Літо  –  це про дитинство, про безтурботну юність, про емоції, які залишають теплий спогад у серці на все життя. Це пора, коли природа квітне і виграє яскравими барвами, тішить першими стиглими плодами. Смак літа  – це соковиті ягоди і холодне морозиво. 

Ну і, звісно, літо  –  це канікули і відпустки, яких з нетерпінням чекають усі: і дорослі, і малі. Безперечно,  це – улюблена пора року дітвори, адже попереду незабутні пригоди, пізнавальні відпочинково-оздоровчі подорожі.

Радіють літечку і другокласниці, яких ви бачите на світлині (зліва навправо): Софія ВОРОБЕЙ, Анна РОМАНЮК, Валерія САГАЛЬ. Дівчатка старанні в навчанні, активні у позашкільному житті  – співають, танцюють, малюють у різних гуртках нашого міста. Успішно закінчивши навчальний рік, дітки найбільше очікують відпочинку з рідними на мальовничих берегах озер і річок Волинського краю.

Віримо, що так і станеться. Тож, попри тривоги, в яких наші дітки живуть і навчаються через клятого рашистського сусіда, даруймо найріднішим радість, позитивні емоції, організовуймо цікаве дозвілля. Адже дитинство таке ж швидкоплинне, як і тепле літечко.

Текст і  фото Аліни РОМАНЮК.

Літо  –  це про дитинство, про безтурботну юність, про емоції, які залишають теплий спогад у серці на все життя. Це пора, коли природа квітне і виграє яскравими барвами, тішить першими стиглими плодами. Смак літа  – це соковиті ягоди і холодне морозиво. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 77

“Людина, яка створила університет» — так  називається книга, яка нещодавно   вийшла з друку. Ще тепла, як теплий погляд проникливих, доброзичливих очей із лагідною посмішкою героя, що на портреті обкладинки, нашого земляка-голобчанина, випускника Голобської школи, ректора Луцького національного технічного університету, видатного науковця, освітянина, державного та громадського діяча. 

Та всіх звань і нагород, які він одержав за життя,   не перерахувати. Найголовніше, що є гордістю нашої школи, селища і всієї Волині та України. Це, мабуть, найбільше звання.

У книзі вміщено більше 130 відгуків, спогадів, біографічних  есе та світлин. Це людина-легенда, таких вдень з вогнем не знайти сьогодні, як пишуть про нього сучасники. 

У цьому році було б йому 80, але 10 років минуло, як він залишив цей світ у спогадах, справах, послідовниках його діяльності, дітях, онуках під прізвищем  Божидарнік.

Все здоров’я   поклав на вівтар науки. Автор семи навчальних підручників та  посібників, трьох монографій, понад 150 наукових праць, 45 запатентованих  винаходів. 38 років з часу заснування   очолював технічний університет.

«Є люди, як квіти – яскраві, ніжні, вишукані. Є люди, як ріки – повноводні, що течуть поміж берегами, або такі, що  стрімко летять з гір, щедро оббризкуючи прохолоду. Є люди, котрі немов з каменю викладені, — сильні, міцні, надійні. 

Є такі, як сонце, бо хочуть усіх зігріти. А є неначе зорі, які не згасають. А якщо і згасають, то залишається світлий слід на небі й в душах тих, хто їх ніколи не забуде. Є люди —  величні постаті, чий внесок в історію рідного краю вжився яскравими сторінками добрих справ. Таким був і є в наших спогадах і серцях Віктор Володимирович Божидарнік», — згадує про нього Петро Філюк, суддя Конституційного суду України. І продовжує: «Вслухайтеся лише у звучання цих слів: «Божий дар». І зразу стає зрозумілим, що ця людина уже покликана в світ, щоб зробити його кращим».

А Петро Бойчук, ректор Луцького педагогічного коледжу,  сказав про нього, що це — монументальна особистість, людина-титан, людина-епоха… «Віктор Володимирович пройшов усі етапи становлення і розвитку Луцького національного технічного університету – провідного закладу  України та гордості чарівної Волині», — згадує Іван Добрянський, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

«Він був передусім щирим патріотом України  і свого краю, нащадком давнього козацького роду. За його сприяння в очолюваному ним закладі був організований курінь Українського реєстрового Козацтва, розроблена програма духовного і патріотичного виховання молоді, основу якої складало повернення до духовних витоків українського народу», — згадує Петро Олешко, ректор Волинського інституту післядипломної освіти педагогів. 

Завдяки його невтомній праці у 1997 році  інститут отримав статус технічного університету. А спочатку був лише філіалом від Львівського. Дбайливий був господар, турботливий сім’янин. Його діти, Тарас і Зоряна,  пішли слідами батька і достойно продовжують його наукові традиції.

У нього слово ніколи не розходилось з ділом. Сказав – зробив. І  результат його  праці, його життя – перетворення, розбудова філії Львівського політехнічного інституту в Луцький національний технічний університет.  

«Думаю, що громадськість міста та області підтримала б пропозицію про присвоєння  ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. Вірю, що це неодмінно буде», — наголошує Петро Семенюк, колишній директор Волинської філії КБ «ПриватБанк». Серед багатьох теплих слів про цю незвичайну людину є і спогади однокласниці Галини Шалапай, яка підкреслила,  що  він був мудрий  і мав щире та добре серце, аргументуючи думки прикладами із життя.

