Четвер, 30 квітня 2020 року, №18 (12710) / Повідомлення в номер /

04.05.2020
Радіють весні, Сонцю, квітам юні мешканці Люблинця Софія та Олена ЛІТВІНЧУКИ. Незважаючи на обмеження, викликані карантином, вони сповнені надій на щасливий завтрашній день, який неодмінно має настати. Тож нехай гарний настрій не покидає дівчат й надалі, як, зрештою, не покидає і всіх читачів "Вістей Ковельщини". Адже завтра – перший день одного з найчудовіших місяців року, багатого і на гарні свята, і на приємні події, і  на корисні й потрібні роботи в полі та  на городі. Про особливості, традиції і прикмети травня редакція планує розповісти у наступному номері в тематичній сторінці "12 місяців", підготовленій громадським дописувачем Ігорем Вижовцем.
Читайте і передплачуйте 
"Вісті Ковельщини" – 
газету для Вас і про Вас!
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
IMG-caf59188e6e3edd96ba5fcc90297691e-V Радіють весні, Сонцю, квітам юні мешканці Люблинця Софія та Олена ЛІТВІНЧУКИ. Незважаючи на обмеження, викликані карантином, вони сповнені надій на щасливий завтрашній день, який неодмінно має настати. Тож нехай гарний настрій не покидає дівчат й надалі, як, зрештою, не покидає і всіх читачів "Вістей Ковельщини". Адже завтра – перший день одного з найчудовіших місяців року, багатого і на гарні свята, і на приємні події, і  на корисні й потрібні роботи в полі та  на городі. Про особливості, традиції і прикмети травня редакція планує розповісти у наступному номері в тематичній сторінці "12 місяців", підготовленій громадським дописувачем Ігорем Вижовцем.
Читайте і передплачуйте  "Вісті Ковельщини" –  газету для Вас і про Вас!
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 411
04.05.2020
Погода в Ковелі 
30 квітня – 6 травня

цвітПогода в Ковелі  30 квітня – 6 травня

Четвер.  Хмарно, дощ.  Температура: 15оС. Вітер північно-західний сильний. 
В ніч на п'ятницю. Ясно. Температура: 7оС.  Вітер північний слабкий.
П'ятниця. Мінлива хмарність. Температура:  17оС. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на суботу. Хмарно, дощ.  Температура:  10оС. Вітер південний  помірний.
Субота. Хмарно,  дощ.  Температура:  16оС. Вітер  північно-західний помірно сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність.  Температура: 9оС. Вітер західний помірний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 455
Читати далі
04.05.2020 Зінчук Вікторія Петрівна
З людьми 
і для людей

ручкаЗ людьми  і для людей

Не просто поспівчувати – але й допомогти, не тільки пообіцяти – але й виконати, не лише вислухати – а й порадити, взяти на себе ініціативу. Саме такою є громадська активістка, волонтерка,  мешканка Поворська Олена Джумберівна МЕРЗЛЯКОВА. 
Саме такою, а ще щирою, відвертою, людяною і щедрою любов'ю до діток, знаю її я. І не можу не захоплюватися цією жінкою, котра часточку свого серця, власне, час та енергію дарує не тільки своїм двом донечкам, двом синам та двом онукам, але й іншим малюкам. Бо їхні радісні оченята, веселий сміх – єдина винагорода, якої прагне. Знаю про це не з розповідей, а з власного досвіду, бо в непростий для мене і моєї маленької донечки час Олена підтримувала нас, допомагала як рідним. Дякую їй за це безмежно!
– Чужих дітей не буває. Тому не можу залишатися байдужою до проблем матусь, котрі опинилися в скрутному становищі. Намагаюся підтримувати, чим можу.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 453
Читати далі
04.05.2020 Зінчук Вікторія Петрівна

