Шановні читачі газети "Вісті Ковельщини"! Я  думаю, що повз  Вашу увагу не пройшла надзвичайно актуальна для нашого сьогодення стаття Валентини Володимирівни Січкар "Вибачте за…  нашу старість" (номер від 8 квітня ц. р.). 

Питання старості і пенсії, порушені автором з особливою серйозністю і правдивістю, торкаються кожного із нас.

Сьогодні ти – молодий, здоровий, успішний, а швидко промайне час, і ти опинишся перед дверима Пенсійного фонду, будеш безкінечно стукати в ці двері, як і ми, якщо  в нашій державі  нічого не зміниться.

Україна тримає правильний  курс свого розвитку  –  рівняння на європейські держави.  Все це добре, але  постає  запитання: "Хто йде в Європу?". Наші українські олігархи вже давно там, навіть далеко переплюнули європейських  олігархів своїми статками і створили свою "Європу" в Україні, а бідний український народ нікому не потрібний, тим більше на Заході. 

Зрозуміло одне: якби ж то за стільки років незалежності України   абсолютно всі наші люди були багаті (хто – більше, а хто – трохи менше), то ми вже давно були  б  в Європі без будь-якого  галасу, зайвої говорильні.

На жаль, маємо протилежну картину, про що і йдеться у згаданій статті. Як голова районної ветеранської  організації, як патріот України, як просто порядна людина, Валентина Володимирівна переживає за своїх підопічних, за  свій народ, за долю пенсіонерів, намагається хоч якось допомогти в складних ситуаціях людям, особливо старшого віку, але все це не так легко зробити без підтримки.

То ж давайте ми,  прості люди, не будемо байдужими до своєї долі, не будемо мовчати, а дружно  підтримаємо Валентину Володимирівну і на сторінках нашої газети викладемо свою точку  зору на проблеми літніх людей.

В   статті автор акцентувала нашу увагу на багатьох аспектах злиденного життя пенсіонерів, в тому числі і на недоліках медичного обслуговування.  Адже нашому пенсіонеру треба довго думати і гадати, де дістати від п'яти  до восьми тисяч гривень на тижневе лікування в лікарні. 

А що робиться із аптеками не тільки в Ковелі, а й в усіх містах України? Створили їх більше, аніж потрібно: одна біля одної (поруч 5-6 аптек). Для чого?  В кожній аптеці – "казкові"  ціни на ліки, а якщо знижка для пенсіонерів, ветеранів війни, то вона просто мізерна – від 5% до 7%.

Ну,  нехай вже ціни на ліки високі, то нехай тоді і якість ліків буде висока, а то купиш іноді і не знаєш, що купив –  чи ліки, чи просто глину. Нещодавно за 100 гривень придбала в аптеці упаковку "Сондокс", випила таблетку за пів години до сну, як рекомендовано, і   чекаю результату. Пів години минуло, потім ще година, дві, три години, а сну як не було, так і немає.

Це тільки один такий невеликий приклад. Бувають не ліки, а глина ціною до 500 гривень і  більше.   Де контроль, де відповідальність, де дисципліна, де повага до свого народу, де, в кінці кінців, людська порядність і елементарна совість?

Не встигли пенсіонери одержати добавку до своєї пенсії (той мізер: кому – одна гривня, кому – 100), як у магазинах відразу ціни на всі товари виросли майже в два рази, наче ми одержали добавку до пенсії по одній тисячі гривень, а то й більше.  При такій ситуації та ще й така мізерна добавка до пенсії нам зовсім не потрібна.

Без одягу, взуття ми   обійдемося (купимо в "секонд хенді"), а без продуктів харчування жити неможливо. І що бачимо? Ціни на продути харчування високі самі по собі, а здирникам цього замало, і вони придумали до тих високих цін ще й якесь нікому не зрозуміле ПДВ. Якщо купив продуктів харчування на 100 гривень, а ПДВ – 20%, то і сума в чекові зростає на 20%. Що це таке і кому  воно  потрібно?  Чи простому народові з його мізерною пенсією, а чи олігархам із мільярдними статками?

Було обіцяно людям велику знижку на комунальні послуги, а тут  вимальовується інша картина. До високої плати за спожитий природний газ в "платіжку" додають нікому не зрозумілу вартість оплати за розподіл (доставку) природного газу.

Всім відомо, що в селах, коли підводили  газ до будинків, самі жителі платили за нові труби і за роботи, пов'язані із подачею газу. А що це таке? Немає ніяких пояснень ні на телебаченні, ні на сторінках газет і, взагалі, скільки ми живемо в нашій Україні, вперше платимо, не зрозуміло  за що.

Ростуть ціни, як гриби після дощу, і на проїзд в автобусах. Ми, пенсіонери сьогодні, наче ті олов'яні солдатики, "приклеєні" до місця свого проживання, бо десь розвіятися, проїхатися  всього один раз на місяць хоча би із Ковеля в Луцьк на автобусі буде нам коштувати майже 300 гривень.