Кожен, хто поділився спогадами у цій книзі, підтримує пропозицію Петра Семенюка про присвоєння ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. А я думаю, що він давно носить це звання, бо народ визнав.

– Де ти вчився?

– У  Божидарніка.

– Куди вступаєш?

– До Божидарніка.

– Де вчишся?

– У Божидарніка.

От вам і результат. Пригадую, хай мене вибачать читачі, коли  моя  учениця, що навчалась  в  Києві, привітала мене з Днем учителя через освітянську газету і назвала Заслуженою. Я,  коли  прочитала, злякалась, бо це ж неправда. Пишу в газету, щоб написали спростування, бо учениця не знала. І ось відповідь: «Шановна В. І. Остапчук, не хвилюйтесь, це ж  краще народне визнання, ніж на папері. І ми спростування не будемо давати».

Отож, раз народ визнав, залишається оформити лише  документально. 

Валентина ОСТАПЧУК.

P. S. Дякую нашій Голобській бібліотеці та бібліотекарям за те, що однією   із перших прочитала книгу. 

В. О. 

“Людина, яка створила університет» — так  називається книга, яка нещодавно   вийшла з друку. Ще тепла, як теплий погляд проникливих, доброзичливих очей із лагідною посмішкою героя, що на портреті обкладинки, нашого земляка-голобчанина, випускника Голобської школи, ректора Луцького національного технічного університету, видатного науковця, освітянина, державного та громадського діяча. 

Та всіх звань і нагород, які він одержав за життя,   не перерахувати. Найголовніше, що є гордістю нашої школи, селища і всієї Волині та України. Це, мабуть, найбільше звання.

У книзі вміщено більше 130 відгуків, спогадів, біографічних  есе та світлин. Це людина-легенда, таких вдень з вогнем не знайти сьогодні, як пишуть про нього сучасники. 

У цьому році було б йому 80, але 10 років минуло, як він залишив цей світ у спогадах, справах, послідовниках його діяльності, дітях, онуках під прізвищем  Божидарнік.

Все здоров’я   поклав на вівтар науки. Автор семи навчальних підручників та  посібників, трьох монографій, понад 150 наукових праць, 45 запатентованих  винаходів. 38 років з часу заснування   очолював технічний університет.

«Є люди, як квіти – яскраві, ніжні, вишукані. Є люди, як ріки – повноводні, що течуть поміж берегами, або такі, що  стрімко летять з гір, щедро оббризкуючи прохолоду. Є люди, котрі немов з каменю викладені, — сильні, міцні, надійні. 

Є такі, як сонце, бо хочуть усіх зігріти. А є неначе зорі, які не згасають. А якщо і згасають, то залишається світлий слід на небі й в душах тих, хто їх ніколи не забуде. Є люди —  величні постаті, чий внесок в історію рідного краю вжився яскравими сторінками добрих справ. Таким був і є в наших спогадах і серцях Віктор Володимирович Божидарнік», — згадує про нього Петро Філюк, суддя Конституційного суду України. І продовжує: «Вслухайтеся лише у звучання цих слів: «Божий дар». І зразу стає зрозумілим, що ця людина уже покликана в світ, щоб зробити його кращим».

А Петро Бойчук, ректор Луцького педагогічного коледжу,  сказав про нього, що це — монументальна особистість, людина-титан, людина-епоха… «Віктор Володимирович пройшов усі етапи становлення і розвитку Луцького національного технічного університету – провідного закладу  України та гордості чарівної Волині», — згадує Іван Добрянський, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

«Він був передусім щирим патріотом України  і свого краю, нащадком давнього козацького роду. За його сприяння в очолюваному ним закладі був організований курінь Українського реєстрового Козацтва, розроблена програма духовного і патріотичного виховання молоді, основу якої складало повернення до духовних витоків українського народу», — згадує Петро Олешко, ректор Волинського інституту післядипломної освіти педагогів. 

Завдяки його невтомній праці у 1997 році  інститут отримав статус технічного університету. А спочатку був лише філіалом від Львівського. Дбайливий був господар, турботливий сім’янин. Його діти, Тарас і Зоряна,  пішли слідами батька і достойно продовжують його наукові традиції.

У нього слово ніколи не розходилось з ділом. Сказав – зробив. І  результат його  праці, його життя – перетворення, розбудова філії Львівського політехнічного інституту в Луцький національний технічний університет.  

«Думаю, що громадськість міста та області підтримала б пропозицію про присвоєння  ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. Вірю, що це неодмінно буде», — наголошує Петро Семенюк, колишній директор Волинської філії КБ «ПриватБанк». Серед багатьох теплих слів про цю незвичайну людину є і спогади однокласниці Галини Шалапай, яка підкреслила,  що  він був мудрий  і мав щире та добре серце, аргументуючи думки прикладами із життя.

Кожен, хто поділився спогадами у цій книзі, підтримує пропозицію Петра Семенюка про присвоєння ЛНТУ імені Віктора Божидарніка. А я думаю, що він давно носить це звання, бо народ визнав.

– Де ти вчився?

– У  Божидарніка.

– Куди вступаєш?