коронаЯк нас дурять

Коронавірус – сьогодні, мабуть, найбільш вживане слово як в Україні, так і в світі. Коронавірусна хвороба та її наслідки – тема номер один у ЗМІ, більшість політичних рішень так чи інакше з нею пов'язані, вона повсюдно на устах. Варто лишень вийти з дому, й про це нагадують напівпорожні вулиці, маски на обличчях людей, черги біля продуктових магазинів… 
А, як відомо, чим більше розмов, тим більше різних чуток, пересудів, побрехеньок й маячні, які сьогодні називають новомодним словом  – фейк. 
У мережі поширюються чисельні "качки" про корона–вірусну інфекцію. Їх розповсюджують через соціальні мережі, телефонні чати.  
Ось, наприклад, найпопулярніша вигадка Москви: коронавірус – це секретна біологічна зброя США або НАТО. Хворобу буцімто спеціально вивели в таємних лабораторіях, а потім заразили нею Китай. Ще одна теорія змови, яку придумав Кремль, – covid-19 до Євросоюзу завезли мігранти, а тому його стрімко розносять саме біженці. Російські медіа також активно поширюють фейки про існування вакцини від коронавірусу й запровадження масового щеплення у країнах ЄС. 
Слідами Росії йде й Китай. Він не лише поширює фейки, написані Москвою, а й складає власні. Так низка провладних китайських ЗМІ поширила інформацію, що коронавірус до Уханю завезли американські армійці ще у жовтні 2019 року. Тоді у Китаї відбувалися Всесвітні військові ігри.   
Але поки зупинюся на цьому й нагадаю, що Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно розглядає дві версії походження цього вірусу: перша – він еволюціював у тварині (ймовірно, в кажана), або ж – потрапив до людей ще в нешкідливому стані і непомітно передавався від людини до людини, поки не став небезпечним для нас.
Будь-яка брехня небезпечна. Особливо, якщо вона стосується здоров'я. З'явилося й на цю тему чимало "баєчок", які поширюються з вуст у вуста чи набирають тисячі переглядів у соцмережах. А поширення неправдивих чуток, дезінформації, маніпулятивних речей про коронавірус, які розповсюджуються значно швидше, ніж сам коронавірус, сіють паніку, збивають з пантелику, заганяють у депресію й можуть нашкодити більше, ніж сама хвороба.    
Отож,  не вірте в те, що часник, цибуля, лимон та імбир допомагають від недуги. Тому не потрібно спустошувати полиці супермаркетів, скуповуючи ці продукти. Збалансоване і регулярне харчування – ось що найкраще для імунітету. Запам'ятайте: вітамін С не спроможний його підвищити. Але якщо все ж хочете перестрахуватись, то не витрачайтеся на дорогі лимони – справжнім джерелом вітаміну С є набагато доступніша шипшина.
Пити багато води теж корисно. Але запобігти зараженню на коронавірус це не допоможе. Вода не зупинить вірус, котрий вже потрапив на ваші слизові (очі, рот чи ніс), і не здатна якимось чином "вимити" його з організму.
Не допоможе і полоскання горла водою (ані теплою, ані підсоленою). Це може заспокоїти біль у горлі, але немає жодних доказів, що це вб'є коронавірус чи зупинить його проникнення в легені.
На жаль, й регулярне промивання носа сольовим розчином не допоможе не заразитися. ВООЗ зазначає, що існує кілька доказів того, що такий метод може допомогти людям швидше одужати від застуди. Однак респіраторним інфекціям це не запобігає.
