Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 19 червня 2025 року №26 (12982)

Повідомлення в номер / Живи, як в день останній: працюй і борись

30.01.2025

2025-01-23_142622Живи,  як  в  день  останній: працюй  і  борись!

Римський імператор і філософ Марк Аврелій, розуміючи і сприймаючи жорстоку сутність та непостійність цього світу, пророчо сказав:  "Живи так, ніби завтра зникнеш".
Спостережливі сучасники помітили, що кожен етнос (народ, нація) свій останній день проживав би по своєму. Бабуся-українка поспішала б дополоти картоплю на власному городі; француз – присвятив би себе коханій жінці, а московит – купив би ящик оковитої і напився.
Звідки у Марка Аврелія зародилася у свідомості така філософія, нам невідомо. Думаю, що від імперської войовничості, де кожен день на полі бою може стати фатальним. Війна знецінює наше життя, робить його розмінною монетою у руках можновладців. Можливо, приречений воювати москаль вважає підсвідомо, що життя ніщо, тому краще забутися в алкоголі або знищити все живе і суще довкола себе.
Віддалені від поля бою ковельчани про свій судний день не думають і вірять в перспективу мирного життя та Перемогу над дикою ордою. Разом із тим підсвідомо стають "аналітиками" і "стратегами" війни.
l
Невеликий корпоратив. Точніше зустріч давніх і щирих друзів.
– Ну, хто старший? Починай трапезу! – почувся голос нетерплячого. Він хоче цим першим тостом розворушити дружнє коло і почути останні новини про життя-буття. Адже сьогодні все непросто: і життя, і погода, і душа, захмарені тривогою та непередбачуваністю. А отой невеликий келишок звеселить і зігріє.
– Друзі! Мої щирі друзі! Мусимо, як молитву до Бога висловити надію на мир, пом'янути тих, хто віддав життя за вільну рідну землю, за наш Ковель і не забути тих, хто сьогодні на передку іде в смертельний бій, захищає нас, – мовить поважний і статечний Степан Павлович.
Тиша і смуток огорнули простір кімнати. Не чутно звичного дзенькоту чарок. Пригубили, але як би там не було, "потяг" спілкування зрушив з місця. Після паузи, заряджені тостом, колеса "потяга" застукотіли на воєнно-політичні теми. Енергія люті до вбивці путіна і русні розбурхала полеміку із вежі власного бачення.
– Що не кажіть, а війна – це джерело страху. Наші молодці – б'ють по стратегічних об'єктах московії. Нехай знають рашисти, що ми їх не боїмося.
Я радію, коли бачу в новинах, як горить черговий склад боєприпасів чи стратегічна нафтобаза ворога. Це ж підтримка наших вояків на передовій, – безкомпромісно заявляє про свою позицію Аркадій Іванович.
– Аркадію, не будь таким гарячим. Кожна воєнна акція має два боки медалі. Посуди сам: такий локальний удар по великомасштабній русні – це як укус комара на тілі ведмедя. Він великої шкоди ворогу не завдасть, на хід подій суттєво не вплине. Але викличе в путіна бажання помсти. В результаті маємо понищену енергетику, сотні зруйнованих будинків та й підприємств, і що найстрашніше – тисячі загублених життів, – заперечив Степан Павлович.