– До Божидарніка.

– Де вчишся?

– У Божидарніка.

От вам і результат. Пригадую, хай мене вибачать читачі, коли  моя  учениця, що навчалась  в  Києві, привітала мене з Днем учителя через освітянську газету і назвала Заслуженою. Я,  коли  прочитала, злякалась, бо це ж неправда. Пишу в газету, щоб написали спростування, бо учениця не знала. І ось відповідь: «Шановна В. І. Остапчук, не хвилюйтесь, це ж  краще народне визнання, ніж на папері. І ми спростування не будемо давати».

Отож, раз народ визнав, залишається оформити лише  документально. 

P. S. Дякую нашій Голобській бібліотеці та бібліотекарям за те, що однією   із перших прочитала книгу. 

В. О. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 95

Боївка Сидора Антонюка – «Кузьменка» діяла на території Ратнівського району в 1949-1950 роках. Це був час, коли повстанський рух вже пішов на спад і радянські каральні органи досить впевнено контролювали обстановку. Те, що за таких умов молоді поліщуки готові були жертвувати своїм життям тільки, щоб не підкорятися комуністичній владі, показує в першу чергу, наскільки жорстокою та несправедливою була ця влада. 

Сидір Антонюк народився у 1927 році в селі Старостине Прохідської сільради поблизу Ратного, закінчив 5 класів місцевої школи, допомагав батькові по господарству. Після війни працював у Ратнівській заготконторі та створив підпільну групу ОУН. Був арештований органами МГБ восени 1948-го, але зумів утекти з-під варти і через деякий час приєднався до повстанської боївки «Зоренка». Вже 19 березня 1949 року брав участь у пограбуванні кооперації в селі Прохід, де повстанці забрали товарів на суму 13 300 крб. 

«Кузьменко» більшість часу проводив окремо від боївки, поблизу сіл Гірники, Прохід і Комарове. Влітку 1949-го він подружився із жителем с. Гірники Лещуком Адамом Тимофійовичем, який пішов у ліс, щоб уникнути арешту. За свій маленький зріст та міцну статуру отримав псевдо «Горобчик», був озброєний німецькою гвинтівкою. «Кузьменко» і «Горобчик» мали хороші відносини з місцевими жителями, які їх годували та переховували у своїх приміщеннях. На прохання селян хлопці вбили лісничого Бориса Бухаріна, який не дозволяв рубати ліс.

Восени 1949 року боївка «Зоренка» активізує свої дії і на території сусідньої Берестейщини вбила двох радянських активістів. У селі Броди Ратнівського району спалили автомашину з обладнанням, яка належала Малоритському ліспромгоспу, на суму 56 000 крб. У цьому ж селі пограбували фінагента та лісників, які отримали гроші на збір жолудів. 

Ковельський окружний провід ОУН призначив Сидора Антонюка командиром окремої кущової боївки. Основним місцем її базування стає ліс між Кортелісами і Сільцями – Гірницькими, де було збудовано декілька схронів. У цей час повстанці налагоджують зв’язки із жителями багатостраждальних кортеліських хуторів, які були спалені під час німецької окупації. Житель хутора  Рябине Улян Павлючик пізніше розповів, що група «Кузьменка» відвідувала його разів 15-17. При цьому «Кузьменко» читав багато листівок націоналістичного змісту, де були заклики до місцевого населення і особливо до молоді не вступати в колгоспи, не йти на службу в радянську армію, протидіяти всім заходам радянської влади у селах. Павлючик настільки подружився із повстанцями, що допоміг їм скоїти  напад на машину Малоритської кооперації, що їхала з ратнівського базару. Всього товарів і грошей було забрано на суму понад 25 000 крб.

l

У січні 1950-го боївка «Кузьменка» жила в лісі, поблизу хутора Рябине. Були сильні морози і часто йшов сніг, тому повстанці з лісу нікуди не виходили, щоб не робити слідів. Тим часом Ратнівський райвідділ МГБ завів на цю боївку ОУН агентурну справу № 356 під кодовою назвою «Приречені». У чекістів вже було достатньо інформації про вояків, які входили до складу групи. Вони знали, що під командування «Кузьменка», крім «Горобчика», перейшли також «Стьопа» і «Старий» та про їхнє озброєння. 

«Стьопа» – Микола Ганіч, житель с. Видраниця Ратнівського району, заступник командира, у квітні 1949 року разом із ще одним «стрибком»  – Пилипом Романюком за завданням «Коса» убив дільничного уповноваженого міліції і перейшов на нелегальне становище, вік 20-22 роки, зріст середній, міцної статури, озброєний німецькою гвинтівкою і пістолетом «ТТ».  

«Старий» – Михайло Ятчук, псевдо отримав за поважний, як для повстанця, 30-річний вік, житель с. Броди, член ОУН з 1944-го, озброєний російським карабіном та пістолетом.

До боївки приєднався також житель хутора  Рябине Григорій Трофімук (отримав псевдо «Мирон»). 2 лютого він мав іти на службу в радянську армію, але замість цього перейшов на нелегальне становище. 