Що вже говорити про алкоголь та цигарки. Налягаючи на спиртне, ви лише поповните ряди тих, хто страждає від серцево-судинних захворювань. Паління теж вбиває серцево-судинну систему, згубно впливає на легені, а це при пандемії точно недоречно. Під час куріння  людина ще й частіше торкається обличчя, а, отже, ризик заразитися коронавірусом вищий. Тому думки, нібито гарячий дим дезінфікує дихальні шляхи – нісенітниця із нісенітниць. 
Думка, що вакцини, які захищають від пневмонії, створюють імунітет від covid-19, неправильна. Й самої вакцини від коронавірусу поки що немає. Науковці лише на етапі розробки. Хоча днями з'явилась новина про те, що Великобританія запустила у масове виробництво потенційну вакцину проти covid-19. А от у Китаї повідомили про вдале її випробовування. 
Не ловіться на рекламу, що закликає купувати будь-які засоби "для профілактики" чи "знищення вірусів", адже ліків від covid-19 також не існує. Однак інфіковані вірусом повинні отримувати допомогу для полегшення та лікування симптомів, а ті, хто страждає важкими захворюваннями, мають турбуватися про належну підтримуючу терапію. 
А ще важливо пам'ятати про те, що антибіотики "не працюють" проти вірусів – вони знищують лише бактерії. 
Клімат чи погода не впливають на передачу коронавірусу. Вірус covid-19 може передаватися і в холодних, і в теплих регіонах, і зимою, і влітку. Нормальна температура тіла людини становить 36,5 0С – 37 0С, незалежно від температури повітря. Тому захищатися від зараження треба завжди.
А що там з масками? Фейкери, звичайно ж, не оминули й цю тему. Ось тітонька з Інтернету розповідає, як захистити себе не тільки від коронавірусу, але й від інших вірусних інфекцій. Для цього вона радить до медичної маски прикріпити жіночу прокладку, промочивши її прополісом. Не вірте і не випробовуйте цей метод на собі, адже лише отримаєте проблеми зі слизовою носа. 
Медичні маски – це взагалі окрема розмова. Бо, на мій погляд, обов'язкове їх використання на вулиці – це теж у наших умовах не дуже продуманий, ба навіть хибний крок. Маски мають бути на обличчі в медичних закладах або ж там, де є велике скупчення людей, впевнені лікарі-інфекціоністи. А от повсякчас смикати їх на обличчі, поправляти, носити у кишенні чи сумочці, а потім знову одягати (більшість так і робить, судячи з не дуже-то  охайного вигляду масок, які дехто носить), аж ніяк не допоможе запобігти коронавірусній інфекції. 
Швидше навпаки, бо саме на медичній масці коронавірус живе найдовше. І не забуваймо, що маска не захищає від зарази – її слід носити, аби не поширювати хворобу і міняти кожні дві години або після кожного використання. Тож навіщо таким чином провокувати здійснення прогнозів МОЗ, де передбачають, що коронавірусом в Україні перехворіє 80 відсотків громадян?
Але зважаючи на те, що у нас коїлось і коїться з пожежами в Чонобильській зоні й не тільки, станом повітря, яким ми дихаємо, нам доведеться ходити у масках і без коронавірусу.
Підготувала  
Коронавірус – сьогодні, мабуть, найбільш вживане слово як в Україні, так і в світі. Коронавірусна хвороба та її наслідки – тема номер один у ЗМІ, більшість політичних рішень так чи інакше з нею пов'язані, вона повсюдно на устах. Варто лишень вийти з дому, й про це нагадують напівпорожні вулиці, маски на обличчях людей, черги біля продуктових магазинів… 
А, як відомо, чим більше розмов, тим більше різних чуток, пересудів, побрехеньок й маячні, які сьогодні називають новомодним словом  – фейк. 
У мережі поширюються чисельні "качки" про корона–вірусну інфекцію. Їх розповсюджують через соціальні мережі, телефонні чати.  
 
Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 682
Читати далі
04.05.2020

20200427_095204Карантин – дописували не перешкода

Тривалий час українці перебувають на карантині, викликаного епідемією коронавірусу – своєрідної "чуми" ХХІ століття. По-різному почувається кожен  з нас у ці тривожні і неспокійні дні. Одні продовжують працювати на виробництві, другі господарюють на дачах і городах, треті читають книги, переглядають улюблені кінофільми в ноутбуках або дивляться розважальні телевізійні програми.
Щоправда, є й такі, що не знаходять собі місця від нудьги, комплексують і не можуть позбутися стресу. Тож нехай прикладом для них стануть дописувачі "Вістей Ковельщини", які не падають духом, намагаються кожен прожитий день використати з користю для справи і написати листа до редакції улюбленої газети. Про декого із них – наша сьогоднішня мова.
Так, ковельчанка, вчитель-пенсіонер, давня читачка "міськрайонки" Тетяна Олексіївна Аврахова вирішила поділитися гарним настроєм, який створили їм працівники супермаркету "Наш край", яким вміло керує здібний організатор торгівлі Надія Василівна Суріна (на знімку ви бачите один з моментів роботи “Нашого краю”). Свій допис вона назвала коротко  – "Щира подяка":
"Від імені пенсіонерів, яких обслуговують в магазині "Наш край" (вул. Грушевського, 10) хочу щиро подякувати колективу цього закладу за увагу до нас, за Великодню радість, яку вони подарували нам, ветеранам праці, напередодні свята Воскресіння Христового.
У магазині всім пенсіонерам, які мають картки для покупок, подарували товару на 70 гривень, а ще кожному – безкоштовно пасочку. Такого ще не було!
Велике "спасибі" Вам усім за цю добру справу. Бажаємо, щоб Ваш заклад завжди процвітав, приносив всім покупцям тільки радість, а Вам – велике задоволення від праці.
Щиро вітаємо Вас всіх з цим святом, адже це не просто свято – це Торжество із Торжеств, свято над святами.
Бажаємо Вам всім міцного здоров'я Божого благословення, невмирущої любові, надії і міцної віри в Господа нашого Ісуса Христа. Хай Вас Бог благословляє, добро і мир всім посилає і з нами він живе.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!”.
А ще Тетяна Олексіївна окремо додала такий текст: "Також хочемо привітати із Великодніми святами колектив редакції газети "Вісті Ковельщини".
Дякуємо щиро за Вашу невтомну працю, за правдиве висвітлення нашого життя. В такий важкий для країни час Ваш колектив сумлінно працює заради людей. Це – просто подвиг з Вашого боку.
Дай Вам, Боже, здоров'я, миру і Великодньої радості!".
Працівники редакції зворушені такими гарними словами на свою адресу. І хоч вони не вважають подвигом  те, що роблять, бо це – їх професійний обов'язок, але приємно чути таку високу оцінку своєї праці. Хоч, правду кажучи, карантин, що затягнувся, недодає впевненості у завтрашньому дні, адже доходи від реклами впали, продаж газет вроздріб припинився, інших джерел поповнення редакційної "скарбниці" не проглядається. 
Тож доводиться журналістам "затягувати паски", економити у великому і малому. Але духом не падаємо, бо розуміємо: газета потрібна людям. Отож, як кажуть, тримаємося до останнього "патрона".
l
Не  дає духом впасти і наш друг, діловий партнер і просто творча людина Іван Олександрович Ярошик, лікар-стоматолог за фахом, якого добре знають ковельчани. Не буває такого дня, щоб цей життєлюб не порадував колег по перу новим творчим доробком. Тематика його віршів надзвичайно широка: тут і політика, і економіка, і соціальна сфера, і боротьба з корупцією, і любов до рідної землі, і ненависть до ворогів України, і велика повага до ветеранів війни і праці, учасників національно-визвольних змагань.
А ще імпонує те, що Іван Ярошик – великий оптиміст, котрий впевнено дивиться у майбутнє. Тому свої поетичні рядки присвячує не тільки сьогоднішнім подіям, а й тим, що мають настати. Він, наче легендарний Нострадамус, дивиться далеко вперед і ніби заохочує читача: "Вір у завтрашній день, і твоя мрія обов'язково збудеться!". Тому вже сьогодні оспівує прийдешній День Перемоги, День Матері, День сім'ї, День прикордонника і т. д., і т. п., сподіваючись побачити свої твори на шпальтах "Вістей Ковельщини".
Не міг оминути увагою Іван Олександрович Міжнародний день Землі, який світова спільнота відзначала 22 квітня. Матінці-годувальниці він присвятив такі хвилюючі слова:
Годувальниця люду,
 Сонця голубка,
У життєвості спраглій –
 трудяга.
Дух коріння-насіння,
 плоті зернинка,
Святості гречкосія
 наснага.
Посестра пісні, степна
 Галатея,
З Місяцем  – в парі-долі любовній.
Вольності-вольниці зоряна Фея,
Всевишнім лоном годить вповні…
Боже, бережи землю рідну,
З терновим вінком – калину.
Солов'їно-пісенний розмай,
Колисково-заквітчаний край.
Боже, бережи матір волі,
Чернечі кручі Дніпрові.
Молимось, земле, в святу годину:
"Боже, спаси і помилуй!".
А ці рядки поета навіяні красою другого весняного місяця – квітня:
Квітневих зір вербове небо мліє,
Весняної блакиті рай душі.
До серця горнеться "шитвом" калини
Цвіт-візерунок білих Божих днів.
Пташина заснувала літ основу,
Гніздо на комині, лелеки плід.
О, доле, благодаті-ласки доле,
Люби-кохай, молись: "Кохай-люби!".
Зелене Сонце, вишиті дороги -
У верховині юних ясенів.
У скронях спокою сивинки болю -
Матусі квіт, як колисковий світ…
l
Залюблений у рідну землю мешканець села Волі Тойкутської сільської ради, дбайливий господар і пристрасний шанувальник "тихого полювання" Володимир Зінчук. Він володіє рідкісним даром - бачити у звичних, буденних речах поетичний образ. Отож зворушливо описує лісових звірят, птахів-щебетунів, домашніх тваринок, рослин і квіточок. Наприклад:
