01.03.2017 Данилюк Мирослав Сергійович
Добрими справами на Волині славляться педагогічний та студентський колективи Ковельського промислово-економічного коледжу Луцького національного технічного університету, який очолює досвідчений педагог, вмілий організатор навчально-виховного процесу, кандидат технічних наук Тетяна Селівончик.
В коледжі панує творча атмосфера пошуку, ініціативи й креативу, що допомагає студентам глибоко оволодівати знаннями, цікаво проводити своє дозвілля. Особливу увагу приділяють тут патріотичному вихованню молоді, про що можна прочитати на 9-й сторінці сьогоднішнього номера «Вістей Ковельщини».
НА ЗНІМКУ: студенти третього і четвертого курсів спеціальності «Обслуговування програмних систем і комплексів» Олександр ЖИГАРЕВИЧ, Дмитро КРАСНОВ, Любов ПОЛІЩУК, Леонід ФІЩУК.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

_DSC9652Добрими справами на Волині славляться педагогічний та студентський колективи Ковельського промислово-економічного коледжу Луцького національного технічного університету, який очолює досвідчений педагог, вмілий організатор навчально-виховного процесу, кандидат технічних наук Тетяна Селівончик.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 729
Читати далі
01.03.2017

_DSC9680Три роки пам'яті і болю

Три роки, які можна назвати роками пам'яті та болю, пройшли з тих пір, як колишня злочинна влада В. Януковича та його поплічників, намагаючись силою  розігнати київський Євромайдан, розстріляла більше ста його учасників. На знак пам'яті про ті страшні події в Україні 20 лютого відзначають День Героїв Небесної Сотні.
З цієї нагоди в читальному залі Ковельської районної центральної бібліотеки минулого понеділка відбулася Година пам'яті. У ній взяли участь очільники районної і міської влади, депутати рад різних рівнів, представники громадських організацій, трудових і учнівських колективів, духовенства.
Хвилиною мовчання і піснею "Плине кача по Тисині" було вшановано пам'ять Небесної Сотні. До присутніх із проникливими, сповненими болю й гіркоти словами,  звернулися голова районної державної адміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, голова райради Андрій Броїло, міський голова Олег Кіндер.
Хвилюючим моментом стало вручення Олегом Кіндером та його заступником Ігорем Прокопівим Подяки міського голови та букету квітів живій легенді Євромайдану  ковельчанину Володимиру Мовчану, котрий був важко поранений у ті страшні дні (на знімку в центрі). Завдяки допомозі медиків, в тому числі закордонних, він повернувся до повноцінного життя. Героя присутні вітали оплесками стоячи.
Слово мали безпосередні учасники Євромайдану з Ковельщини – Володимир Кіндрат, Ігор Верчук, Василь Марчук, Анатолій Корнійчук. Вони згадали окремі епізоди Революції Гідності, свідками яких були, бойових побратимів, далеко не всі з яких повернулися до рідних домівок. 
Не були забуті організатори масових акцій 2013-2014 років:  Віра Федосюк – керівник міськрайонного штабу національного спротиву, Михайло Гетьман – координатор волинських євромайданівців, Володимир Лисюк, котрий і в ці дні перебуває у Києві, та інші відомі громадські активісти.
По завершенню урочисто-траурної частини її учасники поклали квіти до Стели пам'яті  загиблим землякам – учасникам АТО, після чого урочистою ходою вирушили до пам'ятника Борцям за волю України на бульварі Лесі Українки.
До присутніх тут  звернулася ведуча Вікторія Савлук. "Сьогодні в наших серцях – скорбота за тими, хто віддав своє життя за рідну державу", – зазначила вона.
Священнослужителі заспівали Державний Гімн України, який підхопили всі учасники масового заходу.
Потому представники духовенства на чолі із деканом Ковельського міського благочиння УПЦ КП, настоятелем собору Святого Димитрія Солунського протоієреєм Анатолієм Александруком відправили панахиду за загиблими Героями  Небесної Сотні, які боролись за незалежність України. Присутніми були декан районного благочиння УПЦ КП протоієрей Іоан Бонис, представники Греко-католицької громади.
До підніжжя пам'ятника представники влади та учасники зібрання поклали квіти і поставили лампадки, як символ вічної пам'яті про тих, кого з нами вже немає.
Жалібно прозвучала "Плине кача по Тисині", тривожні акорди якої злітали до неба.
Учасниця Революції Гідності, відома активістка громадсько-політичного життя Ковельщини  Лідія Козуля продекламувала патріотичний вірш.
На завершення мітингу всі виконали пісню "Коли ви вмирали, вам сурми не грали".
Володимир ПЕТРУК.
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: під час відзначення Дня Героїв Небесної Сотні в Ковелі.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Три роки, які можна назвати роками пам'яті та болю, пройшли з тих пір, як колишня злочинна влада В. Януковича та його поплічників, намагаючись силою  розігнати київський Євромайдан, розстріляла більше ста його учасників. На знак пам'яті про ті страшні події в Україні 20 лютого відзначають День Героїв Небесної Сотні.

Володимир ПЕТРУК.

