03.08.2017

 ukraine Дід Потап: "Часи тепер складні,  а будуть ще складніші"

Наш співрозмовник - відомий багатьом дід Потап, котрий ділиться своїми думками з приводу майбутнього  держави, а, отже, кожного з нас. Ці  думки можуть не співпадати з позицією редакції газети і органів влади. Їм можна вірити, а можна не сприймати всерйоз, хоча раціональне зерно у них є.

Зрештою, читайте і робіть висновки самі.

ххх

– Шановний пане Потапе! Ми з Вами не спілкувалися давненько. Як Ваше здоров'я, настрій і взагалі самопочуття?

 

Наш співрозмовник - відомий багатьом дід Потап, котрий ділиться своїми думками з приводу майбутнього  держави, а, отже, кожного з нас. Ці  думки можуть не співпадати з позицією редакції газети і органів влади. Їм можна вірити, а можна не сприймати всерйоз, хоча раціональне зерно у них є.
Зрештою, читайте і робіть висновки самі.
l
– Шановний пане Потапе! Ми з Вами не спілкувалися давненько. Як Ваше здоров'я, настрій і взагалі самопочуття?
– Могли бути кращі, але маємо те, що маємо, як казав незабутній Леонід Кравчук. Сьогодні гірше, як вчора, але краще, як буде завтра.
– Що ж, приймається Ваша філософська теза. Але, все-таки, як Ви вважаєте: світло в кінці тунелю для українців є?
– Все залежить від того, куди наші керманичі-будівничі той тунель ведуть. Якщо вгору, то світло неодмінно буде. Якщо вниз – самі знаєте…
– Знаю, але далеко не все. Ще вчора Україну підтримував фактично весь світ, а Росію категорично засуджував за розв'язану нею війну на Сході країни, анексований  Крим. Сьогодні Росію й надалі засуджують, що підтверджують нові санкції проти неї з боку і США, і Євросоюзу. Але водночас дедалі більше критики лунає на адресу України, її керівництва. Як це розуміти?
– Дуже просто: в нашого керівництва практично відсутня продумана міжнародна політика на близьку і далеку перспективу. Всі питання інтуїтивно, як мені здається, вирішує особисто пан Президент. Але  не чути голосу фахівців – з Міністерства внутрішніх справ, тверезо мислячих політиків і дипломатів. 
– Що правда, то не гріх. Ось у США дедалі більшого розмаху набирає антиукраїнська пропагандистська кампанія, яку очолює сам Дональд Трамп. Він відкрито звинуватив Київ у втручанні в передвиборну кампанію у США, як до цього звинувачували винятково Росію. Це випадково?
– Випадкового у світовій політиці не було, нема і ніколи не буде. Трампу треба якось відволікти увагу виборців, конгресу і сенату від зв'язків з Росією. Тому й намагається "перемкнути" цю увагу на Україну. Не виключаю, що не обійшлося тут і без підказки спецслужб РФ. Але диму без вогню не буває. Якби українські політики і дипломати так явно не "грали" на користь Гілларі Клінтон (а це було видно навіть неозброєним оком), то скандал не спалахнув би.
– Наскільки це небезпечно для України?
– Небезпечно не так для України, як для її керівництва, в тому числі Петра Порошенка. Деякі політики і політологи, аналізуючи критику Дональда Трампа, роблять висновок, що він вважає нашого президента трохи не своїм особистим ворогом. Можливо, це й перебільшення, але становищу Петра Олексійовича не позаздриш. Він опинився, образно кажучи, між двома вогнями: між Москвою і Вашингтоном. А коли до цього додати   менші вогні на українських кордонах і вогонь, який все більше розгоряється всередині країни (в силу об'єктивних і суб'єктивних причин), то підстав для радості мало.
– То що ж нас чекає?
– Я не Нострадамус  і навіть не Ванга. Але гадаю, що попереду – нові серйозні виклики. І Європі, і США потрібно "заморозити" конфлікт на Сході України, а для цього домогтися безумовного виконання Мінських угод, що таїть у собі небезпеку продовження процесу  розчленування України, який розпочався захопленням Росією Криму.
Боюсь, що частина західних військових радників (особливо американських) не проти подальшого поглиблення російсько-українського протистояння. 
Чому я так кажу? На мою думку, нові санкції проти Росії  заганяють Путіна та його камарилью в глухий кут. Знаючи непередбачуваність і агресивність політики Кремля, не виключено, що це викличе прагнення "відомстити" Вашингтону і його союзникам й перейти до радикальних дій на  Сході країни. Це – найгірше, що нас може чекати.
– А не найгірше?
– Дочасні вибори.
– І Президента, і парламенту?
– Точно не скажу, бо не знаю. Але знаю інше: і європейцям, і американцям набридло нагадувати керівникам нашої держави про необхідність боротьби з корупцією. Вони роблять вигляд, що борються, а тим часом корупція  квітне пишним цвітом.
Тому, мені здається, Захід змусить Київ проводити вибори. Принаймні, наскільки я знаю, окремі партії вже відкликають з відпусток народних депутатів, створюють передвиборні штаби. Ті, хто ще вчора були на словах "соратниками", сьогодні змінюють політичну орієнтацію, ведуть підкилимні ігри. Про це свідчить і позбавлення українського громадянства М. Сакаашвілі.
Так,  Михеїл не подарунок, але для чого його так відкрито робити ворогом теперішнього режиму? Тим більше, що його позиції у США досить міцні – і серед республіканців, і серед демократів. Колись він навіть сам заявляв, що має давні партнерські зв'язки з Дональдом Трампом. 
– То нас чекає тривожний місяць серпень?
– Не виключаю цього, бо завершення літа традиційно і в Україні, і в Росії завжди "гаряче". Не хотілося б, звичайно, щоб традиція продовжувалася, але все – в руках Божих.
