Повідомлення в номер / Муза кличе до бою!

08.04.2022
Шановна редакціє!
Вдячний Вам, а найбільше – голові "Союзу Українок” м. Ковеля Лілії Єгоровій за увагу на сторінках газети до постаті української письменниці-патріотки Олени Теліги.
Особисто мені біографія О. Теліги близька тим, що письменниця – ровесниця мого діда Омеляна Омеляновича Мицюка із с. Поступель нашого Ковельського району. Омелян був 1905 р. н., а Олена – 1906 р. н. Вони жили в епоху польської окупації Волині. Лише з різницею в тому, що Омелян і його брат Софрон займалися "Просвітою" на Поліссі, а Олена Теліга була "просвітянкою" у Празі, Потєбрадах в Чехії, Варшаві, Кракові у Польщі.
Вважаю за потрібне на сторінках газети продовжувати тему: "Ми – нащадки патріотів України". На підтвердження пропоную дві поезії Олени Теліги із власної книгозбірні та її світлину разом з чоловіком Михайлом.
Нехай у цей час випробувань кожен на своєму місці відчує і збагне свою відповідальність за державу нашу, за Україну.
З повагою до вас – Іван СИДОРУК, 
Заслужений працівник культури України. 

теляги

Муза кличе до бою!
Ми – нащадки патріотів України

 

Шановна редакціє!
Вдячний Вам, а найбільше – голові "Союзу Українок” м. Ковеля Лілії Єгоровій за увагу на сторінках газети до постаті української письменниці-патріотки Олени Теліги.
Особисто мені біографія О. Теліги близька тим, що письменниця – ровесниця мого діда Омеляна Омеляновича Мицюка із с. Поступель нашого Ковельського району. Омелян був 1905 р. н., а Олена – 1906 р. н. Вони жили в епоху польської окупації Волині. Лише з різницею в тому, що Омелян і його брат Софрон займалися "Просвітою" на Поліссі, а Олена Теліга була "просвітянкою" у Празі, Потєбрадах в Чехії, Варшаві, Кракові у Польщі.
Вважаю за потрібне на сторінках газети продовжувати тему: "Ми – нащадки патріотів України". На підтвердження пропоную дві поезії Олени Теліги із власної книгозбірні та її світлину разом з чоловіком Михайлом.
Нехай у цей час випробувань кожен на своєму місці відчує і збагне свою відповідальність за державу нашу, за Україну.
З повагою до вас – Іван СИДОРУК, 
Заслужений працівник культури України. 

Шановна редакціє!

Вдячний Вам, а найбільше – голові "Союзу Українок” м. Ковеля Лілії Єгоровій за увагу на сторінках газети до постаті української письменниці-патріотки Олени Теліги.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 279
Читати далі
08.04.2022

