Повідомлення в номер / Хто переміг на виборах?

29.10.2020

Хто переміг на виборах?
Шановна редакціє!
Чи не могли б повідомити, які підсумки місцевих виборів на Ковельщині? Цікаво, хто став міським головою, депутатами міської, районної і обласної рад?
Хотілося б знати і прізвища нових очільників об’єднаних територіальних громад.
З повагою –
Іван СИДОРУК.
l
Шановний пане Іване!
З подібним проханням до нас звертаються й інші читачі газети, які не мають можливості скористатись інтернетом. І ми їх розуміємо: кожному цікаво, чим закінчилося голосування 25 жовтня ц. р.
Мусимо, однак, Вас засмутити: офіційною інформацією редакція не володіє. По-перше, згідно із законодавством вона може бути оприлюднена до 6 листопада включно. По-друге, виборчі комісії надто повільно рахують голоси, хоч у європейських країнах це робиться дуже швидко. В чому причина – достеменно не знаємо, хоч і здогадуємося, аналізуючи матеріали інших ЗМІ. Невипадково відомий український політолог Володимир Фесенко на своїй сторінці у Фейсбук порадив керівникам політичних партій активніше контролювати процес підбиття підсумків голосування, щоб пізніше не мати неприємних «сюрпризів»…
Ну й, по-третє, редакція «Вістей Ковельщини» навіть після 6 листопада навряд чи дочекається офіційної інформації виборчих комісій, оскільки Законом публікації з таких матеріалів у друкованих засобів масової інформації… НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО (!). Інакше, як зневагою до журналістів і тисяч, якщо не мільйонів їх читачів, не назвеш.
І все ж, розуміючи Ваш інтерес й інтерес інших людей, на свій страх і ризик, публікуємо так звану «неофіційну» інформацію, взяту з місцевих інтернет-видань.
Почнемо з Волинської обласної ради. За повідомленням «Волинських новин» найбільше волинян підтримало партію «ЗА Майбутнє». Згідно з даними паралельного підрахунку станом на 26 жовтня голоси розподілилися наступним чином:
« ЗА Майбутнє» — 31,18 % (22 депутати).
«Європейська Солідарність» — 12,43 % (9 депутатів).
«Батьківщина» — 11,59% (9 депутатів).
«Слуга Народу» — 9, 62 % (8 депутатів).
«Свобода» — 8,57 % (7 депутатів).
«Аграрна партія» — 6, 14 % (5 депутатів).
«Сила і Честь» — 5,12 % (4).
Про ситуацію в майбутній Ковельській міській раді 27 жовтня на своїй сторінці у Фейсбуці повідомив голова Ковельського осередку партії «Європейська Солідарність» Сергій КОШАРУК. Згідно з даними паралельного підрахунку голосів результати такі:
«За Майбутнє» — 14,82 %.
«Слуга Народу» — 14,67%.
«Європейська Солідарність» — 13,34 %.
«Аграрна партія» — 10,86 %.
«Батьківщина» — 9,14 %.
«Сила і Честь» — 7,57%.
«Свобода» — 5,26 %.
«Українська Народна партія» — 3,41%.
«Національний корпус» — 2,42 %.
«Радикальна партія Олега Ляшка» — 1, 64 %.
«Побратими України» — 1,35 %.
Ще раніше Сергій Кошарук оприлюднив результати голосування за міського голову, отримані внаслідок паралельного підрахунку голосів:
Чайка Ігор – 16,5%.
Уніга Олег – 16.0 %
Корець Анатолій –11,9 %.
Смітюх Іван – 9,3%.
Кошарук Сергій –9,2 %.
Кіндер Олег – 8,5 %.
Пініс Ігор – 5,3%.
Геч Олександр – 4,9%.
Поліщук Юрій – 4,6 %.
Тусь Іван – 4,3 %.
Верчук Ігор – 3,9 %.
Семенюк Ігор – 2,8 %.
Пархонюк Володимир –1,1%.
Ткачук Олександра – 0,5%.
Силюк Микола – 0,4 %.
Щоправда, як стало відомо із соціальних мереж, Олег УНІГА («Слуга Народу») написав у Фейсбуці, що не визнає попередні результати виборів і його команда буде оскаржувати кожне порушення, «адже у ковельчан забрали можливість на законне волевиявлення». У свою чергу, Ігор ЧАЙКА («ЗА Майбутнє») заперечив будь-які звинувачення на адресу його команди і зазначив, що «Олег Уніга переміг на 17 виборчих дільницях Ковельської ОТГ, я переміг на 25 виборчих дільницях», а також додав таблицю паралельного підрахунку голосів представниками партії «ЗА Майбутнє».
Хто ж очолить інші об’єднані територіальні громади? За даними паралельного підрахунку голосів, які веде партія «ЗА Майбутнє», станом на 27 жовтня в Голобах перемагає кандидат від цієї партії Сергій Гарбарук.
За даними паралельного підрахунку голосів, які проводила ВО «Свобода», перемогу у Велицькій ОТГ вдруге здобув Віктор Ковальчук. Про це повідомив очільник волинської ВО «Свобода» Анатолій Вітів у мережі Фейсбук, привітавши свого побратима. Ще раніше Анатолій Вітів написав: «Свобода» на Волині отримала свою першу перемогу! Головою Люблинецької ОТГ на Ковельщині втретє поспіль обирають Наталію СІХОВСЬКУ. На виборах до Волинської обласної ради в Люблинецькій громаді «Свобода» теж перемагає!».
Що ж, будемо сподіватися, що попередні неофіційні результати місцевих виборів на Ковельщині співпадуть з офіційними.
Чекаємо!
Михайло КУЗЬМУК.
Шановна редакціє!Шановна редакціє!

Хто переміг на виборах?

Шановна редакціє!’

Чи не могли б повідомити, які підсумки місцевих виборів на Ковельщині? Цікаво, хто став міським головою, депутатами міської, районної і обласної рад?

Хотілося б знати і прізвища нових очільників об’єднаних територіальних громад.

З повагою –

Іван СИДОРУК.

ххх

Шановний пане Іване!

З подібним проханням до нас звертаються й інші читачі газети, які не мають можливості скористатись інтернетом. І ми їх розуміємо: кожному цікаво, чим закінчилося голосування 25 жовтня ц. р.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0

Повідомлення в номер / Місцеві вибори-2020: торжество демократії чи її занепад?

29.10.2020

Місцеві вибори-2020:

торжество демократії чи її занепад?

Місцеві вибори-2020: торжество демократії чи її занепад?

