Мені здається, що війна перевіряє нас на присутність милосердя в серці і душі.

Цей нарис – про милосердних і стійких християн. Випадок спонукав мене до написання статті. Я бачив, як  дружина, заради празникового існування покинула чоловіка-інваліда, який отримав травму, намагаючись покращити сімейне життя.

"Щоб бути Людиною і Християнином, треба іти проти течії", – наголошував Папа Іван-Павло ІІ.

Не склала та жінка іспит – ні на вірність і мораль, ні перед Богом. Пішла за течією сатанинських спокус. Не дивно, що в хвилях кайфу і розваг примарного щастя так і не знайшла.

Сьогодні за течією, визначеною дияволом, пливуть ті, хто на крадені гроші жирує, будує казкові маєтки та намагається управляти людством.

Вірю, що існує вищий закон справедливості і совісті. Є приклади реального, чесного життя, яке, мов Божа іскринка, запалює серця для побудови іншого, доброчинного, благодатного, життєдайного світу.

l

Кожного ранку, заходячи до храму, бачу чорняву, миловиду, гарно одягнену жінку. Вона обов'язково усміхнеться у відповідь на привітання. В тій усмішці – промінчик тепла і доброти. Вони легко проникають у душу, немов хочуть заспокоїти чужі переживання й тривоги, які, до речі, ятрили й мою душу.

Вже декілька днів задаю собі запитання: "Як оминути негаразди? Чому стільки проблем "поселилося" на стежині мого буття?".  З цим та іншим я й прийшов у храм, щоб поділитися думками з Богом,  молитвою та піснеспівною літургією заспокоїти себе, отримати своєрідну духовну "розрядку".

І раптом – оцей сонячний промінчик, своєрідна прелюдія до всієї служби. Звідки він, такий життєдайний, позначений Христовою настановою: "Возлюби ближнього"?..

З першого погляду, у цієї жінки – сімейна благодать і безтурботна, щаслива ідилія життя.

Це – пані Віра. Шановний мій співрозмовнику, відкриймо комірки жіночої душі. Переконаний, що там знайдемо милосердя, терпіння, подружню вірність і… тернисту жіночу долю.

Та заради істини залишимо на хвилину нашу героїню і звернемося до історії життя біблійного Іова. Іов був багатим і доброчинним Божим чоловіком. Щоб показати свою зверхність, Сатана забирає у нього матеріальні багатства, знищує синів, а на нього самого навертає страшну хворість – покриває тіло болячками.

Лихий переконаний: Іов відречеться від Бога.

Дружина нещасного не витримує і просить: "Ти все ще твердий у непорочності своїй! Похули Бога  і помри…" (Іов. 2-9).

Пані Віра ось уже кілька років вдень і ввечері, вночі і на світанку у своїй скромній квартирі бачить свого Василя, закутого в кайдани хворості.

Пам'ятаєте пушкінське: "С больным сидеть и день, и ночь, не отходя ни шагу прочь?..". Непросто, і не тільки "подушку поправлять", а постійно допомагати у великих і малих потребах та ще звеселяти душу хворого.

Щоб зрозуміти цей подвиг – треба бачити і відчути. Вона після фізичної реабілітації чоловіка проводить ще й моральну і духовну, до того ж, знаходячи сили усміхатись.

Вона має право вигукнути: "Якби не твоя міліцейська чесність, то ми мали б машину, дім і жили б розкішно!". Ні, пані Віра і в думці такого не має. І в горі, і в розпачі вона морально вища дружини Іова. Хочете чи ні – це взірець для багатьох "осучаснених" дружин та жінок. Багато теперішніх стають під прапор Сатани, зваблюють грошовитих олігархів і будують псевдорайське життя.

