Поетично-мистецьке свято "Лісова пісня" проводиться на Ковельщині з 2001 року. Воно започатковане з ініціативи Волинської обласної організації НСПУ з метою привернути увагу влади та шанувальників творчості Лесі Українки до місць, які колись надихнули нашу геніальну землячку на написання безсмертної "Лісової пісні". 

Свято "Лісова пісня" фінансово та організаційно підтримують НСПУ, управління культури, Ковельська районна держадміністрація, Ковельська міська рада, Фонд Ігоря Палиці "Тільки разом".

Цьогоріч гостями 16-го фестивалю "Лісова пісня" будуть директор Будинку письменника Національної спілки письменників України, заступник голови НСПУ Олександр Гордон; письменник, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка В'ячеслав Медвідь; гості з Білорусі: Аксана Спрынчан – пісьменніца, дырэктарка Паэтычнага тэатра "Арт.С", Яраш Малішэўскі – музыка, гісторык, літаратар; голова Тернопільської організації НСПУ, відомий бард Олександр Смик; голова Житомирської організації НСПУ Світлана Штатська; головний редактор пригодницького журналу для дітей "Крилаті", відома письменниця Тетяна Винник; голова Рівненської організації НСПУ Ірина Баковецька, волинські літератори.

Підготовку мистецької програми свята здійснює Волинська обласна організація Національної спілки письменників України, управління культури Волинської ОДА та відділ культури Ковельської райдержадміністрації.

Волинська 

організація НСПУ.

Поетично-мистецьке свято "Лісова пісня" проводиться на Ковельщині з 2001 року. Воно започатковане з ініціативи Волинської обласної організації НСПУ з метою привернути увагу влади та шанувальників творчості Лесі Українки до місць, які колись надихнули нашу геніальну землячку на написання безсмертної "Лісової пісні". 

Свято "Лісова пісня" фінансово та організаційно підтримують НСПУ, управління культури, Ковельська районна держадміністрація, Ковельська міська рада, Фонд Ігоря Палиці "Тільки разом".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 844

Погода в Ковелі 

3 – 9 серпня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 647

Два роки пошуків і праці 

на благо громади

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1796

Кому потрібна 

свердловина біля ветсанзаводу?

Коментарів до новини: 26
Переглядів новини: 644

Хоч сесія міськради

і не відбулася... 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 536

Хай Бог нам допомагає!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 555

Понад 2 млн. 269 тисяч гривень субвенції з Державного бюджету  на   соціально-економічний розвиток отримає бюджет Ковеля завдяки скоординованій роботі офісу народного депутата України Степана Івахіва та міської влади. Це дасть змогу завершити тепломодернізацію (заміну вікон на енергоощадні) в ДНЗ № 1, 4, 8 та 9. 

А в ДНЗ №5 “Сонечко”, окрім тепломодернізації,  також  капітально відремонтують і фасад дитсадка. Підрядник – ТОВ “Волбуд” з обласного центру вже розпочав роботи на даному об’єкті.

“У мене онук ходить в цей дитсадок, – розповідає ковельчанка Надія Макарусь, яку ми зустріли на подвір’ї дошкільного навчального закладу. – Група, яку він відвідує, була трішки холодною. Тому ми дуже чекали на цей ремонт. Особливо тішить, що нам не тільки замінять вікна, а й утеплять стіни скловатою. Тож взимку діткам буде значно тепліше...”.

Ще на початку 2000-х цей відомчий дитсадок Львівської залізниці передали в комунальну власність міста. З того часу ДНЗ “Сонечко” перебуває у віданні міського управління освіти.

“Цього року завдяки співпраці міської влади та народного депутата України Степана Івахіва ми фактично повністю “закриємо” проблему заміни старих вікон на енергоощадні, – зауважує начальник міського управління освіти Віктор Бичковський. – Постановою Кабінету Міністрів України визначено перелік об’єктів для такого виду робіт. Це ДНЗ №1, 4, 8 та 9. І, чим швидше надійдуть кошти даної субвенції, тим скоріше ми завершимо тепломоденізацію цих дитсадків. До речі, підрядник (ТОВ “Атлант плюс”) уже вивчає документацію по об’єктах, готуються проекти договорів. І як тільки з’являться кошти, ми розпочнемо роботи, аби не затягувати процес...”.

