Сергій Настю бачив всього дві хвилини, і одразу запитав чи згодна вона вийти за нього заміж, на що та ствердно відповіла:" Так!". Сім'я Лазаруків разом уже 4 роки, мають двох синочків: Мусліма та Імрана. Вони прийняли іслам і живуть за мусульманськими законами.

Ковельчанин Сергій Лазарук до 33 років був православним, жив у цивільному шлюбі 7 років з жіночкою, яка має свою дитину. Спільних дітей у них не було. Але згодом пара розлучилася. А причиною розлучення став іслам. Сергій, як чоловік, розумів, що треба жити по-божому і порвати з минулим, тому  хотів узаконити стосунки. Але цивільна дружина не погодилась – тож сім'я розпалася.

Сергій   став порівнювати православну релігію з іншими релігіями, шукав істину серед багатьох вірувань  і вирішив прийняти іслам. 

– Прийнявши іслам, я став молитися, щоб Всевишній послав мені дружину, – розповідає Сергій. – Та таку, яка розділяла б мої релігійні погляди і жила згідно із  законами  Корану. Але де ж її знайти? Адже у Ковелі є лише 10 сімей мусульман. Бог почув мою молитву,  і цей момент істини настав.

Якось Сергій приїхав у гості до знайомих мусульман. Там була Анастасія, родом з Івано-Франківщини, яка вчилася в Тернополі. За законами ісламу,  жінки збираються окремо від чоловіків, а чоловіки  – окремо від жінок. Всі в різних  кімнатах. Говорили про буденні життєві справи. І хазяїн дому сказав Сергію, що до його дружини в гості прийшла молода дівчина, яка недавно прийняла іслам. Якщо хоче,  може познайомити.

– Ми обмінялися з Настею поглядами, які тривали не більше двох хвилин, – пригадує  Сергій. – Я зрозумів, що це відповідь на мою молитву і запропонував їй вийти за мене заміж. Дівчина відразу погодилася. Я на той час був майже безробітний, статків не мав ніяких. Але любов і турботу зі свого боку їй пообіцяв і сказав, що буду турбуватися про дружину так, як велів Бог.

–  А як батьки поставилися до того, що ви обоє прийняли іслам? Адже наша країна не є мусульманською? – цікавлюсь я в подружжя Лазаруків.

– Наші батьки (його і мої) були дуже проти, щоб ми приймали іслам, – каже молода вродлива господиня дому Анастасія. – Всупереч всім і всьому ми таки стали мусульманами. Весілля у нас було в Тернополі, скромне, в колі близьких друзів, бо батьки Сергія і мої на весілля не прийшли, мотивуючи тим, що їхні діти вчинили проти батьківської волі. 

 Десь через два тижні сім'я Лазаруків переїхала жити у Ковель, в хатину, яку колись подарувала бабуся Сергієві. Настю батьки залякували, що її обвішають гранатами і зроблять з неї терористку. Але  як тільки з'явився перший онучок,  мама Насті одразу приїхала, і лід   у серці розтанув, бо побачила, що зять з дочкою живуть добре.  А якщо часом бувають якісь негаразди та непорозуміння – сім'я звертається до Корану. 

Сергій, як глава сім'ї, має в першу чергу ставитися гарно до батьків дружини, забезпечувати сім'ю. І хоча Настя молодша за чоловіка на 14 років,  з обов'язками матері і дружини справляється: глядить дітей, варить їсти. Спочатку люди ставилися до них з підозрою,  а потім почали цікавитися,  чому обрали саме іслам.

Настя, коли виходить з дому, одягає хиджаб (мусульманський жіночий одяг).

 А вдома перед чоловіком одягається звичайно, як усі  сучасні жінки. Сім'я по інтернету вивчає арабську мову, вільно читає Коран, молиться на арабській мові і вимовляє прості  побутові речення. До речі, їхнє свідоцтво про шлюб виписано двома мовами: державною і арабською. 

– Розкажіть, будь ласка, про свята і традиції мусульманства, – просимо ми.

– Обов'язковим є те, що потрібно повідомити всіх своїх знайомих про сімейний стан, коли  хтось побачить тебе з хлопцем чи дівчиною, щоб  не було пересудів. Їжу вживають тільки чисту, ту, що дозволив Бог. Свинину не їмо. Чоловіки опускають погляд до землі, щоб не дивитися на чужих жінок. 

Сім'я Лазаруків своїх синів   назвала мусульманськими іменами – Муслім та  Імран. Дітей не хрестять. У мусульманстві в році святкують 2 свята: Рамадан і Ід Аль – атха. Під час святкування Рамадану цілий місяць дотримуються посту (цілий день, доки Сонце не зайде, не їдять і не п'ють воду). А як тільки настав вечір, можна їсти. І так цілий місяць. Рамадан мусульмани обирають самі собі будь-якого місяця, тоді, коли зійде Молодик.  Живуть за мусульманським  календарем, і на який місяць випаде це свято – тоді і святкують. Бажано в цей період робити добрі діла, давати милостиню. До цього свята сім’я, відповідно до  свого достатку, відкладає певну суму грошей для того, щоб дати комусь біднішому. А ті, щоб  могли відчути милість Божу через людей.