maxresdefault"Какой рускій чєловєк не сопрьот нічьо"…

Свої нотатки я планував назвати дещо інакше. Наприклад, "Орки – банда мародерів, злодіїв, убивць".
Або: "Потворне обличчя "руського міра".
Але, ознайомившись нещодавно із "прослушкою" СБУ телефонної розмови військового-рашиста із "коханою" дружиною, котра мешкає на московії, не зміг стримати свого обурення і не винести в заголовок слова, які ви бачите вище. Як на мене, у цих словах – вся суть світогляду переважної більшості росіян, починаючи від бункерного карлика і закінчуючи пересічним громадянином РФ, незалежно від статі, віросповідання і професії.
l
Отож, про що йшла мова? Процитую її в "оригіналі". Нагадаю, що розмоляють  окупант Андрій та його законна дружина: (далі – А. і Д.):
А.: "Я тут маленько подукрал косметики вам немножко. Там пробники, правда".
Д.: "Ну и ладно – это привет из Украины будет. Не, нормально. Ну какой русский человек не сопрет ниче".
А.: "Кроссовки потом женские, но они NВ, они фирменные, тут все такое. 38 размер. Они вообще классные. Тут все качественное, вся одежда".
Д.: "Да, там, наверное, все мальчишки набрали".
А.: "Да, тут все сумками тащат, была бы у меня возможность - я бы ноутбук забрал, но можно маленько спалиться".
Д.: "А так, представь, Софья пойдет учиться - ей ноутбук тоже нужен, блядь".
А.: "Ну, тут спортивная семья такая живет, я витаминов набрал дорогих, новые футбольные майки и хоккейные".
Д.: "Ну, набирай, набирай все, Андрей, че можешь, бери, все равно футболки всегда нужны".
А.: "Шорты еще взял. Тут вещи качественные, конешно. Я офигел, когда зашел в комнату".
Д.: "Прикинь, как они жили - да? И как мы живем. Вот за это и бьются. Они говорят: "Мы нормально жили, это вы сюда пришли".
А.: "Дом, ремонт офигенный просто. Камнем обложено, мебель плетенная вся. Мы тут второй день в сауне паримся".
Д.: "Ох, нифига себе! А спортивных костюмов там не было? Надо было тебе взять спортивный костюм какой-нибудь красивый".
l
Не думаю, що є необхідність коментувати розмову цих двох покидьків. Обоє, як кажуть, рябоє. А хіба тільки вони? Вся нечисть, яка сьогодні плюндрує і руйнує Україну, – однієї масті: сатанинської, яка наважилася чинити найважчий гріх, порушивши Господні заповіді: "Не убий!" і “Не вкради!”. І не тільки ці. Воістину, посланці пекла, яких рано чи пізно спіткає кара Божа.
Щоправда, їх дії цілком узгоджуються із ідеологією, яку нав'язує своєму населенню путінський режим ось уже більше 20 років. За цей час виросло ціле покоління нащадків Булгаковського Шарикова, знайомого нам за романом "Собаче серце". Вони навчилися у свого фюрера путіна вбивати, красти, брехати, плювати на закони моралі і християнської етики, про що так люблять патякати політики й духовні ієрархи московії. На підтвердження своїх слів наведу декілька фактів-цитат.
20 листопада 2019 року на форумі "росія кличе" путін відверто сформулював своє життєве кредо, яке полягає у тому, що злодійство, брехня і бандитизм – головне у державній політиці. Нагадаю його блюзнірські слова: "Давайте ми почекаємо, доки американці витратять гроші на нові технології із видобутку сланцевої нафти, а потім у них – цап-царап (тобто вкрадемо – О.С.)… Ну, я пожартував".
Але які жарти, коли політику "цап-царап" московія практикує впродовж багатьох сторіч? Нагадаю декілька скандальних епізодів з її історії – давньої і сучасної.
l
Найбільшим злочином правителів з-за "порєбрика" є крадіжка назви своєї країни. Як образно писав відомий український поет Іван Драч, "назва Русь вирвана із серця Києва залізною рукою Петра". Сталося це 22 жовтня 1721 року, коли цар Петро І проголосив московське царство "російською імперією", а московитів – "росіянами". Як зазначив Михайло Грушевський, "ми є народ", у якого вкрали назву. Від себе додам: й історію теж.
l
А тепер – дещо з літопису сучасності.
"У відповідь на приєднання Швейцарії до санкцій ЄС через війну проти України ФСБ 27 березня 2022 р. обшукала приміщення місцевої дочірньої компанії швейцарського виробника годинників класу "люкс" і вилучила годинники на мільйон доларів”.
l
Станом на 17.03.2022 р. росія в результаті захоплення всіх гідротехнічних споруд Північнокримського каналу вкрала української води на суму майже 620 млн. грн. (з початку війни). Дані Держекоінспекції.
l
23.03.2022р. рф відмовилася повертати  західним лізингодавцям понад 50 літаків на суму 20 млрд. доларів. Сам міністр транспорту РФ Віталій Савельєв визнав, що рішення росії не віддавати лізингові літаки на вимогу власників є крадіжкою.
l
13.03.2022 р. російські окупанти розтрощили відомий замок-палац "Садиба Попова" у м. Василівка, єдиний на Запоріжжі. Він є пам'яткою архітектури ХІХ ст., у ньому працює музей-заповідник. Орки вкрали все цінне майно, навіть раритетний унітаз, а приміщення музею знищили. 
Директорка музею Анна Головко сказала:  "Винесено все, що можна було взяти в руки і сумки. Оргтехніку розбито  і потоптано ногами. Виламано всі двері, побито вікна. Знищено все, що трапилося на шляху".
l
15.08.2019 року в інтерв'ю "Голосу України" радник президента США з національної безпеки Джон Болтон заявив, що рф розробляє гіперзвукову зброю на викрадених в США технологіях. Через рік президент США Дональд Трамп підтвердив цю інформацію. В той же день путін заперечив звинувачення американців, хоча всі факти підтверджують: рф вкрала розробку США. 
l
28.03.2022 р. Володимир Зеленський заявив: "За нашими даними, понад 2 тисячі дітей вивезено в рф з Маріуполя, а це означає – вкрадено. Тому що нам невідомі точні локації всіх цих дітей. І це катастрофа. Їх тримають як душі для обмінного фонду".
l
16.03.2021 р. – сім років тому – рф вкрала український Крим, провівши під дулами автоматів так званий "референдум", фактично анексувавши територію України.
l
24.03.2022 р. – письменник Юрій Андрухович та колектив Івано-Франківського драмтеатру в сюжеті ТСН телеканалу 1+1 повідомили, що пісня "Вставай, страна огромная", яка нібито народилася в один з перших днів після нападу Німеччини на СРСР 1941 року і текст якої нібито написав російський поет Васілій Лєбєдєв-Кумач, насправді сягає 1919 року, хоча слова належать Лєбєдєву-Кумачу. А от мелодія народилася у загонах криворізьких повстанців УНР під назвою "Повстань, народе мій!".
l
Названі вище факти великих і малих крадіжок, здійснених московією, – це лише крапля в морі злодіянь новітніх піратів ХХІ століття. То чи варто дивуватися поведінці сучасних варварів, які здійснили 24 лютого ц. р. бандитський напад на суверенну Українську державу і нині без почуття сорому й співчуття її гвалтують і нищать?
Так на практиці виглядає сучасний "руській мір", про який мріють навіть деякі наші земляки. Не хотілося б, аби вони, їх діти й онуки відчули його “принади” на практиці.
Маркіян ІВАЩИК.  