Незадовго до місцевих виборів, що відбулися в Україні 25 жовтня ц.р., до редакції нашої газети завітала молода симпатична дівчина. Зовні вона була схожа чи то на журналістку, чи то на туристку, екіпірована найновішим аудіовідеообладнанням.

Виявилося, що ні тим, ні іншим гостя не була.

— Я асистент спостерігачів за виборами в Україні від Європейської мережі організацій з моніторингу виборів та Міжнародної місії спостереження Моніки Луонго та Реджі Марсель, — сказала дівчина. – Ось моя візитівка.

Читаю: «Ірина Гуляєва. Асистент довгострокових спостерігачів за виборами».

— Дуже приємно, —кажу. – Що вас цікавить?

— Чи не могли б ви як редактор газети відповісти на декілька запитань?

– Будь ласка, заперечувати не буду.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0

Повідомлення в номер / Тарас Матвіїв: той, кому судилося зорею стати

29.10.2020

Тарас Матвіїв: той, кому судилося зорею стати

Мій друже читачу! Я переконаний, що тебе, як і мене, хвилює непросте питання: хто і чому забирає життя в найкращих, найпатріотичніших, сильних духом синів України? Чому Бог, який є любов, не посилає до них янголів-охоронців? Кажуть, що небеса забирають кращих. Але в небесах – Царство Боже, а нашу рідну землю треба захищати, обробляти, доглядати. Мовчать небеса…

Літає хижий, чорний птах над краєм і обирає чергову жертву. Сьогодні ці хижі пазурі вчепилися в патріотичну родину Матвіївих і забрали життя в юного Тараса, Героя України (посмертно).

Я розмовляю з батьками Тараса. Мати Валентина і батько Тарас по дорозі із Жидачева до Любешова завітали до Ковеля на цю довірливу розмову. Найперше мене цікавить їхній душевний стан.

Син загинув у липні цього року, і свіжа рана ятрить, а психологічно-оздоровчої реабілітації для батьків загиблих синів на Сході , на жаль, у нашій країні немає.

Змучене, зболене обличчя матері, окаймоване чорним шарфом, намагається усміхнутися, але мимоволі з’являється сльозинка на очах. Це сльозинка болю, розпачу і безвиході.

– Скажіть, а що я маю робити у своєму горі? Показувати всім свій сум і розпач? Вони в мене особисті, а навколо – життя, і я не хочу заряджати його своїм горем, – ніби виправдовується вона.

Мені здається, що й батько при всіх переживаннях і тривогах теж такої думки. Він, з першого погляду, козак богатирського роду не тільки тілом, але й духом не має права на публічне оплакування.

О, як мені близькі ці люди! Я теж нещодавно втратив сина — рідну кровинку і надію. Часто душа вогнем горить, але ти ховаєш той біль подалі від усіх.

Вечір темний і холодний. Дощить. А ми розмовляємо довго, як давні знайомі, і я не втомлююсь слухати.

Ллється з їхніх душ розповідь про подвиг сина, про його громадську та журналістську діяльність, про Майдан, коронавірус та війну з російським агресором на Сході країни. Розмова цікава – з цими людьми можна спілкуватися з вечора і до рання, без втоми.

Пані Валентина – філолог, пише класні вірші і видала гарну збірку поезій. Тарас – старший офіцер поліції не менш цікавий співрозмовник.

Я слухаю, але мене бентежить цей чорний шарф на голові у пані Валентини. Мені так хочеться, щоб ці траурні ознаки матерів зникли, полетіли в синє небо і перетворилися на голубів миру, і материнським болем та любов’ю впали на політиків та ворогів наших й зупинили цю синовбивчу війну. На жаль, це лише мрія.

Реальність набатом дзвонів голосить: молодший лейтенант Тарас Матвіїв в районі села Троїцьке Попаснянського району після мінометної атаки російських найманців кинувся в палаючий бліндаж, щоб з-під завалів витягувати своїх побратимів і переправляти їх у безпечне місце. На жаль, інша смертоносна міна впала на позицію. Осколки смертельно поранили Тараса.

Це був усвідомлений подвиг патріота, яким маємо гордитися і в Ковелі, і в Жидачеві, і в Любешові. На цьому героїчному вчинкові базується виховний процес юного покоління. Цей подвиг – не випадок, він витікає із всього свідомого життя Тараса. В ньому – вся сутність людини, її жертовність в ім’я вищих моральних людських ідеалів.

Так за гідне життя в любові сходив на хрест Ісус Христос, Господь наш, щоб відкупити гріхи наші.

В своєму електронному щоденнику Тарас занотував: «Читайте не те, що написано, а що зроблено». Сьогодні Тарасове і про Тараса маємо читати і написане, і те, що зроблено. Написане вражає Після закінчення факультету журналістики Львівського Національного університету ім. Івана Франка він пробує свої сили на телеканалах Інтер, ТВІ, Перший Національний. Журналіст – в рядах тих, хто захищає історичну пам’ятку архітектури «Гостинний звір», яку намагалися зруйнувати ділки від бізнесу. Друкується в львівських та київських інтернет-виданнях. Його творча патріотична натура кличе до боротьби.

Переломним моментом життя Тараса Матвіїва став Майдан. Він – в числі перших борців за гідність та свободу. Коли після сутички із «Беркутом» стали зникати майданівці, Тарас – в числі організаторів «Пошукової ініціативи Майдану». Пошук дає результат, але міліція не реагує. Та він продовжує боротись, і шукає ще гарячіші точки – закінчує офіцерські курси і навесні цього року вступає добровольцем до військової частини «Карпатська Січ» та бере участь в обороні Пісків, Водяного, Опитного та Первомайського.

Фахівці стверджують, що час не має виміру, а має властивість, як еластична гума, розтягуватися.

Тарас Матвіїв поспішає хвилини, години та дні свого життя заповнити сотнями корисних справ та вчинків. Він з головою поринає у політичну стихію, бере участь у місцевих виборах і стає депутатом Жидачівської районної ради.

Довіра людей спонукає до активної діяльності. Старається знайти болючі точки і вилікувати їх. Не всім подобається позиція Тараса, але він будить інших від байдужості й інертності. В його активі – боротьба проти безконтрольного вирубування лісу, нелегального грального бізнесу, патріотичне виховання молоді в школах, волонтерство, збір коштів та корисних речей для потреб знекровленої армії.

Цей список доброчинних справ можна продовжувати і продовжувати. Тарас прагне залишити життєдайний слід на цій землі. Він вагомий і глибокий – його пам’ятають в Жидачеві, на Сході країни, в Києві та в інших містах.

