Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 498

Ми, жителі вулиці Чехова у Ковелі, вже писали про проблему, яка нас хвилює. А суть її у тому, що після дощів, які  дуже часті цьогорічної осені, тут утворюються справжні «плавальні басейни».

А цією ж вулицею батьки водять дітей у садочок, учні йдуть у школу, топлячись в багнюці. Два роки тому ми  вже писали про свої поневіряння у міську раду, ходили на прийом до відповідальних осіб, але віз, як-то кажуть, і нині там.

Зверталися ми й до редакції «Вістей Ковельщини», але газета лист не надрукувала. Було це саме перед виборами, і редактор М. Вельма сказав, що вільного місця вже немає.

Так, була у нас комісія. Її члени приїхали, походили, подивилися та й поїхали. Спалили бензин, а толку нема: як люди «плавали», так і «плавають».

Ми знаємо, що незабаром міська рада прийматиме бюджет на 2018 рік. Було б добре, якби її керівництво, депутати згадали про нас і заклали відповідні кошти на благоустрій вулиці Чехова. 

                       З повагою – 

                            мешканці вулиць Чехова та прилеглих до неї.

Від редакції: лист мешканців вулиці Чехова було оприлюднено у 2015 році в огляді редакційної пошти. Не наша вина, що на нього не було належної реакції з боку комунальної служби міста. Сподіваємося, що зміни на краще все-таки  невдовзі відбудуться.

Ми, жителі вулиці Чехова у Ковелі, вже писали про проблему, яка нас хвилює. А суть її у тому, що після дощів, які  дуже часті цьогорічної осені, тут утворюються справжні «плавальні басейни».

А цією ж вулицею батьки водять дітей у садочок, учні йдуть у школу, топлячись в багнюці. Два роки тому ми  вже писали про свої поневіряння у міську раду, ходили на прийом до відповідальних осіб, але віз, як-то кажуть, і нині там.

Зверталися ми й до редакції «Вістей Ковельщини», але газета лист не надрукувала. Було це саме перед виборами, і редактор М. Вельма сказав, що вільного місця вже немає.

Так, була у нас комісія. Її члени приїхали, походили, подивилися та й поїхали. Спалили бензин, а толку нема: як люди «плавали», так і «плавають».

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 581

Де відсвяткувати весілля, ювілей чи корпоратив або ж  просто смачно повечеряти? Вибір закладів громадського харчування у Ковелі сьогодні досить великий, і у кожного є свої «родзинки».

Завдяки по-справжньому смачній кухні, високим стандартам обслуговування та демократичним цінам у ковельчан та гостей міста завоювало популярність кафе «Рандеву».  

Заміське розташування закладу дозволяє відпочити від міської метушні. Підприємець Людмила Омелянюк при зустрічі розповідає, що колишній ресторан «Зустріч»  (віднедавна кафе «Рандеву»), який має багатолітню історію,  у цьому році зазнав ребрендингу. 

Елегантно оздоблений зал у класичному стилі, якісне обслуговування, смачні страви зроблять перебування в «Рандеву» комфортним та незабутнім. 

У теплу літню пору тут приємно відпочивати на свіжому повітрі у затишних альтанках. У найбільшій з них можна розмістити півсотні гостей, невелика компанія зручно розташується у меншій альтанці.  За бажанням можна особисто посмажити шашлики на мангалі або приготувати страви за власним смаком. 

Через Волинь проходять важливі автошляхи державного значення. Розташоване поблизу автодороги «Ковель-Луцьк», кафе добре відоме серед тих, хто за кермом, хоче зупинитись і перепочити від дорожньої одноманітності. 

Весілля, ювілеї, дні народження, корпоративні вечірки можна відсвяткувати у просторому основному залі. Провести ділову зустріч, поспілкуватися з друзями або відпочити в тісному сімейному колі зручно у відокремленому банкетному залі, який розрахований до 20 персон. 

Гарно пригостити своїх гостей – справа честі кожного закладу громадського харчування. У «Рандеву» дуже смачні страви української та європейської кухонь. Гарячі страви, напої, десерти кваліфіковані кухарі приготують у найкоротший термін. Український борщ чи шурпа, деруни, чебуреки, гарячі м’ясні чи рибні страви, овочеві та м’ясні салати, холодні страви – щедре меню задовольнить вподобання найвибагливіших кулінарних гурманів. У закладі передбачено й пісне меню. 

Постійні відвідувачі особливо цінують апетитну болгарську сачі (м’ясна страва в глиняному посуді), запечену рульку,  соковиті шашлики. Бар кафе запропонує алкогольні та безалкогольні напої на будь-який смак.

Запашна кава або ароматний чай з десертом стане приємним завершенням трапези.

В широкому асортименті й фірмові банкетні страви. Вони тішать не лише дивовижним смаком, а й гарним оздобленням. Оригінально оформлять в кафе до банкету й фуршетні столи (фруктовий, солодкий чи козацький), які уже давно є невід’ємною частиною свят.   

Є потреба організувати виїзний фуршет, відзначення важливої події  вдома чи на природі? Одним із напрямків діяльності «Рандеву» – кейтеринг (виїзне ресторанне обслуговування). Така послуга включає приготування і доставку страв та  напоїв, сервірування столу та процес обслуговування в обраному замовником місці. 

Для зручності клієнтів поруч із закладом облаштовано парковку для автомобілів, найменші відвідувачі можуть побавитися на дитячому майданчику. У «Рандеву» подбають і про безкоштовну доставку гостей кафе у вечірній час в центр міста.

Відмінна кухня, уважний персонал, затишна атмосфера створять чудовий настрій і зроблять ваше торжество вишуканим та незабутнім. «Рандеву» приймає замовлення на передноворічні корпоративи.

Кафе «Рандеву» працює щодня за адресою: м. Ковель, вул. Луцька,  16 з 11-ї до 24-ї год. 

Телефони для довідок: 59-8-39, 099-309-95-02, 096-602-30-84. 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: офіціант кафе “Рандеву” Тетяна ДЯЧУК; заклад ласкаво запрошує гостей.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Де відсвяткувати весілля, ювілей чи корпоратив або ж  просто смачно повечеряти? Вибір закладів громадського харчування у Ковелі сьогодні досить великий, і у кожного є свої «родзинки».