Свої нотатки я планував назвати дещо інакше. Наприклад, "Орки – банда мародерів, злодіїв, убивць".

Або: "Потворне обличчя "руського міра"...

Маркіян ІВАЩИК.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 276
Читати далі
08.04.2022

паляницяПаляниця вам не полуниця – вимовляти вміємо, вчимося пекти

Мережею шириться відео про те, як ворог намагається вимовити це чарівне слово "паляниця". Дехто з противників навіть зупиняється, щоб потренуватися, і через це дістає нищівного удару як від солов'їної, так і від славетних ЗСУ.
Класичний рецепт пишних коржів 
з дріжджами
Рецептура коржів з далекого дитинства. Дуже пишні, смачні і ситні. Вони чудово замінять хліб, поєднуються з будь-якими стравами і можуть подаватися зі згущеним молоком або варенням до чаю. Тісто для коржів готується на молоці з додаванням сухих дріжджів. Хоча у часи дефіциту все відмінно робилося і на простій воді. При необхідності можна замінювати рідини або розбавляти молоко.
Інгредієнти:
стакан молока;
1 ч. л. дріжджів;
550 грамів борошна;
одне яйце;
15 грамів цукру;
80 мл олії для обсмажування;
0,3 ч. л. солі.
Покроковий рецепт класичних пишних коржів
Крок 1: Молоко для замісу тіста на коржі підігріти або просто беремо рідину кімнатної температури. Засипаємо дріжджі, цукор, розмішуємо і чекаємо хвилин десять або п’ятнадцять.
Крок 2: До дріжджів додаємо яйце і вводимо сіль, перемішуємо, додаємо борошно, вимішуємо, поки не отримаємо м’яке тісто. Прикриваємо рушником, залишаємо на годину в теплому місці без протягів. Якщо дріжджі добрі, то за цей час маса підніметься.
Крок 3: Тісто дістаємо і ділимо на чотири частини. З кожної спочатку формуємо кульку, залишаємо його на п’ять хвилин, потім розгортаємо в коржик. В центрі робимо круглу дірочку.
Крок 4: Розігріваємо рафіновану олію, викладаємо по черзі коржі, обсмажуємо всі чотири штуки з двох боків до рум’яного кольору. Знімаємо зі сковороди на тарілку. Якщо бентежить жир на поверхні, то можна вийняти на серветки, дати маслу вбратися, потім перекласти в чистий посуд.
Оскільки дріжджове тісто смажиться на сковорідці, йому не потрібно підніматися кілька разів. Якщо ж воно замішане заздалегідь, а приготувати коржі зараз немає можливості, то просто ставимо в холодильник – там воно спокійно почекає 5-6 годин.
Пишні паляниці 
на сметані
Кефір у таке тісто для пишних коржів теж додається, але в невеликій кількості. Більшу частину все-таки займає сметана. Можна взяти довільну жирність, консистенція також не має значення, при необхідності просто додаємо трохи більше борошна. У списку інгредієнтів не вказано яйце, але можна легко обійтися і без нього, все чудово вийде.
Інгредієнти:
200 г сметани;
одне яйце;
0,5 ст. кефіру;
12 г соди;
3 ст. борошна;
ложка цукру;
80 мл олії.
Як приготувати
Крок 1: Яйце солимо і додаємо цукровий пісок. Збиваємо виделкою або просто добре розмішуємо ложкою, щоб позбутися від згустків білка. Додаємо склянку сметани, знову перемішуємо.
Крок 2: Кефір відмірюємо, додаємо соду і розмішуємо, даємо декілька секунд для гасіння, потім переливаємо до сметани з яйцем. Розмішуємо разом, після чого можна додавати борошно. Робимо м’яке тісто. Можна смажити відразу, але краще накрити і хвилин на десять залишити.
Крок 3: Далі просто розкачуємо кілька коржів, робимо товщину не більше сантиметра. При смаженні вони стануть пишними, піднімуться. Викладаємо в розігріту олію по одній штучці, доводимо до готовності.
Якщо немає кефіру, то можна розбавити сметану молоком, але соду в такому випадку бажано окремо погасити і додається вона в борошно в кінці перед замісом тіста.