На початку квітня 1950-го в боївку «Кузьменка» вступив житель хутора  Засвяття Самарівської сільради Петро Тарасюк, який був круглим сиротою. «Кузьменко» розповів новобранцю про мету  та завдання ОУН і присвоїв йому псевдо «Тополя». Хлопці з кортеліського лісу пішли до хутора  Липово Гірниківської сільради. Недалеко від озера їх зустрів господар Данилюк Улян Антонович на псевдо «Розгром». Повстанці кілька днів перебували на острівці біля озера, а Улян приносив їм їсти. Два дні тривало «політичне навчання». «Кузьменко» вголос читав націоналістичні брошури та листівки, розповідав, що незабаром розпочнеться війна між США і СРСР. Американці швидко переможуть завдяки атомній зброї, а потім допоможуть створити самостійну Україну.

l

За два дні до Пасхи боївку вступив чоловік сестри «Кузьменка» – Осіюк Петро Оніпатійович, який жив на хуторі біля Гірник. Він вже давно допомагав повстанцям і змушений був до них приєднатися, щоб уникнути арешту. Петро був озброєний російським карабіном без мушки і отримав псевдо «Хоменко». Увечері в суботу перед Великоднем хлопці назбирали на хуторах у жителів яєць та інших продуктів, пішли в ліс під село Кортеліси, де переховувався «Старий», і три дні святкували. Весною в «Старого» загострився туберкульоз і йому було важко ходити, тому більшість часу перебував сам у лісовій схованці. 

У ніч на 30 квітня повстанці пішли на хутір до батька «Мирона». Але потрапили в засідку. «Горобчик», який заходив у будинок першим, був убитий, а іншим вдалося втекти. Після цього офіцер МГБ Русняк наказав ні в чому не винному батькові «Мирона»  Федору Трофімуку йти в бік лісу та розстріляв його в спину з автомата. 15 травня боївка «Кузьменка» знову потрапила в засідку. Ось як про це згадував Павло Тарасюк: 

«За вказівкою «Кузьменка», ми пішли в с. Старостине до Адама Литвинця, який нібито був сексотом МГБ, щоб його пограбувати, поговорити з ним, побити і, якщо він не відмовиться від роботи на органи МГБ, то його розстріляти… Не доходячи до будинку Литвинця метрів до 30 нас обстріляли і ми розбіглися. Потім ми в болоті наткнулись на «Стьопу», який був поранений у ліву ногу і не міг іти. Ми його донесли на хутір, а потім верхом на коні повезли далі. Під час нічного обстрілу був також убитий Осіюк Петро – «Хоменко». «Стьопу»  Улян – «Розгром» взяв на плечі, приніс до берега озера і човном перевіз на другий берег, де він переховувався в кущах». 

Серед надійних помічників повстанців були жителі с. Конище – Грицюк Григорій Іванович, псевдо «Залізняк», Харлампович Павло Семенович та його небіж  – Терещук Василь. Грицюк і Терещук були кваліфіковані в документах МГБ, як легальні бандити, оскільки мали зброю та брали участь в окремих повстанських акціях. Саме до них зумів втертися в довіру агент МГБ «Литвин». Цим агентом був комсомолець, житель с. Конище, який у квітні 1950 року демобілізувався із радянської армії. Він отримав завдання від органів держбезпеки використати проти повстанців нервово-паралітичний препарат «Нептун-47». Така можливість трапилася 29 травня, під час свята Трійці. 

Агент «Литвин» зустрів у будинку Павла Харламповича – «Кузьменка», «Мирона» і «Тополю». «Кузьменко» попросив його та Грицюка дістати десь самогону, щоб відзначити свято. Самогону дістали півтора літра.Коли Грицюк пішов додому, щоб взяти ще й хліба із салом, «Литвин» влив у його пляшку снодійне. Під час обіду поблизу садиби Павла Харламповича «Залізняк» першим почав розливати свою пляшку, а вже потім «Литвина». При цьому агент МГБ зробив помилку – випив до 200 г горілки, зокрема і 50 г з препаратом. Отрута справила сильний ефект,  і вже через 15 хвилин всі учасники застілля втратили притомність більше,  ніж на добу. «Литвин» залишився при свідомісті, але сильно захмелів,  і його не відпускали з двору господар із сусідом, які не пили. Лише на другу добу агенту вдалося через місцеву вчительку повідомити райвідділ про виконане завдання.

l

Оперативно-військова група прибула в Конище увечері 30 травня, але повстанців уже не застала. Виявилося, що першим прийшов до тями «Кузьменко» і відразу ж кинувся втікати. Через кілька годин проснувся «Мирон». Він забрав свої та «Кузьменкові» речі та зброю і також пішов у ліс. Оперативно-військова група негайно кинулася прочісувати прилегле урочище «Крушина» і затримала там наймолодшого повстанця «Тополю», який перебував у напівпритомному стані. Як розвивалися події далі, описано в документі МГБ:

Акт про знищення боївки «Кузьменка»

«31травня 1950 р.                                                                      м. Ратне.