А провидіння долі не зупиняється на пів шляху, а веде невтомного, невгамовного борця за гідність і справедливість до нових звершень. Тарас Матвіїв укладає контракт із Збройними Силами України.

Вслухаймося в логіку мислення патріота: «Я не ставлю мету дорости до генерала. Моя мета – на своєму рівні просто працювати якісно, виконати свій обов’язок без остатку і «віддячити» противнику за всіх товаришів, яких я втратив».

Для цього він знову вчиться і закінчує Академію сухопутних військ ім. П. Сагайдачного, стає командиром взводу і в нелегких умовах полігону та передової лінії фронту перетворює його на зразковий.

Вдивляюся у світлину і бачу спокійне обличчя, наповнене мужністю й рішучістю. В його очах світиться доброта і мудрість. Здається, зараз зійде із сторінки часопису «Новий час» та промовить: «Не віддавайте свої свободи і права через страх, паніку, розчарування. Потім доведеться повертати кров’ю».

Він стійкий і твердий у своїх поглядах, покликаннях та переконаннях. Без пафосу, не на строкату публіку, а з глибини душі декларує головне кредо свого життя: «У щоденній праці я боротимусь за нову Україну». А скільки навколо цієї святої тези метушиться, сіється різного продажного, зрадницького сміття.

Батько розповідає епізод бойових дій із місцини, де воював син. В центральній «сірій» зоні випадково зіткнулися дві розвідки – наша і ворожа. Пішла рукопашна не на життя, а на смерть. Наші пов’язали сепаратистів, а коли налякали розстрілом, ті, як руді миші, запищали. «Не вбивайте, ми теж українці із Львова, Стрия, Тернополя». Боляче серцю чути про таких запроданців-псевдоукраїнців. Вони за 30 срібняків продали душу свою дияволу.

Погодься, мій співрозмовнику, що тільки на таких воїнах Світла, як Тарас Мітвіїв, тримається наша Незалежність. Він, як гоголівський Тарас Бульба, не віддасть козацької люльки ворогу, а з палаючого кострища буде закликати: «Будьте гідні ранкового Сонця! Бережіть і бороніть Україну!».

І нехай вогонь спопеляє тіло, гіркий дим зрадництва виїдає очі, хай каркає путінське вороняччя, переможний дух Тараса буде надихати тих, хто любить свою малу батьківщину, всю Україну.

Віками філософи навертають нашу думку до шекспірівського «Бути чи не бути?». Тарас Матвіїв давно відповів на це запитання: Якщо бути, то боротись до останку, «І якщо вже загинути — як прабатьки, у полі, де над головою блакить, в ногах – чорнозем, у руках – зброя, в душі полегкість. І хай клюють ворони тіло – байдуже…».

Ти запитаєш, мій друже», звідки в нього це? Відповім: від патріотичної позиції батьків.

Вслухайтеся в поетичні рядки пані Валентини:

«В того, хто поруч – крила?

Хай летить!

Не обтинай, тому що сам

не можеш.

Бо може сенс життя його

– ця мить!

А, власне, він родивсь для

цього, може

Не всім дано ходити по

землі,

Комусь судилось долею

літати.

Нестись назустріч зорям

на крилі.

А, може… й самому зорею

стати».

Ех, Тарасе… Тарасе, Герою і мрійнику наш!

Писав у заповіті: «Які то будуть жнива цього літа рясні і маки в житі!».

Видались жнива і маки цвіли, а над ними на честь твою — «Плине кача…» жалібно голосила. Крізь цей смуток, дозволь, Тарасе, у твоєї вічно живої, неспокійної душі запитати:

—Ти юним став на шлях, де боротьба і смертельна небезпека чатують на кожному кроці й не сіється багатство та гроші великі. Не жалкуєш?

І чую в одвіт:

— Я зробив усе, що міг. Щонайменше – не стояв осторонь. Тож мені не соромно. А вам?

Пам’ять… Пам’ять ясною зорею вічно сіятиме над твоєю, Тарасе, Любешівщиною, де ти народився 18 лютого 1989 року, Жидачевим, де ти вчився, зростав і творив доброчинні справи. Вона нагадуватиме, що шлях до Волі не буває легким – він завжди тернистий, жертовний, освячений кров’ю. І – переможний.

В’ється туман сизий біля зраненого серця батька, кигиче чайкою білокрилою зболена душа матері, пливе героїчна пісня над Україною, і сльозина мимоволі скотиться по щоці. Це сльозина очищення, віри в «Україну нову». Вслухайся в небеса, мій щирий українцю: чуєш, як громоголосно лунає: «Героям слава»?

Загинув наш герой Тарас Матвіїв 10 липня 2020 року, рятуючи своїх побратимів на передовій. Ризикуючи життям, врятував з палаючого бліндажа двох товаришів, але був смертельно поранений іншою міною. Звання Героя України присвоєно посмертно.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 5080

Повідомлення в номер / Закоханий у життя і природу

29.10.2020

Закоханий у життя і природу

Чи не найбільше багатство людини – сивочола мудрість. Про це, як ніхто інший, знають люди, котрі пройшли довгий життєвий шлях. Успіхи, невдачі, злети, падіння, любов, дружба, робота – всього було на тому шляху. Наші бабусі та дідусі вистояли перед усіма, здавалося б, найскладнішими труднощами і нині передають свою мудрість дітям, онукам й правнукам і нам, їхнім землякам.

Я завжди захоплювалася і захоплююсь розповідями представників старшого покоління, які знають життя не з книжок, але котрі через свою скромність чи то недовіру, чи то розчарування не завжди готові оповісти гірку правду життя. А ми часто-густо і не питаємо у них, звідки взялися зморшки на чолі, чому їхні натруджені руки ніколи не знають спочинку?

З кожним роком рідшають ряди ветеранів війни, ветеранів праці, «дітей війни», але ті, що є ще серед нас, міцно тримають ланцюжок історії, який ми просто зобов’язані продовжити.

А розповім вам сьогодні про ковельчанина-ветерана праці, учасника війни, колишнього залізничника Олексія Лещука, який у свої 90 літ вражає оптимізмом і бадьорістю духу. Нещодавно ми завітали до нього в гості, адже почули, що дідусь не тільки веселий та енергійний, а ще й досі займається садівництвом, вирощує понад 40 сортів лілій на своїй присадибній ділянці.

