19.05.2015

IMG_5778«Зустріч» з минулим

Ковельський міжрайонний прокурор Василь Лопоха нещодавно здійснив особистий прийом громадян, які перебувають у Ковельській виховній колонії.
В установі прокурор цікавився питаннями додержання конституційних прав громадян, які там утримуються. На особистий прийом до прокурора В. Лопохи звернулося 6 осіб. Головні питання, з якими зверталися засуджені, – це перегляд судових рішень, на підставі яких вони відбувають покарання, та можливість умовно-дострокового звільнення з колонії. На всі звернення прокурором надано вмотивовані відповіді. 
Зауважимо, що міжрайонна прокуратура постійно тримає на контролі стан додержання прав громадян, які перебувають у місцях позбавлення волі.
Інна МАКОВЕЦЬКА,
старший прокурор Ковельської міжрайонної прокуратури.

В актовому залі Ковельського професійного ліцею відбувся літературно-музичний захід з нагоди 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі, який підготували автор цих рядків і художній керівник навчального закладу Сергій Кіпень.

Катерина Коншина.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 642
Читати далі
07.05.2015
Шановні волиняни! 
Цьогоріч Україна започатковує нову традицію відзначення 8 та 9 травня – в європейському дусі пам'яті та примирення. Це сприятиме консолідації суспільства, налагодженню громадянського взаєморозуміння і примиренню у питаннях національної історії, об'єднає країну та покоління.
8 травня – це день пам'яті про тих, хто не повернувся живими з війни 1939–1945 років, день пам'яті за кожним, хто боровся із нацизмом. 9 травня – це день вшанування живих: тих, хто пройшов палаючі стежки Другої світової війни, тих, хто в умовах радянського тоталітаризму, маючи в серці національну ідею, зумів довести, що українці – сильна нація, яка вистоїть перед будь-якими випробуваннями, тих, хто нині боронить нашу свободу та незалежність. 
Україна долучається до загальноєвропейської традиції вшанування жертв війни з використанням символу – червоних маків. Як кривавий слід від кулі, багряна квітка символізує героїзм та є свідченням невмирущої пам'яті про мільйони загиблих. 
Дорогі волиняни! Давайте у ці скорботні дні вкотре покажемо: Україна — сильна, вільна та єдина держава. Приколовши до одягу червоні маківки, прийдемо та схилимо голови перед могилами полеглих у боях, віддамо шану живим, охопивши їх всебічною увагою та турботою. Запаливши свічку, долучимось до "Першої хвилини миру", яка розпочнеться 8 травня о 23.00 та символічно закінчиться о 23.01 год. – коли за Актом про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини було проголошено припинення вогню.
Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців обернулася Друга світова війна. Пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднаних націй. Пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. І це робить нас сильнішими. 
Пам'ятаємо! Перемагаємо!
Слава Україні! Героям слава!
З повагою –
Володимир Гунчик, 
голова облдержадміністрації.

imagesШановні волиняни! 

Цьогоріч Україна започатковує нову традицію відзначення 8 та 9 травня – в європейському дусі пам'яті та примирення. Це сприятиме консолідації суспільства, налагодженню громадянського взаєморозуміння і примиренню у питаннях національної історії, об'єднає країну та покоління.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1422
Читати далі
07.05.2015 Данилюк Мирослав Сергійович
Житель села Ломачанки Іван Григорович Шворак, якого ви бачите  у колі рідних на знімку, – учасник бойових дій у Другій світовій війні. Про  його життєвий шлях, внесок у перемогу над нацизмом, трудову діяльність, сім'ю ветерана читайте на 5-й стор. сьогоднішнього номера "Вістей Ковельщини" в кореспонденції "Тричі народжений".
Фото  Мирослава ДАНИЛЮКА.

DSC_1744Житель села Ломачанки Іван Григорович Шворак, якого ви бачите  у колі рідних на знімку, – учасник бойових дій у Другій світовій війні...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 823
Читати далі
07.05.2015
Погода  в  Ковелі 
7 — 13 травня

погогПогода  в  Ковелі 7 — 13 травня

Четвер.  Ясно.  Температура: 19оС. Вітер північно-західний сильний.

В ніч на п'ятницю...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 848
Читати далі
07.05.2015

маВшануймо разом ветеранів!  