…30 травня 1950 року в 20:00 в РО МГБ прийшло донесення про те, що в лісовому масиві під селом Конище Комарівської сільради знаходиться банда «Кузьменко» в кількості 3 чол. По цьому сигналу, до місця знаходження банди для її ліквідації був висланий військовий наряд в кількості 8 чол. на чолі з командиром взводу ст. лейтенантом Мєльніковим. Від РО МГБ виїхали офіцери Мінєєв, Блінов і Сімонов. Під час прочісування лісового масиву під с. Конище (урочище Крушино) оперативно-військовою групою був захоплений живим в 22:00 год. учасник банди «Кузьменко» бандит «Тополя» – Тарасюк П.О., який на допиті  повідомив, що 2 бандити – «Кузьменко» і «Мирон» пішли у невідомому напрямку, а два легальних бандити – Грицюк Григорій і Терещук Василь знаходяться в будинку бандпособника Харламповича Павла Семеновича… 

Також бандит «Тополя» повідомив, що в болоті за 200 м від х. Липово Гірниківської сільради переховується поранений бандит «Стьопа» – Ганіч Микола Іванович. На основі цих даних наша група вийшла до місцезнаходження пораненого бандита «Стьопа». В 10 год. ранку 31 травня 1950 р. оперативно-військовою групою було виявлено місцезнаходження «Стьопи». З ним разом виявився бандит «Мирон». На підході бандити обстріляли оперативно-військову групу і під час перестрілки обидва бандити «Стьопа» і «Мирон» були вбиті».

6 червня оперативна група виявила ще одного повстанця – «Старого», який відмовився здаватися і був убитий. У вбитих повстанців було вилучено зброю: три гвинтівки іноземного зразка, автомат, два пістолети, дві гранати і оунівські документи.

11 жовтня 1950 року, в с. Броди агент МГБ «Ільїн» застрелив Сидора Антонюка із пістолета, коли той прийшов до нього за продуктами.

Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею.

На світлинах: Сидір Антонюк і Григорій Грицюк.

Фото з архіву автора. 

Боївка Сидора Антонюка – «Кузьменка» діяла на території Ратнівського району в 1949-1950 роках. Це був час, коли повстанський рух вже пішов на спад і радянські каральні органи досить впевнено контролювали обстановку. Те, що за таких умов молоді поліщуки готові були жертвувати своїм життям тільки, щоб не підкорятися комуністичній владі, показує в першу чергу, наскільки жорстокою та несправедливою була ця влада. 

Сидір Антонюк народився у 1927 році в селі Старостине Прохідської сільради поблизу Ратного, закінчив 5 класів місцевої школи, допомагав батькові по господарству. Після війни працював у Ратнівській заготконторі та створив підпільну групу ОУН. Був арештований органами МГБ восени 1948-го, але зумів утекти з-під варти і через деякий час приєднався до повстанської боївки «Зоренка». Вже 19 березня 1949 року брав участь у пограбуванні кооперації в селі Прохід, де повстанці забрали товарів на суму 13 300 крб. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 89

Інтернет-торгівля в Україні невпинно набирає обертів, а маркетплейси поступово стають ключовими платформами для здійснення покупок. Разом із зростанням популярності онлайн-шопінгу зростає і кількість кіберзагроз, серед яких особливо поширеними є шахрайські методи, спрямовані на викрадення особистих даних та фінансів користувачів. Найчастіше зловмисники застосовують фішингові посилання, які візуально повторюють оформлення відомих торговельних майданчиків.

Фішинг — це різновид шахрайства, коли зловмисники під виглядом справжніх сервісів намагаються виманити конфіденційні дані: логіни, паролі, реквізити банківських карток тощо. Вони створюють підроблені сайти, що імітують зовнішній вигляд відомих платформ. Користувач, нічого не підозрюючи, може перейти за таким посиланням і ввести особисту інформацію або навіть здійснити платіж, передавши дані шахраям.

Як розпізнати фішинг?

n Перевірте URL-адресу. Офіційні сайти маркетплейсів мають правильні та безпечні доменні імена (наприклад, "rozetka. ua" або "olx.ua"). Якщо ж у посиланні присутні сумнівні символи, додаткові цифри чи літери, або якщо адреса виглядає трохи зміненою, наприклад, "roz3tka.ua" або "olx.com.ua", це може бути ознакою фішингу.

n Перевірте дизайн сайту. Фальшиві сайти часто виглядають схоже на оригінальні, але зазвичай мають низьку якість графіки, помилки у тексті або незвичну структуру. Якщо ви помітили подібні недоліки, краще покинути сайт.

n Звертайте увагу на розсилки. Легітимні маркетплейси зазвичай не просять вводити особисту інформацію через електронну пошту або месенджери. Якщо ви отримали таку вимогу, будьте обережні.

 Остерігайтеся підозрілих повідомлень. Якщо ви отримали листи або повідомлення через соцмережі з посиланнями на "подарунки" чи "знижки", це може бути спробою заманити вас на фальшивий сайт. Часто такі повідомлення містять заклики терміново ввести дані або здійснити оплату.

l

Як захистити себе від фішингу? – розповідає оперуповноважена ВПК у Волинській області Департаменту кіберполіції НПУ, лейтенант поліції Ірина Цесар.

Використовуйте двофакторну автентифікацію. Більшість сучасних маркетплейсів пропонують додаткові засоби безпеки, такі як SMS-коди або підтвердження через додаток. Це знижує ризик несанкціонованого доступу до вашого акаунту.

Перевіряйте покупку через додаток чи офіційний сайт. Не вводьте платіжні дані на сторонніх сайтах. Завжди використовуйте лише перевірені ресурси.

