Під кінець робочого дня, який тривав 13 годин без перерви на обід, Сатана мав вигляд грішника, розп'ятого за непослух. Чесно кажучи, він втомився робити зло на Землі. Ще б пак: 13 землетрусів, 13 пожеж, 13 повеней – це вам не жарт. Що не кажіть, а вік у більш як дві тисячі років дається взнаки.
Включивши кондиціонер і щільно причинивши металеві двері до пекла, Сатана втомлено заплющив очі і відкинувся на спинку крісла-гойдалки. "От би зараз випити чарку-другу смоли з кардамоном, закусити сирим м'ясом вовчатини і заснути хоч б на годину", – мрійливо подумав.
Але у дворі раптом постукали, і до кабінету зайшов шеф його канцелярії.
– Ваша сатанинська милість! – почав без зайвих передмов. – На кораблі бунт!
– Який бунт? На якому кораблі? – невдоволено пробурчав Сатана.
– На найголовнішому, де зібралися посланці пекла, яким ви довіряєте, як самому собі.
– "Московія"? – одразу здогадався володар пітьми. – Там, де кермує мій кращий друг путін?
– Він, виявляється не друг, а найсправжнісінький зрадник. Разом з купою своїх запроданців.
– А що сталося? – не міг втямити Сатана.
– Зараз про все розповім, – догідливо схилився над столом очільник канцелярії. – Ви пам'ятаєте, як клявся нам путін у вірності, коли ми разом із вами просунули його на посаду президента кацапії?
– Пам'ятаю. Обцілував тоді мої роги і копита, ще й у живіт намагався поцілувати. Кров'ю розписався у моїй книзі доль. А що ж тепер?
– Тепер з його дозволу у тому краї боліт і вурдалаків проголосили початок боротьби з вашими безсмертними ідеями.
– Сатанізмом?
– Так, так. Ось слухайте, що днями повідомило центральне диявольське телебачення у москві.
Голова канцелярії махнув рукою, і просто на стіні з'явилися кадри свіжої політичної хронічки. На цей раз – із засідання якоїсь комісії, що розмістилася у, здавалося б, найнеочікуванішому місці – “державній дурі”, як її охарактеризував голова слідчої комісії бастрикін, котрий теж присягав Сатані.
– Оці ідіоти, на які ми витрачаємо величезні диявольські кошти, задумали боротися із сатанізмом, – пояснював далі чиновник з пекла. – Очолив похід проти вашої сатанинської милості генерал шаманов.
– Хто він?
– Заступник голови комітету ДД (держдури) із розвитку громадянського суспільства.
– А точніше?
– Ніби наша людина. Весь у людській крові. Розстріляв у 1999 році колону чеченських біженців, у 2000 році знищив до тла одне із тамтешніх сіл. Згідно із рішенням Страсбургзького суду (2006 р.) визнаний військовим злочинцем. І подібних йому на тому збіговиську було чимало.
Сатана на мить задумався, а тоді запитав:
– Чого ж хоче та банда перевертнів?
– Перемогти нас із вами. Наприклад, псевдонауковець Джамбулет Умаров, господар якого рамзан кадиров вірою і правдою служить вашому троюрідному братові Шайтану, запропонував виховувати молодь на зразках творчості російських письменників Толстого, Достоєвського, Чехова, Пушкіна. Вони ніби-то були істинно віруючими християнами і всіма силами боролися із сатаністами.
– Брехня! – вибухнув гнівом Сатана. – У них християнства стільки, як і в нас з вами. Це – вірні слуги диявола. Толстой все життя пив, гуляв, любив жінок, воював, приборкував невірних, а на старість виступив проти православної церкви, розлучився з дружиною і жив відлюдником. Його ще за життя зробили боговідступником.
– Чистісінька правда! А Достоєвський чого вартий? Назви його романів говорять самі про себе: "Біси", "Злочин і покарання", "Ідіот", Чехов навіть не пам'ятає, скільки за своє життя занапастив жінок і дівчат. Одні кажуть, що 70, інші – 80, а взагалі, як я підрахував, більше 100. Не кращий Пушкін. Гультяй із гультяїв, розпусник, яких світ не бачив.
Сатана скупо усміхнувся.
– А, може, це й непогано, що в росіянців таких типів рекомендують для наслідування, – задумливо мовив. – Нашого полку сатаністів прибуде.
– Воно-то так, та трішечки не так. Постає запитання: для чого те все затіяли в московії? Не подобається мені їхня вакханалія.
– Ми скрутимо перевертнів у баранячий ріг! – стукнув кулаком по столу Сатана. – У мене є підозра, що путін намірився скоїти переворот і зайняти моє місце у царстві темних сил. Він до того увірував у своє безсмертя, що бачить себе не лише володарем російської імперії, а й цілого світу й космічних просторів. Звичайно, його ролі у боротьбі із силами добра ніхто не применшує: паскуда, якої пошукати. Одна війна в Україні чого варта. А ще ж Чечня, Сирія, Грузія, країни Африки. Герой! Але своє місце я йому не віддам. Спалю у гієні вогненній!