Пишні паляниці 
на кефірі з яйцем
Рецептура ще одних коржів на соді, але тісто з яйцем. Незважаючи на використання розпушувача, йому все одно потрібно буде трохи полежати. Це забезпечить масі еластичність, не дозволить коржикам швидко стягуватися на сковорідці, полегшить розкочування тіста.
Інгредієнти:
800 грамів борошна;
12 грамів соди;
500 мл кефіру;
яйце;
ложка цукру;
50 мл олії.
Покроковий рецепт
Крок 1: Тісто для пишних коржів найкраще робити на теплому кефірі. Виливаємо його в миску, кидаємо яйце, відразу ж солимо, додаємо цукор. Збиваємо вінчиком або звичайною виделкою, щоб яйце розійшлося в кефірі.
Крок 2: Додаємо соду. Вона трохи пошипить, добре перемішаємо. Потім вводимо борошно. Тісто для коржів робимо м’яке, щоб воно легко піднімалося при смаженні. Накриваємо рушником, залишаємо на півгодини.
Крок 3: Кількість коржів безпосередньо залежить від діаметру сковорідки. Ділимо тісто і кожен шматочок розкачуємо до 6-8 мм. Намагаємося зробити рівний круг. Ножем по центральній частині виробляємо наскрізні надрізи, можна у вигляді сонечка.
Крок 4: Гріємо рафіновану олію в сковороді, тоненьким шаром. Викладаємо перший корж. Готуємо пару хвилин до золотистої скоринки. На гарячій сковорідці сода відразу почне працювати, а тісто підніматися.
Крок 5: Як тільки корж підрум’яниться, перевертаємо. Смажимо з другої сторони, після чого акуратно переносимо на тарілку. Готуємо інші коржі, викладаємо стопкою.
Це тісто можна використовувати для коржів з начинкою. Тільки для неї використовуються готові до вживання продукти: картопляне пюре, сир і зелень, варене м’ясо, обсмажений фарш з овочами.
Пишні паляниці 
на кефірі з сиром
Можна готувати коржі з начинкою з сиру, але також прекрасно цей інгредієнт відчуває себе і в тісті. Простий, але дуже ароматний варіант, який також готується на швидку руку. За бажанням в тісто можна додавати або чорний перчик запашний, паприку, сушену або свіжу зелень кропу і навіть часник.
Інгредієнти:
1,5 склянки кефіру;
12 грамів соди;
80 грамів сиру;
ложка цукру;
яйце;
30 грамів масла вершкового;
3,5 ст. борошна;
олія.
Як приготувати
Крок 1: Відміряємо кефір із содою в ємкість досить великого розміру, щоб було зручно вводити інші інгредієнти. Відразу солимо, додаємо цукор і на пару хвилин відставляємо. Приступаємо до вершкового масла. Його потрібно розтопити, але не перегріваємо. Маргарин для тіста теж згодиться. Вливаємо розтоплене масло до кефіру, розмішуємо.
Крок 2: Натираємо сир дрібною стружкою. Додаємо до нього склянку борошна, розмішуємо. У кефір додаємо другий стакан борошна. Починаємо замішувати, після чого додаємо сирну стружку. Завдяки змішуванню з борошном, вона не злипнеться, рівномірно розподілиться в тісті.
Крок 3: Залишається тільки підсипати ще борошна і замісити звичайне м’яке тісто. Відразу ділимо його на три частини і накриваємо серветкою. Залишаємо на півгодини, потім розкачуємо коржі по сантиметру товщиною.
Крок 4: Розігріваємо олію, робимо середній вогонь. Обсмажуємо пишні сирні коржики до рум’яного кольору.
У більшості рецептів для смаження коржів використовується рафінована олія. Але це не обов’язково: можна взяти інший жир на свій розсуд. На сухій сковорідці все теж відмінно вийде. 
Підготували 
Вікторія ЗІНЧУК, 
Ольга СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Мережею шириться відео про те, як ворог намагається вимовити це чарівне слово "паляниця". Дехто з противників навіть зупиняється, щоб потренуватися, і через це дістає нищівного удару як від солов'їної, так і від славетних ЗСУ.

