Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 8 травня 2025 року №20 (12976)

Четвер, 1 серпня 2024 року № 32 (12935) / Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 1–7 серпня

01.08.2024
Четвер.  Мінлива хмарність. Температура 270С. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на п'ятницю. Мінлива хмарність. Температура 160С. Вітер південно-західний слабкий.
П'ятниця. Мінлива хмарність. Температура 270С. Вітер північно-західний помірний. 
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура 160С.  Вітер північний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність. Температура 260С. Вітер північний помірний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура 160С. Вітер північно-західний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура 260С. Вітер північно-західний помірний. 
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура 160С. Вітер західний слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура 270С. Вітер західний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура 160С. Вітер північний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура 290С. Вітер північний помірний.
В ніч на середу. Ясно. Температура: 170С. Вітер південно-східний слабкий.
Середа. Ясно. Температура 310С. Вітер південно-східний помірний. 

кавуни Четвер.  Мінлива хмарність. Температура 270С. Вітер південно-західний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 110
Читати далі

Четвер, 1 серпня 2024 року № 32 (12935) / Повідомлення в номер / До випробувань холодом готові

01.08.2024
Непомітно спекотне літо повернуло на осінь. Вже котрий рік для українців воно не є безтурботним. Постійні тривоги та обстріли мирного населення, загострення ситуації на фронті, перебої з електропостачанням – все це змушує з острахом думати: "А що ж далі?". Якщо жити зі світлом "за графіком" ми звикаємо, то зиму без тепла в домівках уявити важко. 
Тому вже зараз на підприємстві теплових мереж "Ковельтепло" триває посилена підготовка до нового опалювального сезону. І хоч за останні роки на долю теплоенергетиків випало чимало випробувань – навіть в умовах воєнного стану колектив підприємства робить усе можливе, аби щоденно забезпечувати ковельчан гарячою водою та теплом взимку.
В цьому – велика заслуга колективу підприємства. Завдяки його  згуртованості і професіоналізму ПТМ "Ковельтепло" – одне з провідних у комунальній сфері міста. Це сучасне підприємство, яке постійно розвивається, вдосконалює і модернізує технологічні процеси, оновлює матеріально-технічну базу, аби надавати послуги для споживачів якісно та вчасно. Нещодавно ми побували там і дізналися, чим живе підприємство сьогодні. 
(Закінчення на 2-й стор.).

Група на першу Непомітно спекотне літо повернуло на осінь. Вже котрий рік для українців воно не є безтурботним. Постійні тривоги та обстріли мирного населення, загострення ситуації на фронті, перебої з електропостачанням – все це змушує з острахом думати: "А що ж далі?". Якщо жити зі світлом "за графіком" ми звикаємо, то зиму без тепла в домівках уявити важко. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 155
Читати далі

Четвер, 1 серпня 2024 року № 32 (12935) / Повідомлення в номер / Навернення до українства