– Я Вам дякую за розмову, і нагадаю читачам газети, що у січні ц. р. в своєму інтерв'ю журналістам "Вісті Ковельщини" Ви пророчо сказали: "Рік Півня і Лиса нудним не буде". Звідки Ви знали?
– Це мій "професійний" секрет. А Ваша справа, як і читачів, – вірити мені чи ні.
Розмову вів
Михайло КУЗЬМУК.Наш співрозмовник - відомий багатьом дід Потап, котрий ділиться своїми думками з приводу майбутнього  держави, а, отже, кожного з нас. Ці  думки можуть не співпадати з позицією редакції газети і органів влади. Їм можна вірити, а можна не сприймати всерйоз, хоча раціональне зерно у них є.
Зрештою, читайте і робіть висновки самі.
l
– Шановний пане Потапе! Ми з Вами не спілкувалися давненько. Як Ваше здоров'я, настрій і взагалі самопочуття?
– Могли бути кращі, але маємо те, що маємо, як казав незабутній Леонід Кравчук. Сьогодні гірше, як вчора, але краще, як буде завтра.
– Що ж, приймається Ваша філософська теза. Але, все-таки, як Ви вважаєте: світло в кінці тунелю для українців є?
– Все залежить від того, куди наші керманичі-будівничі той тунель ведуть. Якщо вгору, то світло неодмінно буде. Якщо вниз – самі знаєте…
– Знаю, але далеко не все. Ще вчора Україну підтримував фактично весь світ, а Росію категорично засуджував за розв'язану нею війну на Сході країни, анексований  Крим. Сьогодні Росію й надалі засуджують, що підтверджують нові санкції проти неї з боку і США, і Євросоюзу. Але водночас дедалі більше критики лунає на адресу України, її керівництва. Як це розуміти?
– Дуже просто: в нашого керівництва практично відсутня продумана міжнародна політика на близьку і далеку перспективу. Всі питання інтуїтивно, як мені здається, вирішує особисто пан Президент. Але  не чути голосу фахівців – з Міністерства внутрішніх справ, тверезо мислячих політиків і дипломатів. 
– Що правда, то не гріх. Ось у США дедалі більшого розмаху набирає антиукраїнська пропагандистська кампанія, яку очолює сам Дональд Трамп. Він відкрито звинуватив Київ у втручанні в передвиборну кампанію у США, як до цього звинувачували винятково Росію. Це випадково?
– Випадкового у світовій політиці не було, нема і ніколи не буде. Трампу треба якось відволікти увагу виборців, конгресу і сенату від зв'язків з Росією. Тому й намагається "перемкнути" цю увагу на Україну. Не виключаю, що не обійшлося тут і без підказки спецслужб РФ. Але диму без вогню не буває. Якби українські політики і дипломати так явно не "грали" на користь Гілларі Клінтон (а це було видно навіть неозброєним оком), то скандал не спалахнув би.
– Наскільки це небезпечно для України?
– Небезпечно не так для України, як для її керівництва, в тому числі Петра Порошенка. Деякі політики і політологи, аналізуючи критику Дональда Трампа, роблять висновок, що він вважає нашого президента трохи не своїм особистим ворогом. Можливо, це й перебільшення, але становищу Петра Олексійовича не позаздриш. Він опинився, образно кажучи, між двома вогнями: між Москвою і Вашингтоном. А коли до цього додати   менші вогні на українських кордонах і вогонь, який все більше розгоряється всередині країни (в силу об'єктивних і суб'єктивних причин), то підстав для радості мало.
– То що ж нас чекає?
– Я не Нострадамус  і навіть не Ванга. Але гадаю, що попереду – нові серйозні виклики. І Європі, і США потрібно "заморозити" конфлікт на Сході України, а для цього домогтися безумовного виконання Мінських угод, що таїть у собі небезпеку продовження процесу  розчленування України, який розпочався захопленням Росією Криму.
Боюсь, що частина західних військових радників (особливо американських) не проти подальшого поглиблення російсько-українського протистояння. 
Чому я так кажу? На мою думку, нові санкції проти Росії  заганяють Путіна та його камарилью в глухий кут. Знаючи непередбачуваність і агресивність політики Кремля, не виключено, що це викличе прагнення "відомстити" Вашингтону і його союзникам й перейти до радикальних дій на  Сході країни. Це – найгірше, що нас може чекати.
– А не найгірше?
– Дочасні вибори.
– І Президента, і парламенту?
– Точно не скажу, бо не знаю. Але знаю інше: і європейцям, і американцям набридло нагадувати керівникам нашої держави про необхідність боротьби з корупцією. Вони роблять вигляд, що борються, а тим часом корупція  квітне пишним цвітом.
Тому, мені здається, Захід змусить Київ проводити вибори. Принаймні, наскільки я знаю, окремі партії вже відкликають з відпусток народних депутатів, створюють передвиборні штаби. Ті, хто ще вчора були на словах "соратниками", сьогодні змінюють політичну орієнтацію, ведуть підкилимні ігри. Про це свідчить і позбавлення українського громадянства М. Сакаашвілі.
Так,  Михеїл не подарунок, але для чого його так відкрито робити ворогом теперішнього режиму? Тим більше, що його позиції у США досить міцні – і серед республіканців, і серед демократів. Колись він навіть сам заявляв, що має давні партнерські зв'язки з Дональдом Трампом. 
– То нас чекає тривожний місяць серпень?
– Не виключаю цього, бо завершення літа традиційно і в Україні, і в Росії завжди "гаряче". Не хотілося б, звичайно, щоб традиція продовжувалася, але все – в руках Божих.
– Я Вам дякую за розмову, і нагадаю читачам газети, що у січні ц. р. в своєму інтерв'ю журналістам "Вісті Ковельщини" Ви пророчо сказали: "Рік Півня і Лиса нудним не буде". Звідки Ви знали?
– Це мій "професійний" секрет. А Ваша справа, як і читачів, – вірити мені чи ні.
Розмову вів
Михайло КУЗЬМУК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 331
Читати далі
03.08.2017