Управління освіти та дошкільні навчальні заклади Ковеля, зокрема, не перший рік плідно співпрацюють з благодійним фондом Степана Івахіва “Патріоти Волині”. В ДНЗ №1, наприклад, за фінансової підтримки фонду (568 тис. грн.) проведено капітальний ремонт  4-х груп дитсадка.

“В 2014 році ми фактично відновили приміщення, яке пустувало. І в такий спосіб ще 100  наших діток отримали змогу відвідувати ясла та садок, –  пригадує завідувач ДНЗ №1 Ольга Чепак. – Заміну старих вікон на енергоощадні у дитсадку ми також в свій час розпочали завдяки благодійному фонду Степана Петровича. Потім до цього доєдналися і батьки. За кошти державної субвенції цьогоріч ми замінимо ще 39 старих вікон, які залишилися – в коридорах, кабінетах, екологічній студії та у  роздягальнях.  Далі в планах — заміна дверей та благоустрій території нашого дитсадка. Так, крок за кроком, рухаємося вперед. З допомогою міської влади та наших надійних друзів з благодійного фонду “Патріоти Волині”.

У ДНЗ №8 “Казка”  співпраця з благодійниками дала змогу не лише покращити температурний режим у групах, а й лікувальну базу закладу.

“У нашому садочку функціонує 12 груп. З них – дві групи для дітей з порушеннями мовлення та ще дві групи для дітей з вадами опорно-рухового апарату, – зауважує завідувач ДНЗ №8 Ірина Леус. –  За кошти фонду Степана Івахіва “Патріоти Волині” ми поміняли багато старих вікон, а також придбали необхідне обладнання для фізіотерапевтичного кабінету”. 

Найбільший обсяг робіт із заміни старих вікон на енергоощадні виконають в ДНЗ №9, що у мікрорайоні Ковеля-2 (обсяг субвенції — 296, 99 тис. грн.).

“У нас мають замінити 44 вікна, – ділиться планами завідувач закладу Ганна Лагасюк. –  Якщо врахувати, що у нинішньому році дитсадку виповниться 27 років, то стане зрозуміло, наскільки це потрібно. Хоча і до цього ми не сиділи, склавши руки: у найбільш холодних приміщеннях тепломодернізацію розпочали за кошти батьків. Потім до цього активно долучився і Степан Івахів зі своїм фондом. За ці роки ми побачили, що це дійсно людина, яка не просто  обіцяє, а й завжди дотримується свого слова. Думаю, я маю право говорити і про людські якості нашого депутата. Адже в 2014 році, коли мій син добровольцем пішов в АТО, де пробув 2 роки і отримав поранення, саме Степан Петрович  допоміг йому з бронежилетом та додатковим спорядженням, підтримував нас у важкі хвилини. За це йому щира вдячність не тільки від мене, а й від усіх солдатських матерів! Дай Бог, щоб швидше закінчилася війна, а всі свої зусилля ми спрямовували лише на розбудову країни”.

ДНЗ №9 у Ковелі — єдиний на Волині, де є справжній дитячий театр. Після ремонту, який завершили цьогоріч, артисти мають змогу грати на новій сцені з декораціями, а глядачі спостерігають за виставами у  білосніжній  залі з античними колонами та оригінальною підсвіткою. А кожна середа навчального року в дитсадку — день театру. Ганна Мар’янівна та її однодумці переконані: діти змалечку повинні бачити і розуміти світ прекрасного. А дорослі — робити таким навколишній простір. Щодня. В міру своїх можливостей. Без поправок на час та фінансову скруту...   

Олексій Тіщенко.