Віра іде тернистою стежиною Божих заповідей. Вона не оплакує себе і не шукає  винних: "То моя доля. Я вибирала Василя не за ознаками багатства, а з любові, закріпила її вінцем Господнім. Тому не маю права на розчарування через життєві негаразди. Я не знаю, чому мій, у минулому здоровий чоловік, сьогодні прикутий до ліжка. Що не говоріть, він старався бути чесним міліціонером.

Можливо, він спокутує невідомі мені гріхи або гріхи членів родини. Я думаю, що Господь перевіряє його і мене на стійкість та міцність віри. Адже за сучасними мірками ми могли б мати не напівбідне,  а заможне життя. Та й у званні Василь  міг піднятися до полковника.

l

– Е, ні, – заперечує пан Василь. – Я свій хрест, яким би тяжким він не був, мушу донести на свою Голгофу. Батько навчав: "Роби, синку так, щоб не соромно було дивитися людям у вічі". Що гріха таїти – були можливості отримувати сумнівні винагороди і стати заможним, але це була б змова проти совісті і гідності.

Сьогодні вірус корупції проник у всі сфери нашого життя. Не оминув він і багатьох працівників правоохоронних органів. Як це відбувається, яскраво видно на прикладі випадку, що мав місце у моїй слідчій практиці.

Якось сталася автоаварія. Бабця, віком під 90 років, поспішила  перейти дорогу перед автобусом, і була збита автівкою. Результат – травми рук і ніг, а через тиждень – сліпота. Справа непроста.

Тут серйозний конфлікт інтересів. Родичі потерпілої вимагають кари і відшкодування матеріальних збитків, а водій намагається довести свою безневинність.

Істину знайти непросто. В ході слідства до мене завітав армійський полковник, брат водія. Гість безцеремонно пішов в "атаку":

"Лейтенант, подойди к окну. Видишь, новый "Жигуленок" стоит. Он твой! Но ты должен закрыть это дело. Денег я тебе не дам!".

Я був ошелешений таким нахабством і виставив полковника за двері кабінету. Та полковник не заспокоївся і заходив ще декілька разів.

Тим часом я розплутував клубок свідчень і фактів по справі. Довелося провести повторну медичну та автотехнічну експертизи. Було встановлено, що сліпота бабці не пов'язана з автоаварією, а водій не мав змоги уникнути зіткнення з людиною в даній ситуації. Зваживши всі "за" і "проти", я без сумнівів у душі закрив справу.

Проте не заспокоївся мій прохач-полковник: він залишив ключі від "Жигульонка" на моєму столі. Що робити? Справа закрита: бери дарунок і насолоджуйся попутним вітерцем. А як же бути з честю офіцера, клятвою, мораллю? Пішов я з тими ключами до начальника міліції, а потому – до прокурора.

"Ти ж ключі взяв у руки – значить, влип у кримінал", – скептично познущався той. Так чи інакше, але проблема  хабара-автівки благополучно "розрулилася".

Невдовзі полковник знову завітав до кабінету, поставив наповнену чимось сумку і сказав: "Знаешь, лейтенант, я впервые вижу честного мента. В сумке коньяк и закусь для вашого отдела. Назад не возьму. Спасибо, дорогой!", – і пішов геть. Ось така житейська історія.

З погляду на сьогодення формула "Не бери і не давай" залишається ще більше актуальною".

l

А я занурююся у філософські роздуми. Щоб отримати народне звання "чесний мент", потрібні неабиякі зусилля перед спокусою. На жаль, українське суспільство "загрузло" в казнокрадстві, поборах, корупції,  насиллі, брехні і злі.

Ця заразна чума, мов метастази  раку, вбиває молоде тіло України. Вона проникає у всі сфери нашого життя – від кабінетів найвищої влади до правоохоронців, інтелігенції, звичайних людей. Над Україною нависла загроза знищення, як це було у випадку Содому і Гоморри. 

І це не перебільшення, бо якщо не схаменемось і не повернемося серцем до Бога та його істин, – таке станеться!