Друге свято у мусульман – Ід Аль-атха (свято жертвоприношення), яке бере початок від часів Авраама, який мав принести в жертву свого сина Ісаака, але Бог дав йому в жертву баранчика замість сина.  В цей день мусульмани ріжуть теля або барана і м'ясо роздають бідним та нужденним. Кожну п'ятницю (це у них день молитви), приходять у мечеть на молитву.   

Сергій і Настя  знайшли свій шлях у житті і впевнено крокують ним,  дотримуючись мусульманських звичаїв та обрядів, сподіваючись на допомогу Всевишнього.

Хай їм щастить у цьому!

Галина ОЛІФЕРЧУК.

НА СВІТЛИНІ: Сергій і Настя  ЛАЗАРУКИ.

Фото з архіву автора.

Сергій Настю бачив всього дві хвилини, і одразу запитав чи згодна вона вийти за нього заміж, на що та ствердно відповіла:" Так!". Сім'я Лазаруків разом уже 4 роки, мають двох синочків: Мусліма та Імрана. Вони прийняли іслам і живуть за мусульманськими законами.

Ковельчанин Сергій Лазарук до 33 років був православним, жив у цивільному шлюбі 7 років з жіночкою, яка має свою дитину. Спільних дітей у них не було. Але згодом пара розлучилася. А причиною розлучення став іслам. Сергій, як чоловік, розумів, що треба жити по-божому і порвати з минулим, тому  хотів узаконити стосунки. Але цивільна дружина не погодилась – тож сім'я розпалася.

Сергій   став порівнювати православну релігію з іншими релігіями, шукав істину серед багатьох вірувань  і вирішив прийняти іслам. 

– Прийнявши іслам, я став молитися, щоб Всевишній послав мені дружину, – розповідає Сергій. – Та таку, яка розділяла б мої релігійні погляди і жила згідно із  законами  Корану. Але де ж її знайти? Адже у Ковелі є лише 10 сімей мусульман. Бог почув мою молитву,  і цей момент істини настав.

Якось Сергій приїхав у гості до знайомих мусульман. Там була Анастасія, родом з Івано-Франківщини, яка вчилася в Тернополі. За законами ісламу,  жінки збираються окремо від чоловіків, а чоловіки  – окремо від жінок. Всі в різних  кімнатах. Говорили про буденні життєві справи. І хазяїн дому сказав Сергію, що до його дружини в гості прийшла молода дівчина, яка недавно прийняла іслам. Якщо хоче,  може познайомити.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 391

Співрозмовнику, мій друже!  Погодься, що нинішній світ – неадекватний, деформований і зітканий із протиріч. Як усвідомити, що із відродженням Христової віри, після, здавалося б, краху твердолобого атеїзму, раптом здійнялася  не хвиля, а справжнє цунамі ненависті, помсти, гордині, брехні, осуду та зневіри?

Поінформовані кажуть, що диявол після прийняття конституційного закону про свободу  віросповідання зібрав прислужників сатани і виголосив:  "Ми не можемо заборонити людям  молитися. Ми не можемо відняти у них віру в Бога. Ми не можемо заперечити моральні істини любові, добра і милосердя. Але ми можемо у їхню свідомість легко посіяти сумніви, привнести розпач, зневіру. Ідіть в маси і за посередництвом новітніх засобів комунікації викликайте паніку і безвір'я.  Там, де любов, – сійте зерна ненависті. Там, де добро, – пропагуйте зло. У мирний простір навіюйте гіркі запахи та жахи війни. Інформаційний ефір заповнюйте катастрофами, конфліктністю.

Слабкодухих заманюйте в тенета залежності від алкоголю, наркотиків, ігрищ та суїциду. Вашим прихильникам на Землі пропонуйте гроші, владу, розпусту. Земний світ – ваш!".

У сказаному мною вище – нічого нового. Ймовірність існування сценарію таких регулярних нарад в "офісі"  диявола цілком реальна. Слабкодухі, спокушені золотим тільцем, легко потрапляють у тенета спокуси. Прикро бачити, як молодь (і не тільки) легко стає залежною від щохвилинного, щогодинного, щоденного інформаційного насилля.

Спостереження. В доопераційній палаті, де я перебуваю, хворі змінюють один одного. Коли вони на ліжку, звідти лунає бісівський шабаш. Із першого смартфону чути черги автоматів, нелюдські зойки. На другому – жахлива війна із динозаврами. На третьому – вампіри, які п'ють кров, а потім бандити мордують жертву вогнем газового різака.

Не моляться пацієнти за успіх майбутньої операції. Не наповнюють душу надією світлого здоров'я, а купаються у морі жахів, вигаданих бісом. Не буде у них радості й після операції – вони знову поринуть у свій дикий віртуальний світ.

Дивлюся на вулицю. Човгає ногами сумна, сіра маса по тротуарах. Суне, мов хмара, відсторонена від радості. Рухається із якоюсь приреченістю та безвихіддю. Здається, що своїми підошвами по душі моїй зраненій ступає. Боляче!..

Ці всі витівки диявола породжують страх, збуджують внутрішню агресивність. Звідси  – невиліковні хвороби. Звідси – конвеєр смертей від раку та недуг серця. Звідси – тисячі травмованих на шляхах і дорогах.

