Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 8 травня 2025 року №20 (12976)

Четвер, 14 листопада 2024 року №47 (12950) / Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 14–20 листопада

14.11.2024
Четвер. Хмарно. Температура: 3оС. Вітер західний помірний.
В ніч на п’ятницю. Хмарно.  Температура: 2оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Хмарно. Температура: 4оС. Вітер західний помірний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 2оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 7оС. Вітер південний помірний.
В ніч на неділю. Хмарно, невеликий дощ. Температура: 2оС. Вітер південний помірний.  
Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 7оС. Вітер  південний помірний.
В ніч на понеділок. Хмарно. Температура: 3оС. Вітер південний слабкий.
Понеділок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 10оС. Вітер  південний помірно сильний.
В ніч на вівторок. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 6оС. Вітер східний слабкий.
Вівторок. Хмарно, часом дощ. Температура: 9оС. Вітер східний  помірно сильний.
В ніч на середу. Хмарно, можливий дощ.   Температура: 8оС. Вітер південно-західний помірний. 
Середа. Хмарно, часом дощ.   Температура: 7оС. Вітер південно-західний  сильний.
осінь2Четвер. Хмарно. Температура: 3оС. Вітер західний помірний.
В ніч на п’ятницю. Хмарно.  Температура: 2оС. Вітер західний слабкий.
П’ятниця. Хмарно. Температура: 4оС. Вітер західний помірний.
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 2оС. Вітер південний слабкий.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 87
Читати далі

Четвер, 14 листопада 2024 року №47 (12950) / Повідомлення в номер / Вклонімося хліборобу

14.11.2024
В минулі часи у нас було чимало свят, від яких ми сьогодні відмовилися. Але є свято, котре, без усякого перебільшення, можна назвати одним з найголовніших і традиції котрого бережемо й будемо берегти постійно.
Це – День працівників сільського господарства, яке, за  традицією, відзначаємо у третю неділю останнього місяця осені, тобто 17 листопада. Звичайно, нині це свято омите сльозами матерів, дітей, батьків, зрошене кров’ю захисників рідної землі, які третій рік поспіль борються із клятим рашистським ворогом. В їх рядах – надзвичайно багато недавніх працівників сільського господарства, які змінили кермо автомобіля чи стерно комбайна на автомат, пульт управління безпілотником чи важіль танка.
В умовному тилу продовжують  нести трудову вахту їх рідні, друзі, знайомі. Вони усвідомлюють свою відповідальність перед державою, розуміють, що без хліба не буде Перемоги, тому продовжують орати і сіяти, виробляти молоко і м’ясо, вирощувати кормові і продовольчі культури. У теперішніх життєвих реаліях їм непросто і нелегко, але вони знають: на фронті ще важче і складніше.
Скрутна ситуація в аграрному секторі викликана багатьма причинами. Це і нестача працьовитих хліборобських рук, і фінансова нестабільність, і відсутність належної допомоги від держави. Але рук сільські трудівники, в тому числі й Ковельщини,  не опускають. Адже їх праця потрібна країні, Збройним силам України, від яких залежить подальша доля держави. Тому вони активно включилися у волонтерський рух, допомагають армії продовольством, грошима, всім, чим можуть.
Колись казали: буде хліб – буде пісня. А ще: хліб – усьому  голова. Так. Без хліба і Бога – ні до порога. Тільки, нагодувавши українську армію, забезпечивши її необхідним озброєнням, ми будемо впевнені у тому, що не доведеться годувати армію чужинську.
Тож цінуймо  і шануймо працю хлібороба, як, зрештою, механізатора, агронома, керівників господарств різних форм власності. Вони творять нам продовольчий достаток, виборюють перемогу на аграрному фронті, не менш важливому, аніж фронт воєнний.
Вклонімося селянину у прийдешню неділю, потиснімо руки, що пахнуть хлібом!  
сгВ минулі часи у нас було чимало свят, від яких ми сьогодні відмовилися. Але є свято, котре, без усякого перебільшення, можна назвати одним з найголовніших і традиції котрого бережемо й будемо берегти постійно.
Це – День працівників сільського господарства, яке, за  традицією, відзначаємо у третю неділю останнього місяця осені, тобто 17 листопада. Звичайно, нині це свято омите сльозами матерів, дітей, батьків, зрошене кров’ю захисників рідної землі, які третій рік поспіль борються із клятим рашистським ворогом.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 87
Читати далі

Четвер, 14 листопада 2024 року №47 (12950) / Повідомлення в номер / «Ой, моє ти село, ти – колиска моя…»

