На отчій землі

Десь на крайнебі клубочаться хмари, 

Просвіток дальній в туманній імлі.

Доки нам світять високі Стожари, 

Ми не здригнемось на отчій землі.

Предки недарма вороних сідлали,

З піхов виймаючи гострі шаблі.

Доки нам світять високі Стожари,

Ми не ослабнем на отчій землі.

Ранок століття зніма окуляри, 

Сповідь твою понесуть журавлі.

Доки нам світять високі Стожари,

Ми не зігнемось на отчій землі.

Мила, прокинься, весняні заграви

Вже заблукали на яснім чолі.

Доки нам світять високі Стожари,

Ми не зблукаєм на отчій землі.

Хтось із блаженством іде до відправи,

Хтось боронити Вітчизну звелів.

Доки нам світять високі Стожари,

Ми не відступим на отчій землі.

Рід хліборобський піде за оралом,

В кузнях задзвонять нові ковалі.

Доки нам світять високі Стожари,

Ми обнадієм на отчій землі.

Час не шукати зманливої слави,

Завжди прямуєм на міцнім крилі.

Доки нам світять високі Стожари,

Ми ще змужнієм на отчій землі.

Дай ожити струні

По життєвих стежках пролітаєш на крилах

І вино молодо ще в очах твоїх бродить.

Може, комусь щасливу надію збудила,

Чи приносила радість журливу

За велінням жіночої вроди.

Зупинися на мить, незнайомко зваблива,

Дай ожити струні призабутих мелодій.

Промайне і замрія твоя полохлива,

І усмішка, як виклик, цнотлива, 

Потривожені спалахом вроди.

В’язь остуджених стежин

Позабута хутірська доріжка

Не згубила свого путівця.

Вишивка зеленого моріжка

Повелась у густих пшеницях.

Орачі карнали череслами,

Землеміри зносили межу,

А вона, затравлена літами,

Вже свою вистелює стежу.

Битим шляхом стогнуть ваговози,

Хтось до рідних курить на авто,

Лиш сюди, де всохли верболози,

Не заверне із гостей ніхто.

Та вона, напевно, пам'ятає

Дзвін копит на сиві вужари.

Юнки сміх в зеленому розмаї,

Хресний хід посушної пори.

Не забула співи вечорові

Горлиць молодих на виданні,

Як за милі личка чорноброві

Парубки чубились хутірні.

Прилітав із вирію лелека,

А звідсіль везли на чужину.

І листи приходили здалека

У її обжиту глушину.

Вишнею згасала біля хати,

Спомином лишилася для всіх.

Не одного виряджала мати

На розвилку хутірських доріг.

А тепер візниць уже не чути

І замовк вечірній передзвін.

Та чомусь все манить завернути

Бліда в'язь остуджених стежин.

Непогасна свіча

Як довкола потіха, то ти замовкаєш

І здивований блиск промайне на очах.

Я не знаю чому, але ніжно зітхаєш, 

Коли присмак зігріє тремтяча свіча.

Повсякчас потаємна, стрімка, невпізнана,

Хоч сльозою зринає неждана печаль. 

Повернися обличчям, шаноблива панна,

Розбуди, заворож, мерехтлива свіча!

Ти хмурнієш тоді, як подруги ридають,

І щебечеш на слух, як дзюркоче ручай.

За вечірнім вікном блискавиці палають,

Розбуди, полони, неповторна свіча!

Спом’янемо минувшини роки воскреслі,

Берег річки надій і далекий причал,

Що з собою взяли і чого не пронесли.

Розбуди, потривож, непогасна свіча.

Нам довіку в житті заповітно судилось,

Що чекаєм підмоги близького плеча.

Забували невдачі, крізь сльози молились,

Розбуди, возсіяй, незрадлива свіча!

Не зав’янув 

ще цвіт...

Не зав’янув ще цвіт, заворожений зорями,

Не замовкли дрозди у поліських гаях.

Напливають жита,

Напливають жита молодими прибоями

Та кигичуть чайки на старих болотах.

Десь голубиться річка,

Десь голубиться річка у давньому спомині,

На вербових човнах пропливли береги.

Затепліли лататтям,

Затепліли лататтям остуджені повені, 

В оксамит-шаровари вдяглися луги.

На селі розпогодиться,

На селі розпогодиться красною дниною,

Вийде ранок збивати росу на траві.

У розквітлих садках,

У розквітлих садках пахне медом, калиною

Та родинним димком на вишневій зорі.

Обнімається вітер,

Обнімається вітер із синіми хмарами,

А веселка рушник розіслала рясний.