Підготували 

Вікторія ЗІНЧУК, 

Ольга СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 618
Читати далі

Повідомлення в номер / Сцена чекає театралів

08.04.2022

IMG_20190927_162701Сцена чекає театралів

27 березня – День театру. Втім, він цьогоріч для ковельських театралів пройшов без прем'єр та глядачів.
Плани народного аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце"  зруйнувала війна. Але їх віра в Перемогу і нові зустрічі зі своїми глядачами з кожним днем лише посилюються.
Як розповіла керівник театру Альона Малюга-Мельникова, вони продовжують творити. Зокрема, на початку березня пані Альона написала вірш "Воєнна інтермедія", який озвучили актори. І після війни  їм буде про що розповісти у своїх виставах.
Про переживання і надії йдеться на сторінці Альони Малюги-Мельникової у Фейсбуці:
"Чим ми живемо від 5 ранку того страшного дня… хіба це було лише місяць тому?.. А й не місяць, і не вісім років, і не тридцять, і не триста, а мабуть, ще більше, ще глибше сягнуло коріння цього бур'яну, який нині врешті довелось викорчовувати з нашої землі… Ну що ж, значить, маємо "лупати сю скалу", – Мордор має бути зруйнований, і слава Богу та ЗСУ і всім нашим Воїнам Світла, які вкотре тримають ворожу навалу і стали щитом для всього іншого світу… Дякуємо і світу за допомогу.
Колись давно Цицерон у своїй промові сказав фразу: "Коли гримить зброя, закони мовчать", яку потім перефразували на інший лад: "Коли говорять гармати – музи мовчать". Втім зараз, уже всім стало зрозуміло, що невтручання чи відмовчування – це ще гірше, ніж зрада. Отож, – INTER ARMA NE SILENT MUSAE!
Сьогоднішній День театру для нас – це як ота інтермедія, ніби пауза між діями нашого життя… Хай і не надто розважальна, як належить за жанром… Два роки тому, теж у цей день, ми думали, що страшніше за ковід вже бути нічого не може, а виявляється, що навіть дуже може.
Але ми продовжуємо жити, продовжуємо працювати на благо своєї Батьківщини та на її перемогу, а в дещицю вільного часу ще й трошки творити, збираючи голоси театру з усіх усюд - рідних та чужих будинків, бомбосховищ, окопів, тимчасових прихистків…
А наша сцена чекає на нас та на глядачів – ми повернемось після Перемоги".
А ми чекаємо на нові вистави наших прекрасних, талановитих ковельських театралів. Знаємо, що ще не раз ви нас порадуєте своїм мистецтвом, а ваша гра буде ще більш проникливою і щирою.
Все неодмінно буде! Все буде Україна!
Наш кор.

27 березня – День театру. Втім, він цьогоріч для ковельських театралів пройшов без прем'єр та глядачів. Плани народного аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце"  зруйнувала війна. Але їх віра в Перемогу і нові зустрічі зі своїми глядачами з кожним днем лише посилюються.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 244
Читати далі

Повідомлення в номер / Як “Степан” став біженцем

08.04.2022

орхідеяОрхідеї кольору прапора

Як “Степан” став біженцем

Харківський котик  «Степан»  – світова знаменитість. Цього флегматичного кота вподобала собі популярна американська співачка Брітні Спірс. 
Пухнастика у своїй рекламі використовував відомий бренд одягу Valentino. За життям “Степана” спостерігав мільйон користувачів соцмереж. Але від початку російського вторгнення життя цього кота різко змінилося – він став біженцем…
Мікрорайон Харкова Північна Салтівка, де мешкала власниця кота Ганна, росіяни бомбили так само нещадно, як й інші квартали. На восьмий день війни постраждав і будинок Ганни – ворожий снаряд влучив у сусідський балкон, у двір, уламки мін повибивали всі вікна, посікли стіни. Через небезпеку Ганна і її кіт «Степан» дві ночі просиділи у підвалі. Тиждень були без світла…
А потім місцеві волонтери довезли цю сім’ю разом з іншими харків’янами на залізничний вокзал, звідки потягом вони через 20 годин добралися до Львова. Ще дев’ять годин «Степан» і його господиня провели на кордоні з Польщею – перш, ніж опинилися на території Євросоюзу. 
Всесвітня асоціація інфлюенсерів та блогерів із Монако допомогла біженцям дістатися до Франції.  «З нами зараз усе гаразд, – написала Ганна про себе і свого зіркового кота у соцмережах. – Ми дуже переживаємо за наших рідних в Україні і постараємося допомагати нашій країні звідси всім, що в наших силах».
Днями кіт «Степан» зібрав понад десять тисяч доларів для допомоги тваринам в Україні. Про це йдеться на його сторінці в Instagram, яку веде його власниця Ганна.
 ”Дякую за чуйність та підтримку, нам вдалося зібрати $10035. Завдяки вашій підтримці ми зможемо забезпечити гідний догляд та лікування кожній тварині в Україні”, – йдеться у повідомленні. 
У дописі зазначається, що кошти підуть українським зоозахисним організаціям, притулкам для тварин та зоопаркам, зокрема Миколаївському зоопарку. 
За матеріалами 
інтернет-видань.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 248
Читати далі
01.04.2022