– Скажу більше, – втрутився в розмову Євген Петрович. – Бити чи не бити – питання не риторичне. Воно похідне від шекспірівського "бути чи не бути?". Тому бити і бути потрібно з розумом. На жаль, віками живемо і діємо на хвилях ейфорії та емоцій. 
Згадайте козацьку тактику без стратегії та сили. Зібралася ватага відчайдухів і рвонули через море до Стамбула. Нашуміли, полякали, визволили своїх невольників і стихли. Крім козацької слави, нічого не  лишилося. А ми, сучасні,  іноді діємо так само. В результаті втрачаємо довіру в декого з партнерів. Сьогодні Угорщина, Словаччина, Болгарія та інші не схвалюють таких акцій. Та й Трамп косо на нас позирає.
– Вибач, Євгене, але історію потрібно знати не у викладі псевдоісторика путіна. По-твоєму, Хмельницький чи Сагайдачний не мали державницької позиції? Хіба Конституція Орлика, перша в Європі – це не стратегія? Мій  знайомий Олег не раз каже, що Україні пощастило із вибором Зеленського. Це він розбудив увесь світ і навернув до боротьби із руснею. А Курська операція? путіна Зеленський посадив у стару галошу і показав його неміч, ще раз підтвердивши нашу силу і стратегію.
– Знаєш, Аркадію, в Біблії є мудре повчання: "Не сотвори собі кумира". Зеленський не святий і допустив немало помилок. Хіба не він заспокоював народ, що війни з руснею не буде? Історія розсудить, – захистив свою точку зору Євген Петрович.
– Марна трата часу! Поставте себе на місце Президента. Як би ви діяли в екстремальних умовах війни, коли вся Європа і США в розгубленості? Діяти потрібно рішуче. До сьогодні думають, аби чого не вийшло і рішення не приймуть: дати зброю чи ні, а якщо дати, то яку: близько – чи далекобійну? І не розуміють, що ми за їхній спокій б'ємося. Ось і поміркуй, чи правильно діє Верховний головнокомандувач, чи ні, – вніс нотку конструктиву в розмову Степан Павлович.
– Всьому буває початок  і кінець. путін не вічний. Прийде час, і він зійде з олімпу влади. Сирійський Асад теж вважав себе вічним і недоторканним, а де він зараз? Як і Янукович, втік від народу. Крах його неминучий – обнадійливо промовив Аркадій.
– Протри окуляри і реально глянь на світ. Політичні й воєнні експерти  вже давно "зруйнували" на словах економіку росії, бачили хворого диктатора в бункері і на весь світ трубили про легку перемогу. Гірко сприймати цих псевдо-патріотів. Реальна росія ще сильна, і не словами її переможемо. А путін, якщо й сконає, то на його зміну прийдуть яструби, не менш жорстокого штибу.
Ох, друзі мої, погляньмо ще раз на історію. Рашистські методи підкорення інших народів (Сибіру, Кавказу, Чечні) – це жорстокість, силове приборкання непокірних, аж до винищення цілих етносів. Для них червоних ліній не існує. Згадайте репресії, голодомори війни – ріки крові за ними. Маємо не забувати про це і боротися до останнього патрона, – застережливо промовив Степан Петрович.
l
…Ще довго шуміла і сперечалася компанія друзів. З тої дискусії висновок один: для українця сьогодні вислів: "Жити день, як останній", означає боротися до кінця, працювати  і вірити  в нашу Правду, Силу, Волю. Іншого не дано.
Анатолій Семенюк.