Не довіряйте занадто гарним пропозиціям. Якщо якась пропозиція здається надто вигідною, щоб бути правдою, швидше за все, це пастка.

Нагадуємо про соціальний проєкт «БРАМА» (https://chatovi.online/), головною метою якого є очищення інформаційного простору від російської пропаганди та сервісів поширення дезінформації.

Повідомити про шахрайство: https://ticket. cyber police.gov.ua/

Інтернет-торгівля в Україні невпинно набирає обертів, а маркетплейси поступово стають ключовими платформами для здійснення покупок. Разом із зростанням популярності онлайн-шопінгу зростає і кількість кіберзагроз, серед яких особливо поширеними є шахрайські методи, спрямовані на викрадення особистих даних та фінансів користувачів. Найчастіше зловмисники застосовують фішингові посилання, які візуально повторюють оформлення відомих торговельних майданчиків.

Фішинг — це різновид шахрайства, коли зловмисники під виглядом справжніх сервісів намагаються виманити конфіденційні дані: логіни, паролі, реквізити банківських карток тощо. Вони створюють підроблені сайти, що імітують зовнішній вигляд відомих платформ. Користувач, нічого не підозрюючи, може перейти за таким посиланням і ввести особисту інформацію або навіть здійснити платіж, передавши дані шахраям.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 125

Присідання не врятує.

Міф: Якщо ви опинилися на вулиці під час грози, слід присісти, щоб знизити ризик удару.

Факт: Присідання не робить вас безпечнішими на відкритому повітрі. Єдиний порятунок – бігти до міцної будівлі або автомобіля. Якщо ви занадто далеко від укриття, у вас немає іншої хорошої альтернативи – ви НЕ в безпеці ніде на вулиці.

 Блискавка б’є двічі і більше.

Міф: Блискавка ніколи не б’є в одне й те саме місце двічі.

Факт: Блискавка часто б’є в одне й те саме місце неодноразово, особливо якщо це високий, загострений, ізольований об’єкт. У нью-йоркський Емпайр-стейт-білдинг блискавка б’є в середньому 23 рази на рік.

 “Грім серед ясного неба” - це реальна загроза.

Міф: Якщо немає дощу або хмар над головою, ви в безпеці від блискавки.

Факт: Блискавка часто б’є на відстані понад 5 км від центру  грози, далеко за межами дощової хмари. “Грім серед ясного неба” може вдарити на відстані 15-25 км від грози.

Постраждалим можна допомагати.

Міф: Жертва блискавки перебуває під напругою. Якщо ви доторкнетеся до неї, вас вдарить струмом.

Факт: Людське тіло не накопичує електрику. Цілком безпечно доторкатися до постраждалого від блискавки, щоб надати першу допомогу. Це найжахливіший міф про блискавку – люди можуть померти через те, що інші бояться робити їм штучне дихання.

 Ховатися під деревом в грозу – погана ідея.

Міф: Якщо на вулиці гроза, потрібно шукати укриття під деревом.

Факт: Перебування під деревом — друга за частотою причина нещасних випадків від блискавок, вже краще промокнути.

 Будинок – не гарантія безпеки на 100%.

Міф: Якщо ви в будинку, ви на 100% захищені від блискавки.

Факт: Будинок безпечний тільки якщо уникати всього, що проводить електрику: дротових телефонів, електроприладів, водопроводу, металевих дверей і вікон. Вікна небезпечні через можливість влучання скла та рідкісні випадки попадання блискавки через тріщини.

Метал не притягує блискавку.

Міф: Металеві предмети (прикраси, телефони, годинники) приваблюють блискавку.

Факт: Висота, загострена форма та ізоляція визначають, куди вдарить блискавка. Наявність металу абсолютно не впливає на це. Природні об’єкти без металу (дерева, гори) вражаються блискавкою багато разів на рік.

Лягати на землю, рятуючись від блискавки – смертельно небезпечно.

Міф: Якщо ви в пастці надворі перед ударом блискавки, слід лягти на землю.

Факт: Лежачи, ви підвищуєте ймовірність ураження потенційно смертельним струмом землі. Треба продовжувати рух до безпечного укриття.

За матеріалами

 інтернет-видань.

Міф: Якщо ви опинилися на вулиці під час грози, слід присісти, щоб знизити ризик удару.

Факт: Присідання не робить вас безпечнішими на відкритому повітрі. Єдиний порятунок – бігти до міцної будівлі або автомобіля. Якщо ви занадто далеко від укриття, у вас немає іншої хорошої альтернативи – ви НЕ в безпеці ніде на вулиці.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 99

6 червня, п’ятниця

Схід Сонця – 05.08; захід – 20.32. 

Місяць – у Терезах. 

День журналіста України.

Віддання Вознесіння. Прп. Іларіона Нового.

7 червня, субота

Схід Сонця – 05.07; захід – 20.33.

Місяць – у Скорпіоні. 

Троїцька поминальна субота. Мцц. Валерії, Марії.

8 червня, неділя

Схід Сонця – 05.07; захід – 21.34.

Місяць – у Скорпіоні. 

День працівників легкої промисловості України. 

Міжнародний день домогосподарки і домохазяїна.