А, може, це не віртуальний сатана-диявол, а глобалісти  із масонських лож перетворюють дійсність на пекло? Існує ж теорія, що в їхніх підступних планах передбачено: на Землі в комфортних умовах має проживати не більше мільярда населення у визначених елітних країнах. На цей "золотий" мільярд мають працювати наймані працівники (раби) із занепалих країн (таких, зокрема, як Україна). Інша категорія убогих, хворих, немічних повинна зникнути із поверхні Землі. І це не уявний Армагеддон, а реальні плани, про які дедалі частіше повідомляють ЗМІ. Якщо згадати, що в  Україні за два з лишком десятків років населення із 52 мільйонів осіб зменшилось до 38, то маємо усвідомити, що операція глобалістів-масонів проходить на теренах нашої держави успішно.

І це не випадково. Україна не Африка. Тут великі запаси корисних копалин, найродючіша у світі земля, неперевершена диво-природа. Тому дарована Богом українська земля із унікальним етнічним населенням опинилась у списку приречених.

У цій підступній грі на перших ролях – путінська Росія, точніше її бездушний і жорстокий "цар". Недарма його часто називають намісником Люцифера на Землі. Цей  нашу країну буде нищити до останнього.

 Оте нищення відбувається безкарно на очах усього світу. Судіть самі.

В активній фазі –войовнича пропаганда, де українці – це жорстокі "націоналісти", "фашисти", "бандерівці", "антисеміти". Путінці роблять все можливе і неможливе для створення хаосу в Україні в економічній, соціальній та безпековій сферах. Невеликий штрих:  подаючи дешеву електроенергію в Україну, спонукають нас до закриття шахт, вітчизняних електростанцій, породжуючи безробіття, незадоволення населення і соціально-економічну нестабільність.

Маємо  відзначити той факт, що Росія, яка не входить до списку високоіндустріальних країн, самовільно присвоїла собі титул "наймогутнішої" держави світу, так званого "третього Риму". Її зомбоване населення захоплено плескає в долоні за ганебну окупацію Криму, Донбасу, підступні плани анексії земель, які названі "Новоросією". Політика агресії і шовінізму зведена в ранг державної.

Тішить мою думку одне, навіть викликає гордість – це те, що справжні патріоти-українці, ризикуючи життям, з автоматом у руках захищають країну, кожного із нас, свою рідну землю. Багато є і тих, у кого зброя – це перо і слово.

Гнітить і тривожить інше: незважаючи на курс в Європу, нас там не бачать серед рівних. Сьогодні весь інформаційний простір в Україні заповнений, як було сказано вище, катастрофами, побутовими вбивствами, зґвалтуваннями, кримінальними серіалами і т. д.,  т. п.

Всі ці "страшилки" спрямовані на наші голови із західних країн. Весь негатив світу – у наш простір, який ми "споживаємо" безперервно. Активні українці працею підіймають багату Європу, збіднюючи свою неньку-Україну. Церква добра і любові не в змозі нас врятувати і оздоровити.

Нещодавно на телеканалі "ЗІК" мав слово Почесний патріарх України-Руси Філарет. Прикро, що із його вуст прозвучали слова, які спонукають не до єдності, а до розбрату. Таке враження, що у Його святості – вся правда світу: Томос “недійсний”, бо Патріарх  відкликав свій підпис із рішення Вселенського патріарха. І найголовніше: виявляється, йому потрібна ще одна Церква під назвою "Київський патріархат". На чий млин тут вода ллється, зрозуміло без слів.

Сьогодні журналісти, ведучі телеканалів хором засуджують проєкт  Закону про ЗМІ, вбачаючи у ньому посягання влади на свободу слова. Спостерігаючи за проросійськими та олігархічними телеканалами, запитуєш себе: яку ще свободу вам треба, шановні? Скільки там  сичання проти України!

Але я не про політику. Я – проти зомбування щирого українця. Це вже не свобода слова, а патологія. Від Путіна вона, чи від  Сороса, або від наших олігархів – ЗМІ мають бути в якихось рамках. Скажімо,  не завадила б   квота на негативну інформацію. Ми забуваємо, що свобода слова – це усвідомлений вибір, який в цивілізованій країні повинен бути позначений  Господніми, моральними, духовними та соціальними цінностями.

Сатана – це не свобода, а шлях до прірви. Теперішня свобода слова веде до переродження нації і зникнення українського етносу із лиця благодатної землі.

Ви уявляєте цей світ без української пісні, звичаїв, традицій? Я – ні.

Моє зранене серце волає: "Зніміть з екранів інформацію та фільми насильницького характеру! Спопеліть  серіали жахів, а попіл розвійте десь далеко від української землі. Введіть Закон, який буде карати тих, хто сіє зло, ненависть, розбрат та страх.

Ще і ще раз  б'ю у застережні дзвони: "Виродження духовного начала перетворює людину у роботизовану машину, тварину із обмеженими потребами. Не допустімо цього!".

Болить серце за народ, який наївно вірить у доброго звіра. І це не тільки двоголовий орел із Московії – зло сичить і від вище згадуваних глобалістів Заходу.