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 690
Читати далі
01.03.2017

3848458425   лютого  1871  року    народилася    Леся   Українка

Одержима

Кожен з нас клопочеться тим, як краще поставити на ноги своїх дітей, турбується, щоб вони вийшли "в люди", освоїли необхідні знання, засвоїли морально-етичні закони свого часу, а то й поглянули вперед, пішли далі своїх батьків або і вчителів.
 Велике моральне задоволення принесли мені і, думаю, матері Валентини Савчук (тепер Прокіп) її блискучі успіхи в праці, в літературі. Валя була моєю дуже здібною і працьовитою ученицею, закоханою в художнє слово. Таку особистість не могла не захопити дочка Прометея. Вихід у світ книги В. Прокіп "Листи 1876-1897 р.р." – це подія для мене і Голобської школи. Із зібраних нею і упорядкованих листів постає перед читачем освічена родина Косачів і незламна Леся Українка. 
Подруга дитячих літ Варвара Дмитрук згадує: "… я досі бачу її ніби живу: худорлява лицем, з світло-русявими, догори зачесаними косами… Проста, сердечна. Коли хтось із дівчаток називав її "баришнею" чи "панною", одразу поправляла: … я Леся… Просто звіть мене Лесею". 
Талант  Лесі Українки проявився уже в 9  років, коли вона здивувала всіх поезією "Надія". Таке відчуття, ніби  слабенькою дитячою рукою почала водити мужня й могутня рука українського генія, який під своїми віршами гордо підписувався – "Леся Українка". За станом здоров'я поетеса часто змушена була жити у розлуці з рідним краєм, який любила до болю в душі. Своє звертання до Батьківщини Леся об'єднала в цикл "Сльози – перли", але її патріотична вимога  – не ридати над недолею, а руйнувати неволю. Сльози тоді тільки чогось варті, якщо породжують неспокій, запалюють серця:  "Хай серце плаче, б'ється, рветься з туги. Хай не дає спокою, а хай палає".
Поетеса-борець пише не про стогін і біль – туга також здається їй невеликою заслугою. Їй потрібна дія, рішуча, до перемоги або до загину, бо "що сльози там, де навіть крові мало".  
Волинь любила Леся Українка палко. І, їдучи востаннє, взяла грудочку рідної землі. Писала вона в якімсь болючім, гарячковім натхненні. В ній жила, буяла сила, дужча за смерть не тільки в художніх творах, а і в листах, які становлять велику цінність, проливають не світло, а сяйво на цю велику людину. 
Багато хто їй говорив, що поруч із нею люди стають кращими, а сама поетеса пише: "Люди горнуться до мене особливо в журбі. Чуже горе не здається мені  пустим. Я часом порівнюю себе з  плющем".  Її називали правою рукою дядька Драгоманова, а Леся у відповідь: "Хай би я була одним пальцем на його руці". Це надзвичайно скромна людина. В багатьох листах звучить вислів: "Я за себе вже не журюся, а тим більший жаль мені за інших. Я ніколи не ображаюсь, коли судять мою роботу". Коли вислала якусь  роботу до друку, то писала: "Чи до друку здавайте, чи в кошик викидайте".
Про себе каже: "У мене багато того гарячу  в натурі: подумано – зроблено! Треба собі життя виборювати! З мене робітниця така, що сьогодні біжить, а завтра лежить. У мене така чудна натура: я не вмію коротко листи писати". І дійсно, це цілі наукові праці:  і критика, і повчання, як от поетам і артистам дає пораду: “будь гарячий або холодний, але не теплий. Митцеві необхідно самому зазнати тих переживань, яких сподівається пробудити в інших… і бути  безжально одвертим". Таку вимогу треба поставити і вчителю літератури, щоб зацікавити учнів до читання художнього твору.
Про себе пише: "Я чіпкої натури". І це дійсно так, бо, будучи тяжко хворою, вчиться малювати, бере уроки англійської мови, вчить теорію музики, вчить німецьку мову, історію і т. д. Пише: "Стараюсь жити, а не скніти. Під дамокловим мечем краще, ніж під павутиною. Лежачим краю рідного немає. Є такі, що куди вітер віє, туди й хиляться. Як так хилитись, то краще зломитись".
У своїх листах Леся весь час, звертаючись до матері, пише: "Люба мамочко". Часто не признавалася батькам про свій тяжкий стан. А у листі до І. Я. Франка та до сестер жаліється: "Така була слаба, що й тепер на світ не хочеться дивитись. Якби мені не та подла нога, чого б я в світі натворила. Як вона мені обридла, – хоч би вже вона зовсім пропала разом зо мною". 
А потім почала боліти ще й друга нога. Мусила постійно звертатись до лікарів. Батькам звітує про витрачені кошти. Боляче читати, що вона мусила собі шити одяг. Попросила, щоб мама вислала блузку, бо холодно. А коли отримала її, то виявилося, що моль поїла рукави. Леся її переробляла. А на день народження пише: "Мамочко,  голубонько, серденько і т. д." і висилає коробочку із сірничками, "бо економила кошти".
Бувала у розпачі: "Моє дурне здоров'я, моє інвалідство мені набридло. Мабуть без ножа не обійдеться. Сама. Лежиш. Дивишся в стелю. А ніч така довга". Не могла ні сидіти, ні лежати. І в такому стані творити безсмертне! Така незламна, чиста, гнівна і ласкава. Тому "Твого віку тепер у століттях не зміряти…", – писав Петро Мах.
З нетерпінням чекаю другої книги листів поетеси, бо думаю, що Валентина Анатоліївна Прокіп (Савчук) продовжить пошукову роботу, знаючи її завзяття і відповідальність.
Лідія ГАРЛІНСЬКА.

Кожен з нас клопочеться тим, як краще поставити на ноги своїх дітей, турбується, щоб вони вийшли "в люди", освоїли необхідні знання, засвоїли морально-етичні закони свого часу, а то й поглянули вперед, пішли далі своїх батьків або і вчителів.

Лідія ГАРЛІНСЬКА.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1145
Читати далі
01.03.2017

lesya_amimНа  крилах  Лесиного  слова

Культура, з її внутрішньою життєдайною силою, наче весняна травинка крізь товщу залізобетону, пробивається до нас поетичним та молитовним словом, отим знаменитим Лесиним: «Я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні», впевненим батьківським, Тарасовим: «Я на сторожі коло їх поставлю Слово». А з глибини віків чується мудре та повчальне Златоустове: «Якщо ми привчаємо звірів до наших слів, то ще більше через духовне вчення ми можемо виправити людину», бо «сила слова людського залежить від Благодаті духа».
Культура, слово, мова тисячоліттями несуть в собі енергію незборимого духу, який ніби промовляє до нас: «Я не даю людині опускатись до тваринного рівня,  я утверджую життя в просторі моральних чеснот, де мир, добро і любов».
Висловлені вище думки цими днями підтвердив районний конкурс Лесиного слова, на який прибуло більше 30 читців віком від п’ятирічного віку й аж до тих літ, коли волосся сріблом припорошене. Всі рівні перед поважним журі. Судді відзначають національний колорит  костюмів. Ці квітчасті вишиванки з мереживом вічних символів – своєрідне коріння душі  нашої, яка розквітає на тому барвистому одязі.
Виконавці юні й старші стараються. Кожен намагається продемонструвати свій талант. За цим – копітка праця. Відчуваються переживання та непідробне хвилювання читців. Що гріха таїти? Не всі виступи були найвищого рівня. Від окремих серце не затріпоче, а від інших – душа завмирає, і ти ніби злітаєш на крилах Лесиної поезії та мчиш у невідомі далі. В тій царині магічного слова щасливієш і забуваєш про сіру дійсність.
Кожен учасник конкурсу отримує бали за виконавську майстерність, режисуру,  сценічну культуру та оригінальність  манери виконання.
Журі досить легко визначило переможців. Високі оцінки суддів тут  співпали у всіх номінаціях.
Переможцями конкурсу, виборовши перші місця, стали: Інна Іщик (с. Гішин), Ангеліна Киричук у музичному супроводі Валентина Сохацького (смт Люблинець), Еліна Смаль (смт Голоби), Анна Хилюк (с. Білин), Олена Місюра (с. Доротище).
А ось щоб визначити «срібних» і «бронзових» призерів, членам журі довелося посперечатися. Претендентів, які заслуговують нагороди, виявилось більше, аніж передбачених регламентом місць.
На високі сходинки призерів піднялися: Володимир Сущ та Оля Гавура (смт Голоби, ІІ і ІІІ місця відповідно); Тарас Горьковий (с. Вербка, ІІІ місце); Вікторія Лазарчук (с. Любитів, ІІ місце); Тетяна Мартинюк (с. Дубове, ІІ місце); Анастасія Шевчук (с. Тойкут, ІІІ місце); Христина Сахарук (с. Черемошне, ІІІ місце); Олена Ткачук (с. Озерне, ІІ місце).
Юні аматори сцени із с. Дубового запропонували на суд глядача театралізовану композицію «Лісова пісня» Лесі Українки, за що їм – заслужена подяка. Схвально сприйняли глядачі емоційний виступ найстаршої учасниці Лідії Козулі із с. Волі.
Читцям-конкурсантам, яким не пощастило вибороти призові місця, вручено Подяки відділу культури РДА.
На завершення начальник райвідділу культури Тетяна Матяшук про всіх учасників сказала добре слово і побажала нових творчих успіхів.
Слід відзначити, що конкурс пройшов на високому творчому і організаційному рівні. Він ще раз засвідчив, що поетичне слово Лесі Українки невмируще. Воно лунає, як гострая криця, піднімає дух народу, розсіває зерна світлої надії. Недарма на передовій в зоні АТО наші бійці так потребують творів Лесі Українки та інших патріотичних книг.
Що ж, хай святиться Лесине слово в наших душах і осяває шлях до благополучної щасливої України!
Щоб конкурс відбувся якнайкраще, великих зусиль доклали працівники центральної районної бібліотеки (директор Галина Божик) та ведуча Інна Федорук за що їм – низькоуклінна шана і подяка.
Любомир ФІАЛКО.