01.08.2024
Якось, переглядаючи поетичні твори власної бібліотеки, натрапив на життєпис Михайла Слабошпицького "Обов'язок сповнила до кінця" про Олену Телігу, поетесу. Захопився читанням цікавого сюжетного матеріалу. Виявляється, поетеса народилася 21 липня 1906 року.  Ніби не ювілей. Але з погляду на нашу сучасну дійсність нарис, як ніколи, актуальний сьогодні.
Гарячий день – і враз достигне
 жито,
І доп'яніють обважнілі грона.
Він ще не знаний, ще 
не пережитий,
Єдиний день – мого життя
 корона.
Чи, задумуючись над своїм життям, шановний читачу, ти визначав головний "коронний" день, у якому спресувались велике колосся мрій і надій, удач і радості, досягнення вершин і визначних перемог? Можливо, не знайшовши той день у буднях життя, ти переніс його на майбутні діяння?
Для Олени Теліги цей "не знаний" день готувався її вчинками позицією твердого і незламного характеру. Ось один з таких днів поетеси, який підкреслює слушність вищесказаного.
Олена Теліга веде нас цим шляхом і згадує: "Я була тоді в товаристві блискучих кавалерів. Невідомо хто і з якого приводу почав говорити про нашу мову, за всіма відомим "залізяку на пузяку", "собачий язик", "мордописне". Всі з того реготали. А я враз відчула в собі гострий протест. У мені дуже швидко виросло обурення. І я не витримала цього напруження, миттю встала, вдарила кулаком по столу, вигукнула: "Ви хами! Та собача мова – то моя мова! Мова мого батька і мова моє матері, і я більше вас не хочу знати".
Олена Шовгенова, яка з дитинства не знала ні одного українського слова, виховувалась на основах російської мови та літератури, виросла в шовіністичному середовищі, не була ні революціонеркою, ні політикинею, але з Олімпу свого бачення вказує нам, сьогоднішнім, як потрібно захищати, відстоювати українство.
Тож повернімося до витоків цього унікального феномену. Трансформація людського слова вражає непередбачуваністю. І в цьому сенсі маємо звернутися до особистості Івана Шовгенова, батька Олени. Провідний вчений – інженер, відомий не тільки в росії, а й за її межами, зробив блискучу кар'єру, і за наукові досягнення в розвитку водного господарства неодноразово був відзначений орденами уряду росії. У 1918 році стає директором департаменту водного і шляхового господарства Української Народної Республіки і разом із тим – викладачем Київської політехніки. Згодом, з відомих нам причин, вимушений був емігрувати з урядом  УНР в Чехію. В Подєбрадах стає ректором Української господарської академії, створеної з ініціативи і фінансової підтримки уряду Чехії. Словом, для доньки став тим, хто йде попереду. 
Олена з матір'ю Уляною залишились в Києві, як думали, ненадовго. Те “ненадовго” вилилось в довгі 3 роки виживання у жахливій бідності і приниженні. Вона згадувала:
І чула я: мої дитячі дні 
Тікають швидко, як малі ягнята, 
Злітають в діл, ховаються на дні, 
А я не хочу бігти й доганяти.
Ось факт з того дитинства, яке вона не хоче "доганяти", схоже на сьогоднішнє селфі: "…мій зверхник ганяв мене у саму жахливу погоду в найдальші кінці Києва. В літі сапала і полола цілі довгі пекучі дні на комуністичних огородах, – маленька, ще і слабенька, і мені було тяжко "гнати рядки" наряду з бабами. Це було декілька верств від Києва, отже я ходила додому лиш в неділю, а цілий тиждень жила там, спала в сараях на соломі поміж баб.
Хліб для мене був мрією. Щоб дістати дрова на опал, їздили чи ходили в ліс, самі йшли і рубали, а потім тягнули на плечах. Так було до 1922 року поки ми не переїхали до Чехії".
В Подєбрадах юна Олена взялася за довершення середньої освіти. Тут вона опинилась в просторі щирого, істинного українства. Проте їй надзвичайно важко давалась українська мова. Їй намагалися допомагати. Опікуном і наставником став Леонід Мосендз, і не тільки у вивченні мови, але, головне, навертав дівчину у новий, їй не відомий, український світ. 
Олені допомагали й інші студенти. Вона вимивала своє російське в цілющих водах українства,  Юрій Драган, Євген Маланюк, Олег Ольжич, Леонід Мосендз, Галя Мазуренко, голос яких в майбутньому впевнено зазвучить в українській літературі. Саме під їх духовним впливом вона  вступила на факультет філології Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова. Беззаперечно, важливу роль у перевтіленні та формуванні її душі відіграв кубанець, бандурист, колишній вояка УНР і ад'ютант Симона Петлюри Михайло Теліга. 
В процесі її спілкування і дружби висвітлюються такі особистості, як Улас Самчук, Дмитро Донцов, батько українського націоналізму, Наталія Лівицька-Холодна, дочка президента УНР в екзилі, Марія Бачинська-Донцова та інші. Вони із російської невинної інтелігентки ліпили щиру українську патріотку. Але переселення українства у її душу відбувалась через непросту внутрішню боротьбу. Вона зізнається:
А ти її лови! Тримай! Тягни
 нагору!
Греби скоріше і пливи, пливи!
Повір: незнане щось у невідому
 пору
Тебе зустріне радісним: "Живи!"
Михайло Слабошпицький пише: "Раптом такий різкий злам. Олена Шовгенова зазвучала з принципу! – українською". Не випадково і не раптом! Щоб відбувся “коронований” день її життя, треба було пройти нелегким шляхом духовної боротьби. І вона пройшла його! Похідні та бойові групи ОУН ішли на Схід і в Центр України. Олена Теліга вже бачила себе в столиці. З нею – її чоловік Михайло Теліга (на світлині). Організовувала національний супротив фашистському режиму. Осередком цієї боротьби була Спілка письменників, журнал "Літаври" та інші. 
В лютневий день 1942 року вона мала йти на збори Спілки письменників. По столиці прокочувалися хвилі фашистського терору. Проводились арешти українських активістів. Її відмовляли: "Не йди!". Вона не погодилася Це не її позиція – боятися арешту. Не могла інакше. Ось справжня сутність її позиції, в якій палає свіча жертовності і патріотизму:
Не бійся днів, заплутаних
 вузлом,
Ночей безсонних, очманілих
 ранків.
Хай ріже час лице добром і злом!
Хай палять серце найдрібнійші
 ранки!
Ти в тінь не йди. Тривай 
в пекучій грі.
В сліпуче сяйво не лякайсь
 дивитися –
Лише по спеці гряне жданий грім
Із хмар сковзне – багнетом 
– блискавиця.
І вона пішла. З нею – її Михайло. Вона відчувала цей трагічний кінець. Її останній заповіт: "Коли я не повернусь, то не забувайте про мене. Коли я загину, то знайте, що свій обов'язок сповнила до кінця…".
Мені видається, що над нами в синіх небесах летить душа чарівної Олени Теліги і "альтовим" голосом пророчить:
Це буде так: в осінній день 
прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна 
перемоги.
Анатолій СЕМЕНЮК.

Теліги Якось, переглядаючи поетичні твори власної бібліотеки, натрапив на життєпис Михайла Слабошпицького "Обов'язок сповнила до кінця" про Олену Телігу, поетесу. Захопився читанням цікавого сюжетного матеріалу. Виявляється, поетеса народилася 21 липня 1906 року.  Ніби не ювілей. Але з погляду на нашу сучасну дійсність нарис, як ніколи, актуальний сьогодні.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 108
Читати далі

Четвер, 1 серпня 2024 року № 32 (12935) / Повідомлення в номер / До випробувань холодом готові