Мусимо прозрівати, зміцнювати свій дім, розбудовувати і разом із тим обирати не просто "нові обличчя", а мудрих поводирів.

У багатій ресурсами, духовністю, добром країні є всі можливості створити елітну державу. Не чекати подачок із простягнутою рукою від міжнародних банків, а створити свою систему управління, фінансів, не забуваючи про позитивний інформаційний простір. 

Вірмо, і збудеться!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Співрозмовнику, мій друже!  Погодься, що нинішній світ – неадекватний, деформований і зітканий із протиріч. Як усвідомити, що із відродженням Христової віри, після, здавалося б, краху твердолобого атеїзму, раптом здійнялася  не хвиля, а справжнє цунамі ненависті, помсти, гордині, брехні, осуду та зневіри?

Поінформовані кажуть, що диявол після прийняття конституційного закону про свободу  віросповідання зібрав прислужників сатани і виголосив:  "Ми не можемо заборонити людям  молитися. Ми не можемо відняти у них віру в Бога. Ми не можемо заперечити моральні істини любові, добра і милосердя. Але ми можемо у їхню свідомість легко посіяти сумніви, привнести розпач, зневіру. Ідіть в маси і за посередництвом новітніх засобів комунікації викликайте паніку і безвір'я.  Там, де любов, – сійте зерна ненависті. Там, де добро, – пропагуйте зло. У мирний простір навіюйте гіркі запахи та жахи війни. Інформаційний ефір заповнюйте катастрофами, конфліктністю.

Слабкодухих заманюйте в тенета залежності від алкоголю, наркотиків, ігрищ та суїциду. Вашим прихильникам на Землі пропонуйте гроші, владу, розпусту. Земний світ – ваш!".

У сказаному мною вище – нічого нового. Ймовірність існування сценарію таких регулярних нарад в "офісі"  диявола цілком реальна. Слабкодухі, спокушені золотим тільцем, легко потрапляють у тенета спокуси. Прикро бачити, як молодь (і не тільки) легко стає залежною від щохвилинного, щогодинного, щоденного інформаційного насилля.

Спостереження. В доопераційній палаті, де я перебуваю, хворі змінюють один одного. Коли вони на ліжку, звідти лунає бісівський шабаш. Із першого смартфону чути черги автоматів, нелюдські зойки. На другому – жахлива війна із динозаврами. На третьому – вампіри, які п'ють кров, а потім бандити мордують жертву вогнем газового різака.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 394

В святковому залі школи мистецтв у Люблинці зібрались читачі бібліотеки, жителі селища, гості, керівництво громади, щоб відсвяткувати півстолітній ювілей  Люблинецької публічної бібліотеки. 

"Бібліотека – море книг,

Бібліотека  – храм науки…

Переступайте наш поріг,

Беріть скарби нетлінні в 

руки –

такими віршованими словами розпочали своє вітання наші читачі Вікторія Колб, Уляна Васковець, Софія Гладун, Яна Сохацька, Діана Соломянюк  та Соломія Ревейчук.

Далі присутні ознайомились з історією книгозбірні. Спочатку вона розташувалася в приміщенні контори міжрайплемоб'єднання. Першим бібліотекарем була  Троцюк Валентина Тимофіївна. Фонд налічував 630 книг. Потім бібліотеку перенесли в новозбудований кінотеатр – теперішній Будинок культури. А з 1993 року по даний час вона знаходиться в приміщенні колишнього дитячого садочка.

Історія нашої установи наповнена багатьма цікавими подіями. Тут працювали, творили, віддавали свої сили і уміння надзвичайно відповідальні, щедрі люди. Біля витоків формування бібліотеки стояли Жмуйда Любов Андронівна, Куцевич Ніна Григорівна, Кошарук Любов Андріївна, Пашко Валентина Анатоліївна, Денисюк Ольга Володимирівна, Кузьмук Тетяна Федорівна, Щур Валентина Василівна, Вознюк Інна Вікторівна.

Селищний голова Люблинця Наталія Сіховська нагородила подяками  та вручила квіти ветеранам праці,  які прийшли на свято.

"Легенди, повісті, романи

Чекають вас у тишині.

І лиш один бібліотекар 

Знайде книжки тобі й мені,

Бо лиш вона господар 

в домі,

Чатує в храмі книг давно,

Летять роки, вона ж без

 втоми,

В душі пророщує 

зерно…" –

із цими словами звернувся ведучий свята Андрій Полянчук до Надії Іванівни Савчук, яка майже 40 років безперервно  очолює книгозбірню. В її трудовій – один  запис: "Призначено на посаду завідуючої бібліотекою с. Люблинець 1 серпня 1980 року". У лютому 2019 року було внесено зміни: нині вона – директор Люблинецької публічної бібліотеки. Надія Іванівна привітала всіх зі святом, коротко розповіла про прожите і пережите.