Культура, з її внутрішньою життєдайною силою, наче весняна травинка крізь товщу залізобетону, пробивається до нас поетичним та молитовним словом, отим знаменитим Лесиним: «Я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні», впевненим батьківським, Тарасовим: «Я на сторожі коло їх поставлю Слово». А з глибини віків чується мудре та повчальне Златоустове: «Якщо ми привчаємо звірів до наших слів, то ще більше через духовне вчення ми можемо виправити людину», бо «сила слова людського залежить від Благодаті духа».

Любомир ФІАЛКО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 664
Читати далі
01.03.2017 Ляшук Світлана Олександрівна
Віктор Козак: "Спільними силами можна зробити багато"
У лютому минуло два роки з часу призначення на посаду  голови Ковельської районної державної адміністрації Віктора  КОЗАКА (на знімку вгорі).
Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю з керівником району про підсумки його роботи на цій посаді, бачення перспектив соціально-економічного розвитку громади Ковельщини.
l
- Вікторе Теодосійовичу, минуло уже 2 роки, як Ви очолили виконавчу гілку влади в районі. Як  би Ви з власної точки зору охарактеризували цей період, адже на посаду прийшли у час кардинальних змін та реформ в країні, які тривають й досі?
- Я неодноразово говорив і сьогодні ще раз підкреслюю: як голова райдержадміністрації, депутат обласної ради, своїм обов'язком вважаю робити все можливе задля поліпшення життя жителів Ковельщини, розвитку нашого краю, а головну оцінку моїм  діям дадуть люди. 
Сьогодні маємо в районі стабільну соціально-економічну ситуацію,  стараємося надавати максимальну підтримку учасникам АТО, їх сім'ям та родинам. Доволі високими є показники наповнення бюджетів усіх рівнів, успішно проходить децентралізація влади. Все це - результат роботи не тільки голови райдержадміністрації, а й злагодженої діяльності представників виконавчої гілки влади, керівників територіальних громад району, депутатів рад усіх рівнів.
Коли я прийшов на посаду, то зрозумів, що для досягнення успіху треба змінювати систему влади, а не людей в системі. Однією з ключових реформ в Україні, що покликана докорінно змінити застарілу систему організації державної влади, є децентралізація. Вона передбачає передачу повноважень та фінансових ресурсів з центру на місця. 
Об'єднані громади мають весь спектр повноважень та фінансових ресурсів, що їх наразі уже мають міста обласного значення. Якщо говорити простими словами - місцеві органи самоврядування тепер самі формуватимуть свій бюджет, управлятимуть власними коштами, у них з'являться ресурси для вирішення нагальних питань і розвитку.
На моє переконання, це - реальний шлях до підвищення якості повсякденного життя мешканців кожного села чи селища, адже дає можливість наблизити адміністративні послуги до людей. 
- Як проходить в районі процес децентралізації? 
- В Ковельському районі в рамках децентралізації створено п'ять об'єднаних територіальних громад - Голобська, Велицька, Люблинецька, Поворська, Дубівська. Звісно, кожна громада по-різному реалізує свій потенціал. Адже у деяких громадах відсутні бюджетоутворюючі підприємства, відповідно вони мають менші фінансові можливості.
Нині на часі - створення Колодяжненської об'єднаної територіальної громади. Вибори  тут відбудуться  30 квітня цього року. В громаду увійдуть села Колодяжне, Будище, Волошки, Кричевичі, Ломачанка, Черемошне, Скулин, Стеблі, Уховецьк.
Слід зазначити, що виконавча влада району надає активну консультаційну підтримку  об'єднаним територіальним громадам, зокрема щодо організації семінарів, нарад, навчань для лідерів територіальних громад з питань формування бюджетів, аналізу можливих джерел наповнення бюджетів, ознайомлення з новинками законодавства в сфері соціального захисту, змін в податковому законодавстві тощо. 
До речі, Голобська і Велицька об'єднані громади, які утворилися в 2015 році, отримали з Державного бюджету понад п'ять мільйонів гривень кожна для будівництва та ремонту об'єктів інфраструктури. 
Крім цього, в Україні в рамках реформи децентралізації реалізовується проект в галузі освіти - створення опорних шкіл. У їх підпорядкуванні знаходяться окремі школи, що розміщені на території об'єднаних територіальних громад. 
У такому навчальному закладі передбачено все необхідне для якісного навчального процесу - сучасна спортивна зала, кабінети фізики, хімії, біології, географії, математики, інформатики з необхідним обладнанням тощо. Словом, створюються усі умови, щоб навчальний процес був цікавим та багатогранним. 
З серпня 2016 р. у новому форматі як опорний освітній заклад працює "НВК "ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія" смт Голоб. Торік для зміцнення матеріально-технічної бази цього навчального закладу за рахунок освітньої субвенції з Державного бюджету виділено 3 мільйони гривень. 
Обладнання для облаштування спеціалізованих кабінетів отримують й інші школи району.
- Що конкретно вдалося зробити в районі особисто Вам і Вашій команді за минулий рік?
- Ковельською райдержадміністрацією спільно з обласною державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування району проводилась активна робота щодо залучення коштів Державного, місцевих бюджетів, коштів міжнародних донорських організацій для реалізації інвестиційних проектів.
Завершено будівництво школи в с. Білині (на знімку внизу), зроблено капітальний ремонт дитячих садочків в с. Колодяжному (на знімках ліворуч і праворуч) та с. Уховецьку, реконструйовано районний стадіон "Дружба" в Голобах, проведено реконструкцію  селищного водозабору в смт Люблинці.
Відремонтовано клуб села Ворони, будинок культури у Новому Мосирі, кіноконцертну залу районного будинку культури в Голобах, розпочато будівництво ЗОШ І-ІІІ с. в с. Вербка. 
Торік також розпочали реконструкцію будинку культури в селі Поворську. Але тут маємо проблему. В ході робіт будівельники виявили, що є необхідність провести додаткові роботи, що не передбачалися проектно-кошторисною документацією. Тож в стислі терміни, які залишалися до кінця року, цей проект втілити було неможливо. Роботи призупинилися, триває коригування проектно-кошторисної документації. Реалізація цього проекту планується в нинішньому році. 