01.08.2024

Наш співрозмовник – директор ПТМ “Ковельтепло” Володимир БОЙКО

– Володимире Івановичу, сьогодні немало чути заяв про те, що наступна зима буде найскладнішою в історії незалежної України. Ви згодні з цим та чи готові до нових випробувань холодом? 
– Зима – це завжди непросто. А в умовах сьогодення, підготуватися до неї – наше основне завдання. Тим паче, коли маємо такі обмеження в споживанні електроенергії, які стосуються і наших об'єктів. Тому в кожній котельні поставили генератори, які автоматично вмикаються, коли відключають світло, і автоматично вимикаються при подачі електроенергії. Це допоможе підтримати функціональність котелень певний час. 
Великий обсяг роботи виконано у котельні по вул. Сагайдачного. Там ми встановили ще одну когенераційну  установку потужністю 0,5 мВт, провели роботи із прокладання високовольтних кабелів до інших котелень, поставили комплектні трансформаторні підстанціі (КТП). 
Таким чином, енергію, яку виробляє ця котельня, ми передаємо по наших мережах. Відповідно 12   котелень забезпечені електроенергією власного виробництва без використання місцевих розподільчих електромереж. Варто зауважити, що ця енергія виробляється на газопоршневих двигунах, що використовують у своїй роботі газ (сподіваємось, з ним перебоїв не буде). 
Подібне обладнання від провідної європейської компанії "Viessmann" встановлено по вул. Заводській, яке забезпечує електроживлення даної котельні, теплові пункти на селищі "Сільмаш" та додатково забезпечує електроенергією ще котельню по вул. Володимирській. Відповідно 14 котелень нашого міста забезпечені власною електрикою.
– Як налагоджена співпраця з міською владою, чи відчуваєте її допомогу? 
– Ми неодноразово зверталися за допомогою, і щиро вдячні за розуміння наших потреб та підтримку міській владі: виконавчому і депутатському корпусу. В цьому році отримала 6 млн. грн. з міського  бюджету саме для встановлення когенераційної установки та прокладання електромереж до котелень. 
Так, на сьогоднішній день за кошти міського бюджету придбано 5 КТП (комплектних трансформаторних підстанцій) та прокладено більше 6 км кабельних ліній, однак для підключення ще однієї нашої котельні по вул. Вітовського, 22 до власних мереж електропостачання, для якої придбано КТП, необхідно ще 1 700 тис. грн. на придбання кабелю, відновлення асфальтного покриття, влаштування проколів. 
Усі монтажні роботи, аби зекономити кошти, виконуємо власними силами, не залучаючи підрядників, за винятком влаштування проколів під дорогами. Хоч це і дороговартісний процес, але у ньому  багато переваг: не порушується асфальтне покриття, яке необхідно було б відновлювати, не перекривається рух транспорту. Що відповідно пришвидшує процес і не потребує додаткових витрат.
Також у минулому році ми встановили 5 твердопаливних котлів, кошти на які виділені з міського бюджету. Таким чином, роботу майже всіх котелень на підприємстві за необхідності можемо забезпечити альтернативними видами палива. Хоча не на всіх котельнях забезпечено 100% необхідної потужності на альтернативних видах, але маємо можливість у випадках крайньої потреби підтримати тимчасово систему, аби не допустити виходу її із ладу (не допустити розмерзання) при найгірших сценаріях які можливі в умовах постійних ракетних обстрілів.
– Як в час воєнного стану ковельчани оплачують послуги Вашого підприємства? Чи велика заборгованість? Які заходи вживаєте  до злісних боржників і чи багато їх у Ковельській громаді? 
– В основному,  населення веде розрахунки вчасно, за що я щиро вдячний кожному в цей нелегкий час. Але є й такі, а це близько 10 абонентів, які боргують 100-200  тис. грн. Врегулюванням цих питань завдячуємо роботі виконавчої служби. 
Так, за минулий рік на початок опалювального сезону ми зменшили показник заборгованості на 3 млн. грн. Цьогоріч плануємо зменшити ще на 2 млн. грн. З розумінням ставимось до кожного, адже є випадки, коли людина не може погасити борг за складних життєвих обставин. В такому разі пропонуємо споживачу укласти із підприємством договір реструктуризації, що дає можливість отримувати пільги та субсидії від держави та уникнути судових справ по стягуванню боргу.
– На Вашу думку, чи загрожує Ковелю блекаут?
– Ніхто не може нічого гарантувати, але, якщо таке й станеться, то впевнений, що боятись нічого, адже підприємства та організації вже мають досвід і добре підготувались до роботи в складних умовах.
Згадаймо початок повномасштабної війни і наслідки ракетних атак. Води нема, світла нема, тепла нема, зв'язку нема. Але тепер ми себе впевненіше почуваємо, бо забезпечили підприємство всім необхідним на випадок надзвичайної ситуації. 