– Тільки так, – погодився начальник канцелярії. – путін копає собі могилу сам. Міжнародний кримінальний суд визнав його злочинцем, росію він власноруч перетворює в руїну, землі добровільно віддає Китаю, мільярди кидає на безглузду війну в Україні. З цього приводу є такий анекдот. Розказати?
– Давай, – рішуче мовив Сатана. – А то ми все про сумне і дурне.
– Так от, після смерті путін потрапляє до мене у пекло. Зустрічає його якось покійний Гітлер і каже:
– Слухай, ти зробив те, що не вдалося навіть мені.
– Що саме?
– Знищив росію.
Сатана розреготався.
– То, може, нехай і надалі нищить? – задумливо запитав.
– Нехай. А ми подивимося, як московити із нами будуть "боротися". Їх дурять, а вони вірять фальшивим кумирам. Тим гірше для них.
На цьому зустріч у сатанинському штабі завершилася. Сатана пішов відпочити після трудів праведних. Завтра його чекали нові подвиги і звершення: пожежі, землетруси, повені, катастрофи. В першу чергу – у московії, де насмілилися виступити проти нього, могутнього і непереможного.
Наступного дня про таємну розмову в офісі Сатани стало відомо у кремлі. Інформацію про неї повідомили агенти всюдисущої федеральної служби безпеки росії.
Дізнавшись про це, переляканий путін викликав до себе патрушева і бортнікова.
— Що будемо робити? – запитав розгублено, витираючи серветкою змокрілу лисину.
— Треба діяти. Рішуче і негайно, — заявив майстер провокацій патрушев. бортніков кивнув головою на знак згоди. – В якому напрямку? – не зрозумів кремлівський карлик.
— В українському. Щоб повернути довіру шефа, треба вдарити по Києву з усією силою.
— Атомною бомбою?
— Наразі ні. Ракетами і дронами. Без жалю і співчуття. Можливо, Сатана зрозуміє: ми йому не вороги, а вірні соратники.
Путін схвалив ідею кремлівських сатаністів. У той же день було завдано масованого удару по Києву та інших містах України. Ракета влучила навіть в дитячу лікарню Охматдит. Загинули десятки людей, в тому числі діти. Світ обурився і висловив чергове занепокоєння.
Путін негайно зателефонував володарю пекла і повідомив новину.
— Молодець, – похвалив Сатана. – З тебе ще будуть люди.
Хвильку помовчавши, додав:
— І дивись мені там: крок вліво, крок вправо – розстріл на місці. Зрозумів, сучий сину?
— Зрозумів, мій батьку хресний. Служу вашій милості до останньої краплі крові! Слава Сатані!
Охрім СВИТКА.
Під кінець робочого дня, який тривав 13 годин без перерви на обід, Сатана мав вигляд грішника, розп'ятого за непослух. Чесно кажучи, він втомився робити зло на Землі. Ще б пак: 13 землетрусів, 13 пожеж, 13 повеней – це вам не жарт. Що не кажіть, а вік у більш як дві тисячі років дається взнаки.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 76
Одне з найскладніших питань у польсько-українських стосунках – так звана "Волинська трагедія". І хоч з того часу минуло багато літ, згоди між обома народами, точніше їх політичними лідерами і керівниками держав, не досягнуто до цих пір. 
Харків... Харків... Харків...
Під кінець робочого дня, який тривав 13 годин без перерви на обід, Сатана мав вигляд грішника, розп'ятого за непослух. Чесно кажучи, він втомився робити зло на Землі. Ще б пак: 13 землетрусів, 13 пожеж, 13 повеней – це вам не жарт. Що не кажіть, а вік у більш як дві тисячі років дається взнаки. 
З давніх-давен українці сприймали воду як надприродну стихію, силу, що має особливий вплив на долю і життя людини.
ОВЕН. У понедiлок постарайтеся не вплутуватися в авантюри, є ризик великих втрат. Вiвторок i середа можуть виявитися найскладнiшими днями тижня, знадобиться вміння швидко реагувати i мiняти курс.
Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 32оС. Вітер південний помірний.
За інформацією Мінагрополітики, станом на кінець червня, хлібороби 16 областей України зібрали 721,4 тис. тонн зернових і зернобобових культур із 209,3 тис. га. Пшениці намолочено 112,3 тис. т за врожайності 31,2 ц/га, ячменю – 545,7 тис. т (37,4 цнт/га), гороху – 6,3 тис. т (21,7 цнт/га).
Ця драматична розповідь, у поетичному викладі, – про кохання, зраду і милосердя. Вона побудована на реальних подіях нашого сучасного життя. Немає в ній спокути, нема каяття. З причин відомих змінено героїв імена. Надіюсь, що у читача в душі поселяться і радість, і співчуття, і віра у перемогу добра й любові. 
Ковельщина – чудовий, мальовничий куточок нашої славної України. Проносились над нашим краєм суворі вітри історії, лишаючи в живій пам'яті поколінь відбитки про події давнини.