14 червня у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки відкриється тематичний парк ілюмінацій та масштабних світлових інсталяцій, що вже підкорив серця багатьох українців. Кожна фігура сягає до семи метрів заввишки та переносить глядача у фантастичний світ, де живуть феї, ельфи, дракони та інші міфічні істоти.

Загалом відвідувачі парку зможуть побачити понад 30 ілюмінаційних локацій, серед яких: «Ліс казкових фей та ельфів», «Тунель закоханих», «Магічні коти», «Золотий дракон» та багато інших. Усі фігури створені вручну з 50 000 ліхтариків, натурального шовку та спеціальних LED-ламп.

За словами організаторів, мета виставки — занурити гостей у магічну атмосферу, де трапляються дива і збуваються мрії.

«Ми хочемо подарувати українцям яскраві емоції та щирі враження.

Ми вже побували в багатьох містах України й переконалися: цей простір справді допомагає людям хоча б на мить відволіктися від щоденних турбот і зарядитися позитивом», — каже організатор заходу, керівник компанії Unipark Денис Погорєлко.   

Окрім цього, на гостей чекатимуть зони відпочинку та безліч інтерактивних розваг. У кожен вікенд (з п’ятниці по неділю) та у святкові дні в парку проходитимуть вражаючі світлові та фаєр-шоу.

Варто підкреслити, що ліхтарики є енергоефективними та працюють у режимі енергозбереження. Придбати квитки можна на офіційному сайті  проекту або на касі Центрального міського парку. Подробиці Парк Ліхтарів Луцьк- в Instagram заходу. 

Вхід представникам УБД та людям з інвалідністю I-II групи безкоштовний. 

Дата: з 14 червня до 10 серпня

Адреса: парк культури і відпочинку імені Лесі Українки

Часи роботи: щодня з 20:00 до 22:30

Вартість квитка: будні дорослий-200 грн., дитячий-100 грн (від 3-12 років).

вікенд з п’ятниці по неділю 

а також в святкові дні (з розширеною шоу-програмою): дорослий-300 грн, дитячий-200 грн (від 3-12 років).

ФОТО ЗА ПОСИЛАННЯМ

https://drive.google.com/drive/folders/14dnAzY5ZeYKI7KGTEJYyzHJElXi0MX0H?hl=ru

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 124

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер північно-західний сильний.

В ніч на п’ятницю: Ясно. Температура: 10оС. Вітер північно-західний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер північно-західний сильний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 12оС. Вітер північно-західний слабкий.

Субота. Переважно ясно.  Температура: 20оС. Вітер північний помірно сильний.

В ніч на неділю. Ясно. Температура: 10оС. Вітер північно-західний слабкий.

Неділя. Переважно ясно. Температура: 220С. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 14оС. Вітер  північно-західний  слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність.   Температура: 25оС. Вітер західний  помірний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер північний слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: 24оС. Вітер північний слабкий.   

В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: 14оС. Вітер східний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер східний помірний.

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 18^оС. Вітер північно-західний сильний.

В ніч на п’ятницю: Ясно. Температура: 10^оС. Вітер північно-західний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 16^оС. Вітер північно-західний сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 113

6 червня в Україні традиційно відзначили День журналіста. І ніби спеціально ворог зробив бійцям інформаційного «фронту», на якому сьогодні  перебуває більшість вітчизняних ЗМІ, своєрідний «подарунок»: масовано вдарив ракетами і безпілотниками по мирних містах і селах нашої країни.

Значно постраждали й західні області держави, які знаходяться в умовному «тилу». В Луцьку і Тернополі зруйновані житлові будинки, об’єкти інфраструктури, є вбиті і поранені. Зрозуміло, що жахлива трагедія викликала шок у людей, ще раз нагадавши: рашисти не заспокояться, доки не знищать «братній» народ. В таких умовах, звичайно, журналістам було не до святкування, хоча з нагоди професійного свята вони почули багато добрих побажань і щирих вітань, що підтвердило істину: Слово – це теж зброя, наші читачі, глядачі, слухачі хочуть його слухати у важкий воєнний час.