Найбільше, чим пишається бібліотека, – це читачі, адже в центрі нашої уваги завжди були  і є вони, їхні запити і інтереси. Гарним словом і подяками згадували читачів, зовсім маленьких, юних, і поважного  віку в окремих  номінаціях. Ними стали: "Наймолодший читач – Баглик Діана, яка в 4 роки вперше переступила поріг бібліотеки: "Найкращий читач серед дітей" – Васковець Уляна, яка щороку прочитує до ста книг; "Найкращий читач  серед дорослих" – Ковальчук Марія Олексіївна, за рік прочитує до 200 книг та журналів; "Активний учасник районних та обласних літературних конкурсів і масових заходів" – Падун Вікторія Вікторівна.   

Найстаршим читачем є Тарханова Альбіна Федорівна, якій незабаром виповниться 84 роки.

Неможливо було не подякувати тим, кому не байдужа доля бібліотеки, хто допомагає робити її більш ошатною, затишною, дарує книги зі своїх надбань. Це: Пасаман Валентина Іванівна, Сельвашук Світлана Анатоліївна, Гуліта Валентина Олександрівна, Терещук Богдан Федорович, Кравчук Ольга Тарасівна, Сонюнюк Володимир Федорович (м. Київ), Прадійчук Олена Лук'янівна, Лотоцький  Ігор Володимирович (м. Ковель).

Велика подяка за допомогу  і підтримку – першому  заступнику голови обласної ради Поліщуку Юрію Петровичу; фонду Ігоря Палиці "Тільки разом", фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині".

Треба сказати, що активний читач є не тільки в Люблинці, але і в Калинівці,  Клевецьку.

На свято завітала наша читачка, яка привітала всіх віршем, Дружинович Таїсія Василівна:

"Бібліотеці нашій – 50.

У 50, як світлу стежину, 

топчем.

До храму, де зібралися

 книжки,

І  мудрість свою віддають

 охоче

Бо ж електронна книга – 

це не те: 

Не шелестять сторінки  і не

 пахнуть.

В казковий і щемливий світ

 веде

Бібліотека в Люблинці –

 найкраща". 

Щирими оплесками  ми приймали поздоровлення та подарунки,  які надійшли від   директора Ковельської централізованої бібліотечної системи Галини Божик та усього колективу, який вона очолює,  директора школи мистецтв Ольги Денисюк.

На закінчення Люблинецький селищний голова Наталія Сіховська вручила подяку та подарунок Надії Іванівни Савчук для бібліотеки. Отець Матвій подарував нам книгу архієпископа Епіфанія "На шляху до спасіння".

Окрасою свята були музичні вітання від школи мистецтв та гурту "Колорит" з районного будинку культури. Щире "спасибі" – артистам та вихованцям школи мистецтв: Яні та Денису Буряк, Діані Соломянюк, Анастасії Шудрук, Яні Сохацькій, Дарині Страховій, Уляні Васковець, Дарині Середі, Івану Куцову та викладачам школи мистецтв.

Дякую всім, хто долучився до проведення свята: за фінансову підтримку – голові Люблинецької громади Наталії Сіховській, управлінню гуманітарної сфери, директору школи мистецтв Ользі Денисюк, гурту "Колорит" та всім, хто був присутній на святі.

А щоб захід залишився у пам'яті не тільки цікавим, а ще й смачним, запросили всіх до бібліотеки   на смаколики.

Неоніла  СОЛОМЯНЮК,

методист Люблинецької  публічної бібліотеки.

В святковому залі школи мистецтв у Люблинці зібрались читачі бібліотеки, жителі селища, гості, керівництво громади, щоб відсвяткувати півстолітній ювілей  Люблинецької публічної бібліотеки. 

такими віршованими словами розпочали своє вітання наші читачі Вікторія Колб, Уляна Васковець, Софія Гладун, Яна Сохацька, Діана Соломянюк  та Соломія Ревейчук.

Далі присутні ознайомились з історією книгозбірні. Спочатку вона розташувалася в приміщенні контори міжрайплемоб'єднання. Першим бібліотекарем була  Троцюк Валентина Тимофіївна. Фонд налічував 630 книг. Потім бібліотеку перенесли в новозбудований кінотеатр – теперішній Будинок культури. А з 1993 року по даний час вона знаходиться в приміщенні колишнього дитячого садочка.

Історія нашої установи наповнена багатьма цікавими подіями. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 544

Наприкінці зими дитяча студія аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце" знову представила перед глядачами свою велику роботу – грандіозний шоу-мюзикл "Снігова королева".

 Цього разу театр запрошував на зустріч зі своїми героями маленьких та юних поціновувачів мистецтва. Режисер-постановник та художній керівник аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце"Альона Малюга-Мельникова у розмові з журналістом так підсумувала роботу колективу в "Сніговій королеві":

– Було зіграно три вистави. І щоразу ми із задоволенням тричі бачили перед собою переповнену залу глядачів. Прекрасну зимову казку за цих три дні прийшли подивитись більше тисячі діток та дорослих. Дякуємо вам за щирі емоції, за очі, повні захвату та захоплення, за гарячі овації та теплі відгуки! 

Ми також дуже вдячні всім за підтримку, за допомогу – хто був поряд та брав участь у створенні театрального казкового дива! І якщо актори – дорослі чи дітки – в гарних костюмах на виду на сцені, то ще є багато людей, яких глядач ніколи не бачить, але без їх участі та допомоги вистава не може відбутись. 

