Погода в Ковелі  

7 – 13 липня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 185

Волонтерство – це  стан  твоєї  душі, Благословенне Богом почуття, коли ти  віддаєш щось своє, власне,  і радий ним поділитися...

Ранок 24 лютого 2022 року  змінив життя  українців, які прокинулися від страшних вибухів. Так почалася широкомасштабна агресія московії на незалежну Україну.

Війна… Це — найстрашніше,  найтрагічніше, найжахливіше слово, яке щодня приносить невимовний біль від втрат, попелить наші землі, руйнує людські долі, вбиває мирне населення, позбавляє життя   маленьких українців, залишає їх сиротами, забирає у людей домівки та найдорожчих людей.  Вдень і вночі українські військовослужбовці жертовно борються за Мир у нашій країні, за те, щоб  покласти кінець цій ординській навалі, за звільнення сіл і міст рідної Батьківщини.

Мабуть, чи не кожен українець тією чи іншою мірою сьогодні став на захист  своєї держави. Багато людей,  незалежно від віку, професії, світогляду, стали волонтерами. Тож сьогодні наша публікація про інший «фронт» —  про «фронт» , який хоч і знаходиться в тилу, але протягом 24/7  наближає  Перемогу над російським окупантом.

 Для мене велика честь  — розповісти про чуйних, відповідальних, невтомних «бійців невидимого фронту», яких з перших днів повномасштабного вторгнення  об’єднало ковельське Товариство Червоного Хреста України, яке запрацювало з новою, ще потужнішою  силою під керівництвом незмінного лідера і людини з великим серцем Людмили Стахорської.

l

— Буквально з перших днів війни    волонтери  Товариства не тільки  мобілізувалися, а  й згуртували небайдужих ковельчан, жителів району, які з готовністю долучилися і долучаються до волонтерської діяльності, — розповіла   під час зустрічі з журналістами пані Людмила.  —  Ми  відкрили широко  двері для волонтерів тимчасового призначення, які до кінця війни будуть працювати  з нами.  Двадцять п’ять постійних волонтерів займаються діяльністю різних підрозділів, розподіляють роботу між тими, хто до нас приєднався. 

Мить помовчавши, запропонувала:

— Пані Світлано, давайте по черзі  познайомлю вас із нашими волонтерами. Хоча тут присутня лише частина  активістів.

Першою хочу відрекомендувати вам  Анну Шуляр, котра є фахівцем у сфері вантажоперевезень та має  досить великий досвід у керуванні цими процесами. Крім того,  Анна  Шуляр надавала й надає  психологічну підтримку усім, хто цього потребує, адже є кваліфікованим психологом.

Зрештою, у  нас усі волонтери  мають  незламний дух, колосальне бажання змінити світ на краще і бути корисними.  Їх прізвища і імена добре відомі. Це – Валентина Конашкова, котра відповідає за медичне устаткування, займається написанням звітів, видачею гуманітарної допомоги; Марина Козакова, яка несе відповідальність за документацію, виписує волонтерські посвідчення, слідкує,  аби вчасно надходила гуманітарна допомога. Берегині людських доль Руслана Голубчук  та Інна Михайлова, які  з перших днів війни організували курси домедичної допомоги. Так, початковий алгоритм дій при наданні першої невідкладної допомоги освоїли понад 2700 бажаючих. Зокрема, відбулося 97 тренінгів.

(Продовження на 2-й і 3-й стор.).

НА СВІТЛИНІ ви бачите  волонтерів ковельського осередку  Червоного Хреста України на чолі  з керівником Людмилою СТАХОРСЬКОЮ. 

Волонтерство – це  стан  твоєї  душі, Благословенне Богом почуття, коли ти  віддаєш щось своє, власне,  і радий ним поділитися...

Ранок 24 лютого 2022 року  змінив життя  українців, які прокинулися від страшних вибухів. Так почалася широкомасштабна агресія московії на незалежну Україну.

Війна… Це — найстрашніше,  найтрагічніше, найжахливіше слово, яке щодня приносить невимовний біль від втрат, попелить наші землі, руйнує людські долі, вбиває мирне населення, позбавляє життя   маленьких українців, залишає їх сиротами, забирає у людей домівки та найдорожчих людей.  Вдень і вночі українські військовослужбовці жертовно борються за Мир у нашій країні, за те, щоб  покласти кінець цій ординській навалі, за звільнення сіл і міст рідної Батьківщини.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 352

Волонтерство – це  стан  твоєї  душі, Благословенне Богом почуття, коли ти  віддаєш щось своє, власне,  і радий ним поділитися...

Ранок 24 лютого 2022 року  змінив життя  українців, які прокинулися від страшних вибухів. Так почалася широкомасштабна агресія московії на незалежну Україну.

Війна… Це — найстрашніше,  найтрагічніше, найжахливіше слово, яке щодня приносить невимовний біль від втрат, попелить наші землі, руйнує людські долі, вбиває мирне населення, позбавляє життя   маленьких українців, залишає їх сиротами, забирає у людей домівки та найдорожчих людей.  Вдень і вночі українські військовослужбовці жертовно борються за Мир у нашій країні, за те, щоб  покласти кінець цій ординській навалі, за звільнення сіл і міст рідної Батьківщини.

Мабуть, чи не кожен українець тією чи іншою мірою сьогодні став на захист  своєї держави. Багато людей,  незалежно від віку, професії, світогляду, стали волонтерами. Тож сьогодні наша публікація про інший «фронт» —  про «фронт» , який хоч і знаходиться в тилу, але протягом 24/7  наближає  Перемогу над російським окупантом.