Дякуємо всім, хто нас підтримує, шанує, хто не забув привітати з професійним святом. Журналісти і надалі продовжать нести свою трудову вахту, незважаючи на повітряні тривоги, обстріли, робитимуть звичну для них справу: писати, творити, доносити до людей важливу інформацію, гуртувати в потужну силу, яка може завдати путінським вбивцям нищівної поразки.

При всьому тому у працівників медіа є одне прохання до своїх шанувальників: підтримати їх передплатою на друге півріччя 2025-го року. Для них найкращий і найважливіший подарунок – передплачена або куплена уроздріб газета, в тому числі «Вісті Ковельщини».

Нагадаємо, що оформити передплату через «Укрпошту» можна до 25 червня ц. р. включно. Передплатна ціна разом з вартістю поштових послуг така:

1 місяць – 77 грн.;

3 місяці – 191 грн.;

6 місяців (до кінця року)  – 362 грн.

«Вісті Ковельщини» можна передплатити безпосередньо і в редакції (вул. Міцкевича, 3). Вартість місячної передплати – 55 гривень. Щоправда, газету в такому разі доведеться забирати  ОСОБИСТО.

Бажаючі можуть взяти участь у традиційній акції «Передплатіть і виграйте!». На переможців чекають оригінальні призи.         

6 червня в Україні традиційно відзначили День журналіста. І ніби спеціально ворог зробив бійцям інформаційного «фронту», на якому сьогодні  перебуває більшість вітчизняних ЗМІ, своєрідний «подарунок»: масовано вдарив ракетами і безпілотниками по мирних містах і селах нашої країни.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 114

Знову збір. Не хотілося його оголошувати. Не хочеться знову турбувати вас з проханнями. 

Але якщо фізично немає авто, що залишається робити? Мовчати? Робити вигляд, що вже досить? Багато здалися, багато вже не допомагають. Їх зрозуміти можна.

Але якщо захисники не здаються, якщо йдуть в бій, чи мають право на порятунок? На вчасно надану евакуацію та допомогу? Їх іноді треба витягувати з пекла. Немає чим! Попалили нашу техніку. Всю, до останньої машини. 

Але є багато надійних людей, на кого можна покластися прямо зараз. Правда? Відгукніться донатами. Ви – наші Герої, ви рятуєте солдат. Справді, це без перебільшення. Всіх пам’ятаємо, бачимо кожного і обов’язково віддячимо. 

Подякуємо тим, хто не збавляє темп, ми тримаємо лінію оборони, а ви допомагаєте зборами коштів. В цей нелегкий час, це також героїзм. 

Сьогодні той день, коли знову просимо допомогти. Це наша потреба фізичного виживання в умовах пекельної оборони під гарячими вибухами КАБів і тисячами куль.

Коли дощ не з води, а з свинцю та пороху, техніка не витримує. Чи витримає тіло людини? Часто, на жаль, ні. 

Але навіть в таких пекельних  умовах життя перемагає смерть, якщо є авто і вчасно можна евакуювати поранених. 

Задонатьте сюди: https://send. monobank.ua/jar/9LHRbmorjM

Лев БАГЛИК,

військовослужбовець ЗСУ.

l 

Знову збір. Не хотілося його оголошувати. Не хочеться знову турбувати вас з проханнями. 

Але якщо фізично немає авто, що залишається робити? Мовчати? Робити вигляд, що вже досить? Багато здалися, багато вже не допомагають. Їх зрозуміти можна.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 119

В третю неділю червня в Україні відзначають День батька. Тато – це  безмежна любов, сила, мудрість, підтримка та опора в житті дитини. У час війни – це приклад мужнього чоловіка, який захищає не лише свою сім’ю, а й велику українську родину.

В останні роки  у зв’язку з повномасштабним вторгненням росіян в Україну це свято  набуло особливого значення, адже багато батьків захищають рідну землю  від російських окупантів, знаходячись у гарячих точках на фронті, несуть важку службу, виявляючи мужність та відвагу, щомиті ризикуючи власним життям. І все – заради світлого майбутнього своїх дітей і майбутніх поколінь.

Через війну і вимушений виїзд за межі країни багато сімей досі залишаються розділеними. Тож, безперечно, нинішній День батька в нашій країні сприймається   по-особливому, з присмаком печалі й гордості за найдорожчих.