Надія є. Василь і Віра – це маленькі іскринки серед темної хмари нашого занепаду.

Бог перевіряє нас щодня. З'явилася  спокуса хабара у вигляді полковника, але дух святий керував серцем Василя. Сталося горе із чоловіком – пані Віра і в думці не має залишити його. Її душа освячена Пресвятою Богородицею. А всі болі й нерухомість, які переносить пан Василь, – можливо, теж перевірка на стійкість і віру в плані моральних та духовних чеснот, які рятують світ. Та попри все – перемога на їх боці.

За зраду Бога сатана нагороджує невірних злочинними грішми, маєтками, примарним щастям, а потім знищує все – і життя, і ті багатства.

l

Бог милосердний. Він – наше спасіння.

"І поглянув Господь на Іова. І Господь повернув втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх, і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше" (Іов. 42-9.10).

Вірю, що Василь і Віра будуть винагороджені Божою ласкою, що примножиться їхнє щастя.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Мені здається, що війна перевіряє нас на присутність милосердя в серці і душі.

Цей нарис – про милосердних і стійких християн. Випадок спонукав мене до написання статті. Я бачив, як  дружина, заради празникового існування покинула чоловіка-інваліда, який отримав травму, намагаючись покращити сімейне життя.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 709

Ціни на продукти харчування сьогодні помітно зіпсували апетити практично всіх українців, адже з початку року стрімко пішли вгору. 

Як відомо, з 1 липня ц. р. відмінено державне регулювання цін на продукти харчування. Мовляв, це сприятиме розвитку конкуренції в бізнесі і спростить процедуру ціноутворення. Але чи знову слід чекати після цього різкого подорожчання продуктів? Чомусь сумніваюся, що ні. 

"Експеримент" над українським народом урядовці розпочали ще 1 жовтня 2016 року, коли тимчасово скасували держрегулювання цін на продукти. Це ті продукти, які входять у споживчий кошик, як-от: борошно, гречка, цукор, молоко та ін. Від неконтрольованого підвищення цін на такі товари страждатимуть насамперед малозабезпечені українці (за даними ООН, в Україні більше 60% людей перебувають за межею бідності). 

Цей "експеримент" показав стрімке зростання цін на товари першої необхідності та пришвидшив ріст інфляції. Згідно зі статистикою за п’ять місяців 2017 року ціни на хліб у нас в середньому виросли на 1,23 грн. Істотно зросла ціна на м’ясо: яловичина подорожчала на 13,58 грн., а свинина – на 18,91 грн. Також підскочили ціни на цибулю (+6,14 грн.) і картоплю (+3,41 грн.), моркву і буряк – на 12%, цукор – на 7%. До того ж, чи не щодня зростають не лише ціни на продукти харчування, а й на ліки, тарифи на комунальні послуги.

Звісно, споживачам, котрі мають достатній рівень заробітку, купувати продукти харчування за фіксованою ціною чи ні – не так вже й принципово, адже вони можуть дозволити собі й дорожчі продукти.

Втім, деякі експерти сходяться на думці, що після відміни регулювання цін споживач отримає "плюс" – у виробника з’явиться мотивація до нарощування виробництва. Зрештою, не в їхніх інтересах робити ціни захмарними: надто дорогі продукти більшість громадян з невисокими статками не куплять, товар буде залежуватись і зіпсується. І виробники, і продавці про це добре знають.

Але, хай би як там не було, будь-яке підвищення цін, навіть цілком мотивоване з точки зору ринкової економіки, споживачів з низьким рівнем доходів ніяк не порадує.

Тому і не дивно, що тепер більшість, купуючи продукти до столу, звертають увагу на їхню ціну, а не на якість. Раціон українців теж змінився: набагато менше купують риби і морепродуктів, м'яса, сирів і навіть кондитерських виробів. Натомість збільшується продаж хліба, олії і свіжих овочів.