Небеса нам засвітять,

Небеса нам засвітять нічними загравами

На щасливо безсрібнім весіллі весни.

Заграє знов 

у хаті скрипка

Там, де дуби стоять крислаті,

Між ними сосна, що зігнулась,

Прийшла дівчина гриби збирати,

Але додому не повернулась.

Одні казали: мов, заблукала

(Таке буває ненароком).

А інші – начебто спіткала

Якогось зайду-приволоку.

В тяжкій журбі кохана мама,

Бабуся сльози проливає.

Вони засліпли від нестями,

Яка їм біллю серце крає.

…Можливо, стукне в рідну шибку

Та усміхнеться на порозі.

І знов заграє у хаті скрипка,

Що так подобалась небозі.

Шепне на вушко, що закохалась

Без тями в хлопця молодого,

І як любила, як признавалась,

Бо це ж усе іде від Бога.

Її знайшли поспіль замрійну

У безнадійнім чаруванні.

Тремти, тремти, зоря вечірня,

Нагадуй радісне світання.

Її знайшли в глухому лісі

Хоч зголоднілу та живою.

Дрозди співали на узліссі,

Дуби шептались між собою.

Рідні краєвиди

Стохід розлився, поплив осокою,

Тихі оселі ще тануть в імлі.

Дід моложаво сідає з косою,

Внука примостить на хисткім човні.

Берег пологий і верби похилі,

Б’ють на ковбанях прачами лини.

Врозтіч збігають розвеслені хвилі, 

Річка свої додивляється сни.

Сіно в заплавах на часі косити,

Онде пасеться яка череда!

Йдуть спозарання по стежці

 промитій,

В заростях хлюпає тепла вода.

Ляжуть оберемком мокрі покоси,

В добрім захваті не зігнеш спини.

Дід крізь очей нестаріючу просинь

Молить, щоб день не захмаривсь

 ясний.

На суходолі в розщепі береза

Сіно досушить ув копицях.

Парно шурхочуть наклепані леза.

Сочиться піт з молодого лиця.

…Стохід улігся, зашерх осокою,

Дідова хата в старому садку.

Внук до села приїздить головою,

Школу виводять майстри гомінку.

Світи вогонь прожитих стріч

Спіткались з нею віч-на-віч

Через років десятиліття.

Гори вогонь минулих стріч,

Тремти в росі зелене віття.

В житті зазнали протиріч,

Були невдачі і падіння.

Світи вогонь забутих стріч,

Не засихай, старе коріння.

Думки летіли усебіч,

Та зцілились в буденній прозі.

Іскрись вогонь далеких стріч

 На кожним обраній дорозі.

Знайомих друзів не каліч 

Чи гірким словом чи діянням.

Жеврій вогонь тривожних стріч,

Буди найкращі поривання.

Згадаймо й тих, хто потойбіч

Про себе пам'ять воскрешає.

Явись вогонь нетлінних стріч,

Який ніколи не згасає.

Чи хмарний день, чи в  зорях ніч,

Свої видніються стожари.

Палай вогонь жаданих стріч,

Як весняні горять заграви.

…Зустрілись з нею віч-на-віч

Зі слізьми споминів і згадок.

Сіяй вогонь прожитих стріч,

Що для душі – незримий спадок.

Ігор ПАВЛЮК.

НА СВІТЛИНАХ: Ігор Павлюк в молоді роки; редактор газети “Вісті Ковельщини” Микола Вельма вручає своєму заступнику вітальний адрес з нагоди ювілею.

Фото з архіву автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 320

Зачепила мене одна життєва історія, тож вирішила поділитися нею з читачами газети.

Жити – це вже щастя. Лишень треба навчитися – просто жити.  Щастя не купиш і не позичиш. Це те, що ти, мабуть, заслужив. Тому й буває, що в одного кругом благодать, а в іншого – навпаки.

Арсен змалку купався в розкоші. Батьки не відмовляли ні в чому, бо мали можливість, а він – одинак. От і звик хлопець брати все і мати від того велике задоволення. Але ж рано чи пізно треба за все розплачуватись. Та це не дуже його хвилювало. Не вдалось одне, за друге брався, не роблячи з попереднього  висновок. Так і жив, як перекотиполе. Батьки не дуже цим переймались, аби здоровий був. Колись порозумнішає. 

А діти – це екзамен, який батьки складають  перед Богом. Батьки Арсенові не склали його.

Звабивши дівчину, Арсен залишив її наодинці з дитям. Може, це не його, кинув їй на прощання і зник.