Screenshot_20170724-141147Ковель – місто "футбольне"

Чотири роки тому в нашому місті була створена громадська організація "Футбольний центр "Ковель-Волинь". Ініціатором та президентом клубу став Роман Романчук, колишній професійний футболіст, котрий, працюючи за кордоном, бачив, як в Європі існують такі клуби і який результат вони дають. По закінченню зарубіжної кар'єри "загорівся" бажанням розвивати європейську клубну систему на Ковельщині. До непростої і відповідальної справи було залучено коло однодумців, які посприяли створенню футбольного центру. Сьогодні клуб офіційно зареєстрований та з початку 2017 року він фінансово незалежний, має свій статут. 
Сьогодні наш співрозмовник – активний член та один із тренерів ФЦ "Ковель-Волинь" Віктор Романчук, який розповів про діяльність клубу. 
– Вікторе Володимировичу, розкажіть читачам про сам футбольний центр "Ковель-Волинь" та про те, яку мету поставили перед собою члени ГО?
– Основна мета однодумців від початку існування ФЦ, полягає у масовому розвитку футболу в місті Ковелі, адже біля витоків створення організації стоять люди, які все своє життя віддали футболу. 
Сьогодні клуб функціонує на членських внесках. Коли батьки приводять своїх дітей, вони відразу стають членами клубу і щомісяця здійснюють оплату. За цим же принципом фінансується і доросла команда. Є багато людей, котрі готові нам допомогти, а також необхідне фінансове забеспечення надходить від влади. Фінансування здійснюється відповідно до Програми розвитку футболу, згідно з якою місцева влада забезпечує клуб фінансово. 
Тобто фінансування відбувається у трьох основних напрямках: батьки, небайдужі люди, місцева влада.
Ми дуже часто з командами їздимо за кордон та   намагаємося взяти від цього найкраще. З часом зрозуміли, що майбутнє футболу – це створення ось таких клубів. Ми побудували свій клуб відповідно до європейського принципу розвитку футболу, який передбачає створення клубної системи, і якщо її не розвивати, то дуже складно досягнути результатів. 
Сьогодні в клубі займається більше 300 дітей. Футбольний центр починають відвідувати діти від 6-ти років, адже це той початковий вік, коли ми можемо залучати дітей до гри. Зрозуміло, що на кожну вікову категорію різні види занять та навантажень: меншенькі займаються менше, старші – більше.
Впродовж сезону від серпеня 2016 по червень 2017 років ми виставили всього десять команд. Це команди від малих дітей аж до основної дорослої команди. 
– Поділіться результатами цьогорічного футбольного сезону, який нещодавно закінчився. Якими вони стали для ФЦ "Ковель-Волинь"?
– Ковель – справжнє футбольне місто. У нас багато вихованців, які сьогодні захищають кольори прапорів різних команд в багатьох куточках не лише України, а й Європи.
Виховання та навчання команд 2009 та 2008 років народження проводить Юрій Романчук. Вихованці 2009 року народження вже брали участь в міжнародних змаганнях та турнірах. Шкода, але ще за кордон вони не виїжджали, однак вже є призерами багатьох змагань. Хочу наголосити, що ці діти дуже талановиті, готові до подальших перемог. 
Діти 2008 року спробували себе в ряді турнірів міжнародного рівня та неодноразово ставали їх призерами. Команди 2007 року народження, які тренує Роман Жерш, взяли участь в дитячо-юнацькій футбольній лізі Волині, де грали з дітьми 2005 року народження. Вони вже брали участь і ставали призерами за кордоном, а саме в Республіці Польща (м. Замость).
Особисто я треную молодь 2006 та 2005 років народження. Разом з командами ми відвідали дуже сильний турнір у м. Варшаві, куди входили команди вищої польської ліги, спробували свої сили на турнірі в м. Дорогуську, де здобули 2-ге місце, та згодом стали учасниками фінальних змагань дитячої ліги Волині. 
Микола Лис тренує команди 2004 року народження. Вони також активно проявили себе в різноманітних турнірах. Діти ставали призерами у всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Вихованці Миколи Лиса спробували себе в боротьбі у м. Бресті (Республіка Білорусь), де здобули призові місця. 
Вихованцями Романа Лиса стала молодь 2002 та 2003 років народження. Перелік змагань, в яких команди проявили себе на високому рівні, дуже багато. Серед найбільших здобутків - зональні змагання чемпіонату України серед команд першої ліги, де юнаки отримали перемогу. Команда 2003 року - "срібний" призер чемпіонату Волині. 
Команди 2000-2001 років народження (тренер Юрій Романчук) на чемпіонаті України, у відповідній віковій групі, здобули 3-тє місце, а у чемпіонаті області – 2-ге місце. Вони неодноразово були активними учасниками та призерами багатьох міжнародних турнірів. 