У ці травневі дні в Україні проходять заходи з нагоди  70-ої річниці з Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Крім того, вперше громадськість нашої країни відзначатиме День пам'яті та примирення. 
Особливо знаменними ці дати є для ветеранів. Враховуючи вагомий внесок людей старшого покоління у Перемогу, становлення незалежності України, розбудову і розвиток нашого міста, звертаюсь до керівників підприємств, установ, організацій із проханням оточити увагою й турботою усіх ветеранів: Другої світової війни, УПА, праці. Ветерани та учасники війни повинні стати бажаними гостями на зустрічах в трудових колективах, де вони працювали, віддаючи кращі роки свого життя. 
Вшануйте їх, провівши урочисті заходи та зустрічі з нагоди пам'ятних дат, привітайте зі святом, відвідайте вдома, надайте допомогу, оточіть увагою і турботою. У Ковелі є чимало первинних ветеранських осередків, котрі діють при установах та підприємствах. І я дякую тим керівникам, які не забувають своїх колишніх працівників — ветеранів війни і праці, дбаючи про них і шануючи у колективах.
З повагою –
Олег Кіндер,
міський голова.

У ці травневі дні в Україні проходять заходи з нагоди  70-ої річниці з Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Крім того, вперше громадськість нашої країни відзначатиме День пам'яті та примирення...

Програма відзначення в місті Ковелі Дня пам'яті та примирення і 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі


Програма проведення районних заходів з нагоди Дня пам'яті та примирення і 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 845
Читати далі
07.05.2015

3Доземний  уклін  ветеранам!

Дорогі ветерани Другої світової війни!
Шановні краяни!
70 років поспіль на нашу землю у різнобарв'ї весняного цвіту приходить День Перемоги, який був, є і буде всенародним святом, велич якого не  минає з роками. Нікому не вдасться применшити подвиг  наших батьків та дідів, які у грізні роки війни вибороли мир, честь, свободу і незалежність України.
І сьогодні ми пишаємося нашими земляками, які пройшли важкими фронтовими дорогами. Хотілося б назвати всіх їх поіменно, але це практично неможливо. Скажу одне: ми і рідна земля завжди пам'ятатимуть Ваш ратний подвиг в ім'я миру. Шкода тільки, що з роками все менше серед нас тих, для кого війна стала частиною біографії.
Дорогі ветерани! Ми у вічному боргу перед Вами за обірвану війною юність, за мужність, самопожертву, які  всі виявляли у боях за рідну землю.
Перегортаючи нову сторінку української історії, ми свято бережемо пам'ять про тих, хто ціною власного життя наближав День Перемоги над нацизмом у найкривавішій війні.
З цієї нагоди – низький уклін і найщиріші слова вдячності усім, хто пройшов фронтові дороги, хто працював і боровся в тилу у ворога, хто виніс страхіття фашистської окупації, чиє дитинство обірвала війна. Низький уклін – солдатським вдовам, всім, хто піднімав з руїн і відроджував рідний край. Воістину Ваш подвиг – безсмертний, пам'ять про Вас живих і мертвих – нетлінна, вдячність  повоєнного покоління – вічна.
Дорогі ветерани! Нині знову гримлять громи війни над нашою українською землею, і в цей нелегкий для нас усіх час. Україна потребує Вашої мудрості, мужності, патріотизму і бажання передати Ваш великий життєвий досвід сьогоднішнім захисникам нашої України, щоб разом з дітьми, онуками будувати щасливий завтрашній день під мирним небом рідної України.
Доброго всім Вам здоров'я, родинного затишку, радості від рідних, заслуженого визнання і шани!
Нехай над нашою благословенною землею запанує мир. Нехай щастя, злагода, примирення і любов будуть в кожному серці, домі по всій Україні!
Валентина СІЧКАР,
голова районної ветеранської
організації.

Дорогі ветерани Другої світової війни!

Шановні краяни!