 Для мене велика честь  — розповісти про чуйних, відповідальних, невтомних «бійців невидимого фронту», яких з перших днів повномасштабного вторгнення  об’єднало ковельське Товариство Червоного Хреста України, яке запрацювало з новою, ще потужнішою  силою під керівництвом незмінного лідера і людини з великим серцем Людмили Стахорської.

l

— Буквально з перших днів війни    волонтери  Товариства не тільки  мобілізувалися, а  й згуртували небайдужих ковельчан, жителів району, які з готовністю долучилися і долучаються до волонтерської діяльності, — розповіла   під час зустрічі з журналістами пані Людмила.  —  Ми  відкрили широко  двері для волонтерів тимчасового призначення, які до кінця війни будуть працювати  з нами.  Двадцять п’ять постійних волонтерів займаються діяльністю різних підрозділів, розподіляють роботу між тими, хто до нас приєднався. 

Мить помовчавши, запропонувала:

— Пані Світлано, давайте по черзі  познайомлю вас із нашими волонтерами. Хоча тут присутня лише частина  активістів.

Першою хочу відрекомендувати вам  Анну Шуляр, котра є фахівцем у сфері вантажоперевезень та має  досить великий досвід у керуванні цими процесами. Крім того,  Анна  Шуляр надавала й надає  психологічну підтримку усім, хто цього потребує, адже є кваліфікованим психологом.

Зрештою, у  нас усі волонтери  мають  незламний дух, колосальне бажання змінити світ на краще і бути корисними.  Їх прізвища і імена добре відомі. Це – Валентина Конашкова, котра відповідає за медичне устаткування, займається написанням звітів, видачею гуманітарної допомоги; Марина Козакова, яка несе відповідальність за документацію, виписує волонтерські посвідчення, слідкує,  аби вчасно надходила гуманітарна допомога. Берегині людських доль Руслана Голубчук  та Інна Михайлова, які  з перших днів війни організували курси домедичної допомоги. Так, початковий алгоритм дій при наданні першої невідкладної допомоги освоїли понад 2700 бажаючих. Зокрема, відбулося 97 тренінгів.

(Продовження на 2-й і 3-й стор.).

НА СВІТЛИНІ ви бачите  волонтерів ковельського осередку  Червоного Хреста України на чолі  з керівником Людмилою СТАХОРСЬКОЮ. 

Волонтерство – це  стан  твоєї  душі, Благословенне Богом почуття, коли ти  віддаєш щось своє, власне,  і радий ним поділитися...

Ранок 24 лютого 2022 року  змінив життя  українців, які прокинулися від страшних вибухів. Так почалася широкомасштабна агресія московії на незалежну Україну.

Війна… Це — найстрашніше,  найтрагічніше, найжахливіше слово, яке щодня приносить невимовний біль від втрат, попелить наші землі, руйнує людські долі, вбиває мирне населення, позбавляє життя   маленьких українців, залишає їх сиротами, забирає у людей домівки та найдорожчих людей.  Вдень і вночі українські військовослужбовці жертовно борються за Мир у нашій країні, за те, щоб  покласти кінець цій ординській навалі, за звільнення сіл і міст рідної Батьківщини.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 426

У нас в гостях — відомий провидець дід Потап

– Пане Потапе, трохи більше як рік тому ми з Вами  вели мову про ситуацію в Україні і її стосунки з росією. Ви тоді сказали пророчі слова: «В повітрі пахне порохом», які я виніс у заголовок нашого з Вами інтерв’ю. Зміст його переказувати не буду, бо то зайняло б багато місця. Нагадаю лишень, що перебіг подальших подій Ви передбачили досить точно, хоча закликали не панікувати, а серйозно готуватися до можливого нападу путіна. Той напад стався 24 лютого 2022 року, а інтерв’ю було опубліковане у «Вістях Ковельщини» 15 квітня 2021 року. Звідки Ви знали про майбутню війну?

– Я не знав, а передбачав на основі аналізу міжнародних подій, які тоді відбувалися. Ще й наголосив, що про те, чи буде війна, чи ні, знає лише одна людина на світі — володимир путін. Так і сталося, бо навіть найближче оточення московського диктатора майже до останнього дня не було втаємничене  в задуми «вождя».

– Керівництво нашої держави теж сьогодні заявляє, що не знало про можливий напад.

– Воно просто не хотіло знати, хоч і американська, і британська розвідки заздалегідь попереджали про загрозу нападу. Чому — питання не до мене. На мою думку, і Зеленський, і його команда занадто вірили словам путіна та його оточення. А я (і не тільки я) казав про те, що путіну вірити не можна. 

Наведу свої слова із згаданого Вами інтерв’ю: «Володар кремля — дуже неврівноважена і непередбачувана людина. Він всього і всіх боїться, йому здається, що довкола — одні вороги, які хочуть його знищити. Він фанатично вірить у можливість відродити СРСР…». Час показав, що я був абсолютно правий. Провідні політики світу переконалися, що путін — брехун, параноїк і небезпечний злочинець. Не облишив він і мрію про «відродження СРСР», 100-ліття утворення якого виповниться 22 грудня 2022 року.

– А хіба це реально?

