Ремонт та чистка котлів, колонок, бойлерів.
Промивка батарей, радіаторів і труб опалення.
Телефони: 068-733-80-62, 050-556-37-33.

Повідомлення в номер

Погода в Ковелі 12–18 березня

Погода в Ковелі 12–18 березня

12/03/2026 0

Четвер. Ясно. Температура: 16оС. Вітер південний помірний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 1оС. Вітер південний  слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 15оС. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 3оС. Вітер південно-східний помірний. 
Субота. Ясно. Температура: 14оС. Вітер південно-східний помірно сильний.
В ніч на неділю. Ясно. Температура: 2оС. Вітер південно-східний  слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 120С. Вітер південний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 0оС. Вітер південний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 10оС. Вітер західний з переходом на північно-західний помірний. 
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 3оС. Вітер північно-західний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 9оС. Вітер північно-західний помірний. 
В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 1оС. Вітер південний помірний.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер південний помірно сильний. 
Четвер. Ясно. Температура: 16оС. Вітер південний помірний.
В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 1оС. Вітер південний  слабкий.
П’ятниця. Ясно. Температура: 15оС. Вітер південний помірно сильний.
В ніч на суботу. Ясно. Температура: 3оС. Вітер південно-східний помірний. 

Повідомлення в номер

Добрий день, газето!

Добрий день, газето!

12/03/2026 0

Твої друзі всі вітають,
Привіт щирий посилають
Про  новини пишеш, 
Вчасно сповіщаєш.
Про район і місто 
Завше пам’ятаєш.
Все, що гарне, добре,
Теж не забуваєш.
Люди пишуть до газети
Про своє життя й секрети
І всерйоз, і жартома,
Бо чого лишень в житті нема?
Про війну, її Героїв,
Материнські і дитячі сльози –
Може, є у них потреба
В нашій допомозі?
Щоб газета в нас була,
Йшла до міста і села,
Щоб читали її люди,
Добрі справи знали всюди.
Колектив цей творить диво,
Щоб жили ми всі щасливо.
Побажаємо всім Вам,
Щастя, миру і добра!
Ольга ЛІЩУК.
с. Мощена.
Вірш-подяка колективу “Вістей Ковельщини”
Твої друзі всі вітають,
Привіт щирий посилають
Про  новини пишеш, 
Вчасно сповіщаєш.
Про район і місто 
Завше пам’ятаєш.

Повідомлення в номер

Ми – українці

Ми – українці

12/03/2026 0

Прийшов четвер. День, якого я найбільше чекаю. Є газета «Вісті Ковельщини»! Великими літерами блакитним кольором заголовок «155 літ боротьби і натхнення». Стаття чудова. Доходить до серця. 
Думаю, що не тільки ця газета згадає Лесю Українку, геніальну особистість, яка на весь світ заявила, що вона – Українка. Вірна донька рідної землі. Тієї землі, яка ніколи не була зганьбленою. Не зазіхала на чужі землі, берегла свою історію. Народжувала не «хохлів», а сміливих, здібних, працьовитих юнаків, які вміли постояти за своє.
Кров, пролита не у розбійницькій займанщині чужого, а за волю і незалежність рідного краю, ніколи не буває надаремно. Ми – це ті, хто вміє достойно жити і гідно вмерти. Ми – це той народ, який найбільше боровся за волю і незалежність і найменше її мав. І зараз своєю хоробрістю і здатністю берегти своє ЗСУ дивують світ. Дива творять і волонтери, і прості люди. Все – для перемоги, все – для фронту. 
Боляче усвідомлювати, що для декого доля Батьківщини байдужа. Жадоба до збагачення швидко перетворює їх у безбатченків, крадунів. А недавно називали свою Україну ненькою. Тарас Шевченко писав: «Бо хто матір забуває, того Бог карає, того діти цураються».
З далини літ лине до нас гаряча любов до України геніальної нашої землячки Лесі Українки. Ця любов додавала їй сили переборювати важкий фізичний стан, нестерпний біль. У сім’ї Косачів всі розмовляли тільки українською рідною мовою. А що маємо зараз? Дивує Київ.  І не тільки. Знаю таких, що виїхали з Ковеля і “забули” рідну мову. Біля горшків і каструль домашня мова — російська. Чотири роки війни свідомості не змінили. 
Чужоземці захоплюються нашою мовою і вивчають її. Світ чарує краса нашого краю, гостинність наших людей. Захоплення викликає знайома родина патріотів, де навіть імена говорять про приналежність до нації: Тарас, Ярина і маленька Христинка, яка народилася на Різдво. У неповних два роки дівчинка гарно говорила, вимовляла всі звуки, вже будує довгі речення. Мама іде на балкон. Донечка – за нею. Мама застерігає, що там холодно і чує у відповідь: «Мамо, не хвилюйся».
Заходить дідусь. Внучка підбігає і щебече: «Дідусь прийшов. А в тебе багато роботи?» і т. д. Споконвіків гарні українські імена, а не Нікіта (а чому не Микита?) Кіріл, Ксюша (а чому не Оксана, Єсенія і т. д.?).
Заради України, заради таких сімей, заради таких дітей демонструють чудеса: хоробрості, винахідливості наші дорогі захисники. Сили і наснаги вистояти їм додає любов до України, віра в Перемогу.
Просімо в Бога: «Україну збережи, війни припини». Бо боляче дивитись на чорну хустину на голові молодої жінки або згорьованої матері.
Прийшла весна. Невдовзі покличе людей до праці на землі. Нехай ця праця буде спокійною. Не під виття сирен, а мирною і впевненою у завтрашньому дні України.
Лідія Гарлінська,
ветеранка 
педагогічної праці.
Прийшов четвер. День, якого я найбільше чекаю. Є газета «Вісті Ковельщини»! Великими літерами блакитним кольором заголовок «155 літ боротьби і натхнення». Стаття чудова. Доходить до серця. 
Думаю, що не тільки ця газета згадає Лесю Українку, геніальну особистість, яка на весь світ заявила, що вона – Українка. Вірна донька рідної землі. Тієї землі, яка ніколи не була зганьбленою. Не зазіхала на чужі землі, берегла свою історію. Народжувала не «хохлів», а сміливих, здібних, працьовитих юнаків, які вміли постояти за своє.
 