Звичайно, ніхто не бажає себе обмежувати (тим паче в елементарному). 

Отож, готуючись в похід за продуктами на ринок, аби скупитись на день-два, у гаманці слід мати не менше двохсот гривень. І це – для "невибагливого" столу. Ну от порахуйте самі: свинина залежно від якості коштує 114 - 125 грн./кг; телятина – 90 грн./кг; курятина – 44-84 грн./кг; десяток яєць – 10 – 20 грн., цукор – 16-17 грн./кг; за кілограм картоплі просять 4 - 9 грн; буряка – 10 грн; моркви – 14 грн; цибулі – 10-15 грн; капусти – 15 грн. І це, як бачимо, далеко не повний список.  

Страшно подумати, що буде завтра, якщо держава не знижуватиме податки, а виплати за електроенергію, газ тощо будуть підвищуватись. Результат матимемо відповідний – ціни будуть далі рости. Окрім того, чимало залежить і від курсу долара. Адже в ціні всіх продуктів закладена вартість палива, добрива, запчастин до обладнання, а все це – переважно імпортне. 

l

В Україні йде війна. Це, звичайно, факт. І зрозуміло, що під час війни хорошого життя годі й чекати. Але чомусь її тягар не ліг на плечі тих, хто і до цього ні в чому собі не відмовляв. Ба навіть більше: нині розкошують. А от переважна більшість наших громадян…

Про розмір зарплати навіть не варто говорити. Вища освіта, інтелектуальна робота, а зарплата… Та ще й врізають, обліплюють податками, вигадують ще казна що. А ціни при цьому ростуть в "рази". Якщо порахувати, то заробленого не вистачає ні на одяг, ні на комунальні послуги, ні на дозвілля. Ледве вдається (і то не завжди) дотягнути від авансу до зарплати.

Та й прохарчуватись на "мінімалку" у три двісті в Україні не так просто. Літом ще півбіди: овочі дешевші, є макарони, крупи, можна інколи навіть  м'ясо собі дозволити. А як же взимку? Ціна на газ, світло, інші комунальні послуги зашкалює, півзарплатні точно доведеться віддавати на опалення і т. д. Водночас продукти дешевшими не стануть. Не купиш вже помідорів з огірками за 12 гривень, зимою вони будуть дуже дорогими. Сидіти в холодній хаті і їсти макарони? А по телевізору дивитися, як живе наша влада? 

Та що там телевізор – досить озирнутись навкруги. Одні люди думають, як вижити в Україні, інші живуть, приспівуючи, будують маєтки за їх рахунок, а треті калічаться і помирають за всіх нас на фронті в АТО.

Розумію, що це не вихід, але від цих думок, хоч візьми напийся і забудься. Але й тут сюрприз. Бо літр найдешевшого пива в магазині мінімум 20 гривень коштує. А скільки його треба випити, щоби захмеліти? Комусь гривень на 100, а комусь – на 200? Ні, краще вже на ці гроші чимось смачненьким душу відвести. А що можна купити за них? Ціни на м'ясо і м'ясні вироби, рибу просто "вбивають", а якість і смак не завжди радують. В ковбасі м'яса годі й шукати, а якщо воно там є, то ціна її, наче на якийсь заморський делікатес.

Багато мови сьогодні про війну, загиблих на ній. Не сходить ця тема з вуст наших державних мужів, котрі рвуть на собі сорочку за правду й справедливість, за людей, які мають жити в достатку, з почуттям гідності, розказують про ситуацію в країні, війну і жертви. На кожному кроці розказують… А про яку людську гідність можна говорити, коли нас загнали за межу бідності, коли, рухаючись в такому напрямку, невдовзі будемо голодувати?