14.11.2024
Ось і знову осінь золотим букетом падолисту нагадала: наближається свято працівників села, землі, сільського господарства. Хоча, як би ми його не назвали, тема села, землі, хліба – вічна і свята, як праця хлібороба, як наше життя.
Ой, моє ти село, – 
Ти колиско моя.
Ой, моє  ти село, ой,
            родино моя,
Ти – моє джерело до
        останнього дня.
Цьогоріч ми вирішили побувати в господарствах, які, не дивлячись на сьогоднішні негаразди, працюють стабільно, нарощують виробництво продукції.
Мальовничі краєвиди, дбайливо доглянуті поля, котрі нині уже вкриті зеленорутими сходами озимини, побачили ми в СТзОВ «Дружба». Тут господарює знаюча, ініціативна, творча, закохана в рідний край, землю, її трудівників Валерія Адамівна Яромчук, кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ і ІІ ступенів. Відома далеко за межами Волині своїми здобутками, успіхами, талантом працювати і бачити перспективу. 
Навіть у такий складний час, як тепер, завдяки багаторічному досвіду в господарстві зберегли тваринництво, мають оновлений тракторний парк, доглянуті високоврожайні поля.
«Моя любов – це щедра
  нива,
Що колоситься на
  полях.
Моя любов – це добрі
  люди,
Що пестять стиглий колос у своїх руках», – так словами пісні можна висловити життєве кредо Валерії Адамівни. 
«Головиха», як її називають люди, нас зустріла в своєму кабінеті, де затишно, по-жіночому вміло вмебльовано, багато  квітів. Сама вона якраз аналізувала підсумки року господарювання.
Як виявилось, до свого професійного свята тут закінчили усі осінньо-польові роботи, хоча для керівника відпочинку нема. В господарстві велике поголів’я худоби, тож турбот вистачає і в холодну пору року. 
У той день заїхали ми і в СТзОВ «Вежа», яке багато років поспіль  очолює Тетяна Василівна Зінчук. Її хліборобська доля і життєва дорога десь «переплітаються» з долею колеги і подруги по життю  Валерії Яромчук. 
Попри усі труднощі й негаразди, нелегкі сільські будні, обидві – енергійні, життєрадісні, старанні господині, турботливі і люблячі матусі й бабусі. Їх об’єднує любов до землі, де пройшло дитинство, де цвіла щедрим весняним цвітом незабутня молодість, де минають  життєві будні, насичені  радощами і тривогами.
У житті кожної людини є момент, коли необхідно прийняти рішення й обрати справу до душі.  І Тетяна Василівна, і Валерія Адамівна колись не помилились, не злякались труднощів  не завжди жіночої роботи. Немає таких критеріїв, за якими можна оцінити працю керівниць-жінок, їх робочі дні чи відпустки, бо ж робота в селі – цілорічна.
Подумалось: мешканцям цих сіл пощастило, що дав Бог їм  таких хороших очільниць. Мають роботу і, звичайно, зарплату. Невирішених проблем у селі вистачає, і треба встигнути скрізь. Але люди не втрачають ентузіазму і віри у власні сили. У їх настрої відчуваються доброзичливість, терплячість, повага до оточуючих, бачення перспективи. А ще – біль сьогоднішнього дня, адже в країні – війна.
Гостинно зустріли нас і у Велицьку, де господарює Заслужений працівник сільського господарства України Володимир Потапчук, один з «творців» волинської м’ясної породи худоби. 
Трудівникам СТзОВ «Зоря» теж нелегко. У кожного з них були злети і падіння, розчарування, але їм сили додавала земля, яка вабила завжди: і весною, коли вкривалась дорідними сходами, і влітку, коли зачаровувала стиглим золотистим колоссям.
Володимира Потапчука ми зустріли на току, де люди очищали зерно кукурудзи. Роботи тут вистачає, бо тварини ще на випасах.  Треба і обіди відвезти, і прослідкувати за станом справ. Керівник охоче розповів про господарство, успіхи і проблеми.
l
Ось такі герої цієї невеличкої розповіді, які, попри усі труднощі, думають про те, як нагодувати людей, щоб були завжди хліб, картопля, молоко і м’ясо до столу. Вони за всіх господарських турбот не стоять осторонь громадського життя, їх хвилюють проблеми сучасного життя. Приємно знати, що згадані керівники – благодійники-волонтери. Нема меж добрим їх справам. Це – повсякденна, конкретна допомога воїнам ЗСУ технікою, паливом, продуктами. 
Вони – справжні господарі землі. Це довели своїм талантом, невтомною працею, за що мають високі державні нагороди, а головне  – шану й авторитет серед людей.
Валентина СІЧКАР,
голова районної ветеранської організації, громадський кореспондент газети “Вісті Ковельщини”.
На світлинах:   будні працівників сільськогосподарських товариств «Дружба»,  «Вежа», «Зоря» та їх керівників.
Фото автора і 
Сергія Данилюка.
    
IMG_2842Ось і знову осінь золотим букетом падолисту нагадала: наближається свято працівників села, землі, сільського господарства. Хоча, як би ми його не назвали, тема села, землі, хліба – вічна і свята, як праця хлібороба, як наше життя.
Ой, моє ти село, – 
Ти колиско моя.
Ой, моє  ти село, ой,  родино моя,
Ти – моє джерело до останнього дня.
Цьогоріч ми вирішили побувати в господарствах, які, не дивлячись на сьогоднішні негаразди, працюють стабільно, нарощують виробництво продукції.
Мальовничі краєвиди, дбайливо доглянуті поля, котрі нині уже вкриті зеленорутими сходами озимини, побачили ми в СТзОВ «Дружба». Тут господарює знаюча, ініціативна, творча, закохана в рідний край, землю, її трудівників Валерія Адамівна Яромчук, кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ і ІІ ступенів. Відома далеко за межами Волині своїми здобутками, успіхами, талантом працювати і бачити перспективу. 
 
Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 132
Читати далі

Четвер, 14 листопада 2024 року №47 (12950) / Повідомлення в номер / Диво-магніт батьківської землі

14.11.2024
Іноді здається, що батьківська земля, на якій я вперше побачив цей незбагненний світ, має в собі диво-магніт. Коли ти на цій землі, він єднає тебе із Космосом. Якщо з тих чи інших причин відірвався від неї, мов осколок від сяючого астероїда, вона невидимою силою нагадує про себе. Почуття ностальгії відчуває кожен, хто покинув малу бАтьківщину. Де б ти не був, а корінь дерева життя лишається там, де народився, а ти в чужому краї – відірваний листок, який покружляє,  покружляє і зникає безслідно у Вічності. 
Так роздумував я нещодавно на сільському цвинтарі у Клевецьку, де спочивають моя мама, син улюблений та члени родини. Завітав не випадково, адже такого ж жовтневого дня 29 літ тому мама відійшла у засвіти. 
— Слава Богу! – чую раптом. Це літня жіночка, симпатична, статна, з манерами інтелігентності вітається зі мною.
— Я вас знаю. Коли ви працювали на державній службі, я працювала в Луцькій податковій поліції. Я з родини Федоруків. Пам’ятаєте? Вони тут недалеко поховані. І маму вашу знала – добра була людина. І хату під стріхою стареньку пам’ятаю, — мовить неголосно моя знайома незнайомка. А далі продовжує:
— Знаєте, пане Анатолію, щось є таємниче на цій нашій землі! Не відвідала рідних на провідну неділю в цьому році, і почуваюся винуватою. Вночі не спиться, вдень тривожно на душі. Знову й знову згадки про село, про найрідніших в «гості» приходять…
Мені приємно, що земляки, яких в юності і не знав, пам’ятають мою маму, хату під стріхою. Не забули й мене…
А я що? Як і всі, покинув село, і загубився в буденній людській суєті. В пошуках мріяв про країну Ельдорадо. А де та країна? Лихий кусав, хапав за поли, а янгол-охоронець зупиняв його, вів своїм шляхом до істини буття, правди і Бога.
Метушиться людина в пошуках скарбів, не має спокою і не знаходить  скарбів.  І не знайде, бо є чорне і біле, добре і зле, любов і ненависть. Не стихає ця вічна боротьба протилежностей.  Лиш  цвинтар заспокоює людські пристрасті, душевні муки, неспокій і  тривоги. Саме тут відбувається  твоя сповідь. Ось і ця мила односельчанка кається і намагається виправдати свою відсутність тут, біля вічного спочинку найдорожчих. Відчуває свою провину.
Коли я після довготривалих мандрів  по Волині повернувся до Ковеля, то найперше  завітав у цей тихий, забутий куточок і … жахнувся. Мене зустріли бур’яни на ледве видимих надгробках. 
Я виривав ті бур’яни з корінням, колов руки і … прозрівав – бур’яни ж не винні. Вони в душі заскорузливій, черствій, не омитій молитвою Господньою моїй. 
Сьогодні цвинтар прибраний, ошатний, із впорядкованими пам’ятниками. Не забувають клевечани цього вічного місця, не вивітрила їх пам’ять про святе. Тішить, що Ружинський сільський староста Ігор Корнійчук дбає про лад на кладовищі. Шана й подяка йому!
Між тим, моя співрозмовниця прощається: вона поспішає до тепер «свого» Луцька.  Щастя їй і добра!
х  х  х
Неподалік, на південний  захід від кладовища – урочище «Збища», на якому з часів польських у 20-30-их роках ХХ століття господарювали мої предки. Господарювали і боролися за вільну землю, за вільне життя, за право вільно дихати повітрям. За це не раз потрапляли до буцегарні. З тієї неспокійної родини залишилася тільки мама і бабуся Люба.
Та   більшовицьке «цунамі» згодом прийшло на цю батьківську землю. Колективізація, війна і знову колективізація в тенетах репресій. Мама пройшла все через це і вижила. 
Промайнув час. Здавалося, мир і спокій запанували на рідній землі.
Та ба! Сьогодні у Ковелі майже щотижня, а то й частіше звучать сирени автівок. Вони прорізають свідомість навпіл, ранять, немов гострим ножем, серця ковельчан. Це – останній поклик у вічную пам’ять від нас, живих. 
Надривається голос…   Плаче мати, дочка, дружина і сестра. Котиться сльоза по щоці батька, брата і сина. Цей сигнал – воїнам, Героям, що загинули в боях із ворогом. Цей клич – це крик зраненої Землі. Зрештою, це сигнал SOS до безумців, які стелять дорогу до пекла. Та вони не чують…
Щодня слухаю, дивлюсь і читаю. Здається, виходу немає. Лихий путін перед дияволом звітує: «Операція з  винищення  української нації проходить успішно». 
А ми незламні. Ми, як наші предки далекі і близькі, б’ємося на смерть за той диво-магніт  рідної землі, який єднає нас із Космосом.
…А цвинтар слухає мої думки й мовчить. 
хрестІноді здається, що батьківська земля, на якій я вперше побачив цей незбагненний світ, має в собі диво-магніт. Коли ти на цій землі, він єднає тебе із Космосом. Якщо з тих чи інших причин відірвався від неї, мов осколок від сяючого астероїда, вона невидимою силою нагадує про себе. Почуття ностальгії відчуває кожен, хто покинув малу бАтьківщину. Де б ти не був, а корінь дерева життя лишається там, де народився, а ти в чужому краї – відірваний листок, який покружляє,  покружляє і зникає безслідно у Вічності. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 86
Читати далі

Четвер, 14 листопада 2024 року №47 (12950) / Повідомлення в номер / Анатолій Семенюк: штрихи до портрета