НА ЗНІМКУ: ремонт фасаду в ДНЗ № 9.

Фото

 з архіву автора.

Понад 2 млн. 269 тисяч гривень субвенції з Державного бюджету  на   соціально-економічний розвиток отримає бюджет Ковеля завдяки скоординованій роботі офісу народного депутата України Степана Івахіва та міської влади. Це дасть змогу завершити тепломодернізацію (заміну вікон на енергоощадні) в ДНЗ № 1, 4, 8 та 9. 

А в ДНЗ №5 “Сонечко”, окрім тепломодернізації,  також  капітально відремонтують і фасад дитсадка. Підрядник – ТОВ “Волбуд” з обласного центру вже розпочав роботи на даному об’єкті.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 548

Минулого понеділка журналісти «Вістей Ковельщини» разом з представниками регіонального управління райдержадміністрації відвідали господарства району, щоб ознайомитися із ходом жнивних робіт. Зокрема, вони побували на полях СТзОВ «Дружба», «В. Прометей», «Зоря», «Вежа». Що ж там побачили?

СТзОВ “Дружба” 

Як відомо, хорошого господарника  можна зустріти на виробництві, а тим більше – в жнива. Коли гаряча пора, Валерія  Яромчук на полі разом із  агрономом Миколою Затерчуком  контролюють виробничі процеси.

Обмолочено в товаристві 125 га озимої пшениці, середня урожайність – 44 ц/га. Після збору озимої пшениці приступають до збору ярої пшениці. Сумлінно працюють комбайнери  Олег Володькін, Станіслав Кухта, Володимир Стоянович, Віктор Корнелюк, водії Віктор Андросюк, Володимир Михайлюк,  Андрій Корольчук,  трактористи   Анатолій Стасюк, Петро Стасюк, Володимир Михайловський. 

На жнивах у «Дружбі» задіяні 4 комбайни, 5 тракторів,  5 автомобілів для транспортування зерна.  Валерія Адамівна вважає, що зажинок буде не гірший, ніж торік.

СТзОВ “В.Прометей”

Директор Анатолій Радчук  – молодий але досвідчений господарник. Він вправно керує виробничими процесами разом з диспетчером-обліковцем Романом Книшом.

В товаристві обмолочено 2076 га ріпака (урожайність 38,9 ц/га), озимої пшениці 1269 га (намолочено 8502 тонни, урожайність 67 ц/га). На полі одночасно працює 7 комбайнів. Швидко, без затримки відвантажують зерно на автомобілі та вивозять на елеватор. Слідом за збиранням  зернових проводять обробіток ґрунту під посів озимих ріпаків. 

Серед кращих механізаторів – Валентин Пасічник, Олександр Копанчук, Юрій Павлович, Юрій Римарчук та 21-річний тракторист – Анатолій Федорук. 

СТзОВ «Зоря»

У той день  ми не застали на виробництві директора СТзОВ «Зоря» Володимира Потапчука, який у справах був в департаменті агропромислового розвитку облдержадміністрації. Але агроном Валентин Сидорчук – фахівець своєї справи та досвідчений головний зоотехнік Юрій Потапчук уміло справляються із покладеними на них обов’язками в галузях рослинництва і тваринництва.   

На жнивах задіяно 3 преси, на яких тюкують солому Олександр Онофрійчук, Олександр Кропива, Микола Стецюк. Вантаженням і розвантаженням тюків займаються Олександр Денисюк, Аполінарій Денисюк, Георгій  Вишневський. 

Із пресами, що відвозять солому, працюють Юрій Яскевич, Микола Бенюк та Олександр Мазурик, Микола Халамай.

Працюють чотири комбайни, на яких трудяться: Павло Чирук, Петро Онофрійчук, Микола Хомяк, Микола Фіщук. На відвезенні зерна зайнято 6 одиниць техніки. Задіяні на очищенні  зерна оператори Василь Гордійчук, Юрій Іщук.