Котик любить рибку їсти,
Не бажає в воду лізти.
Бо для того, щоб впіймати,
Треба вчитися пірнати.
Тож впіймає рибку разом
Із Андрієм-"водолазом".
Або:
Жив у садочку їжачок,
Назбирав він гілочок.
Поклав гарно в "рюкзачок",
Щоб нагріти діточок.
Змайстрував він їм хатинку -
Не хатинку, а картинку.
Гарно стало, тепло стало -
Місця є тепер чимало.
Не страшна уже й зима:
В хаті холоду нема.
 Хвилює нашого дописувача й пандемія коронавірусу:
Мільйони років вірус існував,
Нарешті він корону "зажадав".
І пандемію в віз став запрягати,
Людей щоб сильно налякати.
Страху  нагнала лютая "мікроба",
Вже й наші душі гнітить та
 хвороба.
Ще будуть довго нас лякати
І в карантин всіх заганяти.
І мусим маски одягати,
Боятись по землі ступати.
І лиш на Бога сподіватись,
Послаблення режиму
 дочекатись.
А я скажу: "Є ліки в нас природні,
На всі хвороби вони пригодні:
Цибуля, сало, часничок. 
"Прийняв" – танцюй хоч козачок.
Та й рух нам сили додає,
В роботі – щастя все моє.
Забудь свій телевізор, інтернет,
Природу полюби, не кабінет!
Що ж, прислухаймося до мудрих слів досвідченого природолюба і землероба Володимира Зінчука. Він поганого не порадить.
l
"Карантинною" темою проникнуті поетичні листи ковельчанина, ветерана педагогічної праці Якова Яковича Лавренка. Він добре відомий читачам нашої газети. На жаль, останні його дописи мають занадто "мінорний" характер. Пан Яків навіть назвав їх "Сумними віршами". Ось кілька заголовків деяких з них: "Щоб не лежати", "Друзям", "Карантинні передзвони", "Заповіт онукам". Ми розуміємо причини поганого настрою автора, його депресії. Але щиро радимо: "Не впадайте у відчай, бо нудьга і смуток здоров'я недодають. Вірте у краще, надійтеся на Боже милосердя, і воно Вас не омине".
Із зрозумілих причин ми не можемо опублікувати все написане і надіслане до редакції Яковом Лавренком. Але один вірш (на нашу думку, досить оптимістичний), пропонуємо увазі читачів. Назва його  – "Щоб не лежати":
Напруга в тілі, напруга в думках.
Слабкість і біль у старечих ногах.
Щось заспокійливе зараз знайду –
Відганяю від себе лиховісну біду.
Доле моя! Заспокой мою душу,
Заради рідних пожити ще мушу.
Буду ходити – ще не впаду,
Спокій у тіло сам заведу.
Якщо зустрінеш, юнко й юначе,
Того, хто хитається, йдучи один,
Знай: він бореться з тілом лежачим,
Хоче пожити й помріяти він!
Є в редакційній пошті листи, автори яких засуджують тих, хто не дотримується вимог карантину, піддає ризику захворіти не лише себе, а й оточуючих. Особливо це було помітно у Великодні свята, про що повідомляли засоби масової інформації всієї країни. Деякі люди йшли до храмів без захисних масок, не дотримувалися необхідної дистанції. Окремі священики самі грубо нехтували правилами безпеки (причащали з однієї ложки всіх бажаючих, без  перешкод пропускали прихожан до церкви тощо).
Велике обурення викликала у ковельчан  "акція" в одному з ковельських храмів, коли о 2-й годині ночі там організували феєрверк-салют, який тривав хвилин 10. "Цікаво, чи поліцейські склали акт про грубе порушення вимог законодавства священиком і  вірянами,  чи просто "не помітили" цього? – запитує одна з ковельчанок. – І чи морально у такий складний час, як нині, коли щодня помирають десятки українців, влаштовувати подібні розваги? Чи не краще було б кошти, витрачені на цю безглузду і нікому не потрібну акцію, переказати на матеріальну допомогу хворим, яких в Україні дедалі більше? Та й медикам, які мужньо протистоять коронавірусу, ці декілька тисяч гривень аж ніяк не зашкодили б".
Звичайно, відповідей на запитання  нашої землячки ми не знаємо, хоч її позицію розділяємо. Можливо, ситуацію нам прояснять працівники ковельської поліції, яких було досить багато на вулицях Ковеля у ту ніч. Та й відповідь настоятеля храму, назву якого ми з етичних міркувань не називаємо, була б дуже доречною.
Як бачите, дорогі читачі, карантин не заважає творчим людям писати, ділитися своїми думками і переживаннями, говорити подячні слова на адресу тих, хто цього заслуговує, як, зрештою,  критикувати осіб, для яких – закони не писані. Така активність шанувальників газети втішає і дає підстави сподіватися на те, що все у нас має бути добре.
 Михайло КУЗЬМУК.
Р. S. Нещодавно до редакції зателефонувала ще одна активна дописувачка газети Марія Семенівна Нікітюк. Вона попросила звернутися до людей із проханням  обов'язково виконувати поради медиків і одягати захисні маски. "Я охоче ношу таку маску, – сказала пані Марія. – У ній почуваюся комфортно і захищено. Тож бережіть себе і слухайтеся лікарів!".
М. К.
Тривалий час українці перебувають на карантині, викликаного епідемією коронавірусу – своєрідної "чуми" ХХІ століття. По-різному почувається кожен  з нас у ці тривожні і неспокійні дні. Одні продовжують працювати на виробництві, другі господарюють на дачах і городах, треті читають книги, переглядають улюблені кінофільми в ноутбуках або дивляться розважальні телевізійні програми.
Щоправда, є й такі, що не знаходять собі місця від нудьги, комплексують і не можуть позбутися стресу. Тож нехай прикладом для них стануть дописувачі "Вістей Ковельщини", які не падають духом, намагаються кожен прожитий день використати з користю для справи і написати листа до редакції улюбленої газети. Про декого із них – наша сьогоднішня мова.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 466
Читати далі
04.05.2020