– В уяві правителя московії усе реально. Є інформація, що він незабаром планує за участю О. Лукашенка, В. Януковича і, звичайно, себе найвеличнішого, підписати таку собі «Бєловезьку угоду-2», якою передбачити створення «урізаного» СРСР на територіях росії, білорусі і анексованих областей України. Відповідно угоди, підписані у грудні 1991 року Б. Єльциним, Л. Кравчуком, С. Шушкевичем будуть визнані недійсними. Ось чому російська армія за будь-яку ціну хоче завоювати територію Донецької, Луганської, Херсонської та інших областей Сходу і Півдня України.

Не треба забувати, що у жовтні ц. р. путіну виповниться 70 років. Його служаки в особі Кириєнка, Мішустіна, Володіна, Матвієнко та іже з ними із шкіри вилазять, аби тільки догодити шефу і організувати вселенський банкет серед чуми. Не впевнений, що задум вдасться втілити в життя, але проблем людству світу додасть, в тому числі – й Україні.

– Ви вірите в перемогу України?

– Скажу так: Україна повинна перемогти. Інакше біснуватий путін знищить і державу, і українську націю. Але в серці живе і віра, і надія. Запитаєте, чому? А тому, що з нами — всі демократичні країни світу, в першу чергу — США, Великобританія, Польща, Литва, Латвія, Естонія та інші. З нами — Європейський Союз, більша частина країн НАТО. Такого не було за всі часи, відколи український народ боровся за свободу і незалежність. Нам співчували, підтримували дисидентський рух, але практично нічого не робили, щоб Україна стала самостійною: 

Захід боявся розпаду СРСР. Сьогодні нам хотілося б, щоб демократичні країни допомагали активніше, але маємо розуміти, що не все так просто і однозначно. Однак з кожним днем ця допомога стає відчутнішою, а завтра буде ще більшою.

– Але ж з кожним днем збільшується і кількість загиблих українців, які не дочекалися західної зброї. А людські ресурси в Україні не безмежні.

– Згоден з Вами. Тому моя думка така: Захід нам має допомогти не лише озброєнням, а й воєнними фахівцями високого класу.

– Однак  наші партнери цього не бажають. Мотивують це тим, що не хочуть, аби розпочалася третя світова війна.

– Така війна розпочалася у 2014 році, коли московія анексувала Крим. Не отримавши рішучої відповіді тоді, путін зважився на війну у лютому  2022 року. Він вирішив продемонструвати, хто на земній кулі справжній хазяїн. Підстав для впевненості у цьому в нього більше, аніж достатньо: політикум Європи заляканий і підкуплений кремлем. Як справжній бандит з підворіття, він переконаний: сила перемагає розум. Поки що йому це вдається.

Але прозріння у західних політиків вже настало: вони теж зрозуміли, що бункерний карлик бреше на кожному кроці, поводиться як міжнародний терорист, а тому вести з ним переговори не тільки безрезультатно, а й шкідливо. Навіть О. Шольц та  Е. Макрон, яких дехто в Україні критикував за надто поблажливе ставлення до путіна, стали робити більш жорсткі і різкі заяви, відкрили «шлюз» для потоку озброєння.

Однак, як я вже казав, цього мало. Україні та й усьому цивілізованому світу для порятунку від кровожера і маніяка потрібні людські ресурси. Вони захищатимуть не нас — вони боронитимуть своє право на вільне життя, демократію і соціальний прогрес. Першим це усвідомив Президент Республіки Польща  Анджей Дуда, в якого постійний контакт і повна довіра  у стосунках з Володимиром Зеленським.

– Але чи вдасться подібний союз з країнами, в кожної з яких — свій інтерес?

– Хочу вірити, що вдасться. Адже в роки Другої світової війни антигітлерівська коаліція також не одразу склалася. Однак суворі реалії життя змусили всіх забути про суперечності  й об’єднатися в одну потужну силу, яка   перемогла нацизм у 1945 році.

Нині підстави для такого об’єднання в антипутінську коаліцію ще більш вагомі, адже кремль загрожує не лише розширенням агресії, а й застосуванням ядерної зброї, забуваючи, правда, що ядерний попіл покриє не лише Європу і США, а в першу чергу — московію та її «глибинний» народ. Однак такою ж мірою в зону смертельної небезпеки потрапляє Європа і весь світ.

– Отже, як казав шекспірівський Гамлет: «Бути чи не бути — ось у чому питання?».

– Абсолютно правильно. Я ж відповім так: БУТИ! Бути перемозі, бути миру, бути життю на Землі. Для цього потрібно небагато: об’єднатися в борні проти найбільших злочинців ХХІ століття — путіна та його бандитського угрупування.

– На закінчення хочу поцікавитися Вашою думкою про можливі дії Олександра Лукашенка. Ця проблема дуже актуальна для читачів газети, які мешкають зовсім близько від кордону з Білоруссю. Як Ви гадаєте, зможе путін «втягнути» бацьку у війну?

– Він його вже втягнув. Особисто Лукашенко, його уряд відповідальні за криваві злочини, які коять путінці в Україні. Звідти летять ракети на наші міста і села, там дислокуються військові частини росіян, через повітряний простір Білорусі літають мокшанські бомбардувальники. Цим «бульбофюрер», як його називають, віддячує путіну за допомогу в період масових народних виступів, коли після президентських виборів трон під ним серйозно захитався. Так що обидва вони пов’язані стражданнями білорусів і кров’ю українців.

