07.05.2015

DSC_0013_4В єдності і примиренні переможемо!

Сьогодні найголовніше завдання для українського народу – зберегти великий скарб, дарований Господом Богом, – рідну Батьківщину, з її древніми традиціями та високою духовністю, що притаманна українцям.
Упродовж багатьох століть український народ боровся за свою незалежність та державність. Проголошення незалежності України у 1991 році відбулося без насилля та кровопролиття. Можливо, лише тепер ми усвідомлюємо, який великий то був дарунок. На жаль, це усвідомлення прийшло тільки тоді, коли ми змушені зі зброєю в руках виборювати справжню незалежність та територіальну цілісність.
Українська держава, як багатостраждальна мати, сьогодні чекає від своїх дітей потрібних та правильних кроків, щоб єднатися довкола нашої спільної мети. Але сильна держава може бути тільки тоді, коли буде сильна Церква, тобто єдина і нерозділена.
У ці відповідальні для України дні ми мусимо простити один одного, примиритись і полюбити ближнього свого. Бо Господь заповідав любити навіть своїх ворогів.
Найвищим проявом любові, яка, за словами апостола Павла, «довготерпить, милосердствує..., ніколи не минає» (1Кор.13:4-8), є «покласти душу свою за друзів своїх» (Біблія, Ін.15:13). Саме цю заповідь Христову виконують сьогодні воїни — захисники на Сході нашої держави. Вони показують, як потрібно любити Батьківщину і не зраджувати її.
Ми бачимо приклади беззаперечного героїзму, коли люди різного віку, різного соціального становища свідомо ризикують життям, йдучи добровольцями на війну, займаючись волонтерством. А от від кожного з нас навіть не вимагають бути героями. Просто будьмо українцями, полюбімо Україну не тому, що вона багата, затишна, а тому, що вона наша. Візьмімо для себе її мову як свою, бо вона наша, об’єднаймось духовно, бо ми є народ – єдиний, український.
Україна – це не влада, стара чи нова. Україна – це наша земля, небо, люди. Так, вони різні, як і в інших країнах, але станьмо, насамперед, українцями, може, не завжди досконалими, але єдиними.
Український православний люд прагне єдності, але вона можлива лише в єдиній помісній Православній Церкві. Наше усвідомлення цього сприятиме швидкому об’єднанню всіх православних християн у єдину правдиву Українську Церкву.
Маємо сподівання  і віру, що 8-9 травня, в дні пам’яті і примирення та відзначення 70-ї річниці завершення Другої світової війни, священнослужителі усіх церков спільною молитвою вшанують пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну, а також помоляться за здоров’я усіх, хто боронить рідну землю сьогодні. 
Приклад єдності і любові духовенства зможе об’єднати простих мирян, які мріють жити в згоді та братерстві, у християнській єдності й радості. Кожен душпастир своїм служінням і ділами дасть відповідь перед Богом, чи привів до спасіння свою паству… 
Пам’ятаймо про це! Усім миром молімося Господові за Україну, станьмо єдиними, а, отже, непереможними!
Настоятель 
Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинця 
ієрей Матвій Олійник.
НА ЗНІМКУ: о. Матвій в колі своєї сім’ї.
Фото з домашнього архіву.

Сьогодні найголовніше завдання для українського народу – зберегти великий скарб, дарований Господом Богом, – рідну Батьківщину, з її древніми традиціями та високою духовністю, що притаманна українцям.

Матвій Олійник.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 648
Читати далі
07.05.2015

польоПольові нариси "Скелі"

(Закінчення.  Поч. в №№ 
за 16, 23, 30 квітня ц. р. ).

(Закінчення.  Поч. в №№ за 16, 23, 30 квітня ц. р. ).

"Утьос" (майже невигадана історія)

Ще донедавна він наводив жах на ворога, а тепер  самотньо стояв у багнюці, закутаний в брезент, ніби заховавшись від пронизливих весняних вітрів, що час від часу  залітали під цупку ковдру і змушували  невдоволено гудіти залізяччям  та лопотіти  недобре   закріпленими  краями.  