СТзОВ “Вежа” 

Директор СТзОВ «Вежа» Тетяна Зінчук  з усмішкою зустріла нас. Розважлива, вправна господиня, вона вміло керує виробничими процесами. Подбали тут про харчування жниварів: обід та вечерю щоденно готують та відвозять в поле.

З початку жнив обмолочено озиму пшеницю на площі 70 га при середній урожайності 75,4 ц/га. Слідом за обмолотом ідуть прес-підбирачі соломи, щоб підготувати вчасно поля для оранки та посіву озимини під урожай 2018 року.

З полів вже зібрано насіннєву пшеницю. Косять і обмолочують ячмінь, де задіяні 4 комбайни, 4 автомобілі, 2 преси, та по 2 машини, що відвозять і відвантажують зерно. 

Цьогоріч багато площ у  “Вежі” засіяні соєю, кукурудзою, вівсом та іншими культурами.

Тетяна Василівна особливо вдячна за відповідальну роботу комбайнерам Анатолію Шумеруку, Богдану Мацюку, Петру Супрунюку, Олександру Петлюку, трактористам Миколі Петлюку, працівнику КЗС Богдану Гаврилюку, шоферам Василю Борчаку, Леоніду Шупічуку. 

l

Як бачимо, незважаючи на спекотну серпневу пору, хлібороби Ковельщини жнивують, як-то кажуть, в поті чола свого, дорожать кожною погожою годиною. Побажаємо ж їм високих намолотів, гарної погоди і щедрого ужинку!

Тетяна БЕРЕГА.

НА ЗНІМКАХ:  вгорі ліворуч – керівник СТзОВ «Дружба» Валерія ЯРОМЧУК і агроном Микола ЗАТЕРЧУК на пшеничному полі; внизу ліворуч – головний агроном СТзОВ «Зоря» Валентин  СИДОРЧУК; в центрі – керівник СТзОВ «Вежа» Тетяна ЗІНЧУК і заступник начальника управління регіонального розвитку РДА Тетяна ШАВЛАЙ; внизу – механізатор Микола ПЕТЛЮК із сином; вгорі праворуч – жнивні роботи у СТзОВ «В. Прометей»; директор сільгосппідприємства Анатолій РАДЧУК.

Фото автора. 

Минулого понеділка журналісти «Вістей Ковельщини» разом з представниками регіонального управління райдержадміністрації відвідали господарства району, щоб ознайомитися із ходом жнивних робіт. Зокрема, вони побували на полях СТзОВ «Дружба», «В. Прометей», «Зоря», «Вежа». Що ж там побачили?

Як відомо, хорошого господарника  можна зустріти на виробництві, а тим більше – в жнива. Коли гаряча пора, Валерія  Яромчук на полі разом із  агрономом Миколою Затерчуком  контролюють виробничі процеси.

Обмолочено в товаристві 125 га озимої пшениці, середня урожайність – 44 ц/га. Після збору озимої пшениці приступають до збору ярої пшениці. Сумлінно працюють комбайнери  Олег Володькін, Станіслав Кухта, Володимир Стоянович, Віктор Корнелюк, водії Віктор Андросюк, Володимир Михайлюк,  Андрій Корольчук,  трактористи   Анатолій Стасюк, Петро Стасюк, Володимир Михайловський. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 928

1 серпня у Ковелі на фасаді військкомату відкрито ще одну меморіальну дошку. Цього разу - на честь загиблого в АТО командира мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади, капітана Андрія Задорожнього (на знімку).

Кадровий офіцер загинув, рятуючи свого товариша по службі, 1 серпня 2014 року. Указом Президента України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Без батька залишилось двоє дітей.

Згадати подвиг Героя, висловити співчуття і щиру вдячність рідним прийшли представники міської та районної влади, бойові побратими, друзі, небайдужі ковельчани.

Військовий комісар Сергій Гладун розповів про жахливі події 2014 року, які принесли багато горя в українські родини. Не оминула біда і мешканців нашого міста. Ковельчани пам’ятатимуть про мужнього військового, достойну людину, уродженця Донеччини, який віддав життя за рідну землю і знайшов вічний спочинок у Ковелі.