Вирішили питання з електроенергією, збільшили запас дров (заготували 10 тис. м3 дров і 868 т твердопаливних тирсобрикетів, облаштувавши для їх зберігання спеціальну бетонну площадку).  А для надійності та безпеки роботи котелень на кожній з них пробурили свердловини. Тож у разі форс-мажорних обставин будемо готові забезпечити водою підживлення системи теплопостачання. 
– А що думаєте про будівництво мініелектростанцій в Україні, про які дедалі частіше говорять урядовці? 
– Результат і вигода однозначно будуть. Їх отримають ті, у кого така електростанція буде, хто зуміє це реалізувати в короткий термін. Адже децентралізація генеруючих потужностей, будівництво невеликих електростанцій по всій країні – вдалий шлях до убезпечення енергосистеми від масованого терору ворога. 
– Безперечно, це зменшить нашу вразливість перед агресором, а в майбутньому дозволить ще й отримати вигоду, однак головною вигодою є саме надійність та безперебійність роботи системи.
– Які труднощі виникають у роботі підприємства та які питання потребують нагального вирішення?
– На жаль, в цьому році ми мало коштів вклали в модернізацію, оскільки не було потрібних ресурсів. Для порівняння, у попередні роки ми близько 10 млн. грн. власних коштів вкладали у розвиток виробництва. Амортизаційні відрахування є, але зараз багато працюємо над погашенням кредиту, кошти якого було залучено на придбання когенераційної установки для котельні. 
Але найбільшою проблемою сьогодні є несплачена різниця в тарифах, яку мають відшкодувати з Держбюджету. Станом на кінець третього кварталу сума складатиме 100 млн. гривень! Адже, враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України, тарифи ПТМ "Ковельтепло" на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення встановлені на рівні тарифів, які діяли станом на 24 лютого 2022 року. 
На жаль, така важка ситуація не лише у нашому місті, а й по всій Україні, адже ми стали заручниками ситуації, коли і тарифи не піднімаються, і компенсація не повертається. Тому у зв’язку із таким фінансовим станом змушені були з 1 червня перевести наше підприємство на 4-денний робочий тиждень.
Також вимагає вирішення питання подачі гарячої води, що є збитковим для підприємства, але потрібним для населення. У "Водоканалу" ми купуємо воду як промислове підприємство, а продаємо за ціною як "для населення". 
– "Ковельтепло" багато допомагає ЗСУ. Яка ситуація сьогодні? Чи позначився на роботі процес мобілізації? Чи вистачає кадрів? 
– Сьогодні багато коштів міська влада виділяє на допомогу військовим, в тому числі – й наше підприємство. Всі працівники від початку повномасштабного вторгнення свій одноденний заробіток щомісяця перераховують Збройним силам.  В загальному це вже більше 5 млн. гривень.
У нас сформований колектив, який відповідально тримає свій “фронт”, працюючи на благо людей і нашого міста. Так, щодня на підприємстві трудиться 220 чоловік, взимку дещо більше – 270-280 людей.
Через статус критично важливого підприємства 65 військовозобов'язаних наших спеціалістів "заброньовані". Звісно, є й серед наших працівників такі, що несуть службу в лавах ЗСУ. Є й втрати. На фронті героїчно загинули наші працівники Сергій Жук, Максим Хатін та  Петро Мелех. Пам'ять про них та їх подвиг ми закарбували на меморіальних дошках, які розміщені на першому поверсі підприємства.
– Що б хотіли сказати читачам газети, багатьох з яких хвилюють питання підготовки до зими? 
– Поточний ремонт котелень та теплових мереж виконуємо відповідно до затвердженого графіка без відставання, а то й з випередженням. Більшість теплових мереж вже пройшли гідравлічні випробування. Відремонтовано половину котелень. От, власне, сьогодні ми зробили багато дуже важливих та необхідних реконструкцій та будівництв і приємно сказати, що нині маємо усе своє для забезпечення безперебійної роботи підприємства на благо міста і людей, за умов, що внаслідок ворожої агресії об'єкти підприємства не зазнають руйнувань.
Готуючись до чергових випробувань, розуміємо, що найважливіше, аби закінчилась війна, щоб живими повернулись додому наші захисники, щоб економіка і країна розвивалась. Віримо, що так і буде, адже, працюючи на місцях, робимо для цього усе можливе.
– Дякую за розмову!
Розмовляла 
Аліна РОМАНЮК.
l
НА СВІТЛИНАХ: директор ПТМ "Ковельтепло" Володимир БОЙКО; працівники підприємства (зліва направо): Петро Волчук, старший майстер дільниці №4; Анатолій  Глущук, слюсар-сантехнік; Олександр Зінов’єв, слюсар з ремонту устаткування котельних  та  пилопідготовчих цехів; Геннадій  Мазур, машиніст (кочегар)-оператор котельні; Віктор Каменчук, слюсар з  ремонту устаткування котельних  та  пилопідготовчих цехів. 
Фото автора.