 "СКЕЛЯ" – учасник АТО.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 828
Читати далі
07.05.2015 Романюк Аліна Петрівна

DSCN7670

Народ і армія – єдині!

Зігріли воїнів увагою і теплом сердець

Історія нашого народу – це вічна боротьба. Але хто б міг подумати, що після довготривалого миру між сусідніми державами їх сучасна історія буде перегукуватись із страшним минулим? Якщо раніше боронили землю та відстоювали незалежність наші діди і прадіди, то тепер – черга їх дітей та онуків.
У цей складний для держави час чи не кожен із нас намагається допомогти Українській армії. Волонтерські організації часто отримують благодійні внески від небайдужих громадян. Тож нещодавно Рівненський полігон відвідали громадські активісти, члени Ковельського районного осередку "ВО "Батьківщина", які доправили нашим військовим необхідну допомогу від жителів Ковельщини.
Ініціювали цю поїздку депутати Ковельської районної ради фракції "ВО "Батьківщина" Анатолій Корнійчук та Володимир Андросюк. Не залишившись осторонь проблем забезпечення військовослужбовців, вони організували збір продуктів та речей першої необхідності. Та, що не меш важливо, – посприяли, аби усе це було доставлено на полігон. 
Делегували у поїздку членів партії "ВО "Батьківщина" та членів ради ГО "Комітет громадського спротиву" Ларису Калитюк, Жанну Головчич і громадського активіста Сергія Корнійчука. Від побаченого у них – лише позитивні враження.
Керівник громадської приймальні "ВО "Батьківщина" на Ковельщині Лариса Калитюк розповідає, що близько року минуло відтоді, як вона була на цьому ж полігоні. Переконана: відтоді багато що змінилося, на щастя, – лише в позитивний бік. 
"Дисципліна військових вражає. Здається, аж дух перехоплює, коли бачиш, як вони такі сильні, красиві, сміливі, чітко та злагоджено виконують накази командира", — говорить Лариса Миколаївна. Вона, до речі, теж мама двох синів – бійців АТО, тому проблемами Української армії цікавиться та переймається ними. Розповідає, що певні труднощі є, але порівняно з тим, що було раніше, можна сказати впевнено: ми – на правильному шляху.
Приїхавши на полігон, посланцям Ковельщини пощастило побачити, як живуть наші захисники в польових умовах. Олександр Жакун, командир 14-ої бригади розповів, що минуле багато чого навчило, тому до військових тепер більші вимоги. 
Щодня вони наполегливо трудяться, освоюючи військову справу. Відновити свої сили, відповідно до норм та санітарно-гігієнічних потреб хлопці можуть у лазні, яких на території Рівненського полігону дві. А от духовним наставником є священик, який допомагає нашим чоловікам психологічно.
Харчування – повноцінне. Задоволені усі. От, наприклад, у день відвідин на обід військовим подали борщ, тушковану картоплю з м'ясом і чай з булочкою. Єдине, що замовили на наступний раз, – привезти різноманітні приправи, прянощі до страв.
Нормальним забезпеченням армії, як вважає Олександр Жакун, завдячувати слід, в першу чергу, волонтерам та ініціаторам різноманітних доброчинних заходів на благо Збройних Сил  України. Ось і цього разу завдяки тим, хто не стоїть осторонь проблем Української армії, вдалося зібрати цінний вантаж не лише продуктів, а й товарів першої необхідності. Це – столові прибори, каністри для води, подовжувачі, енергозберігаючі лампочки, речі особистої гігієни, одяг та багато іншого.
Посприяли цьому громадська активістка Любов Самчук, яка зібрала допомогу від небайдужих жителів Поворська, колектив Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання на чолі із головним лікарем, депутатом районної ради Олегом Самчуком і ТзОВ “Гранд Інвест Лімітед” (директор Давид Меладзе),  де, зібравши певну суму коштів, закупили необхідне.
Завдяки ГО "Серце Батьківщини" нашим військовослужбовцям завезли також необхідні медичні препарати. Серед них – засоби від опіків, антивірусні, обезболюючі препарати, мазі для швидкого загоєння ран, ліки від сердечної аритмії, протизапальні засоби тощо. Звичайно, медикаменти воїнам потрібні постійно, тому вони розраховують, що допомогу їм надаватимуть і надалі.
Тож усім небайдужим, хто долучився до збору та посприяв доставці чергового вантажу на Рівненський полігон, його командування висловлює щиру подяку.
Аліна Романюк.
На знімках: на Рівненському полігоні під час розвантаження військовими допомоги від жителів Ковельщини.
Фото з архіву 
Лариси Калитюк.