Якщо у молоді ще є хоч якісь варіанти, як вижити, то не уявляю, як вдається виживати пенсіонерам, людям, які все життя працювали, а тепер держава, за яку свого часу хтось воював, а хтось її відбудовував, кинула напризволяще. Більшість з них справді не зводять кінці з кінцями з тими копійками, які отримують на схилі літ. Підробляти не у всіх вистачає вже сил, однак старенькі викручуються, як можуть.

l

Її пенсії не вистачає навіть на ліки. Щоб вижити, Тамара Олексіївна у свої 67 років змушена працювати. Але навіть при цьому купувати їжу собі може дозволити найскромнішу. Наприклад, на оптовому ринку чи десь за акцією в супермаркеті, де можна придбати хоча й трішки залежані-підгнилі продукти, зате наполовину дешевші. 

– Звичайно, неприємно й соромно заглядати продавцеві в очі чи копирсатися у підіпсованих овочах. Але на такій покупці, якої мені на день-на два вистачить, я 20-30 гривень заощаджую – для пенсіонера це гроші, – каже жінка. 

Не легше доводиться й пані Олені, яка отримує мінімальну пенсію.

– Пенсіонерів в Україні багато. Невже влада вигадує такі закони, аби ціле покоління людей вимерло? Хіба це не геноцид проти власного народу? – обурюється пенсіонерка. – Як можна за півтори тисячі гривень прохарчуватися, одягнутись, оплатити “комуналку” та ще й знайти кошти на дорогі медикаменти? Літні люди часто хворіють, утім чомусь для нас немає ніяких бонусів на закупівлю ліків, не передбачено якихось соцпакетів, як за кордоном. Навпаки, усі пільги поступово відміняють.

Згідний з такою думкою й пан Олег.

– Відпрацювавши більше сорока років, отримую копійки, – скаржиться чоловік. – "Мінімалку" підвищили до 3200, а пенсії – ні. Чому старенькі мають животіти за 1600 гривень? Хіба ми можемо собі дозволити до столу щось корисне і поживне, дороговартісне лікування чи поїхати кудись відпочити, як у Європі, до якої так прагнемо? Все обіцяють нам покращити життя після пенсійної реформи. Але чи тому правда?..

Та й молодим людям зараз не солодко, особливо тим, в кого нестабільний заробіток чи сім’ї з маленькими дітьми.

– Ми й раніше не надто себе балували м'ясними стравами, обходились дешевшою курятиною. А тепер і її не докупишся, – ділиться мама двох малюків Ірина. – Вистачає лише на найнеобхідніше. А дітям потрібні вітаміни, та де ж їх узяти без фруктів, м'яса, риби, молочних продуктів і т. д.? На солодощах теж доводиться економити. Поласувати смачненьким вдається лише, коли чоловік повернеться із заробітків. До речі, за кордоном, наприклад у Польщі, продукти коштують, як в Україні або навіть дешевше.

Пан Олександр, економіст за фахом, впевнений, що без контролю у ціновій політиці не обійтися.

– Регулювати потрібно всю ланку: від виробника до роздрібної торгівлі, – стверджує він. – Всі ми знаємо, що найбільші націнки ставлять перекупники. Це, в першу чергу, стосується сільськогосподарської продукції. Приміром, купуючи молоко у селян, перекупники перепродують його переробникам втричі дорожче. Окрім того, на мою думку, обмеження державного регулювання цін призведе до того, що у нас не буде “запобіжників” при цінових коливаннях. До речі, в інших європейських країнах таких стрибків немає, а нам постійно розказують про те, що ринкам притаманні сезонні коливання цін, незважаючи на те, що в нас вони спостерігаються і поза сезоном.   

Підприємці, а тим більше продавці, які торгують на ринку, у цій ситуації лише руками розводять. Мовляв, ціни не від них залежать, а від виробника.

– Чесно кажучи, не встигаю цінники міняти, майже щодня вартість товару "стрибає", – говорить власниця одного з продуктових кіосків на привокзальному ринку, в якому сама і торгує. – Ми не плануємо підвищувати ціни. Подорожчання зовсім не залежить від забаганок чи уподобань продавця. Якщо постачальник піднімає ціну, то мусимо і ми піднімати. Хоч у цьому не зацікавлені, бо хто ж купуватиме за такі гроші?