З теплотою про Андрія Задорожнього говорили колеги по службі, бійці мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади. За їх словами, він був дуже відповідальним, і своїх солдат навчав на власному прикладі з честю і гідністю виконувати військовий обов’язок, бути вірним присязі у будь-якій бойовій ситуації. Згадували про Андрія Володимировича як про хорошого, надійного командира, який нікого не залишав в біді. Це він довів не лише своїм життям, а й навіть смертю.

Право відкрити меморіальну дошку надали захисникам України Сергію Фураєву та Олександру Кондисюку. 

Звернулася до учасників заходу секретар міської ради Віра Федосюк: «Ми схиляємо голови у печалі і водночас захоплюємось подвигом офіцера з великої літери, Народного Героя України. Висловлюю щирі співчуття рідним Андрія Володимировича. Ваша втрата – надзвичайно тяжка і непоправна. Важко добрати слів, аби розрадити. На жаль, передчасно цей світ залишають найкращі. А наш обов’язок людяності – пам’ятати про полеглих воїнів» 

На заході виступили голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло.

Прийшла до військкомату і вдова Наталія Задорожня разом із шестирічною донькою Анічкою. Жінка не могла стримати сльози, згадуючи чоловіка, розповідаючи про його коротке, сповнене хорошими вчинками життя. Наталя подякувала владі та всім присутнім за встановлену меморіальну дошку і за пам’ять про її Андрія.

Освятили меморіальну дошку священики УПЦ КП о. Матвій, о. Віталій, о. Ростислав.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблого героя. 

Вл. інф.

Фото з архіву відділу внутрішньої та інформаційної політики РДА. 

1 серпня у Ковелі на фасаді військкомату відкрито ще одну меморіальну дошку. Цього разу - на честь загиблого в АТО командира мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади, капітана Андрія Задорожнього (на знімку).

Кадровий офіцер загинув, рятуючи свого товариша по службі, 1 серпня 2014 року. Указом Президента України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Без батька залишилось двоє дітей.

Згадати подвиг Героя, висловити співчуття і щиру вдячність рідним прийшли представники міської та районної влади, бойові побратими, друзі, небайдужі ковельчани.

Військовий комісар Сергій Гладун розповів про жахливі події 2014 року, які принесли багато горя в українські родини. Не оминула біда і мешканців нашого міста. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 705

Чи задумувався ти, шановний читачу, над проблемою залежності людського єства від різноманітних чинників та впливів? Є, наприклад, залежність від алкоголю, паління, наркотиків, комп'ютера, телевізора і… корупції. Мій добрий друг Євген, який все життя намагається жити чесно, сьогодні заявляє: "В "старі" часи соромно було давати і брати хабарі, сьогодні соромно їх не давати і не брати".

"Боротьба" з корупцією, яку  ми спостерігаємо на телеекранах, – це звичайнісінькі шоу, піар-акції, які мають відволікти нас від проблем насущних. Ці шоу і на піввідсотка не наближають нас до перебудови суспільних стосунків з моральними чеснотами, справедливістю та гідністю. 

Спробуємо поглянути на анатомію "тіла" корупції. Мій співрозмовник – Іван Павлович, колишній працівник правоохоронних органів. 

l

– Іване Павловичу, що робити?  Гине наша незалежна держава. Потопає в болоті корупції. Чому можновладці свідомо "вирощують квіти" на могилу молодої країни? Пропадемо ж!

– Воно-то так, але  питання не просте. На мою думку, корупція – явище у нас всенародне. Воно проростало на полях бюрократичної радянської системи, а  свого розквіту досягло при нашій демократичній вольності.  Буття формує свідомість.

– Ви такі речі промовляєте, що страх огортає душу.