Життєва стежина Олексія Васильовича Лещука розпочалася 29 березня 1930 року у селі Великий Чернятин тодішньої Кам’янець-Подільської області (нині — Хмельницька). Олексій виховувався в звичайній сім’ї, де зростало троє дітей. Він був наймолодшою дитиною. На жаль, трагічно обірвалася доля батька Василя, котрий загинув на шахті у Донецьку. Мамі Христині Антонівні довелося самотужки ставити на ноги найстаршу Надію, середнього Тимофія і маленького Олексія.

Найбільшим багатством родини була улюблена корівка,відома на всю округу й навіть область, яка давала вдосталь молока і, як згадує герой нашої розповіді, була «грамотною». Було, що годувальницю викрали злодії, але вона повернулася додому до своїх господарів.

—Нашу корівчину навіть фотографували в газету, а роги у неї були, як у польського велосипеда, — жартує Олексій Васильович. – Однак мама була змушена її продати, то я довго журився і, напевно, з місяць плакав.

Христина Антонівна була дітям за батька й за матір. Важко працювала, щоранку поспішала на ферму, де трудилася дояркою, обробляла 40 сотих цукрових буряків.

Олексій з дитинства був беручкий до роботи, допомагав матері до сьомого класу. І вже була думка влаштуватися працювати у колгосп, але мудрі люди порадили вчитися. Недовго думаючи, поїхав у Здолбунів, де став навчатися у залізничному училищі за спеціальністю «помічник машиніста». Провчившись два роки, у 1950-му направлений в Ковель. У ті роки масово йшли вантажі з Німеччини, а робочої сили бракувало, тому молодих хлопців відправили на важливий стратегічний об’єкт.

Але згодом прийшла вказівка з Москви скерувати людей у м. Читу (Забайкальський край) для роботи на залізниці.

— Нас «завербували» на чужину, — згадує співрозмовник. — Тяжко працювали, але отримали неоціненний досвід. На Забайкаллі відпрацював 15 років. Коли ж потреба у нашій робочій силі зникла, повернулися у свої депо, я — у своє рідне ковельське паровозне, де багато років працював машиністом (аж до виходу на пенсію). Щоб отримати житло за місцем роботи, відпрацював на будівництві 1500 годин. Тоді були такі умови.

Все життя Олексій Васильович пов’язав із залізницею, але ніскільки про це не шкодує. За багаторічну і плідну працю нагороджений багатьма відзнаками різних рівнів.

— Олексію Васильовичу, а де Ви зустріли свою долю?

— Із своєю (на жаль, уже покійною) дружиною Любою познайомились на Забайкаллі. Любов Павлівна (Крюкова) працювала бухгалтером в дистанції цивільних споруд, а її брати – машиністами. Так і познайомились. Мені відразу припала душі молода красуня, яка зачарувала своїм розумом, чесністю і працелюбністю.

– Та вже більше двох років, як спорожніла наша домівка, — з сумом продовжує оповідати Олексій Васильович. – Тішуся і горджуся своїми доньками Тетяною та Ольгою, які давно залишили батьківський поріг, але не забувають мене, відвідують, по можливості допомагають. Оля живе трохи ближче, то бачимося частіше, а Тетяна знайшла свою долю у столиці.

— Ви самі в усьому даєте лад?

— Так. Ось удвох на хазяйстві з котиком «Мурчиком». Ще поки здужаю, то сам ходжу по інстанціях, аби сплатити за світло і газ. От і зараз планую занести показники лічильника. Мені приємно спілкуватися з людьми, жартувати з ними. Прийду на ринок, підходжу до жінок, які продають молоко, і давай розмовляти на різні теми сьогодення.

Дідусь Олексій у свої 90 вражає сильним духом, світлим розумом і життєвою мудрістю. Статний не по роках чоловік, сам готує їжу, впорядковує оселю і подвір’я, ніби й нема за його плечима важких трудових буднів, недоспаних ночей.

Найбільше захоплення дідуся – квітникарство, садівництво. Навіть випадкові перехожі зупиняються, аби помилуватися квітучим садом найрізноманітніших сортів лілій. Дай, Боже, Вам, Олексію Васильовичу, міцного-міцного здоров’я, трудового довголіття й оповісти нам ще не одну цікаву історію. Ви – живий свідок історичних подій, взірець працелюбності і доброти. Нехай береже Вас Господь!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: ветеран праці Олексій ЛЕЩУК на своєму обійсті; краса, виплекана роботящими руками ветерана.

Фото з архіву автора .

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 309

Повідомлення в номер / Молебень за здоров’я Героїв та Україну

29.10.2020

Молебень за здоров’я Героїв та Україну
Свято-Благовіщенський Собор Ковеля у середу 14 жовтня ц. р. став центром молитв за вояків та Батьківщину.
Традиційно у соборі після Божественної літургії було звершено акафіст до Пресвятої Богородиці перед чудотворною іконою “Всецариця”, а також відбувся прохальний молебень за воїнів і поминальні панахида за тими, хто, виборюючи і захищаючи незалежність України, віддав своє життя. Служіння провів декан Свято-Благовіщенського округу протоієрей Василь Мичко з духовенством.
У заході взяли участь Ковельський міський голова Олег Кіндер та секретар міської ради Віра Федосюк.
Вихованці недільної школи привітали вояків віршами та піснями. А військові передали нагороди від Президента України.
Наш. кор.
НА СВІТЛИНАХ: під час молебеню у Свято-Благовіщенському соборі.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.Свято-Благовіщенський Собор Ковеля у середу 14 жовтня ц. р. став центром молитв за вояків та Батьківщину.

Молебень за здоров’я Героїв та Україну

Свято-Благовіщенський Собор Ковеля у середу 14 жовтня ц. р. став центром молитв за вояків та Батьківщину.

Традиційно у соборі після Божественної літургії було звершено акафіст до Пресвятої Богородиці перед чудотворною іконою “Всецариця”, а також відбувся прохальний молебень за воїнів і поминальні панахида за тими, хто, виборюючи і захищаючи незалежність України, віддав своє життя. Служіння провів декан Свято-Благовіщенського округу протоієрей Василь Мичко з духовенством.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 367

Повідомлення в номер / Зимі – навстіж ворота

29.10.2020

Зимі – навстіж ворота

Потемніло небо, посвітліли далі… І протиріччя в цьому – ніякого. Давненько відспішили ясні дні, що були гарячими від Сонця й польових робіт. Давненько заснув під гостроверхою пахучою копицею хлібосольний серпень. І також пішли у безвість вересень-дозбирач і жовтень-багрянець.