– В клубі тренується доросла команда. Які цьогорічні здобутки у неї?
– Так, в клубі тренується доросла команда, здобутками якої є неодноразові перемоги. Після тривалої перерви команда відновила сили та взяла участь у чемпіонаті України серез аматорів, де у своїй підгрупі посіла 7-ме місце. В чемпіонаті області показники були значно кращими, адже здобули "бронзу" і стали фіналістами кубка області. 
– З того часу, відколи Ви працюєте тренером, чи змінився дитячий футбол? Кого важче тренувати: юних чи старших футболістів?
– Все життя я працював з дорослими командами. Проте згодом почав допомагати молоді, адже бачив, що підростаюче покоління потрібно масово долучати до футболу та до спорту загалом. Діти сьогодні дуже складні, адже погано мотивовані. Тепер у них зовсім інші приорітети, ніж декілька десятків років тому. Тому діти не лише в футболі, але й в іншому дещо змінилися.
Кого тренувати важче, сказати складно. Мені цікаво з дітьми, адже з дорослими намагаєшся більше звертати увагу на результат, а з дітьми працюєш заради розвитку та виховання. Скажу, що складніше з дорослими, а більш цікаво з дітьми!
Ми орієнтуємося на європейську модель розвитку футболу.  І хоч вона передбачає результат, як-то кажуть, не на першому місці, ми все одно намагаємося вчити дітей перемагати. Головна мета тренерів – це не лише перемога, а вміння навчити дітей правильно рухатися до перемоги. 
– Сьогодні діти охоче займаються футболом? 
– Діти та молодь, на жаль, нині мало активні. Батьки більше хочуть, щоб їхні діти відвідували тренування, аніж самі діти. У нас дуже багато активних батьків, існує свій батьківський комітет, де його члени допомагають не лише коштами, а й добрими справами. Між нами існує тісна співпраця, котра приносить хороші результати. 
–Відомо, що сьогодні вихованці центру виступають за професійні клуби. Це футбольні команди українські чи, можливо, й інших країн?
– Так співпало, що мій менший син Тарас Романчук, гравець ФК "Ягелонія" (команда вищої ліги в Польщі). Ставши "бронзовим" та "срібним" призером, Тарас достойно проявив себе в командній грі. 
Іван Мучак виступав в команді першої ліги "Інгулець", а сьогодні пробує проявити себе в Грузії, де йому запропонували підписати контракт для продовження футбольної кар’єри в команді першої ліги Грузії. 
Владислав Вакулінскій - гравець другої ліги чемпіонату України; молодий та "свіжий" вихованець клубу Олег Марчук цього року підписав контракт та виступає за луцьку "Волинь". 
– Якою була головна мета тренерів ФЦ "Ковель-Волинь" на початку сезону 2016-2017 років?
– Основна мета - це не перемога, а участь у великій кількості змагань з максимальним залученням до цього дітей. Питання призових місць важливе, однак ми не вимагаємо від дітей перемог, а намагаємося виховати достойних ковельчан та патріотів свого міста, краю (адже в клубі займаються діти із Шацького, Старовижінського, Турійського районів). Ми не байдужі до того, кого ми виховаємо і ким ці діти стануть в житті: не всім бути футболістами, але всі повинні бути "людьми". 
– Вікторе Володимировичу, які маєте плани на наступний сезон?
– Плануємо з дітьми знову брати участь в чемпіонаті області та в чемпіонаті України. Сьогодні міська влада і народний депутат України Степан Івахів хочуть збудувати поле зі штучним покриттям, яке дасть можливість футболу розвиватися ще активніше. Цьогоріч було виділено 2 мільйони гривень на футбольне поле. 
Ковель відвідує дуже багато команд, котрі залишають для економіки міста відповідний відсоток коштів. Тому тут повинна панувати, образно кажучи, взаємна любов: міська влада вкладає гроші в дитячий спорт, а дитячий спорт покращує економічну привабливість міста та запрошує нових гостей. Планів багато, і є куди розвиватися. 
Без ідеї всього цього просто б не існувало. Наші результати - то успіхи усіх тих людей, які люблять футбол, які віддають себе цій грі та вкладають душу в улюблену справу. Сподіваюся, що це лише початок, адже маємо дуже багато талановитої і здібної молоді.
l
Тренери та персонал футбольного центру "Ковель-Волинь" запрошують усіх небайдужих, а особливо дітей та молодь, до занять футболом. Тренери завжди відкриті для спілкування та співпраці з ковельчанами. 
Сьогодні в м. Ковелі існує три основних центри, де маленькі діти можуть займатися цим видом спорту: 
* ЗОШ № 1 (тренер Віктор Романчук, тел. 093 348 39 02),
* ЗОШ № 12 (тренер Роман Шафранюк, тел. 093 758 23 83),
* мікрорайон "Сільмаш" (фізкультурно-оздоровчий комплекс, тренер Роман Жерш, тел. 050 192 35 91). 
Старші діти та дорослі мають змогу займатися на інших, добре обладнаних футбольних полях. 
Розмову вела 
Тетяна БЕРЕГА.