Взагалі, куди не кинься – чи то платити за комунальні послуги, чи то лікуватись в лікарні, чи то   зробити якийсь документ,  – кругом одне здирство.

Фактично ми, прості громадяни України, дожили до того, що просто помріяти хоча б про щось приємне нам не дозволяють рамки нашого злиденного життя, а людина без мрії, незалежно від віку,  – як пташка без крил.

За всіх цих негараздів мене особисто втішає ситуація в нашому місті. Кожний мер Ковеля спрямовує діяльність своєї команди на поліпшення життя місцевих жителів, а тому немає соціальних  конфліктів, існує, нехай не така вже  й велика, але повага,   терпимість один до одного.

Наша міська ветеранська організація завжди була, є і, я думаю,  завжди буде під опікою місцевої влади, що  великою мірою покращує неприглядне життя пенсіонерів.

Людям старшого віку для омолодження, оздоровлення організму потрібне спілкування, яке вони знаходять в нашій раді ветеранів, в Університеті ІІІ віку, де їх без всякої оплати чекали  концерти, вистави, цікаві лекції, зустрічі й багато іншого позитивного.

Страшна хвороба – коронавірус, на жаль, зупинила діяльність  міської ветеранської організації,  Університету ІІІ віку, вселила в наші серця страх, але все це – тимчасове явище. Хвороба як з'явилась раптово, так раптово і зникне, а життя буде продовжуватись.

Хочеться вірити в те, що з плином часу там,  "на горі",  переможуть не гроші, а переможе розум, і Україна стане могутньою, багатою державою, на яку будуть рівнятися інші європейські держави і якою буде гордитися кожний українець!

Дорогі ветерани!

Для вас і про вас – мій авторський вірш "Ми – ветерани". 

Ветерани – це трагічно,

А сьогодні ще й комічно.

Ми  нікому не потрібні.

Наші голови вже в сріблі.

Ні краси нема, ні сили.

На руках мозолі і  жили –

Все це від тяжкої праці.

Не сумуйте, мої братці!

Свої сили об'єднаєм,

Ми ціну для себе знаєм.

Старості не піддаватись!

Стійко будемо триматись!

Скільки років ще терпіти?

Ми не просим нас любити,

Та хоч трохи поважайте –

Пенсії достойні дайте.

Ветеран – це теж Людина!

Чи настане та година,

Щоб у нас заговорили:

"Ветерани, ми щасливі!"?

Марія БАТРАЧЕНКО,

голова Ковельської міської ради ветеранів війни і праці.

Шановні читачі газети "Вісті Ковельщини"! Я  думаю, що повз  Вашу увагу не пройшла надзвичайно актуальна для нашого сьогодення стаття Валентини Володимирівни Січкар "Вибачте за…  нашу старість" (номер від 8 квітня ц. р.). 

Питання старості і пенсії, порушені автором з особливою серйозністю і правдивістю, торкаються кожного із нас.

Сьогодні ти – молодий, здоровий, успішний, а швидко промайне час, і ти опинишся перед дверима Пенсійного фонду, будеш безкінечно стукати в ці двері, як і ми, якщо  в нашій державі  нічого не зміниться.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 429

До коливань цін в Україні вже звикли. Щоправда, переважну більшість населення цікавить передовсім вартість харчів. І не тому, що наші люди так вже люблять наїдатися – як-то кажуть, "від пуза". Просто, як свідчить статистика, переважну суму заробітних плат і пенсій вони витрачають на продовольчі товари. Про одяг, взуття думають в останню чергу, особливо ті, кому вже за 50 і більше.

Зрештою, як тут думати, коли не по днях, а по годинах зростають ціни на продукти першої необхідності – борошно, цукор, олію, овочі?  Не знижуються вони й на молочні вироби, м'ясо і ковбаси, не кажучи вже про масло. І хоч якість їх далека від європейських стандартів, наші земляки й тому раді – було б чим так-сяк голод втамувати.

Говорячи про причини підвищення цін на продукти, експерти в першу чергу ведуть мову про негативні наслідки пандемії коронавірусу. Частина правди у цьому є, але далеко не вся. Адже для підтримки своїх громадян, малого та середнього бізнесу під час карантину уряди багатьох країн світу, образно кажучи, включили друкарський верстат.

У 2020 році сумарний баланс резервної системи США, Європейського Центробанку, Банку Англії, Банку Японії і Резервного банку Австралії збільшився на 5 трильйонів американських доларів.

Таким чином, раз в обігу з'явилося більше грошей – прискорилася інфляція, зросли ціни на продовольство. В кінцевому підсумку це заохотило українських виробників збільшити експорт пшениці, бо торгувати нею за кордоном стало вигідніше, аніж всередині країни. Тому не варто дивуватися тому, що торік Україна стала другим (!) у світі експортером зерна після США. Відповідно ціни на пшеницю у нас знаходяться на найвищому рівні з 2015 року і сягають 300-320 доларів за тонну, хоч іще півроку тому вартість не перевищувала 220 доларів.