Історія нашого народу – це вічна боротьба. Але хто б міг подумати, що після довготривалого миру між сусідніми державами їх сучасна історія буде перегукуватись із страшним минулим? Якщо раніше боронили землю та відстоювали незалежність наші діди і прадіди, то тепер – черга їх дітей та онуків.

Аліна Романюк.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1067
Читати далі
07.05.2015

чистотаЧистота в місті – справа всіх і кожного

Тема благоустрою щовесни стає актуальною для кожного мешканця Ковеля. На виконання розпорядження міського голови "Про проведення місячника з благоустрою" приведено в належний санітарний стан територію міста – воно радує своєю ошатністю, чистотою, стало ще красивішим та привабливішим завдяки старанням усієї громади. 
Керівниками установ, підприємств та організацій всіх форм власності, навчальних закладів, власниками індивідуальних житлових будинків було прибрано вулиці, площі, парки, сквери, ринки, вокзали, стадіони, території культурних та навчальних закладів, території забудови комунальної власності: територія стадіону "Локомотив",  лісопарк по вул. Грушевського, міські кладовища, район водосховища, гаражні масиви, прилегла до автомобільних доріг територія вздовж вулиць Незалежності, Луцької, Брестської, Грушевського, Варшавської, Т. Боровця, Черняховського, Мечникова та ін.
Великий обсяг робіт щодо створення затишку і комфорту в місті покладався на комунальні підприємства, з чим вони успішно впоралися. Ковельським КП "Добробут" забезпечено прибирання кладовищ, місць масового поховання людей, меморіальних комплексів, прилеглі території до річки Турії. Спільними зусиллями РЖКП №1, РЖКП №2, керівниками ЖБК та Ковельським КП "Добробут" очищено бордюрний профіль, прибрано підвали житлових будинків. З метою поліпшення екологічного стану міста проведено озеленення територій та житлових районів: висаджено 767 дерев та 3596 кущів. Ковель прикрашатимуть клени, дуби, берізки, липи. 
Управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводока-нал" та власниками водозаборів очищено та приведено до нормативних вимог місць розташування водозаборів. Працівниками ПТМ "Ковельтепло" здійснено благоустрій територій котелень, теплових бойлерних пунктів. 
До впорядкування міста активно долучились депутати міської ради, громадські організації, приватні підприємці.
Міський голова Олег Кіндер дякує усім, хто взяв участь у місячнику благоустрою та Дні довкілля. Аби місто й надалі залишалося привабливим і квітучим,  треба цінувати працю людей, берегти чистоту та разом дбати про затишок у ньому.
Відділ комунального господарства виконавчого комітету міської ради.

Тема благоустрою щовесни стає актуальною для кожного мешканця Ковеля. На виконання розпорядження міського голови "Про проведення місячника з благоустрою" приведено в належний санітарний стан територію міста – воно радує своєю ошатністю, чистотою, стало ще красивішим та привабливішим завдяки старанням усієї громади. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 967
Читати далі
07.05.2015