Звичайно, колишньому директору радгоспу, якому не відмовиш                  у хитрощах і вмінні маневрувати, дуже не хочеться, щоб його вояки пішли воювати за інтереси московії в Україні. Своя сорочка, як-то кажуть, ближче до тіла. Але під час останньої зустрічі, яка нещодавно відбулася у москві, путін дуже жорстко розмовляв з лукашенком і, як кажуть, навіть погрожував його знищити фізично, якщо той не піде на поступки. Поінформовані джерела повідомляють, що, врешті-решт, лукашенко щось пообіцяв «старшому брату», але що — невідомо. Бо дурив білорус московського царя вже не раз.

Зрозуміло, що напруга на білорусько-українському кордоні нам не на користь, бо відволікає сили і увагу командування ЗСУ від боїв на Сході і Півдні. Будемо, однак, сподіватися, що за час війни з росією кордон зміцнили надійно, про що не раз заявляли  очільники органів влади як України, так і Волині. Як казав голова Волинської обласної військової адміністрації Юрій Погуляйко, треба бути на сторожі, але не панікувати.

– Дякую за розмову!

Розмову вів 

Володимир ПЕТРУК. 

– Пане Потапе, трохи більше як рік тому ми з Вами  вели мову про ситуацію в Україні і її стосунки з росією. Ви тоді сказали пророчі слова: «В повітрі пахне порохом», які я виніс у заголовок нашого з Вами інтерв’ю. Зміст його переказувати не буду, бо то зайняло б багато місця. Нагадаю лишень, що перебіг подальших подій Ви передбачили досить точно, хоча закликали не панікувати, а серйозно готуватися до можливого нападу путіна. Той напад стався 24 лютого 2022 року, а інтерв’ю було опубліковане у «Вістях Ковельщини» 15 квітня 2021 року. Звідки Ви знали про майбутню війну?

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 416

Паспорт – основний документ, який посвідчує особу. Через війну, яку росія розв’язала проти України, багато хто втратив цей документ, а хтось не зміг вчасно отримати. Без паспорта українці втрачають свободу пересування, доступ до соціальних виплат, офіційного навчання, роботи тощо. Що робити, якщо ви втратили паспорт під час війни, де і як оформити документ, розповідає Центр громадського моніторингу та контролю.

Якщо паспорт втрачений або знищений, то передусім слід написати заяву в поліцію. Обов’язково потрібно отримати підтвердження про реєстрацію заяви щодо втрати документів.  

Водночас варто пам’ятати, що в Україні для посвідчення особи можна користуватися іншими документами: закордонним паспортом чи водійським посвідченням. Також можна використовувати цифрові документи в мобільному додатку «Дія».  

Як і раніше, оформити новий паспорт можна у територіальних органах Державної міграційної служби України (ДМС), у Центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП) або у центрах обслуговування громадян «Паспортний сервіс». Можна звернутися до будь-якого відділення незалежно від місця постійної реєстрації, але лише на підконтрольних уряду територіях і там, де немає активних бойових дій. 

Із собою слід мати заяву про втрату паспорта, ідентифікаційний код, а також інші документи за потреби (наприклад, свідоцтво про шлюб). Крім того, потрібно мати чеки про оплату адміністративного збору або штрафу, якщо цього вимагає законодавство. 

Відповідно до законодавства, безоплатно отримати паспорт громадянина України можуть лише українці, які отримують його вперше по досягненні 14 років. У випадку повторного оформлення доведеться сплатити адміністративний збір.

Нетермінове оформлення ID-картки в органах ДМС коштує 372 грн. (виготовлення впродовж 20 робочих днів). Термінове (протягом 10 робочих днів) – 498 грн. 

У «Паспортному сервісі» послуга коштуватиме дорожче: 852 грн. – нетерміново і 978 грн. – терміново. 

Якщо у вас закінчився термін дії закордонного паспорта, його можна продовжити на 5 років в органах міграційної служби. Оформити паспорт для виїзду за кордон можна як у відділеннях ДМС (733 грн.  за нетермінове виготовлення), так і в ЦНАПах та «Паспортному сервісі». 

Більше того, з 23 травня уряд дозволив   одночасно оформляти ID-картку і закордонний паспорт. Вартість такої послуги для українців, які відновлюють або обмінюють внутрішній паспорт,  1105 грн. (у разі оформлення протягом 20 робочих днів) і 1583 грн. (у разі термінового оформлення протягом 7 робочих днів).

Також у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Дніпрі, Рівному, Луцьку, Дубні та Сарнах можна замовити послугу виїзного оформлення закордонного паспорта. Вартість послуги залежатиме від кількості охочих оформити документи. 

Детальну інформацію відновлення втрачених документів, а також контакти “гарячої лінії” можна знайти на сайті Державної міграційної служби dmsu.gov.ua. Також поставити питання можна на сторінці ДМС у Facebook facebook.com/dmsu.gov.ua.

Оксана КОВАЛЬ.

Паспорт – основний документ, який посвідчує особу. Через війну, яку росія розв’язала проти України, багато хто втратив цей документ, а хтось не зміг вчасно отримати. Без паспорта українці втрачають свободу пересування, доступ до соціальних виплат, офіційного навчання, роботи тощо. Що робити, якщо ви втратили паспорт під час війни, де і як оформити документ, розповідає Центр громадського моніторингу та контролю.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 317

Літня пора та висока температура у поєднанні із наслідками повномасштабної війни призводять до поширення гострих кишкових інфекцій.  У Міністерстві охорони здоров’я дали поради, як уникнути збудників таких інфекцій.

Як передаються кишкові інфекції:

n контактно-побутовим шляхом, через невимиті руки, посуд, білизну або іграшки;

n через інфіковану воду;

n через продукти, овочі, фрукти та страви, які не були термічно оброблені або ретельно вимиті.