Якщо для західного споживача зростання цін на зерно, а, отже, на хліб, якого там споживають менше, у зв'язку з допомогою держави не надто страшне, то в Україні, де купівельна спроможність населення низька і продовжує знижуватись, подібне аж ніяк не тішить людей. Як сказав нещодавно в інтерв'ю в одному з інтернет-видань президент Всеукраїнської асоціації пекарів Олександр Тараненко, із початку року собівартість хліба через подорожчання борошна зросла на 12 відсотків, випередивши очікуваний рівень інфляції. А раз більша собівартість, то більша і роздрібна ціна на хліб, що вже відчули його споживачі.

З цього приводу деякий час тому до редакції нашої газети зателефонував ветеран педагогічної праці Яків Лавренко і запитав: "Чому подорожчав висівковий хліб, який ще зовсім недавно був дешевшим? Адже він так потрібен нам, людям поважного віку, в раціоні харчування". Подорожчав, звичайно, не тільки висівковий, але й інші види хлібобулочних виробів із пшеничного і житнього борошна, що бачимо на прилавках магазинів. Про причину ми розповіли вище.

На щастя, ті господарники, які думають не лише про прибутки, але й про людей, запобігають зростанню роздрібних цін обмеженням імпорту зерна і вирощуванням його для власних потреб. Як результат, ціна на хліб залишається більш-менш стабільною, що бачимо на прикладі діяльності ТзОВ "Ковельський хлібокомбінат", який багато років поспіль очолює хлібороб з діда-прадіда Іван Смітюх. З його ініціативи тут зуміли поєднати інтереси виробника і споживача, щоразу засіваючи чималі площі зерновими культурами й таким чином дещо зменшуючи різке зростання собівартості продукції. На підприємстві забезпечили, образно кажучи, замкнутий цикл виробництва, який включає у себе вирощування зернових культур із застосуванням передових методів і прийомів агротехніки, їх збирання, зберігання і переробку, включаючи виробництво борошна.

Окрім того, ковельські хлібопекарі постійно працюють над підвищенням якості продукції, розширенням її асортименту. В цьому можна переконатися, завітавши у фірмові магазини "Соломійка" або інші торговельні заклади. І хоч нині з'явилося багато конкурентів, в тому числі не завжди добросовісних, продукція хлібокомбінату користується великим попитом, включаючи і кондитерські вироби (торти, тістечка, рулети тощо). Не залежувалися на прилавках і духмяні паски під час недавніх Великодніх свят.

На превеликий жаль, подібним чином діють далеко не всі виробники хлібобулочних виробів в Україні, як, зрештою, виробники зерна. Їх мета одна: прибутки будь-якою ціною. Тим більше, що кон'юнктура на міжнародному ринку зерна, як ми говорили вище, сприятлива. От і виходить, що через поблажливість і безконтрольність (а, може, й некомпетентність) київської влади Україна дбає не стільки про власну продовольчу безпеку, як про безпеку інших країн, що там лише вітають.

Ось деякі факти на підтвердження наших слів. В розпал пандемії український уряд замість того, щоб турбуватися про продовольчу безпеку держави і цінову стабільність, всіляко сприяв торговим кампаніям експортувати зерно нового врожаю, який, до речі, був менший за попередній. Влада і трейдери узгодили меморандум, згідно з яким планувалося вивезення 17,5 мільйона тонн пшениці, 24 мільйони тонн кукурудзи.

Така ситуація, викликавши ейфорію в урядовців і структур, що лобіюють інтереси зернотрейдерів, неабияк занепокоїла тих, хто займається виробництвом борошна і хліба. Ще в березні 2020 року, на самому початку карантину, як повідомляли ЗМІ, вони просили обмежити експорт зерна, щоб не допустити зростання цін на хліб. Цього зроблено не було, що, наприклад, зробили в Казахстані, Росії та інших країнах. Ще далі пішли в Китаї, де почали скорочувати експорт продовольства і навіть скуповувати всіляку сировину, починаючи залізною рудою і закінчуючи зерном.

Україна ж пішла своїм особливим шляхом, підтверджуючи репутацію "надійного і прогнозованого партнера". Але урожай в 2020 році, що б не говорили зацікавлені в експорті структури, виявився значно меншим за попередні за всіма ключовими позиціями. 

Що ж маємо тепер? До кінця 2021 року, за оцінками експертів, інфляція може досягти показника 10%. Економіка України в минулому році впала після чотирьох років зростання, купівельна спроможність населення також знижується, а ціни зростають. В тому числі, й на хліб, котрий, як відомо, – всьому голова.

Однак є й інші складові собівартості хліба, які на неї суттєво впливають. Це – ціни на цукор і соняшникову олію, які теж не стоять на місці. Про причини цього – в наступній публікації.

Михайло КУЗЬМУК.

До коливань цін в Україні вже звикли. Щоправда, переважну більшість населення цікавить передовсім вартість харчів. І не тому, що наші люди так вже люблять наїдатися – як-то кажуть, "від пуза". Просто, як свідчить статистика, переважну суму заробітних плат і пенсій вони витрачають на продовольчі товари. Про одяг, взуття думають в останню чергу, особливо ті, кому вже за 50 і більше.