параДолю не оминеш

Присвячую тим, 
хто кохав і кохає
Той новорічний вечір Олена і Анатолій запам'ятали на все життя. Ще день тому вони й гадки не мали, що доля подарує їм у ніч з 31 грудня на 1 січня  зустріч біля святково прихорошеної ялинки в селищі ковельських машинобудівників. І не просто зустріч, а перше побачення двох раніше не знайомих одне одному людей.
А все починалося традиційно: вечірка у колі друзів, передзвін келихів із шампанським, сміх, жарти і, як годиться, привітання: "З Новим роком! З новим щастям!". По тому хлопці і дівчата гуртом вирушили до новорічної ялинки, де у цю пору, за традицією, збиралася сільмашівська молодь. Та й старші віком люди, яким надокучив телевізор, теж виходили подихати свіжим повітрям і помилуватися салютами й феєрверками.
Анатолія Олена помітила здалеку: високий, стрункий, модно одягнутий, він вирізнявся поміж інших якоюсь особливою чоловічою вродою, врівноваженістю і таємничим блиском в очах.
Підійшовши до юнака, дівчина запитала без особливих церемоній:
– А ти хто такий? Чому я тебе не знаю?
Хлопець трохи знітився, але, глянувши на усміхнену і розпашілу красуню, швидко оговтався і сказав:
– Я тут живу з батьками. Нещодавно демобілізувався, тепер відпочиваю після служби. Ось і сюди зайшов подивитися.
Скромність, вроджена інтелігентність нового знайомого приємно вразила Олену. Серце в грудях закалатало сильніше, а в думках  визріла майже несамовита ідея: "Він має бути мій! Я доб'юся цього!". Схоже, що й Анатолію Олена припала до душі. А тому, досхочу потанцювавши довкола ялинки, він запросив її додому на каву. З батьками жив неподалік, тож дівчина охоче погодилася.
З тих пір їх зустрічі стали регулярними. Анатолію з Оленою було цікаво: сам спокійний, врівноважений, він зачаровано вслухався у кожне слово цієї енергійної, темпераментної і розумної юнки. Згодом познайомився з її мамою – педагогом за освітою, духовно багатою особистістю. Коли збиралися разом, було про що поговорити – спільність інтересів та захоплень єднали.
Батьки Анатолія не заперечували проти дружби  сина з Оленою, бо вважали, що настав час  для створення   сім'ї. Здавалося, що ось-ось молоді освідчаться одне одному в коханні, а там і до весілля недалеко.
Та не так сталося, як гадалося, адже недаремно кажуть, що біда і радість поруч ходять. Хтось наговорив дурниць Олені на Анатолія, а Анатолію – на Олену. Видно, заздрощі взяли гору над здоровим глуздом. Як результат, кохання, яке здавалося міцним і непорушним, дало тріщину, а згодом розбилося в друзки: Олена погодилася вийти заміж за знайомого бізнесмена. Анатолій теж не залишився в "боргу" – запропонував руку і серце однокласниці.
Руку він, звичайно, запропонував, а серце не зміг – у ньому залишилася кохана Оленка. Вже й весілля зіграли, і жити разом почали, а омріяного домашнього затишку не було. Не почувалася щасливою й Олена. Виявилося, що її чоловік – людина егоїстична і підступна. Єдине, що тримало в сім'ї, – вагітність, адже незабаром мала родити.                                                                                                                                                                    
Потрапила в пологовий будинок взимку, почуваючись зле. Про її недугу від знайомих довідалася мама Анатолія, яка тут же зателефонувала сину. Тільки й сказала: "Оленці погано. Може, варто поїхати?".
Анатолію двічі не треба було говорити. Він негайно розшукав свого давнього друга і попросив підвезти до лікарні. Коли зайшли в приймальне відділення, чергова медсестра запитала: "Ви до кого?". "До Олени", – голосно сказав Анатолій. "А ви хто?". Мить помовчавши, той відповів: "Чоловік…".
Вийшовши у коридор і побачивши Анатолія, молода жінка трохи не впала. "Ти чого тут?" – запитала, тамуючи біль. "Я прийшов до тебе, бо кохаю, – тихо мовив чоловік, і на очах у нього забриніли сльози. – Я дуже переживаю за тебе, і батьки переживають". "Все буде добре, – намагаючись бути спокійною, прошепотіла Олена. – Повертайся додому, не хвилюйся. Тебе чекає дружина і батьки".
"Але я люблю тільки тебе! – в розпачі, майже ридаючи, видихнув Анатолій. – Так, я зараз поїду додому, але знай: навіть якщо ми не станемо подружжям, я тебе в спокої не залишу – ти будеш моєю!".
Повернувшись, він швидко вийшов з приймального відділення. На дворі падав густий сніг. Такий самий, як у ту щасливу новорічну ніч, коли вони познайомилися біля "сільмашивської" ялинки.
l
Олена незадовго народила сина. Назвала його Анатолієм. Згодом подала на розлучення. Чоловік надто не перечив, бо давно зрозумів: вони – не пара. Розлучився й Анатолій, дружина якого, користуючись добротою чоловіка, вела себе не надто цнотливо, а іноді просто негарно…
І ось настав день, коли Олена і Анатолій зустрілися під Новорічною ялинкою знову. На  цей раз не в районі "Ковельсільмашу", а в центрі міста. Знову падав густий сніг, і очі жінки сяяли щастям та надією.
– Виходь за мене заміж, – трохи ніяковіючи, сказав Анатолій.
– Але ж у мене дитина, – тихо мовила Олена.
– Не хвилюйся. Я стану хлопчику другим батьком. Зрештою, думаю, ми з тобою народимо ще не одного козака.
Мить помовчавши, додав:
– Я ж тобі казав, що ти будеш моєю. От і стань нею. Як не крути, а долю не оминеш.
Через деякий час вони одружилися. І було весілля, і були музики, і були поцілунки під вигуки: "Гірко!". Тільки молодятам гірко не було – вони знайшли одне одного через довгі літа розлуки.
А незабаром у них – срібне весілля…
Олекса ДОСВІТНІЙ.
Присвячую тим,  хто кохав і кохає
Той новорічний вечір Олена і Анатолій запам'ятали на все життя. Ще день тому вони й гадки не мали, що доля подарує їм у ніч з 31 грудня на 1 січня  зустріч біля святково прихорошеної ялинки в селищі ковельських машинобудівників. І не просто зустріч, а перше побачення двох раніше не знайомих одне одному людей.
А все починалося традиційно: вечірка у колі друзів, передзвін келихів із шампанським, сміх, жарти і, як годиться, привітання: "З Новим роком! З новим щастям!". По тому хлопці і дівчата гуртом вирушили до новорічної ялинки, де у цю пору, за традицією, збиралася сільмашівська молодь. Та й старші віком люди, яким надокучив телевізор, теж виходили подихати свіжим повітрям і помилуватися салютами й феєрверками.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 849
Читати далі
04.05.2020