Римський імператор і філософ Марк Аврелій, розуміючи і сприймаючи жорстоку сутність та непостійність цього світу, пророчо сказав:  "Живи так, ніби завтра зникнеш".

Анатолій Семенюк.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 67
Читати далі

Повідомлення в номер / Невмирущі спогади

30.01.2025

В.П. Данилюк зі своєю скульптурою Т. Г. Шевченка, яку він створив до 500-річчя свого рідного селаНевмирущі   спогади

 "Ні! Я жива!
Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає…"
Леся Українка.
Ставлю в епіграф до своїх роздумів рядки нашої знаменитої землячки Лесі Українки невипадково. Прочитала книгу Валентини Клюнтер про художника Валентина Данилюка – і ці слова відразу попросилися на папір, дещо в перефразованому вигляді, стосовно особистості Валентина Петровича: "Він не помер, він буде вічно жити, бо має в серці те, що не вмирає". 
Авторка видання Валентина Петрівна Клюнтер доклала максимум старань, щоб зібрати матеріали про свого земляка, уродженця села Секунь Старовижівського району Волинської області: спогади його рідних, друзів, колег, газетні публікації різних періодів, фотоілюстрації, власні нариси і вірші про художника. І створила образ митця таким, яким він був у житті, в творчому пошуку самовираження і утвердження талановитого Майстра, розкрила його шлях до визнання.
Співавтори книги "Доля синьоокого романтика" (така назва видання) із вдячністю і любов'ю розкривають чудові риси характеру Людини, з якою ця "Доля" їх поєднала: любов до рідної землі, до батьківських порогів, відданість улюбленій справі, вірність і щирість у дружбі, безкорисливість, шляхетність, толерантність… Та варто лише заглибитися в назви цих спогадів, щоб пізнати, хто він і яким він був у цьому світі - Валентин Петрович Данилюк, де його коріння і яке багате його родове дерево. 
Про все це повідомляє авторка в нарисах, по ниточці зібраних і здібно зітканих у добротне полотно своїх розповідей:
– Родина синьоокого романтика по батьківській лінії;
– Родина синьоокого романтика по материнській лінії;  
– Життєва ореля (гойдалка);
– Світло його творчості ніколи не згасне;
– Зоря життя;
– Прощальний політ птаха;
– Крізь призму зоряних небес.
Хвилюють і збагачують книгу вірші Валентини Клюнтер: "Відплакали берези", де "…в гаю зозуля жадібно кує"; "Художник" (…Тут бродить ще тепло твого натхнення…, коли пішов ти в небо до…Отця…).
Щоб створити цю книгу, авторці довелося перегорнути не одну сторінку архівних даних, підняти не один пласт своєї пам'яті і пам'яті тих, хто добре знав дорогу життя, яку пройшов з дитинства і, як кажуть, до "тризни", великий майстер: художник і скульптор, творець прекрасного і вічного.
Захоплююся розповідями сестри художника – Євгенії Петрівни Кальчук та його доньки Надії. Теплом і любов'ю зігрівають серце читача спогади Сусанни Троць із Аргентини. Для її родини він був, як вона сама пише: "…другом, братом, близькою людиною".
У спогадах друзів і близьких йому людей Валентин Данилюк постає перед нами не лише як талановитий митець, а насамперед, як особистість, обдарована високими людськими цінностями: щирістю, щедрістю, толерантністю, безкорисливістю, відданістю дружбі, любов'ю до людей. Про це говорять співавтори цього незвичайного збірника Анатолій Семенюк, Світлана Мирвода, Зоя Слободян, Ніна Горик, Оксана Мулярчук. Приємно читати їхні теплі, душевні спогади про людину добра і творчого загалу. А ще про нього у свій час писали мої колишні колеги-журналісти Степан Скоклюк, Юрій Коваль, Надія Бабій, Валентина Блінова, учениця Катерина Григор'єва з Ковеля. Тому хочеться подякувати пані Валентині, що їхні труди не залишилися в підшивках газет чи в папках із вирізками цих праць, а стали вагомим доповненням до увіковічнення пам'яті В. Данилюка в книзі "Доля синьоокого романтика".
Мені відомо, що при підготовці книги до друку Валентина Петрівна відчувала, як завжди, необхідну підтримку, допомогу, а головне – розуміння її труднощів  свого вірного супутника життя, чоловіка Олександра Михайловича. Знаю про це із перших вуст. І завжди щиро радію їхньому взаєморозумінню. Олександр Клюнтер старанно попрацював над підготовкою до друку світлин, даючи дружині можливість більше займатися текстами, що надходили з усіх кінців на її замовлення. Зібраний і упорядкований ними ілюстративний матеріал (понад сотню фотознімків), неоціненно збагачує книгу.
Авторка цих рядків також знала Валентина Данилюка особисто. Дві коротенькі журналістські зустрічі увінчалися тим, що його твори були представлені у літературно-мистецькому збірнику "На берегах Вижівки" (2008 рік), які я упорядкувала. І цим також причетна до увіковічнення пам'яті Валентина Петровича.
Читаєш, вдивляєшся – і бачиш усе наяву. Перед очима – живий Данилюк Валентин Петрович. Згадуєш щасливі його зустрічі з людьми, милуєшся його творчістю. У багатьох спогадах відчувається Божественна гармонія людських почуттів із первозданною красою довколишнього світу. Обіймає, одухотворяє, надихає, спонукає до роздумів про добро все те, що залишив нам у спадок митець Валентин Данилюк. Ніколи не померкнуть ці святі сторінки. 
Сердечно дякую Валентині Клюнтер і всім тим, хто взяв участь у творенні образу "синьоокого романтика".
Спасибі Вам, Люди!
Олена Чабан, 
письменниця, членкиня НСЖУ.