Нині – майже повна зміна декорацій. Осінь «домолочує» рослини ціпами холодних дощів на току землі, що вистигає, і перев’язує перевеслами дошкульних вітрів. Тому й розсунулися простори – оголені гілки, не затуляють тієї обмалі сонячних променів. І через те такими помітними стали красуні в темно-зелених і густо-смарагдових глицевих сукнях…

В останньому передзимовому місяці ще відчуваємо теплі подихи природи, але, звичайно, вдень, бо вночі та вранці господарюватимуть вже розбишаки-приморозки. Лаконічна народна мудрість стверджує, що одинадцятий наступник, на відміну братів-попередників, і колесо, і полоз полюбляє.

Та, мабуть-таки, мають рацію англійці, клімат країни яких не відзначається лагідністю. Вони стверджують: не буває поганої погоди. Все залежить від того, як ми пристосовуємося до неї і гартуємо організм. Справна куртка з капюшоном, светр, міцне взуття, термос із гарячим чаєм – ось те, що потрібне для мандрівки у ліс чи дендропарк. Походіть бодай кілька годин їх світлицями, що затихають. Подивіться: природа ще не завмерла остаточно, хоча активно до цього готується. Помилуйтеся кольорами навколишніх пейзажів. І ви одержите насолоду від негучного, але яскравого спектаклю «Листопад», який завершується оце довкола.

Он акація зронює гілочки, і вони вгвинчуються у повітря, мов штопор. Тріпочуть осики – від низу стовбура до верхових листків-прапорців, не можуть утримати їх навіть від несильних потягів, і ті пурхають, наче метелики. Що це: від холоду? Ні, черешок осики, до якого кріпиться листова платівка, довгий і тонкий, і форма його не кругла, а пласка, сплюснута по боках. То ж вітер як хоче, так і крутить його. До речі, у перекладі з латинської мови осика означає: “тополя, що дрижить”. От чому вона «нервова».

Кленові обладунки, схожі на руки з розчепіреними пальцями, описують у повітрі плавні кола і приземляються м’яко, тихо. Дубові, поруділі й важкі, як шматочки бронзи, падають стрімко і з глухим дзвоном. Каштанові перевалюються з «крила» на «крило», але великі черешки тягнуть вниз, немов літак у піке. Ясенові ходять нерівними колами, наче паперові голуби, що їх запускає дитина. А верби сиплять мідні копійки, ніби банківські автомати розмінну монету… Падолистом можна милуватися, як водою, що тече, і як палаючим вогнем, безкінечно. Причому не останню роль відіграє не сам рух, а й кольори, що оточують. Зелений відблиск сосен і ялин заспокійливо впливає на нервову систему, розширює судини і тим знижує кров’яний тиск, знімає зорову перевтому. Це ж можна сказати про блакить неба, що розливається над присмерковою землею. Жовтий розпис навіює бадьорість, пробуджує нетужливі думки, закладає в нас дійовий настрій. Червоний фон викликає відчуття тепла. А всі разом узяті тони й відтінки поліпшують самопочуття, систему дихання, тонус, зменшують психічне навантаження.

Той, хто відвідує музеї, знає: скільки можна простояти перед полотнами славетних, що своїми творами, присвяченими згаданій порі, чудово покращують настрій. Але там тільки зорове сприйняття. А на лоні природи – пахощі рослин, що в’януть, кольори тьмяних фарб, фітонциди, вітаміни…

Так, осінь теж пора своєрідна й особлива. Хоча б і тим, що примушує замислюватися над багатьма явищами і, навіюючи високу тугу за минулим, вселяє надію на завтра, попри всілякі негативні обставини.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 352

Повідомлення в номер / Народний прогностик

29.10.2020

Народний прогностик
± Випаде сніг на мерзлу землю – наступного року буде добрий урожай хліба.
± Зірки на небі яскраві – на погоду, тьмяні – на дощ або сніг.
± На горобині і дубі багато плодів – зима буде суворою.
± Пізній листопад – зима буде сувора та затяжна.
± Якщо восени рано нанесе снігу, то й весна буде ранньою.
± Перший сніг випав на мокру землю – залишиться, на суху – скоро розтане.
± Рано замерзне – довго не розтане.
± Від першого снігу до санного шляху – півтора місяця.
± Довгі сутінки – на негоду, короткі – на добру погоду.
± Артема (2): багато зірок на небі – невдовзі будуть приморозки.
± Казанської Богородиці (4): якщо небо заплаче, то за дощем прийде зима; якщо зранку задощить, а під вечір піде сніг – прикмета ранніх пролісків.
± Якова (5): якщо протягом дня випаде снігова крупа, то на Мотрю (22 листопада) буде справжня зима.
± Дмитра (8): якщо холодно й сніжно – весна пізня й холодна; якщо відлига – зима й весна теплі; замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року.
± Параскеви П’ятниці (10): день сонячний – тепла зима, хмарний – у середині грудня будуть сильні морози.
± Зиновія Зиновії (12): синиці швидко перелітають з дерева на дерево – чекай сильних морозів; цей день називають «святом синиць».
± Кузьми і Дем’яна (14): сніжний день обіцяє великі весняні води; цей день називали «курячі іменини» (день зустрічі зими).
± Павла (19): день багатий на сніг – зима буде сніжною; у цей день мали замерзнути річки й озера.
± Якщо на Федота (20) сніг ляже на сиру землю, то буде врожай жита; якщо відлига – чекай морозів.
± Михайла (21): якщо сніг та іній, то буде багато снігу, день починається туманом – чекай відлиги; якщо відлига – не чекай санного шляху до Миколи (19).
± Матрони зимової (22): на деревах іній – на мороз (на майбутній урожай вівса), туман – на відлигу, дощ – буде добрий урожай пшениці.
± Мини (24): день теплий – уся зима буде теплою, холодний – то й зима такою.
± Іоанна Милостивого (25): іде дощ або сніг – будуть відлиги до Введення (04.12).
± Іоанна Златоуста (26): ясне небо – на мороз; зорі падають – на вітер.
± Пилипа (27): якщо хмарне небо або сніжно – травень буде негожим; дощ на Пилипа – на врожай пшениці.
± Пилипівка (початок Різдвяного посту) (28): яка ніч у Пилипівку – такий день у Петрівку.
± Матвія (29): буйний вітер – будуть хуртовини до 19.01.
± Григорія (Зимовказника) (30): за цим днем прогнозували погоду на зимовий період.
± Випаде сніг на мерзлу землю – наступного року буде добрий урожай хліба.
± Випаде сніг на мерзлу землю – наступного року буде добрий урожай хліба.