Вікторія ЗІНЧУК.                   

Ціни на продукти харчування сьогодні помітно зіпсували апетити практично всіх українців, адже з початку року стрімко пішли вгору. 

Як відомо, з 1 липня ц. р. відмінено державне регулювання цін на продукти харчування. Мовляв, це сприятиме розвитку конкуренції в бізнесі і спростить процедуру ціноутворення. Але чи знову слід чекати після цього різкого подорожчання продуктів? Чомусь сумніваюся, що ні. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 534

Липень – маківка літа, спекотні дні часто змінюються дощами. Після дощу активно ростуть не тільки "культурні" рослини, а й бур'яни, які пригнічують овочі на грядках, забираючи їх місце під Сонцем і поживні речовини. 

Бур'яни також часто є причиною масового розмноження шкідників і розвитку хвороб. Адже вони не тільки швидко ростуть, але й зацвітають, стрімко розмножуючись через насіння. Важливо видаляти бур'яни ще до цвітіння, разом з коренем.

В саду у липні дозріває багато ягід, збирають вишню, смородину, аґрус, малину, ожину. Ягоди швидко псуються, тому після збору для споживання взимку їх заморожують або консервують, переробляють у варення, повидла, джеми або компоти. 

Щоб ягоди були соковитими, в погоду без дощів для поливу ягідних кущів не шкодуйте води. Після збору всіх ягід у малини і ожини вирізують стебла, які відплодоносили, у смородини і агрусу вирізають старі маловрожайні гілки. Кущі після збору ягід підживлюють, оскільки вони починають закладати квіткові бруньки для врожаю на майбутній рік. Також необхідно обробити садові кущі вже без ягід проти шкідників і хвороб.

Яблуні і груші в липні витрачають багато сил на налив плодів, в цей же час у них йде закладка квіткових бруньок на наступний рік, тому в липні важливо "підгодувати" садові дерева фосфорно-калійним добривом. Досить розсипати 2 склянки деревної золи в кожне пристовбурове коло, тоді багатий урожай яблук буде і на наступний рік.

Чим більше наливаються яблука в саду, тим активніше стають шкідники-плодожерки. Робіть на стовбурах плодових дерев ловчі пояси з мішковини або паперу, регулярно перевіряйте їх і видаляйте гусениць і інших шкідників.

Перевантажені плодами гілки зміцніть опорами, також можна видалити дрібні плодики, щоб підвищити якість врожаю.

Виноградники вимагають ретельного догляду. Їх регулярно поливають, підживлюють, видаляють пасинки, загуслі пагони, головні стебла прищипують, щоб сила лози йшли на налив ягід.

У липні оновлюють старі грядки полуниці і суниці. 

l

На городі тривають роботи з прополювання та розпушування грядок, а також захист овочів від шкідників і хвороб. Щоб не дати бур'янам проростати, грунт мульчують тирсою, рубаною соломою або перегноєм, також мульча замінить роботу з розпушування і допоможе довше зберегти вологу в ґрунті.

Помідори в липні активно ростуть, цвітуть і формують плоди. Щоб помідорні кущі не перетворилися в зарості, а рослини більше поживних речовин віддавали на цвітіння і зростання томатів, їх необхідно формувати, видаляти пасинки і прив'язувати до опори. Нижні листя у томатів при пожовтінні відразу видаляйте, щоб попередити розвиток хвороб. У липні дозрівають перші плоди ранніх сортів томатів.

До речі, найкраще підживлення таке: коров'як (1:10) або пташиний послід (1:20) з додаванням на 10 л розчину 40 г суперфосфату і склянку деревної золи. Якщо коров'яку немає, складіть суміш з 10 г аміачної селітри, 15 г суперфосфату і 15 г хлористого калію (на 1 кв. м).