нагороВолонтерів нагородили медалями

У Ковелі благодійники, волонтери отримали нагороди від Всеукраїнського об’єднання «Країна» за представленням командира другої роти ОШБ «Айдар».
Народний депутат України, командир роти “Захід” 24-го батальйону територіальної оборони “Айдар” ЗСУ Ігор Лапін вручив медалі  «За гідність та патріотизм» представникам волонтерського підрозділу «Буг», які постійно допомагають бійцям. 
Більшість з них неодноразово возили речі першої необхідності, медикаменти, військове спорядження на передову. Подбали вони і про автомобіль і тепловізор для айдарівців та інші речі, без яких неможливо обійтись на фронті.
Ігор Лапін подякував усім  за допомогу, підтримку, активну громадянську позицію. Як він зазначив, саме завдяки волонтерам, добровольчим батальйонам вдалося зупинити ворога і не пропустити  його вглиб України.
За словами  міського голови Олега Кіндера, ковельчани від початку антитерористичної операції  суттєво  підтримують військових, допомагають, хто чим може. Благодійники, волонтери – це справжні патріоти нашої держави, люди з великим серцем і щирою душею. Олег Олексійович подякував волонтерському підрозділу «Буг» за те, що вони своїми діями наближають такий бажаний для усіх мир.
Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв’язків з громадськістю міськвиконкому.

У Ковелі благодійники, волонтери отримали нагороди від Всеукраїнського об’єднання «Країна» за представленням командира другої роти ОШБ «Айдар».

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 594
Читати далі
07.05.2015

В Свиридюк в центрі (1)Успіхи спортсменів Ковеля

У Дніпропетровську завершився Кубок України з веслування на байдарках і каное пам'яті олімпійської чемпіонки Ю. Рябчинської.
У змаганнях взяли участь 413 спортсменів, з них – 211 дорослих та 202 юніори. Двадцять п'ять команд представляли 21 область України, серед яких, до речі, була й Донецька. Веслярі з Маріуполя, незважаючи на непросту ситуацію в області, все-таки знайшли можливість тренуватись і приїхати в Дніпропетровськ. Ці змагання були досить представницькими: 2 Заслужені майстри спорту, 35 майстрів спорту міжнародного класу, 119 майстрів спорту України, 195 кандидатів в майстри спорту.
Команда Волинської області зайняла восьме місце (дорослі – 8 місце, юніори – сьоме).
Вдало розпочали сезон-2015 ковельські веслувальники. Усі учасники повернулися з нагородами.
Перемогу здобули: Віктор Свиридюк (Ковельський промислово-економічний коледж) – каное-одиночка, дистанція 1000 метрів; триразові переможці Ярослав Гаврилюк (Ковельський професійний ліцей) і Богдан Чабан (НВК № 13) – каное-двійка, дистанція 500 та 1000 метрів і каное-четвірка, дистанція 1000 метрів; Сергій Семенюк (СНУ ім. Л. Українки) – каное-четвірка, дистанція 1000 метрів; Володимир Троцюк (обласна школа вищої спортивної майстерності) – каное-двійка, дистанція 200 метрів.
Срібні призери: Юрій Вандюк, Андрій Рибачок (С-21000 м), Віктор Свиридюк (С-1 500 м, С-4 1000 м), Назар Остапчук (С-4 1000 м, С-2 500 м), Богдан Чабан (С-1 200 м).
Бронзові медалі у Миколи Яцюка та Сергія Семенюка (С-2 1000 м) і Володимира Троцюка (С-1 5000 м).
Володимир Троцюк завоював путівку на участь у чемпіонаті Європи, який незабаром пройде у Чехії.
Спортсменів до змагань готували тренери ОСДЮСШОР "Олімп" Федір Семенюк, Василь Прохорук та тренери ДЮСШ № 2 "Ніка-Сільмаш" Лариса Гурська, Світлана Проніна, Володимир Троцюк.
Фінансову підтримку для участі веслувальників у Кубку України надали обласне управління у справах молоді та спорту, обласна ШВСМ, обласна Федерація каное та луцька компанія "Модерн-Експо".
Щиро вітаємо спортсменів та тренерів, бажаємо нових досягнень і міцного здоров'я!
Антоніна ГОГОЛЮК,
директор ДЮСШ "Ніка-Сільмаш".