Завдяки по-справжньому смачній кухні, високим стандартам обслуговування та демократичним цінам у ковельчан та гостей міста завоювало популярність кафе «Рандеву».  

Заміське розташування закладу дозволяє відпочити від міської метушні. Підприємець Людмила Омелянюк при зустрічі розповідає, що колишній ресторан «Зустріч»  (віднедавна кафе «Рандеву»), який має багатолітню історію,  у цьому році зазнав ребрендингу. 

Елегантно оздоблений зал у класичному стилі, якісне обслуговування, смачні страви зроблять перебування в «Рандеву» комфортним та незабутнім. 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 4060

Олександр Миколайович Титомир належить до тієї категорії людей, з якими не тільки цікаво спілкуватися, а й із не меншим інтересом спостерігати за його  практичною роботою в якості депутата  районної ради, якому влітку цього року було присвоєно звання "Почесний громадянин Уховецька". Відзнака  цілком заслужена.

Адже це село ще не в такому вже й далекому минулому мало якщо не занедбану, то досить слабку інфраструктуру, котра потребувала кардинальних змін й серйозного удосконалення. І такі зміни невдовзі сталися завдяки, зокрема, й Олександру Миколайовичу, котрий, як-то кажуть, і сам не дрімав, й іншим не давав. При цьому зумів заручитися підтримкою районної влади – як виконавчої, так і представницької.

Про те, як йому це вдається, про що може відзвітувати виборцям на фініші 2017-го, наша сьогоднішня розмова із Олександром Титомиром.

l

– Олександре Миколайовичу, 25 жовтня минуло два роки діяльності районної ради сьомого скликання, депутатом якої Ви є. Що найбільше запам'яталося?

– Пам'ятних подій було багато, про всі не розкажеш. Особисто для мене ці два роки пролетіли дуже швидко. Адже коли людина зайнята конкретними справами, час минає блискавично.

Приємно, що цьогоріч збулася мрія всіх уховчан: у квітні дитячий садок, який більше двадцяти років стояв пусткою, знову відчинив двері перед малечею. Важко передати почуття, які тоді володіли мною, адже головний наказ, який дали виборці, було виконано. Я ще раз переконався: у повсякденній роботі завжди необхідно високо ставити "планку" задумів і  планів. Навіть якщо ти до неї одразу не дотягнешся, рано чи пізно задумане здійсниться.

У травні сталася ще одна радісна подія: ми, образно кажучи, перерізали вже другу "стрічку". Це – викладене бруківкою подвір'я  Уховецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. 350 квадратних метрів бруківки – і школа ніби оновилася. Чудовий день,  посмішки дітей та їх батьків.  А що може бути кращого, аніж радісний, щасливий сміх дітвори?

Але це був ще не кінець. У спекотні липневі дні, коли учні відпочивали на канікулах, ми разом із сільськими педагогами встановили водостічні ринви на приміщенні школи й перекрили дах тиру.

– Пригадую, в Уховецьку фактично  багато років не було діючого православного храму. Дехто казав: він тут не потрібен, бо місцеві жителі цього не потребують. Сьогодні бачимо, що церковна громада створена, приміщення храму  гарнішає на очах. Вірян вміло згуртовує місцевий священик УПЦ КП о. Миколай.

– Так, духовне життя в Уховецьку  ожило, і це теж – знаменна прикмета часу. Довелося багато сил докласти до проведення будівельних та ремонтних робіт для відбудови храму,  де, зокрема, обладнали так звану "теплу підлогу". Парафіянами придбано житло для  настоятеля – людини активної, цілеспрямованої, щирого патріота України.

І от коли про все те думаєш, підсумовуєш зроблене, ще й ще раз переконуєшся: незважаючи на затрачені кошти, сили і здоров'я, бачиш конкретний результат, якого досягнуто не заради піару, реклами, як це дехто  практикує, а в ім'я блага сільської громади, простих людей, котрі нині  позбавлені підтримки держави.

– Знаю Вас як людину скромну, але дозволю собі поцікавитися, на які цілі витрачали власні кошти, про які згадано вище?

– В центрі уваги перебувають сім'ї воїнів АТО. Зокрема, допомагав їм м'ясопродуктами, транспортом, коштами, будівельними матеріалами. Значні кошти витрачені на придбання матеріалу для виготовлення церковних куполів, бруківки для шкільного подвір'я, благоустрою села, закупівлі медичних препаратів та медичних інструментів для дошкільного навчального закладу тощо.

В міру можливостей, намагаюся допомогти людям, котрі потребують коштів на лікування. Ініціював відкриття в бібліотеці села Уховецька пункту з надання інформаційних, комп'ютерних та копіювальних послуг населенню, для чого мною було придбано багатофункціональний пристрій "Brother" тощо. Доводиться вирішувати й питання соціально-побутового характеру, які хвилюють виборців.

– Ви досить часто виступаєте на сесіях районної ради з депутатськими запитами і зверненнями. Від декого з Ваших колег можна іноді почути скарги на те, що на їх запитання або не реагують, або надсилають формальні відписки. А Ви задоволені реакцією на свої звернення?

– В цілому – так, хоча бувають деякі нюанси, про які сьогодні говорити не буду, бо то несуттєво. Головне, що є результат. Так, на сесії районної ради, що відбулася 20 жовтня ц. р., прийнято рішення про виділення цільової субвенції Колодяжненській сільській раді на потреби закладів соціальної сфери с. Уховецька в сумі 1 мільйон 161 тисяча 992 гривні. Ці кошти будуть використані на утримання місцевої пожежної команди (140648 грн.), дитячого дошкільного закладу (798505 грн.), закладу культури (65119 грн.), на поточний ремонт дитячого садочка (105300 грн.), поточний ремонт шатрової покрівлі лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини (52420 грн.).

Дуже гострою проблемою для уховчан є аварійний стан сільського клубу. Для її розв'язання потрібні чималі кошти, а тому я у травні звернувся з відповідним проханням до голови Ковельської райдержадміністрації, депутата обласної ради Віктора Козака щодо фінансування цих робіт з Фонду регіонального розвитку чи Фонду соціального розвитку. У відповідь Віктор Теодосійович пообіцяв допомогу у вирішенні цього питання в 2018 році. Знаючи ділові якості голови РДА, в якого слова не розходяться зі справами, вірю, що так воно і буде.