А1Ковельська  громада:виклики, люди, рішення

Військовим  передали  автомобіль

За словами міського голови Ігоря Чайки, бійці, які перебувають на передовій, потребували транспортний засіб.
Кошти на авто зібрали освітяни, працівники виконавчого комітету, закладів культури, спорту, благодійники.
“Це буде невеликий внесок ковельчан для підтримки Збройних Сил України”, – зазначив Ігор Чайка.
Автомобіль Nissan Navara для учасників АТО купили в Німеччині і перевезли до України. З цим допоміг депутат обласної ради Віктор Козак.
Представник елітної військової частини Володимир, який приїхав за машиною, подякував усім за таку підтримку.
“Хтось повинен воювати, хтось має займатись волонтерством, хтось працювати в тилу. Тільки так одним дружним кулаком ми зможемо розбити рашистів”, – сказав він.
Усі побажали нашому захиснику повернутись у Ковель на цьому ж авто з Перемогою.
А потому  кузов машини завантажили продуктами харчування, сітками та іншими необхідними на війні речами.

Благодійна допомога з Ленчни

Ігор Чайка подякував за підтримку

Зустрілися мери двох міст

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 218
Читати далі
01.04.2022
Затверджено порядок надання допомоги
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року, № 332 затверджено порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі – Порядок), які змушені були покинути місце постійного проживання у зв’язку з широкомасштабним вторгненням російської федерації в Україну. 
Це – громадяни України, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і Севастополя, а також з територій активних бойових дій, визначених розпорядженням Кабміну № 204 від 6 березня (Волинська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Київська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, Херсонська, Чернігівська області та Київ) і отримали довідку про перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО).
Облік ВПО ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р., № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб” управлінням соціального захисту населення (м. Ковель, вул. Незалежності, буд. 148).
Звертаємо увагу, що малолітня дитина (до 14 років) звертається за отриманням довідки через законного представника.
Заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 до Порядку, подається в управління «Центр надання адміністративних послуг» (м. Ковель, вул. Незалежності, 73) або адміністраторам на віддалених робочих місцях старостинських округів. До заяви додаються:
– довідка з АТ «Ощадбанк» про номер поточного рахунка (за стандартом IBAN), відкритий на заявника для виплати допомоги;
– документ, що підтверджує наявність статусу особи з інвалідністю;
– копії свідоцтва про народження дітей (у разі відсутності ID-картки).
Допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, що отримала довідку про взяття на облік ВПО, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей — 3 000 гривень;
для інших осіб — 2 000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Крім того, зазначаємо, що подати заяву можна через портал «Дія».

imagesЗатверджено порядок надання допомоги

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року, № 332 затверджено порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі – Порядок), які змушені були покинути місце постійного проживання у зв’язку з широкомасштабним вторгненням російської федерації в Україну. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 246
Читати далі

Повідомлення в номер / Дикунство ХХІ століття

01.04.2022

gallery-photoДикунство ХХІ століття

В Україні назріває екологічна катастрофа через убитих солдатів росії. Їх тіла не забирають до росії з поля бою, тож вони розкладаються в українських лісах і полях. 
Про це повідомляє "Суспільне", посилаючись на слова в. о. директора управління охорони здоров'я Сумської області Анатолія Котляра. За його словами, росія досі не подбала про вивезення трупів загиблих солдатів. 
"Вони не потрібні тій стороні, їх не забирають, вони залишаються у нас і становлять велику загрозу, насамперед екологічну. Розкладаючись, людське тіло виділяє трупну отруту", – заявив Котляр. Він додав, що більшість військовослужбовців без документів, тож їх складно ідентифікувати. Щоб зберігати російських бійців, замовлено 10 рефрижераторів, але через блокування деяких залізничних напрямків їх досі не доправили. В результаті тіла загиблих упаковують в поліетиленові пакети".
Інформацію такого змісту 24 березня опублікував інтернет-сайт ВолиньPost. Прочитавши її, я відчув, як кров застигає в моїх жилах, а волосся на голові ворушиться від жаху. Адже те, що робить військове керівництво московії, іншим словом, як "дикунство", назвати не можна. Мало того, що вони кинули в полум'я війни десятки тисяч військових, серед яких багато ненавчених строковиків, обдурених брехливою пропогандою, то навіть вшанувати пам'ять своїх "защитніков отєчества" не спроможні. Неможливо собі уявити, що подібне може бути у ХХІ "освіченому" столітті. І де? В країні, яка часто називає себе "другим Римом", "центром світового православ'я". Ганьба!
Обурливо, але з такими ганебними діями влади, мінообори миряться матері, батьки, рідні вбитих. Чи, може, їх влаштовує така неповага до вбитих і поранених? Якщо так, то маєте те, що заслуговуєте. 
Дехто з моїх земляків іноді заявляє: "Вбиті московити хай щедро удобрюють українську землю. Кращим буде урожай пшениці!".
Не думаю, що це правильно. Яка пшениця може бути на трупній "органіці"? Не потрібна нам така пожива! Потрібно, щоб в Україні і сліду не залишалося від орків – і живих, і вбитих! Геть з рідної української землі!
Віктор ЗІНЧУК, 
ветеран праці.
P.S. До речі, мою позицію щодо "удобрення" наших полів ворожими трупами (точніше – її несприйняття) підтримують й відомий на Ковельщині ветеран педагогічної праці, активний учасник громадсько-політичного життя, член Асоціації українських письменників імені Павла Чубинського, дописувач "Вістей Ковельщини" Яків Лавренко, багато моїх знайомих. 
До речі, пропоную до друку один з останніх віршів пана Якова на цю тему.
Україна бореться і плаче,
Вона – на сторожі рідної землі.
Московські кілери, одначе,
В мішках поїдуть навесні.
Сюди прийшли, можливо, 
Не з власної вини,
Та із собою окупанти
Принесли жах війни.
В. З.