На світлині ви бачите Юрія ТЕСЛЮКА  із  донечкою Аріною та сином Павлом. Що таке бути в розлуці,  ця сім’я знає з власного досвіду. Адже  батька мобілізували в зону АТО у квітні 2014 року, коли дітям було 2 і 4 роки. На сім’ю чекали непрості часи випробувань. Чоловік перебував у зоні бойових дій і  влітку того ж року потрапив у ворожий полон. Тоді хвилювались і рідні, і друзі. Радості не було меж, коли побачили його в списках на обмін.

З перших днів  російсько-української війни  відразу пішов у військкомат. Його скерували у роту охорони. У складі окремого батальйону проходив навчання на полігонах Волині  та Житомирщини. Батальйон увійшов  до складу новоствореної 118-ої окремої  механізованої бригади, брав участь у боях  на  Оріхівському, Роботинському напрямках.

Сьогодні молодший сержант Юрій Теслюк продовжує як ветеран військової служби зміцнювати оборонну й економічну могутність Батьківщини, виховує дітей на власному прикладі і прикладі бойових побратимів-Героїв.    

 Текст і фото Аліни РОМАНЮК. 

В третю неділю червня в Україні відзначають День батька. Тато – це  безмежна любов, сила, мудрість, підтримка та опора в житті дитини. У час війни – це приклад мужнього чоловіка, який захищає не лише свою сім’ю, а й велику українську родину.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 166

18 червня свій ювілейний день народження відзначатиме очільниця відділу внутрішньої політики і зв’язків з громадськістю виконкому Ковельської міської ради Семерей  Руслана Віталіївна.

З цієї нагоди надсилаємо іменинниці найщиріші вітання. Ми вдячні Вам за багаторічну співпрацю, активну роботу із забезпечення гласності в діяльності органу місцевого самоврядування у Ковелі, допомогу у вирішенні питань, які турбують колектив підприємства. Цим Ви особисто і Ваші колеги, депутатський корпус ради допомагаєте великою мірою місцевій газеті вистояти у час важких випробувань, які випали на долю українського народу у зв’язку з нападом путінської росії в лютому 2022  року, утверджувати свободу слова  у нашому краї, широко інформувати мешканців громади про всі важливі події, які відбуваються у ній.

Журналісти цінують Вас як колегу, що активно працює на інформаційному полі, майстерно володіє пером, по-діловому відгукується на прохання газетярів, реагує на запити і пропозиції читачів, забезпечує виконання Програми висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування, які щороку затверджує Ковельська міська рада.

У цю сонячну літню пору бажаємо Вам, шановна Руслано Віталіївно, нових успіхів у праці, родинного благополуччя, Божої ласки на кожен прийдешній день. Найважливіше – щоб довгожданий переможний мир прийшов на українську землю, щоб повернулися додому живими з фронту наші мужні Герої, а в кожній сім’ї запанували спокій і благодать. В ім’я цього працюємо і будемо працювати разом з Вами й надалі.

З повагою – 

адміністрація,  трудовий колектив 

ТзОВ «Редакція газети 

«Вісті Ковельщини».

18 червня свій ювілейний день народження відзначатиме очільниця відділу внутрішньої політики і зв’язків з громадськістю виконкому Ковельської міської ради Семерей  Руслана Віталіївна.

З цієї нагоди надсилаємо іменинниці найщиріші вітання. Ми вдячні Вам за багаторічну співпрацю, активну роботу із забезпечення гласності в діяльності органу місцевого самоврядування у Ковелі, допомогу у вирішенні питань, які турбують колектив підприємства.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 102

Після школи все молоде птаство розлітається, шукаючи своєї долі. 

Ярослав закінчив у Києві політехніку з «відзнакою». Молодий, здоровий, повний сил та енергії. Як же хотілось послужити Україні, розбудовувати її!

Навідався додому. Розпач опанував хлопця. Бо все поприхватизовувалось спритними  ділками... Роботи не було за його фахом, а торгувати на базарі принизливо – не на те вчився. І при першій нагоді опинився в Америці. Там знайшов те, до чого міг прикласти руки і знання.

Але ностальгія за Україною не давала спокою. «Може, вже там добре, то й не вернуся назад», – не раз   думав, коли збирався додому навідати різних, друзів, мамину могилу. Але чим далі, тим все більше вростав корінням у чужу землю.