Варто відзначити, що велика увага в Ковельському районі приділяється енергозбереженню. Зокрема, в окремих закладах освіти, культури, медицини замінено вікна й вхідні двері на енергозберігаючі, утеплено стіни, покрівлю, замінено котли застарілих конструкцій, проведено реконструкцію системи опалення та зовнішньої тепломережі. 
Для підвезення учнів до навчальних закладів в минулому році придбано три шкільних автобуси: для Голобської, Велицької об'єднаних територіальних громад, та для підвезення учнів до Любитівської школи. 
- Вікторе Теодосійовичу, з якими питаннями звертаються до Вас люди під час особистого прийому? 
- Звернення торкаються різноманітних сфер життя - з приводу фінансової допомоги на лікування та вирішення соціально-побутових проблем, земельних відносин, ремонту доріг, будинків тощо. В міру можливостей стараємося допомогти. 
-  Часто кажуть, що якісні дороги - основа комфортного життя у селі. Завдання виправити ситуацію з проблемними ділянками на автошляхах району ставила перед собою не одна влада. Ви теж активно сприяєте розвитку дорожньо-транспортної інфраструктури у Ковельському районі. Що вдалося зробити у цій сфері?
- Якісні дороги, належне транспортне сполучення - це, справді, комфорт і зручність для людей, тож таке питання завжди актуальне. 
Шляхова мережа Ковельського району становить 520 км доріг з твердим покриттям. Всі вони побудовані ще в 1960-1970-х роках, тож уже давно потребують капітального ремонту. Щоб відремонтувати всі дороги в районі, необхідно понад 200 мільйонів гривень і чимало часу. 
Торік нам вдалося відремонтувати доріг більше як на 38 млн. гривень -  це частина автошляху Ковель-Луцьк,  дороги до села Бахів, в межах сіл Пісочного, Зеленого, Радошина, Скулина, Нового Мосира. Проведено ремонт доріг Радошин-Мар'янівка, Мельниця-Мирин та інших.
Також в минулому році прокладено нову грунтову дорогу, яка з'єднує села Зелене і Білашів, а її тверде покриття плануємо зробити за кошти Євросоюзу в рамках міжнародного проекту "Україна-Польща-Білорусь".
- Провідною галуззю економіки Ковельщини є агропромисловий комплекс. Які результати роботи у цій сфері?
- Основу структури сільськогосподарського виробництва району становлять: рослинництво -58,4 відсотків, тваринництво -  41,6 відсотки.
Вперше в районі СТзОВ "Ратнівський аграрій" розпочало вирощувати льон-кудряш, а сільгосппідприємства "Облапське", "В. Прометей", "Фасти" почали вирощувати соняшник через його високу рентабельність. 
Якщо торкнутися тваринництва, то є динамічний розвиток в галузі свинарства, чисельність поголів'я свиней становить понад 21 тисячу голів. В області маємо найкращий показник в цій галузі. В цьому напрямку успішно працює ТзОВ "Віра-1".
Щодо поголів'я ВРХ, то на початок року в сільгосппідприємствах району утримувалось майже вісім тисяч голів ВРХ. Це дещо менше попереднього року. Прикро, але відсутність дотації та інвестиційних надходжень для виробників яловичини не стимулює до подальшого утримання поголів'я.
Протягом січня-грудня 2016 року підтримка галузі АПК здійснювалася за рахунок відповідних програм з обласного та районного бюджетів. 
У районі успішно працюють та розвиваються  такі сільськогосподарські підприємства, як ТзОВ "В. Прометей", ТзОВ "Дружба", СТзОВ "Зоря", СТзОВ ім. Лесі Українки, СТзОВ "Облапське", ТФГ "Фасти". На території району також обробляють землю сільськогосподарські підприємства із сусідніх районів - ТзОВ "Ратнівський аграрій", ФГ "Перлина Турії", продовжується робота по залученню інших аграріїв. 
Завдяки успішній діяльності таких потужних підприємств, фермерів, підприємців, ми маємо вагомі надходження до місцевого бюджету, що дає можливість поліпшувати інфраструктуру нашого району.
- Чи задоволені рівнем співпраці з районною радою?
- Так, хочу висловити вдячність голові районної ради Андрію Петровичу Броїлу та всьому депутатському корпусу за плідну співпрацю на благо мешканців району. Адже тільки завдяки тісній співпраці із депутатським корпусом районної ради нам вдалося  втілити в життя соціально-економічні програми розвитку району, спрямовані на  підвищення рівня життєзабезпечення територіальних громад. 
- Пане голово, розкажіть про плани та перспективи на майбутнє.
- Новий рік окреслює перед нами нові перспективи. Передусім, у 2017 році маємо завершити процес об'єднання громад. Є великий перелік питань в галузі будівництва, а пріоритет - добудова Вербської школи. 
У планах - відкриття нових груп у дитячих садочках, будівництво та ремонт доріг,  реалізація проектів, що внесені в Стратегію розвитку Волинської області на період до 2020 року. Наразі я не конкретизую напрямків нашої роботи, бо всі заплановані проекти проходять процедуру обговорення на сесіях та у відповідних комісіях обласного та районного рівнів. 
Будемо й далі працювати в напрямку отримання грантових коштів,  залучення інвесторів, які оброблятимуть сільськогосподарські угіддя. 
- Вікторе Теодосійовичу, як реагуєте на критику?
- Нормально. Якщо є певні упущення, справедлива критика допомагає в роботі. Але хочеться, щоб поряд з критикою звучали конкретні пропозиції щодо дій. 
- В одній газетній публікації неможливо охопити весь спектр життєдіяльності нашого краю. А що Вас, як керівника району, хвилює сьогодні найбільше?
- Звичайно, є багато питань, які потребують уваги та невідкладного вирішення. Ми працюємо над їх розв'язанням. Сьогодні наша держава переживає непростий період, і всі ми хочемо, передусім, стабільності, впевненості у майбутньому. Як каже народна мудрість, найважче жити і працювати в часи змін. Зараз у нашій державі ініційовано багато реформ в різних галузях. Ці реформи потребують багато зусиль від українського суспільства, але треба пережити певні труднощі для сталого розвитку та достойного рівня життя в майбутньому.  
А головне, звичайно, - відновлення миру, збереження суверенітету і незалежності Української держави, для чого потрібна консолідація зусиль влади, громадськості і політичних сил. Антитерористична операція на Сході країни яскраво продемонструвала, що коли ми єдині, то спроможні дати рішучу відсіч російським агресорам та їх найманцям, суттєво зміцнити потужність наших Збройних Сил, впевнено дивитися у завтрашній день.
- Дякую, Вікторе Теодосійовичу, за цікаве інтерв'ю.
Розмову вела 
Світлана ЛЯШУК.
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА.