Якщо томати ростуть повільно, листочки жовтіють і скручуються, багато хто думає, що рослинам не вистачає вологи, і починають посилено їх поливати. Але, швидше за все, їм не вистачає елементів живлення.

При нестачі азоту зростання обмежене, пагони швидко дерев'яніють. Старе листя світлішає, потім жовтіє. Плоди дрібні, дозрівають швидко.

Якщо мало фосфору, зростання сповільнюється, основний пагін тонкий, листя дрібне, із загнутими краями, мають фіолетовий відтінок. Настає некроз, і листя обсипається.

Симптоми нестачі калію – як би обпалені краї старих листків. Потім вони жовтіють і опадають, а хлороз (пожовтіння або побіління листя зелених рослин, що викликане дефіцитом мінералів, особливо магнію або калію) поширюється на більш молоде листя. Всередині плодів видно коричнево-чорні смуги.

Коли не вистачає кальцію, верхні листки починають жовтіти. Молоде листя деформоване, на ньому з'являється відмерла тканина - спочатку у вигляді окремих точок, потім вони зливаються. Плоди останніх суцвіть вражені вершинною гниллю.

При недостачі міді (зазвичай на торф'янистих грунтах) листя здається побілілим. Молоде листя дуже дрібне, слабкі пагони. Квітки недорозвинені, обсипаються.

Про нестачу бору сигналізує відмирання точки росту і утворення безлічі пасинків, тому рослини стають кущисті. На плодах видно ділянки висохлої тканини.

Недостатня кількість магнію викликає хлороз. На старих листках з'являються жовто-зелені плями, потім сірі або коричневі. Листки засихають і обпадають, засихають плодоніжки. Плоди дрібні, дозрівають передчасно.

Щоб виправити становище, необхідно внести відповідне добриво: азотне, калійне, фосфорне або мікродобрива.

l

Огірки в липні дають основний урожай. Збір огірочків необхідно робити кожен день або через день, щоб вони не переростали. Поливайте огіркові грядки в жарку суху погоду щодня теплою відстояною водою.

Не пропустіть час для збору молодих кабачків, поки вони не переросли, а всередині не утворилося насіння. Також регулярно збирайте стручки солодкого гороху і бобів. Незабаром ці культури повністю відплодоносять, тоді на їх місці можна посіяти швидковрожайні овочі – редис, дайкон, салат, кріп і петрушку.

Не запізнюйтеся зі збиранням часнику. Краще не чекати повного дозрівання: часник добре дозріває після висмикування. Його викопують, просушують два тижні під навісом, потім очищають і відправляють на зберігання.

В середині липня сіють слов'янський "казковий" коренеплід – ріпу. Правда, зараз цей овоч користується більшою любов'ю в зарубіжжі, ніж у нас. Особливо популярна ріпа в Азії. Там, крім традиційної для нас жовтої ріпи, зустрічаються сорти з білою, зеленою, рожевою, червоною і фіолетовою шкіркою і білою або жовтою м'якоттю (чим жовтіша м'якоть, тим більше каротину). Крім того, існують різновиди салатної ріпи (Кабу) і листової (Кабун або Комацуна). 

У першої їстівні і стебла, і корінці, а листя і коренеплоди з більш м'яким смаком, ніж у ріпи овочевої. У другої – виключно листя. Розрізняють сорти ріпи і за термінами дозрівання: ранні – 45-60 днів від сходів до технічної стиглості, середні – від 60 до 90, пізні – понад 90 днів. Для літнього споживання ріпу сіють ранньою весною, як тільки просохне грунт. А для зимового – з кінця червня до 10-15 липня. На зиму краще запасати ріпу саме від літнього посіву. 