± Зірки на небі яскраві – на погоду, тьмяні – на дощ або сніг.

± На горобині і дубі багато плодів – зима буде суворою.

± Пізній листопад – зима буде сувора та затяжна.

± Якщо восени рано нанесе снігу, то й весна буде ранньою.

± Перший сніг випав на мокру землю – залишиться, на суху – скоро розтане.

± Рано замерзне – довго не розтане.

± Від першого снігу до санного шляху – півтора місяця.

± Довгі сутінки – на негоду, короткі – на добру погоду.

± Артема (2): багато зірок на небі – невдовзі будуть приморозки.

± Казанської Богородиці (4): якщо небо заплаче, то за дощем прийде зима; якщо зранку задощить, а під вечір піде сніг – прикмета ранніх пролісків.

± Якова (5): якщо протягом дня випаде снігова крупа, то на Мотрю (22 листопада) буде справжня зима.

± Дмитра (8): якщо холодно й сніжно – весна пізня й холодна; якщо відлига – зима й весна теплі; замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року.

± Параскеви П’ятниці (10): день сонячний – тепла зима, хмарний – у середині грудня будуть сильні морози.

± Зиновія Зиновії (12): синиці швидко перелітають з дерева на дерево – чекай сильних морозів; цей день називають «святом синиць».

± Кузьми і Дем’яна (14): сніжний день обіцяє великі весняні води; цей день називали «курячі іменини» (день зустрічі зими).

± Павла (19): день багатий на сніг – зима буде сніжною; у цей день мали замерзнути річки й озера.

± Якщо на Федота (20) сніг ляже на сиру землю, то буде врожай жита; якщо відлига – чекай морозів.

± Михайла (21): якщо сніг та іній, то буде багато снігу, день починається туманом – чекай відлиги; якщо відлига – не чекай санного шляху до Миколи (19).

± Матрони зимової (22): на деревах іній – на мороз (на майбутній урожай вівса), туман – на відлигу, дощ – буде добрий урожай пшениці.

± Мини (24): день теплий – уся зима буде теплою, холодний – то й зима такою.

± Іоанна Милостивого (25): іде дощ або сніг – будуть відлиги до Введення (04.12).

± Іоанна Златоуста (26): ясне небо – на мороз; зорі падають – на вітер.

± Пилипа (27): якщо хмарне небо або сніжно – травень буде негожим; дощ на Пилипа – на врожай пшениці.

± Пилипівка (початок Різдвяного посту) (28): яка ніч у Пилипівку – такий день у Петрівку.

± Матвія (29): буйний вітер – будуть хуртовини до 19.01.

± Григорія (Зимовказника) (30): за цим днем прогнозували погоду на зимовий період.

± Випаде сніг на мерзлу землю – наступного року буде добрий урожай хліба.

± Зірки на небі яскраві – на погоду, тьмяні – на дощ або сніг.

± На горобині і дубі багато плодів – зима буде суворою.

± Пізній листопад – зима буде сувора та затяжна.

± Якщо восени рано нанесе снігу, то й весна буде ранньою.

± Перший сніг випав на мокру землю – залишиться, на суху – скоро розтане.

± Рано замерзне – довго не розтане.

± Від першого снігу до санного шляху – півтора місяця.

± Довгі сутінки – на негоду, короткі – на добру погоду.

± Артема (2): багато зірок на небі – невдовзі будуть приморозки.

± Казанської Богородиці (4): якщо небо заплаче, то за дощем прийде зима; якщо зранку задощить, а під вечір піде сніг – прикмета ранніх пролісків.

± Якова (5): якщо протягом дня випаде снігова крупа, то на Мотрю (22 листопада) буде справжня зима.

± Дмитра (8): якщо холодно й сніжно – весна пізня й холодна; якщо відлига – зима й весна теплі; замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року.

± Параскеви П’ятниці (10): день сонячний – тепла зима, хмарний – у середині грудня будуть сильні морози.

± Зиновія Зиновії (12): синиці швидко перелітають з дерева на дерево – чекай сильних морозів; цей день називають «святом синиць».

± Кузьми і Дем’яна (14): сніжний день обіцяє великі весняні води; цей день називали «курячі іменини» (день зустрічі зими).

± Павла (19): день багатий на сніг – зима буде сніжною; у цей день мали замерзнути річки й озера.

± Якщо на Федота (20) сніг ляже на сиру землю, то буде врожай жита; якщо відлига – чекай морозів.

± Михайла (21): якщо сніг та іній, то буде багато снігу, день починається туманом – чекай відлиги; якщо відлига – не чекай санного шляху до Миколи (19).

± Матрони зимової (22): на деревах іній – на мороз (на майбутній урожай вівса), туман – на відлигу, дощ – буде добрий урожай пшениці.

± Мини (24): день теплий – уся зима буде теплою, холодний – то й зима такою.

± Іоанна Милостивого (25): іде дощ або сніг – будуть відлиги до Введення (04.12).

± Іоанна Златоуста (26): ясне небо – на мороз; зорі падають – на вітер.

± Пилипа (27): якщо хмарне небо або сніжно – травень буде негожим; дощ на Пилипа – на врожай пшениці.

± Пилипівка (початок Різдвяного посту) (28): яка ніч у Пилипівку – такий день у Петрівку.

± Матвія (29): буйний вітер – будуть хуртовини до 19.01.

± Григорія (Зимовказника) (30): за цим днем прогнозували погоду на зимовий період.

Народний прогностик

± Випаде сніг на мерзлу землю – наступного року буде добрий урожай хліба.

± Зірки на небі яскраві – на погоду, тьмяні – на дощ або сніг.

± На горобині і дубі багато плодів – зима буде суворою.

± Пізній листопад – зима буде сувора та затяжна.

± Якщо восени рано нанесе снігу, то й весна буде ранньою.

± Перший сніг випав на мокру землю – залишиться, на суху – скоро розтане.

± Рано замерзне – довго не розтане.