на 4-ту3 – Володимире Івановичу, сьогодні немало чути заяв про те, що наступна зима буде найскладнішою в історії незалежної України. Ви згодні з цим та чи готові до нових випробувань холодом? 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 118
Читати далі

Четвер, 1 серпня 2024 року № 32 (12935) / Повідомлення в номер / Сталь і ніжність, або Розповідь про жінку з характером борчині і душею поетеси

01.08.2024
За багато років своєї журналістської праці мені не доводилося писати про людей, яких знаю з їх дитинства. Тетяна Селівончик є винятком із моєї практики. При чому – винятком приємним, бо належить до тих особистостей Волинського краю, які приваблюють не лише фізичною вродою, а й красою душі, розуму і серця. Водночас – твердим характером і вмінням тримати удари долі.
Пам'ятаю її разом з сестрою Наталкою дівчатками-дошкільнятами, пізніше – школярками й студентками. Добре знаю родину Стасюків, звідки сестри походять. Дідусь – Олександр Кирилович – учасник партизанського руху в роки Другої світової війни, багаторічний очільник колгоспу імені Мартинюка в Поповичах.
В молодості я не раз добирався до Попович пішки від луцької траси. Любив це село, його щирих і привітних людей. Таким був сам Олександр Кирилович, який зустрічав журналістів приязно, охоче відповідав на їх запитання – іноді дошкульні, "колючі", бо без критики "районка" не обходилася. Діставалося час від часу і Стасюку, і його підлеглим. Але ніколи не ображалися, бо заступник Володимир Кубатко, брат якого Іван Федорович брав участь у боях за Ковель в липні 1944 року, розумів: раз газета виступила, відповідь має бути. 
До речі, шанобливе ставлення Олександра Стасюка до журналістів можна пояснити ще й тим, що його небіж (племінник) Василь Простопчук – знаний на Волині письменник, поет, журналіст, який тривалий час очолював газету "Віче". Вони разом із "Волинню" Полікарпа Шафети, теж нашого земляка, очолювали у 90-их роках минулого століття рух волинських журналістів до свободи слова, демократії і гласності. В тому русі помітне місце займали і ковельські газетярі.
Колективне господарство, яке очолював Олександр Кирилович Стасюк, відоме високими урожаями зернових культур, цукрових буряків, найвищими надоями молока Жмудчівської тваринницької ферми. Пристойні заробітки мали механізатори, тваринники, рільники, що дозволяло предметно займатися соціально-культурним, як його називали, будівництвом. О. К. Стасюк виховав надійну когорту фахівців сільського господарства.
Справжнім оберегом родини Стасюків була дружина Олександра Кириловича Галина Григорівна. Вона доклала багато сил і вміння до виховання  доньки Лілії, онучок Тетяни і Наталки. До самої смерті у поважному віці мати і бабуся лишалася суворою і вимогливою вихователькою й наставницею для молодших продовжувачів роду.
l
Я так детально зупинився на деяких моментах життя Тетяни Василівни, щоб ви зрозуміли, у якій атмосфері працьовитості, взаємної поваги і скромності виховували тут онуків. Тому маю всі підстави сказати: найкращими рисами характеру вони завдячують дідусеві і бабусі, як, зрештою, мамі й татові.
До речі, батько Василь Васильович Щесюк – один із фундаторів підготовки фахівців середньої ланки у нашому місті. Справа в тому, що він спільно з Євгеном Олександровичем Кішманом був у числі тих, хто організовував навчальний процес у Ковельському машинобудівному технікумі з вечірньою формою навчання. 
Відкриттю технікуму посприяло  будівництво у нашому місті машинобудівного  заводу, який гостро потребував спеціалістів середньої ланки. Готувати їх і був покликаний технікум, директором якого призначили Євгена Кішмана, а заступником з навчальної частини – Василя Щесюка. Мені, до слова кажучи, пощастило бути на офіційному відкритті навчального закладу, який розміщувався в одному з приміщень адміністративно-побутового корпусу "Ковельсільмашу". Це був 1978 рік. 
Пізніше розпочали будівництво приміщення для стаціонарного навчання. Завершилося воно у 1985 році. Нелегко доводилося і директору, і його заступнику, адже одночасно із будівельними роботами забезпечували організацію навчального процесу на вечірньому відділенні. Згодом на денній формі навчання стаціонарного стали теж готувати фахівців. Із студентами працювали 60 інженерно-педагогічних працівників, які мали відповідну теоретичну та практичну підготовку.
Зі стін Ковельського машинобудівного технікуму отримали путівку в життя сотні випускників, які згодом стали класними фахівцями, зайнявши відповідальні посади на підприємствах машинобудівної галузі України. Звичайно, в першу чергу їх гостинно приймав "Ковельсільмаш", який був своєрідною матеріально-технічною "базою" навчального процесу у технікумі. 
l
А що ж робила у ті часи  героїня нашої  розповіді? В 1976 році Тетяна пішла в перший клас середньої школи № 1, а в 1983 році батьки її перевели у СШ № 11, яку збудували теж завдяки "Ковельсільмашу". Його керівництво за підтримки влади вело широке і масштабне будівництво об'єктів соціальної сфери. Позитивні наслідки цього ковельчани відчувають й нині.
Після закінчення школи юна Тетяна вступила на математично-механічний факультет одного з вишів. Не зовсім звичайний вибір як для дівчини, але такі реалії життя – мала потяг до точних наук. Як результат, здобула фах викладача математики. 
Отримавши диплом, з вересня 1991 по жовтень 1996 років працювала на посаді викладача вищої математики Луцького індустріального інституту, який очолював легенда волинської науки, наш земляк Віктор Божидарник. Від нього молодий викладач вчилася умінню працювати з людьми, мистецтву спілкування з ними, поваги у ставленні до колег по роботі. 
Доля, звичайно, не встеляла життєвий шлях Тетяни Василівни тільки трояндами. Були і невдачі, і клопоти, і поразки. Турбот додалося, коли вийшла заміж, народила  дітей – синів Євгенія та Олександра. А ще ж треба було клопотатися про бабусю Галину Григорівну і дідуся Олександра Кириловича, батьків Лілію Олександрівну і Василя Васильовича. Великим ударом стала смерть дідуся, а згодом – батька. 
Випробування чекали жінку і на посадах, які  вона  тоді займала. Довелося працювати і в Ковельському районному фінансовому відділі, і в медичному училищі штатним викладачем, і в санаторії "Турія" директором. Було і непросто, і нелегко. 
Труднощів додавали люди, яких вважала друзями, але які, у важку хвилину, не приходили на допомогу, а навіть, образно кажучи, встромляли "ножа у спину". В такі хвилини Тетяна Василівна згадувала слова бабусі, яка навчала: "Ніколи не тримай зла на ворогів. Пройде час, і все буде добре. Вір у Бога і сподівайся на його допомогу".       
Від себе додам: у ті роки не раз зустрічався з Тетяною Василівною, знав про її проблеми, в міру своїх сил намагався допомогти, порадити, заспокоїти, хоча підсвідомо відчував: вона з усім справиться, труднощі переможе, бо такий вже бійцівський характер має. Іноді дивувався силі волі жінки, ще недавно дівчини, яка знає, чого хоче і як цього досягти.
Блискучою перемогою пані Тетяни став захист кандидатської дисертації у 2007 році. Я поцікавився, яку ж тему вона розробляла? А ось яку: "Акустико-емісійна оцінка воднево-корозійного розтріскування сталей" (?!). Ви щось зрозуміли? Я ні. А вона не тільки дослідила проблему, а й успішно здобула звання кандидата технічних наук. Погодьтеся: для жінки не зовсім звично. Так і проситься порівняння: "Сталь і ніжність".