В Україні назріває екологічна катастрофа через убитих солдатів росії. Їх тіла не забирають до росії з поля бою, тож вони розкладаються в українських лісах і полях. 

Віктор ЗІНЧУК.


Україна бореться і плаче,

Вона – на сторожі рідної землі.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 263
Читати далі

Повідомлення в номер / Ми – не "єдиний" народ!

01.04.2022

images (1)Ми – не "єдиний" народ!

Війна кожному з нас принесла багато горя, біди, переживань. У багатьох  забрала найрідніших людей – батьків, чоловіків і навіть жінок та дітей. В інших – житло, матеріальні цінності, придбані впродовж багатьох років важкої праці.
Дехто каже: і московитам непереливки. Проти них запроваджені жорсткі санкції, долар різко "скочив" догори, в магазинах – дефіцит  товарів. Провалився план блискавичної війни, про яку мріяв бункерний диктатор путін і яку розв'язали його генерали. На полі бою загинули тисячі молодих росіян, яких не можуть навіть по-людськи поховати, адже вимовляти слова "війна", "вбиті" і "поранені" за порєбриком заборонено.
Але коли в Україні боротьба із зухвалим агресором – священна справа, яку дехто називає вітчизняною війною, а її учасники – Герої, то у москалів головна проблема в тому, як нажитися на цій війні, врятувати рубль від знецінення, зберегти комфортні умови життя. Вони й далі вірять путіну та його банді, казкам про успішну "спеціальну операцію з демілітаризації й денацифікації".
Наша дописувачка Ірина Лобко надіслала до редакції поетичні рядки, які досить влучно характеризують сприйняття найбільшої трагедії ХХІ століття представниками демократичного українського суспільства і антиморального московитського.
Пропонуємо вірш вашій увазі і дякуємо автору за глибоке, хоч і лаконічне, відображення світогляду й настроїв тих, кого біснуватий путін ще недавно називав "єдіним народом".
Слова, виділені чорним шрифтом, належать уявному представнику української спільноти, світлим курсивом – "потерпілому" росіянцю.
"Я устала, 
сил больше нет…"
"Я молюсь за хвилини життя".
"Я не знаю, что сегодня надеть?".
"Я відправив батьків в небуття".
"Не могу я зайти в инстаграм".
"Знову вибух лунає і "град!".
"Закрыли ИКЕА - не спам".
"Ми втікаєм зі свого житла!".
"Доллар скочил, наличку где снять?".
"Щастя в грошах для нас вже нема…".
"Муж обидел, вот сука и блядь!".
"А в мене чоловік мій пропав".
"СМИ молчат, президент наш удрал",
"Ми все знаєм, і гарант поряд нас".
"Украину народ наш спасал".
"Ми жили прекрасно й без вас".
"Когда откроют небо для нас? 
Хочу в Нидерланды слетать".
"Коли закриють простір від вас?
Не було вже в нас сну ночей з п'ять...".
"Россия для нас – наша мать".
"Росія нехай вся згорить".
"В церковь давно не хожу".
"Не вмовкаю я Бога молить!".
l
Ви – меркантильні, зомбовані ЗМІ,
В серцях наших – віра й любов.
Ще постанемо з попелу ми,
Відбудуєм країну разом!
Ірина ЛОБКО.

Війна кожному з нас принесла багато горя, біди, переживань. У багатьох  забрала найрідніших людей – батьків, чоловіків і навіть жінок та дітей. В інших – житло, матеріальні цінності, придбані впродовж багатьох років важкої праці.

"Я устала, сил больше нет…"

"Я молюсь за хвилини життя".

"Я не знаю, что сегодня надеть?".