Повідомлення в номер

Ламали долі, забирали життя за нізащо

Ламали долі, забирали життя за нізащо

12/03/2026 0

Авторська сторінка Олександра Хоменчука

12 березня 1970 року розпочався  професійний шлях у журналістиці Олександра Хоменчука, багатолітнього  редактора Любомльської районної газети “Наше  життя”, ветерана преси Волині, автора ряду прозових і поетичних збірок,  лауреата обласних премій “Золоте перо”, “Кращий редактор” та інших. Сьогодні він – гість газети.

Про силову структуру радянської влади — комітет державної безпеки (кдб), одна назва якої викликала панічний страх у людей, написано багато. І буде ще написано, оскільки архіви відкривають свої таємниці поступово, дозовано. На багатьох справах цієї зловісної служби дотепер стоїть гриф «совершенно секретно».

Тому-то з’ява нової книги цієї тематики у публічному просторі України викликає непідробний інтерес у читачів та шанувальників історії. Вона називається «Архіви КДБ. Невигадані історії». Її автор — Едуард Андрющенко — історик, кандидат історичних наук, родом із Запоріжжя та нині живе в Києві. З 2018 року вивчає розсекречені справи в архівах СБУ. З 2022 року — головний редактор Youtube-каналу та сайту WAS.
Книга вийшла друком у 2023 році в Харкові (видавництво «Vivat»). У ній вміщено 18 історій. Окремі справи, змайстровані “кухарями”, де готують сумнівне вариво, важко назвати «невигаданими». Вони цинічно сфабриковані, висмоктані, як мовиться, з пальця. Та ті, хто їх писав, отримували нові зірки на погонах, підвищення по службі, ордени та медалі за «усердіє», купалися в пільгах. За рахунок державного бюджету, звісно ж, поправляли «підірване» здоров’я у санаторіях. Справи були дутими, а страждали конкретні люди, розплачуючись за надумані звинувачення, здоров’ям, а то й життям. Страждали їх сім’ї, родини, друзі.  Не дивуюся, що досі лавина фіктивних справ накрита покривалом таємничості. Є що приховувати. 
Отже, перша липова справа у книзі під цифрами 547. 21 квітня 1937 року у кіосках Києва з’явився черговий номер газети «Комуніст». На ту пору це був головний  рупор пропаганди в Україні. На третій сторінці помістили фото котельні «Шовкобуду» — київського комплексу фабрик легкої промисловості. Його зводили у Дарницькому районі. 
Звичайну фотографію у своєму кабінеті уважно розглянув молодший лейтенант нквс мирон акимов. І побачив — о, Боже! «На знімку серед дерев над дахом будинку з лівого боку чітко вимальовується обличчя контрреволюціонера, фашиста Троцького», — таке повідомлення полетіло у москву від заступника наркома внутрішніх справ урср Володимира Іванова. І завертілася карусель. Через два тижні заарештували фоторепортера Всеволода Скамандру, художника-ретушера Володимира Цетнаровського. Доповіли про “вороже фото” наркому миколі єжову...
Тут необхідне пояснення. лев троцький після смерті леніна (1924) став заклятим ворогом Сталіна. Нещадно критикував його.  За що був позбавлений усіх державних посад і видворений із срср за кордон. Згодом убитий агентом кремля перед Другою світовою війною. Та на момент виходу газети він ще жив і готував чергові звинувачення тирана. 
Ну, добре, скаже читач, в якого є знання з логіки. Нехай хлопчик з лейтенантськими зірочками, не маючи чим зайнятися, надумав показати свою пильність. А його начальники чим думали? Тим самим, що й Мирон. Люди такого обмеженого мислення здебільшого й служили в «органах». Вони вміли ламати хребти, ребра, бити голови затриманим, та не здатні були мислити, аналізувати, бо виявилися невеликого розуму. На бездумних виконавцях й довго трималася антинародна влада. На цьому тримається нині й путін зі своїм кагалом в росії.
Що дивує ще?  Матеріали розслідування опинилися і в Київському інституті науково-судової експертизи. Там взялися ретельно їх вивчати і висновок з’явився «ґрунтовним»: «...профіль троцького вбачається в гілках дерева. Подібність цих плям із його портретом посилена  ретушшю, що відтінила плями, які відповідають носу, лобу та щокам». Комедія доходила фінішу. Фоторепортера Владислава Скамандру, приліпивши йому ще звинувачення у шпигунстві, розстріляли. Художника-ретушера виправдали. Таке бувало, але дуже рідко.