Зрештою, як тут думати, коли не по днях, а по годинах зростають ціни на продукти першої необхідності – борошно, цукор, олію, овочі?  Не знижуються вони й на молочні вироби, м'ясо і ковбаси, не кажучи вже про масло. І хоч якість їх далека від європейських стандартів, наші земляки й тому раді – було б чим так-сяк голод втамувати.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 350

На Ковельщині – фестиваль тюльпанів

Уже традиційний на Ковельщині квітковий фестиваль "Волинська Голландія" триватиме з 12 по 23 травня. Про це повідомляє організатор свята – підприємство "Лілі Лайн" на своїй сторінці у фейсбуці.

"Впродовж цих днів ви зможете не лише надивитися, намилуватися, нафотографуватися у тюльпанах, а й скуштувати смачностей, накататися на атракціонах і наслухатися гарної музики!", – йдеться у повідомленні.

Цьогорічні ціни такі: дорослий квиток вартуватиме 50 гривень; дитячий – 30 гривень. Дошкільнята милуватимуться тюльпанчиками безкоштовно. Учасники бойових дій, діти-сироти, люди з інвалідністю (І-ІІ група) матимуть безкоштовний вхід за наявності відповідного посвідчення.

Фестиваль відбувається трохи пізніше, ніж зазвичай, адже нинішня весна дещо поскупилася на тепло, а саме від цього залежить початок цвітіння тюльпанів.

Нагадаємо, тюльпанове поле знаходиться поблизу села Свидники Ковельського району.

Через відеокасету – в розшук

Американка Керон Макбрайд випадково дізналася, що перебуває в розшуку через відеокасету, яка була взята напрокат ще 21 рік тому. Про це їй повідомили, коли вона намагалася змінити прізвище у водійському посвідченні.

Жінці сказали, що вона перебуває в розшуку в Оклахомі. На касеті був телесеріал "Сабріна – маленька відьма". Як з'ясувалося згодом, жінка не бачила цей серіал, а також не пам'ятає, що брала його напрокат.

Вона вважає, що касету взяв її колишній чоловік, у якого були діти. На щастя, прокат касет давно закрився, тому справу найближчим часом анулюють.

https://meta.ua/

Продають "космічне" вино

Аукціонний дім Christie's продасть пляшку "космічного" вина Petrus. Вона більше ніж рік перебувала на Міжнародній космічній станції.

У Christie's сподіваються, що її вдасться продати за 1 мільйон доларів. При цьому, ціна такої "земної" пляшки Petrus сягає близько 6 тисяч доларів.

Чому вино Petrus побувало на МКС? Восени 2019 року на Міжнародну космічну станцію відправили 12 пляшок Petrus врожаю 2000 року. Вино провело на орбіті понад рік та подолало близько 300 мільйонів кілометрів.

За даними Christie's, вантаж повернувся на Землю у січні 2021 року на борту космічного корабля SpaceX.

Проєкт профінансувала приватна компанія Space Cargo Unlimited. Вона аналізує вплив невагомості на харчові продукти та здоров'я людини.

Christie's продасть з-під молотка лише 1 пляшку з 12, які побували на МКС. Раніше для дегустаторів відкрили ще 3 з них, а 8 залишили, аби й надалі вивчати.

У комплекті з "космічною" пляшкою покупець отримає: ексклюзивний міні-бар, декантер, стакани, штопор, зроблений з метеорита. А крім цього – також і другу, звичайну пляшку Pеtrus врожаю 2000 року. У Christie's пояснили, що так можна буде порівняти їхній смак.

У Space Cargo Unlimited запевнили, що смак вина змінився після космічної подорожі. Також дегустатори звернули увагу, наприклад, на різницю у кольорі.

https://innovation.24tv.ua/

Налякав плюшевий крокодил

Мешканці житлового комплексу в Айові, США, злякалися, коли вийшли на стоянку біля свого дому. Їм здалося, що вони побачили великого крокодила, який грівся на Сонці.

Півтораметровий алігатор злякає кого завгодно. Тож мешканці поховалися по домівках і викликали Лігу спасіння тварин штату Айова.

Співробітники служби охорони тварин прибули на виклик. І жителі з нетерпінням чекали, поки офіцер служби тваринництва оглядав рептилію. Його здивуванню не було меж, адже грізний півтораметровий алігатор виявився плюшевим. Іграшку забрали до офісу служби охорони тварин, щоб вона нікого більше не лякала.

https://fun.24tv.ua/

Кит заплив

у Темзу

На південному заході Лондона чотириметровий кит заплив на мілину річки Темза та застряг на катках для шлюпок. Його визволяли чотири години.

Про це пише ВВС.

Інцидент стався ввечері у неділю, 9 травня, в Річмондському шлюзі.

Пожежні команди та морські водолази-рятувальники протягом декількох годин намагалися спустити кита з ковзанки на воду. Після цього його вдалося транспортувати у безпечне місце.

За попередніми даними, у тварини є деякі пошкодження. Оцінкою його стану займеться ветеринар. Після цього буде прийнято рішення про звільнення кита на волю.