А Олеся? Знала, що він пестунчик і все має: дім у батьків, машина, дача… На що надіялась? Попасти в рай? 

Вона жила з бабусею, бо батька й не знала. Він ще до народження доньки залишив цей світ через хворобу. А мати, як і багато таких, шукала щастя–долю в Італії. Дочці присилала через земляків гроші, аби вчилась. А вона ото так навчилась…

Щастя, що бабуся поруч і допомагала глядіти правнучка.

Коли ж мати дізналася про її вчинок, відмовилась посилати гроші. На бабусину пенсію не дуже надіялась, бо старенькій самій треба було на все. Допомога від держави як матері-одиночці її не тішила, бо це виходить, що син лише народився і вже матір годує, а не вона його. Прикро! Ті гроші на книжку клала синові на майбутнє. 

Вирішила шукати роботу. А куди ж без освіти? Або санітаркою, або прибиральницею чи посудомийкою. От і мила посуд в ресторані. На чоловіків і не дивилась. Обпеклась раз – і на все життя  наука. Зате на неї задивлялись: молода, красива, прудка в роботі. Якось навіть директор ресторану звернув на неї увагу. Чому така, мовляв, в розквіті краси і молодості, працює, а не вчиться чи не шукає більш престижнішої роботи? А коли взнав, перейнявся співчуттям до дівчини. 

– Життя зламалось, пішло під укіс. Моє щастя десь загубилось. Більше його не шукатиму, буду жити для сина, виховуватиму так, щоб не був  підлим, як його батько.

Нічого не сказав Петро Іванович. Але з того часу придивлявся до Олесі. 

Якось, прослідкувавши за нею, побачив з дитям, коли у вихідний відпочивала в парку. Задивився не на  неї, а на хлопчика. Таке миле дитя. У нього аж серце защеміло. І оце ж дитя вже безбатченко? Як же складеться його доля? Сидів у машині недалеко і думу думав…

…І згадалось своє. Дитячий будинок, бо батьків не знав і не відав. Школа, армія. А там пройшов крізь пекло Афганістану. Був у складі миротворців в Косово. Знав лише тяжкі випробування. А коли вернувся живий-здоровий, розпочав з нуля. Про одруження і мови не було, бо куди ж приведе дружину, як сам не має кутка? Вчився заочно в торгово-економічному виші і працював на будівництві. Спочатку жив у гуртожитку. Потім заробив на квартиру. Тепер можна й сім’ю заводити. Оглянувся, аж уже за 30 перевалило. Хто ж за старого заміж піде? А як же хотілось, ніколи не маючи сім’ї, мати власну. Прихильниць було багато. Де ж: ресторатор, квартира, машина. Та жодна не хвилювала, не зачепила серце. А тут не стільки Олеся, як ще її синочок приглянувся…

…Підійшов, привітався, взяв малого на руки. 

– Ой, Петре Івановичу, несподівана зустріч! А сама подумала: як було б гарно, щоб це був татко для синочка.

– Не Петро Іванович, а Петро. Я не на службі, а на відпочинку. А зустріч сподівана і запланована.

–?...

–Так, так, Олесю. Я давно слідкую за тобою і хочу тобі запропонувати стати моєю дружиною. Досить мені холостякувати, а малому твоєму рости без батька. Ну як, Руслане Петровичу, поцілуй  татка, я давно скучив за тобою, – і перший чмокнув малого в обидві щічки.

– Вже нагулялись? Ідемо додому.

– Куди? – це Олеся здивовано.

– Як куди? До мене. Чи, може, мама, Русланчику, не хоче такого татка старого для тебе? Хоче молодого?

Олеся заплакала, підійшла, поцілувала  Петра.

– Це знак згоди значить?

– Таке щастя мені й не снилось. Я вже не кажу про себе, бо давно Ви як людина мені сподобались, а зворушило ще й те, що рідний батько відмовився від сина, а чужий став ріднішим. Треба ж бабусю повідомити, щоб не хвилювалась.

– А бабуся все знає і рада за нас з тобою. 

–?..

– Я вже був у неї, ми все обговорили. І вона збирає речі, бо ми і її заберемо. Обіцяла глядіти Русланчика, а ти будеш вчитися.

Олеся знову заплакала від хвилювання.

– Сьогодні я, мабуть, найщасливіша за всіх людей.

– Не тільки ти, а ми втрьох щасливі, – мовив Петро і обняв ще й Олесю. – А сльози сьогодні і завжди, щоб були останні. 

–Це від радості і щастя. 

Валентина ОСТАПЧУК.