Що стосується перекриття шатрової покрівлі лікарської амбулаторії, то частково кошти в сумі 52420 грн. були виділені з районного бюджету. Сподіваюся, що депутатський корпус Колодяжненської сільської ради доведе справу до кінця. Тим більше, що вже на черговій сесії Колодяжненської сільради 17 листопада  2017 р. виділено 200 тисяч гривень для Уховецька.

– На сесії райради, про яку згадували вище, Ви виступили з гострою критикою на адресу службових осіб ПАТ "Волиньгаз" і навіть заявляли про  намір пікетувати облдержадміністрацію, якщо проблема не буде розв'язана. В чому її суть?

– Разом із місцевою владою ми поставили собі за мету підвести газ до осель уховчан. Виконуючи свої депутатські обов'язки, я більше десятка разів був у "Волиньгазі", інформував про те, що майже погашена заборгованість перед газовиками і дуже просив у найстисліші строки завершити всі роботи. Мені це пообіцяли і я щиро сподіваюсь, що Уховецьк на зиму буде з "блакитним" паливом. Користуючись нагодою, сердечно дякую за взаєморозуміння і співпрацю голові Ковельської райдержадміністрації, депутату облради Віктору Козаку, голові районної ради Андрію Броїлу і всьому депутатському корпусу ради.

– Перелічені Вами люди, очевидно, не єдині, на кого Ви спираєтеся в депутатській діяльності, хто допомагає Вам у вирішенні назрілих питань.

– Безперечно. У виконанні депутатських обов'язків мені суттєво допомагають в. о. сільського старости Володимир Миколайович Демидюк, директор школи Галина Омелянівна Юрчик, а також Ганна Григорівна Алексійчук, Тетяна Петрівна Бабич, Руслана Павлівна Самолюк, Людмила Михайлівна Качор, Людмила Володимирівна Марчук, Сергій Петрович Алексійчук, Ніна Олексіївна Парат, Сергій Юрійович Ковальчук, Оксана Валеріївна Шевчук, Микола Богданович Качмар, Лариса Миколаївна Калитюк, Костянтин Гордійович Чирук, Роман Володимирович Клімчук, Тетяна Володимирівна Герело та  багато інших не байдужих до розбудови села уховчан.

Велике їм "спасибі" за активність, невтомність, ініціативу!

– У свою чергу, ми дякуємо Вам за співпрацю з редакцією нашої газети, її безкоштовну передплату для малоімущих категорій населення, воїнів АТО.

– Ця співпраця дуже потрібна. Адже сьогодні "Вісті Ковельщини" є, по суті, єдиним  громадсько-політичним виданням на території міста і району, котре інформує про події, що тут відбуваються, рішення, які приймають органи місцевої влади та хід їх виконання. Маємо можливість виступати у ній і ми, депутати районної, міської, сільських і селищних рад.

На мою думку, з редакцією мають тісніше співпрацювати територіальні об'єднані громади, яких на Ковельщині шість, їх керівники. Люди мають право знати, чим займаються обрані ними депутати, як виконують передвиборні обіцянки, що нового у населених пунктах ОТГ.

Не вважаю правильним, що в газеті деякі депутати виступають по декілька разів на рік, а інші – жодного разу. Потрібно, щоб кошти, які виділяє рада на висвітлення своєї діяльності, використовувалися, як-то кажуть, справедливо, щоб кожному обранцю громади був гарантований доступ до газетних шпальт.

Скажу кілька слів про публікацію в газеті "Вісті Ковельщини" від 26 жовтня ц. р. щодо роботи бібліотечних установ. Авторам публікації "Емоції – роботі не завада" треба ретельніше перечитувати стенограми засідань районної ради. Я ніколи не говорив, що роботу бібліотечних установ вважаю незадовільною та й взагалі питання оцінки  діяльності бібліотечної системи на сесії не стояло. Переконаний, що сучасна бібліотека повинна давати мешканцям цілий комплекс послуг: інтернет, літературні вечори, своєрідні он-лайн майданчики для перегляду цікавих фільмів. 

Слід налагодити роботу бібліотеки у вечірній час, щоб дітям та людям старшого віку було цікаво заходити в дану установу. Бібліотекар зобов'язаний їх гостинно зустрічати, обслуговувати і проводжати з посмішкою.

– Цілком очевидно, що Ви, як депутат, опікуєтеся не лише справами уховецької громади.

– Безперечно. Як заступник голови бюджетної комісії Ковельської районної ради скажу, що впродовж цих двох років з колегами по раді старалися покращити інфраструктуру сіл району. Відкриті садочки в с. Уховецьку, с. Колодяжному, школа –  в с. Білині, на черзі – відкриття шкільних класів у с. Вербці, зроблено багато капітальних та поточних ремонтів. Села Ковельщини змінюються на краще. 

Попри всі скептичні висловлювання, можу впевнено сказати: в Ковельській районній раді немає політиканства, депутати своєю роботою виправдовують високе довір'я виборців. Ми всі зобов'язані працювати на благо громади Ковельщини, ставлячи інтереси її понад усе.

Тут, на "місцях", нам ділити і сперечатися нічого – треба активно працювати для наших людей, українців. Шануймося. Ми того варті!

Розмову вів

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: Олександр ТИТОМИР під час масових заходів в Уховецьку.

Фото з архіву.

Олександр Миколайович Титомир належить до тієї категорії людей, з якими не тільки цікаво спілкуватися, а й із не меншим інтересом спостерігати за його  практичною роботою в якості депутата  районної ради, якому влітку цього року було присвоєно звання "Почесний громадянин Уховецька". Відзнака  цілком заслужена.

Адже це село ще не в такому вже й далекому минулому мало якщо не занедбану, то досить слабку інфраструктуру, котра потребувала кардинальних змін й серйозного удосконалення. І такі зміни невдовзі сталися завдяки, зокрема, й Олександру Миколайовичу, котрий, як-то кажуть, і сам не дрімав, й іншим не давав. При цьому зумів заручитися підтримкою районної влади – як виконавчої, так і представницької.