70 років поспіль на нашу землю у різнобарв'ї весняного цвіту приходить День Перемоги, який був, є і буде всенародним святом, велич якого не  минає з роками. Нікому не вдасться применшити подвиг  наших батьків та дідів, які у грізні роки війни вибороли мир, честь, свободу і незалежність України.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 852
Читати далі
07.05.2015

maxresdefault10 травня – День матері

Дорогі наші Матері!
У другу неділю травня українські родини на загальнодержавному рівні відзначають День матері. Це свято особливе, сповнене щирого почуття любові, глибокої вдячності і безмежної шани до жінки-матері. 
Унікальною цінністю та надзвичайною гордістю держави є багатодітні матері, які змалечку прищеплюють дітям людяність, любов до праці, вміння берегти та підтримувати найкращі українські сімейні традиції.
Немає нічого сильнішого за материнську любов і молитву, за жіночу силу. Відважні українські сини, яких захищає материнська молитва, заступають шлях ворогам, воюють, боронять нашу землю.
Не стане слів, аби подякувати за Вашу материнську любов, що є для нас вічним пожиттєвим оберегом, за тепло Вашого серця, котре завжди готове пробачити і зрозуміти.
Від імені районної державної адміністрації та районної ради щиро бажаємо міцного здоров'я, добра, достатку, родинної злагоди, благополуччя та гідного продовження у найдорожчому своєму багатстві – дітях. Миру і злагоди у Ваші оселі! 

Дорогі наші Матері!

У другу неділю травня українські родини на загальнодержавному рівні відзначають День матері. Це свято особливе, сповнене щирого почуття любові, глибокої вдячності і безмежної шани до жінки-матері. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2365
Читати далі
07.05.2015

щастяЩастя бабусі Ніни

За статусом бабуся Ніна – учасник війни. І звання це не просто за віком, як в декого, бо вона справді допомагала армії. Поруч був госпіталь, туди ходили щодня. Аби стати в пригоді –  бинти попрати, прибрати, нагодувати тих, хто не міг через важке поранення ходити, картоплю на кухні почистити, посуд помити. Дівчатка-підлітки уже могли чимось зарадити.
86 років скоро буде жінці,  а все пам'ятає, ніби вчора це було, бо таке не забувається. Воно і в спогадах, і в снах, і в історії нашої країни. Юність, обпалена війною, залишила слід на все життя. Після Перемоги нелегко було спинатися на ноги, бо все в руїнах залишилося. 
В колгоспі працювали важко, бо все вручну – і на полі, і на городі. А заробітки мізерні – всього 20 коп. за день. Тож вирішила шукати рятунку, завербувавшись у Запоріжжя на відбудову міста. А хіба там легше? Платили, звичайно, більше, але працювалось так, що якби не нічний відпочинок, то б і сили не було другого дня встати, бо нарівні з чоловіками старались.
Там і зустріла у 25 років  і свого судженого. Не спішила рано заміж, бо треба було меншим братам і сестрам допомагати на ноги стати. До війни встигла лише 5 класів пройти, а потім яка вже наука? Війна забрала шкільні роки. Після неї  робота стала основою життя.