Ставлю в епіграф до своїх роздумів рядки нашої знаменитої землячки Лесі Українки невипадково. Прочитала книгу Валентини Клюнтер про художника Валентина Данилюка – і ці слова відразу попросилися на папір, дещо в перефразованому вигляді, стосовно особистості Валентина Петровича: "Він не помер, він буде вічно жити, бо має в серці те, що не вмирає". 

Олена Чабан.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 71
Читати далі

Повідомлення в номер / Незгасне тепло Різдва

30.01.2025

изображение_viber_2025-01-03_20-48-43-502Незгасне тепло Різдва

У дні зимових свят учасники інклюзивного театру “Добродія”, що діє при ГО “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії”, перенесли глядачів у атмосферу справжнього українського Святвечора. Вистава відбулася у приміщенні ради ветеранів у Ковелі.
… За сценарієм вистави герої — звичайна українська родина — готуються до Святвечора. На стіл кладуть сіно, яке накривають полотняною скатертиною, а в центрі розміщують макітру з кутею. Поруч — різдвяні страви, які актори готували власноруч за домашніми рецептами. Дійство супроводжувалося молитвою за Україну: її захисників, тих, хто перебуває в окупації чи полоні, і за довгоочікувану Перемогу.
Головні ролі виконували люди з інвалідністю, члени їхніх сімей та волонтери: господар — Борис Паталій (с. Погіньки); господиня — Галина Гелетуха; син Олег — Олег Гелетуха; доньки Надія (Надія Федосюк) та Ольга (Ольга Осіпчук); син Олексій — Олексій Гелетуха (м. Ковель); дід — Володимир Лисюк (с. Волошки); баба — Олена Лисюк (м. Ковель).
Ведучою була Ольга Усата, а режисером-постановником став Володимир Кравчук. Особливого різдвяного настрою додали колядники Надія, Анна та Оксана Федосюки.
Особливими гостями дійства стали голова міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста України Людмила Стахорська, голова міської ради ветеранів Марія Батраченко та представниця клубу ветеранів “Довголіття” Любов Анікушина. Вони висловили щире захоплення талантом акторів та глибоким змістом постановки. Наприкінці вистави Людмила Стахорська вручила учасникам подарунки.
Голова громадської організації “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії” Вадим Усатий привітав усіх зі святами та подякував присутнім за участь.
Щиро дякуємо Ірині Янко, Людмилі Сахарук, Галині Гелетусі, Володимиру Лисюку за активну участь та підтримку. Їхній внесок у підготовку та проведення заходу є неоціненним.
Завершилося свято спільним виконанням колядки “Нова радість стала”. 
Ця вистава стала підтвердженням того, що кожна людина має право творити та бути частиною суспільства. Інклюзивний театр “Добродія” не лише популяризує українські традиції, а й демонструє рівність і силу мистецтва, яке надихає на нові звершення.
Ольга Усата,
прессекретар 
Громадської організації «АСОЦІАЦІЯ ОСІБ з ІНВАЛІДНІСТЮ «ДОБРОДІЯ В ДІЇ», позаштатний кореспондент газети «Вісті Ковельщини».