DSC_9124Віктор Козак: "Спільними силами можна зробити багато"

У лютому минуло два роки з часу призначення на посаду  голови Ковельської районної державної адміністрації Віктора  КОЗАКА (на знімку вгорі). Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю з керівником району про підсумки його роботи на цій посаді, бачення перспектив соціально-економічного розвитку громади Ковельщини.

- Вікторе Теодосійовичу, минуло уже 2 роки, як Ви очолили виконавчу гілку влади в районі. Як  би Ви з власної точки зору охарактеризували цей період, адже на посаду прийшли у час кардинальних змін та реформ в країні, які тривають й досі?...

Розмову вела Світлана ЛЯШУК.

 

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 1640
Читати далі
01.03.2017

20110114131136Ми – проти “реорганізації” школи в Облапах

Президенту України Петру Порошенку.
Голові ВРУ Андрію Парубію.
Прем’єр-міністру України Володимиру Гройсману.
Голові Волинської обласної ради Ігорю Палиці.
Голові Волинської ОДА Володимиру Гунчику.
Голові Ковельської районної ради Андрію Броїлу.
Голові Ковельської РДА  Віктору Козаку.
Головам депутатських фракцій і груп ВРУ.
Депутатам ВРУ, Волинської обласної,
Ковельської районної, Дубівської сільської рад.
Сільському голові Дубівської ОТГ Роману Троцюку.
Ми, батьки учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Облап Ковельського району Волинської області, глибоко занепокоєні планами новообраного голови Дубівської об'єднаної територіальної громади Троцюка Р. В. «реорганізувати» нашу школу. Насправді під  «реорганізацією», на нашу думку, криється подальше закриття школи. 
Ми вимагаємо від шановного Романа Володимировича не здійснювати цей задум. Адже закриття середньої школи призведе до занепаду та втрати перспектив розвитку одного з найбільш знаних сіл Ковельщини, яке має давні традиції та славну історію, жителі якого брали активну участь у визвольному русі часів Другої світової війни, а тепер віддають своє життя і боронять Україну в російсько-українській війні.
Нам дуже прикро й образливо за таке  ставлення до нашої школи, яка не заслуговує цього, бо завжди була на хорошому рахунку і нині знаходиться серед кращих навчальних закладів І-ІІІ ст. у районі. І раніше, і тепер вона не належить до найменш укомплектованих шкільних закладів Ковельського району. 
Нині в ній навчається 101 учень, а через два роки їх кількість уже буде понад 130 осіб. Із 23-х районних шкіл І-ІІІ вона займає восьме місце за наповнюваністю.
У нашій школі викладають досвідчені педагоги, які мають високий професійний рівень. Про це свідчать їхні високі здобутки. Так, за останні роки вони шість разів ставали переможцями районного конкурсу «Вчитель року», чотири рази – призерами обласного конкурсу «Вчитель року», тричі – лауреатами обласного конкурсу «Вчитель року». Серед педагогів Облапської школи – один вчитель-методист, 4 старші учителі, 9 учителів із вищою категорією. Усі предмети в школі викладають дипломовані фахівці з однією-двома вищими освітами, хоч окремі з них мають і неповне навантаження.
Більше 70% випускників нашої школи за останні роки стали студентами-бюджетниками престижних вишів України: Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Київська політехніка», Львівського національного університету імені Івана Франка, Київського національного авіаційного університету, Київського медичного університету, Університету державної фіскальної служби України та інших провідних освітніх закладів. 
Серед випускників нашої сільської школи – доктори та кандидати наук, поети, посадовці, вчителі, лікарі. Два паші нещодавні випускники Облапської школи Олег Трофимчук і Тетяна Титюк    нині є аспірантами державної форми навчання КНУ ім. Т. Г. Шевченка та СНУ ім. Лесі Українки й невдовзі здобудуть науковий ступінь кандидата наук.
Ще один фактор, який підтверджує неправомірність «реорганізації», – економічний. Візьмемо, скажімо, для порівняння школу в селі Дубовому, в якому знаходиться адміністрація нашої новоствореної територіальної громади. Якщо врахувати коефіцієнт вирівнювання, кількість дітей, кількість ставок педагогічних працівників, то кошти, які отримує Дубівска ОТГ (освітня субвенція), красномовно свідчать, що фінансові витрати в Облапській ЗОШ на одного учня не більші, ніж у Дубівській.
Належний рівень має матеріально-технічна база в Облапській школі. У ній функціонує сучасний кабінет інформатики з підключенням до інтернету; просторий спортзал; їдальня, де наші діти отримують харчування за помірну оплату; майстерня для занять із трудового навчання, чудова бібліотека. 
За кошти меценатів-емігрантів із Канади відремонтовано більшість шкільних кабінетів, коридори та інші приміщення. Впродовж останнього року придбано сучасні нові парти та стільці для шести кабінетів школи. Фахово і красиво оформлено кабінети історії України, української мови та літератури, біології, математики, фізики, початкових класів. Заплановано їхнє подальше дообладнання.
У селі Облапах Ковельського району середня школа існує ще з 30-х років ХХ ст. Впродовж майже століття ніколи не виникало питання про «реорганізацію» або закриття цього шкільного закладу. Так, у ній навчалися в роки Другої світової війни, не закривали школу і в тяжкий повоєнний період. Хоч не було тоді, як свідчить історія, і відповідного приміщення, і належних кадрів, проте середня школа функціонувала. 
Як бачимо, «реорганізувати» чи закрити школу не збиралися ані фашисти під час війни, ані радянські політруки в часи повоєнної розрухи, ані «табачники» і «януковичі». Тож чи не ЗЛОЧИНОМ можна назвати плани знищити школу в селі Облапах Ковельського району вже в суверенній Україні, незалежність якої разом із тисячами українців виборювали і випускники цього шкільного закладу, наші односельчани?
Нам, батькам, кажуть, що будуть довозити  дітей до Дубівської школи автобусом. Це ж нонсенс! Навпаки, доцільніше було б довозити дітей із сусідніх сіл Городища, Гредьок, Красноволі в нашу Облапську школу, адже це – тільки 6-11 км, і значно ближче, аніж везти в Дубівську школу, до якої віддаль 15-21 км, а, враховуючи заїзд в Облапи, – 29 км. 
Тому ми звертаємось у першу чергу до голови Дубівської об’єднаної територіальної громади Троцюка Р. В.: прислухайтесь до здорового глузду, не руйнуйте того, що створено нашими попередниками, не закривайте школу і не знищуйте село!!! Не накликайте на себе гнів людський і Божий!!!
Звертаємось до Вас із великою надією на допомогу із сподіваннями посприяти справедливому вирішенню проблеми, яку штучно створили в нашому селі Облапах. Наші діти мають конституційне право отримати середню освіту тут, у селі, де упродовж десятків років її здобували їхні батьки. Наша влада, яку ми обираємо, не повинна створювати нам проблеми і незручності, а навпаки – має допомагати їх вирішувати. 
Ми і наші діти хочемо бути освіченими громадянами і жити у правовому суспільстві України, де гарантовано їхні права і свободи. Ми не хочемо і проти того, щоб з нами поводилися так, як сьогодні Путін чинить з Україною: якщо ти незахищений і бідний, ти – ніхто і тебе знищать, хоч ти і сусід!!!
Слава Україні!
Із великою шаною до Вас –
Віталій ВІТИК, Ірина СОЛОПЧУК,
Антоніна ГАВРИЛЮК, Олена ЗУБРИКОВА, Валерій ПОЛІЩУК, 
та інші – всього понад 150 чоловік.