Заробивши трохи грошей, молодята повернулися на Волинь, на малу батьківщину чоловіка, в Любомльський район. У нього теж була багатодітна сім'я, то надії на допомогу нізвідки чекати. Працювали до сьомого поту: він у лісгоспі, вона – у колгоспі на різних роботах. То в польовій, то в городній бригадах, і на фермі свинаркою. Все ж вручну. Відра, повні їжі для свиней, треба було носити по всьому свинарнику. Це вже згодом механізували і вагонкою возили з кінця в кінець.
А  вдома теж не переробити, бо ж тримали господарство, все треба було доглянути. Почали й дітки одне за одним народжуватись: 5 синів і доньку виростили. "Мати-героїня" – сяє орден на грудях у жінки. Діти дружні, одне одному допомагають. 
Батько був строгий, підтримував дисципліну змаленства. Як котресь щось накапостить, карав усіх разом, щоб інші робили висновок. А пішли в школу, перевіряв щовечора у кожного уроки. З вчителями постійно підтримував зв'язок, не пропускав жодних батьківських зборів, бо це ж батьківські, казав, а не материнські.
Не вдалось через невеликі статки дати дітям вищу освіту, але середню спеціальну всі здобули. Хлопці переважно технікою захоплювались, то й стали шоферами, механізаторами. Найстарший син має свої трактор і комбайн. Йому не треба майстра-механіка, сам у всьому розбирається. Донька – працівник культури.
Має бабуся Ніна вже 22 онуків і 15  правнуків.  Всі живуть недалеко: в сусідньому селі, в своєму, в Любомлі, Нововолинську, найдалі – в Кузнецовську. За кожного серденько болить, а найбільше – за 1,5-річним правнучком, бо через хворобу йому довелося в реанімації лікуватись.
Були в житті жінки  трагічні сторінки, бо й чоловіка поховала, й зятя. Чоловік рано пішов із життя, адже довелося, як бійцю останнього призову, замість війни, зазнати голод і холод в Саратові на будівництві газопроводу, а потім служити ще 7 років в армії. В лісгоспі на лісоповалі теж нелегко працювалось. А зять на заробітках в Москві загинув.
Слава Богу, радості більше в житті зазнала. Всі люблять неньку, бабусю, прабабусю. Любов ця взаємна. Бо не лінувалась і не лінується жінка. Скільки вона роботи переробила, стараючись для них. 3 корови мали з чоловіком, і коней, й іншу живність. А зимою пряла, ткала, вишивала, в'язала. Тож у хаті, як у музеї: картини, вишивки, рушники, серветки, хідники, килими, покривала. Світлиця так і сяє різнобарв'ям.
То зараз куплене прикрашає домівки, а тоді все робилось своїми руками, бо ніде було купити та й за що?
Пройшли літа, та ще не всі. Шанують і жаліють жінку. І держава, і рідні. Має забезпечену старість (добру пенсію), відпочинок. Була і в санаторії кілька раз, і в госпіталі майже щороку оздоровлюється.
А на день народження обов'язково всі з'їжджаються, особливо на ювілеї. Тоді  в хаті і гамірно, і весело, бо майже 50 гостей тільки своїх, найрідніших. Хоч сили й здоров'я в жінки вже не ті, та є для кого жити. Тож вболіває щодня, переглядаючи новини, за долю України, читає найдорожчу книгу Біблію і молиться, щоб закінчилась війна та запанував мир. 
Хай збудуться Ваші прагнення й бажання, Жінко-Матір!
Валентина ОСТАПЧУК.