14.11.2024
У це важко повірити, але Анатолію Володимировичу Семенюку 15 листопада виповниться 80 років! Людина він відома і на Волині, і в Україні. Рука втомиться, коли почнеш перелічувати його титули і регалії. Отож:
– Почесний громадянин міста Ковеля.
– Ковельський міський голова 1991-1998 р.р.
– Депутат Ковельської міської та Волинської обласної рад  декількох скликань поспіль.
– Голова Ковельської міськрайонної організації Національної спілки краєзнавців України.
– Заступник голови первинної журналістської організації при редакції газети «Вісті Ковельщини». 
– член Асоціації українських письменників імені Павла Чубинського.
– Беззмінний громадський кореспондент газети «Вісті Ковельщини» та ряду інших періодичних видань, починаючи з 90-их років минулого століття.
А ще – ветеран праці і державної служби, один з кращих очільників енергетичних підприємств Камінь-Каширського, Нововолинська, Ковеля, керівник житлово-експлуатаційної контори № 2, яка нині має назву РЖКП-1. Активіст громадсько-політичного життя, палкий прихильник і поборник української національної ідеї.
А ще – історик, краєзнавець, поет, пісняр, залюблений у рідну землю, до чого його з дитинства привчала мама, яка виховувала сина самотужки у голодні повоєнні роки. Очевидно, саме тому головними темами його журналістської і письменницької творчості була, є і буде ненька Україна, рідне село Клевецьк на Турійщині, мама і батьківська хата, віра в Бога, любов до рідних і близьких людей.
Не буду переповідати життєвий шлях героя моєї розповіді. По-перше, читачі газети з ним обізнані в загальних рисах. По-друге, справа не тільки в цьому шляху, а в тому, як ним крокував пан Анатолій. А крокував він твердо, з вірою і надією на краще, впевнено долаючи труднощі й негаразди, яких в біографії ювіляра вистачало. Невипадково один із нарисів про нашого земляка я назвав «В полі високої напруги».
l
Анатолія Семенюка до його переїзду в Ковель я не знав, хоча для мене Турійщина – край майже рідний: тут жила моя родина (по маминій «лінії») до Другої світової війни, тут зазнали репресій від «перших» совєтів чимало з членів нашої сім’ї, звідки  вагітну маму енкаведисти вивезли на поселення у далекий і холодний Казахстан. По війні бабуся із своєю другою донькою переїхали до Ковеля. Сина Миколу, зятя Валентина разом із іншими турійчанами розстріляли у ковельській в’язниці 23 червня 1941 році «визволителі».
В пана Анатолія було трохи інакше, але не легше, іноді й важче, про що він багато писав у своїх спогадах-мемуарах, газетних статтях, поезіях. Доля звела нас на «барикадах» у 1990-их роках, коли тріщав і розпадався радянський союз, сили набирав національно-демократичний рух. Семенюк змінив мене на посаді голови міської ради, коли я вирішив повернутися в журналістику. З тих пір ми йдемо, як-то кажуть, «паралельним курсом», ділимо успіхи й негаразди одне одного. Я добре знаю його сім’ю, він – мою. В разі потреби подаємо руку допомоги, щоденно передзвонюємося. Його біль – це мій біль, мої переживання – його переживання. І він, і я втратили синів Едуарда та Андрія (29 грудня 2019 року і 29 листопада 2020 року). Ці непоправні втрати до цих пір печуть наші серця і душі.
У нас – спільні погляди на ситуацію в Україні і світі, що не виключає дискусій і спорів. Але в кінцевому підсумку перемагає дружба і впевненість у тому, що все має бути добре завдяки Божій помочі і мужності й героїзму українського народу.
l
В Анатолія Володимировича – гарна сім’я. Дружина Марія Станіславівна – шляхетна, мила, привітна жінка. Іноді я напів жартома-напів всерйоз кажу: «Всім, чого досягли, завдячуєте вірній супутниці життя». Семенюк не дуже сперечається, лише загадково посміхається. Мабуть, згадуючи юну красуню, яку зустрів в молоді роки у Поліському краї. Обоє тішаться онуками Павлом, Тарасом, Юрчиком, любов’ю і повагою оточують сина Андрія і невістку Аллу. В сім’ї панує атмосфера доброти і милосердя, адже тут сповідують християнські цінності.
Що можу побажати від себе і сім’ї ювіляру? Найперше – здоров’я і Божої ласки на кожен прийдешній день, родинного благополуччя й активного довголіття. Дуже хочу, щоб вогонь творчості поета, журналіста, краєзнавця не згасав. Але найголовніше – щоб нам дожити до того часу, поки благодатний мир запанував в Україні, а ворог зазнав нищівної поразки.
Микола ВЕЛЬМА.
Анатолію Семенюку – ювіляру
З ювілейним днем у
          високості злету,
Орфею Толю, що з душею
             слів на «ти»!
В епітетах й метафорах,
  естете,
Красуйся у літах благих й
  тривких!
Сподвижнику, досягнень-
          прагнень мовних,
Ковеля соратнику у
       творчій долі –
Хай зорі плодяться у
         зернах повних,
У золотавих віхах на
             роздоллі волі!
Господнього єлею в серці
             вік Тобі –
Від народження у римах
  солов’їних.
Сивочолої наснаги,
   завзяття молодих –
Квітують хай у строфах
  тополиних.
Кохайся з осінню у плоті
           Віри і Надії,
В свята і будні хай врунить
            Лесин світ.
Хай Янгол Твій під
         Кобзареві мрії
У листопадах святить
  поета  Божий хист!
Іван ЯРОШИК.
семенУ це важко повірити, але Анатолію Володимировичу Семенюку 15 листопада виповниться 80 років! Людина він відома і на Волині, і в Україні. Рука втомиться, коли почнеш перелічувати його титули і регалії. Отож:
– Почесний громадянин міста Ковеля.
– Ковельський міський голова 1991-1998 р.р.
– Депутат Ковельської міської та Волинської обласної рад  декількох скликань поспіль.
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 118
Читати далі

Четвер, 14 листопада 2024 року №47 (12950) / Повідомлення в номер / «Первинка» завжди на варті