"УНІАН".

Зібрала Світлана ЛЯШУК.

Уже традиційний на Ковельщині квітковий фестиваль "Волинська Голландія" триватиме з 12 по 23 травня. Про це повідомляє організатор свята – підприємство "Лілі Лайн" на своїй сторінці у фейсбуці.

"Впродовж цих днів ви зможете не лише надивитися, намилуватися, нафотографуватися у тюльпанах, а й скуштувати смачностей, накататися на атракціонах і наслухатися гарної музики!", – йдеться у повідомленні.

Цьогорічні ціни такі: дорослий квиток вартуватиме 50 гривень; дитячий – 30 гривень. Дошкільнята милуватимуться тюльпанчиками безкоштовно. Учасники бойових дій, діти-сироти, люди з інвалідністю (І-ІІ група) матимуть безкоштовний вхід за наявності відповідного посвідчення.

Фестиваль відбувається трохи пізніше, ніж зазвичай, адже нинішня весна дещо поскупилася на тепло, а саме від цього залежить початок цвітіння тюльпанів.

Нагадаємо, тюльпанове поле знаходиться поблизу села Свидники Ковельського району.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 392

8-9 травня в урочищі "Люблинець" відбулися міжнародні змагання з мотокросу. Було проведено перший етап чемпіонату Європи в класі мотоциклів 65-85 куб. см, відкритий чемпіонат  Волинської області та змагання на приз ковельського мотогонщика Миколи Клімашевського у класі 50 куб. см.

Підсумкові результати чемпіонату Європи такі:

Клас 65 куб. см

1. Міхал Псюк (Польща)

2. Енріко Пелман (Естонія).

3. Лукас Леок (Естонія).

Клас 85 куб. см

1. Яніс Мартінс Рейсуліс (Латвія).

2. Семен Рибаков (Росія).

3. Себастьян Леок (Естонія).

Клас 50 куб. см

1. Даніїл Зайцев (Білорусь).

2. Володимир Черней (Україна).

3. Адріан Русецький (Білорусь).

Вл. інф.

8-9 травня в урочищі "Люблинець" відбулися міжнародні змагання з мотокросу. Було проведено перший етап чемпіонату Європи в класі мотоциклів 65-85 куб. см, відкритий чемпіонат  Волинської області та змагання на приз ковельського мотогонщика Миколи Клімашевського у класі 50 куб. см.

Підсумкові результати чемпіонату Європи такі:

Клас 65 куб. см

1. Міхал Псюк (Польща)

2. Енріко Пелман (Естонія).

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 408

З 24 по 29 квітня 2021 року  у   Одесі  проходив 7-й чемпіонат України з БОЧА серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату, який провів Центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю "Інваспорт" за підтримки Міністерства молоді та спорту України. У змаганнях взяли участь 60 спортсменів з 14 областей і міста Києва.

Волинь представляли: в категорії ВС4 Патращук Василь (смт. Турійськ), Романюк Олександр (Камінь-Каширський район, село Сошичне). В категорії ВС2 – Гелетуха Олег, Вакульський Олександр (місто Ковель). В категорії ВС1 – Гущик Павло після класифікації виступав в  ВС2.

Здобутки Волині: Гелетуха Олег виборов перше  місце і став чемпіоном України з БОЧА, виконавши нормативи КМСУ. А  команда ВС1/ВС2 у складі Гелетухи Олега, Вакульського Олександра (місто Ковель) та Кравченко Світлани (Херсонська область) посіла 3-є місце. Вакульський Олександр став призером, виконавши нормативи І розряду. Завдячуючи тренеру Кравчуку Володимиру, який своїми настановами та наполегливим тренуванням, в медальному заліку Волинь посідає 3-є місце. 

Готували спортсменів до змагань: Гелетуху Олега та Вакульського Олександра –  тренер-викладач Кравчук Володимир; Романюка Олександра та Патращука Василя – тренер Романюк Катерина; Гущика Павла –  тренер Тананайський Юрій.

Ми радіємо, що змогли, не зламалися, вистояли і перемогли.

Але рідним, друзям та вболівальникам також не позичати бойового духу. І ось місто Ковель має потужний результат.

Спортсмени дякують тренеру   Кравчуку Володимиру за підготовку до цього чемпіонату, а також  супроводжуючим Романюк Катерині та Патращук Оксані.

29 квітня спортсмени повернулись додому. На залізничному  вокзалі теплий прийом їм влаштували представники міської та районної влади (заступник голови Ковельської РДА Кульцман Роман, начальник відділу внутрішньої політики, організаційної роботи та зв'язків з громадськістю  міськвиконкому Семерей Руслана, начальник відділу молоді, фізичної культури та спорту Ігор Семенюк, депутат міської ради Уніга Олег), директор ЗЗСО №8 Василь Шворак разом з класним керівником Олега та його однокласниками, члени ГО "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", батьки та друзі.