На цей раз зупинився у Києві в однокурсника. Ноги самі понесли спочатку до Дніпра, щоб привітатися з ним, зблизька глянути на його води, що течуть  віки, зачерпнути в жменю і притулити до чола, щоб змити втому з далекої дороги. І в душі зринула пісня:

До рідного краю несли

             мене крила,

Де сріблом іскриться

    Дніпра течія.

Моя Україно, ти матінко

   мила,

Ти радість і щастя, веселко

   моя!

Без захоплення не можна споглядати це диво природи. Широкий і вільний, символ чогось могутнього, сильного, всеперемагаючого – таким постав Дніпро перед Ярославом. Скільки пісень про нього складено, скільки легенд! І знову інша пісня заполонила душу:

Пам’ята народ, скільки

           сліз і горя

Знали в минулім твої

  береги,

Та ворожу кров ти носив

          до моря,

Велетню наш дорогий!

А далі “зустрічали” легендарні Кий, Щек, Хорив і сестра Либідь на ковчегу – пам’ятнику засновникам цього  історичного міста.

Щойно зачув хвилі Дніпра, залоскотало під грудьми: згадав рідну хату, калину біля неї, а там «пахне любисток і м’ята, мальви цвітуть край вікна» (ці слова із пісні, яку виконувала Раїса Кириченко, як молитва, врізались у пам’ять назавжди), і матусю, що вічно чекала і зустрічала зі сльозами радості. А біля криниці на лавчині стоїть відерце з водою, де завжди можна було напитися свіжої джерельної води, найсмачнішої в світі.

Згадується інший пейзаж – мамине царство квітів: чорнобривці, майори, айстри, настурції, петунія, кручені паничі, що забирались вище всіх на огорожу  і звисали звідти синіми гірляндами. А ввечері своїм ароматом матіола обзивалась і не пускала до хати. Це все буває літом, бо нині зима. Якась невидима сила покликала його з Америки у цю пору. Але нічого – зими тепер не дуже холодні, не змерзне.

Ці два місця: Київ і село – найрідніші. Тут учився, а там народився. І хоч яка Америка багата і приваблива своїми можливостями знайти себе, ностальгія за Україною не дає забути найдорожче, найсокровенніше – рідну землю, до якої завжди рветься душа.

На завтра Ярослав планував гайнути на малу батьківщину. Уклонитись святим могилам,  пройтися стежками-доріжками, якими бігав до школи, до друзів. Може, вдасться ще побачитись з однокласниками, пройтися біля «альма-матері», яка дала путівку в життя. Згадати вчителів, яким завдячує своїм досягненням у житті, бо вже нікого немає в живих, лише пам’ять. І знову в дорогу, бо звите сімейне гніздечко, там чекають діти, сучасне і майбутнє.

Умить знову став юним, яким рвонув колись до Києва по знання. Мимоволі на очі набігли сльози. З новою силою запекло почуття обов’язку перед рідною Україною. Ніяк не хотілося їхати назад. Цього разу спогади зламали душу, ніби пропустили через м’ясорубку…  

А в цей час у повітрі вже пахло грозою. 

…24 лютого 2022 року. Почалася кровопролитна боротьба з ворожою навалою. Зразу відчув,  як стогне, палає земля, кличе про порятунок. І Ярослав не в Америку подався, а з однокурсником в тероборону.

Згодом він налагодив зв’язок з діаспорою в Лос-Анджелесі. І звідти через деякий час прийшла велика допомога, в першу чергу — бронежилети і медикаменти. Їх привезли моя онучка Ірина, яка там уже давно живе, із напарником. Розвантажили все у Львові, бо вже в Бориспіль не можна було летіти. І не злякались війни, а завітали на Волинь у гості, щоб підтримати духом рідних.

…Це  був лише початок. Коли ж буде кінець?

Валентина Остапчук.

Після школи все молоде птаство розлітається, шукаючи своєї долі. 

Ярослав закінчив у Києві політехніку з «відзнакою». Молодий, здоровий, повний сил та енергії. Як же хотілось послужити Україні, розбудовувати її!