Ірина ЛОБКО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 239
Читати далі

Повідомлення в номер / Сон війни

01.04.2022 Семенюк Анатолій Володимирович

images (2)Сон  війни

Боюся ночі. Що вона віщує українцю?
24 лютого ц.р. ніч принесла віроломний, злочинний, широкомасштабний напад рашистів на Україну, а заодно смерть, горе і страх.
Але потрібно заснути. Сон подолає тривогу  мою і того солдата, що на передовій. Заспокоїть хоч на якусь годину, відсторонить від жахів війни. Якщо у цьому просторі десь існує бог сну, то я звертаюся до нього: не розбуди воїна сиреною, а ворогам навій вічне снотворне. Хай не проснуться до кінця віку.
Скажете: жорстоко думаю, не по-християнськи? А те, що творять ці зайди – вбивці в Маріуполі, Харкові, Чернігові, під яку віру підпадає?
Ота російська бидлота, зомбована пропагандою, несе в собі не просто вбивства, а геноцид нашої нації.
Прикро, що до цієї "вищої" цивілізації долучаються окремі псевдоукраїнці, які переформатовуються на колаборантів, яничар, манкуртів. Ті гірші і цинічніші за рашистів. З правдивих новин дізнаюся, що пілот агресора бомбить своє рідне місто, де народився і ріс. Інший "уродженець" з багатодітної сім'ї з волинських Ветлів дослужився до генерала, тепер розробляє стратегічні плани знищення своїх співвітчизників. Так і хочеться вигукнути: "Згиньте, виродки!". Це вам гоголівський Тарас Бульба виніс кару: "Я тебе породив – я тебе і вб'ю". Справді, народ породив це сміття, народ  має покарати і винести його з рідної хати прямісінько в пекло.
…А сон не йде. Знову крізь дрімоту – видіння жахів: сотні згорілих танків, сотні зруйнованих будинків і рештки ракет та снарядів…
Як та дівчинка буде жити з цим? Ішла мирним парком, як і всі інші, й раптом вибух! На неї посипався кривавий фарш. Ні, не тваринного походження, а рештки людського тіла. А ті криваві забави не стихають. Танк своєю смертоносною гарматою стріляє в перехожого - точно в ціль! Інший розстрілює автівку з мирною сім'єю, де двоє діток, які так мріяли про щастя.
"Полювання" продовжується… Історичні царські укази і репресії проти українства ХІХ-ХХ століття відпочивають в порівнянні з жорстокістю новітнього геноциду ХХІ століття.
В планах широкомасштабного наступу значиться далекосяжна мета – знищити мову, культуру, духовність.
Ось нова "сюжетна" (знову злочинна) лінія окупантів. На тимчасово захопленій території офіцер ФСБ вилучає з бібліотеки історичну, національну літературу, яку потім спалюють. Чи  не нагадує це вогнища фашистів? Ще не закінчивши "спецоперацію", окупант видає накази про викладання предметів у школах російською мовою.
Додайте сюди десятки понищених шкіл, духовних святинь, театрів (це все зафіксовані ознаки геноциду), і ви зрозумієте, що, зціпивши зуби, переборюючи біль, потрібно долати ці терни. Українська нація "не вмре, не загине". Маємо йти до кінця, щоб не загинути.
В окремих містах Московії, щоб схилити простих росіян до підтримки цієї ганебної політики, придумано заохочення: за спалений український прапор  – 5 кг цукру, а за понищені портрети Шевченка, Бандери, Чорновола – 4 кг крупи…
Який народ – така  й політика. А те безхребетне путінське стадо ми таки переможемо! Є козацька міць, є сила – буде перемога, бо за нами правда. Свободу не міняють на гречку.
Хтось мудро висловився: "Якщо перед вашою совістю постає вільний вибір – свобода чи хліб, то той, хто вибирає хліб, залишиться без хліба і свободи". І це правда!
Українці обрали свободу. Майорить прапор волі.
Теплішає… Повіки все міцніше закриваються. З'являються у військових строях Він і Вона, з вельоном і квітами. Це – чергове весілля на передовій. А там, де є кохання, – є життя і будуть діти, і буде мирне небо.
…Сон глибшає. З небес лунає тиха колискова:
Зорі по небу ходять,
 Сонце у ранок вводять,
Пісню життя співають,
Вийди коханна із раю.
Вийди до Воїнів Світла,
Їх душу зігрій привітно,
Навіщуй їм цей день без бою,
 Без ран і душевного болю
Хай насниться щаслива доля…
Ох, доле, ти доле! Снарядами
 всіяне поле.
А між  ними, я вірю, половітиме
 жито.
Відпочиньте, Воїни Світла, – 
ми будемо жити.
Відпочинь і ти, моя Україно, – 
Гряде мир і весна, і розквітне 
калина!
Анатолій Семенюк.

Боюся ночі. Що вона віщує українцю?

24 лютого ц.р. ніч принесла віроломний, злочинний, широкомасштабний напад рашистів на Україну, а заодно смерть, горе і страх.

Анатолій Семенюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 328
Читати далі