Ми, батьки учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Облап Ковельського району Волинської області, глибоко занепокоєні планами новообраного голови Дубівської об'єднаної територіальної громади Троцюка Р. В. «реорганізувати» нашу школу. Насправді під  «реорганізацією», на нашу думку, криється подальше закриття школи. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 958
Читати далі
01.03.2017

dsc_0405Подвиги  Героїв  строку давності  не  мають

У міському Народному домі "Просвіта" відбувся тематичний захід "Журавлями пам'ять повертає", присвячений Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 28-й річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан. Серед його учасників – представники міської та районної влади, воїни-“афганці”, їх сім'ї, громадськість.
Війна в Афганістані принесла горе не в одну родину. Сотні тисяч офіцерів і солдат пройшли через її страхіття, 150 тисяч з яких були українцями. Понад 3 тисячі співвітчизників не повернулись додому.
У бойових діях в Афганістані за десять років взяли участь понад 360 юнаків з Ковеля та Ковельського району. 16 з них віддали найцінніше – своє життя, 39 – стали інвалідами.
Присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять про тих, хто загинув в чужих країнах, виконуючи інтернаціональний обов'язок, та тих, хто поліг на Сході нашої держави.
Міський голова Олег Кіндер у своєму виступі наголосив: "Визнано, що введення радянських військ в Афганістан було невиправданою помилкою, якої припустилося тодішнє керівництво держави. Але, як відомо, військові не обговорюють накази, а виконують їх. 
Куди б не закидала доля наших земляків, яким довелося бути в епіцентрі миротворчих операцій, вони завжди чесно і віддано несли службу. За хоробрість, високий професіоналізм, надійність і благородство завоювали щиру подяку багатьох народів та примножили авторитет України як країни-миротворця.
Сьогодні, на жаль, "гарячою" точкою стала наша країна. Українці захищають інтереси незалежності своєї держави, її територіальну цілісність, демонструючи всьому світові нескореність агресору, приклади мужності й вірності громадянському обов'язку.
Серед захисників рідної землі чимало колишніх воїнів- “афганців”, які є прикладом згуртованості, справжнього чоловічого братерства. Події останніх років вкотре довели, що “афганці” – це велика сила. Вони прагнуть змін у своїй державі, вболівають за майбутнє свого народу і готові до рішучих дій задля досягнення мети".
Олег Олексійович низько вклонився рідним, у яких війна відібрала близьких їм людей, подякував їм за синів і передав грошову допомогу родинам загиблих.
Також вручив Подяки та матеріальну винагороду воїнам-“афганцям” – Юрію Бєлкіну, Олександру Возняку, Степану Горуну, Віктору Клямару, Віталію Подолянчуку. 
До присутніх звернувся і представник районної влади – голова районної ради Андрій Броїло.
Подякував місцевій владі за підтримку голова Ковельської міськрайонної організації Української Спілки ветеранів Афганістану Микола Савосюк. Він розповів, що 25 воїнів-“афганців” з Волині перебувають зараз на Сході нашої країни. Вони відстоюють незалежність держави і допомагають молодим опанувати бойове мистецтво.
Від народного депутата Степана Івахіва передав вітання воїнам-інтернаціоналістам представник фонду "Патріоти Волині" Павло Самолюк. 
Слово мав і військовий комісар Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату підполковник Сергій Гладун.
Неодноразово зі сцени звучало, що тепер всіх українців об'єднує одна спільна мрія – щоб на нашій землі якнайшвидше запанував мир.
По завершенню тематичного заходу біля пам'ятника загиблим воїнам-інтернаціоналістам благочинний м. Ковеля УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук відслужив поминальну панахиду.
Присутні поклали вінки та квіти до монумента, на якому викарбувані імена наших земляків. Це – Юрій Шевченко, Володимир Жук, Олександр Сметюх, Анатолій Глушков, Микола Банджа, Віктор Білинець, Микола Бобрик, Леонід Кулаковський, Анатолій Сахненко, Володимир Хилюк, Ярослав Ткачук, Василь Силюк, Анатолій Півень, Віктор Потапчук, Сергій Оксенюк, Олег Матіжев.
Відділ внутрішньої політики, 
організаційної роботи та зв'язків 
з громадськістю міськвиконкому.

У міському Народному домі "Просвіта" відбувся тематичний захід "Журавлями пам'ять повертає", присвячений Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 28-й річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан. Серед його учасників – представники міської та районної влади, воїни-“афганці”, їх сім'ї, громадськість.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 666
Читати далі
01.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

1454397424_1411799152Субсидія: необхідність чи розкіш?