Хлопці поділилися враженнями від перебування в Одесі. Олег каже, що й досі йому важко повірити у свою перемогу. Хлопці дякують директору комунального закладу  "Комплексна ДЮСШ імені Євгена Кондратовича" Клімашеській Олені за надання спортзалу для тренувань. Разом з тим, вони готові до нових випробувань.

Бажаємо Вам,  хлопці,  нових  блискучих перемог! 

Ми впевнені, що професійна  майстерність нашого тренера Кравчука Володимира Аврамовича і наполегливість у досягненні  мети послужить запорукою успішного продовження спортивних досягнень у вихованців-бочистів. 

Ольга Яренчук, 

прессекретар

громадської організації

"АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

"ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

З 24 по 29 квітня 2021 року  у   Одесі  проходив 7-й чемпіонат України з БОЧА серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату, який провів Центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю "Інваспорт" за підтримки Міністерства молоді та спорту України. У змаганнях взяли участь 60 спортсменів з 14 областей і міста Києва.

Волинь представляли: в категорії ВС4 Патращук Василь (смт. Турійськ), Романюк Олександр (Камінь-Каширський район, село Сошичне). В категорії ВС2 – Гелетуха Олег, Вакульський Олександр (місто Ковель). В категорії ВС1 – Гущик Павло після класифікації виступав в  ВС2.

Здобутки Волині: Гелетуха Олег виборов перше  місце і став чемпіоном України з БОЧА, виконавши нормативи КМСУ. А  команда ВС1/ВС2 у складі Гелетухи Олега, Вакульського Олександра (місто Ковель) та Кравченко Світлани (Херсонська область) посіла 3-є місце. Вакульський Олександр став призером, виконавши нормативи І розряду. Завдячуючи тренеру Кравчуку Володимиру, який своїми настановами та наполегливим тренуванням, в медальному заліку Волинь посідає 3-є місце. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 418

Травень ліси наряджає, та літо в гості запрошує – говорить народна приказка. Але насправді, останній місяць весни відрізняється не тільки буйством зелені і очікуванням тепла, але і мінливим характером: у травневі дні то сонечко припікає, то заморозки повертаються. Саме з цієї причини в цей період і садівникові, і городникові необхідно бути напоготові, щоб успішно підготуватися до літнього сезону.

Готуємося до посадок

Як і в квітні, на початку травня триває робота з підготовки грядок, теплиць, прибирання саду. Докуповується садовий інвентар, планується територія. Нехтувати цими заходами не можна – це запорука успішної праці в майбутньому.

 

Сіємо, 

висаджуємо в городі

Незважаючи на те, що в різних регіонах останній місяць весни неоднаковий, в більшості випадків в його теплі дні проводять посадки. Спочатку висівають холодостійкі культури: салат, редис, шпинат, цибулю-сіянку, яровий часник, морква, кріп, петрушку. Потім – більш теплолюбні: картоплю, горох, томати, кукурудзу, соняшник, квасолю, цибулю, буряк. І лише після загрози поворотних заморозків сіють інші культури – гарбузи, кабачки, огірки, перець, баклажани.

На початку травня в миски ще висівають білокачанну і кольорову капусту, гарбуз. Підрослу розсаду за два тижні до висадки починають загартовувати. Для цього спочатку влаштовують недовгі провітрювання приміщень, де вона знаходиться, а потім "вигулюють" рослини на свіжому повітрі, прикриваючи від вітрів і яскравого сонця.

В теплиці, на початку і в середині травня, висаджують лютневу і березневу розсаду перцю, томатів, баклажанів, ранні огірки. У другій декаді місяця, під укривний матеріал, на півдні й у середній смузі, садять білокачанну, брюссельську капусту, кореневу селеру, висівають гарбузові, висаджують березневу розсаду низькорослих сортів томатів, а на теплі грядки – і квітневу розсаду огірків, кабачків, гарбуза, патисонів.

Абсолютно точних строків посадки в цьому місяці бути не може, так як нестабільний характер травня змушує орієнтуватися на індивідуальні умови кліматичної зони і особливості погодних умов поточного року.

 

Доповнюємо, оновлюємо, міняємо в саду

Перша декада травня – остання можливість доповнити сад новими культурами. Поки не встановилася тепла погода, ще можна посадити саджанці дерев і чагарників, прищепити кісточкові.

Якщо суничні грядки були оновлені з осені, до кінця травня можна пересадити молоді розетки на нове місце, доповнити колекцію ягідника новими сортами.

Доглядаємо за суничними грядками

Як тільки на суниці почнуть відростати нові листочки, обов'язково потрібно почати догляд за грядкою. Видалити краще ножицями відмерле і пошкоджене листя, провести рихлення, мульчування, підгодувати настоєм коров'яку (1 х 4 з водою), гною (1 х 2 з водою) або пташиного посліду (1 х 10 з водою).

 

Наводимо порядок в малиннику

У травні у малиннику вже добре видно молоду поросль. Але зайві пагони малині ні до чого. Тому все зайве необхідно видалити. Особливо бояться загущення ремонтантні сорти.