14.11.2024 Романюк Аліна Петрівна
Невід’ємною ланкою роботи Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання (МТМО)    є Центр первинної медико-санітарної допомоги, у складі якого – 18 амбулаторій загальної практики сімейної медицини: 6 міських та 12 у сільській місцевості. Тут приймають сімейні лікарі, терапевти, педіатри – це ті спеціалісти, до яких насамперед слід звертатися зі скаргами на стан здоров’я. 
Медичним директором Центру ПМСД Ковельського МТМО вже два роки працює Анастасія КАШУБА. Професійні знання лікар здобула у Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця, а удосконалювала їх в інтернатурі Львівського національного університету ім. Д. Галицького. Освоївши теорію, практику закріплювала у закладах Ковельського МТМО. Робота та колектив сподобались, тож лікар продовжила працювати у міській амбулаторії №1 Центру ПМСД Ковельського МТМО, що на вул. Театральній.
Сьогодні молода, енергійна, досвідчена Анастасія Олександрівна, попри велике навантаження та відповідальність керівної посади, продовжує лікарську практику. Свою роботу дуже любить, тож окрім організаторсько-адміністративних обов’язків, надає послуги як сімейний лікар. 
У медиків «первинки» напружений графік та великий об’єм роботи, адже кількість амбулаторних відвідувань пацієнтів була і залишається вражаючою. Наприклад, торік зареєстровано 267 524 звернення до сімейних лікарів. 
– Ми охоплюємо населення всіх жителів Ковельської, Голобської, Поворської, Дубівської, Велицької, Колодяжненської ТГ. До роботи в ланці первинної медичної допомоги залучено більше 60 лікарів. Це – педіатри, лікарі загальної практики, терапевти. Практикують 6 інтернів загальної практики, які добре себе зарекомендували, тому сподіваємось, що вони продовжать роботу з нами, – розповідає медичний директор Центру ПМСД Анастасія Кашуба.
– Чим відрізняється робота міських і сільських амбулаторій?
– Якщо брати до уваги кількість населення, то можна сказати, що в міських більш дотримуються плановості звернень та попереднього запису. А причини звернень та перелік надання послуг аналогічні.
Єдине, що у дальніх селах (як, наприклад, Велицьк і Підріжжя) наші лікарі мають можливість робити перев’язки та знімати шви. Адже через віддаленість пацієнтам важко потрапити до вузькопрофільного спеціаліста в Ковель. У маніпуляційному кабінеті для цього є хірургічні набори, перев’язувальний матеріал та все необхідне, аби «закрити» ці потреби населення.
– На що спрямована робота «первинки»? 
– Якщо коротко, то ми: профілактуємо, виявляємо, запобігаємо, лікуємо.
При потребі та за показами скеровуємо до вузькопрофільних спеціалістів, допомагаємо в оформленні медичних документів. 
Виписуємо рецепти на препарати за програмою «Доступні ліки». Адже в межах програми реімбурсації пацієнт може отримати ліки безоплатно або з частковою доплатою у будь-якій аптеці, яка має договір з Національною службою здоров’я України. Інформуємо про пільгові програми місцевого бюджету.
– Що нового з’явилось останнім часом у Центрі ПМСД для зручності пацієнтів та роботи спеціалістів? 
– Змінилася кількість надання послуг. Наприклад, ми можемо проводити плантографію (плантограму) – це метод комп’ютерного дослідження стану стоп, який допомагає виявити дефекти чи порушення на початковому етапі розвитку. Наразі ми закупили пантографи, які діють у всіх амбулаторіях.
Також у наших закладах можна виміряти рівень цукру в крові спеціальними глюкометрами. В сільських амбулаторіях можна визначити рівень загального холестерину за допомогою тест-смужок. Це в місті лабораторія близько, тож відповідно береться забір крові з вени, яку обстежують на аналізаторі. А для сільських жителів закуплено холестеринометри. 
А ще в амбулаторіях можна перевірити рівень гостроти зору, проходити швидкі тести на визначення  вагітності, тропоніну, ВІЛ, вірусних гепатитів, на COVID. Ну і, звісно, отримати направлення на всі аналізи в межах МТМО чи будь-якого іншого закладу.
– Наприкінці минулого року відбулась довгоочікувана приємна подія: запрацювала нова амбулаторія загальної практики сімейної медицини № 6. Її облаштували у новобудові по вулиці Володимира Кияна. Чи задоволені роботою відділення? 
– Звісно, адже мікрорайон великий та активно розбудовується (заявленого населення більше п’яти тисяч), тож амбулаторія потрібна людям. Зараз там працює два спеціаліста: лікар загальної практики сімейної медицини Діна Миколаївна Зінчук і лікар-терапевт Мар’яна Валеріївна Габрильчук. 
Для зручності обстежень тут облаштовано процедурний кабінет, де відбувається забір крові на всі необхідні аналізи, які призначають лікарі. Функціонує пункт щеплень, як для найменших (згідно з календарем щеплень), так і для дорослих (за потребою).
– Яке відділення є найбільшим у Центрі ПМСД?
– Найбільшою амбулаторією на сьогодні є перша міська, що розташована на вул. Театральній. Відповідно тут працює найбільше лікарів – 18, що обслуговують понад 25 тисяч населення. 
До слова, Центр ПМСД Ковельського МТМО охоплює понад 82 тисячі пацієнтів, починаючи з немовлят. Найстаршому пацієнту майже 100 років. Потреби різні, і кількість звернень залежать від стану здоров’я і віку пацієнтів.
– Як змінилась ситуація зі зверненнями з настанням холодів?
– Звісно ж, в таку пору, переважають гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), грип і коронавірус.
Рекомендації прості й відомі нам усім: уникати переохолоджень, промокання, контакту з хворими. Аби захистити себе, важливо вчасно вакцинуватися від грипу та  COVID-19. Останній – нікуди не зник, а виключений зі списку особливо небезпечних інфекцій та прирівняний до ГРВІ. Звісно, випадків захворювань менше, але є. Тому радимо проконсультуватися з сімейним лікарем і зробити відповідні щеплення.
І оскільки погода у нас зараз досить мінлива, то збільшилась кількість  звернень з гіпертонічними кризами. Рекомендуємо не пропускати прийом гіпертензивних препаратів.
Піклуйтесь про своє здоров’я, особливо в такий неспокійний час в нашій країні, дотримуючись режиму і сну, і здорового харчування, зміцнюйте імунітет, вживаючи сезонні фрукти, та слідкуйте за самопочуттям. За перших тривожних симптомів звертайтеся до лікаря.
Розмовляла 
Аліна РОМАНЮК.
НА СВІТЛИНАХ: медичний директор Центру ПМСД  Ковельського МТМО Анастасія КАШУБА;  лікарі та медсестри міської амбулаторії №1 Центру ПМСД.
КашубаНевід’ємною ланкою роботи Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання (МТМО)    є Центр первинної медико-санітарної допомоги, у складі якого – 18 амбулаторій загальної практики сімейної медицини: 6 міських та 12 у сільській місцевості. Тут приймають сімейні лікарі, терапевти, педіатри – це ті спеціалісти, до яких насамперед слід звертатися зі скаргами на стан здоров’я. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 154
Читати далі