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 872

Олег Романчук, наш земляк, добре відомий ковельчанам, які цікавляться політикою, політологією, проблемами державотворення. Він неодноразово бував у нашому місті, де зростав, ходив до школи, де жили його батьки (на жаль, покійні). 

Тут зустрічався в читальному залі центральної районної бібліотеки завдяки сприянню її директора, Заслуженого працівника культури України Галини Божик із шанувальниками свого письменницького і журналістського таланту, спілкувався з ними на найбільш болючі теми сьогоднішнього життя.

Пан Олег відомий як автор цілого ряду книг, статей у періодичній пресі, засновник унікального і за змістом, і за тематикою журналу політології, футурології, економіки, науки і культури під назвою "Універсум". Кожен його випуск – це подія в інтелектуальному житті України. Олегу Романчуку вдалося згуртувати довкола свого видання справжніх представників сучасної  національної еліти, які друкують захоплюючі аналітичні  статті, вірою і правдою відстоюють інтереси держави.

В одному з останніх номерів "Універсуму" мою увагу привернула публікація, автором якої є Олег Романчук, під заголовком "Україна: культура державотворення". На мою думку, нотатки пана Олега б'ють, як-то кажуть, не в брову, а в око – настільки його точка зору об'єктивна і актуальна. Шкода лишень, що наші можновладці не читають не тільки "Універсуму", а й навіть газет.

Пропонуємо увазі читачів уривок із згаданої статті.

Микола ВЕЛЬМА.

l

Український філософ Богдан Кримський писав: "Культурна політика держави залежить від національної повновартості того чи іншого державного утворення, від національної самовизначеності його керівних кіл... У нашій державі "мультикультурністю" прикривається відсутність чіткої державної культурної політики, чітких національних пріоритетів у цій політиці... Якщо особа визнає і переживає українську культуру, як свою, рідну, вона є українцем, українкою, навіть маючи неукраїнське прізвище і неукраїнських предків. Навпаки, якщо людина українського походження ототожнює себе з російською культурою, то, напевно, вона вже втрачена для української нації...

Ось чому Російська Федерація докладає надзусиль для культурної експансії в Україні, адже культурне панування то є ментальна основа для всіх інших видів панування і тому засилля російського шоу-бізнесу, російської книжки, російських радіостанцій і т. д. в Україні – це не прояв некорисливої любові до чистого мистецтва, а спланована, цілеспрямована, свідома і добре організована політика Росії проти України, що має за мету повернення України до статусу, що існував до 24 серпня 1991 року, або принаймні вилучення зі складу України низки територій, що становлять інтерес для Росії".

Головна проблема катастрофічного стану української культури – брак національної владної еліти, котра б мислила категоріями української культури, як органічної та рідної.

Українці повинні мати власну культурну програму, і як чехи, котрі свого часу відкинули теорію поглинання чеської культури німецькою, повинні все зробити, аби перемогти "русскій мір" в Україні. Бо коли "нема культури – нема держави" (Іван Марчук, український художник).

Культура невіддільна від моралі. Чи є моральною наша так звана політична еліта? Так отож. "Коли першими людьми в країні стають останні, все робиться криво, фальшиво і жахливо" (Фрідріх Ніцше). Мав рацію знаменитий філософ. Бо навіть обличчя багатьох українських комерсантів від політики позначені тавром ломброзіанської дегенеративності. 

Серед політиканів, які гордо іменують себе народними обранцями, можна зустріти й таких, чий зовнішній вигляд дивовижним чином нагадує сумнозвісного Євно Фішелевича Азефа, одного з лідерів партії есерів й водночас секретного агента-провокатора царської охранки, про якого Алєксандр Спиридович, генерал-майор Окремого корпусу жандармів, у своїх мемуарах писав: "Азеф – це безпринципний і корисливий егоїст, який працював на користь іноді уряду, а іноді революції, зраджуючи то одній, то іншій стороні, залежно від моменту та особистої користі".

До Верховної Ради потрапляють не найкращі. Треба визнати, що таке стало можливим і завдяки безвідповідальності виборців, які не усвідомлюють причинно-наслідкового зв'язку між власними вчинками (приміром, голосуванням) і тим, до чого це може призвести.

Корупція – це брак соціальної та політичної культури. На це звернув увагу в ефірі програми "Vох рорuli. Голос народу" на телеканалі ZІК Степан Хмара, політв'язень совєтських концтаборів, правозахисник, український політик, Герой України: "Президент Порошенко – джерело корупції. Ніхто ніколи не прибере корупцію, якщо не захоче це робити Порошенко. Порошенко та його оточення цього не хоче".

Для успішної боротьби з цієї недугою в державі кричуще бракує патріотичної еліти, моральних авторитетів...  Хто на вершечку корупційної піраміди? "Порошенко і його поплічники-корупціонери консервують свій режим, ховають награбоване в офшорах. Тому й перелякані!", – переконаний Валентин Наливайченко.

Напевно, не з добра-дива російський опозиціонер і політичний експерт Костянтин Боровой у коментарі виданню "ГОРДОН" зрезюмував: "Найбільше мене засмучують ознаки кремлівського сценарію в діях Порошенка. Якщо йому це зійде з рук, далі Україна вступить в альянс з Росією".

Альфред Кох, екс-віце-прем'єр Росії, один із найяскравіших противників Владіміра Путіна, відомий політолог, який зараз вимушений мешкати в Німеччині, вважає, що теперішній режим розтоптав усі ідеали Майдану. Відомий український журналіст Дмитро Гордон запитував вельми критичного листа, отриманого від Альфреда Коха (подаємо переклад українською. – О. Р.), на телеканалі "NEWS ONE":

"За рік останні ілюзії щодо України у мене розвіялись... Я в Європі живу, куди ви так довго і шумно збираєтесь. І можу сказати, якби ви знали, як усіх дістали. Своїм скиглінням вічним, проблемами невилі-ковними, своїм неугавним "дай" на реформи, яких немає, на армію, яка завдяки волонтерам як і раніше виживає; на підтримування економіки, в якій нічого не змінюється, також: "дай". Всі співчувати вам повинні. Мало того, всі лише про вас повинні думати, а самі ви де і що? Адже ви нічого самі за ці три з половиною роки не робите. Все, що від Америки і Європи отримали, – це великий аванс, кредит довіри, котру благополучно прос…єте. За звичкою, як Крим прос…ли, який могли захищати, але навіть не спробували поворухнутись в цьому напрямку. Так, його у вас вкрали, але де в цей час ви були, на що чекали? На американський десант, щоби американські парубки з Оклахоми замість вас під російські кулі лізли? Грошей набрали, а де реформи? Чому у вас економічне законодавство гірше, ніж навіть у Росії? Де іноземні інвестиції?..