У цьому ж ряду – й справа №412 (про спалення свастики і пошматування портрета фюрера). У жовтні 1940-го з Кишинева до Києва надіслали повідомлення, що «злочин» скоїв сторож Іван Нагорняк. Після підписання договору з Німеччиною (1939) про дружбу й ненапад, портрети гітлера, символи німецькі в радянському союзі охоронялися законом. Їх знищення та псування вважалося серйозним злочином. Держбезпека отримала необмежені можливості для фальшування справ. На диво, до суду не дійшло. Сторожа відпустили, бо сказав, що символіку вкрали невідомі люди... Та й німці не вчиняли бучі. 
Сміх викликає справа №6099 — про гадання на тарілочці (спіритизм). Ним зайнялася група людей з Києва. Справа дійшла до суду столиці 10.03.1948 року. Суть сеансів: учасники дійства «викликають дух» конкретної померлої чи вбитої людини і ставлять  питання. 
Кого викликали? леніна й питали: товариш сталін геніальний чи ні? Ще троцького, горького, купріна, ціолковського, дружину вождя надію аллілуєву. Кадебісти учасників посиденьок звинуватили в антирадянських настроях, а сеанси у справі називали  «зручною ширмою для наклепницької агітації». І справжній вирок: організатор заходу художник Ілля Горбань отримав 25 років таборів (по максимуму!), його колежанки — 39-річна Ольга Розова і Віра Сорокіна, її ровесниця, по 10 років. Обидві жінки працювали бібліотекарями. У 1992 році всі троє були реабілітовані. Горбань посмертно — помер у таборі на річці Об у 1950 році, маючи 47 літ від народження.
Було б помилково вважати, що абсурдні справи проти своїх громадян народжувалися знічев’я. Ні. кдб мав певні плани на місяць, квартал, рік. Це підтвердив  полковник у відставці Ярослав Карпович у своєму листі «Соромно мовчати» (журнал «Огоньок», №29. 1988, Москва). Тему продовжив ветеран війни і праці з Рівного Іван Присяжнюк. «У 1947 році, після демобілізації, мене партія відрядила в органи для служби. Я був схвильований до глибини душі за довір’я. Але, зіткнувшись з практичною роботою, де завчасно планувалася кількість арештів, допитів, викликів, почав прозрівати... Я усвідомлюю, що наша робота оцінюється за кількістю арештів антирадянщиків, а це породжувало порочну практику — марафонську гонку за об’єктами арештів», — згадував колишній кадебіст («Огоньок», №34, 1988). Доведено, що українські кадебісти часто зверталися до москви за додатковими лімітами на арешти. 
Автор книги, гортаючи окремі справи, знайшов і відмінності між фактами слідства і звинувачувальними висновками. Що свідчить про фальсифікацію, надумані нібито докази для підсилення вини заарештованого. Це доводить і справа луцьких та київських студентів. Кінець шістдесятих і початок сімдесятих  років — пора розростання на Заході молодіжного протестного руху «хіпі». Захопилася новизною і частина молоді урср. 
Лучанин Олег Покальчук згадував: на другому ряді своєї книжної полиці якось помітив дві пачки фотографій. На знімках були сторінки книги про секс і негативи, з яких знімки надрукували... Він, студент на ту пору КДУ (це 1974 р.), вважав, що все  йому підкинули чекісти руками свого агента — якогось студента. Аби знайти під час обшуку та пришити додатково ще статтю про виготовлення порнографічних матеріалів. Оскільки Олег вважався організатором та двигуном нової течії протесту, але бракувало доказів, щоб затримати й посадити. Цей брутальний прийом із підкинутими наркотиками або іншими забороненими предметами (патрони, порох і т.д.) вже давно описаний в ЗМІ. Він і досі в арсеналі роботи спецслужб багатьох країн, користується ним і поліція. Класика!  Вона ж не старіюча. 
Учасників руху «хіпі» не судили — бракувало фактів. Але кдб показало свій норов: декого з Покальчуком було відраховано з університету, комусь перекрили дорогу на конкурси (були в їх групі і музиканти, співаки), комусь довелося покинути рідний край. Зламані молоді долі за нізащо.
Є в книзі розповіді про те, за що судили відомого каратиста; чому за поетом Володимиром Сосюрою шпигувала його дружина Марія; чому колишній офіцер  намагався підірвати свою дружину й дочку разом з літаком, в якому вони летіли; чому з’явилась справа за переплутані портрети вождів на демонстрації. 
Вони – про епоху, коли полювання за так званими «ворогами народу», інакодумцями було державною політикою. Зухвале беззаконня, ігнорування конституції, самодурство було характерною ознакою сталінського періоду правління. 
 