У липні можна посіяти і деякі інші рослини, які зазвичай не сприймаються, як культури, що здатні принести кілька врожаїв на рік. Наприклад, столовий буряк сіють рано, а збирають у вересні, при цьому далеко не завжди радіючи врожаю. Фахівці-практики вважають, що столовий буряк можна висаджувати тричі за сезон. Навесні – для літнього споживання; в червні – для отримання великих коренеплодів, призначених для зимового зберігання, і в липні, щоб мати молодий буряк восени. 

Підготувала 

Ірина ГОЛЄНКОВА.

Липень – маківка літа, спекотні дні часто змінюються дощами. Після дощу активно ростуть не тільки "культурні" рослини, а й бур'яни, які пригнічують овочі на грядках, забираючи їх місце під Сонцем і поживні речовини. 

Бур'яни також часто є причиною масового розмноження шкідників і розвитку хвороб. Адже вони не тільки швидко ростуть, але й зацвітають, стрімко розмножуючись через насіння. Важливо видаляти бур'яни ще до цвітіння, разом з коренем.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1309

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 526

А липень в літнім епіцентрі – 

Яскравий, бравий, повен сил...

Порізав небо на сегменти

І медом землю причастив.

Повітря теж медовим стало:

Солодким, ніжним та п'янким.

Із атмосфери витікало,

З янтарних сонячних судин…

І нотки липового цвіту

В букеті запахів густих

Розкрились ніжно, ледь помітно,

Створивши свій аромастиль.

Впивався світ медовим соком,

В янтарній повені застиг,

Пірнув в розмай густий глибоко,

Докіль той сквітнути не встиг.

Ірина Ярмолюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 247

ОВЕН. І вдома, і поза ним доведеться приймати швидкі рішення та доводити свою правоту і чарівність. Щоб налагодити гарні стосунки, треба добре постаратись.

ТЕЛЕЦЬ. Варто прислухатися до порад сторонніх людей — вони будуть дуже корисними. На вихідні заплануйте романтичне побачення.

БЛИЗНЮКИ. Не намагайтеся зробити все і за всіх – одній людині це не під силу. У вихідні час зупинитися і відпочити. 

РАК. Давні мрії, нарешті, почнуть здійснюватися. І все завдяки вашій титанічній праці, терпінню та старанності. 

ЛЕВ. Обставини можуть скластися так, що доведеться змінювати деякі свої плани. Постарайтеся взяти себе в руки, а ситуацію — під контроль.

ДІВА. Не варто свої проблеми вирішувати самостійно і робити вигляд, що все у вас пречудово. Адже навколо є вірні друзі, які завжди готові допомогти вам і словом, і ділом. 

ТЕРЕЗИ. Якщо на роботі, у навчанні та бізнесі намічаються якісь проблеми, не варто заздалегідь переживати. Все вийде по-вашому, якщо будете спокійні та зосереджені.

СКОРПІОН. Хочете все перевернути з ніг на голову — робіть це поступово, і тоді все вдасться.  Вихідні – для домашніх клопотів.

СТРІЛЕЦЬ. На роботі можливі позитивні зміни. Але щоб вирватись у лідери, проявіть мудрість і терпіння. 

КОЗЕРІГ. Досить успішний тиждень. Є шанс відкрити в собі нові таланти, але для натхнення потрібні тиша і комфортна обстановка. 

ВОДОЛІЙ. Можлива цікава пропозиція, що відкриє перед вами нові перспективи. Однак не кажіть одразу «так» — спочатку подумайте. 

РИБИ. Багато справ будуть вдаватися за інерцією. Не вступайте в суперечку, якщо не до кінця впевнені у своїй правоті. 

Підготував 

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. І вдома, і поза ним доведеться приймати швидкі рішення та доводити свою правоту і чарівність. Щоб налагодити гарні стосунки, треба добре постаратись.

ТЕЛЕЦЬ. Варто прислухатися до порад сторонніх людей — вони будуть дуже корисними. На вихідні заплануйте романтичне побачення.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 510