Які симптоми киш-кових інфекцій?

n Підвищена температура.

n Діарея, яка триває декілька днів.

n Блювання, яке не приносить полегшення.

n Біль в животі.

n Загальна слабкість. 

n Головний біль

n Симптоми ГРВІ.

Щоб полегшити неприємні симптоми, у МОЗ радять в першу чергу запобігати зневодненню і втраті організмом солей.

За появи симптомів, якщо є можливість, потрібно одразу звертатись за медичною допомогою.

Як полегшити симптоми інфекції?

n Пити багато води або спеціальних розчинів для регідратації, які можуть замінити воду.

n Приймати ентеросорбенти – препарати, які зв’язують і виводять токсини з організму.

n Використовувати жарознижувальні препарати при підвищенні температури.

n Дотримуватись дієти без смажених та гострих страв.

Як уникнути кишкових інфекцій?     

n Ретельно мийте руки з милом після відвідування вулиці, вбиральні і перед готуванням їжі.

n Кип’ятіть воду, яку п’єте, мийте руки чи посуд, якщо маєте сумніви щодо її якості.

n Ретельно мийте овочі та фрукти перед приготуванням, обливайте їх окропом, якщо вживатимете сирими.

n Добре проварюйте, тушкуйте чи прожарюйте продукти.

n Не їжте незнайомих рослин, ягід, грибів та трав.

n Правильно зберігайте продукти і дотримуйтесь термінів придатності.

n Тримайте в чистоті кухонні прилади і мийте поверхні.

n Уникайте купівлі продуктів на стихійних ринках.

n Не беріть в дорогу продукти, які швидко псуються.

n Уникайте плавання в непроточних водоймах та на  “диких” пляжах, не ковтайте воду з таких водойм.

n Мийте та дезінфікуйте іграшки.

n Використовуйте індивідуальний посуд.

n Уникайте контактів з людьми, які мають ознаки захворювань.

Літня пора та висока температура у поєднанні із наслідками повномасштабної війни призводять до поширення гострих кишкових інфекцій.  У Міністерстві охорони здоров’я дали поради, як уникнути збудників таких інфекцій.

Як передаються кишкові інфекції:

•  контактно-побутовим шляхом, через невимиті руки, посуд, білизну або іграшки;
•  через інфіковану воду;
• через продукти, овочі, фрукти та страви, які не були термічно оброблені або ретельно вимиті.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 193

У Ковелі 

виростили банани

Вихованці Ковельської міської станції юних натуралістів виростили банани. Результати своєї роботи вони опублікували на сторінці у Фейсбуці. 

«Нарешті! Дочекалися! Ковельські банани! А смак – неймовірний! Вони ж бо наші!», – йдеться у дописі.

Тепер юні натуралісти знають, що: від цвітіння і до перших жовтих плодів необхідно чекати довгих 10 місяців; не усі зав’язі у майбутньому стануть повноцінними плодами; плоди достигають не одночасно; дозрілі плоди не мають яскравого жовтого кольору. Вони зеленяво-жовті;  шкірочка дуже тоненька.

Зустрілися колекціонери цукру

В одному з луцьких кафе днями відбулася зустріч глюкофілів, – людей, котрі збирають пакетики з цукром. 

Колекціонери принесли на виставку, що приурочена 65-літтю винаходу фасування цукру в пакетиках, декілька тисяч порційного цукру з різних місць та країн.

Як розповів «Суспільному» представник асоціації колекціонерів Анатолій Сєрков, основою колекцій є не цукор, а пакетик і зображення на ньому.

«Тут наша збірна колекція. Один має напрямок «залізничні» пакетики, інший – якісь спортивні, автомобільні, є гроші зображені. А взагалі можна і без цукру пакетики», – каже колекціонер.

Під час зустрічі колекціонери показували свої альбоми зі стіками цукру. Представник асоціації колекціонерів Анатолій Сєрков зазначив, що пишається своєю колекцією пакетиків цукру, на яких зображені зразки вишивки різних областей України.

Колекціонерка Наталя Поручник представила сучасні стіки, виготовлені після початку повномасштабної війни в Україні. Загалом у колекції жінки є 324 стіки з різних країн.

Під час зустрічі колекціонери оглянули виставку цукрових пакетиків, обмінялися стіками, а також дегустували різні види цукру.

suspilne.media

Парфуми із запахом України

Канадський бренд Meleg Perfumes створив парфум “Слава Україні”.

«Ми створили „Слава Україні“, бо хочемо підтримати збройну боротьбу України. Українці – єдині, хто зупиняє росію від вторгнення в решту Європи, і перемога – єдиний вихід», – йдеться в описі до запаху.

Також виробник повідомив, що з кожного проданого флакона 50 канадських доларів скерують до Національного банку України.

wz.lviv.ua

Зібрала Світлана ЛЯШУК. 

Вихованці Ковельської міської станції юних натуралістів виростили банани. Результати своєї роботи вони опублікували на сторінці у Фейсбуці. 

«Нарешті! Дочекалися! Ковельські банани! А смак – неймовірний! Вони ж бо наші!», – йдеться у дописі.

Тепер юні натуралісти знають, що: від цвітіння і до перших жовтих плодів необхідно чекати довгих 10 місяців; не усі зав’язі у майбутньому стануть повноцінними плодами; плоди достигають не одночасно; дозрілі плоди не мають яскравого жовтого кольору. Вони зеленяво-жовті;  шкірочка дуже тоненька.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 301

29 червня у Відокремленому структурному підрозділі «Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» відбулися урочистості з нагоди закінчення коледжу студентами різних спеціальностей.