Ви отримали нові рахунки за тепло. І вони відверто лякають. "Як тепер із цим жити?" – з цією думкою більшість із нас засинає і прокидається. Кращого варіанту, окрім як оформити субсидію, мабуть, не бачимо. Але й у цій ситуації, на жаль, може з'явитись не одне "але"…
Нині наші урядовці завзято торгуються з Міжнародним валютним фондом, адже ціна "торгів" – мільярд доларів траншу. Однак, аби отримати ці кошти і догодити МВФ, Україні доведеться піти не на одну поступку. Наприклад, скоротити кількість бюджетних працівників і чиновників, зробити жорсткішою так звану спрощену систему оподаткування, монетизувати субсидії, а от кількість їх отримувачів – скоротити. 
Цього року в Держбюджет закладено 50 мільярдів гривень на субсидіювання населення. МВФ вважає, що це нерозумна витрата державних коштів і вимагає зменшити суму. При цьому там лише не врахували те, що поки без субсидії більшість українців просто не виживе.
У багатьох європейських країнах держава допомагає тим, хто цього потребує, в оплаті за житло та комунальні послуги, але таких людей там не більше 10-15 відсотків від всього населення. В Україні ж на субсидіювання розраховує 9 мільйонів сімей (а це – майже половина населення). Отож, за підрахунками експертів, аби задовольнити їх усіх, необхідно знайти не п'ятдесят, а більше ста мільярдів гривень. А при нинішніх "розкладах" реально зможуть отримати субсидію не більше 4,5 млн. домогосподарств. 
Тим часом, як інформують ЗМІ, заборгованість за "комуналку" в минулому році зросла майже вдвічі. В парламенті ж знайшли вихід, як уникнути цієї проблеми в подальшому. Але чомусь знову – за рахунок людей. На розгляд чекає нова редакція Закону про житлово-комунальні послуги, в якому передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату боргу по ЖКГ, аби спонукати людей сплачувати захмарні рахунки з мізерних пенсій і зарплат.
Ось кілька коментарів ковельчан на порушену вище тему.
ІГОР (43 роки):
– Знайшов "платіжку" за січень минулого року – нарахування майже 600 гривень. Сьогодні нараховано більше тисячі! І це тільки за тепло, а ще ж світло і воду потрібно врахувати. Субсидії не оформляв, думав, що й без неї справлюся. А в нас, як завжди, – в новий рік з новими проблемами. 
У мене однокімнатна квартира. А в людей, у яких 2–3-кімнатні квартири, рахунки доходять до 2000 гривень. І це в режимі жорсткої економії. Вже й жартують з цього приводу, мовляв, в нас дешевше полетіти на зиму в Єгипет, ніж платити за газ. А якщо серйозно, то, насправді, жаль, що у нас так чомусь завжди виходить, бо люди сподівалися на краще, вірили, що нарешті йдемо до позитивних змін і будемо жити "по-новому", як обіцяла наша влада. А виходить, держава знову нас "кинула".
Звісно, у цій ситуації зовсім не втішає той факт, що через вимоги МВФ та брак коштів у Держбюджеті, шансів отримати субсидію в тих, хто її потребує, може значно поменшати.
МАРІЯ (71 рік):
– Ми з чоловіком живемо в однокімнатній квартирі. Опалення в нас індивідуальне, тож можемо економити. Котел вмикаємо на кілька годин двічі на добу: зранку й увечері. А ще у нас обох мінімальна пенсія, тому вийшла субсидія, яка перекриває оплату за газ та електрику. Платимо тільки за воду. 
Звичайно, без субсидії було б важче, бо з такими, як у нас злиденними статками, й зараз ледве на хліб вистачає. 
ЮРІЙ (38 років):
– Проживаю сам у двокімнатній квартирі. Я – працівник бюджетної сфери, тому без субсидії оплата комунальних коштів мені була б не по кишені. За минулий місяць за свій 51 кв. м сплатив 900 гривень.
Процеси, які зараз відбуваються в нашій країні, тримають всіх нас у напрузі. Народ обібрали до нитки і продовжують знущатися. Люди в паніці, бояться думати про завтрашній день, бо сплачувати такі космічні рахунки просто не в змозі. Нові "платіжки" непосильні для більшості. Людей довели до зубожіння, до краю, а сьогодні вже штовхають в прірву – хочуть забрати останню "кістку" у вигляді субсидій. А тарифи і ціни при цьому ростуть, як гриби після дощу.
АНДРІЙ (62 роки):
– Якось так виходить, що ми – заручники цієї влади. Ми одну погану владу перемогли, а зараз не ліпша прийшла. 
Людина не має віддавати все за те, щоб у домівці було хоч трохи тепло. Щоб не коцюбнути навіть у теплому светрі та в трьох шкарпетках. Скласти прийнятні тарифи набагато складніше, ніж роздавати субсидію. А ця державна "подачка" не вирішить проблему. Вона зникне сама, якщо людям дати достойні зарплати та пенсії, нормальні тарифи.  
Вікторія ЗІНЧУК. 

Ви отримали нові рахунки за тепло. І вони відверто лякають. "Як тепер із цим жити?" – з цією думкою більшість із нас засинає і прокидається. Кращого варіанту, окрім як оформити субсидію, мабуть, не бачимо. Але й у цій ситуації, на жаль, може з'явитись не одне "але"…

Вікторія ЗІНЧУК. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 482
Читати далі
01.03.2017

maxresdefaultХто має право на пільговий проїзд?

У пресі час від часу з'являється інформація про пільгові перевезення. Інколи діаметрально протилежного змісту. Впродовж двох останніх років когорту пільговиків поповнили ветерани АТО. Тому тема стала ще більш актуальною. 
Приємно, коли водій з розумінням ставиться до хлопця у камуфляжі, не вимагаючи плати за проїзд. На жаль, доводиться спостерігати й зворотну реакцію на посвідчення учасника бойових дій. 
У багатьох містах України соціальну напругу спричинили зміни до законодавства при передачі на місцеві бюджети фінансування пільгового проїзду у громадському автотранспорті. Траплялися ситуації, коли перевізники відмовлялися брати пільговиків, мотивуючи це відсутністю компенсації від держави. 
Аби з'ясувати, якою є ситуація в місті сьогодні і яким чином планує міська влада надалі вирішувати це питання, ми звернулися до першого заступника Ковельського міського голови Михайла Гетьмана. 
– Михайле Олександровичу, давайте повернемося у 2016 рік та згадаємо, якою була ситуація в Ковелі з пільговими перевезеннями?
– Проблеми щодо організації пільгових перевезень пасажирів виникли чи не у всіх містах України. І Ковель не виняток. І хоч до 2016 року збитки перевізникам компенсувала держава, гроші надходили невчасно і не в повному обсязі. 
Ситуація ускладнилася: зобов'язання щодо фінансування пільгових перевезень переклали на плечі органів місцевого самоврядування, які до цього, відверто кажучи, не були готові. І хоч гроші не були передбачені в міському бюджеті, бо нас держава просто поставила перед фактом, ми відшукали можливість виділити два мільйони гривень на фінансування пільгових перевезень у Ковелі. Також з міського бюджету були погашені борги держави перед перевізниками за 2015 рік, які склали 316 тис. грн. 
– Скільки пільговиків у Ковелі сьогодні мають право на безкоштовний проїзд у міському громадському транспорті й на яких маршрутах?
– Перевезення пільговиків здійснюється на шести міських маршрутах, на яких найбільший пасажиропотік: № 1 "Льонозавод – Незалежності": №7 "Сільмаш - Вокзал – вул. Симоненка"; №19 "Сільмаш - Лісництво"; №22 "Незалежності – Сільмаш (ч/з Інтерпорт)". Це – соціальні маршрути. 
У Ковелі сьогодні близько 20 тисяч пільговиків. Ці люди матимуть можливість і далі користуватися безплатним проїздом у міському громадському транспорті. 
– Чи будуть відновлені рейси для пенсіонерів-садоводів? 
– Так, будуть. З початком весняно-польових робіт. Вони курсуватимуть за напрямками маршрутів до садівничих масивів. Це маршрути: №8 "Незалежності – "Машинобудівник"; №8а "Вокзал - "Урожай", "Будівельник"; №8б "Вокзал - "Калина".
– А якщо водії відмовляються брати пільговиків? Буває й таке. Особливо на маршрутах, котрі не мають таблички "Соціальні перевезення".
– Так, на жаль, буває. Такі дії залишаються на совісті водіїв та перевізників. Якщо до нас надходять скарги – ми відразу на них реагуємо. Щодо маршрутів, які не належать до "соціальних", зауважу: як і до прийняття нового Закону, так і сьогодні в Ковелі діє домовленість між виконавчим комітетом та перевізниками на усіх напрямках міського автобусного сполучення про бездотаційне і безплатне перевезення двох пільговиків. 
Така умова зазначається ще на стадії організації конкурсу щодо визначення перевізника на маршруті, й її зобов'язані виконувати.  
– Нещодавно стався прикрий випадок, коли ковельчанина-пільговика хотіли висадити з автобуса та забрали посвідчення. Як Ви можете це прокоментувати? 
– Якщо коротко – то це був міжміський рейс, міська влада не має до цього відношення. 
– А якщо ширше? 
– Замовником приміських та міжміських перевезень є облдержадміністрація, і міська влада не вправі втручатись в цей процес. Можливо, замовник не відшкодовує перевізникам витрати на перевезення пільговиків, можливо, такі послуги взагалі не передбачені замовленням, в результаті – подібні інциденти. Мені важко це коментувати. 
Статтею 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику забороняється відмовлятися від пільгового перевезення. 
Разом з тим, ця стаття визначає, що види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації збитків автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування. 
Якщо говорити про Ковель, то міська влада як замовник перевезень на міських маршрутах передбачила в бюджеті кошти на компенсацію перевізникам витрат, пов'язаних із забезпеченням державних гарантій на право безкоштовного проїзду громадян всіх пільгових категорій, у тому числі й учасників АТО. 
Нещодавно кілька перевізників звернулись до виконкому з приводу компенсації витрат на перевезеннях на приміських маршрутах. Мовляв, здійснюючи рейси у навколишні населені пункти, вони перевозять також і ковельських пільговиків – відшкодуйте витрати на перевезення ковельчан. 
Насправді немає різниці – ковельчанин чи ні. Є статус пільговика і є Закон. За Законом пільга поширюється на всі види перевезень. В межах власної компетенції виконавчий комітет вирішує ці питання там, де організовує перевезення, а це – виключно міські маршрути. Свого часу поставили питання перед міською радою, отримали підтримку депутатів у вигляді видатків на фінансування пільгових перевезень – і маємо результат. 
– Тобто сьогодні проблем, пов'язаних з пільговим перевезенням пасажирів, у місті немає? 
– Будемо сподіватися, що й не буде. Як і торік, перевезення пільговиків фінансуватимуться з міського бюджету. Міська влада Ковеля виконує зобов'язання щодо державних гарантій. На 2017 рік передбачено 2,5 млн. грн. для відшкодування витрат перевізникам "Соціальних маршрутів". 
Однак є невирішені питання. Пільговики хотіли б, щоб були більші обсяги пільгових перевезень, вища якість їх надання. Перевізники хотіли б більшої компенсації витрат на перевезення. Мають місце прикрі інциденти, але у більшості випадків вони оперативно вирішуються в робочому порядку. Ми намагаємось утримувати баланс інтересів усіх учасників цього процесу – як пільговиків, так і перевізників, враховуючи наявний обсяг фінансування.
– Дякую Вам, Михайле Олександровичу, за відверту розмову.  
l
Поки в державі триває процес децентралізації, місцеве самоврядування проходить перевірку на стійкість, професіоналізм, людяність, соціальну відповідальність. У Ковелі, схоже, з цим упорались. Наразі пільги ковельчанам та компенсація перевізникам забезпечується. А наші законотворці продовжують працювати над питанням пошуку нової системи пільг, а точніше їх монетизації. Тож маємо бути готові й до нових викликів часу. 
Розмову вела 
Марія Зініч.