НА ЗНІМКАХ: вихованці футбольного центру "Ковель-Волинь" різних вікових категорій.
Фото із сайту 
"Волинські новини".
Чотири роки тому в нашому місті була створена громадська організація "Футбольний центр "Ковель-Волинь". Ініціатором та президентом клубу став Роман Романчук, колишній професійний футболіст, котрий, працюючи за кордоном, бачив, як в Європі існують такі клуби і який результат вони дають. По закінченню зарубіжної кар'єри "загорівся" бажанням розвивати європейську клубну систему на Ковельщині. До непростої і відповідальної справи було залучено коло однодумців, які посприяли створенню футбольного центру. Сьогодні клуб офіційно зареєстрований та з початку 2017 року він фінансово незалежний, має свій статут. 
Сьогодні наш співрозмовник – активний член та один із тренерів ФЦ "Ковель-Волинь" Віктор Романчук, який розповів про діяльність клубу. 
– Вікторе Володимировичу, розкажіть читачам про сам футбольний центр "Ковель-Волинь" та про те, яку мету поставили перед собою члени ГО?
– Основна мета однодумців від початку існування ФЦ, полягає у масовому розвитку футболу в місті Ковелі, адже біля витоків створення організації стоять люди, які все своє життя віддали футболу. 
Сьогодні клуб функціонує на членських внесках. Коли батьки приводять своїх дітей, вони відразу стають членами клубу і щомісяця здійснюють оплату. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 754
Читати далі
03.08.2017
Нічний "діалог"
"Чому такий розпущений?
Кобель,  а не мужик.
Жінками  геть "опущений",
Мудак, не чоловік.
Сидиш, ще й усміхаєшся,
Очі опустив,
Все живеш – не каєшся.
Краще б щось робив.
Ти мене, негіднику,
З розуму зведеш,
Де вже тих коханок
Ти щодня береш?
Говори, мерзотнику,
Визнавай вину,
Будеш таким далі –
Завтра ж нажену!
Я ж бо жінка добра,
Краща, ніж ота,
В мене ще не зникла
Тіла красота.
Вона мене ліпша?
Врода не така?
Під тобою краще
Скаче "гопака"?
В неї губи з меду,
Здатні притягать?
Груди з силікону –
На них м'яко спать?
Знов та вертихвістка.
Може, ще й кума?
В тебе, чоловіче,
Совісті нема!
Жінки всі однакові –
Я чи інша та.
Ти оту розпущену, 
Любиш на свята?".
Довго так кричала.
Не стерпів – сказав:
"Не шуми, бо з тебе 
Приклад дурний брав.
Ти скакала в "гречку" –
Це і я робив.
Тож подякуй, мила,
Що тебе не бив".
Сварилася до ночі,
Ніхто не мовчав.
Миром все скінчилось –
Заскрипів диван…
Така правда
Під вечір дружині мужик
 дорікав:
"Чому мені чесно тоді 
не сказала,
Що з іншим стосунки інтимні
 ти мала? 
Спасибі сусіду,  все
 розказав,
Тепер я про тебе всю
 правду узнав.
Ти, мабуть, і зараз мене
 продаєш,
І "гречку" відвідать з
 другим не минеш?
Я серцем це чую, спокійно 
не сплю,
Тобі я у відповідь подібне
 зроблю".
"Гаразд… Усе добре, –
 сказала вона –
Та в тому усьому твоя є
 вина.
Зі мною, Іване, ти   рідко так
 спиш,
Завжди, як від зміюки,
 кудись все біжиш.
Тож, все це є правда,
 відверто скажу,
Хоч інколи, любий,  тобі все
 ж гожу.
А мене гарно  ніяк не любив,
Лише "допікав" і постійно
 ганьбив!".
"Налякав"
"Який здоровань той мужик,
 подивись, –
Микола сказав те 
дружині –
Таких, як я, він вартий 
десяти  –
Щасливий, повезло людині!
Одні лише біцепси, міцний,
  наче дуб,
Не видно ні крапельки жиру.
Хотів би побачить, де б
 ділася ти.
Якби він ввірвався в
 квартиру?
Як гілку берези, крутив би
 твій стан
І лапою груди він мацав,
Мов заєць, я б миттю
 сховався в кущах
Та з страху зубами 
би клацав".
Дружина сказала: "Ну що ж,
 запрошу!
Приходу зрадію, як чуду,
Засяє усмішка і радість 
в очах –
До ранку щаслива з ним
 буду!
Тому, мій добродій, жінок 
не лякай 
Такими, як цей, силачами.
Жінки спільну мову із ними
 знайдуть,
А ти будеш клацать                               зубами”.
Не диво
Подивись: не завжди 
у свято 
Пиво п'ють  наші дівчата. 
А дочка, бач, у  Палажки,
П'є "Поліську" прямо 
з пляшки.
П'ятирічний онук Петро,
Вже два роки п'є вино,
А трирічний брат Андрій
Теж кричить: "Мені
 налий!".
Ще й властивість мають
 дивну:
Вдвох у баби крадуть
 гривню.
Не таке вже вельми диво,
Що дівчата жлуктять пиво.
Дон-Жуан
"Що я маю, кохана, для
 тебе зробить? – 
Їй шепнув  він на   березі 
моря –
Тобі, навіть зірку з неба
 зірву,
Вбережу  від печалі і горя
Ти повір, що тебе лиш
 люблю.
Я ж подібний турецькому
 хану.
"Мерседес" хочеш? 
Віллу куплю –
Дай лиш згоду свою 
Дон-Жуану.
Всі бажання твої враз
 здійсню,
Лиш свою прояви 
ти прихильність,
Я за тебе життя все віддам,
За твою дівочу невинність.
Стань моєю, тебе я прошу,
Презентуй своє щире
 словечко.
Півмільйона троянд
 віддарю –
Ще й з брильянтами цінне
 колечко”.
Наче громом пробило його,
"Ні!", – почув її слово
 твердеє…
Взяв у жменю пісок –
"Це тобі за кільце
 дорогеє".
Богдан КИСЛЯК. 