Захід, який відбувся у нашому коледжі, святковим назвати не можна, скоріш за все він був традиційно родинним, у патріотичному дусі, й пройшов у тісному колі близьких людей. 

До студентів-випускників першою звернулася директорка Тетяна Селівончик. Тетяна Василівна у притаманній їй манері, тепло, по-материнськи, привітала уже кваліфікований молодших спеціалістів із закінченням закладу освіти. «Із 24 лютого час розділився на до … та після… Ми ніколи не будемо такими, як раніше, але твердо віримо у перемогу! Віримо у Збройні Сили України! Бо ми – нація непереможених людей!» – сказала очільниця коледжу. Згадала Тетяна Василівна й наших героїв, мужніх воїнів, які віддали життя, боронячи Батьківщину.

Дипломи про закінчення коледжу спеціальності «Облік і оподаткування» вручили Олена Шульган, заступник директора з виховної роботи, та Олександр Вельма, керівник 328 навчальної групи. Схвильовані юнаки та дівчата обіймали своїх педагогів, дякували за чудові моменти спілкування протягом трьох років.

Спеціальність «Галузеве машинобудування» – найстаріша галузь, яка була заснована ще у далекому 1978 році. Її престижність, важливість для розвитку економіки України була  відзначена  у виступі Дениса Русакова,  голови випускної методичної комісії зі спеціальності «Галузеве машинобудування». Денис Сергійович і Людмила Васковець, керівник 416 навчальної групи, та Олександр Симонік, заступник директора з адміністративно-господарської роботи, і Волощинська Світлана, керівник групи 415 навчальної групи, вручили дипломи про закінчення закладу освіти спеціалістам «Галузевого машинобудування».

Дипломи отримали й випускники спеціальності «Автомобільний транспорт».  Ігор Ілюшик, заступник директора з навчальної роботи, та Ольга Потапчук, керівник навчальної 417 групи, привітали вихованців із закінченням коледжу. «З вірою у ЗСУ, з вірою у Бога — у добру путь!» – сказав Ігор Миколайович. «Кожен фініш – це,  по суті,  старт» – продовжила Ольга Миколаївна.

Володимира Лук’яновича, керівника 418 навчальної групи спеціальності «Транспортні технології», ведучі Тетяна Маркевич, випускниця, та Сергій Яковлєв, студент 3-ого курсу,  назвали найспортивнішим керівником групи. Саме Володимир Володимирович і Олена Гончаренко, завідувачка відділення, вручили дипломи молодшого спеціаліста студентам-випускникам.

Найкреативнішою та найхаризматичнішою назвали ведучі завідувачку відділення Тетяну Вегеру. Дипломи студентам 419 навчальної групи спеціальності «Комп’ютерні науки» вручали Тетяна Георгіївна та Олександр Присада, керівник навчальної групи. Цитати із занять Олександра Вадимовича стали афоризмами (їх наводити у тексті не будемо, адже це наше, родинне).

Урочистості у патріотичному форматі були наповнені віршами і піснями про Україну, про героїв, про батьків, про віру у перемогу та незламність нашого духу. Катерина Броїло, студентка 3-ого курсу спеціальності «Менеджмент», виконала поезію «Живи,  Вкраїно!», Катерина Куліковська, студентка 3-ого курсу спеціальності «Облік і оподаткування», виконала пісню «Непереможна Україна», Анна Філонюк, студентка 4-ого курсу спеціальності Менеджмент, проспівала «Незламну», Роман Морозов, запрошений гість, виконав дві композиції «Плакала калина» та «Соколята» й на останок, Сергій Войтюк і Ярослав Колесник, студенти-випускники, приємно здивували присутніх сюрпризом-піснею, яку подарували своїм мамам.

Наша країна переживає складні часи – ми боремося за свою волю, за свою землю, за свою самобутність. І в цей бентежний,   тривожний,  непростий час 149 цікавих, творчих, розумних юнаків та дівчат закінчили коледж. Наша молодь ще не раз здивує своїми здобутками, новими ідеями, успіхами. Ми свято у це віримо, як віримо у нашу Перемогу! Слава Україні! Героям Слава!

Олена ШУЛЬГАН, 

заступник директора з виховної роботи Відокремленого структурного підрозділу «Ковельський промислово-економічний коледж ЛНТУ». 

29 червня у Відокремленому структурному підрозділі «Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» відбулися урочистості з нагоди закінчення коледжу студентами різних спеціальностей.

Захід, який відбувся у нашому коледжі, святковим назвати не можна, скоріш за все він був традиційно родинним, у патріотичному дусі, й пройшов у тісному колі близьких людей. 

До студентів-випускників першою звернулася директорка Тетяна Селівончик. Тетяна Василівна у притаманній їй манері, тепло, по-материнськи, привітала уже кваліфікований молодших спеціалістів із закінченням закладу освіти. «Із 24 лютого час розділився на до … та після… Ми ніколи не будемо такими, як раніше, але твердо віримо у перемогу! Віримо у Збройні Сили України! Бо ми – нація непереможених людей!» – сказала очільниця коледжу.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 302

Запашна зелень – приємне доповнення до багатьох страв, від салатів до супів. Влітку треба подбати про те, щоб зберегти кріп, петрушку, базилік на зиму. Розповідаємо про основні способи заготовки зелені на зиму.