IMG-7cb6b6c7e2e24cdde229cc7172e42eb0-VЇї найбільше багатство

Ніна Архипівна Нечіпко розміняла сотню літ. Важким було її життя, але вона на нього не скаржиться, а дякує  Богу , що до цього часу ще ходить по цій грішній землі. Народилася в селі Ружині (колонія "Ставища") Турійського району 1929 року на старий Новий рік. Сім'я була велика - шестеро дітей: три дочки і три сини. Батьки мусили важко працювати, щоб прогодувати дітей. 
– Мій батько і троє братів грали на весіллях, – розповідає бабуся. – У нас в хаті була така велика труба закручена, барабан, кларнет і саксофон. Ото музика і виручала нас. Дуже файно батько з братом грали,  за те і кликали їх на весілля й  платили якийсь гріш. Я тільки два класи польської школи закінчила. А потім почалася війна. Бомблять самольоти над річкою, А ми втікаємо, хто куди. Батько меншу сестру тримає  на руках, щоб перенести через річку. Пулі свищуть – страшно так! Дві сестри поранило.
Вся сім'я втікала подалі від лінії фронту і опинилась у селі Дрозднях  Ковельського району, де пробули три  місяці. Поліну (старшу сестру) поранило, і вона відстала від сім'ї. Тож змушена була повернутися додому. Ніч, темно, а вона поранена дошкандибала до свого льоха, де її знайшли німці. 
– Нашу поранену  сестричку  забрали німці в плєн, їй тоді було 15 літ, – з сумом пригадує Ніна Архипівна. – В Німеччині її німці і лікували. Вона там мусила збирати каміння по полях – таку роботу їй дали.
Після закінчення війни сім'я повернулася під Ружин в колонію "Троскоти". Жити немає де. Дві корови і хата згоріли - не зосталось нічого. Батько Ніни Архипівни зробив сам бункер, щоб було де жити. Мати мусила шукати якийсь підробіток щоб утримувати сім'ю. Часто брала з собою Ніну у Володимир- Волинський  копати бульбу, варити хазяям їсти, в'язала панчохи. А додому за роботу привозили жито, яке мололи у жорнах, пекли хліб і так виживали.
– Потім знову біда постукала у нашу сім'ю, – розповідає Ніна Нечіпко. – Після війни приїхали мінери розміновувати поля. Батько пішов їм показувати, куди йти і де розмінувати. Випадково наступив на міну, і йому відірвало ногу. А згодом брат став показувати дорогу якійсь жінці, що йшла додому і несла на плечах дитинку. Як тільки вступили на поле,  пролунав вибух. Жінці відірвало обидві ноги, а братові одну. Як не  одна біда,  то друга. Спокою не було ніколи.
В 1951 році Ніна Архипівна вийшла заміж за місцевого хлопця – Григорія Нечіпка. Народилися троє діток  –  Віра, Василь і Валя. Важко жінка працювала в колгоспі. Гній вручну клали під бульбу. Жила спочатку у свекрушиній старій хаті в лісі, потім на хуторі купили землянку, щоб мати свій куток. І лише згодом побудували свою хату. Здавалося, тільки живи уже, життя потроху наладилося. Але на долю жінки випало нове випробування: треба було пережити зраду, сором і образу.
– Чоловік мій " знюхався" із приєжджою і втік з нею у Херсонську область, де вона раніше проживала, – пригадує молоді роки Віра Архипівна. – Та коханка з матирою приїхала в Ружин на проживаніє. Вона там гуляла начорно – мати думала, що вивезе її з села і позбудеться позору. Але хто гуляв , той і буде дальше гуляти. Ото вона і мого чоловіка підобрала. Шлявся,  де хотів. Але довго не жив там з нею, бо грошей не було. Через 10 років обоє назад приїхали в Ружин. Тільки коханка – до матері, а він (сестра якусь бабу знайшла) –  у Ковель. Але і там довго не був – проситися до сім'ї. Каже дітям : "Скажіте матері, щоб прийняла мене,  я вже буду з нею жити..." 
– Як-то мені обідно було, – каже бабуся, – прожили разом в 30 літ,  і на старість отаке треба вчверити. Тож то позор який! Я мусила сама троє дітей на ноги ставити : косила, орала, свинаркою була. А як дітей поженила,  то приплентався до мене – сім'ю згадав. А раніше ми йому не потрібні були. А тепер, як сам нікому не нужний став,  то хвоста між ноги – і до нас!
Заболів мій Гриць туберкульозом, зять завіз у Луків у тубдиспансер лікуватися. Діти їздили провідували, то якось він їм каже : " Що мені діти?.. Аби мати до мене приїхала..."  
Хотівши чи не хотівши,  мусила я Григорія забрати до себе. Добра з ним не мала – горілка його звела: піде кудись на цілий день і не приходить. Швендяв,  де хотів. І через півроку помер. Йому тоді був 61 рік. А які я йому похорони справила! Все село з мене дивувалося: закололи кабана і найняла музику, щоб грала! Хоча він у мене того не заслужив.
 Ніні Архипівні на старий Новий рік виповнилося 91 рік. Вона цікавиться всіма новинами, читає газети без окулярів.  Дає собі раду. Дочка Віра і дві онучки живуть в Ружині – тож бабуся під " присмотром". А менша дочка Валя, яка зараз в Італії, провела матері газ у хату, навезла одежі. Тож бабця Ніна тепер живе, як пані. Всі її люблять. Має 9 онуків, 15 правнуків і 1 праправнучку. Ото й усе її багатство.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Ніна Архипівна Нечіпко розміняла сотню літ. Важким було її життя, але вона на нього не скаржиться, а дякує  Богу , що до цього часу ще ходить по цій грішній землі. Народилася в селі Ружині (колонія "Ставища") Турійського району 1929 року на старий Новий рік. Сім'я була велика - шестеро дітей: три дочки і три сини. Батьки мусили важко працювати, щоб прогодувати дітей. 
– Мій батько і троє братів грали на весіллях, – розповідає бабуся. – У нас в хаті була така велика труба закручена, барабан, кларнет і саксофон. Ото музика і виручала нас. Дуже файно батько з братом грали,  за те і кликали їх на весілля й  платили якийсь гріш. Я тільки два класи польської школи закінчила. А потім почалася війна. Бомблять самольоти над річкою, А ми втікаємо, хто куди. Батько меншу сестру тримає  на руках, щоб перенести через річку. Пулі свищуть – страшно так! Дві сестри поранило.
Вся сім'я втікала подалі від лінії фронту і опинилась у селі Дрозднях  Ковельського району, де пробули три  місяці. Поліну (старшу сестру) поранило, і вона відстала від сім'ї. Тож змушена була повернутися додому. Ніч, темно, а вона поранена дошкандибала до свого льоха, де її знайшли німці. 
– Нашу поранену  сестричку  забрали німці в плєн, їй тоді було 15 літ, – з сумом пригадує Ніна Архипівна. – В Німеччині її німці і лікували. Вона там мусила збирати каміння по полях – таку роботу їй дали.
Після закінчення війни сім'я повернулася під Ружин в колонію "Троскоти". Жити немає де.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 458
Читати далі
04.05.2020