У дні зимових свят учасники інклюзивного театру “Добродія”, що діє при ГО “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії”, перенесли глядачів у атмосферу справжнього українського Святвечора. Вистава відбулася у приміщенні ради ветеранів у Ковелі.

Ольга Усата.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 79
Читати далі

Повідомлення в номер / Що відбувається з цінами на пальне

30.01.2025
Що відбувається з цінами 
на пальне?

remont-i-budivnitsctvo-azs-pid-kluch-min-1536x494Що відбувається з цінами на пальне?

Ціни на українських автозаправних станціях зросли після нового року. Це, зокрема, зумовлено черговим підвищенням акцизів, а також зростанням вартості нафтопродуктів на світових ринках. Чи збільшуватимуться і далі, з'ясовував Центр громадського моніторингу та контролю. 

Оксана Коваль.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 79
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

30.01.2025 Романюк Аліна Петрівна
Від четверга 
до четверга

Поле_зима1-1-920x614Від четверга до четверга

31 січня - 6 лютого 

Місячні фази у січні-лютому

Зростаючий Місяць – 31 січня -11 лютого.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 95
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 3 по 9 лютого

30.01.2025

AIMmrXjBbuRqis5yzTwY.r575x340ГОРОСКОП з  3 по 9 лютого

ОВЕН. Варто змiнити ставлення до людей. Несподiвана ситуацiя допоможе пролити свiтло на причини того, що вiдбувається. Щоб уникнути неприємностей, постарайтеся не гарячкувати через дрібниці. Не потрапляйте  на вудку авантюристiв з їхніми “захоплюючими” проєктами. 
ТЕЛЕЦЬ. Вистачить сил i енергiї для реалiзацiї задуманого. Довiра партнерам – хороша риса, але краще ще раз переконатися в їх надiйностi. Не забувайте про близьких. У середу пропозицiї будуть почутi i схваленi начальством. 
БЛИЗНЮКИ. Вас чекає успiх i в професiйнiй сферi, i в особистому життi. Рiвень працездатностi високий, творчi iдеї переповнюють. Трапиться нагода налагодити вигідні  зв’язки i контакти. 
РАК.  Ймовірно, доведеться проявити твердiсть характеру. За певних зусиль вдасться сумiстити i вимогливiсть, i душевну теплоту, що дозволить одержати бажане.  У вихiднi товариськiсть зробить вас душею будь-якої компанiї.
ЛЕВ. Цей тиждень – час вашого розквiту. Супроводжуватиме успiх у важливих знайомствах, зустрiчах i поїздках. Люди, що увiйшли у ваше життя на цьому тижнi, запропонують свiжi iдеї i вiдкриють несподiванi перспективи. Авторитет помiтно змiцниться.
ДIВА. Час для нарощування активностi в професiйнiй сферi, заняття творчими дослiдженнями. Постарайтеся не нав’язувати свою думку, це може привести до конфлiкту.  У четвер чекайте прибуток i похвалу вiд начальства. 
ТЕРЕЗИ. Бажано з обережністю ставитися до нових знайомств. Плануйте, не вiдступайте вiд мети, але реально розподіліть енергетичнi ресурси i узятi зобов’язання. Не звалюйте на плечi великий обсяг роботи, краще його розумно скоротити. 
СКОРПIОН. Бажано не поспiшати, дотримуватися правил i гасити внутрiшнi суперечливi пориви. Зiрки радять довiряти серцю i зробити вибiр на користь любовi, а не обов’язку. Не будьте впертими, перегляньте свої принципи. 
СТРIЛЕЦЬ. Бiльше часу присвячуйте вiдпочинку, прогулянкам. Необхiдно вiдчути радiсть життя. На цьому тижнi чекають подiї, якi вiдкриють новi можливостi. У четвер матимете достатньо енергiї, щоб здiйснити честолюбнi мрiї i задуми. 
КОЗЕРIГ. Добре всi нуднi справи завершити до четверга, тодi п’ятницю присвятите планам на вихiднi. Не варто недооцiнювати або переоцiнювати свої здiбностi i можливостi. Залиште для себе вiльний час i насолодiться цим. 
ВОДОЛIЙ. Підходящий момент, щоб завершити справи, пiдбити пiдсумки i вiддати борги. Важливо зберiгати душевну рiвновагу, тиждень може бути напруженим. В середу не виключенi робочi конфлiкти i особистi сварки. 
РИБИ. Мало що вдасться зробити для себе, проте дiї альтруїстичного характеру матимуть  успiх. У вiвторок слiд менше потрапляти на очi начальству, це може перешкодити здiйсненню планiв. П’ятниця – сприятливий день для наведення ладу як в справах, так i в думках. 
Підготував 
Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Варто змiнити ставлення до людей. Несподiвана ситуацiя допоможе пролити свiтло на причини того, що вiдбувається. Щоб уникнути неприємностей, постарайтеся не гарячкувати через дрібниці. Не потрапляйте  на вудку авантюристiв з їхніми “захоплюючими” проєктами. 

