона не виникла спонтанно. Педагоги та учні проводили тематичні конкурси з цього приводу. Всі мали можливість висловитись, запропонувати свої ідеї.
Анатолій СЕМЕНЮК,
голова міськрайорганізації НСКУ.
Сьогодні, коли життя стало надзвичайно складним, коли світом керують лише гроші, коли немає системи цінностей, яка могла б тримати людину, алкоголь стає їй ніби порятунком. Чим раніше людина починає вживати алкоголь, тим швидше відбувається руйнація її як особистості. Наша біда в тому, що алкоголізм в Україні “молодшає” з кожним роком. Сьогодні він уже – з дитячим обличчям.
Виконавчий апарат Ковельської районної ради.
У наш непростий час дуже важливо зберегти в серці іскру віри, надії та любові, не розгубити духовні цінності, підтримати один одного, розділяючи і радість, і смуток, і біль втрати… Саме події на Сході України об'єднали громадян (від маленького до великого) в єдиному прагненні – здолати ворога, дати йому відсіч, відстояти мир і спокій на території нашої держави.
Світлана ТРОЦЮК.
Олена Іванівна Глушейко (нині – Чабан) народилася і виросла на хутірському роздоллі Підкриниця, що належало селу Рокитниці Ковельського району.
Свій перший вірш дівчинка склала в десятирічному віці по дорозі зі школи додому. Від села до їхнього хутора було з півтора кілометра. Сяяв Сонцем весняний день. У водах, що розлилися довкола, віддзеркалювалися сонячні промені. Линули радісні пташині голоси. І співала дитяча душа. Той день був для неї, як тріумф вічності природи, життя на Землі. І в серці народжувалися щирі рядки про весняну радість, коли все оживає і цвіте.
Віталій Гарбар з Ковеля зараз схожий на каторжника. У свої 34 при зрості 180 см він важить… 38(!) кілограмів. На війні в АТО "заробив" цукровий діабет, а щоночі йому сняться жахіття: то він рветься у бій, то кидає гранату. Це — наслідки контузії, коли їх машина біля Донецького аеропорту натрапила на міну, в результаті чого і три його товариші загинули, а декілька було поранено.
5 серпня 2014 року Віталій був призваний на службу у м. Золочові Львівської області для тренувань і підготовки.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
"…Встане Україна
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!.."
Тарас Шевченко,
"Стоїть в селі Суботові"
(епілог "Великого льоху")
Інна ТРЕТЯК,
педагог-організатор Ковельського медичного коледжу.