Так як більшість сучасних високоврожайних сортів малини досить високі, у травневі дні, якщо це не було зроблено раніше, необхідно провести їх підв'язку. Для цього на заздалегідь натягнутій шпалері розмістити пагони з кроком 10 см і підв'язати їх мотузкою. При цьому перший ряд дроту повинен розташовуватися на висоті 60 см над рівнем землі, другий – 1,2 - 1,5 м, залежно від висоти рослин.

Захищаємо рослини від поворотних заморозків

Для травневих днів короткочасне повернення низьких температур – справа звичайна. Саме тому добре б поцікавитися до якої дати, в середньому, бувають поворотні заморозки у вашій місцевості. Це дозволить приблизно зорієнтуватися в термінах посадки овочів і "спокійно спати ночами" після того, як календар переступить через критичні дні. Якщо ж питання заморозків актуальне протягом усього місяця, необхідно заздалегідь подумати про те, як від них захиститися.

Найпростіший спосіб зберегти посадки – це зрошення. Волога, випаровуючись з землі, збиває низьку температуру, тим самим зменшуючи згубний вплив морозу на тканини рослин. Однак поливати грунт необхідно за 2 - 3 години до критичного показника температури або в момент заморозків шляхом дощування.

Той же прийом може врятувати і дерева. Хороший  полив, виставлені по периметру крони ємності з водою, зрошення крони збивають холод, дозволяючи зберегти набряклі або ті, що встигли розпуститися бруньки від загибелі.

Але можна піти й іншим шляхом – засіяти проміжки між рядами сидератами, накрити грядки поліетиленовою плівкою, нетканим покривним матеріалом, соломою, організувати в саду димові завіси, провести кореневе чи позакореневе підживлення фосфорно-калійними добривами.

 

Стежимо за зволоженістю грунту

Незважаючи на те, що спекотна погода ще не постійна, в травні вже необхідно стежити за вологістю грунту. Особливо потребує поливу в цей період редиска, салат, капустяні, озимий часник, суниця, малина. При цьому поливати рослини необхідно не тільки регулярно, але і з достатнім зволоженням грунту.

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Травень ліси наряджає, та літо в гості запрошує – говорить народна приказка. Але насправді, останній місяць весни відрізняється не тільки буйством зелені і очікуванням тепла, але і мінливим характером: у травневі дні то сонечко припікає, то заморозки повертаються. Саме з цієї причини в цей період і садівникові, і городникові необхідно бути напоготові, щоб успішно підготуватися до літнього сезону.

Як і в квітні, на початку травня триває робота з підготовки грядок, теплиць, прибирання саду. Докуповується садовий інвентар, планується територія. Нехтувати цими заходами не можна – це запорука успішної праці в майбутньому.

Незважаючи на те, що в різних регіонах останній місяць весни неоднаковий, в більшості випадків в його теплі дні проводять посадки. Спочатку висівають холодостійкі культури: салат, редис, шпинат, цибулю-сіянку, яровий часник, морква, кріп, петрушку.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 289

Домашнє  вино 

з  кульбаб

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 877

НАРОДНИЙ  ЕТИКЕТ

Добре вихована людина, яка вміє поводитися в товаристві, громаді, в усі часи й у всіх народів користувалася повагою й увагою. В народній культурі українців навчання правилам етикету починалося з раннього віку дитини. У півтора року маля вже вміло "віддавати чолом" – шанобливо вітатись зі старшими членами родини, притуляючись чолом до їхньої руки, молитись. Знало своє місце за столом і як поводити себе, коли в домі гості, взагалі на людях.

На вулиці з'являтись можна було тільки чистим, охайно одягненим. Дівчинка мала бути щодня заплетеною: кругла "гладка голівка" вважалась еталоном дівочої краси. Заміжня жінка, навпаки, не повинна "світити волоссям", з'являтись на людях простоволосою.

Втім, вимогами до зовнішнього вигляду людини правила етикету не вичерпувались. Молодші за віком мали першими вітатись зі старшими. А от розпочинав розмову в гурті старший за віком чоловік, співрозмовника не годилось перебивати. Молоді негоже вважалося прилюдно виявляти свої почуття (обійми, поцілунки). Спеціальні вітально-побажальні формули давали можливість висловити почуття доброзичливості в багатьох ситуаціях: за роботою ("Бог у поміч!", "Дай, Боже, щастя!"), при зустрічі ("Будьте здорові!", "Ідіть здорові!").

В традиційному суспільстві звичай регламентував поведінку людини під час свята і в будень, визначав її місце в суспільстві й родині. Тож, займаючи заздалегідь відведене йому місце, кожен міг почувати себе комфортно. 

Про це піде мова далі. Можливо, розповідь багатьом стане у пригоді. Адже не завжди і не всі знають, як правильно поводити себе на якомусь святі чи оказії, що доречно сказати і робити в тому чи іншому випадку.

НАРОДИНИ

Народження дитини – радісна подія для батьків, їхніх родичів, друзів, знайомих. З цією подією можна привітати по телефону, а також завітати додому, обов'язково попередньо домовившись про свій намір із породілею. Адже варто пам'ятати, що протягом 40 днів немовлята дуже вразливі.