У Дніпропетровську завершився Кубок України з веслування на байдарках і каное пам'яті олімпійської чемпіонки Ю. Рябчинської...

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1373
Читати далі
07.05.2015
Що необхідно знати 
про субсидії?

що потрібноЩо необхідно знати про субсидії?

Для посилення соціального захисту громадян в умовах значного здорожчання вартості житлово-комунальних послуг з 1 травня цього року Урядом запроваджено надання житлових субсидій за спрощеним порядком.

Олена ДАВИДОВИЧ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 175
Читати далі
07.05.2015 Семенюк Анатолій Володимирович
Тричі  народжений
Він  не  боявся  ані  німців,  ані  “совєтів”

DSC_1754

Тричі  народжений
Він  не  боявся  ані  німців,  ані  “совєтів”

 Спочатку пам'ять виколихує нас на героїчних подвигах минулого. Потім плин часу стирає все і  відправляє у забуття.  Тому так важливо своєчасно зафіксувати ті чи інші події на папері.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 894
Читати далі
07.05.2015

троє“Як вічний стогін пам'яті моєї”

Будучи маленькою дівчинкою, я понад усе любила літнього сонячного ранку босоніж бігати  по шовковій травичці, вдихати неповторний аромат  пахучих квітів. Тоді мені здавалось, що живу в казці, яку  часто чула з уст прабабусі. У дитинстві навіть не усвідомлюєш, який глибокий зміст приховує  в собі слово "життя".
І лише запитавши одного разу у своєї бабці про її дитячі роки, я зрозуміла, що світ – це не тільки добрі герої. На собі відчула, як іноді  людську свідомість можуть терновими гілками обплітати певні факти, події. І навіть діставши колючки, ніколи вже не вдасться загоїти рани, що по собі лишають гірка правда та неймовірна жорстокість.
Серед численних жертв війни кожен мав свою долю, свою історію, свою трагедію. Не стала винятком і сім'я моєї прабабусі. Недалеко від села, у якому вона жила, знаходився кордон. Саме тому мешканцям того району довелося першими весь удар брати на себе. Вони багато діб мужньо оборонялися, але сили були не рівними. 
Прабабуся пригадує, як на початку війни, тікаючи від німців, проходили через багато сіл.  В одному з них протікала річка. Єдиним способом перебратися на інший її берег була тоненька кладочка, що, здавалося, здатна переламатися навіть від сильнішого подиху вітру. Бабуся казала, що саме після того випадку почала боятися води. Але найтяжче переправити через річку було корову, яку вони встигли забрати, поспіхом тікаючи від загарбників.  Їй зав'язали очі й повели  по воді. 
Оскільки батько пішов на фронт, ненька одна залишилася з чотирма дітьми. Єдиною підтримкою для цієї сильної жінки були такі ж нещасні, залишені напризволяще матері. Вони всі роки війни проводили в дорозі. Часто ночували на возі, у який була запряжена корова. Іноді зупинялися в лісі, де копали великі ями, щоб у той час, як німці будуть літати на "рамах", заховатися в них, прикрившись гіллям. 
Пригадувала прабабця один епізод, що закарбувався їй у пам'яті: загравшись у лісі, вона забула перестороги матері й вибігла на дорогу. Саме в цей момент почали літали німці. На щастя, її ніхто не помітив. Ту маленьку дівчинку після цього дуже довго сварили, але ж хіба вона розуміла, що не має права бавитися, бо якийсь дорослий чоловік затіяв іншу, серйознішу гру? Отак у дорозі промайнуло  дитинство моєї прабабусі. Воно розчинилось десь серед хмар, форму яких важко було розгледіти, бо воєнні літаки вносили свої корективи, закотилось між грудочками землі з виритих окопів.