ЯК ЗАСУШИТИ 

ЗЕЛЕНЬ НА ЗИМУ?

Сушити кріп, петрушку, базилік, кінзу, селеру, чебрець, розмарин просто: зелень потрібно ретельно вимити, обтрусити від крапель води, обсушити на рушнику і розстелити на підносі або білому папері для висушування. Сушать в тіні.  Розкладати краще тонким шаром, щоб був доступ повітря до всіх верств трави. В процесі періодично ворушити зелень руками, щоб вона висихала рівномірно. Процес триває кілька днів до тих пір, коли стебла стануть ламкими.

Для салатів і м’яса беруть ніжну молоду зелень, вона сохне дуже швидко. Кріп для додавання в супи краще брати квітучий, сушити з парасольками і стеблами. У нього аромат і смак більш насичений.

ІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ЗЕЛЕНІ ДЛЯ СУПУ І САЛАТУ НА ЗИМУ:

- 500 г кропу зі стеблами;

- 500 г петрушки з корінцями і стеблами;

-  2-3 стручки свіжого чилі;

- 250 г морської солі.

Збираємо кріп вранці. Обриваємо зі стебел ніжні гілочки, кладемо в друшляк, промиваємо проточною водою, обсушуємо. Стебла не викидаємо, залишаємо осторонь.

Петрушку видирає з корінням, обполіскувати, потім кладемо спочатку в таз з холодною водою на 10 хвилин, щоб добре змилася земля. Потім відрізаємо стебла з корінцями, верхівки, також як кріп, миємо проточною водою, обсушуємо.

СУШКА ЗЕЛЕНІ 

В МІКРОХВИЛЬОВЦІ:

Кріп, селеру, петрушку (або будь-які інші пряні трави) перебирають, миють, дають трохи обсохнути, за бажанням рубають ножем. Тонким рівним шаром викладають на тарілку, яку встановлюють в мікрохвильовку. Включають піч на максимальну   потужність (700-800 Вт) і сушать 3 хвилини. Якщо цього недостатньо, продовжують ще 2-3 хвилини, перевіряючи готовність через кожні 30 секунд. Зберігають заготівлю в банці, під накритою кришкою, або в мішечку з натуральної тканини.

ЗАМОРОЖЕННЯ ЗЕЛЕНІ  У ВОДІ (ОЛІЇ)

А ще зелень можна заморозити невеликими кубиками, так її дуже зручно використовувати. Багато часу заготівля не займе, а результат чудовий, спробуйте.

1.   Кріп, петрушку, селеру (можна взяти лише одну або суміш будь-яких інших трав на ваш смак) перебирають, відкидають на друшляк і ретельно миють.

2.   Рубають ножем і обдають окропом. Форми для льоду (в ідеалі силіконові) наповнюють зеленню, гарненько її ущільнюючи. У кожну клітинку с зеленнк наливають трохи водички і прибирають форми для льоду в морозилку. Замість води для заливки можна використовувати оливкову олію.

3.   Як тільки кубики замерзнуть, їх виймають з форм, перекладають в пакети і знову відправляють в морозилку (на зберігання). Важливо: повторно заморожувати підталу зелень не рекомендують. Вона втрачає не тільки зовнішній вигляд і аромат, але і свої смакові якості.

ЯК ЗАСОЛИТИ ЗЕЛЕНЬ:

Засолювання зелені раніше було доволі популярним способом її заготовки на зиму. Зазвичай так заготовляли кріп. Зараз цей спосіб застосовують рідко, але деяким господаркам він все одно подобається.

Промиту і дрібно посічену зелень ретельно перетирають з сіллю в мисці, (приблизно 1 ст. л. солі на великий пучок кропу) і залишають приблизно на пів години. З’являється сік, після чого зелень разом з соком щільно розкладають в стерильні банки, гарненько приминаючи зверху. Присипавши кріп в банку тонким шаром солі, її щільно закривають і прибирають в холодильник. Використовуючи в стравах засолений кріп, не забувайте додавати в них менше солі, ніж зазвичай.

Ірина ФЕДЧУК.

Запашна зелень – приємне доповнення до багатьох страв, від салатів до супів. Влітку треба подбати про те, щоб зберегти кріп, петрушку, базилік на зиму. Розповідаємо про основні способи заготовки зелені на зиму.

Сушити кріп, петрушку, базилік, кінзу, селеру, чебрець, розмарин просто: зелень потрібно ретельно вимити, обтрусити від крапель води, обсушити на рушнику і розстелити на підносі або білому папері для висушування. Сушать в тіні.  Розкладати краще тонким шаром, щоб був доступ повітря до всіх верств трави. В процесі періодично ворушити зелень руками, щоб вона висихала рівномірно.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 263

Є в письменника Антона Чехова, який, виявляється, був українцем і мав прізвище Чех, повість «Палата  номер 6». У ній автор змальовує життя хворих у психдиспансері, яке зрозуміти пересічній людині важко – надто вже у тій палаті все заплутано, незрозуміло і майже абсурдно.  

Зрештою, не тільки там, а й у диспансері,  містечку, де він розташований, усій російській імперії, якою тоді правив Олександр  ІІІ, котрий жорстоко придушував найменший прояв вільнодумства.

Читаючи згаданий твір, не можеш відкараскатися від думки, що події, описані автором, відбуваються не в далекому 1892 році, а в наші дні, на початку ХХІ століття. І відбуваються саме на тій території, на якій мешкав пан Антон – у московії.