Неділя 8 після Пасхи. ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ. П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ (Зелені свята, освята зілля). Вмч. Феодора Стратилата.

9 червня, понеділок

Схід Сонця – 05.06; захід – 21.35.

Місяць – у Стрільці. 

ДЕНЬ СВЯТОГО ДУХА. Свт. Кирила Олександрійського.

10 червня, вівторок

Схід Сонця – 05.06; захід – 21.35.

Місяць – у Стрільці. 

Всесвітній день морозива. 

Свт. Йоана Тобольського. Мчч. Олександра, Антоніни, діви.

11 червня, середа

Схід Сонця – 05.06; захід – 21.36.

Місяць – у Стрільці. 

Апп. Варфоломія і Варнави.  Свт. Луки Сімферопольського.

12 червня, четвер

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.37.

Місяць – у Козерозі. 

День працівника фондового ринку України.

Всесвітній день боротьби з дитячою працею.

Прпп. Петра Афонського, Андрія.

Місячні фази у червні

Зростаючий Місяць – до 10 червня. 

Повний Місяць – 11 червня.

Спадаючий  Місяць –12-24 червня. 

Новий  Місяць – 25 червня.

Зростаючий Місяць – 26-30 червня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 05.08; захід – 20.32. 

Місяць – у Терезах. 

День журналіста України.

Віддання Вознесіння. Прп. Іларіона Нового.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 108

ОВЕН. Вам варто плiдно попрацювати, не вiдволiкаючись на дрiбницi. У понедiлок плани почнуть реалiзовуватися вдало, але роботи буде багато. На четвер краще нiчого не планувати, живiть за вiльним графiком.

ТЕЛЕЦЬ. Можуть спантеличити новi цiлi i постiйнi переїзди з одного мiсця на iнше. Виявiть щиру i активну цiкавiсть до справ близьких людей. Вашi мрiї почнуть виконуватися.

БЛИЗНЮКИ.  Не виключено, що ваша активнiсть принесе плоди i солiдний дохiд. Не пливiть проти течiї, залишайтеся тимчасово на других ролях, i саме ця тактика приведе до якнайкращого результату. 

РАК. Тягар проблем, що залишилися з минулого тижня, зумiєте скинути вже до середи i будете готовi до нових завдань. Працездатнiсть збiльшить вашi доходи. У четвер не поспiшайте дiлитися своїми “генiальними” думками з колегами i начальством. 

ЛЕВ. Сприятливi контакти з керiвництвом – вам можуть запропонувати пiдвищення. Насолоджуйтеся активним життям, але не захоплюйтеся грошовими витратами. Пробачте іншим старi образи i розмiркуйте про новi перспективи. 

ДIВА. Постарайтеся не нервувати i не хвилюватися через дрібниці. Будьте простiшими, менше переймайтеся тим, хто i що може про вас сказати, настроюйтеся на позитивнi емоцiї. 

ТЕРЕЗИ. Бажано не робити дiй, якi були б  спрямовані на кардинальнi життєвi змiни, поки не вiдчуєте прилив сил, немов вiдкриється друге дихання. Скористайтеся цiєю можливiстю, i розв’яжете проблеми, що накопичилися.

СКОРПIОН. Тиждень бажано присвятити пiдбиттю певних пiдсумкiв i до суботи не затiвати нiчого нового. Зате зможете завершити справи i одержати солiдний прибуток. Конкурентiв у вас не залишиться. Начальство зрозумiє, що ви дуже цінний працівник.

СТРIЛЕЦЬ. Товариськiсть i чарiвнiсть допоможуть налагодити потрiбнi контакти, i знайти додатковi джерела доходу. Не всi iдеї зустрiнуть розумiння, але загалом i вас чекатиме успiх. 

КОЗЕРIГ. Настає сприятливий час для переосмислення поведiнки i досягнень. Новий погляд на речi дозволить сформулювати новi цiлi. У ваших силах змiнити в кращий бік стосунки з довколишніми.

ВОДОЛIЙ. Можна чекати пiдвищення по службi, але готуйтеся багато працювати. Наперед складений чiткий план дiй допоможе уникнути метушні. Матимете підтримку від впливових людей.

РИБИ. Перешкоди, якi так чи iнакше виникатимуть на шляху, будуть успiшно подоланi, якщо ви докладете зусилля. В середу зможете утiлити в життя новий перспективний проєкт, який оцiнять. 

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Вам варто плiдно попрацювати, не вiдволiкаючись на дрiбницi. У понедiлок плани почнуть реалiзовуватися вдало, але роботи буде багато. На четвер краще нiчого не планувати, живiть за вiльним графiком.

ТЕЛЕЦЬ. Можуть спантеличити новi цiлi i постiйнi переїзди з одного мiсця на iнше. Виявiть щиру i активну цiкавiсть до справ близьких людей. Вашi мрiї почнуть виконуватися.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 212

Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 17оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю: Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер західний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, часом невеликий дощ. Температура: 18оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність.  Температура: 11оС. Вітер західний помірно сильний.

Субота. Мінлива хмарність.   Температура: 19оС. Вітер західний сильний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 11оС. Вітер північно-західний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 210С. Вітер західний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 11оС. Вітер  південно-східний  слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність.   Температура: 22оС. Вітер південний помірний.