ТЕЛЕЦЬ...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 192
Читати далі

Повідомлення в номер / Крути

22.01.2025
Крути
geroikrutsich5

Крути

Ще декілька років тому, до початку повномасштабної агресії росії на Україну, ми знали про події під Крутами в загальних рисах. Але чомусь не особливо замислювалися над глибинною суттю цієї кривавої трагедії.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 85
Читати далі

Повідомлення в номер / Пресконференція голови ОВА

22.01.2025

головаПресконференція голови ОВА

 16 січня начальник обласної військової адміністрації Іван Рудницький зустрівся з волинськими журналістами. 
Під час пресконференції говорили про першочергові виклики на 2025 рік, обороноздатність та безпеку краю, перші доручення, які дав очільникам громади за результатом візитів, дороги, укриття і системи оповіщення.
Також очільник області розповів про впровадження у громадах фахівців супроводу ветеранів та створення центрів життєстійкості.
«Дякую усім за конструктивні запитання та відверту розмову. Такі зустрічі планую проводити систематично», – зазначив Іван Рудницький. 
Пресслужба Волинської обласної державної адміністрації.

 16 січня начальник обласної військової адміністрації Іван Рудницький зустрівся з волинськими журналістами...

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 64
Читати далі

Повідомлення в номер / Хочу бути котом

22.01.2025

квадроберХочу бути котом!

Нове слово «квадробери» в багатьох на слуху. Так називають дітей (квадроберами можуть бути й дорослі, але це вже тема для медичних видань), які надівають маски котів, собак чи лисиць, чіпляють на себе хвости й ходять на руках і ногах, імітуючи ходу та стрибки тварин. Дехто навіть прагне споживати корм для тварин і «вигулюватися» в парку за розкладом...

Підготував до друку Михайло КУЗЬМУК. 

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 67
Читати далі

Повідомлення в номер / Хай всі мами дочекаються

22.01.2025

полон1“Хай всі мами дочекаються!”