Четвер, 14 листопада 2024 року №47 (12950) / Повідомлення в номер / Дід Потап: «Не час опускати руки! Розпад московії неминучий»

14.11.2024
– Пане Потапе! Читачі газети цікавляться, куди Ви пропали і чому перестали давати інтерв’ю журналістам?
– На це багато причин. Одна з них – моє небажання говорити правду, яка не всім подобається. Декому живеться комфортніше, коли його обдурюють і вішають локшину на вуха. Коли ж починаєш закликати розплющити очі і подивитися на реальний стан справ, тебе починають зневажати і називати «запроданцем» і «ворогом народу».
Я цьому, зрештою, не дивуюсь, адже багато українців звикли жити міфами, вірити лже-пророкам, що особливо відчутно в часи політичних потрясінь і випробувань. Сьогодні таким потрясінням є російсько-українська війна, яка вже забрала життя кращих представників українського народу. Кінця цій війні, на жаль, не видно, що дає грунт для різного роду пліток та інсинуацій.
Спектр фальшивої інформації, яку старанно поширюють наші вороги, дуже різноманітний і, на перший погляд, правдивий. Тут і вигадки про «зраду» нашого командування та урядових структур, про їх готовність негайно підписати акт про капітуляцію і т. д., і т. п.
З іншого боку лунають заяви про швидку перемогу України, розгром рашистських військ негайно, повалення режиму путіна тощо. Є й інші «вкиди».
– Але ж ситуація, справді, серйозна. Її не можна недооцінювати.
– Так, серйозна. Але цю серйозність не слід і переоцінювати. Інакше ми впадемо в глибокий песимізм, зневіру і безнадію. А у Біблії зневіру, розпач віднесено до десяти смертних гріхів. Не варто нам брати смертний гріх на свою душу.
– А що робити?
– Не опускати руки, вірити у Перемогу над ворогом і все для цього робити можливе й неможливе, починаючи від Президента і закінчуючи пересічним громадянином. А найголовніше – вдосконалювати бойову майстерність, продовжувати бити ворога, що й роблять наші Збройні сили.
– Але ж ворог дуже сильний і з кожним днем нарощує свою могутність.
– Україна теж нарощує. В цьому їй допомагають іноземні партнери – хай, можливо, не такою мірою, як би нам хотілося. Але, думаю, після президентських виборів у США ситуація зміниться.
– На краще чи на гірше?
– В будь-якому разі – на краще. Це я відчуваю інтуїтивно. У світі, в тому числі й в США, дедалі більше  розуміють: московія перетворилася у справжню країну-терористку. І коли її не зупинити, всім буде погано.
Зрештою, в самій росії не все так блискуче, як це хоче зобразити путін та його компаньйони-вбивці.
– Що маєте на увазі?
– Поглиблення соціально-економічної кризи в ерефії. Це тільки на словах у них все добре, а насправді виробництво падає, інфляційні процеси загострюються. Про це свідчить недавнє підвищення процентної облікової ставки Центробанком до 21 відсотка. Такого давно не було. Деякі економісти відверто говорять: це початок кінця, в тому числі російської армії. Недарма ж високопоставлені російські чиновники різко критикують дії Центробанку, його голови Набіулліної, твердячи, що вона працює на користь ворогів московії, прирікаючи її на військову поразку.
При цьому ніхто не хоче визнати, що першопричина кризи – війна, в яку путін втягнув країну і яка «пожирає» мільярди рублів з Державного бюджету. Затрати на війну і так сягнули астрономічних цифр. Де вже тут думати про економіку і добробут «глибинного» народу.
Поступово погіршується ситуація на споживчому ринку, все помітніші перебої з продовольчими товарами (яйцями, тваринним маслом, овочами і фруктами). В окремих регіонах внаслідок підтоплень і пожеж – недобір врожаю сільськогосподарських культур, в т. ч. зернових. Все голосніше говорять про запровадження продовольчих карток.
– Значить, є загроза голоду?
– Якщо не голоду, то дефіциту продуктів точно. Ціна їх останнім часом скочила догори. А росіянці холодильнику «вірять»  більше, аніж брехливому і продажному телебаченню.
Дається взнаки і розкол серед кремлівських еліт. Все відчутніша боротьба за владу, перерозподіл капіталів. 
Можливо, на це все впливає «смерть» справжнього путіна, який помер, за словами деяких блогерів, рівно рік тому. Можливо, якісь інші фактори, але вогнище протиборства між олігархічними кланами, палахкотить все сильніше. Яскравий приклад цього – рейдерське захоплення компанії «Wildberries» із багатомільярдним обігом грошей, здійснене нещодавно за участю чеченського головоріза кадирова. При чому робили це нахабно і провокативно майже в центрі москви, зовсім недалеко від кремля. Наслідки бандитських розбірок посилили й міжетнічну напругу між чеченцями, дагестанцями та іншими народами Кавказу.