За статусом бабуся Ніна – учасник війни. І звання це не просто за віком, як в декого, бо вона справді допомагала армії. Поруч був госпіталь, туди ходили щодня. Аби стати в пригоді –  бинти попрати, прибрати, нагодувати тих, хто не міг через важке поранення ходити, картоплю на кухні почистити, посуд помити. Дівчатка-підлітки уже могли чимось зарадити.

Валентина ОСТАПЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 854
Читати далі
07.05.2015

селоВ житті – як на довгій ниві

Батьківщина – рідна земля, та, по якій ходимо, вирощуємо хліб і все, що потрібно для життя. І не дай,  Боже,  її втратити. 
"Батьківщина" – від слова "батько". Він – опора сім'ї, орач, сівач, захисник. А якщо потрібно – воїн. А тут воїн – жінка. Красива, сивочола, але безстрашна і стійка, бо силу і натхнення черпає з любові до України. Це – Лідія Козуля. 
Усі, хто передплачує газету "Вісті Ковельщини", зустрічаються з цим ім'ям. Адже вона – депутат районної ради, громадська активістка, патріотка. Найяскравіше риси характеру цієї особистості проявилися в тому, що вона і члени її сім'ї стали учасниками Майдану Гідності. 
Мені дуже хотілося більше дізнатися про цю людину, про витоки її патріотизму, але Тойкут, Заріччя далеко від Голоб, а в Дарівці живе рідна сестра Лідії Іванівни – Галина.
І ось я на охайному та розкішному обійсті. Квіти, квіти, квіти, а в хаті  – ціла оранжерея. 
Таке відчуття, ніби перебуваєш в якомусь дендропарку. 
Такою залюбленою у рослинний світ Бог подарував їй і невісточку – учителя біології, яка вірність своїй професії продовжує вдома. Вирощує кофейне дерево, лимони, банани. А вазонів – не злічити! 
Будинок на два поверхи, то є де розкошувати, аби бажання. Син Галини Іванівни – Василь – директор торгового дому "Експрестехпостач" у Луцьку. Здібний і працьовитий, патріот своєї Батьківщини, допомагає церкві УПЦ КП, що в Голобах.
Родовід Галини Іванівни бере свій початок із села Лапнів Ковельського району. Село – мальовниче, з двома озерами, неподалік – річка Турія, чистоту якої так відстоює депутат районної ради Лідія Козуля (дівоче прізвище – Мазурик).
Усі діти, крім Лідії, "діти війни": 1941, 1943, 1945 років народження. То яким було їх дитинство, можна здогадатись, подивившись  у новинах на дітей Донбасу чи Луганська… 
У школу ходили всі дружно до 8-го класу у селі Лапні, а середню освіту здобували в Тойкуті. Пішки, якщо навпростець, то це 3 кілометри, а як бездоріжжя, то цілих 5. 
Вчилися добре, бо були відповідальні, привчені до праці: та – зілля нарвати, та – щавлю на борщ, та – картоплю чистити, всі –  полоти город. 
У вихідні мати дозволяла піти на річку, але  водночас і гуси пасти. Ліду, найменшу, доглядали всі, але і "обкрадали". Зробить мати "пустушку" (пожований хліб макала в цукор), а вони поласують самі, бо хочеться солодкого. Та згодом все-таки признаються, чого дитина плаче. 
Виросли, кожне знайшло своє місце в житті: Віра  (стала Солошик) – завідуюча виробництвом на Любешівському хлібозаводі, Люба (Денисюк) – продавець у Ковелі, Галина – в сільпо, стала Галабурда, Сергій – інженер по техніці безпеки у Дніпропетровській області, Лідія Козуля – начальник відділення поштового зв'язку в с. Заріччі.
У кожного — своя доля і свій шлях широкий. Але всю родину об'єднує любов один до одного, взаєморозуміння, підтримка у тяжку хвилину.
Після закінчення шестимісячних курсів пекарів у Луцьку Галина Іванівна працювала за фахом.  Жили у бідненькій хатинці, без підлоги, коли йшов дощ – підставляли відра, миски…  Пізніше обоє заочно  вступили до Чернігівського кооперативного технікуму. 
Працювали в пекарні у   Голобах. Сумлінно виконувала Галина Іванівна материнські обов'язки, виховуючи трьох дітей: Василя, Ірину й Аллу. Дочки працюють страховими агентами. Мають свої щасливі сім'ї, бабуся – шестеро онуків, і у всіх попарно: дівчатка і хлопчики. Після смерті чоловіка жінка поєднала  свою долю з доброю і порядною людиною, який її дітей має за своїх ось уже протягом 27 років. Діти (зяті та невістка) дуже добрі. Домовляються і з'їжджаються садити, полоти, збирати на городі, прибирати в хаті. 
"Ой, як добре, що є мобільний зв'язок: почуєш голос кожного, дорогого серцю", – каже моя співрозмовниця. Дуже пишається своєю сестрою Лідією, яка встигає скрізь. "Розумна, ділова, справедлива і принципова. За людей стоїть горою, то односельчани прихильні і до неї", – говорить Галина Іванівна. 
Нашу розмову перебив телефонний дзвінок. Це брат хвалився, що посадив картоплю, посіяв городину.
"Усі ми любимо землю і працю на ній. Любимо Україну. Але ми не такі, як Ліда. Вона особлива", – з неприхованою гордістю за сестру сказала жінка.
Багато перейняли від своїх батьків. Батько сам побудував хату, працював бухгалтером у колгоспі. Мати – на різних роботах. А у вільний час ткала, шила одяг дітям, вишивала, в'язала, готувала на весіллях. Встигала скрізь і завжди. 
По батьках залишився тільки щемний спогад і могилки, які дочки старанно доглядають. 
Молимося, мріємо, прагнемо, щоб на всій планеті Земля у любові і ласці зростали діти, на мирних полях, квітниках, в установах працювали жінки, а їх спокій оберігали чоловіки. Поможи, Боже, Україні і її мирним людям здійснити цю мрію!
Лідія ГАРЛІНСЬКА.

Батьківщина – рідна земля, та, по якій ходимо, вирощуємо хліб і все, що потрібно для життя. І не дай,  Боже,  її втратити. 

Лідія ГАРЛІНСЬКА.


Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1978
Читати далі
07.05.2015

матиРідна мати моя…

У нашім раї на землі 
Нічого кращого немає, 
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
…І перед нею помолюся, 
Мов перед образом святим
Тієї матері Святої, 
Що в мир наш Бога принесла.
(Т. Шевченко).
В усі часи в усіх народів мати завжди – найрідніша, наймиліша, найдобріша, найщиріша, найчесніша. Недаремно кажуть: весна дає щасливі сподівання на весь рік, а мати всім дітям  – на весь вік.
Мати — це півсвіту, який завжди переважає іншу його половину. Ноги тримаються землі, а душа – матері, яка незримою павутиною любові живить наше серце і на краю Землі. У нашому серці вона живе вічно, і наші болі миттєво даються чутись їй. Мамі першій хочеться сказати найрадісніше і те, що найбільше дошкуляє. 
Мама! Лише від цього слова всі біди та проблеми втікають якнайдалі, залишаючи навколо тебе простір прозоро-чистим та світлим.
Мама! І ти стаєш іншим, завжди значно кращим, ніж таким, яким ти є і яким би хотів бути.
Можна мати все, але коли не мати матері – тоді все знецінюється, стає напівживим і мало кому потрібним. Маму треба мати у глибинах своєї душі – це найголовніше, тоді наша душа буде охоплена радістю і щастям. Коли нехтуєш своєю мамою, то обриваєш сокрально-життєдайний зв'язок із центром Всесвіту, втрачаєш благословення небес і стаєш осиротілим тяжким каменем, кинутим на дно власного пекла.
Не любити маму – це ненавидіти себе, що рано чи пізно призведе до руйнації своєї особистості. Це – святотатство, виклик Богові, змагання, яке є завжди гірким.
Мати! Вона – зриме божество, те, що поєднує тілом та душею світ видимий та невидимий, перший провідник до Бога. Те, чого не бачимо,  чуєм своїм серцем. Вона ніколи не втрачає зв'язку з небом і часто його притягує та укриває ним своїх дітей. Її безмовна молитва часом у мільйони разів сильніша, ніж багатослів'я тих, хто молиться без серця.
Мати – найголовніший пастир нашої душі. Її любов несе світло небес, її устами промовляє сам Бог. Вона дарує таке внутрішнє тепло, від якого тануть усі люті морози. 
Мамина ніжність робить із нас людину. Вона проклала шлях до Бога серцем. Якщо не вірити у це велике покликання матері, то навіщо усі наші земні страждання, наші тяжкі ходіння по земних муках?!
Немає у світі нічого святішого, ніж мама з дитятком на руках! Всі геніальні митці світу вдавались і вдаються до цього образу. Саме він протягує нерозривну нитку життя, зшиває все докупи, нанизує віковічні цінності, намисто яких складає найбільший і найвизначніший скарб, в пошуках якого так часто збиваються на манівці. Немає у світі святішого і ціннішого, ніж мама.
Де знайти її Величність маму? Де її побачити та потішитися віковічним образом безмежної любові? Де можна відчути той ніжний дотик серця, який електричним розрядом небес заряджає потужною енергією творити та жити? Де вона – наша мама, українська мама, в якої рветься душа за своїм дитятком?
Є, є вона!!! Ось подивися. Глянь на неї! Хоч трішки переймися її долею, бо вона і твоя! Це і твоя мама – це той самий духовний біль, кришталево-діамантові сльози від котрого є найвищою цінністю. Це і матері Героїв Небесної сотні, і тих вояків, хто боронив і боронить нашу рідну землю від  чужоземних нападників. Матері і всіх нині сущих патріотів України і тих, які ще себе не усвідомили справжніми українцями, справжніми синами Батьківщини-Матері. 
Ці матері вивертають свою душу назовні, і на її струнах виграють елегійну мелодію журби й радості, одвічних супутників людського буття.
Мати! Щось таке сокровенне, таємниче  та водночас надзвичайно цінне закладене в цьому слові.  Якийсь рідний голос веде стежкою мудрості до нових вершин, і ми пізнаємо цінності кожної миті життя, і ми живемо!
Де знайти таку нам квітку,
Щоб цвіла, цвіла й цвіла?
Де знайти таку людину,   
До кінця, щоб свого віку,
Вдячна матері була?!
Антоніна ГЛАДУН, 
член ГО "Союз Українок". 
с. Радошин.

У нашім раї на землі 

Нічого кращого немає, 

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2220
Читати далі
1234