У рамках 59-го обміну 30 грудня 2024 року з російського полону звільнили 189 українців. Серед визволених – троє волинян: Миронюк Ярослав Степанович (1996 року народження, смт Голоби); Павляк Ігор Олегович (1981 р. н. з міста Луцька); Романюк Юрій Федорович (1973 р. н., с. Струмівка).
Ольга Миронюк – мама 28-річного військовослужбовця Ярослава Миронюка, яка на повернення сина чекала майже півтора року. 
Як розповіла Ольга Борисівна Суспільному, першою звістку про те, що Ярослав уже в Україні, отримала її донька — їй зателефонували з координаційного центру. 
“Радість, плакала”, — так про перші емоції від отримання новини каже Ольга Миронюк. Жінка розповіла, що списки на обмін побачила не одразу — її син був під номером 58. 
“Я побачила в неділю (29 грудня — ред.), що має бути обмін і кажуть, що завтра 30 грудня буде обмін. То кажу, то й добре, бо якраз в мене день народження і мені такий сюрприз зробить син. Викинули фотографії, списків ще не було”, — зазначила волинянка.
Її син Ярослав ще з дитинства мріяв стати військовим. Після строкової служби, розповіла Ольга Миронюк, вивчився на токаря, а згодом уклав контракт зі Збройними Силами України,  далі — служба в АТО.
На початку повномасштабного вторгнення Ярослава мобілізували: він потрапив у бригаду тактичної авіації. Його мама в той час перебувала за кордоном на заробітках. 26 липня 2023 року її син у районі населеного пункту Старомайорське, що на Донеччині, потрапив у російський полон.
«У червні він ще був вдома, а потім прийшов і сказав, що їде на Схід. Я його просила, щоб не йшов. А він сказав: “Ні”. Син написав мені, що йде на завдання 26 числа, а я коли прийде, то передзвонить. Після того – дзвінка не було. Згодом подзвонила моя рідна сестра до моєї доньки і повідомила, що син у полоні», — сказала жінка.
22 серпня 2024 року Ольга Миронюк повернулася з-за кордону в село Дарівка Голобської громади, де проживає.
Увесь цей час, з її слів, не було й хвилини, аби не згадувала сина. Ярослав, з її слів, захоплювався мотоциклами, полюбляв риболовлю, ходив у ліс разом зі своєю мисливською собакою. Поки господар був у полоні, пса на кличку Піпа доглядали родичі.
Після повернення в Україну надважливим для Ярослава є реабілітація та адаптація. До полону військовий важив майже сотню кілограмів, а коли повернувся – всього 50. 
Із сином, в той день, Ользі Миронюк вдалося полікуватися телефоном: «Привіт, синок, як ти там почуваєш себе? — Нормально. — Як здоров’я? — Нормально, проходимо медогляд. — В тебе все добре, нічого не болить? — Тако, є симптоми, трохи поболює», — сказав Ярослав телефоном під час розмови з мамою.
Разом із волинянином Ярославом Миронюком проходить реабілітацію ще один звільнений з полону військовослужбовець Юрій Романюк зі Струмівки Луцького району. Суспільне поспілкувалося з ним телефоном.
Зі слів Юрія Романюка, у перші дні після обміну, бійцям складно було усвідомити той факт, що вони вже в Україні. Змарнівший військовослужбовець (важив 110 кілограмів, а після полону – лише 47) каже: «Це не утримання було – це знущання. Це не люди, це ізвєрги! — Знущалися? — Так, катували…». 
Мама звільненого військовослужбовця з полону рф Ольга Миронюк додала, що і вона, і вся сім’я з нетерпінням чекають на повернення Ярослава додому, на Волинь. Адже зараз він проходить реабілітацію у Вінницькій області.
«Хай чекають усі мами і всі дочекаються своїх синів», — зазначила волинянка.
НА СВІТЛИНАХ: Ольга Миронюк, мама військовослужбовця Ярослава Миронюка; військовий Ярослав, праворуч – із сестрою.

У рамках 59-го обміну 30 грудня 2024 року з російського полону звільнили 189 українців. Серед визволених – троє волинян: Миронюк Ярослав Степанович (1996 року народження, смт Голоби); Павляк Ігор Олегович (1981 р. н. з міста Луцька); Романюк Юрій Федорович (1973 р. н., с. Струмівка).

Ольга Миронюк – мама 28-річного військовослужбовця Ярослава Миронюка, яка на повернення сина чекала майже півтора року...

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 87
Читати далі
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
  • 21
  • 22
  • 23
  • 24

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025