Це і наша чарівниця-костюмер та реквізитор Лілія Літвін, і звукооператори та світлооператори  Віталій Дрегель та Володимир Федорук, і технічні працівники усіх напрямків – Олександр Олексюк, Володимир Головницький, Анатолій Мельник, Ірина Цехончук, дівчата-касири, гардеробниці, мої помічники (актори дорослого театру) Михайло Бразінський, Юрій Дацюк – це все незрима варта, яка завжди готова стати на допомогу і підтримати. Щира вдячність моїм творчим однодумцям та друзям, які за першим покликом відгукуються на всі мої ідеї та проєкти – Оксані Мизовець, Олені Слайко, Інні Темрук – всіх і не перерахуєш. Дякую, що ви зі мною!

Висловлюємо вдячність батьківському комітету, дирекції НД "Просвіта", бухгалтерії відділу культури, заступнику міського голови  Ігорю Прокопіву – за постійну підтримку колективу та надану можливість гідно представляти нашу творчість.

До побачення, "Снігова королева" та зима –  настала весна, а з нею на горизонті – нові звершення і прем'єри!

Підготувала 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: актори дитячої студії аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце" під час вистави "Снігова королева".

Фото з архіву театру-студії.

Наприкінці зими дитяча студія аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце" знову представила перед глядачами свою велику роботу – грандіозний шоу-мюзикл "Снігова королева".

 Цього разу театр запрошував на зустріч зі своїми героями маленьких та юних поціновувачів мистецтва. Режисер-постановник та художній керівник аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце"Альона Малюга-Мельникова у розмові з журналістом так підсумувала роботу колективу в "Сніговій королеві":

– Було зіграно три вистави. І щоразу ми із задоволенням тричі бачили перед собою переповнену залу глядачів. Прекрасну зимову казку за цих три дні прийшли подивитись більше тисячі діток та дорослих. Дякуємо вам за щирі емоції, за очі, повні захвату та захоплення, за гарячі овації та теплі відгуки! 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 635

Прийміть піст, здорові, — це охорона вашої тілесної міцності, прийміть піст, хворі, — це матір здоров’я.

Св. Василій ВЕЛИКИЙ.

Посту треба обов'язково дотримуватись. Але слід правильно розуміти, що таке піст. Піст — це божественний Закон, який порушувати не можна. Бо один раз порушивши його, заробляємо гріх.

Але піст не полягає в тому, щоб не вживати тієї чи іншої  їжі. Можна їсти тільки городину й садовину і водночас чинити зло. Від такого посту ніякої користі для людини та її душі немає. Тому церква закликає поститися тілесно і духовно. А духовний піст — це утримання від усього гріховного. По-перше, ми повинні стримувати свій язик: не говорити неправди, наклепів. По-друге, стримувати свої почуття похоті, свій гнів.

У дні посту треба бути миролюбним, прощати провини іншим, бо в цей час ми звертаємося з молитвою до Бога, щоб він простив нам провини. 

Сім тижнів триває Великий піст. У церковній інтерпретації він мав завжди велике значення як період спокути, покаяння в гріхах чи негідних людських учинках. В українців він сприймався як один із найважливіших засобів духовного очищення і підготовки де величного свята всіх християн — Воскресіння Ісуса.

Кожен із цих семи тижнів мав свою назву і свої звичаї. Так, гуцули перший тиждень Великого посту називали Федоровицею, або Федоровим тижнем. Упродовж нього категорично заборонялося прясти чи виконувати інші традиційні жіночі роботи. 

Перший день Федорового тижня в Україні називали Жилавим понеділком, або Чистим, оскільки цього дня жодних страв не готували. Їли лише тертий хрін з буряковим квасом та житні коржі — «жиляники». У деяких місцевостях старші намагалися взагалі утримуватися від будь-якої їжі, окрім пісних страв на вечерю. За гуцульським повір'ям, тільки ті матимуть достаток у господарстві, хто, пропостивши цілий день, найшвидше приготує вечерю у Федоровицю.

Перша субота Великого посту присвячувалася церковному поминанню покійних. На Слобожанщині господині, збираючись до церкви, брали із собою «мисочки» — хліб, коливо (кутю) і мед, замовляли велику панахиду за померлими. В західних областях України священику в цей день давали «пом'яники» — листки із зазначеними іменами покійних родичів, яких споминали під час спеціальних відправ протягом Великого посту.

Першу неділю Великого посту називали Збірною. Від цього дня молодь починала «збиратися на вулиці». Перша така збірка супроводжувалась цікавим звичаєм: дівчата варили кашу з маком у шкаралупі з яйця, закопували її на місце, де відбувалось весняне дозвілля, — аби «недоля пропала», аби «вулиця крутилася».

Четвертий тиждень Великого посту називали хрестопоклінним. Цікавий звичай закріпився за середою цього тижня. Її називали середопістям, або хрестцями. За народним повір'ям, уночі з середи на четвер «переломлювався» піст на дві половини. Почути хрускіт від цього могли тільки праведні люди. У цей день пекли із пшеничного борошна хлібці у формі хрестиків. Частину ритуального печива з'їдали в той же день, частину — заривали у зерно, призначене для весняної сівби. Під час сівби брали «хрестці» у поле: частину з'їдали, частину закопували — «щоб нива краще родила».