Ви і Майдан на клоунаду, на атракціон для туристів уже перетворили. Всі його пресловуті ідеали, якими досі чванитесь, розтоптали, на-плювавши на них. Адже досі справжні вбивці Небесної сотні не знайдені. Ви навіщо на Майдан виходили? Щоби до влади замість старих злодіїв і дебілів прийшли нові? Чим, скажіть, вони ліпші за Януковича? Тим, що англійською вільно розмовляють?...

Показати вам справжній прапор свободи? Це – Естонія, і аж ніяк не Україна. Там демократичні інститути працюють, економіка розвивається, багаті є, а олігархів, тобто змички влади і грошей, немає. І люди живуть, як люди, а у вас, даруйте, як крали у власного народу, так і крадуть. Як дозволяв народ це робити, так і дозволяє...

Вам ці потвори потрібні (донецькі бандити – О. Р.)? Ви справді з ними в одній державі хочете бути? Забудьте про них і заспокойтесь. Нехай у своєму лайні самі сидять...

Ця війна тільки вашій владі вигідна, котра збагачуватись прийшла. І навіть Путіну вже не потрібна. Все, чого він хотів, уже від неї отримав і тепер йому якось її згорнути треба, аби стосунки із Заходом налагодити. У нього, врешті-решт, вибори незабаром...

Чому у вас нічого з місця не зрушилось? Війна, мовляв. А закінчиться війна і владу почнуть запитувати.

Той же Захід ввічливо поцікавиться, де наші гроші і що ви на них зробили? "Євробачення" провели? Та кому воно, "Євробачення", цікаве. У вас корупція, жахлива неефективність держави. У вас військо, крім бюджету, волонтери утримують. Медицина на нулі і пенсія – 50 доларів. "Безвіз" підписали? Ну, вітаю. Тільки це не ви підписали, а вам. Це Європа вам ще один аванс надала. До речі, як у Європу підете? Пішки? Своїми чудесними дорогами?..

Я не зловтішаюсь. Ні, я просто злюся. У вас був шанс, і ви його втратили. Що далі? А далі до вас Путін прийде і йому будуть радіти. Коли ви осточортієте Європі і США настільки, що у них для вас аванси закінчаться, тоді Україна під крильце Путіну і пірне...

Отже парадокс: 46 мільйонів в Україні, вільні вибори є, свобода політичної діяльності, вільна преса, на відміну від Росії, а президентом вибрати нема кого...".

Дуже сумно чути таке. Висновок однозначний: українцям бракує культури державотворення – соціальної, побутової, політичної, економічної, наукової. Конче треба зробити щеплення проти цих хвороб. Але насамперед мають вилікуватись "лікарі" – державний і політичний провід. Самостійно вони цього не зроблять. Бо неспроможні. За визначенням. Треба кликати на допомогу кваліфікованих, високопрофесійних "варягів". Проукраїнськи налаштованих. НЕ ЗАРОБІТЧАН! І на те нема ради...

Олег К. РОМАНЧУК.

Олег Романчук, наш земляк, добре відомий ковельчанам, які цікавляться політикою, політологією, проблемами державотворення. Він неодноразово бував у нашому місті, де зростав, ходив до школи, де жили його батьки (на жаль, покійні). 

Тут зустрічався в читальному залі центральної районної бібліотеки завдяки сприянню її директора, Заслуженого працівника культури України Галини Божик із шанувальниками свого письменницького і журналістського таланту, спілкувався з ними на найбільш болючі теми сьогоднішнього життя.

Пан Олег відомий як автор цілого ряду книг, статей у періодичній пресі, засновник унікального і за змістом, і за тематикою журналу політології, футурології, економіки, науки і культури під назвою "Універсум". Кожен його випуск – це подія в інтелектуальному житті України. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 835

"Все можуть королі…".

(З популярної пісні).

Епіграф до цього нарису невипадковий. Королева Бона відіграла  помітну сольну партію в бурхливій історичній симфонії міста Ковеля. Так само ці мелодійні звуки залишили слід на теренах Волині, Польщі та Литви.

У зв'язку з тим, що нещодавно минуло 460 років із дня смерті королеви, а також з нагоди 500-ліття Магдебурзького права, яке  наступного року відзначатимуть ковельчани, очевидно, варто проаналізувати життєвий шлях цієї непересічної особи, довкола якої до цих пір точаться спори і дискусії. Спробуємо розібратися, де правда, а де брехня. Перегорнемо ж сторінки історії.

Італія. Епоха  Відродження

Кінець ХV – початок ХVІ століття – це "золотий час" творчого, культурного, духовного та економічного піднесення країни. Бог посилає людству таких неперевершених геніїв, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буанаротті, Рембрант, Рафаель та інших.

Саме в такому мистецькому просторі 2 лютого 1494 року в Італії у родині міланського аристократа, герцога Сфорца, народилася майбутня королева Польщі.

Звідки витоки королівської "блакитної" крові, такого неймовірного успіху в майбутньому? Відповідь одна: у  вихованні та освіті. Вчителями і наставниками юної принцеси були такі відомі  корифеї науки, як Крістомо Колонна,  член Академії Понтана та Антоніо Галатео, великий італійський  гуманіст того часу.

Дівчина  штудіювала  праці Вергілія, Цицерона, отців Церкви Августина, Амвросія  Медіоланського та інших. Досконало оволоділа знаннями у галузі історії, права, геології, риторики, мистецтва управління. І, як кожна  принцеса, була цікавою в розмові, у витончених правилах поведінки, моди, танцю та верхової  їзди тощо.