Справді-бо, Олександра ІІІ давно вже немає в живих, а його місце на «троні» займає владімір путін. Він хоч і не царської крові, а бандитської петербурзької, проте поводиться, як коронований  правитель всія Русі. Взявши собі за приклад для наслідування тиранів Петра І, Сталіна, Адольфа Гітлера, не рахується ні з нормами моралі, ні з принципами права. Як казав один французький король: «Держава  – це я».

Було б пів біди, якби путін своє божевілля виявляв лише на території московії. Так ні: хоче прибрати до рук весь світ, а в першу чергу – колишні республіки «союзу непорушного», серед яких – вільна й демократична Україна. Її народу, як і владі, обраній цим народом, не хочеться жити в одній «палаті № 6», де торжествують зло, брехня, корупція, великодержавний шовінізм. 

Ось цього й не зміг стерпіти кремлівський карлик, який 24 лютого ц. р. напав на беззахисну сусідню країну, вигадавши якусь «спеціальну операцію», яка має на меті позбавити українців гніту «націоналістів», «наркоманів», «мілітаристів».

Нормальна людина, аналізуючи слова і дії новоявленого володаря світу, може сказати всього два слова: «Дах поїхав». Однак майже 80 відсотків московитів так не вважають. Для них путін (по-народному кажучи «ху-ло») – справжній Месія, визволитель народів, безстрашний борець із нацизмом і бандерівщиною. Нічого, що він та очолювана ним команда головорізів плюндрують  українську землю, вбивають мирних жителів, нищать пам’ятки історії та культури. Головне – це справжній “герой” нашого часу, який сміливо вступив у бій із самою «НАТОЮ», не боячись ані США, ані Німеччини, ані Великобританії, ані Франції.

Геракл, Ілля Муромець, Кирило Кожум’яка – інакше не скажеш. Честь йому і слава! Віват, імператоре!

Зазомбованій біомасі важко дивуватися. Після щеплення «Супутником», терапії «Бояришником», промивання мізків телеящиком  росіянці на чорне кажуть біле, на темряву – світло, на бандитизм – героїзм. Вони повністю під впливом  ідіотизму, який став панівною ідеологією в колективній палаті № 6. Їх довели до такого стану, що вони навіть не замислюються над простими і нескладними питаннями типу:

1. Чому в ході так званої спецоперації найбільше гине їх російськомовних «братів і сестер»?

2. Чому ця «операція» супроводжується тотальним знищенням житлових будинків, виробничих об’єктів, закладів культури і соцпобуту?

3. Чому після масованих ударів по Маріуполю та інших населених пунктах тепер потрібно оголошувати про загальнодержавну програму відбудови зруйнованих міст і сіл, призначати московитських губернаторів відповідальними за цю відбудову, витрачаючи на це колосальні суми грошей?   

4. Чому потрібна була війна з Україною і окупація її територій в час, коли неосвоєними залишаються безкрайні простори Сибіру, Зауралля, Далекого Сходу, де місцеві «аборигени» живуть у злиднях  за стандартами XVII-XVIII століть?

5. Чому  в країні, яка першою у 1990 році проголосила свою незалежність і курс на свободу слова й демократію, сьогодні панують жорстока диктатура, безпощадна цензура, а державні символи замінені нацистськими (знаком Z наприклад)? 

Таких запитань можна ставити не десятки, а сотні. На жаль, жодне з них не хвилює пересічних московитів. Відповідь у них стандартна: «Путін  все робить правильно, операція йде за планом, ми віримо своєму президенту».

Що візьмеш з «хворих», крім аналізів? Роки путінізму перетворили росію, як сказано вище, в колективну «палату № 6». Брехуну, лицеміру, антихристу, злочинцю в московії вірять більше, аніж Господу, якого тут давно забули і в якого вірять лише на словах. Насправді в країні панує дух Середньовіччя і сатанізму. Про це добре написала одна з волинських поетес Ніна Горик на своїй сторінці в мережі Фейсбук.

І сьогодні не легш, ніж

  учора…

Знемагає Вкраїна від ран.

А московсько-кремлівська

  потвора 

Сатанинський виконує

  «план».

Мало крові й розрухи

     бандиту – 

Здичавіле вороже нутро

Забажало зі сну

  розбудити

Смертоносне, незриме

  ядро.

О, бездумна, нікчемна

  амебо…

Світ для тебе – це жменька

  золи?!

Наші вбиті волають із

  неба:

– Кару, Господи! Кару

  зішли!

Жарти з Богом – даремна

  затія.

Все він бачить. І кару

  зішле!

Скоро, скоро твій бункер

  накриє

І нутро твоє, й тіло гниле.

Як кажуть, без коментарів.

Охрім СВИТКА.

Є в письменника Антона Чехова, який, виявляється, був українцем і мав прізвище Чех, повість «Палата  номер 6». У ній автор змальовує життя хворих у психдиспансері, яке зрозуміти пересічній людині важко – надто вже у тій палаті все заплутано, незрозуміло і майже абсурдно.  

Зрештою, не тільки там, а й у диспансері,  містечку, де він розташований, усій російській імперії, якою тоді правив Олександр  ІІІ, котрий жорстоко придушував найменший прояв вільнодумства.

Читаючи згаданий твір, не можеш відкараскатися від думки, що події, описані автором, відбуваються не в далекому 1892 році, а в наші дні, на початку ХХІ століття. І відбуваються саме на тій території, на якій мешкав пан Антон – у московії.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 254