± Від першого снігу до санного шляху – півтора місяця.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 291

Повідомлення в номер / Народний прогностик

29.10.2020

Народний прогностик
± Випаде сніг на мерзлу землю – наступного року буде добрий урожай хліба.
± Зірки на небі яскраві – на погоду, тьмяні – на дощ або сніг.
± На горобині і дубі багато плодів – зима буде суворою.
± Пізній листопад – зима буде сувора та затяжна.
± Якщо восени рано нанесе снігу, то й весна буде ранньою.
± Перший сніг випав на мокру землю – залишиться, на суху – скоро розтане.
± Рано замерзне – довго не розтане.
± Від першого снігу до санного шляху – півтора місяця.
± Довгі сутінки – на негоду, короткі – на добру погоду.
± Артема (2): багато зірок на небі – невдовзі будуть приморозки.
± Казанської Богородиці (4): якщо небо заплаче, то за дощем прийде зима; якщо зранку задощить, а під вечір піде сніг – прикмета ранніх пролісків.
± Якова (5): якщо протягом дня випаде снігова крупа, то на Мотрю (22 листопада) буде справжня зима.
± Дмитра (8): якщо холодно й сніжно – весна пізня й холодна; якщо відлига – зима й весна теплі; замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року.
± Параскеви П’ятниці (10): день сонячний – тепла зима, хмарний – у середині грудня будуть сильні морози.
± Зиновія Зиновії (12): синиці швидко перелітають з дерева на дерево – чекай сильних морозів; цей день називають «святом синиць».
± Кузьми і Дем’яна (14): сніжний день обіцяє великі весняні води; цей день називали «курячі іменини» (день зустрічі зими).
± Павла (19): день багатий на сніг – зима буде сніжною; у цей день мали замерзнути річки й озера.
± Якщо на Федота (20) сніг ляже на сиру землю, то буде врожай жита; якщо відлига – чекай морозів.
± Михайла (21): якщо сніг та іній, то буде багато снігу, день починається туманом – чекай відлиги; якщо відлига – не чекай санного шляху до Миколи (19).
± Матрони зимової (22): на деревах іній – на мороз (на майбутній урожай вівса), туман – на відлигу, дощ – буде добрий урожай пшениці.
± Мини (24): день теплий – уся зима буде теплою, холодний – то й зима такою.
± Іоанна Милостивого (25): іде дощ або сніг – будуть відлиги до Введення (04.12).
± Іоанна Златоуста (26): ясне небо – на мороз; зорі падають – на вітер.
± Пилипа (27): якщо хмарне небо або сніжно – травень буде негожим; дощ на Пилипа – на врожай пшениці.
± Пилипівка (початок Різдвяного посту) (28): яка ніч у Пилипівку – такий день у Петрівку.
± Матвія (29): буйний вітер – будуть хуртовини до 19.01.
± Григорія (Зимовказника) (30): за цим днем прогнозували погоду на зимовий період.
± Випаде сніг на мерзлу землю – наступного року буде добрий урожай хліба.
± Випаде сніг на мерзлу землю – наступного року буде добрий урожай хліба.

± Зірки на небі яскраві – на погоду, тьмяні – на дощ або сніг.

± На горобині і дубі багато плодів – зима буде суворою.

± Пізній листопад – зима буде сувора та затяжна.

± Якщо восени рано нанесе снігу, то й весна буде ранньою.

± Перший сніг випав на мокру землю – залишиться, на суху – скоро розтане.

± Рано замерзне – довго не розтане.

± Від першого снігу до санного шляху – півтора місяця.

± Довгі сутінки – на негоду, короткі – на добру погоду.

± Артема (2): багато зірок на небі – невдовзі будуть приморозки.

± Казанської Богородиці (4): якщо небо заплаче, то за дощем прийде зима; якщо зранку задощить, а під вечір піде сніг – прикмета ранніх пролісків.

± Якова (5): якщо протягом дня випаде снігова крупа, то на Мотрю (22 листопада) буде справжня зима.

± Дмитра (8): якщо холодно й сніжно – весна пізня й холодна; якщо відлига – зима й весна теплі; замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року.

± Параскеви П’ятниці (10): день сонячний – тепла зима, хмарний – у середині грудня будуть сильні морози.

± Зиновія Зиновії (12): синиці швидко перелітають з дерева на дерево – чекай сильних морозів; цей день називають «святом синиць».

± Кузьми і Дем’яна (14): сніжний день обіцяє великі весняні води; цей день називали «курячі іменини» (день зустрічі зими).

± Павла (19): день багатий на сніг – зима буде сніжною; у цей день мали замерзнути річки й озера.

± Якщо на Федота (20) сніг ляже на сиру землю, то буде врожай жита; якщо відлига – чекай морозів.

± Михайла (21): якщо сніг та іній, то буде багато снігу, день починається туманом – чекай відлиги; якщо відлига – не чекай санного шляху до Миколи (19).

± Матрони зимової (22): на деревах іній – на мороз (на майбутній урожай вівса), туман – на відлигу, дощ – буде добрий урожай пшениці.

± Мини (24): день теплий – уся зима буде теплою, холодний – то й зима такою.

± Іоанна Милостивого (25): іде дощ або сніг – будуть відлиги до Введення (04.12).

± Іоанна Златоуста (26): ясне небо – на мороз; зорі падають – на вітер.

± Пилипа (27): якщо хмарне небо або сніжно – травень буде негожим; дощ на Пилипа – на врожай пшениці.

± Пилипівка (початок Різдвяного посту) (28): яка ніч у Пилипівку – такий день у Петрівку.

± Матвія (29): буйний вітер – будуть хуртовини до 19.01.

± Григорія (Зимовказника) (30): за цим днем прогнозували погоду на зимовий період.

± Випаде сніг на мерзлу землю – наступного року буде добрий урожай хліба.

± Зірки на небі яскраві – на погоду, тьмяні – на дощ або сніг.

± На горобині і дубі багато плодів – зима буде суворою.

± Пізній листопад – зима буде сувора та затяжна.

± Якщо восени рано нанесе снігу, то й весна буде ранньою.

± Перший сніг випав на мокру землю – залишиться, на суху – скоро розтане.

± Рано замерзне – довго не розтане.

± Від першого снігу до санного шляху – півтора місяця.

± Довгі сутінки – на негоду, короткі – на добру погоду.

± Артема (2): багато зірок на небі – невдовзі будуть приморозки.

± Казанської Богородиці (4): якщо небо заплаче, то за дощем прийде зима; якщо зранку задощить, а під вечір піде сніг – прикмета ранніх пролісків.

± Якова (5): якщо протягом дня випаде снігова крупа, то на Мотрю (22 листопада) буде справжня зима.

± Дмитра (8): якщо холодно й сніжно – весна пізня й холодна; якщо відлига – зима й весна теплі; замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року.

± Параскеви П’ятниці (10): день сонячний – тепла зима, хмарний – у середині грудня будуть сильні морози.