Казкарі нам переповідають, як простий Іван, скупавшись в молоці, ставав згодом царевичем. Принцеса Бона купалась у такому  чудотворному "молоці" всі роки дитинства та юності.

Тільки один цікавий штрих до цієї теми. В той час знаменитий Леонардо да Вінчі переїжджає із Флоренції до Мілана. Тут він творить свої відомі шедеври: "Тайна вечеря", "Мадонна серед скель", "Поклоніння волхвів". Родина Сфорців запрошує Леонардо до себе, і він творить фамільний пам'ятник "Колос", "щоб увічнити пам'ять славного і знаменитого роду Сфорца" (А. М. Ефрос. "Майстри різних Епох").

Історики стверджують, що завдяки підтримці відомих і впливових у Європі Габсбургів вдалося укласти вигідний шлюб доньки Сфорців Бони із польським королем (вдівцем) Сигізмундом І. Так 24-літня принцеса опинилася на королівському троні і на вістрі європейської політики.

Віват, місто Ковель!

1518 рік для аристократки Бони і міста Ковеля став доленосним: юна принцеса стає королевою, а селище Ковлє отримує статус міста.

Про це свідчать відповідні історичні джерела і легенди, які дійшли до нашого часу. Спробуємо давню легенду максимально наблизити до реальної дійсності.

Ощасливлений король Сигізмунд І дарує своїй ненаглядній дружині в Литві та Польщі маєтки і землі, які мали давати неабиякий дохід королеві. Так, у володінні Бони опинився маєток і місто Кременець. Зацікавлена володарка мала побувати на тих закріплених за нею землях, оцінити методи правління і форми господарювання, взяти під свій особистий контроль сплату податків. Цілком ймовірно, що саме з цих мотивів королева вирушила невідомими і небезпечними шляхами-дорогами до Кременця. Цю подорож неможливо розповісти без ліричного відступу.

l

Отож, божественно-чарівний, в красу одягнений, багатством обдарований Волинський край. Он – поле золотим колоссям шелестить пісню про Полісся. Поряд - луг квітучий бджолиними струнами, мов на бандурі, срібні ноти розсипає. А там, за лугами та полями – ліс на спочинок зупинився і вслухається в звучні "ораторії" птахів співучих.

Посеред цієї панорами вічної краси і музики природи звивистим, нерівним трактом кортеж королівський рухається. Вишколені баскі коні то риссю витанцьовують  копитами стокатто об   землю, а то повільно, мов хвилею, пропливають.

Колишеться на вибоїнах королівська карета, а в ній – пані поважна, італійська аристократка і польська королева Бона де Сфорца.

Шлях далекий – в сотні кілометрів, то є час помріяти, поміркувати і природою дивною помилуватися. В Італії теж гарні краєвиди, а тут своя, первозданна, мов із раю, краса. І що не верства, то дивина. Там річка блакитною стрічкою землю оперізує. А он ліс березовий, в білосніжні  одежі вбраний, листям вітання королеві  шелестить.

Мрії і думки королеви раптом розбурхали якісь дивні звуки. Невідомо звідки, на королівський кортеж із голосним  ґвалтом  грабіжники, мов шуліки, напали. Накинулися на "здобич" – на шматки готові розірвати. Коней розпрягають, карету трощать, гроші від королеви вимагають. Відбивається, як тільки може, від нападників охорона, та сили нерівні…

Жах охопив юну аристократку. Але знаходилася королева під захистом ангелів-охоронців. Помолилася – і Бог почув. Неподалік на полях місцеві жителі працювали. Почувши передзвін шабель, зойки і крики, поспішили на допомогу. Хто з вилами, хто з косою, кинулися на розбійників і відбили їх напад.

Вийшла королева із карети й жахнулася: збруя кінська шаблями порубана, а карета на трьох колесах ледь купи тримається.

Та добрі люди в біді подорожніх не залишили. Доправили транспорт до кузні, а поважну гостю – до старости, князя Василя Сангушка. Доки високоповажна гостя із князем Сангушком розмовляли і місцевими смаколиками та напоями пригощалися, ковалі карету відремонтували – як новенька стала. Очам своїм не повірила Бона, за роботу гречно подякувала, ще й дукатами майстрам заплатила.

По приїзді до Варшави про свої пригоди королю розповіла і попросила особисто надати ковельчанам Магдебурзьке право, а селищу – статус міста. Король Сигізмунд, який  до нестями кохав свою ненаглядну італійку, негайно наказав писарю готувати відповідну королівську грамоту.

Так 24 грудня 1518 року, із легкої руки королеви Бони князь Василь Сангушко в Бересті отримав королівську грамоту, в якій значилося, що Ковлє стало містом. Віват, славне місто, квітка Волині, України!

Не будемо аналізувати, де історична правда у цій легенді, а де реальна дійсність, яка підтверджена архівними документами. Просто зазначимо: це було доленосне рішення, і  роль  королеви у ньому беззаперечна.

Анатолій СЕМЕНЮК,

голова міськрайорганізації Національної спілки краєзнавців України.

(Закінчення буде).

"Все можуть королі…".

(З популярної пісні).

Епіграф до цього нарису невипадковий. Королева Бона відіграла  помітну сольну партію в бурхливій історичній симфонії міста Ковеля. Так само ці мелодійні звуки залишили слід на теренах Волині, Польщі та Литви.

У зв'язку з тим, що нещодавно минуло 460 років із дня смерті королеви, а також з нагоди 500-ліття Магдебурзького права, яке  наступного року відзначатимуть ковельчани, очевидно, варто проаналізувати життєвий шлях цієї непересічної особи, довкола якої до цих пір точаться спори і дискусії. Спробуємо розібратися, де правда, а де брехня. Перегорнемо ж сторінки історії.

Кінець ХV – початок ХVІ століття – це "золотий час" творчого, культурного, духовного та економічного піднесення країни. Бог посилає людству таких неперевершених геніїв, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буанаротті, Рембрант, Рафаель та інших.

Саме в такому мистецькому просторі 2 лютого 1494 року в Італії у родині міланського аристократа, герцога Сфорца, народилася майбутня королева Польщі.