В ніч на вівторок. Хмарно, можливий дощ. Температура: 13оС. Вітер південно-західний  слабкий.

Вівторок. Хмарно, можливий дощ.  Температура: 19оС. Вітер північно-західний помірно сильний.   

В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: 12оС. Вітер західний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 21оС. Вітер північно-західний  помірно сильний.

Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 17^оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю: Мінлива хмарність. Температура: 11^оС. Вітер західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 192

В останню суботу травня, тобто післязавтра, в Україні відзначатимуть День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. 

Це свято – гарна нагода привітати книговидавців, поліграфістів, працівників книжкової торгівлі, завдяки яким поширюється українське друковане Слово, зростає духовний рівень та інтелект нації.

Адміністрація, трудовий колектив ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини» щиро вдячні за багаторічну співпрацю працівникам і керівництву поліграфічного видавництва «А-Прінт» ТзОВ «Дім» з Тернополя, завдяки яким «міськрайонка», незважаючи на складні і не завжди передбачувані умови воєнного стану, вчасно потрапляє до рук передплатників і читачів, тішить якісним друком і дбайливим поліграфічним виконанням. 

Щиро бажаємо Вам, наші дорогі й шановані ділові партнери, подальших успіхів у Вашій складній, але потрібній людям праці, нових творчих здобутків на ниві друкарства, миру, добра, благополуччя на кожен прийдешній день! І неодмінно – перемоги над ворогом, в ім’я якої ми працюємо разом з Вами.

Сердечні вітання адресуємо також волинським і ковельським поліграфістам, видавцям і книгорозповсюджувачам. Особливо теплі побажання адресуємо на адресу ветеранів праці колишньої Ковельської міської друкарні, з якими багато років поспіль творили наші рідні  «Вісті Ковельщини» – газету для людей і про людей. 

Нехай Господь дарує кожному із Вас активне довголіття, сімейний затишок, любов і повагу рідних! Ми Вас любимо, шануємо, гордимось, що Ковель мав таких визнаних майстрів друкарства.

         З повагою –

адміністрація, трудовий колектив 

ТзОВ «Редакція газети 

«Вісті Ковельщини».

В останню суботу травня, тобто післязавтра, в Україні відзначатимуть День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. 

Це свято – гарна нагода привітати книговидавців, поліграфістів, працівників книжкової торгівлі, завдяки яким поширюється українське друковане Слово, зростає духовний рівень та інтелект нації.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 112

Ще порівняно недавно ми надто не замислювалися над глибинною суттю Міжнародного  дня захисту дітей, яке традиційно відзначали 1 червня кожного року.

Так, були масові заходи, концерти, розваги, конкурси  і фестивалі за участю хлопчиків і дівчаток, подарунки від дорослих, слова привітань і побажань. Але найголовніше, що все це відбувалося у мирній,  спокійній,  щасливій країні, в якій, здавалося, так буде завжди.

На жаль, лютий 2022 року перекреслив всі наші мрії, сподівання, надії на щасливу долю майбутніх поколінь: варвари-московити напали на мирну Україну і ось уже четвертий рік поспіль плюндрують, ґвалтують, нищать її.  І в першу чергу від окупантів страждають діти. 

Ось деякі цифри. Майже кожна четверта дитина у світі страждає безпосередньо від воєнних дій. Але найбільше – в нашій країні: 99 відсотків зазнали жахливих наслідків від бомбардувань, евакуації, втрати рідних тощо. Для майже половини хлопчиків і дівчаток загрозливими є ситуації, які виникають під час повітряних тривог, переховування в укриттях, перерв у навчанні   і  перебуванні у дитячих садочках.

Найстрашніше полягає  в тому, що сотні дітей від початку повномасштабного російського вторгнення загинули від рук окупантів, були поранені або примусово вивезені у росію. Найбільше постраждали діти на  Донеччині, Харківщині, Херсонщині, Київщині, у Запорізькій області.

На превеликий жаль, кінця війні, розв’язаній путінськими вбивцями, не видно. Кожного дня гинуть наші Герої, без батьків залишаються їх діти та онуки, горе і страждання не полишають українські сім’ї. майбутнє держави – під великою загрозою.

В цих умовах кожен із нас, дорослих, повинен відчувати свою ОСОБИСТУ відповідальність за долю підростаючого покоління. Так, у нас є чимало державних установ, благодійних фондів, громадських організацій, які працюють над вирішенням складних і відповідальних  завдань захисту  й порятунку дітей. Їм повинні всіляко допомагати педагогічна, батьківська громадськість, волонтери, духовенство, усі добрі люди. 

…Ми часто кажемо: «Діти – наше майбутнє!». У цей важкий час ці слова звучать особливо актуально. 

 

Ще порівняно недавно ми надто не замислювалися над глибинною суттю Міжнародного  дня захисту дітей, яке традиційно відзначали 1 червня кожного року.

Так, були масові заходи, концерти, розваги, конкурси  і фестивалі за участю хлопчиків і дівчаток, подарунки від дорослих, слова привітань і побажань. Але найголовніше, що все це відбувалося у мирній,  спокійній,  щасливій країні, в якій, здавалося, так буде завжди.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 156