l
У технікум, який будували її два "батьки" – хрещений Євген Олександрович і рідний Василь Васильович, пані Тетяна прийшла у 2005 році, коли навчальний заклад очолював вже Степан Федорович Бабарика. Директор створив Тетяні Василівні нормальні умови для праці, а з педагогічним колективом спільну мову вона знайшла швидко, адже технікум, як-то кажуть, був її другою домівкою.
У 2012 році завершився термін керівництва Степана Бабарики, а тому згідно із законодавством належало провести вибори директора. Запропонувала свою кандидатуру і Тетяна Василівна. Хвилювалася, переживала, бо розуміла, який відповідальний крок робить. Випробування виборами пройшла успішно – переважна більшість працівників технікуму виявили їй довіру, за що сердечно подякувала. І заявила: 
– Робитиму все, що в моїх силах, аби кращі традиції колективу не тільки зберегти, а й примножити.
Мить помовчавши, додала: 
– Сподіваюся, що в цій боротьбі за наше спільне майбутнє будемо разом. Дякую вам за довіру!
l
В газетній публікації, звичайно, важко розповісти про всі добрі справи, які вдалося разом із колегами здійснити Тетяні Селівончик за час перебування на відповідальній посаді (до речі, після перших виборів відбулося ще двоє, в яких вона теж виходила переможцем). Зрештою, у такій  розповіді, мабуть, немає потреби. Адже "Вісті Ковельщини" регулярно інформують про стан справ у промислово-економічному коледжі (так він тепер називається) на своїх шпальтах. 
Завдяки тісній співпраці з адміністрацією, викладачами навчального закладу люди мають змогу отримувати широку інформацію про навчально-виховний процес, події, які відбуваються, ініціативи педагогів і студентів. В цьому допомагають особисто директорка коледжу, її заступниця з виховної роботи Олена Шульган, викладачі окремих дисциплін, завідуюча бібліотекою Неля Телючик, члени студентської ради. Дякуємо їм усім!
Окрім того, ВСП "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національно-технічного університету" має свій офіційний сайт, сторінку в мережі Фейсбук, звідки теж можна довідатися багато цікавого. Що я вважаю найголовнішим?
По-перше, високий рівень не тільки навчального процесу, а й виховної роботи. З урахуванням російсько-української війни в коледжі виняткову увагу приділяють формуванню у студентів рис переконаних патріотів України, готовності зі зброєю в руках захищати її незалежність і територіальну цілісність. Підтвердженням цієї готовності є подвиг студента 3-го курсу Володимира Шевка, який нещодавно загинув у боях з російськими окупантами. Віддав своє життя за Україну випускник коледжу Дмитро Романовський. Їх пам'ять свято бережуть коледжівці.      
По-друге,  належний рівень волонтерської роботи, в якій беруть участь і викладачі, і студенти. Для допомоги воїнам використовують різні форми й засоби: збір коштів на придбання безпілотників, масові тематичні заходи, благодійні ярмарки, вистави студентського театру, спортивні змагання тощо. 
По-третє, захоплюють цікаві заходи, які можна назвати "ексклюзивними" серед навчальних закладів Волині. Один із них – вручення нагород за підсумками кожного навчального року. Так, нещодавно більше 100 здобувачів освіти отримали грамоти, подяки, дипломи про участь  у предметних конкурсах, заходах різних рівнів, активне волонтерство, успіхи у навчанні, реалізацію цільових проектів, науково-дослідницьку діяльність.
Розповідь про Тетяну Селівончик була б неповною, якби я не згадав про турботу, яку виявляє буквально про кожного члена трудового колективу, починаючи від прибиральниці і закінчуючи заступниками директора. Вона знає про всі події у житті своїх підлеглих, розділяє їх і радості, і болі, допомагає і словом, і ділом. Особливо вдячні їй ветерани праці. Жодного з них вона не скоротила з посади, пам'ятаючи знову ж таки настанову своєї бабусі: "Стався до людей так, як ти б хотіла, щоб вони ставилися до тебе". 
Вимогливій і прискіпливій й водночас чуйній і добрій, їй вдалося сформувати згуртовану команду однодумців. Серед них – Ігор Миколайович Ілюшик, Тетяна Георгіївна Вегера, Олена Олександрівна Гончаренко, Світлана Володимирівна Зейко, Олександр Петрович Симонік, Людмила Петрівна Чайка, Олена Віталіївна Шульган…
Зрештою, хіба всіх перелічиш? Адже у колективі КПЕКу – 61 педагогічний працівник, в т. ч. один доктор технічних наук, двоє – економічних, один – біологічних і один – кандидат філологічних наук, 46 викладачів вищої категорії. Вражає, чи не так?
Сама Тетяна Селівончик – Відмінник освіти і Заслужений працівник освіти України, кандидат технічних наук, доцент, викладач вищої математики, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист. В розмові Ольга Василівна Ваць, котра працює у промислово-економічному коледжі вже не один рік викладачем, якось сказала:
– Люблю і шаную нашу директорку як матір, як сестру, як вірну подругу й порадницю. Таких людей мало на Землі. Дай їй, Боже, здоров'я і довгих років життя!
l
Не розкрию великої таємниці, коли скажу, що у Тетяни Селівончик є свій (відкритий) профіль в мережі Фейсбук. Вона часто публікує там пости, передруки, думки вголос. У них відчувається вболівання за долю України, віра в Перемогу над ворогом, біль за загиблими і пораненими.  А ще переживання за синів – Євгенія і Олександра. Вони  вже дорослі, обрали самостійний шлях у житті. Але мама не була б мамою, якби постійно не думала про них, не бажала їм щасливої долі, не завжди розповідаючи про це стороннім. 
З особливим трепетом, любов'ю і повагою ставиться до рідної матері, яка для неї є, без перебільшення, найголовнішою Людиною на Землі. Лілія Олександрівна багато літ віддала роботі хірургічної медсестри у колишній залізничній лікарні, була і є прикладом для наслідування, взірцем працелюбності, скромності, вимогливості до людей і себе. Вона може гордитися красунею донькою, в яку вкладала всю свою материнську мудрість, ніжність, щирість душі. Многая літа вам, мамо!
Іноді пані Тетяна перепощує дописи людей, яких вона шанує і з думкою яких рахується. Ось деякі з них: "Головне вірити. Якщо віриш, то все обов'язково буде добре – навіть краще, ніж ти думаєш”, "Якщо ти українка, що незалежно від часу і віку в тебе є характер", "В моєї країни обов'язково буде світле та неймовірне майбутнє! А головне – мирне небо", "У суєті буднів  не забувайте помічати прекрасне, милуватися красивим, ділитися добрим".
l
На превеликий сором, я не знаю, чи Тетяна Василівна  писала чи пише вірші, але точно знаю, що поезію любить, навіть якщо вона "у прозі" (дивись вище). І ще знаю, що дуже шанує і цінує ковельських поетів – Анатолія Семенюка, Віталія Лихобицького, Ігоря Вижовця. З радістю і задоволенням завжди зустрічає їх у коледжі. Тому з чистою совістю стверджую: ювілярка характер має бійцівський, а душу поетичну.
Закінчити свої нотатки, якими, сподіваюсь, не надто втомив читача, хочу ще одним перепостом із фейсбучного профілю Тетяни Селівончик: "Зараз від кожного з нас вимагається лише одне – йти вперед і не зупинятися, бо зупинка – це крок у депресію та апатію, це крок назустріч смерті. Витягуймо себе за волосся та йдемо жити! Тому що життя буде і кохання буде!”.
Мудрі й актуальні слова, які коментарів не потребують.
Микола ВЕЛЬМА. 
l
НА СВІТЛИНІ: Тетяна Селівончик (в центрі) з колегами по роботі.
Фото 
з архіву коледжу.