По закінченню війни вони повернулись додому. Там на них чекала хоч і передбачувана, проте жахлива картина – суцільне згарище. Німці спалили всі хати та вирізали деревину. На перших порах люди почали викопувати землянки та оселятися в них. Моя  ж бабуся з сім'єю жила  в лазні, яку за час окупації біля річки збудували фашисти. На території села була польова кухня, де готували козацьку кашу. Після років голодування вона видавалася настільки смачною, що бабуся, навіть будучи старенькою, пам'ятала її смак. 
Згодом повернувся з фронту батько, вони пішли жити на хутір до родичів. Через деякий час  побудували навпіл з іншою сім'єю хату в рідному селі. Бабуся почала відвідувати чотирирічну школу, що знаходилась за кілька кілометрів від дому. Але оскільки на всіх дітей була лише одна пара чобіт, то в погану погоду вони туди ходили по черзі. Незважаючи на те, що батько з матір'ю докладали великих зусиль, аби прогодувати сім'ю, бабуся змушена була піти пасти корів, тому школу не закінчила. За весь рік виконання цієї недитячої роботи їй видавали мішечок зерна.
Під час розповіді  з бабусиних  блакитних очей, повних смутку, болю, котилися  сльози. А посмішка, ледве помітна, на  вустах зацвітала лише тоді, коли вона розповідала про те, як разом з братиками та сестричкою ходила колядувати та щедрувати. Господарі  маленьким провісникам свята давали гостинці – смачні пиріжки. І було це для дітей великим щастям! Адже на той час єдиними солодощами вважалися звичайні буряки.
Обдумуючи на самоті почуте, я зрозуміла, що  тиша має голос. Адже тоді вона несамовитим криком запитувала мене: "Як так? Чому? Хіба можуть імперські плани однієї людини руйнувати долі мільйонів?". Маленькими пальчиками я намагалася якомога сильніше затулити вуха, бо не знала, що відповісти моїй небажаній і набридливій "співрозмовниці".
Згадується, як я, будучи маленькою дівчинкою, мріяла змінити наше життя на краще. Та сьогодні усвідомлюю, що світ, де проливається  кров безневинних людей, де кожна дитина може пояснити, що таке танк чи граната, де ще й досі слово "війна" не вийшло з ужитку, – не може бути казкою.  Шкода, що "життя іде, і все без коректур".
Напередодні Дня Перемоги часто доводиться чути фразу: "Ніхто не забутий, ніщо не забуте". Дійсно, так само, як жоден герой не забутий, адже вони вічно житимуть у наших серцях, так і ні: недалекоглядна політика радянської влади, ні використання людей як гарматного м'яса,  ні бажання деяких високоповажних осіб, перш за все "тримати марку" і лише потім думати про людей – не забуті.
l
У заголовок я винесла рядки  однієї із поезій Ліни Костенко, яка називається “Усе було — і сум, і самота...”. І хоч вірш написаний, очевидно, з іншого приводу, мені в душу запав останній рядок: “Як вічний стогін пам’яті моєї”.
По-моєму, він стосується і прабабусі Ірини Семенівни Омелянюк, і тисяч її ровесниць, в житті котрих “усе було й перебуло”. Ми не маємо права забути поневірянь, яні випали на  їх долі, як маємо навіки у своїх серцях зберегти пам’ять про важку, нерідко трагічну долю старших поколінь. Адже доки ми їх пам’ятаємо, вони — із нами. 
Павліна СУПРУНЮК, 
учениця Ковельської гімназії.
НА ЗНІМКУ: героїня розповіді Ірина Омелянюк (на жаль, уже покійна) із сестрою Галиною і братом Леонідом у повоєнні роки.
Фото з домашнього архіву.

Будучи маленькою дівчинкою, я понад усе любила літнього сонячного ранку босоніж бігати  по шовковій травичці, вдихати неповторний аромат  пахучих квітів. Тоді мені здавалось, що живу в казці, яку  часто чула з уст прабабусі. У дитинстві навіть не усвідомлюєш, який глибокий зміст приховує  в собі слово "життя".

Павліна СУПРУНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 893
Читати далі
07.05.2015

DSC_0076Що змінилося  у пенсійному законодавстві?