П'ятий тиждень Великого посту називали похвальним. Якщо він припадав після Благовіщення, то, за народним повір'ям, протягом цього тижня добре засівати ниву — все ростиме «на похвалу».

Шостий тиждень — вербний, шутковий, квітний. Протягом цього тижня уникали сіяти льон, коноплі, городину, бо все «буде ликовате, як верба». У неділю, яку називали «Вербною», «Квітною», «Бечковою», «Шутковою», у церквах святили вербові гілки —«шутку», «вербу», «бечку».

Освячені гілки зберігали за образами до наступної Вербної неділі, а подекуди  і по декілька років. Їх ніколи не викидали, а спалювали в печі, коли пекли великодні паски. Ними виганяли вперше на пасовисько худобу, вживали як лікувальний засіб чи дл: відвернення грози.

Сьомий тиждень, яким закінчувався Великий піст, називали в народі чистим, білим страстним або живним. Так само називали і четвер цього тижня, з яким пов'язане найбільше звичаїв, характерних для весняної обрядовості українців. Чистий четвер був своєрідним прологом до Великодніх свят, які разом із Благовіщенням є кульмінацією весняного святкового циклу.

До цього дня всі основні підготовчі до свята роботи мали бути закінченими — у хаті побілено, прибрано, помито. Вважалося, що до цього дня слід засіяти ниву яровими — збіжжя і городина будуть врожайними і без бур'янів. Але висівати льон, особливо в четвер не годилося — щоб хтось із родини не помер. Взагалі у цей четвер уникали важких робіт по господарству. 

Ці заборони пов'язувалися з тим, що в багатьох місцевостях Чистий четвер називали ще й «навським Великоднем», тобто «Великоднем мертвих». За стародавнімі українськими повір'ями, у цей день Господь відпускає мерців із «того світу». У народі збереглося чимало оповідей про те, як опівночі душі покійників разом із померлий священиком правлять у церкві своє богослужіння. Чи не для них у кожній хаті колись готували так звану «прощальну вечерю»?

Підготував Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

Прийміть піст, здорові, — це охорона вашої тілесної міцності, прийміть піст, хворі, — це матір здоров’я.

Св. Василій ВЕЛИКИЙ.

Посту треба обов'язково дотримуватись. Але слід правильно розуміти, що таке піст. Піст — це божественний Закон, який порушувати не можна. Бо один раз порушивши його, заробляємо гріх.

Але піст не полягає в тому, щоб не вживати тієї чи іншої  їжі. Можна їсти тільки городину й садовину і водночас чинити зло. Від такого посту ніякої користі для людини та її душі немає. Тому церква закликає поститися тілесно і духовно. А духовний піст — це утримання від усього гріховного. По-перше, ми повинні стримувати свій язик: не говорити неправди, наклепів. По-друге, стримувати свої почуття похоті, свій гнів.

У дні посту треба бути миролюбним, прощати провини іншим, бо в цей час ми звертаємося з молитвою до Бога, щоб він простив нам провини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 380

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 295

Гороскоп

з 23 по 29 березня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 469

В постійному творчому пошуку перебувають адміністрація, інженерно-технічні  працівники підприємства теплових мереж "Ковельтепло", яке  очолює вмілий організатор виробництва, депутат міської ради Володимир Бойко. Останнім часом тут виконано великий обсяг робіт, спрямованих на підвищення ефективності господарювання, посилення режиму економії.

Так, в минулому році проведено реконструкцію котельні по вул. Володимирській, 85 із встановленням твердопаливного котла потужністю 3,5 мВт. Дані роботи здійснені за рахунок інвестиційної програми підприємства та співфінансування із місцевого бюджету. В результаті задіяно сучасний, повністю автоматизований котел, який працює на дерев'яних трісках та відповідає всім екологічним нормам, встановленим Європейським Союзом.

Завдяки котлоагрегату підприємство суттєво зменшило використання природного газу під час виробництва теплової енергії. Зокрема, реконструкція вказаної котельні дозволила щоденно замінити близько 9500 м3 природного газу. Варто зауважити, що використання такого обладнання створює можливість постачання гарячої води у найбільших мікрорайонах  (вул. Володимирська, 40-річчя Перемоги та "Ковельсільмаш") в літній період.

З нагоди Дня працівників житлово-комунального господарства,  яке в Україні відзначатимуть наступної неділі, надсилаємо  щирі вітання трудовому колективу ПТМ "Ковельтепло", особисто діловому партнеру редакції "Вістей Ковельщини" Володимиру Івановичу Бойку, його дружній та згуртованій команді, зичимо добра, миру, благополуччя!

НА ФОТОСВІТЛИНІ ви бачите майстра ПТМ "Ковельтепло" Петра ВОЛЧУКА, а також Зою САЛАМАТОВУ і Олену МИХАЙЛОВУ – операторів котельні по вулиці Володимир-ській, 85.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

В постійному творчому пошуку перебувають адміністрація, інженерно-технічні  працівники підприємства теплових мереж "Ковельтепло", яке  очолює вмілий організатор виробництва, депутат міської ради Володимир Бойко. Останнім часом тут виконано великий обсяг робіт, спрямованих на підвищення ефективності господарювання, посилення режиму економії.