– Схоже на посилення міжнаціональної ворожнечі на території росії.
– Саме так. І це – ще один фактор, який підігріває громадянське протистояння «за поребриком». З кожним днем воно все відчутніше. Приклад –  погроми ромів  на Далекому Сході, наростання шовінізму й антисемітизму, що відчувається і у виступах політиків, і в передачах московського радіо й телебачення, повідомленнях електронних ЗМІ. 
Не відстають користувачі соціальних мереж, де ні на мить не припиняються міжусобиці представників різних націй і народностей. Словом, путінцям спокій лише сниться.
– Але ж збіговисько учасників так званого БРІКС у татарському місті Казані ніби засвідчило зростання ролі росії на міжнародній арені, «реабілітацію» персони путіна – міжнародного злочинця і терориста. Туди прибули лідери і Китаю, й Ірану, й Індії, і Туреччини, й багатьох інших країн світу. Прилетів навіть генсек ООН Гуттеріш. І всі вони не соромились обіймати путіна, говорити улесливі слова!
– Слова словами, а діла ділами. Форум БРІКС – це піар-акція, яка загалом путіну вдалася. Але якщо говорити про конкретні результати, то вони практично нульові. Не буду на цьому детально зупинятися, бо бажаючі про ті результати можуть прочитати в інтернеті. Кожен учасник того збіговиська переслідував свої корисливі інтереси. Одні отримати гроші, інші – дешевий газ і дешеву нафту. Мені   компанія тих високопоставлених осіб із країн, де при владі диктаторські режими, нагадує родичів біля ліжка людини, що помирає. Всім цікаво, а що їм дістанеться у спадщину, коли хворий сконає.
– Невже в ерефії все настільки складно? Що ж залишається робити нам, українцям?
– Повірте мені, людині з досвідом та інтуїцією: все там дуже серйозно. А українцям слід, як я сказав вище, не опускати руки і не впадати у відчай. Наша влада, Збройні сили мають продовжувати боротьбу проти агресора, який повільно, але неухильно втрачає сили. Йому не допоможуть ані спецназівці КНДР, ані обійми Гуттеріша, ані ракети з Ірану. Володар кремля – приречений.
Сказане не означає, що московія сконає вже завтра. Шлях до цього неблизький. Нам же потрібно триматися з усіх сил, бити ворога скрізь, де можна і навіть не можна. Як кажуть, мета виправдовує засоби. Навіть в росії є люди, котрі розуміють: кінець наближається безповоротно.
Нещодавно про це заявив генерал-полковник у відставці Леонід Івашов, який хоч і належить до російських «націонал-патріотів», але який у свій час рішуче виступив проти наміру путіна розпочати війну з Україною. Нині він стверджує, що російсько-українська війна перетворилася в бізнес для вищого керівництва росії і прогнозує, що в результаті продовження військових дій ерефія розпадеться на декілька держав. 
Ось пряма мова очільника Академії геополітичних проблем росії Леоніда Івашова: «Те, що відбувається в сфері оборони, робиться планомірно для того, щоб росія рухнула. Інакше я пояснити не можу. І тоді комусь всі багатства дістануться, а у нас з’явиться 20-22 дуже незалежних держав типу Тиви, Башкорстана, Татарстана і так далі… І все йде за цим планом. Хтось на цьому наживається. Наживається на цій «СВО». За 2 роки бойових дій заробили 36 мільярдів доларів. Це бізнес».
Від себе додам: кривавий бізнес. І якщо це розуміє високопоставлений генерал (а він, очевидно, не один), то справи в путіна погані.  
– Що ж, пане Потапе, дякую за відверту розмову. Вона додає (принаймні мені) оптимізму  і надії. Знаючи Вас не один рік і переконуючись у правильності Ваших прогнозів, можу сказати тільки одне: хай так станеться і цього разу.
– Вірмо, і збудеться.
Розмову вів 
Маркіян Іващик.
l
P. S. На продовження розмови із дідом Потапом і підтвердження його передбачень рекомендую бажаючим ознайомитися із статтею Євгена Саська «Точки вразливості РФ», оприлюднену на інтернет-сайті «Останній бастіон» 28 жовтня ц. р. 
Позиція автора однозначна і категорична: «Ресурсна федерація московії не монолітна держава, а колОс на глиняних ногах. Тому вона має свої слабкості, котрі прагне сховати від світу».
Прочитайте – цікаво!
М. І.
москваРозмова з відомим ясновидцем  і  аналітиком дідом Потапом.
– Пане Потапе! Читачі газети цікавляться, куди Ви пропали і чому перестали давати інтерв’ю журналістам?
– На це багато причин. Одна з них – моє небажання говорити правду, яка не всім подобається. Декому живеться комфортніше, коли його обдурюють і вішають локшину на вуха. Коли ж починаєш закликати розплющити очі і подивитися на реальний стан справ, тебе починають зневажати і називати «запроданцем» і «ворогом народу».
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 78
Читати далі