20240726_092631 За багато років своєї журналістської праці мені не доводилося писати про людей, яких знаю з їх дитинства. Тетяна Селівончик є винятком із моєї практики. При чому – винятком приємним, бо належить до тих особистостей Волинського краю, які приваблюють не лише фізичною вродою, а й красою душі, розуму і серця. Водночас – твердим характером і вмінням тримати удари долі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 159
Читати далі

Четвер, 1 серпня 2024 року № 32 (12935) / Повідомлення в номер / Сакральна жертва України

01.08.2024
Ірину Фаріон не всі любили за її життя, але смерть мовознавиці  об'єднала всіх. Ворог прорахувався, міркуючи, що, знищивши ідейного лідера, він розпорошить українців по своїх кутках, а тут сталося не так, як гадалося. 
Народ, проукраїнські політики почали об'єднуватися під загрозою смертельної небезпеки. Коли заганяють в куток, нічого не залишається, крім боротьби за саме життя. Пані Ірина була відверто правдива, її вислови різкі, які "били" в середину не вирішених проблем, які свідомо маскують різні пройдисвіти та авантюристи, що проникли у владні кабінети. 
Вона була найвищого ґатунку патріоткою України: доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української мови Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету "Львівська політехніка". Науковець, педагог, блогерка, громадська  діячка – Ірина Дмитрівна Фаріон була ще й непересічною та безкомпромісною політикинею, Народний депутат України VII скликання, Львівської облради. В її доробку – сотні монографій, наукові праці, мовні конкурси та різноманітні наукові програми і т. п. і все на українську тематику.
Скоріше за все, це була спецоперація москалів – знищити лідера, живий символ боротьби за все українське – мову, традиції, обряди, символіку, вірування, народну творчість.
Мовознавиця, професорка, політикиня та, врешті, українська націоналістка Ірина Фаріон щиро любила Україну, українців, свою родину. Її вбили саме за те, що вона була символом нескореності Української Нації. Московити підступно вбивають найвидатніших. Згадаймо Симона Петлюру, Євгена Коновальця, Степана Бандеру, Василя Стуса, Володимира Івасюка, В'ячеслава Чорновола... Вбивство – суть росії.
Точка зору Ірини Фаріон про українську мову у ЗСУ викликала багато обурень і дорікань, але ж вона права: за що ми воюємо? Ми не внутрішня опозиція путіну чи, наприклад, "Батальйон свабодная рассія", ми – інша Нація і Держава. Згадаймо випадок на фронті, з таким же російськомовним "рускоговарящім". 
– На самому "передку", московити пруть, всіх побратимів повбивало, набої закінчились, води, їжі немає, вороги зайняли позицію, сам встиг сховатись в окопі під гіллям зваленого дерева, три дні сидів, пив власну сечу, а над головами чув "рускую речь". Тільки на четвертий день хтось заговорив українською, тоді насилу виповз із окопу.  А сталося так, що в той же день наші штурмовики відбили позицію, і вони, в більшості, "рускоговорящіє". Ось так. І які висновки потрібно робити? Той літній солдат після пережитого інтуїтивно заговорив українською.
Похорон Ірини Фаріон був  масштабним. Тисячі людей прийшли зі Львова і приїхали з багатьох інших міст та селищ України, зокрема Тернополя, Кам’янець-Подільського, Луцька, Ковеля – відповідно "Свобода" та група вчителів української мови, пенсіонери та працюючі. Відспівували новопреставлену в гарнізонному храмі Петра і Павла. Потім велелюдна похоронна процесія вирушила  на Личаківське кладовище,  де відбувся мітинг. 
Похована Ірина Дмитрівна Фаріон поруч з могилою Володимира Івасюка. Гора квітів… Дивився, як їх все передавали і передавали, клали на могилу. Сфотографував менше половини. А скільки ще лежало поруч! Їх все несли та несли. Велика Нація народжує розумних, порядних, відвертих, відданих  Українській Ідеї, достойних людей. 
Не згасне пам'ять про видатну особистість України. 
Слава Україні! Героям Слава!
Геннадій САРАПІН.
Фото автора.

