Її мета – вчити і вчитися…
Освіта – це основа благополучного майбутнього України. А що за пафосним фасадом? Реформи? Інноваційні технології навчального процесу? Знання європейського рівня? Всесвітні досягнення?
Так хочеться почути правду з перших вуст.
l
Моя співрозмовниця – мила і чарівна Наталія Ягодинець, вчитель початкових класів ЗОШ №12, представник когорти кращих педагогів Волині.
Кажуть, що людину можна пізнати з першого погляду. Переконуюсь, що з моєю героїнею це справді так. З її ясних, небесних очей проміниться теплота й доброта. На вустах виграє усмішка, яка спонукає до невимушеної, дружньої розмови.
А в словах, рухах, філософських роздумах бачиться досвідчений педагог і вчитель Української школи. Отож, пропоную вашій увазі нашу розмову.
– Наталіє Олексіївно, Ви – щаслива людина?
– Так, я щаслива. Посудіть самі: у мене улюблена робота і милі діти; я маю чудових батьків, мудрих порадників; люблячого чоловіка і сина – мою гордість та надію. Батьківська молитва є моїм оберегом, бо вона підноситься із їхніх вуст до небес, а тому я захищена. Впевнена: я щаслива.
– Буває, людина обирає професію, навчається, а потім виявляється, що не "тим" шляхом пішла. У Вас сім'я педагогів? Звідки мрія стати вчителем?
– Та ні: звичайна сім'я. Чудова порадниця – мама. Батько працював вихователем у трудовій колонії. На вибір професії більше вплинули мої наставники – вчителі. Це – Людмила Гузовська, Микола Гергеша, Євгенія Демиденко.
Згадую, як Микола Миколайович до навчання географії додавав походи, навчав любити свій край, пізнавати красу і гармонію природи. Це було так романтично. А Євгенія Олексіївна, бувало, до математичних теорем і теорій вміло вплітала поетичні рядки.
– Словом, процес Вашого навчання і виховання здійснювався в умовах толерантності, демократичності із присмаком романтизму. А як Ви вважаєте, виховання паском, різкою чи грубим окриком допустиме?
– Грубість і силові методи – це шлях до відчуження учня не тільки від знань, але й від батьків і вчителів, а разом із тим – від Божих істин, де мають бути любов, доброта та гармонія стосунків між людьми і з природою.
– Комп'ютеризація – це сучасне благо чи зло?
– Так однозначно до технічного прогресу підходити не можна. Сьогодні в навчальному процесі комп'ютер незмінний помічник. Він допомагає вчителеві зконструювати урок більш цікаво: добрати наочність, знайти додаткову інформацію. А ще дає можливість подорожувати по незвіданих світах. Скажіть, чи не цікаво побувати на Ніагарському водоспаді, не виходячи з класу? (усміхається).
З іншого боку, в окремих дітей комп'ютер замінює живе спілкування. Ви зауважили, що на дитячих майданчиках поменшало дітей? Вони зайняті інтернетом та віртуальними іграми.
– Сьогодні модно говорити про всілякі інновації. Які зміни відбуваються у виховному та навчальному процесах?
– Всі інформаційно-комунікаційні технології спрямовані на навернення учня до самостійного пошуку знань. В трійці "батьки-учень-вчитель" головним об'єктом уваги стає учень.
– Даруйте, що перебиваю, але чи це не применшує авторитет батьків чи вчителя?
– Дитина повинна відчувати себе особистістю, вміти приймати самостійні і правильні рішення. Тому має бути підвищена відповідальність за учня, батьків, вчителя.
– Наталіє Олексіївно, учні перших класів іспитів не складають. Як оцінити рівень знань, коли у дитини немає мотивації до кращої оцінки?
– Існують різні думки. Справедлива оцінка, справді, стимулює. І все ж таки учень повинен навчитись самооцінювати себе і намагатися бути кращим.
– Окремі батьки у вихованні та навчанні дітей покладаються винятково на школу. І коли виникає необхідність допомогти школі у покращенні умов навчання, то заявляють: ми податки платимо і спонсорувати навчальний заклад не будемо.
– Вчитель має бути незалежним від батьків. Держава та місцева влада повинні забезпечувати фінансову незалежність школи. Але іноді фінансування недостатнє. Тому батьківські комітети долучаються до благодійних акцій.
– Особисто я в цих соціальних внесках не вбачаю нічого поганого. Адже не тільки держава має дбати про освіту, але й суспільство та громада. Наприклад, багатші в рази за нас німці допомагають школі матеріально. Зрештою, така волонтерська благодійність є ознакою патріотизму. Скажіть, у Ваших юних дарувань прослідковується патріотизм?
– Як і в інших школах, у нас розвинена мережа волонтерства для воїнів АТО. Проводимо уроки на патріотичні теми, зустрічі з батьками-воїнами АТО. Я бачу, як очі дітей промовляють: "Ми готові стати на захист своєї Батьківщини і рідної землі".