Сторінка- цікавинка
Надпопулярні продукти під час карантину: міфи та факти про них
Надпопулярні продукти під час карантину: міфи та факти про нихСторінка- цікавинка

лимонСторінка- цікавинка

Найпопулярні продукти під час карантину: міфи та факти про них
Під час карантину зріс попит на продукти, які нібито зміцнюють імунітет і допомагають протистояти різним недугам. Але чи працюють народні засоби насправді? У цьому матеріалі ми розповімо вам, чим корисні популярні добавки, а які історії про них — всього лише вигадки.
Куркума
Чай з куркумою став одним з найпопулярніших напоїв. Вважається, що куркума допомагає побороти найрізноманітніші болячки, зміцнити організм, привести тіло в тонус і взагалі є універсальним засобом для поліпшення здоров'я. Чим же куркума корисна насправді?
У куркумі міститься куркумін, і він дійсно має антимікробні та антисептичні властивості, є непоганим природним знеболюючим і антиоксидантом. Але ця речовина з спеції засвоюється організмом тільки на 5-10 відсотків. А ефект від застосування є накопичувальним. Тобто, вживати куркуму в якості добавки потрібно досить довго, щоб вона дала хоч якийсь ефект.
Імбир
Корінь імбиру є знаменитої спецією, з нього роблять чай і інші напої, також його додають в різні страви. Але в чому ж користь? Для початку потрібно сказати, що по-справжньому корисний тільки свіжий корінь. У ньому міститься велика кількість вітамінів С, В, калію, різних масел, також завдяки своїй гостроті він відмінно зігріває.
Імбир корисний для крові, він також допомагає при отруєннях та застуді. Але все-таки не можна сказати, що імбир що-небудь лікує. Швидше він просто допомагає зняти неприємні симптоми. Також його ні в якому случе не можна вживати людям з розладами печінки, жовчного міхура, шлунка і кишечника.
Лимон
Багато хто з дитинства знає, що вітамін С зміцнює імунітет. Але в чаї лимон перетворюється на звичайну смакову добавку. Вся справа в тому, що дорослій людині потрібно вжити 75-90 мг вітаміну С, щоб це мало якийсь ефект. В одній часточці лимона не міститься і десятої частини цієї дози. Щоб отримає необхідну кількість корисного речовини, потрібно повністю з'їсти невеликий лимон разом зі шкіркою.
Також важливо знати, що зловживання вітаміном С може бути небезпечним. Через нього можуть початися проблеми з травленням, тиском і серцем. Тому краще порадитися з лікарем і, за його порадою, додати в раціон вітаміни в таблетках.
Часник
Чимала кількість людей вірить, що за допомогою часнику можна перемогти практично будь-яку заразу. Але ця інформація не до кінця є правдивою.
Часник дійсно має певні антибактеріальні властивості. Тобто, вживання його для профілактики застуди може мати результат. Також він допомагає стабілізувати тиск і трохи поліпшити процес травлення. Але на цьому всі підтверджені факти про користь цього пахучого продукту закінчуються.
Малина
Чай з малиною є дуже смачний і приємно зігріває. Однак, його корисні властивості зведені до мінімуму. У малині міститься невелика кількість ацетилсаліцилової кислоти, яка допомагає боротися з жаром. Також будь-тепле питво, в тому числі і подібний чай, може значно поліпшити загальний стан. Також такий чай є досить поживним.

Під час карантину зріс попит на продукти, які нібито зміцнюють імунітет і допомагають протистояти різним недугам. Але чи працюють народні засоби насправді? У цьому матеріалі ми розповімо вам, чим корисні популярні добавки, а які історії про них — всього лише вигадки.
Куркума
Чай з куркумою став одним з найпопулярніших напоїв. Вважається, що куркума допомагає побороти найрізноманітніші болячки, зміцнити організм, привести тіло в тонус і взагалі є універсальним засобом для поліпшення здоров'я. Чим же куркума корисна насправді?
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 446
Читати далі
04.05.2020
Від  четверга 
до  четверга

ЛюдаВід  четверга  до  четверга

1 травня, п’ятниця
Схід Сонця – 05.56 ;  захід – 20.39.
Місяць – у Діві.
День праці.
Прп. Йоана. Мч. Віктора.
Іменини: Антона, Василя, Віктора, Віссаріона, Юхима, Івана, Кузьми, Тамари, Фелікса.
2 травня, субота
Схід Сонця – 05.55; захід – 20.41
Місяць – у  Діві.
Міжнародний день астрономії.
Прп. Йоана Ветхопечерника.
Іменини: Матрони, Антона, Віктора, Георгія, Івана, Никифора, Трифона, Христофора.
3 травня, неділя
Схід Сонця – 05.53; захід – 20.42.
Місяць – у Діві.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 440
Читати далі
04.05.2020
Гороскоп
з 4 по 10 травня

гороГороскоп з 4 по 10 травня

ОВЕН. Варто подумати про змiну прiоритетiв. Можливо, доведеться робити те, чого ранiше не робили. I краще не панiкувати, а вчитися новому. 
ТЕЛЕЦЬ. Успiх можливий, але потребуватиме великих затрат сил i часу. Маєте розраховувати тiльки на себе. Темп роботи краще не збiльшувати, а навпаки – понизити.
БЛИЗНЮКИ. Проєкти одержать  додатковий поштовх, ще на крок наблизитеся до мети. Цiкавi iдеї та нестандартний пiдхiд дозволять полiпшити добробут.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 462
Читати далі