IMG_20240722_140134942_HDR Ірину Фаріон не всі любили за її життя, але смерть мовознавиці  об'єднала всіх. Ворог прорахувався, міркуючи, що, знищивши ідейного лідера, він розпорошить українців по своїх кутках, а тут сталося не так, як гадалося. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 118
Читати далі

Четвер, 1 серпня 2024 року № 32 (12935) / Повідомлення в номер / Томатне диво Тамари Ігнатюк

01.08.2024
Ми вже неодноразово у нашій газеті розповідали про розмаїття городніх культур, які вирощує ковельчанка Тамара Ігнатюк.  
Обійстя господарів в Городищі з ранньої весни і до пізньої осені потопає в квітах, а коли приходить пора збирати городину, то смачною, свіжою продукцією ласують і рідні, і близькі, й друзі досвідченої господині. Пані Тамара разом з невісткою Тетяною залюблені у працю на землі, їх натруджені руки  плекають кожну квіточку й рослинку і втішаються ними.
Нині настав сезон збору помідорів, тож на грядках Тамари Ігнатюк – справжній рай. Десятки сортів соковитих, ароматних томатів потішили господарів рясним врожаєм. Кожен має свій неперевершений смак, забарвлення і розмір. Різнокольорова томатна колекція дивує й відвідувачів особистої сторінки пані Тамари у Фейсбуці.
– Цього року вирощую 61 сорт томатів, – поділилась у нашій розмові Тамара Євгенівна. – Високорослі сорту «Де барао» різних кольорів, середньорослі екзотичні помідори. Це чорні, сині, біколори, зелені, бордові з чорними і оранжевими смугами. Є низькорослі гноми. Їх колірна гама також дуже різна – від світло-рожевих до темно-бордових, а також смугасті різних відтінків. 
–  А який Ваш улюблений сорт?
–  Мої улюблені томати – це «Де барао». Вони найменш пошкоджуються як хворобами, так і комахами. Завжди урожайні за будь-яких погодних умов, найкращі для консервування і соління. Звичайно, є свої мінуси – вони дуже високі (більше двох метрів) і на смак звичайні, на відміну від екзотичних. 
Для споживання (я їх їм, як яблука) неперевершені гном «Пурпурове серце», рожевий «Волове серце», «Абрикосовий джем», «Банан золотий» і «Жовтий 1884».
 Дуже смачні й екзотичні сорти, у них всіх обов’язково присутній запах якогось фрукта. А томат «Мрія Аліси» для мене найдорожчий, бо в мене внучка Аліса, яка зараз далеко від мене. 
– Які ще культури ростуть на Ваших грядках, Тамаро Євгенівно?
– Та це треба цілий вечір перелічувати! (сміється, – авт.).  Вирощую все. Гарно вродили баклажани, огірки, кабачки, патисони, шпарагівка, часник, цибуля. Маємо різноманітну зелень – салат, базилік, руколу, кріп. На підході перець солодкий і гіркий, кукурудза цукрова і звичайна, квасоля різних сортів, горох, капуста. Вже є чималенькі кавуни. Добре вродила картопля, її у мене п’ять сортів, зокрема, «Карелія», «Скарб», « Вінета», «Санібель».  Ще є солодкі гарбузи «Хоккайдо», столові буряки «Моніка», морква «Королева осені», цвітна капуста.
– Дякую Вам за цікаву розповідь! Щедрих і багатих Вам завжди врожаїв й втілення всіх омріяних планів!
Світлана ЛЯШУК.

IMG_0753 Ми вже неодноразово у нашій газеті розповідали про розмаїття городніх культур, які вирощує ковельчанка Тамара Ігнатюк.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 100
Читати далі

Четвер, 1 серпня 2024 року № 32 (12935) / Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 5 по 11 серпня

01.08.2024
ОВЕН. Не засмучуйтеся через дрібниці, оптимiзм дозволить змiнити ситуацiю до кращого. Але найпростiший варiант – не завжди найкращий. 
ТЕЛЕЦЬ. Час зайнятися вихованням дiтей або самоудосконаленням. Тiльки перш, нiж дiяти, слід продумати все до дрiбниць. Варто вивчити новi технологiї i сфери дiяльностi. 
БЛИЗНЮКИ. Вас захопить казковий свiт фантазiї. Творчiсть може принести непоганий дохiд. Увага буде зайнята важливими i приємними справами. 
РАК. На роботi бажано враховувати iнтереси колег i проявляти iнiцiативу, йдучи на компромiс. Старайтеся бiльше часу проводити на природi. 
ЛЕВ. Ви налаштованi на оптимiстичний лад. Понедiлок варто присвятити завершенню справ i наведенню ладу з паперами, будьте при цьому уважнi. Рiвень навантаження пiде на спад.
ДIВА. Бажано нiчого рiзко не мiняти, не проаналiзувавши ситуацiю. Не проявляйте почуття бурхливо. Остерiгайтеся давати приводи для плiток, проявiть дисциплiнованiсть i зiбранiсть.
ТЕРЕЗИ. Якщо завдання здається недоступним, подiлiть шлях досягнення мети на частини, i все вдасться. У понедiлок можна зважитися на ризикованi дії. Є шанс отримати важливу звiстку вiд людини здалеку.
СКОРПIОН. Тиждень може подарувати багато можливостей для романтичних пригод, заробiтку i вiдпочинку. У вiвторок i середу чим менше думатимете про вигоду, тим вдалішими виявляться результати. 
СТРIЛЕЦЬ. Потрiбні витримка i чiткiсть в планах i їх реалiзацiї. Зможете вирiшити важливе питання. Понедiлок сприятливий для нових справ. 
КОЗЕРIГ. На шляху до здiйснення планiв виявиться багато спокус. Будьте обережнi, вiрогiднi спотворення інформації, якi можуть ввести в оману. 
ВОДОЛIЙ. Бажано не витрачати енергiю даремно. Досить мрiяти – пора дiяти. В середу ситуація на роботi може загостритися, тому небажано планувати важливi заходи. Присвятiть бiльше часу особистому життю. У суботу не варто ускладнювати стосунки з навколишнiми.
РИБИ. Подивiться на свiт з оптимiзмом, i вiзьмiться за справу творчо. Прагнiть не пропускати важливих подiй – навколо стiльки цiкавого. Вiдчуйте себе господарем становища, але не тиснуть на оточуючих.
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. Не засмучуйтеся через дрібниці, оптимiзм дозволить змiнити ситуацiю до кращого. Але найпростiший варiант – не завжди найкращий. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 208
Читати далі

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025