– Тобто матеріальне для сучасних дітей не головне?
– Нещодавно я розчулилася і навіть заплакала. Діти писали твір на тему: "Про що я мрію?". Це була духовна сповідь. Учні не вважають головною мрією мати автівку, багато грошей або канікули на Мальдівах. Вони мріють про мир! Діти не хочуть війни. Ці твори для мене – як молитва, яку має чути Господь.
Я згадую свого дідуся, який казав: "Не дай, Боже, дітки, вам бачити війну". На жаль, ми сьогодні переживаємо важкі часи – і на Сході України, і тут, в Ковелі.
– На Вашу думку, яка найголовніша реформа в освітній галузі втілилася в життя?
– Беззаперечно, це зовнішнє незалежне оцінювання.
– А дванадцять років навчання в школі доречне?
– Для дванадцятирічної освіти потрібні додаткові кошти. А чи вони є?
– Що Ви хочете бачити та чути в своїх класах?
– Дотепний сміх, цікаве спілкування та гру, допитливість, гармонію у стосунках, любов до свого краю і батьків і ще багато чого.
l
Переливається цікавим струмком розмова, а рука не втомлюється писати. Хочеться заглянути в глибинну сутність життя цієї красуні-жінки і вчителя Наталії Ягодинець.
Ось деякі афоризми та особисті думки, що проливають світло на цю яскраву особистість:
"Життя – мрія, здійсни її", – мати Тереза.
"Живи так, щоб не було соромно дивитися людям в очі", – мамина настанова.
"Справжньому вчителю потрібен фанатизм", – власне переконання.
"Мої здобутки – це постійний неспокій, самовдосконалення, вивчення досвіду "колег", – самоаналіз.
"Слово "вчитель", "вчити", "вчитись" – це особистість, яка несе відповідальність перед собою, батьками і Богом за непорочні дитячі серця", – крилата фраза, яку варто знати всім вчителям.
Ці, підкріплені аналітикою і заряджені реальними мріями слова та вчинки, розкривають внутрішній світ, філософію життя Наталії Олексіївни Ягодинець – спеціаліста вищої категорії, вчителя-методиста, Відмінника освіти України, Заслуженого вчителя України.
В скарбниці численних нагород Наталії Ягодинець – Почесні грамоти Міністерства освіти та науки України, Волинської облдержадміністрації, обласної ради, управління освіти області, Ковельського міського голови та багато інших.
У неї – дипломи і відзнаки переможця обласних та міських конкурсів, виступи на Міжнародних науково-практичних конференціях.
Наталія Ягодинець – автор кількох шкільних посібників та статей у Всеукраїнських журналах і газетах. А ще вона лектор інституту післядипломної педагогічної освіти Волині.
l
Буває, що на крилах слави людина піднімається східцями кар'єрного росту, покращує свій матеріальний стан, а часом її опановує гординя.
Наталія Олексіївна відмовилась від пропозицій працювати в управлінні освіти та на керівних посадах в школі. Вона вся – у своїх дітях. Це її мрія, сенс життя. Вони, ці юні янголята, і є її славою, долею і найвищою нагородою та гордістю.
Признаюся: вражений до глибини душі її внутрішнім світом мрій, звершень, романтики і любові до дітей та рідного краю і простої людяності. Тож хай збуваються мрії, а музика, в яку вона закохана, дарує мажорні і радісні акорди!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКУ: вчитель початкових класів ЗОШ № 12, Заслужений вчитель України Наталія ЯГОДИНЕЦЬ.
фото
з домашнього архіву.
Освіта – це основа благополучного майбутнього України. А що за пафосним фасадом? Реформи? Інноваційні технології навчального процесу? Знання європейського рівня? Всесвітні досягнення?
Так хочеться почути правду з перших вуст.
ххх
Моя співрозмовниця – мила і чарівна Наталія Ягодинець, вчитель початкових класів ЗОШ №12, представник когорти кращих педагогів Волині.
Кажуть, що людину можна пізнати з першого погляду. Переконуюсь, що з моєю героїнею це справді так. З її ясних, небесних очей проміниться теплота й доброта. На вустах виграє усмішка, яка спонукає до невимушеної, дружньої розмови.
А в словах, рухах, філософських роздумах бачиться досвідчений педагог і вчитель Української школи. Отож, пропоную вашій увазі нашу розмову.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 894
Кара Божа?
Клуб "ОЯМАС" виховує чемпіонів
В пошуках кращої долі, або Яке воно, заробітчанське “щастя”?
Її мета – вчити і вчитися…
Чорнобиль не має минулого часу…
Не “економте” на безпеці дітей!
Добрий господар
Сумлінною працею, старанням і вмінням відзначаються трудівники ТОВ "Ковельська міська друкарня". Вони намагаються забезпечити високу якість поліграфічних робіт, вчасно виконувати замовлення клієнтів.
Моя громада -- мій добробут
3200: чи стали ми багатшими?