– Який там страх! Це спосіб виживання. Посудіть самі: лікар з вищою освітою отримує 2-3 тисячі гривень зарплати. За такі гроші сім'ю не утримаєш, автівки до смерті не будеш мати. А він же вважає себе інтелігентом-європейцем. Ото ж, покладені в кишеню халата 100-200 гривень, а деколи й "зелених", з одного боку, – це винагорода за надану послугу (така собі "премія" за хорошу роботу), з іншого – компенсація за недооплату державою його професійної діяльності. Скажіть, як оцю мікрокорупцію можна відносити до злочину?

А подібні речі, мов метастази  раку, проникли у всі сфери життєдіяльності: до чиновництва у владі, вчителів, правоохоронців, митників, прикордонників та інших.

– Побійтесь Бога! Ви вважаєте, що корупція – це запорука виживання? Але ж погляньте: одні жирують, гасають на небачених досі позашляховиках, будують розкішні палаци і ніжаться на найкращих курортах світу, а інші бідують. На хліб та молоко власних статків ледве вистачає.

– Кожному своє – такий світ. Умови виживання спонукають до пошуку. При бурях в океані виживає сильніший. Там не діє моральний Закон, християнські чесноти та справедливість.

– Але ж коли не діє Закон, немає держави. Суспільство, народ по похилій скочуються не просто до моральної і матеріальної бідності, а в безодню, звідки повернення немає. Хіба може існувати система, у якій маленькі гвинтики та шестерні не змащені, а великі – тиснуть на них силою і нищать загальний рух? Бог і природа у всьому створили гармонію, а хтось її руйнує.

А погляньте на вибірковість Закону.  Бідняк взяв мішок зерна і по "справедливості" отримав п'ять років в'язниці. Той, що привласнив мільйон, не тільки не буває покараним, а стає для декого своєрідним прикладом для наслідування в сірих хмарах теперішнього буття.

Що не кажіть, а при "совєтах" такого не було.

– Було, ще й як! Можливо, не такі масштаби, а суть та ж сама. Хіба забули, що генсек компартії Брежнєв мав автопарк “іномарок”? Таксисти своєю виручкою ділилися з начальством, а те підкріпляло "збіднілих" вищестоящих.

Мікрокорупція існувала і у вищих навчальних закладах.

– Не переконаєте – ладу в тій системі було більше. Та й  стражі порядку були чеснішими, відповідальнішими і честь мали.

– І сьогодні,  і вчора, і позавчора в суспільстві уживалися і злочинні елементи, і зразки беззавітного служіння народу та державі. Немає сенсу захищати ту чи іншу систему. Існує закономірність: бідність, рабство, лібералізм у законодавстві народжують великі та малі зловживання.

Як зароджується вірус корупції, знаю із власного житейського досвіду. У 80-их роках ХХ століття я вступив до інституту на заочну форму навчання. Відомо, що ця форма навчання не передбачає глибоких знань, але дає можливість здобути диплом про вищу освіту.

Вже на перших курсах на окремих предметах я спіткнувся і нахватався "хвостиків". Мрія про диплом поступово здавалася нездійсненною. В голові крутилася "думка": я не здатен осилити технічні предмети. "Не журись", – заспокоювали мене досвідчені заочники. – Все буде добре – прорвемося".

В системі навчання  є завжди слабкі місця, пов'язані з людським фактором. Тобто, були викладачі, які за матеріальне заохочення готові в залікову книжку поставити таке необхідне "задовільно". З допомогою новоявлених "наставників" мої спроби виявилися вдалими – я подолав заборгованість.

Не подумайте, що схилити викладача до отих незаконних "преміальних" легко. Потрібно знати його психологію, мати уявлення, що любить: гроші, коньяк чи відпочинок в ресторані. Обов'язково познайомитись із посередниками, яким він довіряє.

Мій друг Михайло, львів'янин, студент-вечірник, в тих справах був віртуозом. У мутній водичці хабарів плавав, як риба. Я поплив за ним і… потрапив на "гачок".