 ручка Нічний "діалог"

"Чому такий розпущений?
Кобель,  а не мужик.
Жінками  геть "опущений",
Мудак, не чоловік.
Сидиш, ще й усміхаєшся,
Очі опустив,
Все живеш – не каєшся.
Краще б щось робив.
Ти мене, негіднику,
З розуму зведеш,
Де вже тих коханок
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 557
Читати далі
03.08.2017

річкаЛіто,  річка  і  ... дівчата

Анатоль проснувся пізно. Сонце колобком котилося у високому небі. Часом гойдалося, немов дитя, на сіро-білих хмарах, а потім знову посилало на землю розпечені промені. Спека сягала градусів тридцяти, але в хаті було прохолодно.
Протерши очі і сполоснувши обличчя холодною водою, Анатоль попрямував до кухні і… був вражений. Там, на тумбочці, на задніх лапках, спершись передніми об кайму глибокої тарілки, стояла сіра миша і видивлялася, чи є щось для поживи.
Ошелешений побаченим, чоловік розгубився. Блискавкою майнула думка: "Спіймати? Прогнати? Погукати кота?". Але миша діяла в умовах підвищеної небезпеки і швидко, сяйнувши маленькими очицями, зникла в щілині між стіною і тумбочкою.
"Не пощастить, – виніс вирок прийдешньому дню Анатоль. – Де це бачено, щоб кіт "Принц" спав на постелі господині, а миші серед білого дня гуляли по хаті? За що йому на сніданок дають м'ясний фарш? Немає порядку ні в державі, ні у власній хаті. Кота треба або зі "служби" звільнити, або з хати вигнати. Теж мені "Принц" датський. Точно знак невдачі…".
Їсти перехотілося. День одягався у кокон безнадії.
"Поїду на річку, скупаюся", – вирішив Анатоль.
Турія тихенько несла свої води у Прип'ять. Білолиці лілії закохано вдивлялися в синє небо. Комиші та очерети шепталися про згубну політику рибалок-браконьєрів, які сітями виловлюють рибу і топчуть їх широке листя. Очеретянка безтурботно посвистувала в заростях, приворожуючи комах.
Поруч з берегом вовтузився якийсь чоловік з відром. Він ходив там, де щойно паслася худоба,  і збирав "злитки" органічного добрива. Старався брати не зовсім свіжі, а трохи присохлі на Сонці, із запахом імпортного одеколону.
"Чоловік закоханий в дружину, виконує її забаганки. Та любить огірки і помідори, й цим органічним добривом підживлює їх. Рослини, розчулені такою любов'ю, віддячують високим врожаєм. Сидять чоловік і жінка за сімейним столом, споживають свіженькі рум'яні овочі й щасливіють", – зробив висновок Анатоль. Він залишився задоволеним таким філософським осмисленням людського ланцюга буття.
Плесо кликало у свої обійми. Анатоль шубовснув у воду. Збурив хвилю, підняв  міріади прохолодних крапель над собою і поплив на спині. Над ним, на мосту  рухалися двоє довгоногих дівчат (видно студенток). Вони поглядали то в один, то в інший бік. Їхні погляди, ніби магнітом, притягувалися до  "крутих" автівок, що безперервно неслися "варшавською" трасою. Юнки пізнавали навколишній реальний світ, в якому щасливого збирача органічних добрив не існувало.
Дівчата невпевнено спустилися з високого насипу автостради і, зробивши ритуальний круг,  приземлилися на середині поляни з одинокою високою жовтою квіткою. "Об'єкт" для Анатоля став цікавим для спостереження. Зрештою  милуватися дівочою красою – це теж задоволення.
Студентки швидко роздягнулися, довіривши свої оголені мідно-бронзові тіла Сонцю. Те залюбки огорнуло їх тридцятиградусною спекою.
Чорнявка в білому купальнику взяла дві пляшки пива і біля пенька намагалася відкрити їх. Не виходило… Біля другого, більш міцного пенька, в позі "мої сідниці люблять Сонце" їй це вдалося. Охолоджений напій із задоволенням побіг всередину розпашілого тіла.
Та раптом чи то на красу дівочу, чи то на запах хмільного напою  до них попрямувало стадо молоденьких білявок-кіз. Налякані дівчата посхоплювалися на ноги – хто знає, що в тварин  на умі? "Ану, киш, звідси! Що вам тут треба?", – замахали вони руками, ногами і язиками.
Непрохані "гості" на мить відійшли убік, але не всі. З гурту вискочив, як тореадор, рогатий козел і попрямував до споживачок пива. З  усього було видно, що його маленького годували із пляшки з соскою.
Звідки юнкам було знати про це? Вони забули, як маленькими  теж не раз тримали в роті солоденьку соску. Після короткої "суперечки" за пляшку козлику довелося відступити. Кізки пішли підкорювати високий пеньок, і з нього діставали зелене листя.
Для романтика-художника вимальовувався сюжет картини реалістичного жанру під назвою "Дві оголені пастушки і граціозні кози на пляжі".
А неподалік,  вже вимальовувався сюжет нового "відеокліпу" про закоханих. Вони з'явилися з глибоких заростей. Чоловік, віком сорока років, був схожий на американського ковбоя з диких американських прерій. Його потужна статура випромінювала силу і енергію Сонця.
Симпатична подруга, українського типу, з короткою стрижкою, привабливим личком розсипала очима іскринки радості. Вони були закохані. Для ще більшої довіри один до одного  раз за разом вливали в себе невеликі ковтки кріпко-білої рідини. Ковбой кидав своїй подрузі компліменти про її красу і привабливість. А згодом переходив на велику політику, мов стратег перед початком всесвітніх реформ, де його подруга має бути щасливою.
Красуня скаржилася на підвищення цін на цукор та борошно, розповідала, що в їхньому  районі під час грози згоріла хата, а блискавка вбила дві корови.
Взагалі, ці двоє були схожі на  кандидатів у народні депутати. Вони були готові вершити велику політику, будувати нове життя, а у вільні хвилини до безтями кохатися і цілуватися.
…На автостраді гуркотіли автомобілі. По її обидва боки ішли заклопотані перехожі і часом проїжджали велосипедисти. За кількасот метрів плесо вирувало від радісного плескання відпочиваючих. Сонце переходило свій екватор.
Анатоль, набравшись вражень від побаченого, подумав: "А день все-таки вдався. Що не кажіть, а літо – чудова пора року!".
Любомир ФІАЛКО.
Анатоль проснувся пізно. Сонце колобком котилося у високому небі. Часом гойдалося, немов дитя, на сіро-білих хмарах, а потім знову посилало на землю розпечені промені. Спека сягала градусів тридцяти, але в хаті було прохолодно.
Протерши очі і сполоснувши обличчя холодною водою, Анатоль попрямував до кухні і… був вражений. Там, на тумбочці, на задніх лапках, спершись передніми об кайму глибокої тарілки, стояла сіра миша і видивлялася, чи є щось для поживи.
Ошелешений побаченим, чоловік розгубився. Блискавкою майнула думка: "Спіймати? Прогнати? Погукати кота?". Але миша діяла в умовах підвищеної небезпеки і швидко, сяйнувши маленькими очицями, зникла в щілині між стіною і тумбочкою.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1104
Читати далі
03.08.2017
Салат з огірків
4 кг. огірків (порізати);
0,5 кг. моркви (натерти на крупну тертку);
0,5 кг. цибулі (порізати півкільцями);
200 гр. олії;
150-200 гр. оцту;
100 гр. солі;
150-200 гр. цукру;
1 головка середня часнику (пропустити через часникодавку).
Перець чорний, мелений за смаком.
Все порізати, перемішати, залишити, щоб постояло 15-20 хв.
Розкладати в сухі банки, стерилізувати 1 л.– 20-25 хв.; 0,5 л.– 15 хв. 
Ікра кабачкова
4 кг. кабачків (перекрутити на м'ясорубку);
400 гр. цибулі (дрібно порізати, піджарити на олії до рожевого кольору);
1 маленька пачка майонезу.
Варити 1,5 год. Додати: перець чорний – 1 чай. лож., сіль – 1 стол. лож., цукор – 1 стол. лож. (хто любить більш солодке, то 2 стол. лож.), томатну пасту "33 помідора" (480 гр.). Ретельно перемішати, варити ще 40 хв. 
Закривати в стерильні, сухі банки гарячим.
Рулет з кабачка
2 кабачки середніх (потерти на крупну тертку);
3 яйця;
1,5 стакана борошна;
1 столова ложка розпушувача;
Сіль, перець, цибуля;
Застелити бляху пергаментом, змазати олією, посипати сухарями, влити масу.
Пекти 50 хвилин. 
Як схолоне, змазати піджаркою з грибів або сумішшю   тертого плавленого сиру, яєць, часнику, майонезу.
Скрутити і в холодильник на 2-3 години.
Подавати до столу охолодженим.
Смачного!