Так, в минулому році проведено реконструкцію котельні по вул. Володимирській, 85 із встановленням твердопаливного котла потужністю 3,5 мВт. Дані роботи здійснені за рахунок інвестиційної програми підприємства та співфінансування із місцевого бюджету. В результаті задіяно сучасний, повністю автоматизований котел, який працює на дерев'яних трісках та відповідає всім екологічним нормам, встановленим Європейським Союзом.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 316

Погода в Ковелі 

12– 18 березня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 361

Майстер декоративно-прикладного мистецтва з села Городища Ковельського району Микола Мезеін власноруч виготовив оригінальний подарунок на свято для коханої. З кольорових кришечок від пластикових пляшок він виготовив сегмент для домашньої огорожі (на знімку). Чи буде вся огорожа такою – покаже час, але очі коханої вже мають чому радіти.

В житті чоловік дуже скромний і простий, але усі в селі поважають його за добре серце і талант.

Він виготовляє різноманітні декоративно-ужиткові вироби з дерева, а ще його знають як хорошого пічника, дбайливого господаря, турботливого татуся й дідуся та коханого чоловіка для своєї Тетяни.

Зараз Микола Борисович перебуває на заслуженому відпочинку, але його душа – в постійному творчому пошуку… "Творче вітання власними руками – найкращий подарунок!", – вважає Микола Мезеін.

https://7dniv.rv.ua

l

У Турійську з ініціативи підприємства "Дари Волині" започаткували цікавий проєкт – фудшерінг, встановивши на вулиці біля магазину холодильник. Про це розповідають "Турійські Новини Журнал" на своїй сторінці у  Facebook. 

Активісти просять охочих залишати там їжу для тих, хто її потребує. Ініціатива орієнтована на щедрість городян.

Як відомо, подібний підхід є популярним у Німеччині та Індії. Там холодильники встановлюють біля кафе, пекарень, магазинів. До пунктів фудшерінгу потрапляють продукти, в яких незабаром закінчиться строк придатності або надлишки їжі.

Будь-хто, хто опинився у скрутному становищі, може взяти звідти продукти абсолютно безкоштовно.

l

В італійському селі Сеттекани у муніципалітеті Кастельветро-ді-Модена в будинках з кранів замість води потекла дивна рідина червоного кольору з фруктовим запахом. 

Як пише видання Daily Star,  виявилося, що це не що інше, як ігристе вино Lambrusco Grasparossa, яке виробляють на місцевому винному заводі. В погребі винного заводу виникла технічна несправність, в результаті якої вино потрапило в труби водогону.  

Місцева влада заспокоїла співгромадян, заявивши, що рідина в кранах не становить небезпеки для здоров'я.

l

Мешканка американського штату Каліфорнія два роки дбала про сукулент у горщику і зрозуміла, що він пластмасовий, коли вирішила пересадити рослину.

Про це повідомляє видання Daily Mail.

Домогосподарка Селі Уїлкс (Caelle Wilkes) пишалася красивою рослиною, яка стояла в горщику у неї на кухонному вікні. Вона регулярно поливала сукулент і не дозволяла іншим людям піклуватися про нього, оскільки хотіла забезпечити рослині належний догляд. "Сукуленти потрібно поливати тільки раз в тиждень або менше, якщо їх залити, вони можуть загинути", – розповіла вона.

В кінці лютого жінка вирішила пересадити рослину в новий горщик. "Я знайшла наймилішу вазочку, яка добре їй підходила. Я витягла рослину з пластикового контейнера, в якому вона була куплена, і дізналася, що вона штучна", – сказала Уїлкс.

"УНІАН".

l

Київські митники знайшли у посилці зі США масонський ритуальний меч.

Співробітники Київської митниці під час перевірки поштового відправлення зі США виявили масонський ритуальний меч. Про це повідомляється на сторінці відомства у Facebook.

Довжина меча з рукояткою становить 90,7 см, експерти визначили його як довгоклинкову холодну зброю колючої дії.

Ця зброя схожа за зовнішнім виглядом з масонськими мечами, поширеними у США у XIX-XX століттях. У митній декларації цю зброю відправник назвав сувеніром.

Уточнюється, що зброю вилучили  і склали протокол про порушення митних правил за ст. 472 Митного кодексу України. 

https://www.segodnya.ua/

Зібрала Світлана ЛЯШУК. 

Майстер декоративно-прикладного мистецтва з села Городища Ковельського району Микола Мезеін власноруч виготовив оригінальний подарунок на свято для коханої. З кольорових кришечок від пластикових пляшок він виготовив сегмент для домашньої огорожі (на знімку). Чи буде вся огорожа такою – покаже час, але очі коханої вже мають чому радіти.

В житті чоловік дуже скромний і простий, але усі в селі поважають його за добре серце і талант.

Він виготовляє різноманітні декоративно-ужиткові вироби з дерева, а ще його знають як хорошого пічника, дбайливого господаря, турботливого татуся й дідуся та коханого чоловіка для своєї Тетяни.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 391