Зачепила мене одна життєва історія, тож вирішила поділитися нею з читачами газети.

Жити – це вже щастя. Лишень треба навчитися – просто жити.  Щастя не купиш і не позичиш. Це те, що ти, мабуть, заслужив. Тому й буває, що в одного кругом благодать, а в іншого – навпаки.

Арсен змалку купався в розкоші. Батьки не відмовляли ні в чому, бо мали можливість, а він – одинак.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 385

Від четверга  

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 387

ГОРОСКОП

з 24 по 30  жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 409

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 13оС.  Вітер південно-східний помірний.

В ніч на п'ятницю. Ясно. Температура: 6оС.   Вітер  південно-східний помірний.

П'ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 14оС.  Вітер південний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 9оС. Вітер південний помірний.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 17оС. Вітер південно-західний помірно сильний.  

В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 11оС.  Вітер південний  помірний. 

Неділя. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 18оС.  Вітер південний сильний.

В ніч на понеділок.  Мінлива хмарність. Температура: 11оС.  Вітер південно-західний помірно сильний.

Понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ.   Температура: 17оС.  Вітер західний  сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 90С.  Вітер   західний помірно сильний.

Вівторок. Хмарно, можливий  дощ. Температура: 13оС.  Вітер західний      сильний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 11оС.  Вітер східний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 14оС.  Вітер північний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 338

Злочини, які чинить біснуватий путін та його божевільне оточення, викликають гнів та обурення у всього цивілізованого світу. Особливо вразив міжнародну спільноту масований ракетний удар рашистів по об'єктах критичної інфраструктури України, якого вони завдали минулого понеділка, 10 жовтня ц. р.

В результаті бандитської атаки десятки людей вбиті або поранені, завдано величезних збитків об'єктам, які забезпечували українців теплом, електрикою, водою, "блакитним" паливом тощо.  В окремих містах і областях зникли світло, вода, зв'язок, зупинили роботу транспортні підприємства, а Укрзалізниця була вимушена змінити графіки руху потягів.

У зв'язку з черговим актом агресії Володимир Зеленський у традиційному зверненні до українського народу заявив: "Російська армія спеціально завдала цих ударів в ранкову годину "пік". Це характерна тактика терористів. Вони хотіли  нагнати більше страху й зачепити більше людей. Вони зачепили. Вони зачепили весь світ". 

Президент наголосив, що Україну неможливо залякати. Тільки ще більше об'єднати. Україну неможливо зупинити. Тільки ще більше переконати, що терористів треба знешкоджувати.

Слова Глави держави повністю підтримує український народ.   Ворогам пощади не буде, і це підтверджують  успішні бойові дії Збройних Сил України останніми днями. Рано чи пізно путінських головорізів спіткає кара Божа за гріхи, які вони творять на українській землі. Символічно, що одним з перших силу гніву Господнього зазнав патріарх РПЦ Кіріл, який благословив мобілізованих рашистських вбивць на криваву війну в Україні, стверджуючи, що то – "свята" справа.  

Днями у нього виявили важке захворювання – коронавірус.   І хоч наближені до нього особи стверджують, що лікування проходить успішно, сам факт недуги – віщий знак з Небес.

Розплата прийде й до інших вірнопідданих служок путіна, який все більше втрачає здоровий глузд і біснується у своїх божевільних мареннях.

Український народ не здолати! Перемога неодмінно буде за нами!

Злочини, які чинить біснуватий путін та його божевільне оточення, викликають гнів та обурення у всього цивілізованого світу. Особливо вразив міжнародну спільноту масований ракетний удар рашистів по об'єктах критичної інфраструктури України, якого вони завдали минулого понеділка, 10 жовтня ц. р.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 485

Під покровом Всевишнього і Пресвятої Богородиці Україна вкотре виборює свою Незалежність. Майже вісім місяців поспіль після повномасштабного вторгнення рашистів триває кровопролитна і жорстока війна. 

Та правда і воля – за нами, бо ми – нащадки славного козацького роду! Збройні Сили та народ України демонструють всьому світу свої силу, хоробрість та незламний дух. 

У щоденній боротьбі не втомлюються наші захисники, не втомлюються і захисниці на різних фронтах. Серед них – "Жіночий батальйон швидкого реагування Благовіщенського собору м. Ковеля". Так себе називають жінки, які з перших днів війни на Сході України в 2014 р. та повномасштабного вторгнення 2022 р., плетуть маскувальні сітки й ведуть активну волонтерську діяльність. 