На одному з технічних предметів ми спіткнулися - викладач був чесним і вимагав чесних знань від студентів. Більше того, Михайло необачно пішов напролом – тобто в квартиру викладача із своїми "дарунками" і був видворений  звідти, а разом з тим на довгий час з інституту.

"Ми підемо іншим шляхом", – вирішив я. – Глибока розвідка показала, що викладач Аркадій Петрович (до речі, ковельчанин), ветеран війни, добропорядна людина, відпочиває влітку в Ковелі і там має старих друзів-побратимів.

Прорахувавши все – і психологію, і тактику, і стратегію, я, мов новоявлений Остап Бендер, навантажений наливками та закусками, в супроводі двох сивочолих ветеранів переможно крокував "в гості" до мого викладача.

Нас зустріли привітно і радісно. Розмова точилася мирна і довірлива, але ні про що – так собі: спомини та розповіді про життя-буття.

І раптом, коли всі "розігрілися", Аркадій Петрович по-батьківському звернувся до мене: "Вийдемо, юначе, на свіже повітря". Серце моє затріпотіло, як у пташки, що потрапила до рук птахолова. Я чекав суворого вердикту не на свою користь.

Аркадій Петрович, усміхаючись, сказав: "Я знаю, чому ти тут. Хочеш, щоб я поставив без перевірки знань позитивну оцінку. Не вийде! Невже ти такий дурний, що не можеш вивчити предмет хоч "на трійку"? У вересні чекаю на перездачу".

Оте "невже ти такий дурний" раптом перевернуло мій внутрішній світ. Воно запало у свідомість і поселилося там. Подіяло, як чарівний, гіпнотичний наказ екстрасенса.

З того часу я ні один предмет не "викуповував", а осягав знання, які здобував студіюванням тих чи інших дисциплін. Страх, викликаний невпевненістю і думкою, що "я не вмію, я не можу, я не осягну" – вивітрився назавжди. Залікову книжку перед захистом дипломної в секретаріат факультету я здавав другим! Це була перемога.

Так, завдяки випадку я вилікувався від вірусу корупції. На жаль, багато хто впевнений, що по кривій швидше дійдеш до заповітної мети.

– Ось бачите, Іване Павловичу, щоб краще жити, потрібно змінювати систему взаємостосунків у суспільстві.  І це можливо. Майдан Гідності стукає у наші серця.

– Майдан – це революція. А всі революції на своїй хвилі на берег нових формувань приносили більше сміття, ніж блага.

До влади подекуди прийшли не чесність, гідність і справедливість, а нахабство, брехня, корупція. Сьогодні модно у всьому звинувачувати Президента, Верховну Раду, Кабмін, місцеву владу. Але ж це – наш вибір. Їздимо до Європи, бачимо їхні порядки і разом з тим платимо на митницях хабарі. Тому не Майдан вирішує наші проблеми, а сумлінна праця, сувора дисципліна, які, піднімаючи на своїх плечах соціально-економічний та культурно-моральний рівень, покажуть не тільки убогість корупції, а головне – змінять нашу свідомість.

Ми ж "не дурніші" Європи, а де в чому і кращі. Надія живе, і світло близько…  

Анатолій  Семенюк.

Чи задумувався ти, шановний читачу, над проблемою залежності людського єства від різноманітних чинників та впливів? Є, наприклад, залежність від алкоголю, паління, наркотиків, комп'ютера, телевізора і… корупції. Мій добрий друг Євген, який все життя намагається жити чесно, сьогодні заявляє: "В "старі" часи соромно було давати і брати хабарі, сьогодні соромно їх не давати і не брати".

"Боротьба" з корупцією, яку  ми спостерігаємо на телеекранах, – це звичайнісінькі шоу, піар-акції, які мають відволікти нас від проблем насущних. Ці шоу і на піввідсотка не наближають нас до перебудови суспільних стосунків з моральними чеснотами, справедливістю та гідністю. 

Спробуємо поглянути на анатомію "тіла" корупції. 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 541