У пресі час від часу з'являється інформація про пільгові перевезення. Інколи діаметрально протилежного змісту. Впродовж двох останніх років когорту пільговиків поповнили ветерани АТО. Тому тема стала ще більш актуальною. 

Розмову вела Марія Зініч.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1555
Читати далі
01.03.2017

1Хай Бог порятує нас!

Дорогі земляки, брати і сестри! Звертаюся до Вас від імені членів ГО "Майдан Гідності" так тому, що ми всі є дітьми нашого Небесного Отця. Він подарував нам найцінніше  – життя, солов'їну мову і цей клаптик землі, яка зветься Україною.
Ми живемо в непростий час, коли кожного дня наша земля здригається від вибухів і плачуть небеса, адже щодня відходять у Вічність найкращі сини і дочки, які боронять свободу і кордони України.
На Сході йде кровопролитна війна, а у нас в Ковелі дехто веде себе так, ніби нічого не відбувається і не  гинуть молоді люди – Герої, які недолюбили своїх дружин, не благословили дітей у самостійне життя, не доглянули своїх стареньких батьків і не провели їх до місця Вічного спочинку.
Прикро, що у такий час в ресторанах і барах лунає гучна музика, окремі громадяни організовують п'янки-гулянки. 29-30 січня ц. р. в боях під Авдіївкою загинули ще зовсім молоденькі Герої, а в Україні не було навіть оголошено жалоби. Не вшанували пам'ять загиблих і депутати міської ради на сесії, яка відбулася 2 лютого.
То питається, яку ми Україну будуємо: корумповану, олігархічну? Яка ми нація, адже "націю можна врятувати лише народження  нової психології переможців, а не вічний стогін скривджених рабів і сльози" (Дмитро Донцов).
Любов до Бога, до рідної землі, до свого народу, до мови є найсвятішою. Шлях до миру, добробуту, єдності нації лежить через віру в Бога, взаємне прощення і внутрішнє очищення. 
Проблема полягає в тому, що людський рід нині віддалився від Бога. Однак людина була створена Богом, тому щастя й задоволення може отримати, тільки повернувшись до свого Творця. Та люди не хочуть визнати цю істину. Вони забули, що є дітьми Бога і повинні жити за Його законами.
Головна причина всіх наших бід – недопрацювання влади, втрата совісті, власної честі та гідності у значної частини державних чиновників. Звідси – зубожіння нашого народу, духовна деградація, аморальна поведінка  керманичів країни.
Повстаньмо з гріха, почнімо жити побожним життям, щоб Бог звільнив наш край від загарбницької Росії.
Боже, дай мудрості й совісті нашим державним мужам, щоб вони духовно зростали, керувалися розумом, а не пристрастями, не допусти, щоб у нашій країні панували цинізм, жорстокість і беззаконня.
А Ви, наші дорогі захисники, знайте, що ми Вас любимо і шануємо, а Героїв, що полинули до Небесного Отця, віддавши свої життя за нас, вшановуємо щирими молитвами. Доки на світі будемо жити, не згасне пам'ять про Вас. В наших повсякденних молитвах ми  просимо Бога, щоби Вам були прощені гріхи і Ваші душі знайшли блаженний спокій у Царстві Небесному. Вічна слава Героям!
Ніна ЛІЩУК,
член ГО "Майдан Гідності".

Дорогі земляки, брати і сестри! Звертаюся до Вас від імені членів ГО "Майдан Гідності" так тому, що ми всі є дітьми нашого Небесного Отця. Він подарував нам найцінніше  – життя, солов'їну мову і цей клаптик землі, яка зветься Україною.

Підтримуймо українську мову

17 лютого ц. р. десь о 12.50 год. почув по радіо  передачу, в якій було відчутне відверте намагання ведучої знівелювати мовне питання в напрямку байдужості, другорядності його.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 685
Читати далі
12