Їх ви бачите на світлині. Це – Алла Жигаревич, Світлана Мандзюк, Марія Заболоцька, Валентина Наумчик, Юлія Попель, Марія Кравчик, Світлана Кіндер, Анна Вацек, Євгенія Буднік, Світлана Бондаренко. Головними натхненниками для жінок є настоятель Свято-Благовіщенського собору протоієрей Василь Мичко та о. Михайло Левочко, які наснажуть на добрі справи своїм прикладом й патріотичною позицією, підтримують українську армію і матеріально, і духовно.

Під покровом Всевишнього і Пресвятої Богородиці Україна вкотре виборює свою Незалежність. Майже вісім місяців поспіль після повномасштабного вторгнення рашистів триває кровопролитна і жорстока війна. 

Та правда і воля – за нами, бо ми – нащадки славного козацького роду! Збройні Сили та народ України демонструють всьому світу свої силу, хоробрість та незламний дух. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 569

Благодійний захід 

на підтримку воїнів

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 324

Обсяг медичних послуг, які надає пацієнтам кардіохірургічний центр Ковельського МТМО, збільшився завдяки придбанню внутрішньоаортального балонного контрпульсатора. Використання цього новітнього апарату для допоміжного кровообігу відкриває нові можливості в лікуванні серцево-судинних захворювань. 

Внутрішньоаортальна балонна контрпульсація (ВБК) застосовується для тимчасової підтримки насосної функції серця з метою врівноважити потребу міокарда в кисні з його доставкою, якщо простіші лікувальні методики не допомогли вивести пацієнта з критичного стану.

За допомогою внутрішньоаортальної контрпульсації вдається стабілізувати гемодинамічні показники у хворих, які страждають на гострий інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, а також потребують лікування тромболітиками або проведення ангіопластики та інших втручань. 

Застосування ВБК також вважається ефективним засобом стабілізації хворих, які отримують загальний наркоз, що використовується при підготовці до трансплантації серця і навіть під час транспортування тяжкого хворого з іншого лікувального закладу до кардіохірургічного центру Ковельського МТМО.

Не зупиняємося на досягнутому, підвищуємо рівень надання послуг, впроваджуємо новітні методи лікування заради збереження здоров’я та порятунку життя пацієнтів! 

Адміністрація Ковельського МТМО.

На СВІТЛИНАХ: лікар  кардіохірургічного центру Тарас Окунь.

Обсяг медичних послуг, які надає пацієнтам кардіохірургічний центр Ковельського МТМО, збільшився завдяки придбанню внутрішньоаортального балонного контрпульсатора. Використання цього новітнього апарату для допоміжного кровообігу відкриває нові можливості в лікуванні серцево-судинних захворювань. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 403

Активне повноцінне життя чекає на 11-річну Ангеліну Хомич, якій у Ковельському МТМО успішно провели складну операцію на серці без розрізу грудної клітини!

Вроджену ваду серця – відкриту артеріальну (Боталову) протоку, у дівчинки діагностували лікарі нашого медичного об’єднання три місяці тому. Ця патологія є небезпечною, адже з роками призводить до незворотних змін та серйозних хвороб серця, легень, нижніх кінцівок. 

Операція із закриття кровоносної судини проводилась ендоваскулярно: через прокол у стегновій вені та артерії в незакриту протоку було встановлено оклюдер (маленьку пружинку), яка перекрила потрапляння артеріальної крові у венозне русло. 

Щиро дякуємо за співпрацю кандидату медичних наук, серцево-судинному лікарю-хірургу Науково-практичного Медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України Аркадію Довгалюку, який проводив операцію спільно з фахівцями кардіохірургічного центру Ковельського МТМО. 

Ангеліні бажаємо міцного здоров’я та щасливого дитинства, лікарям – нових професійних успіхів!  

Валентин Вітер,

генеральний директор Ковельського МТМО.

На світлинах: Ангеліна Хомич з мамою Оленою; Аркадій Довгалюк, кандидат медичних наук, серцево-судинний лікар-хірург ДУ «Центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України»; Павло Андреєв, серцево-судинний лікар-хірург Ковельського МТМО; Сергій Прудкой, лікар-анестезіолог Ковельського МТМО.

Активне повноцінне життя чекає на 11-річну Ангеліну Хомич, якій у Ковельському МТМО успішно провели складну операцію на серці без розрізу грудної клітини!

Вроджену ваду серця – відкриту артеріальну (Боталову) протоку, у дівчинки діагностували лікарі нашого медичного об’єднання три місяці тому. Ця патологія є небезпечною, адже з роками призводить до незворотних змін та серйозних хвороб серця, легень, нижніх кінцівок. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 281