Повідомлення в номер

У нас в гостях – Петро САЧУК

У нас в гостях – Петро САЧУК

12/03/2026 0

Я благаю Тебе, Всевишній

Не прошу я для себе літа. 
Хочу, друзі, для всіх нас тепла. 
Щоб душа солдатська зігріта 
Теплом нашим в окопах була.
Не прошу я для себе тиші,
Інших благ не прошу, друзі, теж. 
Я благаю Тебе, Всевишній, 
Строки бійні цієї обмеж.
Є села — суцільні руїни. 
Апогею досяг вже наш гнів, 
І ми не здамо України, 
Як би ворог цього не хотів.
Не брати — бундючнії хами... 
Де ви є — там агресії слід... 
Нині люд прогресивний з нами.
І це дасть незабаром свій плід.
Світ давно зрозумів, де блакитне, 
Де червоне, як крові п’ятно: 
До волі жагу непохитну 
Вже підтримують всі заодно.
Тож розквітне моя Україна 
Із садами разом по весні, 
У ній зміниться все докорінно... 
У це хочеться вірить мені!  
Не прошу я для себе літа. 
Хочу, друзі, для всіх нас тепла. 
Щоб душа солдатська зігріта 
Теплом нашим в окопах була.
Не прошу я для себе тиші,
Інших благ не прошу, друзі, теж. 
Я благаю Тебе, Всевишній, 
Строки бійні цієї обмеж.
Є села — суцільні руїни. 
Апогею досяг вже наш гнів, 
І ми не здамо України, 
Як би ворог цього не хотів.
Не брати — бундючнії хами... 
 

З неопублікованого

Рекомендація

15/11/2022 / / 0

Рекомендація

Волинська обласна організація Національної спілки журналістів України  рекомендує до участі в творчому конкурсі НСЖУ «Інформаційна передова-2022» у номінації «Краща журналістська робота» творчий доробок журналістів ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» (Волинська область, м. Ковель) за період 24.02.2022 р. – 10.11.2022 р.

Голова Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак.

Важливо!

26/04/2022 / / 0

Шановні користувачі інтернет-сайту газети «Вісті Ковельщини»!

Для того, щоб на сайті переглянути УСІ НОВИНИ чергового випуску газети, які для Вас підготувала команда нашого видання, вгорі праворуч на «Головній» сторінці сайту перейдіть за гіперпосиланням (або номера газети (наприклад Четвер, 21-28 квітня 2022 року №16-17 (12814-12815) або архіву новин "Весь архів випусків").