Колись прийти провідати породіллю, розділити її щастя в перші дні після народження дитини мали право лише жінки. Йдучи в гості, брали з собою невеликий гостинець – хлібину чи пиріжки, полотно на пелюшки, трохи борошна чи яєць, – у кого що було. "Вітаємо з рожденним, хай здорове росте!" – віталися за звичаєм, вручали гостинці, а на немовля дивились, намагаючись оминати погляду в очі, щоб не зурочити. Саме з цією метою приказували: "Тьху, яке погане, некрасиве!". Цікаво, що звичай цей побутує і донині.

Чоловік породіллі мусив почастувати жінок, а вони мали право трішечки покпинити з нього, дозволяючи собі ущипливі жарти, годуючи щасливого батька навмисне пересоленою кашею чи якоюсь іншою стравою. Він мав лише дякувати жіноцтву за ласку і знову частувати їх. Науковці вважають це відголоссям давнього звичаю – покаранням чоловіка за родові муки жінки. 

БУДЬТЕ  МОЇМ  КУМОМ

Прилучення новонародженого до громади, родини відбувалось після хрещення, тому що саме з цієї миті, отримавши ім'я, він переставав бути просто "хлопчиком", "дівчинкою", "дитиною", а ставав Іванком, Олесею… 

Важлива роль у церковному таїнстві хрещення дитини та народному обряді хрестин відводилась духовним наставникам дитини – хрещеним батькам – кумам. Їх вибір був справою вельми відповідальною. В народі вважалось, що чесноти, як і моральні вади цих людей, впливають на долю дитини. Куми шанувалися більше, ніж родичі, з ними не можна було сваритися. Стосунки кумівства довічні. 

Тому кумувати часто запрошували найближчих, сердечних друзів. Оскільки часто між родичами могли виникнути якісь майнові суперечки, то подекуди рекомендували близьких родичів у куми не брати.

Бути кумом чи кумою вважалось почесним обов'язком, від якого не відмовлялись, хоча це накладало на людей певні обов'язки. Кума повинна була приготувати до хрестин крижмо – шмат полотна, з якого потім хрещенику шили сорочку. Кум мав подарувати хрещенику гроші. За участю кумів відбувались і подальші події у житті дитини – пострижини (в рік). Їм відводилась почесна роль на весіллі. За звичаєм, куми мали звертатись один до одного на "Ви", навіть якщо до цього вони були на "ти". 

Обов'язковим було перевідувати кумів на великі свята – Різдво, Новий рік, Великдень. І, мабуть, мало знайдеться в Україні людей, які не тішились у дитинстві подарунками від хрещених батьків і які б не згадували тепло цих особливих стосунків усе життя.

СУСІДИ – НАЙБЛИЖЧІ  “РОДИЧІ”

Стосунки між людьми, які живуть поруч або в окремій хаті на селі чи в міській квартирі, багато в чому визначають комфортність життя, несучи в нього спокій, радість чи, навпаки, нотки роздратування, неприязні. 

Увічнені піснями, приказками, ці стосунки намагалися будувати на засадах співпраці та товариства. Сусіди були першими, кого кликали на новосілля – входини в нову хату, до них зверталися по допомогу під час нагальних господарських робіт, за найнеобхіднішим (позичити солі чи хліба). Взаємна підтримка сусідів (супряга – об'єднання реманентом, технікою, кіньми для виконання трудоємких процесів) давала можливість швидше і легше впоратися з такими важкими роботами, як вивезення добрив, заготівля дров чи корму для худоби, будівництво житла.  

У випадку якихось сімейних урочистостей (хрестин, весілля) сусідки були помічницями господині на кухні. Сусідів (навіть серед ночі) кликали у випадку смерті когось із близьких - обмити покійника, просто відчути підтримку.  В народі надавали великого значення тому, хто першого дня великих свят провідає оселю. Візит жінки в перший день Нового року, Різдва вважався небажаним, тому, якщо в родині були хлопчики, їх посилали до сусідів засіяти зерном, привітати зі святом. Хороших сусідів запрошували на обід, "просто так, по-сусідськи" і обдаровували їх свіжиною, пирогами. 

Звичаї ці ще й досі не перевелися в Україні, як, власне, й добрі сусіди.                                       

Підготував 

Ігор  ВИЖОВЕЦЬ.

Добре вихована людина, яка вміє поводитися в товаристві, громаді, в усі часи й у всіх народів користувалася повагою й увагою. В народній культурі українців навчання правилам етикету починалося з раннього віку дитини. У півтора року маля вже вміло "віддавати чолом" – шанобливо вітатись зі старшими членами родини, притуляючись чолом до їхньої руки, молитись. Знало своє місце за столом і як поводити себе, коли в домі гості, взагалі на людях.

На вулиці з'являтись можна було тільки чистим, охайно одягненим. Дівчинка мала бути щодня заплетеною: кругла "гладка голівка" вважалась еталоном дівочої краси.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 307

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 291

Гороскоп

з  17 по 23 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 344