Четвер, 14 листопада 2024 року №47 (12950) / Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

14.11.2024 Романюк Аліна Петрівна
15 листопада, п’ятниця
Схід Сонця – 07.39; захід – 16.32. 
Місяць – у Тельці. 
Початок Різдвяного посту. Мч. Димитрія.
16 листопада, субота
Схід Сонця – 07.41; захід – 16.31.
Місяць – у Близнюках. 
День працівників радіо, телебачення і зв’язку України. 
Міжнародний день терпимості (толерантності).
Ап. і єван. Матфея.
17 листопада, неділя
Схід Сонця – 07.42; захід – 16.30.
Місяць – у Близнюках. 
День працівників сільського господарства.
Міжнародний день студентів та День студента в Україні.
Неділя 21 після П’ятд. Свт. Григорія Неокесарійського.
18 листопада, понеділок
Схід Сонця – 07.44; захід – 16.28.
Місяць – у Раці. 
День сержанта ЗСУ.
Мчч. Платона, Романа, дияк.
19 листопада, вівторок
Схід Сонця – 07.46; захід – 16.27.
Місяць – у Раці. 
День працівників гідрометеорологічної служби України. 
Міжнародний день чоловіків.
Прп. Варлаама Києво-Печер.
20 листопада, середа
Схід Сонця – 07.47; захід – 16.26.
Місяць – у Леві. 
Всесвітній день дитини.
Передсвято Введення. Мчч. Анатолія, Йоана, Анни.
21 листопада, четвер
Схід Сонця – 07.49; захід – 16.25.
Місяць – у Леві. 
День Гідності та Свободи.
Всесвітній день телебачення.
День десантно-штурмових військ України.
ВВЕДЕННЯ В ХРАМ БОГОРОДИЦІ.
Місячні фази у листопаді
Повний Місяць – 15 листопада.
Спадаючий  Місяць – 16-30 листопада.
Підготувала Аліна РОМАНЮК.
осінь15 листопада, п’ятниця
Схід Сонця – 07.39; захід – 16.32. 
Місяць – у Тельці. 
Початок Різдвяного посту. Мч. Димитрія.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 83
Читати далі

Четвер, 14 листопада 2024 року №47 (12950) / Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 18 по 24 листопада

14.11.2024
ОВЕН. Корисно розширити коло спiлкування, тим більше, що буде можливість для нових знайомств. У вiвторок зможете проявити себе в багатьох напрямках, в першу чергу – у професiйному. 
ТЕЛЕЦЬ. Будьте уважнiші, не допускайте помилок, щоб колеги не звинуватили вас у байдужостi до загальної справи. На цьому тижні вдалі поїздки. Вам необхiднi надiйнiсть i дiловитість, щоб  протистояти опонентам. 
БЛИЗНЮКИ. Життя буде повне рiзноманiтних фарб. Робота принесе задоволення i солiдний дохiд. Відчуєте прилив сил, здоров’я поліпшиться. Може знадобитися пунктуальнiсть i зiбранiсть.
РАК.  Може чекати багато важливих справ i цiкавих знайомств. Якiсь з них виявляться доленосними. Ймовiрно, новi люди можуть зiграти iстотну роль у реалiзацiї ваших iдей. 
ЛЕВ. Новi справи, проєкти i пропозицiї забиратимуть багато часу. Для конструктивних змiн час не дуже підходящий. В кiнцi тижня з’явиться можливiсть пiдвищити соцiальний статус. 
ДIВА. Ви сповнені сили та енергії. Виникне бажання багато працювати і недарма – є шанс отримати премію. Будуть цікавими нові професійні завдання.
ТЕРЕЗИ. Тиждень може бути вдалим в планi роботи i фiнансiв. Постарайтеся максимально використовувати творчi здiбностi. Тiльки не дуже тягнiть ковдру на себе. Можете розраховувати на допомогу друзiв.
СКОРПIОН. Можливо, вас запросять брати участь в багатообiцяючому проєктi, варто чекати солiдний прибуток. У вiвторок i середу краще не планувати серйозних заходiв. Суботнi успiхи можуть надихнути.
СТРIЛЕЦЬ. Варто пiдсумувати те, що прожите, i вiдкрити нову сторiнку. П’ятниця – один з найчудовiших днiв тижня. Бiльше позитиву. Усмiхайтеся з самого ранку i постарайтеся нi з ким не сваритися.
КОЗЕРIГ. Хороший перiод для обдумування i обговорення довгострокових планiв. У серединi тижня можливi спiвбесiди або просто розмови з начальством. Постарайтеся ретельно обдумувати кожне своє слово. 
ВОДОЛIЙ. Зможете позитивно зарекомендувати себе в  колективi. До найближчих вихiдних варто забути про поїздки, краще розв’яжіть  проблеми, що накопичилися. В середу постарайтеся уникнути поспiшних рiшень. 
РИБИ. Ваша енергiя дивуватиме. У понедiлок iнтуїцiя повинна пiдказати, де ключ вiд розв’язання важливих питань. Вiвторок i середу проведете у творчих пошуках i досягнете успiху. 
Степан ЗОРЕПАД.
гороОВЕН. Корисно розширити коло спiлкування, тим більше, що буде можливість для нових знайомств. У вiвторок зможете проявити себе в багатьох напрямках, в першу чергу – у професiйному. 
ТЕЛЕЦЬ. Будьте уважнiші, не допускайте помилок, щоб колеги не звинуватили вас у байдужостi до загальної справи. На цьому тижні вдалі поїздки. Вам необхiднi надiйнiсть i дiловитість, щоб  протистояти опонентам. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 409
Читати далі

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025