салатСалат з огірків

4 кг. огірків (порізати);
0,5 кг. моркви (натерти на крупну тертку);
0,5 кг. цибулі (порізати півкільцями);
200 гр. олії;
150-200 гр. оцту;
100 гр. солі;
150-200 гр. цукру;
1 головка середня часнику (пропустити через часникодавку).
Перець чорний, мелений за смаком.
Все порізати, перемішати, залишити, щоб постояло 15-20 хв.
Розкладати в сухі банки, стерилізувати 1 л.– 20-25 хв.; 0,5 л.– 15 хв. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 897
Читати далі
03.08.2017

кавунВибираємо, споживаємо і зберігаємо

Батьківщиною кавуна є Південна Африка, де він досі зустрічається  у дикому вигляді. Уже в Стародавньому Єгипті люди знали і обробляли цю культуру. У Західну Європу кавуни були завезені в епоху хрестових походів, а в Росії з'явилися лише в XVI столітті, але до ХІХ століття вони були делікатесом.
Щодо того, чим же усе-таки є плід кавуна, єдиної думки поки не існує. Одні стверджують, що це несправжня ягода, інші ж схильні приписувати його до родини гарбузових. Хоч би що там було, на смакові якості кавунів цей факт не впливає.
Склад кавуна
Кавун містить багато вітамінів, таких, як А, Е, С, В1, В2, В6, В9, і РР. Також він багатий мікроелементами, такими, як магній, калій, кальцій, фосфор, залізо та натрій. А ще кавун містить фруктозу, завдяки чому його в помірних кількостях можуть вживати навіть діабетики.
Корисні 
властивості кавуна
Серед корисних властивостей можна відзначити, що кавун – один із лідерів за вмістом лікопену – сильного антиоксиданту. Сік і м'якоть кавуна – дуже ефективний сечогінний і жовчогінний засіб. М'якоть містить харчові волокна, які знижують рівень холестерину в організмі. Сік кавуна добре очищає печінку та нирки.
Кавуни корисні при подагрі, артриті, атеросклерозі, гастриті, хворобі Боткіна, хворобах печінки, жовчного міхура, гіпертонії, анемії, вадах серця, носових кровотечах та ожирінні.
Вибираємо кавуна
Ніколи не купуйте кавуни "із землі", під плодами обов'язково повинен бути настил. Те саме стосується і придорожніх кавунових розвалів. Зелені смугастики вкрай чутливі “створіння”: вони вбирають у себе і пил доріг, і вихлопи машин.
Не купуйте розрізані або пошкоджені кавуни. Побачили тріщину – відмовляйтеся. І вже тим більше не платіть за плід, з якого продавець вирізав пірамідку, щоб продемонструвати його стиглість. Магазинні кавуни, розрізані на частинки і загорнуті в харчову плівку, нітрохи не безпечніші за ринкові.
Принісши кавуна додому, не кладіть його на стіл, перш ніж ретельно не помиєте проточною водою. Мікроби можуть залишитися на скатертині, а звідти перекочують на інші продукти.
Зі струнких кавунових рядів вибирайте плід великий, але не гігантський і не найменший. Маленький, найімовірніше, виявиться просто незрілим, а незвично великий розмір – ознака "інтенсивних технологій вирощування". Кращий претендент на ваш стіл – великий і водночас легкий кавун, він найстигліший.
Ознака стиглості – сухий кавуновий хвостик. Дозрівши, кавун "відривається" від баштану. Потім у ньому перестає вироблятися вже непотрібний пігмент хлорофіл, який ловить сонячне світло і забезпечує дихання та розвиток рослин, і під дією світла з'являються жовтуваті плями. Вони – точна ознака того, що кавун стиглий.
Яскраві контрастні смуги на шкірці кавуна – також ознака стиглості. Стиглий кавун запросто нігтем не проткнеш. А все тому, що "порвавши" з баштаном, він більше не вбирає вологу і його шкірка твердне. Ну а якщо ніготь легко входить у кавунову шкірку – значить це і не шкірка ще, а шкурка, і плід перед вами незрілий.
Потріть і понюхайте зелений бочок претендента на ваш стіл: запах свіжоскошеної трави теж говорить про нестиглість.
Достиглий кавун від удару пружинить і резонує при постукуванні. Постукайте по кавуну, якщо звук дзвінкий і чистий, – плід достиг.
Низ ягоди говорить не тільки про статеву приналежність того чи іншого плоду, а й про те, який же з них солодший. У "дівчаток" кружечок плоскіший і ширший, ніж у "хлопчиків", отже, в них більше цукру і менше кісточок.
Як вибрати кавун без нітратів
Природа створила цей плід корисним і поживним, але людська діяльність наклала на користь кавуна свій неприємний відбиток.
Так, нітрати, якими кавуни "накачують", щоб вони росли більшими і швидше, можуть мати як пізніший, так і миттєвий отруйний ефект. У людей з міцним здоров'ям вони накопичуються, з часом викликаючи слабкість, зниження імунітету, дратівливість і безсоння. А ось у дітей, вагітних і людей, які страждають від захворювань шлунково-кишкового тракту, симптоми можуть з'являтися вже через кілька годин після їжі: це нудота, блювання, запаморочення і біль.
Щоб перевірити кавуна на вміст нітратів, потрібно:
– опустити шматочок у склянку з водою: кавун із нітратами забарвить воду в червоний або рожевий колір, а "чистий" кавун лише зробить воду каламутною;
– стиснути кавун: якщо він не тріщить, але на вигляд стиглий, значить дозрів не без "допомоги";
– зріз кавуна не повинен бути гладким, в ідеалі він світиться цукровими крупинками, і прожилки не повинні бути товстими і жовтими.
Ризик купити небезпечний для здоров'я кавун з нітратами знижується до кінця серпня. До цього часу баштанні вже достигають природним шляхом, і необхідність використовувати штучні технології відпадає.
Як правильно зберігати кавуна
Кавуни можна тривалий час зберігати у свіжому вигляді. При правильному зберіганні він може прикрасити стіл не тільки на Новий рік, але навіть на 8 Березня. Для цього слід купити восени кавун вагою не більше 4 кг із сухим хвостиком. Бажано, щоб жовта пляма на боці була якомога меншою. 
Потрібно його помити, висушити, помістити в сітку і підвісити в темному прохолодному місці, краще в льоху, при температурі не вище +50С так, щоб він ні до чого не торкався. Можна, звичайно, обійтися і темною коморою у квартирі, але в такому випадку кавун зможе зберегтися лише до кінця року.
Підготував
 Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Батьківщиною кавуна є Південна Африка, де він досі зустрічається  у дикому вигляді. Уже в Стародавньому Єгипті люди знали і обробляли цю культуру. У Західну Європу кавуни були завезені в епоху хрестових походів, а в Росії з'явилися лише в XVI столітті, але до ХІХ століття вони були делікатесом.
Щодо того, чим же усе-таки є плід кавуна, єдиної думки поки не існує. Одні стверджують, що це несправжня ягода, інші ж схильні приписувати його до родини гарбузових. Хоч би що там було, на смакові якості кавунів цей факт не впливає.
Склад кавуна
Кавун містить багато вітамінів, таких, як А, Е, С, В1, В2, В6, В9, і РР. Також він багатий мікроелементами, такими, як магній, калій, кальцій, фосфор, залізо та натрій. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 878
Читати далі
03.08.2017
Від  четверга 
до  четверга