Звідки витоки королівської "блакитної" крові, такого неймовірного успіху в майбутньому? 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1638

В Україні за підсумками попереднього місяця ціни на продукти харчування зросли в середньому на 16,4%.  Експерти називають головним чинником різкого зростання продовольчої інфляції  накручування експортерами цін.  Підвищувати внутрішні ціни дозволяє виробникам і  зростання купівельної спроможності населення.  Ріст середньої зарплати по Україні у гривнях  в цьому році становить 37%, а серед низькооплачуваних працівників  –  набагато вище. 

У той же час більше коштів з'явилося і у пенсіонерів: до кінця року на виплати для них буде витрачено близько 12 мільярдів гривень.

Зростання цін на продовольство для споживачів з невисокими доходами  спричинило й скасування держрегулювання цін на соціально значимі товари, оскільки тепер продавцям нічого не заважає робити високу накрутку на найбільш ходовий товар.

Серед інших причин аналітики називають збільшення виробничих витрат сільгоспвиробників. Підвищення мінімальної заробітної плати в два рази змусило підприємства збільшити витрати на фонд оплати праці, а подорожчання палива та послуг ЖКГ автоматично збільшило витрати на перевезення і зберігання продукції.

Негативно впливає на ціни й курс  гривні, яка, за  прогнозами, до кінця року сягне показника 28 гривень за долар.

На думку експертів, до кінця року можуть подорожчати продукти з "борщового" набору.  Це аргументують тим,  що серед причин подорожчання овочів та фруктів – неврожай.

“Усі види м'яса стали дорожчими  більше,  ніж на третину. Так, яловичина – на 31%, курятина – на 34%, свинина – на 44%. 

Молочні продукти подорожчали від 31 до 37%, цукор – на 20%", – написав у Facebook директор асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко.

Загалом від початку року подорожчали 22 із 23 соціальних продуктів харчування. 

У цьому переліку – й цукор, якого стали більше експортувати за кордон. Ще одна причина збільшення ціни солодкого піску – зменшення площі посівів. 

Вартість бензину та дизпалива в Україні залишається стабільно високою.  Щоправда, останнім часом ціна на цукор дещо впала.

Сьогодні середньостатистична українська родина витрачає від 50 до 55% доходу на продукти харчування. Малозабезпечені сім'ї "проїдають" 80% місячного заробітку. Європейцям вистачає на харчування 12-18% доходу. 

"Це означає, що українці фактично не живуть, а  виживають. Лише на хліб з початку року ціна зросла на 15%.

При цьому уже зараз можна спостерігати подорожчання перцю, баклажанів та помідорів. На найбільших оптових ринках країни вартість баклажанів останнім часом зросла майже на 75%, а солодкого перцю – на 55%.

У грудні ціни на продукти в Україні злетять на 20%", – коментує Олександр Соколов, директор аналітичного департаменту "Вісті".

Цибуля і картопля стануть дорожчими через поганий врожай, молочні продукти – через отели  корів. Грудень традиційно буде не надто "дружелюбним"  до гаманців українців. 

По-перше, з'їдаються запаси українського врожаю (огірків, перцю, винограду, груш), і ми переходимо на більш дорогі імпортні овочі та фрукти.  По-друге, грядуть морози, які псують значну частину продуктів, і ці втрати закладають в підсумкову ціну перекупники. 

І, по-третє, з другої половини місяця всі починають активно готуватися до Нового року і Різдва. На святковий стіл грошей звичайно не шкодують, на чому заробляють посередники. 

Ціни на більшість продуктів, без яких українці не уявляють свята, збільшаться на 10-20%.

А от гречкою цьогоріч запасатися не варто,  бо, як показав нинішній врожай, ціна на цю крупу буде помірною.

l

"Останнім часом  подорожчали овочі (перець, помідори, баклажани), на які вже пройшов сезон.  Так що не кожен із нас зможе собі дозволити тепер салати  із томатів, як це було ще зовсім недавно. Тепер  популярними у покупців стали екзотичні фрукти, серед яких – апельсини та мандарини. Правда, зараз вони ще дещо кислуваті. А вже ближче до Новорічно-Різдвяних свят їх смак прийде в норму. Купують охоче городяни  й інші фрукти.  Це, зокрема, банани, виноград тощо", – зазначає продавчиня одного із місцевих  магазинів, де завжди серед бажаючих придбати  товар  шикувалися черги, чого не скажеш про нинішню ситуацію. 

"Для нашої сім'ї  (четверо чоловік) стандартний продуктовий набір на тиждень обходиться приблизно в 700-800 гривень. Буває, що ця сума може добігати й  до тисячі гривень.  

Так, продуктовий кошик традиційно складається з овочів, фруктів, м'яса, риби і молока. Делікатесами "балуємо"  себе рідко, бо це, як кажуть, влітає в "копієчку". Якщо ж врахувати те, що  моя заробітна плата становить трохи більше п'яти тисяч гривень на місяць, то, виходить, що на харчі  йде її більша частина", – ділиться сімейними  "секретами"  ковельчанка Ірина.

Про  "делікатеси" вже давно забула  місцева жителька  Марія, якій держава  збільшила пенсію аж на … 61 гривню!  Виходить, тепер вона має повне право жити трішечки "дорожче" – на  декілька купюр?

За словами жінки, м'ясо буває на її святковому столі дуже рідко. А так, зазвичай, доводиться перебиватися тим, що є, аби не витрачати зайві  кошти на їжу.

"Мені одній  багато не треба. Добре, що родичі з  села картоплею чи якоюсь городиною час від часу допомагають.  Інколи можу потішити  себе котлетами (напівфабрикатами), якоюсь цукеркою. Та це не так часто буває (коли пенсію отримаю). Правда, тоді зі мною "шикує" навіть Сірко (кіт)", – не дуже весело  жартує ветеран праці.

І таких, як пані Марія, немало… 

l

"Я в 2018 рік, якщо стосується цін, дивлюся оптимістичніше, ніж це було у 2017 році", - заявив в інтерв'ю одному із телеканалів  Прем'єр-міністр  Володимир Гройсман, зазначивши, що для цього потрібно відновлювати промислове виробництво у країні. А зростання цін на продукти харчування в нинішньому році Прем'єр пов'язує зі збільшенням продовольчого експорту, а також з поганим  урожаєм фруктів і овочів.