± Зиновія Зиновії (12): синиці швидко перелітають з дерева на дерево – чекай сильних морозів; цей день називають «святом синиць».

± Кузьми і Дем’яна (14): сніжний день обіцяє великі весняні води; цей день називали «курячі іменини» (день зустрічі зими).

± Павла (19): день багатий на сніг – зима буде сніжною; у цей день мали замерзнути річки й озера.

± Якщо на Федота (20) сніг ляже на сиру землю, то буде врожай жита; якщо відлига – чекай морозів.

± Михайла (21): якщо сніг та іній, то буде багато снігу, день починається туманом – чекай відлиги; якщо відлига – не чекай санного шляху до Миколи (19).

± Матрони зимової (22): на деревах іній – на мороз (на майбутній урожай вівса), туман – на відлигу, дощ – буде добрий урожай пшениці.

± Мини (24): день теплий – уся зима буде теплою, холодний – то й зима такою.

± Іоанна Милостивого (25): іде дощ або сніг – будуть відлиги до Введення (04.12).

± Іоанна Златоуста (26): ясне небо – на мороз; зорі падають – на вітер.

± Пилипа (27): якщо хмарне небо або сніжно – травень буде негожим; дощ на Пилипа – на врожай пшениці.

± Пилипівка (початок Різдвяного посту) (28): яка ніч у Пилипівку – такий день у Петрівку.

± Матвія (29): буйний вітер – будуть хуртовини до 19.01.

± Григорія (Зимовказника) (30): за цим днем прогнозували погоду на зимовий період.

Народний прогностик

± Випаде сніг на мерзлу землю – наступного року буде добрий урожай хліба.

± Зірки на небі яскраві – на погоду, тьмяні – на дощ або сніг.

± На горобині і дубі багато плодів – зима буде суворою.

± Пізній листопад – зима буде сувора та затяжна.

± Якщо восени рано нанесе снігу, то й весна буде ранньою.

± Перший сніг випав на мокру землю – залишиться, на суху – скоро розтане.

± Рано замерзне – довго не розтане.

± Від першого снігу до санного шляху – півтора місяця.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 225

Повідомлення в номер / Теща шукає для зятя дружину, для онучки – маму, а для себе – дочку

29.10.2020

Теща шукає для зятя дружину, для онучки – маму, а для себе – дочку

“Кому ведеться, в того й півень несеться, а у мене і кури не хочуть”, – говорить народна мудрість. Так вийшло і в Тетяни Ткачук із с. Черкас Ковельського району.

– У мене з самого початку сімейного життя, склалося не так, як треба, – розповідає схвильовано жіночка. – Вийшла заміж, мріяла мати щасливу сім’ю, та все вийшло навпаки.

Тетяна з Василем Ткачуком жила в Люблинці у гуртожитку, працювали на заводі залізобетонних виробів. Вже й черга на квартиру підходила, але сім’я її не дочекалася.

– Я більше не мала сили терпіти витівки п’яного чоловіка, – каже Таня Ткачук. – У нього горілка була на першому плані. А де горілка, там біда. Я вже не хотіла ні квартири, ні чогось іншого. Хотіла тільки спокою.

Жінка розрахувалася з роботи, забрала з собою сина й дочку та й перебралася жити у село Черкаси, звідки родом. Слідом за нею пішов і чоловік. Але життя з ним і там не було. Якось Василь мався їхати кудись копати криницю, щоб хоч що-небудь заробити на прожиття. Та раптом пропав. І ось уже тридцять років, як його нема і ніхто не знає, де він.

Таня залишилася з двома дітьми сама. Влаштувалася на ферму доїти корів, бо ж треба було годувати дітей. І самотужки тягла жіночу ношу. Згодом діти виросли, дочка Яна вийшла заміж, а син Іван жив біля матері. Дочка матері подарувала потіху – онучку Мар’яну.

Та недовго бабуся тішилася, бо біда прийшла до неї в хату – захворіла на рак дочка Яна. Пройшло півроку, і Яни не стало. Таня втратила дочку, а Мар’янка — маму. А ще через рік Таня поховала і сина Івана. І тепер залишилась наодинці зі своєю бідою. Добре, що є онучка і зять. Уже 4 роки, як нема Яни. Але бабусі Тані хочеться, щоб Мар’янка мала маму, зять — дружину, а вона— дочку.

– У мене немає нікого з родини, – каже жінка. – Батьки повмирали, братів і сестер у мене немає, бо я була одна в батьків. Ото хочу, поки жива, побачити в своїй хаті жіночку, яка б погодилася прийти до нас жити. Хата у мене велика, всі зручності є. Не треба дбати про житло. Зять мій Вася має 39 років, роботящий, їздить на заробітки в Польщу. А ми удвох з Мар’яною хазяюємо. Я не маю здоров’я, ходжу з палкою.

Теща Таня чекає на дзвінок від тієї доброї людини, яка замінила б восьмирічній онучці маму, а зятю — дружину. Може, відгукнеться самотня душа, яка мріє про чоловіче плече і сім’ю. Село Черкаси знаходиться за десять кілометрів від Ковеля. Є постійне автобусне сполучення. Зять заробляє в Польщі гроші, а «сватання» доручив тещі. Контактний телефон Тані Ткачук – 0681220733.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

НА СВІТЛИНАХ: онучка і бабуся Тетяна ТКАЧУК.

Фото з домашнього архіву.

Жінка розрахувалася з роботи, забрала з собою сина й дочку та й перебралася жити у село Черкаси, звідки родом. Слідом за нею пішов і чоловік. Але життя з ним і там не було.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 364

Повідомлення в номер / Виглядає мати сина

29.10.2020

Виглядає

мати сина

Виглядає мати сина

Ніна Назарук з с. Попович Ковельського району (на знімках) недавно відсвяткувала своє 90-річчя. З таким поважним ювілеєм бабусю прийшли привітати представники сільської влади, жіночки з церкви і хор із клубу. У селі в бабусі Ніни з родичів не залишилось нікого. Єдиний син Василь, якому уже за 60, живе за кордоном і не приїжджає до матері ось уже сім років.

— Мій син ще за Союзу по комсомольській путівці поїхав у Якутію, — розповідає Ніна Назарук. — Там працював, завів сім'ю і назавжди осів. Хотілося б, аби хоч ще раз перед смертю побачитися. Але то, напевне, я тільки себе думкою тішу, бо ось уже сім років, як від сина ні слуху, ні духу. Не пише і не їде — навіть не знаю, що з ним. Але я все-таки чекаю його.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 418