Навідався додому. Розпач опанував хлопця. Бо все поприхватизовувалось спритними  ділками... Роботи не було за його фахом, а торгувати на базарі принизливо – не на те вчився. І при першій нагоді опинився в Америці. Там знайшов те, до чого міг прикласти руки і знання.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 106

Публікацією працівниці Музею історії Луцького братства з обласного центру Зінаїди Воробей. «Читають про Голодомор в далекому Форлі» редакція газети «Вісті Ковельщини» за підтримки відомого волинського журналіста і письменника, громадського діяча, народного депутата України першого демократичного скликання Андрія Бондарчука розпочинає реалізацію проекту «Ковельчани вдома і за кордоном».

Ідею цього проекту запропонував згаданий вище Андрій Бондарчук, добре знаний на Волині та Ковельщині, в Україні і за її межами. Мета – надрукувати серію матеріалів про наших земляків (не обов’язково тільки з Ковеля, адже Ковельський район тепер великий і охоплює значну територію області), які в умовах жорстокої російсько-української війни четвертий рік поспіль роблять посильний внесок у перемогу над ворогом. Не зажди при цьому залишаючись у рідному краї, але не забуваючи про тих, хто зі зброєю в руках захищає українську землю, турбується про підтримку і поширення української національної ідеї в зарубіжжі. Словом правди завдати нищівної поразки московським прес служникам кривавого путінського режиму.

Багато таких людей на Ковельщині, які, не зважаючи на всі труднощі і негаразди, беруть активну участь у волонтерському русі, піклуються про сім’ї вимушених переселених осіб з окупованих територій, залучаючи їх до громадського життя. Не стоять осторонь важливої справи працівники культурно-освітніх установ, духовенство, студентська і учнівська молодь, керівники підприємств різних форм власності.

Сьогодні українці переконалися у тому, що вони сильні, коли єдині, коли любов до України живе у серці, конкретних справах, а не лише у політичній тріскотні і пустовонстві.

Будемо раді, коли Ви підтримаєте наш спільний з шанованим Андрієм Івановичем Бондарчуком проект і виявили бажання взяти  у ньому участь, надіславши цікаві матеріали на тему: «Ковельчани вдома і за кордоном».

Микола ВЕЛЬМА. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 193

Громадська організація «ВРИТМІ» в березні цього року оголосила грантовий конкурс проєктів. Два банки ініціатив сформулювали тематику грантів у 2025 р. таким чином:

команда FiveTeam – профорієнтація молоді: створення заходів і можливостей, які допоможуть зрозуміти, куди вступати, яка професія підходить, і як спробувати себе в ній;

команда Impulse – доступність: створення заходів,  що допоможуть молодим людям та молоді з особливими освітніми потребами брати участь у заходах разом зі своїми однолітками. 

Саме завдяки підтримці Національної мережі розвитку локальної філантропії та RobertBoschStiftung реалізація даних проєктів стала можливою. 

Команда «Освіта, повага і рівність для всіх», яка сформувалася із активних учнів Ліцею №1, спланувала облаштування простору, який надаватиме індивідуальну підтримку дітям з ООП, ВПО, АТО та дітям, батьки яких віддали життя за мир і свободу, виконуючи свій громадянський обов’язок – захист України від російського агресора. 

Така ідея отримала підтримку в ГО «ВРИТМІ».  В межах її реалізації   проводили  заходи, спрямовані на розвиток та пізнання особистості, навчання технік боротьби зі стресом, покращення дрібної моторики та психоемоційного відновлення, надання домедичної допомоги.

У дітей з особливими освітніми потребами дуже часто страждає загальна і дрібна моторика: рухи не чіткі, наявне недостатнє відчуття ритму, координації та рівноваги. Чим більша рухова активність дитини, тим краще розвивається її мозкова й мовленнєва функція, регулювання та контроль власного тіла, рівновага та пластичність.

Спеціалісти з ІРЦ «Ковельський інклюзивно-ресурсний центр» навчили нас надавати першу домедичну допомогу. В умовах сьогодення це необхідність, яка вимагає діяти виважено і швидко, адже дуже часто під загрозою стає життя людини.