В редакції газети "Вісті Ковельщини" відбулася чергова "гаряча” лінія, яку провела начальник управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та в Ковельському районі Інна САМОЛЮК.
Протягом години ковельчани телефонували до редакції за заздалегідь повідомленим номером телефону із запитаннями, які їх турбували, та отримували на них обґрунтовані відповіді. Ось деякі з них.
l
РОСТУН Володимир Євтухович, ковельчанин, інвалід ІІ групи: "Чи вираховується податок із пенсій у інвалідів ІІ групи?" 
– 15-відсотковий податок з доходу фізичних осіб (ПДФО) з 1 січня ц. р. застосовується для усіх без винятку пенсій, сума яких перевищує 3654 грн., – зазначила у відповідь Інна Петрівна. – З 1 квітня ц. р. усім працюючим пенсіонерам, пенсія яких більша, ніж 1423 грн., виплачується лише 85% пенсії. Крім інвалідів І, ІІ групи. Для них це обмеження не застосовується. 
l
КОТИК Володимир Григорович, пенсіонер, "дитина" війни: "На даний час різниця між розмірами пенсій пенсіонерів, котрі вийшли на заслужений відпочинок до 2009 року і нині, при однакових показниках коефіцієнтів заробітку та праці, сягає майже два рази. Чому така несправедливість, адже страждають від цього саме малозахищені верстви населення  – такі, як учасники війни, "діти війни”, репресовані та ін.?
– Порядок призначення пенсій встановлено Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розрахунок заробітної плати проводиться відповідно до показника середньої заробітної плати по Україні за три попередні роки. Звичайно, пенсія, призначена із середньої заробітної плати, яку маємо сьогодні, в сумі 2962 грн., значно більша, ніж пенсії, призначені значно раніше, із середньої заробітної плати в сумі 1197 грн. Однак, формула призначення пенсій визначена Законом, норми якого ми зобов'язані дотримуватися.
З 1 грудня відбудеться підвищення розміру мінімальної пенсії до 1074 грн. Доплата за стаж до пенсій, які більші мінімальної, буде проводитися у розмірі 1,74 грн. за кожен рік стажу. 
l
КІПТИК Тамара Андріянівна: "Я вийшла на пенсію у 2009 році. Маю стажу 26 років 4 місяці. Працювала провідницею, мала на той час досить непогану заробітну плату. Однак, при виході на заслужений відпочинок, провівши розрахунок  пенсії за 5 років безперервного стажу, отримала її у мінімальному розмірі. На даний час отримую 1171 грн. Чи можна мені провести перерахунок пенсії, але за останні роки праці?
– Згідно із Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку пенсії береться заробіток за будь-які п'ять років періоду трудової діяльності. Для того, щоб визначити для вас найвигідніший, треба було прорахувати кілька варіантів. Вам слід представити у Пенсійний фонд довідку про заробітну плату за інші періоди, аби наші працівники визначили, чи вигідно Вам проводити перерахунок пенсії чи ні.
l
На ряд запитань, які прозвучали під час проведення "гарячої" телефонної лінії  у той день, були опубліковані відповіді у "Вістях Ковельщини" попередньо (наприклад, статті "Як виплачують пенсії тим, хто працює?", "Порядок призначення пенсій за вислугу років змінено", підготовлені заступником начальника управління Пенсійного фонду України у м. Ковелі і Ковельському районі Світланою Киричук та ін.), тому повторювати викладену у них інформацію нема потреби.
Окрім того, окремим мешканцям міста і району консультації були надані і продовжують надаватися в індивідуальному порядку.
Галина ЦЮРА.
НА ЗНІМКУ: "гарячу" лінію в редакції "Вістей Ковельщини" веде начальник управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Інна Самолюк.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА. 

В редакції газети "Вісті Ковельщини" відбулася чергова "гаряча” лінія, яку провела начальник управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та в Ковельському районі Інна САМОЛЮК.

Галина ЦЮРА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 954
Читати далі
1234