"У нас було зростання  цін на овочі, фрукти, тому що в країні не було достатньо врожаю. Чому ще ціни піднялися? Тому що  ми стали країною-експортером, почали наше продовольство продавати за кордон за валюту", – додав Гройсман.

На думку Глави уряду, ціни на м'ясо підвищилися, зокрема через африканську чуму свиней, внаслідок чого скоротилося поголів'я тварин.

"Але зараз ми бачимо зменшення ціни на свинину, це сезон жовтень-листопад. А наше завдання у 2018 році – створити механізми накопичення м'яса в країні, і ми можемо це зробити", – зазначив він.

Нагадаємо, що  у вересні, за інформацією Державної служби статистики,  споживчі ціни на продукти харчування в Україні підвищилися на 2,0%, на одяг і взуття – на 8,9%, на житлово-комунальні послуги – на 0,4%, на послуги, пов'язані з охороною здоров'я, – на 0, 5%, на освіту – на 12,0%.

Тож побачимо, чи справдяться слова   очільника уряду, у що хотілося б дуже вірити…

Підготувала 

Оксана МОРОЗ.

В Україні за підсумками попереднього місяця ціни на продукти харчування зросли в середньому на 16,4%.  Експерти називають головним чинником різкого зростання продовольчої інфляції  накручування експортерами цін.  Підвищувати внутрішні ціни дозволяє виробникам і  зростання купівельної спроможності населення.  Ріст середньої зарплати по Україні у гривнях  в цьому році становить 37%, а серед низькооплачуваних працівників  –  набагато вище. 

У той же час більше коштів з'явилося і у пенсіонерів: до кінця року на виплати для них буде витрачено близько 12 мільярдів гривень.

Зростання цін на продовольство для споживачів з невисокими доходами  спричинило й скасування держрегулювання цін на соціально значимі товари, оскільки тепер продавцям нічого не заважає робити високу накрутку на найбільш ходовий товар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 797

Нещодавно в спортивній залі Ковельського професійного ліцею відбулися змагання з настільного тенісу серед учнів навчальних закладів.

Перемогу в запеклій та чесній боротьбі здобула команда Ковельського професійного ліцею (керівник фізвиховання Севастьянов В. А.). Друге та третє місця завоювали Ковельський промислово-економічний коледж (тренер Ющук Р. В.) та Ковельський медичний коледж (тренер Гочачко М. М.).

Щиро вітаємо учасників, котрі захищали честь рідного ліцею. Це – Роман Мацюк  (гр. № 16), Вадим Кашик (гр.  № 38), Ірина Степанюк  (гр. № 32) та Вікторія Бондар  (гр. № 23). Бажаємо їм нових спортивних успіхів та перемог!

Ольга ВАЦЬ,

викладач Ковельського 

професійного ліцею.

Нещодавно в спортивній залі Ковельського професійного ліцею відбулися змагання з настільного тенісу серед учнів навчальних закладів.

Перемогу в запеклій та чесній боротьбі здобула команда Ковельського професійного ліцею (керівник фізвиховання Севастьянов В. А.). Друге та третє місця завоювали Ковельський промислово-економічний коледж (тренер Ющук Р. В.) та Ковельський медичний коледж (тренер Гочачко М. М.).

Щиро вітаємо учасників, котрі захищали честь рідного ліцею. Це – Роман Мацюк  (гр. № 16), Вадим Кашик (гр.  № 38), Ірина Степанюк  (гр. № 32) та Вікторія Бондар  (гр. № 23). Бажаємо їм нових спортивних успіхів та перемог!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 403

А  серце  плаче 

і  болить...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 380

Шановні жителі Ковельщини! 

Для кожного з нас найбільшим  скарбом є край, де ти народився і виріс.  

Світова поезія дарує неперевершені зразки поетичних рядків, присвячених Батьківщині. Пропонуємо й Вам віршованим словом передати свої почуття до рідного краю.

Сьогодні для дорослих і дітей редакція газети "Вісті Ковельщини"  оголошує конкурс міні-поезій "Люблю тебе, мій рідний краю!". 

Умови конкурсу:

– написати власний короткий вірш (не більше  8 рядків) про місто Ковель або Ваше рідне село чи селище Ковельського району;

– поезію занести або надіслати поштою до редакції за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 2 (з позначкою "На конкурс"). E-mail: visti.visti@gmail.com

Вірші прийматимуться й у формі SMS-повідомлень або у viber за тел. 095-184-09-09. 

У тексті обов'язково вказати прізвище, ім'я, вік учасника, телефон для зворотного зв'язку.

Роботи можна подавати до 8 грудня 2017 року. 

Кращі вірші, за рішенням редакційного журі, друкуватимуться в газеті "Вісті Ковельщини", а їх автори будуть відзначені призами. 

P.S. Роботи, які не відповідають умовам конкурсу, розглядатися не будуть.

Оргкомітет.

Шановні жителі Ковельщини! 

Для кожного з нас найбільшим  скарбом є край, де ти народився і виріс.  

Світова поезія дарує неперевершені зразки поетичних рядків, присвячених Батьківщині. Пропонуємо й Вам віршованим словом передати свої почуття до рідного краю.

Сьогодні для дорослих і дітей редакція газети "Вісті Ковельщини"  оголошує конкурс міні-поезій "Люблю тебе, мій рідний краю!". 

Умови конкурсу:

– написати власний короткий вірш (не більше  8 рядків) про місто Ковель або Ваше рідне село чи селище Ковельського району;

– поезію занести або надіслати поштою до редакції за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 2 (з позначкою "На конкурс"). E-mail: visti.visti@gmail.com

Вірші прийматимуться й у формі SMS-повідомлень або у viber за тел. 095-184-09-09. 

У тексті обов'язково вказати прізвище, ім'я, вік учасника, телефон для зворотного зв'язку.

Роботи можна подавати до 8 грудня 2017 року. 

Кращі вірші, за рішенням редакційного журі, друкуватимуться в газеті "Вісті Ковельщини", а їх автори будуть відзначені призами. 

P.S. Роботи, які не відповідають умовам конкурсу, розглядатися не будуть.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 349