Заняття із асистентом учителя інклюзивного навчання  Юлією Мороз щодо оформлення писанок різними техніками, а саме  «солона карамель» та аплікація крупою, покликані сприянню психоемоційному відновленню дітей, розслабленню та рефлексії, активації та мотивації пізнавальної активності. А робота з балансувальною дошкою Більгоу нагадувала кумедну гру, однак її призначення – допомога в розвитку пам’яті, координації, концентрації уваги.

Практичний психолог Ліцею Людмила Катерна проводила заняття з елементами арттерапії. Метою заняття з психосоматики є розвиток навиків подолання бар’єрів у спілкуванні, створення можливості для самовираження, формування вміння висловлювати власні почуття. А під час заняття «Гіперактивна дитина» ми навчилися допомагати один одному, знаходити сильні сторони особистості та відчувати свою успішність. 

Наталія Прокопів, учитель образотворчого мистецтва, під час проведення арттерапевтичного заняття з елементами майстер-класу з писанкарства  створила  казкову атмосферу Великоднього свята. Писанкарство, як прадавня традиція наших предків, допомогло висловити певні почуття та емоції через символи, які важко передати словами. Адже арттерапія допомагає відновити психоемоційний стан людини, налаштувати її на спокійний ритм, розвивати дрібну моторику, навчити концентруватися на деталях.  

За час реалізації проєкту ми всією ліцейною родиною вчилися допомагати та підтримувати дітей з особливими освітніми потребами, які часто знаходяться у складних життєвих обставинах, або ж стали свідками військових дій. Наше завдання було і є – допомогти їм адаптуватися в соціумі, зрозуміти, що КОЖНА ЛЮДИНА – УНІКАЛЬНА, АЛЕ ВСІ МИ РІВНІ У ПРАВАХ.

Я переконаний, що простір, який був створений командою «Освіта, повага та рівність для всіх!», стане улюбленим місцем спілкування та розвитку особливих діток.

Станіслав ШОСТАЦЬКИЙ, 

учень 6-А класу 

Ліцею №1.

P. S. Хочу висловити вдячність Аліні ДАНИЛЮК, Марії Дунай, засновницям ГО «ВРИТМІ», за підтримку та фінансування нашого проєкту, Оксані МЕЛЬНИК, директорці Ліцею №1 — за підтримку та організацію заходів у ліцеї; Ганні КУХТІ та Наталії СТРЕЧЕНЬ, заступникам директора Ліцею №1  — за ідейну підтримку та допомогу.

С. Ш. 

Громадська організація «ВРИТМІ» в березні цього року оголосила грантовий конкурс проєктів. Два банки ініціатив сформулювали тематику грантів у 2025 р. таким чином:

команда FiveTeam – профорієнтація молоді: створення заходів і можливостей, які допоможуть зрозуміти, куди вступати, яка професія підходить, і як спробувати себе в ній;

команда Impulse – доступність: створення заходів,  що допоможуть молодим людям та молоді з особливими освітніми потребами брати участь у заходах разом зі своїми однолітками. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 110

13 червня, п’ятниця

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.37. 

Місяць – у Козерозі. 

Мц. Антоніни. Прп. Анни, Йоана.

14 червня, субота

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.38.

Місяць – у Водолії. 

Всесвітній день донора крові.

Віддання П’ятд. Блгв. Мстислава Хороброго.

15 червня, неділя

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.38.

Місяць – у Водолії. 

День батька (День тата).

Неділя 1 після П’ятд. Всіх святих. Свт. Михаїла Київського. 

Заговини на Петрів піст (Петрівку).

16 червня, понеділок

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.39.

Місяць – у Рибах. 

Свт. Тихона Амафунтського. 

Початок Петрового посту.

17 червня, вівторок

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.39.

Місяць – у Рибах. 

Всесвітній день боротьби з опустеленням і посухою. 

Мч. Мануїла.

18 червня, середа

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40.

Місяць – в Овні. 

День дільничного інспектора поліції України.

Прп. Леонтія Києво-Печер.

19 червня, четвер

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40.

Місяць – в Овні. 

День фермера в Україні.

Ап. Юди, брата Господнього. Прп. Йоана.

Місячні фази у червні

Спадаючий  Місяць – до 24 червня. 

Новий  Місяць – 25 червня.

Зростаючий Місяць – 26-30 червня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.37. 

Місяць – у Козерозі. 

Мц. Антоніни. Прп. Анни, Йоана.

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.38.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 130