дітиВід  четверга  до  четверга
(Астрономічні відомості наведено  за місцевим часом).

4 серпня, п'ятниця
Схід Сонця - 5.55; захід - 20.58.
Місяць - у Стрільці.
День Національної поліції України.
Мироносицi рiвноап. Марiї Магдалини.
Іменини: Зіни, Кипріана, Корнилія, Марії.
5 серпня, субота
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 440
Читати далі
03.08.2017

ХлопциПоліцейські подякували ковельчанам

Т. в. о. начальника ковельських правоохоронців  Василь Бучинський  за особистий внесок у боротьбі зі злочинністю, активну життєву та громадянську позицію вручив подяку 26-річним жителям міста Ковеля Максиму Горгуну та Артему Прокопчуку. 
Подія трапилась по обіді 16 липня  на вулиці Кияна, що у Ковелі. Зловмисник, нанісши тілесні ушкодження 89-річному чоловіку, забрав у нього 800 гривень. Потерпілому кривдник зламав нижню щелепу.
Однак утекти з місця події йому завадили небайдужі громадяни, які у той момент проходили поруч та викликали поліцію.
Спритника затримано. Ним виявився 39-річний ковельчанин. Наразі  йому судом обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Грошові кошти було вилучено та повернуто власнику.
Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.187 (Розбій) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років. Триває слідство.
Ковельський відділ поліції Волинської області.
НА ЗНІМКАХ: ковельчани Максим ГОРГУН та Артем ПРОКОПЧУК; Подяки від правоохоронців.
Фото з архіву 
Ковельського відділу поліції.
Т. в. о. начальника ковельських правоохоронців  Василь Бучинський  за особистий внесок у боротьбі зі злочинністю, активну життєву та громадянську позицію вручив подяку 26-річним жителям міста Ковеля Максиму Горгуну та Артему Прокопчуку. 
Подія трапилась по обіді 16 липня  на вулиці Кияна, що у Ковелі. Зловмисник, нанісши тілесні ушкодження 89-річному чоловіку, забрав у нього 800 гривень. Потерпілому кривдник зламав нижню щелепу.
Однак утекти з місця події йому завадили небайдужі громадяни, які у той момент проходили поруч та викликали поліцію.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 949
Читати далі
03.08.2017
Гороскоп
з 7 по 13 серпня

гороГороскоп з 7 по 13 серпня

ОВЕН. Тиждень сприятливий для цікавих дослiджень i вiдкриттiв. Вам необхiдно проявити iнiцiативу i застосувати свої iдеї на практицi. Не вiдкладайте вирiшення проблем у довгий ящик. 
ТЕЛЕЦЬ. Цього тижня у вас з’явиться бажання щось змiнити у власному життi. Буде й можливiсть. Тиждень сприятливий для розширення сфери дiяльностi, кар’єрного зростання, нових романтичних знайомств. 
БЛИЗНЮКИ. Настав важливий перiод, який дозволить розкрити здiбностi в професiйному планi. Вдалими й вигiдними можуть бути тривалi вiдрядження, що починаються в першiй половинi тижня.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 465
Читати далі
12